Особливості використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу

Особливості використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу

ЗМІСТ

ВСТУП

І. ВІЛ/СНІД -соціальна проблема України

1.1 Проблема ВІЛ/СНІД в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства

1.2 Особливості ведення вторинної профілактичної роботи з питань ВІЛ/СНІДу 

1.3 Суть і зміст методу «рівний-рівному» у соціально педагогічній роботі з ВІЛ-інфікованими

Висновок до І розділу

ІІ. Особливості реалізації вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу методом рівний-рівному

2.1 Методологічні та практичні основи роботи громадських організацій, що використовують метод рівний-рівному

2.2 Результати профілактичної роботи за методом «рівний-рiвному» із статевими партнерами ВІЛ-інфікованих СІНів

2.3 Робота із вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу із статевими партнерами СІН за програмою «Втручання силами рівний-рівному» на громадському центрі «Нове життя»

2.4 Методичні рекомендації, щодо здійснення вторинної профілактики методом «рівний-рівному»

Висновки до ІІ розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність даного дослідження полягає у тому, що однією з найгостріших проблем сучасності, що переросла своє суто медичне та суто національне значення і набула ознак глобальності, є проблема поширення ВІЛ/СНІДу.

За останніми оцінками Міністерства охорони здоров'я, на початку 2010 року 161,120 осіб були офіційно зареєстровані як ВІЛ-інфіковані в Україні. Відтак, показник поширеності ВІЛ серед дорослого населення України становить 0,9%, що свідчить про те, що в Україні епідемія ВІЛ/СНІДу є наймасштабнішою серед країн Європи.

Оновлені дані по ВІЛ/СНІД свідчать, що з початку 2010 року в Україні проживає 360,000 ВІЛ-інфікованих осіб у віці 15 років і старше. Ця цифра відрізняється від офіційної статистики. Різниця між показниками свідчить про те, що лише 28% або кожен четвертий ВІЛ-позитивний житель України пройшов тест на ВІЛ і знає про свій ВІЛ-позитивний статус [5, c. 12]..

Найвищі показники поширеності ВІЛ зареєстровані у Південно-Східних регіонах України, Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях та АР Крим (512.7-223.7 на 100,000 населення), де цей показник значно перевищує середній показник по країні, який становить 220.9 на 100,000 населення станом на 1 січня 2010 року.

За два десятки років «хвороба ХХІ сторіччя» еволюціонувала як в географічному, соціо-економічному, так і в гуманітарно-політичному плані. Вона набула інтернаціонального і загальнолюдського характеру, загрожуючи перетворитися на головну загрозу антропогенній безпеці ХХІ ст. як для стабільних суспільств, так і для країн, що розвиваються.

За двадцять років з того моменту, як було зафіксовано перший у світі смертельний випадок від СНІДу, померло майже 25 мільйонів людей. За даними ООН, лише в Африці кількість ВІЛ-інфікованих останніми роками зросла у 10 разів і нині становить 4 млн.

За офіційними даними, кількість ВІЛ-інфікованих у пострадянських країнах та у Східній Європі досягла майже 1 млн. осіб. Але чимало експертів вважають, що цей показник занижено у кілька разів. Найскладніша ситуація у регіоні склалася в Росії, Україні, Білорусі, Молдові та Казахстані. Якщо до 1987 року в Україні не було взагалі зареєстровано ВІЛ-інфікованих, то сьогодні за рівнем поширення ВІЛ/СНІДу в Європі Україна, на жаль, займає перше місце. За останніх п'ять років кількість випадків ВІЛ-інфікованих в Україні зросла у 20 разів і нині становить майже 400 000. Серед дорослого населення України рівень розповсюдження ВІЛ становить майже 1 відсоток, що дозволяє говорити про передепідемічний стан захворюваності [11, c. 26].

З тривогою слід зазначити, що, не зважаючи на збільшення рівня фінансування, з кожним роком кількість ВІЛ-інфікованих людей дедалі збільшується, а не зменшується. Так за період дії “Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 - 2008 роки, а також за час дії «Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки» тенденція щодо стабілізації або зменшення темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу не спостерігається. Це свідчить про малоефективність існуючого законодавства та державних програм у сфері протидії розповсюдженню ВІЛ/СНІДу.

Проблема полягає нині в тому, що існуючий Закон «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», сьогодні врегульовує лише боротьбу з наслідками ВІЛ/СНІД та допомогу людям, які уже ВІЛ-інфіковані. Відповідно і розроблені на основі Закону програми з профілактики ВІЛ-інфекції так само здебільшого спрямовані на роботу з наслідками епідемії ВІЛ-інфекції.

Характерною рисою нинішнього етапу поширення інфекції є те, що раніше її розповсюдження обмежувалося переважно традиційними «групами ризику», але сьогодні поширення набувають випадки появи нових груп - діти ВІЛ-інфікованих, члени їхніх родин та жертви порушення норм безпеки в окремих медичних закладах. Формуються численні «групи ризику вторинного порядку», виникнення яких має цілком соціальну природу. Профілактика і контроль «нових груп ризику» ускладнюється багатьма такими чинниками: латентність процесу поширення інфекції серед соціальних верств, що не належать до традиційно уразливих; ускладненість процедури моніторингу та неможливість контролю за соціальною мобільністю «груп ризику»; низький рівень суспільної культури співіснування із хворими на СНІД; «тінізація» хвороби та соціальна «герметизація» людей, що від неї страждають;  недостатня ефективність роботи з ВІЛ-інфікованими, з категоріями, що мають риси схильності до захворюваності, та близьким соціальним оточенням ВІЛ-інфікованих.

Зростання нелегальної міграції, розповсюдження наркотиків та розвиток транснаціонального секс-бізнесу в поєднанні з політичними обставинами (серед яких те, що багатьом країнам з низьким рівнем економічної спроможності та високим рівнем захворюваності на СНІД доведеться стати сусідами Європейського Союзу) створюють синергетичний ефект для глобального загострення проблеми СНІДу та подальшої «європеїзації інфекції» [25, c. 18]. .

На жаль, усвідомлення цієї проблеми ще не має загальноєвропейського політичного характеру та не привертає належної уваги громадськості. Адже проблема ВІЛ/СНІДу стає за своєю актуальністю не менш значущою, ніж проблеми екологічної та техногенної безпеки. Серед головних наслідків «європеїзації СНІДу» вже найближчим десятиріччям можуть постати такі кризові явища, як поглиблення тенденції до погіршення загального генофонду та рівня продуктивності європейських націй; прогресуюче збільшення обсягу необхідних соціальних витрат, пов'язаних із протидією загрозі епідемії на тлі загальної тенденції «постаріння Європи»; поява нових форм соціально-політичної нетолерантності до соціально вразливих верств населення (передовсім до ВІЛ-інфікованих).

Все це може призвести до появи вкрай негативних та раніше не відомих суспільно-політичних явищ.

Профілактика соціально небезпечних хвороб тісно пов’язана з просвітницькою роботою щодо збереження репродуктивного здоров’я. Репродуктивне здоров’я - складова суспільного здоров’я - визначається як важливий чинник забезпечення сприятливих демографічних перспектив країни. Важливий напрям - профілактика алкоголізму, особливо пивного, протидія поширенню тютюнокуріння, виховання статевої культури молодого покоління тощо.

Протидія ВІЛ/СНІДу вимагає активних дій, покликаних впливати на спосіб життя людей, формувати загальну культуру збереження та розвитку їхнього здоров’я. Для цього необхідно поєднувати зусилля різних закладів, агенцій, фахівців, експертів, що працюють не тільки у сфері громадського здоров’я, а й у соціальній та гуманітарній.

Профілактика поширенню ВІЛ/СНІД взаємопов’язана з профілактичною роботою щодо поширення соціально-небезпечних хвороб. Особливості цієї роботи розглядають О. Балакірєва, О. Баришполець, Т. Бондар, Н. Бурмака, Ю. Галустян, Б. Назаренко, Н. Максимова, Ю. Рубанець, В. Соболєв, О. Стойко, М. Шульга та інші [31, c. 58]. .

Наслідки формування адиктивної поведінки, методику та технологію превентивного виховання і корекції такої поведінки вивчають О. Балакірєва, В. Беспалько, С. Бєлічева, С. Березін, С. Болтівець, М. Ковальчук, Р. Ліщук, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Потапова, С. Толстоухова, Ю. Клейберг, Ч. Левінталь, Г. Фішер та інші [18, c. 34].

Питання щодо взаємозв’язку між профілактичною діяльністю та формуванням здорового способу життя в Україні і Росії досліджували О. Гореленко, М. Жукова, О. Клименко, О. Карпенко, І. Куліш, Б. Лазаренко, В. Оржеховська, А. Павленко, І. Пінчук, О. Удалова, Е. Фролова, І. Шишова. Закордоном ці проблеми розглядали Д. Вудевінд, М. Галла, Т. Гарісон, Л. Додес, Д. Ван Дер Стел, Г. Фішер, Р. Хоут, Д. Ясперс та інші [42, c. 71].

В «Основах законодавства України про охорону здоров’я» виразно зазначено, що держава бере на себе відповідальність за формування здорового способу життя населення та сприяє його утвердженню шляхом поширення необхідних для цього знань. Серед державних інститутів основна відповідальність за збереження здоров’я покладена на Міністерство освіти та науки, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту та на Міністерство охорони здоров’я.

Теоретичним підґрунтям дипломного дослідження є: роботи по дослідженню профілактичних заходів О. Балакірєва, О. Баришполець, Т. Бондар, Н. Бурмака, Ю. Галустян, Б. Назаренко, Н. Максимова, Ю. Рубанець, В. Соболєв, О. Стойко, М. Шульга та інші.

Роботи з методики та технології превентивного виховання і корекції такої поведінки В. Беспалько, С. Бєлічева, С. Березін, С. Болтівець, М. Ковальчук, Р. Ліщук, К. Лисецький, Н. Максимова, В. Оржеховська, В. Потапова, С. Толстоухова, Ю. Клейберг, Ч. Левінталь, Г. Фішер та інші.

Питання щодо взаємозв’язку між профілактичною діяльністю та формуванням здорового способу життя в Україні і Росії О. Гореленко, М. Жукова, О. Клименко, О. Карпенко, І. Куліш, Б. Лазаренко, В. Оржеховська, А. Павленко, І. Пінчук, О. Удалова, Е. Фролова, І. Шишова. Закордоном ці проблеми розглядали Д. Вудевінд, М. Галла, Т. Гарісон, Л. Додес, Д. Ван Дер Стел, Г. Фішер, Р. Хоут, Д. Ясперс та інші.

Для запобігання реалізації негативних соціально-демографічних та соціально-політичних сценаріїв щодо глобального поширення СНІДу потрібно застосовувати сучасні підходи комплексного та колективного антикризового гуманітарного менеджменту. Особливий акцент слід зробити на одночасності, взаємоузгодженості та послідовності заходів із протидії поширенню інфекції в усіх країнах з високим рівнем захворюваності та "ризикових країнах", що є потенційними епіцентрами ВІЛ-загрози. Це країни з високим рівнем нелегальної міграції, низьким рівнем соціального контролю за ВІЛ/СНІДом, високим рівнем розповсюдження наркоманії, проституції, недостатнім рівнем якості медичного обслуговування.

Сьогодні проблема переросла цей рівень, а відтак заходи із протидії загрозі СНІДу мають носити вже не наздоганяючий, а випереджуючий і глобальний характер.

Тому для дослідження ми обрали наступну тему: «Особливості використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу»

Обєкт дослідження: процес використання методу рівний-рівному для вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу.

Предмет дослідження: метод рівний-рівному, як ефективний метод вторинної профілактики поширенню ВІЛ/СНІД.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання методу рівний-рівному для проведення вторинної профілактичної роботи по поширенню ВІЛ/СНІД.

Гіпотеза: гіпотезою дослідження є припущення про те, що використання методу рівний-рівному у діяльності соціального педагога громадського центру з ВІЛ-інфікованими, сприятиме підвищенню ефективності вторинної профілактичної роботи по поширенню ВІЛ/СНІД серед молоді.

В процесі написання роботи були поставлені такі завдання:

Вивчити та проаналізувати зібраний теоретичний матеріал з досліджуваної теми у сучасній науковій літературі.

Зясувати зміст основних принципів використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу.

Визначити та обгрунтувати ефективність використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДУ.

Розробити рекомендації для подальшого використання методу рівний-рівному з метою вторинної профілактики ВІЛ/СНІДУ.

Методи дослідження: теоретичні - класифікація і систематизація науково-теоретичного матеріалу для здійснення аналізу проблем дослідження, уточнення базових понять; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних з метою визначення етапів розвитку вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу, умов взаємодії державних і громадських організацій з вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу серед населення;

емпіричні - діагностичні (анкетування, спостереження, порівняння, бесіди), соціометричні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик) з метою отримання первинного емпіричного матеріалу, методи математично статистичних обробок результатів;

Експериментальна база дослідження  є Громадський центр «Нове життя», де мають можливість отримувати допомогу категорії групи ризику: СІНи, статеві партнери СІНів, люди, що живуть з ВІЛ, близьке оточення Всього дослідною роботою було охоплено 7 фахівців соціальної сфери та 40 клієнтів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені методичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності вторинної профілактики за допомогою використання методу «рівний-рівному» і може бути застосовано робітниками громадських центрів з метою підвищення якості надання послуг ЛЖВ. Основні положення, результати та висновки дослідження  можуть використовуватися під час організації спеціалізованих семінарів, проведення засідань студентських рад.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати було представлено у доповідях та повідомленнях на студентських наукових, науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня, та громадського центру “Нове життя”.

І. ВІЛ/СНІД -соціальна проблема України

.1 Проблема ВІЛ/СНІД в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства

грудня в усьому світі традиційно відмічається Міжнародний день боротьби зі СНІДом, який було започатковано з 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ, вирішила в черговий раз звернути увагу державних діячів на кричущі проблеми ВІЛ/СНІДу в Україні та виступила з ініціативою звернутися до Президента України пройти тест на ВІЛ та взяти розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу в нашій країні під власний контроль. Саме тому вирішено було у 2010 році відмічати цю дату в нашій державі під гаслом: «Тест для Президента» [41, c. 55].

СНІД - одна з найважливіших та трагічних проблем, які виникли перед людством наприкінці ХХ віку. Справа не тільки в тому, що зараз Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно зареєстровано 42 мільйони людей що живуть з ВІЛ/СНІД (в тому числі 3,2 млн. дітей до 15 років ) та ще близько 25 мільйонів вже померло. А в тому, що суспільство не  думає, що все це має безпосереднє відношення до кожного, адже все частіше фахівці наголошують про те, що на сьогодні всі люди в однаковій мірі знаходяться в єдиній групі ризику.

Сьогодні Україна - це держава, де ВІЛ-інфекція/СНІД - соціальна проблема. Близько 1% населення України інфіковано на ВІЛ/СНІД. Україна має найвищий показник по темпам поширення ВІЛ-інфекції у державах Західної та Східної Європи та держав СНД. Кожного дня в Україні 55 людям ставлять діагноз ВІЛ - це 20 000 людей на рік. Кожного дня від СНІДу помирає 12 людей - це більше 4 000 на рік [27, c. 91].

За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України на 01.10.2010р. в Україні офіційно зареєстровано 176 370 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 35 161 випадок захворювання на СНІД та 20 050 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

Методологічною основою дослідження є затверджена відповідна Національна програма, Президентом України було визначено важливе місце України у боротьбі з ВІЛ/СНІДом.

У 1995 році затверджено Національну програму профілактики СНІДу на 1995-1997 рр. Розпочато наукові розробки зі створення вітчизняних антивірусних препаратів. 1998 р. прийнято нову редакцію Закону про СНІД, в якій декларується усвідомлена добровільність тестування на ВІЛ. 1999 р. затверджено Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 рр.

р. вийшов Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу". Розпочався процес стратегічного планування національних заходів з протидії епідемії, здійснено централізовану закупівлю антиретровірусних препаратів.

