Аналіз і вивчення ресурсного потенціалу банку

  • Вид работы:
    Дипломная (ВКР)
  • Предмет:
    Банковское дело
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    641,64 Кб
  • Опубликовано:
    2014-12-24
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Аналіз і вивчення ресурсного потенціалу банку

Вступ

Комерційні банки є одним із складових елементів банківської системи, найбільш потужним учасником грошового ринку, найважливішим елементом відтворювальної структури економіки. Через банки здійснюється фінансування різних галузей економіки, купівля-продаж цінних паперів, посередницькі угоди, управління майном. При цьому комерційний банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності та спеціалізацію за окремими видами операцій.

Тому ефективне використання ресурсного потенціалу банку багато в чому визначає стабільність і динамічність розвитку усієї національної економіки.

Ресурсний потенціал та розвиток банку визначаються управлінськими можливостями та здібностями персоналу, який становить суб’єкту складову потенціалу. Об’єктною стороною є усі види ресурсів банку, напрями діяльності, а також організаційна структура банку.

Метою бакалаврської кваліфікаційної роботи є аналіз і вивчення ресурсного потенціалу банк, розробка практичних рекомендацій та оцінка стану ресурсної політики банку.

Досягнення мети бакалаврської кваліфікаційної роботи забезпечується рішенням наступних теоретичних і практичних завдань:

         Вивчення структури ресурсного потенціалу комерційного банку;

         Визначення особливості формування ресурсної політики банку;

         Аналіз фінансового стану ПАТ «Кредобанк» та її власного капіталу;

         Удосконалення системи управління ресурсним потенціалом у ПАТ «Кредобанк».

Об'єктом дослідження, у бакалаврській кваліфікаційній роботі є обрані методи аналізу ресурсного потенціалу банку за допомогою ряду коефіцієнтів та розрахунок інтегрального показника.

Предметом дослідження стали шляхи удосконалення управління ресурсним потенціалом ПАТ «Кредобанк».

Інформаційною базою дослідження послужили дані фінансової звітності ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

У роботі здійснюється горизонтальний, вертикальний та коефіцієнтний аналіз звітності банку, щоб оцінити його фінансовий стан. За допомогою окремої гурпи коефіцієнтів визначаємо ресурсний потенціал ПАТ «Кредобанк». Метою оцінки фінансового стану банку є його аналіз в ретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкості банку.

Суть горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності попереднього і поточного року (чи ряду років, кварталів чи інших періодів). Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність банку.

Вертикальний та горизонтальний аналіз взаємодоповнюють один одного.

Методи оцінки ресурсного потенціалу поділяються на 2 групи: кількісні (параметричні) та якісні (непараметричні). До параметричних відносять метод інтегрального показника, коефіцієнтний метод, «квадрат потенціалу» та ін. До непараметричних відносять Data Envelopment Analysis.

Також у роботі застосовується метод ланцюгових підстановок та логарифмічний метод.

В останньому розділі наведені шляхи удосконалення управління ресурсним потенціало ПАТ «Кредобанк». Ефективна система управління ресурсним потенціалом банку є однією з основних умов його стабільного функціонування та забезпечення конкурентних переваг на ринку банківських послуг.

1. Теоретичні аспекти формування ресурсного потенуіалу комерційного банку

1.1    Структура ресурсного потенціалу комерційного банку

Банківська система України розвивається в умовах посилення конкуренції та інтеграції у світовий фінансовий простір, що диктує необхідність зміцнення конкурентних позицій вітчизняних банків, підвищення їх стійкості до кризових процесів. Від методів та підходів, що використовуються в процесі аналізу ефективності їх функціонування, залежать прибутковість та стабільність банківської системи, тому використання адекватних сучасним умовам підходів до визначення достатності фінансових ресурсів для забезпечення діяльності банків відповідає потребам сучасної науки та практики організації банківської справи.

Вагомий внесок у вирішення теоретичних та практичних питань управління банківськими ресурсами зробили такі науковці: М. Алексеєнко, З. Васильченко, О. Васюренко, А. Вожжов, В. Геєць, І. Лютий, В. Міщенко, А. Мороз, М. Савлук, Т. Смовженко та інші. [9, с. 204] Віддаючи належне їх напрацюванням, зазначимо, що чимало питань управління ресурсним потенціалом банків України потребують подальших досліджень, зокрема використання сучасних підходів до розкриття сутності ресурсного потенціалу банку та особливостей його формування в умовах нестабільності середовища функціонування бізнес-одиниць.

В умовах гострої конкурентної боротьби за зміцнення ресурсних позицій дослідження ресурсного потенціалу банку є вимогою, яка дозволить забезпечити прибутковість та підвищити його конкурентоспроможність у порівнянні з іншими учасниками фінансового ринку. Саме тому підхід до визначення місця та сутності ресурсного потенціалу банку повинен враховувати динамічність банківського бізнесу та забезпечувати банкам конкурентні переваги у довгостроковому періоді часу. У процесі реалізації цього підходу до розкриття сутності ресурсного потенціалу встановлено, що:

) особливу роль відведено знанням та досвіду суб’єктів управління, які здійснюють аналіз зовнішнього середовища й адаптують до його ймовірних змін ресурсну політику банку;

) обсяг та структура ресурсного потенціалу банку перебувають під істотним впливом політичних, економічних, соціальних та правових чинників вітчизняного та міжнародного рівнів;

) межі формування та реалізації ресурсного потенціалу визначено найважливішим елементом базового рівня - фінансовим потенціалом, обсяг якого формує структуру інших компонентів ресурсного потенціалу, а також рівнем професіоналізму управлінського персоналу. [12, с. 59]

Розкриття економічної сутності ресурсного потенціалу банку (банківського ресурсного потенціалу) передбачає визначення міри можливості своєчасного, достатньо ефективного та надійного забезпечення банків необхідними для їх функціонування та розвитку ресурсами.

На основі аналізу підходів до розуміння сутності ресурсного потенціалу банків з’ясовано, що вітчизняними та зарубіжними науковцями запропоновано ототожнювати банківський ресурсний потенціал з сукупністю власних, залучених та позичкових коштів, що акумульовані, і коштів, які можуть бути потенційно залучені банком; потенційними можливостями установи формувати свої ресурси; максимальним обсягом ресурсів, які банк може залучити на фінансовому ринку. [14, с. 167-168]

Елементи ресурсного потенціалу формують дворівневу структуру, що зображена на рисунку 1.1 і складається з потенціалу ресурсів базового (основа - фінансові ресурси) та управлінського рівнів (основа-здібності управлінського персоналу). [9, с. 209]

Усі елементи ресурсного потенціалу банку функціонують узгоджено, однак це не перешкоджає дослідженню кожної складової окремо з метою з’ясування її питомої ваги та ролі у структурі ресурсного потенціалу банку. Домінуюче місце серед базових елементів ресурсного потенціалу банків відводиться фінансовому потенціалу, під яким розуміють потенціал власних, позичених та залучених фінансових ресурсів, що використовуються чи використовуватимуться у банківській діяльності, істотно впливаючи на обсяг та структуру усіх інших елементів ресурсного потенціалу.

Рис. 1.1. Структура ресурсного потенціалу банку

комерційний банк фінансовий капітал

На обсяг та структуру ресурсного потенціалу банку впливають фактори (потенціал) ринкового середовища (регіонального, національного та міжнародного), що представлені економічними, політичними, правовими, соціальними, технологічними можливостями та загрозами для розвитку банку.

Запропонована структура ресурсного потенціалу банку дозволить:

аналізувати та оцінювати стан кожного елемента ресурсного потенціалу, оскільки загальний рівень потенціалу визначається найслабшим елементом, тому очевидним стає напрям зосередження сил менеджерів;

визначати послідовність стратегічного формування ресурсного потенціалу з метою забезпечення конкурентних переваг банку у майбутньому;

сформувати систему показників, які дозволять аналізувати, здійснювати моніторинг та коригувати забезпеченість банку ресурсами у певний момент часу та визначати його ресурсний потенціал у майбутньому;

розвивати ресурсні можливості банків, удосконалювати структуру ресурсного потенціалу банківської системи, що забезпечить підвищення конкурентних позицій українських банків на міжнародному ринку. [10, с. 121-123].

Економічне значення ресурсного потенціалу банку проявляється у:

. Забезпеченні банків необхідними для функціонування обсягом та структурою ресурсів.

. Стимулюванні економічного зростання країни шляхом кредитування потреб суб’єктів економіки за рахунок акумульованих ресурсів.

. Збереженні довгострокових конкурентних переваг банків шляхом виявлення перспективних методів формування ресурсів та напрямів їх ефективного використання, а також зростанні конкурентоспроможності банківської системи шляхом адаптації кращого іноземного досвіду організації банківської справи.

. Інтеграції у світову фінансову систему шляхом виходу українських банків на міжнародні ринки капіталу та залучення іноземних інвестицій у вітчизняну банківську систему.

. Інформаційно-аналітичному обґрунтуванні розроблення та реалізації стратегії формування ресурсного потенціалу.

. Забезпеченні адаптації діяльності вітчизняних банків до змін ринкового середовища функціонування.

