Оцінка діяльності ФГ 'Красляни' Маловисківського району Кіровоградської області

Оцінка діяльності ФГ 'Красляни' Маловисківського району Кіровоградської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Факультет менеджменту ЗЕД

ЗВІТ

з виробничої практики в ФГ «Красляни»

Маловисківського району Кіровоградської області

Студентки ІV курсу 42-з групи

САВЧЕНКО МАРІЇ ІВАНІВНИ

Керівник практики:

від кафедри

_________________________

від підприємства

_________________________

УМАНЬ 2011

Вступ

Комплексна виробнича практика студентів з фаху є важливим етапом процесу здобуття професійних знань у вищому навчальному закладі, є продовженням навчально-виховного процесу в умовах виробництва, активною формою поєднання теорії і практики навчання.

Практичне навчання студентів має вирішальне значення в підготовці висококваліфікованих спеціалістів, які в змозі виконувати поставлені перед ними управлінські, організаційні, економічні, виробничі завдання, вирішувати складні фінансові, екологічні, соціальні та інші актуальні проблеми новітнього етапу функціонування економіки.

Сучасний етап реформування сільськогосподарських підприємств передбачає діяльність в умовах конкурентного середовища, що є головною ознакою ринкових відносин. Головними задачами розвитку економіки на є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Тому для здійснення ефективної діяльності та створення необхідних умов для реалізації прибуткового виробництва комерційні організації повинні проводити виважене управління, що охоплює усі сфери функціонування виробничої системи та здійснюється шляхом впровадження в практику різного роду новацій та результатів науково-технічного прогресу, якісного поліпшення внутрігосподарських відносин, запровадження ефективного механізму управління персоналом, впровадження орендно-пайових та земельно-орендних відносин, прогресивних форм оплати праці.

Основною метою практики є закріплення і поглиблення теоретичних знань студентів із усього блоку вивчених професійно-орієнтованих дисциплін, формування практичних умінь і навичок управління виробничими процесами та підрозділами.

Дану виробничу практику я проходила на базі ФГ «Красляни», видом діяльності якого є вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції. Під час проходження практики на даному підприємстві я здобула цінний досвід, ознайомившись з практичними аспектами управління діяльністю, здійснення оперативного керівництва та планування, ведення обліку та документації, маючи змогу брати участь у проведенні виробничих нарад, ознайомившись з процесом підготовки укладання угод з комерційними партнерами, технологією виробництва продукції підприємства, оцінивши трудові відносини в колективі.

РОЗДІЛ 1

Організаційно-економічна характеристика господарства

ФГ «Красляни» знаходиться в місті Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області. Згідно з чинним законодавством фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство здійснює свою діяльність на основі Статуту. В ньому зазначаються: найменування господарства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, порядок формування майна, органи управління, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, яким виповнилось 14 років, та інші родичі, які об’єднались для роботи в цьому господарстві. Можливе також створення фермерського господарства і однією особою. Особи, які працюють в фермерських господарствах за трудовим договором (контрактом) не можуть бути його членами.Відповідальність за діяльність фермерських господарств покладається на його голову. На ім’я голови господарства видається державний акт на право власності на землю. Він також має право укладати договори на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, і складати інші документи згідно з чинним законодавством України. Голова представляє інтереси фермерського господарства перед підприємствами, організаціями, установами та окремими громадянами.

Відстань від господарства до обласного центру - 65 кілометрів, до Києва-305 кілометрів.Основні залізничні вузли - Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. Авіалінії з'єднують Кіровоград із великими містами України.

Основними конкурентами на обласному ринку виступають: ТОВ „Фрунзе” Новоукраїнський район с.Глодоси, СТОВ „Агро Вікторія” Маловисківський район с.Хмельове, ТОВ «Агрошанс» Маловисківський район смт.Смоліне.

Підприємство має всі необхідні умови для ведення сільськогосподарського виробництва. Природно - кліматичні умови ФГ «Красляни»сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур, особливо для таких як зернові, соняшник.Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 °C, січня - 5,5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів.Ґрунти Кіровоградської області характеризуються високою родючістю.

Центральним засобом виробництва в підприємстві є земля. Раціональне її використання сприяє підвищенню її родючості, є необхідною умовою зростання темпів виробництва та реалізації продукції. Структура земельних угідь господарства наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Загaльна характеристика земельних площ господарства

Загальна земельна площа господарства за останні 3 роки збільшилась на 178 га за рахунок підписання нових договорів оренди. Питома вага ріллі в загальній земельній площі господарства станом на 1 січня 2010 року становила 100%, що свідчить про високий рівень розораності земель. Сіножаті та природні пасовища - відсутні.

РОЗДІЛ 2

Операційний менеджмент

Від організації підприємства залежить ефективність його функціонування. Організацію можна розглядати як структуру, сукупність елементів системи, форм з'єднань робочої сили із засобами виробництва. Організація як процес безпосередньо пов'язана з системою управління, завданнями і цілями організаційної системи та її підсистем, з управлінськими рішеннями, виробничими, технологічними і управлінськими процесами.

ФГ «Красляни»зареєстроване Маловисківською районною державною адміністрацією 7 лютого 2006 року, що засвідчено відповідним свідоцтвом . Головою ФГ є громадяни України Сорока Віктор Петрович.

Земельні ресурси підприємства сформовані шляхом оренди земель фізичних осіб та земельних ділянок із земель резервного фонду державної власності. Договори оренди землі укладені терміном на 6-10 років з переважним правом орендаря на поновлення строку дії договору після його закінчення. Розмір орендної плати відповідно договорів встановлений у розмірі 2-4% від грошової оцінки земельної ділянки за рік. На основі договору оренди нерухомого майна здійснюється оренда майна під склад.

Фермерська діяльність як вид підприємництва здійснюється за такими принципами:

·              вільний вибір діяльності;

·              залучення на добровільних засадах до здійснення фермерської діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян, у тому числі на умовах оренди;

·              повна самостійність у формуванні програми діяльності,виборі постачальників ресурсів і споживачів вироблюваної продукції,встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

·              вільне наймання працівників;

·              залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

·              вільне розпорядження прибутком (доходом), що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

·              самостійне здійснення фермерським господарством зовнішньоекономічної діяльності, використання ним належної йому частки валютної виручки на свій розсуд;

·              майнова та інша відповідальність за результати господарської діяльності.

Невеликі за розмірами фермерські господарства не можуть високоефективно використовувати ресурси і стати високотоварними, Закон України “Про оренду землі” дає можливість значно збільшити розмір землекористування фермерського господарства. З метою збалансування факторів виробництва особливо важливо обґрунтувати раціональний розмір фермерського господарства.

При обґрунтуванні раціонального розміру землекористування необхідно виходити з того обсягу робіт, який члени фермерського господарства можуть виконати протягом року за наявної оснащеності технічними засобами.

У разі потреби до роботи в фермерських господарствах можуть бути залучені постійні, сезонні або тимчасові працівники. Трудові відносини цих працівників з фермерським господарством оформляються трудовим договором (контрактом, угодою) і регулюються чинним законодавством. У трудовому договорі (контракті, угоді) визначається предмет договору, умови праці і відпочинку, розмір оплати праці, матеріальна відповідальність сторін, термін дії договору. Оплата праці залучених працівників не залежить від кінцевих результатів діяльності фермерських господарств. Голова повинен створити безпечні умови праці як для членів фермерського господарства, так і для залучених працівників. Члени фермерського господарства та особи, які працюють в ньому за трудовим договором, підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню.

Одною із найважливіших проблем розвитку фермерських господарств є його технічне забезпечення. Фермер вирішує скільки потрібно мати тракторів і яких марок; чи доцільно купувати комбайн і вантажний автомобіль; скільки потрібно мати інших сільськогосподарських машин, механізмів і обладнання; що є більш ефективним - купувати нову техніку чи ту, яка була в експлуатації. При недостатньому технічному забезпеченні фермерських господарств роботи виконуються несвоєчасно, тому зменшується обсяг виробництва продукції, а отже, і величина прибутку (доходу). За надмірного технічного забезпечення величина прибутку також буде знижуватися внаслідок високої собівартості продукції. Господарство може придбавати необхідні матеріально-технічні ресурси в системі державних постачальницьких організацій в порядку передбаченому для сільськогосподарських підприємств, у будь-яких підприємствах і організаціях, на біржах, у населення.

Фермерські господарства можуть брати технічні засоби в оренду, напрокат, користуватися послугами інших сільськогосподарських підприємств або машинно-технологічних станцій, створювати кооперативи для спільного використання техніки.

Для здійснення розрахунків і зберігання коштів фермерське господарство може відкривати в банку розрахунковий та інші рахунки, включаючи валютний. За нестачі коштів господарство має право одержувати в установах банку кредити на підставі укладеного кредитного договору. В кредитному договорі зазначають суму, строк повернення кредитових коштів, умови забезпечення кредиту, права і обов’язки сторін. Зобов’язання фермерського господарства щодо повернення одержаного кредиту і сплати відсотків за його використання забезпечується заставою майна господарства, гарантіями та ін. Гарантом одержання фермерами кредитів в установах банків може виступати Український фонд підтримки фермерських господарств.

Ремонт і технічне обслуговування тракторів, сільськогосподарських машин, вантажних автомобілів у фермерських господарствах, його агрохімічне, ветеринарне, транспортне обслуговування, штучне осіменіння худоби, страхування, професійне, правове, обліково-фінансово-економічне консультування, інформаційне і наукове забезпечення здійснюється агросервісними та іншими підприємствами і організаціями за цінами, розцінками і тарифами, які обумовлені в укладеному договорі між сторонами.

Фермерське господарство має право реалізувати свою продукцію і надавати послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами і тарифами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі. Одержані від реалізації продукції і надання послуг кошти використовуються для відшкодування поточних витрат, виплат податків і платежів, на розширення виробництва, накопичення та на утримання сім’ї фермера і благодійні цілі.

Організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною. Лінійному керівнику в розробці відповідних рішень, програм, планів допомагають його функціональні замісники. Вони проводять свої рішення через вище керівництво і доводять їх до виконавців нижчого рівня, їх роль на підприємстві значна, оскільки вони здійснюють технічну підготовку діяльності, розробляють варіанти рішень питань, пов'язаних з керівництвом діяльності, звільняють генерального директора від фінансових розрахунків, матеріально-технічного забезпечення і т. ін. Схема організаційної побудови підприємства наведена на рис 1.

Рис 1. Організаційна структура ФГ «Красляни»

Організація технологічних процесів виробництва продукції, моделювання технологічних стадій дозволяє вибрати оптимальний варіант з відповідною організаційною структурою управління підприємством; пробалансувати систему відповідних показників та визначити напрямок пропорційного розвитку виробництва; здійснювати взаємозв’язок прогнозування, перспективного, поточного та оперативного планування; широко використовувати нормативні методи на всіх рівнях планування та управління; удосконалити систему нормативно-планових показників у використанні трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Оперативне планування й управління є частиною загальної системи управління підприємством. На рівні підприємства оперативне управління здійснюється для вирішення принципових питань зняття, заміни запущених у виробництво виробів, забезпечення зовнішніх постачань комплектуючих виробів, використання внутрішніх матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Господарство спеціалізується в основному на вирощуванні зерна та соняшнику. Технологія вирощування даних культур організована з дотриманням науково обгрунтованих агротехнічних вимог. Організацією технологічних процесів виробництва продукції рослинництвазаймається керівник підрозділу бригадир рільничої бригади, який організовує роботу своїх підлеглих, визначає обов'язки кожного з них, та слідкує за виконанням їхньої роботи, строками виконання, здійснює контроль за їхньою роботою та за результатами діяльності; а також агроном, який визначає посівну площу кожної культури, її норму висіву, організовує систему сівозмін, строки посіву культур та строки їх збирання, визначає яку кількість добрив мінеральних та органічних необхідно внести під кожну культуру. Агроном дає вказівки бригадиру рільничої бригади щодо того коли проводити обробіток ґрунту під кожну культуру, коли проводити боронування, коткування та інші види обробітку, а вже далі бригадир повідомляє про це підлеглих йому людей. Робота агронома дуже відповідальна та копітка, оскільки від його роботи залежить виробництво продукції, урожайність культур.

