Стан та економічна ефективність виробництва молока

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їхнього визначення

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

.1      Виробничі ресурси господарства та їхнє використання

.2 Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока

.3      Економічна ефективність виробництва молока

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

.1 Інтенсифікація молочного скотарства

.2 Організація праці в тваринництві

.3 Нормування і оплата праці в тваринництві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

молоко корова продуктивність праця

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення.

В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи. Вони охопили всі сфери виробництва,та особливо це відчувається в молоко продуктовому підкомплексі країни. Виникнення нових організаційних форм господарювання вимагає адекватних ринковій економіці внутрігосподарських відносин з поглибленням спеціалізації, розширенням кооперації та інших інтеграційних процесів в молочному скотарстві. За таких умов важливо визначити шляхи більш ефективного виробничого потенціалу при виробництві молока.

Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства.

Збільшення виробництва молока вимагає значного підвищення рівня зоотехнічної і ветеринарної роботи на фермах та комплексах. Необхідно прослідкувати не лише процес організації галузі молочного скотарства на підприємстві, а й механізм його подальшого збуту (канали реалізації, методи позиціонування власної продукції та ціна), що є чи не найголовнішим питанням для успішного функціонування та прибутковості. Процеси доїння, зберігання, транспортування молока, умови утримання, годівлі, догляду за коровами також є головними та визначальними в якості продукції.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільського господарства, а саме так називається новий господар землі у більшості господарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом. Тут потрібне чітке прослідковування та контроль з боку держави стану ринку тваринництва, регулювання цін на ньому, бо навіщо ж тоді Україна має такі родючі землі, яких не має чим і удобряти, наприклад органічні добрива.

Метою курсової роботи є обґрунтування тенденції розвитку молочного скотарства і його економічної ефективності за існуючих умов господарювання, дослідження та аналіз стану галузі молочного скотарства на прикладі ТОВ «Родіна», прогнозування виробництва молока в досліджуваному господарстві на перспективу, а також обгрунтування тенденції розвитку управління ризиками в галузі тваринництва і його економічного впливу на діяльність підприємства, прогнозування ймовірності настання ризиків в досліджуваному господарстві та пропонування шляхів їх зниження на перспективу.

Для досягнення даної мети вирішувались наступні завдання:

         розгляд суті категорії ефективності сільськогосподарського виробництва та особливостей визначення економічної ефективності виробництва молока;

         аналіз сучасного стану та виявлення факторів, що впливають на економічну ефективність виробництва продукції молочного скотарства на підприємствах різних форм господарювання;

-        виявлення резервів і опрацювання пропозицій щодо підвищення ефективності виробництва молока;

         визначення й обгрунтування шляхів удосконалення економічного механізму інтеграційних процесів при виробництві та переробці молока.

Дослідження проводилися на базі сільськогосподарського підприємства «Родіна» Покровського району Дніпропетровської області.

Джерелами інформації є річні звіти ТОВ «Родіна». Методичною основою курсової роботи є роботи та дослідження вчених по даній проблемі.

У розробку проблеми удосконалення організації виробництва та його інтенсифікації, підвищення продуктивності праці, раціонального використання ресурсного потенціалу, досягнення високої ефективності виробництва тваринницької продукції зробили вчені-економісти С.П.Азізов, В.С.Дієсперов, Д.П.Доманчук, М.В.Калінчик, Л.І.Касьянов, Г.А.Котов, П.Т.Саблук, В.К.Терещенко, О.В.Шкільов, О.М.Шпичак, П.В.Щепієнко, В.В.Юрчишин та інші дослідники. Проте складність і багатогранність цієї проблеми зумовлюють необхідність проведення подальших досліджень у даній галузі.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Галузь сільського господарства - складна система взаємодіючих і взаємопов'язаних елементів. Ефективність функціонування системи тісно пов'язана з її цільовою функцією. Оцінка ефективності проводиться на основі її критеріїв, які можуть розглядатися як внутрішні і зовнішні характеристики системи. Питання молочного скотарства та ефективності виробництва молока описуються і розглядаються багатьма діячами науки. Так С.М. Курило в своїй статті "Факторний аналіз ефективності молочного скотарства" розглядає проблему ефективності виробництва молока, приводить розрахунки та таблиці по впливу величини затрат на одну корову, на рівень їх окупності, продуктивності корів, на величину собівартості 1 ц. молока, щільності поголів'я, залежність обсягів виробництва молока на одного сільського жителя від окремих чинників. Також С.М.Курило проводив кореляційно-регресійний аналіз наведених показників і встановив, що на обсяг і якість кінцевої продукції молочного підкомплексу впливають не тільки виробничі чинники, а й соціально-економічні.

У ринкових умовах господарювання важливе значення має стимулювання цінами підвищення якості продукції. Вимоги до якості продукції визначаються компетентними органами та відображаються у відповідних документах, зокрема стандартах. Саме цю проблему описує у своїй статті «Нові стандарти на молочну сировину та диференціація закупівельних цін». Вона приводить приклад розрахунку закупівельних цін за одну тонну молока з урахуванням молочної частки жиру та білка і якісних показників згідно з ДСТУ 3662-97. Впровадження ДСТУ 3662-97 та диференціація закупівельних цін на молоко залежно від якості, яка запропонована в галузевих рекомендаціях, сприятиме підвищенню економічної заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у виробництві якісної молочної сировини.

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний чинник економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їхніх вкладень.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

На сьогоднішній день молоко як продуктовий підкомплексу агропромислового комплексу України знаходиться в стані кризи. У зв’язку з цим розглядається питання підвищення ефективності підкомплексу на базі удосконалення економічних відносин в ньому. Саме ці питання висвітлює доктор економічних наук, професор В. Н. Зимовець у своїй статті «Економічні проблеми розвитку виробництва на ринку молокопродукції».

1.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їхнього визначення

Молочна галузь належить до провідних у харчовій промисловості та формує достатньо привабливий за обсягом ринок. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: вихід телят на 100 корів; продуктивність великої рогатої худоби; затрати праці і кормів на 1 ц молока; собівартість і ціна реалізації 1ц молока; рівень рентабельності виробництва молока; прибуток з розрахунку на 1ц молока і на одну корову.