. Визначенні напряму стратегічного розвитку банківської системи України шляхом реалізації банками відповідного виду ресурсної політики. [8]

Для розкриття сутності ресурсного потенціалу банків необхідною є комплексна оцінка впливу усіх можливих факторів його формування. Знання цих чинників, уміння визначати силу та напрям їх впливу на потенціал банку дозволять створити ефективний механізм формування ресурсного потенціалу банків України.

При розкритті сутності ресурсного потенціалу банку доцільно виділити чинники зовнішнього, національного, регіонального та внутрішньобанківського середовища, що дозволить ввести поняття внутрішнього, національного, регіонального та зовнішнього ресурсного потенціалу. Такий підхід до класифікації ресурсного потенціалу банків дає можливість аналізувати його стан та динаміку з різних позицій. [13, с. 104]

У процесі формування ресурсного потенціалу конкретного банку (мікрорівень), досягається загальний позитивний ефект нарощення ресурсного потенціалу банківської системи світу (світовий рівень), країни (макрорівень) та окремих регіонів країни (мезорівень).

1.2 Особливості формування ресурсної політики комерційного банку

У працях вітчизняних і зарубіжних науковців взаємодія принципів ресурсної політики практично не розглядається. Більшість авторів зосереджує свою увагу на розгляді принципів кредитування - цільового призначення, поверненості, строковості, платності та забезпеченості. [15]

Проте перелічені принципи стосуються лише одного виду банківських операцій і їх використовують при формуванні кредитної політики банку. Ресурсна політика є ширшим поняттям, оскільки поряд із кредитною охоплює і діяльність, пов’язану із залученням ресурсів, формуванням капіталу банку, трансформацією банківських ресурсів, протидією відмиванню грошей через банки тощо. А це означає необхідність комплексного дослідження специфічних принципів ресурсної політики банку.

Особливістю формування ресурсної політики банку є те, що її розробляють у рамках грошово-кредитної політики, яку проводить центральний банк на макроекономічному рівні. Грошово-кредитній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів, спрямованість їх на досягнення заздалегідь визначених цілей. Об’єктами, на які скеровуються регулятивні заходи грошово-кредитної політики, є пропозиція грошей, процентна ставка, валютний курс, швидкість обігу грошей тощо. Діяльність комерційних банків впливає на перелічені економічні змінні, тому закономірно, що ресурсну політику банків слід будувати з урахуванням загальних принципів, чи принципів першого рівня. Під принципами першого рівня ми маємо на увазі принципи, єдині для державної макроекономічної політики у грошовій та банківській сферах, і для ресурсної політики конкретного комерційного банку.

Відповідно, до принципів ресурсної політики першого рівня ми відносимо наукову обґрунтованість, оптимальність, ефективність, комплексність. [17, с. 110-112]

Суть принципу наукової обґрунтованості полягає в тому, що ресурсна політика, сформована з урахуванням об’єктивних реалій і суб’єктивних факторів функціонування економіки, дозволяє найбільш повно врахувати інтереси держави, банку, його персоналу і клієнтів.

Принципи оптимальності та ефективності тісно пов’язані між собою. Загалом оптимальну ресурсну політику банку можна визначити як таку, що забезпечує покриття витрат банку та приносить певний прибуток. Разом з тим і відсутність прибутку не можна розглядати як результат неефективної ресурсної політики, оскільки, розробляючи її, банк виходить із стратегічних і тактичних міркувань. Так, С.М. Козьменко зазначає, що стратегічні цілі мають відображати пріоритети розвитку банку в таких напрямках: ринкова позиція; інновація; продуктивність; ресурси; прибутковість; система управління; персонал; соціальна відповідальність. [18, с. 647-649]

Ресурсна теорія базується на типових базових припущеннях про неоднорідність банку та відносну стабільність таких відмінностей. Однак ці припущення доповнюються двома передумовами: по-перше, відмінності ресурсного потенціалу банку призводять до відмінностей у їхніх господарських результатах; по-друге, банки намагаються максимізувати ці результати.

Головна теза ресурсної теорії полягає в тому, що неоднорідність банку може бути стабільною з огляду на володіння нею унікальними ресурсами та організаційними здібностями, які, становлячи джерело економічних рент, визначають конкурентні переваги фірми.

Ресурсна теорія вимагає від банку випереджального створення унікальних ресурсів та здібностей.

Кінцевою метою стратегії комерційного банку є оптимальне використання ресурсів, що додатково підтверджує доцільність виділення принципу оптимальності ресурсної політики банку. Г.С. Панова стверджує, що ефективність, оптимальність політики банку потрібно розглядати з урахуванням адекватності ризик-менеджменту для забезпечення оптимального для комерційного банку співвідношення дохідності та ліквідності на певному етапі його розвитку. [7, с. 53 - 55]

Тому пріоритети діяльності банку загалом і його ресурсної політики зокрема передбачають надійність та прибутковість банківських операцій. Перелічені принципи можна вважати принципами другого рівня, і саме їх дотримання є запорукою ефективної, оптимальної ресурсної політики банку.

Принцип комплексності передбачає забезпечення дієвості, узгодженості та чіткої взаємодії всіх елементів ресурсної політики банку. Цей принцип дозволяє визначити місце ресурсної політики в банківській діяльності та її адекватність ринковій ситуації.

До принципів ресурсної політики другого рівня ми відносимо низку принципів економічного характеру - дохідність, надійність, взаємовигідність, а також принципи соціально-організаційного характеру - безпека, прозорість, відповідальність. [19,102]

Одним із ключових принципів ресурсної політики банку другого рівня є принцип дохідності, суть якого полягає в максимізації доходів (чи прибутку) та зведені до мінімуму витрат і ризиків. Е. Роде зазначає: «При зростанні попиту на кредити змінюється співвідношення попиту і пропозиції на позичковий капітал і зростає позичковий процент. Це зумовлює інтенсивне використання (тобто скорочення) вільних ліквідних резервів у формі розширення кредитування, створення додаткових кредитних грошей комерційними банками». [11, с. 118]

Принцип взаємовигідності означає, що цілями ресурсної політики банку мають бути не лише максимізація прибутку, а й взаємовигідні відносини з клієнтами. Щоб збільшити кількість клієнтів, банки повинні ретельно вивчати їхні інтереси та вимоги.

Принцип надійності означає забезпечення гарантованості збереження як залучених, так і розміщених банківських ресурсів. Надійність ресурсної політики банку можна розглядати у двох аспектах - надійність збереження і примноження коштів вкладників, кредиторів та акціонерів; надійність повернення позичальниками розміщених у кредити та інвестиції коштів.

Принцип прозорості ресурсної політики можна розглядати як сукупність кількох складових. Перш за все, мова йде про відкритість банку для своїх клієнтів - можливість безперешкодного отримання інформації про банк, його операції, фінансовий стан тощо. Для клієнтів банку має бути зрозумілою його діяльність - у такому разі клієнти можуть оцінити ризик втрати вкладених грошей.

Принцип відповідальності за своєю природою є соціальним. Для його прояву необхідне бажання клієнтів банку вступити з ним у фінансові відносини. Банк, як розпорядник грошових ресурсів, повинен передавати їх лише тим, хто їх потребує.

У банківській практиці здавна існує правило: «Не давай гроші в позику тим, хто їх не потребує». Тобто банківські ресурси мають використовуватися для фінансування тих проектів, реалізація яких дасть не лише максимальний економічний, а й соціальний ефект. [11, с. 120]

1.3 Нормативно-правова основа регулювання ресурсної бази комерційних банків

З прийняттям у 1996 р. Конституції України банківське функціонування формується на нових конституційних засадах, які підтверджують наявність як власного предмета, так і методу правового регулювання, оскільки грошово-кредитні відносини потребують комплексного правового визначення і закріплення їх нормами права. [4]

Створення розгалужених правових засад банківської справи та банківської діяльності, визначальним чинником яких є конституційні принципи, одне з першорядних завдань держави. Створення банківських установ і формування банківського капіталу зумовили необхідність прийняття Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Застосування державного регулювання банківської діяльності пояснюється потребою ввести у ці відносини правовий порядок, який передбачав закріплення правового статусу Національного банку України, його відносин з Кабінетом Міністрів України, комерційними банками, та іншими кредитними установами, порядок їх утворення та здійснення ними банківських та небанківських угод, різноманітних банківських операцій, зокрема кредитних операцій та операцій з цінними паперами тощо. [2]

Банківське законодавство, за традиційними уявленнями, - це сукупність законодавчих актів, які є формою вираження правових норм, спрямованих на регулювання повноважень, обов'язків та відповідальності сторін у правовідносинах за участю банку. Це поняття охоплює також сукупність інших джерел, а саме: нормативно-правові акти, які видаються Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, а також уповноваженими суб'єктами відповідно до законів України. Розглядаючи поняття банківського законодавства, важливо окреслити його риси:

·              воно має власну сферу (галузь), мету і завдання правового регулювання в Конституції та законах України, нормативно-правових актах стосовно банківської діяльності, функціонування кредитних установ та банківської справи;

·              як галузь загальної системи законодавства має комплексний характер і включає джерела як публічного, так і приватного права (закони і підзаконні акти);

·              у банківському законодавстві законодавчі акти поділяються за предметом правового регулювання і систематизуються у послідовності за їх юридичною силою;

·              нормативно-правові акти розрізняються за предметом відання і повноваженнями владних суб'єктів держави (Верховна Рада України, Президент України і Національний банк України) і не можуть видаватися органами державної виконавчої влади без законодавчого доручення;

·              первинним елементом цього законодавства є стаття законодавчого акта як форма вираження, засіб викладення правової норми;

·              воно безпосередньо пов'язане з регулюванням статусу грошей, цінних паперів та фінансовою діяльністю юридичних та фізичних осіб, а також з банківською діяльністю та власне банківською справою;

·              використовує як імперативні, так і диспозитивні методи регулювання банківських правовідносин.