р. затверджено Програму профілактики ВІЛ/СНІДу на 2001-2003 рр. Створено також Урядову комісію з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом на чолі з віце-прем'єр-міністром. Україна ініціювала скликання 26-ї Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з проблеми ВІЛ/СНІД у Нью-Йорку. Вийшли Укази Президента України "Про проголошення в Україні 2002 року Роком боротьби зі СНІДом" та "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ/СНІДом". Україна бере активну участь в організації Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Україна увійшла до складу правління Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Підписано Меморандум про розуміння за Програмою прискорення доступу до антиретровірусної терапії для хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Створено механізм реалізації засобів Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією через Урядову комісію з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом та Український фонд боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом.

Передбачено забезпечення всіх ВІЛ-інфікованих вагітних профілактичними препаратами, надання широкої гуманітарної медикаментозної допомоги та реалізація навчальних програм, залучення понад 100 громадських та благодійних організацій до реалізації Програми профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні на 2009-2012 рр.

В Україні регулярно відбуваються конференції на яких фахівцями піднімаються актуальні питання проблем СНІДу як  для України так і для світу в цілому.

На сьогодні в країні на подолання цієї епідемії спрямовуються зусилля всіх гілок влади аби призупинити зростання числа хворих. Не останню роль в країні відіграє налагоджена співпраця між управліннями, соціальними службами, благодійними, громадськими та релігійними організаціями держави, адже якнайшвидше виявлення даного захворювання серед усіх верств населення є майже найважливішим питанням. Тому відповідно до указу Президента України вже протягом декількох років за кошти державного бюджету населення має змогу необмежено (не менш, ніж 5% щорічно) обстежуватися на ВІЛ, особливо серед груп ризику [15, c. 121].

Незважаючи на постійне проведення роботи з подолання ситуації з ВІЛ/СНІДом, фахівці наголошують на тому, що показники захворюваності в Україні, все ще залишаються високими, адже до підсвідомості населення та, насамперед, молоді, досить часто дуже важко достукатися. Тому всі ці зусилля дадуть свій позитивний результат, напевне, лише через десяток років. Першочерговим у цьому питанні є профілактика на первинному рівні.

Останні дослідження показують, що найбільшу кількість ВІЛ-інфікованих виявлено серед споживачів ін’єкційних наркотиків (43%), жінок секс-бізнесу, чоловіків які мають статеві зв’язки з чоловіками, у місцях позбавлення волі. Особливо насторожує те, що хвороба шириться серед загального населення статевим шляхом (від загальної кількості інфікованих ця цифра становить 46%). В зоні ризику на першому місці стоять молоді верстви населення - 79,9% (від 25 до 45 років), що часто змінюють статевого партнера, не використовують засоби особистого захисту, роблячи все на «авось». Сьогоднішнє суспільство живе у час СНІДу. СНІД вже торкнувся багатьох [61, c. 84].

Сьогодні якось змінити ситуацію з розповсюдженням ВІЛ-інфекції можливо лише об’єднавши спільні зусилля місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, приватних підприємств, закладів, організацій, релігійних організацій та громадських спільнот, включаючи людей, інфікованих або хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД та просто тих людей, кому не байдуже це питання. Адже законодавство зобов’язує нас захищати права людини незалежно від ВІЛ-статусу, соціального статусу, сексуальних або інших переваг.

З 1 листопада 2010 року Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ розпочала ініціативу щодо складання Президентом України тесту. Тест передбачає усього 4 запитання, які відображають найбільш гострі проблеми у сфері ВІЛ/СНІДу -

.усі ВІЛ-позитивні люди в Україні отримують потрібні їм ліки?

. усі діти народжуються вільними від ВІЛ?

. права ВіЛ-позитивних людей дотримуються?

. держава фінансує всі заходи по боротьбі з епідемією?

Головна мета акції - закликати Президента України взяти під особисту відповідальність подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні. Під час акції зібрали підписи людей, яким небайдужа епідемія ВІЛ/СНІДу з усіх регіонів України із зверненням до Президента. Люди, які залишили свій підпис, таким чином закликали Президента України пройти тест і взяти розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні під особистий контроль.

Символом 1 грудня є червона стрічка - це символ розуміння людьми важливості проблеми СНІДу, прийнятої у всьому світі. Це пам'ять сотням тисяч людей, які були забрані цією хворобою. Це символ солідарності з тими, кого епідемія СНІД стосується особисто: ті, що вже живуть з ВІЛ, їхніми близькими, рідними та просто не байдужими людьми [15, c. 126-127].

В світі з моменту початку епідемії й до 2009 року інфікувалися ВІЛ майже 60 млн. осіб і 25 млн. осіб умерли від захворювань, пов'язаних з ВІЛ. В 2009 році число людей з ВІЛ становило близько 33,4 млн. чоловік, число нових випадків ВІЛ близько 2,7 млн. чоловік і 2 млн. чоловік умерли від захворювань зв'язаних зі СНІДом [53, c. 92].

За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, з часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році і до 2009 року включно, в Україні офіційно зареєстровано 161 119 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 31 241 випадків захворювання на СНІД та 17 791 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

У 2009 році в країні зареєстровано 19 840 нових випадків ВІЛ-інфекції (43,2 на 100 тис. населення). І хоча з 1999 року число вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції зростає щорічно, за період 2006 - 2009 років відмічається зниження темпу приросту даного показника: 16,8%, 10,5%, 7,6%, 5,7%, відповідно.

Дані Національної оцінки ситуації з ВІЛ/СНІДом в Україні засвідчують, що на початок 2010 року в Україні мешкало 360 тисяч людей, віком від 15 років і старше, інфікованих ВІЛ. Ці дані відрізняються від даних офіційної статистики. Відмінність між цими показниками свідчить, що лише 28%, або кожний четвертий з людей, які живуть з ВІЛ в Україні, пройшов тест на ВІЛ і знає свій ВІЛ-позитивний статус.

За даними статистики, кількості осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, і перебувають під диспансерним наглядом у спеціалізованих закладах охорони здоров’я на 01.01.2010 року в Україні складає 101182 особи (220,9 на 100 тис населення), з них 11827 - з діагнозом СНІД (25,8 на 100 тис. населення). На рисунку 1 наведена динаміка офіційно зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України за період 1987-2009 рр [39, c. 142].

За січень-вересень 2010 року в Україні офіційно зареєстровано 15 270 ВІЛ-інфікованих осіб, у тому числі 15250 громадян України й 20 іноземців. Із цього числа захворіли на СНІД 3915 людей і вмерло від СНІД - 2259 людей. Нові випадки ВІЛ-інфекції серед дітей до 14 років за зазначений період склали 3022, з них на СНІД захворіло 86 осіб і 16 дітей умерло від СНІДу. За останні роки кількість жінок, інфікованих ВІЛ, виросла з 20% від загального числа інфікованих до 40%. Близько 40% дітей, що живуть на вулиці, інфіковані ВІЛ [11, c. 68].

Останнім часом збільшилася питома вага статевого шляху передачі ВІЛ, що у свою чергу приводить до підвищення рівня ВІЛ-інфікованих серед вагітних, дітей та статевих контактів хворих. Данні про інфікування ВІЛ серед населення України та шляхи передачі ВІЛ наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Інфікування ВІЛ серед населення України та шляхи передачі ВІЛ за 2006-2010 роки

Спільні урядові та громадські зусилля сьогодні потрібно сконцентрувати на проведенні широкої просвітницько-пропагандистської роботи в освітніх закладах та ЗМІ, вдосконаленні діяльності місцевих органів влади, організацій та установ щодо профілактики та боротьби зі СНІДом, створенні умов для «детінізації» проблеми, зосередженні уваги на ґрунтовній профілактичній роботі серед старих та нових «груп ризику», спрощенні доступу до медичних, соціальних та гуманітарних ресурсів [17, c. 12-17].

Із суми розрізнених локальних програм та заходів, боротьба з ВІЛ-загрозою має перетворитися на чітку колективну стратегію і консолідовану тактику щодо забезпечення комплексної антропогенної безпеки людства.

Україна, і це відзначається впливовими міжнародними організаціями, такими як ООН, Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією й іншими, досягла значних успіхів у створенні механізмів протидії поширенню ВІЛ/СНІДу. Створено Урядову комісію по боротьбі зі СНІДом, затверджено відповідну Національну програму, до того ж саме Президентом України було своєчасно усвідомлено небезпеку проблеми та визначено важливе місце України у боротьбі з ВІЛ/СНІДом.

Базовим документом стосовно протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є Закон України від 12.12.1991 № 1972-ХІІ „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” (з наступними змінами), який, зокрема, визначає: умови і порядок медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції; облік ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, подання їм медичної допомоги та здійснення медичного нагляду за ними; наслідки виявлення ВІЛ-інфекції та обов’язки ВІЛ-інфікованих осіб; соціальний захист осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на СНІД та членів їхніх сімей; соціальний захист медичних працівників та інших осіб, виконання професійних обов’язків яких пов’язане з ризиком інфікування вірусом імунодефіциту людини; відповідальність за порушення законодавства у сфері боротьби із захворюванням на СНІД [45, c. 16].

Для організації діяльності з запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, забезпечення лікування, догляду та підтримки ВІЛ-позитивних осіб прийнято ряд нормативних документів, якими, зокрема:

• затверджено програми діяльності та відповідні заходи у цій сфері;

• визначено інституції, які здійснюватимуть організацію та координацію вказаної діяльності;

• поставлено завдання щодо моніторингу й оцінки цієї діяльності.

На виконання вказаного Закону України, починаючи з 1992 року, розроблялися державні програми у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу:

на 1992-1994 роки (постанова Кабінету Міністрів України вiд 27.02.1992 № 98);

на 1995-1997 роки (постанова Кабінету Міністрів України вiд14.03.1995 № 176);

на 1999-2000 роки (постанова Кабінету Міністрів України вiд 09.03.1999 № 341);

на 2001-2003 роки (постанова Кабінету Міністрів України вiд 11.07.2001 № 790) [5, c. 134].

Крім цього, розглядались окремі питання, доручення стосовно яких затверджувались нормативними актами:

постанова Кабінету Міністрів України вiд 18.12.1998 № 2026;

Указ Президента України вiд 01.11.2000 № 1182/2000;

Указ Президента України вiд 28.08.2001 № 741/2001;

Указ Президента України вiд 22.06.2001 № 461/2001;

розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 13.06.2002 № 315-р.

У 2004 році Верховна Рада України затвердила рекомендації парламентських слухань (Постанова від 03.02.2004 № 1426-IV) [13, c. 115].

Цього ж року було прийнято ще кілька документів стосовно ВІЛ/СНІДу, найголовнішим з яких є постанова Кабінету Міністрів України вiд 04.03.2-004 № 264 «Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки».

Основною метою запобігання поширенню ВІЛ/СНІД є вплив на суспільство з метою мінімалізації ризику інфікування. В Україні запобіжні заходи до цього часу в основному полягали у застосуванні базової методики попередження поширення захворюваності до людей з найголовніших груп ризику, а саме: запобігання спільному користуванню шприцами, профілактична робота та інтервенції за принципом «рівний-рівному» серед користувачів ін’єкційних наркотиків.

Проте необхідно збільшити масштаби заходів, охоплення населення і підвищити якість профілактичної роботи серед населення, що входить до основних груп ризику і особливо серед підлітків, що входять до груп ризику. Крім цього, соціальні фактори можуть ставати на перешкоді проведенню цільових заходів із запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, ускладнити доступ до спеціалізованих послуг та вибір такого стилю життя, при якому ризик інфікування є мінімальним.

.2 Особливості ведення вторинної профілактичної роботи з питань ВІЛ/СНІДу

Профілактика (у пер. з грецької - попередження) є складовою частиною будь-якої діяльності. Вона включає комплекс заходів, які повинні попередити погіршення стану об’єкта діяльності й виникнення проблем. Особливо профілактика є актуальною щодо соціальних проблем та негативних соціальних явищ, запобігти яким часто простіше, ніж подолати їх негативні наслідки.

Профілактика - комплекс заходів, спрямованих на запобігання у окремої особи, групи людей або суспільства небажаних чи негативних явищ. Серед останніх особливе значення мають негативні явища екологічної, соціальної, медичної або змішаної природи, приклади яких наведені в табл. 2.

Таблиця2

негативні явища

В залежності від об'єкту, на який вона спрямована, профілактику розподіляють на 2 основні категорії - первинну та вторинну. Первинна профілактика передбачає попередження виникнення відповідного негативного явища, а вторинна - запобігання його розповсюдженню.

З огляду на вищезазначене, первинна профілактика ВІЛ-інфекції має на меті зменшення ризику інфікування здорових осіб, а метою вторинної профілактики цієї хвороби виступає зниження ризику передачі ВІЛ від зараженої ним особи до здорових людей.

Відомо, що інфікування ВІЛ (як і будь яким іншим збудником інфекційних захворювань) можливе лише в разі існування певних умов: наявність інфекції та його джерела, наявність сприйнятливого до цієї інфекції контингенту, наявність шляхів та факторів передачі збудника (табл. 3).

Таблиця 3

Умови інфікування ВІЛ та спрямованість профілактичних заходів

Зрозуміло, що за відсутності хоча б однієї з вищезазначених умов, епідеміологічний ланцюжок розривається, і поширення інфекції не відбувається.

Саме тому традиційна профілактика інфекційних захворювань передбачає комплекс заходів, спрямованих:

. На джерело інфекції: виявити інфіковану людину - ізолювати - вилікувати - та виписати із стаціонару здоровою та вільною від збудника. Проте, для ВІЛ-інфекції виявлення інфікованої особи та її ізоляція не мають запобіжного значення, перш за все тому, що сьогодні ще не існує ліків, здатних знищити ВІЛ, який міститься в організмі людини - можливо лише гальмування його розмноження та зменшення внаслідок цього кількості вірусів в крові та виділеннях (тому профілактичне лікування вагітних нині використовується для зниження ризику інфікування дитини від матері). Крім того, прихованої інфекції завжди набагато більше, ніж виявленої, а негативної діагностики не існує (тобто сьогодні медики можуть сказати, що людина є інфікованою, але в жодному випадку не можуть бути впевненими, що вона від ВІЛ вільна). Останнє унеможливлює виявлення усіх інфікованих, і тому ізоляція не має сенсу.

. На сприйнятливі контингенти населення - підвищення їх опірності (імунітету) до збудників (звичайно це вакцинація, введення специфічних антитіл, профілактичне лікування тощо). З огляду на те, що вакцини, здатної запобігти зараженню людини ВІЛ, ще не створено, а антитіла не мають захисної сили, цей напрямок традиційної профілактики інфекційних хвороб для ВІЛ-інфекції виявляється непридатним.  З огляду на те, що профілактичне лікування має бути проведеним негайно (в перші часи та дні) після зараження, його застосовують лише у медичних працівників (коли мало місце травмування на робочому місці і попадання інфікованого матеріалу на пошкоджену шкіру або на слизові оболонки ока, рота) та у дітей при народженні їх від ВІЛ-позитивних матерів.

. На шляхи та фактори передачі - виключення ризикованих ситуацій (або зменшення їх частоти) та знешкодження збудника в тому біологічному матеріалі,  з яким він звичайно передається.  Дезінфекція медичного обладнання та інструментарію, крові та виділень пацієнтів, санітарна обробка робочих поверхонь в лабораторіях, користування засобами індивідуального захисту (гумовими рукавички, захисними окулярами, масками) і одноразовими інструментами  запобігають інфікуванню в медичних закладах. Безпечний секс та застосування кондомів перешкоджає зараженню ВІЛ статевим шляхом. А безкровний кесарів розтин, заміна грудного молока інфікованої матері донорським або штучне вигодовування немовлят знижують ризик вертикальної передачі збудника [55, c. 71].

Отже, традиційна профілактика інфекційних хвороб при попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції виявляється малопридатною. ВІЛ, потрапивши в організм людини, залишається в ньому довічно. І до кінця свого життя заражена особа залишається джерелом інфекції для інших. Загроза кримінальної відповідальності за навмисне інфікування інших зазвичай залишається лише підписом на папері, тому що людина, навіть якщо вона знає про свій ВІЛ-позитивний стан,  продовжує жити, а значить кохати, займатися сексом  та тому може народжувати дітей. Вона продовжує лікуватися, коли захворює, може битися, коли її ображають, а також грати в футбол, хокей, баскетбол. Вона продовжує голитися, робити манікюр, педикюр та татуювання. Якщо вона вживала ін’єкційні наркотики, зазвичай, вона продовжує їх вживати тим же шляхом.

