Інтерактивність на сучасному телебаченні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ

Дипломна робота

Інтерактивність на сучасному телебаченні

Мельниченко А.Ю

Керівник: д-р наук із соц.ком., проф.

Артамонова І.М.

Рецензент: Джолос О.М.

Донецьк-2013

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота «Інтерактивність на сучасному телебаченні»: 88 сторінок, 76 джерел.

Об’єкт дослідження: явище інтерактивності на телебаченні.

Предмет дослідження: види і прийоми інтерактивності, які застосовуються українськими телеканалами «1+1» і «Україна».

Мета роботи: дослідити особливості виникнення і застосування видів і прийомів інтерактивності на українському телебаченні на основі телеканалів «1+1» і Україна».

Методи дослідження: системний аналіз, порівняльно-описовий метод, моніторинг випусків програм досліджуваних каналів, теоретико-методологічне узагальнення результатів аналізу.

У роботі розглянуто і узагальнено теоретичні засади виникнення, функціонування і подальшого розвитку різних видів і прийомів інтерактивності, наявних у різних програмах телеканалів «1+1» і «Україна», розроблено класифікацію видів і прийомів інтерактивності, властивих безпосередньо телебаченню, а також зроблені прогностичні розсуди щодо майбутнього інтерактивності у межах українського телепростору і запропоновано прийоми інтерактивності, які на цей час відсутні в арсеналі досліджуваних каналів.

ВСТУП

Розвиток інтернет-технологій зумовлює глибокі трансформації в сучасній культурі. З їх розвитком пов’язаний і швидко розширюваний телекомунікаційний простір. За аналогією з раніше існуючими формами масової комунікації утворюються нові, що надають користувачам додаткові можливості доступу до інформації. Історичний погляд на останнє десятиліття підтверджує як інтенсивність розвитку технологій в галузі Інтернет-комунікацій, так і зростання попиту споживача.

Виникнення електронної преси можна вважати важливим етапом формування інтерактивного інформаційного простору. Інтернет-журналістика пройшла досить складний шлях інтеграції в електронне середовище від дублювання друкованих текстів до написання безпосередньо інтернет-текстів і формулювання певних правил, які, втім, формуються понині. І, нарешті, інтернет-телебачення, яке, незважаючи на досить «юний» вік, набуває високої популярності серед користувачів Інтернету. Говорячи про телебачення, слід відзначити тенденцію, подібну до інтеграції друкованих ЗМІ. Перші кроки інтернет-телебачення - ретрансляція або трансляція в прямому ефірі власне телевізійного контенту. Проте досвід засвідчив: недостатньо обмежуватися дублюванням ефірного сигналу - екранний продукт обов’язково має бути адаптований до всесвітньої мережі. Незважаючи на доволі активне зростання інтерактивного телебачення, інтернет-каналів, що надають дійсно якісний продукт, не так уже й багато, тим більше в межах України. Це в першу чергу можна пояснити відсутністю ґрунтовної теоретичної бази.

Аналіз стану вітчизняного телебачення неминуче приводить до висновку, що в його надрах за більш, ніж п'ятдесят років розвитку сформувався новий тип телевізійного мовлення, який ще не має загальноприйнятого точного визначення, але який активно затребуваний суспільством. Це - телевізійні програми, в яких взаємодія з телеглядачем стає формотворчим елементом, а сам телеглядач не просто пасивно сприймає інформацію, поширювану комунікатором, але в тій чи іншій мірі бере участь у створенні телепередачі. Ця участь телеглядача може бути різною за ступенем активності і за формою (від емоційної реакції на дію в студії до справжньої співтворчості), але в будь-якому випадку він, як особистість, включений у теледію. Звичайно, взаємодія з аудиторією органічна для ЗМІ, але в цих програмах вона з латентної перетворюється на явну.

Передачі, які можна віднести до цього виду, в 2000 році на 6 основних загальнонаціональних телеканалах становили близько 11-12% обсягу мовлення. Їх рейтинги, в середньому, в 2-2,5 рази перевищували рейтинги традиційного монологічного віщання [39]. Така потреба і відношення телевізійної аудиторії до передач нового типу має об'єктивні причини. І шукати їх слід як в особливостях суспільно-політичних процесів, так і в закономірностях розвитку власне телебачення як суспільного інституту.

Кінець 90-х років XX сторіччя розглядається автором як певний етап, коли з розрізнених елементів нового типу телемовлення сформувалася цілісна система, що володіє рядом специфічних ознак і закономірностей.

Передумови формування телемовлення, заснованого на виведеній на екран взаємодії з аудиторією, почали виникати як наслідок наростання в суспільстві демократичних тенденцій. З іншого боку, вони стали можливі лише на певному рівні розвитку власне телебачення, його технічної бази та професійної майстерності його працівників. У той же час доводиться констатувати, що значення нового явища вислизнуло від уваги теоретиків. Ще раз підкреслимо, що до цих пір немає загальноприйнятого терміну для його позначення. Звичайно, деякі дослідники якось намагалися виділяти передачі цього типу із загального ряду. У ході розвитку вітчизняного телебачення їх називали по-різному: у 60-ті роки - контактними, в 70-ті - передачами зі зворотним зв'язком, у другій половині 90-х років з'явився новий термін - інтерактивне телебачення (Interactive media). Він має американське походження і з'явився в українській пресі одночасно з експансією західних телепередач та інших зразків західної і, в першу чергу, американської мас-культури.media в США - це, перш за все, продукт синтезу телебачення і комп'ютерних технологій. Передбачається, що телеглядач, сидячи вдома, може під час телевізійного «сеансу зв'язку» за своєю ініціативою зв‘язатися з телекомунікатором за допомогою комп'ютерної мережі та вступити з ним у двосторонній обмін інформацією. Звичайно, здійснення цього процесу можливе лише за наявності розвиненої і широко доступною комп'ютерної мережі. У практиці закордонного телемовлення (США, Японія, Великобританія) подібні «комп’ютополіси» відомі лише в локальних масштабах і носять переважно прикладний характер. Це - різного роду комп'ютерні ігри, відеонавчання, відеоголосування і т.д.[54]

Потрапивши на сторінки вітчизняної преси, цей термін (інтерактивне телебачення) дещо розширив своє значення. У сучасній розмовній і професійній лексиці він найчастіше використовується для позначення різноманітних форм участі телеаудиторії в створенні телепростору. Більш того, в мові, як похідне від цього терміна, виникло поняття «інтерактивність». Під ним мається на увазі якась нова властивість, що характеризує сучасну модель масового спілкування з активізацією зворотних зв'язків. Це поняття сьогодні ми можемо при бажанні знайти не тільки в сфері телебачення. У розмовну мову увійшли словосполучення - «інтерактивні ігри» (наприклад, в «Комсомольській правді» ігри-вікторини та кросворди, розраховані на широку участь читачів), «інтерактивні музейні форми» (нові методи роботи в музеї-заповіднику «Коломенське», розраховані на включення відвідувачів музею в різні ігрові форми знайомства з історичною пам'яткою).

У той же час, на сьогоднішній день ми не маємо суворого наукового визначення того, що ж таке інтерактивність і відповідно, що ж таке інтерактивне телебачення. Питання це досить складне і вимагає спеціального дослідження. У силу цього, приймемо в рамках даної роботи умовне тлумачення предмета дослідження, який через брак загальновизнаного терміну, назвемо інтерактивне телебачення (ІТБ).

Інтерактивне телебачення - це новий тип телевізійного мовлення, діалогічний за своєю природою, що сформувався в ході розвитку телебачення. Головною ознакою, що відрізняє його від телебачення монологічного типу, є те, що телеглядач - не об'єкт впливу з боку телекомунікатора, а суб'єкт телевізійного процесу. Сам процес заснований на взаємодії телекомунікатора і телеглядача, що здійснюється за допомогою активного зворотного зв'язку, який може бути використаний у найрізноманітніших формах і за допомогою різноманітних технічних засобів (пошта, телефон, мікрофон, відеокамера, пейджер, комп'ютерні мережі.)

Отже, інтеграція новітніх медіа в світі є практичною проблемою, що потребує всебічного дослідження з боку фахівців різних галузей знань, у тому числі й соціальних комунікацій. Зазначимо, що інтеграційні процеси в новітніх ЗМІ вперше помітили зарубіжні вчені: Пітер Кребс, Джулія Хаммерквіст, Чарльз Кіндші, Марк Гавлінскі, Джордж Лекакос, Константінос Чоріанопоулос, Георгіос Дукідіс, Маргеріта Пагані, Герв Бенуа та багато ін. Примітним є той факт, що одні з них досліджували цифрове телебачення: супутникове, кабельне, мобільне, Інтернет, а інші розробляли побудову інтерактивного і комерційного контенту з Майкрософт ТБ.

За будь-яких умов їхні праці сприяли подальшій еволюції телебачення.

На працях російських учених можна простежити зростання інтересу науковців до телевізійних медіа. В кінці минулого століття (1998 р.) Р. Борецький означив перехідний етап розвитку телебачення та місце його (“на перепутті”) в системі сучасних ЗМК. А ось О. Поберезнікова уже на початку ХХІ століття присвятила свою працю інтерактивному полю спілкування, назвавши телевізійні медіа “телебаченням взаємодії”.

Не залишились осторонь і наші українські вчені О. Гоян, В. Гоян, В. Іванов, В. Різун, Л. Федорчук. Проблему інтеграції новітніх ЗМІ та їх взаєморозвиток в умовах глобалізації медіа досліджував В. Різун. Він визначає глобалізацію системи масової комунікації як поняття, що відображає “процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі єдиною, але розгалуженою системою засобів масової комунікації та контролюються більш організованою спілкою їх виробників”. Посилення соціологічного компоненту та поширення інтерактиву сприяє налагодженню в суспільстві непростого діалогу між громадянами на вулиці, майдані чи у своїй домівці з політиками, представниками різних гілок влади, науковцями в телевізійній студії.

Отже, проблема взаємодії новітніх ЗМІ не залишилася непоміченою і зарубіжними, і українськими вченими. Утім, було б помилкою вважати її цілком дослідженою, тим більше, що інтенсивний розвиток нової техніки зумовлює потребу в пошуку і нових технологій, і нових форм спілкування, і нових засобів привернення уваги потенційних реципієнтів.

Наведені вище факти свідчать про те, що необхідність дослідження інтеграції новітніх ЗМІ та пошуку нових форм спілкування є реальною й назрілою, а з огляду на зацікавленість нею у світі, ще й актуальною та вагомою науково-практичною проблемою.

Актуальність і практичне значення дослідження цієї проблеми полягає у тому, що останнім часом помітно зростає кількість глядачів, які переглядають телепередачі не по телевізору, а за допомогою інтерактивних пристроїв. До того ж, контент, традиційно призначений для перегляду на ПК чи мобільних пристроях, стає доступним і в телевізорі. Інтерактивні телепередачі вже можна переглядати на телеприставках і все більше телевізорів мають доступ до Інтернету. Врешті-решт, відкладений перегляд телепрограм стає правилом, а не винятком із нього, а використання переносних пристроїв і Інтернету - найважливішим атрибутом перегляду телебачення.

Сучасне телебачення все більше відходить від традиційного формату перегляду телепередач, розвиваючись у бік розширення інтерактивних можливостей, доступу до функцій персонального комп’ютера і мобільного пристрою, причому переключення між ними стає все простішим, швидшим і доступнішим.

Об'єктом дослідження є явище інтерактивності на телебаченні.

Предметом нашого дослідження є види і прийоми інтерактивності, які застосовуються українськими телеканалами «1+1» і «Україна».

Мета дослідження полягає у розкритті механізмів, видів і прийомів інтерактивності у телепросторі України, що забезпечують функціонування і розвиток інтерактивного телебачення, як реально існуючої системи мовлення, що володіє рядом тільки їй притаманних характеристик і перспектив розвитку.

Відповідно до мети, нами поставлені наступні завдання дослідження: визначити сутність загального поняття інтерактивності, виявити прояви інтерактивності на сучасному телебаченні, розглянути види і прийоми інтерактивності на прикладі телеканалів «1+1» і «Україна», провести порівняльний аналіз застосування прийомів інтерактивності телеканалами «1+1» та «Україна», визначити перспективи розвитку інтерактивного телебачення в Україні, проаналізувавши його можливості для розвитку та розробивши прийоми інтерактивного характеру, які можуть бути застосовані в майбутньому.

Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових і власненаукових методів, а саме: діалектичних законів, логічного аналізу і синтезу, узагальнення, індукції та дедукції, статистичного, а також деяких соціологічних методів: опитування, вивчення документів, експертних оцінок.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.

У Розділі 1 ми розглянемо теоретичні положення щодо особливостей виникнення і функціонування інтерактивності на телебаченні від перших проявів інтерактивного у 1960-х роках до сьогодення.

У Розділі 2 ми складемо класифікацію видів і прийомів інтерактивності безпосередньо щодо українського телебачення, спираючись на аналіз телеканалів «1+1» і «Україна», проведемо дослідження, яким видам інтерактивного кожен канал віддає більшу перевагу і які прийоми інтерактивності превалюють в ефірах досліджуваних телеканалах. Результати узагальнимо і приведемо до значення загальноукраїнського телепростору.

У Розділі 3 ми подамо прогностичну характеристику майбутнього існування і розвитку інтерактивності у межах українського телепростору і представимо власну розробку прийомів інтерактивного характеру, які можуть бути застосовані в майбутньому.

Теоретична база дослідження спирається на наукові праці О. Гоян, В. Гоян, В. Іванов, В. Різун, Л. Федорчук.

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИКУ

1.1     Інтерактивність як поняття і явище

Інтерактивність - категорія дискурсу, комунікації в цілому, яка полягає у взаємодії адресанта і адресата в конкретній ситуацій за допомогою вербальних і невербальних засобів мовного коду [4].

Під час комунікації учасники спілкування не лише надсилають інформацію, а й постійно її приймають, тобто здійснюють зворотний зв’язок. На думку Ф. Бацевича, зворотний зв’язок - це реакція адресата на повідомлення, яке допомагає адресантові зорієнтуватися в особі адресата, визначити міру дієвості своїх аргументів, переконатись у досягненні чи недосягненні комунікативної мети [4]. Зворотний зв’язок може бути вербальним і невербальним. Від часу тривання зворотного зв’язку, тобто інтерпретації інформації та реакції на неї мовця залежить міра порозуміння в процесі комунікації. Ефект комунікації зростає, якщо адресант виявляє достатню увагу до зворотного зв’язку, активізує його запитаннями, коментарями, уточненнями, контраргументами.

Інтерактивність є важливим компонентом мультимедіа, базовою складовою Інтернету, багатьох інформаційних служб, набуває домінуючого значення в усіх видах телекомунікацій й інших засобах інформаційного обслуговування. Розвиток інтернету, супутникового зв’язку, кабельних мереж відкрили нові можливості для розширення аудиторії, програмування, інтерактивного спілкування з глядачами. З’явилися нові програми (реаліті-шоу) й форми мовлення (інтернет-телебачення).

Слово «інтерактивний» створене злиттям двох англійських слів іnter - «між», active - «діяльність, активність», означає активну взаємодію між користувачем і джерелом інформації. У словнику LONGMAN слово «іnteractive» розтлумачене:

. Діалогова комп’ютерна програма, телевізійна система й т. ін., що дозволяє зв’язуватися безпосередньо з ними і реагує на дії користувачів.

. Розмова або спільна робота: діалогові методи навчання типу рольових ігор [40].

На початку 1980-х років у поняття «іnteractive media» входить велика кількість видів взаємодії з аудиторією: іnteractive video (інтерактивне відео), online (контактне телебачення), digital (цифрове ТБ), enhanced TV ( розширене або вдосконалене телебачення).

Інтерактивна передача - радіо- або телепрограма, яка відбувається у прямому ефірі зі зворотним зв’язком, що здійснюється за допомогою телефонних ліній та SMS-повідомлень [17]. Аудиторія онлайнових ЗМІ має змогу безпосередньо брати участь у комунікаційному процесі, надавати інформацію іншим користувачам, вільно висловлювати свою думку, індивідуальним, інтерактивним способом використовувати нові медіа тощо. Використання онлайнових ЗМІ має більш індивідуалізований характер порівняно з традиційними. Користувач може вільно вибирати потрібну йому інформацію; він може через посилання самостійно шукати матеріал, що його цікавить; іноді он-лайнові ЗМІ на запит користувачів надають спеціально вироблену для них інформацію. Отже, у сучасному інформаційному суспільстві посилюється процес диверсифікації, персоналізації: у масового споживача вперше за всю історію засобів масової інформації з’являється можливість самостійно формувати набір ділової та розважальної інформації, самому визначати, що і коли слухати або дивитись [2].

У процесі комунікації в мережі Інтернет у програмі швидкого обміну повідомленнями ICQ відбувається спілкування з друзями, колегами, цікавими людьми (включеність людини до контексту взаємодії у Мережі). У рамках комунікацій ICQ спостерігаються формули соціально-мовленнєвих традицій, які через свою цільновідтворюваність дорівнюють словам: індикатори сумнівів, здивованості, негативних і позитивних емоцій. У контекстах комунікацій ICQ простежуються певні тенденції - емоційна насиченість, максимальна компресія інформації з метою економії мовленнєвих зусиль [16].

Процес інтеракції вивчався західними вченими, починаючи з другої половини ХХ століття. Грегорі Бейтсон запропонував розцінювати інтеракції як систему комунікації. Інтеракціоністська, або інтерактивна модель запропонована Т. Ньюкомбом. Аудиторія розглядається не як об’єкт упливу, а як рівноправний суб’єкт комунікації. Глядач і комунікатор пов’язані взаємними очікуваннями й настановами, спільним інтересом до предмету спілкування. В результаті відбувається зближення або віддалення точок зору комунікатора і реципієнта[1]. Расел Ньюман писав про інтерактивні ЗМІ: «Інтерактивність - це нова властивість електронних засобів комунікації, що характеризується зростанням контролю над комунікаційним процесом як з боку комунікатора, так і з боку реципієнта (глядача). Прототипом інтерактивного процесу є звичайна розмова між двома людьми. Кожен його учасник може перебити іншого, змінити свою точку зору, висловити нову ідею. Це відрізняє інтерактивні ЗМІ від традиційних, не інтерактивних, у яких спілкування йде однобічно від комунікатора до масової аудиторії з дуже обмеженими зворотними зв’язками, як листи в редакцію й рейтинги» [17]. Ервін Гофман вивчав інтеракції в повсякденному житті методом включеного спостереження. Йому належить розробка своєрідного «ритуалу інтеракції», опис «ритуальних кодів», за допомогою яких учасники взаємодії (автор називає їх «акторами») підштовхують один одного до подальшої взаємодії. Плідним у розвідках з інтерактивності мас-медіа є конверсаційний аналіз, що ґрунтується на висунутій соціологом Х. Гарфінкелем теорії способів і прийомів організації повсякденної діяльності членами певної соціокультурної спільноти, а також на соціологічній концепції Е. Гофмана (мікросоціологія) й теорії мовної гри Л. Вітгенштейна.

Конверсаційний аналіз - один із потужних соціологічно орієнтованих напрямів дослідження, що розглядає як об’єкт взаємозв’язок мовленнєвих дій комунікантів у діалозі з урахуванням факторів «релевантності умов», «підзвітності» реакцій для вибору моделей розмови й створення керованих змістів. Методика конверсаційного аналізу почала розроблятися Г. Заксом, який аналізував телефонні розмови центру запобігання самогубствам, зокрема, структуру розмов, зміну комунікативних ролей. Різні конверсаційні напрями описують взаємозв’язок адресата й адресанта, їх взаємне пристосування на всіх етапах комунікації у контексті інтерактивності. Інтерактивність як системотворчий фактор комунікації досліджується у працях, присвячених двочленним діалогічним єдностям, подібним до «ініціальна репліка - відповідь», розглядається конверсаційним аналізом як основна категорія мовленнєвого спілкування.

У російській науці проблеми соціальної комунікації, включаючи інтерактивність, досліджували О.О. Бодальов, Т. М. Дрідзе, В. М. Панфьоров, О.О. Леонтьєв. Останній зазначав: «Взаємодія (інтеракція) опосередкована спілкуванням. Завдяки спілкуванню, люди можуть вступати у взаємодію. Інакше, «взаємодія - інтеракція» - це колективна діяльність, що розглядається нами не як зміст або продукт, а в плані соціальної її організації. Стосовно спілкування, це один із чинників інтеракції, або, якщо бути більш точним, сукупність його чинників» [5].

Аналіз інтеракції у діалогічному спілкуванні є одним з основних дослідницьких орієнтирів інтеракційної соціолінгвістики. У розвідках з інтерактивності досліджуються причини комунікативних невдач, асиметрія комунікативного фону адресанта й адресата, різниця в статусах їх статусно-рольових характеристик. За Д. Хаймсом, у структурну рамку мовленнєвої події входять учасники (відправник, автор, слухач, адресат, адресант, отримувач, аудиторія) та норми інтеракції, норми інтерпретації [25].

