Топоніми Луганської області

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження топонімів луганської області

1.1 Топонімія Луганщини: основні етапи формування, джерела, зв’язок із розвитком суспільства

1.2 Класифікація топонімів

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Вплив географічного середовища на виникнення топонімів луганщини

2.1 Гідроніми Луганської області

2.2 Ороніми Луганської області

2.3 Ойконімія Луганщини

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Для вивчення географічного середовища, історії народу, умов його життя, розвитку й специфіки його мови велике значення мають дослідження географічних назв - топонімів. Походження географічних назв цікавлять людей з давнини. Правильно пояснити ту чи іншу назву, розкрити її смислове значення і походження - означає отримати важливу інформацію про минуле свого краю: його природні умови, економіку, етнічний склад населення, історичні події тощо.

Законом України "Про географічні назви" визначається, що "встановлення назв географічних об'єктів, а також їх унормування, облік, реєстрація, використання та збереження має важливе значення для вирішення завдань національної безпеки, розвитку економіки, науки і освіти, державного будівництва, міжнародного співробітництва, а також у повсякденному житті громадян” [Закон України "Про географічні назви" від 31 травня 2005 № 2604-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 27.].

Дослідження просторового розташування та відмінностей структури топонімів різних територіальних топонімічних угрупувань дає можливість виявлення взаємозв’язків між ними та іншими складовими суспільно-географічних комплексів, як то етнонаціональна структура населення, історико-етнографічні ознаки територій, провідні типи господарювання, культурні та релігійні відносини, політичний устрій. При цьому аналізу піддається не тільки сучасний стан суспільно-географічних комплексів. Через те, що кожний топонімічний пласт фіксує умови, що існували на час його появи, відокремлення його методами топостратиграфії та наступне вивчення дозволяє вченим реконструювати суспільно-географічні умови минулого. У цьому причина широкого застосування даних топоніміки в історико-географічних дослідженнях кінця ХХ - початку ХХІ століття.

топонім оронім гідронім ойконімія

Власні географічні назви є одним із важливих джерел ознайомлення іноземців із соціокультурним простором України, зокрема Луганської області, висвітлення окремих питань її історії, культури, національних традицій.

Аналіз останніх досліджень свідчить, що можливості вирішення складних топонімічних завдань, пов’язаних з розробкою теорії топоніміки, методів топонімічних досліджень розкривається в роботах О. Афанасьєва, В. Жекуліна, В. Жучкевича, Е. Мурзаєва, В. Ніконова, Н. Подольської, Є. Черняхівської; питання щодо висвітлення загальних та регіональних закономірностей топоніміки, результатів збору та інтерпретації власних географічних назв розглядається у працях Л. Василюк, В. Кихтюк (Волинська обл.), К. Галас, Н. Кидибиць (Закарпаття), Ю. Карпенко (Чернівецької обл.), О. Нищої (Харьківська обл.), О. Ніколаєвої, В. Шевцова (Луганська обл.), Н. Таранової (Тернопільська обл.), Є. Черняхівської (Львівська обл.) та ін.; питання методики збирання, зберігання та обробки топонімічної інформації, рекомендації щодо вивчення топоніміки своєї місцевості розкривається у роботах Л. Зеленської, О. Стрижака, М. Янко.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерське дослідження виконувалося відповідно до теми

Об’єкт дослідження - топоніми Луганської області.

Предмет дослідження - закономірності виникнення, розвитку, функціонування топонімів Луганської області.

Мета магістерської роботи - комплексне дослідження історії виникнення, функціонування та зміни топонімів Луганської області, що зумовлені сукупністю природно-географічних, історичних і соціально-культурних процесів.

Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання дослідження:

1. Визначити основні етапи формування, джерела топонімів Луганщини, проаналізувати їх зв’язок із розвитком суспільства.

. Розробити класифікацію топонімів Луганської області.

. З’ясувати вплив географічного середовища на виникнення назв гідрологічних і орографічних об’єктів Луганщини.

. Дослідити походження та розвиток назв населених пунктів Луганщини.