Виявляється також: засоби не заразити когось та не заразитися самому - ті ж самі, Крім того було доведено, що прихованої інфекції набагато більше, ніж виявленої, і тому потенційно інфікованими мають вважатися всі - і в побуті, і в особистому житті, і в медичних закладах.

Таким чином, нині за умов відсутності вакцини та ефективних ліків єдиною доступною всім зброєю проти інфікування ВІЛ можуть виступати безпечна поведінка і суворе дотримання санітарно-епідемічного режиму в лікувальних установах. Саме на це спрямована діяльність державних та громадських організацій, які реалізують численні профілактичні проекти, саме на це витрачаються і державні кошти, і кошти міжнародних донорів

Головними компонентами державних програм протидії епідемії ВІЛ-інфекції виступають:

Профілактика ВІЛ-інфекції серед підлітків та молоді

Профілактика передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини

Профілактика ВІЛ-інфекції, обумовленої споживанням ін’єкційних наркотиків

Профілактика ВІЛ-інфекції в секс-індустрії

Профілактика ВІЛ-інфекції серед гомосексуальних чоловіків

Профілактика ВІЛ-інфекції серед жінок

Профілактика ВІЛ-інфекції у місцях позбавлення волі [62, c. 143].

Кожна з них має певні особливості. Попередження ВІЛ-інфекції серед підлітків та молоді складається з профілактики зараження ВІЛ в побуті, запобігання зараженню їх статевим шляхом і при ін'єкціях наркотиків (навіть якщо вони не є наркоманами, а відносяться до так званих експериментаторів).

Перш за все вона передбачає отримання молодими людьми необхідної загальної інформації з питань ВІЛ/СНІДу і набуття практичних навичок по самозахисту при можливих ризикованих ситуаціях . Для цього видаються відповідні друковані матеріали (книжки, буклети, плакати, пам'ятки, статті в періодичних молодіжних виданнях), виходять відео матеріали, широко застосовується соціальна реклама, в тому числі на телебаченні та дискотеках, проводяться лекції, зустрічі, бесіди фахівців, а також різноманітні масові акції.

Важливим компонентом профілактичної роботи є практичні демонстрації, ситуаційний та рольовий тренінг, які дозволяють ще до першої зустрічі з наркотиком або до першого сексуального контакту всебічно озброїти людину усіма можливими засобами уникнення або зниження ризику зараження його ВІЛ в конкретній життєвій ситуації.

Не менше значення має забезпечення засобами індивідуального захисту (кондомами), та їх доступність.

Основною метою попередження поширення ВІЛ/СНІД є змінити стиль поведінки, через яку людям загрожує інфікування. Попередження поширення ВІЛ/СНІД в Україні до цього часу базувалося на реалізації основного пакету профілактичних послуг для груп найбільшого ризику, включаючи обмін шприців, профілактичну роботу та робота за принципом «рівний-рівному» серед користувачів ін’єкційних наркотиків. Проте необхідно збільшити масштаби заходів, охоплення населення і підвищити якість профілактичної роботи серед населення, що входить до основних груп ризику і особливо серед підлітків, що входять до груп ризику. Крім цього, соціальні фактори можуть ставати на перешкоді проведенню цільових заходів із запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, ускладнити доступ до спеціалізованих послуг та вибір такого стилю життя, при якому ризик інфікування є мінімальним. Наприклад, добровільному консультуванню та тестуванню (ДКТ) може перешкоджати як страх стати вигнанцем у суспільстві і бути підданим дискримінації, так і відсутність доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) [41, c.89].

Потреба у розробці стратегії позитивних змін у стилі життя населення у поєднанні з Державною програмою боротьби з ВІЛ/СНІД є очевидною. Зусилля із попередження поширення хвороби будуть марними у далекій перспективі, якщо не зосередитися на подоланні тих факторів, що підвищують ризик інфікування за особливих умов.

Такий підхід повинен бути комплексним і включати профілактичну роботу різних напрямків: індивідуальну, групову, за місцем проживання, заходи із залученням засобів масової інформації, заходи впливу на соціальне середовище, тобто, такі, що покращують побутові і соціальні умови життя людей, що у підсумку знижує ризик інфікування.

На мікрорівні профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів і окремих дій в межах установ, організацій та за місцем проживання. Індивідуальний рівень профілактики - робота, що проводиться спеціалістами та волонтерами з окремими особами.

Основними формами організації профілактичної діяльності є профілактичні програми та профілактичні заходи.

Профілактичний захід - спеціально організована взаємодія виконавців профілактичної роботи (фахівців або волонтерів) і представників цільової групи, спрямована на попередження соціальної проблеми чи подолання окремих її чинників [8, c. 118].

Профілактична програма - спеціально розроблений комплекс (система) заходів, спрямованих на попередження конкретної соціальної проблеми (або декількох пов’язаних між собою проблем). Профілактичні програми дозволяють у повному обсязі реалізувати технологію комплексної соціальної профілактики. Як правило, програмою передбачаються дії у різних напрямах профілактики та залучення до її реалізації фахівців різних спеціальностей, співпрацю установ та організацій, що зацікавлені у попередженні проблеми. Окремі профілактичні заходи дозволяють вплинути на обмежену кількість чинників проблеми. Здебільшого вони будуть ефективні лише у комплексі з іншими заходами у процесі реалізації профілактичної програми.

Історично склалися кілька стратегій і моделей профілактики негативних явищ. Стратегії профілактики - це загальні підходи до визначення основних цілей профілактики певної проблеми і шляхів їх досягнення. Стосовно проблеми ВІЛ/СНІДу можна виділити такі стратегії:

. Стратегія боротьби (усунення негативного явища, проблеми, їх ризиків та наслідків).

. Стратегія нормалізації (обмеження ризику, негативного впливу проблеми чи явища) [7, c. 114].

Моделі профілактики на основі певних наукових чи побутових уявлень щодо природи проблеми (негативного явища) визначають мету, зміст і методи її профілактики. У межах стратегії боротьби можна виділити такі моделі профілактики негативних явищ:

. Модель стримування (репресивна модель).

. Модель залякування.

. Модель ствердження моральних принципів.

. Модель поширення фактичних знань.

. Модель навчання позитивній поведінці (“афективного” навчання).

. Модель формування здорового способу життя.

. Радикальна модель (модель соціального впливу).

До стратегії нормалізації можна віднести такі моделі:

.Модель контрольованого впливу.

. Модель зменшення шкоди. У межах цієї моделі негативне явище (вживання наркотиків, небезпечна сексуальна поведінка, безпритульність) сприймається як неминуче, принаймні для певної кількості молодих людей. Метою профілактики виступає зниження ризику негативних наслідків від небезпечного способу життя як для самих молодих людей, яким він властивий, так і для оточуючих, без спроби змінити сам спосіб життя. Основними засобами зменшення шкоди є навчання більш безпечній поведінці, забезпечення запобіжними засобами (наприклад, презервативами, одноразовими шприцями), психологічна допомога і підтримка. Робота проводиться за допомогою інформування, консультування, навчання на рівних, створення груп самодопомоги.

Модель зменшення шкоди ефективна лише для вторинної профілактики у середовищі осіб, які вже ведуть стійкий небезпечний спосіб життя [9, c. 82]..

Отже, переважна більшість стратегій і моделей ефективні для роботи з окремими категоріями дітей та молоді і для вирішення окремих завдань профілактики. Вони доповнюють одна одну, і тому можливе використання їх елементів у межах комплексної профілактичної програми.

Поширене розуміння профілактики соціально небезпечних хвороб як такої, що може здійснюватися на трьох рівнях - первинному (широка робота з усім населенням), вторинному (робота з найбільш уразливими групами) і третинному (допомога тим, хто вже має ту чи іншу проблему, аби зупинити поширення хвороби чи негативнее явище надалі).

Первинна профілактика спрямована на те, щоб сформувати здоровий спосіб життя та запобігти першій спробі вживання наркотиків й алкоголю, попередити інфікування ВІЛ. Вироблення в суспільстві негативного ставлення до вживання психоактивних речовин, потреби у дотриманні безпечної сексуальної поведінки дає змогу уникати хвороб, які передаються статевим шляхом, зокрема, ВІЛ, а дотримання базових санітарних норм і здорового харчування - убезпечити від розповсюдження туберкульозу тощо. Первинна профілактика виходить із того, що підсумки численних наукових досліджень залежності здоров’я особистості від різних чинників впливу підтверджують: рівень розвитку й стану системи охорони здоров’я у будь-якому суспільстві зумовлює в середньому лише близько 10 % всього комплексу впливів. Решта 90 % припадає на: умови зовнішнього середовища (близько 20 %), на спадковість (близько 20 %) і найбільша - на спосіб життя (50 %). Відтак саме формування здорового способу життя і зміна чинних підходів до виховання мають перебувати в центрі уваги державної політики.

В Україні питаннями первинної профілактики опікуються численні державні та недержавні структури. Послуги з первинної профілактики ВІЛ надаються державою через систему освіти і центри соціальної служби для дітей, сім’ї та молоді [5, с. 99].

Ефективність первинної профілактики в Україні низька. Про це свідчить розгортання епідемій соціально небезпечних хвороб, поширення негативних явищ у молодіжному середовищі. Дані соціологічних досліджень підтверджують низьку якість профілактичної роботи. Так, у 2009 році відсоток молодих людей віком 15-24 років, які правильно визначають шляхи запобігання статевій передачі ВІЛ-інфекції та знають, як вона не передається, становив 40 %, при цьому в період між 2004 і 2007 роками значення показника дещо покращилося, але за останні два роки суттєвих змін не відбулося -він все ще досить далекий від мети, визначеної Україною в межах виконання Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІД до 2010 року (95 %). Дослідження свідчать, що рівень охоплення профілактичними програми невисокий: молодим людям 15-24 років, які брали участь у заходах, присвячених профілактиці ВІЛ, частіше за все пропонувались досить традиційні форми роботи -лекції та буклети [4, с.123].

З огляду на це, необхідно впроваджувати більш систематичну інформаційно-просвітницьку кампанію для молоді на національному рівні задля досягнення наміченої мети - підвищити рівень обізнаності цієї цільової групи про шляхи передачі ВІЛ.

Проблему пандемії наркоманії та ВІЛ/СНІД можна розв’язати тільки комплексно, беручи до уваги не лише медичні, а й соціальні, психологічні та правові аспекти, що підтверджує досвід країн Заходу.

Вторинна профілактика орієнтована на осіб, які мають вищі ризики інфікування соціально небезпечними хворобами, зокрема ВІЛ.

Проблема здійснення вторинної профілактики в Україні полягає в тому, що вона покладається переважно на громадські організації і ними ж здебільшого фінансується. Як виняток, можна назвати діяльність державних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді й нечисленних центрів ресоціалізації наркозалежної молоді, які надають послуги вторинної профілактики поширення ВІЛ та психоактивних речовин.

Так, профілактика ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків здійснюється державними центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді через мережу спеціалізованих формувань - служби соціально-профілактичної роботи. Станом на 1 жовтня 2009 року при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді створено і діє 223 служби, більшість з них розташовано в лікарнях, поліклініках та наркодиспансерах. Мета діяльності таких служб - здійснення соціально-профілактичної роботи зі споживачами психоактивних речовин, зокрема й споживачами ін’єкційних наркотиків та особами з числа їх найближчого оточення, яка спрямована на профілактику ВІЛ-інфекції та інфекцій, що передаються статевим шляхом, інших хвороб, покращення соціального функціонування шляхом зменшення шкоди і негативних наслідків від ін’єкційного вживання наркотичних речовин.

У 2008-2009 роках розгорнуто співпрацю державних та комерційних організацій з метою наближення профілактичних программ до цільових груп та полегшення їх доступу до життєво важливих послуг. Так, спільно з державними соціальними службами і мережею аптек було розширено профілактичні програми у сфері ВІЛ/СНІДу до рівня невеликих міст та районів. Було розпочато профілактику ВІЛ/СНІД для найбільш уразливих груп через 16 регіональних відділень державних соціальних служб у 5 регіонах України.

Протягом 2009 року в межах проектів, підтриманих Глобальним Фондом:

проведено профілактичну роботу з наркозалежними щодо профілактики ВІЛ (обмін шприців, надання стерильних засобів тощо) через 108 аптек у 12 регіонах України; - перевірено експрес-тестами на ВІЛ-інфекцію майже 130 тисяч осіб з числа груп, найбільш уразливих до ВІЛ (до речі, у листопаді 2009 року наказом МОЗ України нарешті нормативно урегламентовано використання таких тестів);

започатковано тестування на гепатит В для чоловіків, які мають секс із чоловіками, розроблено пілотний проект із тестування на гепатит В та вакцинацію проти гепатиту В [18, c. 11].

За даними Національного звіту з виконання Декларації, рівен охоплення профілактичними програмами становив 32 % для СІН та59 % - для працівників секс-бізнесу, серед ЧСЧ він становить 63 %, а серед ув’язнених - 15 %.

Міжнародні експерти зауважують не завжди високу якість послуг у сфері вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу. Наразі, за даними Національного звіту з виконання Політичної Декларації з ВІЛ/СНІД, відсоток споживачів ін’єкційних наркотиків, які правильно визначають шляхи запобігання статевій передачі ВІЛ-інфекції та знають, як вона не передається, у 2009 році становив 55 %; серед осіб, які надають сексуальні послуги за плату, цей показник - 51 %, серед чоловіків, які мають секс із чоловіками, - 71 %, При цьому, як і раніше, засуджені віком 16-24 роки демонструють гірше знання (38 %), ніж особи віком 25 років і старші (43 %) [4, с.71]. Крім того, існує разючий відрив знань від поведінки: при тому, що майже всі молоді люди та представники вразливих до ВІЛ груп знають, що презерватив або стерильний інструментарій захищає від передачі вірусу, однак використовує їх значно менший відсоток респондентів.

Складна ситуація із впровадженням ефективних профілактичних заходів залишається у в’язницях, де набір базових послуг обмежений і почасти зводиться до лекцій. Дані ж досліджень засвідчують, що переважна більшість ув’язнених (88 %) повідомила проте, що мала статеві контакти з іншими ув’язненими за останні шість місяців, але 87 % ув’язнених вказали, що ніколи не одержували презервативів з будь-якої профілактичної програми, ув’язнені також вживають у місцях позбавлення волі наркотики [3, с.90]. Серед засуджених лише 40 % правильно визначають шляхи запобігання статевій передачі ВІЛ-інфекції та знають, як вона не передається [4, с.23]. Це може свідчити про «закритість» теми статевих контактів і наркозалежності ув’язнених, суспільне табу, що обмежує діяльність із профілактики ВІЛ у тюрмах. Звернемо увагу й на те, що певна кількість малозабезпечених змушена заробляти собі на проживання наданням сексуальних послуг, потрапляючи таким чином до групи ризику щодо інфікування ВІЛ, це також ускладнює профілактику, адже працівники секс-бізнесу вважаються переслідуваною й маргіналізованою групою. Наявність адміністративної відповідальності за проституцію сприяє зловживанням з боку правоохоронних органів (насильство, жорстке поводження, незаконні затримання), що утруднює профілактичну роботу.

Жорстке законодавство щодо питань протидії незаконному обігу наркотичних речовин створює бар’єри для профілактичної діяльності серед людей із залежністю від хімічних речовин: норма щодо взяття на облік в органах охорони здоров’я та міліції, кримінальне покарання за зберігання невеликої кількості наркотиків для власного споживання заважають втілювати програми зменшення шкоди та замісної терапії.

Невідповідність європейським нормам, замкненість пенітенціарної системи створює проблеми для профілактичної роботи серед ув’язнених, заважає моніторити відповідні зусилля, докладені Департаментом з питань виконання покарань.

Профілактична робота із чоловіками, які мають секс із чоловіками, не входить до компетенції жодного з українських міністерств.

Фахівці відзначають, що сприйняття деякими представниками правоохоронних органів та органів охорони здоров’я поведінки таких чоловіків як девіантної призводить до упередженого, дискримінуючого ставлення, що, своєю чергою, є бар’єром для профілактичних програм, які реалізують недержавні організації.