Дослідження інтерактивності в медіастудіях сприяють вивченню і узагальненню ефективності впливу масової інформації на аудиторію. Популярність видання, радіостанції, телеканалу, окремої передачі, журналіста вимірюється поняттям рейтингу. Основні методи збору інформації - анкетування, опитування, соціологічне інтерв’ю, тестування тощо.

Журналісти й редакції займаються професійним анкетуванням з метою вивчення громадської думки, висвітлення питань у своєму органі масової інформації. На думку І. Л. Михайлина, пресове анкетування, що передбачає опублікування в часописі анкети, яку респондент повинен відіслати з відповіддю, - найбільш оперативний, але нерепрезентативний метод, оскільки не більше 5 % анкет повертається в редакцію. Поштове анкетування забезпечує репрезентативність опитування (повернення - 30 %-50 %). Найбільш ефективне - роздаткове анкетування (повернення - майже 100 %).

Рейтинг (від англ. rating - оцінка, класифікація - від rate - норма, ставка, ціна) - спосіб оцінки популярності і журналістської праці (часопису, окремого журналіста, радіостанції, телеканалу, електронного видання) через підрахунок реальної аудиторії, яка сприймає поширювану інформацію. Редакції повсякчас працюють над підвищенням свого рейтингу, що передбачає розширення їх аудиторії та, в свою чергу, - можливість підвищувати розцінки на рекламу і збільшувати прибутки від діяльності медіа [5].

На думку С. Квіта, якісні медіадослідження ґрунтуються на таких соціологічних методах, як фокус-групи, польові спостереження, глибинне інтерв’ю, вивчення випадків, масове опитування [16]. Розробка джерел включає в себе роботу з веб-сайтами, видавничою продукцією, керівниками проектів, експертами та референтними групами різних організацій. «Оцінки ролі ЗМІ у сучасній Україні переважно спекулятивні, - зауважує С. Квіт. - Медіадослідження головним чином прив’язуються до виборчих кампаній або визначення рейтингів ЗМК, які впливають на ціноутворення рекламного ринку» [16]. Вчений виділяє комплексні медіадослідження Академії української преси. Дослідники українських медіа спираються на фактологічний матеріал оглядів та моніторингів медіа, що їх здійснюють громадські організації: Академія української преси, Інститут масової інформації; дослідницькі центри: Інститут соціології НАН України, Київський міжнародний інститут; дослідження проводяться профільними асоціаціями: Незалежною асоціацією телерадіомовників, Українською асоціацією видавців періодичної преси та ін.

Як приклад можна навести Всеукраїнське дослідження «Українське телебачення в оцінках телеглядачів і сприйняття телевізійної реклам» компанії IST (Інститут соціальних технологій). Об'єкт дослідження: населення України у віці від 18 років. Метод дослідження: інтерв’ю face to face. Обсяг вибірки: 1800 одиниць. Розвідка містить відомості про періодичність перегляду телепередач, рейтинги телеканалів і передач у цілому по Україні, а також у регіонах і за основними соціально-демографічними групами населення. Визначено цільові групи телеканалів і якісні оцінки українського телебачення. Проаналізовано ставлення до телевізійної реклами, її сприйняття (враховуючи запам’ятовування слоганів). Розглядаються український телепростір, телепростір Києва, регіональні відмінності, міська і сільська телеаудиторії, гендерні особливості телеаудиторії, відмінності телеаудіторії за рівнем освіти, вікові відмінності, ефективність реклами на телебаченні. З’ясовано постійні аудиторії телеканалів, структуру українського телепростору, популярність телеканалів серед киян, «вагу» телеканалів у телепросторі. У міської і сільської аудиторії інтерес до тематичних передач, постійні аудиторії телеканалів, оцінки телеканалів. Враховуються гендерні особливості телеаудиторії, тобто рейтинги телепередач для жінок, для чоловіків, оцінка якості українських телеканалів чоловіками і жінками та відмінності телеаудиторії за рівнем освіти. Досліджуються частота перегляду телепередач у вихідні дні залежно від освіти, рейтинг передач серед телеглядачів з різною освітою. Предметом розвідки є відмінності в оцінці каналів УТ-1 і «1 + 1». Враховуються вікові відмінності аудиторії, тобто частота перегляду передач телеглядачами у віці від 18 до 24, від 25 до 34 , від 35 до 50 років, а також тривалість перегляду телепередач у вихідний день залежно від віку респондентів; інтерес до телепередач. Цікаві дані наведені щодо рейтингу телеканалів. В українському телепросторі - періодичність перегляду телебачення українськими телеглядачами, порівняльну оцінку українського і російського телебачення. Звертають увагу на реакцію телеглядачів на рекламу, ступінь довіри телеглядачів до реклами, окремо - киян. Даються якісні оцінки телебачення. Аналізуються перегляд телеглядачами випуску новин, інформаційно-аналітичних, інформаційно-розважальних програм, спортивних, політичних, передач на економічні та фінансові, медичні та правові теми, струм-шоу, розважальних програм, телесеріалів, перегляд телеглядачами художніх кінофільмів, передач, присвячених сільським проблемам, на релігійні теми, про культуру, ігрових передач. Досліджуються відмінності зацікавленості телепередачами мешканців міста і села. Цікавим є порівняння рангів чоловіків і жінок по цікавих для них телепередачах [46].

Ставлення до інтерактивних досліджень неоднозначне. Наприклад, В. Паніотто - генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), який проводить соціоекономічні, маркетингові, політичні дослідження, - негативно ставиться до такого роду досліджень. Вчений наголошує, що якщо BBC, CNN, CBS News або NY Times проводять звичайні соціологічні опитування, то українські телевізійні канали («5 канал», «Ера», ІНТЕР, «1+1») перейшли на інтерактивні. Запитання ставлять з екрану телевізора, а всі, хто бажає відповісти, телефонують на той чи інший телефонний номер. В. Паніотто пояснює, що це не соціологічне опитування і його результати не є репрезентативними. Науковець пояснює: «Оскільки дзвонять усі, хто хоче висловитися з цього питання, результати відображають думку добровольців, котра (як свідчать результати експериментів) практично ніколи не збігається з думкою населення країни. Дані таких опитувань не є репрезентативними ні для населення, ні для аудиторії телеканалу, ані для тих, хто дивиться зараз передачу. Кількість опитаних не має значення, вона зменшує статистичну похибку, але залишає систематичну. Дослідник наводить таблицю порівняння даних інтерактивного і звичайного опитування.

У звичайному соціологічному опитуванні, якщо 40 - 50 відсотків відмовиться відповідати, то дані вважають ненадійними. В інтерактивному опитуванні відповідає менше 1% тих, хто дивиться передачу, тобто «відмовляються» 99 %. Результати інтерактивного опитування цілком залежать від запитання, це артефакт, сформований дослідником. У такому опитуванні не може бути відповіді «важко сказати», адже ніхто не дзвонитиме для цього в студію. Дзвонитимуть ті, кого це запитання чимось «зачепило» або кому приємно проявити свою готовність діяти, свій патріотизм або свої вміння. Можна сказати, що це найактивніша частина глядачів, але активна тільки в тому сенсі, що хоче висловитися з цього питання. І це не означає, що всі активні люди пориваються до телефонів. В. Паніотто згадав, що в одному з інтерактивних опитувань 90 % опитаних висловили готовність захищати цілісність України зі зброєю в руках (це було на річницю конфлікту, пов’язаного з островом Тузла). Чи дають ці дані уявлення про те, який відсоток глядачів справді так вважає? Дослідник запропонував телеканалам провести такий експеримент: запитати у глядачів, чи вміють вони грати на скрипці («так», «ні», «важко сказати»)? «Думаю, - іронізує вчений, - результати такого інтерактивного опитування вас приємно здивують і продемонструють, наскільки інтелігентними є ваші глядачі - виявиться, що понад половина з них таки вміють грати на скрипці» [46].

На думку В. Паніотто, інтерактивні опитування в принципі не дають інформації про розподіл думок, максимум, про що вони можуть сказати, - про інтерес населення до того чи іншого питання. Звичайно, глядачам цікаво, вони телефонують на студію і бачать, як їхні думки підсумовуються з думками інших людей, радіють, якщо так само думають інші. Канал при цьому створює видимість соціологічного опитування і підвищує свій рейтинг. Незважаючи на попередження, глядач так чи інакше думає, що ці дані відображають якусь загальну тенденцію (а насправді вони можуть нічого не відображати), і з цього погляду інтерактивні опитування - це вільний чи невільний обман глядачів [46].

Не погоджуючись з усіма тезами В. Паніотто, ми підтримуємо запропонований ним компромісний варіант щодо інтерактивних опитувань. Потрібно завжди попереджати, що це думка найактивнішої частини глядачів, які захотіли висловитися з цього питання (що насправді робиться деякими ведучими). Запитання мають формулюватися соціологічно коректно, максимально нейтрально, варіанти відповіді не повинні підштовхувати до того чи іншого вибору. Паралельно з інтерактивним опитуванням бажано проводити звичайне телефонне опитування хоча б 25 випадково відібраних респондентів (помилка 20 %) і показувати і ті, й інші дані. Це дало б контроль над результатами інтерактивних опитувань і дозволило б уникнути ситуацій, при яких результати цілком протилежні реальній думці глядачів каналу або передачі.

Російські дослідники інтерактивності перевіряють на емпіричному матеріалі з розвитку російського інтернету так звану гіпотезу Хартлі. Хартлі пропонує фактично дві гіпотези: журналіст стає редактором, і публіка, а не журналіст створює порядок денний [50]. І. Олійник припускає, що рекомендації веб-оглядачів є найважливішим структурним елементом нової інформаційної системи, оскільки вони допомагають зацікавленим користувачам знайти доступ до необхідних комунікаційних каналів. Як кінцевий пункт користувача інтернету розглядається не тільки джерело інформації, а й інтерактивні медіа наступного покоління, у створенні яких користувач може взяти участь [38].

Ця ідея пов’язана з уявленням про „нову індустрію соціальних зв’язків”, висунуту П. Леві в книзі „Колективна свідомість: до утопії кіберпростору” [54]. Зрозуміло, веб-оглядачі не можуть бути єдиним інформаційним каналом, враховуючи створення порталів і поліпшення пошукових механізмів. У новій інформаційній системі вони формують один з ланцюжків передачі сигналів аудиторії - привертаючи увагу до тих подій в інтернеті, які вони вважають важливими або корисними для своїх читачів. В умовах інформаційних перевантажень люди довіряють тільки тим, кого знають.

Стосовно іншої гіпотези, коли аудиторія, а не журналіст визначає порядок денний, то в інтернеті їй можна знайти підтвердження перш за все на мікрорівні нового комунікаційного середовища, який складається із спілкування користувачів між собою (чати і форуми, інтернет-конференції) і горизонтального обміну інформацією (електронна пошта, списки розсилки, usenet, віртуальні співтовариства). Існують також суто інтерактивні проекти викладу анекдотів й історій, в яких роль організатора обмежується структуруванням матеріалу, що надсилається аудиторією. Сьогодні в інтернеті існує безліч осередків, що об'єднують людей за інтересами: для автомобілістів, любителів комп’ютерних ігор, для тих, кого цікавлять змінені стани свідомості. Група співтовариств присвячена субкультурам, наприклад, „толкієнистів”. Як пише Деніс Макуейл: «Можуть з’являтися деякі риси реального співтовариства, включаючи взаємодію, загальні цілі, відчуття приналежності, норми і правила поведінки з можливістю виключити або відкинути порушників. Існують також ритуали, церемонії і особливі форми виразу. Такі он-лайнові суспільства привертають тим, що вони в принципі відкриті для всіх, тоді як в реальні „ком’юніті” часто важко потрапити» [54].

"Ком’юніті" стали одним з найважливіших внесків мережі інтернет в архітектуру соціальних зв'язків - тут, можливо, міститься також гарантія впливу нового комунікаційного середовища на суспільство. Макуейл бачить вплив інтернету на соціальну архітектуру перш за все у відкритті нових можливостей життєвого вибору для індивідуума.

Можна також погодитися з оцінкою Макуейла, що „втрата управління і контролю за споживанням інформації з боку її постачальника є вирішальним чинником” [54]. У цьому полягає демократизм мережі, передусім - у можливості відмови від нав’язуваної комунікації. Скільки людей - стільки і думок, що допомагає створити мережу на основі живого спілкування. Мас як таких в інтернеті немає, а невеликі групи, як правило, сповнені суперечностей.

Відповідно до системного аналізу Н. Лумана [53], інтернет є наочною демонстрацією різноманітності інтересів і реальності в аудиторії, яку неможливо звести до спільного знаменника.

Розвиток інтернету призвів до утворення нових форматів органів інформації, як правило, інтерактивних: сайти анекдотів та історій, проекти talk.ru, ruki.ru, що користуються популярністю. Є сайти психологічних тестів з можливістю інтерактивного спілкування й інші, включаючи так звані „віртуальні ком’юніті”.

Деякі журналісти і органи інформації активно використовують допомогу своїх читачів. Наприклад, список інтернет-діячів і питань для інтерв’ю Романа Лейбова, опублікованих в „Російському журналі”, складався інтерактивно. Іноді приватне повідомлення стає „новиною дня” на інформаційному сервері. Звичайно, часто користувачі мережі привносять з собою традиційні стереотипи пасивної поведінки в інформаційному середовищі. Адже, як відомо, основна причина популярності телебачення полягає в тому, що цей медіум використовується багатьма глядачами просто „щоб чимось зайняти себе і згаяти час [22].

Але ніхто з опонентів „технологічних детерміністів” не ставить під сумнів той факт, що технології впливають на розвиток суспільства.

Мережа дозволяє ком’юніті і референтним групам існувати за рамками політичного дискурсу і виробляти власні культурні коди. Поєднуючи роль „самвидаву” з індустрією соціальних зв’язків, мережа, можливо, більше запитана активними меншинами, ніж мовчазною більшістю. Але, в деяких випадках (як наприклад, у випадку війни в Чечні) це вже саме по собі дуже важливо, оскільки залишає в комунікаційній системі вікно свободи, не дозволяє більшості загнати інакодумців в кут „спіраллю мовчання”.

У мережі мешкають активні, освічені, молоді і сучасні жителі. Monitoring.ru з’ясував „складові” цих абстрактних аудиторій. Виявилось, що найбільшою популярністю інтернет користується у чоловіків середнього віку - 31 рік. В основному це фахівці з вищою освітою (35 %), студенти (27 %) і підприємці (10 %) [45] . Такі дослідження потрібні і в Україні.

З появою інтернету поняття соціальної норми як стандартної системи поглядів втрачає сенс. Багато культур і поглядів існують у віртуальному просторі одночасно. Відбувається фрагментація суспільства, нові моделі соціальної організації. У мережі люди легше йдуть на контакт. Уже своєю появою вона призводить до трансформації „глобального села” Маклюена - місця, в якому можна спостерігати і переживати те, що відбувається, але неможливо взяти участь в подіях, - у „глобополіс”, що конструюється самотужки. Це зосередження людей, організація простору і взаємодії в якому має принципові характеристики глобального міста [46].

Свавілля публіки, згладжене форматом газети і пригнічуване довгий час обмеженим вибором у сфері телерадіомовлення, в інтернеті виявляється цілком ясно. Якщо на початку дев’яностих журналісти вважали, що вони є „голосом суспільства”, то тепер ситуація змінилася - у публіки з’явився свій голос. І якщо він не вписується в традиційні рамки медіа-дискурсу, то це не означає, що його можна ігнорувати. Приходить усвідомлення того, що в інтернеті жодне видання не здатне обійтися без власної аудиторії. Джон Хартлі в есе „Свобода комунікації в суспільстві редагування: майбутнє журналістики” цитує твердження Ентоні Гідденса про те, що право на комунікацію останні двісті-триста років було організоване репрезентативно, люди делегували свій голос іншим - і, не в останню чергу, журналістам. Останнім часом публіка, за спостереженнями Хартлі, знаходить голос - як в медіа (дзвінки в прямий ефір, листи редакції і ін.), так в міському просторі (демонстрації і медіа-акції) і в інтернеті. В епоху, коли можливості прямої комунікації нескінченно збільшуються, журналіст може претендувати на нову роль: „Журналісти стають пошуковими машинами, які надають послуги з відбору і редагування матеріалу для інших користувачів” [50]. Визначаючи процес редагування як найважливіший етап в круговороті інформації в сучасному суспільстві, Хартлі припускає, що роль журналіста надалі буде схожа не на роль письменника, а на роботу редактора.

Така модель журналістики припускає наявність навиків пошуку, модерації, редагування, організаторських здібностей, уміння подати матеріал. У сучасному контексті журналіст повідомляє інформацію індивідуалістичній, «живій» публіці, чиї вимоги можуть бути висловлені особисто, без посередників. У результаті таких особливих взаємин не журналіст створює порядок денний, а публіка, що чекає сенсацій. І те, що вважається журналістикою, розвиватиметься ще далі, просуваючись у царини, їй не властиві, до тих пір, поки не зникне [50].

Таким чином, організація інтеракції в мережі призводить до кристалізації нового способу життя з новими місцями спілкування і знайомства, новаторськими діловими і культурними стратегіями. Основними характеристиками нової соціальної моделі можна вважати інтерактивність і радикальне скорочення дистанції між тим, хто посилає повідомлення, і тим, хто його отримує. Можливо, що мережа - також, як інтерактивні телебачення і радіо, інші ЗМК - будуть каталізаторами певних важливих соціальних змін.

1.2     Передумови і наслідки виникнення інтерактивного телебачення

Однією з перших телевізійних програм, які творчо працювали зі своєю аудиторією, була Winky Dink & You Джека Баррі, дитяча передача, яка з 1953 до 1957 виходила на Сі-Бі-Ес. Взаємодія з маленьким глядачем була створена за допомогою целофанового екрану, який можна було придбати в місцевих магазинах і потім прикласти до телевізора, під час програми. Таким чином створювалася нова поверхня, яка і ставала головним полем гри. У програмі, анімаційний персонаж Вінкі Дінк, стикався з різноманітними проблемами. Наприклад: в одному з епізодів за ним гнався тигр. Погоня підходила до кінця, коли герої опинялися на краю скелі. Що ж робити? Глядачів попросили допомогти Вінкі Дінку втекти від тигра, намалювавши міст на целофановому екрані.

Інтерактивне телебачення в його більш сучасній та зрозумілій нам формі почалося в 1964 році, коли на Нью-Йоркській Всесвітній виставці було продемонстровано відеотелефон. Використовуючи цю технологію користувачі могли тепер бачити один одного під час розмови. Але, винахід, що називається, якось не пішов. Винахід виявився більш корисним в галузі кримінального судочинства та в ділових переговорах: для відео конференц-зв'язку [2].

Протягом 1970-их років найбільш відомий інтерактивний телевізійний експеримент називався QUBE. Так називалася послуга інтерактивного кабельного ТБ, запропонована Warner Communications своїм передплатникам в Огайо. Клієнтам QUBE видавалися спеціальні декодери: невеликі коробочки з п'ятьма кнопками. Інтерактивне телебачення запрацювало! Передплатники могли брати участь в телевікторинах, коментувати ігри американських футболістів, приймати участь в електронних міських зустрічах, моделювати голосування на церемонії вручення премії Оскар, брати участь у газетному огляді і тому подібне. Глядачі натискали на відповідну кнопку, і їх вибір реєструвався комп'ютером. Коли результати були підраховані, про них оголосили на екрані. На жаль, система QUBE була занадто дорога, щоб поширитися за межі Огайо, і в кінцевому рахунку вона збанкрутіла.

В кінці 1980-их розпочалася справжня війна за користувача між кабельними телекомпаніями та телефонними компаніями. Вони почали запекле змагання і, час від часу вдавалися до перемир'я, співпрацюючи одна з одною, щоб визначити майбутнє інтерактивного телебачення. В результаті, в пресі постійно з'являлися повідомлення про великий інтерес до освітніх програм для дітей та інтерактивних ігор. Тобто переосмислювалися знахідки минулих років. Але вже у світлі нових технологічних досягнень компанії TCI разом Viacom проклали оптоволоконні лінії в Сан-Франциско, щоб зв'язати кілька кабельних систем області затоки. Це і стало технічною підставою для інтерактивних послуг [2].

