Аналіз та дослідження впливу конкурентної політики держави на ефективність роботи підприємства в умовах ринку (на прикладі ТОВ 'Тарвакс')

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні підприємства вимушені працювати у складних економічних умовах. До погіршення роботи підприємств призводять замала структурна перебудова, зменшення ринків збуту через не конкурентоспроможність, недостатня інвестиційна діяльність, невдосконалена система платежів, поганий технічний та технологічний стан виробництв. Все це не може не відбитися на розвитку конкуренції в Україні. Сучасні економічні реформи неоднозначні, це призвело до довготривалої економічної кризи в країні.

Аналізуючи соціально-економічну ситуацію сьогодення можна стверджувати, що масштаби кризи досягли такого рівня, що ситуація в суспільстві стала екстремальною, ринкові механізми перебувають у стадії реформування, а подолання кризових явищ потребує інтенсивних заходів.

Низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств - важливий чинник, який впливає на економічну безпеку країни, тому що конкурентоспроможність дає можливість ввійти у світову економічну систему і є інтегральним показником розвитку країни.

Власників підприємств насамперед хвилює забезпечення беззбитковості підприємства, контроль зростаючих грошових потоків, а вже потім питання позиції на ринку, створення конкурентних переваг. Тому підвищення конкурентоспроможності підприємства - необхідність сучасного етапу розвитку економіки країни.

За сучасних умов прискорення світового інтеграційного процесу дедалі більшої актуальності набувають питання ефективного розвитку економіки України при її входженні до міжнародної економічної системи. Розвиток національної економіки ґрунтується на створенні її конкурентоспроможності, головною умовою забезпечення якої є конкурентоспроможність національних підприємств. Саме тому побудова механізму створення та підвищення конкурентоспроможності підприємства визначає його функціонування і розвиток в умовах сучасного високо конкурентного ринку, і є основною передумовою розвитку національної економіки.

В сучасній економічній літературі існує багато визначень поняття «конкурентоспроможність підприємства». Першим в науковий обіг це поняття ввів М.Портер, визначаючи його як «здатність підприємства утримувати конкурентну перевагу над конкурентами на ринку». Під конкурентною перевагою автор мав на увазі «продуктивність використання ресурсів», де критерієм виступає рентабельність виробництва. В подальших своїх роботах автор розширив визначення поняття конкурентоспроможність «це реальна і потенціальна можливість фірм за існуючих умов проектувати, виготовляти, збувати товари, які за ціновими й неціновими характеристиками привабливіші для споживачів, ніж товари їх конкурентів».

Вагомий внесок у розробку теоретичних та методичних питань впливу конкурентної політики держави на ефективність роботи підприємства в умовах ринку внесли: С.Ф. Голов, Ф.Ф. Бутинець, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко, М.В. Кужельний, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Рудницький, А.П. Грінько, І.А. Бігдан, В.В. Сатовський, С.Й. Сажинець, В.В. Пастушкова, Г.В. Савицька, А.Д. Шеремет, А. Велш Глен, Г. Шорт Деніел, Б. Нідлз, Д. Колдуел та інші.

Вагомий внесок в теорію і практику щодо розвитку конкурентоспроможності підприємства внесли наступні вчені-економісти: В. Александрова, І. Бігдан, Л. Бражна, Ф. Бутинець, О. Бутнік-Сіверський, М. Вачевський, В. Геєць, В. Жук, В. Івашкевич, О. Кендюхов, А. Клименко, Т. Ковальчук, П. Крайнєв, Л. Михайлова, В. Моссаковський, А. Нарожний, В. Паладій, І. Пилипенко, В. Ситник, О. Святоцький, О. Стрижак, Л. Сук, М. Туріянська, Л. Федулова, П. Цибульов, В. Чеботарьов та ін.

Однак залишається невирішеним питання забезпечення єдиних підходів до економічної сутності впливу державної політики на конкурентоспроможність підприємства.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є аналіз та дослідження впливу конкурентної політики держави на ефективність роботи підприємства в умовах ринку. Відповідно до мети роботи потрібно виконати наступні завдання:

-      вивчити суть, цілі та напрямки конкурентної політики держави;

-        дослідити конкурентну політику держави як складової державного регулювання економіки;

         проаналізувати світовий досвід реалізації конкурентної політики;

         провести аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства;

         надати оцінку конкурентоспроможності ТОВ «Тарвакс»;

         проаналізувати конкурентну політику держави щодо діяльності підприємства;

         дослідити стратегічні заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства;

         зазначити пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства;

         проаналізувати охорону праці на ТОВ «Тарвакс».

Об’єктом дослідження є конкурентоспроможність підприємства.

Предметом дослідження є ефективна діяльність підприємства під впливом конкурентної політики держави (на прикладі - ТОВ «Тарвакс»).

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи стали фундаментальні положення економічної теорії, вітчизняні і зарубіжні законодавчі та нормативні акти, наукові праці вчених з зазначеного завдання. У процесі дослідження використовувалися дані фінансової та статистичної звітності підприємства ТОВ «Тарвакс». Для визначення формування конкурентної політики підприємства застосовувалися методи причинно-наслідкового та абстрактно-логічного зв’язку. Статистичний метод дослідження був використаний під час аналізу фінансової звітності на підприємстві. Для визначення конкурентоспроможності підприємства використовувався метод експертних оцінок. Графічний метод застосовувався для оцінки конкурентної стратегії на підприємстві.

Структура роботи. Дипломна робота виконана відповідно до мети та завдань дослідження. Дослідження складається з чотирьох розділів, які містять 11 підрозділів. Загальний обсяг роботи становить 122 сторінки. Список використаних джерел складається зі 100 позицій.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1.1 Суть, цілі та напрямки конкурентної політики держави

Стратегічною метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції і створення рівних умов для всіх агентів ринкових відносин. Стратегічна мета конкурентної політики відбиває її взаємозв’язок з іншими складовими економічної політики в Україні. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, за яким дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними.

Мета і завдання конкурентної політики повинні бути поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість питань у сфері конкурентної політики мають системний характер і потребують комплексних заходів та повсякденного контролю.

Мета конкурентної політики в Україні не може не бути двоєдиною: по-перше, сприяння розвиткові ефективної економічної конкуренції; по-друге, обмеження монополістичних зловживань в економіці.

Втручання держави у конкурентні відносини здійснюється, як правило, у трьох випадках:

у разі порушення чинного законодавства про захист економічної конкуренції;

у разі необхідності попередження (запобігання) порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

у разі відсутності конкуренції з об’єктивних причин, насамперед, на ринках суб’єктів природних монополій [44, c. 176].

Конкурентна політика включає дії держави, спрямовані на припинення, попередження та обмеження антиконкурентної діяльності. Важливо стимулювати конкурентну поведінку суб’єктів господарювання, сприяти прийняттю ними більш ефективних ринкових рішень, кращому захисту прав та інтересів споживачів.

Кінцева мета конкурентної політики - підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. Це досягається на основі диверсифікації, зниження бар’єрів для вступу на ринок, залучення інвестицій для модернізації виробництва тощо. Важливе значення має подолання негативного впливу тіньової економіки на стан конкуренції.

Вирішальним завданням конкурентної політики є створення рівних умов у здійсненні підприємницької діяльності. Реалізація дієвої конкурентної політики забезпечує рівні умови здійснення підприємницької діяльності для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності. Цього неможливо домогтися без розвитку конкурентного середовища, що передбачає, зокрема: усунення бар’єрів доступу підприємців на окремі потенціально привабливі ринки, удосконалення правил надання послуг суб’єктами природних монополій та механізмів формування цін на них, упорядкування процесу надання платних послуг органами влади та наближеними до них структурами та ін. Важливою складовою конкурентної політики має стати регулювання державної допомоги (підтримки).

Чималого значення має забезпечення умов для ефективного функціонування національних товарних ринків. Необхідним є налагодження постійного моніторингу найважливіших ринків, стану конкуренції на них, вивчення реальних проблем попиту та пропозиції, що виникають на цих ринках. Державне втручання на монополістичних і олігополістичних ринках повинно бути активним і цілеспрямованим. Особливої гостроти набуває необхідність вжиття рішучих заходів з обмеження антиконкурентних дій на найбільш соціально важливих ринках (житлово-комунальних послуг, хліба, молока тощо) [95, c. 48].

Серед завдань конкурентної політики є: запобігання монополізації товарних ринків, протидія негативним проявам ринкової влади з боку окремих суб’єктів господарювання, сприяння розвитку конкурентного середовища та ін. Важливим є визначення, недопущення та припинення суспільно загрозливих форм шкідливого використання об’єктів права власності. Йдеться про регулювання відносин приватної власності як інституту ринкової конкуренції.

В Україні більш ефективно з конкурентною політикою мають бути поєднані процеси приватизації. На практиці часто-густо приватизація використовується як один із методів активної боротьби з конкурентами. Завдання полягає в тому, щоб на основі приватизації створити ефективне конкурентне середовище на відповідних ринках.

Основними формами конкурентної політики держави вважаються:

боротьба зі зловживанням монопольним (домінуючим) становищем;

надання дозволу на узгоджені дії та концентрацію;

заборона антиконкурентних узгоджених дій;

захист від антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

заборона обмежувальної та дискримінаційної діяльності суб’єктів підприємництва;

контроль за економічною концентрацією, якщо це призводить до обмеження конкуренції [46, c. 103].

Контроль за рівнем економічної концентрації об’єктів господарювання - це, насамперед, контроль за злиттям підприємств (фірм), яке призводить до зайняття домінуючої позиції на ринку.

Основними напрямками реалізації конкурентної політики в Україні у сучасних умовах є:

узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою;

забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин та подальше зменшення рівня монополізації вітчизняної економіки;

підвищення конкурентоспроможності національного виробництва;

оптимізація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як суб’єктів конкурентних відносин;

удосконалення регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

Для ефективної реалізації конкурентної політики необхідно забезпечити: прозорість, досконалість та ефективність процесів приватизації; обмеження і подолання тіньового характеру економіки; захист інтересів України на світових ринках; сприяння узгодженим діям суб’єктів вітчизняної економіки на міжнародній арені та ін.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України. В організаційному плані Антимонопольному комітету України надані необхідні повноваження щодо забезпечення формування конкурентного середовища і застосування штрафних санкцій до порушників чинного конкурентного законодавства. Основними засобами реалізації конкурентної політики на практиці є розслідування та експертизи [46, c. 169].

Зміни в конкурентному законодавстві, які було введено з початку 2004 р. (Закон Укаїни «Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції» від 20 листопада 2003 p.), визначають АМКУ як державний орган зі спеціальним статусом, який забезпечує державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності. До цього часу Комітет мав назву «центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом». Згідно з новими змінами у законодавстві відтепер АМКУ братиме участь не лише в реалізації, а й у формуванні конкурентної політики.

Важливим є забезпечення спрямованості заходів, що вживаються Антимонопольним комітетом, на досягнення максимального соціально-економічного ефекту конкурентної політики. Вирішення такого завдання вимагає статнього поліпшення рівня аналітичної роботи в центральному апараті АМКУ та налагодження відповідної взаємодії з територіальними відділеннями, вдосконалення методологічного забезпечення конкурентної політики. Необхідним є також підвищення результативності взаємодії АМКУ з правоохоронними органами. Суспільство сьогодні зацікавлено у проведенні сильної та ефективної конкурентної політики, у потужному та впливовому Антимонопольному комітеті України.

Тільки за умов ефективної роботи інституту антимонопольної служби є можливою успішна реалізація конкурентної політики. Цьому сприяє високий професіоналізм і сумлінна праця державних службовців Антимонопольного комітету України.

Конкурентна політика - це складова частина економічної політики будь-якої сучасної держави. Конкурентна державна політика виникла наприкінці XIX ст. в США, а в подальшому - в країнах Західної Європи у зв’язку із запровадженням конкурентного законодавства. В Україні з перших років незалежності конкурентну політику було віднесено до пріоритетних напрямів державотворення.

Складність процесу функціонування та розвитку конкурентних відносин зумовлює необхідність формування державної конкурентної політики як окремого цілісного напряму економічної політики. Завдяки конкурентній політиці формуються основні правила конкурентної поведінки суб’єктів господарювання [95, c. 134].

Конкурентна політика містить певні об’єктивно зумовлені заходи і дії, які характеризуються якісною та кількісною своєрідністю. Державна конкурентна політика реалізується за допомогою системи інструментів (засобів, регуляторів). їх застосування передбачає розробку надійної законодавчої бази, яка повинна забезпечити реалізацію змістового боку конкурентної політики, контроль за здійсненням відповідних заходів у сфері конкурентних відносин.

Конкурентна політика - це система державних заходів правового, економічного та організаційно-адміністративного характеру, які спрямовані на формування конкурентного середовища, захист і підтримку конкуренції та боротьбу зі зловживаннями монопольним становищем в економіці. Конкурентна політика спрямовується на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими (насамперед, у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції»), сприяння розвиткові ефективної соціально орієнтованої економіки. Сприяння і заохочення конкуренції - основа сучасної конкурентної політики.

Правовою основою конкурентної політики є конкурентне законодавство. Слід зазначити, що досвід запровадження конкурентного законодавства в Україні не є значним порівняно з розвиненими країнами світу [45, c. 121].

Конституційне значення конкурентної політики полягає в тому, що:

політика захисту економічної конкуренції у підприємницькій діяльності є державною політикою;

політика захисту економічної конкуренції є обов’язковою для всіх гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової);

вимоги конкурентної політики мають дотримувати і виконувати всі без винятку суб’єкти господарювання;

законодавча влада приймає відповідні закони щодо реалізації конкурентної політики;

виконавча влада здійснює заходи для виконання прийнятих рішень, розробки та реалізації державних програм;

судова влада контролює дії законодавчої та виконавчої влади стосовно дотримання конкурентних вимог, виносить рішення щодо відповідальності за порушення, встановлює міру цієї відповідальності.

Конкурентну політику слід розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні конкурентна політика - це сукупність заходів економічної політики, спрямованих на: поступальний розвиток економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції та послуг національного товаровиробника, стимулювання прогресивних змін структури національної економіки, забезпечення ефективної зайнятості та ін.

У вузькому розумінні конкурентна політика - це заходи антимонопольних органів держави у сфері здійснення контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів щодо системи захисту конкуренції (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Складові конкурентної політики держави

Конкурентна політика - це діяльність держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва [59, c. 137].

Складовою конкурентної політики є антимонопольно політика. Об’єктом антимонопольної політики є процес формування та діяльності монопольних структур в економіці.

Конкурентна політика містить систему заходів протидії спотворенню конкуренції з боку суб’єктів господарювання, які мають ринкову владу, а також здійснення регулювання на конкретних монополізованих ринках.

Основними принципами конкурентної політики є: принцип об’єктивності (неупередженості), принцип транспарентності (прозорості, гласності, відкритості процедур), принцип контролю, принцип заборони, принцип превентивності (запобіжного, упереджувального впливу).

При формуванні конкурентної політики необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між діями, які обмежують (не допускають) монопольну діяльність, і діями, які спрямовані на розвиток конкуренції. У цьому зв’язку принципово важливими є три сфери реалізації конкурентної політики:

) діяльність антимонопольних органів держави як сукупність приписів відносно заборонених дій;

) процесуальні заходи як механізм, який забезпечує дотримання правил, включаючи механізм застосування санкцій до порушників;

) розповсюдження антимонопольними органами держави інформації серед учасників ринку про значущість конкуренції і необхідність (можливості) її розвитку [97, c. 112].

Зміст конкурентної політики не може не враховувати особливостей національної культури, підприємницького менталітету і традицій, яких дотримуються на ринку.

Початком становлення правових засад конкурентної політики в Україні можна вважати ще Закон УРСР «Про економічну самостійність Української РСР», який визначив, що держава заохочує конкуренцію та усуває монополізм у виробництві товарів і наданні послуг. До проголошення державної незалежності Україна в умовах командної соціалістичної економіки не могла проводити власної конкурентної політики, основи якої довелося закладати зі здійсненням ринково-трансформаційних процесів, на яких позначилися і глобалізаційні тенденції світової економіки.

На початку 90-х pp. XX ст. головний наголос у вітчизняній конкурентній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов’язано з пануванням у тодішній українській економіці монополій як спадку колишнього соціалістичного народного господарства. Конкурентна політика України в той період закономірно набула форми антимонопольно! політики. її законодавчу основу склали Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (лютий 1992 р.) та Закон «Про Антимонопольний комітет України» (листопад 1993 p.) [31, c. 171].

Після проведення приватизації і демонополізації ситуація в сфері конкурентних відносин в Україні кардинально змінилася. У нових соціально-економічних умовах корінною проблемою конкурентної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища, здатного забезпечити стале економічне зростання і стабільне підвищення життєвого рівня народу. Наголос у здійсненні конкурентної політики в Україні на початку XXI ст. переноситься з подолання та обмеження монополізму на захист економічної конкуренції. Захист економічної конкуренції передбачає захист ринкових агентів від влади монополій, антиконкурентних узгоджених дій, зловживання домінуючим становищем та ін. [97, c. 194].

Основним змістом сучасного етапу конкурентної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин.

Отже, можна виділити три основні етапи розвитку конкурентної політики в Україні:

І етап (1992-1995 pp.), який передбачав «запуск» конкурентних механізмів ринку; включення ринкових регуляторів (попит, пропозиція), лібералізацію цін, проведення демонополізації товарних ринків, намагання застосувати адміністративну модель регулювання цін монопольних утворень, започаткування антимонопольного законодавства;

II етап (1996-2000 pp.), який передбачав трансформацію економічних відносин власності, структурну перебудову економіки, масову демонополізацію економіки, реструктуризацію монополізованих ринків, організацію постійного антимонопольного контролю, подальший розвиток антимонопольного законодавства;

 III етап (з 2001 p.), який передбачає налагодження ринкових механізмів для досягнення світового рівня соціально-економічної ефективності, становлення реальної конкуренції, дію ефективного механізму запобігання монополізму товарних ринків, набуття чинності Закону України «Про захист економічної конкуренції», який сформував основи національного конкурентного законодавства [63, c. 137].

Таким чином, конкурентна політика є важливим стимулюючим засобом підвищення соціально-економічної ефективності та створення сприятливого клімату для сталого інноваційного розвитку країни. Конкурентні правила ринкової поведінки для всіх суб’єктів господарювання сприяють встановленню більш прозорих відносин між ними, а отже, стимулюють процеси детінізації та дебюрокра-тизації вітчизняної економіки. Лише в умовах повноцінної конкуренції буде підвищуватися конкурентоспроможність національних товаровиробників [25, c. 123].

Основна суперечність конкурентної політики в умовах трансформаційної економіки полягає у протиріччі між використанням переваг великомасштабного виробництва, яке забезпечує високу ефективність, та необхідністю обмеження негативних наслідків великих монопольних об’єднань, пов’язаних з ослабленням або з усуненням конкуренції. Стимулююча спрямованість конкурентної політики пов’язана зі сприянням діяльності великих вітчизняних підприємств (фірм), яка спрямована на підвищення їх конкурентоспроможності на світових товарних ринках. Ефективна національна конкурентна політика в умовах глобалізації світової економіки є невід’ємною від розширення співробітництва України з членами міжнародного співтовариства у сфері конкурентних відносин.

Ефективна конкурентна політика сприяє створенню належних засад для функціонування соціально орієнтованої економіки, громадянського суспільства і правової держави, що забезпечує конституційні права і свободи людини [45, c. 143].

Реалізація конкурентної політики є справою всіх державних органів, які регулюють соціально-економічний розвиток. Створення та розвиток ефективного конкурентного середовища повинно бути в числі повсякденних пріоритетів у діяльності не тільки Антимонопольного комітету України та Міністерства економіки України, а й інших центральних органів управління, обласних та міських державних адміністрацій. У цьому плані необхідно перейти від системи управління підприємствами до системи управління ринками як складними економічними утвореннями. Першим кроком на цьому шляху має стати створення системи постійного моніторингу стану ринків, насамперед соціально важливих.

Спеціальні державні органи з питань конкуренції в усіх країнах здійснюють контроль за дотриманням відповідного законодавства, проводять роботу з підготовки пропозицій щодо його удосконалення та розробки рекомендацій стосовно активізації конкуренції на товарних ринках. Структура, компетенція (повноваження), організація та підзвітність таких органів визначаються змістом конкурентної політики [59, c. 131].

В межах конкурентної політики повинен забезпечуватися ефективний зв’язок між органами державної влади з питань конкуренції та органами влади, що здійснюють регулювання в секторах економіки.

конкурентоспроможність державний економіка аналіз

1.2 Конкурентна політика держави як складова державного регулювання економіки

Державна політика щодо обмеження монополізму і розвитку конкуренції є невід`ємною складовою внутрішньої економічної та соціальної політики держави. До найважливіших завдань держави належить врівноваження тенденції до монополізації механізмами конкуренції, цілеспрямоване сприяння з боку державних органів розвиткові конкурентних засад в економіці.

У країнах із розвинутою економікою уже давно і ефективно функціонує система державного регулювання, спрямована, перш за все, на створення сприятливих умов для розвитку конкурентного середовища. Основу такої системи становлять: конкурентна (антимонопольна) політика; конкурентне (антимонопольне) законодавство; державні органи з питань конкуренції.

Існує два напрями антимонопольної політики: структурний та регулятивний. Звідси і виникнення двох систем антимонопольного регулювання: американської (США, Канада, Аргентина, Японія) та європейської (країни - члени ЄЕС, Австралія). За антимонопольного регулювання американського типу реалізується політика, спрямована проти монополії як структурної одиниці (структурний напрям). Політика конкуренції в ЄЕС є регулятивною за змістом і базується на контролі та регулюванні організаційних структур монопольного типу (протидія негативним проявам ринкової влади монополії) [31, c. 168].

