Аналіз економічного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання

Аналіз економічного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання

ТЕМА: «Аналіз економічного потенціалу підприємства та напрями підвищення ефективності його використання»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади аналізу економічного потенціалу підприємства

.1 Загальні положення аналізу економічного потенціалу підприємства

.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аналізу економічного потенціалу підприємства

Розділ 2. Аналіз фінансового стану ТОВ «ХХХ»

.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «ХХХ»

.2 Організаційно-інформаційна модель аналізу економічного потенціалу ТОВ «ХХХ»

.3 Загальний аналіз економічного потенціалу ТОВ «ХХХ»

.4 Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства

Розділ 3. Методика аналізу економічного потенціалу та шляхи його оптимізації на основі застосування сучасних інформаційних технологій

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, наявність конкретних переваг, що виступають гарантом тривалого та ефективного функціонування підприємства в ринкових умовах пов'язана з якісною реалізацією потенціалу підприємства. Забезпеченість держави необхідними їй ресурсами є однією з ключових складових економічної безпеки країни. Ресурсне забезпечення відіграє провідну роль у зростанні економічного розвитку держави, її політичній та економічній незалежності та формуванні економічного потенціалу загалом.

В умовах формування ринкових відносин важливу роль у стабільній роботі підприємства відіграють їх ресурси, що становлять основу його економічного потенціалу. Залежно від джерел формування ресурсного потенціалу та ефективності його використання залежать економічні показники діяльності підприємства, зокрема такі як обсяги діяльності, доходи, витрати, прибуток, і т.д. Незважаючи на те, що поняття економічний потенціал часто трапляється у сучасній науковій літературі ні в нашій країні, ні за кордоном немає загальноприйнятого визначення чи комплексних досліджень даної категорії. Існують істотні розходження у визначенні змісту реальних процесів, а саме що виражає категорія "потенціал". Все це відповідно ускладнює розробку методів його кількісної оцінки, аналізу використання та розвитку. Важливість вивчення проблеми потенціалу полягає у розкритті його суті, складу, співвідношення та взаємозв'язку з іншими категоріями.

Актуальність теми з практичної точки зору полягає в тому, що потенціал розвитку будь-якого підприємства визначає результати його діяльності за певний період, отже надає власникам можливість зіставити свої очікування із запланованими результатами, оцінка фінансово-економічних показників стає переконливим аргументом доцільності функціонування будь-якого під-приємства. Ефективне функціонування підприємства в умовах розвитку ринкових відносин пов'язане із забезпеченням оптимального співвідношення між затратами та результатами його діяльності, знаходження більш раціональних форм застосування капіталу. Успішна реалізація названих умов залежить від форм ресурсного забезпечення та характеру його використання, тобто від економічного потенціалу підприємства.

Внесок у дослідження даної теми внесли такі вчені як Е.В. Попов,

Н.С. Краснокутська, О. Живолуга, О. Климахіна, однак не існує однозначності у визначених категоріях та методах їх оцінки.

Метою написання курсової роботи є: дослідження сутності, завдань і необхідності системного аналізу економічного потенціалу підприємства; дослідження всіх існуючих методів, принципів і методик аналізу економічного потенціалу підприємства та надання пропозицій щодо його вдосконалення.

Завдання, пов’язані з виконанням курсової роботи:

розкрити теоретичні засади аналізу економічного потенціалу підприємства;

провести огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аналізу економічного потенціалу підприємства;

надати характеристику підприємства, на матеріалах якого виконується курсова робота;

провести загальний аналіз економічного потенціалу підприємства;

провести аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства;

розкрити проблеми методики аналізу економічного потенціалу та шляхи його оптимізації.

Предметом дослідження є економічний потенціал та фінансовий стан підприємства, методи оцінки та шляхи оптимізації їх показників.

Інформаційною основою дослідження є дані фінансової звітності ТОВ «ХХХ», нормативно-правова база, різноманітні навчальні посібники, підручники, монографії економістів, періодичні видання, інтернет-ресурси.

Для дослідження даної проблеми було використано наступні методи дослідження: аналіз, систематизація, узагальнення, методи економічного та математичного аналізу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

.1 Загальні положення аналізу економічного потенціалу підприємства

Економічну категорію "потенціал" як об'єкт наукового пізнання, цілеспрямованого формування і ефективного використання в широкому науковому вжитку почали використовувати у кінці 70-х на початку 80-х років ХХ ст.

У наукових працях, присвячених теорії потенціалів, наводять широкий спектр їх характеристик: економічний, науково-технічний, виробничий, трудовий, природно-ресурсний, а останнім часом дедалі частіше трапляються такі поняття як підприємницький потенціал, інтелектуальний, фінансовий та інноваційний.

У процесі вивчення економічних дисциплін підприємство розглядається як відкрита економічна система, тому категорію "економічний потенціал підприємства" прийнято розглядати як тотожну категорію "потенціал підприємства".

Найбільш поширене трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов та ресурсів, можливостей, запасів та цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей, що близько до визначення Великого економічного словника, відповідно до якого потенціал як економічна категорія становить наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення будь-чого.

Потенціал підприємства з точки зору маркетингу розглядається як сукупність прийомів, моделей алгоритмів та методів постановки ринкової діяльності підприємства. Не зменшуючи значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, необхідно зазначити, що їх наявність сама собою не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Не менш важливою складовою є здібності мобілізувати ресурси у ході здійснення бізнес-процесів. В економічній літературі сукупність таких здібностей прийнято називати компетенціями, отже, потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів.

Поняття "економічний потенціал" отримало розвиток після того, як технічний фактор як джерело великого ефекту було вичерпано і стало більше уваги приділятися людському фактору.

Під економічним потенціалом необхідно розуміти сукупність всіх ресурсів підприємства і спроможність персоналу до їхнього ефективного використання.

Економічний потенціал характеризують такими рисами:

● економічний потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності. При цьому не тільки реалізованими, але й нереалізованими через будь-які причини;

● можливості будь-якого підприємства залежать від наявних у нього ресурсів і резервів, які не використовуються у виробництві. Тому потенціал характеризується обсягом ресурсів і резервів як залучених, так і тих, що не беруть участі в господарській діяльності, але підготовлених до використання в ній;

● наявність ресурсів не охоплює вміння розпоряджатися ними. Процвітання та зростання приходять тільки до такого бізнесу, який систематично знаходить і розробляє свій потенціал.

Економічний потенціал підприємства визначається спроможністю менеджерів використовувати ресурси для створення товарів і послуг та одержання максимального прибутку.

Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначаються також обраною формою підприємництва з відповідною організаційною структурою.

При формуванні та використанні потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюють їх функції та зв'язки, тобто здійснюється структуризація.

Оптимальна структура повинна мати мінімальну кількість компонентів, проте вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Блочно-модульна структуризація потенціалу заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства та найбільш повно характеризують стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу.

Необхідно зазначити, що за умов декомпозиції потенціалу підприємства з огляду виключається така складова технічних ресурсів, як предмети праці. Це пов'язано з тим, що можливість предметів праці ставати матеріальною основою продукції не залежить від часу та характеристик виробничої системи, але має місце завдяки її наявності. Предмети праці вибувають з виробничого процесу протягом одного циклу, відтворюються поза підприємством і не завжди бувають адекватними продукції, тому вважається, що вони не визначають величину технічного та виробничого потенціалу підприємства. Блок системи управління становлять підсистеми планування, реалізації та контролю.