На початку 90-х мали місце спроби впровадження сервісів ІТБ в різних формах, коли такі величезні компанії, як TCI і Time Warner, запускали свої пілотні проекти "відео-на-замовлення", щоб глядачі могли замовити спеціальні передачі або кінофільми. Однак всі ці експерименти були приречені на невдачу, так як обходилися занадто дорого і були погано підготовлені технічно. В одному невдалому проекті інженери компанії TCI за запитом глядача просто вставляли касету у відеомагнітофон вручну! [13]

З середини 1990-их років діяли тільки дві інтерактивних телевізійних послуги. Інтерактивна Мережа, яка обслуговувала глядачів в Каліфорнії та Іллінойсі, вимагала спеціального терміналу, який коштував кілька сотень доларів, і мав високу місячну плату. Ідея виявилася невдалою. До того ж, процес взаємодії, інтерактивного спілкування з глядачем відбувався не на самому екрані телевізора, а на маленькому дисплеї, який додавався до терміналу. Власне, самі інтерактивні послуги складалися з гри, схожої на телевізійну вікторину і можливості залишати коментарі до спортивних заходів. Але оригінального контенту не було. Videoway, який обслуговував глядачів у Монреалі, домігся успіху, розвинувши велику базу передплатників. До того ж мережа не потребувала серйозних витрат, мала низьку щомісячну плату та запропонувала систему взаємодії з глядачем безпосередньо на екрані телевізора. Мережа пропонувала оригінальний зміст, включаючи щоденне інтерактивне програмування новин, ігри та оригінальне програмування для дітей [2].

У 1996 році компанії Mountain View та Open TV, які створювали програмне забезпечення для цифрових телевізійних приставок і супутникових приймальних пристроїв, уклали угоди з кабельними і супутниковими компаніями (TPS у Франції та BSkyB у Великобританії) і тим самим створили базу для розвитку інтерактивного телебачення.

Потенційна аудиторія, що складалася з абонентів телевізійних мереж, нараховувала три мільйони передплатників. Звичайно, інтерактивні елементи Open TV були обмежені. Передплатники французького TPS, наприклад, могли отримувати тільки електронну програму передач. Реальні технічні можливості ІТБ з'явилися завдяки Інтернету [13].

В 1999 році час безліч найбільших Інтернет-компаній і представників телевізійної індустрії (Sony, AOL, Philips, OpenTV, Сolumbia TriStar Television Group, WebTV Networks) оголошували про плани створення інтерактивних приставок і телепрограм. Компанія Macromedia створює розважальний портал з іграми, коміксами, мультфільмами та іншими видами розваг, що відтворюються за допомогою плеєру shockwave, пропонуючи ігри, комікси, мультфільми та інші форми розваг. Фірма National Transcommunications Ltd. (NTL) ще в 1998 році розгорнула першу в Великобританії службу інтерактивного телебачення, доступ до якого спочатку отримали користувачі послуг телефонії, які володіли спеціальною приставкою до телевізора для доступу в Інтернет.

ІТБ як бізнес має шанси. Це стало ясно після того, як у справу вступили асоціація національного кабельного телебачення США і корпорація Microsoft, які в 1998 році оголосили про спільну промислову підтримку випуску інтерактивних програм для користувачів WebTV Plus і WebTV for Windows. Microsoft, який ледь не упустив у свій час Інтернет і сьогодні не хоче повторити цієї помилки, взагалі стає одним з найбільших гравців на ринку ІТБ. Головна мета корпорації: забезпечити доступ до ресурсів Інтернету за допомогою будь-якого пристрою, з будь-якого місця і у будь-який час. Під пристроями маються на увазі далеко не тільки комп'ютери. Це можуть бути телевізор, телефон, музичний центр, ігрові приставки і т. п. Що ж стосується власне інтерактивного телебачення, то кабельним операторам Microsoft вже запропоновано повнофункціональне рішення, яке включає в себе програмне забезпечення для клієнтського пристрою Microsoft TV і програмне забезпечення для сервера Microsoft TV сервер. Мало того, корпорація і сама надає послуги ІТБ: її діяльність у цій області почалася з придбання компанії WebTV Networks, яка надавала цей сервіс на території США.

На заході спостерігався справжній бум інвестицій в ІТБ. Аналітики компанії «Forrester Research Inc" передбачили, що доходи компаній, які займаються ІТБ, ще в 2004 році становили 20 млрд. доларів. Головною темою телеринку MipTV, який пройшов у квітні 1999 року в Каннах були нові вимоги, що пред'являлись технологічною революцією до засобів мас-медіа, і злиття нових і традиційних технологій. Серед усіх учасників цього заходу 14 відсотків являли собою компанії, що працювали виключно в новому секторі медіа-ринку (тобто на ринку ІТБ), а 40 відсотків решти учасників працювали на стику традиційних і нових технологій [13].

Термін «interactive TV» (ITV - інтерактивне телебачення, ІТБ) вже три десятиліття використовується в публікаціях, але кожен автор має своє розуміння цієї предметної області. Це і природно, так як інтерактивність в супутниковому, мобільному, кабельному і Інтернет-телебаченні організовується по-різному. Далі розглядаються переважно підходи до реалізації ІТБ у системах Інтернет-телебачення. Строго кажучи, ІТБ - організаційно-технічна система, основою якої є комплекс програмно-апаратних засобів для обміну інформацією. Стандарти, схвалені міжнародним технічним співтовариством, включають в ІТБ і будь-які нелінійні впливи на трансльований відеоряд (випереджаючий запис телепрограми і подальший її перегляд з виключенням рекламних вставок, передача зі студії в рамках однієї телепрограми надлишкового контенту і її вибірковий перегляд абонентом, переміщення відеоблоков і їх багаторазовий перегляд у навчальних телепрограмах і т.п.)

Б. Гейтс заявив у 2006 р. «Майбутнє належить інтерактивному телебаченню, яке увійде в життя людей через 7-10 років» [13].

Незважаючи на конкуренцію зі сторони Інтернету, як комунікативного каналу, телебачення залишається найпотужнішим засобом генерування симуляцій, а завдяки своїй мережевій природі, яка знайшла максимальну реалізацію в мережевих структурах, образи, продуковані телевізійними технологіями, досить часто визначають сприйняття і розуміння масовою аудиторією подій і явищ соціального буття.

Один із керівників компанії «ХХ століття Фокс» Періел Ленек у 1946 р. стверджував: «Телебачення не зможе утримати позиції на ринку через півроку. Люди незабаром змучаться щовечора дивитися дерев’яну граючу коробку». Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що він помилявся. За даними опитування Вероніс Сулер, у 1990 р. середньостатистичний американський глядач проводив перед екраном телевізора 1120 годин на рік. Через сім років ця цифра зменшилася до 907 годин, а в 2001 р. середній глядач дивився телевізор лише 830 годин на рік [14]. Дослідники прогнозували, що кількість часу, проведеного перед екраном, скоротиться за десять років на 20 %. Проте, 2010 рік змінилив прогнози експертів. За попередніми даними Bain & Co, до 2012 року кількість часу, який пересічний американець витрачатиме на перегляд телебачення, буде збільшуватися швидше, ніж кількість часу, витраченого на використання Інтернету. Хоча, кількість користувачів Інтернетом зростатиме в геометричній пропорції: споживачі надають перевагу новітнім технологіям не як данині моди, а як провідному ЗМК. Це є однією з головних причин зменшення кількості глядачів.

За даними Media Metrix, понад 94 млн. користувачів США (56 % американської інтернет-спільноти) дивляться потокове відео через Інтернет. У дослідженні Points North Group йдеться про те, що 28 % користувачів мережі регулярно переглядають телепрограми через комп’ютери чи стільникові телефони [2].

Цікаву статистику щодо перегляду програм американцями через телевізор та мережеві комунікації у першому кварталі 2011 року наводить дослідна компанія Нільсена. Відповідно до результатів, чітко вирізнилися дві групи глядачів - ті, що дивляться відео виключно через телевізор і практично не приділяють уваги он-лайн-трансляціям, і ті, що надають пріоритет перегляду потокового відео в мережі й при цьому не послуговуються телевізором. Суттєву конкуренцію перегляду відео через Інтернет становить відео, переглянуте на мобільних пристроях - смартфонах і комунікаторах, яке постійно збільшується [2].

Технічний директор Європейського мовного союзу Філіп Лавен стверджує, що нові технології не будуть автоматично заміняти старі, оскільки радіомовлення й кінематограф не були замінені телебаченням, відеопрокат і відеокасети не знищили кінотеатри; більше того, і радіомовлення, і кіно зберегли свої позиції, незважаючи на активну конкуренцію нових технологій [2]. Хоча в останні роки телебачення поступово втрачає провідні позиції як засіб масової комунікації, які воно завоювало в 70-ті рр. ХХ ст. і зміцнило у 80-90-ті рр. Перед телевізійними каналами постала серйозна проблема: яким чином утримати глядача в еру інформаційного суспільства, коли Інтернет поступово трансформується у домінантний інформаційно-комунікативний засіб?

Телеканали докладають чимало зусиль, щоб утримати своїх глядачів. Одним з прогресивних кроків є вихід телекомпанії в Інтернет. Закордонні й українські телекомпанії активно працюють у мережі. Піонером серед телекомпаній, що з’явилися в Інтернеті, була CNN, яка створила сайт (www.cnn.com) у серпні 1995 р. Нині CNN - один з лідерів поширення достовірних новин у мережевому середовищі з розгалуженою системою додаткових сервісів. Наприклад, дочірній сайт MyCNN.com пропонує послугу «Створи власну газету», за допомогою якої користувач може замовити блоки новин, що надходитимуть на його електронну поштову скриньку з урахуванням особистих інтересів та вподобань читачів.

Прикладом CNN скористалися й інші телекомпанії.

Серйозним кроком інтеграції телебачення з Інтернетом стало поширення інтерактивного телебачення (ІТБ). Однією з перших телекомпаній, що почала використовувати ІТБ, була America Online, яка під час транслювання серіалу «Затока Довсона» дала можливість глядачам поспілкуватися в «живому чаті». America On - line розробила власний інтерфейс для ІТБ.

Інтерактивне телебачення розвивалося кількома шляхами. Спочатку кабельні канали запропонували електронні програми передач. Такі програми дозволяють переглядати й сортувати майбутні телешоу, встановлювати спеціальні сигнали для обраних програм чи автоматично записувати їх на вінчестери декодерів. Розширене телебачення дає доступ телеглядачам до додаткової інформації про те, що показують по телевізору, а також дозволяє робити замовлення чи покупки за допомогою пульта дистанційного управління. У цій галузі найвідоміші розробки належать компаніям Wink Communications і RespondTV. Останнім кроком на сучасному етапі є повне інтерактивне телебачення. Телевізор перетворюється в інформаційно-комунікативний засіб з умонтованим веб-браузером і дозволяє працювати з такими інструментами, як чат, електронна пошта, соціальні мережі, переглядати і завантажувати контент з YouTube чи Flickr.

Серед чинників, які стимулюють зростання популярності інтернет-телебачення, є інтерес до нових технологій. Майже 40 % англійців переглядають телевізійні передачі через мережу, оскільки прагнуть випробувати на практиці нові інформаційні технології [14].

Найпростішими формами інтерактивного телебачення є телевізійні опитування за допомогою зворотних телефонних дзвінків; спілкування в прямому ефірі за допомогою телефонного, пейджингового зв’язку, чату, електронної пошти, повідомлень на «твітері»; діалогічне спілкування за принципом інтерактивних вікторин, телемагазину чи секс-ігор.

Однією з форм розвитку інтерактивного телебачення вважається послуга цифрового телебачення, яка надається користувачам через ІР-протокол, IPTV. Послуга IPTV почала свій розвиток у 2004 р., коли європейські оператори запустили проект «Triple-Play», що об’єднував доступ до Інтернету, послуги Triple-Play та IPTV. Головними перевагами ІР-телебачення є необмежена кількість каналів, цифрові технології, інтерактивність та послуги за запитом. Нині таке телебачення є найбільш популярним у Франції та Італії. На сайті ВсеТВ з посиланням на Комп’юЛєнту наводяться дані: у Франції на частку ІР-ТБ в мережі припадає 20 % ринку платного телебачення, в Італії - 17 %, в Іспанії - 16 % [14]. Найповільніше серед усіх західноєвропейських країн мережеве ТБ розвивається у Великій Британії.

Досить популярними в США та країнах Європи стають платні інтерактивні ігри по телевізору, а також мережеві ігри.

Переворотом у сфері телебачення вважається перебіг британської компанії ichooseTV, датований 2000 р., суттю якого є те, що користувачі самі можуть конструювати для себе телепрограму, розставляючи в довільному порядку передачі й час їхнього показу. Трансльовані передачі можна переглядати за допомогою Windows Media Player або RealPlayer. Трансляції ведуться як для РС, так і для мобільних пристроїв.

В Інтернеті, на відміну від телебачення, час передачі інформації не обмежено. Наприклад, програми «Подробиці» на каналі «Інтер» та «Репортер» на «Новому каналі» передають новини трохи більше години за день. Проте на веб-сайтах новини оновлюються постійно і доступні вони цілий день. Подібну тактику використовує і більшість світових та українських газет. Як правило, інформація на сайті телеканалів відрізняється від тієї, яку озвучують в ефірі: на веб-сторінці новин набагато більше і вони різноманітніші.

Інформація на сайті може відрізнятися ще однією характеристикою, яку не може дозволити собі ні телебачення, ні навіть газети: глибиною розкриття теми. Наприклад, матеріал про катастрофу літака недостатньо обмежити кількома хвилинами на телебаченні. В електронному варіанті випуск на цю тему може бути будь-якої величини, супроводжуватися фотографіями і діаграмами, звуковими інтерв’ю з фахівцями і лікарями, відеозйомками очевидців. На сайті напевно буде дана таблиця посилань на медичні установи, де лікують постраждалих, на завод, де виготовили літак та ін. Крім того, на веб-сторінці в річищі цієї катастрофи можна розглянути й інші, подібні ситуації. І, зрозуміло, не обійдеться без технічних характеристик літака. Тут же можна простежити динаміку розслідування, переглянути версії та офіційні трактування, висловити свої міркування, перерахувати кошти на допомогу сім’ям загиблих та постраждалих.

А найголовніше - переглянути список постраждалих, оскільки на телебаченні (у програмах новин чи спеціальних передачах) він пробігав настільки швидко, що глядач не встигав нічого сприйняти.

Завдяки Інтернету теле- і радіомовні компанії тепер можуть пропонувати інформацію для відносно вузького кола людей, не стомлюючи нею масову аудиторію.

Система розваг у мережі розвинута набагато більше, ніж на звичайному телебаченні. Крім того, кожен користувач одночасно може бути гравцем, що практично неможливо для телебачення.

Інтертекстуальність доцільно використовувати для визначення специфічних ознак телебачення в контексті мережевих комунікацій, оскільки телевізійні повідомлення - це не просто текст, це - інтертекст чи система формування симуляцій, в якій одночасно наявні вербальні послання, візуальні образи, електронні коди, інтерактивність.

Своєрідне інтерактивне телебачення вже давно існує в Інтернеті. Користувачі можуть замовляти улюблені фільми в зручний час, причому ціна на перегляд стрічки не буде відрізнятися від ціни квитка в кінотеатр. Ця послуга називається відео на замовлення (чи в англійському варіанті - VoD).

Деякі телекомпанії пропонують своїм користувачам оцінити переглянуті сюжети, щоб з’ясувати, які з них є популярними. Як результат, телебачення в Інтернеті стало справжнім інтерактивним засобом комунікації.

Перспектива спільного розвитку телебачення та Інтернету досить приваблива. За допомогою цифрових фото- і відеоматеріалів безпосередньо з місць подій увесь світ об’єднується у спільну інформаційну мережу (чи інформаційне суспільство). Наповняти цю мережу інформацією зможуть самі користувачі, замовляючи те, що їм потрібно, або створюючи власні матеріали й передаючи їх у спеціальні відділи телевізійних каналів у Інтернеті.

Деякі новини вже нині мають привабливіший вигляд на веб-сторінках. Наприклад, влітку 1997 р., коли американський космічний зонд опускався на Марс, багато людей за допомогою комп'ютерів стежили за ходом експерименту.

Технології відео та телебачення в Інтернеті й у мобільних комунікаціях зараз є сферою науково-технічних інтересів провідних інформаційно-комунікативних та телекомунікативних компаній. Активно працюють на цьому ринку такі корпорації, як Google, Yahoo, Apple, Cisco, Microsoft, Verizon Communications, AT&T та ін. Як результат такої зацікавленості, є викуп компанією Google порталу Youtube.

Основною відмінністю інтернет- та телевізійного контенту є способи їх отримання. Глядач, який має вільний час, умикає телевізор і за допомогою пульта зупиняється на тому контенті, який його зацікавить. Інтерактивне телебачення з пасивного споживача інформації і даних перетворює глядача в активного творця, а телевізор стає примітивним комп’ютером. Тобто для того, аби переглянути ті чи ті програми, людина має створити список індивідуального контенту, проаналізувавши попередньо мовленнєву мережу й відібравши найцікавіше, підготувати схему перегляду з урахуванням вільного часу, а також відправити замовлення на послугу.

Таким чином, підготовчий етап перегляду інтерактивного телебачення вимагає від глядача набагато більше дій, ніж перегляд програм через звичайний телевізор.

Можемо виділити такі характерні риси та причини появи й функціонування телебачення в Інтернеті:

ü  телевізійні канали почали змінювати джерела поширення інформації;

ü  вихід телеканалів у мережу розв’язав вічну проблему (і один з головних мінусів) телебачення - часову обмеженість;

ü  за допомогою опцій телетекст та електронна програма передач канали можуть доносити до глядача набагато більший обсяг інформації. Крім того, телетекст дозволяє використовувати ряд функцій інтернету;

ü  телевізійні кабельні канали намагаються залучити різними способами глядачів: пропонують інтерактивні ігри між користувачами мережі та чати під час перегляду фільмів; дозволяють проводити сегментацію програми;

ü  телебачення онлайн застосовує нові, нетрадиційні для себе форми та методи подання даних тощо.

Отже, способи поширення новин українськими телеканалами в мережі відображають увесь видовий спектр онлайн-мовлення. Зокрема, в Інтернеті є як онлайн потокове мовлення (чи прямі ефіри), відстрочене відео (програми в цілому чи окремі сюжети), відстрочене відео за запитом. Телевізійні інформаційні відеопрограми як ті, що дублюють традиційні блоки новин, так і ті, що бувають оригінальними чи версійними (частково дублюють традиційний випуск і містять унікальні матеріали).

1.3     Прояви інтерактивності на сучасному телебаченні

У XXI столітті швидко і радикально змінюється телеіндустрія. Причин, що зумовили таку активізацію еволюційних процесів, предосить. Це і невпинний розвиток електронної техніки та програмного забезпечення, медіа-галузі та інформаційних технологій. Не останню роль у цьому відіграють і загальносвітові процеси глобалізації. Результатом цієї активізації є зокрема й те, що телебачення невпинно рухається в бік інтерактивності, пропонуючи глядачам новітні послуги.

Незважаючи на те, що в Україні інтерактивні сервіси на базі інтеграції телебачення, Інтернету і мобільного зв’язку лише починають використовуватися, на Заході цей досвід вже давно запроваджено. Згідно з результатами дослідження “Перехідний період в розвитку телебачення”, проведеного компанією Accenture, 30 % дорослих учасників опитування у восьми країнах щотижня користуються ПК чи мобільними пристроями для перегляду телепередач. Звіти компанії Nielsen показують зростання споживання відеопослуг у США в останньому кварталі 2008 р. через пристрої всіх трьох типів: телевізор, комп’ютер, мобільний телефон [45].

Хоча традиційне телемовлення досі займає міцні позиції, глядачі все частіше обирають свободу і гнучкі можливості керованого перегляду, не бажаючи погоджуватись із обмеженням свободи вибору та рамками сітки мовлення, зокрема розкладу телепередач. Так, звіт згаданої вище компанії Accenture показує, що 40-50 % респондентів зацікавлені в послугах відео за запитом, записом передач і відкладеним переглядом. А результати дослідження, проведеного компанією Nielsen, підтверджують той факт, що в кінці 2008 року кількість користувачів послуги відкладеного перегляду зросла на 37 % порівняно з минулим роком. І незважаючи на те, що і в світі, і в Україні, більшість глядачів досі переглядає телепрограми традиційним способом, за допомогою телевізора, новітні розробки провідних компаній і лідерів у галузі інформаційних технологій виявляють тенденцію до інтеграції традиційного телебачення із Інтернетом і послугами мобільного зв’язку.

Першою поєднати телебачення і Інтернет для створення інтерактивного контенту нового покоління спробувала компанія Microsoft ще навесні 2000 року [50]. Нова інтерактивна технологія Microsoft TV відкрила додаткові можливості. Мовники змогли запропонувати глядачам більше свободи і самостійності: вигадувати заголовки новин, переглядати результати спортивних змагань, погоду, замовляти відео на вимогу. Рекламодавці отримали можливість створення інтерактивної реклами, що дала змогу глядачам купувати товари через Інтернет прямо під час трансляції. Веб-розробники створили цілу низку додатків, котрі служать перетворенню телевізора з пасивного приладу на інструмент з розширеними можливостями. Як приклад інтерактивного телевізійного контенту - кулінарне шоу, де глядач за допомогою пульту дистанційного управління може переглянути рецепт чи отримати його електронною поштою, або навпаки - надіслати у програму свій варіант приготування страви. Глядачі отримали можливість спілкуватись одне із одним в Інтернеті або голосувати під час перегляду телепередач.

