Аналіз казначейської системи виконання бюджету

Аналіз казначейської системи виконання бюджету

ВСТУП

Економічний зміст бюджетної системи розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджетної системи в управлінні економікою.

Актуальність теми дослідження обумовлюється не тільки потребами практики державного будівництва, а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетної системи та бюджетного процесу в цілому. Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей функціонування бюджетної системи України та дослідження основних можливих векторів її розвитку. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

дослідити теоретичні підвалини існування бюджетної системи;

проаналізувати особливості функціонування бюджетної системи України;

напрацювати можливі шляхи оптимізації бюджетного процесу в Україні.

Предметом дослідження курсової роботи є казначейська система та економічні відносини які виникають у процесі взаємодії між суб’єктами бюджетної системи України.

Об’єктом дослідження виступає бюджетна система України.

Завдання дослідження. Розглянути теоритичні аспекти функціонування бюджетної системи. Проаналізувати казначейську систему виконання бюджету України за доходами та видатками. Визначити перспективи розвитку казначейської системи виконання Державного бюджету України.

Інформаційна база дослідження. Особливості функціонування бюджетної системи досліджено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.

Обсяг та структура роботи. Курсова робота складається із вступу, основної частини, висновків та додатків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ

1.1 Державний бюджет в економічній системі України

Державний бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.[1]

Він є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках - пріоритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.

Основні напрями бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

З державного бюджету України до обласних та місцевих бюджету може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами - дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Граничний розмір дефіциту і джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій. Рішення про залучення позик до державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України.

У цілому частка загальнодержавного бюджету в державному бюджеті України досить значна. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів. У зв'язку з цим зростає актуальність проблеми подальшого пошуку оптимального співвідношення між загальнодержавним і місцевими бюджетами.

Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом.[8]

Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічним і соціальним розвитком України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.[1]

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.[1]

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській чи районній у місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, то бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно у бюджеті міста або у бюджеті району в місті.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України.[23]. Принципи: єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.[23]

Принцип достовірності вимагає формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності обумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності щодо результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Головним ланцюгом бюджетної системи України є Державний бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі господарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів державної влади і управління. Через Державний бюджет провадиться перерозподіл частини загальнодержавних доходів між Автономною Республікою Крим та областями у вигляді субвенцій, субсидій та дотацій з метою економічного вирівнювання регіонів.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними.[1] Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. При цьому, складаючи і виконуючи свої бюджети, відповідні органи влади й управління враховують загальнодержавні інтереси.

Таким чином, можна зробити висновок, що головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

.2 Поняття бюджетної системи

У державних утвореннях будь-якого типу обов'язковим елементом є бюджетна система. Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.[1]

За формою бюджетні системи мало чим відрізняються одна від одної. Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах - дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири рівні - федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети, а також бюджети земель.

Економічна природа та суть бюджетної системи проявляється не в її структурі, тобто не в тому, скільки в ній ланок, а й тому, які фінансові можливості законодавче закріплені за кожною ланкою, який рівень фінансової незалежності мають ці ланки при здійсненні покладеним на них конституцією держави та законодавством функцій.

У тоталітарних державах існує надмірна централізація в мобілізації та використанні фінансових ресурсів. Місцеві органи влади розпоряджаються фінансовими ресурсами, які, в основному, виділяє центральна влада, їхні фінансові можливості обмежені, відповідно й функції - допоміжні.

Водночас рівень фінансової незалежності місцевих органів влади - це найхарактерніший показник рівня розвитку демократичних засад у державі. Без фінансове незалежних місцевих органів самоврядування розвиток демократії неможливий. Тому дуже важливо при побудові бюджетної системи України виробити правильні засади її демократичного становлення та розвитку.

Нині бюджетна система держави - це об'єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правову основу бюджетної системи становлять конституція й ухвалені на її основі закони та інші законодавчі акти. Економічну основу бюджетної системи держави становить економічний і науково-технічний потенціал.

Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої.

У державах із федеративним устроєм бюджетна система має три й більше рівнів, тобто є федеральний бюджет, бюджети адміністративних одиниць, що входять до складу федерації, та місцеві бюджети. В унітарних державах бюджетні системи, як правило, включають державний і місцеві бюджети.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.[23]. Він визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом держави.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи. [23.] Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації. погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банку.[24]

Принцип гласності забезпечує висвітлення засобами масової інформації показників бюджетів і звітів про їхнє виконання. Принцип наочності - це відображення показників бюджету у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку. [24]

Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в розподільчих процесах, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління.

Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - і створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання і нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою.

У зв'язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Система платежів до бюджету має ґрунтуватися на таких принципах: кожна ланка бюджетної системи повинна мати закріплений у законодавчому порядку перелік платежів, що повністю надходять до цього бюджету та є достатніми для покриття передбачених видатків. Якщо в окремі періоди доходи не покривають витрат, то бюджету надаються субсидії із загальнодержавного бюджету.

Іншим важливим напрямком впливу бюджету на економічні та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у формуванні кінцевої величини фондів споживання та нагромадження. Найзначніші суми бюджетних ресурсів призначені для формування фонду споживання. Останніми роками на ці потреби спрямовується понад 50% усіх видатків бюджету. Існує також тенденція щодо їхнього зростання.

Важливою проблемою посилення ролі бюджету в розподільчих процесах є досягнення оптимальних співвідношень між різними ланками бюджетної системи. Із загальнодержавних бюджетів фінансується нині значна частка усіх витрат. Існує тенденція до збільшення частки місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, а це може позитивно вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування і в кінцевому підсумку на використання бюджетних коштів у цілому.

.3 Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні

Формування бюджету, а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України:

Конституція України

Бюджетний кодекс України

Закон про Державний бюджет на поточний рік.

Інші закони, що регулюють бюджетні відносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.[13]

Конституцією України (ст. 95) визначено загальні засади формування бюджетної системи України, побудовані на справедливому і неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно Закон про Державний бюджет України визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Таким чином, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати Уряд протягом бюджетного періоду для забезпечення державної політики. Принципом бюджету визначається його збалансованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

На виконання завдань та положень Конституції України був розроблений і 21 червня 2001 р. прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.[16]

Крім виправлення численних недоліків і заповнення прогалин старого Закону «Про бюджетну систему України» (прийнятий ще у 1991 р.), завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти - Конституцію України та Закон України «Про місцеве самоврядування», в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої на обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у законодавстві не було детального механізму практичної реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Оскільки легше децентралізувати видатки, ніж джерела доходів, місцеві бюджети для збалансування у багатьох країнах спираються на трансферти з бюджетів вищого рівня.

Відтепер законодавством передбачено перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив «бюджетної забезпеченості жителів», а не стосунки розподільників з губернаторами. Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.[6]

Водночас Кодекс не ставить за мету досягти цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим.

Говорячи про інші джерела бюджетного права, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет.

У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.

У сфері бюджетних відносин помітне місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо), оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо) та звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів).

Отже, бюджетне законодавство України побудоване за принципами, визначеними у статтях 8, 95 та 143 Конституції України, що полягають у верховенстві закону та незалежності окремих ланок бюджетної системи країни, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ

.1 Казначейська система виконання державного бюджету

казначейська бюджет економічна

Статтею 43 Бюджетного кодексу передбачено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету та місцевих бюджетів [1].

"Положення про Державну казначейську службу України" від 13 квітня 2011 року визначає повноваження Державної казначейської служби України.

Основними завданнями Казначейства України є:

) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. [5].

Казначейство України відповідно до покладених завдань:

здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;

управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;

за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього;

здійснює попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства;

забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації, яка обробляється органами Казначейства України;

здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління

Створення казначейської системи виконання державного бюджету ґрунтується на:

створенні певного органу управління, який централізовано здійснює опрацювання платежів, веде бухгалтерський облік відповідного бюджету, складає фінансову звітність про виконання бюджетів;

консолідації фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР) в установах Національного банку України;

впровадженні найбільш досконалих технологій і контрольних функцій під час здійснення платежів у процесі виконання бюджетів;

впровадження процедур управління готівковими коштами бюджету.[5]

Державна казначейська служба України як орган оперативного управління бюджетними коштами акумулює надходження доходів та здійснює платежі за видатками державного та місцевих бюджетів через систему рахунків, відкритих в органах казначейства, шляхом безготівкового перерахування коштів. Виконання Державного бюджету здійснюється шляхом відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання [8].

Реалізація функції управління бюджетними потоками держави стала можливою через консолідацію фінансових ресурсів держави на єдиному казначейському рахунку.

Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються державні доходи і з якого здійснюються видатки, дозволяє органам казначейства мати вичерпну інформацію про стан державних фінансів, а отже, володіти фінансовими важелями макроекономічного регулювання.

Створення ЄКР дає можливість централізувати бюджетні ресурси держави, що, звісно, не вирішує завдання підвищення ефективності використання поточних активів і пасивів бюджету, а лише створює передумови для цього.[4]

Тим самим стає актуальним питання формування ефективної моделі використання фінансових ресурсів державного бюджету, сконцентрованих на єдиному рахунку. Важливою складовою цієї моделі є технологія активного управління щоденними касовими активами і пасивами, що створюються в процесі виконання дохідної й видаткової частини державного бюджету.

Фінансове становище держави характеризується двома основними показниками: виконанням бюджету і сталістю національної грошової одиниці. Але найважливішим показником фінансового стану держави є виконання бюджету.

Виконання бюджету - забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом зокрема, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Органи державного казначейства повинні володіти всією повнотою інформації щодо виконання бюджетів, своєчасно і на регулярній основі забезпечувати нею одержувачів бюджетних коштів та органи влади.

Тому органи казначейства, маючи достатню інформаційну базу зі всього спектра показників виконання бюджету, повинні брати участь у плануванні доходів і видатків бюджету, прогнозуванні й оцінці ефективності державних цільових програм. Участь органів казначейства у формуванні прогнозних та планових показників бюджету, поряд з іншими органами виконавчої влади, дозволить забезпечити комплексний підхід до управління державними фінансами [12].

Так за довідкою Державної казначейської служби України про виконання Зведеного та Державного бюджетів України у 2013 році (за оперативними даними) загальна сума доходів зведеного бюджету України за 2013 рік становила 442,8 млн. грн., що на 2,7 млн. грн., менше попереднього року, або на 0,6 %.

Таблиця 2.1

Доходи зведеного, державного та місцевих бюджетів за 2010-2013 роки.

Джерело: Розроблено автором на основі даних Казначейської служби України. - #"815550.files/image001.gif">

Рис. 2.1 Частка видатків у розрізі фондів Державного та місцевих бюджетів у видатках зведеного бюджету за 2010-2013 роки.

Джерело: Розроблено автором на основі даних Казначейської служби України. - #"815550.files/image002.gif">

Рис. 2.2 Частка видатків місцевих бюджетів у ВВП за 2012-2013 роки

Джерело: Розроблено автором на основі даних Казначейської служби України. - http://treasury.gov.ua/main/uk/index [21]

Обсяг видатків загального фонду місцевих бюджетів становив 194,9 млрд грн. Порівняно з відповідним показником минулого року він збільшився на 3,3 %. Виконання планових річних показників, затверджених місцевими радами, становить 96,2 %.

Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів профінансовано у сумі 23,3 млрд грн, що на 28,4 % менше, ніж аналогічний показник попереднього року. Рівень виконання планових річних показників, затверджених місцевими радами, склав 57,1 %, що менше відповідного рівня 2012 року.

Більшість видатків місцевих бюджетів традиційно спрямовується на соціально-культурну сферу (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення, культура та мистецтво, фізична культура і спорт). У звітному періоді сукупна частка цих видатків у структурі видатків місцевих бюджетів складає 85,5 %, що більше рівня попереднього року.

У структурі видатків місцевих бюджетів за функціональною класифікацією відбулися певні зміни. Так, можна відмітити зростання частки видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення на 0,33%, а також скорочення на 0,87% та 0,27% часток видатків на житлово-комунальне господарство та економічну діяльність відповідно.

Загальний обсяг видатків на соціально-культурну сферу збільшився на 6,6 % і склав 188,1 млрд грн. Серед них найбільшими є видатки на освіту - 74,6 млрд грн (або 33,9 % від усіх видатків місцевих бюджетів), на соціальний захист і соціальне забезпечення - 56,5 млрд грн (або 25,7 %), на охорону здоров’я - 48,7 млрд грн (або 22,1 %).

Видатки на державне управління профінансовано у сумі 11,6 млрд грн, що на 9,7 % більше, ніж за 2012 рік. При цьому їх частка у структурі видатків місцевих бюджетів зросла і становить 5,3 %.