Методи дослідження. При написанні магістерської роботи використані такі методи дослідження: порівняльно-історичний (для порівняльної характеристики топонімів окремих регіонів, що сформувалися за історичний час у вигляді вербального відображення природного і соціального середовища життя людей), системного підходу (розгляд топонімів як специфічної суспільно-географічної системи, що утворюють певну цілісність, спільність за особливостями утворення, зв’язками, структурою та функціями), статистичний (для формування вибірки топонімів, узагальнення та аналізу кількісного поширення топонімічних явищ і характеристик), історичний (для з’ясування походження окремих топонімів), класифікації (для систематизації топонімічної інформації, кількісної класифікації топонімів Луганської області), геоінформаційний (для укладання електронних топонімічних карт).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використанні в навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів Луганщини на уроках природознавства, географії, історії, регіонального курсу "Луганщина - мій рідний край” та в позаурочній краєзнавчій роботі. Основні положення магістерської роботи доповнять зміст географічних та методичних дисциплін, що викладаються на кафедрі географії ЛНУ імені Тараса Шевченка. Результати дослідження можуть бути використані студентами-географами в ході підготовки курсових робіт та виконання індивідуальних дослідних завдань краєзнавчої тематики, у процесі розробки навчально-методичних матеріалів на педагогічній виробничій практиці.

Проаналізований фактичний матеріал становить певну цінність і для подальшого розв’язання актуальних ономастичних проблем, а також для порівняльно-історичного вивчення топонімії України. Дослідження географічних назв Луганщини може розглядатися як один із фрагментів цілісного опису топонімії України, проведення її топонімічного районування та створення зведених топонімічних мап.

Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів (чотирьох підрозділів), висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг - с. _____

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження топонімів луганської області

1.1 Топонімія Луганщини: основні етапи формування, джерела, зв’язок із розвитком суспільства

Кожний народ дає свої назви містам, селам, водоймам, лісам, горам, долинам, полям і лугам. У них відображено історію матеріальної і духовної культури народу, його побут, історію природно-географічного середовища. Ще 1896 року І. Філевич зазначив, що "назви не можуть бути комплексами звуків без значення, а є в загальному або характеристикою природи місця, або - діяльності людини, або, нарешті, простою відміткою про зв’язок людини з місцем” [Галас К.Й. Українська топонімія Закарпаття в лінгвістичному аспекті. / К.Й. Галас. - Ужгород, 1979. - 119 с.13 с.]. Саме найменування населених пунктів є одним із цінних джерел висвітлення багатьох питань географії, історії, етнографії та інших країнознавчих дисциплін.

Топоніміка (від грец. topos - місце і onoma - ім’я, назва) - наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику трьох наук і використовує дані з трьох областей знань цих наук: географії, історії та лінгвістики [Мурзаев Э.М. Очерки топонимики / Э.М. Мурзаев. - М.: Мысль, 1974. - 25 с.].

Топоніміка, як стародавня наука, своїм походженням зобов'язана географії, і не випадково А.М. Маракуєв пише:". Під топонімікою ми розуміємо ту частину географії, яка займається питаннями виникнення та еволюції географічних назв (топонімів), яка вивчає їх форму, семантику, смислову сторону і синонімію, виробляє правила їх орфографії, правопису та орфоепії (правильного вимовляння), а також прийоми їх зображення на карті існуючими системами письма і картографічними шрифтами” [Маракуев А.М. Краткий очерк топонимики как географической дисциплины / А.М. Маракуев // Учен. записки Казах. ун-та: Сер. "Геология и география”. - Алма-Ата, 1954. - Т.18, Вып.2. - С.29-72.].

Термін "топоніміка” з’явився у вітчизняній літературі в 1920-і рр., пізніше її конкуруючим терміном, на думку Н.В. Подольської, стала топономастіка, створюючи непотрібну дублетність [Подольская Н.В. О развитии отечественной топонимической терминологии / Н.В. Подольская // Развитие методов топоним. исследований: сборник / отв. ред.Е.М. Поспелов. - М., 1970. - С.46-53. c.47]. У роботі "Словник російської ономастичної термінології” дано поняття "ономастика (топономастіка) - розділ мовознавства, будь-які власні імена" [Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии / Н.В. Подольская. - М.: Наука, 1978. - 199 с. c.97]. Ми не згодні з таким визначенням як "розділ мовознавства”, а от з приводу другого заперечити не можем.

Базовим поняттям топоніміки виступає топонімія - сукупність назв (топонімів) на певній території. Основне значення і головне призначення географічної назви - фіксація місця на поверхні Землі.

