Характеристика послуг та обсягів діяльності Торгово-промислової палати України

Характеристика послуг та обсягів діяльності ТПП

Зміст

Вступ

. Сутність та зміст комерційної діяльності

. Суб’єкти комерційної діяльності в Харкові

. ТПП України сьогодні

. Характеристика послуг та обсягів діяльності ТПП

. Пропозиції по вдосконаленню діяльності ТПП

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Стрімкий розвиток суспільних відносин в незалежній Україні позначився на становленні та розвитку законодавства, зокрема цивільного та приватного, яке призвано врегульовувати правовідносини практично в усіх сферах суспільного життя. Цивільний кодекс України регламентуючи правовий статус юридичних осіб визначає, що як підприємницька так і непідприємницькі товариства можуть здійснювати діяльність, пов’язану з отриманням прибутку. Але разом з тим, основною ознакою, що відрізняє непідприємницькі товариства від підприємницьких, є відсутність у непідприємницьких товариств права розподіляти отриманий прибуток між своїми учасниками. В свою чергу згідно з чинним законодавством некомерційні організації можуть створюватися у таких організаційно-правових формах як непідприємницьке, некомерційне партнерство, автономна некомерційна організація, державна некомерційна корпорація.

Загалом, визначаючи правовий статус непідприємницьких товариств, п.1ст.85 ЦК України зазначає, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Метою курсової роботи виступає дослідження Торгово-промислової палати України к суб’єкта комерційної діяльності та розробка шляхів щодо вдосконалення її діяльності.

1. Сутність та зміст комерційної діяльності

переходом до ринку все більшого значення набуває комерційна діяльність торговельного підприємства. Вона є неодмінною умовою його ефективної діяльності і розвитку. Останнім часом термін «комерція» набув великого поширення розповсюдження. Комерція (комерціум) - слово латинського походження (від лат. соттегсіит), що означав - торгівля. Мова йде про вільну торгівлю, основану на конкуренції приватній власності, на ризику, на вільному підприємництві, на індивідуалізмі для отримання прибутків. В умовах ринкового господарювання комерція - це вид торговельного підприємництва, найбільш важлива ділянка сучасного бізнесу. Основною фігурою товарного ринку, кваліфікованого керуючи ним, захисту прав споживачів виступає комерсант-фахівець. Комерсант - провідна професія ринкової економіки, організатор торгівлі, здорової ринкової кон’юнктури, збалансованого товарного ринку. Сучасний комерсант - це висококваліфікований менеджер, який знає кон’юнктуру і закони вільного ринку, заснованого на використанні законів вартості, попиту, пропозиції та ін. Він універсальний фахівець торговельної справи, від результативної роботи якого залежить ефективність діяльності підприємства або фірми в цілому. Юридичною основою комерції є сукупність юридичних норм, які визначають форми юридичних угод, статус торговельних підприємств, контакти осіб, які вступають в торговельні відносини. Комерсанти-фахівці призначені для комерційної діяльності на ринку товарів і послуг по забезпеченню просунення на ринок Розділ І. Теоретичні основи комерційної діяльності на ринку товарів та послуг товарів оптимального асортименту і високої якості. Вони повинні володіти мистецтвом ведення комерційних переговорів з партнерами, знати засоби і методи регулювання господарських взаємовідносин між покупцями і постачальниками товарів і послуг, споживчі властивості і методи якісної експертизи товарів, добре володіти основами рекламної справи, маркетингу, менеджменту. Термін «комерційна діяльність» з’явився в Україні нарівні з терміном «ринок», так як ринкова економіка - це економіка вільного підприємництва, при якому отримують розвиток всі комерційні процеси і відносини обміну. Отже, комерційна діяльність є складовою частиною комерційного підприємництва [6, c.110].

Підприємництво - це цілеспрямована діяльність, спрямована на отримання доходів, прибутку. Підприємництвом є організація підприємства з метою виробництва і поставки товарів на ринок, торговельного підприємства для здійснення купівлі-продажу товарів, організація фінансового закладу, фондової біржі і т.д. Підприємництво означає пошук нових економічних можливостей. Отже, комерційна діяльність - це комплекс операцій по забезпеченню процесу закупівлі і збуту на основі взаємодії господарюючих суб’єктів з метою отримання ними прибутку, а також кінцевим споживачам максимальної вигоди. Комерційна діяльність може здійснюватися на ринку товарів і послуг. Комерційна діяльність на ринку послуг може здійснюватись у вигляді надання платних послуг безпосередньо населенню, пов’язуючи виробників і споживачів, у вигляді безкоштовних послуг для закріплення іміджу і формування постійного кола клієнтів. Основна мета комерції в сфері товарного обороту - отримання прибутку, який може бути використаний на розвиток та розширення підприємництва для більш повного задоволення потреб споживачів. Торгівля, задовольняючи потреби споживачів, є кінцевим ланцюгом діяльності суб’єктів ринку. Особлива роль належить комерційній діяльності, яка пов’язана з виконанням комплексу заходів по доведенню товарів від виробника до покупця. Цілі комерційної діяльності визначають її зміст: - встановлення господарських і партнерських зв’язків із суб’єктами ринку; Комерційна діяльність - вивчення та аналіз джерел закупівлі товарів; - налагодження зв’язків виробництва зі споживанням товарів, орієнтованих на попит покупців (асортимент, обсяг, оновлення продукції, що випускається); - здійснення купівлі і продажу товарів з урахуванням ринкового середовища; - розширення існуючих і перспективний розвиток цільових ринків товарів; - скорочення витрат обороту товарів. Зміст основ комерційної діяльності включає такі напрямки: - вивчення і прогнозування ємкості ринку і попиту; - визначення потреби в товарах і послугах; - організація рекламної роботи; - планування обсягів закупівлі і реалізації товарів і послуг; - пошук і вибір найкращого партнера-постачальника або покупця; - організація товароруху; - організація оптового продажу товарів і комерційне посередництво; - роздрібна торгівля як форма комерційно-посередницької діяльності. Комерційна діяльність пов’язана практично зі всіма аспектами роботи підприємств: від технології і організації виробництва до фінансового господарювання. Для розробки правильної стратегії на ринку товарів і послуг комерційні служби підприємств повинні правильно оцінити загальний стан споживчого ринку і його тенденції в межах того регіону або сегменту, на який підприємство орієнтується. Історія розвитку комерційної діяльності Комерційна діяльність виникла в глибоку давнину з появою товарно-грошових відносин і торговельних посередників. Історія комерції починається з 4 тис. до н.е. В цей час розвивається Шумерська цивілізація, в якій визначне місце отримали закони комерції і обмінні процеси. Подальший розвиток комерційних відносин пов’язаний з історією розвитку стародавнього світу. Розділ І. Теоретичні основи комерційної діяльності на ринку товарів та послуг З розвитком комерційної діяльності монопольне положення гільдій стало гальмувати процес розвитку економіки, тому в кінці XVII-XVIII с т. гільдії були скасовані і з цього часу почали зростати організаційні структури комерції, такі як окремі фірми, торгові будинки, акціонерно-пайові товариства, торгові палати. Найбільшого поширення в цей час набули торгові палати як форма статутних об’єднань підприємців. Торгові палати активно сприяли розвитку комерційних відносин з іноземними країнами. В 1908 р. були організовані Російсько-Англійська, Російсько-Німецька і Російсько-Бельгійська торгові палати. Існування цих палат привело до активізації зовнішньоекономічної діяльності Росії. На початку ХХ с т. існувало два основних типи торгових палат: повні товариства і товариства на довірі. Повні товариства формувались із осіб,які несли повну відповідальність за діяльність торгової палати. В формуванні товариств на довірі брали участь особи , які несли відповідальність в межах внесених ними внесків. Крім торгових палат, в Україні існували всі види монопольних об’єднань, які, як правило, входили в збутові синдикати. Розвиваються ярмарки: Харківський, Київський, Сорочинський. Ярмарки представляли широке поле для здійснення контрактів і активізації діяльності як приватних підприємців, так і юридичних осіб. Однак розвиток вітчизняного підприємництва на початку ХХ с т. уповільнювався великою питомою вагою іноземного капіталу, який був гальмом для вільного обміну на внутрішньому ринку. Тому наприкінці ХХ ст. виникла об’єктивна необхідність появи нової економічної політики, основною метою якої було виведення держави з кризи і підвищення народного добробуту. Для досягнення цієї мети урядом були вжиті такі заходи: - встановлення еквівалентного обміну між містом і селом; - введення госпрозрахунку для всіх комерційних структур; - створення твердої валюти і розвиток кредитно-банківської системи; - стимулювання зацікавленості працівників у результатах праці; - розвиток різноманітних методів стимулювання [18, c.105].