Сучасна екологічно безпечна, ресурсно- та енергозберігаюча технологія вирощування соняшнику передбачає комплексне й поточне проведення належних механізованих операцій в установлені строки для створення оптимальних умов розвитку й росту рослин протягом вегетації.

В Лісостепі високі врожаї соняшнику одержують при розміщенні його після озимої пшениці та ячменю. Наявність елементів мінерального живлення в грунті в оптимальних співвідношеннях сприяє підвищенню продуктивності рослин, поліпшенню якості насіння. Соняшник дуже вибагливий до поживного режиму нрунтів, особливо багато вбирає кальцію.

Основним в усіх зонах вирощування соняшнику в Україні є поліпшений зяблевий обробіток. Інтервали між лущеннями та останнім лущенням і оранкою мають бути такими, щоб бур’яни встигли дати пагони. Передпосівний обробіток грунту полягає у ранньму закритті вологи й наступних культиваціях.

Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, який визначається за ступенем стиглості та вологості насіння. Для збирання використовують зернозбиральні комбайни СК-5 «Нива» із спеціальними пристроями ПСП-1,5 чи 34-103А та універсальними ПУН-5 для подрібнення та розкидання стебел по полю.

При вирощуванні ячменю застосовують зяблевий обробіток ґрунту.Через 12-14 днів здійснюють оранку. Проводять передпосівну культивацію з боронуванням. Висівають ячмінь в ранні строки. При недостатньому зволоженні посівного шару грунту поле коткують зразу після сівби. Збирання ячменю проводять у фазі воскової стиглості.

Політика ФГ «Красляни»в галузі якості формується вищим керіництвом підприємства. Система якості - сукупність організаційної структури, розподілу відповідальності, процесів. Процедур і ресурсів, яка забезпечує загальне керівництво якістю. Це визначення дане в міжнародному стандарті ICO8402. Система якості створюється і впроваджується як засіб , що забезпечує проведення визначеної політики і досягнення поставленої мети. Система якості включає: забезпечення якості; управління якістю; поліпшення якості. Вона створена керівництвом підриємства як засіб реалізації політики в галузі якості. Функціонування системи якості регламентовано відповідністю якості продукції рослинництва вимогам, передбаченим стандартами якості ГОСТ (ДСТУ) та іншими державними стандартами та нормативами.

Управління якістю багато в чому базується на стандартизації , що являє собою нормативний спосіб управління. Її вплив на на об’єкт здійснюється шляхом встановлення норм і правил , оформлених у вигляді нормативних документів , що мають юридичну чинність. Стандарт - це нормативно-технічний документ, який встановлює основні вимоги до якості продукції. Важлива роль в управління якістю належить технічним умовам.

Стандарти визначають порядок і методи планування підвищення якості продукції на всіх етапах життєвого циклу, встановлюють вимоги до засобів і методів контролю та оцінки якості. Управління якістю продукції здійснюється на основі державних , міжнародних , галузевих стандартів і стандартів підприємств. Сертифікована система менеджменту якості є гарантією високої стабільності і стійкості продукції.

Поточне управління якістю пов’язане з контролем технологічних процесів. Визначаються параметри технологічного процесу. Вихід за межі допустимого діапазону контрольних параметрів може призвести до випуску бракованої продукції. Для контролю якості технологічних процесів застосовують статистичні методи.

Господарствоє виробником продукції рослинництва. Для удосконалення управління виробничими процесами вирощування продукції на сучасному етапі застосовуються зважені наукові підходи до управління формуванням врожаїв. Застосування новітнього підходу до управління дозволяє на основі науково обгрунтованої технології для обраної культури визначити та реалізувати у господарстві оптимальну технологію формування врожаю, адаптовану до місцевих умов. Її практична реалізація пов'язана із суворим контролем за фактичним ходом агротехнологічного процесу, накопиченням та врахуванням місцевого досвіду. Новітнім підходам приділяють велику увагу в усіх розвинених країнах світу. Впровадження сучасних інформаційних технологій розпочалось і в Україні на великих найбільш розвинутих та міцних господарствах. Проте, досліджуване підприємство не досягло такого рівня розвитку.

Одним із чинників, що має вирішальне значення в матеріальній зацікавленості працівників є система організації суспільного процесу праці, обраний спосіб поєднання усіх потрібних чинників виробництва в єдиний процес. На трудову мотивацію впливають різноманітні стимули: система економічних нормативів і пільг, рівень заробітної плати і справедливість розподілу прибутків, умови праці, стосунки в колективі, кар'єрний розвиток, творчий порив і цікава робота, бажання самоствердитися і постійний ризик, жорсткі зовнішні команди і внутрішня культура тощо.

Для стимулювання якості робіт та продукціїна підприємстві використовують стимулюючі доплати і надбавки до заробітної плати, а саме премії і доплати за високу кваліфікацію, які визначаються підприємством за досягнутими результатами господарської діяльності у межах власних фінансових можливостей. Оплата праці за роботу в понаднормовий час нараховується у подвійному розмірі, за роботу у святкові або неробочі дні - надається інший день відпочинку.

Висока якість роботи працівників винагороджується і це є ефективним засобом стимулювання їхньої зацікавленості в роботі відповідно до вимог системи якості. Таким чином, матеріальне стимулювання персоналу торкається усього виробничого процесу і впливає на його результативність. При цьому, треба враховувати, що працівники підприємства повинні підвищувати результати трудової діяльності не лише внаслідок більш високого розміру винагороди, а й для досягнення соціальних потреб у самовдосконаленні та вірності своєму підприємстві. Тому на якість робіт також позитивно впливають добрі стосунки, що склалися в колективі та атмосфера співдружності і взаємодопомоги, що панує там.

Праця керівників носить в основному розумовий характер. Результатом цієї праці є рішення і дії керівника. Ціль роботи керівника - організація спільних зусиль колективу, направлена на досягнення ефективних кінцевих результатів. Найбільш важливими особистими рисами для керівника є відданість роботі, вимогливість до інших, компетентність, професіоналізм, організаторські здібності, справедливість.

Керівник ФГ «Красляни»вміє добре планувати роботу, організувати колектив, приймає рішення своєчасно, здатний тримати під своїм контролем основні моменти під час роботи, сприяє службовому росту підлеглих, до роботи ставиться з інтересом, вміє заряджати людей своєю енергією, знаходити спільну мову не лише з співробітниками, а й з простими робітниками, має авторитет у колективі.

У кожного спеціаліста, а також у директора господарства складаються плани роботи на день, тиждень, місяць, квартал. Керівник господарства веде робочий щоденник у якому записуються плани на день, ділові зустрічі та поїздки. А також складаються плани на довгостроковий період, адже для ефективної роботи господарства, та організованої роботи кожного підрозділу зокрема необхідно визначити плани роботи наперед, продумати найбільш оптимальні варіанти та визначити подальші цілі підприємства.

Директор підприємства здійснює оперативне планування, реалізацію поставлених завдань, вносить відповідні корективи та здійснює контроль за процесом виконання плану. Керівник залишає за собою функції координатора, за необхідності втручається у розвиток ситуації і коригувати діяльність персоналу.

Для здійснення повсякденного управління директор господарства скликає щоденні виробничі наради, на яких кожному із керівників підрозділу надається план роботи, питання які необхідно вирішити протягом дня. Усі завдання, які були винесені на нараді керівниками підрозділів доносяться конкретно до виконавців. Контролюють діяльність виконавців керівники підрозділів, в яких працюють ці робітники. Усі результати діяльності робітників, через їх керівників, доносяться до директора, який слідкує за виконанням поставлених завдань. Керівникам підрозділів необхідно таким чином організувати роботу працюючих, щоб уникнути простоїв та незапланованих перерв. У разі поломки техніки, виникнення потреби у додатковому персоналі, чи інших проблем, робітники зобов'язані повідомити про це свого керівника. Керуючий підрозділом доносить цю інформацію до директора, який з огляду на ситуацію та в залежності від проблем які виникли, приймає відповідні рішення та доносить їх до виконавців.

Для удосконалення і підвищення ефективності управліня виробничою діяльністю на підприємствінеобхідно більш широко використовувати творчий підхід до управління, обумовлений рівнем інформативності та кваліфікації, наявністю таланту та інтуіції керівника. Також необхідно усунути явні недоліки одноосібного керівництва, що в деякій мірі знайшли прояв на підприємстві.

РОЗДІЛ 3

Планування діяльності підприємства

В умовах ринкової економіки планування стає у багато разів важливішим, оскільки без глибоких розрахунків, без обґрунтування і передбачення різного роду змін у майбутньому, вижити в конкурентній боротьбі дуже важко.

Головне завдання господарської діяльності підприємства під час планування полягає у виявлені резервів збільшення розмірів виробництва та поліпшення його економічних показників.

Суть планування полягає в розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань, і встановлення їх взаємодії.

Порядок створення фермерського господарства визначений в Законі України „Про фермерське господарство”. Право на створення фермерських господарств має кожний дієздатний громадян України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств. До складу такої комісії включаються представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій. Першочерговим правом на створення фермерського господарства користуються громадяни, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

На наданій для ведення фермерських господарств землі громадяни мають право:

·              вирощувати сільськогосподарські культури і закладати багаторічні насадження, розпоряджатися виробленою сільськогосподарською продукцією і доходами від її реалізації;

·              укладати договір застави для одержання кредиту;

·              зводити житлові, виробничі та інші будівлі і споруди за погодженням відповідної ради орендодавця;

·              використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці нерудні корисні копалини (пісок, глина, торфтощо), лісові угіддя, водоймища та інші корисні властивості землі;

·              одержувати компенсацію за підвищення родючості ґрунту у випадку передачі земельної ділянки іншому власнику (користувачу).

Детальне вивчення факторів маркетингового середовища, що впливають на діяльність підприємства, проведення моніторингу основних конкурентів на локальному ринку під час здійснення планування діяльності дає можливість не лише зменшити чи взагалі уникнути ризику збитковості, забезпечити стабільність діяльності, а й створити умови для довгострокового економічного зростання та подальшого розвитку.

Маркетингове середовище являє собою сукупність сил з врахуванням яких компанія повинна розробляти власний комплекс маркетингу. Будучи мінливим, що накладає невизначеність на діяльність компанії, маркетингове середовище глибоко торкається діяльності підприємства.