Реалізація антимонопольної політики будується на конкурентному (антимонопольному) законодавстві, тобто сукупності нормативно-правових актів, які регулюють відносини, пов’язані з економічною конкуренцією.

Спеціальні державні органи з питань конкуренції (антимонопольні, антитрестовські, картельні відомства) здійснюють контроль за дотриманням відповідного законодавства, проводять роботу з підготовки пропозицій щодо його удосконалення та розробки рекомендацій стосовно активізації конкуренції в усіх сферах економіки. Структура, компетенція, організація діяльності та підзвітність таких органів визначаються в кожному конкретному випадку змістом антимонопольної політики та правовою формою її реалізації, яка закріплюється в конкурентному законодавстві.

Отже, завдяки інституціональним перетворенням, сьогодні в економіці нашої країни в цілому створено основні елементи інституціонального середовища, що покликані захистити і підсилити розвиток конкуренції. Сукупність інститутів і організацій, що чинять безпосередній або опосередкований вплив на конкурентне середовище у нашій країні, представлена на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Структура інститутів і інституцій конкуренції в Україні

Відмінності в економічній структурі та правових системах впливають на оптимізацію системи обмеження монополізму і захисту конкуренції в різних країнах. За зовнішньої різниці форм таких органів їм властива єдність змісту діяльності - запобігання монополізації товарних ринків, протидія негативним проявам ринкової влади окремих суб`єктів господарювання, сприяння розвитку конкуренції [67, c. 167].

Основні завдання реалізації конкурентної політики в Україні, методи антимонопольного регулювання відображено на рис. 1.3.

Рис. 1.3 Завдання і методи реалізації конкурентної політики в Україні

На сучасному етапі конкурентна політика передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища, зменшення частки монопольного сектора в економіці України, удосконалення правил конкуренції, впровадження сучасних методів державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, зменшення частки монопольного сектора у внутрішньому валовому продукті, розвитку інституційного забезпечення конкурентної політики [31, c. 139].

Сьогодні об’єктами демонополізації є: - монополізовані ринки у визначених територіальних і товарних межах; - господарюючі суб’єкти, що займають монопольне становище на ринках.

Об’єктами демонополізації можуть також бути:

державні організаційні структури монопольного типу;

центральні органи державної виконавчої влади, рішення або дії яких негативно впливають або можуть вплинути на конкуренцію.

Суб’єктами демонополізації є державні органи, які забезпечують процес демонополізації економіки та розвитку конкуренції:

) Президент України приймає рішення з питань демонополізації економіки і розвитку конкуренції у межах своїх повноважень.

Верховна Рада України приймає законодавчі акти з питань демонополізації економіки і розвитку конкуренції.

) Кабінет Міністрів України забезпечує розробку Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції, приймає рішення з питань забезпечення процесу демонополізації; делегує повноваження щодо демонополізації міністерствам, відомствам, іншим центральним, а також місцевим органам державної виконавчої влади.

) Антимонопольний комітет України бере участь у проведенні демонополізації окремих об’єктів; здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, забезпечує захист інтересів підприємців від його порушень; приймає розпорядження про примусовий поділ монопольних утворень у разі зловживання ними монопольним становищем; вносить до відповідних органів пропозиції відповідно до його компетенції.

) Фонд державного майна України, місцеві органи приватизації здійснюють приватизацію майна державних підприємств з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і вимог Державної програми демонополізації економіки і розвитку конкуренції.

) Центральні та місцеві органи державної виконавчої влади розробляють і реалізують заходи щодо демонополізації економіки та розвитку конкуренції, які є складовою галузевих і регіональних програм ринкових перетворень; виходять з ініціативою щодо демонополізації конкретних об’єктів; вживають заходів щодо регулювання відповідних ринків і діяльності монопольних утворень [44, c. 175].

Демонополізація економіки відбувається різними шляхами і залежно від особливостей монополізованих ринків для її проведення застосовують такі способи:

) децентралізацію управління, що передбачає: розмежування функцій між різними органами державної виконавчої влади; обмеження і регламентацію функцій органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування стосовно господарюючих суб’єктів; позбавлення зазначених органів не властивих їм функцій, а також права втручатися в господарську діяльність підприємств (крім випадків, передбачених законодавством України); зменшення кількості галузевих органів виконавчої влади;

) зниження або усунення бар’єрів, які обмежують вступ господарюючих суб’єктів на існуючі ринки, що передбачає: скорочення переліку видів підприємницької діяльності, які ліцензуються або є державною монополією; зниження або скасування митних тарифів; скасування або обмеження податкових, кредитних та інших пільг, бюджетних дотацій і субсидій, які надаються монопольним утворенням; припинення шляхом застосування законодавства про захист економічної конкуренції антиконкурентних дій господарюючих суб’єктів, внаслідок яких виникають бар’єри вступу на ринки; інші дії, що знімають обмеження вступу господарюючих суб’єктів на існуючі ринки;

) стимулювання вступу на монополізовані ринки нових господарюючих суб’єктів, що передбачає: надання за рішенням Кабінету Міністрів України господарюючим суб’єктам, що вступають на монополізовані ринки, податкових пільг, а також пільг в одержанні кредитів, державних замовлень, у забезпеченні ресурсами, які централізовано розподіляє держава; заохочення інвестицій, у тому числі іноземних, спрямованих на зниження монополізації ринків; створення нових підприємств, здатних конкурувати з існуючими монопольними утвореннями;

) поділ державних монопольних утворень, що передбачає: розукрупнення з метою зниження рівня монополізації ринку державних монопольних утворень шляхом створення самостійних підприємств на базі структурних підрозділів державних підприємств або об’єднань, статус яких не відповідає чинному законодавству;

) ліквідація державних організаційних структур монопольного типу, що передбачає: ліквідацію державних організаційних структур монопольного типу як юридичних осіб взагалі або з наступним створенням на їх базі нових господарюючих суб’єктів (підприємств). При цьому господарюючі суб’єкти-засновники структури зберігають статус самостійних підприємств.

Але проблема демонополізації і донині все ще залишається невирішеною. За даними Антимонопольного комітету, досі існує 103 потенційно конкурентних ринки, де демонополiзацiю з різних причин не завершено. Це ринки хліба i хлібобулочних виробів, борошна, нафтопродуктів у деяких регіонах. Обмеження конкуренції на 79 ринках пов’язане зі збереженням неринкових органiзацiйних структур і розподільних систем. До них належать, зокрема, ринки послуг роздрібної торгiвлi у сiльськiй мiсцевостi, де в багатьох регіонах зберігається монопольне становище споживкооперацій, послуг будівництва, ремонту й утримання доріг загального користування [67, c. 112].

Це свідчить, що здійснення демонополізації на сьогодні не втратило свою актуальність, а тому при належному обґрунтуванні має здійснюватися у відповідних сферах виробництва. Одночасно з заходами демонополізації і підтримки малого та середнього бізнесу в країні був запроваджений контроль за процесами економічної концентрації, що мало протидіяти виникненню нових монополістів Але цей напрямок державної політики теж виявився недостатньо ефективним, що призводить до виникнення нових проблем у сфері конкуренції. На жаль, слід констатувати, що попри всі зусилля держави проблеми подальшої монополізації суспільного виробництва залишаються надзвичайно гострими.

Процедура надання дозволу Антимонопольного комітету на здійснення концентрації є достатньо тривалою і витратною. Інвестори змушені витрачати чимало часу та коштів на отримання такого дозволу. Водночас, ця обтяжлива процедура, на жаль, далеко не завжди попереджує створення монополістів. Нові монопольні структури продовжують таємно виникати в тих чи інших сферах. Часто підприємства скуповуються через підставних осіб; антимонопольного контролю уникають шляхом розпорошення акцій (їх купують окремі особи, в розмірах, які не досягають порогових показників, а потім ці особи домовляються про спільне управління підприємством). У результаті, майже ні для кого сьогодні не є секретом, що певні впливові групи вже скупили цілі галузі виробництва. Монополізація відбувається не тільки через приватизацію і фондовий ринок, а й через процедури банкрутства, процеси корпоративного управління державними підприємствами тощо [63, c. 41].

Отже, монополізм у явному чи прихованому вигляді сьогодні процвітає в Україні. Серед монополізованих загальнодержавних ринків переважають тi, для яких характерні високі бар’єри входження внаслідок значної фондомiсткостi, а також обмеженості ресурсів. Це ринки продукції машинобудування, металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості. На регіональному рівні - це ринки водопостачання й водовідведення, теплопостачання, а також ринки комунальних послуг. Монополізованою є також значна кількість ринків послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави й самоуправління. Причому, надзвичайно загрозливою є тенденція до швидкого зростання монополізації таких послуг та високого рівня корупції при їх здійсненні, що є результатом недофінансування державних органів та низького рівня контролю за цими питаннями з боку держави.

Причина цього криється, на наш погляд, у тому, що в постсоціалістичних країнах, зокрема й в Україні, система інститутів конкуренції була скопійована з більш вдалих західних економік. Через це західні формальні зразки не приживаються на перехідному ґрунті, вступаючи у конфлікт з правилами, що залишилися від попереднього господарського режиму. Недосконалість інституціонального середовища призводить до різного роду викривлень у конкурентному середовищі, створює нерівні правила гри для різних суб’єктів господарювання, викликає зростання трансакційних витрат [45, c. 145].

В економічній літературі виділяють п’ять блоків проблем інституціонального середовища в Україні:

. Нестабільність системи формальних правил. З одного боку у формальних правилах недостатньо визначено права власності, що призводить до зростання трансакційних витрат. З іншого - формальні правила не завжди доповнюють вже існуючі формальні та вступають у конфлікт з неформальними правилами.

. Викривлення системи неформальних правил. З одного боку правила професійної етики конкуренції ще не встоялися, з іншого - серед неформальних правил чільне місце займає корупція.

. Недосконалість системи санкцій за невиконання правил. По-перше, система санкцій за невиконання правил не здатна до правового забезпечення відносин власності і договірних відносин, по-друге - залишається залежною від впливу політичних організацій.

. Проблеми політичних організацій. З одного боку, створювані державою інституційні адміністративні бар’єри відволікають ресурси, необхідні для повноцінного розвитку підприємництва. З іншого - державна допомога певним галузям економіки призводить до порушення рівності ведення конкурентної боротьби, часто є неефективною з економічної точки зору і служить засобом відмивання грошей.

. Нерозвиненість соціально-економічних організацій. Недостатньо розвинуті профспілки підприємців і покупців, що не захищають права ринкових учасників від свавілля неформальних правил і впливу політичних організацій.

Аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду розбудови ефективного конкурентного середовища дозволяє виділити наступні передумови розвитку та удосконалення інституціонального забезпечення конкурентної політики в Україні.

. Періодичний комплексний перегляд конкурентного судочинства. Зокрема це стосується: сфер поширення впливу конкурентної політики; перевірки адекватності чинним правовим нормам і засобам правового захисту; соціальних наслідків; ступеня забезпечення захисту приватних прав та інтересів; структури та адміністрування правоохоронних органів. Подібне оцінювання повинно обов’язково відбуватись за участі не лише державних службовців, а й підприємницьких об’єднань, спілок по захисту прав споживачів, науковців.

. Ретроспективний аналіз. Всі, без виключення, державні антимонопольні органи повинні проводити оцінювання минулих правочинів та перевірку якості процесу адміністрування. Щороку, у ході складання відповідних бюджетів, кожна інституція повинна виділяти певну суму коштів для проведення постфактумного дослідження власних дій правового характеру. Окрім того, необхідно чітко виділяти об’єкти та методику такого аналізу. У випадку, коли точні кількісні підрахунки результативності функціонування органів із захисту конкуренції неможливі, важливо визначити, чи отримали практичне підтвердження припущення, якими керувалися відповідні інституції у своїй діяльності [97, c. 136].

. Поліпшення та забезпечення доступу до статистичних даних. Кожен компетентний орган повинен здійснювати підготовку та формувати повне статистичне забезпечення своєї діяльності. На жаль, постійно поновлювані, актуальні бази даних, які були б доступні широкому загалу, практично неможливо знайти в даній сфері. Тому акумулювання загальнодоступної статистичної інформації, яка б ілюструвала всі випадки порушення антимонопольного законодавства в ретроспективі та надавала змогу прослідкувати їх динаміку повинно стати одним із пріоритетних завдань антимонопольних органів. Це також надасть можливість антимонопольним інституціям проводити порівняльний аналіз своєї діяльності з операціями аналогічних структур.

. Пояснення вчинених або не вчинених дій. Конкурентні органи повинні намагатися якомога більш повно пояснювати всі свої важливі рішення стосовно порушення або не порушення антимонопольної справи. При цьому важливим вважається рішення, яке стосується проведення ретельного широкомасштабного розслідування [46, c. 143].

. Оцінювання людського капіталу. Постійне удосконалення інституціонального забезпечення неможливе без регулярного оцінювання якості людського фактору. Компетентність та професіоналізм кадрів безпосередньо впливають на спроможність антимонопольних інституцій виконувати свої обов’язки. Це вимагає постійного моніторингу відповідності професійних якостей працівників таких органів поставленим завданням. При цьому позитивними повинні бути відповіді на такі запитання: чи проводяться спеціальні тренінги для підвищення кваліфікації кадрів; чи є в штаті високоосвічені спеціалісти вузького профілю, необхідні для розгляду специфічних для певної інституції питань (наприклад, чи є в складі установи, яка спеціалізується на інтелектуальній власності, спеціаліст з патентного права); чи передбачена чинним законодавством з питань зайнятості в державному секторі можливість своєчасного залучення відповідних експертів [62, c. 124].

. Інвестиції в розробки та розвиток. Важливим елементом інституціонального забезпечення формування якісного конкурентного середовища є вдосконалення інтелектуального базису антимонопольних інституцій. Задля генерування нових ідей та демонстрування емпіричної обґрунтованості специфічних рекомендацій у сфері конкурентного права, відповідні органи повинні здійснювати інвестиції в розробки та розвиток конкурентної політики. Регулярні витрати на дослідження та аналіз допоможуть вирішити проблему, пов’язану з постійною критикою того, що заходи антимонопольної політики неприпустимо запізнюються із вирішенням проблеми, для вирішення якої вони й були розроблені.

. Визнання директивних взаємозалежностей. Зусилля щодо розбудови якісного конкурентного середовища в Україні можуть виявитися марними без усвідомлення тісного взаємозв’язку між діями всіх органів державного управління. Юрисдикційна діяльність часто нагадує «архіпелаг», в якому роль «островів», окрім конкурентних інституцій, виконують інші органи державної влади, здійснюючи тим самим суттєвий вплив на стан конкурентного середовища в країні. Найчастіше кожен політичний «острівок» діє відносно ізольовано від інших, не маючи жодних уявлень, яким саме чином його діяльність впливає на стан «архіпелагу» конкурентного судочинства в цілому. Тому, стає очевидним, що антимонопольні інституції повинні використовувати несудові інструменти з метою розбудови інтелектуальної та політичної інфраструктури, яка б поєднувала такі «острови», та формування загальнодержавної етики розвитку конкуренції. Це вимагає від конкурентних органів докладання зусиль задля виявлення та усвідомлення відповідних взаємозалежностей та налагодження взаємозв’язків з іншими політичними інституціями. Особливо важливо при цьому враховувати можливість негативного державного впливу на соціально-економічну сферу та ризик утиску приватних прав та інтересів [67, c. 87].

8. Врахування зарубіжного досвіду. У ходу реалізації всіх вище перелічених заходів, неможливо переоцінити значення світового досвіду розвитку конкуретного середовища, у тому числі: аналітичної методології, техніки розслідування, кадрової політики тощо.

1.3 Світовий досвід реалізації конкурентної політики держави

В умовах глобалізації конкурентна політика не може залишатися обмеженою рамками окремих країн, вона стає предметом міждержавної координації та взаємодії. Питання розвитку конкуренції сьогодні перебувають у центрі уваги міжнародних економічних організацій. Конкурентна політика в Україні у цих умовах не може розроблятися і запроваджуватися у відриві від світового досвіду прийняття і застосування конкурентного законодавства. Адаптація досягнень зарубіжного досвіду щодо вітчизняних умов передбачає його критичне сприйняття з погляду врахування специфічних умов трансформаційної економіки [44, c. 114].

Історія розвитку економіки країн світу вміщує багатий досвід вирішення проблеми регулювання конкурентних відносин. В усіх країнах ринкової економіки гарантом конкуренції та свободи підприємництва виступає держава, яка ініціює розвиток систем організаційно-правової підтримки конкурентного середовища та протидії монополізму.

Незалежно від особливостей національної моделі конкурентної політики в усіх країнах апріорі забороненими є дії щодо горизонтальної фіксації цін, горизонтальної змови про частку ринку, групового бойкоту, домовленостей про взаємний продаж, пов’язаних продажів та ін. В усіх країнах світу постійно йде пошук оптимального співвідношення формально-юридичних та економіко-аналітичних методів та інструментів захисту економічної конкуренції в умовах об’єктивної необхідності підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік.

Генеральна асамблея ООН прийняла ще у 1980 р. Комплекс принципів і правил ООН з питань конкуренції, що зафіксовані в резолюції Генеральної асамблеї ООН №35/63 від 5 грудня 1980 р. і в Типовому законі з питань конкуренції, прийнятому ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку - орган Генеральної асамблеї ООН, заснований у 1964 p.). З цього часу в світі розпочався бурхливий процес прийняття конкурентного законодавства, налагодження співпраці між державою і підприємцями з метою ефективного виконання цього законодавства.

До основних принципів Комплексу принципів і правил ООН з питань конкуренції, зокрема, відносяться: заборона картелів (заборона угод про встановлення цін, у тому числі цін на експортні та імпортні товари, зговорів щодо заявки або фальсифікації заявки, угод про розподіл ринків або споживачів тощо); заборона вертикальних обмежень і здійснення контролю за злиттям, якщо внаслідок злиття підприємства (фірми) набувають домінуючого становища та ін. [59, c. 110].

Важливо, що Комплекс принципів і правил ООН з питань конкуренції дає змогу країнам, що розвиваються, не застосовувати жорстких правил конкуренції до певних секторів економіки з причин, пов’язаних із соціально-економічним розвитком цих країн.

Все більшого значення набуває багатостороння конкурентна система в межах Світової організації торгівлі (СОТ).

Конкурентна політика використовується в розвинених країнах світу вже понад сто років. За цей час накопичено великий досвід регулювання діяльності монополій і стимулювання економічної конкуренції. Досвід розвинених країн показує, що ефективність конкурентної політики не завжди відповідала тим задумам, які були в основі її розробки. Дієвість конкурентної політики багато в чому залежала від тієї рішучості, з якою уряд впроваджував їх у життя, і від інтерпретації їх судами.

У світовій практиці розмежовуються дві системи конкурентної політики:

американська, яка спрямовується, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;

європейська, яка має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

У Сполучених Штатах Америки конкуренцію як ідеал американського підприємництва взято під активний та дієвий захист держави. Основа антимонопольної політики США - антитрестівське законодавство - зведення юридичних актів, що визначають допустимість тієї чи іншої ділової практики суб’єктів господарювання з точки зору її впливу на конкуренцію. Визначені законами види монополістичної практики вважаються незаконними незалежно від їхнього впливу на конкуренцію. Має місце ефективний контроль за засобами досягнення та збереження монопольного становища на ринку [44, c. 174].

Європейську конкурентну політику побудовано на принципах регулювання і обмеження монополістичної діяльності, на відміну від законодавства американського типу, де монополії є формально заборонені.

Національний та наднаціональний рівні конкурентного законодавства в Європі створювалися за умов інтеграційних процесів в економіці та посилення міжнародної конкуренції. В кожній країні Європейського Союзу діє національне конкурентне законодавство, скоординоване із загальноєвропейським. Конкурентна політика ЄС має регулятивний характер: спрямована проти недобросовісних монополістичних прийомів.

Основою європейського конкурентного законодавства вважають дві статті Римського договору 1957 р. про утворення Європейського економічного співтовариства зі змінами, внесеними Маастрихтським та Амстердамським договорами: ст. 81, яка забороняє фіксувати ціни (картелі), обмежувати або контролювати економіку, ділити ринок, дискримінувати, нав’язувати товари або умови; ст. 82, яка забороняє зловживання домінуючим ринковим становищем - встановлювати нечесні (наприклад, завищені) ціни та умови торгівлі, обмежувати виробництва, ринки чи технічний розвиток на шкоду споживачам [25, c. 112].

В Європі створено дієвий режим контролю за антиконкурентною діяльністю. Як відомо, поліпшення умов конкуренції є одним із головних критеріїв членства в ЄС. Конкурентна політика ЄС має на меті розвиток ринково-конкурентного середовища як у межах окремих країн, так і забезпечення належного рівня взаємодії учасників спільного ринку країн - членів ЄС. Конкурентна політика є в цьому плані однією з основних передумов інтеграції окремих національних ринків у загальний європейський ринок.

Досить високу ефективність конкурентної політики в європейських країнах забезпечує так званий перехресний контроль, коли процес реалізації конкурентної політики розділений між кількома органами: один здійснює розслідування, другий приймає рішення, третій (дорадчий) дає незалежну оцінку того, що відбувається у сфері конкуренції та ін.

Протягом останніх років конкурентна політика та конкурентне законодавство ЄС зазнали істотних змін порівняно з початком 60-х pp. XX ст., коли формувалася загальноєвропейська політика у сфері конкуренції. Нові підходи до конкурентної політики базуються на новому - більш економічному, ніж правовому - підході до змісту конкуренції та конкурентних відносин [95, c. 177].