комерційний інвестиція економічний співробітництво

2. Суб’єкти комерційної діяльності в Харкові

По-перше, ці суб’єкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється комерційна діяльність. Другою ознакою суб’єкта комерційної діяльності є те, що він має юридично відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Тобто у майновому відношенні суб’єкт комерційної діяльності є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників і учасників. Майно суб’єкта комерційної діяльності відокремлюється і закріплюється за ним. Третьою, суто юридичною, ознакою суб’єкта комерційної діяльності є його господарська правосуб’єктність. Він має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов’язання, виступати у судових органах. Отже, суб’єкти комерційної діяльності - це організації, які на основі юридично відокремленого майна в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Види суб’єктів комерційної діяльності Класифікація суб’єктів комерційної діяльності на види здійснюється згідно з об’єктивним матеріальним критерієм. Таким критерієм є зміст діяльності або функції суб’єкта, які він виконує в економічній системі України. З урахуванням особливостей виконуваних функцій визначаються такі суб’єкти комерційної діяльності, як: 1) підприємства та їх структурні підрозділи; 2) об’єднання підприємств; 3) фінансові та посередницькі інститути; 4) громадяни-підприємці; 5) органи державної виконавчої влади в економіці. Крім того, у кожній з цих груп враховуються особливості правового становища окремих видів суб’єктів комерційної діяльності. Підприємства відповідно до їхніх функцій посідають головне місце в економіці. З урахуванням соціально-економічної ролі торговельних підприємств їх визначають як господарюючий суб’єкт, що створюється для здійснення комерційної діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному законом порядку як комерційна юридична особа [13, c.114]. Терміну підприємство в зарубіжному комерційному праві відповідають поняття компанія або корпорація. Суб’єктами комерційної діяльності є також підрозділи підприємств та інших господарських організацій. Вони створюються самими організаціями для певної господарської діяльності. Функції і компетенцію таких суб’єктів визначають підприємства у положеннях про них. Положення затверджують органи управління організацій. Ці суб’єкти не реєструються як юридичні особи. Другим видом суб’єктів комерційної діяльності є об’єднання підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа. Об’єднаннями, згідно із законодавством, є асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Специфічним видом господарського об’єднання є промислово-фінансова група. Об’єднання підприємств створюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Третім видом суб’єктів комерційної діяльності є так звані фінансові і посередницькі інститути, що відносяться до інфраструктури ринку. Загальна риса, яка їх об’єднує, - обслуговування ринку. Фінансовий інститут можна визначити як організацію, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів. Такі акціонерні та інші господарські товариства здійснюють кредитування господарюючих суб’єктів, інвестування об’єктів підприємництва та іншої діяльності, надають страхові, комерційні та посередницькі послуги. Назви цих суб’єктів визначаються залежно від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії (товариства), товарні та фондові біржі, дочірні товариства тощо. Четвертим видом суб’єктів комерційної діяльності є громадяни-підприємці (громадяни України, іноземні громадяни, особи Комерційна діяльність без громадянства). Ці особи мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність у будь-яких організаційних формах на їх вибір (ст. 6 Закону «Про підприємництво»). Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найманої праці, вона реєструється як приватне підприємство [1, c.86]. П’ятим видом суб’єктів комерційної діяльності є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління). Види органів управління - суб’єктів комерційної діяльності системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Це: - центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; - представницькі органи та органи місцевого самоврядування; - органи управління громадських організацій; - асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об’єднання підприємств при виконанні ними функцій управління в межах делегованих їм повноважень. Поняття, види і класифікація юридичних осіб Функціонуючі в економіці юридичні особи розрізняються низкою ознак: галузевою належністю; розмірами; ступенем спеціалізації і масштабами виробництва однотипної продукції; способами організації виробництва і рівнем механізації і автоматизації; організаційно-правовими формами. Юридичні особи повинні мати самостійний баланс або кошторис. З цього визначення виходить, що всяка організація, щоб бути визнаною юридичною особою, повинна володіти чотирма характерними ознаками [9, c.274]: 1) наявність відособленого майна; 2) здатність відповідати за свої зобов’язання своїм майном; 3) здатність виступати в майновому обігу від свого імені; 4) можливість пред’являти позови і виступати як відповідач в суді, арбітражному суді. Класифікація юридичних осіб заснована на трьох основних правових формах: - на праві засновників (учасників) відносно юридичних осіб або їх майна; - на праві економічної діяльності юридичних осіб; - на організаційно-правовій формі.