Блок діяльності персоналу містить три складові: аналітична, виробнича та комунікаційна діяльність персоналу.

Економічний потенціал будь-якого підприємства визначається:

● обсягом та якістю наявних ресурсів (чисельність зайнятих основними виробничими і невиробничими фондами, обіговими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами - патентами, ліцензі-ями, інформацією, технологією);

● спроможністю співробітників (фахівців, робітників, допоміжного персоналу) до створення будь-якої продукції, іншими словами, їх освітнім, кваліфікаційним і мотиваційним потенціалом;

● спроможністю менеджерів оптимально використовувати наявні на підприємстві ресурси (підготовкою, талантом, професійною адаптацією менеджерів, вмінням створювати та оновлювати організаційні структури підприємства);

● інноваційною спроможністю (застосування нових технологій, відновлення виробництва);

● інформаційною спроможністю (спроможністю обробляти та перетворювати інформацію для використання у господарській діяльності);

● фінансовими спроможностями (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів).

Багато в чому успішна діяльність на ринку визначається потенціалом підприємства, що є реальною або ймовірною здатністю виконати цілеспрямовану роботу. Для цілей аналізу потенціалу підприємства загалом його варто розділити на такі категорії:

. Базовий потенціал, що забезпечує підприємству можливість досягнення основних комерційних цілей, створення економічних цінностей і одержання при цьому прибутку. Базовий потенціал пов'язаний з конкурентними перевагами підприємства, підтримка і розвиток яких дають змогу одержати стійку конкурентну перевагу на ринку.

. Прихований потенціал - це активи, що не є конкретною перевагою на сьогоднішньому етапі, хоча у перспективі можуть трансформуватися в базові кошти. Сюди варто віднести кадровий потенціал, нагромаджений досвід роботи у сфері бізнесу. Коли прихований потенціал сягає певного рівня, його можуть реалізувати у вигляді відкриття нового напряму бізнесу, поліпшення споживчих властивостей товару.

. Збитковий потенціал - його наявність призводить до споживання ресурсів без будь-якого прибутку для підприємства. Зокрема, через нераціональну структуру можуть виникати витрати на дублювання функцій. Пересічний потенціал характеризується наявністю у підприємства активів, що забезпечують ефективне використання інших потенціалів, а саме функціонуюча система управління збутом, фінансами.

Отже, можна зробити декілька логічних висновків щодо потенціалу підприємства, а саме:

● це сукупність кількісних та якісних характеристик елементів (ресурсів) та їх властивостей, що залучаються у виробництво, формують майбутні можливості, а також використовуються і проявляються у виробничих процесах;

● склад та характеристики можливостей (ресурсів) елементів підприємства визначається інтегральною спроможністю підприємства відповідати вимогам ринку;

● у свою чергу інтегральна спроможність потенціалу визначається його здатністю забезпечувати відповідні позитивні результати діяльності підприємства;

● непостійність економічного потенціалу проявляються у здатності до змін, а саме при нормальних умовах характерний уповільнений позитивний вплив, однак руйнівні дії можуть мати швидкий ефект;

● нарощування потенціалу у поточній діяльності підприємства приносить позитивні результати протягом тривалого проміжку часу.

.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аналізу економічного потенціалу підприємства

У науковій літературі потенціал (від лат. potentia - можливість) визначається як здатність, достатня силоміць для прояву яких-небудь дій, якої-небудь діяльності; те, що існує в схованому виді (схована сила) і можепроявитися за певних умов. У філософській літературі вводиться поняття потенційності, під якою розуміється можливість, наявні сили, що можуть бути пущені в хід, використані.

Похідним від цих понять є поняття потенціалу, під яким розуміється ступінь потужності, прихованих можливостей у якому-небудь відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

В економічній літературі існують різні точки зору на категорію «економічний потенціал підприємства», що розрізняються підходами, глибиною, системністю й комплексністю розгляду проблеми.

Це пояснюється тим, що сутнісна характеристика економічного потенціалу стосовно до господарюючого суб'єкта докорінно міняється в умовах формування ринкових відносин: економічний потенціал конкретного підприємства в ринкових умовах не є абсолютною характеристикою: він істотно залежить від стану конкурентного середовища,конкурентоздатності галузі, стану макроекономіки .

Огляд нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються аналізу фінансового стану підприємства наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Огляд нормативної бази з питань аналізу економічного потенціалу підприємства

Що стосується спеціальної літератури, то в посібнику Митрофанова Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С « Фінансовий аналіз»[34] розкрито найважливіші питання сучасного аналізу економічного потенціалу. В ньому ґрунтовно висвітлено методичне забезпечення фінансового аналізу, його методи, організація та інформаційна база, а також методики аналізу фінансових результатів, фінансового стану і інвестиційної діяльності підприємства, розглянуто методи прогнозування фінансових показників і оцінки можливого банкрутства підприємства. Зокрема, тут міститься змістовна інформація про загальні положення аналізу фінансового стану підприємства, характеристика економічного потенціалу підприємства, аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, аналіз ефективності використання економічного потенціалу підприємства.

Заслуговує на увагу й інший навчальний посібник - «Фінансовий аналіз» авторів Мниха Є.В. та Барабаш Н.С. [36] В ньому розкрито програмовий матеріал з теорії і практики фінансового аналізу суб’єктів господарювання, виділено методологічні та організаційні засади аналізу фінансового стану, фінансових результатів діяльності, реалізації інвестиційних проектів, створення аналітичного забезпечення ситуаційного та антикризового менеджменту. Зокрема, тут міститься інформація про зміст, особливості та інформаційна база аналізу фінансового стану господарюючих суб’єктів, аналіз активів і пасивів, аналіз фінансової стійкості і платоспроможності, а також експрес-аналіз фінансового стану.

У підручнику «Фінансовий аналіз» Ю.С.Цал-Цалко[47] розкривається програмний матеріал з теорії і практики фінансового аналізу господарюючих суб’єктів. З позиції комплексного підходу до планування, обліку, звітності і аудиту розглянуті методологічні й організаційні засади аналітичних досліджень для діагностики та оцінки фінансового стану підприємства.

У навчальному посібнику Тарасенко Н.В. «Економічний аналіз діяльності підприємства» [44] розглядаються теоретичні основи економічного аналізу як системи знань про предмет, зміст, роль та завдання в умовах ринкової економіки, його види, мета і технічні прийоми, викладається методика аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства, зокрема фінансових результатів та фінансового стану.

У підручнику Є.В. Мниха «Економічний аналіз діяльності підприємства»[37] розкрито теорію і практику економічного аналізу діяльності підприємства, виділено методологічні і організаційні засади аналітичних досліджень у сфері операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства.

У навчальному посібнику «Аналіз господарської діяльності» Н.С.Барабаш [18] розкрито найважливіші питання сучасного аналізу господарської діяльності, ґрунтовно висвітлено методичне забезпечення аналізу господарської діяльності, його методи, організація та інформаційна база, а також методики аналізу господарської діяльності підприємств основних галузей національної економіки (в тому числі підприємств сільського господарства) і банківських установ.