Макроекономічна ситуація в економіці України в даний момент характеризується високим рівнем нестабільності. Насамперед даються взнаки наслідки світової фінансової кризи. Нестабільним є і політичне середовище в нашій країні: чого варте лише відкрите на сьогодні питання прийняття проекту державного бюджету на наступний рік. До основних дестабілізуючих факторів варто віднести також і нестабільність податкового законодавства та системи оподатковування, недостатній рівень розвитку фондового та інвестиційного ринку. і.Вплив науково-технічних факторів виявляється в загальносвітовій тенденції розвитку електронних засобів комунікації.Демографічні фактори та чинники соціального середовища визначають насамперед кількість потенційних споживачів, наявність і потенційну кількість робочої сили, її кваліфікаційні характеристики,портрет споживача товарів і послуг підприємства, співробітників, партнерів, конкурентів. Враховуючи масштаби та специфіку діяльності досліджуваного підприємства як виробника с/г продукції, можна зазначити, що вплив даних факторів безпосередньо на виробничу діяльність господарства на даний час є незначним.

Наступним елементом аналізу маркетингового середовища підприємства є його мікросередовище.

Основними конкуруючими з ФГ «Красляни»господарствами на локальному ринку є: ТОВ „Фрунзе” Новоукраїнський район с.Глодоси, СТОВ „Агро Вікторія” Маловисківський район с.Хмельове, ТОВ „Агрошанс” Маловисківський район смт.Смоліне.

В господарстві планується організувати процес виробництва продукції рослинництва таким чином, та встановити такі ціни на свою продукцію при яких воно буде отримувати прибутки.

Виробничий процес в рослинництві походить відповідно технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур.

Виробничий потенціал визначається перш за все ресурсним потенціалом. Одним з найважливіших видів ресурсів є земельні.

Таблиця 3.1

Динаміка та розміри земельних угідь в ФГ «Красляни»

Протягом 2008-2010 рр. у господарстві відбулось збільшення площі сільськогосподарських угідь в середньому на 178 га. Збільшення площ орендованих земель відбулось за рахунок підписання нових договорів оренди земельних ділянок.

Господарство спеціалізується навирощуванні зернових і технічних культур. Склад посівних площ підприємства наведено в таблиці 3.2

Таблиця 3.2.

Склад і структура посівних площ ФГ «Красляни»

З 2008 по 2010 рр. посівні площі пшениці зросли на 45 га, кукурудзу сіяли лише в 2008 році, посівні площі соняшнику зменшились - на 54 га. Найбільшу питому вагу у структурі посівних площ займає соняшник.

Економічний процес відтворення в сільському господарстві тісно переплітається з природними процесами. Він здійснюється в різних формах природних і економічних умов, тісно пов'язаних із землею, її якістю і інтенсивністю ведення господарства. Все це здійснює істотний вплив на організацію і спеціалізацію виробництва, структуру основних і оборотних фондів, на розвиток економіки всього підприємства.

Загалом структура посівних площ підприємства та види вирощуваних культур на господарстві не є постійними і можуть змінюватись з року в рік з огляду на потреби підприємства, прогнозований попит та очікувану кон’юнктуру ринку тієї чи іншої сільськогосподарської культури.

Основні показники забезпеченості та ефективності використання ресурсів досліджуваного підприємства наведені в таблиці 3.3.

До виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення належать засоби, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції сільського господарства. Основні фонди беруть участь у виробництві кількох циклів (років), зберігаючи при цьому свою первісну натуральну форму, зношуються поступово і свою вартість переносять на вироблену продукцію частинами, у розмірі щорічного вартісного зносу (амортизації)

Таблиця 3.3.

Основні показники забезпеченості та ефективності використання ресурсів ФГ «Красляни»

Таблиця 3.4.

Площі та урожайність основних сільськогосподарських культур

в ФГ «Красляни»

Аналізуючи дану таблицю бачимо, що площі зернових у 2009p. збільшились на 76 га порівняно з 2008 р. Продовжує зростати у 2010 на 53 га. порівняно з 2009. Зменшилась площа соняшнику (на 50 га у 2010 р. в порівнянні з 2008 р.).

Необхідно також відмітити, що урожайність культур в 2010 р. у порівнянні з 2008 р. дещо змінилась. Так, спостерігається зменшення урожайності зернових та зменшення урожайності соняшнику у 2009 р. порівняно з 2008р. і збільшення у 2010р. порівняно з 2009р.

За бартером продукція не реалізується, оскільки ця форма реалізації не є вигідною для сільськогосподарського виробника і багато господарів від неї відмовились досить давно.

Від точності планування урожайності залежить реальність складання планів в галузі рослинництва і по господарству цілому.

На 2011 рік, господарство планує посіяти і отримати урожай:

Таблиця 3.5.

Планові показники галузей рослинництва ФГ «Красляни»2011 року

При визначені урожайності кожної сільськогосподарської культури враховується досягнутий рівень урожайності і планується приріст за рахунок мінеральних добрив, нових сортів і гібридів, інтенсивних технологій.

Плануючи валове виробництво продукції тваринництва і рослинництва, потрібно також спланувати витрати, які понесе господарство на це виробництво.

Таблиця 3.6

Планові показники витрат основного виробництва уФГ «Красляни»

на 2011 рік, тис. грн.

Отже, з таблиці видно, що витрати зменшаться, в порівнянні з 2008 роком на насіння - 60 тис. грн. На нафтопродукти і паливо зростуть на 50 тис.грн. (якщо ціни на паливно-мастильні матеріали в середньому залишаться на тому ж рівні). Витрати на корми залишуться на тому ж самому рівні.

Отже, проаналізувавши наведені вище показники видно, що в економіці ФГ «Красляни»відбулись позитивні зміни і при збереженні даної динаміки підприємство може досягти значних успіхів.

РОЗДІЛ 4

Митна справа

ФГ «Красляни»не здійснює зовнішньоекономічної діяльності. Але має можливості для виходу на міжнародний ринок,наприклад, при залученні іноземних інвестицій. Підприємство є виробником сільськогосподарської продукції, а в основному продукції рослинництва, тому можна експортувати зерно, кукурудзу та продукцію підсобного господарства (олійні)- олію соняшникову нерафіновану. Для вирощування високопродуктивних урожаїв підприємству потрібно використовувати для посадки найкраще насіння, яке можна закупити закордоном, наприклад, насіння соняшнику.

Із виходом фірми на зарубіжні ринки їй необхідно багато. Вона мусить розібратися в особливостях міжнародного маркетингового середовища. За останні десятиліття середовища зазнало багатьох змін. До найсуттєвіших належать : інтернаціоналізація світової економіки, становлення міжнародної фінансової системи, зростання кількості торгових бар’єрів. Фірма повинна розібратися як в обмеженнях, так і в можливостях системи міжнародної торгівлі. Плануючи вихід на зарубіжні ринки, необхідно вивчити економіку країни, що цікавить. У кожної країни свої звичаї, свої правила, свої зборони. Перш ніж розпочати розробку маркетингової програми, треба з’ясувати, як сприймає зарубіжний споживач ті чи інші товари і як він їх використовує. Таким чином, вивчення зовнішнього ринку передбачає проведення досліджень, які охоплюють широкий спектр проблем. Фірми, що вдало використовують результати цих досліджень, мають цілком очевидні переваги у конкурентній боротьбі.

Експорт - митний режим, при якому товари вивозяться за межі митної території без зобов'язання про їхній зворотній ввіз на цю територію. При випуску товарів у митному режимі експорт товари повинні бути вивезені за межі митної території в тому стані, у якому вони були на день прийняття митної декларації, крім змін стану товарів внаслідок природного зношування або зміни кількості чи ваги при нормальних умовах транспортування і зберігання. При експорті товари звільняються від податків (крім експортних мит і акцизів) або сплачені суми податків підлягають поверненню відповідно до податкового законодавства. Вивіз товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

) подання митному органу документів, які засвідчують підстави й умови вивозу товарів за межі митної території України;

) сплату податків і зборів, установлених на експорт товарів;

) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Документи необхідні для оформлення товарів і транспортних засобів у митний режим експорту:

. Платіжне доручення про оплату митних платежів

. Платіжне доручення що підтверджує сплату за послуги за митного термінала

. Необхідні дозвільні документи (сертифікати якості, фітосанітарний, екологічний сертифікат, висновок експерта гемолога та інші документи.)

. Контракт, специфікація, додаткова угода.

. Оригінали інвойсу.

. Сертифікат походження (СТ-1, якщо товари вироблені в Україні)

. Картка акредитації (обліку) у митному органі.

. Довідка про декларування валютних цінностей

. Книжка МДП.

. Транспортна накладна CMR (AWB, залізнична накладна, коносамент)

. Паспорт водія

. Свідоцтво на право міжнародних перевезень під митним забезпеченням

. Технічний паспорт транспортного засобу

. Договір на декларування товарів при залученні до митного оформлення брокерських організацій.

Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їхнього перебування на цій території і можуть використовуватись без будь-яких митних обмежень. Імпорт товарів регулюється національним законодавством, політико-правовими обмеженнями, митним тарифом, системою ліцензування та іншими нетарифними мірами зовнішньоекономічного регулювання. Ввіз товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

) подання митному органу документів, які засвідчують підстави й умови ввозу товарів на митну територію України;

) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввозу на митну територію України відповідно до законів України;

) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання й інших обмежень.

Документи необхідні для оформлення товарів і транспортних засобів у митний режим імпорту:

. Платіжне доручення про оплату митних платежів

. Платіжне доручення що підтверджує оплату за послуги за митного термінала

. Контракт, специфікація, додаткова угода.

. Оригінали інвойсу

. Сертифікат походження (СТ-1, якщо товар походить з країн СНД, форма А та інші.)

. Картка обліку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності

. Довідка про декларування валютних цінностей

. Книжка МДП (Tir Carnet)

. Транспортна накладна CMR (AWB, Ж/Д накладна, коносамент)

. Експортна декларація країни відправлення.

. Дозвільні документи (сертифікат якості, санітарно-епідеміологічний висновок, реєстрація МОЗ, Держстандарт і т.д.) - якщо необхідно.

. Документи які підтверджують вартість і код товару (прайси, каталоги, технічний опис, попередні висновки про вартістю і класифікацію товарів та інші.)

. Платіжне доручення за карантинний огляд, завірене в Держкарантині.

. Договір на декларування товарів при залученні до митного оформленя брокерських організацій.

Митний контроль і митне оформлення здійснюються після проведення фітосанітарного контролю.

Фітосанітарний сертифікат, який видано країною експортера повинен супроводжувати товари, що підлягають цьому виду контролю.
Ввезення підкарантинних матеріалів із країн, що не мають державних органів з карантину і захисту рослин, дозволяється без фітосанітарного сертифіката з попереднім оформленням карантинного дозволу на імпорт Укрголовдержкарантину.

Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи - документ встановленої форми, що містить опис ознак об'єкта експертизи, висновок (позитивний чи негативний) про відповідність об'єкта експертизи вимогам санітарного законодавства (санітарних норм), вимоги стосовно об'єкта експертизи - критерії безпеки та умови використання, з якими має ознайомитись і які зобов'язується виконувати замовник - власник об'єкта експертизи, і які є в подальшому предметом державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару, який повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни (стаття 283 МКУ).
Сертифікат походження є необхідною підставою для здійснення митного оформлення продуктів, призначених для продажу населенню (з метою вільного використання на митній території України).

Основою здійснення комерційних закордонних операцій є договір між двома партнерами, які перебувають у різних країнах. Партнерами в усіх країнах світу завжди є експортер та імпортер.Договір з купівлі-продажу товару (надання послуг) укладається сторонами після обговорення всіх умов поставок. Залежно від вибору форм міжнародних розрахунків до договору додаються відповідні документи, які складаються на основі й у межах даного договору. Договір з купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом. Він являє собою комерційний документ, у якому міститься домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання продавця передати відповідне майно у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього відповідну суму, або зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

Поняттям "базисні умови поставки" визначаються обов'язки продавця і покупця з доставки товару, включаючи обов'язки із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати митних зборів, напряму повідомлень тощо, а також установлюється момент переходу від продавця до покупця ризику випадкового знищення або псування товару.