. Залежно від того, які права зберігають за собою засновники (учасники) стосовно юридичних осіб або їх майна, юридичні особи можуть бути поділені на три групи: - юридичні особи, щодо яких їх учасники мають зобов’язальні права: господарські товариства і суспільства, виробничі і споживацькі кооперативи; - юридичні особи, на майно яких їх учасники (засновники) мають право власності, або, інакше, речове право: державні і муніципальні унітарні підприємства, у тому числі дочірні підприємства, а також установи, що фінансуються власником; - юридичні особи, щодо яких їх засновники (учасники) не можуть мати ніяких майнових прав (ні речових, ні зобов’язальних): суспільні і релігійні організації (об’єднання), добродійні та інші фундації об’єднання юридичних осіб (асоціації і спілки).

. Залежно від цілей діяльності будь-яка юридична особа належить до однієї з двох категорій організацій: - комерційної; - некомерційної. Комерційними організаціями визнаються юридичні особи, які переслідують вилучення прибутку як основну мету своєї діяльності. Вони можуть створюватися у формі господарських товариств і товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних підприємств. Некомерційні організації не ставлять собі за мету отримання прибутку і розподіл його між учасниками. Вони можуть бути створені у формі споживацьких кооперативів, суспільних і релігійних об’єднань, добродійних і інших організацій, а також в інших формах, передбачених законом. Такі юридичні особи мають право займатися підприємницькою діяльністю лише постільки, оскільки це необхідне для їх статутних цілей [22, c.319].

. За організаційно-правовою формою юридичні особи, що є комерційними організаціями, класифікуються таким чином: - господарські товариства; - повні товариства; - товариства на вірі (командні товариства); - господарські товариства; - з обмеженою відповідальністю; - з додатковою відповідальністю; - акціонерні товариства (відкритого і закритого типу); - унітарні підприємства; - на праві господарського ведення; - на праві оперативного управління; - виробничі кооперативи (артілі). Суть і особливості організаційно-правових форм господарювання юридичних осіб Існування різних організаційно-правових форм господарювання, як показала світова практика, є найважливішою передумовою ефективного функціонування ринкової економіки в будь-якій державі, зокрема і в Україні. В Господарському кодексі (ГК) зафіксовані різні форми господарювання, кожна з яких має свої особливості, достоїнства і недоліки. З погляду підприємництва, найбільший інтерес представляють комерційні організаційно-правові форми. Серед некомерційних форм слід виділити об’єднання юридичних осіб. Державні і муніципальні унітарні підприємства. Згідно з ГК України, унітарним підприємством визнається комерційна організація, що не наділяє правом власності на закріплене за нею власником майно. Статут унітарного підприємства, окрім звичайних відомостей (найменування, місцезнаходження і ін.), повинен містити відомості про предмет і цілі діяльності підприємства, а також про розмір його статутної фундації, порядок і джерела його формування. Унітарне підприємство відповідає за свої зобов’язання всім майном, що належить йому, і не несе відповідальності за зобов’язання власника цього майна. Правове положення державних і, муніципальних унітарних підприємств визначається Господарським кодексом України і законом про ці підприємства. Унітарні підприємства мають ряд особливостей, що відрізняють їх від інших комерційних організацій [26, c.137].

У форму господарювання унітарного підприємства закладений принцип унітарності (на відміну від інших комерційних організацій, в основі яких лежить принцип корпоративності). Принцип унітарності означає, що відповідна комерційна організація не наділяється правом власності на закріплене за нею майно. Власником цього майна залишається засновник організації, тобто держава.

Майно унітарного підприємства є неподільним і ні за яких умов не може бути розподілене по внесках, частках і паях, у тому числі між працівниками унітарного підприємства. У цьому полягає головна відмінність унітарного підприємства від інших комерційних організацій господарських товариств і товариств, виробничих кооперативів.

Унітарні підприємства мають особливий майновий статус, згідно з яким право власності зберігається за засновником, а майно закріплюється за унітарним підприємством лише на обмеженому речовому праві (господарського ведення або оперативного управління) [5, c.227].

Істотною особливістю, що відрізняє унітарне підприємство від інших комерційних організацій, є управління таким підприємством. Керівник унітарного підприємства назначається власником або уповноваженим власником органом, яким він і підзвітний. Залежно від того, кому належить власність, унітарні підприємства можуть бути державними або муніципальними. Унітарні підприємства поділяються на дві категорії залежно від прав, що надаються засновником: 1) право господарського ведення; 2) право оперативного управління. Права господарського ведення і оперативного управління складають особливий різновид речових прав, не відомий країнам з класичною ринковою економікою. Вони покликані оформити майнову базу для самостійної участі в цивільних правовідносинах юридичних осіб - не власників. Відповідно до ГК України право господарського ведення - це право державного або муніципального унітарного підприємства володіти, користуватися і розпоряджатися майном власника в межах, встановлених законом або іншими правовими актами [15, c.448].

. ТПП України сьогодні

лютого 1912 року в залі врочистих засідань Київського комерційного інституту відбулися установчі збори Південно-Західного відділення Російської Експортної Палати, вплив якого поширювався спочатку на Київську, Подільську й Волинську губернії. Із цього часу починається розвиток палатовського руху в Україні в ХХ столітті.

Виступаючи на установчих зборах, професор М.В. Довнар-Запольський - перший голова правління Відділення палати, зокрема, сказав:

Міжнародні відносини в цей час у найсильнішій мері базуються на торговельних відносинах. З іншого боку, торговельна конкуренція на світовому ринку досяглася таких меж і виробила такі форми, при яких окреме підприємство, як би могутньо воно не було, не може відокремлено працювати на світовому ринку... Звідси випливає потреба в організаціях, які поєднували б у цій загальній роботі зацікавлених осіб. Такими організаціями є торговельні й експортні палати [27].

Їм слід одержати голос і вага при розробці найрізноманітніших поточних питань державному життя й державних заходів, пов'язаних з торгівлею й промисловістю.

Примітно, що після періоду соціальних потрясінь і цивільної війни однієї з перших дореволюційних організацій радянським урядом була відроджена Експортна палата - як недержавний, незалежний орган.

В Україні відділення Російсько-Східної палати почало функціонувати в Харкову в 1924 році. А через рік з ініціативи уряду замість нього була створена Українсько-Східна торговельна палата.