Характеризуючи економічну ефективність молочного скотарства, зазначимо, що на її рівень впливає багато чинників, зокрема: рівень годівлі, породні і племінні якості тварин, способи їхнього утримання. Залежно від конкретних умов на фермах застосовують прив’язний і безприв’язний боксів способи утримання тварин. Як показали дослідження, спосіб утримання корів не має вирішального впливу на їхню молочну продуктивність. Вона найбільше залежить підрівня годівлі корів, їхніх породних і племінних якостей.

Водночас спосіб утримання корів значною мірою зумовлює рівень трудомісткості виробництва молока і продуктивності праці в молочному скотарстві. Наприклад, якщо на кращих молочнотоварних фермах із прив’язним утриманням худоби і комплексною механізацією всіх виробничих процесів з розрахунку на одного працівника припадає 15-20 корів, то при безприв’язному утриманні в результаті поглиблення спеціалізації тваринників і ефективного використання сучасної техніки це навантаження може бути збільшене до 50 голів. При достатньому рівні концентрації молочного скотарства, коли на фермі з прив’язною системою утримують не менше 600 корів, першим етапом удосконалення технології є створення доїльно-молочних блоків і поступовий перехід до безприв’язного утримання корів.

Впровадження технології з безприв’язним утриманням корів і доїнням їх у спеціальних приміщеннях на установках «Ялинка» і «Тандем» дає змогу в 2,5-3,0 раза підвищити продуктивність праці порівняно з прив’язним утриманням.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та співставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Операційні витрати - витрати, виражені в грошовій формі, трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності підприємства.

За економічним змістом операційні витрати поділяють на :

1)   Матеріальні витрати. До них відноситься вартість сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, використаних на виробництво, вартість палива і електроенергії, вартість запасних частин і матеріалів для поточного ремонту основних засобів, втрати внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм.

2)   Витрати на оплату праці. До них відносять всі види виплат основної та додаткової заробітної плати штатних і позаштатних працівників підприємства, що відносять на собівартість.

3)   Відрахування на соціальні заходи. До них відносятьсь всі види обов’язкових відрахувань підприємства в позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності), які відносяться на собівартість.

4)   Амортизація основних фондів і нематеріальних активів. До них відносять амортизаційні відрахування від балансової вартості виробничих основних фондів і нематеріальних активів підприємства.

5) Інші витрати. До них відносять всі інші види операційних витрат підприємства (обов’язкові рентні платежі в бюджет, штрафи, пені, неустойки, сплачені відсотки за користування кредитом, витрати на збут та ін.)

Великий вплив на формування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Відповідно до положень бухгалтерського обліку, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість включає : матеріальні витрати, витрати на оплату праці, загальновиробничі витрати, інші прямі витрати. Наднормативні витрати включають: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості на основі «Типових положень». Проте вплив підприємств на окремі елементи витрат: відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на фінансування ремонту та поліпшення основних фондів, інші витрати (податки та збори, відрахування), є обмеженим.

При аналізі собівартості продукції, матимемо змогу встановити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви. В процесі аналізу виявляють за рахунок чого змінюється собівартість - за рахунок затрат чи за рахунок продуктивності. Якщо в процесі аналізу виявлено, що зміни відбулися за рахунок затрат, необхідно провести аналіз з виявленням причин відхилення по кожній статті затрат в розрахунку на одну голову чи на 1 ц. кожного виду продукції.

Таким чином, без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості з одночасним збільшенням обсягу виробництва, є важливим якісним фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти досконало управляючи операційними витратами на підприємстві з урахуванням сфери й галузі його діяльності. Позитивно також впливають на прибуток реалізація залишків нереалізованої продукції, сировини й матеріалів, збільшення частки прибутку в оптовій ціні (рентабельність продукції).

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Потім необхідно проаналізувати прибуток по галузі тваринництва, для цього необхідно від загальної суми від реалізації відняти затрати понесені на виробництво і реалізацію даної продукції. Головною метою суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються господарською діяльністю в умовах ринкової економіки, є одержання прибутку.

Прибуток - це чистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, і характеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницької діяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатом тільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційного успіху.

Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибуток є постійно відтворюваним джерелом.

Напрямки використання прибутку підприємства відображені на рис.1.1.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою і спожитою його частками з врахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості.

Рис. 1.1 Основні напрямки розподілу прибутку підприємства.

Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від форм власності єдина модель господарського механізму підприємства, яка основана на оподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин (рис.1.2) і по суті є моделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає єдність цілей діяльності, єдність показників фінансових результатів діяльності, єдність процесів формування та розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100,                           

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов’язаних показників рентабельності :

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток, можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь. Рентабельність визначаємо діленням прибутку на собівартість (%). Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових міроприємств розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додаткові затрати на проведення зоотехнічних міроприємств та затрат на реалізацію додаткової продукції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

На ринку продовольчих ресурсів молоко і молокопродукти займають значне місце. В останні роки політичні зрушення відбулося в структурі каналів реалізації молока. Так, помітно зросла частка реалізації молока населенню через систему громадського харчування (включаючи продаж і видачу у рахунок оплати праці) на ринку, через власні магазини 16,6%. Водночас скоротився до мінімуму (менше 0,1%) продаж молока організаціям споживчої кооперації.

Аналіз цінової ситуації, що склалась, свідчить, що виробнику більш вигідно продавати молоко на ринку та у власних магазинах. Реалізація молока населенню, через систему громадського харчування, має не велику тенденцію. При бартерних операціях ціна молока була найнижчою. Через низькі ціни продажу, в цілому по Україні, господарства суспільного сектору зазнали великих збитків.

Ускладнення ситуації на ринку молочної продукції полягає в тому, що споживання на одну душу населення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.

Нині потенційні можливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.

Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшення обсягу продажу молока для створення відповідних державних та регіональних товарних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молока через заготівельні організації (молокопереробні підприємства, організації споживчої кооперації та за окремими зв’язками у торгівельну мережу і власні фірмові магазини).

Важливою проблемою, що виникла останнім часом, є також проблема збуту молочної продукції товаровиробником, особливо господарствам приватного сектора. Тому необхідно поліпшити організацію заготівлі молока в них через молоко приймальні пункти, відновивши функціонування багатьох з них, та створити нові і насамперед у віддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами з господарствами суспільного сектора.

Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов’язані з їх властивістю - молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга «виробництво - заготівля - переробка - реалізація продукції» повинні функціонувати скоординовано і ретельно.

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

2.1    Виробничі ресурси господарства та їхнє використання

Юридична адреса товариства з обмеженою відповідальність «Родіна» : вул. Леніна, буд. 230, м. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область, 53600, телефон 2-13-48.