Безпосередньо з правовідносинами, які виникають у банківській сфері, пов'язані суб'єкти банківського права. Вони є безпосередніми учасниками правовідносин, взаємопов'язані між собою, мають власне статутне становище.

Нормами статутного права визначається статус Національного банку України, комерційних банків та фінансово-кредитних установ, їх правосуб'єктність та правовий режим банківської діяльності.

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» Розділу ІІІ Глави 6 Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи та формування резервних фондів. Розглянемо, які нормативи встановлено для обов'язкового дотримання комерційними банками: [1]

·              достатність регулятивного капіталу банку (НІ);

·              адекватності (платоспроможність) регулятивного капіталу (Н2);

·              адекватності основного капіталу (НЗ);

·              миттєва ліквідність (Н4);

·              поточна ліквідність (Н5);

·              співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н6);

·              максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н7);

·              максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н8);

·              максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств,

·              наданих одному інсайдеру (Н9);

·              максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

·              Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);

·              Норматив загальної суми інвестування (Н12);

Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Вона побудована на основі останніх вимог Базельського комітету, що включають 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду.

Принципи Базельського комітету є мінімальними вимоги до організації банківського нагляду, а тому в багатьох випадках існує необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов і ризиків, властивих фінансовим системам окремих країн. [5]

Для посилення контрольних функцій Національного банку України під час нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їхньої фінансової надійності, захисту інтересів їхніх вкладників та акціонерів тощо необхідно розширювати перелік економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків.

Відповідно до вимог Законів України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність» та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками НБУ встановлено ряд обов'язкових нормативів для комерційних банків, більш конкретно зупинимось на нормативах капіталу та ліквідності:

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про банки та банківську діяльність - комерційні банки зобов'язані створювати резервний та інші фонди на покриття різного роду ризиків від здійснення активних операцій та за своїми зобов'язаннями. Постановою НБУ від 11 жовтня 2008 р №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» був введений мораторій на дострокове зняття коштів з депозитних рахунків. [3]

Отже, як зазначалось вище, нормативно-правовою базою для регулювання ресурсної бази комерційних банків є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про Національний банк України», Декрети Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Положення, інструкції та постанови НБУ та інших законодавчих органів, що регулюють діяльність банківського сектору економіки відповідно до законів України.

Таблиця 1.1. Нормативні акти, щодо регулювання ресурсної бази комерційних банків

Назва, № і дата прийняття

Короткий зміст

1.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-ІІІ від 7.12.2000 р.

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

2.

Закон Украни «Про зовнішньоекономічну діяльність» №29, від 16.04.1991 р.

У законі наведені загальні положення, визначені терміни, принципи зовнішньоекономічної діяльності, суб’єкти та види діяльності. Визначено хто має право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Вказані основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

3.

Закон України «Про Національний банк України» №679, від 20.05.1999 р.

У законі вказані загальні положення, порядок формування та повноваження ради національного банку. Описані організаційні основи та структура НБУ. Вказано про взаємовідносини з президентом України, Верховною Радою та кабінетом міністрів України. Описано як проводиться операції національного банку, банківське регулювання та банківський нагляд.

4.

Закон України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №17, від 25.11.1993 р.

Цей Закон установлює режим здійсненнявалютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

5.

Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» №10, від 28.08.2001 р.

Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» вводиться для посилення контрольних функцій Національного банку України у ході нагляду за діяльністю комерційних банків, забезпечення їх фінансової надійності, захисту інтересів їх вкладників та акціонерів.Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків» розроблена на підставі Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з чинним законодавством України, нормативними актами НБУ



2. Аналіз фінансової діяльності ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки

.1 Загальна характеристика ПАТ «Кредобанк»

ПАТ «Кредобанк» - це банк з найбільшою польською інвестицією у банківську установу України. На сьогодні у структурі акціонерного капіталу ПАТ «КРЕДОБАНК» інвестиції стратегічного акціонера PKO Bank Polskі SA складають 99.6%. Іншими акціонерами є близько 80 українських та іноземних юридичних осіб і понад 6000 фізичних осіб.

ПАТ «Кредобанк» віднесений до 3-ї групи «Cередні банки» за класифікацією Національного банку України.

Регіональна мережа ПАТ «Кредобанк» нараховує 1 філію та 130 відділень й охоплює більшість областей України та Автономну Республіку Крим. Крім того, Банк активно розвиває свій картковий бізнес та встановив близько 320 власних банкоматів. Клієнтами Банку є близько 38 тис. юридичних осіб та підприємців та 416 тис. фізичних осіб. Здійснюючи свою діяльність на території 22 областей України та м. Києва, ПАТ «Кредобанк» в той же час залишається регіональним лідером на території Львівської області та Західної України. Банк є стабільним та прозорим фінансовим партнером як для українських, так і для європейських фінансових кіл.

ПАТ «Кредобанк» активно впроваджує нові банківські технології, європейські стандарти якості обслуговування клієнтів, розширює спектр фінансових послуг, динамічно реагує на ринкову кон'юнктуру та прагне налагодити довгострокові, взаємовигідні ділові відносини зі своїми клієнтами.

Основні показники ПАТ «Кредобанк» станом на 01.01.2014 року (за даними НБУ):

∙ чисті активи - 4 381,8 млн. грн.

∙ кредитний портфель (брутто) - 2 730,5 млн. грн.

∙ кошти фізичних осіб - 1 855,7 млн. грн.

∙ кошти юридичних осіб - 926,5 млн. грн.

∙ статутний капітал - 1 919 млн. грн.

Згідно рейтингу Національного банку України ПАТ «Кредобанк» станом на 01.01.2014 р. займає:

∙ за величиною активів - 48 місце;

∙ за обсягом кредитів наданих фізичним особам - 26 місце;

∙ за обсягом коштів фізичних осіб - 39 місце;

∙ за обсягом коштів юридичних осіб - 48 місце;

∙ за величиною статутного капіталу - 23 місце;

ПАТ «Кредобанк» здійснює свою діяльність як універсальний комерційний банк відповідно до Банківської ліцензії №43 від 11.10.2011 р. та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 11.10.2011 р. №43 із додатком до неї, виданих Національним Банком України.

І. На підставі ліцензії Банк здійснює такі банківські операції:

) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від юридичних і фізичних осіб;

) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

) розміщення залучених у вклади коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

ІІ. На підставі генеральної ліцензії Банк здійснює такі валютні операції:

) неторговельні операції з валютними цінностями;

) операції з готівковою іноземною валютою та чеками;

) ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;

) ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України та у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

) торгівля іноземною валютою на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

) залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

) торгівля банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

ІІІ. На підставі ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Банк здійснює:

) брокерську діяльність,

) дилерську діяльність,

) андерайтинг,

) депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

ІV. Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює також діяльність щодо:

) інвестицій;

) випуску власних цінних паперів;

) зберігання цінностей або надання в оренду індивідуальних банківських сейфів;

) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

У ПАТ «Кредобанк» працює близько 2 000 осіб, переважно це люди з вищою та вищою фінансово-економічною освітою. При цьому домінує молодь віком до 35 років. Бізнес-тренінги персоналу здійснюються з залученням міжнародних та українських тренерів. Значну допомогу у навчанні надає PKO BP SA, у якому персонал проходить стажування і знайомиться з досвідом роботи на польському фінансовому ринку. [23]

2.2 Аналіз фінансового стану ПАТ «Кредобанк»

Фінансовий стан банку характеризується за допомогою таких груп показників:

показники фінансової стійкості банку;

показники, що характеризують ділову активність банку;

показники ліквідності;

показники ефективності управління.

Фінансова стійкість банку - це головна умова його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банків.

Метою оцінки фінансового стану банку є його аналіз в ретроспективній динаміці для виявлення реальної стійкості банку.

До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту, пов’язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку тощо.

Фінансова стійкість банку залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять:

                   стійкість національної валюти;

-        упорядкованість державних фінансів, поєднана з відсутнім або невеликим бюджетним дефіцитом;

         низький рівень інфляції;

         довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни;

         незначні обсяги відпливу капіталу за кордон;

         сприятливий інвестиційний клімат за наявності джерел для довгострокового кредитування.

Горизонтальний аналіз - це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрямки і тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту).