Загалом, втілення програм вторинної профілактики у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу та наркозалежності залишається проблемним: з одного боку, держава має обмаль ресурсів на ці програми, з іншого, змістовність та ефективність програм, що реалізуються нині, викликає чимало фахових та громадських дискусій. Наразі поширення ВІЛ/СНІДу кидає виклик усталеним поглядам на «добре» й «погане», на проблеми маргінальності, суспільного остракізму й соціального виключення «інших», тобто людей, що відрізняються від «нормальних», ставить під сумнів такий поділ взагалі та порушує питання відповідальності за власну поведінку [9, с.87].

Погіршення епідеміологічної ситуації свідчить, що обсяги, масштаби, якість та інтенсивність заходів профілактики ВІЛ-інфекції серед найбільш уразливих груп населення залишаються недостатніми для зупинення поширення ВІЛ у цих групах та обмеження потенційного поширення ВІЛ на загальне населення. Поточна державна програма протидії ВІЛ/СНІДу, незважаючи на ряд її прогресивних рис, не встановлює чітких пріоритетів у заходах протидії епідемії ВІЛ/СНІД, що відповідають моделі концентрованої епідемії в Україні. Для того, щоб зупинити поширення ВІЛ-інфекції, необхідно терміново посилити інтенсивність заходів профілактики та рівень охоплення груп високого ризику інфікування ВІЛ шляхом перепланування механізму реалізації цих заходів, розширити заходи за рахунок більшої кількості державних служб та відповідних служб у невеликих містах і містечках, забезпечити їх довгострокову діяльність [14, с.77].

Третинна профілактика спрямована на попередження подальшого вживання психоактивних речовин залежним, або ж на зменшення шкоди від такого вживання, а також на ресоціалізацію людей із залежністю, надання послуг людям, які живуть із ВІЛ, або хворіють на туберкульоз, молоді, котра скоїла правопорушення.

У сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в останні роки відбувається розширення мережі закладів, що надають послуги із діагностики та лікування, підтримки ВІЛ-позитивних людей.

На виконання Указу Президента «Про вдосконалення державного управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні» станом на 1 січня 2009 року у всіх обласних та районних центрах створено 637 кабінетів «Довіра». В Україні створено та забезпечено функціонування:

мережі центрів профілактики і боротьби зі СНІДом (зараз їх налічується 40);

референс-лабораторії, котру в 2008 році забезпечено необхідним приміщенням на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» Міністерства охорони здоров’я України;

спеціалізованої клініки національного рівня для лікування ВІЛ-позитивних дітей.

Щорічно зростає обсяг тестувань на антитіла до ВІЛ. Наприклад, у 2009 році порівняно з 2008 роком, кількість скринінгових тестувань на антитіла до ВІЛ збільшилася на 136 тисяч (на 4,2 %), зокрема збільшилася кількість тестувань за рахунок місцевих бюджетів. Також забезпечено можливість безперешкодного безоплатного доступу до тестування вагітних жінок. Окрім цього, фахівцями лабораторної служби освоєно новий діагностичний метод діагностики ВІЛ-інфекції у дітей раннього віку (3-6 міс. життя).

Зростає охоплення антиретровірусною терапією (АРТ) дорослих та дітей з прогресуючою ВІЛ-інфекцією: 2006 рік - 2 %, 2009 рік - 48 % (майже 16 тис. осіб). За час впровадження АРТ в країні підвищився професійний рівень фахівців, які супроводжують лікування, покращилась нормативно-правова база та матеріально-технічне забезпечення центрів профілактики і боротьби зі СНІДом. Усе це, а також розширення доступу до АРТ, сприяло продовженню життя пацієнтів - частка людей із ВІЛ-інфекцією/СНІДом, які отримують лікування через 12 місяців після початку антиретровірусної терапії, у 2009 році становила 85 % проти 82 % у 2008 році та 77,6 % у 2007 році. Свідченням рівного доступу АРТ є той факт, що відсоток охоплення цієї терапією жінок, які її потребують, у 2008 році становив 52 %, в 2009 році - 60 %, а чоловіків відповідно - 33 % та 41 % [4, с.61].

У цілому, що стосується профілактики ВІЛ/СНІДу, в Україні тривалий час дотримувались медикалізованого підходу до протидії епідемії. Тому серед національних заходів із протидії епідемії домінували лікувальні (третинна профілактика), тобто відбувалась боротьба із наслідками. У той час як ВІЛ належить до так званих «поведінкових» хвороб, адже інфікуванню можна запобігти, дотримуючись безпечної поведінки - уникаючи незахищених статевих контактів, використовуючи стерильний інструментарій для ін’єкцій, гоління тощо.

Переважання первинної профілактики над вторинною та третинною відображає стигматизуюче ставлення до ВІЛ-інфікованих, поширене в українському суспільстві. Таке ставлення шкодить як інфікованим людям (позбавляючи їх можливостей повернення до суспільства), так і суспільству в цілому (стимулюючи паніку та поширюючи страх навколо теми ВІЛ/СНІДу).

Визнання суспільством третинної профілактики як важливого напрямку роботи, а реабілітації наркозалежнх як професії, що має цінність, можна вважати ознаками зміни ставлення суспільства до проблеми залежності від наркотиків тв. ВІЛ/СНІду у цілому та до залежних зокрема.

Підсумовуючи, зазначимо, що в Україні триває розгортання епідемії ін’єкційної наркоманії, туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, пов’язаних між собою. Протидія ВІЛ/СНІДу має бути комплексною й спиратися на модерні ефективні підходи, а це передбачає певні світоглядні зміни щодо спрямованості суспільних програм і допомоги. Нині культурні та ідеологічні чинники, посилені структурними перепонами, стають на заваді осучасненню профілактичної роботи. Слід наголосити й на такому чинникові як інституційна відповідальність за протидію «соціальним» епідеміям. У нашій державі вона традиційно покладається на Міністерство охорони здоров’я. Проте медики в основному мають справу з наслідками хвороб, але не займаються причинами розгортання епідемій, які лежать значною мірою у площині розв’язання соціальних, а не медичних проблем держави. МОЗ не має належних ресурсів і повноважень для розв’язання багатьох питань, які породжують епідемії. Долучення інших державних і недержавних структур до протидії негативним явищам у молодіжному середовищі - важливий чинник у стримуванні соціально небезпечних хвороб, за умови скоординованої та ефективної роботи. Відтак визначальним стає визначення політичної відповідальності тих чи інших урядових структур за проведення первинної, вторинної та третинної профілактики серед усього населення та цільових груп.

Отже, втілення профілактичних програм у сфері протидії соціально небезпечним хворобам залишається проблемним: з одного боку, держава має обмаль ресурсів на ці програми, з іншого, змістовність та ефективність програм, що реалізуються нині, викликає чимало фахових та громадських дискусій. Крім того, соціально небезпечні хвороби виразно пов’язані з соціально-економічним становищем населення, передовсім молоді, яка найбільше уражається.

Відтак протидія поширенню туберкульозу, ВІЛ, нарко- та алкозалежності, скоєнню злочинів повинна мати комплексний характер, адже зазначені суспільні виклики не тільки пов’язані одне з одним, а й диктують потребу в інтегрованому багатосекторному підході до розв’язання проблем дискримінації, нерівності, безробіття, бідності, соціальної ізоляції та стигматизації багатьох груп молоді, забезпечення її навчання, трудової зайнятості, змістовного дозвілля.

Саме вивченню особливостей застосування такого підходу за теперішніх українських політичних реалій і слід було б присвятити наукові розвідки, розглянути політику втілення профілактичних програм в Україні. Необхідно також ретельно вивчити спосіб життя сучасної молоді у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім’ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що дасть змогу розробити ефективні профілактичні заходи з урахуванням сучасних технологій комунікацій, спрямованих на зміну поведінки, стереотипів щодо способів життя тощо.

.3 Суть і зміст методу «рівний-рівному»

Ряд прорахунків у реалізації Національних програм протидії наркоманії та боротьби із захворюванням на СНІД, а також боротьби зі злочинністю призвели до втрати довіри щодо державної політики в розв'язанні цих проблем, а це, в свою чергу, негативно вплинуло на загальну соціально-психологічну атмосферу в суспільстві. Відомчий підхід, спрямований переважно на боротьбу з наслідками негативних явищ, виявився не просто безперспективним, а викликав розчарування, роздратованість, соціальну апатію серед молоді. На жаль, тактика залякування та моралізаторства ще існує в українському інформаційному й освітньому просторі [1, c. 1-2].

Сьогодні національна освітня система перебуває в процесі пошуку адекватних до вимог сучасного життя орієнтирів і форм організації навчання. Саме тому Концепція освіти рівний - рівному виходить з ідей реформування національної системи освіти на утвердження здорового способу життя, розвиток духовно, психічно, фізично і соціально здорової особистості, розширення демократичної взаємодії дорослих з молоддю.

На сучасному етапі все гостріше постає питання збереження здорової нації, але вже мало говорити про поліпшення лікування чи активізацію профілактичних заходів серед населення. Мова йде про роботу з формування здорового способу життя, і в першу чергу, серед дітей та молоді.

На наш погляд особливу увагу слід приділити активізації участі молоді у формуванні здорового способу життя, адже в такому випадку сама цільова група стає найціннішим ресурсом допомоги.

Ідеологічною основою сучасного підходу до розуміння явища молодіжної участі можна вважати тези Конвенції ООН про права дитини щодо того, що за кожною дитиною визнається потенційна здатність і право робити оцінку й приймати рішення щодо питань, які мають певне значення для її життя. Відповідно до цього міжнародного акту участь є моральним і юридичним правом для всіх дітей, вона має бути свідомою і добровільною, не може бути примусовою.

В українському суспільстві до цього часу переважають патерналістські погляди, молодь здебільшого розглядається як джерело проблем для суспільства, а не як повноправний партнер у процесі вирішення цих проблем, чим заперечується сама можливість залучення молоді до процесу прийняття рішень [6, c. 126-127]..

Такий підхід призводить до порушення процесу соціалізації молоді, її пасивності, а в кінцевому результаті - до збільшення негативних проявів у молодіжному середовищі. При цьому використовуються такі аргументи, як відсутність у молодих людей знань та досвіду, компетентності та відповідальності, нерозуміння суті діяльності та незацікавленість.

Але потрібно пам’ятати, що молодіжну участь слід розглядати як процес, який має три взаємопов’язані рівні.

Перший - усвідомлення молоддю власних проблем, бажання і можливість молоді приймати рішення відносно власного способу життя, особиста відповідальність за наслідки власних дій.

Другий - участь молоді у вирішенні проблем інших, можливість і готовність надавати таку допомогу.

Третій - можливість молоді брати участь у прийнятті рішень на державному рівні.

Виділяють такі види молодіжної участі:

•Участь у житті сім’ї,

•Участь у житті навчального закладу,

•Участь у житті місцевої громади,

•Участь у діяльності громадських організацій, об’єднань тощо,

•Участь у житті держави,

•Участь у житті міжнародної спільноти.

В ідеалі державна політика та профілактичні програми мають будуватися на принципі забезпечення можливості молодіжної участі на всіх рівнях. Для активізації молодіжної участі, дорослим, які працюють з молоддю, необхідно:

•Прагнути співпрацювати з молодими людьми та усвідомлювати, що вони є найбільш досвідченими експертами власних потреб;

•Організовувати спільну роботу, вчити приймати рішення та нести відповідальність за їх прийняття;

•Удосконалювати знання з психології молодої людини;

•Довіряти молодим людям та вірити у їх успіх;

•Поважати бажання молодих людей бути активними та самостійними;

•Бути в курсі молодіжних новин, мати основні знання про поширеність молодіжних субкультур та їх основні характеристики;

•Вміти делегувати повноваження молодим людям;

•Не бути директивним при плануванні заходів та вміти сприймати нові ідеї.

Говорячи про формування здорового способу життя, варто зазначити, що молодіжна участь та принцип „рівний-рівному” можуть бути надзвичайно ефективними, оскільки показники значимості ровесників як джерела інформації про шкідливі звички та здоровий спосіб життя досить високі:

-12 років - етап повільного зростання довіри ровесникам - від 13% до 15%;

-14 років - етап швидкого зростання довіри ровесникам (від 15% до 31%);

-22 роки - етап стабілізації довіри ровесникам (від 22% до 27%) [14, c.10].

Саме на основі довіри до ровесників базується інформаційна та просвітницька робота з молодіжною аудиторією за принципом „рівний-рівному”. Переваги передачі знань від однолітка до однолітка полягають у тому, що:

•Підлітки більше часу спілкуються один з одним;

•Вони більше довіряють один одному;

•Підлітки знають особливості субкультур, розуміють мову, стиль та смаки ровесників.

Принцип поширення знань «рівний-рівному» на сьогоднішній день стає одним із базових методів освіти та виховання, який досить широко використовується у школі та поза нею, у соціальній роботі за місцем проживання. «Рівний -рівному» - це спосіб передачі достовірної, соціально значущої інформації підростаючому поколінню через довірливе спілкування із однолітками із використанням інтерактивних форм навчання з метою формування знань умінь та навичок, розвитку ціннісних орієнтирів та запобігання негативних явищ [48, c. 162].

При роботі за принципом «рівний-рівному» потрібно враховувати наступні моменти:

•Залучення до діяльності має базуватися на добровільній згоді учасників та при повній інформованості про проект;

•Молоді люди повинні працювати у співпраці з досвідченими фахівцями;

•Етапу безпосередньої діяльності повинно передувати навчання майбутніх тренерів, пояснення специфіки методу та уточнення мети роботи;

•Робота за методом «рівний-рівному» має бути підкріплена супервізією та заохоченням позитивних результатів.

Розповсюджена в українських школах методика навчально-виховної роботи рівний-рівному переважно використовується в роботі з дітьми і молоддю віком 12-18 років і передбачає досить високий ступінь молодіжної її популярність у сучасній інформаційно-просвітницькій роботі довела, що набуття і закріплення навичок здорового способу життя і безпечної поведінки відбувається значно ефективніше в ході спілкування підлітків між собою [61, c. 31].

Розуміючи потребу залучення молоді до формування здорового способу життя, Міністерство освіти і науки України спільно з ПРООН/ЮНЕЙДС ініціювали розробку Концепції освіти рівний-рівному щодо здорового способу життя (ЗСЖ) серед молоді України . Метою впровадження цієї концепції в освітню практику є сприяння підвищенню розуміння дітьми й молоддю переваг ЗСЖ через про роботу з формування системи життєвих принципів, стимулювання молоді до самостійного й усвідомленого вибору життєвих позицій, сприяння визначенню шляхів позитивної соціалізації, формування знань, умінь та навичок ЗСЖ і запобігання негативній поведінці за допомогою методу освіти рівний-рівному.

Зауважимо, що до середини XIX ст. метод освіти рівний-рівному не розглядався як самостійний метод навчання, хоча й використовувався в європейській школі і у країнах Західної Європи та Північної Америки. У наш час в освітній практиці західної школи методика є однією з найбільш поширених і використовується в початковій, середній та вищій школі, у соціальній роботі за місцем проживання [28, c. 41].

Особливо ефективною методика виявилася в ході просвітницької роботи щодо запобігання негативним явищам.

У вітчизняних науковців і практиків інтерес до методу взаємонавчання, що лежить в основі сучасної методики коли теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л.С.Виготського заклала основи його широкого використання. Про ефективність методу взаємонавчання свідчить практичний досвід роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків. За радянських часів метод взаємонавчання активно застосовувався у вітчизняній школі: у вихованні через колектив; під час бригадного та группового методів навчання, закріплення за невстигаючим учнем кращого учня; у роботі вожатих, учнівських комісій, громадських дитячих організацій; у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.

Отже, в контексті історичного розвитку освіти в Україні можна вважати, що попередній багаторічний досвід заклав міцний фундамент для розвитку і впровадження методики рівний-рівному в сучасних умовах. І справді, в сучасній системі національної освіти методика застосовується в діяльності комітетів самоврядування учнівської та студентської молоді, у розвитку руху учнівського лідерства (лідер класу, школи, дитячих та молодіжних громадських організацій) тощо. Вона популярна і в системі соціальних служб для молоді та інших організаціях, які реалізують державну молодіжну політику через діяльність спеціалізованих формувань за місцем проживання.