ТОВ «Родіна» знаходиться в Покровському районі, який розташований в на південному сході Дніпропетровської області, у Степовій природній зоні.

Клімат району - помірно-континентальний. Середньорічна кількість опадів - 490 мм, середньорічні температури липня +22°, січня −6°. Особливістю клімату селища є значні коливання погодних умов з року в рік. Помірно-вологі роки змінюються різко засушливими, а засушливість нерідко підсилюється суховіями. У цілому клімат характеризується відносно прохолодною зимою і жарким літом, максимальні температури повітря, зафіксовані у липні-серпні сягають +40°, в січні-лютому - −37..38°. Характерною особливістю весни є досить інтенсивне підвищення температури. Якщо, наприклад, у другій декаді березня середньодобова температура становить +0,1º, то в середині квітня вона досягає +8º, а в середині травня +15,9º . В цих умовах відбувається інтенсивне сніготанення, в кінці березня сніговий покрив зникає.

Вітри весною мають різні напрямки: переважаючим є східний. Швидкість вітру, в середньому, складає 5м/с. Іноді він досягає 15м/с. В посушливі роки такі сильні вітри утворюють пилові бурі.

Температура ґрунту в березні з глибиною мало змінюється і досягає 1,0-1,5º. В квітні вона різко збільшується і досягає 7,6º в верхньому горизонті ґрунту (0-25 см), на глибині 1м складає 5,2º, в середньому.

Негативною стороною весни є те, що в квітні, а в деяких районах навіть у першій половині травня спостерігаються заморозки. Сильні і сухі вітри східних румбів висушують ґрунт, в результаті чого починається посуха, яка негативно впливає на урожайність культур.

Якщо вважати за початок літа дату переходу через середньодобову температуру вище від +15º, а кінець - за дату переходу середньодобової температури нижче +15º, то воно в області досить довге і триває з середини травня до середини вересня.

В літній період спостерігається переважно малохмарна, спочатку тепла, а потім жарка погода з досить високими температурами. Так, у травні всередині дня (о 13год.) середньомісячні температури становлять 19-21º, у червні 23-24º, у липні 25-27º, а в серпні 25-26º. Максимальна температура повітря в окремі роки в липні-серпні досягає 37-39º і навіть 40º.

Середня температура на поверхні ґрунту зростає з квітня по липень з 12 до 30º, в спекотні дні липня підвищується до 69º.

З травня по вересень відносна вологість в 13 годин коливається в межах 40-50%. В посушливі роки вона знижується до 20-30%, а у вологі підвищується до 60-70%, що спостерігається раз в 20 років.

Опади бувають здебільшого у вигляді грозових злив або короткочасних дощів. Поряд з цим протягом літа нерідко бувають досить затяжні бездощові періоди. За літній період року випадає, в середньому, 300-350мм атмосферних опадів, що складає 65% загальної річної кількості.

Влітку з липня по серпень переважають північно-західні і північні вітри. Швидкість вітру сягає 3-4м/с. для Дніпропетровської області в весняний і літній періоди року характерні суховії, які шкодять розвитку сільського господарства.

За початок осені прийнято вважати дату переходу середньодобової температури повітря через +10º. Цей період припадає нав північній частині області на першу, а в південній - на другу декади жовтня. Теплі безхмарні дні змінюються прохолодними ночами з приморозками. Спостерігається досить інтенсивне зниження температури повітря. Переходом температури через +5º закінчується вегетаційний період - це стається на початку листопада.

Протяжність зими визначається переходом середньодобових температур нижче -5º - це початок, а кінець - вище -5º. Протяжність зими в північних районах області близько двох місяців, у південних районах - трохи більше одного місяця. Зима малосніжна, м’яка. Морозні дні часто змінюються відлигами.

В окремі зими під час відлиг максимальна температура повітря іноді підвищується до +9 - +14º (у січні).

Хоч і рідко, але бувають досить холодні зими, коли температура повітря знижується до мінус 37-38º (Покровський район і Дніпропетровськ). Середні місячні температури найбільш холодного періоду (січень - лютий) коливаються від -4 до -7º.

Глибина промерзання ґрунтів досягає 50-60см, а в окремі роки від 125 до 150см.

Вологість повітря залежить від властивостей повітряних мас над поверхньою. Найвища середня місячна вологість - взимку (90-95%). Атмосферні опади випадають у вигляді снігу і дощу. Кількість зимових опадів на території області складає 20% загальної річної кількості.

Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, а саме озимої пшениці, ячменю, ярого ячменю, кукурудзи, проса, рису, зернобобових, також цукрових буряків, соняшнику, баштанних культур, овочівництва, м’ясо-молочного скотарства, свинарства тощо.

Виробництво продукції здійснюється на основі ефективного функціонування продуктивних сил, які забезпечують органічну єдність і взаємодію засобів і предметів праці та робочої сили. До економічних факторів (ресурсів) нині відносять землю, капітал, трудові ресурси, підприємницькі здібності, технологію та інформацію.

На підприємстві працює 110 осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, з яких у рослинництві - 39 осіб і в тваринництві - 71 особа. Динаміку трудових ресурсів та показники їх використання розглянуто в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Трудові ресурси та їх використання

За результатами таблиці 2.1 можна сказати, що трудові ресурси використовуються ефективно і раціонально, адже коефіцієнт використання трудових ресурсів кожного року має оптимальне значення і навіть відбулось його покращення у 2012 році на 5,3 %, порівняно з 2010 роком.

Склад і структуру сільськогосподарських угідь ТОВ «Родіна» розглянемо у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 2.2 можна зробити висновок, що підприємство із сільськогосподарських угідь має у своєму володінні лише ріллю. У 2012 році порівняно з 2010 роком площа рілля зменшилась 4%.

Підприємство не може здійснювати свою господарську діяльність без використання основного капіталу. Основний капітал - це частина продуктивного капіталу, яка складається із вартості засобів праці, обертається протягом кількох періодів виробництва і поступово переносить свою вартість на вироблюваний продукт.