Базисні умови контрактів - це такі типові економіко-правові схеми реалізації експортно-імпортних операцій, які визначають взаємні зобов'язання продавця та покупця у зв'язку з укладанням і реалізацією контрактів. Основними цілями регламентації в базисних умовах контрактів є доставка товарів від продавця до покупця, уточнення характеру пакування, розподіл повноважень щодо митного очищення товарів, установлення моменту переходу витрат і ризиків випадкової загибелі та пошкодження товару під час транспортування та зберігання товару, зобов'язань покупця прийняти поставку.

Згідно з Указом президента № 567, базисні умови поставки повинні бути передбачені в контракті відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів - Інкотермс у чинній редакції, оскільки Україна належить до числа країн, у яких застосування правил Інкотермс є обов'язковим.

У Інкотермс 1990 умови були для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, що відрізняються між собою власне кажучи: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцю на власній території продавця (E - термін - EXWORKS); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем (F - терміни - FCA, FAS і FOB); далі C - терміни, відповідно до яких продавець повинний укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати або ушкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, CPT і CIP); і, нарешті, D - терміни, при яких продавець повинний нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP). Наступний список являє собою класифікацію торговельних термінів.

Група Е

ВідправленняФранко завод (... назва місця)

Група F

Основне перевезення не оплаченеФранко перевізник (... назва місця призначення)Франко уздовж борта судна (... назва порту відвантаження)Франко борт (... назва порту відвантаження)

Група С

Основне перевезення оплаченеВартість і фрахт (... назва порту призначення)Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення)Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (... назва місця призначення)

Група D

ПрибуттяПостачання до границі (... назва місця доставки)Постачання із судна (... назва порту призначення)Постачання з пристані (... назва порту призначення)Постачання без оплати мита (... назва місця призначення)Постачання з оплатою мита (... назва місця призначення)

Водночас на органи державної влади покладено обов'язок здійснювати відповідну інформаційну функцію, а саме: публікацію правил Інкотермс та можливих змін, що вносяться до них, а також привести у відповідність до цих правил свою нормативну документацію. Це положення поширюється і на Національний банк України.

Базисні умови контрактів визначають лише основні обов'язки продавця і покупця і не вичерпують всіх деталей організації доставки товару, витрати на яку є одним з основних чинників, що впливають на ефективність торгової операції. Тому в контракті наперед передбачається розподіл обов'язків і витрат між продавцем і покупцем по цих проблемах.

Транспортні умови контрактів - це особливий розділ, в якому детально обмовляються обов'язки і витрати сторін по організації доставки вантажу.

При підготовці контракту, як правило, проводиться попереднє вивчення можливостей його виконання, яке виявляє такі обставини доставки, як наявність транспортних зв'язків між країною експорту і ринком покупателя; тарифи і ставки світового ринку залізничного, авіаційного, автомобільного і морського повідомлення; ступінь механізації навантажувально-розвантажувальних робіт в передбачуваних пунктах обробки вантажу, вартість цих робіт; вартість зберігання вантажу в місцях перевалювання, пунктах відправлення і призначення; правила і особливі умови перевезення в країні призначення і відправлення, правила здачі-приймання вантажу; міжнародні угоди і конвенції, регулюючі перевезення . вантажів різними видами транспорту.

Приклад можливої зовнішньоекономічної операції даного підприємства:

ФГ «Красляни» Україна у режимі «Експорт» здійснює поставку ТОВ «Скіп» Білорусь олії нерафінованої. Згідно з договором купівлі-продажу товар поставляється за умовами DAF- кордон України, вартість якої 5700 грн за тонну. Загальна кількість товару 3 тонни.

Враховуючи обрані умови договору DAF-Нова Рудня, до рахунку фактури продавець включив усі витрати, які він зробив при доставці вантажу до пункту на кордоні країни експортера. Курс $ США- 7,9145 грн./дол США.

Транспортування вантажу здійснюється залізничним транспортом.

Курс євро- 10,7634 грн./євро. Виклик інспектора митниці в робочий час для огляду вантажу- 1 година.

Код товару згідно УКТ ЗЕД: 1512 11 91 00

Український класифікатор товарів ЗЕД III (група 15) Жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; воски тваринного або рослинного походження

Олії соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу:

олії соняшникова або сафлорова та їх фракції:

11 - олії сирі:

Код товару Найменування товару

11 91 00 - соняшникова

11 99 00 - сафлорова

Олію соняшникову транспортують у призначених для перевезення олій залізничних цистернах з нижнім зливо згідно ДСТУ 3445(ГОСТ 10674), що мають трафарети з написом «Олія» відповідно до чинних правил перевезення вантажів.

Олія соняшникова нерафінована виробництва ФГ «Красляни»- це масло першого віджиму, натуральний продукт, що не піддається в процесі виготовлення хімічному впливу.

При її виробництві застосовується метод короткочасної обробки добірного соняшникового насіння (час перебування товару в зоні нагрівання становить лише 30 секунд), що дозволяє запобігти утворенню продуктів термічного окислювання й розкладу, максимально зберегти корисні речовини.

Тому наша нерафінована соняшникова олія має високу харчову й біологічну цінність, не містить стороннього присмаку й гіркоти, є бездоганним джерелом поповнення людського організму мікроелементами й біологічно-активними речовинами.

Нефасована соняшникова олія упаковують у фляги алюмінієві по ГОСТ 5037 з ущільнювальними кільцями з жиро-стійкої гуми за ГОСТ 17133 і інших матеріалів, дозволених органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду а встановленому порядку, в бочки сталевінеоцинкований для харчових продуктів за ГОСТ 13950.

Тара, застосовувана для розливу соняшникової олії, повинна бути чистою,сухою і не мати сторонніх запахів.

Для митного оформлення даного товару декларант разом із декларацією подає такі документи, які містять відомості про митну вартість товару , що переміщується через митний кордон України та мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації :

1.      Митна декларація

.        Договір на поставку товару

.        Рахунок-фактуру

.        Залізнична накладна

.        Специфікація-накладна

.        Сертифікат про походження товару (СТ-1)

.        Сертифікат на вміст радіологічних речовин

.        Фітосанітарний сертифікат

Маючи повний пакет документів, необхідний для проведення митного оформлення ,можна здійснити нарахування фактурної і митної вартості товару:

.Фактурна вартість товару :

З тонни * 5700грн *= 17100 грн

.Митна вартість товару

З тонни * 5700грн *= 17100 грн

У даному прикладі фактурна вартість товару і митна вартість будуть дорівнювати тому, що витна вартість визначалася за ціною угоди щодо товарів, які експортуються, а також згідно з визначеними договором умовами поставки.

.Митні збори (ПКМУ № 65 від 27.01.1997 року «Про ставки митних зборів» та наказ Держмитслужби України від 23.06.1998 р. № 363 «Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховують ВМД»):

= 17100 грн * 0,2 %= 3420

= 1 год.* 20 $США=158,29 грн.

Всього нараховано за вантажною митною декларацією - 3578,29 грн.

РОЗДІЛ 5

Управління персоналом

Управління персоналом - це специфічна функція управлінської діяльності, головним об'єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи. Як суб'єкт управління виступають керівники і спеціалісти, які виконують функції управління стосовно своїх підлеглих.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємством, випуск продукції, яка була б конкурентоспроможною на зарубіжних ринках, залежить не тільки від технічного оснащення підприємства, наявності сучасних технологій, чітко поставленої системи контролю якості продукції, маркетингових досліджень ринкового середовища та послідовного впровадження концепції просування товарів на зарубіжні ринки, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективного управління персоналом.

Кадрова політика підприємства - це система теоретичних поглядів, ідей, принципів, які визначають основні напрями роботи з персоналом, її форми і методи. Вона розробляється керівником підприємства для визначення генерального напряму і засад роботи з кадрами, загальних і специфічних вимог до них.

Основними цілями кадрової політики є: своєчасне забезпечення організації персоналом необхідної якості у достатній кількості; забезпечення умов реалізації передбачених трудовим законодавством прав і обов’язків громадян; раціональне використання трудового потенціалу; формування і підтримання ефективної роботи трудового колективу.

Письмове оформлення кадрової політики дозволяє чітко і наочно продемонструвати погляди керівництва, переконати персонал у його добрих намірах, поліпшити взаємодію підрозділів, раціоналізувати процес прийняття кадрових рішень, інформувати персонал про правила внутрішніх взаємовідносин, поліпшити морально-психологічний клімат.

На підприємстві розроблені свої власні принципи кадрової політики: справедливість, послідовність, дотримання трудового законодавства, рівність і відсутність дискрімінації.

Кадрова політика базується на кадровій концепції організації, яка разом з виробничою, фінансово-економічною, науково-технічною, маркетинговою концепціями є елементом загальної концепції розвитку організації.

Механізм реалізації кадрової політики - це система планів, норм і нормативів, організаційних, адміністративних, соціальних, економічних та інших заходів для вирішення кадрових проблем і задоволення потреб організаціїї в персоналі.

Ведення кадрової документації, складання, оформлення документів, робота з ними і їхнє зберігання регламентовані законодавчими й нормативно - правовими актами.

Основними кадровими документами ФГ «Красляни», в яких висвітлюються основні питання щодо організації роботи персоналу, права та обов'язки членів колективу є статут (Додаток 1), трудовий договір, особові справи, посадові інструкції, накази за особовим складом.

Особова справа - це сукупність документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові, особисті якості. Вона посідає основне місце у системі персонального обліку працівників. На підставі документів, що групуються в ній проводиться вивчення, добір та використання кадрів управління. Заводяться особові справи на керівника підприємства, його заступників, начальників відділів та служб, їх заступників, матеріально відповідальних осіб, спеціалістів тощо. Оформлюється після зарахування працівників на роботу.

Особова справа складається з таких документів:

) додаток до особового листка з обліку кадрів;

) особовий листок з обліку кадрів;

) автобіографія;

) копії документів про освіту, вчений ступінь, підвищення кваліфікації;

) перелік наукових праць (для працівників, які мають учений ступінь чи звання);

) різного роду характеристики чи рекомендаційні листи;

) документи, на основі яких видаються накази про призначення, переведення, звільнення працівника (контракт, подання, листи про переведення тощо);

) копії наказів (розпоряджень) про прийняття (призначення), переведення за звільнення працівника або виписки з цих наказів;

) матеріали проведення атестації;

) опис документів.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати заробітну плату та забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається в усній чи письмовій формі. Особлива форму договору - контракт, у якому термін його дії, права, обов'язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання - встановлюються за угодою сторін. Укладається у письмовій формі у 2-х примірниках. Типова форма контракту затверджена наказом Мінпраці від 15.04.94 р. № 23, зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Посадова інструкція - це перелік завдань, обов’язків, функцій, прав і відповідальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки тощо, які властиві відповідній посаді в конкретних організаційно-технічних умовах.

Накази за особовим складом регламентують питання прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, надання відпустки, виплата винагороди, накладання штрафу, відрядження, звільнення.

У наказах про прийняття на роботу відмічають посаду, відділ, з якого числа прийнятий, вид роботи(постійна, з випробувальним терміном, із стажуванням, по сумісництві, на певний термін).