Методика рівний-рівному це сукупність способів передачі достовірної, значущої інформації молоді через довірливе спілкування на рівних з метою самовдосконалення особистості. Перевага методики рівний-рівному в тому, що головну участь у поширенні знань бере сама молодь, а підліткове середовище є природним соціокульним середовищем для однолітків, доступність до якого дорослим обмежена віком, соціальним статусом, мовою, стилями комунікації й ефективністю впливів [10, c. 12].

У вітчизняній практиці освіти і соціальної роботи з молоддю поширений погляд на методику навчання ровесників ровесниками як на спосіб навчально-виховного впливу на підлітків. Насправді ж таке навчання є процесом, який доповнює вже існуючий обмін інформацією між підлітками.

Методика реалізується через таку послідовність кроків:

) оцінка необхідності і можливості використання технології навчання ровесників ровесниками в конкретному регіоні стосовно певної проблеми;

) підбір, підготовка і команди дорослих фахівців з навчання ровесників ровесниками;

) розробка, адаптація методичних та навчальних матеріалів;

) відбір підлітків для участі в тренінгах із підготовки їх до роботи зі ровесниками;

) навчання, підготовка підлітків для роботи з ровесниками (проведення тренінгів);

) організація роботи ровесників із ровесниками;

) діяльність щодо мотивації та підтримки;

) моніторинг діяльності, розвиток проекту [22, c. 61].

Таким чином, молодіжна участь у формуванні здорового способу життя може сприяти зміні поведінкових установок у молодіжному середовищі та більш усвідомленому вибору способу життя та навіть компанії. Крім того, не останню роль відіграє те, що цей метод роботи не вимагає значних фінансових витрат, оскільки базується на волонтерській участі. Це комплексний метод роботи, який вимагає значної підготовки та супроводу.

Набутий досвід дозволяє стверджувати, що метод рівний -рівному вже має певні надбання в системі освіти і специфіку впровадження його в нашій країні. Він сприятиме подальшій розбудові як національної освіти, так і демократичних і гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участь молоді в просвітницькому процесі ознаменує новий етап у реформуванні всієї системи національної освіти й превентивної діяльності.

Висновок до І розділу

Сьогодні Україна - це держава, де ВІЛ-інфекція/СНІД - соціальна проблема. Близько 1% населення України інфіковано на ВІЛ/СНІД. Україна має найвищий показник по темпам поширення ВІЛ-інфекції у державах Західної та Східної Європи та держав СНД. Відповідно, держава підтримує і фінансує профілактичні заходи для перемоги над ВІЛ/СНІД.

Поширене розуміння профілактики соціально небезпечних хвороб як такої, що може здійснюватися на трьох рівнях - первинному (широка робота з усім населенням), вторинному (робота з найбільш уразливими групами) і третинному (допомога тим, хто вже має ту чи іншу проблему, аби зупинити поширення хвороби чи негативнее явище надалі).

Первинна профілактика спрямована на те, щоб сформувати здоровий спосіб життя та запобігти першій спробі вживання наркотиків й алкоголю, попередити інфікування ВІЛ.

Вторинна профілактика орієнтована на осіб, які мають вищі ризики інфікування соціально небезпечними хворобами, зокрема ВІЛ. Проблема здійснення вторинної профілактики в Україні полягає в тому, що вона покладається переважно на громадські організації і ними ж здебільшого фінансується.

Досвід зарубіжних країн і уже наш досвід показали, що досить ефективним методом реалізації профілактичних завдань є робота з групами ризику за принципом «рівний-рівному». „Рівний -рівному” - це спосіб передачі достовірної, соціально значущої інформації підростаючому поколінню через довірливе спілкування із однолітками із використанням інтерактивних форм навчання з метою формування знань умінь та навичок, розвитку ціннісних орієнтирів та запобігання негативних явищ.

Отже, працюючи за принципом «рівний-рівному» ми маємо можливість на рівних поговорити про одну спільну проблему і можемо разом знайти реальний вихід із пробемної ситуації, що склалася.

ІІ. Особливості реалізації вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу методом рівний-рівному

.1 Методологічні та практичні основи роботи громадських організацій, що використовують метод рівний-рівному

У квітні 2006 року за підтримки UNAIDS в Україні була створена «Дорожня карта щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 року».

В Україні існують національні показники моніторингу та оцінки ефективності заходів, що забезпечують контроль стану епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу - Наказ МОЗ № 870 від 28.12.2007 р. (наведені в Наказі показники відповідають показникам ССГАООН) [1, c. 16].

.02.2009 року прийнято Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки», який містить детальний опис цільових показників, відповідних завдань та заходів, відповідальних та джерел фінансування.

Узгоджені цільові показники відображають комплексний характер заходів, що вживаються різними секторами українського суспільства з метою подолання концентрованої епідемії ВІЛ/СНІДу. Показники передбачають заходи, спрямовані на ключові групи населення.

.07.2010 року рішенням Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу затверджено Національний операційний план (НОП) на 2011-2013 роки, заснований на «Загальнодержавній програмі забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки» [3, c. 44].

У розробці НОП взяли участь більше 100 партнерів, серед яких 50 представників з регіонів. НОП створено на підставі 27 регіональних операційних планів (РОП). На основі регіональних цільових показників було розроблено кількісні цільові показники для НОП на 2011 - 2013 рр.

В Україні продовжує розвиватися епідемія ВІЛ-інфекції. Оціночний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України становить 1,63 %. (Розпорядження Кабінету міністрів від 28.05.2008 № 728 Р).

Згідно з міжнародним досвідом своєчасне призначення антиретровірусного лікування, забезпечення комплексного догляду та підтримки, соціального обслуговування ЛЖВ сприяє збереженню людського потенціалу та соціального капіталу суспільств, забезпечує можливість сталого людського розвитку і уникнення соціально-економічних, демографічних та гуманітарних криз, пов’язаних зі стрімким розвитком ВІЛ/СНІДу серед найактивніших в соціально-економічному та демографічному плані верств суспільства.

Забезпечення належної якості життя ВІЛ-позитивних та осіб, які мають високий ризик інфікування, збереження людського потенціалу та сталого розвитку суттєво залежить від наявності стандартів якості соціальних та медичних послуг [22, c. 34].

У світі розроблено та впроваджено різноманітні моделі соціальних закладів у громаді, які враховують як загальні підходи до організації догляду в громаді, так і необхідність надання ЛЖВ спеціально призначених для них послуг. Протягом останніх років в Україні чимало зроблено для відродження традицій доброчинності, розвитку догляду в громаді. Однак це лише перші кроки у формуванні цілісної мережі закладів, потрібних для повноцінного, а не фрагментарного догляду і соціальної підтримки різних груп клієнтів соціальної роботи, зокрема ВІЛ-позитивних людей. Активна роль у цьому процесі належить недержавним організаціям, передовсім тим, що обстоюють права клієнтів на якісні послуги, різноманітним групам само- та взаємодопомоги, волонтерам.

Громадський центр (ком'юніті-центр) комплексної допомоги ЛЖВ - особлива форма організації надання послуг у місцевих територіальних громадах; агенція, що надає консультаційно-інформаційну допомогу, догляд та підтримку людям, які живуть із ВІЛ/СНІДом, їхнім сім'ям та близькому оточенню через упровадження спектру психологічних, соціальних, юридичних, інформаційних та медичних послуг.

Ком'юніті-центри як форма надання послуг ВІЛ-позитивним людям мають на меті задоволення значної кількості потреб людей із ВІЛ-позитивним статусом і забезпечення їм всебічного догляду та підтримки.

В сфері надання медичних та соціальних послуг ЛЖВ спільно працюють міжнародні та вітчизняні громадські організації. В нашій державі величезна робота проводиться громадськими організаціями щодо соціально-психологічного супроводу хворих на ВІЛ/СНІД. Враховуючи, що програми догляду та підтримки ВІЛ-позитивних осіб та осіб, хворих на СНІД, реалізують насамперед неурядові організації, є необхідність координації та стандартизації цієї діяльності. Впровадження єдиних методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг ЛЖВ, забезпечить стабільність такої роботи, підвищення якості послуг, що надаються, збереження їх комплексного характеру, а також координацію діяльності суб’єктів різних форм власності щодо надання соціальних послуг у цій сфері. Відповідно під час діяльності громадських організацій реалізовані норми:

Закон України від 24.06.2004 № 1891-IV «Про соціальні послуги» (із змінами);

Закон України від 19.11.1992 року “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Закон України від 24.02.1994 року “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.

Закон України від 12.12.1991 року “Про запобігання захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” (зі змінами).

Клінічні протоколи АРТ ВІЛ-інфікованих у дорослих та підлітків, які затверджені наказом МОЗ України від 13.04.2007 №182 “Про затвердження клінічних протоколів”.

Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 року №264.

Наказ МОЗ України від 04.08.2004 №394 “Про розширення АРТ хворих на ВІЛ-інфекцію /СНІД в Україні”.

Дорожня карта щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 р.: квітень 2006р [14, c. 68].

Таким чином по Україні і зокрема в м. Хмельницькому створено громадські організації, які займаються вторинною профілактикою ВІЛ/СНІДу за методом «рівний-рівному». Прикладом такої організації є Громадський центр по роботі з наркозалежною молоддю, на базі якого відбувається підготовка працівників та волонтерів для роботи з ЛЖВ.

Основне призначення діяльності громадського центру - покращення якості життя. З-поміж його завдань можна відзначити такі: залучення нових членів, зміна їхнього соціального статусу, налагодження партнерських стосунків, надання послуг для поліпшення психоемоційного стану та підвищення професійного рівня клієнтів, надання їм юридичної допомоги, навчання клієнтів і волонтерів, організація дозвілля, підвищення професійного рівня співробітників, підвищення поінформованості щодо питань ВІЛ/СНІД. Центр спрямовує свою роботу на створення терапевтичного середовища для людей із ВІЛ/СНІДом, стимулювання їхньої соціальної діяльності, реалізацію прав та можливостей.

Діяльність центру грунтується на комплексному підході до надання допомоги, що відповідає потребам людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом. Оскільки встановлення ВІЛ-позитивного статусу має наслідком низку змін та порушень у фізичному та психічному стані здоров'я людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом, порушення їхніх прав та дискримінації з боку стспільства, то центр, відповідно, надає можливість клієнтам розв'язувати ш проблеми, забезпечуючи всебічну допомогу тим, хто її потребує.

Теоретико-методологічною основою організації роботи центрів є: - системний підхід (грунтується на ідеї, шо задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують. Сім'ю можна розглядати як систему, всередині якої існують стосунки між подружжям, дітьми і родичами, а сама вона взаємодіє з різноманітними соціальними інститутами - державою, системою освіти і виховання, економічними та іншими організаціями. Допомога полягає у виявленні факторів оточення клієнта, фіксації впливу на нього інших людей, а також соціальних факторів:

гуманістичний підхід (вбачає головні резерви в особистості самої людини, у початково закладених у ній силах добра, психічного здоров'я і бажання до самовдосконалення. Клієнтам відводять роль активних творців власного життя, стиль якого може бути обмежений тільки фізичними або соціальними впливами. Допомога у виборі стратегії дій для клієнта має орієнтуватися на його пошук власного життєвого призначення);

кризове втручання (модель соціальної роботи, орієнтована на допомогу клієнтові, який перебуває в стані глибокої і гострої психологічної кризи та якому необхідне оперативне втручання для виведення з дезадаптивного стану);

зосереджена на завданні модель (пропонує концептуальну структуру діяльності - чітку послідовність діагностики проблеми клієнта та роботи з нею; допомагає практичним працівникам усвідомити, яким саме чином будувати процес безпосередньої роботи з клієнтом). Сьогодні громадські центри комплексної допомоги ЛЖВ працюють за двома основними

напрямами - немедичний догляд і підтримка ЛЖВ (позалікарняний догляд, догляд на дому) та клубна діяльність (консультації, дозвілля, навчання, спілкування тощо, послуги, що надаються переважно у самому центрі). Роботу організовано таким чином, щоб кожен охочий міг відчути у центрі підтримку, допомогу і розуміння, знайти нових друзів і просто провести вільний час із користю для себе та інших.На сьогодні в Україні діє низка громадських центрів - у Києві, Полтаві, Одесі, Чернігові, Кривому Розі, Хмельницькому, Миколаєві та Сімферополі, а також денні центри для ВІЛ-позитивних дітей. Створення цих громадських центрів - частина проекту, який підтримав Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» за фінансової підтримки Глобального Фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією. Реалізує цей проект «Всеукраїнська мережа людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом [18, c. 97].

На думку клієнтів центрів, до найпоширеніших послуг належать: соціальний супровід, консультації юриста, психологічні консультації, інформаційні заняття, організація дозвілля, волонтерський рух. Для роботи в центрах (як соціальних працівників, консультантів, менеджерів) залучають переважно осіб, які перебувають «у проблемі», тобто ВІЛ-позитивних. Проте сьогодні в центрах надають спеціалізовані консультації й такі фахівці, як юрист, психолог, лікар-інфекціоніст, педіатр, котрі можуть не мати ВІЛ-позитивного статусу. За відсутності потрібних фахівців клієнтів перенаправляють до відповідних закладів, з якими часто налагоджуються добрі партнерські стосунки.

У забезпеченні якості наданих послуг вагому роль відіграє розташування громадських центрів. На думку представників цих організацій, таку соціальну службу бажано розмішувати окремо від житлового будинку, щоб не виникало складнощів із мешканцями і клієнти могли почуватись комфортніше. Для запобігання туберкульозу в центрах доречно використовувати спеціальні лампи, які очищують повітря. Роботу бажано організовувати в приміщенні хоча б із трьох кімнат: однієї консультаційної, однієї офісної та великої кімнати для проведення групових занять і організації дозвілля.

Більшість громадських центрів працюють з 930 або 1000 до 2000 упродовж робочого тижня, а також у суботу вдень; неділя зазвичай - вихідний. Такий розклад роботи обумовлено потребами та можливостями клієнтів, які здебільшого працюють і можуть відвідувати центр або після роботи, або у вихідні.

Основна діяльність, на яку спрямована робота громадського центру, передбачає:

Розширення доступу до медичної допомоги та психологічної підтримки ВІЛ-інфікованих;

Підвищення рівня знань з питань життя з ВІЛ, формування відповідального ставлення до власного здоров'я та лікування у ВІЛ-інфікованих;

Впровадження програми позитивної профілактики для ВІЛ-позитивних, що знижує рівень захворюваності опортуністичними інфекціями та сприяє активному залученню ЛЖВ у профілактичну роботу за методом рівний-рівному.

Задля досягнення поставленої мети громадським центром впроваджено наступні заходи:

. Формування прихильності до АРТ та відповідального ставлення до процесу лікування:

. Індивідуальне консультування ВІЛ-інфікованих щодо готовності до лікування та тренування на вітамінах.

. Забезпечення інфікованих, які готуються до прийому АРТ тренувальними наборами, до яких входять коробочка для препаратів, таймер, вітаміни, лист, в якому фіксуються час прийому та проблеми, які виникли в процесі (спізнення, пропуски та ін.).

. Розробка Щоденника прихильності до АРТ та забезпечення ними ВІЛ-інфікованих, які готуються до лікування,

. Розробка тренінгового курсу з формування прихильності до АРТ, який складається з семи занять та проведення семінарів-тренінгів

. Підготовка консультантів з числа клієнтів громадського центру за принципом „рівний-рівному”, мобілізація потенціалу клієнтів центру.

. Організація і розвиток груп психологічної підтримки для ВІЛ-інфікованих клієнтів.

. Проведення індивідуальних консультацій.

. Забезпечення індивідуальними засобами гігієни та захисту.

. Забезпечення доступу до лабораторної діагностики.

. Забезпечення клієнтів інформаційними матеріалами.

. Мобілізація творчого потенціалу клієнтів шляхом створення волонтерського театру.