Динаміку забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання розглянуто в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка забезпеченості ТОВ «Родіна» основним капіталом і його використання

За результатами таблиці 2.3 можна зробити висновок, що показники забезпеченості основним капіталом у 2012 році, порівняно з минулими покращилися. Показник капіталозабезпеченості підприємства у 2012 році, порівняно з 2010 роком, покращився на 52,6 %, а показник капіталоозброєності - на 45,5%. А от показники економічної ефективності використання основного капіталу підприємства, навпаки, погіршилися. Показник капіталовіддачі, який показує вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основного капіталу, знизився на 30,8 %, а показник капіталомісткості, який визначає обсяг основного капіталу, необхідний для виробництва валової продукції вартістю 1 грн., погіршився на 43,3 %. Показник норми прибутку у 2010 році становить 14 % (оптимальне значення цього показника 15-20 %), що на 72,8 % менше, ніж у 2010 році. Ще на норму прибутку вплинуло зменшення чистого прибутку у 2012 році, порівняно з 2010 роком, на 24,9 %. Все це говорить про те, що підприємство цілком забезпечене основним капіталом, але використовує його не раціонально і не ефективно.

Ефективність використання землі характеризується натуральними і вартісними показниками. До вартісних показників відносяться: валова продукція, товарна продукція, валовий дохід і прибуток.

Валова продукція сільського господарства являє собою всю масу виробленої в даному році продукції, включаючи приріст незавершеного виробництва.

Товарна продукція - це частина валової продукції, яка була реалізована й прийняла форму товару.

Валовий дохід - знов створена вартість живою працею робітників колективу за рік. Вона включає в себе фонд оплати праці і чистий дохід.

Прибуток - вираховується як перевищення виручки від товарної продукції над її собівартістю.

Структуру грошових надходжень від реалізації продукції розглянуто в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції в ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 2.3 можна зробити висновок, що виручка від реалізації продукції у 2012 році, порівняно з 2010 роком, збільшилася на 22,09 %. Виручка від реалізації продукції рослинництва збільшилася на 30,72%, від реалізації зерна - на 59,21 %, від реалізації соняшника - на 23,87%, тільки виручка від реалізації іншої продукції рослинництва зменшилась на 95,86 %. Виручка від реалізації продукції тваринництва збільшилась на 10,95 %. Виручка від реалізації продукції скотарства зросла на 10,98 %, хоча й дохід від реалізації яловичини зменшився на 0,63 %, але від реалізації молока - збільшився аж на 12,43 %. За даними таблиці можна сказати, що підвищення виручки від реалізації продукції пов’язане зі збільшенням обсягів реалізації. Щодо структури грошових надходжень, то найбільшу питому вагу в структурі займає виручка від реалізації соняшника (42,13 %) та молока (35,73 %).

ТОВ «Родіна» здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічних культур, і продукції тваринництва, зокрема відгодівлею великої рогатої худоби.

Визначимо спеціалізацію сільськогосподарського виробництва у сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Родіна».

Таблиця 2.5

Визначення спеціалізації та її рівня у ТОВ «Родіна» у 2012 році

За результатами таблиці 2.3 можна зробити висновок, що ТОВ «Родіна» має дві головні галузі. Підприємство спеціалізується на вирощуванні соняшнику, адже грошові надходження від його реалізації становить 42,14 %, та на виробництві молока, адже грошові надходження від його реалізації становить 35,73 % у структурі грошових надходжень. Виробництво зерна у структурі грошових надходжень становить 18,15%, виробництво яловичини - 3,95%.

Результати діяльності ТОВ «Родіна» визначено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Результати господарської діяльності ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 2.6 можна зробити висновок, що у 2012 році, порівняно з 2010 роком, рівень рентабельності підприємства покращився майже у 3 рази, але порівняно з 2011 роком він знизився на 36,1 %. Показники вартості валової продукції на 1 га с.-г. угідь і на 1 середньорічного працівника покращилися на 6,6 % і 0,5 % відповідно. А решта показників знизилися: вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат - на 38,2 %, валовий прибуток на 1 га с.-г. угідь - 21,8 %, валовий прибуток на 1 середньорічного працівника - на 26,3 %.

.2 Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємству сільського господарства не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Найвищого рівня виробництва молока в Україні було досягнуто наприкінці 90-х років. Пізніше тенденції його розвитку істотно змінилися. У Дніпропетровській області, як і по всій Україні, у період кризи у найскладнішому становищі опинилася молочна галузь. Обсяг виробництва скоротився у 2006 році порівняно з 1990 роком майже у 2 рази.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та співставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Потім аналізують собівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви.

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві є рослинництво.

На початок 2012 року на підприємстві було в наявності 475 корів, що на 25 голів більше, ніж в 2011 році і на 4 голови менше, ніж в 2010 році.

Динаміку чисельності поголів'я корів можна побачити із таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка чисельності поголів’я корів (голів)

Як видно з таблиці поголів’я корів у 2011 році зменшилося на 6,1 %, порівняно з 2010 роком, а у 2012 році порівняно з 2010 роком зменшилося на 0,8 %, зросло на 5,6 %, порівняно з 2011 роком.

ТОВ «Родіна» вироблено основних видів продукції тваринництва:

Таблиця 2.8

Динаміка виробництва основних видів продукції тваринництва (центнерів)

Як видно з таблиці 2.3 виробництво кожного виду продукції тваринництва з кожним роком зростає, тільки у 2011 році порівняно з 2010 роком скоротилося виробництво яловичини на 8 %, а у 2012 році порівняно з 2011 роком - збільшилося на 34 %. Виробництво молока у 2011 році зросло на 11,7 % порівняно з 2010 роком, а у 2012 році виробництво молока зросло ще на 10,5 %, порівняно з попереднім роком.

Розглянемо динаміку розвитку молочного скотарства у ТОВ «Родіна»

Таблиця 2.9

Динаміка виробництва молока у ТОВ «Родіна»

Як видно з таблиці 2.4 валовий надій з кожним роком зростає, навіть не дивлячись на те, що в 2011 році поголів’я корів зменшилося на 29 голів порівняно з минулим роком, то валовий надій молока все одно збільшився на 2319 центнерів (11,7%). Надій молока на одну корову обсяг виробництва молока на 100 га сільськогосподарських угідь також з кожним роком збільшується.

Аналізуючи худобу, насамперед необхідно проаналізувати показники її продуктивності, які показують, чи взагалі потрібно утримувати дану худобу в господарстві. Динаміку товарного виробництва молока та рівень товарності розглянуто у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Динаміка товарного виробництва молока у ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 2.5 можна зробити висновок, що з кожним роком рівень товарності зростає. У 2012 році рівень товарності зріс на 3,2 % порівняно з 2010 роком. Та підвищення рівня товарності пов’язано з збільшенням валового надою і майже вся продукція кожного року реалізовувалась.