Зміни в економіці й політику колишнього СРСР так чи інакше відбивалися на статусі палат, які формально залишалися незалежними. При цьому палатовское рух ширився, охоплюючи системою відділень, бюро, фірм «Внешсервис» усі регіони України.

Торгово-промислова палата України створена в 1972 році на базі відділення ТПП СРСР. А як Палата незалежної України вона початку активно розвиватися з 1992 року. 2 грудня 1997 року Верховною Радою прийнятий Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» <javascript:OpenWinDif('lgldoc',%20'/ru/legalbase/zua97671.html',%20645,%20440,%201)>.

ТПП України, відповідно до Закону, - недержавна неприбуткова самокерована організація, яка на добровільних початках поєднує юридичних осіб і громадян України, зареєстрованих як підприємці, а також їх об'єднання.

Організаційна структура ТТП наведена на рис.2.1.

Члени ТПП України

      Суб’єкти господарювання діяльності ( близько 9 тисяч)

      Регіональні торгово-промислові палати (27)

З'їзд ТПП України

Вищий керівний орган ТПП України.

Скликається не рідше одного разу в п'ять років

Рада ТПП України

Обирається З'їздом ТПП України на 5-літній строк.

Здійснює загальне керівництво Палатою в період між З'їздами.

члена Ради

Президія ТПП України

Обирається Радою ТПП України строком на 5 років.

Здійснює поточне керівництво діяльністю ТПП України.

Склад Президії:

Президент;

перший віце-президент, генеральний секретар Президії;

три віце-президенти;

десять членів Президії

Апарат ТПП України

      Керівництво та підрозділи

Підприємства й організації ТПП України

      Фірма «РЕГІОН»

      Міжнародна академія фінансів та інвестицій

Торгово-промислова палата України, відповідно до Закон <javascript:OpenWinDif('lgldoc',%20'/ru/legalbase/zua97671.html',%20645,%20440,%201)>у, - недержавна неприбуткова самокерована організація, яка на добровільних початках поєднує юридичних осіб і громадян України, зареєстрованих як підприємці, а також їх об'єднання.

Нині членами ТПП України є близько 9 тисяч підприємств і фірм різних форм власності.

Головне завдання Палати - створення сприятливих умов для підприємницької діяльності, сприяння всебічному розвитку науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями й підприємцями закордонних країн, вистава інтересів членів Палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами.

ТПП України виконує свої функції самостійно або через регіональні торгово-промислові палати, що діють на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя, а також через створені їй підприємства й інші організації, які вона поєднує, і діяльність яких координує [10].

Палати надають практичну допомогу підприємцям у здійсненні торгово-економічних операцій на внутрішньому й зовнішньому ринках, сприяють розвитку експорту українських товарів і послуг, для чого надають своїм членам широкий спектр професійних послуг, у тому числі консультаційні послуги з питань зовнішньої торгівлі й оцінці ринків, проводять незалежну експертизу товарів, здійснюють оцінку нерухомості, декларування зовнішньоторговельних вантажів ( за домовленістю з митними органами), надають патентно-ліцензійні послуги, послуги по штриховім кодуванню товарів та ін. Палати надають українським і іноземним підприємцям ділову, юридичну інформацію, організовують семінари, конференції, виставки в Україні й за рубежем, забезпечують ділові переговори по економічних питаннях, надають інші послуги для здійснення підприємницької діяльності.

Торгово-промислова палата України й регіональні палати вповноважені Урядом України видавати сертифікати про походження товарів, надають послуги, пов'язані з видачею зазначених сертифікатів.

Палата засвідчує обставини форс-мажору, а також торговельні й портові порядки, прийняті в Україні.

ТПП України веде Недержавний реєстр вітчизняних підприємств, фінансовий стан яких свідчить про їхню надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні й за її межами. Реєстраційне свідчення, видане Палатою, підтверджує стабільний фінансовий стан підприємства, дає гарантію їх партнерам у тому, що таким підприємствам можна довіряти.

При ТПП України діє Міжнародний комерційний арбітражний суд, який одержав широке визнання у світі.

При Палаті функціонують галузеві комітети підприємців, які проводять незалежну експертизу нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку й зовнішньоекономічну діяльність, а також з інших питань, що стосуються правий і інтересів підприємців; готовлять від імені членів Палати пропозиції органам державної влади по їхньому вдосконалюванню.

ТПП України є членом Міжнародної торгової палати і Всесвітньої федерації торгових палат <#"875577.files/image001.gif">

4. Характеристика послуг та обсягів діяльності ТПП

Розглянемо основний перелік послуг, що надаються ТПП.

. Організація міжнародного економічного співробітництва

§ Організація ділових місій українських підприємців у закордонні країни

§   Організація участі представників ділових кіл України в роботі симпозіумів, конференцій і форумів, проведених за рубежем

§   Запрошення й приймання в Україні ділових іноземних делегацій і окремих підприємців

§   Організація бізнес-форумів, зустрічей і переговорів представників українських підприємств із закордонними підприємцями, що перебувають в Україні, з питань співробітництва

§   Організація й проведення презентацій іноземних фірм в Україні

§ Пошук, добір партнерів для реалізації різних видів і форм ділового зовнішньоекономічного співробітництва (торгівля, СП, кооперація і т.д.) шляхом обробки й активного поширення ділових пропозицій і запитів українських і закордонних фірм

§ Розміщення ділових пропозицій українських компаній, зацікавлених у встановленні ділових контактів із причорноморськими країнами, в інформаційній системі Ділової ради Чорноморського економічного співробітництва, а також у щорічно видаваному каталозі, розповсюджуваному на міжнародних форумах, конференціях, презентаціях в Україні й за її межами, серед торгово-економічних місій у складі посольств України за рубежем [7, c.249].