. Проведення масових заходів (акцій):

День солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД;

День пам'яті людей, що померли від СНІДу;

Спортивні змагання під девізом «Спорт проти СНІДу» (футбол, шахи, настільний теніс).

За період діяльності Громадського центру завдяки проведеним заходам, клієнти оволоділи достовірною інформацією та практичними навичками стосовно життя з ВІЛ та дотримання режиму лікування, що значно покращить їх якість життя та попередить виникнення та розповсюдження резистентних форм вірусу.

В центрі з’явилися підготовлені консультанти з числа колишніх клієнтів за принципом „рівний-рівному”, які можуть надати допомогу іншим ВІЛ-інфікованим клієнтам Центу, які її потребують, в будь-який час.

Формування активної життєвої позиції у ВІЛ-інфікованих клієнтів стало важливим моментом ресоціалізації та майбутньої соціальної адаптації у сучасному суспільстві.

Завдяки проведеним семінарам, зменшився рівень стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих, зменшився рівень психоемоційної напруги серед ВІЛ-інфікованих клієнтів.

Для досягнення позитивного результату в зазначеному напрямку необхідна сформована й досвідчена у цій сфері діяльності мультидісциплінарна команда фахівців, взаєморозуміння з партнерськими організаціями та установами, а також достатня матеріальна база.

Можна відмітити, що позитивним досвідом діяльності Громадського центру ми вважаємо те, що протягом декількох років роботи клієнти займали активну життєву та соціальну позицію, проходили реабілітацію і не поверталися до кримінального способу життя, а влаштовувалися на роботу, а іноді продовжували працювати у соціальній сфері, як консультанти «рівний-рівному».

Тим не менше, важливо також відмітити й ті проблеми з якими частіше за все доводиться стикатись під час реалізації заходів.

Перше, що варто відмітити, це те, що більшість з ВІЛ-інфікованих займають пасивну життєву позицію, звикають до того, що хтось інший відповідає за них та керує їх лікуванням та життям взагалі. Пасивне ставлення також негативно позначається не тільки на стані їхнього здоров’я, але й їх подальшій соціальній адаптації та ресоціалізації

Саме тому, одним з важливих завдань діяльності Громадського центру є не тільки формування відповідального ставлення ВІЛ-позитивних клієнтів до свого здоров’я та процессу лікування, але й мобілізація їх внутрішнього потенціалу та впровадження програми позитивної профілактики.

Головними векторами до успіху в даній діяльності є, по-перше, те, що команда працівників проекту складається з досвідчених у цій сфері діяльності фахівців різного рівня й освіти, які користуються довірою і повагою з боку клієнтів проекту. Кожен з членів команди розуміє, наскільки соціально відповідальною є дана робота, та завжди пам'ятає, що працівники Центру роблять суспільну й корисну справу.

По-друге, ключем до успіху є робота працівників з числа колишніх клієнтів які працюють за методом «рівний-рівному» а також налагоджена співпраця та взаєморозуміння із Хмельницьким СНІД-центром.

Отже, громадський центр поєднує широкий спектр послуг, спрямованих на комплексне задоволення потреб спільноти ЛЖВ. Його працівники мають необхідні знання для роботи з ВІЛ-позитивними людьми, працюють за принципом «рівний-рівному». У процесі роботи з клієнтами оцінюються потреби та ефективність проведеного втручання, реєструються позитивні зміни в житті клієнта. Центри можна вважати успішною моделлю комплексної допомоги ВІЛ-по-зитивним людям для поширення її у регіонах України.

.2 Результати профілактичної роботи за методом «рівний-рівний» із статевими партнерами ВІЛ-інфікованих СІНів

В Хмельницькому Громадському центрі, що працює з наркозалежними відбувається паралельно робота і з їхніми статевими партнерами з метою здійснення вторинної профілактики поширення ВІЛ/СНІД. Роботу Центру ми опрацювали і маємо можливість подати у даному дослідженні її результати.

Переважна більшість статевих партнерів СІН (76%) - жінки, що цілком відповідає частці чоловіків у популяції споживачів ін'єкційних наркотиків (75%) і вказує на те, що СІН запросили до опитування сексуальних партнерів протилежної статі.

Частка СПСІН у віці до 19 років становить 5%. Частка СПСІН у віці 20-24 роки становить 12% у порівнянні з 11% серед СІН. Частка респондентів у віці 25-34 роки серед СПСІН становить 43%, відповідно серед СІН - 41,5%, частка респондентів у віці від 35 років також є статистично однаковою в обох вибірках: 40% проти 46%, статистична відмінність - незначуща.25% опитаних СПСІН становлять респонденти, що ніколи не були одруженими і не проживають разом із сексуальним партнером, а 75% проживають з постійним партнером, причому тільки одна п'ята є одруженими, а решта - перебуває в незареєстрованому шлюбі. Такий розподіл цілком відповідає структурі масиву СІН.

СПСІН запитували про те, як довго вони мали статеві контакти з СІН. Оскільки СІН є групою ризику, то можна припустити, що тривалість знайомства з ними спричиняє більш небезпечну поведінку СПСІН - вживання алкоголю, наркотиків та незахищений секс. Тому поведінкові параметри і захворюваність на ІПСШ та інфікування ВІЛ проаналізовані в залежності від тривалості сексуальних контактів з СІН

В Громадському центрі регулярно клієнти користуються послугами профілактичних програм: отримують чисті шприци, презервативи, інформаційні матеріали. Обовязково, щодня в Центрі працює соціальний працівник який надає консультативні послуги за принципом «рівний-рівному». Охоплення профілактичними програмами статевих партнерів СІН маємо змогу оцінити за такими показниками, як отримання презерватива та знання, про те, де можна пройти тестування на ВІЛ.

Усього 5% від усіх опитаних (33 особи) повідомили про те, що протягом останніх 12 місяців отримували безкоштовно презервативи та знають, де можна пройти тестування на ВІЛ. Це в 9 разів менше, ніж частка охоплення профілактичними програмами СІН (46,5%), незважаючи на той факт, що для розрахунку показника охоплення для СІН ставиться ще одне запитання - про безкоштовне отримання шприців, яке могло знизити показник охоплення в порівнянні із статевими партнерами СІН.

У той же час майже 78% опитаних знають, де можна пройти тестування на ВІЛ. Оскільки на запитання про місце, де можна пройти тест на ВІЛ, відповіли всі респонденти, то маємо можливість провести більш детальний аналіз відповідей на це запитання. Нижче в табл. 2.1 наводимо розподіл відповідей на це запитання в залежності від віку та часу знайомства з СІН.

соціальна хвороба профілактика

Таблиця 2.1

Розподіл відповідей на запитання «Чи знаєте, куди слід звернутися, якою хочете пройти тест на ВІЛ?» в залежності від віку та стажу знайомства з СІН

Аналізуючи дані таблиці, слід зазначити, що рівень знань про те, де можна пройти тестування на ВІЛ, є найнижчим серед наймолодших респондентів (63%), статистично значуща відмінність спостерігається за усіма іншими віковими групами, окрім найстаршої. Найбільш обізнаними виявилися респонденти у віці від 25 до 29 років: 87% цієї вікової підгрупи знають, де можна пройти тестування на ВІЛ.

Дані свідчать, що серед тих респондентів, які мають стосунки із СІН менше року, суттєво більше обізнаних щодо місць, де можна пройти тест на ВІЛ, ніж серед інших груп. Відповідно, ті, хто має стосунки із СІН 5 років і більше, продемонстрували найнижчий рівень обізнаності щодо місць, де можна пройти тестування.

Серед хвороб, якими опитані СПСІН хворіли протягом останніх 12 місяців, найбільш поширеними виявилися гепатит С (5%), гонорея (5%), туберкульоз (4%); найменш поширеними - хламідіоз (2%) та гонорея (1%). Структура захворюваності серед СІН має подібний характер, за винятком захворюваності на туберкульоз, яка є більше поширеною саме серед СІН. Більшість випадків захворювання на різні інфекції мають досить високу кореляцію між собою, що свідчить про те, що респонденти хворіли одразу на декілька хвороб протягом останніх 12 місяців. Значущих відмінностей за статтю і віком не було виявлено. Також не було виявлено значущих відмінностей за місцем проживання. Проте була виявлена залежність між захворюваннями протягом останніх 12 місяців і вживанням наркотиків протягом життя. Розподіл відповідей на запитання щодо захворювань протягом останніх 12 місяців серед усіх респондентів та в залежності від досвіду вживання наркотиків, наведений у табл. 2.3 та 2.4.

Таблиця 2.3.

 Розподіл відповідей на запитання «Чи були у Вас за останні 12 місяців такі захворювання...?», відсотки

Таблиця 2.4.

«Чи були у Вас за остани 12 такі захворювання?», розподіл за вживанням наркотик СПСІН, які вживали коли-небудь наркотики ін'єкційним шляхом

Можна помітити, що захворюваність серед тих СПСІН, котрі коли-небудь вживали наркотики, є подібною до захворюваності СІН. Зокрема, серед тих, хто вживав наркотики ін'єкційним шляхом, захворюваність туберкульозом вища приблизно у 25 разу (7% проти 2,5% серед тих, хто не вживав наркотики, відмінність значуща на рівні 5%). Так само серед тих, хто вживав наркотики, вищий рівень захворюваності на гонорею (7% проти 2,5% серед тих, хто не вживав наркотики, відмінність значуща на рівні 5%). Усі інші відмінності виявилися незначимими.

Серед тих, хто мав ті чи інші захворювання протягом останніх 12 місяців (від 14 респондентів, хворих на хламідіоз, до 33 респондентів, хворих на гепатит С), більшість проходили лікування протягом тих же 12 місяців. Найбільший відсоток тих, хто лікував свої хвороби, є серед хворих на сифіліс (100%). У цілому всі венеричні хвороби лікувалися на рівні 92-98%, тільки генітальний герпес лікували 68% респондентів (13 з 19 хворих респондентів). Разом з тим, рівень лікування гепатитів В і С перебуває на рівні 76% і 78% відповідно

Таблиця 2.5.

Кількість днів, шо минають, від появи перших проявів хвороби

Більшість із тих, хто лікував свої захворювання протягом останніх 12 місяців, зверталися або до дерматовенерологічного диспансеру, або до жіночих консультацій, або до інших лікувальних установ (90-99% зверталися з метою лікування венеричних захворювань та гепатитів В і С до медичних установ), тоді як самостійно лікувалися лише одиниці. Проте у випадку з генітальним герпесом самостійно лікували хворобу близько 40% (5 респондентів з 13, які лікували свої хвороби).

Серед тих факторів, які найчастіше заважали респондентам пройти діагностику, перше місце посідає висока вартість обстежень (14%), висока вартість ліків (11%), необхідність додатково оплачувати «послуги лікаря» (8%), вороже або осудливе ставлення з боку медперсоналу (8%); найменше заважали незручний графік роботи медичних установ (1%) і незручне роз­ташування медичних установ (2%). Статистично значущих відмінностей за статтю і віком не помічено. Виявилися статистично значущими відмінності лише між регіонами. При цьому більшість (51%) респондентів вказали, що їм нічого не заважало пройти медичне обстеження на ІПСШ.

Таблиця 2.6.

Розподіл респондентів за факторами, які заважали пройти діагностику і лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом, відсотки СПСІН, які вживали коли-небудь наркотики ін'єкційним шляхом СІН

Подальший аналіз факторів, які заважали пройти тестування, можна умовно розбити на дві категорії:

) фінансові питання;

) питання, пов'язані зі сприйняттям респондентами самої процедури діагностики та лікування.

Таблиця 2.7

Розподіл респондентів за факторами, які заважали пройти діагностику і лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом, в залежності від місця проживання, відсотки

Друга група факторів пов'язана з індивідуальним сприйняттям діагностування або ж негативним попереднім досвідом діагностування. Зокрема, в місті Хмельницькому найбільше скаржилися на неможливість пройти діагностування анонімно (33%), вороже або осудливе ставлення медперсоналу (30%), на тривалість виконання обстежень (28%), на тривалість курсу лікування (18%). Так само для небагатьох респондентів з міст Хмельницької області виявилися незручними розташування медичних установ (6%) та графік роботи медичних установ (2,5%), тоді як в районних центрах ці фактори взагалі не називали, або, як жителі без реєстрації, відмітили лише незручність розташування медичних установ (2%).

Серед опитаних 77% знають, де пройти тестування на ВІЛ у разі потреби. 81% повідомили, що в них є можливість пройти тест анонімно. 85% опитаних вважають, що тестування є для них доступним. У цілому ці дані не відрізняються від результатів опитування СІН: 79% серед СІН знають, де пройти тестування на ВІЛ, 80% повідомили, що в них є можливість пройти тест анонімно, 81,5% СІН вважають, що тестування є для них доступним. Значущих відмінностей за статтю і віком не було виявлено.

Таблиця 2.7.

Тестування на ВІЛ, розподіл за статтю, віком, вживанням ін'єкційних наркотиків, відсотки

Серед партнерів СІН 89 респондентів (15% від загальної кількості) вважали, що тестування є для них недоступним, або мали труднощі з відповіддю на це запитання. Причиною недоступності тестування на ВІЛ серед цієї категорії називалася: відсутність знання про те, до кого можна звернутися (58%), відсутність знання про те, де знаходиться пункт або центр, де можна пройти тестування (18%), відсутність коштів на тестування (16%) та побоювання розголошення свого статусу (11%).

% опитаних звертались до спеціалізованих установ з метою проходження тестування на ВІЛ. 45% з усіх опитаних СПСІН проходили тестування на ВІЛ, що цілком відповідає рівню тестування серед СІН - 46%.

Серед чоловіків рівень тестування дещо вищий, ніж серед жінок, проте дане узагальнення є статистично значимим лише на рівні 10%. Серед вікових груп виділяється група 16-24 років, яка має удвічі нижчий рівень тестувань, ніж старші групи (23% проти 46-56,5% у групах від 25 років і старше, відмінність значуща лише між наймолодшою групою і старшими групами).

Серед тих респондентів, які вживали наркотики ін'єкційним шляхом, рівень тестування сягає 51% проти 39% у тих, хто не вживав ін'єкційні наркотики, відмінність є статистично значимою на рівні 1%.

З 273 респондентів, які проходили тестування, 42,5% проходили його протягом останніх 12 місяців. 97% усіх, хто проходив тестування будь-коли, отримали свої результати. Із 273 респондентів тільки 241 (88%) погодилися повідомити свій статус. Із 241 респондента, які погодилися повідомити про свій статус, 29% заявили про свій ВІЛ-позитивний статус (69 респондентів), 71% (172 респонденти) - про свій ВІЛ-негативний статус. Оскільки кількість тих, хто повідомив про свій статус, є досить малою, не вдалося знайти статистично значущих відмінностей за статтю, віком та місцем проживання. 67 респондентів із 69 з ВІЛ-позитивним статусом повідомили, що вони стоять на обліку в центрі СНІДу.

% з протестованих отримали дотестову консультацію, а 72% отримали післятестову консультацію.

Щодо знання серологічного статусу свого партнера-СІН, то 52% (319 респондентів) повідомили, що знають, 44% - не знають, ще 4% вагалися з відповіддю. Із 319 респондентів, які знають ВІЛ-статус своїх партнерів, 270 погодилися повідомити про це: із цих 270 опитаних 28,5% (76 осіб) мають ВІЛ-позитивних партнерів, 71,5 % - ВІЛ-негативних партнерів. Як бачимо, відсоток тих, чий ВІЛ-позитивний статус був відомий респондентам перед проведенням дослідження, серед самих опитаних і їхніх партнерів-СІН є фактично однаковим - 29% і 28,5%, відповідно.

Переходячи до результатів зв'язаного дослідження, зазначимо, що 25% опитаних виявилися ВІЛ-інфікованими (152 респонденти з 609 опитаних). Для порівняння: у шести містах серед СІН, котрі могли запросити своїх партнерів до дослідження, показник становив 29%, що не набагато більше, ніж серед СПСІН, відмінність є статистично не значимою. Нижче в табл. 5.2.2 представлено дані про те, яким чином співвідносяться самодекларований статус респондентів і статус за результатами зв'язаного дослідження.