Дотація вирівнювання була перерахована в обсязі 55,7 млрд грн, що становить 100,0 % річного плану, відповідний показник за 2012 рік складав 51,6 млрд грн. Поряд з цим мало місце збільшення на 31,9 % обсягу коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету. Таким чином, чистий трансферт вирівнювання склав понад 54,2 млрд грн, що на 7,3 % більше, ніж відповідний показник минулого року.[25]

Виконання місцевих бюджетів за видаткими у 2013 році скало 221 192 704 928,77 грн. , з них 188 640 705 154,92 грн. по загальному фонду і 32 551 999 773,85 грн по спеціальному.

Виконання місцевих бюджетів по областях за 2013 рік подано в додатку Б.

Існує низка проблемних питань, які виникають під час казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками.

Також потребують вдосконалення та модернізації застарілі операційні системи та технологічна інфраструктура інформаційно-аналітичного забезпечення органів ДКУ, оскільки існують ризики втрати інформаційних та матеріально-технічних ресурсів, що перешкоджає вчасному виконанню місцевих бюджетів. [3]

РОЗДІЛ 3. КАЗНАЧЕЙСЬКА СИСТЕМА ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ

В Україні триває формування сучасної системи управління фінансовими ресурсами держави. В умовах постійного зростання державних витрат, збільшення їх частки у валовому внутрішньому продукті особливої уваги заслуговує питання ролі фінансових інститутів, які б могли забезпечити раціональний розподіл державних фінансів. Світовий досвід свідчить, що найбільш ефективним є використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом касового виконання державного бюджету у вигляді казначейства.

Розвиток казначейської системи виконання бюджетів в Україні відбуваються високими темпами, і нині склалася ситуація, що не дає змоги повною мірою й ефективно використовувати сучасну казначейську систему виконання бюджетів. Це пов'язано з тим, що повноваження органів казначейства, встановлені в період їх створення, змінилися у зв'язку з новими соціально-економічними реаліями. Тому подальший розвиток казначейства зумовлює потребу внесення відповідних змін до законодавства.

Статтею 48 Бюджетного кодексу передбачено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету. Державне казначейство України було утворено відповідно до Указу Президента від 27 квітня 1995 р. №335/95 «Про Державне казначейство України». Повноваження Державного казначейства України визначені Бюджетним кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №590 «Про затвердження положення про Державне казначейство України» [3; 5].

На органи Державного казначейства покладено виконання таких основних функцій:

управління наявними коштами Державного бюджету України та ведення обліку касового виконання Державного бюджету України;

управління коштами державних позабюджетних фондів;

організація касового виконання Державного бюджету та здійснення контролю за цим процесом; здійснення видатків Державного бюджету;

розподіл ресурсів між Державним бюджетом та бюджетами АРК, областей, районів, міст Києва та Севастополя;

організація розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

управління державним боргом;

проведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджету та інші. [8]

Тобто створення казначейської системи виконання державного бюджету ґрунтується на:

створенні певного органу управління, який централізовано здійснює опрацювання платежів, веде бухгалтерський облік відповідного бюджету, складає фінансову звітність про виконання бюджетів;

консолідації фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР) в установах Національного банку України;

впровадженні найбільш досконалих технологій і контрольних функцій під час здійснення платежів у процесі виконання бюджетів;

впровадження процедур управління готівковими коштами бюджету. [19]

Державне казначейство України як орган оперативного управління бюджетними коштами акумулює надходження доходів та здійснює платежі за видатками державного та місцевих бюджетів через систему рахунків, відкритих в органах казначейства, шляхом безготівкового перерахування коштів. Виконання Державного бюджету здійснюється шляхом відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання.

Реалізація функції управління бюджетними потоками держави стала можливою через консолідацію фінансових ресурсів держави на єдиному казначейському рахунку. Запровадження єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються державні доходи і з якого здійснюються видатки, дозволяє органам казначейства мати вичерпну інформацію про стан державних фінансів, а отже, володіти фінансовими важелями макроекономічного регулювання.

Створення ЄКР дає можливість централізувати бюджетні ресурси держави, що, звісно, не вирішує завдання підвищення ефективності використання поточних активів і пасивів бюджету, а лише створює передумови для цього. Тим самим стає актуальним питання формування ефективної моделі використання фінансових ресурсів державного бюджету, сконцентрованих на єдиному рахунку. Важливою складовою цієї моделі є технологія активного управління щоденними касовими активами і пасивами, що створюються в процесі виконання дохідної й видаткової частини державного бюджету.