Існує також велика кількість періодичних видань, які стосуються фінансового аналізу в цілому та аналізу економічного потенціалу зокрема. До таких можна віднести журнали і газети «Фінанси», «Фінанси України», «Держава та регіони», «Актуальні проблеми економіки» та інші, які висвітлюють зміни у нормативній базі та нововведення у сфері фінансового аналізу.

У статті І.М.Боярко «Оцінювання платоспроможності з урахуванням особливостей економічної діяльності підприємства», що надруковані іу журналі «Актуальні проблеми економіки» [20], обґрунтовано необхідність, представлено та апробовано методику врахування особливостей економічної діяльності та специфічних умов організації фінансово-економічних відносин підприємства при встановленні допустимих значень показників платоспроможності. Використання цієї методики дозволить підвищити якість аналітичної оцінки фінансового стану підприємства.

Також в інтернет-ресурсах розміщена велика кількість корисної інформація як для професіоналів, так і для початківців.

Отже, на підставі результатів вивчення точок зору різних авторів і положень нормативних актів щодо аналізу фінансового стану підприємства, його суті та використання підприємстві можна скласти загальне враження про категорію «аналіз економічного пртенціалу» та детально розглянути її зміст, що надасть можливість уникати помилок у практичній діяльності аналітиків.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ «ХХХ»

.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «ХХХ»

Базове підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «ХХХ». Підприємство було зареєстровано 02.06.1997 року Підприємство займається роздрібною та оптовою торгівлею стоматологічного обладнання та є одним з найбільших дистриб’юторів ексклюзивного обладнання для надання стоматологічних послуг. Вся продукція зареєстрована в МОЗ України, сертифікована в системі Держстандарту.

Юридична адреса ТОВ «ХХХ»: Київ, вул.. Щорса 32В

ТОВ «ХХХ» має печатку із своєю назвою, форма якої затверджується зборами учасників, самостійний баланс, рахунки в установах банків, та інші необхідні для здійснення своєї діяльності реквізити. Основною ціллю діяльності ТОВ є отримання прибутку.

Предметом діяльності товариства є:

оптова та роздрібна торгівля стоматологічним обладнанням

сервісне обслуговування стоматологічного обладнання

Відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства є: директор, заступник директора по комерційній діяльності та головний бухгалтер. Форма ведення бухгалтерського облiку - журнально-ордерна. Статутний фонд ТОВ «ХХХ» становить 11800 грн. Його створено шляхом внесків від кожного з учасників ТОВ.

Щодо контролю фінансової діяльності, то дирекція співпрацює з ревізійною комісією з питань, пов'язаних з перевіркою фінансової діяльності ТОВ «ХХХ». Дирекція і ревізійна комісія ТОВ «ххх» також співпрацюють з питань перевірки фінансової діяльності товариства з державною податковою адміністрацією, іншими державними органами. З метою щорічної перевірки фінансової діяльності ТОВ «ХХХ» дирекція користується послугами незалежної аудиторської організації.

Основні показники роботи підприємства виражені в балансі підприємства (Форма №1), звіті про фінансові результати (Форма №2).

Для того, щоб оцінити фінансовий стан підприємства, проаналізуймо деякі показники його діяльності за 2009-2010рр.(таб.2.1)

Таблиця 2.1

Динаміка прибутковості активів ТОВ «ХХХ» та оцінка впливу факторів на її зміну

Як бачимо з наведеної таблиці, в цілому ТОВ «ХХХ» є досить перспективним, має широкий спектр сфер діяльності, що у разі зниження прибутковості однієї з них зможе підстрахувати іншою. До того ж, ТОВ «ХХХ» є прибутковим, що свідчить про вдалі управлінські рішення керівництва та вдало вибраний вид діяльності «ХХХ».

.2 Організаційно-інформаційна модель аналізу економічного потенціалу підприємства

Послідовність аналізу економічного потенціалу визначається потребою поетапного розкриття економічної інформації відповідно до його мети і завдань, характеристику яких наведено в організаційно-інформаційній моделі.

Таблиця 2.2.

Організаційно-інформаційна модель аналізу економічного потенціалу підприємства

Послідовна реалізація елементів наведеної вище організаційно-інформаційної моделі аналізу економічного потенціалу підприємства забезпечує досягнення поставленої мети.

Важливим джерелом нормативної інформації щодо фінансового стану є затверджені наказом Міністерства фінансів План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал", П(С)БО 7 "Основні засоби", П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", П(С)БО 9 "Запаси", П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", П(С)БО 11 "Зобов'язання", П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"" та деякі інші документи. [34, c.156]

Планова інформація стосовно економічного потенціалу формується безпосередньо на підприємстві, виходячи з потенційних можливостей його розвитку, вимог чинного законодавства та відповідних нормативних документів і міститься у фінансових планах, бізнес-планах, інвестиційних проектах, кошторисах.

Основним джерелом фактографічної інформації щодо економічного потенціалу є бухгалтерський облік. Отримання, обробка, передача та зберігання інформації щодо фінансового стану передбачає застосування системи економічних показників. У наведеній організаційно-інформаційній моделі економічні показники розподілено на дві групи (абсолютні та відносні показники), які відображають рух інформаційних потоків у системі управління.

Важливим елементом організаційно-інформаційної моделі є методичне забезпечення аналізу економічного потенціалу підприємства. Методичні прийоми, які включено до моделі, дозволяють здійснити загальний та факторний аналіз динаміки об'єкта дослідження, а також аналіз фінансових коефіцієнтів, що визначають фінансову стійкість, платоспроможність, рентабельність та ділову активність підприємства.

2.3 Загальний аналіз економічного потенціалу підприємства

В основі аналізу фінансового стану підприємства лежить дослідження його економічного потенціалу. У фінансовому аналізі економічний потенціал досліджується за двома аспектами: як сукупність майна, що перебуває у розпорядженні підприємства, та як загальна вартість джерел його фінансування (рис.2.1).

Рис. 2.1 Характеристика економічного потенціалу підприємства [34,с. 158]

Наявні ресурси підприємство розміщує у власних активах, які характеризують обсяг, склад і структуру його майнового потенціалу. Фінансовий потенціал визначається обсягом, складом і структурою джерел фінансування (пасивів) підприємства. Обґрунтованість розміщення фінансових ресурсів в активах є одним з основних принципів забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.

Загальну характеристику економічного потенціалу наведено у балансі підприємства, який дозволяє оцінити та проаналізувати як майновий, так і фінансовий аспекти досліджуваного об'єкта у їх взаємозалежності.

Актив балансу, який призначено для відображення майнового стану підприємства, можна розглядати, з одного боку, як характеристику складу та цільового використання ресурсів за об'єктами їх розміщення і характером участі у виробництві, а з іншого боку, як характеристику витрат, що утворились внаслідок здійснення фінансових операцій з метою отримання певного доходу.

Кожен з визначених підходів до аналізу активів підприємства дозволяє аналітику виділити і вирішити ряд окремих взаємопов'язаних завдань. Аналіз активів як складу майна, згрупованого за об'єктами розміщення коштів, дозволяє оцінити рівень ліквідності підприємства. Витратний підхід до аналізу майнового потенціалу спрямовано на визначення доходності активів. Оскільки поняття ліквідності та доходності активів є взаємопов'язаними, у дослідженні майнового потенціалу підприємства доцільно поєднувати обидва напрями аналізу. Загальна вартість майна визначається як підсумок активу балансу. [34, с.158]

В пасиві балансу підприємства відображаються джерела утворення його фінансових ресурсів. Загальна вартість пасивів підприємства визначається на основі балансу як сума його капіталу і зобов'язань. Майно (активи) підприємства і джерела його формування (пасиви) відображаються в балансі у вигляді залишків на відповідну дату. Економічний потенціал підприємства є складним об'єктом дослідження, отже, його аналіз передбачає класифікацію активів і пасивів за попередньо обраними і обгрунтованими класифікаційними ознаками.