У наказах про переведення відмічають вид переведення, мотивацію.

У наказі про надання відпустки відмічають вид відпустки (основна, додаткова, творча, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю без зберігання заробітної плати), кількість робочих днів, дату початку та закінчення відпустки, за який період роботи надається відпустка.

У наказах про звільнення відмічають дату звільнення,причину звільнення, згідно КЗПП.

На досліджуваному підприємстві організацією набору та відбору кадрів займається безпосередньо директор, а за його відсутності - головний бухгалтер. Він оформлює документи про прийом, звільнення, відпустки працівників, довідки і інших документи, що стосуються трудової діяльності працівників, веде особисті справи і трудові книжки. У разі потреби в працюючих, за допомогою переважно внутрішніх джерел відбору, проводиться набір кадрів та встановлюється випробувальний термін. В залежності від кваліфікації працівника цей термін може тривати від 1тижня до 1 місяця.

Підрозділи, що виконують функцію управління персоналом, у широкому значенні слова можуть розглядатись як служба управління персоналом.

Конкретне місце і роль вказаної служби в загальній системі управління організацією визначається місцем і роллю кожного спеціалізованого підрозділу з управління персоналом і організаційним статусом його безпосереднього керівника.

Цей організаційний статус підтверджується набором повноважень та відповідальності. Їх об’єм та ієрархічний ранг багато в чому визначаються позицією першого керівника організації відносно кадрової служби. Вони також формуються в ході організаційного розвитку управління, накопичення кадрового та інтелектуального потенціалу.Авторитет кадрової служби залежить не тільки від її керівних повноважень, але й від рівня спеціальних знань співробітників та міри впливу на кадрові процеси.

Кадрове планування на підприємстві включає такі розділи:

планування потреби в робочій силі;

планування джерел залучення робочої сили;

планування підвищення кваліфікації;

планування кар’єри;

планування використання працівників;

планування коштів на оплату і стимулювання праці, а також соціальні виплати;

планування вибуття на пенсію;

планування витрат на реалізацію всього комплексу кадрових завдань.

Набір робочої сили повинен бути узгоджений з можливостями витрат на робочу сил, а планування витрат на робочу силу має пов’язуватися з планами на фінансування нового обладнання і додаткової сировини і матеріалів.

Оцінка загальної потреби в кадрових ресурсах на плановий період спирається на аналіз робіт та організаційної структури, а також потреби в додаткових кадрових ресурсах, на аналіз кадрового складу.

У кожний даний момент фірма повинна вирішити питання: у якому підрозділі, яку загальну кількість працівників і якої кваліфікації потрібно мати для забезпечення процесу виробництва. Після цього визначається потреба в додатковій робочій силі.

Наймання працівників здійснюється на основі штатного розкладу. Для визначення кількісного складу найманого персоналу на промислових підприємствах широко використовують розробку норм чисельності персоналу методом порівняння.

Для визначення чисельності спеціалістів та керівників використовують такі методи: за нормами управління, за нормами співвідношення, за нормами чисельності і таке інше.

На підставі порівняння плану по людських ресурсах з чисельністю персоналу, що вже працює в організації, відділ людських ресурсів визначає вакантні робочі місця, які необхідно заповнити. Прийом на роботу - це ряд дій, що починаються організацією для залучення кандидатів, які володіють якостями, необхідними для досягнення цілей, поставлених організацією.

Процес прийому на роботу полягає в зіставленні вимог, пропонованих роботодавцем, і кваліфікації кандидата. Оскільки роботодавець пропонує місце, що гарантує визначену винагороду, то необхідно, щоб кандидат відповідав визначеним вимогам. Якщо вимоги, пропоновані організацією, і вимоги кандидата хоча б частково збігаються, відбувається їхнє зіставлення.

Щоб програма відбору була діючою, потрібно чітко сформулювати якості працівника, необхідні для відповідного виду діяльності. Якщо список вимог до працівника буде занадто великий, відбір може стати неможливим.

Відбір кадрів може реалізовуватися за допомогою методів анкетування, на основі резюме чи тестування. На основі аналізу результатів методів відбору керівник вибирає кандидата, що найбільше підходить для даної посади.

Критеріями відборуможуть бути:

1.Освіта.

.Стаж роботи, спеціальні навички.

3.Фізичні характеристики.

.Персональні характеристики, типи особистості.

Прийом на роботу починається з детального визначення того, хто потрібний організації. Традиційно в основі цього процесу лежить підготовка посадової інструкції, тобто документа, який описує основні функції працівника, що займає дане робоче місце. І при відборі керівник повинен визначити, наскільки даний кандидат здатний виконувати ці функції.

Визначивши вимоги до кандидата, переходять до реалізації наступного етапу - залучення кандидатів. Основним обмеженням на цьому етапі виступає бюджет, який підприємство може витратити, і людські ресурси, які воно має для подальшого відбору.

Для залучення кандидатів підприємство може використовувати різні джерела, що об'єднуються в дві групи: внутрішні і зовнішні. До внутрішніх джерел належать оголошення про вакантне місце у внутрішніх засобах інформації, внутрішнє суміщення посад, неформальні пошуки серед знайомих. До зовнішніх джерел належать оголошення в засобах масової інформації, виїзд у навчальні заклади, звертання в бюро по працевлаштуванню.

Для залучення кандидатів організація може використовувати ряд методів:

. Пошук усередині організації

. Підбір за допомогою працівників організації: серед родичів і знайомих працівників фірми.

3. Самопроявлення кандидата.

. Об’яви в засобах масової інформації: на телебаченні, радіо, в пресі.

. Виїзд в інститути та інші навчальні заклади.

6. Державні центри зайнятості, які мають базу даних, можуть направляти безробітних по заявках підприємств і організацій, організовувати їх навчання згідно з потребами замовника.

Відбір майбутніх співробітників складається з таких етапів:

1.      Попередня бесіда.

.        Заповнення бланків заяви, автобіографії і/або резюме.

.        Співбесіда.

.        Перевірка рекомендацій і послужного списку.

.        Рішення про наймання. Прийом на роботу закінчується підписанням двома сторонами трудового договору.

Продовженням процесу підбору після прийому співробітника на роботу є випробувальний термін, що на сьогодні є обов'язковим на більшості підприємств, оскільки ніякі тести не дають такого уявлення про кандидата, як робота певний час на займаній посаді. Також після прийому співробітника організовуються спеціальні програми адаптації для всіх прийнятих на роботу працівників, метою яких є не тільки і не стільки навчання фаховим навичкам, скільки знайомство нового працівника з цілями підприємства, його філософією.

Адаптованість людини у конкретному трудовому середовищі проявляється у її поведінці, у показниках трудової діяльності: ефективності праці; засвоєнні соціальної інформації та її практичній реалізації; рості усіх видів активності; задоволеності різними сторонами трудової діяльності.

Оцінювання персоналу визначає рівень кваліфікації працівників, рівень знань, навичок, здібностей, дає уявлення про ділові та моральні риси особистості. Кадрова служба має вибирати методи оцінювання з урахуванням особливостей своєї організації та позитивних і негативних сторін кожного методу.

Традиційним методом оцінювання персоналу є атестація. У цьому методі працівник оцінюється своїм безпосереднім керівником. Керівник краще інших знає підлеглого. Атестаційний процес включає: атестаційну співбесіду, поточний контроль протягом усього атестаційного періоду, обговорення підлеглим і керівником роботи протягом атестаційного періоду. Головною складовою атестаційного процесу є атестаційна співбесіда, до якої мають готуватися і керівник, і працівник.

Керівник здійснює об'єктивне оцінювання виконання працівником його обов'язків, готує план розвитку працівника на наступний період і складає план проведення співбесіди.

Працівник проводить оцінювання особистої роботи за минулий період за допомогою розроблених кадровою службою методів атестаційного оцінювання, складає план роботи на наступний період і готує список запитань до керівника. Підсумком усього атестаційного процесу є оцінювання виконання працівником своїх посадових обов'язків протягом атестаційного періоду. Які конкретно використовувати методи оцінювання, вирішує організація.

Фахівці-психологи за допомогою психологічних тестів, завдань, вправ оцінюють особисті характеристики працівника, його потенціал. Ці методи дають високу точність результатів, але доволі дорогі.

Методи атестації, що використовуються в організації, мають бути ретельно продумані фахівцями і правильно витлумачені працівниками. У сучасній практиці використовуються багато методів оцінювання персоналу: від особистої оцінки начальника до автоматизованих систем атестації.

У процесі оцінювання співробітника враховуються результати роботи підрозділу й підприємства в цілому. Співробітник, як би добре він не працював на своєму місці, не може одержати високу оцінку, якщо його підрозділ не впорався зі своїми завданнями. При цьому останнім часом відбувається перегляд традиційних термінів оцінювання (рік, півроку) на користь періодів, що змінюються (завершення проекту або його стадії, перехід до нової структури).

Необхідність постійного професійного навчання обумовлена певними факторами:

-упровадженням нової техніки, технологій, виробництвом сучасних товарів, зростанням комунікативних можливостей;

-виходом на ринок з високим рівнем конкуренції;

-тією обставиною, що для організації ефективнішим є підвищення віддачі від уже працюючих працівників на основі їх неперервного навчання, ніж залучення нових працівників.

Підприємство повинно розробляти і постійно поновлювати свої програми систематичної підготовки і перепідготовки працівників. Програми мають бути складені з урахуванням конкретних особливостей структури персоналу і актуальних завдань розвитку підприємсфтва.

Поступаючи на роботу, людина ставить перед собою певні цілі так, як і організація, приймаючи її на роботу, також переслідує певні цілі. Тому людина, яка наймається на роботу, повинна реально оцінювати свої ділові якості, співставити їх з тими вимогами, що ставить перед нею організація, її робота. Від цього залежить успіх всієї кар'єри людини.

Як свідчить зарубіжний досвід, необхідно планувати ділову кар’єру з моменту прийняття працівника на роботу до його звільнення.

Складність процесу управління людьми у сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що менеджеру потрібно не тільки раціонально використовувати фаховий потенціал своїх працівників, але і сприяти його зростанню. Особливої уваги заслуговують працівники, від яких залежить розробка і реалізація політики підприємства у всіх сферах діяльності, стратегічне мислення і, нарешті, результативність управління підприємством у цілому.

Питання про вивільнення персоналу, як правило, виникає тоді, коли підприємству необхідно або скорочувати, або перебудовувати свою діяльність. Вивільнення персоналу веде до усунення зайвої чисельності, невідповідності працівників вимогам, пропонованим до виконавців, зниженню додаткових витрат через низьку продуктивність праці і якості, а тому воно є економічною необхідністю.

Вивільнення персоналу - це вид діяльності, який передбачає комплекс заходів щодо дотримання правових норм і організаційно-психологічної підтримки з боку адміністрації при звільненні працівників підприємства.

Звільнення персоналу підприємства вимагає:

дотримання трудового законодавства;

чітких, максимально об'єктивних критеріїв добору;

прив'язки до робочих місць;

мінімізації витрат і одержання економії;

запобігання наступних і пов'язаних з вивільненням витрат;

відкритості;

інформування;

компенсацій і допомоги у працевлаштуванні.

При будь-якій можливості звільнень варто уникати або максимум пом'якшувати їхні наслідки, використовуючи для цього усі наявні можливості. Якщо раціоналізацію структури кадрів не можна безболісно провести за рахунок підвищення їхньої мобільності, перенавчання новим професіям, створення нових робочих місць, то в критичній ситуації приходиться йти на скорочення штатів.