Фінансове становище держави характеризується двома основними показниками: виконанням бюджету і сталістю національної грошової одиниці. Але найважливішим показником фінансового стану держави є виконання бюджету. Тому нині проблема виконання бюджету набуває особливої актуальності, тим більше в умовах дефіциту бюджету.

Виконання бюджету - забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом зокрема, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.[10]

Органи державного казначейства повинні володіти всією повнотою інформації щодо виконання бюджетів, своєчасно і на регулярній основі забезпечувати нею одержувачів бюджетних коштів та органи влади.

Тому органи казначейства, маючи достатню інформаційну базу зі всього спектра показників виконання бюджету, повинні брати участь у плануванні доходів і видатків бюджету, прогнозуванні й оцінці ефективності державних цільових програм. Участь органів казначейства у формуванні прогнозних та планових показників бюджету, поряд з іншими органами виконавчої влади, дозволить забезпечити комплексний підхід до управління державними фінансами.

Як свідчать проведені дослідження, сучасні умови функціонування Державного казначейства України характеризуються наявністю низки проблемних питань з організації касового виконання державного бюджету.[18]

До найважливіших стратегічних завдань розвитку Державного казначейства України, як органу оперативного управління фінансовими ресурсами держави, слід віднести:

удосконалення нормативно-законодавчої бази функціонування казначейської системи й істотне розширення виконуваних функцій органами ДКУ з управління бюджетними ресурсами;

модернізація і уніфікація обліку в бюджетних сферах;

проведення функціональної перебудови казначейства; регулювання боргових відносин і активів, формування ефективної моделі використання фінансових ресурсів державного бюджету, сконцентрованих на єдиному рахунку;

модернізація й удосконалення інформаційних технологій та внутрішньої платіжної системи Державного казначейства України, удосконалення програмно-технічної реалізації моделі обслуговування єдиного казначейського рахунку та управління фінансовими ресурсами; участь ресурсів казначейства в банківсько-кредитній сфері та на фондовому ринку.[4]

На сьогоднішній день структура, сформована державним казначейством України, є найбільш оптимальною для нашої держави в даний час. Її наявність у державі, є одним з основних вимог Євросоюзу і різних всесвітньо політичних і фінансових структур, до яких прагне інтегруватися Україна. Слід зазначити, що останні два роки розвиток казначейської системи в Україні, зведено до минімума. Перепідпорядкування казначейства міністерству фінансів України, має і позитивні сторони. Якщо раніше, МФУ було одним з найбільш ефективних опонентів на шляху подальшого розвитку можливих напрямів діяльності ДКСУ, то тепер воно має почати захищати його інтереси, як одного зі своїх підрозділів. Існує безліч напрямів діяльності, здатних знизити витрати, пов'язані з обслуговуванням бюджету, так і створенням додаткових джерел доходів до бюджетів різних рівнів. Це нові перспективні сфери діяльності. Впровадження їх, привіт до зміни статусу, як казначейства, так і самого МФУ, до появлення нових напрямків діяльності не тільки для казначейства, а й для інших суміжних державних структур.

У кінцевому рахунку, впровадження даних новацій, знаходяться в руках уряду. Від його рішень, заснованих на проведеної ним економічної політики, залежить їхнє повне або часткове втілення в життя, а також становище не тільки в бюджетній сфері, а й економіки України в цілому.

На мій погляд, в майбутньому Державному казначейству повинно бути

відведено пріоритетну роль в фінансовій системі країни. Казначейство повинно стати найважливішим елементом інтегрованої системи управління державними фінансами.

ВИСНОВКИ

Державне казначейство України відіграє важливу роль у фінансовій системі України. Адже воно покликане впорядковувати використання державних коштів, сконцентровувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства .

Розвиток системи Державного казначейства України повинен базуватися на пошуку і створенні нових форм та методів досягнення позитивних результатів роботи в майбутньому. В умовах сучасного стану ринкових відносин в Україні, в процесі розбудови правової держави актуальним залишається дослідження тенденцій і особливостей розвитку надання казначейських послуг в Україні, а також дослідження теоретичних та практичних аспектів організації роботи органів Державного казначейства, оскільки для забезпечення ефективного використання бюджетних коштів діяльність Державного казначейства потребує вдосконалення.