Таблиця 2.8

Самодекларований ВІЛ-статус та ВІЛ-статус підтверджений результатами зв'язаного дослідження, відсотки

Виявилося, що 6% (4 випадки) самозадекларованих ВІЛ-статусів не були підтверджені результатами зв'язаного дослідження. Разом з тим, було виявлено 10 нових випадків зараження (6% від загальної кількості самодекла-рованих негативних ВІЛ-статусів).

Для того щоб дізнатися, як багато СПСІН не знали про свій позитивний ВІЛ-статус, ми простежили також частку тих, хто знав про свій ВІЛ-статус, серед усіх опитаних.

Таблиця 2.9.

ВІЛ-статус за результатами зв'язаного дослідження та ситуація перед дослідженням, відсотки

Ці дані (табл. 2.9.) показують, що серед 152 осіб, які є ВІЛ-інфікованими, 43% знали про свій ВІЛ-статус. 57% не знали, що вони є ВІЛ-позитивними через те, що попередній тест дав негативний результат (6,6%), через те, що вони не отримали його результатів (5,7%), а найчастіше - через те, що ніколи не проходили тестування (45%). Отже поведінка тих 78 осіб, котрі не знали про те, що є зараженими, є найбільш ризикованою. Серед СІН суттєво більше не знали про свій позитивний статус перед дослідженням - 68%.

У табл. 2.1.1. наведено розподіл ВІЛ-інфікованих за даними зв'язаного дослідження у різних групах.

Серед жінок відсоток інфікованих вище, ніж серед чоловіків (26% і 21%, відповідно), проте ці відмінності не є статистично значимими. У наймолодшій віковій групі (16-24 років) рівень інфікованості становить 15%, у групі 25-29 років - 21% (відмінність від попередньої групи є незначимою, р>0,05), у віковій групі 30-34 роки - 31% (відмінність від групи 16-24 років значуща на рівні 1%), у групі 35 і більше років - 28% (відмінність від групи 16-24 років значуща на рівні 1%).

Таблиця 2.1.1.

ВІЛ-статус за результатами зв'язаного дослідження, розподіл за статтю, віком, стажем споживання наркотиків, типом споживання наркотики

Серед тих партнерів, котрі вживали коли-небудь наркотики ін'єкційним шляхом у два рази більше інфікованих, ніж серед тих, котрі не вживали наркотиків ін'єкційним шляхом (36% проти 15%, відмінність значуща на рівні 1%).

Серед респондентів, які мають інфікованого (за результатами зв'язаного дослідження) партнера-СІН, утричі вищий рівень зараження, ніж серед тих, котрі мають ВІЛ-негативних партнерів-СІН (45,5% і 15%, відповідно, відмінність значуща на рівні 1%).

Отже, метод «рівний-рівному» виявився найкращим засобом використаним в процесі вторинної профілактики. Проаналізувавши діяльність Громадського центру ми визначили вплив ризикових факторів щодо поширення ВІЛ:

Частка ВІЛ-позитивних є більшою серед жінок через певні фізіологічні та соціальні фактори.

Ймовірність заразитися ВІЛ зростає з віком респондентів.

Ймовірність заразитися ВІЛ більша у тих партнерів СІН, які вживали ін'єкційні наркотики будь-коли у житті.

Більшу ймовірність заразитися ВІЛ мають ті респонденти, які мають ВІЛ-позитивних СІН-партнерів.

Ймовірність заразитися є тим більшою, чим довше СПСІН мав сексуальні контакти з СІН.

Використання презервативу зменшує вірогідність зараження ВІЛ.

У різних містах шанси зараження різні.

Провівши дослідження ми виявили основні фактори, які за якими проводиться профілактична робота із статевими партнерами ВІЛ-інфікованих СІНів: стать, вік, вживання ін'єкційних наркотиків у минулому, ВІЛ-статус партнера-СІН, тривалість сумісного життя із СІН, місто. Такі змінні, як використання презерватива під час останнього статевого акту, частота використання презерватива протягом останніх 90 днів, наявність випадкових партнерів та вживання алкоголю, виявилися не пов'язаними з ризиком зараження ВІЛ.

Шанси заразитися порівнювалися таким чином:

)        шанси жінок заразитися ВІЛ по відношенню до шансів заразитися для чоловіків;

)        усі вікові групи порівнювалися з віковою групою 16-24 роки;

ті, хто вживав наркотики ін'єкційним шляхом, порівнювалися з тими, хто не вживав наркотики ін'єкційним шляхом;

ті респонденти, які мали ВІЛ-позитивного СІН-партнера, порівнювалися з тими, хто мав ВІЛ-негативного СІН-партнера;.

тривалість сексуального співжиття СПСІН з СІН: групи «1-2 роки», «2-5 років», «більше 5 років» порівнювалися з групою «до 1 року».

У першій моделі жінки мають майже удвічі вищу вірогідність бути зараженими ВІЛ, ніж чоловіки. З віком вірогідність зараження зростає, тільки ця тенденція не є прямолінійною. Найвищу вірогідність зараження має вікова група 25-34 років - вона у 2,2 разу частіше інфікується, ніж група 16-24 років. Група 35 і більше років має в 1,9 разу вищу вірогідність заразитися ВІЛ, проте це узагальнення статистично значиме на рівні 10%.

Майже втричі підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом.

У цілому ця модель показує таку схему зараження: жінки, старші респонденти і загалом споживачі ін'єкційних наркотиків (навіть якщо це було в минулому) мають вищу вірогідність бути інфікованим, ніж усі інші.

Таблиця 2.1.2.

Результати логістичної регресії статі, ввсу та ВІЛ-статусу партнера на ймовірність зараження ВІЛ коефіцієнти

Друга модель подає дещо іншу картину зараження. Жінки так само мають майже у два рази вищу вірогідність зараження, проте це узагальнення є статистично значимим на рівні 10%. Вік уже не відіграє статистично значимої ролі, але вживання наркотиків все так само майже втричі підвищує вірогідність бути інфікованим ВІЛ.

Разом з тим, у другій моделі ми можемо побачити вплив такого фактора, як наявність ВІЛ у близької людини (сексуального партнера-СІН). Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН підвищує вірогідність зараження майже в 5 разів. Той факт, що коефіцієнти для вікових груп стали незначимими після включення до рівняння змінної «наявність ВІЛ-інфікованого партнера», говорить про те, що СПСІН переважно були заражені статевим шляхом. Проте в цьому не можна бути абсолютно впевненим, адже половина опитаних (288 респондентів) вживали наркотики ін'єкційним шляхом раніше і могли заразитися від того самого партнера-СІН тільки через голку. Відсутність інформації про момент зараження також не дає можливості дізнатися, хто заразив кого, СІН - СПСІН чи навпаки. Деякі поведінкові змінні, проаналізовані в розділах 2 та 3, дають підставу припускати, що СПСІН, знайомі з СІН віднедавна, самі могли бути джерелом зараження СІН.

Тривалість сумісного життя з СІН є не значимим фактором (так само незначимими є використання презервативів під час останнього контакту, частота вживання презервативів протягом останніх 90 днів - в моделі ці змінні не показані).

У третій моделі, знову посилився фактор віку: зокрема, представники вікової групи 30-34 років мають удвічі більші шанси бути інфікованими, ніж групи 16-24 років. Вживання наркотиків ін'єкційним шляхом стабільно залишається значимим фактором, підвищуючи шанси бути інфікованим у три рази.

Позитивний ВІЛ-статус СІН сексуального партнера СПСІН так само залишається сильним фактором, підвищуючи шанси на зараження в 3-4 рази.

Тривалість сумісного життя, як і в другій моделі, не є значимим фактором (так само не значимими є вживання презервативів під час останнього контакту, частота застосування презервативів протягом останніх 90 днів - в моделі ці змінні не показані).

«Сексуальний шлях зараження» було ідентифіковано за допомогою аналізу респондентів по категоріях «вживали/не вживали наркотики ін'єкційним шляхом». Зокрема, вдалося з'ясувати, що в категорії тих, що не вживали наркотики ін'єкційним шляхом, але при цьому мали ВІЛ-позитивних партне-рів-СІН, рівень зараження становив 34% (33 респонденти). У категорії тих, що вживали наркотики ін'єкційним шляхом і при цьому мали ВІЛ-позитивних партнерів-СІН, рівень зараження становив 56% (відмінність є значимою на рівні 1%). Поки що це свідчить тільки про те, що ін'єкційні зараження є вагомим фактором передачі ВІЛ між партнерами. Разом з тим, на сьогодні немає достатніх підтверджень, що 34% заражень в категорії «не вживали наркотики ін'єкційним шляхом» є результатом тільки незахищених сексуальних стосунків.

Отже, узагальнюючи вище написані заходи, що охоплені профілактичною роботою в Громадському центрі ми можемо стверджувати, що 75% СПСІН - це жінки, що цілком відповідає частці чоловіків, які мали сексуальних партнерів, у популяції СІН шести міст- (75%), і показує те, що СІН запросили до опитування сексуальних партнерів протилежної статі. За віком, цивільним станом, освітою, родом зайнятості, місцем народження сексуальні партнери СІН практично не відрізняються від СІН.

Майже половина СПСІН вживали наркотики ін'єкційним шляхом будь-коли в житті, найпізніше - 4 місяці тому. 63% також вживали наркотики неін'єкційним шляхом. Оцінка частки тих, хто використовував нестерильний шприц під час останньої ін'єкції, серед сексуальних партнерів СІН, які у минулому вживали наркотики, є проблематичною, оскільки щоп'ятий з них не пам'ятає обставин останньої ін'єкції. Однак можна стверджувати, що цей показник напевно не є меншим, ніж серед СІН.

% опитаних мали сексуальні контакти з СІН менше п'яти років.

Переважна більшість опитаних (89%) відзначили, що їхні сексуальні партнери-СІН постійні. Група СПСІН, сексуальні зв'язки яких із СІН тривали менше року, практикує більш ризиковану поведінку, ніж пов'язані із СІН протягом довшого часу. Серед них більше тих, хто вживав наркотики будь-коли в житті, вони раніше розпочали сексуальне життя, частіше вживають алкоголь, мають більшу кількість сексуальних партнерів та більше випадкових і комерційних сексуальних зв'язків.

Сексуальна поведінка СПСІН є також дуже подібною до поведінки СІН. Приблизно половина тих та інших використовували презерватив під час останнього статевого акту, трохи більше 10% мали комерційних партнерів. Єдина відмінність полягає в тому, що СПСІН трохи частіше надавали платні послуги, а СІН - платили за сексуальні послуги.

Серед хвороб, якими опитані СПСІН хворіли протягом останніх 12 місяців, найбільш поширеними виявилися гепатит С (5%), гонорея (5%), туберкульоз (4%); найменш поширеними - хламідіоз (2%) та гонорея (1%). Протягом останніх 12 місяців СПСІН хворіли одразу на декілька хвороб: на гепатити В і С, хламідіоз і генітальний герпес.

Серед опитаних 77% знають, де пройти тестування на ВІЛ у разі потреби. 81% повідомили, що в них є можливість пройти тест анонімно. 85% опитаних вважають, що тестування є для них доступним. У цілому ці дані не відрізняються від результатів опитування СІН.

% з усіх опитаних СПСІН проходили тестування на ВІЛ, що цілком відповідає рівню тестування серед СІН - 46%. 11 % заявили про свій ВІЛ-позитивний статус. У результаті зв'язаного дослідження виявлено 25% позитивних тестів серед усіх опитаних сексуальних партнерів СІН.

% сексуальних партнерів СІН були зараженими ВІЛ, згідно з даними зв'язаного дослідження СІН у містах, де опитували їхніх сексуальних партнерів.

Жінки мають майже удвічі вищу вірогідність заразитися ВІЛ, ніж чоловіки.

З віком вірогідність зараження зростає, тільки ця тенденція не є прямолінійною. Найвищу вірогідність зараження має вікова група 25-34 років - її представники інфікуються у 2,2 разу частіше, ніж групи 16-24 років.

Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

.3 Робота із вторинної профілактики ВІЛ/СНІДу із статевими партнерами СІН за програмою «Втручання силами рівний-рівному» на громадському центрі «Нове життя»

Споживачі ін’єкційних наркотиків, які ведуть активне статеве життя, можуть мати одного або декілька партнерів, серед яких можуть бути, як споживачі ін’єкційних наркотиків, так і ті, що не вживають ін’єкційні наркотики взагалі. Статеві партнери СІН, які практикують небезпечні форми поведінки (не використання презервативу під час сексуального контакту) наражаються на великий ризик інфікування ВІЛ. Зважаючи на те, що статеві партнери СІН в свою чергу можуть мати статеві стосунки з іншими партнерами, то вони стають своєрідним «містком» росту епідемії серед інших груп населення.

У 2001 році Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка була здійснена перша спроба опитування груп-містків, таких як водії-далекобійники, донори, клієнти ЖКС, трудові мігранти, працівники сфери розваг та відпочинку. Але досі не існує достатньої кількості досліджень стосовно поширення інфікування ВІЛ серед статевих партнерів СІН, тому в даному дослідженні статеві партнери СІН будуть розглядатися як група, для якої буде розроблена окрема анкета для виявлення їх рівня знань щодо шляхів запобігання інфікуванню ВІЛ, та дослідження їх поведінкових практик.

Це допомагає вийти на представників латентних груп, таких як СІН та їх статевих партнерів, які не вживають наркотики ін’єкційним шляхом та забезпечити статистичну репрезентативність отриманих даних.

АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ОПИТУВАННЯ

АЛГОРИТМ ОТРИМАННЯ ВИНАГОРОДИ ЗА РЕКРУТИНГ РЕСПОНДЕНТІВ

Місця проведення опитування:

приміщення громадських організацій, зокрема громадський центр «Нове життя»;

Приміщення для проведення опитування відповідає наступним параметрам:

територіальна зручність для респондентів (респондент має легко та швидко знайти відібране приміщення, для респондента не повинно бути ніяких перепон, щоб потрапити до приміщення);

наявність телефону для зв’язку з організатором;

комфортність приміщення (для забезпечення конфіденційності інформації, зручності респондента та обмеження відволікань респондента);

приміщення складається з двох ізольованих кімнат (одна для проведення забору крові для тестування, інша для проведення опитування респондента).

Відбір респондентів:

Рекрутинг респондентів: Найбільш ефективною при реалізації вибіркової сукупності є використання методології RDS (respondent-driven sampling), тобто вибірки, що направляється і реалізується самими респондентами. За методикою RDS, респонденти діляться на дві категорії - первинні й вторинні.

Первинні респонденти - респонденти-СІН, рекрутинг яких здійснюється представниками різних структур, які мають доступ до цільової групи дослідження. Такими структурами є:

громадські організації, благодійні фонди (регіональне представництво ЛЖВ тощо);

пункти обміну шприців (стаціонарні, мобільні);

наркологічні диспансери;

центри профілактики та боротьби зі СНІД;

інфекційні відділення лікувальних установ;

центри соціальних служб для сімей, дітей та молоді (служби соціально-профілактичної роботи);

інші.

Первинні респонденти мають належати до різних соціальних груп, тобто мати відмінність за рівнем освіти, мобільністю (корінні, приїжджі),  рівнем матеріального забезпечення.

Основні критерії включення первинних респондентів:

один респондент жіночої статі;

один респондент віком 14-18 років;

один респондент зі стажем вживання наркотиків ін’єкційним шляхом менше, ніж два роки;

один респондент, який вживає «наркотики-стимулятори» (кокаїн, амфетаміни, метамфетаміни у вигляді порошку, метамфетаміни у вигляді розчину, меткатинон, катинон, метиледиоксиметамфетамін тощо);

наявність у респондента достатньої кількості близьких друзів та знайомих (розмір мережі), тобто тих, з ким він/вона проводить більшу частину свого вільного часу;

всі респонденти мають представляти різні райони міста.

Пропорція від загальної кількості первинних респондентів з щодо ВІЛ-статусу має бути 50/50:

респонденти повинні мати позитивний ВІЛ-статус (якщо під час тестування, яке є частиною опитування, виявляється, що респондент є ВІЛ-негативним, то його обов’язково замінюють на іншого респондента з ВІЛ-позитивним статусом);

респонденти повинні мати негативний ВІЛ-статус (якщо під час тестування, яке є частиною опитування, виявляється, що респондент є ВІЛ-позитивними, то його обов’язково замінюють на іншого респондента з ВІЛ-негативним статусом).