Поведінка людини завжди мотивована, тому одним з основних завдань дирекції персоналу є вироблення ефективної мотиваційної системи (мотиваційного середовища, мотиваційного поля), яка сприятиме активній, ефективній і продуктивній діяльності персоналу для досягнення визначених завдань.

Побудова ефективної системи винагород повинна орієнтуватися на пріоритет стратегічних завдань, таких як зміцнення стратегічного потенціалу фірми за рахунок формування додаткових інвестиційних ресурсів, пошук нових стратегічних зон господарювання, посилення зовнішньої та внутрішньої гнучкості виробничого апарату фірми, розвиток стратегічних маркетингових досліджень, реалізацію програм підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу тощо. Орієнтація системи стимулів на пріоритет згаданих завдань означає, що дохід працівників, які визначають мету та основні завдання діяльності фірми, виробляють засоби їх досягнення, повинен залежати від ефективності саме цієї діяльності.

Система стимулів для кожної категорії працюючих пов'язується з участю в прибутках, просуванням по службі, наданням різних соціальних пільг тощо. По суті, система винагород є еквівалентом до статусу та офіційного визнання конкретних працівників. Слід пам'ятати, що ефективність мотивації залежить від можливостей реалізації індивідуального підходу до формування системи винагород різних категорій працюючих (а також і в межах окремих категорій персоналу).

Управління вибором поведінки конкретних працівників грунтується на визначенні рівня та структури їх доходів і пільг, а ефективність мотиваційної системи залежить від рівня реалізації персоналом своїх знань, здібностей, професійних навиків у межах конкретної організації.

При розробці нової системи винагороди керівництво має заздалегідь оцінити можливі наслідки її впровадження з точки зору впливу на інші системи - відбір, професійне навчання, оцінка, просування - і внести до них необхідні корективи для підтримки їх взаємозв’язку та взаємодоповнюваності всіх компонентів управління персоналом.

Нетрадиційними називають методи компенсації, побудовані на принципах, відмінних від тих, які покладені в основу традиційної системи, тому використання цих методів дозволяє подолати певні недоліки традиційної системи компенсації. Нетрадиційні методи можуть бути умовно розділені на дві великі групи-плата за результати і плата за знання.

Різні методи плати за результати встановлюють безпосередню залежність між величиною винагороди та результатами роботи самого співробітника, його підрозділу, організації в цілому. Використання таких методів дозволяє домогтися підвищення продуктивності праці за рахунок матеріальної зацікавленості співробітника у його результатах, пов’язати матеріальні інтереси співробітника і організації.

Вибір методів компенсації для конкретної організації визначається цілою низкою чинників - стратегією розвитку, станом зовнішнього середовища, організаційною культурою та традиціями.

Для більш ефективної роботи, виробництва якісної продукції, в ФГ «Красляни»використовують такі методи матеріального стимулювання як підвищена заробітна плата, преміювання, доплати за якісну роботу, за виробництво якісної продукції. Оплата праці здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного працівника підприємства і зумовлюється кінцевим результатом.

За порушення дисципліни, низьку якість продукції, пияцтво застосовують коефіцієнти зниження заробітної плати. Систематичне порушення цих правил карається звільненням.

Служба управління персоналом на підприємстві окремо не виділена, її функції покладені безпосередньо на директора та керівників підрозділів. . Керівництво підприємства схильне до стабільності чисельності працівників. На підприємстві приділяється увага своєчасній виплаті заробітної платні, мотивації, матеріальному заохоченню, сприянню позитивному психологічному клімату в колективі. Відповідно до обсягів отриманого прибутку нараховуються премії. В разі необхідності, кожен працівник може звернутися до генерального директора з проханням про фінансову чи матеріальну допомогу.

Підлеглі керівника вважають лідером. Сам директор підприємства виявляє людяність та розуміння у стосунках з працівниками, найбільше цінує професіоналізм, уміння правильно і точно виконувати свої зобов’язання, високу продуктивність роботи.

Аналіз АНКЕТИ №1:

Анкета керівника. Набрано 41 бал, це означає, що керівник володіє великою кількістю задатків стати добрим керівником з сучасним стилем поведінки. Він віре в людей, їх знання і хороші якості. Вимогливий до себе і своїх колег. Не терпить в своєму колективі ледарів і бракоробів, не прагне завоювати дешевий авторитет. Для сумлінних співробітників не лише керівником,а й хорошим товаришем, який у важких ситуаціях робить все можливе для надання їм допомоги і підтримки словом і ділом.

Аналіз АНКЕТИ №2:

Аналіз даної анкети стосовно різних аспектів поведінки керівника показав, що директор досліджуваного підприємства здатний на інноваційні рішення. Керівник в роботі використовує системний підхід, послідовний в роботі, чітко розподіляє функції та обов’язки, ефективно планує та координує роботу колективу. Проте не завжди виділяється час на детальний аналіз всього, що відбувається.

Аналіз АНКЕТИ №3:

Результат +27 балів свідчить про високий ступінь сприятливості соціально-психологічного клімату.

Проаналізувавши рівень соціально-психологічного клімату в колективі можна зробити висновок, що в середовищі працівників переважає бадьорий, життєрадісний настрій, відчувається доборозичливість у стосунках, взаємні симпатії. Трудові відносини в колективі сповнені взаємоповаги, взаєморозуміння, тісних дружніх стосунків. Конфліктні ситуації трапляються дуже рідко і швидко вирішуються.

Членам колективу подобається бути всім разом, брати участь у спільній діяльності. Колектив активний, сповнений енергії. У колективі справедливо ставляться як до постійних членів,так і до нових.

РОЗДІЛ 6

Основи зовнішньоекономічної діяльності

Підприємство на якому я проходила практику ФГ «Красляни»не здійснює зовнішньоекономічної діяльності, проте має можливості для виходу на міжнародний ринок. Підприємство є виробником сільськогосподарської продукції, а в основному продукції рослинництва, тому можна експортувати зерно, кукурудзу та продукцію переробного господарства (олійні) - олію соняшникову нерафіновану. Для вирощування високопродуктивних урожаїв підприємству потрібно використовувати для посадки найкраще насіння, яке можна закупити закордоном, наприклад, насіння соняшнику.

В планах ФГ «Красляни» створити кооператив на прикладі закордоних підприємств це допоможе вийти на міжнародний ринок втриматься там. Зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської коопераціїсвідчить, що її здійснення вимагає відповідної організаційної, юридичної та економічної культури, чітких законодавчих гарантій. Корисним для агропромислового виробництва України може бути кооперативна діяльність Скандинавських країн у сфері переробки і реалізації продукції. Так у Швеції через кооперативи реалізується 98% молока, виробленого фермерськими господарствами, 80 - птиці і тварин, понад 80 - зерна, 75 - яєць, забезпечується до 60% постачання засобів виробництва. У зарубіжних країнах функціонують і змішані форми кооперативних структур, які здійснюють постачальницьку і збутову діяльність (Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія та інші країни). Тут молочні кооперативи не лише переробляють продукцію, а й постачають у господарства своїх членів різне обладнання - доїльну техніку, холодильники-цистерни, сепаратори тощо. Збутові кооперативи, що об’єднують спеціалізовані рослинницькі господарства, постачають фермерам також насіння, засоби захисту рослин, мінеральні добрива тощо. Заслуговує на увагу практика створення кооперативних форм міжгосподарського використання техніки - „машинні гуртки”, „машинні ринги” тощо. Такі кооперативи проводять закупівлю, зберігання, ремонт і спільну експлуатацію сільськогосподарської техніки (Бельгія, Нідерланди, Німеччина). Об’єднуючи практично всіх фермерів (Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія), кооперативи відіграють провідну роль в економічних зв’язках аграрного сектора з іншими галузями національного господарства. Це стосується як збуту сільськогосподарської продукції та її переробки, так і виробничого забезпечення, кредитування і обслуговування фермерських господарств.

При відсутності зовнішньоторговельних операцій і реалізації основної частини продуції на внутрішньому ринку для здійснення зовнішньоторговельних операцій фірма може використовувати торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку. При збільшенні зовнішньторговельних операцій створюється спеціальні експортно-імпортні відділи.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю - це системний вплив суб’єкта управління на об’єкт з метою досягнення певного ефекту. Чинні правові принципи України створюють законодавчу базу для міжнародної діяльності суб’єктів господарювання. В Україні до керуючої системи зовнішньоекономічною діяльністю відносяться Верховна рада України, Національний банк України, Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України, Державний митний комітет України, Антимонопольний комітет, Місцеві ради. Відповідні структури здійснюють певні зовнішньоекономічні операції в межах чинного законодавства України та норм і стандартів міжнародного права.

Законодавча та нормативна база зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. №92-ІV.

. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. №959-ХІІ.

. Закон України “Про Єдиний митний тариф” 05.02.1992 р. №2097-ХІІ.

. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР // www. rada. kiev. ua.

. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3.04.1997 р. №168/97-ВР // www. rada. kiev. ua.

. Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993 р.

. Наказ Мінекономіки №201 від 06.09.2001 р. “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”.

Поведінка організації на зовнішньому ринку значною мірою визначається внутрішніми її можливостями і перспективами розвитку при досягнутому рівні стратегічного управління. У той самий час стратегія зовнішньоекономічної діяльності є однією з важливих складових стратегічного плану підприємства і системи стратегічного управління. Процес розробки стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку включає шість етапів:

- всебічний аналіз стану і розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

аналіз очікуваних змін у кон'юнктурі зовнішнього ринку;

аналіз можливостей на зовнішньому ринку з урахуванням прогностичних змін у його кон'юнктурі;

аналіз внутрішньої і зовнішньої бюджетно-податкової політики і впливи змін у ній на умови діяльності організації;

аналіз тенденцій розвитку світової економіки, стан і тенденції розвитку світового ринку, включаючи ринок кредиту, зовнішньоторговельної політики різних країн, оцінка впливу змін у ній на умови функціонування організації;

розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням існуючого і прогнозного стану на зовнішніх ринках, а також можливостей і очікуваних змін в умовах функціонування підприємства.

Розробка стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку здійснюється на трьох різних рівнях: глобальному, стратегічному і тактичному. Глобальний рівень охоплює довгострокові аспекти діяльності на основі визначення найважливіших цілей, сукупність яких розглядається як єдине ціле. При цьому планування здійснюється на рівні керівництва підприємства з урахуванням можливих довго- і середньострокових варіантів розвитку. На тактичному (поточному) рівні планування зовнішньоекономічної діяльності концентрується на визначенні конкретних цілей, досягнення яких є умовою ефективного використання наявних ресурсів для реалізації глобальних цілей на існуючих ринках збуту.

Важливе значення для зовнішньоекономічної діяльності має цінова політика.Цінова політика фірми на зовнішньому ринку починається з визначення власного підходу до концепції ціни.

Цінова політика - це втановлення таких цін, щоб а) оволодіти певною часткою ринку, б) розширити обсяг продажу, в) отримати плановий обсяг прибутку - тобто забезпечити реалізацію товару в певній стадії його житєвого циклу.

Аналіз можливостей проникнення на цільовий ринок фірма починає насамперед з дослідження ринку пропозиції і власного товару.

На світовому ринку склалася певна структура цін, що визначається і підтримується великими фірмами-виробниками та експортерпми товарів у галузі, а дрібні та середні компанії використовують зважену цінову політику «слідування за лідером».