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати при розробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.

Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою таких показників: продуктивністю корів, затратами праці і кормів на 1 ц молока, його собівартістю і ціною реалізації, прибутком з розрахунку на 1 ц молока і на одну середньорічну корову, рівнем рентабельності виробництва молока.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції.

Основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов'язаних з виробництвом та використанням кормів.

Необхідно впроваджувати комплексну механізацію виробничих процесів, які в свою чергу сприятимуть зменшенню витрат заробітної плати на центнер молока.

Проаналізуємо собівартість 1 центнера молока у господарстві.

Таблиця 2.11

Собівартість 1 ц молока і фактори її формування

За результатами таблиці 2.11 можна зробити висновок, що у 2012 році, порівняно з 2010 роком, собівартість 1 ц молока підвищилася на 36,38 грн. Зміна собівартості 1 ц молока за рахунок витрат виробництва становить 90,03 грн., за рахунок продуктивності корів становить -53,65 грн.

Собівартість продукції - важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства, організації чи окремого виробника. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічне значення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Структуру виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока розглянуто в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока

За результатами таблиці 2.12 можна сказати, що у 2012 році собівартість 1 ц молока, порівняно з 2010 роком, зросла на 36,38 грн. У структурі виробничої собівартості 1 ц молока найбільшу частку займають корми (39,4 %) та витрати на оплату праці (25,3 %). Найменшу частку в структурі займає оплата послуг і робіт (2,3 %).

Собівартість і рентабельність виробництва молока розглянуто в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Собівартість і рентабельність виробництва молока в ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 2.13 можна зробити висновок, що рівень рентабельності у 2012 році становить 25,3 %, що на 5,9 % більший, ніж у 2010 році. Собівартість 1 ц молока у 2012 році знизилась на 12,7 %, порівняно з 2010 роком, ціна реалізації 1 ц молока знизилася на 11,7 %, а прибуток на 1 ц молока знизився на 7,6 %. Хоча найнижча собівартість 1 ц молока була в 2011 році, а найвища ціна реалізації - у 2010 році, та все одно найвищий рівень рентабельності був у 2012 році.

На зміну маси прибутку впливають такі фактори: обсяг реалізації молока, собівартість і ціна реалізації продукції. Проаналізувати вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації молока можемо в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації молока в ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 2.14 можна зробити висновок, що прибуток від реалізації молока у 2012 році, порівняно з 2010 роком, збільшився на 253,7 тис. грн. Зміна маси прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації молока на 5160 ц становить +391,64 тис. грн., за рахунок зменшення собівартості молока на 40,28 грн. становить + 967,97 тис. грн., а за рахунок зменшення ціни реалізації на 46,02 грн. зміна маси прибутку становить -1105,91 тис. грн.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

3.1    Інтенсифікація молочного скотарства

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є: необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, обмеженість орнопридатних земель, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці - частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому - умовне поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Динаміку рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока розглянуто в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока в ТОВ «Родіна»

За результатами таблиці 3.1 можна зробити висновок, що у 2012 році, порівняно з 2010 роком, показники результату інтенсифікації та економічної ефективності інтенсифікації покращилися. Продуктивність 1 корови збільшилася на 24,5 %. Затрати праці на 1 ц молока зменшились на 12,2 %, повна собівартість 1 ц молока зменшилась на 12,7 %. Хоча ціна від реалізації 1 ц молока зменшилася на 11,7 % і прибуток на 1 ц молока зменшивсь на 7,6 %, та все одно рівень рентабельності покращився на 5,9 %. Показники рівня інтенсивності, навпаки, погіршилися. Витрати виробництва на 1 голову у 2012 році, порівняно з 2010 роком, збільшилися на 42,8 %, а затрати праці на 1 голову збільшилися на 8,9 %. Отже результат інтенсифікації є економічно ефективним.

3.2 Організація праці в тваринництві

Під організацією оплати праці в підприємстві розуміється розробка й побудова системи її регулювання і диференціації за категоріями працівників у залежність від труднощі й умов виконуваних робіт, і навіть індивідуальних і колективних результатів праці.

Організація оплати праці має спрямувати забезпечення зацікавленості працівників у збереженні трудових відносин із підприємством. Вона передбачає створення підстави формування в працівників відчуття впевненості й захищеності, забезпечення зацікавленості у підвищення рівня кваліфікації, стимулювання за високопродуктивну працю.

Оплата і стимулювання праці мають організовуватися в масштабах усього фермського колективу (бригади), груп працівників із спільним закріпленням поголів’я та інших засобів виробництва (ланок) і окремих тваринників, за якими закріплено групи худоби чи птиці. Стосовно кожного з цих суб’єктів організації зарплати потрібно спланувати результати діяльності, визначити показники, за якими здійснюватимуться оплата і преміювання. У такому ж розрізі має вестися облік продукції та витрат.

Відповідно до форм організації праці здійснюється колективна чи індивідуальна оплата праці. При першій зарплата за колективними розцінками нараховується ланці чи всій бригаді, а потім розподіляється за визначеними тваринниками правилами. При цьому враховуються відмінності в тарифних ставках, особистому вкладі та відпрацьованому кожним з працівників часі.

Оплата має здійснюватися виключно за продукцію. Лише на групах тварин, де вона не виробляється чи не обліковується, праця оплачуватиметься за розцінками за обслуговуване поголів’я. Нараховується оплата за натуральними показниками - кількістю одержаних від тварин молока, яєць, вовни, меду тощо та продукції вирощування, якою є маса приплоду і приросту живої маси, за винятком загиблих тварин. Норми обслуговування визначаються згідно з правилами нормування праці. При цьому може передбачатися неповна зайнятість частини працівників з відповідним обліком затрат часу. Норми продуктивності тварин повинні виходити з конкретних умов роботи, раціонального використання кормів, добросовісного ставлення до праці. Розцінки доцільно розраховувати на підставі тарифного фонду, без збільшення його на певний відсоток.

Обов’язковим повинно бути стимулювання економії витрат порівняно з об’єктивно визначеними плановими показниками. Джерелами коштів на преміювання будуть виручка від реалізації додатково одержаної при тих же ресурсах продукції та економія на придбанні засобів виробництва чи власному їх виробництві (насамперед на вирощуванні кормів). Преміювання колективів і окремих тваринників організується так, щоб заохочувалася економія за тими статтями витрат, які від даних працівників залежать.