Перший рівень класифікації активів у балансі здійснюється за ознакою їх участі в обороті. За цією ознакою активи розподілено на оборотні (мобільні) і необоротні (іммобілізовані) з виділенням в окрему групу витрат майбутніх періодів. Поглиблене дослідження активів підприємства вимагає їх деталізації за ознаками цільового використання та ліквідності.

Класифікацію майна підприємства за ознаками участі в обороті та цільового використання наведено на рис. 2.2

За ступенем ліквідності розрізняють наступні групи активів:

група: абсолютно ліквідні активи (грошові кошти та їх еквіваленти);

група: активи, термін ліквідності яких визначається термінами дебіторської заборгованості (дебіторська заборгованість, короткострокові векселі одержані, поточні фінансові інвестиції);

група; активи, термін ліквідності яких залежить від тривалості виробничого циклу (запаси);

          група: необоротні активи, термін ліквідності яких визначається умовами їх амортизації (нематеріальні активи; основні засоби), термінами дебіторської заборгованості (довгострокова дебіторська заборгованість), термінами погашення основного боргу (довгострокові фінансові інвестиції).

Рис. 2.2 Класифікація майна підприємства за участю в обороті та цільовим використанням[34, с.160]

Найвищим рівнем ліквідності характеризуються активи, що належать до першої групи. Поступово знижуючись при переході до наступних груп, ліквідність досягає найнижчого рівня у четвертій групі активів.

Важливою характеристикою економічного потенціалу підприємства є оцінка джерел утворення його фінансових ресурсів. Перший рівень класифікації пасивів у балансі здійснюється за ознакою належності коштів. За цією ознакою пасиви розподілено на джерела власних коштів підприємства (власний капітал) і джерела позикових коштів (зобов'язання) з виділенням в окремі групи забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів. Слід зазначити, що за належністю забезпечення наступних витрат і платежів та доходи майбутніх періодів також тяжіють до зобов'язань на тій підставі, що їх утворення підприємством, як статей пасиву балансу, означає зобов'язання щодо наступного витрачання коштів на зазначені цілі.

Подальша деталізація пасивів підприємства здійснюється за джерелами утворення фінансових ресурсів та за термінами їх залучення до фінансово-господарської діяльності підприємства. [34, с.161] Класифікацію пасивів підприємства за належністю коштів та джерелами утворення фінансових ресурсів наведено на рис. 2.3

Рис. 2.3 Класифікація пасивів підприємства за належністю коштів та джерелами утворення фінансових ресурсів [34, с.162]

За термінами залучення фінансових ресурсів до фінансово-господарської діяльності підприємства розрізняють наступні групи пасивів:

група: термін залучення необмежений (власний капітал);

група: термін залучення більше одного року (довгострокові зобов'язання та частки забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів, які мають довгостроковий характер);

група: термін залучення до одного року включно (поточні зобов'язання та частки забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів, які мають короткостроковий характер).

Економічний потенціал підприємства визначається загальною величиною джерел фінансування і дорівнює вартості засобів, що знаходяться у його розпорядженні.

Дослідження економічного потенціалу здійснюється за майновим і фінансовим аспектами згідно з методиками загального та коефіцієнтного аналізу. Загальний аналіз ґрунтується на застосуванні методичних прийомів вертикального та горизонтального аналізу і спрямовується на оцінку динаміки активів, власного капіталу і зобов'язань за абсолютною величиною, складом і структурою. Для загального аналізу економічного потенціалу застосовується інформація, що міститься у балансі підприємства (форма 1 фінансової звітності). [34, с.163] .У табл..2.4 - Д.2.6 наведено дані щодо динаміки активів підприємства та джерел їх формування.

Таблиця 2.4

Динаміка активів ТОВ «ХХХ»та джерел їх утворення

Таблиця 2.5

Динаміка активів ТОВ «ХХХ» та джерел їх утворення за 2009 рік

Таблиця 2.6.

Динаміка активів ТОВ «ХХХ»та джерел їх утворення за 2010 рік

Аналіз даних, наведених у таблицях, дозволяє позитивно оцінити загальне збільшення економічного потенціалу на 44,44% протягом 2008 р., 98,29% протягом 2009р. та 58,78% - 2010 р. на тій підставі, що така динаміка відповідає стратегії суб'єктів підприємницької діяльності, одним з основних напрямів якої в умовах ринкової економіки є підвищення ринкової вартості активів.

Зростання активів і капіталу спостерігається майже за всіма статтями балансу. Порівняно з середнім значенням 2010 року (58,78%), темпи приросту оборотних активів (143,52%) призвели до збільшення їх питомої ваги у сукупних активах підприємства на 15,84 пп., у тому числі запасів - на 8,97 пп. Така зміна є безумовно позитивною, адже в утворенні прибутку провідну роль відіграють саме оборотні активи.

Динаміка джерел формування активів підприємства призвела до змін його структури. У 2010 році майже не змінилась частка власного капіталу (зменшилась майже на 1пп.), частка довгострокових зобов’язань зменшилась на 12,65пп., проте збільшилась частка поточних зобов’язань на 13,61пп. Ці зміни не порушують допустимого співвідношення власного капіталу до валюти балансу (коефіцієнту автономії), що становить 44,04% при нормі 60-65%.

.4 Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства

Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища - стійкість його економіки. Для кожного господарюючого суб'єкта існує внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Внутрішня стійкість досягається при такому стані економіки підприємства, який забезпечує досить високий фінансовий результат його діяльності. Фінансова стійкість досягається при стабільному перевищенні доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. Загальна стійкість характеризується позитивним сальдо чистого грошового потоку (перевищенням позитивного грошового потоку над негативним).[36, с. 141]

Фінансова стійкість визначається раціональною забезпеченістю потреб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах. Вона характеризується системою абсолютних і відносних показників.

Абсолютні показники фінансової стійкості:

.        Наявність власного оборотного капіталу (Кво) визначають
як різницю власного капіталу підприємства (Кв) та суми необоротних активів (НА)

Кво=Кв - НА. ( 2.1 )

Нестача або зменшення суми власних оборотних засобів призводить до збільшення величини залученого капіталу і посилення фінансової залежності підприємства.

.        Наявність перманентного капіталу, (Кп) визначають як суму власного оборотного капіталу та довгостроково залученого капіталу (Кз д)

Кп = Кво + Кзд. (2.2 )

.        Загальна величина капітану для формування запасів і затрат
(Ксум) визначають як суму перманентного капіталу та короткостроково залученого капіталу (Кзк)

Ксум = Кп + Кзк , або Ксум = Кво + Кзд + Кзк. (2.3 )

Визначаючи фінансовий стан підприємства на основі абсолютних показників, можна використати трикомпонентний показник:

де функцію визначають так:

Ŝ = [S1 (+Кво), S2 (+Кзд ), S3 (+ Кзк ) ], (2.4)

На основі даних показників визначають типи фінансової стійкості підприємства (табл.2.7).