Суть горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності попереднього і поточного року (чи ряду років, кварталів чи інших періодів).

Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоби виявити абсолютні та відносні зміни величин різних статей фінансової звітності за певний період часу і дати оцінку цим змінам. [6]

При проведенні горизонтального аналізу можуть використовуватися як ланцюгові показники - коли значення показників в даному періоді порівнюються з їх значеннями в попередньому періоді, так і базисні показники, коли значення показників в даному періоді порівнюються з їх значеннями в базовому періоді.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу зумовлюють дві основні причини:

перехід до відносних показників дає змогу проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціал і результатів діяльності підприємств, різних за величиною використаних ресурсів та іншими показниками;.

відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво спотворювати абсолютні показники фінансової звітності.

За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства. [16, с. 128]

Така інформація дуже корисна, тому що дозволяє відразу ж побачити можливі проблеми, такі, наприклад, як непропорційне зростання вартості реалізованої продукції у процентному вираженні відносно до доходу (виторгу) чи дебіторської заборгованості стосовно загальної суми активів.

Таблиця 2.1. Динаміка структури показників активу балансу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки


2013рік

2012рік

Зміни, %


тис. грн.

частка, %

тис. грн.

частка, %


Кредити та аванси клієнтам

2366212

56,07657

2233497

49,0211

5,942027

Цінні папери

872687

20,6817

697598

15,31098

25,09884

Грошові кошти та їх еквівалент

366034

8,674595

873270

19,16665

-58,0847

Кошти в банках

7378

0,17485

5736

0,125895

28,62622

Основні засоби та нематеріальні активи

531817

12,60347

535182

11,74625

-0,62876

Інші активи

75481

1,788815

210912

4,629126

-64,2121

Всього активів

4219609

100

4556195

100

-7,38744


З таблиці 2.1 видно, що активна позиція «Кредобанку» на ринку кредитування дозволила нарощувати кредитний портфель протягом 2013 року, і, відповідно, основна стаття балансу - кредити і аванси клієнтам - виросла на 5,9%. Частка кредитного портфелю в структурі активів в порівнянні з 2012 роком зросла на 7% і становить 56,0%.

Рис. 2.1 Структура показників активу балансу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки

З рисунку 2.1. видно, що портфель цінних паперів банку збільшився на 25% до 862,6 млн. грн., а частка в активах склала 20,6% на кінець 2013 року.

У відповідності з діючою обліковою політикою Банком було проведено переоцінку основних засобів за ринковою вартістю, в результаті чого вартість основних засобів зменшилась, проте частка в активах збільшилась і становила 12,6% на кінець 2013 року.

Частка високоліквідних активів банку в структурі сукупних активів становить 8,6%, з початку 2013 року грошові кошти та їх еквівалент зменшились на 58,0%, і на кінець 2013 року становлять 366,0 млн. грн.

Таблиця 2.2. Динаміка структури зобов’язань ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки


2013 рік

2012 рік


 

тис. грн.

частка, %

тис. грн

частка, %

зміни, %

Кошти фізичних осіб

1841940

49,28162

1922933

49,55211

-4,21195

Кошти юридичних осіб

948318

25,37251

924466

23,82259

2,580084

Заборгованість перед іншими банками

577787

15,45885

693895

17,881

-16,7328

Субординований борг

290152

7,763098

283746

7,311858

2,257653

Інші зобов'язання

79383

2,123914

55588

1,432449

42,806

всього зобов'язань

3737580

100

3880628

100

-3,68621


Зобов’язання банку зменшились у 2013 році на 3,6% і на кінець року склали 3 737,5 млн. грн.

Рис. 2.2 Структура зобов’язань ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки

Залишки коштів на рахунках фізичних осіб з початку року зменшились на 809,9 млн. грн. або на 4,2% і становлять 1 841,9 млн. грн. Частка коштів фізичних осіб в зобов’язаннях становить 49,2%.

Частка коштів юридичних осіб в зобов’язаннях становить 25,3%, залишки коштів на рахунках юридичних осіб в 2013 році зросли на 2,5% і на кінець року становлять 948,3 млн. грн.

Дані з таблиці у Додатку Б та рисунку 2.3 свідчать, що зменшився темп приросту активів на 7,3% і у 2013 році активи становили 4219609 тис. грн. Це означає, що комерційний банк повільно розширює кредитну діяльність, одночасно турбується про свою ліквідність і надійність.

Рис. 2.3. Темп приросту активів ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

Відбулося збільшення нематеріальних активів на 17,3% і становили 71271 тис. грн. на 2013 рік, це на 10548 тис. грн. більше ніж у 2012році.

Заборгованість перед іншими банками зменшилась на 16,7% і на кінець звітного періоду 2013 року становить 577787 тис. грн. Проте спостерігається незначне зменшення коштів клієнтів, які на кінець 2013 року становлять 2790285 тис. грн., що на 2,01% менше ніж у попередньому періоді. На 2,26% збільшилась сума субординованого боргу, у 2012році становив 283746 тис. грн., а у 2013 році - 290152 тис. грн.

Розглядаючи позитивний і негативний вплив змін окремих статей на якість балансу, варто звернути увагу на грошові кошти та їх еквіваленти. Вважалось, що абсолютне зростання та збільшення питомої ваги грошових коштів в активах позитивно впливає на якість балансу. Однак у ринкових умовах суттєво змінюється оцінка характеру окремих статей, зокрема, грошових коштів. В теперішніх умовах підприємства повинні прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти, надаючи позики, купуючи короткострокові цінні папери.

Рис. 2.4. Зміна балансу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

Варто зауважити, що вертикальний аналіз показників звіту про фінансові результати не проводять, хоча можуть проводити вертикальний аналіз окремих його частин.

На рисунку 2.4 спостерігаємо, що у 2012 році відбулось збільшення активів банку, проте у 2013 році відбувається спад і становить 4219609 тис. грн. Також зменшується зобов’язання банку, становить - 3737580 тис. грн. Частка капіталу також знизилась і становить 482029 тис. грн.

Рис. 2.5. Динаміка грошових коштів ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

На рисунку 2.5 показано скільки становить частка грошових коштів та їх еквівалентів та обов’язкових резервів у активах банку. У 2012році відбулося значне підвищення частки грошових коштів і становила 19% у активах банку, протягом 2013 року спостерігається негативна тенденція, частка їх зменшилась у 2 рази у становить 8%, у 2012 році - 873295 тис. грн., а у 2013 році - 366034 тис. грн. (Додаток В).

Аналіз наведеної у фінансовій звітності інформації в суттєвих аспектах адекватно відображає структуру кредитного портфеля Банку. Сукупний кредитний ризик є помірним. Банк розробляє та впроваджує заходи, направлені на захист своїх інтересів, водночас політика Банку в управлінні кредитним ризиком враховує необхідність співпраці з боржниками та об’єктивну оцінку доцільності їх підтримання за рахунок кредитних ресурсів Банку.

На рисунку 2.6. видно, що акціонерний капітал протягом трьох останніх років становив 1918968 тис. грн. Проте частка акціонерного капіталу у пасиві банку змінювалась. У 2012 році вона частка зменшилась від 52% до 42%, проте протягом 2013 року збільшилася на 3%.

Рис. 2.6. Динаміка Акціонерного капіталу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

Заборгованість перед іншими банками протягом 2011-2013 рр. досить змінювалась. У 2011 р. частка заборгованості у пасиві становила 2,5%, тобто 92385 тис. грн., у 2012 році частка зросла на 13% і становила 693895 тис. грн. Проте у 2013 році відбулося незначне зниження до 13,6% і становила 577787 тис. грн.

Позитивна риса вертикального аналізу - відносні показники в вирівнюють негативний вплив інфляційних процесів.

Вертикальний та горизонтальний аналіз взаємодоповнюють один одного.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

·              оцінки фінансової стійкості;

·              оцінки ділової активності;

·              оцінки ліквідності;

·              оцінки ефективності управління.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу комерційного банку та звіту про прибутки і збитки.

Таблиця 2.3. Динаміка основних коефіцієнтів фінансового стану ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

Коефіцієнти

Формули

2011 р

2012 р

2013 р

Коефіцієнт надійності

Кнад = Капітал / Зобов’язання

0,213795

0,174183

0,128968

Коефіцієнт фінансового важеля

Кфв = Зобов’язання / Капітал.

4,677371

5,741073

7,753849

Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та активів

Кнад = Капітал / Загальні активи

0,176138

0,148267

0,114235

Відношення статутного капіталу до балансового капіталу

Кск = Статутний капітал / Капітал-брутто

2,952514

3,981024

Коефіцієнт концентрації власного капіталу

Кконц.ВК=Капітал-брутто / Пасиви, всього

0,176138

0,148344

0,114235

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу

Кмк = Активи / Статутний (акціонерний) капітал

1,922893

2,374293

2,198894

Коефіцієнт розвитку клієнтської бази

Ккл.б = Кошти на поточних рахунках клієнтів на коррахунках / Сумарні зобов’язання.