При наданні первинним колективам господарства більшої самостійності фермська бригада стане господарем власної продукції. Вона сама оплачуватиме всі витрати, включаючи внески в загальногосподарський фонд. За визначеними правилами, частина одержаного прибутку спрямовуватиметься на преміювання. Для підрозділів, які поки що не можуть мати прибутку, встановлюється нормована внутрішньогосподарська дотація на одиницю продукції, яка зараховується до доходів колективу.

Слід обмежити різні доплати і надбавки. У господарстві потрібно вирішити питання про доцільність та розміри надбавок за звання майстра тваринництва, за безперервний стаж роботи та ін.

3.3 Нормування і оплата праці в тваринництві

Для вивчення робочих процесів у тваринництві і розробці норм часу та норм обслуговування тварин велике значення має правильний облік нормоутворюючих факторів, які суттєво впливають на рівень продуктивності праці.

Нормоутворюючі фактори - це причини та умови, які обумовлюють продуктивність праці.

Кількість таких факторів у тваринництві та його галузях дуже велика, але впливають вони на норми праці неоднаково. Тому необхідно враховувати не всі нормоутворюючі фактори, а лише найбільш важливі.

У тваринництві нормоутворюючі фактори класифікуються так:

•        технологія виконання робіт;

•        рівень та засоби механізації;

•        тип тваринницького приміщення;

•        кваліфікація та досвід виконавців;

•        вид тварин та напрями їх продуктивності;

•        продуктивність тварин;

•        спосіб та період утримання тварин;

•        тип годівлі тварин.

Робочий час зміни - це час для виконання роботи без часу на обідню перерву.

За характером використання робочий час зміни поділяють на нормований та ненормований:

•        До нормованого часу належать цілеспрямовані його витрати, які враховують при розробці технічно обґрунтованих норм.

•        До ненормованих затрат робочого часу належать різні його втрати, а також час на виконання робіт, не передбачених виробничим завданням.

Час роботи - це час цілеспрямованих дій виконавців, спрямованих на досягнення виробничого результату. Він поділяється на підготовчо-заключний, основний та допоміжний.

•        підготовчо-заключний час, це час на підготовку до роботи та її закінчення (наприклад, у молочному скотарстві збирання, підготовка та піднесення апаратів, миття посуду, здача продукції).

•        основний час витрачається на безпосередню роботу виконавців та знарядь праці спрямовану на зміну предметів праці для досягнення кінцевого результату даного трудового процесу.

•        додатковий час витрачається на забезпечення основної роботи: догляд за знаряддями та обладнанням, станом робочого місця.

•        до часу регламентованих перерв у роботі належить час на особисті потреби виконавців та їх короткочасний відпочинок під час роботи, а також час перерв, обумовлених технологією та організацією процесу.

Заключним етапом нормування праці у тваринництві є встановлення поголів’я окремого виду худоби або птиці, яке повинне обслуговувати виконавець.

Норми обслуговування у тваринництві визначають відніманням від встановленої тривалість робочого дня у хвилинах нормативу часу на підготовчо-заключні операції, особисті потреби та відпочинок виконавця з розрахунку на повний робочий день поділивши результат на норматив часу на обслуговування однієї голови тварин за зміну. Останній показник включає нормативи часу на доїння, годівлю, очищення приміщень, прив’язування, відв’язування та інші разові роботи.

Різноманітність нормоутворюючих факторів у тваринництві враховується за допомогою паспортизації тваринницьких ферм. Паспортизація тваринницьких приміщень і умов виробництва дає змогу вивчити і систематизувати нормоутворюючі фактори і на цій основі визначити конкретні шляхи підвищення обґрунтованості трудових норм і нормативів.

Паспортизація тваринницьких ферм - це детальний опис техніко-економічних параметрів тваринницьких приміщень, прийнятих технологій, а також організації виконання робіт по обслуговуванню худоби та птиці. За своїм змістом паспорт ферми можна умовно розділити на три частини:

В першій частині наводиться загальна характеристика виробничого приміщення з описом його місця розташування, типу й конструктивних особливостей, проектної і фактичної місткості; встановлюється виробничий напрямок і призначення тварин; вказуються фактичне поголів'я худоби в розрізі статевих груп, а також їх продуктивність.

У другій частиш висвітлюються технологічні аспекти виробництва тваринницької продукції. Тут, зокрема, вказуються прийняті способи доїння худоби, тип і марка доїльної установки, кратність доїння, число апаратів, що обслуговуються оператором машинного доїння; способи приготування, транспортування і роздачі кормів і використовуваної при цьому техніки; розрахункові річні й добові норми годівлі тварин. Значна частина розділу присвячена способам поїння, а також гноєвидалення і зміни підстилки. При цьому називаються способи виконання робіт, віддаль переноски і транспортування, типи й марки технічних засобів, що використовуються.

У третій частині дається професійно-кваліфікаційний склад трудового колективу ферми, наводиться детальний перелік обов'язків тваринників у розрізі професій, вказується змінність роботи в стійловий і пасовищний періоди. Широко висвітлюються фактичні й проектні форми організації праці тваринників, фактичні й технічно обґрунтовані норми обслуговування.

Зі змісту паспорта тваринницької ферми видно, що він охоплює найбільш суттєві моменти організації виробництва тваринницької продукції.

Результати паспортизації ферм мають суттєве значення для визначення норм обслуговування за збірником типових норм або їх розрахунку за нормативами праці. Паспорт ферми служить також вихідною базою для розробки найбільш ефективних варіантів організації трудових процесів у галузі.

Проведенню спостережень передує ретельне вивчення трудових процесів та умов виробництва. З цією метою в тваринництві частіше, ніж в інших галузях, використовують фотохронометражний спосіб. Систематизація затрат робочого часу у тваринництві має свої особливості. Так, через труднощі визначення оперативний час не ділять на основний і допоміжний. На окремих роботах (наприклад, доїння) підготовчо-заключний час ділиться на дві частини: на підготовку виконавця до роботи і підготовчо-заключні роботи по доїнню.