2. Сприяння інвестиціям і інноваціям

§ Допомога в пошуку й залученні інвесторів, супровід угод

§   Консультації по підготовці інвестиційних проектів, бізнес-планів

§   Експертиза інвестиційних і інноваційних проектів

§   Пошук фінансування для інновацій, трансферу технологій

§   Збір заявок від українських підприємств, зацікавлених в інвестиціях

§   Видання щорічного Каталогу інвестиційних пропозицій українських компаній (друкована й електронна версії англійською мовою)

§   Поширення каталогу на міжнародних форумах, конференціях, презентаціях в Україні й за її межами, серед торгово-економічних місій у складі посольств України за рубежем

§   Консультації по захисту корпоративних прав власності

§   Допомога в налагодженні корпоративного керування й зв'язків з інвесторами

§   Коучинг у стратегічнім плануванні розвитку бізнесу

§   Практична підтримка ведення бізнесу в Україні для іноземних підприємств, пошук місцевих партнерів, об'єктів для інвестування, персоналу

§ Керування разработками, моніторингу й реалізації міжнародних проектів і програм

§   Організація й проведення тренінгів, конференцій і форумів

§   Здійснення економічних досліджень на замовлення вітчизняних і закордонних компаній

§   Організація в Україні й за рубежем навчання й стажування українських фахівців

3. Організація й проведення виставок

§ Організація й проведення міжнародних і іноземних виставок в Україні

§   Організація самостійних виставок, а також експозицій і стендів українських підприємств на міжнародних виставках і ярмарках за рубежем

§   Технічне забезпечення виставок

§   Надання виставочних площ у виставочному центрі ТПП України загальною площею 1700 кв.м, а також приміщень для проведення супутніх заходів - конференцій, презентацій, круглих столів

Ведення Реєстру надійних партнерів

§ Перевірка документів для внесення до Реєстру, реєстрація (перереєстрація), видача свідчення

§   Надання з Реєстру по запитах українських і іноземних фірм відомостей, що не є комерційною таємницею

4. Довідково-інформаційні послуги

§ Фактографічні довідки по будь-яких напрямках ділової інформації (коди товарів по ТН ВЭД, мита, статистичні й економічні показники, тарифи, пільги й т.п.)

§   Адресно-Номенклатурні довідки, включаючи назву підприємства, фірми, дані про основну діяльність, види продукції, а також адреси, коди, телефони, факси й ін.

§   Світові довідкові ціни, ціни орієнтування на сировину, вироби, товари, устаткування на ринках закордонних країн

§   Організація й проведення моніторингу ринку; кон'юнктурне дослідження з товарної групи або окремого товару; пошук і експертиза аналогів, порівняльний аналіз цін

§   Пошук потенційних партнерів для реалізації різних форм ділового зовнішньоекономічного співробітництва (торгівля, СП, кооперація і т.д.)

§   Поширення ділових пропозицій українських і закордонних фірм

§   Бібліографічні й інші довідково-інформаційні послуги

5. Юридичні послуги

§ Правова експертиза документів на предмет настання форс-мажорних обставин, видача сертифіката або мотивована відмова в його видачі

§   Правова експертиза контрактів (договорів) і консультування по контрактах

§   Складання й оформлення претензій, позовних заяв

§   Розробка й складання документів правового характеру, необхідних для ведення господарської й зовнішньоекономічної діяльності

§   Консультації й роз'яснення з питань господарської й зовнішньоекономічної діяльності

§   Складання письмових довідок по законодавству України по темі замовника

§   Тематичний добір нормативних актів, що регулюють господарську й зовнішньоекономічну діяльність в Україні

§ Юридичний супровід угод, об'єктом яких є інтелектуальна власність

§   Судовий захист порушених патентних і авторських прав

6. Оформлення сертифікатів походження

§ Підтвердження країни походження товарів, експортованих з України, і видача відповідних сертифікатів походження

§  Видача карнетов ATA - уніфікованих міжнародних митних документів для оформлення тимчасового ввозу/вивозу виставочних вантажів, товарних зразків, професійного встаткування й деяких інших категорій товарів.

.        Лабораторні дослідження

1. Визначення фізико-хімічних показників харчової продукції

2.      Визначення мікробіологічних показників

.        Визначення органолептичних показників харчової продукції

.        Визначення змісту:

§ токсичних елементів;

§   нітратів і нітритів;

§   пестицидів;

§   антибіотиків;

§   мікотоксинів;

§   гістаміна;

§   N-Нітрозамінов;

§   харчових добавок;

§   гормональних препаратів;

§   радіонуклідів.

5. Визначення кількісного і якісного змісту ГМО

8. Оцінка майна, нематеріальних активів, землі

Оцінка майна, нематеріальних активів:

§ оцінка об'єктів у матеріальній формі

§   оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів

§   оцінка майнових прав і нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності

Визначення вартості земельних ділянок при купівлі-продажі, заставі, приватизації, відчуженні, інвестиції:

§ оцінка земель сільськогосподарського призначення

§   оцінка земель несільськогосподарського призначення за границями населених пунктів

Спеціалізовані консультації для замовників торгів з питань:

§ організації торгів по будь-якому предмету закупівлі;

§   підготовки й розміщення оголошення про проведення торгів і його результатах;

§   розробки тендерної документації по будь-якому предмету закупівлі;

§   складання звітності про проведення процедур закупівель;

§   складання проекту договору;

§   аудит проведених процедур закупівель у частині правомірності розв'язків тендерного комітету й складання висновку із пропозиціями по усуненню порушень;

§   формування пакета документів для узгодження процедури закупівлі в одного виконавця, у тому числі необхідних довідок.

Спеціалізовані консультації для учасників торгів з питань:

§ аналіз тендерної документації на відповідність її чинному законодавству;

§   формування й оформлення тендерної пропозиції;

§   складання запитів до замовника торгів;

§   складання скарги в Міністерство економіки України або замовникові торгів на дії замовника;

§   виконання договору про закупівлю, внесення змін у діючий договір про закупівлю.

§ Публікація матеріалів про актуальні проблеми зовнішньої торгівлі, становленні ринкових відносин в Україні, оглядів світових ринків, ділових пропозицій закордонних і українських фірм, юридичної, митної, цінової й іншої інформації

§   Розробка й розміщення реклами товарів і послуг українських і іноземних компаній у журналі «Діловий Вісник»

§   Організація й проведення прес-конференцій

§ Розробка товарного знаку

§   Розробка фірмового стилю і його поліграфічне виконання [27]

При Торгово-промисловій палаті України діють Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія, діяльність яких регулюється законодавством України.

Торгово-промислова палата України представляє інтереси своїх членів у Міжнародній торговій палаті, а також в інших міжнародних організаціях з питань підприємницької діяльності.

У ділових колах України Палату визнають одним із найбільш авторитетних об'єднань підприємців. Вона здобула визнання не тільки в Україні, а й за її межами. Усвідомлюючи виклики європейської інтеграції, палата відіграє головну роль у реалізації політики, спрямованої на максимально ефективне використання всіх позитивних наслідків цієї інтеграції.

В умовах формування принципів вільного підприємництва ТПП України разом із регіональними палатами виступають надійними діловими партнерами підприємців, надаючи їм практичну допомогу в господарській діяльності, постійно вдосконалюючи якість надання традиційних та впроваджуючи нові, покликані економічними реформами, види послуг.