0,86507

0,733578

0,746541

Коефіцієнт приросту активів

Кприр.а = (Активи на кінець періоду - Активи на початок періоду) / Активи на початок періоду


0,23475

-0,07387

Коефіцієнт приросту капіталу

Кприр.кап. = (Капітал на кінець періоду - Капітал на початок періоду) / Капітал на початок періоду.


0,039373

-0,28645


Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогоднієдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Оцінка незалежності, а відтак і стійкості щодо кон’юнктурних змін на ринку здійснюється за допомогою аналізу відношення власного капіталу до зобов’язань. Динаміка свідчить, що стійкість банку знижуєтсья.

Коефіцієнт фінансового важеля є оберненим показником до коефіцієнта надійності і розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку. Збільшення цього показника свідчить про підвищення ділової активності банку, але про зниження його фінансової стабільності.

Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та активів показує загальний рівень фінансування активів за рахунок власного капіталу, тобто скільки грошових одиниць капіталу припадає на 1 грн. активів.

Відношення статутного капіталу до балансового капіталу характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток банківської установи, повинна вдвічі перевищувати внески засновників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Окремі банки використовують для аналізу фінансової стійкості коефіцієнт мультиплікатора капіталу. Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення активів до статутного капіталу. Коефіцієнт мультиплікатора капіталу відображає ступінь покриття активів акціонерним капіталом. Чим вище його значення, тим менш стабільний банк, але зростання цього коефіцієнта є фактором зростання прибутковості акціонерного капіталу. У зростанні даного коефіцієнта заінтересовані акціонери, оскільки прибуток заробляється всім капіталом, включаючи і залучений, а дивіденди отримують лише акціонери.

Обчислюючи Коефіцієнт приросту активів, необхідно враховувати індекс інфляції. Для нейтралізації інфляційного фактора необхідно базисне значення (залишки на початок періоду) помножити на індекс інфляції за цей період. Зростання коефіцієнта є позитивним явищем і свідчить про збільшення масштабів діяльності банку.

Коефіцієнт приросту капіталу вказує на те, чи встигає приріст капіталу за приростом активів, чи фінансування відбувається за рахунок інших джерел, таких як борг чи запозичення. Позитивною є тенденція випередження темпів приросту капіталу над темпами приросту активів.

2.3 Аналіз власного капіталу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки

Аналізуючи стан власного капіталу банків, використовують різні види та методи аналізу. Серед них важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, класами чи групами статей балансу.

Власний капітал банку, виходячи з функцій, які він виконує, посідає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку.

Однак складність визначення достатності власного капіталу полягає в розрахунку не абсолютного, а відносного його розміру. Саме відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі аналізу фінансової стійкості банку.

Методи оцінки ресурсного потенціалу поділяються на 2 групи: кількісні (параметричні) та якісні (непараметричні). До параметричних відносять метод інтегрального показника, коефіцієнтний метод, «квадрат потенціалу» та ін. До непараметричних відносять Data Envelopment Analysis.

Переваги параметричних методів:

·                              точність результатів;

·              комплексність оцінки;

·              можливість застосування для банків різного розміру;

·              можливість автоматизації розрахунків;

·              гнучкість аналізу результатів оцінки;

Недоліком даної групи методів є відносно висока трудомісткість розрахунків та їх автоматизації.

Переваги непараметричних методів:

·                              відносна простота застосування;

·              відсутність випадкових помилок;

·              невисока трудомісткість (у більшості);

·              відсутність значного набору показників;

·              низька точність результатів для практичного застосування;

Недоліком даної групи методів є те, що вони не враховують випадкових змін досліджуваних факторів, і всі відхилення від максимуму вважаються свідченням про неефективність ресурсної політики, а також можуть застосовуватися лише для великих та середніх банків.

В таблиці 2.4 наведен систему показників, які використовувались при розрахунках.

Таблиця 2.4. Система показників дослідження

Показник достатності ресурсного потенціалу банку

К1

Норматив адекватності регулятивного капіталу

К2

Коефіцієн забезпечення зобовязань власними коштами

К3

Мультиплікатор капіталу

К4

Коефіцієнт якості власного капіталу

К5

Коефіцієнт захищеності власного капіталу банку

К6

Коефіцієнт відношення зобовязань до запитання до всіх зобовязань

К7

Коефіцієнт автономності банку

К8

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів

К9

Норматив поточної ліквідності

К10


Спочатку для оцінювання достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК):

 (2.1)

Порядок розрахунку коефіцієнта К1 має суттєві недоліки, які знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, відносять такі: не враховується рівень ризикованості активів, у які вкладаються банківські ресурси; не беруться до уваги позабалансові зобов’язання банку та пов’язані з ними ризики; не враховується специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених коштів. Разом з тим цей коефіцієнт показує, скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників та кредиторів.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності або коефіцієнт Кука) визначається як співвідношення регулятивного власного капіталу (РВК) до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями (Аз):

К2=РВВ/Аз (2.2)

Нормативне значення К2 має бути (залежно від строку діяльності банку) не менше 8%, 12 або 15%, тобто на кожні 100 одиниць потенційних збитків банк повинен мати відповідно не менше 8, 12 або 15 одиниць власного капіталу. У випадку недостатності власного капіталу банк може довести його до мінімального нормативного значення через: збільшення розміру власного капіталу; зменшення розміру активів; зміну структури активів зменшенням частки високоризикованих активів. Зауважимо, що і коефіцієнт Кука має недоліки, зокрема він не враховує, крім кредитного, інші види ризиків, такі як відсотковий, валютний та фондовий ризики.

Коефіцієнт забезпечення зобов’язань власними коштами:

К3=ЧК/Зобов’язання             (2.3)

де ЧК - чистий капітал

Важливим показником, який характеризує власний капітал банку є мультиплікатор капіталу. Він відображає фінансовий важіль або політику в галузі фінансування: вибір джерел формування банківських ресурсів (боргові зобов’язання чи акціонерний капітал). Мультиплікатор (М) капіталу обчислюється як відношення суми загальних активів (А) до власного капіталу банку (ВКБ):

К4=А/ВКБ (2.4)

Отже, мультиплікатор капіталу є прямим показником фінансового важеля банку. Він показує, яку кількість гривні активів повинна забезпечувати кожна гривня власного капіталу (тобто коштів власників банку) і відповідно яка частка банківських ресурсів може бути сформована у формі боргових зобов’язань. Оскільки власний капітал повинен покривати збитки за активами банку, то чим вищий рівень мультиплікатора, тим вищий ступінь ризику банкрутства банку. Водночас чим вищий мультиплікатор, тим вищий потенціал банку для більш високих виплат своїм власникам (акціонерам).

К5=РВК/БВК                                   (2.5)

де БВК - балансовий власний капітал, або як іноді його називають брутто-капітал, який містить як відвернений (іммобілізований) власний капітал, так і фактичні залишки власного регулятивного капіталу (РВК), які можна використати для здійснення активних операцій. Від’ємне значення РВК свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких приносить дохід, а й про використання залучених та позичкових коштів не за цільовим призначенням.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу розраховується за формулою:

К6=ОЗ/ВК                                      (2.6)

де ОЗ - основні засоби,

ВК - власний капітал банку.

Коефіцієнт К6 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції через вкладення коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи. Однак таке одностороннє використання капітальних ресурсів може призвести до погіршення ліквідності та платоспроможності банку. Слід враховувати існуючі законодавчі обмеження. Зокрема, банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25% капіталу банку (це обмеження не поширюється: на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують банківські операції; майно, яке перейшло до банків у власність на підставі реалізації прав заставодержателя; майно набуте банком з метою запобігання збиткам за умови відчуження його банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього).

Коефіцієнт відношення зобов’язань до запитання до всіх зобов’язань:

К7=Зобов’язання /Пасив (2.7)

Залежність банку від його засновників (акціонерів, учасників) характеризує наступний коефіцієнт:

                                           (2.8)

де СК - сплачений статутний капітал банку,

БВК - балансовий власний капітал банку.

Якісну оцінку власного капіталу банку дає співвідношення:

Ефективність використання власного капіталу характеризує коефіцієнт його рентабельності:

К9=ЧП/ВК (2.9)

де ЧП - чистий прибуток банку;

ВК - власний капітал банку.

У процесі аналізу власного капіталу доцільно також використовувати коефіцієнти, що визначають співвідношення регулятивного власного капіталу з різними категоріями банківських операцій і послуг з метою зниження різних видів ризиків.

Норматив поточної ліквідності:

К10=Активи/Зобов’язання (2.10)

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня. Цей норматив характеризує мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення коефіцієнта повинно бути не менше 40%.

Для розрахунку показника достатності ресурсного потенціалу використовувались коефіцієнти К2, К3, К5, К6, К7, К8, К9, К10. А для розрахунку інтегрального показника коефіцієнти К1-К10.

Враховуючи різнорідність показників, необхідно визначити вагомість кожного з них. Для визначення пріоритетності показників використаємо матрицю попарних порівнянь. Оцінки визначаються на основі експертного методу, при цьому необхідно врахувати інтенсивність впливу кожного окремого показника і визначити найбільш вагомий.