Щодо ситуації на ринку продукції переробки соняшника то останнім часом однією з причин зростання внутрішніх цін на соняшникову олію стали високі темпи експортного відвантаження. Внутрішні ціни на соняшник зростають зі скороченням пропозиції і зростанням цін на продукти переробки. Незважаючи на відсутність явного інтересу з боку основних покупців до нових закупівель насіння, було зафіксовано загальне скорочення обсягів пропозиції, що, безумовно, сприятиме подальшому зростанню внутрішніх цін. Експортні ціни на соняшник залишалися практично стабільними, при цьому інтерес до нових закупівель з боку експортерів динамічно падав. Основна причина зростання цін - сезонне скорочення внутрішньої пропозиції насіння. Крім того, в ціноутворенні товаровиробники багато в чому орієнтуються на динаміку цін на продукти переробки соняшника, яка зараз також позитивна.

Основними складовими забезпечення конкурентоспроможності є якісні, вартісні та кількісні характеристики товару поряд із найменшою ціною споживання та ефективною збутовою стратегією. Виходячи з цього підвищенню конкурентоспроможності вирощуваної продукції сприятимуть такі фактори:

поліпшення якісних характеристик;

забезпечення адекватної ціни реалізації;

зростання врожайності і обсягів виробництва, що упереджує зростання виробничих витрат;

формування ефективної системи збуту продукції.

-важливим фактором зниження якісних характеристик продукції рослинництва та є хвороби, шкідники та забур'яненість посівів.

Враховуючи специфіку продукції, яку реалізує підприємство, в системі заходів, які забезпечують зростання якості товару, підвищення ефективності виробництва, важливе місце належить захисту від хвороб, шкідників та бур'янів. Втрати урожаю, що спричинені засміченістю полів бур'янами оцінюються у 20-40 %. Важливими факторами підвищення врожайності є забезпечення оптимальних строків сівби, оптимальних норм висіву та застосування раціональної системи добрив науково обґрунтованої системи сівозмін і високопродуктивних сортів. Важливим чинником мінімізації втрат на етапі збирання та забезпечення якості зерна є дотримання оптимальних строків збирання. Не менш важливим є питання забезпечення належного зберігання зерна. Так, втрати сільгосппродукції при неналежних умовах зберігання можуть сягати 30-50%, при цьому часом повністю втрачаються її продовольчі, фуражні та насіннєві якості.

Розглядаючи питання забезпечення належної технології виробництва і зберігання зерна, дотримання системи необхідних агротехнічних заходів, застосування високопродуктивних сортів, інші технологічні особливості в контексті забезпечення конкурентоспроможності виробництва, слід зазначити, що вибір того чи іншого технологічного прийому або системи агротехнічних заходів повинен відповідати як забезпеченню агробіологічних вимог, так і сприяти поліпшенню якості продукції та підвищенню економічної ефективності її виробництва, оскільки саме ці фактори є основою забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Не менш важливими чинниками конкурентоспроможного виробництва, є забезпечення адекватної ціни реалізації та формування ефективної системи збуту продукції.

В контексті забезпечення конкурентоспроможності виробництва с/г продукції сприятливим фактором виступає кон'юнктура світового ринку, що формується під впливом змін глобального характеру, в першу чергу зростання чисельності населення, змін у структурі споживання, зменшення світових запасів, тощо. Експерти вважають, що за наступні 10 років обсяг торгівлі зерном збільшиться на 20-23 %, або на 2-3 % щорічно. Тобто, є підстави вважати, що світове споживання зерна буде зростати в більшій мірі, аніж його світове виробництво. Це, безумовно, є фактором, що сприятиме зростанню світового попиту і на продукцію вироблену в Україні. За умови забезпечення належної якості може і повинна бути забезпечена і конкурентоспроможність її виробництва.

ФГ «Красляни» використовує оптову реалізацію продукції на вільний ринок і частково на замовлення. При реалізації на замовлення підприємство працює на заздалегідь відомий ринок. Випуск продукції здійснюється відповідно до наявного портфеля замовлень, укладеними контрактами, попередніми згодами про постачання зробленої продукції. Заздалегідь обумовляються терміни, обсяги постачань продукції, ціни, робота на вільний ринок. При реалізації на вільний ринок підприємство випускає продукцію на вільний ринок без заздалегідь встановлених обмежень щодо кількісних і якісних характеристик товарів. Задачі реалізації товарів включають пошуки можливих ринків збуту (з огляду на їхнє географічне розташування), вибір конкретних форм реалізації, визначення припустимого рівня цін.

У вітчизняній зовнішньоекономічній практиці нормативний механізм застосування суб'єктами підприємницької діяльності правил Інкотермс і відповідного державного регулювання було закріплено Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. З метою однакового тлумачення комерційних термінів національними суб'єктами міжнародної економічної діяльності України, а також їх іноземними контрагентами, усіма учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, Указом установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності, укладаючи договори, у тому числі договори (контрактів) міжнародного економічного характеру, предметом яких є товари, застосовують правила Інкотермс. При цьому суб'єкти підприємницької діяльності країни, котрі укладають такі договори, повинні цих правил обов'язково додержуватися.

Інколи сторони заінтересовані в тому, щоб в їх контракт були включені положення, які не передбачено умовами Інкотермс (наприклад, за умови ЕХW виникає потреба зобов'язати продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця; за умови СІF- забезпечити додаткове страхування покупця; за умови DEQ - додати положення про обов'язок продавця оплатити витрати після відвантаження). У таких випадках необхідно передбачити та чітко регламентувати спеціальні умови контрактів.

У практиці здійснення зовнішньоекономічних операцій використовують прямий і непрямий метод. Прямий - поставка і закупівля товару безпосередньо споживачу, непрямий - через посередників. Певним видом обслуговування експортно-імпортних операцій є торгово-посередницькі фірми. Вони бувають чотирьох видів: з перепродажу, комісійні, агентські, брокерські. Кожна з них пи обслуговуванні експортно-імпортних операцій має певні позитивні та негативні сторони, і тому важливо вибрати оптимальні з урахуванням своїх потреб і можливостей.

На підприємствах, які здійснюють експорт і імпорт товарів, зовнішньоторовельні функції управління будуються в основному у двох формах : як частка внутрішньовиробничої структури - зовнішньоекономічний відділ і як відносно самостійна організація - зовнішньоторговельна фірма. У теперішніх умовах підприємства мають не лише зберегти свій потенціал, якість і асортимент товарів на досягнутому рівні, але й удосконалювати експорт та імпорт товарів. У даний час, коли збут і закупки продукції ускладнюються, підприємства прагнуть справлятися з цим власними зусиллями. Економічну політику в сфері експорту й імпорту товарів здійснює зовнішньоекономічний відділ, провідна роль у якому належить службі маркетингу.

Головними функціями зовнішньоекономічного відділу є : маркетиногова діяльність; вивчення ринків збуту та закупки; експорт та імпорт товарів; облік досягнень конкурентів на на внутрішньому і зовнішньому ринках; прогнозування світових тенденцій в економіці, міжнародних відносинах та зовнішньоекономічної діяльності; виставочна діяльність; підготовка та здійснення реклами своїх товарів; вивчення цінової політики; збір і обробка інформації пр ціни; оформлення документів; організація зустрічей з іноземними діловими партнерами; розробка планів експорту й імпорту товарів; розробка кошторису витрат на здійснення зовнішньоекономічної діяльності; визначення ризиків; фінансове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

На великих підприємствах організаційна структура зовнішньоекономічного відділу складається з таких підрозділів: експорту, імпорту, діловодства і перекладів,реклами і виставок, фінансово-валютних операцій.

Основою здійснення комерційних закордонних операцій є договір між двома партнерами, які перебувають у різних країнах. Партнерами в усіх країнах світу завжди є експортер та імпортер.

Експортер - сторона, яка здійснює продаж товару (надання послуг) іноземному покупцеві з метою його вивезення з країни продавця за кордон.

Імпортер - сторона, яка купує товар (надані послуги) в іноземного продавця і ввозить його в країну покупця.

Договір з купівлі-продажу товару (надання послуг) укладається сторонами після обговорення всіх умов поставок. Залежно від вибору форм міжнародних розрахунків до договору додаються відповідні документи, які складаються на основі й у межах даного договору. Документи оформлюються і передаються однією стороною іншій за посередництва банків (при акредитиві та інкасо) або безпосередньо, поза банківською системою (авансовий платіж, платіж на відкритий рахунок, банківський переказ тощо).

Договір з купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі в міжнародній комерційній практиці називається контрактом. Він являє собою комерційний документ, у якому міститься домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання продавця передати відповідне майно у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього відповідну суму, або зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.

Зовнішньоторговельний контракт оформлюється в письмовій формі у вигляді підписаних сторонами єдиних документів, рідко - за допомогою обміну односторонніми підписаними документами - листами, телеграмами, телексами; які свідчать, що між сторонами досягнута домовленість за всіма умовами угоди. Обмін подібними документами, як правило, закінчується підписанням контракту.

Сторони за контрактом (установи, фірми, від імені яких укладаються договори) називаються контрагентами і несуть матеріальну відповідальність за виконання зобов’язань, які покладені на них договором.

Розглянемо можливу зовнішньоекономічну операцію. Фг «Красляни» купує інкубатор від виробника польської фирми InterZoo.(Додаток Б)

Зовнішньоторговельні контракти включають в себе кілька розділів, які містять предмет договору, визначення сторін, товарів, комерційних умов угоди, прав і зобов’язань сторін, санкцій і т.п. (зразок контракту див. у додатку 2). Ці розділи контракту розташовуються у відповідній послідовності.

Починається контракт з преамбули - вступної частини, в якій указується номер, місце і дата підписання контракту, визначаються його сторони. Далі йдуть:

Предмет контракту.

Ціна і сума контракту.

Строки постачання товарів.

Якість товарів.

Пакування та маркування вантажу.

Умови платежу.

Здавання і приймання товарів.

Страхування.

Претензії.

Форс-мажор (обставини непереборної сили).

Арбітраж (вирішення спірних питань).

Юридична адреса сторін.

Предмет контракту. У цьому розділі йдеться про вид угоди (купівля-продаж, надання послуг, оренда, підряд тощо), назву товару, його кількість, а також про базисні умови поставки. Останні визначають, які витрати здійснюють сторони при транспортуванні вантажу від експортера до імпортера, його страхуванні тощо.

Ціна і сума контракту. У цьому розділі проставляється сума грошей, визначена у відповідній валюті (або в третій валюті), яку покупець повинен заплатити продавцеві за весь товар або за одиницю товару.

Терміни поставки товару - це дати, згідно з якими товари мають бути доставлені продавцями в обумовлені контрактом пункти призначення. Зазвичай ці пункти визначаються базисними умовами поставки.

Платіжні умови. У даному розділі контракту наводяться погоджені контрагентами умови і терміни платежів, валюта платежу, способи і порядок розрахунків, використання різних засобів платежу (платіжних інструментів). Платіжні умови контрактів із закордонними країнами мають різні валютні застереження, спрямовані на мінімізацію ризиків валютних втрат, а також гарантії виконання контрагентами взаємних зобов’язань. Крім того, платіжні умови контракту містять положення про порядок утримання комісії і відшкодування витрат, які виникають під час проведення розрахунків через банки.

Пакування і маркування вантажу. Цей розділ визначає вид і характер упакування, його призначення тощо. Упакування має забезпечувати збереження вантажу при його перевезенні. Маркування необхідне для ідентифікації вантажу.

При заповненні розділу претензій обговорюють терміни подання претензій (рекламацій) покупцем продавцю у разі невідповідності умовам контракту якості, кількості, пакування доставленого товару, порушення термінів і умов поставок.