Зважаючи на це, закономірним є зростання кількості членів як регіональних, так і ТПП України. Наприклад, на 1 січня 2016 р. Торгово-промислова палата України об'єднувала 6364 юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Членська база торгово-промислової палати з року в рік зростає. За 2015 р. вона поповнилася майже 900 новими членами і зросла більше ніж на 16 % [4].

Розвитку зовнішніх економічних зв'язків сприяють двосторонні угоди про співпрацю, укладені ТПП України з торгово-промисловими палатами, іншими партнерськими організаціями з 88 країн.

Відповідальні працівники Торгово-промислової палати України входять до складу 29 міжурядових комісій з питань торговельно-економічного співробітництва.

За 2015 р. у ТПП України прийнято 113 делегацій із 55 країн світу. У 2015 р. Торгово-промислові палати України відвідали делегації на чолі з прем'єр-міністрами Азербайджану, Латвії, Словаччини, Туреччини; міністри Еквадору, Перу, Франції; посли та інші дипломати високого рангу з 24 країн.

Знаковою подією стала участь Торгово-промислової палати України у XII конгресі Асоціації торгово-промислових палат Європи (Європалати), членом якої ТПП України стала у 2002 р. На цьому конгресі, який відбувався у Відні на базі Федеральної палати економіки Австрії, одного з керівників Торгово-промислової палати України обрано до складу Ради директорів Європалати, що свідчить про довіру і визнання значення української ТПП на міжнародному рівні. Нині ТПП України - єдиний представник торгово-промислових палат країн - учасниць СНД в Європалаті, що об'єднує національні палати 43 країн Європи, які представляють 1600 регіональних палат загальною кількістю 15 млн членів, і в яких працюють понад 120 млн осіб [17, c.336].

У 2015 р. у системі ТПП України було проведено 232 виставкових заходи на площі понад 117 793 кв. м. Серед послуг, що надає палата, можна назвати довідково-інформаційні консультативні послуги. Однією з найвагоміших послуг є експертиза та сертифікація товарів. У звітному періоді фахівцями торгово-промислових палат України засвідчено та видано замовникам понад 357 тис. сертифікатів походження товарів, з них - понад 65 тис. форми "а", що майже удвічі більше ніж 2003 р. На належному рівні ведеться освітня та договірна правова робота.

При ТПП України працює Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія. Протягом звітного періоду у провадженні МКАС було 395 справ, у тому числі 262, які надійшли у 2015 p., і 133, що становили залишок на 1 січня 2015 р. Розглянуто 285 справ, не розглянуто - 110.

Українська торгово-промислова палата продовжує свою важливу роботу, допомагаючи підприємцям України зміцнювати економіку нашої країни [24, c.6].

. Пропозиції по вдосконаленню діяльності ТПП

Розглянемо основні напрямки міжнародного співробітництва ТПП із різними країнами.

Отже, обсяги торгівлі між Україною та Словенію ще не досягли докризового рівня. Але ми повинні враховувати середньострокову перспективу, сподіваючись на майбутнє членство в Європейському Союзі, членом якого Словенія перебуває вже 4 роки.

Голова словенської частини українсько-словенської Міжурядової комісії з питань торговельно-економічного співробітництва Владимир Гаспарич назвав ті сфери, в яких співпраця може дати хороші результати: альтернативна електроенергетика, хімічна промисловість, будівництво, фармацевтика, наука, екологія.

Економічний потенціал Республіки Словенія презентував Сандрі Брезовнік, її туризм - Ірена Ругель. Країна зі стабільною економікою. Щорічний ріст ВВП - 4%. В експорті переважають автомобілі. У даній сфері працюють 15 тис. чоловік із загального двомільйонного населення. За якістю життя Словенія посідає 27-ме місце у світі. Один працівник заробляє 25 доларів за годину [3, c.4].

Словенія посідає друге місце в Європі за кількістю лісів - 58% території країни, 36% - заповідні місця. Туристам є що оглянути.

У конференц-залі ТПП України відбулось підписання угод про співробітництво між автомобільним кластером Словенії й асоціацією «Автопром України», групою компаній «Єловіца» та Торговим домом «Єловіца-Україна».

Представники бізнес-кіл В’єтнаму зацікавлені у розширенні ділових зв’язків із вітчизняними підприємствами у сферах цивільного та промислового будівництва, виробництва електроенергії, телекомунікаційних послуг, IT-технологій, банківській і фінансовій. Багато йшлося на форумі й про можливості інвестування у В’єтнамі та Україні. Цього потребують такі галузі, як залізничний транспорт, кораблебудування й морський транспорт. Є передумови для розширення торгівлі у фармацевтичній галузі, сільському господарстві.

«Нам дуже важливо зберегти динаміку наших стосунків, - підкреслив заступник директора департаменту торговельно-економічного співробітництва Міністерства економічного розвитку й торгівлі України Володимир Ткачук. За 8 місяців поточного року товарообіг між країнами досяг 168 млн. доларів. Сьогодні мова йде про нові інвестиційні проекти з в’єтнамською стороною на території України».

Вітчизняні компанії у В’єтнамі мають традиційні преференції в поставках мінеральних ресурсів, продукції енергетичної, хімічної, металургійної, харчової промисловості. «Обидві сторони зацікавлені не тільки у розширенні торгових стосунків, а більше - в обміні досвідом і новими технологіями у різних сферах», - підкреслив заступник директора департаменту європейського ринку Міністерства промисловості й торгівлі СРВ Зионг Хоанг Мін [23, с. 263].

Досліджуючи правовий статус торгово-промислових палат в Україні слід зазначити, що упродовж часу становлення, її статус постійно змінювався. І лише за часів незалежної України, з прийняттям низки нормативно-правових актів відбувається його утвердження та поліпшення. Підтвердженням даного аспекту є той факт, що до отримання України незалежності, торгово-промислові палати не мали практично ніякого впливу на економічну політику держави. На даному етапі розвитку ТПП України співпрацюють з Асоціацією торгово-промислових палат Європи, є членом Асоціації торгово-промислових палат Центральної Європейської Ініціативи, Ділової Ради Чорноморського економічного співробітництва, налагоджено зв’язки з аналогічними національними та регіональними структурами країн світу. Більш міцні зв’язки встановлені на основі багатосторонніх і двосторонніх договорів з палатами 50 держав світу. Торгово-промислова палата України бере участь у створенні змішаних торгових палат, рад, здійснює кроки до відкриття за кордоном своїх представництв.