Одна з останніх приставок від Microsoft, випущена у 2007 р. - Microsoft Mediaroom. Більше чотирьох мільйонів користувачів у всьому світі використовують її для доступу до телемовлення від провідних світових постачальників. Пропонуються функції перегляду, паузи, перемотки і запису передач та фільмів [52].

Багато розробників успішно використали платформу від Microsoft для розробки додатків: компанія Alcatel-Lucent створила панель моніторингу сервісів - електронної пошти, RSS, соціальних мереж тощо, а також сервіс ідентифікації абонента, який телефонує. Компанія AT&T створила додатки “Студентський баскетбол”, “Різдво з Сантою” (інтерактивний магазин різдвяних подарунків), “Весь спорт на одному екрані”, “Кінематографічні конкурси і нагороди”. Також існують і інші додатки: “Капсула часу” - архів телепрограм, “Інтерактивне тренування” - персональний телетренер, “Нотатки на екрані ТБ”, “ТБ-клуб” тощо [45].

Останнім, і, напевно, найяскравішим прикладом інтеграції новітніх ЗМІ, став сервіс Google TV, представлений 4 жовтня 2010 р. Google TV поєднало телебачення, веб-додатки, пошук і Інтернет. До того ж, можливості сервісу не обмежуються телебаченням - користувачі можуть грати у флеш-ігри, переглядати фотографії, спілкуватись із друзями, слухати музику, дивитись відео, читати новини, і все це на широкому екрані [13].

Більшість компаній адаптували і оптимізували свої сайти й програми спеціально для Google TV. Телеканал CNBS випустив додаток, що дасть змогу спостерігати за фінансовими новинами прямо на екрані телевізора. НВО відкрило доступ до перегляду програм та до контенту на вимогу. NBA підготувала додаток, що робить можливим перегляд рахунків матчів у реальному часі, а ще і відстежувати ті новини, що стосуються улюбленої команди. Під потреби Google TV змінюють свій контент і деякі інформаційні сайти, наприклад New York Times, USA Today, музичні сайти, такі як Pandora, Napster, відеосервіс YouTube додав перегляд улюблених відеороликів та персоналізованих каналів телебачення.

Аналітик дослідницької компанії Forrester Джеймс Маккуівей назвав вибір партнерів “чудовим”, але відзначив, що інші можливості Google TV, а саме пошук інформації в Інтернеті, спілкування в Twitter не відриваючись від перегляду телевізора - більш важливі для його успіху. “Насправді, їм не потрібні партнери, щоб почати свою маленьку революцію”. На особливу важливість інтеграції Google TV і сервіcу Twitter звертає увагу і Fast Company. “Твіттер і телебачення зараз тісно пов’язані, але ще ніколи вони не були інтегровані” - пише портал. “Люди часто залишають записи про переглянуті в даний момент телешоу в Twitter. Ведучий церемонії Video Music Awards Джиммі Феллон не розставався на сцені із ноутбуком, в якому була відкрита сторінка Twitter”.

Завдяки Google TV тепер спілкуватись у Twitter можна не встаючи з дивану, під час рекламної паузи, не відриваючись від ноутбука або мобільного телефону, в режимі “картинка в картинці”. Twitter має чималий досвід реагування на “живі” події, і під час перегляду, наприклад, кубка світу або концертів, можна обговорювати події і ділитись ними з друзями.

Мобільний телефон чи кілька телефонів одночасно можна використовувати як пульт дистанційного управління Google TV, а для пошуку застосовувати навіть власний голос, тобто давати голосові команди. Лише увімкнувши телевізор, можна миттєво отримати доступ до улюблених каналів, додатків і веб-сайтів. Домашня сторінка налаштовується персонально і її завжди можна змінити. Тепер глядачеві не потрібно обирати між телевізором та Інтернетом - переключення між ними вже не викликає труднощів, ними можна користуватись одночасно. Під час перегляду футбольного матчу можна дивитись статистику в Інтернеті, електронну пошту можна читати під час ток-шоу, купити продукт в он-лайні одразу після перегляду телереклами. Вже вийшло у продаж кілька продуктів з функцією Google TV - приставка Logitec, 4 моделі телевізорів Sony і Blu-ray плеєр [13].

«Підключіть телевізор до Інтернету!», - таким є один із рекламних закликів Google TV. Це робить телевізор інтерактивним: надає функцію запису, Google TV сумісне з телевізором, супутниковою антеною, кабельною мережею, Інтернетом. Воно працює на відкритій програмній платформі і незабаром сам користувач зможе створювати додатки до нього. Багато продуктів побутової електроніки значно піднімаються в ціні після покупки через постійні оновлення. Google TV оновлюється автоматично, а нові інформаційні продукти й послуги можна отримати безоплатно - і це є однією із головних його переваг. Напевно цим можна пояснити надзвичайну популярність компанії Google в інтернет-користувачів у всьому світі.

З огляду на те, що рано чи пізно всі світові розробки з’являються і в Україні, можна зробити висновок, що згодом інтегроване з Інтернетом телебачення почне розвиватись і в нашій країні. Інтерактивні можливості - це те, чого вимагає глядач, а телебачення йде йому назустріч. При цьому воно все більше комерціалізується.

Тепер майже всі канали мають мережеву версію. Наприклад, www.1plus1.tv - телекомпанія «1+1», www.novy.tv - «Новий канал», www.podrobnosti.ua - інтернет-версія програми новин каналу «Інтер» та www.inter.ua - безпосередньо сайт телеканалу й ін.

Українська дослідниця Людмила Федорчук вважає відео в Інтернеті більше, ніж звичайним телебаченням у режимі онлайн; користувач сприймає відео в мережі, як інший засіб масової інформації. «На відміну від телебачення звичайного, - зазначає Л. Федорчук, - IPTV має інтерактивність, функціональність і персоналізацію мовлення. Користувач IPTV може обрати, або створити власну телепрограму, отримати, не відходячи від екрана, додаткову інформацію, може спілкуватись у режимі реального часу з іншими глядачами з усіх країн світу і навіть безпосередньо впливати на те, що відбувається у студії. Число каналів у мережі практично необмежене. Інформація розповсюджується по всьому світу, вона буває безплатною, а доступна 24 години на добу» [42].

Серед послуг, опосередковано пов’язуваних телебаченням та інтернетом, є опція «телетекст», яка дозволяє використовувати деякі сервіси інтернету на телевізорі. Управління телетекстом здійснюється за допомогою пульта телевізора. Викликавши функцію, глядач має доступ до телепрограми, прогнозу погоди, огляду спортивних подій та іншої інформації. Для функціонування телетексту треба, щоб телевізор та канал підтримували цю опцію. Чарлі Тишлер, віце-президент з маркетингу компанії Liberate Technologies, зазначає: «…в Європі телевізор уже більше, ніж телевізор, 40 % авіаквитків там купують через телевізійну службу “телетекст”» [13].

Телебачення в Інтернеті характеризується ще однією властивістю - можливістю відстроченого перегляду телепрограм чи серіалів. За даними дослідження ринку онлайн-телебачення, проведеного на замовлення АВС, 77% глядачів використовують Інтернет для перегляду пропущених телевізійних продуктів [13].

Проте, не всі телевізійні канали «викладають» усю свою продукцію для безкоштовного перегляду чи завантаження з мережі, а їхня наявність може бути результатом «піратських» захоплень та розміщень. Або телеканали надають перевагу трансляції не всієї програми, а лише її фрагментів. Наприклад, телеканал «Україна» у прямому ефірі транслює новини, а також розміщує їхній запис, усі інші ресурси (особливо художні фільми й серіали) ефіру в Інтернеті не мають. Аналогічно чинить і Перший Національний канал, який пропонує на вибір три режими якості перегляду залежно від технічних потужностей користувачів. Канал здійснює обмежене транслювання - виключно для українського сегмента Інтернету, користувачі з інших країн не мають можливості переглянути новини цього каналу в прямому ефірі. «ICTV» «викладає» новини з високою якістю, а «Інтер» - транслює новини з високою якістю. «1+1» викладає окремі сюжети на власному сайті, а «СТБ» - на Youtube. Причому «СТБ» на Youtube дає можливість приєднатися до групи й отримувати «викладені» сюжети за запитом.

Популярність відеосервісу Youtube спричинила хвилю нових програмних розробок, орієнтованих на інтерактивне телебачення та на інтернет-відеопослуги. Хоча вони не є настільки масштабними, проте американські Joost, Babelgum, швейцарська Zattoo та інші конкурують з лідерами ринку, пропонуючи високу якість трансльованої картинки, коментування відео, оцінювання шоу тощо. Сервіси намагаються укласти якомога ширші партнерські угоди зі світовими провідними телекомпаніями щодо можливості потокового мовлення через власні сервери та інтерактивного доступу користувачів до прямих ефірів і коментування телепрограм і телесеріалів. Російські компанії також активно працюють над наданням максимального доступу до різних національних та міжнародних телеканалів. Хоча вони йдуть шляхом захоплення та ретрансляції онлайн-мовлення (а не укладанням угод щодо відтворення відео), кількість активних каналів є досить великою. Наприклад, air-ru.tv пропонує майже 900 онлайн- каналів, починаючи з ТРК «Буковина» і закінчуючи BBC World News. Крім того, сервіс пропонує класифікацію каналів за країнами, тематикою та популярністю. Суттєвою вадою таких безплатних сервісів є брак провідних європейських кабельних каналів, які здійснюють виключно платне мовлення в мережі. Зокрема, на жодному з аналізованих безплатних сервісів (близько 20 сайтів), незважаючи на задекларовану й анонсовану наявність, немає Eurosport, Eurosport2, National Geographics, National Geo Wild й ін.

Тоді як оригінальний сайт каналу Eurosport у співпраці з Yahoo! пропонує максимальний набір інтерактивних послуг. Скориставшись інтерактивною програмою Eurosport Player, користувач має можливість вибору перегляду різних спортивних подій у режимі онлайн, або різних сюжетів спортивної події. Наприклад, під час тенісних змагань уболівальник може вибрати корт, з якого здійснюється трансляція, а під час турнірів зі снукеру (стіл, на якому йде гра). Крім того, сайт пропонує в безплатному режимі частковий доступ до деяких подій, а також здійснює часткову ретрансляцію подій паралельно з трансляцією на каналі. Також безкоштовно пропонує текстове коментування відеоподій професійними коментаторами каналу. Серед інших відеопослуг - відеощоденники провідних спортсменів, а також переходи на твітери коментаторів, які працюють у прямому ефірі, для можливості інтерактивного віртуального спілкування.

Можливість інтерактивної взаємодії дає також офіційний сайт Формули-1: глядач самостійно в режимі онлайн може вибирати камери, з яких відстежуватиме хід гонки.

Незважаючи на оптимістичні прогнози та капіталовкладення таких потужних гравців ринку програмного забезпечення, як Microsoft, Apple, Liberate Technologies, OpenTV та ін., а також сподівання великих гравців на ринку інформаційно-комунікативних технологій, інтерактивне телебачення нині не є реальним конкурентом традиційного телевізійного мовлення.

Так само не є конкурентом онлайн-телебачення, а тим більше - інтернет-відеопослуги. Лише недавно з’явилися справжні передумови реалізації Інтернету як конкурента телевізійній індустрії.

Це визнають навіть телевізійники: «Традиційного телебачення не буде через сім-десять років. Воно не зникне, воно перетвориться у щось нове», - заявив продюсер CBS Кім Мозес у 2007 р. [45]

Інтернет- та ІР-телебачення нині не можуть повністю замінити традиційне ТБ. І це не тільки через значні інформаційно-цифрові розриви, що супроводжують становлення інформаційного суспільства і в Україні чітко проявляються: лише в столиці та у великих мегаполісах кількість користувачів мережевими ресурсами становить значний відсоток населення. Мешканці сільської місцевості та невеликих містечок є обмеженими у використанні новітніх інформаційно-комунікативних засобів, у тому числі Інтернету. У глобальному контексті також проявляються суттєві розриви при використанні Інтернету між інформаційно багатими та інформаційно бідними країнами. Таким чином, рівень доступу до Інтернету, а також використання новітніх стільникових телефонів, що підтримують функції інтерактивного телебачення, є однією з головних проблем позитивної динаміки розвитку телебачення в мережевих комунікаціях.

Серед негативних чинників, які стримують більш масовий перехід глядачів до перегляду телебачення в Інтернеті, є відносно невисока якість відео та звуку, а також «затримка» при завантаженні динамічних сцен.

Оскільки відео є досить об’ємним, сайти українських телевізійних каналів, як і більшість зарубіжних, розміщують архівний контент, обмежуючи термін зберігання двома тижнями. Деякі зарубіжні телекомпанії пропонують придбати більш пізні архівні матеріали, але в Україні такої практики немає.

Телебачення та Інтернет - два досить схожих за природою та технологією потужних засоби масової комунікації, основаних на візуалізації передачі інформації. Візуальна природа відображення даних робить їх ефективними інструментами впливу й формування громадської думки щодо подій та явищ сьогодення. Ідея об’єднання цих засобів спричинила появу нової форми мережевої комунікації, що не має ще єдиного термінологічного визначення. Інтернет-телебачення, інтерактивне телебачення, IPTV найчастіше використовуються для позначення синтезу традиційного телебачення та віртуального мережевого середовища.

Запуск одразу кількох потужних сервісів інтегрованого із Інтернетом телебачення говорить про настання нового етапу розвитку телебачення. Напевно він призведе до зміни формату мовлення багатьох традиційних ефірних телекомпаній, поступово витіснить аналоговий формат для повного переходу на цифрове мовлення.

Таким чином, конвергенційні процеси, зокрема зближення новітніх ЗМІ, передусім телебачення, Інтернету і мобільного зв’язку, про які писали чимало науковців, дійшли до свого логічного результату - отримання нових властивостей від інтеграції телебачення із всесвітньою мережею та мобільними технологіями. Це відкриває нові можливості для задоволення різних комунікативних потреб реципієнтів.

Отже, інтеграція новітніх ЗМІ сьогодні є ще помітною тенденцією, яка завтра вже може постати цілком закономірним і самостійним явищем. Якщо сьогодні вона характерна практично тільки для Заходу, то вже завтра ця тенденція може бути поширена в усьому світі. Звичайно, інтеграція новітніх ЗМІ відкриває пряму дорогу до їх глобалізації та появи нових форм масового спілкування, про які раніше людство могло лише мріяти. Втім, із іншого боку, активізація процесів глобалізації у галузі ЗМІ відкриває нові можливості, які необхідно вчасно виявляти й досліджувати в усіх можливих проявах і вимірах, насамперед у соціальних.

інтерактивність телебачення канал тележурналістика

РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Сучасне українське телебачення, як і телебачення світове, проявляє себе лише як явище виключно динамічне і небайдуже до процесів медійної конвергенції. Це, як ми побачимо, обумовлено, по-перше, тим, що на сучасному етапі телебачення, як представник засобів масової інформації, відчуває зниження своєї популярності у зв’язку із набуттям популярності новими видами ЗМІ і ЗМК, а по-друге,сучасне телебачення безпосередньо в Україні ще не може у достатній мірі конкурувати із новітніми світовими стандартами інтерактивного телебачення, телебачення, яке виступає вже не тільки, як засіб масової інформації, а вже і як повноцінний засіб масової комунікації. Головним завданням телебачення на сьогодні є вже не стільки позбавлення свого глядача відчуття самотності, не стільки розважити і проінформувати його, а забезпечити його можливістю інформаційної дискусії і контактової розважливості у межах його персональних інтересів. Відтепер, телебачення мусить бути інформативним, швидким, цікавим і мати комунікативне поле, до якого за допомогою інтерактивних прийомів, може бути залучено якомога більше потенційних глядачів із принципово різними інтересами, поглядами і прагненнями.

Саме явище інтерактивності на сучасному телебаченні є предметом нашого дослідження. Тому, перейдімо безпосередньо до аналізу форм інтерактивного телебачення на українському телепросторі.

Зазначимо, що об’єктами нашого дослідження є не український телепростір в цілому, а конкретно українські телеканали «1+1» і « Україна». Саме дослідивши їх на предмет інтерактивності, ми і будемо робити висновки щодо інтерактивності на вітчизняному телебаченні.

Для того, аби наше дослідження було структурованим і неголослівним, ми введемо класифікацію факторів, за якими будемо проводити наш аналіз.

Забігаючи трохи вперед, скажімо, що щодо видів інтерактивності на наших вітчизняних каналах, то ми виділяємо інтерактивність чисто розважального характеру, інтерактивність аналітичну і інтерактивність змішану. Саме за цими групами ми і будемо проводити аналіз обраних нами каналів щодо предмету інтерактивного компоненту в їхньому спрямуванні.

Отже, перейдемо до нашого дослідження.

2.1 Інтерактивність на телеканалі «1+1»

Для того, щоб аналізувати щось із сучасного буття телеканалу, справедливим було б зазначити про найважливіші моменти, що стосуються каналу загалом. Це допоможе глибше зрозуміти нашу тему і, можливо, навіть пояснити деякі неясні моменти, стосовно нашого дослідження.

Отже, канал «1 +1» - загальнонаціональний український телеканал. Прізвище каналу - «плюси». Канал «1 +1» заснований 3 вересня 1995 року. Вперше він вийшов в ефір у вересні того ж року. Спочатку канал віщав як окремий пару-годинний блок на частоті Першого національного.

З 1996 року, канал «1+1» здійснює мовлення на Другому загальнонаціональному каналі українського телебачення згідно з ліцензією Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

З 30 липня 2004 року канал одержав право на збільшення обсягу мовлення до 24 годин на добу, що відкрило для колективу "1+1" нові творчі можливості та дало змогу зробити цілісну та логічно завершену сітку мовлення. Перехід на цілодобове мовлення почався 16 серпня 2004 року, був поступовим (з 6 вересня 2004 по 13 лютого 2005 року «1 +1» віщав до 22 годин на добу - з 06:00 до 04:00) і остаточно завершився 14 лютого 2005 .

З березня 2006 року у кабельних мережах Сполучених Штатів Америки та Канади стартувала міжнародна версія телеканалу «1+1» - «1+1 International». «1+1 International» - україномовний канал, орієнтований, перш за все, на представників українських діаспор США та Канади та громадян України, які перебувають за кордоном.

Протягом останніх років спостерігалося зниження рейтингів і долі телеканалу «1+1». За підсумками 2004 р. вона склала 21,02% (за традиційною методикою вимірювання «50+»), 2005 р. - 20,1%, 2006 р. - 18,3%, 2007 р. - 16,15%, 2008 р. - 11,79% [39]. Ми пояснюємо це тим, що 2004 рік - вже рік нових дмухів в електроніці і розумінні інформації. Канал «1+1»,як і інші канали з українського простору ще не був готовий надати претензійному глядачеві такий ефір, якого вже починав вимагати час.

Лише 2011 року ситуацію вдалося певною мірою виправити - довівши долю до 9,16 %, що дорівнює четвертому місцю у загальному рейтингу українських каналів. Так, за підсумками 2011 року частка телеперегляду «1+1» склала 13,5% за весь день і 15,99% у прайм-таймі за цільовою аудиторією каналу (глядачі у віці від 18 до 54 років по всій Україні). І цей факт ми поєднуємо із тим, що на 2011 рік телеканал «1+1» вже був готовий представити своєму глядачеві оновлені стандарти світового телебачення, телебачення ще не повністю, але частково все ж таки інтерактивного.

Відповідно до введеного нами впорядкування, ще раз зазначимо, що досліджувати інтерактивність на каналі «1+1» ми будемо за видами інтерактивності. А саме, ми досліджуватимемо розважальну інтерактивність, аналітичну інтерактивність і змішану інтерактивність в контексті телевізійної продукції, запропонованої українському глядачеві у період з грудня 2012 року по квітень 2013 року досліджуваним каналом.

2.1.1 Розважальна інтерактивність на телеканалі «1+1»

Розважальний компонент - це дуже важливий компонент, який має використовувати у програмі своєї діяльності будь-який загальнонаціональний телеканал. Глядач не хоче постійно слухати лише новини і дивитися передачі серйозного наповнення. Мозок людини потребує відпочинку від важкої інформації і часто хоче розслабитися і відволіктися. І якщо, він не знаходить підтримки у цьому прагненні з боку обраного ним каналу, то, відповідно, буде здійснене переосмислення поглядів глядача, що відобразиться у переході глядача до конкуренту каналу, який дасть йому те, що шукає цей глядач. Тому, мати в обоймі різні розважальні компоненти не завадить жодному з крупних телеканалів.

У час великих технічних змін розважальний компонент просто зобов’язаний бути ще й інтерактивним розважальним компонентом. А як це втілює у життя телеканал «1+1» ми і подивимося.