Топонім - продукт географічної оболонки, який, у свою чергу, є географічним середовищем, тобто тією частиною, яка піддана господарському освоєнню. В результаті освоєння останньої, щоб відрізнити один об’єкт від іншого, людина дає йому ім’я (найменування). Якщо основа топоніміки - географія, то її тимчасова обумовленість - історія, а лінгвістика виступає як лексичне вираз першої та другої.

"Топоніми - це, - як пише Г. Рилюк, - вираз світовідчуття людей, культури, побуту, звичаїв, повсякденного їх оточення, психологічного стану і спілкування" [Рылюк Г.Я. Истоки географических названий Беларуси с основами общей топонимики / Г.Я. Рылюк. - Минск: Веды, 1999. - 247 с. c.7-8]. Топоніми є продуктами соціального пізнання. Вони виникають у процесі освоєння об’єктивно явищ в географічному середовищі і етномовному складі населення. Це пов’язано з потенційними можливостями, які вони несуть у вивчення соціосфери, міграційних процесів, класової структури суспільства, етнічного складу населення, навколишнього фізико-географічного середовища, питань історії мови, лексикології та лексикографії.

Правильно пояснити ту чи іншу назву, розкрити її смислове значення і походження - означає отримати важливу інформацію про минуле свого краю: його природні умови, економіку, етнічний склад населення, історичні події тощо. Ця особливість топонімів використовується в історичних та географічних дослідженнях для реконструкції ландшафтів минулого, вивчення особливостей освоєння території, виявлення зниклих ареалів рослин чи тварин. Але щоб одержати таку поглиблену інформацію, потрібно досліджувати їх сукупність, сформовану під впливом характерних географічних або історичних умов.

На численних прикладах дослідження територій переконуємося, наскільки географічні назви пов’язані з особливостями місцевості, відображають її характер, при тому не лише у фізичному, а й економіко-географічному плані. Цю закономірність В. Никонов сформував так: топоніміка відображає не лише географічне середовище, а й ставлення суспільства до нього [Костинюк Л.В. Місцеві назви - усне джерело пам’яті народу: методичні рекомендації проведення топонімічних досліджень на регіональному рівні / Л.В. Костинюк. - Сторожинець, 2010. - 61 с.12 с.]. Людина відзначає в середовищі насамперед ті аспекти, які на цей час найважливіші для неї, для її діяльності та існування. Таким чином, топонім - це соціальне явище, яке не просто відображає властивості об’єкта, а подає їх крізь призму людського уявлення про даний об’єкт, розкриваючи реалії колишньої матеріальної і духовної культури населення.

Топонімія являє собою систему понять, які формувалися протягом певного історичного часу. У мовознавстві географічні назви нерідко служать єдиним свідченням давно зниклих мов, а в інших випадках, складаючи частину мовного багатства народу, дозволяють виявити важливі факти історичної фонетики, граматики, словотворення. Сучасні топонімічні дослідження обов’язково базуються на даних археології, історії, географії, палеонтології, без яких топоніміка не мала б необхідного наукового підґрунтя.

Географічні назви виконують адресну функцію щодо конкретних географічних об’єктів, а закладена в них інформація містить відомості про форму, величину, властивості цих об’єктів та їх значення в житті людини. Цим топоніміка дуже важлива для історичної географії та інших географічних дисциплін, з точки зору яких вона давно вже є джерелом наукової інформації та допоміжною географічною дисципліною.

Зважаючи на вищесказане, топоніміка, хоча і спирається на закони мови, але тісно пов’язана з природою, населенням і господарством території, тому широкому розумінні є розділом географічної науки [Таранова Н. Основні етапи розвитку топонімії як науки / Н. Таранова // Наукові записки Тернопільського НПУ імені В. Гнатюка. Серія: Географія. - 2006. - № 2. - с.8-12].

Перша й основна функція географічної назви - іменувати об’єкт, виділити його з ряду оточуючих однорідних об’єктів. Використання топонімів забезпечує спілкування між людьми, дозволяє утримувати події. Ці функції використовуються географією для просторової локалізації географічного об’єкта через географічну номенклатуру. Так, на основі якогось топоніма виникає нова назва як результат використання вже діючої назви: Петрівка - Плахо - Петрівка, Дуванка - Нижня Дуванка, Верхня Дуванка, Бурчак, Михайлівка - Бурчак - Михайлівка, Кам’янка - Закам’янка, Вільхове - Верхня Вільхова, Айдар - Заайдарівка та ін.