Таблиця 2.7

Типи фінансової стійкості підприємства [36, с.142]

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства. [36, с.143]

Відносні показники фінансової стійкості - система коефіцієнтів, аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та у динаміці змін за попередні періоди. Основні відносні показники фінансової стійкості наведені у Додатку 1

Всі наведені показники визначаються як співвідношення окремих статей балансового звіту підприємства. Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на застосуванні системи критеріїв їх оцінки, які випливають з характеру та особливостей обчислення того чи іншого показника.

Показники фінансової стійкості безпосередньо пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємства, характер якої обумовлює структуру активів. Саме цим пояснюється необхідність значної диференціації критеріїв їх оцінки не тільки за видами діяльності, а й за особливостями господарювання, притаманними окремим підприємствам, які належать до однієї галузі національної економіки.[34, с.169]

Коефіцієнти фінансової стійкості залежать від обсягу і характеру розміщення в активах власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з формування необоротних активів, то його надходження до обороту буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості обертання оборотних активів: потреба в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи. Отже, підприємства з коротким технологічним циклом загалом потребують менше власного капіталу при рівних обсягах діяльності, ніж підприємства з тривалим циклом.

Далі розглядаються підходи до розробки системи критеріїв оцінки основних показників фінансової стійкості підприємства. Виходячи з наведеного вище, критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних активів у сукупних активах і чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи застосовуються при обґрунтуванні критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових коштів підприємства.

Коефіцієнт мультиплікації капіталу є оберненим до коефіцієнта автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою є питома вага оборотних активів і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового лівериджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах. Отже, для підприємств зі складною технологією виробництва та високою часткою іммобілізації власного капіталу критичне значення коефіцієнта маневрування буде нижчим, ніж для підприємств зі спрощеними технологічними умовами. [34, с.170]

Коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах порівняно з попередніми показниками фінансової стійкості, значно менше залежить від розглянутих вище чинників. Цей показник формується під впливом чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта частки власного капіталу. Більш стійким чинником є оборотність оборотних активів, яка також сприяє або перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів пов'язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори віддадуть перевагу підприємствам з прискореною оборотністю, тобто коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим нижчим, чим вищою буде швидкість обороту активів. Що ж до критерію оцінки, то він має бути нижчим для підприємств з коротким технологічним циклом, які у своїй господарській діяльності більшою мірою орієнтуються на залучення позикового капіталу, ніж підприємства зі складними наукомісткими технологіями виробництва. [34, с.171]

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів визначається питомою вагою основних засобів у загальних активах підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у виробничому процесі дорогих високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба зважати на те, що його значення залежить від повноти використання виробничих потужностей підприємства: чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.

Коефіцієнт накопиченої амортизації характеризує ступінь спрацювання основних засобів підприємства і, на відміну від розглянутих показників, оцінюється за "відкритим" критерієм: чим нижчим буде значення даного коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів, їх відповідність сучасним вимогам виробництва. [34,с.171]

У табл. 2.8 наведено приблизні критерії оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості підприємств залежно від видів основної діяльності.

Отже, специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта накопиченої амортизації, полягає у тому, що їх нормальне значення знаходиться у визначеному інтервалі. Тобто, оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію).

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів господарської діяльності приділяється особлива увага. Керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про наявність коштів, необхідних для розрахунків із заробітної плати з персоналом, за платежами в бюджет з фінансовими органами, за позиками з установами банків, за товарно-матеріальні цінності з постачальниками. Така інформація потрібна і для прогнозування фінансової діяльності на майбутнє.

Таблиця 2.8.

Критерії оцінки фінансової стійкості підприємств галузей національної економіки [34, с.172]

Під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Ліквідність означає спроможність перетворення активу в готівку.

Ліквідність активів - це величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Що менше необхідно часу для перетворення того чи іншого активу в грошову форму, то вища його ліквідність. Цей показник свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності за своїм змістом дуже близькі, але ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить платоспроможність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за термінами їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів. [44, с.386]

Ліквідність балансу, або платоспроможність, забезпечується в тому разі, коли менш ліквідні активи покриваються відносно стійкими пасивами, а короткостроковим борговим зобов'язанням відповідає найбільш ліквідна частина активів. Ліквідність характеризує не лише поточний стан розрахунків, а й їх перспективу.

Важливість ліквідності краще за все можна усвідомити лише тоді, коли оцінюються можливі результати недостатньої спроможності підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання. Розрізняють кілька ступенів ліквідності, зокрема - недостатню ліквідність та високий рівень недостачі ліквідності. Недостатня ліквідність означає, що підприємство не в змозі скористатися перевагами надання йому знижок і вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що керівництво підприємства не має свободи вибору і це обмежує його дії. Високий рівень недостачі ліквідності означає, що підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання. Це може спричинити його неплатоспроможність і навіть банкрутство.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю, часткову або повну втрату вкладень капіталу. Для кредиторів такий стан ліквідності в боржника може означати затримку в сплаті відсотків та основної суми боргу або часткову чи повну втрату позичених коштів. Стан ліквідності підприємства може вплинути на його взаємовідносини з партнерами, оскільки підприємство може бути неспроможним виконувати умови контрактів, а це, у свою чергу, призводить до втрат зв'язків підприємства з постачальниками. Ось чому аналізу ліквідності приділяється така велика увага. Залежно від того, які зобов'язання підприємства приймають у розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспроможність. [44, с.387]

У таблиці 2.9 наведено коефіцієнти платоспроможності з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П(С)БО 2 "Баланс".

Таблиця 2.9

Система показників платоспроможності підприємства [34, с.167]

Показники платоспроможності (коефіцієнти абсолютної, швидкої та поточної ліквідності) характеризують здатність підприємства розрахуватись за поточними зобов'язаннями і визначаються як відношення попередньо згрупованих за ступенем ліквідності активів до загальної величини поточних зобов'язань обчислених на момент складання балансу. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує долю поточних зобов'язань, яка може бути відшкодована на момент складання балансу; коефіцієнт швидкої ліквідності визначає частку поточних боргів, які буде сплачено протягом деякого часу, тривалість якого обумовлено термінами погашення короткострокової дебіторської заборгованості; коефіцієнт поточної ліквідності являє собою співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань підприємства.

Отже, показники ліквідності прямо не пов'язані з характером діяльності підприємства. Особливості фінансово-господарської діяльності обумовлюють обсяг і структуру оборотних активів та поточної заборгованості, що ж до умов покриття поточних боргів оборотними коштами, то вони лишаються незмінними для всіх типів підприємств і не залежать від галузі діяльності. Саме цим пояснюється одноманітність критеріїв їх оцінки, які розповсюджуються не тільки на підприємства різних галузей економіки, але і на більшість країн з ринковою економікою.