Переорієнтовуючи конкурентну політику, Європейська Комісія (незалежна колегіальна установа, яка відбиває загальні інтереси ЄС, формується з авторитетних та компетентних комісарів),прагне подвійної мети: досягнення ефективнішого правозастосування та забезпечення більшої правової безпеки зацікавлених сторін. Для цього ЄС використовує такі інструменти:

визначення мінімально необхідних (de-minimis) правил та засобів застосування заборонних заходів на обмежувальні торговельні дії та державні субсидії;

розширення вже існуючих та створення нових блочних винятків (block exemptions) з метою створення так званих безпечних «гаваней» для підприємств та країн-членів ЄС і звільнення їх (а також і самої Комісії) від адміністративних навантажень у вигляді повідомлень, які не розглядаються більше як необхідні у питаннях комерційної діяльності;

модернізацію процедурних правил для спрощення розслідувань за підозрою у порушеннях та посилення повноважень Комісії у прийнятті рішень, але із забезпеченням правових гарантій щодо захисту залучених сторін [62, c. 119].

По суті, Європейська Комісія намагається обмежити використання своєї влади тільки ситуаціями, коли належне функціонування ринку серйозно ускладнюється неправомірною поведінкою підприємств (фірм) або неправомірними заходами державної влади.

У концептуальному плані модель вітчизняної конкурентної політики є ближчою до європейської моделі з окремими рисами американської. Підкреслимо у цьому зв’язку, що Україна є однією з країн романо-германської системи права. У цій правовій системі ані звичаї, ані загальноприйняті правила не визнаються джерелами права.

Експертами Європейського банку реконструкції і розвитку при оцінці реформ у країнах із перехідною економікою використовується так званий «Індекс впровадження конкурентної політики» (competition policy implementation). Показник обчислюється як сума балів, які характеризують напрямки: створення інституціональних засад конкурентної політики (конкурентне законодавство, державні органи, що здійснюють захист конкуренції), практику застосування конкурентного законодавства, формування проконкурентної громадської думки (competition advocacy). Оцінки встановлюються за шестибальною шкалою на основі аналізу питальників, які насилаються конкурентним відомствам, юристам та іншим особам, котрі пов’язані з правовою діяльністю у сфері конкурентної політики.

Для розвинених країн світу є характерними дуже суворі санкції за порушення конкурентного законодавства. Широковідомим прикладом є штраф, який наклало Федеральне антимонопольне відомство Німеччини у 2003 р. на підприємства цементного картелю на загальну суму 661 млн евро. Шість провідних німецьких виробників цементу, які входили до складу кортелю (Alsen AG, Dyckerhoff AG, Heidelberg Cement AG, Lafarge Zement Gmb, Readymix AG, Schwenk Zement AG), домовлялися про квоти поставок та ціни, а також про придбання й наступне заморожування конкуруючих цементних заводів. Великий міжнародний резонанс мали досить жорсткі антимонопольні дії державної влади проти компанії Microsoft Б. Гейтса у США. Очевидно, що в питаннях конкурентної політики в країнах із трансформаційною економікою, зокрема в Україні, не повинно бути сліпого копіювання досвіду розвинених країн світу. Не можна перенести конкурентно-ринкову систему іншої країни на нашу дійсність. Будь-які нововведення в конкурентній політиці повинні застосовуватися лише після глибокого наукового вивчення існуючих проблем, проведення ґрунтовного аналізу дії тої чи іншої норми та можливості її використання в українському конкурентному законодавстві. Ефективність національної конкурентної політики підтверджується передусім власним практичним досвідом.

Висновок до розділу 1

Конкурентна політика - це система державних заходів правового, економічного та організаційно-адміністративного характеру, які спрямовані на формування конкурентного середовища, захист і підтримку конкуренції та боротьбу зі зловживаннями монопольним становищем в економіці. Конкурентна політика спрямовується на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими (насамперед, у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції), сприяння розвиткові ефективної соціально орієнтованої економіки. Сприяння і заохочення конкуренції - основа сучасної конкурентної політики. Концептуальна складова конкурентної політики України вимагає створення відповідного конкурентного законодавства і контроль за його виконанням. Проведення цивілізованої конкурентної політики є необхідним засобом подальшої розбудови державності України, входження в європейський і світовий економічний простір. Проведений аналіз свідчить про розвиток конкурентного середовища в Україні, що відбувався останніми роками. Однак, на шляху вільного руху капіталу ще існують бар’єри, що обумовлені недостатнім рівнем інституціонального забезпечення. При цьому досягнення успіху в напрямку розбудови вітчизняного конкурентного середовища буде прямо залежати від дотримання антимонопольними інституціями трьох основних принципів:

) Критичної самооцінки. Незважаючи на природний опір будь-якої антимонопольної інституції працювати в режимі постійного критичного огляду та прозорості, всі прийняті нею рішення повинні бути не тільки максимально зрозумілими для широкого загалу, а й витримувати найприскіпливішу перевірку;

) Інституціонального удосконалення. Проведення ефективної конкурентної політики неможливе буз постійного оновлення інституціонального забезпечення з урахуванням новітніх знань та розробок;

) Законності. Легітимність та якість програм по захисту конкуренції безпосередньо залежить від динамічності законотворчої діяльності, здатної гнучко реагувати на зміни в соціально-економічному житті країни.

У світовій практиці розмежовуються дві системи конкурентної політики: американська, яка спрямовується, головним чином, проти монополії як структурної одиниці та європейська, яка має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій. Різниця в тому що, в європейській конкурентній політиці на відміну від законодавства американського типу, монополії є формально заборонені.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВ «ТАРВАКС»

 

2.1 Техніко-економічні показники діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарвакс» (далі ТОВ «Словянка») було засноване в м.Києві в 1996 р.

Метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої та підприємницької діяльності.

Основними видами продукції ТОВ «Тарвакс» є: сахарне, пісочне та шоколадне печиво, вироби з слоєного тіста та цукерки. Фірмовий знак «Тарвакс» є гарантією якості й відмінного смаку.

Виробничі потужності ТОВ «Тарвакс» включають:

– фабрику в м. Пирятин (Полтавська обл.);

–       матеріальні склади для зберігання сировини;

–       склади готової продукції;

–       транспортний парк.

Основними матеріалами і сировиною для виготовлення печива є борошно, жир і цукор. Купує сировину ТОВ «Тарвакс» у вітчизняних сільськогосподарських виробників.

Реалізація продукції ТОВ «Словянка» здійснюється на території Полтавської області, а також в інших регіонах України.

Майно товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ТОВ «Тарвакс» має самостійний баланс та ідентифікаційний код, поточний рахунок в АКБ «Укрсоцбанк», печатку зі своєю назвою.

Основою стратегії управління підприємством є підтримання найвищого рівня якості всієї продукції. Для цього використовуються тільки натуральні складові в поєднанні з новітніми технологіями виробництва. У 2003 році ТОВ «Тарвакс» було нагороджено пам’ятним знаком «Лідер харчової та переробної промисловості України 2003 р.».

Для виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємство укомплектоване інженерно-технічним персоналом.

Організаційно-управлінська структура підприємства представлена на рис.2.1.

Рис.2.1 Організаційно-управлінська структура ТОВ «Тарвакс»

Підпорядкування та контроль в ТОВ «Тарвакс» здійснюються відповідно до законодавства України та статуту підприємства.

В основу структури управління ТОВ «Тарвакс» покладено принцип розподілення повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі.

Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Функціональні керівники ТОВ «Тарвакс» мають право безпосередньо впливати на виконавців.

До складу основного виробництва входить 5 цехів:

–  цех №1 спеціалізується з виробництва напівфабрикатів;

–       цех №2 призначений для виробництва цукрових і здобних борошняних виробів;

–       цех №3 спеціалізується на виробництві зефіру;

–  цех №4 призначений для виробництва вафель, цукерок з вафельним корпусом, слоєних виробів;

–  цех №5 займається виробництвом шоколадних виробів.

Середньоспискова чисельність працівників у 2012 році складала 114 осіб. З 1996 року на підприємстві діє колективний договір, який регулює виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, передбачає заходи щодо охорони праці, соціального захисту та підвищення матеріального, професійного та культурного розвитку трудового колективу.

Метою будь-якого колективу є раціональне ведення господарської діяльності, завоювання конкурентних переваг на ринку та забезпечення одержання прибутку - основного джерела розширеного відтворення та покращення матеріального становища працівників підприємства.

Використовуючи статті фінансової звітності балансу ф. № 1) і звіту про фінансові результати (ф. № 2) (Додаток А), проведемо аналіз ефективності господарської діяльності підприємства (табл. 2.1).

Як видно з табл. 2.1., загальна вартість майна підприємства збільшилась в 2012 р. порівнянно з 2010 р. на 1502,2 тис.грн., або на 41,6%.

При цьому вартість оборотних активів зросла на 1125,5 тис.грн., або на 57,7%, а вартість необоротних активів - на 376,7 тис.грн., або на 22,6%.

Таблиця 2.1 Ефективність господарської діяльності ТОВ «Тарвакс»

№ з/п	Показники	Од. виміру	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., %
1	Загальна вартість активів	тис.грн.	3615,4	4022,3	5117,6	141,6
2	Вартість необоротних активів	тис. грн.	1664,1	1937,8	2040,8	122,6
3	Вартість оборотних активів	тис. грн.	1951,3	2084,5	3076,8	157,7
4	Дебіторська заборгованість	тис. грн.	755,1	690,2	1060,1	140,4
5	Власний капітал	тис. грн.	3399	3644,5	3471,6	102,1
6	Залучений капітал	тис. грн.	216,4	377,8	1646	в 7,6 раз
7	Середньооблікова чисельність працюючих	чол.	107	110	114	106,5
8	Вартість основних засобів
	залишкова	тис. грн.	1608,4	1937,8	2016,5	125,4
	первісна	тис. грн.	3148,8	3342,8	3485,7	110,7
9	Фондоозброєність	тис. грн.	15	17,6	17,7	118,0
10	Коефіцієнт зносу основних засобів	X	0,49	0,42	0,42	-
11	Матеріаломісткість господарської діяльності	грн.	0,39	0,59	0,7	179,5
12	Трудомісткість господарської діяльності	грн.	0,07	0,05	0,02	28,6
13	Фондомісткість господарської діяльності	грн.	0,56	0,23	0,18	32,1
14	Фондовіддача	грн.	1,79	4,35	5,56	в 3,1 рази
15	Матеріаловіддача	грн.	2,56	1,69	1,43	55,9
16	Коефіцієнт співвідношення:
	необоротних і оборотних активів	X	0,85	0,93	0,66	-
	оборотних і необоротних активів	X	1,17	1,08	1,51	-

Сума дебіторської заборгованості зросла за досліджуваний період на 305 тис.грн., або на 40,4%, що пояснюється збільшенням обсягів господарської діяльності.

Власний капітал підприємства збільшився лише на 72,6 тис.грн., або на 2,1%, залучений капітал в свою чергу збільшився суттєво - на 1429,6 тис.грн., або майже в 8 раз.

Дана тенденція є несприятливою для підприємства, оскільки посилилась залежність підприємства від кредиторів.

Середньоспискова чисельність працівників зросла у 2011 р. на 3 особи., а у 2012 р., коли обсяги виробництва почали зростати, необхідним стало залучення нових працюючих, тому в 2012 р. в порівнянні з 2010 р. чисельність працівників збільшилась на 4 особи. Взагалі за період 2010-2012 рр. чисельність працівників збільшилась на 7 осіб, приріст складає 6,5%.

Вартість основних засобів зросла в 2012 р. в порівнянні з 2010 р. на 408,1 тис.грн., або на 25,4%, що пов’язано із зростанням обсягів виробництва, а саме із впровадженням нових виробництв.

Фондоозброєність, або забезпеченість основними засобами одного працюючого підвищилась на 2,7 тис.грн., або на 17,7%, що викликано зростанням вартості основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів зменшився з 0,49 в 2010 р. до 0,42 в 2012 р., що оцінюється позитивно і засвідчує оновлення основного капіталу підприємства.

Негативним фактором є зростання матеріаломісткості з 0,39 грн. в 2010 р. до 0,70 грн. в 2012 р., на підприємстві темп зростання матеріальних витрат значно перевищує темп зростання чистого доходу.

Трудомісткість господарської діяльності навпаки має тенденцію до зниження з 0,07 в 2010 р. до 0,02 в 2012 р. , це пояснюється скороченням витрат на оплату праці за досліджуваний період на 1 грн чистого доходу на 71,4%.

Вартість оборотних активів перевищує вартість необоротних, що оцінюється позитивно і харакетризує мобільність активів підприємства.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за останні роки була задовільною (це пов’язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов’язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці і кредиторської заборгованості, що в свою чергу пов’язано з відсутністю грошових коштів у суб’єктів підприємницької діяльності.

Для визначення ліквідності ТОВ «Тарвакс» розрахуємо коефіцієнти ліквідності (табл.2.2).

Таблиця 2.2 Показники ліквідності ТОВ «Тарвакс»

Показники	Норматив	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення (+,-) 2012 р. до 2010 р.
Коефіцієнт покриття	> 1	15,75	8,76	2,95	-12,8
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	> 0,5	4,47	2,49	0,79	-3,68
Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності	> 0,5	4,07	2,6	0,6	-3,47
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	> 0,2	0,49	0,33	0,07	-0,42
Частка оборотних активів в загальній сумі активів	0,5	0,5	0,52	0,60	9,7
Частка виробничих запасів в оборотних активах	0,5	0,15	0,185	0,34	18,8

Згідно таблиці 2.2 можна зробити висновки про досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про стабільне фінансове становище підприємства на протязі досліджуваного періоду.

Згідно отриманим даних, коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2012 р. є дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 7% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж в 2012 р. має значення, що перевищує норматив.

Оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до зменшення свідчить не на користь підприємству.

Отже, в 2012 р. показники абсолютної і миттєвої ліквідності знаходяться майже на рівні нормативних значень.

Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості, темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Достатніми лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення в 2012 р.

Проте високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою фінансового стану підприємства.

За досліджуваний період спостерігається зменшення рівня покриття поточними активами короткострокової заборгованості підприємства. Так в 2010 р. на кожну гривню короткострокових зобов’язань припадало 15,75 гривні поточних активів, в 2011 р. - 8,76 грн., а в 2012 р. - 2,95 гривні, при нормі 1 грн.

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався достатнім і перевиував нормативне значення.

Наявність виробничих запасів характеризує можливість підприємства продовжувати господарську діяльність.

В сумі оборотного капіталу підприємства частка виробничих запасів збільшилась, що свідчить про підвищення забезпечення активами.

Аналіз ринкової активності підприємства здійснено в табл. 2.3.

З табл. 2.3. видно, що зростання власного капіталу відбулося за рахунок зростання нерозподіленого прибутку, який за досліджуваний період зріс на 73,4 тис.грн., або в 4,6 рази.

Ринкова активність підприємства підвищилась, оскільки зроли показники рентабельності статутного та власного капіталу .

Якщо в 2010 році рентабельність статутного капіталу становила 15,2%, то в 2012 р. її рівень збільшився на 9,8 відс.пункти і становив 25%,. Рентабельність власного капіталу також підвищилась на 2,6 відс.пункти, порівнянно з 2010 р.і становила в 2012 р. 6,9%. Тобто на 1 грн власного капіталу в звітному році підприємство одержало 6,9 коп. чистого прибутку.

Таблиця 2.3 Оцінка ринкової активності ТОВ «Тарвакс»

№ з/п	Показники	Од. виміру	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення 2012 р. до 2010 р., %
1	Статутний капітал	тис. грн.	962	962	962	100,0
2	Додатковий вкладений капітал	тис. грн.	2416,8	2646	2416	100,0
3	Нерозподілений прибуток	тис. грн.	20,2	36,5	93,6	463,4
4	Власний капітал капітал	тис. грн.	3339,0	3644,5	3471,6	104,0
5	Рентабельність статутного капіталу	%	15,2	9,7	25,0	-
6	Рентабельність власного капіталу	%	4,3	2,6	6,9	-

Ринкова активність впливає на фінансовий стан та фінансову стійкість підприємства. Показники фінансової стійкості ТОВ «Тарвакс» зведені в таблиці 2.4.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість (табл. 2.4).

Частка власного капіталу у загальній сумі коштів в 2010-2011 рр. була високою: відповідно 94 % і 91%.

В 2012 р. частка власного капіталу зменшилась і становила 68%, при нормативному значенні 50%.

Коефіцієнт автономії має критичне значення 0,5, показник ТОВ «Тарвакс» на 0,18 пункти перевищує норматив і свідчить про залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у його загальній сумі, тобто визначається відношенням їх вартості до розміру робочого капіталу. За планом запаси не повинні перевищувати 70% робочого капіталу. Перевищення запасів свідчить про відволікання коштів з обороту, це негативно позначається на подальшій роботі підприємства.

Таблиця 2.4 Оцінка фінансової стійкості ТОВ «Тарвакс»

№ з/п	Показники	Норматив	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. до 2010 р., +/-
1	Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу)	>0,5	0,94	0,91	0,68	-0,26
2	Маневреність робочого капіталу	за планом	0,63	0,61	1,33	0,70
3	Коефіцієнт фінансової залежності	<2,0	1,06	1,10	1,47	0,41
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0,5	0,51	0,47	0,41	-0,10
5	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	<0,5	0,06	0,10	0,47	0,41
6	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	<0,5	0,06	0,10	0,47	0,41
7	Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу	>0,5	16,7	10,0	2,13	-14,57
8	Коефіцієнт забезпечення власними коштами	>0,1	0,89	0,82	0,47	-0,42
9	Коефіцієнт фінансової стабільності	>1	15,71	9,65	2,11	-13,60

Коефіцієнт маневреності в звітному році теж знизився і нижче нормативу на 0,09 пунктів.

Коефіцієн фінансової залежності нижче нормативу на 0,53 пункти і свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Коефіцієнт концентації залученого капіталу та співвідношення залученого і власного капіталу нижче нормативу і свідчить про перевищення власних коштів над залученими.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами та фінансової стабільності значно перевищують нормативні показники і свідчать про стабільність фінансової дільності підприємства.

Фінансову незалежність підприємства забезпечує високий рівень ділової активності ТОВ «Тарвакс».

Ділова активність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками використання ресурсів та обсягами господарської діяльності (табл.2.5.).

Для оцінки ділової активності ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» слід здійснити аналіз абсолютних показників його господарської діяльності.

Дані таблиці 2.5. показують, що у 2012 р. в порівнянні з 2010 р. підприємство поліпшило ділову активність, збільшивши обсяг продаж на 8371,6 тис.грн.. або майже в 4 рази. Зростання показників виробництва і продажу забезпечило збільшеня прибутку від реалізації в 3 рази. У 2012 р. сума чистого прибутку становила 240,4 тис.грн., що на 94,0 тис.грн. або на 64,2 % більше рівня 2010 р.

Таблиця 2.5 Оцінка ділової активності ТОВ «Тарвакс»

№ з/п	Показники	Од.вим.	2 004р.	2011р.	2012р.	2012 р. до 2010 р., %
1	Доход від реалізації продукції	тис.грн.	3451,0	4938,6	13496,4	в 3,9 раз
2	Чистий доході від реалізації, тис.грн.	тис.грн.	2875,8	4115,5	11247,0	в 3,9 раз
3	Собівартість реалізованої продукції	тис.грн.	2453,0	3488,5	9964,8	в 4,1 раз
4	Валовий фінансовий результат від реалізації продукції	тис.грн.	209,1	133,8	343,4	164,2
5	Чистий фінансовий результат	тис.грн.	146,4	93,7	240,4	164,2
6	Продуктивність праці	тис.грн.	26,9	37,4	98,7	в 3,7 раз
7	Фонд оплати праці	тис.грн.	193,5	207,3	224,7	116,12
8	Чистий доход на 1 грн. оплату праці	грн.	14,86	19,85	50,05	в 3,4 раз
9	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	х	1,5	2,0	3,7	-
10	Тривалість обороту оборотних активів	х	243,3	182,5	98,6	40,5
11	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	х	0,8	1,1	3,2	-
12	Тривалість обороту власного капіталу	х	431,4	323,2	112,7	26,1

Дослідження показників продуктивності і оплати праці проводимо на базі порівняння темпів їх зміни. Зростання продуктивності праці повинно випереджати збільшення оплати праці, забезпечуючи цим зменшення витрат та приріст власного майна підприємства. Продуктивність праці середньорівчного працівника зросла на в 3,7 разів, фонд оплати праці за цей період збільшився на 16,1%. Тобто темпи збільшення продуктивності праці є набагато вищими, ніж темпи зростання оплати праці, це свідчить підвищення ефективності використання трудових ресурсів та коштів. Продуктивність праці, як відношення чистого доходу від реалізації на 1 грн. оплату праці зросла за досліджуваний період в 3,4 рази.

Узагальнюючим показником раціонального використання ресурсів, є оборотність, прискорення якої сприяє збільшенню продажу та вивільненню коштів з обороту. Коефіцієнт оборотності оборотних активів на підприємстві в 2010 р. Збільшився порівняно з базисним роком на 2,2 пункти і становив 3,7 - це означає , що за рік оборотні активи здійснили 3,7 обороти. Тривалість обороту оборотних активів в звітному році становила 99 днів, проти 243 днів у 2010 році, тобто термін оборотності скоротився на 60%, що позитивно вплинуло на ефективність господарської діяльності підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує швидкість обороту власного капіталу, що для ТОВ «Тарвакс» означає активність використання засобів, яким ризикують власники. Підвищення даного коефіцієнту означає підвищення активності використання власного капіталу. Тривалість обороту скоротилась майже в 4 рази, що позитивно вплинуло на підвищення ефективності використання власного капіталу.

Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку - рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат.

Основні показники рентабельності господарської діяльності ТОВ «Тарвакс» зведені в таблиці 2.6.

Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах (вкладених активах, ресурсах) в його господарську діяльність у розмірі 1 грн.

Коефіцієнти співвідношення між валовим прибутком і собівартістю реалізованої продукції та чистим доходом характеризують відповідно валову рентабельність виробничих витрат та чистого доходу (виручки), вони знизились за досліджуваний період відповідно на 4,34 та 3,3 процентних пунктів.

Таблиця 2.6.

Оцінка рівня ефективності господарської діяльності ТОВ «Тарвакс»

№ з/п	Показники	Од. виміру	2010 р.	2011р.	2012р.	2012 р. до 2010 р., (+,-)
1	Валова рентабельність виручки від реалізації продукції	%	14,70	15,24	11,40	-3,30
2	Рентабельність виробничих витрат	%	17,24	17,97	12,87	-4,34
3	Рентабельність господарської діяльності	%	7,27	3,36	3,15	-4,12
4	Рентабельність підприємства	%	5,09	2,35	2,20	-2,89
5	Чиста рентабельність виручки від реалізації продукції	%	5,09	2,28	2,14	-2,95
6	Рентабельність активів	%	4,05	2,33	4,70	0,65
7	Коефіцієнт окупності виробничих витрат	х	1,18	1,13	-0,04
8	Адміністративні витрати на 1 грн. собівартості реалізованої продукції	грн.	0,04	0,03	0,01	-0,03
9	Коефіцієнт окупності активів	х	0,80	1,02	2,20	1,40
10	Коефіцієнт покриття виробничих витрат	х	0,85	0,85	0,88	0,03

Майже всі показники рентабельності звітного року нижчі, ніж були в базисному році, це пояснюється зростанням витрат на збут та інших операційних витрат.

Позитивним є скорочення адміністративних витрат на 1 грн. собівартості реалізованої продукції з 4 копійок до 1 копійки та збільшення коефіцієнта окупності активів на 1,4 пункти.

Із аналізу господарської діяльності ТОВ «Тарвакс» можна зробити висновок, що підприємство нарощує обсяги виробництва. За досліджуваний період обсяги виробництва зросли ву 3,9 рази. Однак, темпи росту витрат значно перевищували темпи росту виробництва, вони зросли в 4,1 рази, що негативно відбилося на окупності витрат - показниках рентабельності. В той же час загальний прибуток за досліджуваний період зібльшився на 64%, продуктивність праці за оплатою праці збільшилась в 3,4 рази, що плзитивно вплинуло на економічний і фінансовий стан підприємства.

2.2 Аналіз конкурентоспроможності ТОВ «Тарвакс»

Для аналізу конкурентоспроможності дослідимо ринкове середовище непрямого впливу на ТОВ «Тарвакс» шляхом оцінки та аналізу економічних, технологічних, соціальних, політичних, екологічних факторів (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 Аналіз зовнішнього середовища непрямого впливу на конкурентоспроможність ТОВ «Тарвакс»

Група факторів	Опис проблеми	Сутність впливу на діяльність емітента			Якi змiни, що прогнозуються, мають вплинути на пiдприємство
		незначний вплив	середній вплив	значний влив
Політичні	Зміни в законодавстві	х			Незмінність нормативних актів
Фінансово-економічні	Податковий тягар, підвищення цін на сировину та газ			х	Державна політика, що забезпечить зниження цін на сировину та газ
Виробничо-технологічні	Постійне забезпечення сировиною та оновлення обладнання			х	Укладання довгострокових контрактів
Соціальні	Низька платоспроможність населення, недостатній попит на продукцію			х	Покращення матеріального забезпечення населення, що підвищить попит на продукцію
Екологічні	Залежність від сезонного фактору			х	Врахування сезонних коливань попиту

З проведеного аналізу видно, на діяльність товариства мають вплив фінансово-економічні, виробничо-екологічні та соціальні фактори. Основними проблемами є зростання цін на сировину, електроенергію, низька платоспроможність населення.

Оцінка за ринковим середовищем прямого впливу передбачає вивчення ринків збуту продукції, постачальників, конкурентів підприємства.

Прямий вплив на конкурентноспроможність підприємства має структура продуктового набору та питома вага найбільш рентабельних виробів в структурі реалізації.

Проаналізуємо структуру продукції, що випускається ТОВ «Тарвакс» (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 Аналіз структури продуктового портфелю ТОВ «Тарвакс»

Складові	2011 р.		2012 р.		Відхилення
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%	пунктів структури
Борошняні вироби	2230,60	54,20	7134,21	63,43	4903,61	в 2,2 рази	9,23
Цукерки	728,44	17,70	1550,33	13,78	821,89	112,8	-3,92
Слоєнні вироби	790,18	19,20	2118,50	18,84	1328,32	168,1	-0,36
Зефірні вироби	366,28	8,90	444,36	3,95	78,08	21,3	-4,95
Всього:	4115,50	100,00	11247,4	100,00	7131,90	173,3	0,00

Найбільшу частку в загальному чистому доході підприємства займає борошняна група, при цьому питома вага цієї статті доходу в 2012 р. збільшилась на 9,23 пунктів структури, порівняно з попереднім 2011 роком.

Відповідно частка інших складових в чистому доході за 2012 р. зменшилась.

Для обґрунтування можливості зміни структури асортименту продукції здійснимо портфельний аналіз, використовуючи матрицю «Бостон консалтинг груп».

Проаналізуємо ринкові позиції господарських підрозділів досліджуваного підприємства. ТОВ «Тарвакс» має у своєму складі чотири стратегічних господарських підрозділи:

–    печиво;

–       цукерки ;

–       слоєнні вироби;

–       зефір.

Частку ринку можна визначити, за умови, що відомі обсяги продажу конкурентів і загальний обсяг ринку в цілому, тобто, скільки всього товару може прийняти ринок. Розрахунок частки в цьому випадку вимагає особливо ретельного вивчення ринкових можливостей самої компанії, а це досить складне і всеосяжне питання, тому що в процесі його вивчення виявляються внутрішні і зовнішні можливості фірми. Результати цього вивчення обов’язково повинні бути зіставлені з результатами аналізу позицій конкурентів, а отримані дані розглядатися з урахуванням потреби самого ринку.

Визначення обсягів продажу основних конкурентів здійснювалось шляхом маркетингового дослідження - з»ясування обсягу виробництва і реалізації ТОВ «Деліція» і ВАТ «Ватутінхліб» через персонал цих підприємств.

Відносна частка ринку розраховується як відношення частки ринку компанії до частки ринку самого небезпечного конкурента, виражена у відносних одиницях. Наприклад, якщо ТОВ «Тарвакс» має 20% від загальної місткості місцевого ринку печива, а частка найбільшого конкурента (ТОВ «Деліція») дорівнює 40%, то відносна частка ТОВ «Тарвакс» по хлібобулочним виробам становить 0,5. Відносна частка може бути більше 1 тільки в тому випадку, якщо фірма є найбільшим гравцем на обраному сегменті ринку, як ТОВ «Деліція» в нашому випадку.

Розрахувавши індекс темпів росту ринку по кожній групі продукції та відносну частку, що займає ТОВ «Тарвакс» на ринку по кожному виду продукції (табл.2.9) побудуємо матрицю ВСG (рис.2.2).

На горизонтальній лінії матриці відкладаємо діапазон зміни відносної ринкової частки стратегічних господарських підрозділів підприємства (в напрямку від найменшого до найбільшого).

Таблиця 2.9 Вихідні дані для побудови матриці «Бостон консалтинг груп» ТОВ «Тарвакс»

Показники	Печиво	Цукерки	Слоєнні вироби	Зефір
Темп зростання	2,95	2,03	2,48	1,17
Відносна частка ринку	0,5	0,25	0,8	0,2
Питома вага в загальному обсягу реалізації, %	63	13	19	5

Рис. 2.2 Матриця «Бостон консалтинг груп» (БКГ)

Поле матриці, яке ми отримали, необхідно розділити на чотири квадранти.

Горизонтальна лінія розділу для матриці проходить через середнє для підприємства в цілому значення зміни росту ринку. У нашому прикладі за діапазону від 0,0 до 3,5 середнє значення дорівнює : 1,75.

Вертикальна лінія розподілу поля матриці проходить через значення відносної ринкової частки, яке дорівнює 0,5.

Кожний стратегічний господарський підрозділ розміщується на полі матриці відповідно до значення його відносної ринкової частки та темпу росту його на ринку збуту.

Позицію кожного стратегічного господарського підрозділу (СГП) у матриці показуємо у вигляді кола, діаметр якого відповідає питомій вазі обсягу продажу певного СГП у загальному обсязі продажу підприємства.

Згідно з положенням у матриці «Бостон консалтинг груп» виділяють чотири основні види стратегічних господарських підрозділів підприємства:

–     зірки,

–       дикі кішки

–       дійні корови,

–       собаки.

«Зірки» - це ті СГП підприємства, які є ринковими лідерами. Вони приносять підприємству певний прибуток, але потребують ще більших капіталовкладень. Підприємство може і не мати «зірок» у складі свого портфеля бізнесу. Якщо ріст ринку уповільнюється, «зірка» перетворюється у «дійну корову».

«Дикі кішки» - це ті СГП, які діють на швидко зростаючому ринку збуту, але не мають на ньому конкурентних переваг (їхня ринкова частка невелика). Найважливіше питання, яке необхідно вирішити щодо «знаку питання», - чи є можливість у підприємства збільшити їхню ринкову частку. На основі аналізу сильних і слабких позицій підприємств маркетолог шукає можливість надбання конкурентних переваг «знакам питання». Якщо такої можливості немає, то необхідно виключити «знаки питання» зі складу портфеля бізнесу підприємства, оскільки великі фінансові витрати не увінчаються ринковим успіхом.

«Дійні корови» - такі СГП підприємства, товари яких досягли фази зрілості і приносять великі прибутки за незначних потреб у фінансуванні (оскільки ринок звужується, а не зростає). «Дійна корова» може утворитися з «зірки», якщо ринок її збуту звужується, але підприємство не втрачає конкурентних переваг. Висока ринкова частка «дійної корови» є причиною переваг підприємства у сфері витрат, за рахунок великих прибутків цих підрозділів здійснюється фінансування «зірок» та «знаків питання». Чим більше у підприємства «дійних корів» у складі портфеля бізнесу, тим кращі у нього фінансові можливості. Але якщо підприємство почне втрачати конкурентні переваги на ринку «дійних корів», постане необхідність вкладати великі кошти в зміцнення їхніх ринкових позицій, інакше така ‘‘дійна корова» може перетворитися в «собаку».

«Собаки» - такі СГП підприємства, товари яких перебувають на стадії спаду і не мають конкурентних переваг (їхня ринкова частка невелика). Вони приносять незначний прибуток підприємству, який рекомендується інвестувати в розвиток «знаків питання» або підтримання «зірок». Якщо ‘‘собака» потрапляє в зону збитків, необхідно відрахувати її зі складу портфеля бізнесу підприємства.

З матриці БКГ для ТОВ «Тарвакс»бачимо, що досліджуване підприємство має такий набір СГП:

–       слоєнні вироби - «зірки «.

–       печиво і цукерки - «дійні корови».

–       зефір - «собаки».

На основі проведеного дослідження можна дійти висновку щодо зміни структури продуктового портфелю :

) зберегти існуючий рівень виробництва слоєнних виробів і цукерок виробів, підтримання їх конкурентних переваг;

) направити кошти, що будуть отримані від їх реалізації на інтенсифікацію маркетингових зусиль щодо печива, для переведення його до «зірок»;

) виключення зефіру зі складу портфеля бізнесу підприємства.

Стратегічний висновок щодо продуктового портфелю підприємства: виробництво печива, слоєнних виробів і цукерок потрібно розвивати і інтенсифікувати маркетингові зусилля для розширення їх ринку збуту, тобто застосовувати стратегію розвитку і глибокого проникнення на ринок, а зефірну групу виключити з виробництва з причини їх не конкурентоспроможності - застосовувати стратегію елімінації - виключення зі складу портфеля бізнесу підприємства.

Основними ринками збуту продукції ТОВ «Тарвакс» є торгівельна мережа Києвської області та інших областей України. В м.Києві діє 13 фірмових магазинів, оптовий магазин, який обслуговує більше 200 клієнтів за день. Крім цього, основними клієнтами ТОВ «Тарвакс» є спецспоживачі: продовольча база, заклади охорони здоров»я, заклади освіти.

Основними постачальниками сировини та напівфабрикатів є великі торгівельні підприємства, що на тендерній основі забезпечують ТОВ «Тарвакс» основними видами сировини і матеріалів.

Основними конкурентами підприємства є кондитерські фабрики, приватні підприємства, що виготовляють кондитерські вироби. Характеристика основних конкурентів подана в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Основні конкуренти ТОВ «Тарвакс»

Підприємство - конкурент	Місто	Торгова марка
ТОВ «Деліція»	Київ	Деліція
ТОВ «Нова Експо»	Черняхів	Руден
ТОВ «Солодкий світ»	Кременчуг	Лукас
ВАТ «Ватутітнхліб»	Черкаси	Чарівниця
ПП Чубенко	Вінниця	Віконд
ПП Папіашвілі	Чернігов	Смакота
ПП «Сузірь’я»	Хмельницький	Сузір»я

Особливістю продукції є необхідність її короткотермінової реалізації.

За результатами аналізу економічного потенціалу ТОВ «Тарвакс» можна зробити висновок, що в цілому виробництво хлібобулочної продукції є економічно ефективне.

Підприємство отримує прибуток, якісний рівень використання ресурсів зростає (за винятком матеріальних), в результаті зростання обсягу виробництва спостерігається відносна економія сукупних ресурсів

Сьогодні ТОВ «Тарвакс» завантажене на 80-85% від виробничої потужності. Але, при наявності відповідного попиту на продукцію, підприємство має можливість нарощувати виробничі потужності.

Не дивлячись на відносно низький рівень рентабельності (в середньому 20%), виробництво кондитерських виробів є однією з надійних галузей, що мало страждає від економічних криз, попит на продукцію підприємтсва є стабільним , обсяги господарської діяльності зростають, що дозволяє зробити висновок про конкурентоспрожність та інвестиційну привабливість підприємтсва.

На перспективу підприємство планує розширяти асортимент кондитерських виробів, розширяти обсяги фірмової торгівлі, придбати сучасне виробниче обладнання.

Для обґрунтування перспективних напрямів розвитку необхідно дослідити і оцінити рівень конкурентоспроможності підприємства.

Аналіз конкурентоспроможності ТОВ «Тарвакс» розпочнемо з аналізу конкурентоспроможності його продукції, а саме якості продукції, оскільки саме якість виступає найвагомішим фактором при здійсненні покупки споживачем.

Перш ніж провести аналіз конкурентів за якістю продукції варто визначитися із самим критерієм «якість». Доцільно для оцінки критерію якості використовувати метод експертних оцінок, яким ми і скористались.

Експертами в даному випадку виступали незалежні споживачі в кількості 10 чол. при проведенні таких оцінок використовувалися стандартні показники. Такі як : зовнішній вигляд (оцінка від 1-погано до 10- відмінно), вологість (у натуральних %, оцінка в інтервалі розкиду від 1-дуже погано до 10-добре), рихлистість (оцінка від 1-погано до 10 - відмінно), термін збереження (до 30 діб погано, 30-60 діб задовільно, 60-90 діб добре, більше 90 діб відмінно). Для зручності показники вважали рівними по своїй значимості. Отримані дані зведено в таблицю 2.9.

З даних табл. 2.11 можна зробити висновок, що ТОВ «Тарвакс» займає лідируюче положення серед конкурентів по якості продукції, що випускається, (38). І це не дивно, адже у виробництві використовується сировина тільки вищої якості (наприклад борошно вищого сорту), при випічці печива додаються різного роду покращувачі опари і розпушувачі, технологічний процес стандартизований.

Таблиця 2.11 Показники якості продукції (здобне печиво)

Підприємство - конкурент	Торгова марка	Показники				Узагальнений показник
		Зовнішній вигляд	Запах	Смак	Термін збереження
ТОВ «Тарвакс»	Тарвакс	8	10	10	10	38
ТОВ «Деліція»	Деліція	10	5	9	7	31
ТОВ «Нова Експо»	Руден	9	6	10	8	33
ТОВ «Солодкий світ»	Лукас	9	8	8	9	34
ВАТ «Ватутітнхліб»	Чарівниця	6	7	8	4	25
ПП Чубенко	Віконд	9	9	10	5	33
ПП Папіашвілі	Смакота	7	3	5	4	19
ПП «Сузірь»я»	Сузір»я	3	3	7	5	18

Самий же низький показник (18) у пекарні ПП «Сузір»я», що пояснюється низьким рівнем технології виробництва і низькими вимогами до якості продукції.

Найближче положення до лідера займає ТОВ «Солодкий світ» з ТМ Лукас (м.Кременчуг), адже там використовуються схожі технології виробництва. Це не може не викликати побоювання тому що якість - це основний «коник» ТОВ «Тарвакс».

Дані таблиці 2.12 підтверджують, що продукція ТОВ «Тарвакс» займає лідируюче положення щодо якості.

Наступним етапом є порівнянн цін на продукцію конкурентів за аналогічним видом продукції: печиво «Підковка» (табл. 2.12).

Таблиця 2.12 Відносні коефіцієнти якості продукції

Підприємство - конкурент	Узагальнений показник	Розрахунок	Вдносний показни
ТОВ «Тарвакс»	38	38/38	1,000
ТОВ «Деліція»	31	31/38	0,816
ТОВ «Нова Експо»	33	33/38	0,868
ТОВ «Солодкий світ»	34	34/38	0,895
ВАТ «Ватутітнхліб»	25	25/38	0,658
ПП Чубенко	33	33/38	0,868
ПП Папіашвілі	19	19/38	0,500
ПП «Сузірь»я»	18	18/38	0,474

З таблиці 2.10 видно, що великі порівняльні переваги за ціною мають великі підприємства-конкуренти ТОВ «Деліція», ТОВ «Солодкий світ».

Такий стан справ пояснюється тим, що ці підприємства повністю завантажують виробничі потужності і мають економію від масштабу діяльності, що дозволяє знижувати собівартість продукції і тим самим демпінгувати на ринку.