Основне, за чим географи звертаються до топоніміки - це їх семантика (сенс, значення топоніма): дослідники за семантикою топоніма віднаходять корисні копалини, але це в тому випадку, коли географічний об’єкт зберіг свою первинну назву. Вочевидь, до таких можна віднести назви Піски, Піщане, Рудівка, Рудове, Солоне, Солонці, Солонцеве, Цвітні Піски.

Топоніми є невичерпним сховищем географічної термінології, яка конче необхідна ландшафтознавцям при картографуванні територіальних одиниць, наприклад: Донецький Кряж, Калинова Балка, Ізвовий Яр, Степний Яр, Красне Поле, Польове, Стрілецький Степ, Крута Гора, Красний Кут, Курган, Малий Суходіл, Мирна Долина, Степне, Степове [Шевцова В.О. Топонімія Луганщини: посіб. для студента й учителя словесності / В.О. Шевцова. - Луганськ: Знання, 2000. - 116 с.10-11 с.].

Історія становлення географічних назв відображає розвиток людського пізнання і еволюцію ставлення людини до зовнішнього світу, природного, створеному природними умовами, і соціальному, освіченій у результаті взаємодії різних суспільних інститутів.

Дослідженню топонімів присвячено багато географічних праць, тому що "нерозшифровані” географічні назви гірше запам’ятовуються й ними важко користуватись, а, крім того, назви інколи проливають світло на такі процеси та явища, про які не збереглось інших свідчень. На думку Е. Мурзаєва, "будь-яке народження топоніма викликається історичними умовами, географічним середовищем і здійснюється засобами мови. Через топоніміку можна виявити колишні фізико-географічні особливості території, характер розселення, специфіку формування населених пунктів тощо” [Мурзаев Э.М. Словарь народных географических терминов / Мурзаев Э.М. - М.: Мысль, 1984. - 653 с.].

Окремі питання топоніміки розглядаються у працях географів, істориків та мовознавців від часу виникнення цих наук. Творцем топоніміки був звичайно народ, географи-мандрівники, першовідкривачі, які давали назви континентам, островам, гірським вершинам тощо. Вони здійснювали збір географічних назв, їх первинну систематизацію, картографування і т.д. Тому цілком зрозумілий величезний внесок у топоніміку географів, починаючи від невідомих мандрівників і до таких вчених як О. Степанів, О. Гумбольдт, В. Семенов-Тянь-Шаньський, Л. Берг, П. Тутковський тощо. Проте для з’ясування семантики і лінгвістичних особливостей топонімів у ті часи не вистачало наукового підґрунтя. При вирішенні тих чи інших проблем, пов’язаних з географічними назвами, постала наука топоніміка, яка, проводячи лінгвістичне дослідження топоніма, обов’язково спирається на дані інших наук - історії, географії, археології.

Питання топоніміки розглядалися у працях з історії, географії, мовознавства від глибокої давнини і до наших днів, хоча сам термін "топоніміка” з’явився близько ста років тому. Топоніміка фактом свого відокремлення як окремої галузі науки зобов’язана практичним потребам географії.

Розвиток східнослов’янської топоніміки припадає на другу половину ХІХ - початок ХХ ст. Стихійне вивчення топонімії без відповідних управлінських постанов поступово набуває більш науково обґрунтованого й системного характеру. У 1904 році була створена Картографічна Комісія при Російському географічному товаристві, яка здійснила переклад іншомовних назв російською мовою, розробила словник географічних термінів та ін.

Першим дослідником народної ландшафтної термінології в Україні був П. Тутковський. Він створив словник геологічної термінології, до якого увійшло 5000 українських наукових термінів. Народну мову він вважав "живим організмом” і зазначав: "Природнича термінологія існує в народній мові, у ній є дуже гарні і яскраві вирази, необхідно лише не полінуватися - ознайомитися з цими скарбами і по-науковому критично вивчити їх” [Василюк Л.Л. Топоніміка як метод географічних досліджень. #"608256.files/image001.gif">