Оцінки виставлені, виходячи зі значущості показників, за критеріями, що наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Оцінка значущості показників

Інтенсивність

Якісна оцінка

0

Не порівнюються

1

Однакова значущість

3

Слабка значущість

5

Суттєва або сильна значущість

7

Очевидна значущість

9

Абсолютна значущість

2,4,6,8

Проміжні оцінки


Проміжні оцінки використовувались, коли необхідно було знайти компроміс між сусідніми оцінками.

Позначимо дані ступені значущості відповідно коефіцієнтами б1-10.

Таблиця 2.6. Ступені значущості показників

Показник

Оцінка

Значення

К1

1

0,323

К2

3

0,108

К3

5

0,065

К4

3

0,108

К5

3

0,108

К6

3

0,108

К7

9

0,036

К8

9

0,036

К9

7

0,046

К10

5

0,065


Результати розрахунків коефіцієнтів та інтегрального показника на ведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Оцінка ресурсного потенціалу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

Показники

2011 р

2012 р

2013 р

Показник достатності ресурсного потенціалу банку

К1

0,213795

0,174183

0,128968

Норматив адекватності регулятивного капіталу

К2

0,2292

0,22

0,1614

Коефіцієн забезпечення зобовязань власними коштами

К3

0,176138

0,148865

0,114235

Мультиплікатор капіталу

К4

5,677371

6,744583

8,753849

Коефіцієнт якості власного капіталу

К5

1,343428

1,089904

1,138091

Коефіцієнт захищеності власного капіталу банку

К6

0,510893

0,702539

0,955432

Коефіцієнт відношення зобовязань до запитання до всіх зобовязань

К7

0,823862

0,851656

0,885765

Коефіцієнт автономності банку

К8

0,52005

0,421397

0,454774

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів

К9

0,034624

0,034252

0,030278

Норматив поточної ліквідності

К10

1,213795

1,174795

1,128968

Інтегральний показник

Id

0,967062

1,057526

1,286289


Виходячи з даної таблиці, формула для розрахунку інтегрального показника матиме вигляд:

d=a1*k1+a2*k2+ … +a10*k10,              (2.11),

де Id - інтегральний показник ресурсного потенціалу банку;

б1-10 - ступені значущості показників;-10 - коефіцієнти для розрахунку інтегрального показника;

За даною формулою був розрахований інтегральний показник ресурсного потенціалу банку.

Слід зауважити, що існує 4 випадки стану ресурсного потенціалу банку залежно від значення інтегрального показника:

) 0 < Id< 0,5, високий ризик втрати фінансової стійкості банку та виникнення незбалансованості в ресурсному забезпеченні.

) 0,5 ≤ Id< 1, управління ресурсним потенціалом банку забезпечує нормальний рівень фінансової стійкості та достатнє ресурсне забезпечення.

) Id= 1, стабільне функціонування банку. Ідеальний варіант управління ресурсним потенціалом, коли банк найбільш ефективно використовує наявні ресурси і при цьому виконує всі нормативи.

) Id>1, Надлишкова ліквідність, необхідно переглянути стратегію управління ресурсним потенціалом банку. [20, с. 146]

Рис. 2.7 Динаміка інтегрального показника Пат «Кредобанк» за 2011-2013 рр.

У нашому випадку інтегральний показник є вищим 1. На рисунку 2.7 зображено, що протягом трьох років він збільшувався, можна зробити висновок про неефективну ресурсну політику та суттєві проблеми з надлишковою ліквідністю. Дана проблема є характерною для посткризового періоду, коли у банків достатньо кредитних ресурсів, але пропозиція даних ресурсів значно перевищує попит на них.

Отже, на сьогодні не існує єдиного комплексного методу оцінки ресурсного потенціалу банку, дане питання потребує подальшого дослідження. Досить ефективним залишається метод оцінки ресурсного потенціалу банку на основі розрахунку інтегрального показника, який являє собою агреговану величину і допомагає визначити наявність проблем у ресурсному забезпеченні банку, його фінансову стійкість та ефективність ресурсної політики.

За результатами проведеного дослідження ресурсного потенціалу банку встановлено, що рівень фінансової стійкості є високим, але водночас виявлено проблеми з неефективним використанням ресурсів та надлишковою ліквідністю, що може бути наслідками кризи. Тому банк потребує перегляду ресурсної політики та пошуку способів стимуляції попиту на кредитні ресурси з боку фізичних та юридичних осіб.

3. Факторний аналіз рентабельності власного капіталу та удосконалення системи управління ресурсним потенціалом ПАТ «Кредобанк»

.1 Факторний аналіз коефіцієнта рентабельності власного капіталу ПАТ «Кредобанк»

При використанні різних методик для виконання завдань оцінювання фінансової стійкості банку важливим є набір використовуваних оцінних показників, що дозволяють отримати обґрунтовані висновки. Для проведення моніторингу необхідно сформувати групу показників, що дають у сукупності комплексну характеристику стану й перспектив будь - якого банку. Кількість показників моніторингу повинна бути невелика, тому що тільки в цьому випадку можна, з одного боку, створити передумови для оперативності й комплексності аналізу, а з іншого боку - уникнути надмірної трудомісткості й виключити сперечливість висновків. Крім того, повинна бути дана чітка й недвозначна інтерпретація показникам й їхнім значенням, а також сукупності значень показників.

Метод ланцюгових підстановок може застосовуватись до так званих мультиплікативних моделей типу . Суть методу ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним (тобто показником, з яким порівнюється показник, який порівнюється), всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така зміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунок починається з вихідної бази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику, і тому загальна кількість розрахунку завжди на одиницю більша кількості факторів, що визначають. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного підрахунку: з другого розрахунку вираховується перший, з третього - другий і т.д. Застосування методу ланцюгових підстановок вимагає суворої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає в тому, що в першу чергу звертається увага на ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів. В другу чергу - кількісних показників, що характеризують рівень доходів і затрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

Тут є можливими такі комбінації: один з трьох факторів є постійним, а два інші змінюються; або два фактори є постійними, а один фактор змінюється, або всі три фактори змінюються одночасно. Отримаємо наступні ланцюгові підстановки:

            (3.1)

При порівнянні кожного нового добутку з попереднім отримаємо:

                   (3.2)

Тобто вплив кожного з факторів  на змінну  оцінюється за формулою:

                        (3.3)

Вище описані формули застосовуються до мультиплікативних моделей, для яких властивою є статична форма. Якщо ж мультиплікативна модель має динамічну форму, то тоді метод ланцюгових підстановок можна відобразити наступним чином:

                            (3.4)

Відповідно при порівнянні кожного нового добутку з попереднім отримаємо:

              (3.5)

Формула для розрахунку коефіцієнта рентабельності власного капіталу банку має наступний вигляд:

,                                 (3.6)

тобто має мультиплікативну складову. Таким чином, до даної моделі можна застосувати метод ланцюгових підстановок факторного аналізу. При цьому формулу (3.7), як і в попередньому прикладі представляємо в наступному вигляді:

                                            (3.7)

Фактичні значення необхідних показників та зведені розрахунки представлено в таблиці 3.1.

На рисунку 3.1 представлено динаміку структуру зміни рентабельності власного капіталу банку за 2012-2013 роки.

Таблиця 3.1. Вихідні дані та зведені розрахунки показників факторного аналізу коефіцієнта рентабельності власного капіталу ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 роки


Роки

Чистий прибуток (ЧП), тис. грн.

Власний капітал (ВК), тис. грн.

1/ВК

Рентабельність власного капіталу (Рвк)

Фактичні значення

2011

127762

649944

0,0000015

0,191643


2012

156060

675534

0,0000014

0,218484


2013

146219

482029

0,0000021

0,3070599

Абсолютні відхилення

2012-2011

28298

25590

-0,0000001

0,026841


2013-2012

-9841

-193505

0,0000007

0,0885759

Зміна РВК за рахунок зміни ЧП

2011

28298*0,0000015=0,042


2012

(-9841)*0,0000014=-0,013

Зміна РВК за рахунок зміни  1/ВК

2011

156060*(-0,0000001)=-0,015


2012

146219*0,0000007=0,102


Перевірка: 2012рік 0,042+(-0,015)=0,027

рік (-0,013)+0,102=0,089

Рис. 3.1. Динаміка структуру зміни рентабельності власного капіталу банку за 2012-2013 рр., розрахована відповідно до методу ланцюгових підстановок факторного аналізу

Разом з тим, як видно з рисунку 3.1, позитивний результат зміни рентабельності власного капіталу в 2012 році став наслідком того, що його приріст за рахунок ЧП (+0,042) значно перевищив його зміну за рахунок параметра 1/ВК (-0,001). У 2013 році відбулось незначне зменшення чистогоо прибутку, проте значно зменшився власний капітал.

Другим методом для проведення факторного аналізу буде логарифмічний метод.