Критичні (нормальні) значення коефіцієнтів абсолютної, швидкої та поточної ліквідності дорівнюють відповідно 20%, 70% та 200%. Це означає, що на будь-який момент підприємство повинно мати можливість відшкодувати 20% поточних зобов'язань. Протягом періоду, тривалість якого визначається термінами короткострокової дебіторської заборгованості, має бути сплачено 70% поточних зобов'язань. І, нарешті, за умов дотримання критерію, оборотні активи мають вдвічі перевищувати поточні борги підприємства: навіть, якщо підприємству доведеться термінова розрахуватися за поточними зобов'язаннями, має лишитися достатньо оборотних засобів для продовження господарської діяльності. [34, с.169]

У табл.2.10 наведено інформацію щодо динаміки коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «ХХХ» в 2008р.

Динаміка показників платоспроможності та фінансової стійкості, відображена у табл.2.10, не може бути оцінена однозначно. З одного боку збільшується платоспроможність підприємства, що свідчить про покращення діяльності підприємства. З іншого боку, ці показники мають значне відхилення від критерію, що вказує на потребу у подальшій оптимізації діяльності підприємства. Відчутно знизились коефіцієнти фінансової стійкості, які залежать від характеру розміщення власного і позикового капіталу у активах (коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах, коефіцієнт реальної вартості основних засобів). Збільшились коефіцієнти мультиплікації капіталу, коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу, що свідчить про збільшення частки позикових коштів у структурі джерел формування активів.

Суттєве збільшення коефіцієнта накопиченої амортизації свідчить про «старіння» та зношення основних засобів та потребу в їх оновленні.

Таблиця 2.10

Динаміка коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «ХХХ» в 2008 році

У табл.2.11 наведено інформацію щодо динаміки коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «ХХХ» в 2009р.

В 2009 році несуттєво збільшилось значення коефіцієнта абсолютної платоспроможності, проте суттєво знизились показники швидкої ліквідності (на 63,13%) та поточної ліквідності (на 47,36%).

Таблиця 2.11

Динаміка коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «ХХХ» в 2009 році

Спостерігається зниження показників фінансової стійкості: коефіцієнт маневрування (на 118,69%), коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах (на 136,21%), що свідчить про зменшення частки власного капіталу в обороті.

Зменшення на 33, 87% коефіцієнту накопиченої амортизації свідчить про оновлення технічного забезпечення виробництва.

У табл.2.8 наведено інформацію щодо показників платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «ХХХ» в 2010р

Таблиця 2.12

Динаміка коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості ТОВ «ХХХ» в 2010 році

У 2010 році продовжується тенденція зменшення показників платоспроможності, проте збільшуються коефіцієнти автономії, маневрування, частки власного капіталу в оборотних активах , що свідчить про поліпшення використання капіталу. Спостерігається збільшення на 38,71% коефіцієнту накопиченої амортизації, що свідчить про погіршення стану основних засобів.

В цілому за період 2008-2010 рр. спостерігається коливання значень коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості та значне їх відхилення від прийнятих критеріїв.

Ефективність використання економічного потенціалу підприємства характеризується двома групами показників. До першої групи належать показники ділової активності підприємства, до другої - показники рентабельності активів і капіталу.

Отже ,система показників платоспроможності і фінансової стійкості дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства тощо.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ НА ОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХОЛОГІЙ

Визначення економічного потенціалу підприємства в умовах прискорення процесів обробки інформації та автоматизації її збору і обробки прибирає особливої актуальності, оскільки до цього часу на заваді широкого застосування даного показника стояла недостатня обґрунтованість та складність його розрахунку. Визначення економічного потенціалу надає можливість значно підвищити обґрунтованість прийняття управлінських рішень з розвитку та поточної діяльності підприємства, а також врахувати фактори, які впливають на ціну купівлі-продажу об’єкта , але на цей час враховується лише на рівні суб’єктивної оцінки досвідчених експертів. Економічний потенціал підприємства - це властивість носія забезпечити

отримання максимального рівня стабільного прибутку у прогнозному періоді (рік, середній за галуззю строк окупності, середній строк корисного використання, т. і.) за умов найбільш повного використання його існуючого виробничого потенціалу та реалізації потенціалу розвитку, або отримання максимальної ціни продажу з врахуванням вказаних умов.

За таким підходом слід виділити економічний потенціал підприємства в експлуатації, та економічний потенціал підприємства в ціні його продажу. При чому, ціна продажу, за існуючою практикою оціночної діяльності за доходним підходом до оцінки, враховує результати експлуатації об’єкту за попередні роки, але не розглядає вплив внутрішніх та зовнішніх факторів у поточному та прогнозному періоді.

Алгоритм визначення розміру економічного потенціалу підприємства повинен базуватися на порівняльному аналізі фактичного прибутку у базовому та поточному періоді з врахуванням змін факторів які впливали на результати діяльності підприємства у базовому і звітному періоді при визначенні очікуваного результату у прогнозному періоді під впливом нової системи факторів, існування якої також можна лише прогнозувати.

За обґрунтованою у цій роботі концепцією неможливо оцінювати економічний потенціал в натуральних одиницях виміру, оскільки він є грошовим еквівалентом очікуваного у майбутньому результату розвитку та використання виробничого потенціалу в умовах прогнозованих обмежень зовнішнього середовища, у вигляді прибутку. Розглядати потенціал підприємства лише як його внутрішню властивість можна лише з метою аналізу, оскільки підприємство є невід’ємною частиною території на якій воно розташовано. Для потреб внутрішнього регулювання процесів виробництва можна розглядати потенціал об’єкта окремо від навколишнього середовища, але не можна це середовище визначати лише як сукупність обмежуючих факторів, оскільки підприємство, за рахунок ефекту синергії з потенціалами інших елементів території, отримує додаткові властивості і збільшення економічного потенціалу у вартісному виразі.

Докорінна відмінність підприємства від інших елементів території є у тому, що воно - штучне утворення на відміну від природних ресурсів, з переробки яких власне і починається підприємство.

Створення юридичної особи або оформлення підприємницької діяльності без створення юридичної особи у видобутку природних ресурсів вже означатиме перехід до формування якісно іншого носія (підприємства), потенціал якого залежатиме не тільки від природних властивостей об’єкта, але й від економічної системи, елементом якої є підприємство.

. Реформування здійснює власник або представник інтересів власників (у тому числі держави), як суб’єкт господарської діяльності, за загальною стратегією власників, тоді як формування починає здійснюватися, коли носій ще не є суб’єктом господарської діяльності, на його базі не створено юридичної особи, відносно нього не складено установчих документів і лише отримані необхідні дані для визначатися основних напрямків майбутньої діяльності з використанням визначеного потенціалу.

. Вибір напрямку формування нового носія обмежується наявністю суспільної потреби у даному виді ресурсу, можливістю формування необхідних для розвідки та досліджень фінансових ресурсів, відносною ефективністю окремих видів діяльності та можливістю розміщення нового об’єкту у потрібному місці. Реформування відбувається в умовах вже існуючої виробничої площі, сформованого на основі певної технології парку виробничого обладнання, який може забезпечити обмежену кількість видів діяльності (видобутку, збагачення, утилізація, тощо), існуючого колективу робітників, спеціалістів та керівництва, зміна якого за новим напрямком діяльності потребує врахування соціального аспекту. Слід додати, що навіть коли будується новий об’єкт, але у складі вже існуючого виробництва, підприємства, об’єднання, бізнесу, обмеження, хоч і не такі жорсткі все ж існують, оскільки новий об’єкт вже прив’язаний до існуючого виробничими зв’язками, системою управління, характером діяльності, структурою власності.