Таблиця 2.13 Відносні коефіцієнти ціни печива «Підкова»

Підприємство - конкурент	Базова ціна 1 кг. печива «Підкова»	Відносний показник ціни (Jцін)
ТОВ «Тарвакс»	8,20	1,0
ТОВ «Деліція»	7,98	0,973
ТОВ «Нова Експо»	8,20	1
ТОВ «Солодкий світ»	8,06	0,983
ВАТ «Ватутітнхліб»	8,20	1
ПП Чубенко	8,34	1,017
ПП Папіашвілі	8,25	1,006
ПП «Сузірь»я»	8,34	1,017 Як видно з табл.2.13 основними конкурентами підприємству ТОВ «Тарвакс» за видами продукції є ТОВ «Деліція», ТОВ «Солодкий світ», ТОВ «Нова Експо», ВАТ «Ватутінхліб». У той час ТОВ «Тарвакс» має переваги в якості перед даними конкурентами, проте за ціною продукція підприємства переважає ціну основних конкурентів. Тому слід розрахувати відносні показник якості і ціни, щоб зробити остаточний висновок щодо конкурентноспроможності продукції (табл. 2.14). Таблиця 2.14 Зведена таблиця відносних показників якості і ціни Підприємство - конкурент Відносний показник якості (Jяк) Відносний показник ціни (Jцін) Jяк/ Jцін ТОВ «Деліція» 0,816 0,973 0,839 ТОВ «Нова Експо» 0,868 1,000 0,868 ТОВ «Солодкий світ» 0,895 0,983 0,910 ВАТ «Ватутітнхліб» 0,658 1,000 0,658 ПП Чубенко 0,868 1,017 0,853 ПП Папіашвілі 0,500 1,006 0,497 ПП «Сузірь»я» 0,474 1,017 0,466 ТОВ «Тарвакс» 1,000 2,000 1,000 За налізом ціни і якості можна зробити висновок що найближчими конкурентами ТОВ «Тарвакс» є ТОВ «Солодкий світ» та ПП Чубенко. Приватні підприємства «Папіашвілі» та «Сузір»я» за якістю і ціною не витримують конкуренції з ТОВ «Тарвакс». Головною проблемою у підвищенні конкурентоспроможності продукції підприємства є раціоналізація матеріальних витрат та оптимізація собівартості продукції. Отже для ефективного просування продукції та одержання очікуваних прибутків ТОВ «Тарвакс» треба орієнтуватися на збереження якості виробленої продукції: забезпечити завантаження існуючого обладнання, що дозволить знизити собівартість продукцію та організувати її ефективний збут. 2.3 Аналіз конкурентної політики держави щодо діяльності підприємства За методикою [2], як фактори, що характеризують конкурентоспроможність підприємства і виступають аргументами рівняння регресії, обрані наступні показники фінансового стану: –    коефіцієнт швидкої ліквідності, –       коефіцієнт платоспроможності, –       коефіцієнт співвідношення власних і залучених засобів, –       коефіцієнт маневреності власного капіталу, –       коефіцієнт оборотності активів, –       рентабельність власного капіталу. Модель взаємозв’язку конкурентноздатності з внутрішніми факторами підприємства має вигляд: Y=1,015+4,536Kbl+3,332Ksp+2,748Kccp+2,248Km+2,375Koba+4,596Rck, де Kbl - коефіцієнт швидкої ліквідності;- коефіцієнт платоспроможності;- коефіцієнт співвідношення власних і залучених засобів;- коефіцієнт маневреності власного капіталу;- коефіцієнт оборотності активів;- рентабельність власного капіталу. Показники розраховуються і оцінюються по їх відповідності нормативним значенням (табл. 2.15). Таблиця 2.15 Оцінка конкурентоспроможності ТОВ «Тарвакс» за показниками фінансового стану Показники ТОВ «Тарвакс» Нормативне значення коефіцієнт швидкої ліквідності 0,71 > 0,5 коефіцієнт платоспроможності 1,87 > 1,0 коефіцієнт співвідношення власних і залучених засобів 2,13 > 1,0 коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,41 > 0,5 коефіцієнт оборотності активів 3,7 > 2,5 рентабельність власного капіталу 6,9 > 0,5 Y 57,73 18,7 З розрахунку бачимо, що підприємство знаходиться на рівні високої конкурентоспроможності. За більшістю покаників, таких як коефіцієнт швидкої ліквідності, платоспроможності, фінансової стабільності, оборотності активів, підприємство переважає нормативні показники. Проте коефіцієнт маневреності власного капіталу нижче нормативу на 0,09 пунктів. Сумарна оцінка фінансового стану на 39 пункти переважає норматив, що свідчить про високий рівень конкурентноспроможності підприємства. ТОВ «Тарвакс» повинне прагнути підвищити свою конкурентоспроможність за рахунок використання найбільш значимих виявлених коефіцієнтів. Факторами, що мають найбільший вплив на зміну результативного показника і має найбільше резервів підвищення рівня конкурентноздатності, є коефіцієнти швидкої ліквідності і власної платоспроможності. Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що в цілому ТОВ «Тарвакс» є конкурентоспроможним підприємством, проте стратегічним завданням на сьогоднішній день для підприємства є пошук резервів підвищення його конкурентоспроможності і реалізації конкурентної стратегії. ТОВ «Тарвакс» перебуває й функціонує в рамках зовнішнього й внутрішнього середовищ. Вони визначають успішність функціонування компанії, накладають певні обмеження на операційні дії і кожна дія компанії можлива тільки в тому випадку, якщо середовище допускає можливість її здійснення. Для обгрунтування проекту заходів підвищення конкурентоспроможності здійснимо ситуаційний аналіз діяльності ТОВ «Тарвакс». Ситуаційний аналіз, охоплює в комплексі всю виробничо-господарську діяльність підприємства і в остаточному підсумку повинен привести до висунення нових ідей і цілей, виробленню й оцінці способів їх досягнення, що відповідають стратегічним напрямам розвитку й прийняттю рішень з їх реалізації. Результати ситуаційного аналізу наводяться в таблиці 2.16. Таблиця 2.16 Сильні й слабкі сторони ТОВ «Тарвакс» Аспект середовища Сильні сторони Слабкі сторони 1. Виробництво 1. Високий виробничий потенціал підприємства 2. Можливість розширення виробничих потужностей 3. Високий рівень якості продукції 4. Ефективна система контролю якості 5 Сприйнятливість до розробки нових видів продукції 1 Неповне завантаження виробничих потужностей у результаті відсутності попиту. 2. Кадри 1.Сформований професійний колектив працівників 2.Висококваліфікований технічний персонал 1. Неповне використання трудових ресурсів 2. Відсутність системи управління персоналом і стимулювання праці 3. Маркетинг 1. Конкурентоспроможність по ціновому й якісному рівню 1. Слабкий збут продукції. 2. Відсутність заходів щодо ефективного використання конкурентних переваг. 3. Відсутність програми маркетингу. 4. Організація 1. Великий стаж роботи керівників 1. Не визначені цілі й стратегії розвитку організації 5. Фінанси 1. Високий рівень платоспроможності та швидкої ліквідності 1. Високий коефіцієнт позикових коштів. 3. Низький коефіцієнт маневреності власного капіталу Підсумком ситуаційного аналізу є матриця SWOT (табл. 2.17). За допомогою цієї матриці представляється можливим виявити й ранжувати проблеми, що стоять перед підприємством, а так само визначити напрямок використання існуючого потенціалу для їхнього вирішення. До числа проблем можна віднести: –  невизначеність цілей і напрямків розвитку підприємства: –       неефективна цінова політика; –       недостатній збут продукції в результаті відсутності планування і контролю показників збутової діяльності; –       низький рівень використання маркетингових комунікацій. Подальшим напрямом роботи буде визначення напрямів усунення вявлених проблем. Головними напрямами удосконалення господарської діяльності на ринку кондитерських виробів є: –   припинення інтенсивного збільшення кількості підприємств; –       структуризація та розподіл ринку; –       боротьба головних операторів за якість та асортимент продукції; –       розвиток і вдосконалення обладнання та технологій; –       розвиток брендованої продукції; –       розвиток преміум-сегменту; –       використання маркетингових технологій та агресивної реклами. Особливістю сектору кондитерських виробів є сезонне коливання попиту на продукцію різних сегментів: пік виробництва цукрових та шоколадних виробів припадає на весну, кінець осені і початок зими. Єдиною можливістю запобігти робочим авралам є створення сучасних складських приміщень для зберігання продукції протягом певного терміну. Проте, на думку експертів, сезонна залежність характерна більшою мірою для середніх та малих підприємств, в той час як великі підприємства успішно її долають. Таблиця 2.18 Матриця SWOT-аналізу ТОВ «Тарвакс» МОЖЛИВОСТІ ЗАГРОЗИ ¾ Участь в тендерах на покупку продукції за бюджетні кошти ¾ Достатня місткість ринку ¾ Існування більше дешевої сировини-замінника ¾ Високі податки ¾ Нестабільність у суспільстві ¾ Висока дебітор-ська заборгованість ¾ Ріст цін на сировину С  И  Л  А ¾ Високі виробничі можливості ¾ Різноманітні асортименти ¾ Провідні конкурентні позиції Поле сили і можливості Поле сили і погрози ¾ Збільшення частки ринку ¾ Більше завантаження виробничих потужностей ¾ Розширення виробництва за рахунок позикових коштів С Л А Б К І С Т Ь ¾ Слабке використання конкурентних переваг ¾ Відсутність чітких цілей і стратегії розвитку підприємства ¾ Висока залежність від позикових коштів Поле слабкість і можливості Поле слабкість і погрози ¾ Зниження собівартості продукції ¾ Активізація заходів по стимулюванню збуту ¾ Організація фасування продукції у привабливу упаковку. ¾ Висока залежність від конкурентів ¾ Висока залежність від постачальників ¾ Висока кількість готової продукції залежаної на складі На тлі жорсткої конкурентної боротьби триває процес появи на ринку нових компаній, розширюється асортимент продукції невеликих підприємств-виробників, заглиблюється сегментація ринку, залучаються іноземні інвестиції. Для ефективної ринкової діяльності, ведення цілеспрямованої конкурентної боротьби ТОВ «Тарвакс» потрібно чітко планувати свою ринкову діяльність. Бо саме управління конкурентоспроможністю є одним із найефективніших засобів досягнення успіху. Процес цей не знайомий для керівництва ТОВ «Тарвакс», а у спеціалістів підприємства не достатньо для цього досвіду. Подібні послуги на ринку з боку консалтингових компаній не завжди доступні для пересічного товаровиробника через їхню високу вартість. Висновок до розділу 2 Аналіз поточного стану та ефективності використання ресурсного потенціалу ТОВ «Тарвакс», показав, що в 2012 р. виробнича і фінансова ситуація на підприємстві значно покращилась : зросли темпи росту обсягу виробництва і реалізації продукції, а також темпи росту валового і чистого прибутку. Підвищились і показники використання ресурсів підприємства: продуктивність праці, зарплатовіддача, фондовіддача, коефіцієнт оборотності оборотних засобів. Зростання обсягів господарської діядбності викликано значним розширенням ассортименту кондитерських виробів. Аналіз якості продукції ТОВ «Тарвакс» дозволив зробити висновок, що продукція підприємства займає лідируюче положення серед конкурентів по якості продукції, що випускається. У виробництві використовується сировина тільки вищої якості (наприклад борошно вищого сорту), при випічці хліба додаються різного роду покращувачі опари і розпушувачі, технологічний процес стандартизований. Аналіз цінової конкурентоспроможності продукції конкурентів дозволив виявити, що великі порівняльні переваги за ціною мають приватні пекарні. Такий стан справ пояснюється тим, що ці підприємства здебільшого не дотримуються нормативів по затвердженим стандартам виробництва, а також тим, що у даних підприємств витрати на управління і збут незначні, що дозволяє знижувати собівартість продукції і тим самим демпінгувати на ринку. Аналіз співвідношення ціна/якість довзолив з»ясувати, що основними конкурентами підприємству ТОВ «Тарвакс» по продукції є ТОВ «Деліція»« та ТОВ «Солодкий світ». Головним чином через аналогічне співвідношення ціни і якості продукції. У теж час ТОВ «Тарвакс» має переваги в якості перед даними конкурентами, проте за ціною продукція підприємства є неконкурентоспроможною. На підставі експертного опитування виконаний повний аналіз внутрішнього і зовнішнього маркетингового середовища підприємства. За допомогою методу SWOT-аналізу виявлені основні можливості і загрози, сильні і слабкі сторони ТОВ «Тарвакс». РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВ «ТАРВАКС»   .1 Стратегічні заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства На основі проведеного дослідження зовнішнього середовища, можна зробити висновок, що в ТОВ «Тарвакс» застосовується стратегія «обмежений ріст». Для стратегії обмеженого росту характерно встановлення цілей від досягнутого. Стратегія обмеженого росту застосовується в зрілих галузях промисловості зі статистичною технологією, коли організація в цілому задоволена своїм становищем, але хоче його удосконалити. Визначальна стратегія конкретизується в стратегіях, що відображають певний напрямок розвитку підприємства. Щодо продукції, на підприємстві застосовується стратегія диференціації, яка полягає в тому, що підприємство виробляє різні види одного товару, які відрізняються споживчими властивостями, якостями, оздобленням, упаковкою і призначаються для багатьох сегментів. Підприємство має намір працювати на багатьох сегментах і розробляє для кожного з них окрему пропозицію. Пропонуючи різноманітні кондитерські вироби, підприємство має намір збільшити збут і глибше проникнути на кожний із освоюваних сегментів ринку. Акцент робиться також на зростанні кількості повторних покупок враховуючи спеціалізацію підприємства. Стратегія «обмеженого росту» і стратегія диференціації продукції не відповідають ситуації, що склалась на ринку для ТОВ «Тарвакс». Стратегія обмеженого росту в умовах загостреної конкурентної боротьби може призвести для поступового втрачання позицій на ринку. Тому необхідною є розробка конкурентної стратегії ТОВ «Тарвакс». Основна загальна ціль підприємства - чітко виражена причина його існування - позначається як його місія. Цілі розробляються для здійснення визначеної місії. Місія ТОВ «Тарвакс» сформульована наступним чином: зберегти лідируюче положення на ринку за рахунок задоволення потреб споживачів шляхом підвищення конкурентоспроможності. Цільовий початок в діяльності ТОВ «Тарвакс» виникає як відображення цілей і інтересів різних груп людей, так або інакше пов’язаних з діяльністю підприємства і зайнятих в процесі його функціонування. Основними суб»єктами, інтереси яких впливають на діяльність ТОВ «Тарвакс», а відповідно й повинні бути враховані при визначенні його призначення, являються: –   власники підприємства, які створюють і розвивають підприємство для того, щоб за рахунок привласнення результатів його діяльності вирішувати свої проблеми: –       працівники підприємства, які соєю працею безпосередньо забезпечують його діяльність, виробництво і реалізацію продукції і отримання ресурсів ззовні, які отримують від підприємства за свою працю компенсацію і вирішують з допомогою цієї компенсації свої життєві проблеми; –       покупці продукції, які віддають свої ресурси в обмін на продукт, і які задовольняють за допомогою цього продукту свої потреби; –       ділові партнери, які перебувають з підприємством у формальних і неформальних ділових відносинах, і які надають комерційні і некомерційні послуги та отримують аналогічні послуги зі сторони підприємства; –       місцеве суспільство, яке має багатогранний зміст, взаємодіє з підприємством, і це пов’язано в першу чергу з формуванням соціального і екологічного середовища його діяльності; –       суспільство в цілому, в першу чергу в ролі державних інститутів, і яке взаємодіє з підприємством в політичній, правовій, економічній та інших сферах макрооточення, і яке отримує від підприємства частину створюваного ним доданої вартості для забезпечення суспільного добробуту і розвитку, плодами якої поряд з іншими членами суспільства також користується й підприємство. Основними проблемами діяльності ТОВ «Тарвакс», що вимагають негайного вирішення є: –     ігнорування змін, що відбуваються на ринку; –       відсутність визначеної маркетингової політики; –       відсутність реакції на поведінку конкурентів; –       надмірні виробничі та інші операційні витрати; –       надмірна централізація управління. З огляду на це випливає необхідність визначення стратегічних цілей підприємства. Стратегічні цілі ТОВ «Тарвакс» згрупувати за призначенням: –   економічні (збільшення обсягу продажів і рівня рентабельності); –       маркетингові (підвищення конкурентоспроможності продукції, збільшення сегменту ринку); –       технічні (реконструкція поточних лній та обладнання, підвищення якості продукції ); –       соціальні ( забезпечення додержання санітарних норм і нормативів, досягнення стабільності персоналу); –       організаційні (стимулювання високопродуктивної праці, удосконалення організаційної культури). Після розробки вищим керівництвом стратегічних цілей для підприємства, ці цілі формулюються для робітників слідуючого нижчого рівня по ланцюгу команд. Оцінюючи конкурентів, підприємству потрібно намагатись враховувати їх недоліки у стратегії розвитку виробництва та у якісних характеристиках продукції. ТОВ «Тарвакс» вже завоювало добру репутацію на ринку завдяки високій якості продукції. Для комплексного дослідження конкурентів складено табл.3.1, в якій порівнюються частка ринку та програма маркетингу декількох найбільш вагомих конкурентів і ТОВ «Тарвакс» Таблиця 3.1 Оцінка рівня конкурентноспроможності ТОВ «Тарвакс» порівнянно з конкурентами Підприємства: ПП «Нова Експо» ПП Чубенко ТОВ «Солодкий світ» ТОВ «Тарвакс» Напрями вивчення: Частка ринку, % 6,8 5,9 7,0 6,5 Товар: Якість відмінно добре добре відмінно Упаковка вагове вагове вагове вагове, упаковка Асортимент, найменувань 16 10 20 22 Ціна: Середня ціна за - 1 кг 8,20 8,34 8,06 8,20 Знижки 100кг - 1% 500кг-1% 500кг-2% 100кг -1 500кг-2% 1000кг-3% 1000кг-4% 500кг - 2% 1000кг-3% 1000кг-4% Кредит 5 днів - 1% 5 днів - 1% 0,3% за день 5 днів- 1% 10 днів-1,5% 10 днів - 2% 10 днів-2% Збут: Форми розподілу Роздрібна торгівля; через торгових посередників власне торгове підприємство дистриб»ютер-ська мережа Доставка по місту від 50 кг - безкоштовно більше 20 км- 1% від обсягу - - по місту від 100 кг - безкоштовно більше 10км- 1% від обсягу Просування* реклама 3 2 4 3 Стимулювання збуту 3 3 3 3 пропаганд 2 1 3 2 Персональний продаж 3 2 5 5 спонсорство 3 2 4 2 участь у виставках 4 3 5 4 * Оцінюється по шкалі від 1 до 5 балів («1» - не використовується, «5» активно використовується). Отже, як видно з табл. 3.1. ТОВ «Тарвакс» належить 6,8% ринку. Найнебезпечніший конкурент, ТОВ «Солодкий світ», володіє часткою ринку 7,0%. Таким чином, відносна частка ринку ТОВ «Тарвакс» становить 0,93 (6,5% / 7,0%). Цей показник вважається малим, оскільки він менше за одиницю. Тому конкурентоспроможність підприємства можна оцінити як невисоку. Але якщо брати до уваги рівень цін на продукцію ТОВ «Тарвакс», то досліджуване підприємство має гірші позиції порівняно з головним конкурентом. Надалі планується підвищувати конкурентноспроможність шляхом зниженнч собівартості виробництва та докладанні маркетингових зусиль задля максимального збуту продукції. Недоліками в діяльності конкурентів є нехтування рекламними заходами. Тому ТОВ «Тарвакс» необхідно розробити ефективну рекламну політику, яка б допомогла у боротьбі з конкурентами і сприяла б удосконаленню збуту на підприємстві. Наступним етапом процесу стратегічного управління є обґрунтування вибору стратегії конкурентоспроможності підприємства і планування відповідних дій. Стратегія «обмеженого росту», що застосовується у ТОВ «Тарвакс» не відповідає ситуації, що склалась на ринку для підприємства, дана стратегія може призвести для поступового втрачання позицій на ринку внаслідок загостреної конкурентної боротьби. Тому наступним етапом є розробка конкурентної стратегії підприємства з врахуванням факторів внутрішнього та зовнішнього оточення. До таких факторв відносяться: –     ринок кондитерських виробів фактично контролюється декількома провідними підприємствами, хоча існують дрібні приватні фірми, які мають власне виробництво і можуть з часом захопити значні позицій на ринку. –       підприємство значно випереджує своїх конкурентів за якістю продукції, однак ціна на продукцію перевищує ціну конкурентів; –       ТОВ «Тарвакс» має переваги, які слід розвивати і намагатися акцентувати на них увагу споживачів. По-перше, це висока якість продукції пов’язана з використанням доброякісної сировини і дотримання технології виробництва продукції. По-друге, це налагоджена система збуту продукції через власну дистриб»юторську мережу. –       зважаючи на ємкість ринку зроблено висновок, що конкуренція носить жорсткий характер. Потрібно чимось виділятися серед цього різноманіття фірм, які представлені на місцевому ринку. Акцентувати увагу споживачів на перевагах, яки вони отримають, купуючи продукцію великого підприємства - ТОВ «Тарвакс»; –        для підвищення попиту споживачів необхідно більше уваги приділяти рекламним кампаніям, популяризації своєї торгової марки, більше інформувати потенційних споживачів про різноманітні маркетингові заходи щодо оновлення асортименту, підвищення якості тощо. Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що в цілому ТОВ «Тарвакс» є конкурентоспроможним підприємством, а основними резервами підвищення конкурентоспроможності є: –           зниження собівартості виробництва продукції; –       здійснення ефективної маркетингової діяльності, спрямованої на стимулювання збуту і максимізацію прибутку. 3.2 Пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства Головною проблемою у підвищенні цінової конкурентоспроможності продукції підприємства є скорочення частки матеріальних витрат у собівартості виробництва. Формування витрат на виробництво продукції за досліджуваний період представлено в табл. 3.2. Як бачимо з табл.3.2, витрати на виробництво продукції в 2012 р. збільшились порівняно з 2010 р. на 7511,8 тис.грн., або на 306%. Збільшення витрат відбулось за всіма статтями, а особливо по матеріальним витратам. Інші операційні витрати підприємства в 2012 р. зменшились. Змінилась і структура витрат: збільшилась доля матеріальних витрат, витрат на оплату праці, на соціальні заходи , а частка амортизації та інших операційних витрат зменшилась. Таблиця 3.2. Витрати на виробництво продукції в ТОВ «Тарвакс» в 2010-2012 рр. Найменування показника 2011 р. 2012 р. 2012 р. Відхилення 2012 р. від 2010 р. тис.грн. % тис.грн. % тис.грн % тис.грн. % п.стр. Матеріальні затрати 1717,84 70,03 2442,65 70,02 7262,35 72,88 5544,51 322,7 2,85 Витрати на оплату праці 333,61 13,6 474,44 13,6 1437,92 14,43 1104,31 331,0 0,83 Відрахування на соціальні заходи 96,65 3,94 137,45 3,94 405,57 4,07 308,92 319,6 0,13 Амортизація 109,16 4,45 154,89 4,44 393,61 3,95 284,45 260,6 -0,5 Інші операційні витрати 195,99 7,99 278,73 7,99 466,35 4,68 137,9 -3,31 Повна собівартість 2453,0 100 3488,5 100 9964,8 100 7511,80 306,2 0 В т.