Логарифмічний метод факторного аналізу застосовують до мультиплікативних моделей загального вигляду:

 (статична форма)              (3.8)

При цьому необхідно існуючу статичну форму моделі перевести в динамічну шляхом апроксимації:

,                                (3.9)

,                                    (3.10)

яка після логарифмування набере наступної форми:

           (3.11)

Розділивши обидві частини одержаного рівняння на  і помноживши на , одержимо:

                           (3.12)

Це можна записати одною формулою:

                                                (3.13)

Таблиця 3.2. Показники факторного аналізу коефіцієнта загальної ліквідності банку за 2011-2013 роки

Періоди

Загальний розмір активів, тис. грн.

Загальний розмір зобов’язань, тис. грн.

Коефіцієнт загальної ліквідності

Фактичні значення

2011

3689973

3040029

1,21

2012

4553824

3878290

1,17

2013

4219609

3737680

1,12

Абсолютні відхилення факторних змінних

2012-2011

863851

838261

-0,04

2013-2012

-334215

-140610

-0,05

Індекси факторних змінних

2012

1,234

1,275

2013

0,926

0,963

0,957

Логарифмічні індекси факторних змінних

2012

0,091

0,105

-0,015

2013

-0,033

-0,016

-0,019

Прирости, %

2012

23,4

26,7

-3,3

2013

-7,3

-3,1

-4,2


Перевірка: 2012 рік 23,4-26,7=-3,3

рік -7,3 - (-3,1)=-4,2

Коефіцієнт загальної ліквідності (), що характеризує, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів, розраховують відповідно до наступної мультиплікативної моделі:

                       (3.14)

З метою проведення факторного аналізу обраного показника необхідно сформувати ряд фактичних значень параметрів вище описаної моделі і застосувати до них систему перетворень. Таким чином, фактичні значення параметрів моделі в динаміці за 2011-2013 роки та зведені результати розрахунків представлено в таблиці 3.2.

З приведених розрахунків видно, що досліджуваний коефіцієнт загальної ліквідності банку поступово зменшується. У 2012 році зобов’язання значно зросли, проте у 2013 році відбулось незначне зменшення. З таблиці видно, що найбільшим значення коефіцієнта було в 2011 році (1,21), а найменшим в 2013 (1,12). Найменшим абсолютне відхилення досліджуваного коефіцієнта було в 2012 році і становило -0,04. Такий результат було одержано внаслідок того, що в 2012 році порівняно з 2011 розмір активів зріс на 863851 тис. грн., а розмір зобов’язань на 838261 тис. грн.

3.2 Удосконалення системи управління ресурсним потенціалом у ПАТ «Кредобанк»

ПАТ «Кредобанк» активно впроваджує нові банківські технології, європейські стандарти якості обслуговування клієнтів, розширює спектр фінансових послуг, динамічно реагує на ринкову кон'юнктуру та прагне налагодити довгострокові, взаємовигідні ділові відносини зі своїми клієнтами.

Ефективна система управління ресурсним потенціалом банку є однією з основних умов його стабільного функціонування та забезпечення конкурентних переваг на ринку банківських послуг.

Система управління ресурсним потенціалом банку має виконувати наступні завдання:

-  моніторинг рівня ресурсного потенціалу та визначення його достатності;

-       визначення зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на ресурсний потенціал банку;

-       визначення ефективної структури управління ресурсним потенціалом банку, яка забезпечить оптимальний процес його формування, розподілу і використання;

-       визначення способів підвищення достатності ресурсного потенціалу, враховуючи оперативні, тактичні та стратегічні цілі банку;

-       підвищення ефективності діяльності банку;

Створення, системи управління ресурсним потенціалом банку, а також її функціонування ґрунтується на певних принципах. До основних принципів, які забезпечують конкурентоспроможність банку і визначають рівень його розвитку ми відносимо наступні:

-  принцип безперервності - полягає у нерозривності процесу розподілу, використання і відновлення ресурсного потенціалу банку;

-       принцип гнучкості - полягає у можливості вдосконалення механізму управління ресурсним потенціалом банківської установи та зміни інформаційно-аналітичної системи у разі зміни внутрішніх або зовнішніх факторів;

-       принцип ефективності - полягає у забезпеченні раціонального використання ресурсів у процесі управління ресурсним потенціалом банку, для максимізації прибутку банку;

-       принцип інноваційності - полягає у використанні новітніх технологій в системі управління ресурсного потенціалу банку для забезпечення конкурентоспроможності банку;

-       принцип комплексності - полягає у поєднанні процесів мотивації, планування, аналізу, обліку, організації та контролю у функціонування системи управління ресурсним потенціалом;

-       принцип науковості - полягає у тому, що система управління ресурсним потенціалом банку має базуватись на науковому підґрунті, використовувати розробки дослідників і досвід у дослідженні ресурсного потенціалу;

-       принцип оперативності - полягає у постійному моніторингу ресурсного потенціалу банку з метою виявлення і оперативного реагування на проблеми та у включенні в систему управління ресурсним потенціалом банку інструментів для оперативного реагування на зміни умов конкурентного середовища;

-       принцип оптимальності - полягає у виборі найкращого варіанта вирішення поставлених завдань управління ресурсним потенціалом;

-       принцип системності - кожний суб’єкт системи управління ресурсним потенціалом розглядається у взаємозв’язку з іншими суб’єктами системи як єдине ціле, а не сукупність його окремих частин;

-       принцип узгодженості - взаємодія між підрозділами системи управління ресурсним потенціалом має бути в цілому узгоджена з цілями банку та синхронізована у часі.

На нашу думку, створення і функціонування системи управління ресурсним потенціалом має базуватись на стратегії управління ресурсним потенціалом. Дана стратегія повинна бути представлена у вигляді окремого внутрішнього документа, який визначатиме основні положення менеджменту банку щодо управління ресурсним потенціалом та забезпечення його оптимального рівня.

Систему управління ресурсним потенціалом банку слід розглядати як процес взаємодії та виконання певних завдань функціональними підрозділами банку, в ході якої забезпечується необхідний рівень ресурсного потенціалу та ефективне його використання. У загальному вигляді пропонована система управління ресурсним потенціалом для ПАТ «Кредобанк» наведена на рисунку 3.1. [21, с. 216]

Ми виділили 4 основні логічні блоки даної системи:

-    Принципи, мета та цілі

-       Аналітична робота

-       Методи та інструменти управління

-       Контроль за реалізацією

Перший блок системи включає мету та цілі банку щодо управління ресурсним потенціалом. Мета управління ресурсним потенціалом банку полягає у забезпеченні оптимального рівня, уникаючи надлишку чи дефіциту, та його ефективного використання. Адже дефіцит ресурсного потенціалу свідчить про загрозу втрати фінансової стійкості банком і навіть банкрутства, а надлишок ресурсного потенціалу свідчить про нераціональне використання коштів або проблеми з надлишковими коштами банку, що призводить до зниження рівня прибутку банку. Тому з метою стабільного та ефективного функціонування банку має підтримувати оптимальний рівень ресурсного потенціалу. [20, с. 130 - 132]

Цілі управління ресурсним потенціалом поділяють на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Короткострокові цілі полягають у забезпеченні банком достатнього рівня миттєвої ліквідності, забезпечення персоналом, оперативне управління наявними ресурсами. Середньострокові цілі передбачають формування стабільної та диверсифікованої ресурсної бази, мінімізації плинності персоналу. Довгострокові цілі управління ресурсним потенціалом мають співпадати з стратегічними цілями банківської установи в цілому.

Другий блок аналітична робота починається з аналізу факторів, які впливають на рівень ресурсного потенціалу банку. Враховуючи нестабільність як політичну, так і економічну в Україні, даний етап є дуже важливим в системі управління ресурсним потенціалом тому. [22]

Мету та цілі управління ресурсним потенціалом має формувати підрозділ стратегічного планування. У таблиці 3.2 представлено завдання підрозділів задіяних у системі управління ресурсним потенціалом банку.

Таблиця 3.2. Завдання підрозділів банку в системі управління ресурсним потенціалом

Підрозділ

Завдання управління ресурсним потенціалом

КУАП

- формування ресурсної політики банку; - забезпечення виконання поточних планів та завдань для досягнення стратегічної мети банку;

Ризик-менеджмент

- забезпечення проведення оцінки ризиків; - розробка методик оцінки ризиків; - моніторинг ризиків; - координація підрозділів банку, які задіяні в системі ризик-менеджменту;

ІТ

- інформаційна безпека; - розвиток інформаційних технологій банку; - розробка інформаційних систем; - програмне забезпечення аналізу діяльності банку;

Операційний

- супровід банківських операцій; - проведення основних банківських операцій;

Фінансовий

- фінансове планування та аналіз; - бухгалтерський облік; - регулювання відносин з інвесторами;

HR

- робота з персоналом; - кадрове адміністрування;

Маркетингу

- розробка і підтримка банківських продуктів; - зв’язки з громадськістю; - реклама та розвиток бренду/; - дослідження ринку; - телемаркетинг;

Служба внутрішнього контролю

- юридична підтримка та аналіз діяльності по управлінню ресурсним потенціалом; - моніторинг ресурсного потенціалу; - контроль поточного управління ресурсним потенціалом;


Метод и та інструменти управління є наступним третім блоком системи управління ресурсним потенціалом банку. Підрозділ стратегічного планування має відповідати за реалізацію даного блоку.