. Формування нового носія та його властивостей частіше за все пов’язано з витратами на нове будівництво, яке забезпечує найсучасніші показники з експлуатації. Формування потрібних властивостей на існуючому носії (реформування) пов’язано, як правило, з витратами на реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, що потребує менших фінансових ресурсів, але й не завжди забезпечує втілення нових технологій на усіх ланках виробництва комплексно.

На території України до перелічених об’єктивних обмежень можна додати обмеження, обумовлені неузгодженістю окремих законодавчих актів, які регулюють формування, реформування та використання окремих видів природних ресурсів, відсутність належного контролю за виконанням чинного законодавства та неефективність системи покарань за його порушення.

Ефективне використання економічного потенціалу підприємств вимагає формулювання чіткої методики оцінки цього процесу. На Рис.3.1. наведено комплексний підхід до оцінки ефективності економічного потенціалу .

Рис. 3.1. «Система оцінки ефективності економічного потенціалу підприємств»

Даний підхід включає аналіз використання виробничого потенціалу для висновку щодо максимально можливого випуску продукції; ринкового потенціалу для визначення максимально можливого обсягу реалізації; прогноз майбутніх грошових потоків та їх дисконтування для визначення максимальних прибутків у майбутньому.

Розроблення послідовних етапів і подальша реалізація процесу формування стратегічного потенціалу припускає проведення низки попередніх організаційних заходів, зокрема:

● аналіз основних виробничо-господарських процесів, що протікають на підприємстві на цей момент на всіх функціональних напрямах;

● визначення стратегічних напрямів і подальша розроблення стратегії розвитку підприємства відповідно до певної довгострокової мети його функціонування;

● збір, аналіз і обробка інформаційних потоків, що поступають зі всього контуру системи маркетингу з метою формування системи інформаційного супроводу процесу формування стратегічного потенціалу підприємства.

Виходячи зі структури потенціалу. можна виділити два напрями розвитку підприємства:

● кількісний (оперативний) розвиток - розширення і більш ефективне використання виробничого потенціалу підприємства (результат - зростання обсягу виробництва і реалізації продукції);

● якісний (стратегічний) розвиток - активізація використання елементів стратегічного потенціалу, досягнення якісно нового стану підприємства (результат-досягнення конкурентних переваг на довгострокову перспективу).

Відповідно до напряму розвитку потенціалу підприємства необхідно здійснити і градацію чинників зростання з метою їхнього подальшого управління (рис. 3.2).

Рис. 3.2. «Система чинників розвитку економічного потенціалу підприємства»

Розроблення принципів формування стратегії реалізації пріоритетних напрямів розвитку підприємств дає змогу визначати основні вимоги до розробки і реалізації стратегії адекватного реагування підприємства на надходження різного роду обурень, викликаних дією дестабілізуючих чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на процес формування і реалізації пріоритетів.

Процес формування стратегії реалізації пріоритетних напрямків розвитку підприємств є певною послідовністю управлінських дій, що розробляються, спрямованих на максимально ефективне виконання вимог, що пред'являються до системи пріоритетів, що реалізовується.

На різних етапах формування і подальшої реалізації системи пріоритетів у розвитку підприємства виникає необхідність рішення задачі визначення оптимального варіанту з безліччю допустимих управлінських рішень, що задовольняють вимогам, які пред'являються системою. При такому поставлені питання завдання визначення оптимального варіанту підприємств полягає в розробленні адаптивної структури системи пріоритетів, що дає змогу адекватно реагувати на нестабільність і непередбачуваність зовнішнього середовища і обурення, що надходять у систему. Саме від ступеня оптимальності і ефективності сформованої стратегії реалізації пріоритетних напрямків розвитку підприємств залежно від вибраних методів досягнення поставлених завдань залежить ступінь локалізації негативних дій чинників на систему пріоритетів, що реалізовується.

Таким чином, для прибуткового функціонування окремих господарських суб'єктів господарювання, в процесі формування їх стратегічних переваг, необхідними умовами є вдосконалення методичних принципів формування та ефективного використання економічного потенціалу підприємств; розроблення підходів, які ґрунтуються на стратегічному управлінні витратами та матричній моделі грошових потоків, для виявлення організаційно-економічних передумов підвищення ефективності використання економічного потенціалу; а також застосування інтегрованої оцінки ефективності використання економічного потенціалу підприємств для об'єктивнішої характеристики їх діяльності.

Отже, алгоритм розрахунку економічного потенціалу підприємства залежить від кінцевої мети визначення (для управління поточним функціонуванням, для управління розвитком, для визначення вартості об’єкту).

При визначенні економічного потенціалу підприємства слід враховувати, що підприємство є невід’ємним елементом території і отримує додаткові властивості за рахунок ефекту синергії в процесі взаємодії з такими елементами території, як природні ресурси, населення, інфраструктура.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Підводячи підсумок по вище викладеному можна сказати, що фундаментальне значення категорії економічний потенціал підтверджується цілою низкою академічних досліджень. Разом з тим існують деякі розбіжності у трактуванні його змісту та набору складових елементів, що тільки зайвий раз підтверджує поступовий розвиток відповідного теоретичного напрямку. На даний час не розроблено чітких критеріїв оцінки економічного потенціалу. Вітчизняними та зарубіжними ченими розроблено ряд методик для кількісної та якісної оцінки економічного потенціалу регіону та потенціалів нижчих організаційних рівнів, що є складовими економічного. Найкраще опрацьовані методики по визначенню потенціалу матеріальних ресурсів, трудового, інноваційного та інвестиційного потенціалів.

Широке трактування смислового змісту терміну потенціал дозволяє застосовувати його до різних галузей науки та діяльності людини залежно від того, про яку силу, запаси чи джерела йде мова. Це тлумачення містить в собі два аспекти: наявність ресурсів та цільову спрямованість їх використання. Тобто, розкриття поняття потенціал здійснено через філософські категорії можливість та дійсність, що відображує основні ступені розвитку предметів та явищ в бутті і мисленні. Визначаючи потенціал як володіння певним набором ресурсів, необхідних для нормального функціонування регіону автори, на наш погляд, фіксують лише ресурсозабезпеченість. Це визначення було історично виправдане в умовах, коли економічне зростання базувалось на екстенсивних чинниках. Трактування ж потенціалу як здатності ресурсів певного рівня системи виконувати поставлені цілі та задачі є характерним для інтенсивного шляху відтворення.

У загальному розумінні «потенціал» розглядається як засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області.

Економічний потенціал розглядається як сукупна здатність підприємств здійснювати виробничо-економічну діяльність, забезпечувати розвиток виробництва і споживання.

Економічний потенціал характеризується кількістю трудових ресурсів і якістю їх професійної підготовки, обсягом виробничих потужностей, наявністю транспортних засобів, ступенем розвитку невиробничої сфери, досягненням науки і техніки.

Економічний потенціал, на мій погляд, формується на основі інтеграції взаємозалежних елементів і являється функцією трьох аргументів: ресурсів підприємства, можливостей підприємства у зовнішньому середовищі, здібностей підприємства задіяти ресурси і можливості, що є у розпорядженні підприємства. Слід зазначити, що здібності підприємства задіяти у максимально можливому ступені його ресурси і можливості середовища функціонування, в значній мірі визначаються якістю менеджменту організації, його ефективністю.