Розважальний інтерактивний ряд на телеканалі «1+1», як ми з’ясували у ході спостережень, представлений такими прийомами інтерактивності:

-     SMS-голосування;

-        Дзвінок у прямому ефірі;

         Анкетування на власному сайті;

         Власні сторінки у соціальних мережах.

При цьому, назвемо телепроекти, в яких задіяні вищевказані прийоми інтерактивності:

      Ранкове інформаційно-розважальне шоу «Сніданок з «1+1»;

-        Талант-шоу «Голос країни»;

         Телевізійна лотерейна гра «Лото-Забава»;

         Телегра «Хто там?»

Розглянемо кожен з наведених телепроектів з інтерактивним компонентом окремо.

Ранкове інформаційно-розважальне шоу «Сніданок з «1+1» - це тригодинний ефір з максимумом корисної та розважальної інформації, розрахованої на найширшу аудиторію. Передача орієнтована на загальну аудиторію. Це динамічний, інтерактивний ранковий ефір для усієї родини. Одразу ж зазначимо, що примітним є те що, програма має власні сторінки у соціальних мережах «Facebook» і «Вконтакте», що вже говорить про те, що програма залюбки використовує прийом мережевої інтерактивності для заохочення якомога більшої глядацької аудиторії, у тому числі тих, хто не хоче, або не може знаходитися біля екранів телевізорів, але із задоволенням погортають сторінки у соціальних мережах знаходячись на роботі, в дорозі, на відпочинку і взагалі будь-де.

Ведучі шоу підтримують постійний онлайн-зв'язок з глядачами за допомогою соціальної мережі «Facebook», «Skype» і телефонних дзвінків у студію. У «Сніданку з 1+1» глядачі мають унікальну можливість самостійно «керувати» ефіром, завдяки постійному онлайн зв’язку програми з соціальною мережею «Facebook».

Наприклад, 20 березня 2012 року в «Сніданку з 1+1» стартував новий інтерактивний проект «Зі сніданківкою на курорт». Участь у проекті взяли журналістки ранкового шоу Наталка Щука, Леся Бакалець, Ніна Грушецька та Мирослава Ульяніна. За задумом проекту, з 20 березня по 2 квітня молоді чоловіки мали надсилати листи до редакції і вказувати, яка дівчина їм сподобалася найбільше. Переможцями мала стати та пара, за яку глядачі віддали найбільше sms-голосів. А sms-голосуваня - це також інтерактивний прийом, на який ми не маємо права закрити очі.

Програма інтерактивна ще й тому, що протягом усього ефіру можна спілкуватися зі студією за допомогою «Skype» та SMS. А після ефіру кращі матеріали оперативно з програми з'являються на сайті телеканалу і в соціальних мережах. Таким чином, компонент розважальної інтерактивності у цій передачі, допомагає втримати не лише власне глядацьку аудиторію, але й залучити випадкових шукачів інтернету до її подальшого перегляду, розмістивши якийсь вдалий ролик на сторінці в інтернеті, на яку можна потрапити й випадково.

Наприклад, 05 лютого 2013 року в соціальній мережі «Facebook», було оголошено про розіграш дивану, на якому сиділи всі гості "Сніданку з 1+1". Виграти диван можна зателефонувавши в студію. На це повідомлення користувачі соціальної мережі активно відреагували, 136 користувачам сподобалось таке повідомлення і ще 38 залишили свій коментар [45].

Мал. 1. Оголошення про розіграш «сніданківського» дивану

Взагалі, прямий ефір - річ страшенно підступна. Тут, як ніде в іншому форматі, має значення не «розмір», що в нашому випадку може трактуватися як певні регалії та «заслуги перед вітчизною», а харизма. Бо зробити ранковий прямий ефір цікавим не лише для домогосподарок, змушених прокидатися рано, бо ж треба й чоловіка нагодувати, й дітей до школи спорядити, а й для вже згаданих «жайворонків», під силу лише людині, яка вже вивчила вподобання своєї аудиторії й може донести потрібну інформацію так, щоб їй вірили.

Монолог у прямому ефірі - річ небажана. І якщо на інших каналах ранкові програми мають двох-трьох ведучих, аби зберігати динамічність, то на «1+1» весь тягар модератора лежить на одному-єдиному ведучому. Рятує його, можливо, лише спілкування з гостями, які приходять щоранку на «Аромоксамит кави «Якобс», і телефонні дзвінки глядачів. Принагідно зауважити, що інтерактивне спілкування з глядачем - незмінна складова успіху будь-якої ранкової програми взагалі. Тож, продюсери ранкових ефірів зазвичай заманюють глядача то призами за відгадування чогось чи когось, то квитками на концерт, або ж просто - нагодою на всю країну сказати все, що ти думаєш з того чи іншого приводу. «Сніданок з «1+1» - не виняток. Звісно, без піару проектів «1+1» у ранковому ефірі, як і раніше, не обходиться [41].

З нововведень - можливість прямого включення в студії того, що відбувається в коридорі та гримерці. Це так звана «замкова шпаринка-лайт», а також активне використання можливостей скайпу та фейсбуку. Проте часто у «Сніданку» скайп використовується для необов'язкового зв'язку з дивними персонажами.

Ситуація з залученням до перегляду ранкового ефіру користувачів фейсбуку виглядає набагато оптимістичнішою. Це навіть не дзвінок у студію, куди направду часом буває важко додзвонитися. Це справжній інтерактив: те, що показують та кажуть в ефірі, знаходить відгук у фейсбуку буквально за п'ять-десять хвилин, і ведучий це озвучує. Ефект подібний до театрального: на сценічне дійство жваво реагує публіка в залі, а актори роблять для себе висновки. Загалом, будь-яка реакція краще, ніж відсутність жодної [42].

Розважальні телевізійні ігри - це також гарний привід використати прийоми інтерактивності собі на користь. Якому ж каналові заважатимуть гроші від sms- і телефонної інтерактивності пересічних глядачів? І телеканал «1+1» вміло користується цими прийомами, як у лотереї «Лото-Забава», так і у телегрі «Хто там?».

Телевізійна лотерейна гра «Лото-Забава» - спільний проект оператора державних лотерей "Молодьспортлото" (МСЛ) і телеканалу "1+1", який орієнтований на загальну аудиторію. І от вам прояв і приклад інтерактивності: для запрошення на гру у студії необхідно зателефонувати в студію зі звичайного домашнього телефону або з мобільного на відповідний номер, починаючи з початку трансляції розіграшу і протягом всього наступного тижня до 19:00 суботи. А для участі у інтерактивному конкурсі «Полювання за грошима», глядач повинен під час гри, відразу після визначення «прохідного балу» виконати «теледозвон». Під час розіграшу дзвінки приймають як 10 операторів в студії, так і автовідповідачі. Непоганий додатковий прибуток для каналу і дуже гарний емоційний інтерес для прихильників ігор за призи і тих, хто полюбляє навіть мінімальне відчуття азарту. Таким чином налагоджується комунікативний ланцюг «канал-аудиторія-канал», який забезпечує не будь-що, а безпосередньо використовувана каналом інтерактивність.

І якщо у телегрі «Лото-Забава» як інтерактивний прийом використовується телефонний дзвінок, то гра «Хто там?» надає перевагу саме sms-інтерактивності. Потрапити в студію гри можна зареєструвавши спеціальний код для участі у шоу, відправивши sms-повідомлення на короткий номер. Також, передбачений інтерактивний конкурс - конкурс для гравців, які не потрапили в студію, але, тим не менше, мають шанс виграти грошові призи в прямому ефірі. Для участі в інтерактиві, потрібно також через sms зареєструвати спеціальний код - він друкується на кожному квитку. Разом з кодом обов'язково потрібно вказати номер телефону. А потім залишається чекати дзвінка зі студії в найближчу суботу. Дочекаєтесь чи ні, а інтерактив працює! Канал дає інформацію, а ви на неї реагуєте не пасивним способом, а найактивнішим: берете в руки телефон, набираєте код і відсилаєте sms. Тобто, ви вже втягнені в інтерактив, адже реагуєте на нього саме дією, а не бездіяльністю.

Таким чином, ми бачимо, що розважальний інтерактив на каналі «1+1» працює і працює дуже жваво. Глядачам, таким чином, є чим себе зайняти окрім того, що просто дивитися на телеекран: можна дзвонити в студію, відправляти смс, вигравати щось, сидячи на дивані. А можна просто блукати інтернетом від нема чого робити і натрапити на сторінку розважального проекту каналу в соціальній мережі і знайти для себе, пасивного глядача,щось цікаве і вже завтра перетворитися з пасивного глядача у самісінького активного.

Інформаційна інтерактивність представлена на каналі «1+1» дуже яскраво. Мабуть, на жодному іншому каналі подібного спрямування на українському телепросторі інформаційна інтерактивність так широко не використовується.

Інформаційна інтерактивність на «1+1» представлена проектами «ТСН» і «ТСН. Особливе». Обидві ці програми - інформаційні, але, це аж ніяк не заважає їм бути, водночас, широко інтерактивними.

«ТСН» або «Телевізійна служба новин» - щоденна програма новин каналу «1+1». По буднях виходить до 8 випусків ТСН, залежно від дня тижня, у суботу і неділю - по одному. Основним випуском ТСН є вечірній, початок якого о 19:30.

«ТСН» є однією з найпопулярніших програм новин в Україні. У грудні 2012 року програма встановила абсолютний рекорд, здобувши частку аудиторії 31,5%. Це означає, що майже кожна третя доросла людина в Україні дивиться випуски ТСН.

Як і більшість проектів каналу, «ТСН» також має власну сторінку у соціальних мережах: сторінка у соціальній мережі «Вконакте» є дуже жвавим плацдармом «ТСН» у конкурентій боротьбі із іншими програмами цього формату.

Після ефіру кращі матеріали з програми з'являються на сайті телеканалу і в соціальних мережах, а також програма постійно проводить опитування користувачів соціальних мереж про актуальні питання сьогодення, де опитувані мають можливість обрати один із запропонованих варіантів відповідей та залишити свій коментар відносно заданого питання. Наприклад, сюжет щодо колишнього міністра МВД Юрія Луценка з випуску новин від 11 лютого 2013 року о 20:42, у соціальній мережі «Вконтакте» прокоментувало 114 користувачів соціальної мережі, а також сюжет сподобався 51 особі [67]. Це доволі визначні показники, які дозволяють говорити про те, що пасивна аудиторія каналу завдяки «мережевому» прийому інтерактивності, який використовує канал, та чи інакше, відреагувавши на інформацію у мережі, стає активною частиною аудиторії за мовчазною згодою.

Тепер,зазначимо дещо про телетаблоїд «ТСН. Особливе». "ТСН.Особливе" -це «екранний глянець», який містить багато світських новин, ексклюзивні розслідування про життя зірок, репортажі з найцікавіших культурних подій і багато іншого. "ТСН. Особливе" - невимушений випуск новин, в якому його ведуча, Соломія Вітвицька, підносить нам приводи для обговорення. Створена власна сторінка у соціальній мережі «Facebook», яку веде саме Соломія Вітвицька, і на якій щоразу розміщуються нагальні питання,які підлягають обговоренню усіма охочими і небайдужими. Таким чином, навколо питання створюється ціле комунікативне поле, з різними полюсами поглядів і міркувань. З цього, навіть, прості висловлювання перетворюються на цілі дискусії. Це створює ефект згуртованості людей і єдності глядачів з каналом, каналу з глядачами. Такий прийом інтерактивності є дуже ефективним з точки зору підтримки аудиторії і дуже простим з технічної і матеріальної точки зору.

2.1.3 Аналітична інтерактивність на каналі «1+1»

Зазначимо, що аналітична інтерактивність відрізняється від попередніх видів інтерактивності тим, що вона має виходити з речей серйозних і створюватися на серйозному підґрунті і зачіпати серйозні і нагальні питання з різних питань соціального буття.

Що ж до аналітичної інтерактивності, то можна сказати, що канал «1+1» не досить вирізнився у цьому питанні. Звичайно, напрацювання у цій галузі є, але значними їх назвати навряд чи можна. А саме, зазначимо, що аналітична інтерактивність на каналі представлена лише телепроектом «Гроші».

Передача «Гроші» - це спеціальний проект телеканалу «1+1», який висвітлює найактуальніші проблеми зі світу фінансів і економіки. Єдиний прийом інтерактивності, який використовується у цьому телепроекті - це обговорення чергового випуску передачі на сайті телеканалу і на сторінці «Facebook».

Слід зазначити, що передача загалом викликає дуже слабку зворотну реакцію: середній показник цієї програми, який складається із загадувань у соціальній мережі та на власному сайті каналу, з кількості коментарів по кожному випуску та з кількості відгуків різного полюсу щодо кожного ефіру є дуже малим, аби назвати цю програму приналежною до тих програм, які мають в собі кількісний компонент інтерактивності. Так, наприклад, випуск за 20 лютого 2013 року згадується користувачами мережі «Facebook» усього один раз, кількість коментарів щодо теми ефіру - лише вісім. Звідси, вважаємо, що середній рейтинговий показних зворотної зацікавленості інтерактивного глядача дорівнює 0,09 глядачам (на 100 глядачів).

Таким чином, взагалі, ми можемо зробити висновок, що аналітичної інтерактивності на каналі «1+1» немає. Адже, той показник, який нам пропонує програм «Гроші», замалий для того, аби розглядати аналітичну інтерактивність, як розвинутий тип інтерактивності на кналі «1+1».

2.1.4 Змішана інтерактивність на каналі «1+1»

Змішана інтерактивність - це тип інтерактивності, яка використовується у медіа проектах на межі чітко відокремлених видів програм. Це така інтерактивність, яку можна бачити у проектах змішаного медіа типу. Наприклад, це може бути коротка грошова телегра в режимі теперішнього часу, яка транслюється декілька разів на день і завданням у якій є чи то вгадати слово, чи то з букв скласти вірну відповідь і т.д. Тобто, на послання каналу у вигляді такої бліц-гри, аудиторія реагує своїми дзвінками у студію з метою перемоги у ній і отримання винагороди за цю перемогу. Глядач стає активним учасником процесу інтерактивного навіювання і сам того не розуміючи, стає жертвою такої «чорної» інтерактивності. Цей вид інтерактивного зв’язку з аудиторією ми випробували на собі. Але про це йтиметься у наступному розділі нашої роботи, адже на каналі «1+1» описуваний тип інтерактивності нами не виявлений, тому, вважаємо його таким, що зовсім відсутній у віщанні каналу «1+1».

2.1.5 Загальний погляд на рівень інтерактивності каналу «1+1»

Ми розглянули усі види, типи і прийоми інтерактивності на телеканалі «1+1» і можемо зробити наступні висновки щодо рівня інтерактивності, який використовується на даному каналі.

Отже, на каналі «1+1» яскраво представлені такі види інтерактивності, як розважальна і інформаційна інтерактивність, а аналітична інтерактивність проявлена дуже сухо і не до місця. Змішана інтерактивність відсутня на каналі взагалі.

При цьому, каналом використовуються такі прийоми інтерактивності:

-   Sms-голосування;

-        Дзвінок у студію (використовується більш за все);

         Власні сторінки каналу і конкретно проектів у соціальних мережах «Вконтакте» і «Facebook» з показниками 117537 осіб і 68951 осіб відповідно (станом на 10 квітня 2013 року).

         Співпраця із відеохостінгом «Youtube»: реверс цікавих відеоматеріалів з можливістю широкого коментування і розповсюдження;

         Наявність власної сторінки каналу в інтернеті з можливістю перегляду архіву, коментування новин і відео, а також трансляція матчів з можливістю одночасного коментування трансляції користувачами.

2.2 Інтерактивність на телеканалі «Україна»

У наш час цифрове телебачення ще тільки підкорює нові горизонти, але в результаті науково-технічного прогресу, за яким важко встежити, трансформуються і звичні для нас поняття. Наприклад, вже зараз відбувається конвергенція телевізійного мовлення та інтернет.

Телебачення майбутнього - це свого роду база даних, а глядач - користувач, який шукає і отримує потрібну інформацію; і якщо донедавна це явище здавалося широкій аудиторії чимось фантастичним, то тепер воно набуває колосальних масштабів.

Користувачів приваблює широкий вибір можливостей застосування цифрового телевізійного контенту, які до останнього часу були практично нездійсненними на традиційному ефірному телебаченні.

Стартувавши в регіональному ефірі у 1993 році, телеканал "Україна" сьогодні входить до трійки лідерів національних телеканалів. У статусі національного - з 2004 року. Мовлення українською і російською мовами.

Стратегічна мета телеканалу «Україна» - стати «першою кнопкою» країни. Загальне покриття телеканалу становить майже 95,6% всіх домогосподарств України (міста з населенням понад 50 000 жителів). Передача сигналу здійснюється за допомогою кабельної мережі і через супутник. Кількість потенційних глядачів каналу усіх вікових категорій становить 40,7 мільйонів.

В ефірі - інформаційне, пізнавальне, дитяче, розважальне, художнє і спортивне мовлення. Активно розвивається виробництво власних проектів. Телеканал «Україна» входить до складу ТОВ «Медіа Група Україна», акціонером якої є компанія «Систем Кепітал Менеджмент».

Мал. 2. Доля телеканалу Україна

Загальнонаціональний телеканал "Україна" п'ятий рік поспіль підтверджує свій статус каналу країни, який найбільш динамічно розвивається (мал.2.2). За останні 5 років (2008-2012) канал "Україна" - єдиний з ТОП-6 каналів, який показав безпрецедентний приріст частки у 14% по аудиторії 18-54 років.

Телебачення розвивається дуже швидко, міняються смаки людей, змінюється профіль аудиторії, технології. У той же час, за останні 5 років телеканал «Україна» зробив, здавалося б, неможливе - піднявся з 6-го на 2-е місце за аудиторією 18+ та з 6-го на 4-е місце по аудиторії 18-54.

Трансляції матчів ЄВРО-2012 стали найбільш рейтинговими у минулому році, увійшли в десятку найкращих телепрограм на вітчизняному телебаченні за останні п'ять років, а канал «Україна» вийшов на перше місце по телеперегляду по обом аудиторіям. Матч Україна-Англія на каналі «Україна» пройшов з рекордною часткою - 59,32% і рейтингом - 23,30%, шоу власного виробництва «Великий Футбол» стало головним футбольним шоу країни і пройшло з відмінними показниками рейтингу - 1,68% і частки - 9,04%.

Телеканал «Україна» стабільно нарощує технічне покриття. На сьогоднішній день воно становить 93,8% (міста 50 тисяч +). Новий Телецентр «України» оснащений найсучаснішим обладнанням, здатним працювати в режимі HD. Власний супутниковий телепорт дозволяє приймати прямі трансляції світового рівня. А ньюзрум телеканалу не має аналогів в Україні і є одним з найбільших і сучасних в Східній Європі. Аналогічні технології використовують лише світові лідери мовлення, такі як ВВС.

На предмет інтерактивності ми будемо досліджувати канал за критеріями, введеними раніше, і за якими ми вже проводили дослідження каналу «1+1». Нагадаємо, що ми будемо аналізувати інтерактивність каналу за видами (розважальна інтерактивність, інформаційна інтерактивність, аналітична інтерактивність та інтерактивність змішаного характеру) та за прийомами інтерактивності.

Отже, переходимо до безпосереднього аналізу інтерактивності на телеканалі «Україна».

2.2.1 Розважальна інтерактивність на телеканалі «Україна»

Як ми вже говорили раніше, жоден великий канал, який претендує на крупну аудиторію і лідерство у телепросторі, не може мати у своєму арсеналі суто серйозні проекти і не може орієнтуватися виключно на проблемну тематику усі 24 години на добу і 7 днів на тиждень. А оскільки телеканал «Україна» один з тих каналів, хто має великі претензії на популярність, то у його бойовому запасі мають бути і розважальні проекти. Орієнтуючись на сучасні претензії глядачів на високу технологічність і великі можливості цифрового телебачення, маємо вважати, що розважальні проекти цього телеканалу ще й містять у собі прояви інтерактивного циклу. І таке розважальне шоу на каналі дійсно є. Це програма «Ранок з «Україною».

У першу чергу зазначимо, що програма має власні сторінки у соціальних мережах «Вконтакте» за адресою http://vk.com/ranok.ukraina, та «Facebook» за адресою https://www.facebook.com/Ranok.Ukraina. Цей факт вже дозволяє нам говорити про те, що програма містить у собі так званий «мережевий» компонент інтерактивності, розрахований на пасивну глядацьку аудиторію, у тому числі на аудиторію «випадкового глядача».