Виконання бюджету по доходах передбачає:

•        перерахування і зарахування доходів на єдиний рахунок бюджету;

•        розподіл відповідно до бюджету регулюючих доходів;

•        повернення зайво сплачених у бюджет сум доходів;

•        облік доходів бюджету і складання звітності про доходи бюджету

Загальні принципи касового виконання державного та місцевих бюджетів за доходами органами казначейства визначаються Бюджетним кодексом і законом про Державний бюджет України на поточний рік. Організація казначейського обслуговування бюджетів за доходами передбачає ведення щоденних операцій з обліку надходжень платежів, складання відповідних розрахункових документів та передачі даних до вищестоящих та зацікавлених органів.

Обґрунтованість бюджетного планування в Україні знаходиться на низькому рівні, про що свідчить виконання видатків Державного та місцевих бюджетів зокрема. Для його поліпшення необхідно виважено підходити до майбутніх бюджетних надходжень та проводити реалістичну політику витрат, якісно здійснювати середньострокове бюджетне планування.

Таким чином, побудова системи управління бюджетними ресурсами в цілому має відбуватись з урахуванням особливостей стадій національного відтворення. Україна як рівноправна суверенна держава формує власну національну свідомість та економічний простір з метою забезпечення сталого суспільного життя кожного громадянина і країни в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Бюджетний Кодекс України від 08.07.2010р. №2456-VI

. Наказ ДКУ "Про Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів" №205 від 04.11.2002 р

. "Положення про Державну казначейську службу України" від 13 квітня 2011 року №460

. Алієва В. Аналіз казначейської системи виконання державного бюджету України: переваги та недоліки // Економіст. - 2002.- №12. - с. 51 - 53.

.         Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. Київ: Атіка, 2003, 265 с.

.         Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.15-19

.         Бюджетний менеджмент: Навч. посіб. / Л.В. Панкевич, М.А. Зварич, П.Я. Могиляк, Б.І. Хомічак. - К.: Знання, 2006. - 293 с.

.         Галушка Є.О. Казначейська справа: підручник / Є.О. Галушка, О.В. Охрімовський, Й.С. Хижняк, Д.П. Ротар. - Чернівці : Книги - XXI, 2008. - 464 с.

. Демидов О. Як підвищити ефективність і результативність Державного управління// Казна України.- 2010. - № 4.- С. 16-19.

. Єпіфанов А. Останній бюджет і фінансова політика України: Навч. пос. - К.: “Наукова думка” с. 304.

. Жибер Т. В. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи// Фінанси України. - 2001. - №1- С.40-41.

.         Кваша О.О. Парадигмальний підхід до прогнозування доходів зведеного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 5, 2004р. - с.10-12

.         Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Вища школа- Знання, 2004, 743 с.

. Макуцький Р.Т. Особливості реформування процедури казначейського обслуговування держбюджету //Актуальні проблеми економіки. - 2006.- № 1.

. Огданський Н. Пути дальнейшего совершенствования единой казначейской системы// Казна України. - 2002. - № 9.- С. 11-14.

.         Павлюк К.В. Розвиток казначейської системи виконання державного бюджетів //Фінанси України, - 2006 р. - №2.- С.78-90.

.         Прутська О.О., Данилюк О.О. Удосконалення казначейської системи виконання бюджету //Вісник КНТУ. - 2007. - №3. С.33-36.

.         Чечуліна О.О. Повноваження Державного казначейства України при виконанні Державного бюджету / О.О. Чечуліна // Вісник КНТЕУ. - 2009. - №3. - С.53-59.

. Юрій С.І., Стоян В.І., Даневіч О.С. Казначейська система: Підручник. - 2-ге вид. змін й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006.- 818 с.

.         Якимов О.В. Вдосконалення механізму казначейського обслуговування Державних бюджетів / О.В. Якимов // Казна. - 2008. - №7-8. - С. 13-14.5

.         Офіційний сайт Державної казначейської служби [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://treasury.gov.ua/main/uk/index

. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://buklib.net/books/24055/

. [ Електронний ресурс ]. доступу: http://pidruchniki.com/finansi/byudzhetna_sistema

. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://subject.com.ua/economic/finances

ДОДАТОК А

Довідка про виконання місцевих бюджетів за доходами станом на 01.01.2013 (без урахування міжбюджетних трансфертів)

ДОДАТОК Б

Довідка про виконання місцевих бюджетів за видатками станом на 01.01.2013 (без урахування міжбюджетних трансфертів)