Представлення економічного потенціалу підприємства як сукупності можливостей, засобів для досягнення різних цілей у визначений момент часу обумовлює необхідність розгляду його як багатофакторної системи. При цьому під системою розуміється сукупність природних і неприродних факторів, що знаходяться у визначених взаємозв'язках між собою й утворюють якісно нову цілісність у порівнянні з попереднім етапом розвитку. Цілісність є найважливішою властивістю будь-якої системи, що випливає з даного визначення.

На сьогоднішній день економічний потенціал формується під впливом розвитку ринкових відносин, зародження конкуренції, прискорення розвитку науково-технічного прогресу, збільшення ролі інформації, росту продуктивного використання сукупної робочої сили, підвищення рівня організації і управління виробництвом, поліпшення використання виробничих фондів, ощадливого й ефективного використання матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів, соціального і культурного розвитку, застосування маркетингових досліджень. Вплив цих факторів на економічний потенціал підприємства має істотні відмінності. Кожний з них спочатку впливає не на весь економічний потенціал у цілому, а на його окремі внутрішні складові елементи. Тобто економічний потенціал підприємства формується як інтегрований підсумок виробничих можливостей усіх його внутрішніх складових елементів.

економічний потенціал прибутковість інформаційний

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

«Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» затверджена наказом Мінфіна України 30.11.99р. №291

Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій «Про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій» від 27.06.1997р. №81

Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій «Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій» від 23.02.1998р. №22

«Методичні Рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» затверджено наказом Мінекономіки України від 19.01.2006р. № 14

«Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затверджено Мінфіном України, Фондом держмайна України від 26.01.2001р. за №49/121

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджене Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України 18.10.99 N 242

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" затверджене наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 N 237

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 N 20

Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" затверджене наказом Міністерством Фінансів України 26.04.2000 N 91

Постанова правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» від 06.07.2000р. №279 із змінами

«Про затвердження Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.02.2006 р. №170

Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства - К.: ЛИБІДЬ, 2008.

Барабаш Н.С. «Аналіз Господарської діяльності». Навчальний посібник. - К:КНТЕУ, 2005. - 395с.

Беспалова А.Г., Іонін Є.Є. «Стандарти обліку та звітності як інформаційні передумови аналізу» // Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства”:. -К.:КНЕУ, 2007.-596с. С. 22-27.

Боярко І.В. «Оцінювання платоспроможності з урахуванням особливостей економічної діяльності підприємства» // Актуальні проблеми економіки - Київ,2011 №11 (113) с.69-77

Гавришко Н. Проблеми розрахунку коефіцієнтів ліквідності / Н. Гавришко // Теорія і практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку: Збірник тез IV міжнародної науково-практичної конференції (10-12 жовтня 2009року). - Тернопіль, Економічна думка, 2009. - С. 86-88.

Головко І.В. «Економічний аналіз фінансового стану підприємства» (Текст) Автореферат/ 08.00.09: бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності) - 28.10.09 - Київ: КНУ, 2009 - 21с

Давиденко Н.М.  Методологічне    забезпечення проведення аналізу фінансового стану підприємств / Н.М. Давиденко // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - 2010. - № 4 (26). - С. 92-98

Дєєва Н.М. Дедіков О.І Фінансовий аналіз - К.: ЦУЛ 2007 р. -328 с.

Довбня С.Б Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства // Фінанси підприємств. - 2006,№5.

Конторщикова О. «Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством» // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - № 6. - С.35.

Крамаренко Г.О. «Фінансовий аналіз і планування» - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. - 224 с.

Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: [Монографія] / Л.А. Лахтіонова. - К.: КНЕУ, 2006. - 387 с.

Литвин Б.М., Стельмах М.В. «Фінансовий аналіз.» навч. посіб. -К.: «Хай -Тек Прес», 2008. - 336 с.

Лищенко О.Г. «Управління дебіторською заборгованістю як фактор фінансової стійкості підприємства // «Держава та регіони, серія: «Економіка та підприємство» - Запоріжжя, 2010 №3 с.84-89

Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Підручник. -К.: КНТЕУ, 2005 - 824 с.

Марцин В.С. «Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість - основні складові оцінки фінансового стану підприємства» /Економіка. Фінанси Право. - 2008. №7 с.26-30

Марченко А.А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів// Фінанси України - 2010 - №9 - с.102-108.

Митрофанов Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С. «Фінансовий аналіз» Навчальний посібник. - Київ: КНТЕУ, 2002 р. - 301с.

Мец В.О. Економічний аналіз фінансового стану і фінансових результатів підприємства: [Навч. посіб.] / В.О. Мец. -К.: Вища шк., 2003. - 278 с.

Мних Є.В., Барабаш Н.С. «Фінансовий аналіз»: навчальний посібник - Київ: КНТЕУ, 2010р. - 412с.

Мних Є.В. «Економічний аналіз діяльності підприємства» .Підручник - Київ: КНТЕУ,2008р. - 514с.

Мних Є.В. «Економічний аналіз:Підручник. - Київ:ЦНЛ, 2003. - 412с.

Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану// Фінанси України. - 2001. - №11. - с.54.

Пилипенко О.І. Економічний аналіз фінансової стійкості підприємства / О.І. Пилипенко. // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - 2009. - № 4 (26). - С. 218-227.

Райковська І.Т, «Проблеми застосування методик аналізу фінансового стану в діяльності підприємств» nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum

Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции - М.: Финансы и статистика, 2007

Савчук В.К. «Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК. - Київ: Урожай, 2011.

Тарасенко Н.В. «Економічний аналіз діяльності промислового підприємства» 2 - ге вид., стер. - К.:Алерта, 2003. - 485 с.

Тютюнник Ю.М. Фінансовий аналіз бізнесу. -Полтава: Інтер Графіка, 2007. - 288 с.

Ушвицкий Л.И., Савцова А.В., Малеева А.В. «Совершенствование методики анализа платежеспособности и ликвидности организаций» // Финансы и кредит. - 2006. - №17 - с.56-62

Цал-Цалко Ю.С. «Фінансовий аналіз. Підручник» - Київ:ЦУЛ, 2008. - 566с.

Черниш С.С. «Економічний аналіз» Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - Київ: ЦУЛ,2010 - 310с.

Швецов Ю.Г., Сабельфельд Т.В. «К вопросу о соотношении понятий «ликвидность» и «платежеспособность» предприятия» // «Финансы» - Москва, 2009г. №7 - с.59-61

Шевцова О.Й. Управління вартісно-ризиковими чинниками та часовими аспектами фінансування потреб у капіталі підприємств // Фінанси України - 2006,№3.

Шморгун Н.П., Головко І.В «Фінансовий аналіз» навчальний посібник. - Київ: ЦНЛ, 2006р. - 528с.

Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - К.: А.С.К., 2009. - 229 с.

<#"585654.files/image007.gif">

К МУЛЬТ =

К фс =

КФЛ =

Кзз =

Кдз =

Кман =

К вок =

Кспк =

КСпвк =

Ксдз =

К РВ =

К НА = К- власний капітал

ВБ - валюта балансу

З - зобов'язання

ДЗ - довгострокові зобов'язання

ВОК - власний оборотний капітал

ОА - оборотні активи

НА - необоротні активи

ОЗЗАЛ - основні засоби за залишковою вартістю

ОЗПЕРВ - основні засоби за первісною вартістю