ч. постійні витрати 437,86 17,85 592,35 16,98 1410,0 14,15 972,16 222,0 -3,7 змінні витрати 2015,14 82,15 2896,15 83,02 8554,8 85,85 6539,64 324,5 Тому найголовніша задача для даного підприємства - управління прибутком через зниження собівартості виробництва. У ході аналізу структури витрат підприємства було встановлено, що виробництво кондитерської продукції є матеріаломістким виробництвом. Так у 2012 році витрати на матеріали склали 72,9% у загальному кошторисі витрат. І матеріаломісткість виробництва має тенденцію до збільшення. Так ще тільки в 2002 році матеріальні витрати складали 70% у загальній собівартості. Зростання матеріальних витрат пояснюється істотним подорожчанням матеріальних ресурсів протягом останніх років. Таким чином, найважливішим напрямком пошуку шляхів зниження загальної суми витрат на виробництво є пошук шляхів економії матеріалів і організація ефективного контролю за їхньою витратою. Хоча на підприємстві періодично і розробляються заходи щодо економії матеріалів, існує велика кількість не використаних можливостей для зниження матеріалоємності виробництва і для посилення контролю за витратою матеріальних ресурсів. Насамперед, повинна діяти наскрізна система контролю за матеріалами починаючи з відповідних складів і до місць споживання матеріалів. Підвищенню ефективності контролю матеріальних витрат (та й не тільки них) буде сприяти організація обліку і контролю витрат по центрах відповідальності, різновидом яких можуть на початковому етапі виступати кошториси витрат не лише по підрозділам, а й по видам продукції. Важливим моментом для підвищення ефективності управління матеріальними витратами може стати обмежене застосування нормативного методу управління витратами. Якщо неможливо відразу організувати використання цього методу в розрізі усіх статй витрат підприємства, то, на наш погляд, можна було б використовувати цей метод обмежений, зокрема для контролю матеріальних витрат. Для цього підприємству необхідно розробити систему нормативів за матеріалами, установити максимальні межі відхилень по різних групах матеріалів, розробити класифікатор значимих причин відхилень і коди таких причин, чітко встановити, хто встановлює причини тих або інших відхилень і їхніх винуватців, розробити первинну документацію для обліку та обгрунтування відхилень матеріалів. Систематичне, по можливості повсякденне виявлення відхилень від діючих норм є діючим заходом по здійсненню ресурсоснабжения з усіх видів матеріальних витрат. Аналіз таких витрат дозволить виявити резерви зниження витрат, що не можуть бути виявлені при аналізі витрат за більш тривалі (чим день, тиждень) періоди. Зрозуміло, що впровадження оперативного обліку навіть тільки для матеріальних витрат може зажадати великих зусиль і багато часу. Але підприємству можна зосередити увагу на усіченій номенклатурі матеріалів. Так багато західних фахівців навіть рекомендують зосереджувати свою увагу на невеликий по номенклатурі, але вагомій по частці в загальній сумі матеріальних витрат групі матеріалів. Для того, щоб виявити таку групу, потрібно провести аналіз структури матеріальних витрат, або, як його називають у закордонних джерелах, АВС-аналіз.АВС-анализ дозволяє концентрувати увагу і зусилля на тих напрямках, де можна чекати максимальну віддачу. З огляду на фактори, від яких залежить обсяг витрат на сировину та матеріали, можна визначити відповідні резерви економії витрат на ТОВ «Тарвакс» вдавшись до таких заходів: –    переглянути норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх діючих нормативів витрат; –       з’ясувати можливості щодо придбання (чи залучення на умовах лізингу) економічніші види обладнання; –       оцінити можливості скорочення втрат сировини у відходах виробництва; –       переглянути договори та відносини з постачальниками сировини і матеріалів, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевшої їх закупки безпосередньо у виробників. Коли йдеться про ощадливе використання сировини та матеріалів, особливу увагу слід звернути на попередження крадіжок на виробництві. Для боротьби з цим явищем на досліджуваному підприємстві доцільно створити службу безпеки. Економії за статтею «Основна та додаткова заробітна плата персоналу» можна досягти, забезпечивши дотримання закону випереджаючих темпів росту продуктивності перед тампами зростання оплати праці. У результаті аналізу структури витрат (таблиця 3.2) нами було виявлене істотне збільшення абсолютної суми амортизаційних відрахувань. Це може бути ознакою неефективного використання основних фондів підприємства, випередження їх приросту приросту обсягів виробництва. Це приводить до збільшення постійних витрат, що негативно позначається на собівартості і динаміці витрат. Можливо однієї з основних причин такого положення є необдумана інвестиційна політика (що обумовлено, на наш погляд, відсутністю концентрації уваги керуючої системи на витрати підприємства). Однак ця проблема дає нам привід торкнутися одного зі спеціальних методів, що, безумовно, буде і корисним у роботі даного підприємства. Дуже часто визначений рівень постійних витрат і, зокрема, амортизаційних відрахувань сприймається управлінським апаратом підприємств як необхідність. Але це не так. Постійні витрати, той або інший їхній рівень - результат попередніх управлінських рішень. Дуже часто устаткування, машини, механізми, що купуються, розглядаються тільки з позиції ціни і продуктивності і дуже рідко береться в увагу рівень постійних і змінних витрат, який забезпечує експлуатацію того або іншого виду статкування. Адже основний принцип управління витратами - попередження перевитрат та втрат, а не їх констатація. Тому вкрай необхідно прогнозувати і попереджати недоцільні витрати ще до створення виробництва та розширення виробничих потужностей. При цьому також вкрай важливо точно прогнозувати обсяги виробництва, тому що одне і теж устаткування може вигідно експлуатуватися при одних обсягах виробництва і невигідно при інших (недозавантаження потужностей). Саме в розглянутих елементах витрат і приховуються, як правило, головні резерви зниження собівартості. Адже на підприємстві витрати за статтями: сировина, матеріали, паливо, енергія та заробітна плата становлять понад 90 відсотків собівартості продукції. Ще одним заходом підвищення цінової конкуренто-спроможності продукції ТОВ «Тарвакс» є здійснення ефективної товарної і цінової політики, спрямованої на стимулювання збуту і максимізацію прибутку. Особливістю споживчого вибору кондитерських виробів є те, що за упаковку кондитерських виробів покупці готові заплатити майже стільки ж, скільки за кілограм аналогічної вагової продукції. Так середня ціна покупки упаковки фасованого печива всього на 11% нижче середньої ціни покупки 1 кг. аналогічного вагового печива (рис.3.1). Рис. 3.1 Середня ціна покупки фасованого і вагового печива Це означає, що споживачі борошняних кондитерських виробів у багатьох сегментах цього ринку готові заплатити за упаковку (150-350 гр.) майже стільки ж, скільки за кілограм вагових виробів. Ця найважливіша особливість сприйняття споживачами ціни дає відмінні можливості виробнику. Адже з одного кілограма продукції можна зробити 3-5 і більше упаковок, за кожну з яких покупець готовий заплатити майже стільки ж, скільки за кілограм вагової продукції. А вага упаковки, якщо вона перебуває в розумних межах, для покупця не має особливого значення. Дослідження особливостей споживацького вибору при купівлі печива дозволяє зробити висновок, що на ТОВ «Тарвакс» потрібно зосередити максимальні зусилля щодо фасування всіх видів продукції в привабливі і зручні упаковки і забезпечити якомога більшу присутність фасованих кондитерських виробів в торгівельній мережі. Другою особливістю споживацького вибору кондитерських виробів є те, що на цінники при покупці борошняних кондитерських виробів дивляться усе менше. У деяких товарних категоріях звертає увагу на ціну трохи більше половини покупців. Так 44,8% споживачів не звертає уваги на ціну печива при покупці (рис.3.2). Отже, споживачі дуже багатьох категорій борошняних кондитерських виробів малочутливі до ціни. Дана особливість пояснюється, очевидно тим, що більшість видів борошняних кондитерських виробів стали доступні абсолютній більшості жителів міст, у зв’язку з поширенням мережного формату торгівлі та зі збільшенням достатку жителів країни. Знаючи, що при купівлі деяких видів печива, споживач не звертає увагу на ціну, а тільки на зовнішній вигляд, ТОВ «Тарвакс» може тим самим збільшити рентабельність свого виробництва підвищивши відпускні ціни в даній товарній категорії. Рис. 3.2 Переваги споживачів печива за цінами Тому для підвищення рентабельності і отримання додаткових коштів на модернізацію виробничих потужностей на окремі види продукції, що забезпечують максимальний обсяг продаж і які забезпечують еластичність і попиту доцільно підвищити відпускні ціни в межах 5-10%. З метою підвищення ефективності збутової політики ТОВ «Тарвакс» потрібно в першу чергу запровадити маркетинговий контроль збутової діяльності. Контроль збутової діяльності фірми припускає облік фактичних продажів і їх тенденцій у зіставленні із запланованими показниками по окремих товарах і їхніх асортиментних групах, окремим збутовим підрозділам і продавцям, регіонам, дистрибюторам, споживачам, періодам часу, ціновим лініям, методам і формам збуту. Відділ маркетингу ТОВ «Тарвакс» має перевіряти, які види продукції, які ринки й збутові території виконали план продажів і забезпечили заплановану частку обороту, а які виявилися в скрутному стані, і з’ясовувати причину виниклих проблем. Маркетологи контролюють насамперед загальний обсяг реалізації, частку на ринку і її динаміку, що показує положення фірми в порівнянні з конкурентами. Контроль за реалізацією передбачає також спеціальні повідомлення про порушення запланованого ходу реалізацій, які включають вказівки про ті види продукції, сегменти й ринки, де або склалися труднощі із запланованим ростом продаж, або відкрилися невраховані позитивні збутові перспективи. У випадку зниження продажів пропонуються заходи подолання даної ситуації, при плановому росту продажів - заходи, спрямовані на виключення ситуації можливого дефіциту продукції на ринку. Контроль збуту виявляє й контролює структуру покупок споживачів і передбачає вивчення відносини покупців до продукції підприємства, маючи на меті визначити зміни в цих відносинах до того, коли вони можуть негативно позначитися на збуті продукції. Як показують маркетингові дослідження, у великих містах частка продаж через мережну торгівлю, тобто через супермаркети складає від 20% до 50%. Тому з метою зростання обсягу продаж і завантаження виробничих потужностей керівництву ТОВ «Тарвакс» необхідно укласти прямі контракти з найбільшими супермаркетами, такими як: Фуршет, Сільпо, Вопак, Еко, Союз, Наш Край, Квартал і т.д. За умови впровадження ліній з фасування продукції можна очікувати приріст продаж через супермаркети як мінімум на 35%. Споживачі ТОВ «Тарвакс» скаржаться на те, що не існує схем стимулювання продажу. Мотивація дистрибюторів за допомогою схем знижок, що збільшують обсяги продажу та шляхом створення конкурентного середовища між ними на місцевому, регіональному або національному рівні з присудженням нагород «найкращий покупець» та «за найкращі досягнення» буде, у певному сенсі, спрямована на задоволення запитів споживачів у цьому відношенні. Отже для вдосконалення збутової політики ТОВ «Тарвакс» має використовувати інструменти трейд-маркетингу. Головна мета трейд-маркетингу - «проштовхнути» товар через торговельну мережу до споживача. Традиційно в трейд-маркетингу виділяють три основних ланки: дистрибютор, дилер і роздрібна торговельна точка. У просуванні кондитерської продукції дорогого та преміум-сегменту збільшується роль реклами та маркетингу. Споживач все більше цінує нематеріальну складову продукту - емоційність, стиль, образ. Тому для освоєння даного напряму необхідна рекламна підтримка та оригінальні рішення. Рекламу кондвиробів слід спрямувати на кінцевого споживача, тож головну увагу потрібно приділити телевізійній та зовнішній рекламі, а також рекламі в місцях продажу. Оригінальні рішення пропонуються передусім у двох напрямах: упаковка та акції. Товар преміум-класу повинен відрізнятися неповторною упаковкою. Покупець, який здатен викласти за коробку цукерок 15-20 грн, готовий доплатити просто за оригінальну коробку. Акції, судячи з досвіду мають чи не найбільший потенціал стимулювання продажу. Основні завдання акцій: збільшення обсягів продажу; забезпечення домінуючого позиціювання продукції ТМ Словянка щодо конкурентів; правильне розміщення рекламних матеріалів в роздрібних торговельних точках; підвищення інформованості продавців щодо продукту; вивчення поведінки конкурентів в роздрібних торговельних точках. Для подальшого розвитку ТОВ «Тарвакс» може використовуватись стратегія диференціації, що грунтується на кращій якості (кращий смак) кондитерської продукції. Дана стратегія є надзвичайно привабливою та важливою особливо на кондитерському ринку, для якого характерний високий рівень повторних продаж у випадку лояльного чи прихильного ставлення споживачів до продукції тієї чи іншої торгової марки. Однак, обравши дану стратегію, неможливо уникнути підвищення рівня ціни. Обравши таку стратегію, компанії слід сконцентрувати увагу, в першу чергу, на якості «лідерів» продажу, оскільки покупці робитимуть висновки про якість інших видів продукції даної торгової марки саме грунтуючись на враженні від смаку своїх улюблених. Якщо ж якість останніх буде невисокою, то навряд чи такі покупці стануть прихильниками цієї торгової марки та ризикнуть скуштувати інші види продукції. В умовах ТОВ «Тарвакс» необхідно використовувати додаткові комунікаційні інструменти: –   матеріальне стимулювання осіб, що приймають рішення про закупівлю продукції для поліпшення дистрибуції й викладення продукту в роздрібних точках; –       організація мерчандайзингових послуг для мережі супермаркетів з метою як найкращого розташування продукції на полицях магазину; –       для стимулювання дистрибюторів і персоналу організація щорічних конференцій, на яких присутні всі дистрибютори/ділери; екскурсії на виробництво; конкурси й розіграші для всіх каналів збуту; бонусні програми. З метою пропаганди ТОВ «Тарвакс» і продукції необхідно розробляти заходи, спрямовані на створення позитивного іміджу підприємства (благодійні заходи, пропаганда високої якості і передових технологій, зв’язок із пресою, телебачення, радіо, формування громадської думки). Таким чином, необхідними напрямами підвищення конкурентоспроможності є зниження собівартості виробництва продукції та здійснення ефективної маркетингової діяльності, спрямованої на стимулювання збуту і максимізацію прибутку. Розрахуємо економічний ефект від впровадження запропонованих заходів, а саме: –        впровадження фасування кондитерської продукції у привабливі упаковки з фірмовими логотипами; –       збільшення середньореалізаційної ціни на 5%; –       укладення прямих контактів з мережею найбільших супермаркетів; –       активізація засобів стимулювання збуту та комунікаційної політики. Для визначення рівня ефективності впровадження даних заходів необхідно порівняти витрати, яке понесло підприємство від впровадження з тими фінансовими результатами, яке воно прогнозовано отримає. У сфері виробничої діяльності оцінка впровадження управлінських заходів здійснюється за показниками, що характеризують результати роботи підприємства. До основних показників, що визначають роботу підприємства, на які впливає управлінський персонал та ефективність їх рішень, відносяться : –    збільшення обсягу продажу ; –       приріст прибутку ; –       зростання продуктивності праці. Деякі з них можливо спрогнозувати. Для прогнозованих змін фінансових результатів діяльності ТОВ «Тарвакс» проведемо розрахунок очікуваного прибутку підприємства та зіставимо з фінансовими результатами поточного періоду. Здійснимо розрахунок очікуваного економічного ефекту від реалізації намічених маркетингових заходів (табл. 3.3). Таблиця 3.3 Обґрунтування економічного ефекту від реалізації маркетингових заходів в ТОВ «Тарвакс» Захід Дії Очікуваний ефект Понесені затрати, грн. зміст сума, тис.грн. зміст сума, тис.грн. Впровадження фасування кондитерської продукції Закупівля фасувального обладнання зростання обсягу продаж на 15%; підвищення рівня рентабельності на 5%. 11247,0*0,15 = 1687,0 Вартість фасувального обладнання 300,0 Збільшення середньореалізаційної ціни на 5% Підвищення рівня націнки на 5%. зростання чистого доходу та рівня рента-бельності 11247,0*0,05 = 562,3 - Укладення прямих контактів з мережею супермаркетів Розробка заходів щодо мінімізації «входження» в мережу супермаркетів: 1 позиція - 50 грн. в 200 магазинів Зростання чистого доходу на 20% 11247,0*0,2 = 2249,4 1 позиція - 50 грн. в 100 магазинів : 10*50 * 200 100,0 Активізація засобів стимулювання збуту та комунікаційної політики Розробка рекламної кампанії та заходів по стимулюванню збуту Підвищення чистого доходу на 10% 11247,0*0,1 = 1124,7 Рекламний бюджет в розмірі 3% від обсягу продаж попереднього року. 11247,0* 0,03 = 337,4 Всього 5623,4 737,4 На основі даних планово-економічного відділу за 2012 рік та розрахованих даних (табл.3.3) здійснено моделювання економічних показників в проектному році (табл.3.4.). Таблиця 3.4 Розрахунок економічної ефективності реалізації маркетингових заходів Показники Од.вим. 2012р. Розрахунок Прогноз Чистий доході від реалізації, тис.грн. тис.грн. 11247 11247+5623,4 16870,4 Собівартість реалізованої продукції тис.грн. 9964,8 9964,8*1,25+737,4 13193,4 матеріальні витрати тис.грн. 7882 13193,4*0,79 10422,786 Прибуток від операційної діяльності тис.грн. 343,4 16870,4-13193,4 3677 Чистий прибуток тис.грн. 240,4 240,4/343,4 * 3677 2574,11415 Середньорічна вартість основних засобів тис.грн. 2016,5 2016,5+300,0 2316,5 Вартість власних оборотних активів тис.грн. 3074,5 3074,5 Трудові ресурси: · чисельність осіб 114 114 · оплата праці з нарахуваннями тис.грн. 307,8 307,8*1,2 369,36 Використання трудових ресурсів : · продуктивність праці тис.грн. 98,7 147,99 · виробіток на 1 грн. оплати праці грн. 36,5 45,67 Матеріаловіддача грн. 1,43 1,62 Фондовіддача грн. 5,6 7,28 Коефіцієнт оборотності - 3,7 5,49 Рентабельність виробництва % 3,4 27,87 За результатами розрахунків можна зробити висновок, що запропоновані заходи є економічно ефективні. Підприємство підвищить рівень прибутковості і ділової активності, якісний рівень використання ресурсів зросте, в результаті зростання обсягу продажу можна очікувати відносну економію сукупних ресурсів. Можна зробити висновок, що впровадження намічених маркетингових заходів приведе до позитивних зрушень. А саме, чистий дохід за прогнозованими даними зросте на 5623,4 тис.грн., або на 50%. Відповідно зросте валовий прибуток від реалізації продукції - на 3333,6 тис.грн. Також, підвищиться рентабельність господарської діяльності з 3,4% до 27,8%. Після проведеного аналізу прогнозованих показників діяльності підприємства, можна стверджувати що здійснення намічених заходів буде мати позитивний економічний і соціальний ефект, а також підвищить стратегічний рівень і конкурентоспроможність підприємства. Висновок до розділу 3 сновними резервами підвищення конкурентоспроможності визначено: –  зниження собівартості виробництва продукції; –       здійснення ефективної маркетингової діяльності , спрямованої на стимулювання збуту і максимізацію прибутку. Найважливішим напрямком пошуку шляхів зниження загальної суми витрат на виробництво є пошук шляхів економії матеріалів і організація ефективного контролю за їхньою витратою. Резервами економії витрат на ТОВ «Тарвакс» є: –    перегляд норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Це можна зробити з допомогою вартісного аналізу та нульбазис-бюджетування, яке полягає в перерахунку всіх діючих нормативів витрат; –       з’ясування можливості придбати (чи залучити на умовах лізингу) економічніші види обладнання; –       оцінка можливості зменшувати втрати сировини у відходах виробництва; –       перегляд основних постачальників сировини, аби їх диверсифікувати, зменшити кількість посередників та виявити можливості дешевше закуповувати безпосередньо у виробників необхідні сировину та матеріали. Шляхими підвищення рівня конкурентоспроможності ТОВ «Тарвакс» є: –    впровадження фасування кондитерської продукції у привабливі упаковки з фірмовими логотипами; –       збільшення середньореалізаційної ціни на 5%; –       укладення прямих контактів з мережею найбільших супермаркетів; –       активізація засобів стимулювання збуту та комунікаційної політики. РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТОВ «ТАРВАКС» 4.1 Організація охорони праці на підприємстві Управління охороною праці на досліджуваному підприємстві організовується виконавчим директором, який відповідає за організацію безпечності робочих місць. В системі управління охороною праці (СУОП) реалізуються наступні функції: - організація і координація роботи з охорони праці; - планування роботи, контроль за станом охорони праці і функціонуванням СУОП; - облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці і функціонування СУОП; стимулювання роботи по удосконаленню охорони праці [53, c. 157]. Проведемо дослідження травматизму на підприємстві в таблиці 4.1. Таблиця 4.1 Аналіз виробничого травматизму по роках на ТОВ «Тарвакс» Роки Число травм нещасних випадків за календарний період часу (Т) Сумарна кількість непрацездатності, (Д) Середньоспискова кількість працюючих (N) 2009 1 65 18 2010 2 120 16 2011 1 30 50 Щорічно на підприємстві розробляється та впроваджується комплексний план заходів по покращенню умов праці. Керівництво ТОВ «Тарвакс» приділяє багато уваги питанню охорони праці на підприємстві, виділяє кошти на впровадження заходів по охороні праці, забезпечує обладнанням всі робочі місця належним чином, тобто створює безпечні умови праці. Таблиця 4.2 Кошти на впровадження заходів з охорони праці Роки Кількість заходів з ОП Сума коштів, грн. 2009 2 6300 2010 2 2400 2011 13 18420 У порівнянні із 2010 роком, фінансування заходів із охорони праці на підприємстві зросло на 16020 грн. В 2011 році сума фінансування становить 18420 грн. Таблиця 4.3 Відомості про розподіл випадків за основними причинами подій Роки Кількість нещасних випадків Незадовільна організація праці Порушення правил безпеки 2007 1 1 2008 2 1 1 2009 1 1 Протягом 2009-2011 рр. мали місце нещасні випадки, в основному через порушення техніки безпеки і охорони праці, тому керівництву підприємства потрібно звернути увагу на усунення даних недоліків, прийняти необхідні заходи для успішної роботи робітників на даному підприємстві [49, c. 134]. Таблиця 4.4 Величина економічних збитків за 2009-2011 рр. Роки Виплата, грн. Одноразові допомоги Страховки Штрафи Сума 2009 2600 - 2600 2010 2300 1500 - 3800 2011 1800 - 1800 Отже з наведених сум можна зробити висновок, що охороні праці на ТОВ «Тарвакс» приділяють значну увагу. Тому що кошти на впровадження заходів з охорони праці підприємство виділило в значних розмірах. Але рівень виробничого травматизму існує. В майбутньому необхідно впроваджувати заходи по охороні праці, які дадуть певні позитивні результати і приведуть до зменшення нещасних випадків на підприємстві. Потрібно зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону праці» «охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності» [40, c. 135]. Основою законодавства в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Важливим є Кодекс законів про працю України, Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», також звичайно Конституція України - як основний закон, та інші нормативно-правові акти. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб [41, c. 142]. Важливе економічне значення в охороні праці має зменшення витрат на оплату лікарняних, компенсацію за важкі та шкідливі для здоров’я роботи а також компенсацію за врачене здоров’я чи життя. За розрахунками вчених всі компенсації коштують в десять раз дорожче ніж заходи попередження нещасних випадків. Таким чином краще витратити кошти щоб запобігти нещасним випадкам, ніж потім відшкодовувати заподіяну шкоду життю та здоров’ю людини. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою й там, де є необхідність у професійному підборі, повинні згідно ст.18 Закону України «Про охорону праці» щорічно проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання й перевірку знань відповідних нормативно-правових актів по охороні праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально вповноваженим органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці [49, c. 90]. Працівників, які за станом здоров’я, відповідно до медичного висновку, мають потребу в наданні більш легкої роботи, власник зобов’язаний перевести, з їхньої згоди, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку. Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров’я на більш легку, але менш оплачувану роботу, а також виплата їм допомоги по соціальному страхуванню здійснюється відповідно до законодавства. Статтею 11 Закону України «Про охорону праці» забороняється використання праці неповнолітніх осіб (молодше 18 років) на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, залучення до нічних, понаднормових робіт і робіт у вихідні дні, а також до підіймання й переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, граничними нормами піднімання й переміщення важких предметів, затверджуваними спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в області охорони здоров’я. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з такими роботами й роботами зі шкідливими й небезпечними умовами праці, визначається Положенням, затверджуваним спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці [49, c. 125]. Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: розпорядженнями і наказами Президента України, рішенням уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів з питань охорони праці належать: - Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах; - Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків; - Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємства; - Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці; - Список важких робіт та робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця жінок; - Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками; Список виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років; - Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми; Перелік робіт з підвищеною небезпекою; - Типове положення про навчання інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці; - Типове положення про службу охорони праці; Типове положення про роботу уповноважених трудових колективі з питань охорони праці; - Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства; - Спільні рекомендації державних органів і профспілок щодо змісту розділу «Охорони праці» у колективному договорі; - Накази, роз’яснення та інші акти з питань охорони праці Державного комітету України по нагляду за охороною праці; - Міжнародні договори або міжнародні угоди до яких приєдналася Україна у встановленому порядку; Конвенції Міжнародної Організації Праці [41, c. 141]. Існують спеціальні законодавчі акти до яких відносяться державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) можуть бути міжгалузевими або галузевими. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. Державні міжгалузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності. Державний галузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП, дія якого на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі [40, c. 161]. Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі Державних нормативних актів з охорони праці і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють, в межах підприємства, установи, організації. 4.2 Аналіз умов праці в економічному відділі на ТОВ «Тарвакс» Вимоги з техніки безпеки, встановлені законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, системою стандартів безпеки праці, правилами та інструкціями, повинні забезпечити такий стан умов праці, який виключав би нещасні випадки на підприємстві. Виконання цих вимог забезпечується чіткою організацією праці, виконанням трудової дисципліни, безпекою обладнання. Використання електричної енергії на підприємствах пов’язане з небезпекою впливу електричного струму на організм людини та може привести, при порушенні правил експлуатації, до травм, а також до смертельних випадків. Відсутність видимості електроструму для почуттів людини робить електрострум більш небезпечним. Дія струму на людину відбувається у тяжких і різних формах , які тягнуть порушення фізіологічних, біологічних та енергетичних процесів життєдіяльності організму [53, c. 143]. Небезпека ураження електрострумом залежить від багатьох умов та факторів, які включають метеорологічні умови, забруднення повітря (струмопровідним пилом). В таких умовах знижується енергетичне протистояння людини, додатково збільшуючи небезпеку ураження струмом. Для забезпечення електробезпеки застосовуються такі технічні засоби як захисне заземлення, занулення, мала напруга і т.п. Суттєвою вимогою здорової та високопродуктивної праці є забезпечення необхідної кількості чистого повітря з нормальними метеорологічними параметрами. Повітря в приміщення і на робочих місцях повинно мати хімічний склад чистого атмосферного повітря, метеорологічні умови приміщень зумовлюються наступними параметрами: температура, відносна вологість та швидкість повітря, барометричний тиск. Розрахунок штучного освітлення полягає у визначенні необхідної кількості та потужності ламп. Приміщення для ремонту відповідно до норм стандарту до висоти 1,25 м відносяться до групи електронебезпеки А3, а вище 1,25 м - до групи А5. Тому вся освітлювальна мережа разом з лампами і вимикачами знаходиться вищим 1,25 м від рівня підлоги. Штепсельні розетки в мережу освітлення вмонтовувати не можна, оскільки до них можуть підключити переносне електроустаткування. Залежно від застосовуваного джерела світла виробниче освітлення підрозділяється на штучне, природне й сполучене. На ділянці по можливості максимально використовується природне висвітлення, що здійснюється через бічні віконні прорізи. Розряд зорових робіт на ділянці -4. Норма освітленості становить для загального - 300 ЛК, для комбінованого - 700 ЛК. Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі мережевих отворів [49, c. 164]. При бічному освітленні площа дорівнює: = Sn еn k3 0Kσ∂/(100∙ τ0∙ r1)                                                        (4.1) де Sп - площа підлоги, Sn= 470 m2, еn- нормативне значення коефіцієнта освітлення, (еn = еn3∙ m∙ cк =1,5∙ 09∙ 09=1,2)- коефіцієнт запасу, K3=1,5; τ0- загальний коефіцієнт світлопропускання, τ0 = 0,63;σ∂ - коефіцієнт обліку затінення, Kσ∂ =1;- коефіцієнт обліку підвищення освітленості при бічному освітленні, r =1.2.=470∙ 1,2∙ 1,5∙ 21∙ 1/(100∙ 0,63∙ 1,2) =235 м2. Для нормальної природної освітленості зони ТО і ПР необхідна велика кількість вікон, що у реальних умовах не представляється можливим, тому зона ТО і ПР в основному освітлюється світильниками. Розрахунок кількості ламп. Кількість ламп загального освітлення в зоні ТО і ПР визначається по формулі: n= Е∙ S∙ К∙ Z/(F∙ )                                                                                     (4.2) де Е - норма висвітлення, Е= 200 Лк; К - коефіцієнт запасу, К=1,5;коефіцієнт нерівномірності висвітлення, Z=1,2; коефіцієнт використання освітлювальної установки;- світловий потік лампи, для лампи ЛБ-80 світловий потік F= 5220 ЛМ. Щоб визначити коефіцієнт використання освітлювальної установки, необхідно вичислити індекс приміщення і по формулі: = a ∙ B/(Hc ∙ (a + b))                                                                        (4.3) де а, b - довжина и ширина приміщення, м; Нс - висота розміщення світильників. Нс =3,6 м;= 20 ∙ 24/ (3,6∙(20 + 24)) = 3,03 Коефіцієнт освітлювальної установки =0,54. Кількість ламп:=200∙480∙1,5∙1/(5220∙0;54) =51,1 шт. Відповідно до розрахунку на ділянці необхідно встановити 51 світильники. Розрахунок місцевого освітлення. Для місцевого освітлення застосовуються лампи накалювання. Світловий потік визначається по формулі: F=1000∙h2∙E∕ς                                                                                (4.4) де h - відстань від лампи до освітленої поверхні, приймаємо h = 0,8 м; Е - нормативна освітленість, ЛК. Визначається як різниця комбінованого й загального висвітлення, Е =300-200=100 ЛК; ς - показник, що залежить від висоти світильника й відстані d від перпендикулярного променя на освітлювану поверхню до освітлюваної точки. ς вибирається за графіком, при h = 0,8 м; d =0,5; ς =280. Підставляючи значення у формулу 4.4:=1000 ∙ 0, 82 ∙ 100/280 = 228,6 ЛМ. Відповідно до розрахунку вибираємо для місцевого висвітлення лампу накалювання на напругу 220 В, зі світловим потоком 1450 ЛМ та розміщуємо відповідно до рис. 4.1. Рис. 4.1 Схема розміщення світильників Тому вся освітлювальна мережа разом з лампами і вимикачами знаходиться вищим 1,25 м від рівня підлоги. Штепсельні розетки в мережу освітлення вмонтовувати не можна, оскільки до них можуть підключити переносне електроустаткування [53, c. 171]. 4.3 Забезпечення пожежної безпеки приміщення Основним завданням пожежно-профілактичної роботи на підприємстві є проведення комплексу заходів, які попереджують виникнення пожеж, та забезпечуючих пожежну безпеку об’єкту. Робота з пожарної безпеки проводиться у трьох напрямках: адміністративному, суспільному та професійному. Адміністративний напрямок роботи обумовлюється відповідними документами, правилами, наказами, посадовими інструкціями для посадових осіб, які несуть відповідальність за протипожежний режим та організовують проведення заходів про попередження пожеж. Під пожежним режимом розуміють сукупність певних мір та вимог пожежної безпеки, раніше встановлених для окремого приміщення та належних обов’язковому виконанню всіма прцюючими. Основною метою протипожежного режиму є недопущення пожеж від паління, небезпечного поводження з вогнем, проведення вогневих робіт, невимикання нагрівальних приладів та приладів освітлення. Протипожежний режим включає в себе такі профілактичні заходи: належний догляд за проходами та шляхами евакуації, ретельне прибирання приміщень та робочих місць, порядок догляду та зачинення приміщень після завершення роботи [40, c. 119]. Для ліквідування та попередження пожеж необхідно знати причини їх виникнення. Причини можуть бути різними. Основними є: необережне поводження з вогнем (паління в неспеціальних місцях), слабкий контроль в важкодосяжних місцях та за нагрівальними приладами; незадовільний стан електротехнічних пристроїв, невиконання правил їх експлуатації (неправильний вибір та розрахунок обладнання, перевантаження); несправність обладнання; самозапалення; розряд статичної електрики та грозові розряди (відсутність або невірне розташування молнїєвідводів, відсутність технічних засобів з накопичення статичної електрики); несправність опалювальних приладів та порушення правил пожежної безпеки при їх експлуатації. Пожежна безпека на ТОВ «Тарвакс» регламентується ГОСТ «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования» та іншими державними та галузевими стандартами. «Типові правила пожежної безпеки для непромислових підприємств». Виробничі процеси повинні бути пожежо- та вибухобезпечними. Існує ряд технологічних вимог до процесів, а саме: усунення безпосереднього контакту працюючих із шкідливими речовинами; заміна технологічних процесів і операцій, пов’язаних з виникненням шкідливих і небезпечних виробничих факторів, на процеси, де дія цих факторів зведена до мінімуму. Особлива важливість забезпечення пожежобезпечних умов виробництва на ТОВ «Тарвакс» пов’язана з тим, що в ході здійснення виробничих процесів застосовуються різноманітні пожежо- і вибухонебезпечні матеріали і речовини, серед яких бензин, дизпаливо і т.д. З метою запобігання пожежі необхідно, щоб склад був вогнетривким, горючі речовини треба зберігати у спеціальних цистернах та металічних бочках, також треба постійно утримувати приміщення складу у чистоті. Потрібно слідкувати за справністю зовнішнього освітлення, яке забезпечує швидке знаходження протипожежного обладнання, пожежних драбин, засобів пожежогасіння [41, c. 142]. Висновок до розділу 4 Суттєвою вимогою здорової та високопродуктивної праці є забезпечення необхідної кількості чистого повітря з нормальними метеорологічними параметрами. Повітря в приміщення і на робочих місцях повинно мати хімічний склад чистого атмосферного повітря, метеорологічні умови приміщень зумовлюються наступними параметрами: температура, відносна вологість та швидкість повітря, барометричний тиск. Недостатня освітленість може погіршити зір, надмірна яскравість може викликати тимчасове засліплення, головний біль. Нормальні умови забезпечуються лише при достатньому освітленні. Розрахунок штучного освітлення полягає у визначенні необхідної кількості та потужності ламп. Приміщення для ремонту відповідно до норм стандарту до висоти 1,25 м відносяться до групи електронебезпеки А3, а вище 1,25 м - до групи А5. Тому вся освітлювальна мережа разом з лампами і вимикачами знаходиться вищим 1,25 м від рівня підлоги. Штепсельні розетки в мережу освітлення вмонтовувати не можна, оскільки до них можуть підключити переносне електроустаткування. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.      Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. № 254 к/96-ВР. 2.      Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. .        Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-ХХІІ. .        Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991р. №959-ХП. .        Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 р. № 3659-ХІІ. .        Про поставки продукції для державних потреб: Закон України від 22 грудня 1995 р. № 494/95-ВР. .        Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР. .        Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 448/86-ВР. .        Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999р.№586-ХІV. .        Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII. .        Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1682-ПІ. .        Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001р. №2210-111. .        Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції: Закон України від 20 листопада 2003 р. .        Державна програма демонополізації та розвитку конкуренції: Постанова Верховної Ради України від 21 груд. 1993 р. № 3757-ХІІ. .        Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лют. 1995 p. № 135. .        Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів): Постанова Кабінету Міністрів України від 25 груд. 1996 р. №1548. .        Порядок надання висновків щодо умов приватизації підприємств, що займають монопольне становище на ринку відповідних товарів України: Наказ Антимонопольного комітету України та Фонду державного майна України від 1 груд. 1997 р. № 81/01/1342. .        Положення про контроль за економічною концентрацією: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 25 трав. 1998р. №134-р .        Стратегія інтеграції України до ЄС: Указ Президента України від 11 черв. 1998 р. №615/98. .        Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 19 квіт. 1994 р. №5, в редакції розпорядження АМКУ від 29 черв. 1998 р. №169-р. .        Концепція розвитку стосунків з ЄС у галузі конкурентної політики та законодавства: Розпорядження Антимонопольного комітету України від 25 серп. 1998 р. .        Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі: Наказ ФДМУ, ДКЦП ФР, АМКУ від 16 листоп. 1998 р. .        Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України щодо попереднього отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію): Розпорядження Антимонопольного комітету України від 19 лют. 2002 р. №33-р. .        Авдашева С. Международный антитраст: потребности, ограничения и уроки для Таможенного союза / С. Авдашева, А. Шаститко // Вопросы экономики. - 2012. - №9. - С.110-125. .        Антимонопольна діяльність : Підручн. / Лагутін В.Д., Головко Л.С., Крегул Ю.І. та ін.; Ред. Лагутін В.Д. - К. : КНТЕУ, 2005. - 580 с. .        Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації : Монографія / Л. Л. Антонюк. - К. : КНЕУ, 2004. - 275 с. .        Артемьева Ю.В. Рекламные стратегии. / Ю. В. Артемьева // Маркетинг в России и за рубежом. - 2012. - №1. - С.50-55. .        Бай С.І. Менеджмент організацій. Практикум : навч. посіб. / С. І. Бай. - К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 179 с. .        Борисенко З. Конкурентна політика як передумова ефективності ринку З. Борисенко // Економіка України. - 2006. - №5. - С.28-32. .        Борисенко З.М. Конкурентна політика держави як фактор розвитку економіки України : Автореф.дис... на здоб.наук.ступ. д-ра екон.наук: 08.01.01 / З. М. Борисенко ; НАН України; Об'єдн.ін-т економіки. - К. : Российский университет дружбы народов, 2004. - 34 с. .        Борисенко З.М. Основи конкурентної політики : Підручн. / З. М. Борисенко. - К. : Таксон, 2004. - 704 с. .        Бугаєнко Н. Особливості державної підтримки національного виробництва в умовах економічної кризи / Н. Бугаєнко ; Н.Бугаєнко // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2009. - №4. - С.24-31. .        В галузі конкурентної політики // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 15 груд. С.4. .        Верещагіна О. Антимонопольно-конкурентна політика як складова економічної політики в Україні / О. Верещагіна ; О.Верещагіна // Юридичний журнал. - 2011. - №5. - С.37-41. .        Верещагіна О. Державний контроль за антимонопольно-конкурентною політикою / О. Верещагіна ; О.Верещагіна // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - №3. - С.57-60. .        Верещагіна О. Поняття та зміст антимонопольно-конкурентної політики в Україні / О. Верещагіна ; О.Верещагіна // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - №8. - С.38-41. .        Герасименко А.Г. Шляхи удосконалення засобів оцінки бар'єрів входження в ринок / А. Г. Герасименко, В. О. Романишин // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2. - С.34-39. .        Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ : Монографія / Кер. авт. кол. і наук. ред. Т.М.Циганкова. - К. : КНЕУ, 2003. - 660 с. .        Грецький Р. Реалізація конкурентної політики держави в умовах інноваційного розвитку економіки України / Р. Грецький ; Р. Грецький // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №6. - С.177-180. 40.    Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие.-М.: Высш. шк., 1985. 319с. .        Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. - К.: Основа, 1998. - 240 с. 42.    Дєгтяр А. Змістовно-методологічне наповнення конкурентної політики як дефініції / А. Дєгтяр, В. Мороз // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. - 2005. - №3. - С.72-77. .        Дідківська Л. Актуальні проблеми конкурентної політики української держави / Л. Дідківська // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2005. - №4. - С.13-21. .        Економіка підприємства: збірник тестів і задач: навч. посіб./ [Шегда А. В., Харченко Т. Б., Сагайдак Ю. А. та ін.].- К.: ЦНЛ, 2010.- 240 с. .        Економіка підприємства: навч. посіб./ [ Круш П.В., Подвігіна В.І., Сердюк Б.М. та ін. ].- 2-ге вид., стереотип.- К.: Ельга-Н: КНТ, 2009.- 780 с. .        Економіка підприємства: підруч./ [Горбонос Ф. В., Черевко Г. В. Павленчик Н. Ф. та ін.].- К.: Знання, 2010.- 463 с. .        Економіка промислового підприємства: підручник/ [Тюріна Н. М., Ведерніков М. Д., Капінос Г. І. та ін.].- Л.: Новий світ-2000, 2010.- 312 с. .        Європейська інтеграція : навч. посіб. / [За ред. С. В, Федонюка, В. Й. Лажніка]. - 2-ге вид., перероб. й доп. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. - 760 с. 49.    Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2002. - 187с. 50.    Захарова О.Ф. Боротьба з ціновими злочинами як один з пріоритетних напрямів конкурентної політики держави / О. Ф. Захарова ; О.Ф.Захарова // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - №3. - С.88-94. .        Захарова О.Ф. Державне регулювання цін та конкурентна політика в Україні / О. Ф. Захарова ; О.Ф. Захарова // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №2. - С.161-167. .        Захарченко В.І. Економіка підприємства: практикум (збірник задач і виробничих ситуацій): Навч. посіб./ В.І.Захарченко, М.М.Меркулов, Л.В.Ширяєва.- К.: ЦУЛ, 2012.- 144 с. 53.    Керб Л.П. Основи охорони праці. Навчальний посібник- К.: КНЕУ, 2003. - 215с. 54.    Клайд П. Економіка бізнесу / П. Клайд ; [Клайд П.]. - К. : "Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, 2005. - 120 с. .        Козьяков С. Монополії - вбивці якості життя / С. Козьяков ; С.Козьяков Дзеркало тижня. - 2011. - №10. - С.8. .        Козьяков С. Планирование конкуренции / С. Козьяков ; С.Козьяков // Юридическая практика. - 2011. - №12. - С.22. .        Конкурентна політика держави: Навчальна програма // Інформаційний Вісник. - 2005. - №17. - С.75-80. .        Конкурентна політика у системі антикризових заходів держави (круглий стіл) // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2010. - №5. - С.136-140. .        Кривов`язюк І.В. Підприємство в умовах ринку: навч. посіб./ Кривов`язюк І. В.- К.: Кондор, 2009.- 840 с. .        Кузнецов Ю. Монополия и конкурентная политика / Ю. Кузнецов // Вопросы экономики. - 2006. - №5. - С.136-141. .        Ларін М. Конкурентна політика / М. Ларін // Юридичний вісник України. - 2005. - №26. - С.4. .        Макаровська Т.П. Економіка підприємства : Навч. посіб. / Т. П. Макаровська ; Макаровська Т.