Шоу «Ранок з Україною» стартувало у вересні 2012 року. Ранкове шоу "Ранок з Україною" дарує телеглядачам гарний початок дня, допомагає їм зарядитися позитивною енергією, з самого ранку піднімає настрій і розповідає про цікавих та актуальних подіях. Протягом двогодинного прямого ефіру ведучі програми обговорюють теми, які сколихнули країну. Події розглядаються з різних сторін, представляючи різні точки зору. "Ранок з "Україною" розповідає про актуальні події - з прямими коментарями безпосередніх учасників подій і кращих експертів з обговорюваної теми. У глядачів завжди є можливість взяти участь в програмі і висловити свою думку, зателефонувавши до студії.

Програма інтерактивна і тому, що протягом усього ефіру можна спілкуватися зі студією за допомогою ICQ та SMS. Після ефіру кращі матеріали з програми оперативно з'являються на сайті телеканалу і на сторінках шоу у соціальних мережах. Наприклад, відеоролик про відомого футболіста Андрія Шевченка з випуску програми від 11 лютого 2013 року був викладений на сторінці у соціальній мережі «Вконтакте», під яким користувачі мережі можуть залишити свій коментар щодо сюжету, а також висловитись про вподобання даного ролику [67]. Доречи, цей ролик прокоментували 182 особи, а 56 осіб зазначили, що цей ролик їм сподобався. Такі показники свідчать про зацікавленість аудиторії і про те, що інтерактивний прийом «мережевості» спрацьовує за малих затрат і зусиль.

Також, слід зазначити, що програма «Ранок з «Україною» дуже вдало демонструє нам явище конвергенції засобів масової інформації. Рубрика передачі «Ранковий огляд преси» наочно демонструє нам, як один тип ЗМІ презентує нам інший тип ЗМІ. Звичайно, ми розуміємо, що напевно і один тип ЗМІ, і другий належать одній і тій же особі-власнику, але, тим не менш, цей процес ми не можемо лишити без уваги.

Гарною практикою інтерактивного буття каналу є щоранковий розіграш чогось: чи то квитків на концерт відомих виконавців, чи то чашок із автографами, чи то компакт-дисків і т.д. і т.п. Умова одна - подзвонити у студію і поговорити з ведучими на тему дня, або відповісти на поставлене в ефірі питання. Яскравим прикладом є розіграш у жовтні 2012 року двох квитків на донецький концерт зірки світового масштабу Лари Фабіан. Тоді ведучі поставили запитання: «Яким тембром співає Лара Фабіан?». Тоді,правильну відповідь дали аж з третьої спроби, а за даними рейтингових спостерігачів каналу, у студію поступало близько 85 дзвінків з цього приводу.

Тож, як бачимо програма «Ранок з «Україною» демонструє багато форм інтерактивності, але домінуючим прийомом цієї інтерактивності є дзвінок у студію.

2.2.2 Інформаційна інтерактивність на телеканалі «Україна»

Дослідивши контент телеканалу «Україна» ми дійшли висновку, що тут відсутні приклад інформаційної інтерактивності у чистому вигляді. До неї обов’язково щось «підмішано». Таким чином,ми рішили віднести до цієї категорії інформаційно-аналітичну програму «События».

Відмінною рисою програми «События» є те, що проект розповідає про Україну і її громадян не тільки в контексті країни, а й у світовому масштабі. Програма також має власні сторінки у соціальних мережах «Вконтакте» і «Facebook». Крім цього, стартував сайт інформаційної програми «События» sobytiya.tv. Відвідувачі інформаційного порталу sobytiya.tv у будь-який зручний для себе час зможуть побачити сюжети з випусків «Событий», а також їх текстову версію. Крім того, на сайті представлені й інші новини культурного, політичного, соціального життя країни та світу. Сайт передбачає можливість коментування для користувачів. Заздалегідь передбачалося, що глядацька аудиторія інформаційної програми «События» буде розширена за рахунок своєї інтернет-версії: «Телебачення також стає інтерактивним, тому ми хочемо, щоб інформацію з новинних випусків каналу "Україна" наші глядачі могли отримувати різними шляхами: як в ефірі каналу, так і через інтернет. При бажанні будь-яким контентом сайту sobytiya.tv можна легко ділитися з друзями в соціальних мережах», - коментує Елеонора Дукова, директор департаменту маркетингу і комунікацій.

Після ефіру кращі матеріали з програми з'являються на сайті телеканалу і в соціальних мережах, а також програма постійно проводить опитування користувачів соціальних мереж про актуальні питання сьогодення, де опитувані мають можливість обрати один із запропонованих варіантів відповідей та залишити свій коментар відносно заданого питання.

Наприклад, 09 лютого 2013 року о 13:58 було проведено опитування у соціальній мережі «Facebook»: «Що Ви будете робити, якщо з аптек зникнуть імпортні ліки, які не можна замінити вітчизняними аналогами?», де 352 користувачі активно відповідали та висловлювались по даному питанню [45].

Таким чином, ми бачимо, що інформаційна інтерактивність, яка уособлюється на каналі «Україна» програмою «События», не пасе задніх у питанні використання прийомів інтерактивного характеру. Ідеологи програми і каналу чітко визначили, що тут доречнішою буде саме широка «мережева» інтерактивність. Це легко пояснити новостійним характером передачі, а не характером «жвавого діалогу».

2.2.3 Аналітична інтерактивність на телеканалі «Україна»

На відміну від телеканалу «1+1», аналітична інтерактивність на телеканалі «Україна» все ж таки існує. Вона представлена різноплановими проектами «Шустер Live» та «Великий футбол».

Програма "Великий футбол" власного виробництва телеканалу "Україна", виходить у прямому ефірі. Вже не дивним буде, якщо ми скажемо, що і ця програма має власні сторінки у соціальних мережах.

Програма "Великий футбол", що полюбився глядачам у період чемпіонату UEFA EURO 2012 ™, виходить в прямому ефірі щонеділі на постійній основі. Її унікальний світсько-футбольний формат, який поєднує спортивну аналітику, ток-шоу та розважальні елементи, залишається таким же, яким він запам'ятався під час ЄВРО-2012. Допомагають ведучім вести гарячі футбольні дискусії в студії постійні експерти шоу: спортивний коментатор Юрій Розанов і тренер Ігор Гамула. У студію програми "Великий футбол" на регулярній основі запрошуються українські та світові зірки футболу, а також найіменитіші гості зі світу спорту та шоу-бізнесу. Окрасою кожного випуску проекту є музичні виступи відомих виконавців та музикантів.

Можливість взяти активну участь в програмі є як у глядачів в студії, так і біля екранів телевізорів. Вони можуть висловити свою думку в соціальних мережах, інтерактивних голосуваннях і онлайн-опитуваннях, які озвучуються в ефірі проекту [35]. Наприклад 11 лютого 2013 року в соціальній мережі «Facebook» проводилося обговорення: «Чого ви чекаєте від оновленого формату програми?», де на протязі шести годин 84 користувача соціальної мережі висловили свої думки та побажання відносно заданої теми [45].

Тобто, тут як і в інформаційній інтерактивності, превалює «мережева» інтерактивність, дешева і доступна.

Щодо аналітичного ток-шоу «Шустер Live», то можемо сказати, що воно демонструє не стільки внутрішню сутність інтерактивного, скільки його технічну сторону: планшетні установки у студії для інтерактивного голосування присутніх, великі екрани для виводу результатів інтерактиву. Для не студійного інтерактивну передбачені дзвінки-дозвони, які, залежно від набраного номеру, фіксують позицію респондента у полюсі «Так» чи «Ні». Взагалі, у програмі не важливо, є інтерактивність чи немає: програма залишається безкорисною для респондентів.

Таким чином,можемо сказати, що аналітична інтерактивність, як і інтерактивність інформаційна на телеканалі «Україна» схиляється більше до «мережевого» прийому інтерактивності, дешевого і доступного для великої більшості. На другому місці знаходиться дзвінок у студію і зовсім відсутній прийом смс-голосування.

2.2.4 Змішана інтерактивність на телеканалі «Україна»

На відміну від телеканалу «1+1», телеканал «Україна» строкато заявляє про себе усіма видами інтерактивності. Про це говорить наявність в ефірі каналу і змішаної інтерактивності. Вона представлена, по-перше, ток-шоу «Говорить Україна», а по-друге, бліц-іграми типу «вгадай слово - отримай гроші».

У проекті «Говорить Україна» обговорюються події, що сколихнули країну, і теми, значимі для тисяч людей. Знов ж таки, проект має власні сторінки в соціальних мережах.

Ведучий ток-шоу Олексій Суханов - не просто модератор дискусії в програмі - це людина, яка вміє уважно вислухати, поспівчувати і допомогти у вирішенні конфлікту. Олексій бере активну участь у роботі над програмою, виборі тем та підготовці матеріалів. Розібратися в непростих життєвих ситуаціях намагаються допомогти не тільки ведучий ток-шоу, але і експерти програми: лікарі, юристи, психологи і фахівці у сімейних відносинах. Вони намгаються дати конкретні поради з вирішення складних конфліктів. Зіркові гості ток-шоу діляться з героями програми своїм досвідом і висловлюють авторитетну думку в ході дискусії. А у глядачів є можливість взяти активну участь в програмі як в студії, так і біля екранів телевізорів. Вони можуть висловити свою думку в соціальних мережах, інтерактивних голосуваннях, а також розказати реальні історії, які можуть стати темами наступного ток-шоу.

Наприклад, 30 січня 2013 року о 19:20 відбувся ефір про сумнівні препарати для схуднення. Щодо теми цього ефіру було попередньо проведене анонімне опитування у соціальних мережах, в якому наприклад в соціальній мережі «Вконтакте» взяло участь 985 користувачів, а також деякі учасники залишили свій коментар [44].

Отже, і тут ми бачимо, що переважає «мережевий» прийом інтерактивності: контакти з глядачами налагоджуються через сторінки у соціальних мережах. А дзвінки у студію ми побачимо тільки з аналізу бліц-ігор, що дуже просто пояснюється: бліц-ігри - це «чорний» інтерактив.

У попередньому підрозділі ми говорили про те, що дію «чорного інтерактивну», або ж просто, бліц-ігор, ми випробували на собі. А зараз поговоримо про це детальніше.

Бліц-ігри, або «збери слово - подзвони у студію - отримай гроші» - нерідкий гість у ефірі телеканалу «Україна». І, на нашу думку, саме цей факт грає не стільки «за», скільки «проти» самого каналу в очах людей, які хоча б трохи вміють звертати увагу на питання: «Хто створив цей проект і яка з цього йому вигода?». Ми замислилися і вирішили перевірити.

Отже, на дворі березень місяць, на годиннику 13:45, на екрані - телеканал «Україна», в ефірі - бліц-гра. Завдання просте на перший погляд: з 6 літер,розкиданих по екрану, потрібно скласти слово, яке б назвало «диван по-іншому». Буквально за півхвилини стає зрозумілим, що вірна відповідь - «канапа». Набираємо вказаний номер зі стаціонарного телефону, близько трьох хвилин слухаємо нудну мелодію, а потім чуємо голос автовідповідача: «Після сигналу скажіть ваш варіант відповіді». Добре, кажемо, що хотіли. І знов автовідповідач: «Дякуємо за участь. Вашу відповідь прийнято. Якщо вона буде вірною, ми вам передзвонимо». Уся ця процедура зайняла близько шести хвилин. Звичайно, ніхто не передзвонив, хоча відповідь виявилася вірною. Зате, наступного місяця отримуємо рахунок на сплату послуг зв’язку і бачимо, що за дзвінок у студію бліц-гри ми маємо сплатити 120 гривень 21 копійку. Тобто, хотіли заробити ми, а заробили на нас. Ми стали інструментом «чорного» інтерактиву, самі того не підозрюючи (ми підозрювали, тому і подзвонили, аби переконатися особисто).

2.3 Порівняльний аналіз інтерактивності на каналах «1+1» та «Україна»

У ході глибинного дослідження теми нашої роботи у контексті кожного з обраних нами каналів, ми дійшли висновку, що здебільшого у виборі видів інтерактивного і прийомів інтерактивності для застосування у власній практиці канали не відрізняються один від одного. Інша річ, що ці прийоми і види вони по-різному інтерпретують і презентують глядачеві.

Так, канал «1+1» серед видів інтерактивності віддає превагу розважальній інтерактивності, використовуючи прийоми інтерактивності, які на даний момент є породженням найновітніших технічних варіацій. Тобто, визначна більшість прийомів інтерактивності, які використовує телеканал «1+1» пов’язана безпосередньо із використанням інтернету і технічних засобів, які мають змогу надати користувачеві доступ до світової мережі, і які через це виступають провідниками між каналом та його аудиторією (як активною так і пересічною пасивною). Пояснюємо: телеканал «1+1» віддає перевагу «мережевій» інтерактивній моделі, про що говорить той факт, що більш за все посилання каналу стосуються сторінок програм каналу у соціальних мережах, на власний сайт телеканалу і на відеохостинг «Youtube». Набагато частіше з екрану можна почути: «Зайдіть на сторінку «Сніданку» у фейсбуку…», «На нашому сайті ви зможете знайти більше інформації…», «Прийміть участь в опитуванні на нашій сторінці «Вконтакте» і т.д. і т.п., ніж почути пропозицію подзвонити, відправити смс, написати листа в студію і таке інше.

А от телеканал «Україна» викликає змішане відчуття щодо переважного виду інтерактивності. Тут важко напевне сказати, що канал, здебільшого, обирає той, чи інший вид інтерактивності. Ми дійшли висновку, що передовими видами інтерактивності на каналі «Україна» виступає інформаційна і розважальна інтерактивність.

Щодо улюблених прийомів інтерактивності на телеканалі «Україна», то можна сказати, що «мережева» інтерактивність також не є нецікавою для телеканалу «Україна», проте, вона займає лише друге місце у рейтингу використання. Перше місце, на нашу думку, належить все ж таки прийому телефонного дзвінка: у різних проектах каналу частіше пропонують подзвонити у студію і виказати свою думку телефоном,ніж завітати на сторінки у соціальних мережах і відправити смс.

Таким чином, різниця між каналами з приводу інтерактивності, полягає у виборі прийомів інтерактивності і їх інтерпретації відповідно до переважного виду інтерактивності.

Відзначимо, що в інтернеті використовується поєднання двох видів мовлення - в реальному часі (наживо) і за запитом, який умовно можна порівняти з переглядом записаної раніше програми.

Перший характеризується тим, що такий вид трансляції подається на сайт без будь-яких змін, тобто це абсолютно аналогічний варіант мовлення, яке можна спостерігати при аналоговому телебаченні. Хоча між ефірним та цифровим варіантом є деякі відмінності, але їх можна вважати відносними і, на нашу думку, не суттєвими. По-перше, трансляція інтернет варіанту має затримку в декілька секунд, що зумовлена часом конвертації сигналу. По-друге, роздільна здатність і якість аудіовізуального потоку набагато нижча від аналогового ТБ.

Другий спосіб є дещо скороченим у порівнянні з попереднім - це розміщення на сайті конкретно визначеного матеріалу (сюжети, передачі, випуски новин тощо). З одногу боку, такий підхід обмежує користувачів, бо він не дає можливості переглядати увесь обсяг відеоматеріалу, що прослідковується у повноформатному ефірі телеканалу. Але це може повністю виправдовувати себе, адже тут використовується, наприклад, функція архіву - глядач може обрати дату і час пропущеної програми чи якогось сюжету з випуску новин і переглянути їх знову.

Дублювання свого ефірного мовлення, з одного боку, є, безперечно, перевагою; з іншого ж, в арсеналі потрібно мати хоча б незначні обсяги архіву передач для зручності користувачів [14].

Щодо представлення українських телевізійних ЗМІ в інтернеті, то слід виокремити такий факт. Вони зовсім не поспішали зі своїм представництвом у всесвітній мережі. Адже цей електронний вид медіа досить упевнено себе почував на медіа-ринку, тож спочатку не вважав за потрібне завойовувати простори інтернету [8]. Для прикладу: веб-сайт телеканалу “1+1” з’явився в мережі 5 січня 1998 року за адресою: http://www.1plus1.net, а телеканалу Україна в 2003 році за адресою: http://kanalukraina.tv/.

Телебачення в інтернеті характеризується ще однією властивістю - можливістю відстроченого перегляду телепрограм чи серіалів. Проте не всі телевізійні канали «викладають» усю свою продукцію для безкоштовного перегляду чи завантаження з мережі, а їхня наявність може бути результатом «піратських» захоплень та розміщень. Або телеканали надають перевагу трансляції не всієї програми, а лише її фрагментів. Наприклад, телеканал «Україна» у прямому ефірі транслює новини, а також розміщує їхній запис, усі інші ресурси (особливо художні фільми й серіали) ефіру в інтернеті не мають.

Канал здійснює обмежене транслювання - виключно для українського сегмента інтернету, користувачі з інших країн не мають можливості переглянути новини цього каналу в прямому ефірі. «1+1» викладає окремі сюжети на власному сайті.

Популярність відеосервісу Youtube спричинила хвилю нових програмних розробок, орієнтованих на інтерактивне телебачення та на інтернет-відео-послуги. Хоча вони не є настільки масштабними, проте американські Joost, Babelgum, швейцарська Zattoo та інші конкурують з лідерами ринку, пропонуючи високу якість трансльованої картинки, коментування відео, оцінювання шоу тощо. Сервіси намагаються укласти якомога ширші партнерські угоди зі світовими провідними телекомпаніями щодо можливості потокового мовлення через власні сервери та інтерактивного доступу користувачів до прямих ефірів і коментування телепрограм і телесеріалів.

Телеканал «1+1» та ТРК Україна активно використовують соцмережу Youtube для трансляції своїх відео сюжетів, а також обговорення щодо них.

Феномен ТРК «Україна» цікавий ще й тим, що його формат загальнонаціонального каналу одразу створювався як конкурент «1+1». Він розбудовувався не з окремого тематичного проекту, а з регіонального каналу широкого профілю. Про це свідчить і орієнтація каналу на глядачів віком 18+. «Україна» прагне стати каналом широкого формату, тож і завойовувала глядачів класичним набором плюсівського арсеналу: прем’єрні серіали та телефільми переважно російського і українського виробництва, голлівудські блокбастери, політичні та розважальні ток-шоу плюс великий спорт. Щодо останнього, то канал вирішив не обмежитись матчами донецького «Шахтаря» у Лізі чемпіонів, а й уперше придбав права на відбірковий тур чемпіонату Європи, що стало своєрідним доказом конкурентоспроможності в порівнянні з великими каналами і готовності витрачати солідні кошти на гарантовано успішний продукт.

На закінчення відзначимо, що об'єднання ресурсів телебачення на інтернет-порталах і в соціальних мережах призводить не тільки до кількісного збільшення індивідуальних користувачів, яким доступні представлені на ньому колекції, але й якісно змінює глибину і широту культурного контенту для телеглядачів, оскільки надає їм засоби, що дозволяють інтуїтивно знаходити матеріали, що їх цікавлять. Інтерактивність дає можливість не тільки телебаченню впливати на глядача, але і телеглядачеві чинити активний вплив на форму і зміст телевізійної програми. Фактично, технології інтерактивного телебачення дозволяють глядачеві з пасивного спостерігача ставати активним учасником телепередачі, що суттєво збагачує процес масової комунікації.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНТЕРАКТИВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Аналіз можливостей для розвитку інтерактивного телебачення

Можливість вибору - найважливіша характеристика сучасного телебачення. Позаду часи, коли вибір складався з декількох аналогових телеканалів чи навіть з 200-300 супутникових каналів. Сьогодні, якщо екран підключений до інтернету, вибір вже складається з мільйонів телеканалів. Можна дивитися їх у реальному часі або завантажувати контент найрізноманітніших компаній на кордоні телемовлення і публіцистики: відео з сайту газети або новинний випуск на сайті некомерційної організації. Сьогодні можна прийти додому і подивитися серіал американського каналу HBO, а слідом - новинний випуск з Лондона, і все через Інтернет. Вибір навколо нас, більш того, в більшості випадків за нього не треба платити.

Для людей, які працюють в індустрії інтернет-телебачення (IPTV), це чудова можливість добре заробити. Маса компаній досягають аудиторії через інтернет за допомогою відеоконтенту, і в найближчі кілька років можна очікувати запуск буквально сотень IPTV-каналів, які виглядають як "справжнє телебачення", але можуть переглядатися прямо на смартфоні або телевізорі через мережу. Добре, але чи є тут підводні камені? Мабуть, найголовніше питання: хто регулює те, що ми дивимося?

У більшості країн діють суворі закони про рекламу, спонсорство і редакційний контроль над телепрограмами. Закони прописують що може і не може рекламуватися, коли і як. Правила гри дуже різняться залежно від того, де проживати, але в більшості випадків мета цих законів - захистити людей і телеекрани від небажаного впливу.

Більш того, у багатьох країнах є суворі правила щодо редакційної політики, що приписують неупередженість та збалансованість, в той час як контент повинен відповідати вимогам справедливого доступу до інформації та конфіденційності. Також необхідна ліцензія, щоб отримати доступ до аудиторії. Це означає, що телебачення - все ще дуже регульований і контрольований ринок медіаіндустрії.