Форс-мажорні обставини виникають у результаті непередбачуваних подій (пожеж, землетрусів, цунамі, паводків тощо). Такі обставини можуть впливати на виконання сторонами зобов’язань і навіть призупинити виконання контракту. Розділ форс-мажор дає сторонам можливість переносити терміни виконання контракту або взагалі звільняє сторони від виконання своїх зобов’язань у випадку виникнення обставин непереборної сили.

Арбітраж. Оскільки в процесі виконання контракту між сторонами можуть виникати розбіжності через різне тлумачення окремих умов договору, в контракті передбачається пункт про вирішення таких спорів. Якщо питання не вирішується в процесі переговорів між контрагентами, то відповідно до міжнародної практики він передається на розгляд в арбітражний (третейський) суд.

Перед тим як укласти контракт, сторони ретельно узгоджують всі його розділи і пункти, доки не буде досягнуто повної домовленості за кожним з них. Одна сторона розробляє проект контракту, друга його вивчає, доповнює, змінює; якщо всі спірні моменти погоджені, сторони підписують контракт, і з цього самого моменту виникають усі права і зобов’язання сторін за контрактом.

Сертифікат якості- товаросупроводжувальний документ, що підтверджує відповідність товару показникам якості, технічним характеристикам, вимогам безпеки для життя й здоров'я людей, природної навколишнього середовища, передбаченим умовами договору; звичайно видається підприємством-виробником або експортером. На вимогу покупця сертифікат якості може бути виданий іншою уповноваженою особою. Сертифікат якості зазвичай складається в декількох примірниках, один із яких прямує разом з вантажем, а другий надсилається разом з рахунком та документами, необхідними для оплати. При імпорті товарів, митниця розглядає сертифікат якості як довідковий документ, що дає інформацію про якісні й кількісні характеристики імпортованого товару. Сертифікат якості може бути необхідним для отримання сертифікату відповідності.

Відповідно до чинного законодавства України при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів справляються наступні податки та збори:

· митні збори,

· мито,

· податок на додану вартість,

· акцизний збір,

· єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Мито, ПДВ, акцизний збір та єдиний збір, що справляється у пункту пропуску через державний кордон України, згідно з Законом України „Про систему оподаткування” віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 р. № 80 встановлений «Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».

Документи, обов’язкові для подання:

. Митна декларація.

. Товарнотранспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Aіr Waybіll), коносамент (Bіll of Ladіng) тощо.

. Зовнішньоекономічний договір.

. Рахунок (Іnvoіce) або інший документ, який визначає вартість товару.

. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України).

. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари.

. Облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб’єктом.

. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу).

. Документ контролю за доставкою товарів.

. Документи про надання фінансових гарантій.

. Ліцензія митного перевізника.

. Книжка МДП, книжка АТА, книжка СPD.

. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами.

. Посередницький договір.

. Документ на право провадження митної брокерської діяльності.

. Документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

. Документи, що визначають країну походження товарів.

. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов’язкових платежів).

. Векселі (відповідно до законодавства).

. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування.

. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації).

. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

РОЗДІЛ 7

Охорона праці

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Ця мета досягається виконанням відповідних функцій управління, тобто комплексом взаємопов'язаних видів, що здійснюються суб'єктом управління цілеспрямовано на об'єкт управління. Об'єктом управління в системі управління охороною праці є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів із метою забезпечення безпечних, нешкідливих та сприятливих умов праці на робочих місцях, виробничих ланках, у цехах і на підприємстві в цілому.

Дослідження організаційно-правових аспектів охорони праці на ФГ «Красляни»показали, що підприємство забезпечує необхідні заходи з охорони праці, регламентовані відповідними інструктивно-нормативними актами з питань охорони праці, що діють на підприємстві. Підприємство керується положеннями державних нормативних актів про охорону праці загальнодержавного користування та нормативних актів про охорону праці, що затверджені та діють в межах підприємства (Державний галузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до галузі,( в даному випадку галузі рослинництва)).

Згідно Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві» власником підприємства на основі ДНАОП розроблені і затверджені такі нормативні акти про охорону праці як Положення про систему управління охороною праці на підприємстві, Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці та Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.

В процесі праці на людину впливають різні фактори: температура, вологість, швидкість повітря у робочому приміщенні, освітленість, рівень виробничого шуму та інші. Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці показав, що санітарно-гігієнічні умови праці в головному офісі ФГ «Красляни»цілком відповідають існуючим стандартам. Відносна вологість складає 60%, температура 22 °С. Температура в приміщенні підтримується за допомогою системи водяного опалення. Вентиляція в приміщенні природна, повітря переміщується через вікна та кватирки. Штучна вентиляція виконана за допомогою кондиціонера. У приміщенні головного офісу використовують природне та штучне освітлення. Кожного дня проводять вологе прибирання. Електрична проводка виконана під штукатуркою. Приміщення офісу відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки, оскільки відсутні висока вологість і температура, немає хімічно-активного середовища і струмопровідного середовища. Однак варто дотримуватись правил експлуатації приладів, світильників, ПК. Приміщення знаходиться в задовільному стані. Це свідчить про те, що керівництво приділяє увагу забезпеченню охорони праці.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

Суб'єктом управління в СУОП на досліджуваному підприємстві ФГ «Красляни»є керівник господарства та керівники наявних структурних підрозділів. Організаційно-методична робота по управлінню охороною праці, підготовка правлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснюється керівником підприємства. Він аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях підприємства в цілому. До основних функцій, які виконує управління охороною праці, належать:

прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

організація та координація робіт;

облік показників стану умов і безпеки праці;

аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

стимулювання роботи по вдосконаленню охорони праці.

Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. Основні завдання, покладені на управління охороною праці:

навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда

питань охорони праці;

забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого

устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

організація лікувально-профілактичного обслуговування;

професійний добір працівників з окремих професій;

удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

В ФГ «Красляни»працівники при прийнятті на роботу проходять первинний інструктаж по техніці безпеки. Висока працездатність персоналу і їхнє здоров’я забезпечуються строгим дотриманням стандартів санітарно-гігієнічних умов праці.

Функція планування, в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Перспективне планування вміщує найбільш важливі, трудомісткі і довгострокові за терміном виконання заходи з охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає сумісної роботи кількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обгрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з зазначенням джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розроблення комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі „Охорона праці" колективного договору.

Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюється за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків зазначаються безпосередньо у наказі власника підприємства, який видається за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу.

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає формування органів управління охороною праці на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Фінансування охорони праці здійснюється власником підприємства відповідно до ст. 21 Закону України „Про охорону праці". Працівники підприємства не несуть ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємстві створений фонд охорони праці відповідно до Положення про державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09. 03. 1999 р. № 335). Власник підприємства або визначає порядок управління фондом підприємства. Кошти фонду використовуються на виконання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві відповідно до визначеного переліку, контролює надходження і витрачання за призначенням коштів фондів Держнаглядохоронпраці. Фонд охорони праці підприємства формується за рахунок добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що залишається у їх розпорядженні. Проте такі відрахування здійснюються негегулярно, що обумовлено дещо низьким рівнем прибутковості підприємства в певні періоди його діяльності.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань та про заходи, котрих вжито для їх усунення та для забезпечення умов праці згідно нормативних вимог.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

Пчт=А*1000/Т

Птт=Д/А

де Пчт - показник частоти травматизму на 1000 працівників;

А - кількість випадків травматизму за звітний період;

Т - середньоспискова чисельність працівників;

Птт - показник тяжкості травматизму;

Д - кількість днів непрацездатності.

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Під дією шкідливих факторів на виробництві у робітників можуть виникати гострі професійні або хронічні отруєння і захворювання. Всі, вперше виявлені, хронічні та гострі професійні отруєння і захворювання підлягають розслідуванню.

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше.

На основі отриманих показників частоти та тяжкості профзахворюваності, рівня загальної захворюваності визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.

Для підвищення ефективності управління охороною праці в ФГ «Красляни»необхідно створити відповідні служби та ввести посаду інспектора з охорони праці, що полегшить роботу з вирішення конкретних питань охорони праці, організації та координації робіт, обліку показників стану умов і безпеки праці. Також потрібно запровадити стимулювання діяльності з охорони праці, направлене на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці, що передбачає моральні чи матеріальні заохочення (премії, винагороди за виконану конкретну роботу та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці).

Висновки і пропозиції

планування управління персонал зовнішньоекономічний

Кожне виробництво потребує не тільки матеріального і технічного забезпечення, а й управління.Процес ефективного управління виробництвом на підприємстві є найголовнішою стратегією будь-якого господарства. Ефективність процесу управління - це обґрунтована стратегія і тактика організацій.

Метою проведеної роботи є закріплення і поглиблення теоретичних знань, формування практичних умінь і навичок управління виробничими процесами та підрозділами, глибокий та всебічний аналіз показників діяльності підприємства, виявлення ефективності управління на основі розрахунку головних фінансових та економічних показників діяльності господарства.

Окрім реалізації навчального аспекту проведення виробничої практики та реалізації відповідних практичних завдань, в даній роботі розглянуто всі можливі аспекти підвищення ефективності управління виробництвом на підприємстві, а саме підвищення ефективності операційного менеджменту та управління персоналом, планування на підприємстві, та охороною праці; закладено теоретичні підгрунтя для здійснення зовнішньоекономічної діяльності у перспективі.

Ефективним є таке управління підприємствами, за якого здійснюється рух усього комплексу до запланованого стану, причому ефективність є тим вищою, чим більше обґрунтований цей рух. Пошук нових ефективних форм організації функціонування підприємства приводить до формування нових систем управління.Удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації та підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо.

Список використаної літератури

1.   Закон України «Про підприємства в Україні» №887 - ХІІ від. 27.03.91. (зі змінами та доповненнями);

2.      Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991року N 959-XІІ /Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 14 вересня 2006 року N 139 -V

.        Наказ Мінекономіки №201 від 06.09.2001 р. “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”.

.        Березівський П.С., Михалюк Н.І. Організація виробництва в агр.формуваннях: Навч.посібник- К.: Центр навчальної літератури, 2005.

5.   Бутинець Ф. Ф., Жиглей І. В., Пархоменко В. М. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб. - Житомир: Рута, 2001. - 544 с.

6.   Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.О.Василенка.-Київ: ЦУЛ, 2003.-533с.

7.      Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посібник - К.: Знання-Прес, 2002. - 239 с.

.        Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. - К.: "КОНДОР", 2002. - 654 с.

.        Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці - Вид. 2-е, стериотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348 с.

.        Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник. За редакцією О.І.Зінченка.- К.: Аграрна освіта, 2003.

.        Красношапка В.В. Управління людськими ресурсами: курс лекцій.-К., - 2004р.

.        Момот О.І. Менеджмент якості та елементи системи якості: Навч.посібник.- К.: ЦУЛ, 2007

.        Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. - Львів: «Магнолія плюс», 2004.-400 с.

.        Петюх В.М. Управління персоналом: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: КНЕУ,2000.-124 с.

.        Сухарський В.С. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: теорія, методологія, практика. Курс лекцій,- ТАНГ, 2001.

.        Фролов С.М. Банківська справа і основи митного регулювання в Україні : теорія та практика: Навч.посібн.-Суми: ВТД «Університетська книга»,2004.-368с.

17. Баланс, Звіти про фінансові результати ФГ «Красляни»за 2008, 2009, 2010 роки