П. - К. : МАУП, 2008. - 384 с. .        Макаровська Т.П. Економіка підприємства: Навч. посіб./ Макаровська Т.П.- К.: МАУП, 2008.- 384 с. .        Маліков В.В. Еволюція теорії державного регулювання економіки та підвищення якості життя громадян / В. В. маліков, О. А. Дєгтяр // Держава та регіони: Державне управління. - 2012. - №3. - С.13-17. .        Марцин В. Економічна стратегія конкурентної політики - шлях до ефективної діяльності підприємства / В. Марцин // Проблеми науки. - 2007. - №11. - С.22-28. .        Махнуша С.М. Оцінка впливу чинників ризику на конкурентні позиції торгової марки / С. М. Махнуша // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №8. - С.134-139. .        Мацибора В.І. Економіка підприємства: Навч. посіб./ В.І.Мацибора, В.К.Збарський, Т.В.Мацибора.- К.: Каравела, 2008.- 312 с. .        Менеджмент: теорія і практика : Навч. посіб. / Ред. Мошек Г. Є. - К. : Атіка, 2007. - 584 с. .        Микаелян М. Конкурентная политика в Армении / М. Микаелян // Проблемы теории и практики управления. - 2004. - №3. - С.31-36. .        Мисліцька Н.С. Формування і розвиток законодавчо-нормативного забезпечення державного антимонопольного регулювання / Н. С. Мисліцька ; Н.С. Мисліцька // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №4. - С.55-61. .        Міхель Р.В. Вплив Федеративної Республіки Німеччина на формування конкурентної політики ЄС / Р. В. Міхель ; Р.В.Міхель // Економіка та держава. - 2012. - №5. - С.86-89. .        Нараєвська І.С. Раціональне використання економічних важелів антимонопольного регулювання / І. С. Нараєвська ; І.С.Нараєвська // Економіка та держава. - 2009. - №5. - С.81-83. .        Ніколайчук М. Проблеми оцінки людського капіталу в системі реалізації конкурентної політики / М. Ніколайчук ; М.Ніколайчук // Україна: аспекти праці. - 2011. - №6. - С.46-51. .        Нужнова Ю. Формування інституціональних засад конкурентної політики у сфері АПК України: функції державного управління / Ю. Нужнова ; Ю.Нужнова // Держава та регіони: Державне управління. - 2011. - №3. - С.53-57. .        Нужнова Ю.А. Методичні основи управління зовнішньоекономічною діяльністю інноваційних кластерних утворень АПК / Ю. А. Нужнова ; Ю.А.Нужнова // Держава та регіони: Державне управління. - 2012. - №1. - С.39-43. .        Омельчак Т.О. Роль та місце державного антимонопольного контролю в системі державного управління / Т. О. Омельчак ; Т.О.Омельчак // Держава та регіони: Державне управління. - 2010. - № 1. - С.85-88. .        Осовська Г.В. Менеджмент організацій : Навч. посіб. / Г. В. Осовська О.А. Осовський. - К. : Кондор, 2007. - 676 с. .        Пронкіна Л.І. Конкурентоспроможність і якість товару: проблеми співвідношення / Л. І. Пронкіна, О. В. Вертелєва // Економіка та держава. - 2010. - №3. - С.44-46. .        Птащенко Л.О. Державне регулювання антиконкурентних узгоджених дій на соціально важливих товарних ринках / Л. О. Птащенко ; Л.О.Птащенко Економіка та держава. - 2012. - №4. - С.4-7. .        Ряполов К. Переведите конкуренцию в зону дискомфорта / К. Ряполов Компаньон. - 2005. - №8. - С.20-24. .        Ситник Й.С. Менеджмент організацій : навч. посіб. / Й. С. Ситник ; Ситник Й. С. - Львів-К. : Тріада плюс - Алерта, 2008. - 456 с. .        Слободчикова Ю.В. Законодавча база України у сфері конкуренції: правові інструменти регулювання / Ю. В. Слободчикова ; Ю.В.Слободчикова Економіка та держава. - 2010. - №1. - С.69-71. .        Слободчикова Ю.В. Теоретичні аспекти формування конкурентного середовища / Ю. В. Слободчикова ; Ю.В.Слободчикова // Держава та регіони. 2009. - №6. - С.200-204. .        Сломан Д. Экономикс / Дж. Сломан, М. Сатклифф ; пер.Пер. Лукин С.В. - 5-е изд. - С.Пб. : Питер, 2005. - 832 с. .        Супрун В.П. Деякі проблеми антимонопольно-конкурентної політики в Україні / В. П. Супрун // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №7. - С.14-21. .        Тикин В. Критерий недобросовестной конкуренции / В. Тикин ; В. Тикин // Экономист. - 2010. - №1. - С.85-90. .        Уманців Ю. Конкурентна політика на ринку банківських послуг у контексті глобалізації / Ю. Уманців ; Ю. Уманців // Банківська справа. - 2008. - №5. - С.55-71. .        Уманців Ю. Фінансово-економічна криза як новітній виклик конкурентній політиці / Ю. Уманців ; Ю.Уманців // Банківська справа. - 2011. - №2. - С.72-82. .        Уманців Ю.М. Конкурентна політика на ринку страхових послуг України / Ю. М. Уманців, М. С. Дворак // Фінанси України. - 2008. - №4. - С.104-117. .        Форма оценки конкурентов Новый маркетинг. - 2005. - №1. - С.72-73. .        Хоменко І. Модель ефективної конкурентної політики в умовах транснаціоналізації / І. Хоменко ; І. Хоменко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №2. - С.12-15. .        Черепніна О.І. Всеукраїнський круглий стіл "Конкурентна політика в Україні та напрями її вдосконалення" / О. І. Черепніна // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2005. - №6. - С.119-122. .        Шаститко А. Адвокатирование конкуренции как часть конкурентной политики / А. Шаститко, С. Авдашева // Вопросы экономики. - 2005. - №12. С.109-121. .        Шаститко А. Конкурентная политика в период кризиса / А. Шаститко, С. Авдашева, С. Голованова // Вопросы экономики. - 2009. - №3. - С.54-69. .        Шваб Л.І. Економіка підприємства: підруч./ [Шваб Л.І.].- К.: Каравела, 2011.- 416 с. .        Шевченко Н.О. Державна політика забезпечення цінової конкурентноспроможності сульського господарства на внутрішньому і зовнішньому ринках / Н. О. Шевченко ; Н.О.Шевченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - №7. - С.74-75. .        Шевченко, Л. С. Конкурентное управление : Учеб. пособие / Л. С. Шевченко. - Х. : Эспада, 2004. - 520 с. .        Шлійко А.В. Економіка підприємства на ринку товарів і послуг: навч. посібн./ Шлійко А.В.- К.: ЦУЛ, 2008.- 376 с. .        Шостак Л. Інструменти забезпечення конкурентної позиції України у глобальному економічному просторі / Л. Шостак ; Л.Шостак // Наукові праці МАУП. - 2008. - Вип. 2 (18). - С.6-12. .        Юрченко В. Конкурентне регулювання: світовий досвід та уроки для України / В. Юрченко, А. Медведєв // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2005. - №4. - С.22-28. ДОДАТКИ ДОДАТОК А Баланс ТОВ «Тарвакс» на 1 січня 2010 року Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 I. Необоротні активи Нематеріальні активи: - залишкова вартість 010 27,3 27,3 - первісна вартість 011 57,6 67,2 - накопичена амортизація 012 30,6 39,9 Незавершене будівництво 020 919,7 - Основні засоби: - - - залишкова вартість 030 16 810,7 23 827,4 - первісна вартість 031 24 816,4 32 979,7 - знос 032 8 005,7 9 152,3 Довгострокові біологічні активи:: - - - справедлива (залишкова) вартість 035 - - - первісна вартість 036 - - - накопичена амортизація 037 - - Довгострокові фінансові інвестиції: - - - які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 - - - інші фінансові інвестиції 045 - - Довгострокова дебіторська заборгованість 050 7,6 0,7 Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості 055 - - Первісна вартість інвестиційної нерухомості 056 - - Знос інвестиційної нерухомості 057 - - Відстрочені податкові активи 060 - - Гудвіл 065 - - Інші необоротні активи 070 - - Гудвіл при консолідації 075 - - Усього за розділом I 080 17 765,3 23 855,4 II. Оборотні активи - - Виробничі запаси 100 1 858,8 2 739,3 Поточні біологічні активи 110 - - Незавершене виробництво 120 - - Готова продукція 130 222,4 46,2 Товари 140 24,8 19,3 Векселі одержані 150 - - Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: x - - - чиста реалізаційна вартість 160 1 345,5 3 990,7 - первісна вартість 161 1 345,5 3 990,7 - резерв сумнівних боргів 162 - - Дебіторська заборгованість за рахунками: x - - - за бюджетом 170 93,2 0,4 - за виданими авансами 180 3 339,0 305,3 - з нарахованих доходів 190 - - - із внутрішніх розрахунків 200 - - Інша поточна дебіторська заборгованість 210 22,4 25,8 Поточні фінансові інвестиції 220 - - Грошові кошти та їх еквіваленти: - - - в національній валюті 230 81,9 15,8 - у т.ч. в касі 231 - - - в іноземній валюті 240 0,2 0,2 Інші оборотні активи 250 136,5 133,5 Усього за розділом II 260 7 124,7 7 296,5 III. Витрати майбутніх періодів 270 11,8 14,3 IV. Необоротні активи та групи вибуття 275 - - 280 24 901,5 31 166,2 Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду 1 2 3 4 I. Власний капітал Статутний капітал 300 1187,0 1187,0 Пайовий капітал 310 - - Додатковий вкладений капітал 320 - - Інший додатковий капітал 330 9278,2 9276,3 Резервний капітал 340 - - Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 687,2 1012,8 Неоплачений капітал 360 - - Вилучений капітал 370 - - Накопичена курсова різниця 375 - - Усього за розділом I 380 11152,4 11476,1 Частка меншості 385 - - II. Забезпечення наступних виплат та платежів x - - Забезпечення виплат персоналу 400 259,3 1394,4 Інші забезпечення 410 - - Сума страхових резервів 415 - - Сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 - - Цільове фінансування 420 - - Усього за розділом II 430 259,3 1394,4 ІІІ. Довгострокові зобов’язання - - Довгострокові кредити банків 440 512,0 625,0 Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 166,5 153,6 Відстрочені податкові зобов’язання 460 - - Інші довгострокові зобов’язання 470 132,0 142,3 Усього за розділом III 480 810,5 920,9 ІV. Поточні зобов’язання - - Короткострокові кредити банків 500 8653,3 12325,6 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 - - Векселі видані 520 - - Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 2352,6 3252,6 Поточні зобов’язання за розрахунками: - - - з одержаних авансів 540 12,3 52,6 - з бюджетом 550 16,2 12,5 - з позабюджетних платежів 560 72,3 52,2 - зі страхування 570 15,3 14,3 - з оплати праці 580 65,6 52,3 - з учасниками 590 - - - із внутрішніх розрахунків 600 522,0 325,0 Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу 605 - - Інші поточні зобов'язання 610 969,7 1287,7 Усього за розділом IV 620 12679,3 17374,8 V. Доходи майбутніх періодів 630 - - Баланс 640 24901,5 31166,2 ДОДАТОК Б Звіт про фінансові результати ТОВ «Тарвакс» за 2010 рік I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ Стаття Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 79 625,6 78 659,9 Податок на додану вартість 15 13 273,6 13 112,6 Акцизний збір 20 0,0 0,0 25 0,0 0,0 Інші вирахування з доходу 30 0,0 0,0 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 66 352,0 65 547,3 Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 40 26 325,8 24 325,8 Валовий прибуток: 0,0 0,0 - прибуток 050 40 026,2 41 221,5 - збиток 055 0,0 0,0 Інші операційні доходи 060 1 425,6 1 325,6 У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності 061 0,0 0,0 Адміністративні витрати 070 14 325,6 12 323,5 Витрати на збут 080 19 525,6 16 858,9 Інші операційні витрати 090 132,6 125,5 У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності 091 0,0 0,0 Фінансові результати від операційної діяльності: 0,0 0,0 - прибуток 100 7 468,0 13 239,2 - збиток 105 0,0 0,0 Доход від участі в капіталі 110 452,6 325,6 Інші фінансові доходи 120 325,8 125,6 Інші доходи 130 156,6 123,5 Фінансові витрати 140 7 525,6 12 825,5 Втрати від участі в капіталі 150 158,4 315,1 Інші витрати 160 476,6 452,6 Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті 165 0,0 0,0 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: 0,0 0,0 - прибуток 170 242,4 220,7 - збиток 175 0,0 0,0 У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 176 0,0 0,0 У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 177 0,0 0,0 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 60,6 55,2 Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності 185 0,0 0,0 Фінансові результати від звичайної діяльності: 0,0 0,0 - прибуток 190 0,0 0,0 - збиток 195 0,0 0,0 Надзвичайні: 0,0 0,0 - доходи 200 0,0 0,0 - витрати 205 0,0 0,0 Податки з надзвичайного прибутку 210 0,0 0,0 Частка меншості 215 0,0 0,0 Чистий: 0,0 0,0 - прибуток 181,8 165,5 - збиток 225 0,0 0,0 Забезпечення матеріального заохочення 226 0,0 0,0 II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Матеріальні затрати 230 11525,6 10523,5 Витрати на оплату праці 240 10526,5 9523,5 Відрахування на соціальні заходи 250 3842,2 3476,1 Амортизація 260 2615,3 2952,6 Інші операційни витрати 270 31800,0 27158,0 Разом 280 60309,6 53633,7 Додаток В Баланс ТОВ «Тарвакс» на 1 січня 2011 року Актив Код рядка на поч.зв.пер. на кін.зв.пер. 1 2 3 4 I. Необоротні активи: Нематеріальні активи: Залишкова вартість 10 Первинна вартість 11 Знос 12 Незавершене будівництво 20 55,7 Основні засоби: Залишкова вартість 30 1608,4 1937,8 Первинна вартість 31 3148,8 3342,8 Знос 32 1540,4 1405 Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств 40 інші фінансові інвестиції 45 Довгострокова дебіторська заборгованість 50 Відстрочені податкові активи 60 Інші необоротні активи 70 Усього за розділом I 80 1664,1 1937,8 II. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси 100 294,8 386,3 тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 незавершене виробництво 120 18,8 25,9 готова продукція 130 60,3 88,8 Товари 140 715 768,5 Векселі одержані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість 160 637,2 330,2 первинна вартість 161 резерв сумнівних боргів 162 Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом 170 27,2 51 за виданими авансами 180 1,1 8,9 з нарахованих доходів 190 із внутрішніх розрахунків 200 7,9 9,9 Інша поточна заборгованість 210 81,7 290,2 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 230 105,8 124,8 в іноземній валюті 240 Інші оборотні активи 250 1,5 Усього за розділом II 260 1951,3 2084,5 III. Витрати майбутніх періодів 270 Баланс 280 3615,4 4022,3 Пасив Код рядка на поч.зв.пер. на кін.зв.пер. 1 2 3 4 I. Власний капітал Статутний капітал 300 962 962 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 2416,8 2646 Інший додатковий капітал 330 Резервний капітал 340 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 20,2 36,5 Неоплачений капітал 360 Вилучений капітал 370 Усього за розділом I 380 3399 3644,5 II. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення витрат персоналу 400 Інші забезпечення 410 Цільове фінансування 420 Усього за розділом II 430 III. Довгострокові зобов'язання Довгострокові кредити банків 440 Довгострокові фінансові зобов'язання 450 Відстрочені податкові зобов'язання 460 Інші довгострокові зобов'язання 470 Усього за розділом III 480 IV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків 500 49,7 211,3 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 Векселі видані 520 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 47 57,1 Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів 540 2,8 7,7 з бюджетом 550 93,1 5,9 з позабюджетних платежів 560 6,5 21 зі страхування 570 4 7,8 з оплати праці 580 9,3 18,9 з учасниками 590 із внутрішніх розрахунків 600 18,4 Інші поточні зобов'язання 610 4 29,7 Усього за розділом IV 620 216,4 377,8 V. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 3615,4 4022,3 Додаток Г Звіт про фінансові результати ТОВ «Тарвакс» за 2011 рік І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ Стаття Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 4938,6 3451,0 Податок на додану вартість 15 823,1 575,2 Акцизний збір 20 Інші вирахування з доходу 30 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 4115,5 2875,8 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 3488,5 2453,0 Валовий: 50 627,0 422,8 - прибуток - збиток 55 Інші операційні доходи 60 Адміністративні витрати 70 102,1 102,1 Витрати на збут 80 391,1 111,6 Інші операційні витрати 90 Фінансові результати від операційної діяльності: 100 133,8 209,1 - прибуток - збиток 105 Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 Фінансові витрати 140 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: 170 133,8 209,1 - прибуток - збиток 175 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 62,7 Фінансові результати від звичайної діяльності: 190 93,7 146,4 - прибуток - збиток 195 Надзвичайні: 200 - доходи - витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий: 220 93,7 146,4 - прибуток - збиток 225 ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Матеріальні витрати 230 2420 1120 Витрати на оплату праці 240 207,3 193,5 Відрахування соціальні заходи 250 77 71,6 Амортизація 260 384 370 Інші операційні витрати 270 332,5 665 Разом 280 3420,8 2420,1 ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ Назва статті Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Середньорічна кількість простих акцій, тис.шт. 300 Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, грн. 320 Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330 Дивіденди на одну просту акцію 340 Додаток Д. Баланс ТОВ «Тарвакс» на 1 січня 2012 року Актив Код рядка на поч.зв.пер. на кін.зв.пер.   1 2 3 4   I. Необоротні активи:   Нематеріальні активи:   Залишкова вартість 10 8,9   Первинна вартість 11 19,2   Знос 12 10,3   Незавершене будівництво 20 15,4   Основні засоби:   Залишкова вартість 30 1937,8 2016,5   Первинна вартість 31 3342,8 3485,7   Знос 32 1405 1469,2   Довгострокові фінансові інвестиції:   які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств 40   інші фінансові інвестиції 45   Довгострокова дебіторська заборгованість 50   Відстрочені податкові активи 60   Інші необоротні активи 70   Усього за розділом I 80 1937,8 2040,8   II. Оборотні активи   Запаси:   виробничі запаси 100 386,3 1044,4   тварини на вирощуванні та відгодівлі 110   незавершене виробництво 120 25,9   готова продукція 130 88,8 123,5   Товари 140 768,5 731,5   Векселі одержані 150   Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:   чиста реалізаційна вартість 160 330,2 938,3   первинна вартість 161   резерв сумнівних боргів 162   Дебіторська заборгованість за розрахунками:   з бюджетом 170 51 110,4   за виданими авансами 180 8,9 0,5   з нарахованих доходів 190   із внутрішніх розрахунків 200 9,9   Інша поточна заборгованість 210 290,2 10,9   Поточні фінансові інвестиції 220   Грошові кошти та їх еквіваленти:   в національній валюті 230 124,8 117,3   в іноземній валюті 240   Інші оборотні активи 250   Усього за розділом II 260 2084,5 3076,8   III. Витрати майбутніх періодів 270   Баланс 280 4022,3 5117,6   Пасив Код рядка на поч.зв.пер. на кін.зв.пер. 1 2 3 4 I. Власний капітал Статутний капітал 300 962 962 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 2646 2416 Інший додатковий капітал 330 Резервний капітал 340 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 36,5 93,6 Неоплачений капітал 360 Вилучений капітал 370 Усього за розділом I 380 3644,5 3471,6 II. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення витрат персоналу 400 Інші забезпечення 410 Цільове фінансування 420 Усього за розділом II 430 III. Довгострокові зобов'язання Довгострокові кредити банків 440 Довгострокові фінансові зобов'язання 450 Відстрочені податкові зобов'язання 460 Інші довгострокові зобов'язання 470 Усього за розділом III 480 IV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків 500 211,3 1207,1 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 Векселі видані 520 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 57,1 300,5 Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів 540 7,7 75,1 з бюджетом 550 5,9 9 з позабюджетних платежів 560 21 7,3 зі страхування 570 7,8 10,8 з оплати праці 580 18,9 22,4 з учасниками 590 із внутрішніх розрахунків 600 18,4 Інші поточні зобов'язання 610 29,7 13,8 Усього за розділом IV 620 377,8 1646 V. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 4022,3 5117,6 Додаток Е Звіт про фінансові результати ТОВ «Тарвакс» за 2012 рік І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ Стаття Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 13496,9 4938,6 Податок на додану вартість 15 2249,5 823,1 Акцизний збір 20 Інші вирахування з доходу 30 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 11247,4 4115,5 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 9964,8 3488,5 Валовий: 50 1282,6 627,0 - прибуток - збиток 55 Інші операційні доходи 60 Адміністративні витрати 70 102,1 102,1 Витрати на збут 80 637,1 Інші операційні витрати 90 200,0 Фінансові результати від операційної діяльності: 100 343,4 133,8 - прибуток - збиток 105 Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 Фінансові витрати 140 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: 170 343,4 133,8 - прибуток - збиток 175 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 103,0 40,1 Фінансові результати від звичайної діяльності: 190 240,4 93,7 - прибуток - збиток 195 Надзвичайні: 200 - доходи - витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий: 220 240,4 93,7 - прибуток - збиток 225 ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Матеріальні витрати 230 7882 2420 Витрати на оплату праці 240 224,7 207,3 Відрахування соціальні заходи 250 83,1 77 Амортизація 260 428,1 384 Інші операційні витрати 270 1303,4 332,5 Разом 280 9921,3 3420,8 ІІІ. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ Назва статті Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Середньорічна кількість простих акцій, тис.шт. 300 Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, грн. 320 Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330 Дивіденди на одну просту акцію 340 Похожие работы на - Аналіз та дослідження впливу конкурентної політики держави на ефективність роботи підприємства в умовах ринку (на прикладі ТОВ 'Тарвакс')   Ћ?нгв?стичний анал ?з опов?данн¤ ?ж. —тейнбека "The Pearl" СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе коном?ко-статистичний анал ?з продуктивност? прац? в тваринництв? СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ќсобливост? орган?зац?њ ? методики економ?чного анал ?зу на приватному... СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе коном?чний анал ?з матер?альних ресурс?в СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе еоретичн? засади методики анал ?зу ф?нансових ?нвестиц?й СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе стор?¤ та тенденц?њ розвитку економ?чного анал ?зу СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе ћетод ? прийоми економ?чного анал ?зу СкачатьСкачать документ Информация о работеИнформация о работе Нужна качественная работа без плагиата? Другие дипломные работы по маркетингу Не нашли материал для своей работы? Поможем написать уникальную работу Без плагиата! Узнайте © 2003 - 2022 «Библиофонд» Обратная связь Пользовательское соглашение Политика конфиденциальности Полная версия Помощь по учебным работам Консультация по курсовой работе Консультация по дипломной работе ВКР Консультация по реферату Консультация по отчетам о практике