У брендів існують делікатні методи впливу на програми, для глядача це буде навіть непомітно. Наприклад, серії програм на тему природи, таємно спонсуються нафтовою компанією, яка визначає її редакційний контроль. Або, наприклад, документальний фільм, який приховано підтримує релігійну або ультраконсервативну лоббі. Також яскравий приклад, держава і політичні групи віщають пропаганду під виглядом новин. В світі IPTV такий вплив має зовсім незаявлений характер і є вільним від уваги контролюючих органів.

Великі мультинаціональні компанії витрачають дуже багато коштів на те, щоб впливати на мільйони людей. Як правило, це прекрасно зроблені фільми, які спонсоруються великими брендами, націлені на аудиторію віком 18-30 років та зняті на рівні хорошого голлівудського кіно. Це навіть не рекламні фільми, а якісний контент на тему, що відповідає сподіванням компанії, яка спонсорує. Різниця в тому, що зараз ці фільми показуються по традиційному телебаченню, так що рівень відповідності редакційним стандартам регулятора досить високий, але якщо прибрати вимоги регулятора, тоді буде дуже привабливо не відповідати цим стандартам. Це та ж проблема, з якою органи регулювання зіткнулися в сфері Інтернету - тепер навіть божевільний може зробити фільм і розмістити його на «YouTube», і ніхто не зможе нічого зробити.

Телебачення перестало бути для українців основним джерелом інформації. Винні в цьому не тільки жорстка самоцензура та упереджений відбір новин, але і архаїчна мова, за допомогою якої телевізор спілкується з аудиторією: "Живіть спокійно, громадяни, збирайте врожай! Ми вам допоможемо. Створимо для вашої монотонної повсякденності такий саме монотонний словесно-образний фон ". Ось це і є суть масового телебачення. Давно помічена властивість телевізора перетворювати все в серіал - щось, що складається з частин, з'єднаних загальними героями і наскрізним або, навпаки, дискретним сюжетом. Новини - це теж серіал про Путіна і Медведєва, трошки про Обаму, Меркель і Каддафі, всіх цих двоюрідних братів троюрідної бабусі головної героїні, яку викрали в дитинстві, відняли ядерну зброю і не виділили кредитний транш МВФ. Очевидно, жанр серіалу відображає архетипічний для людини спосіб сприйняття дійсності - життя як затягнутий роман з продовженням. Але якість цього серіалу більше не влаштовує аудиторію [49].

Новини з'являються у "Фейсбуці" раніше, ніж де б то не було. Вже ніхто не чекає, затамувавши подих, суботніх чи недільних аналітичних програм: що ж скаже Шустер або інша «ікона» аналітики. Всі можливі коментарі вже викладені в самих оперативних Інтернет-ЗМІ, пролунали по радіо, обійшли блоги та соціальні мережі, породивши пару-трійку холіварів.

Телевізійна мова зберігає стиль моноліту ще з радянських часів, коли вона була застебнута на всі ґудзики: несла в маси мовні норми, читала з листочка закінчені акуратні фрази і вміла схиляти числівники. Останні 30 років телебачення розкріпачили прямі ефіри, вторгнення живої непрофесійної мови, нові жанри, декорації та костюми. У якийсь момент навіть виявилося, що якщо в ефірі можна висловлювати свою політичну позицію, то можна і числівники не схиляти - «свобода слова» [49].

Сьогодні рівень розвитку інтернету дійшов до того, що він готовий стати конкурентом не лише газетам і журналам, але й зрушити з вершини інформаційної влади телебачення. За доказами цієї думки далеко ходити не потрібно - нові телевізори вже оснащені мережевими виходами, бездротовим зв'язком і пов'язані з веб-сервісами, а слова «youtube», «picasso» і «торрентообмінник» вживаються всюди.

Судячи з того, що сьогодні практично у всіх українських телеканалів є свої сайти, на яких викладений архів програм і новин, а найпопулярніші телешоу працівники телеканалів самі викладають на відеосервіси (наприклад, YouTube), телеканали вже підготувалися до переходу на новий формат. Більше того, сьогодні між ними вже йде справжнісінька війна за інтернет-глядача - телеканали платять за банерну рекламу інтернет-версій своїх проектів.

Ні для кого не секрет, що головне джерело прибутку для ефірного (безкоштовного) телебачення - реклама. У випадку з переглядом звичайного телевізора глядач змушений перериватися на перегляд безлічі рекламних роликів, а от як бути з інтернет-ТБ? Так, у США телеканали вже відчули загрозу з боку Інтернету і провідні телемережі, наприклад, ABC, NBC і CBS просто заблокували доступ на їхні сайти для користувачів Google TV (приставка для перегляду інтернет-телебачення), хоча цей сервіс з'явився в США лише недавно. Телемережа Fox - компанія, що виробляє серіал про лікаря Хауса, також не виключає можливість аналогічного кроку. Справа в тому, що Інтернет-компанія почала або вирізати рекламу, або міняти ролики на власні - Google фактично отримав величезну рекламну площадку, нічого не виробляючи самостійно. Як буде вирішено конфлікт - не відомо [48].

Для перегляду інтернет-телебачення сьогодні вже не обов'язково купувати комп'ютер, або спеціальну приставку. У нові телевізори вже інстальовані модулі та програмне забезпечення для повноцінного використання всіх веб-сервісів. Крім того, дорогі моделі навіть оздоблені Wi-Fi-приймачем для бездротового підключення до Інтернету; вже нікого не здивуєш телевізором, в який вбудований жорсткий диск, не кажучи вже про «банальні» CD / DVD і USB-роз'єми. І, природно, телевізори нового покоління дозволяють дивитися зображення і в традиційному 2D-форматі, і в 3D, причому без окулярів. Що це дає?

Відеосервіс. Практично всі телевізори нового покоління, незалежно від виробника, інтегровані з сервісом «YouTube», крім того, часто до нього додають і альтернативні сервіси, наприклад, «RuTube», або є можливість викликати відеоролик через вбудований браузер. За допомогою пульта управління можна активувати вбудований пошук і знайти в мережі потрібний відеоролик. Сьогодні в мережі викладені відеоархіви практично всіх популярних шоу, проте в майбутньому, цілком можливо, на безкоштовних відеосервісах залишаться лише аматорські ролики - для захисту авторських прав. Вже зараз багато роликів блокуються компанією «Google» за заявою правовласників.

Погода. Мабуть, це один з найбільш затребуваних сервісів, в усякому разі доти, доки люди ще виходять на вулицю. Сучасний телевізор сам підключається до інтернету і робить звідти витяг, на основі якого робить температурний прогноз на кілька днів.

Зв‘язок. Природно, що сучасний телевізор забезпечує можливість проведення відеоконференцій, причому, якщо він підключений до досить потужного каналу зв'язку, це буде відеотрансляція в HD-якості - демонстрації можна побачити практично на будь-якій IT-виставці. Для цього потрібно встановити спецкамеру з вбудованим мікрофоном, причому недешеву (близько $ 500), однак всі нові розробки спочатку коштують дорого, а потім дешевшають. Тим більше, що, якщо високоякісне відео не потрібно, можна використовувати звичайну веб-камеру і гарнітуру (навушники з вбудованим мікрофоном). У сучасні телевізори, як правило, вже вбудований безкоштовний скайп-клієнт, що дозволяє безкоштовний зв'язок з усім світом.

Органайзер. Ще одна корисна функція - вбудована електронна пошта і органайзер. Так, телевізор, інтегрований з інтернетом і веб-поштою, можна налаштувати таким чином, щоб він будив з ранку і виводив на екран список справ на день, а також транслював нові повідомлення електронної пошти та свіжі новини. Звичайно, можна налаштувати і телетрансляції новин на потрібну тематику - телевізор «прокидається» і транслює сюжет на задану тему відразу ж після того, як його додали в мережу. Само собою, потрібну інформацію можна записати на жорсткий диск.

У більшості міст України люди використовують звичайні ефірні антени, а телевізори нового покоління з вбудованими веб-сервісами коштують дуже дорого. Однак, бурхливе поширення кабельного і супутникового телебачення в останні роки призвело до того, що, по-перше, українці починають платити за більш якісну картинку і телеканали з цікавими передачами без реклами, по-друге, до того, що між телекомунікаційними компаніями виникла неабияка конкуренція - вони почали змагатися між собою за те, хто запропонує споживачу більший комплект послуг [48].

У результаті ще рік тому українські провайдери домашнього інтернету стали пропонувати і послугу «Веб-ТБ». Причому, у разі укладення договору на суму від 80 грн., споживач отримує доступ до інтернет-телебачення безкоштовно, до того ж у пакет входить від 50 до 500 каналів (залежно від провайдера). Реалізовується це дуже просто: користувач встановлює на комп'ютер спеціальну програму-програвач з кнопками для перемикання програм. Цей медіаплеєр можна налаштувати так, щоб сам шукав в мережі ролики та сюжети на цікаві теми, сам скачував на комп'ютер цікаві фільми. Також частина провайдерів за ці гроші надають і безкоштовний доступ до архіву відеофільмів, або можна замовити перегляд нового фільму у високій якості за додаткові гроші. Але всі ці переваги перекреслюються одним серйозним недоліком - для підключення комп'ютера до телевізора потрібно тягнути довгий кабель, а пульт дистанційного керування не передбачений (деякі вирішують цю проблему покупкою бездротової клавіатури, а комп'ютер ставлять біля телевізора).

Другий варіант використання інтернет-ТБ в Україні - самостійно ходити по сайтах телеканалів і запускати пропоноване там відео, але якість картинки залишає бажати кращого (видно квадратики і розмитість). Або - скачувати фільми, що цікавлять через торрентообмінник мережі, але такий контент найчастіше - піратський, за що передбачений штраф [48].

В Україні, де до цих пір розвинене ефірне телебачення й, відповідно, є 3-5 центральних каналів (транслюються на всю територію країни), як правило, власники цих каналів використовують їх для маніпуляції громадською думкою, особливо в період проведення виборчих кампаній.

Таким чином, у разі ж розвитку в Україні інтернет-ТБ, ситуація кардинально зміниться. З одного боку, це добре, вони будуть конкурувати лише якістю сюжетів, причому не тільки один з одним, але і з рядовими інтернет-користувачами, а можливості для маніпуляцій будуть зведені до мінімуму. З іншого - є ризик, що інтернет-ТБ повністю вийде з-під контролю. Так, якщо по відношенню до звичайного ТБ зараз є обмеження на зразок заборони реклами алкоголю, сигарет і наркотиків, заборонені демонстрації жорстоких сцен, сюжети, які розпалюють міжнаціональні конфлікти, то в інтернеті всі ці заборони можуть не діяти - немає відповідної законодавчої бази і не завжди є технічна можливість заблокувати подібну інформацію. Цілком можливо, що в Україні законодавство адаптують до нових реалій, наприклад, змусять сайти реєструватися як ЗМІ.

Незважаючи на те, що послугу інтернет-ТБ в Україні вже фактично надають одиничні провайдери, в майбутньому її чекає розвиток на рівні кабельного ТБ. Для України це справа майбутнього, але судячи з розвитку телекомунікаційних технологій і росту числа власників персональних комп’ютерів, не такого вже й далекого.

3.2 Розробка прийомів інтерактивного характеру, які можуть бути застосовані в майбутньому

Новий тип телеперегляду, відомий як соціальне ТБ, об'єднав у собі телебачення - як найкращий інструмент для залучення глядачів та інтернет - як інструмент для отримання прибутку. Досить імовірно, що протягом наступних 18 місяців більшість ігрових шоу, спортивних передач і реаліті-шоу запропонують якийсь спосіб більш тісної взаємодії з цільовим телеглядачем. Численні дослідження показали, що до 80 відсотків телеглядачів використовують мобільні пристрої під час перегляду ТБ. Саме тому, виникає ряд цікавих питань до власників мереж, компаній-виробників контенту і до рекламодавців. Для них вже не є ключовим питання: «Чи будуть глядачі використовувати під час перегляду ТБ додаткові пристрої»? Сьогодні їх більше цікавить наступне:

ü  Який контент буде більш привабливим для користувача?

ü  Хто наділений правом отримання прибутку з виробленого контенту?

ü  Хто виграє боротьбу за глядача - нові компанії, що виходять на ринок, або нинішні - давні гравці даної галузі?

ü  Який тип програмного забезпечення необхідно зробити, щоб в повній мірі скористатися всіма можливостями соціального ТБ?

Підхід соціального телебачення до ринку є достатньо інноваційним, оскільки він дозволяє телеглядачам отримувати саме той контент, який необхідний, а мережі та рекламодавці отримують можливість індивідуально знайомитися і взаємодіяти зі своєю аудиторією.

Повсюдне поширення смартфонів, планшетів і персональних комп'ютерів надає великі можливості для розробників при створенні інтерактивного соціального ТБ з використанням "другого пристрою". Тим самим виявляється великий вплив на всю телевізійну галузь - починаючи від виробників контенту і закінчуючи методами монетизації трафіку.

Перше покоління додатків соціального ТБ - «Miso», «Yap.tv», «Viggle» і тому подібні -, дозволяють користувачам найбільш швидкий доступ до необхідного контенту. Для рекламодавців ці програми мають обмежені функції, пропонуючи невеликі можливості щодо отримання фінансового прибутку. Але вони вказують той напрямок, по якому сьогодні рухається вся ТВ-індустрія.

Наступне покоління соціального ТБ, що розвивається такими компаніями як «Visiware», «ACTV8» та іншими, націлене на розробку додатків для мобільних пристроїв, які синхронізують користувачів з діями, що відбуваються на екрані телевізора в режимі реального часу.

Такі компанії як «Endemol», «Fremantle» і «Sony» розуміють переваги інтерактивних ТБ-програм і випускають все більше і більше додатків для соціального ТБ. Відзначимо, що в даний час, Західна Європа є лідером за впровадженням соціального ТБ, випереджаючи в даному напрямку навіть американський ринок [46].

«Соціальне ТБ + Аудиторія = Гроші».

Для підвищення якості обслуговування користувачів, соціальне ТБ підтримує модель, яка перерозподілить екосистему ТБ, інтерактивну рекламу, продаж преміум-контенту (наприклад, відео та музики) та ігор.

Глядачі соціального ТБ зможуть в дійсності придбати все те, що вони бачать на екрані ТБ і / або те, що вони запускають на мобільному пристрої. Наприклад, якщо користувач дивиться футбол і на його мобільному пристрої встановлено спеціалізований додаток, то він може протягом матчу придбати футболку вподобаного гравця.

Рекламодавці можуть реалізувати можливості веб-технологій, демонструючи в ефірі інтерактивні оголошення, які привертають увагу глядачів, тим самим довше утримуючи їх біля екранів. Для цього збирається та аналізується інформація про споживачів, після чого створюється контент, спрямований на цільову аудиторію. Така рекламна продукція є більш цікавою, ніж стандартна 15 - або 30-секундна реклама, демонстрована для пасивного глядача. Додатки соціального ТБ можуть взаємодіяти з глядачем в той момент, коли шоу транслюється в режимі реального часу або навіть коли воно вже закінчилося [46].

Соціальне ТБ розвивається семимильними кроками. У даний час відбувається масове "збагачення" всіх можливих мобільних платформ спеціалізованими додатками соціального ТБ.

Збільшення ступеня свободи має на увазі не тільки поява мобільного телебачення. Це, швидше, технічне удосконалення. Набагато важливіше звільнення від диктату каналів.

Чому, щоб подивитися наступну серію цікавого серіалу, необхідно чекати цілий тиждень? Або чекати півночі, коли завтра - вставати рано на роботу?

Тому, перше, що на нас очікує у найближчому майбутньому - це повсюдне поширення телебачення за замовленням, тобто реалізація свободи дивитися, що хочеш і коли хочеш.

Насправді, поява телебачення за вибором - це щось більше, ніж просто технічне удосконалення. Можна порівняти даний сервіс з міні-революцією.

ТБ за замовленням робить непотрібним канали і програмні сітки. Можна провести таку аналогію. Зараз телебачення існує незалежно від суб'єкта, тобто дивимося ми чи не дивимося телевізор, але все одно на нього йде мовлення. У майбутньому необхідність в цьому відпаде, і програми будуть виникати як відповідна реакція на побажання користувача. Винятки становитимуть лише прямі трансляції.

Але якщо програма формується під наші бажання, то відпадає необхідність, по-перше, в багатоканальності. Фактично, всі мовлення будуть відбуватися на одній кнопці. А, по-друге, стануть непотрібними самі канали як посередники між глядачем і виробником програм. Студії зможуть безпосередньо пропонувати свій контент користувачам і головною ланкою, як в інтернеті, стане провайдер [59].

Програми за запитом добре вписуються і в інший тренд - індивідуалізацію. Це буде персональне телебачення, не тільки підлаштоване під бажання й інтереси конкретного користувача, але і поєднуюче у собі безліч форматів - від фільмів та інформаційних передач, до лекцій, роликів з «YouTube», музичних кліпів і ігор.

Але, враховуючи, що людина не може осягнути неосяжне, значно зросте роль рекомендаційних сервісів. Або на основі формалізації пристрастей індивіда, або рекомендацій референтних груп людина може в будь-який момент отримати набір передач, рекомендованих для перегляду. І частина таких сервісів вже успішно функціонує.

Тренд універсалізації носіїв, окрім багатоформатності, проявиться у з'єднанні ТВ, газет, журналів та інтернету. Безліч інформаційних каналів, які зараз потрібні людині, зіллються в один.

Нарешті, гасло «назад до природи» цілком може бути реалізоване у найближчому майбутньому за рахунок технічних удосконалень. Еволюція об'ємного звуку і 3D-зображення призведе до посилення, як мінімум, зорових і слухових відчуттів. І вже існують зачатки технологій, що дозволяють передавати запахи і дотики.

Зміниться і принцип монетизації ТБ. Одним з головних джерел доходу стане оплата за доступ до контенту. Таким чином, від схеми безкоштовного показу з обов'язковою рекламою глядач перейде до безрекламного придбання конкретних програм. Хоча, можливо, вибір таки залишиться.

У якості побічних ефектів «нового ТВ» можна назвати удар по бізнесу кінотеатрів. Зараз повернення коштів від кіновиробництва побудоване на схемі «кінопрокат - DVD - ТВ». Якщо вартість індивідуального показу по телевізору буде порівнянна з відрахуваннями на користь виробників фільмів від квитків, то для них не буде ніякої різниці між кінотеатрами і ТБ [59]. А з поширенням 3D-телебачення та його наступних версій, які повністю відтворюють ефект присутності, буде завдано удару і по видовищним спортивним і культурним заходам.

Таким чином, зі створенням мереж гігабітного доступу, про будівництво яких заявили «Intel» і «Google», для найбільш платоспроможного сегмента глядачів з'явиться нове телебачення за запитом з імітацією ефекту присутності. Для решти маси населення поки залишиться канальне ТБ, але його ореол буде дуже швидко скорочуватися. І головна причина цього - різке звуження матеріальної бази. Основна маса доходів і від підписки на контент, і від реклами, яка прийме зовсім інші форми, буде акумулюватися новим ТВ, аудиторію якого становитимуть найбільш платоспроможні споживачі.

ВИСНОВКИ

Інтерактивність - категорія дискурсу, комунікації в цілому, яка полягає у взаємодії адресанта і адресата в конкретній ситуацій за допомогою вербальних і невербальних засобів мовного коду. Під час комунікації учасники спілкування не лише надсилають інформацію, а й постійно її приймають, тобто здійснюють зворотний зв’язок.

На початок нового тисячоліття змінилося усталене розуміння медіа й комунікації. З поширенням інтернету, а згодом - стільникового зв’язку, інтерактивного телебачення, інших сучасних засобів і каналів спілкування спостерігається початок медіареволюції, в якій цифра стає основою для накопичення й передачі даних. Незважаючи на всі спроби регулювання й обмеження контенту, інформаційні потоки тільки збільшуються, надаючи людству відомості, які раніше вважалися таємними, недоступними і закритими для загалу.

Таким чином, слід відзначити загальний функціональний характер адаптації телевізійного контенту в середовищі інтернет - у більшості випадків пристосування екранного продукту до нових умов тягне за собою зміну його форми. Як зазначалося вище, змінюється тип хронотопу, тобто просторово-часова структура екранного продукту, персоніфікується інформація, зокрема змінюється адресність інформації, формуються нові відносини між суб’єктом і об’єктом мовлення. Все це не може не викликати зміни в жанровій структурі екранного продукту. Нині жанрова структура схильна до швидких і кардинальних змін. Жанри легко виникають, але складно ідентифікуються, тим більше, новітні, сучасні.