Отже аналітичний підрозділ та комітет з управління активами та пасивами мають ретельно аналізувати вплив факторів як зовнішнього так і внутрішнього середовища. Підрозділ з ризик менеджменту має проводити оцінку окремих ризиків характерних для банківської діяльності. Наступним етапом у даному блоці є проведення оцінки ресурсного потенціалу. Він полягає у виборі методів та системи показників аналізу, дослідженні структури, обсягів та строковості ресурсів, ефективності їх використання та загального рівня ресурсного потенціалу банку.

Також важливим є аналіз конкурентного середовища діяльності банку та оцінка ресурсного потенціалу банків-конкурентів.

Аналітична робота повинна закінчуватись аналізом результатів оцінки ресурсного потенціалу відповідно до обраних критеріїв. Даний етап дуже відповідальний, адже на основі його результатів банк має розробити стратегічну карту управління ресурсним потенціалом та обрати інструменти, за допомогою який буде проводитись регулювання та управління ресурсним потенціалом.

Останній четвертий блок контроль за реалізацією включає заходи контролю за ефективністю управління ресурсним потенціалом:

-  моніторинг наявного ресурсного потенціалу банку та рівень його використання;

-       перевірка діяльності відповідальних підрозділів банку щодо управління ресурсним потенціалом;

-       складання звітів за результатами перевірок;

Останнім етапом є аналіз результатів управління ресурсним потенціалом, який включає:

-  аналіз рівня прибутку, ефективності використання ресурсів;

-       аналіз джерел та методів формування ресурсного потенціалу;

-       аналіз ефективності управління системою банківських ризиків;

-       аналіз конкурентної позиції на ринку банківських послуг;

Відповідальним підрозділом за реалізацію четвертого блоку є служба внутрішнього контролю, яка має оцінити результативність функціонування системи управління ресурсним потенціалом та проводити заходи контролю щодо її діяльності.

Впровадження даної системи управління ресурсним потенціалом в ПАТ «Кредобанк» забезпечить:

-  оптимальний вибір стратегії та цілей управління ресурсним потенціалом;

-       пошук оптимальних комбінацій всіх можливостей, які надають зовнішнє середовищем та внутрішнє середовище;

-       ефективне використання наявних та залучення нових ресурсів;

-       забезпечення фінансової стійкості банку у середньостроковому періоді.

Висновки

Бакалаврська кваліфікаційна робота виконана на тему «Оцінювання ресурсного потенціалу ПАТ «Кредобанк».

У першому розділі опрацьовано різні літературні джерела та нормативно - правові акти, якими регламентується тема диплому, а саме фінансова стійкість, ресурсний потенціал є однією з найважливіших характеристик фінансово-економічної діяльності банку в умовах ринкової економіки. Якщо банк провадить правильну ресурсну політику, то він має перевагу перед іншими банками того ж профілю, у видачі кредитів і в підборі кваліфікованих кадрів. Нарешті, він не вступає в конфлікт із державою і суспільством, тому що виплачує заробітну плату - робітникам та службовцям, дивіденди - акціонерам, а клієнтам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.

У процесі бакалаврської кваліфікаційної роботи з’ясувалося, що на сьогоднішній день немає чіткого визначення як самого ресурсного потенціалу банку, так і алгоритму розрахунку показників, що його характеризують. Значна кількість показників, які застосовуються для оцінки ресурсного потенціалу, позбавляють системності і упорядкованості саму процедуру діагностики потенціалу і встановлення причин його погіршення. Сьогодні кожне відомство застосовує різні показники для оцінки ресурсного потенціалу, що належать до сфери його підпорядкування. При цьому вибрані показники не завжди достатньо повно характеризують ресурсний потенціал банку, що перешкоджає виявленню дійсних причин негативних змні і прийняттю адекватних управлінських рішень.

У другому розділі наведено загальну характеристику стану ПАТ «Кредобанк». Проведено горизонтальний, вертикальний та коефіцієнтний аналіз фінансової звітності балансу та звіту про фінансові результати підприємства, а також подано окремі висновки щодо даних фінансових показників фінансового стану ПАТ «Кредобанк» за 2011-2013 рр. Проведено детальний аналіз показників ресурсного потенціалу.

У третьому розділі проведено факторний аналіз основних показників фінансової стійкості двома методами, методом ланцюгових підстановок та логарифмічним методом, та наведено шляхи покращення управління ресурсним потенціалом ПАТ «Кредобанк».

На сьогодні не існує єдиного комплексного методу оцінки ресурсного потенціалу банку, дане питання потребує подальшого дослідження. Досить ефективним залишається метод оцінки ресурсного потенціалу банку на основі розрахунку інтегрального показника, який являє собою агреговану величину і допомагає визначити наявність проблем у ресурсному забезпеченні банку, його фінансову стійкість та ефективність ресурсної політики.

За результатами проведеного дослідження ресурсного потенціалу банку встановлено, що рівень фінансової стійкості є високим, але водночас виявлено проблеми з неефективним використанням ресурсів та надлишковою ліквідністю, що може бути наслідками кризи. Тому банк потребує перегляду ресурсної політики та пошуку способів стимуляції попиту на кредитні ресурси з боку фізичних та юридичних осіб.

Список використаних джерел

1.   Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу «Вісник Національного банку України»), 2001. - №1. - С. 3 - 46 (зі змінами та доповненнями).

2.      Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 // Відомості Верховної Ради України. - №29.

.        Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-ХІУ (зі змінами та доповненнями).

.        Закон України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»: від 25 листопада 1993 р. // Голос України. - 1995 р. - 28 квітня. - С. 3.

.        Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків»: Затв. постановою правління НБУ від 28 серпня 2001 р. №368.

.        А.А. Панасенко, Особливості ресурсного потенціалу банківського сектору на основі сучасних економіко-математичних методів [Електронний ресурс]:Серія Економіка №3 (7). - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vmntu/2012_3/20.pdf

.        Азаренкова Г.М. Управління фінансовими ресурсами банку: Монографія/ Г.М. Азаренкова, І.І. Біломістна, В.Г. Сословський. - К.: УБС НБУ, 2012 - 179 с.

.        Азізова К.М. Комплексна оцінка достатності ресурсного потенціалу банку/К.М. Азізова // [Електронний ресурс]: Економіка.Фінанси, грошовий обіг і кредит. Бізнесінформ - №1 - 2014. Режим доступу: www.business-inform.net

.        Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: [монографія] / Алексеєнко М.Д. - К.:КНЕУ, 2011. - 276 с.

.        Алілуйко М.С. Особливості формування залучених ресурсів банками України в сучасних умовах / М.С. Алілуйко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2014. - №21 (18). - С. 120 - 124.

.        Біломістна І. Управління фінансовими ресурсами банку згідно з логістичним підходом /І. Біломістна, О.Біломістний // Банківська справа, 2013. - №9-10.

.        Васюренко О. Ресурсний потенціал комерційного банку / О. Васюренко, І. Федосік // Банківська справа. - 2012. - №1 (43). - С. 58-64.

.        Вовчак О.Д. Банківське мікрокредитування малого підприємництва в Україні: Монографія / О.Д. Вовчак, П.М. Сенищ, О.І. Антонюк. - К.: УБС НБУ, 2012. - 190 с.

.        Вожжов А.П. Процессы трансформации банковских ресурсов: [монография] / А.П. Вожжов. - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2013. - 339 с.

.        Торяник Ж.І., Оцінка рівня достатності ресурсного потенціалу банківських установ на основі розрахунку інтегрального показника [Електронний ресурс]:Проблеми розвитку фінансово-кредитної системи в сучасних умовах. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/ VUbsNbU/2010_1/VUBSNBU7_p141-p144.pdf

.        Коваленко, В.В. Забезпечення функціональної достатності ресурсного потенціалу банку як передумова стабільного функціонування банківської системи / В.В. Коваленко, Ж. І. Торяник // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наукових праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». - Суми, 2011. - Вип. 25. - С. 124-134.

.        Коваль С.Л. Формування фінансових ресурсів комерційних банків / С.Л. Коваль // Фінанси України. - 2012. - №7. - С. 110-115.

.        Козьменко С.М., Шпиг Ф.І., Волошко І.В. Стратегічний менеджмент банку: Навч. посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2010. - 734 с.

.        Копилюк О.І. Застосування комплексного підходу в управлінні ресурсним потенціалом банку / О. І. Копилюк, О.М. Музичка // Формування ринкових відносин в Україні. - 2012. - №6 (85). - С. 101 - 105.

.        Могильницька М.П. Ефективність діяльності банківської системи (регіональний аспект дослідження): Монографія. - К.: УБС НБУ, 2012. - 205 с.

.        Рисін В.В. Реалізація ресурсної політики банків в умовах фінансової нестабільності: Монографія. - К.: УБС НБУ, 2012. - 390 с.

.        Труш Г. Формування і використання ресурсної бази комерційних банків у сучасних умовах /Г. Труш // Банківська справа, 2013. - №2.

.        Річна фінансова звітність ПАТ» Кредобанк» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www/kredobank.com.ua

Похожие работы на - Аналіз і вивчення ресурсного потенціалу банку

 

Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!