Все вище викладене, безумовно, підтверджує підвищення рівня правового статусу Торгово-промислової палати України, але разом з тим слід визначити значні поступальні зміни у її правовому режимі. Зокрема, сьогодні ТПП України - це міцне об’єднання промисловців і підприємців.

Стабільно і чітко спланована структура стала надійною опорою органів виконавчої влади у вирішенні питань підтримки підприємництва, у захисті їх законних прав та інтересів. Спектр питань діяльності торгово-промислових палат значно розширився, що обумовило підвищення ефективності форм ділового співробітництва з іноземними суб’єктами, довідково-інформаційне забезпечення учасників зовнішньоекономічної діяльності, здійснення послуг з експертизи та сертифікації продукції, декларування вантажів, оцінки майнових прав та бізнесу, надання правових консультацій, підготовка матеріалів досудового розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України, який займається захистом майнових та особистих немайнових прав юридичних осіб - членів палати, а також сприяє скороченню термінів розгляду зовнішньоекономічних розбіжностей, що загалом входить до переліку питань, які знаходяться в компетенції колективу палат[2, c.174].

Досліджуючи становлення правового статусу ТПП України та враховуючи організаційно-правові процеси, пов’язані з її розвитком, слід зазначити, що сучасний етап відзначився низкою заходів, направлених на підвищення рівня її правового статусу. Зокрема: а) прийняття у 1997 році Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Постанова Кабінету міністрів від 1 квітня 1999 року “Про підтримку діяльності Торгово-промислових палат”; б) в абсолютній більшості регіонах відмічено повну підтримку з боку органів виконавчої влади та тісна співпраця з ними; в) розбудова незалежної компетентної системи ТПП, обумовлює удосконалення торгово-промислової політики України.

Розвиток ринкових відносин в Україні, інтеграція її до СОТ та Євросоюзу обумовив новітній етап в розвитку торгово-промислових палат і утвердження її правового статусу. Тому, на сьогодні, одним з головних напрямків діяльності ТПП України є налагодження ділового співробітництва із суб’єктами міжнародного права.   Другим напрямком діяльності ТПП України є інформаційне забезпечення діяльності дійсних членів палати. Для досягнення цієї мети ведеться пошук потенційних партнерів, готуються адресні довідки щодо об’єктів інвестиційної зацікавленості суб’єктів, консультації та цінові довідки, здійснюється надання пропозицій та запитів.

На сучасному етапі особливої актуальності набуває всебічний розвиток системи Торгово-промислових палат в регіонах. В рамках даного процесу відбувається удосконалення діяльності палат, використання їх потенційних можливостей за умови здійснення адміністративної реформи. Тому для успішного проведення даних заходів необхідно [16, c.365]:

1) проведення за підтримки обласної державної адміністрації конкурсів і тендерів щодо надання різноманітних послуг для державних та комунальних потреб;

) приймати участь у формуванні разом з Міністерством освіти і науки України ринку об’єктів інтелектуальної власності, створення в системі Палати служби захисту цих об’єктів досудового розгляду спорів з питань інтелектуальної власності;

) здійснювати участь ТПП за підтримки Державної податкової служби і Держкомкордону в комплексі заходів з прискорення митної обробки вантажів в пунктах пропуску через Державний Кордон України з метою спрощення оформлення необхідних документів і скорочення часу, який витрачається на кордонний та митний догляд, розширення діяльності регіональних палат, як митних брокерів;

) здійснювати підготовку разом з Державною податковою службою, зацікавленими Міністерствами та відомствами нормативно-правових актів щодо приєднання України до конвенцій про тимчасовий ввіз майна, що у відповідності зі світовою практикою здійснюється торгово-промисловими палатами.

Тому, визначення цих питань сприяло б росту рейтингу України, активізації її зовнішньої торгівлі, реальної та ефективної підтримки вітчизняного виробника. І як наслідок слід, на підставі чинного законодавства інтенсивніше реалізовувати невикористані можливості, активніше співпрацювати з органами виконавчої влади, розширювати рамки зовнішньоекономічного співробітництва, більш різноманітними, розробити виставкові заходи, прикордонні контакти, враховуючи наближення щодо входження до Євросоюзу.

Окрім цього, для удосконалення роботи ТПП важливу роль відіграє підвищення інвестиційного клімату в Україні.

Недостатній ступінь довіри іноземних інвесторів до України та високий рівень інвестиційного ризику зумовлюють низький рівень надходжень інвестицій. Причинами цього є несприятливий інвестиційний клімат (недостатня макроекономічна та політична стабільність; непрозора законодавча база; нерозвиненість інвестиційної інфраструктури). Чинники, які впливають на прийняття рішень щодо іноземного фінансування проектів, мають різну вагомість і не є постійними [20, c.401].

Держава має різні важелі для сприяння залученню іноземного капіталу. Найважливіші з них формують механізм залучення іноземного капіталу:

інформаційне забезпечення;

надання податкових пільг;

надання митних пільг;

використання фінансового механізму;

державні гарантії (неможливість примусового вилучення іноземного капіталу).

Інформаційне забезпечення й центри допомоги іноземним бізнесменам мають інформувати інвесторів про різні проекти й умови їх здійснення за кордоном, систему оподаткування, адміністративно-правові процедури господарської діяльності тощо.

Система податкових і митних пільг передбачає податкові канікули, зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого прибутку чи інвестування у певні регіони й галузі, захист від подвійного оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів. У спеціальних економічних зонах діє ще розвиненіша система податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур. Це, зокрема, зміцнення позицій національної грошової одиниці, її конвертованість; можливість для підприємств, створених з участю іноземних інвесторів, вільно конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери.

Підприємці США вважають, що інвестиції у країни з високим рівнем політичних, географічних, валютних, фінансових, інвестиційних та інфляційних ризиків повинні мати мінімальну норму прибутку - щонайменше 25 %. В Україні ця норма майже вдвічі нижча, до того ж має великий термін окупності капіталу. За оцінками західних дослідників, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6 %, термін окупності - 6 років, в Україні ці показники дорівнюють відповідно 21 % і 11 років [14, c.239].

Крім того, існують інші негативні моменти: насамперед, це бюрократичні перешкоди й легітимна невизначеність у процесі приватизації; відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку (здебільшого через вивезення продукції видобувних і сировинних галузей, що має попит на світових ринках).

В Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, яке містить понад 100 правових і нормативних документів (законів, постанов, указів, положень, інструкцій тощо). До них належить і Закон України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. У ньому є позитивні моменти щодо особливостей режиму іноземного інвестування, чіткого визначення видів іноземних інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій захисту іноземного капіталу. Зокрема, для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності; для інвестиційних проектів із залученими іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Проте, варто зауважити, що вітчизняна законодавча база має, принаймні, два основних недоліки: по-перше, нестабільність і ненадійність, по-друге, відсутність комплексності й наявність суперечностей у законодавчих актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати виробничо-господарську й фінансову діяльність об’єктів інвестування, тому стабільна нормативна база для іноземного інвестора є важливішою, ніж пільги.

Тому, актуальним стає завдання підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів та реальної конкуренції за інвестиції з економіками сусідніх держав (у першу чергу, країн Центральної та Східної Європи). Головними інструментами у боротьбі за інвестиції є реальне, а не декларативне покращення інвестиційного клімату, зменшення бюрократичних процедур, спрощення регуляторно-реєстраційних вимог та вжиття радикальних заходів щодо дієвого захисту інвестицій. Виходом із ситуації є обґрунтування раціональної інвестиційної політики, в якій пріоритет матимуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Така концепція забезпечить підвищення інвестиційної активності за наявності певних економічних передумов, якими є [11, c.115]:

промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новітній науково-технічній базі;

обґрунтування вибору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкурентні позиції країни на світових ринках;

створення динамічного експортного потенціалу, що може швидко адаптуватися до кон’юнктури зовнішнього ринкового середовища;

розвиток виробництва продукції виробничо-технічного призначення.

Наявність економічних передумов підвищення інвестиційної активності має стати реальною основою для обґрунтованого визначення мети залучення іноземних інвестицій у різні сфери української економіки (насамперед, в індустрію). Основними цілями повинні бути такі:

структурна перебудова промислового комплексу;

сприяння досягненню сучасного технічного рівня розвитку на основі новітніх технологій;

розвиток ресурсозберігаючих, наукоємних та екологічно чистих технологій;

збільшення обсягів експортного потенціалу країни;

подолання залежності національної економіки від імпорту;

створення виробництв із використанням місцевих природних ресурсів;

сприяння розвитку приватного сектору.

Досягти цього можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Перш за все, для покращення інвестиційного клімату в Україні необхідно знайти економічний механізм, який дав би змогу збалансувати норму прибутку, рівень ризику, стимули й гарантії для залучення іноземних інвестицій у процес приватизації та розвитку експортного потенціалу, забезпечив би бажаний кінцевий результат інвестування, тобто помітний внесок у розвиток економіки, підвищення ефективності її функціонування, впровадження сучасних технологій і методів управління.

Важливо обрати пріоритети в інвестиційному процесі, які б забезпечили найвищий рівень його ефективності. Це зумовлює потребу здійснення таких заходів [19, c.441]:

звуження напрямів інвестування і запровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу;

включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів;

залучення іноземних партнерів до запровадження інвестиційних проектів, пов’язаних із використанням інноваційного і промислового потенціалу;

створення нових організаційних форм інтеграції фінансового і промислового капіталу;

розробка і запровадження регіональних програм інвестування. При цьому іноземні кредити під державні гарантії потрібно спрямовувати, насамперед, у пріоритетні сфери на фінансування інвестиційних проектів, які забезпечать розвиток експортного потенціалу, і галузі, де терміни окупності виробничих інвестицій є порівняно малими.

Також слід вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Економіко-організаційний блок механізму залучення інвестицій може функціонувати лише разом із ефективним механізмом державних гарантій і системою законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення іноземних інвестицій, організації системи страхування й перестрахування іноземних інвестицій, сприяння розвитку банківсько-кредитної системи.

Для створення ефективної системи залучення іноземних інвестицій, передусім, необхідно сформувати відповідну законодавчу базу. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії, визначити можливості отримання прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування й експлуатації природних ресурсів. Потребує найретельнішого обґрунтування й система валютного регулювання.

Варто зазначити, що було б доцільно підтримувати інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток приватного сектору (насамперед, малих і середніх підприємств, які повинні одержати доступ до інвестиційних кредитів і страхування), організовувати виставки інвестиційних проектів, створювати контрактові біржі [25, c.93].

Висновок

Проаналізувавши стан Торгово-промислової палати України та її значення для розвитку вітчизняних підприємств на національному та регіональному рівнях, можна зробити висновок, що ТПП як суспільна інституція функціонує недосконало, законодавчо закріплені функції значною мірою не виконує, тим самим поступаючись у ефективності торгово-промисловим палатам зарубіжних країн. У першу чергу, це зумовлено нездатністю громадського суспільства сформувати повноцінні інституції і впливати на розвиток господарства на усіх рівнях господарювання. Процес подальшого вдосконалення такої важливої ланки ринкової інфраструктури, як ТПП, буде результативним лише в органічному поєднанні зі становленням громадянського суспільства.

За такої умови буде доречним використання австрійського досвіду. На відміну від торгово-промислових палат в Україні, всі австрійські компанії є членами Палати економіки Австрії і сплачують відповідні внески. За рахунок цих надходжень Палата економіки Австрії може фінансувати торговельно-економічні відділи по всій країні і за кордоном. Якщо австрійська компанія звертається з питаннями щодо експорту чи збуту своїх товарів або за юридичною консультацією, то Палата одразу ж направляє ці запити торговельно-економічним відділам. Використання закордонного досвіду допоможе українським підприємствам мінімізувати витрати при здійсненні контрактних відносин, налагодити канали збуту, збалансувати регіональні диспропорції, вести свій реєстр підприємств і формувати їх рейтинг.

Важливим є також удосконалення Торгово-промислової палати як самостійної господарської одиниці. Існує термінова необхідність у розробці стратегії розвитку системи торгово-промислових палат України з урахуванням регіональних особливостей, підвищення компетентності управлінських кадрів, створення механізму утримання інтелектуального капіталу в організації.

Список використаних джерел

1.        Багрова І.В., Редіна Н.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств. - К.: ЦНЛ, 2004 - 580 с.

2.      Береславська О.І., Накононечний О.М., Пясецька М.Г. та ін. Міжнародні розра хунки та валютні операції: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 392 с.

.        Бровков С., Руденко Л. Валютно-фінансовий механізм у міжнародному бізне-сі. - К.: ТОВ «Агентство «Україна» 2001. - 380 с. 4

.        Бродский решил разобраться с Торгово-промышлен-ной палатой // Сегодня.ua. - 2011 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : #"875577.files/image002.jpg">

Додаток 2. Інструменти регулювання комерційної діяльності