У процесі інтеграції телевізійного контенту в середовище інтернет існує ще один важливий аспект, який являє собою процес прямо пропорційний адаптації ТБ-контенту до інтерактивного середовища. Тобто, інтернет-контент за певних умов може ставати контентом безпосередньо телевізійним. Деякі форми інтернет-контенту в певних інтерпретаціях уже існують на телебаченні. Запозичення з Інтернету очевидне.

Взагалі телевізійний контент легко пристосовується до середовища інтернет. Прогресуюче збільшення обсягу відеоматеріалів на сайтах, а також виникнення нових вузькопрофільних веб-сторінок відображають швидкість пристосування ТВ-продуктів. Очевидно, що будь-який екранний продукт може інтегрувати в інтерактивне середовище. Але характер адаптації залежить від типу продукту, що адаптується, від його характеристик.

Інтерактивне телебачення має переваги, які можуть сильно поліпшити налаштовувану задоволеність. Тому, частина аудиторії ефірного телебачення - близько 15% - перейде на інтерактивне телебачення. Але відбудеться це не відразу. Потрібно, щоб у людей сформувалося розуміння переваг інтерактивного телебачення.

Перехід до інтерактивності в телебаченні неминуче змінить саму систему мовлення. Це буде дистрибуція контенту в будь-яку точку планети. Користувач за допомогою програм-навігаторів зможе замовити потрібні фільми, відеозаписи концертів і спортивних заходів, web-сторінки, ігри, аудіозаписи і т.п. Автоматично виключивши рекламні вставки та зберігши замовлені програми, він може дивитися їх у зручний час.

Організація інтеракції в мережі призводить до кристалізації нового способу життя з новими місцями спілкування і знайомства, новаторськими діловими і культурними стратегіями. Основними характеристиками нової соціальної моделі можна вважати інтерактивність і радикальне скорочення дистанції між тим, хто посилає повідомлення, і тим, хто його отримує. Можливо, що мережа - також, як інтерактивні телебачення і радіо, інші ЗМК будуть каталізаторами певних важливих соціальних змін

В інтернеті, на відміну від телебачення, час передачі інформації не обмежено. Інформація на сайті може відрізнятися ще однією характеристикою, яку не може дозволити собі ні телебачення, ні навіть газети: глибиною розкриття теми.

Характерні риси та причини появи й функціонування телебачення в Інтернеті:

ü телевізійні канали почали змінювати джерела поширення інформації;

ü  вихід телеканалів у мережу розв’язав вічну проблему (і один з головних мінусів) телебачення - часову обмеженість;

ü  за допомогою опцій телетекст та електронна програма передач канали можуть доносити до глядача набагато більший обсяг інформації. Крім того, телетекст дозволяє використовувати ряд функцій інтернету;

ü  телевізійні кабельні канали намагаються залучити різними способами глядачів: пропонують інтерактивні ігри між користувачами мережі та чати під час перегляду фільмів; дозволяють проводити сегментацію програми;

ü  телебачення онлайн застосовує нові, нетрадиційні для себе форми та методи подання даних тощо.

Отже, способи поширення новин українськими телеканалами в мережі відображають увесь видовий спектр онлайн-мовлення. Зокрема, в Інтернеті є як онлайн потокове мовлення (чи прямі ефіри), відстрочене відео (програми в цілому чи окремі сюжети), відстрочене відео за запитом. Телевізійні інформаційні відеопрограми як дублюють традиційні блоки новин, так і бувають оригінальними чи версійними (частково дублюють традиційний випуск і містять унікальні матеріали).

Інтернет- та ІР-телебачення нині не можуть повністю замінити традиційне ТБ. І це не тільки через значні інформаційно-цифрові розриви, що супроводжують становлення інформаційного суспільства і в Україні чітко проявляються: лише в столиці та у великих мегаполісах кількість користувачів мережевими ресурсами становить значний відсоток населення. Мешканці сільської місцевості та невеликих містечок є обмеженими у використанні новітніх інформаційно-комунікативних засобів, у тому числі Інтернету.

Говорячи безпосередньо, про предмет нашого дослідження, ми готові зробити такі висновки, які знайшли підтвердження у ході проведеного нами аналізу.

Інтерактивність у межах українського телепростору, не зважаючи на ствердження дослідників про те, що свідомо і технічно українські телеканали ще не зовсім готові до відтворення всіх прийомів інтерактивності, на даний час все ж таки функціонує на українських канал, прийоми інтерактивності останнім часом також використовуються все більше. Ідеологи телеканалів зрозуміли для себе, що попередній спосіб телемовлення вже не має популярності серед глядачів: новітні технології зі світу інтернету та світу технічних пристроїв претензійно підштовхують телеканали до прилаштування до нових, активних, способів мовлення. Телебачення не може більше існувати так, як існувало, наприклад, 10 років тому: у межах студії. Аби продовжувати жити воно, роблячись у студії, має виходити за її межі: проявляти себе у паралельному світі - світі інтернет, який на даний час є ілюзією справжнього життя, але ілюзією, спроможною у майбутньому зробити саме справжнє життя ілюзією. Причиною необхідності виходу телебачення за рамки студії є боротьба за аудиторію, яка стає все більш пасивною до телебачення і при цьому більш активною у мережевому плані. Знаходячи своє відображення в інтернеті, телеканали самі стають його учасниками і користувачами, подібно до одноосібних користувачів-елементів цільової аудиторії телеканалу. Саме це робить телеканал ближчим до своєї аудиторії поза студією і екраном,а аудиторію - ближче до телеканалу. Тобто, якщо ми, як потенційна аудиторія телеканалу, не змогли, або не захотіли дивитися сьогодні телевізор, але при цьому залюбки просторуємо соціальними мережами, відеохостингами і т.д., ми можемо ознайомитися із контентом каналу у цих самих соціальних мережах і відеохостингах. Так, у цьому випадку ми - пасивна аудиторія каналу, але ж аудиторія! І не виключено, що згодом ми перейдемо у статус активної аудиторії каналу.

Крім цього, слід зазначити, що прийоми інтерактивності не обмежуються «мережевою» інтерактивністю. Дзвінки у студію і смс-голосування телеканали також вдало використовують для налагодження зв’язків зі своєю аудиторією. У використанні таких прийомів інтерактивності є плюси як для каналу, так і для аудиторії. Канал підтримує зв’язок із ланками аудиторії, а глядачі відчувають себе учасниками творення ефіру і такими, що можуть вплинути на хід подій, з приводу яких вони телефонують у студію, або з приводу яких відсилають смс. Це подібно до гри, яка робить сухий ефір більш цікавим, а аудиторію, відповідно, більш розташованою до каналу.

До вподоби українському глядачеві і інтерактивні розіграші в ранкових програмах, і інтерактивні ігри в прямих ефірах. Це ми перевірили на прикладах телеканалів «1+1» і «Україна». Треба сказати, що результати такого інтерактиву можуть мати різні наслідки. Нариклад, розіграш квитків на концерт у студії ранкового шоу - це дуже хороший прийом інтерактивності, адже він залучає найактивніших представників глядацької аудиторії до безпосередньої дії - дзвінк у студію, за який на різних умовах глядач і отримує розігрувані квитки. Це непогана ефірна гра, розважлива і урізноманітнююча ефір. А от так звані інтерактивні ігри найчастіше виявляються обманом довірливого глядача і способом заробітку на його прагненні стати частиною інтерактивного процесу і отримати за це бонус - наприклад, грошову винагороду. Ми розповідали про власний досвід участі у такого роду інтерактивні. За наслідками ми назвали його «чорним інтерактивом». Оскільки, зі свого боку ми відреагували на пропозицію каналу, а з боку кналу нічого не отримали на заміну, крім великого рахунку за дзвінок у студію. Такий прийом інтерактивності не є тим, який добре б презентувал канал, як канал, що знаходиться з аудиторією. А саме так має бути, якщо телеканал вже позиціонує себе, як той, що використовує компонент інтерактивного.

Якщо говорити про подальший розвиток інтерактивності на українському телебаченні, то необхідно враховувати,що технічні можливості зараз не стоять на місці. Відповідно, згодом, того рівня інтерактивності, що на цей час пропонують українські телеканали, може забракнути. Що приведе до втрати більшої частини цільової аудиторії каналів, а значить, до втрати рейтингів і вимирання каналів. Це, у свою чергу, може призвести до відмирання і самого телебачення: люди надаватимуть перевагу мобільнішим його аналогам. Тому, вже зараз телеканалам час задуматися над тим, що ще можна запропонувати вибагливій аудиторії. Можливо, вже зараз час запропонувати нові прийоми інтерактивності. Адже, відверто кажучи, канали забули про те, що можна зробити ставку і на найменших своїх глядачів. Можливо, варто запропонувати й їм стати учасниками інтерактивного поля? Дослідження говорять про те, що зараз в Україні майже кожна 5-річна дитина має власний мобільний телефон і вихід до мережі інтернет. Варто згадати про це і зорієнтувати хоча б частину ефіру саме на дитячі інтерактивні проекти.

Таким чином, у цій роботі ми визначити сутність загального поняття інтерактивності, виявили прояви інтерактивності на сучасному телебаченні, розглянули види і прийоми інтерактивності на прикладі телеканалів «1+1» і «Україна», провели порівняльний аналіз застосування прийомів інтерактивності телеканалами «1+1» та «Україна», визначили перспективи розвитку інтерактивного телебачення в Україні, проаналізувавши його можливості для розвитку та розробивши прийоми інтерактивного характеру, які можуть бути застосовані в майбутньому.

Треба сказати, що компонент інтерактивного - це ключ до майбутнього існування телеефіру. Він може зробити кожен телеканал унікальним, залежно від інтерпретації цього компоненту самим телеканалом. Це і буде цінним і це те, до чого мають прагнути усі телеканали, які хочуть відчувати себе, а може і бути, беззаперечним лідером телеіндустрії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамьянц Т. З. Телекоммуникация в социальном проектировании информационной среды / Т. З. Адамьянц // Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора социологических наук. - М., 1998.

2. Анисимов С. Интерактивное ТВ: заметки к истории идеи// diletant.ru/articles/7672680/

. Артамонова І. М. Інтернет-журналістика в Україні: Еволюція, соціоінформаційний контекст, системні характеристики: автореф. дис. … д-ра наук із соціальних комунікацій: 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій / Артамонова Інеса Михайлівна; Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка - К.,2009. - 31 с.

.Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. - К.: Видавничий центр «Академія», 2004.

. Борецкий Р. Телевидение на перепутье / Р.Борецкий. - М., 1998.

6. Гетьманець М. Ф., Михайлин І. Л. Сучасний словник літератури і журналістики / М. Ф. Гетьманець, І. Л. Михайлин. - Х. : Прапор, 2009.

7. Данькова Н. Солодкі та гіркі експерименти ТРК «Україна» [Електронний ресурс] / Н.Данькова. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/media-rinok/virobnitstvo/programming/2008-12-17/42726 (17.12.2008)

. Демченко О.А. Ділове телебачення в Україні: етапи становлення й реалії сьогодення/ О.А. Демченко// Наукові записки Інституту журналістики. Том 46. - 2012. - Січень - березень. - с.25-27

. Долженкова І. Сніданок з «1+1»: легко й поживно [Електронний ресурс] І. Долженкова. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/teleprogram/2012-08-20/74257

. Єлісовенко Ю.П. Діалогічні жанри в українському телевізійному мовленні / Ораторське мистецтво: постановка голосу й мовлення : навч. посібник / За ред. В. В. Різуна. - К. : Атіка, 2008. - 170-176.

11. Єлісовенко Ю. Інтеграція новітніх ЗМІ та пошук нових форм спілкування Ю. Єлісовенко, А. Полісученко//Теле- та радіожурналістика. - 2011. - Вип.10. С.158-162

12. Золяк В.В. Функціональні характеристики контентної конвергенції засобів масової комунікації: автореф. дис... канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій / Золяк Вікторія Василівна; Інститут журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка - К., 2009. - 20 с.

.Інтерактивне телебачення - реальне і удаване [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sit-com.ru/www/content/view/100/13

.Інтерактивне телебачення : технологія породжує ринок [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.center.ru/Press-Center/Publications/Items/5251/

.Соловйов М.С. Інтернет-варіант українського телебачення: формат подачі контент/ М.С. Соловйов //Наукові записки Інституту журналістики». - К., 2009. - Т. 36. - Липень-вересень. - С.195-197

.Квіт С. Масові комунікації / С. Квіт. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 208 с.

.Кокотюха А. Сніданок із фейсбуком і скайпом [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/kokotuha/2011-02-16/60240

. Снурнікова Ю. Комунікаційні ефекти взаємодії телеведучого з аудиторією: сучасні українські реалії /Ю. Снурнікова// Теле- радіожурналістика. - 2010. - Вип.9 Ч1. - С.258-264

19.Леонтьев А. А. Психология общения / А. А. Леонтьев. - Тарту, 1974.

20.Лигачева Н. Терминатор: о роли Савика Шустера в истории украинского телевидения [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http: www. telekritika.ua/media-continent/authorcolumn/nl/2007-06-11/9031

.На канале "Украина" новый сезон шоу "Великий футбол" с Александром Денисовым и Ириной Блохиной [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.velykyifutbol.kanalukraina.tv/ru/

22.О канале [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. kanalukraina.tv/about/

.О проекте [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www. govoryt-ukraina.tv/about/info/

.Олейник И. Перспективы интернет-журналистики в России [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.smi.ru/2000/07/09/963148043.html

25.«Плюсплюс» планує співпрацювати з українськими аніматорами [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/news/2012-10-25/76200

26.Поберезникова Е. В. Телевидение взаимодействия (интерактивное поле общения) / Е. В. Поберезникова. - М.: Аспект Пресс, 2004.

27. Процеси управління інтерактивними соціальними комунікаціями в умовах розвитку інформаційного суспільства: монографія/ заг. ред. А.М. Пелещишина. - Львів: Видавництво львівської політехніки, 2012. - 368 с.

28.Різун В. В. Трансформація систем масової комунікації / Теорія масової комунікації: підручник для студентів галузі 0303 “журналістика та інформація” / В. В. Різун. - К. : Видавничий центр “Просвіта”, 2008. - С. 133-140.

29.Савченко А. Л. Креативність комунікантів у web-просторі / А. Л. Савченко Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках. - Днепропетровск : Пороги, 2009.

.Сенеко Мабуто Секо. Интерактивное телевидение: контейнерная редакция [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kub.kz/article.php?sid=15949.

.Словник журналіста : Терміни,мас-медіа, постаті / заг. ред. Ю. М. Бідзілі. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007.

32.Социальное ТВ: новый вид телесмотрения в мире [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.mediasat.net.ua/content/news_all/9614/ (05.08.2012)

.Стехіна В. Інтерактивність у сучасному медіасередвищі /Л.Стехіна// Наукова школа Романа Іванченка: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: НТУУ„КПІ”, 2010. - 254 с. - С. 164 - 174.

.Студія 1+1 - український телевізійний канал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1%2B1&stable=1

.Телевидение будущего: Веб-ТВ и интерактивное кино [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://itstore.dp.ua/sat/public_4134-televidenie-budushchego-veb-tv-i-interaktivnoe-kino.html

.Телевидение осталось в прошлом [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.portaltele.com.ua/component/content/article/13263.html (23.09.2012)

.Телеканал «Украина» - 19 лет общения с телезрителями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.satsis.info/news/4238-telekanal-ukraina-19-let-obshheniya-s-telezritelyami.html

.Телеканал «Україна»: безпрецедентне зростання на 14% за останні 5 років [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/pres-reliz/2013-01-22/78365

39.Телеканал 1+1 - лидер телесмотрения в 2011 году [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.telekritika.ua/pres-reliz/2012-01-05/68553/>

. Тенденції становлення та перспективи розвитку інтернет-журналістики в Україні : монографія / І. М. Артамонова. - Донецьк : Лебідь, 2009. - 416 с.

.Топ найрейтинговіших трансляцій 2012 року на каналах «великої шістки» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/news/2013-01-09/78047

.ТСН.uа став лідером серед новинних сайтів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tsn.ua/ukrayina/tsn-ua-stav-liderom-sered-novinnih-saytiv-ukrayini.html (24.10.2012)

.«Україна» запустила сайт «Событий» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/news/2012-07-10/73242 (10.07.2012)

44.Федорчук Л. Перспективні напрямки розвитку телебачення: інтернет-ТБ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.journ.univ.kiev.ua/trk/publikacii/fedorchuk_publ.php.

45.Хто буде регулювати телебачення майбутнього? [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portaltele.com.ua/component/content/article/13531.html

. Черемних І.В. Телевізійний маркетинг в Україні: тенденції та стратегії: автореф. дис... канд. наук із соціальних комунікацій: 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій / Черемних Інна Володимирівна; Інститут журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка К., 2009. - 16 с.

.Benoit H. Digital Television, Third Edition: Satellite, Cable, Terrestrial, IPTV, Mobile TV in the DVB Framework / H.Benoit. - MA, USA; Oxford, UK: Focal Press, 2008. - 304 p.

.Gawlinski M. Interactive Television Production / M. Gawlinski. - Oxford, Great Britain: Focal Press, 2003. - 288 p.

50.Hartley John. Communicative democracy in the redactional society: the future of journalism studies // Journalism, Theory, practice and criticism / John Hartley ; Під. ред. Michael Bromley, Howard Tumbler, Barbie Zalizer. Вип. #1, 2000.

51.Hymes D. Models of the Interaction of the Language and Social Life // J. Gumpers & D. Hymes. Directions in Sociolinguistics: the Etnography of Communication / D. Hymes. - New York : Holt, Rinehart & Winston, 1972.

52.Hollander Richard. Video Democracy. The vote - from Home Revolution. - Mt.Aiiy, 1985

53.Krebs P. Building Interactive and E-Commerce Content for Microsoft TV / P. Krebs, Ch. Kindschi, J. Hammerquist. - Redmond, Washington: Microsoft Press, 2000. - 401 p.

54.Levy P. L'Intellegence collective: pour une anthropologie du cyberspace / P. Levy. - Paris : La Decouverte, 1994.

55.Lekakos G. Interactive Digital Television: Technologies and Applications / G. Lekakos, K. Chorianopoulos, G. Doukidis. - Hershey - New-York: IGI Publishing, 2007. - 355 p.

56. Luhmann Nikоlas. The Concept of Society / Nikоlas Luhmann // Thesis 11. Вип. #31, 1992.

57. McQuail Dennis. McQuail’s Media Theory / Dennis McQuail. - Sage, 2000.Bird Elisabeth. Facing the distracted audience: journalism and cultural context // Journalism, Theory, practice and criticism / Elisabeth Bird ; Під. ред. Michael Bromley, Howard Tumbler, Barbie Zalizer. Вип. #1, 2000.

58. Pagani M. Multimedia and Interactive Digital TV: Managing the Opportunities Created by Digital Convergence / M.Pagani. - Hershey - London - Melbourne - Singapore - Beijing: Irm Press, 2003. - 300 p.

Джерела

. Великий футбол //velykyifutbol.kanalukraina.tv/ru/. - 2013. - 03.02.-03.03 (23.00)

. Говорить Україна//govoryt-ukraina.tv/. - 2013. - 14.02.-27.03. (19.20)

. Гроші//www.1plus1.ua/dyvitsya/programy/groshi.html. - 2013.- 04.02.- 01.04. (22.30)

. Лото-забава//www.1plus1.ua/dyvitsya/programy/loto-zabava-1.html. - 2013. 03.02.-04.03. (09.00)

. Ранок з Україною //ranok.kanalukraina.tv/ru/. - 2012. - 01.10.-25.11 (07.20)

. Ранок з Україною //ranok.kanalukraina.tv/ru/. - 2013. - 10.01-01.04 (07.20)

65. Сніданок з «1+1»// www.1plus1.ua/dyvitsya/programy/snidanok-z-1-1.html.- 2013. - 15.01.-28.03. (06.45)

. События// sobytiya.tv/. -2013. - 04.02.-29.03 (17.00)

. События// sobytiya.tv/. -2013. - 04.02.-29.03 (19.00)

68. Сторінка телеканалу «1+1» на відеосервісі «Youtube»// youtube.com/channel/UCVEaAWKfv7fE1cZuBs7TKQ?sub_confirmation=1

. Сторінка телеканалу «1+1» у соціальній мережі «Facebokok»// facebook.com/1plus1.ua

. Сторінка телеканалу «1+1» у соціальній мережі «Вконтакте»// vk.com/tv1plus1ua

. Сторінка телеканалу «Україна» на відео сервісі «Youtube»// youtube.com/kanalukraine

. Сторінка телеканалу «Україна» у соціальній мережі «Facebokok»// facebook.com/kanalukraina

. Сторінка телеканалу «Україна» у соціальній мережі «Вконтакте»// vk.com/club12435153

.Телеканал «1+1»// www.1plus1.ua/

. Телеканал «Україна»//kanalukraina.tv/

. Хто там?// www.1plus1.ua/dyvitsya/programy/hto-tam.html. - 2013. - 02.02-02.03. (09.00)