Для галузей тваринництва характерна наявність великої кількості разових робіт, тобто таких, що виконуються періодично. Незважаючи на це методичні основи розрахунку норм праці в тваринництві багато в чому подібні до методики їх визначення в інших галузях. Зокрема, перед проведенням спостережень нормувальник повинен, як звичайно, ознайомитись із конкретними умовами виробництва тваринницької продукції, способом утримання худоби й птиці, раціонами їх годівлі, станом і особливостями використовуваної техніки, уточнити обов'язки тваринників, проаналізувати, як склались режими праці та відпочинку робітників ферм та ін.

У спостережному листі детально відображаються перераховані виробничі умови, наводиться характеристика виконавця і застосовуваних технічних засобів, коротко описуються технологія виробництва й організація праці тваринників.

В процесі спостереження детально фіксуються прийоми та їх комплекси, здійснювані виконавцем переходи під час роботи. Особлива увага приділяється втратам робочого часу із зазначенням причин, які їх зумовили.

За необхідності проведення хронометражних спостережень (при доїнні, наприклад) визначаються з фіксажними точками при переході від одного елемента трудового процесу до другого.

В результаті обробки й аналізу даних спостережних листів складають фактичний і проектний баланси робочого часу. В тваринництві при складанні таких балансів важливо правильно віднести елементи трудового процесу до відповідних класів затрат робочого часу.

Підготовчо-заключні роботи в галузі складаються з підготовки виконавця і засобів виробництва до роботи і приймально-здавальних робіт наприкінці зміни. В молочному скотарстві зазначений час доповнюється підготовчо-заключними роботами по доїнню корів.

Оперативний час, як правило, ділять на час обслуговування тварин і час одержання продукції. Час обслуговування передбачає приготування, транспортування кормів, випасання тварин, їх напування, відв'язування, прив'язування й чистку. Сюди ж відносять прибирання виробничих приміщень, гноєвидалення і заміну підстилки, чистку годівниць, поїлок, доїльних установок та ін.

Час організаційно-технічного обслуговування робочого місця складається із затрат праці на технічне обслуговування і технологічне регулювання обладнання, а також на систематичне миття доїльного устаткування.

Разові роботи в тваринництві досить різноманітні і включають зооветеринарні заходи, парування тварин, приймання приплоду, приймання-передачу тварин із групи в групу, сортування і зважування худоби й птиці, чергування, профілактику тваринницьких приміщень, одержання інструкцій, оформлення приймально-здавальних документів тощо.

Регламентовані й нерегламентовані перерви систематизуються в тваринництві у звичайному порядку.

Норма обслуговування для операторів машинного доїння і деяких інших категорій робітників ферм

де Тзм - встановлена тривалість зміни, хв;

Тпз, Твд, Топ - нормативи часу відповідно на підготовчо-заключну роботу, відпочинок і особисті потреби, хв;

То6с - норматив часу на обслуговування однієї голови протягом зміни, хв.

При двозмінній роботі формула має такий вигляд

При груповому обслуговуванні тварин і двозмінному режимі роботи формула набуває вигляду:

де Кп - кількість працюючих у групі.

Норми й нормативи обслуговування у свинарстві, вівчарстві і птахівництві розраховують відповідно на 10, 100 і 1000 голів.

Для скотарів, які обслуговують дійне стадо, норма обслуговування без підвезення кормів:

де п - кількість змін.

Нормативи часу на відпочинок й задоволення особистих потреб для скотарів не передбачені через перерви, зумовлені технологією і організацією робіт.

Для механізаторів, зайнятих на підвозі й роздачі кормів, норма продуктивності кормороздавача:

де Q - розрахункова вантажопідйомність кормороздавача, т; визначається як добуток номінальної вантажопідйомності кормороздавача (П) на коефіцієнт (К) використання вантажопідйомності:

Коефіцієнт використання вантажопідйомності залежить від класу перевезених вантажів.

Час одного рейсу Тр визначається за наступною формулою:

де t_з - час завантаження одного кормороздавача;

t_т - час переїздів з вантажем і без вантажу;

t_р - час розвантаження (роздачі кормів) одного кормороздавача.

З наведених формул можливо визначити норматив обслуговування однієї голови протягом зміни. Цей показник складається із суми нормативів часу на обслуговування худоби, доїння, годування, гноєвидалення тощо:

де Т_д, Т_г, Т_гв, Т_п, Т_пр, Т_від, Т_р, Т_вр - нормативи часу відповідно доїння, годівлі, гноєвидалення, чистки тварин, їх прив'язування і відв'язування, а також разових і випадкових робіт.

При розрахунках норм праці під час обслуговування однієї голови включають тільки ті роботи, які входять в обов'язки тваринників. У свою чергу перелічені нормативи встановлюються за допомогою ряду формул.

ВИСНОВКИ

. Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення.

. На сьогоднішній день молоко як продуктовий підкомплексу агропромислового комплексу України знаходиться в стані кризи. Важливим фактором конкурентоспроможності продукції є зниження затрат праці на одиницю продукції, що виробляється. Наявність нормативів трудомісткості дає можливість виробникові підібрати такий варіант умов виробництва, нормативи трудомісткості якого відповідали б його можливостям.

. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: вихід телят на 100 корів; продуктивність великої рогатої худоби; затрати праці і кормів на 1 ц молока; собівартість і ціна реалізації 1ц молока; рівень рентабельності виробництва молока; прибуток з розрахунку на 1ц молока і на одну корову; трудомісткість одиниці продукції.

. Великий вплив на формування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.

. Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов’язані з їх властивістю - молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга «виробництво - заготівля - переробка - реалізація продукції» повинні функціонувати скоординовано і ретельно.

. Трудові ресурси у ТОВ «Родіна» використовуються ефективно і раціонально, адже коефіцієнт використання трудових ресурсів кожного року має оптимальне значення і навіть відбулось його покращення у 2012 році на 5,3 %, порівняно з 2010 роком.

7. Підприємство цілком забезпечене основним капіталом, але використовує його не раціонально і не ефективно (показник капіталозабезпеченості підприємства у 2012 році, порівняно з 2010 роком, покращився на 52,6 %, а показник капіталоозброєності - на 45,5%. А от показники економічної ефективності використання основного капіталу підприємства, навпаки, погіршилися).

. ТОВ «Родіна» здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічних культур, і продукції тваринництва, зокрема відгодівлею великої рогатої худоби. ТОВ «Родіна» має дві головні галузі. Підприємство спеціалізується на вирощуванні соняшнику, адже грошові надходження від його реалізації становить 42,14 %, та на виробництві молока, адже грошові надходження від його реалізації становить 35,73 %.

. У 2012 році, порівняно з 2010 роком, рівень рентабельності підприємства покращився майже у 3 рази, але порівняно з 2011 роком він знизився на 36,1 %.

. Виробництво кожного виду продукції тваринництва з кожним роком зростає, тільки у 2011 році порівняно з 2010 роком скоротилося виробництво приросту великої рогатої худоби на 8 %, а у 2012 році порівняно з 2011 роком - збільшилося на 34 %. Виробництво молока у 2011 році зросло на 11,7 % порівняно з 2010 роком, а у 2012 році виробництво молока зросло ще на 10,5 %, порівняно з попереднім роком.

. валовий надій з кожним роком зростає, навіть не дивлячись на те, що в 2011 році поголів’я корів зменшилося на 29 голів порівняно з минулим роком, то валовий надій молока все одно збільшився на 2319 центнерів (11,7%).

12. У 2012 році собівартість 1 ц молока, порівняно з 2010 роком, зросла на 36,38 грн. У структурі виробничої собівартості 1 ц молока найбільшу частку займають корми (39,4 %) та витрати на оплату праці (25,3 %). Найменшу частку в структурі займає оплата послуг і робіт (2,3 %).

. Рівень рентабельності у 2012 році становить 25,3 %, що на 5,9 % більший, ніж у 2010 році, але збільшення не дуже суттєве.

Для тваринницької галузі основні чинники зростання рівня рентабельності:

1.      селекційно племінна робота;

2.      нові технології годівлі та утримання тварин;

.        потужна кормова база

.        кваліфіковані кадри.

В господарстві потрібно поліпшувати матеріально - технічне забезпечення, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Необхідно:

1.      Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузі тваринництва.

2.      Забезпечити виробництво продукції у тваринництві і постійно підвищувати його обсяги; зміцнити трудову дисципліну, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

.        Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію господарства.

.        Поліпшити породні якості тварин.

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Необхідно встановлювати режим догляду за коровами протягом доби, що призведе до підвищення продуктивності та поліпшить умови праці обслуговуючого персоналу.

Собівартість 1 ц молока у 2012 році знизилась на 12,7 %, порівняно з 2010 роком, ціна реалізації 1 ц молока знизилася на 11,7 %, а прибуток на 1 ц молока знизився на 7,6 %. Хоча найнижча собівартість 1 ц молока була в 2011 році, а найвища ціна реалізації - у 2010 році, та все одно найвищий рівень рентабельності був у 2012 році.

. Прибуток від реалізації молока у 2012 році, порівняно з 2010 роком, збільшився на 253,7 тис. грн. Зміна маси прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації молока на 5160 ц становить +391,64 тис. грн., за рахунок зменшення собівартості молока на 40,28 грн. становить + 967,97 тис. грн., а за рахунок зменшення ціни реалізації на 46,02 грн. зміна маси прибутку становить -1105,91 тис. грн.

15. Отже на ТОВ «Родіна» прослідковуються тенденції покращення господарської діяльності. Підприємство повністю забезпечене засобами і предметами праці і має всі умови для підвищення ефективності виробництва продукції молочного скотарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)   Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р.;

2)Закон України «Про оплату праці» // Нове законодавство України. - К., 1993. - Вип. 3;

) Бугуцький О.А., Дієсперов В.С.. Проблеми сільськогосподарської праці в Україні // Економіка АПК.-1998.-№1.-с.65-70;

) Бугуцький О.А., Михайлов. Ефективне використання праці-основа підвищення продуктивних сил суспільства// Україна: аспекти праці.-2000.-№3.-с.3-9;

) В.В.Вітвицький. Оптимізація трудових затрат на виробництві молока.// Економіка АПК.-2001.№2.-ст.52.;

) Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. -Київ: Лібра, 2002. -712с.;

) Дієсперов В.. Продуктивність сільськогосподарської праці // Україна: аспекти праці.-2000.-№5.-с.30-35;

) Економіка підприємства: Навч. Посібн. - 2-ге вид., / В.І.Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора.;-К.: Каравела,-2012.-320 с.;

) Економіка сільського господарства.: Навч. посібник / В.К. Збарський, В.І. Мацибора, А.А. Чалий та ін./За ред.. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. - К.: Каравела, 2009. - 264 с.;

) Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І.Зуб, М.П.Кононенко та ін./ За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т. Саблука. -К.: Перса України., 2003.-800с.;

)В.К. Збарський Основи підприємництва та бізнесу: Підручник. - Вінниця: «Нова книга», 2044. - 404 с.;

)А.В. Калина. Економіка праці: Навч. Посібник. - К.: МАУП, 2004. - 272 с.;

)Кардаш В.Я.. Маркетингова товарна політика.: Підручник. -К.: КНЕУ, 2001.-240с.;

) Мазур И. И., Шапиро В. Д., Ольдергге Н. Т. Управление проектами: Учебное пособие/ Под общ. ред. И. И. Мазура. - 2-е изд. - М.: Омега Л, 2004. - 664с.;

) Микитюк В.В., Повод Н.Г. Методические рекомендации Кормление сельскохозяйственных животных. 1997.;

) О.В.Єгорова. Інтенсифікація виробництва продукції скотарства.// Економіка АПК.-2001.№3.-ст.74-77.;

) О.І.Боярчук. Кадрове забезпечення розвитку молочного скотарства на Дніпропетровщині.// Економіка АПК.-2001.№5.-ст.109-112.;

) Опря А.Т.. Статистика: (з програмованою формою контролю знань).-К.: Урожай,-1996.-448 с.;

) Паблик рилейшнз. Теория и практика /Пер. с англ.: Учебн пособие - М.: Издат. дом "Вильясис", 2000.;

) П.П.Руснак. Економіка сільського господарства.Київ.-2001.-ст.237-360.;

) С.Р. Камілова. Розвиток молокопродуктивного підкомплексу в Україні // Економіка АПК.-2002.№4.-ст.30-31.;

) Рабинович И.А.. Маркетинг в комерческой деятельности - Одесса: ИНТМАР, 1993.;

) Тарасюк Г. М.. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів . - К.: Каравела, 2004. - 344с.;

)Україна у цифрах у 2003 році: короткий статистичний довідник / за ред. Осауленка О.Г..-2004.-К.-271с.;

) Б.А. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.. Економіка підприємства: Навч. Посібник. - К.: Знання-Пресс, 2002. - 335 с.;