За методикою RDS приблизна кількість хвиль від одного первинного респондента має досягати восьми-дев’яти, що означає залучення приблизно 40 друзів-СІН та 16 статевих партнерів не-СІН.

Вторинні респонденти - учасники опитування, рекрутинг яких здійснюється самими респондентами-СІН. Тобто кожному респонденту-СІН, який відповів на запитання анкети пропонується виступити в ролі рекрутера. Всі респонденти, крім первинних СІН є вторинними.

Для реалізації вибірки дослідження СІН методом RDS: учасники дослідження отримують первинну винагороду за участь в дослідженні (інтерв’ю та здача крові), а також «вторинну винагороду за рекрутинг» інших представників цільових груп (за умови, що ці люди будуть відповідати критеріям дослідження та пройдуть всі його етапи (інтерв’ю та здача крові).

При реалізації вибірки дослідження статевих партнерів СІН, які не вживають наркотики ін’єкційним шляхом: учасники отримують винагороду, розмір якої зазначений в бюджеті.

Технологія рекрутингу респондентів

Первинні респонденти:

Визначаються на регіональних зустрічах між представниками з УІСД ім. О. Яременка, Центру СНІД та громадських організацій;

Рекрутуються у кожному місті представниками різних структур, які мають доступ до цільової групи дослідження;

Визначається їх готовність до співпраці (вони всі повинні бути готові взяти активну участь у проведенні рекрутингу вторинних респондентів), тому що від них у значній мірі залежатиме ефективність реалізації методики RDS. 

Якщо рекрутований первинний респондент відмовляється виступити в ролі рекрутера, то він не вважається «результативним» і виключається з дослідження.

Вторинні респонденти (теж СІН):

Після проведенні інтерв’ю з первинним респондентом йому буде запропоновано запросити для участі в опитуванні трьох своїх друзів (добрих знайомих) - СІН.

У випадку згоди респондента, інтерв’юер проводить з ним інструктаж для рекрутера і видає купони для інших учасників (3 купони для СІН).

Кожен респондент, який прийшов на запрошення первинного респондента-СІН вважається вторинним.

Після проведення інтерв’ю з вторинними респондентами-СІН їм також пропонується стати рекрутерами. Респонденти-СІН, які прийшли від них є вторинними, і їм у свою чергу пропонується виступити в ролі рекрутерів. У випадку згоди респондентів, інтерв'юер проводить з ними інструктаж для рекрутера і видає купони учасників (3 купони для СІН) (див. схему 1).

За здійснення рекрутингу кожного наступного респондента, який відповідає встановленим вимогам та пройшов інтерв’ю респондент отримує винагороду.

Вторинні респонденти (статеві партнери, які не вживають наркотики ін’єкційних шляхом) :

Після проведенні інтерв’ю з первинному респонденту буде запропоновано запросити для участі в опитуванні 1 свого статевого партнера, який не є СІН (якщо респондент має такого партнера).

Кожен респондент - статевий партнер не-СІН, який прийшов на запрошення первинного респондента-СІН вважається вторинним.

За здійснення рекрутингу респондента (статевого партнера не-СІН), який відповідає встановленим вимогам та пройшов інтерв’ю респондент отримує винагороду.

Респонденти - статеві партнери не-СІН - не беруть участь у рекрутингу.

Купон-менеджмент:

Купон учасника опитування - це «запрошувальний квиток» для участі в інтерв’ю. Запрошення є двостороннім (інформація знаходиться на титульній та зворотній стороні купона).

Термін дії купону для потенційного учасника - 10 днів, тобто респондент не може прийти для участі в опитуванні після вказаної на купоні дати (дата проставляється інтерв’юером ).

Після проведеного інтерв’ю «Купон учасника» обов’язково прикріплюються інтерв’юером стиплером до анкети. Анкета, яка не буде мати свого «Купона учасника» до аналізу прийнята не буде та не буде оплачена.

Методика RDS передбачає фіксацію всіх вторинних респондентів, які прийняли участь в опитувані залежно від того, ким вони були рекрутовані. Для цього ведеться електронна база даних. Електронну базу даних веде оператор RDS в м. Києві, якому щотижня передаються всі анкети респондентів з прикріпленими купонами, для фіксації даних. Оператор RDS вносить всі особисті дані респондента в загальну базу даних, що дозволяє вести облік проведених інтерв’ю та облік виплати винагороди за рекрутинг.

Інструментарієм дослідження є анкета для опитування споживачів ін’єкційних наркотиків. Структура анкети:

Блок Р. Відбір респондентів

Блок А. Соціально-демографічні характеристики респондента

Блок В. Вживання алкоголю та наркотичних речовин

Блок С. Сексуальна поведінка

Блок D. Діагностика та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом

Блок Е. Знання про ВІЛ/СНІД

Блок F. Консультування та тестування на наявність на ВІЛ

Блок G. Інформація про діагностику та лікування від  наркотично залежності

Блок К. Інформація про видачу купонів

Блок L. Оцінка чисельності СІН

Блок І. Проведення інструктажу для респондента, що погодився стати рекруте ром.

Блок Т. Відомості про зв’язане дослідження (методом швидких тестів)

Блок М. Надійність інформації зібраної від респондента.

Отримані результати ми опрацювали і виклали у формі таблиць та графіків.

Табл 2.3.1.

Оцінка респондентами особистого ризику захворіти  на СНІД  окремими шляхами

Шляхи передачі                                         Оцінка ризику

Діаграма 2.3.1.

Розподіл відповідей респондентів щодо твердження „Лише від моєї власної поведінки залежить, чи зможу я запобігти власному ВІЛ-інфікуванню”, %

Діаграма 2.3.2. Досвід вживання ін’єкційних наркотиків протягом останніх 12 місяців, %

Табл 2.3.2.

Частота використання шприца чи голки іншої людини ротягом останніх 12 місяців, % серед тих, хто вживав ін’єкційні наркотики протягом останніх 12 місяців (N=516 осіб)

Ризик зараження на ВІЛ або ІПСШ підвищується і під час незахищених статевих контактів. Використання презервативів серед СІН - достатньо рідкісне явище. Тому проводилися тренінгові заняття щодо безпечного сексу.

Основними причинами невикористання СІН презервативів під час сексуальних контактів є:

обумовленість обставинами („не було під рукою”, „перебували в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння»);

зниження приємних відчуттів („не подобається з презервативом”, „його використання знижує чуттєвість”);

не усвідомлення ризику інфікування ІПСШ та ВІЛ („не вважали за необхідне”, „не думали про це”, „партнер наполягав на тому, щоб не використовувати презерватив”).

Безладне статеве життя та незахищений секс серед значної кількості СІН свідчать про той факт, що усвідомлення особистого ризику інфікування ВІЛ в даному соціальному середовищі все ще залишається на досить низькому рівні, незважаючи на значну кількість профілактичних програм, що проводяться останнім часом в Україні.

Одним з головних джерел інформування, яким довіряють і послугами яких користуються СІН є недержавні організації, що спрямовують свою діяльність на профілактику ВІЛ-інфікування в середовищі СІН. Такою організацією є громадський центр «Нове життя».

Проведена робота дала позитивний результат. На сьогодні, опитані СІН знають про:

існування громадських організацій в місті - 55%;

про роботу пунктів обміну шприців (ПОШ) та консультативного пункту (КП) „Довіра” - 53% СІН із загальної кількості опитаних;

безпосередньо користуються послугами ПОШ та КП „Довіра” - 40% опитаних СІН та віддають перевагу стаціонарним пунктам обміну шприців, „аутріч пунктам”, мобільним ПОШ. 

Якщо проаналізувати роботу громадського центру в цілому, то за результатами досліджень, 10% респондентів користувалися їх послугами. Якщо окремо виділити заклади, які надають безкоштовні консультативні послуги, то серед найчастіше обраних:

КП „Довіра” - 88%,

ГЦ «Нове життя» - 83%,

центри СНІД - 71%. 

Зважаючи на кількість СІН, які користуються послугами ПОШ та КП „Довіра” та на тривалість користування послугами, частоту звернень, можна говорити про, в цілому, низький рівень охоплення СІН програмами зменшення шкоди.

Існує необхідність проведення мотиваційних програм з метою підвищення рівня безпосереднього охоплення СІН та їх статевих партнерів профілактичними програмами та програмами зменшення шкоди включно.

Спектр послуг, якими користуються та яким надають перевагу СІН, в узагальненому вигляді виглядає таким чином:

Гуманітарна допомога (обмін шприців, отримання дезрозчинів, отримання презервативів)- користуються подібними послугами 93% опитаних СІН.

Інформаційні послуги (отримання інформаційних буклетів та брошур, отримання інформації щодо допомоги інших організацій) - 43% опитаних СІН.

Медичні послуги (отримання медикаментів, безкоштовне обстеження на ІПСШ та ВІЛ, відвідання лікаря) - 34% опитаних СІН.

Психологічні послуги (телефон довіри, консультації психолога, групи взаємопідтримки, консультації з питань психологічних стосунків, психічного здоров’я) - 29% опитаних СІН.

Інформаційно-консультаційні послуги з питань безпечного вживання ін’єкційних наркотиків, припинення вживання наркотиків, безпечного сексу, ВІЛ/СНІД, ІПСШ; тестування на ВІЛ, попередження абсцесів, попередження передозувань - 40% опитаних.

Консультації юриста - 9% опитаних СІН.

Таким чином, респонденти-СІН насамперед відчувають потребу в послугах із галузі гуманітарної допомоги. Це може свідчити про те, що представники цієї цільової групи усвідомлюють певні ризики, пов’язані із вживанням ін’єкційних наркотиків, зокрема передачі ВІЛ-інфекції.

На даному етапі ефективність профілактичних програм підтверджується тим що:

в 1,5 рази зменшилася кількість випадків спільного використання шприців та голок, порівнюючи з 2002 роком;

% СІН почали використовувати одноразові шприци та голки;

% почали уникати спільного користування ін’єкційним інструментарієм;

% - використовувати презерватив;

% стали відвідувати пункт „Довіра”, ПОШ;

% зробили тестування на наявність ВІЛ-інфекції;

%  зменшили кількість сексуальних партнерів.

Користування послугами профілактичних програм має важливе значення, оскільки за результатами проведених досліджень було виявлено, що практично всі респонденти, які є користувачами послуг ПОШ чи КП „Довіра”, ніколи не використовують голку чи шприц іншої особи.

В цілому ж, питома вага СІН, які почали дотримуватися поведінки, що знижує ризик передачі ВІЛ серед тих, які охоплені профілактичними програмами складає 24% серед тих, які не охоплені профілактичними програмами - 16%.  Це дозволяє зробити висновок про те, що участь СІН в різних профілактичних програмах має значний вплив на практику безпечної поведінки.

Щодо впливу соціальної реклами на поінформованість та зміни в поведінці СІН, то слід зазначити, що наявна сьогодні реклама приділяє недостатню увагу профілактиці поширення ВІЛ-інфікування, а також запобіганню шкоди, якої завдає вживання  наркотичних речовин. До того ж в країні відсутні дослідження рівня охоплення подібною соціальною рекламою саме представників груп ризику.

2.4 Методичні рекомендації, щодо здійснення вторинної профілактики методом «рівний-рівному»

Виходячи із відсутності прогресу в показниках поінформованості та ризикованої щодо ВІЛ/СНІД поведінки осіб уже ВІЛ-інфікованих, аналізу взаємозв'язку результатів тестування на ВІЛ-інфекцію та відповідями респондентів, можна констатувати, що ефективність програм вторинної профілактики в нашій державі залишається низькою. Це вимагатиме ретельного перегляду вже діючих програм і заходів, підтримки найбільш результативних з них, подолання прогалин і перешкод для їх розширення.

Вирішення цих завдань не можливо без скоординованої політичної підтримки та зміцнення лідерства як на національному, так і регіональному, місцевому рівнях.

Це передбачає:

включення до усіх регіональних програм забезпечення вторинної профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та операційних планів із їх реалізації системних просвітницьких заходів для вразливих верств населення, розповсюдження серед них буклетів, листівок, презервативів, забезпечення доступу осіб з групи ризику до послуг ДКТ і лікування ВІЛ-інфекції та опортуністичних захворювань;

більш активне застосування механізму створення консультаційних, експертних і робочих груп для поточного аналізу регіональних тенденцій розвитку епідемії та моніторингу виконання заходів з протидії ВІЛ/СНІД в УВП;

проведення на регулярній основі освітніх заходів, включаючи висвітлення питань сучасної стратегії протидії епідемії ВІЛ/СНІДу;

•        активну взаємодію між неурядовими ВІЛ-сервісними організаціями, укладання спільних угод про співробітництво у царині інформування з питань ВІЛ/СНІД серед осіб з групи ризику, забезпечення їх засобами індивідуального захисту, догляду і підтримки ЛЖВС.

Нагальною є потреба в інтенсифікації профілактичних програм з фокусом на найбільш ефективні інформаційні заходи і моделі попередження ризикованої поведінки серед ВІЛ-інфікованих. Тож важливими компонентами профілактичної щодо ВІЛ/СНІД роботи серед вразливих груп населення мають стати:

Подальше поширення профілактичної роботи в середовищі СІН, в тому числі впровадження мотиваційних програм з метою підвищення рівня безпосереднього охоплення СІН та їх статевих партнерів профілактичними програмами та програмами зменшення шкоди включно. Подібні програми повинні акцентувати свою увагу в напрямах інформаційної діяльності щодо шляхів передачі ВІЛ-інфекції, ризикованої поведінки представників цільової групи (використання одноразових шприців (першочергове завдання), використання презервативів). Збільшення рівня толерантності щодо ЛЖВС шляхом розробки та проведення інформаційно-пропагандистської кампанії, спрямованої на підвищення рівня поінформованості стосовно необхідності терпимого ставлення до ВІЛ-інфікованих людей;

Більш активне залучення СІН до безпосередньої участі в інформаційно-просвітницькій роботі;

Розробка цільової соціальної реклами з профілактики поширення ВІЛ/СНІД саме для представників СІН;

Проведення інформаційно-консультаційної роботи в середовищі СІН щодо юридично-правових аспектів їх поведінки в галузі вживання наркотиків. Поширення серед представників цільової групи інформаційно-освітніх матеріалів (буклетів, брошур) з відповідної тематики (застосування фізичної сили з боку міліції, протизаконні затримання міліцією, недопустимі методи ведення допиту, протизаконний обшук, відмова в лікуванні в медичних установах, позбавлення прописки, батьківських прав тощо).     

Регулярне інформування з попередження ВІЛ-інфекції. Враховуючи чинну нормативно-правову базу, варто більш активно порушувати питання з ВІЛ/СНІД/ІПСШ під час бесід, які проводяться медичними працівниками на базі Громадського центру та конультанатами «рівний-рівному». Не менш важливо періодично транслювати радіолекції та оновлювати тематичні стенди в Громадському центрі, в обласному центрі з боротьби та профілактики ВІЛ/СНІДу тощо. Особливо гострою є потреба у перегляді тематичних відеофільмів. У порівнянні із радіолекціями і брошурами вони є більш прийнятним і простим джерелом інформації для клієнтів Громадського центру.

Поширене застосування інтерактивних методів навчання за умов поєднання зусиль співробітників соціально-психологічної та медичної служби, неурядових організацій.

Більше уваги під час масових інформаційних заходів і індивідуального консультування приділяти питанням, на які дотепер отримано незначну кількість правильних відповідей, а саме особливості статевого шляху передачі ВІЛ, передача ВІЛ від матері до дитини та умови попередження інфікування ВІЛ зазначеними шляхами, ІПСШ, їх симптоми, виявлення, наслідки, зокрема теза про те, що наявність ІПСШ збільшує ризик інфікування ВІЛ.

Просвітницька робота консультантами «рівний-рівному», яка має на меті не лише підвищення рівня знань клієнтів Центру, проте й формування у н Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

их мотивації щодо уникнення ризикованої поведінки (щонайменше регулярного користування дезінфектантами при можливих контактах із «брудним» інструментарієм і презервативами при будь-яких видах проникаючого сексу).

Актуальним виявляються підвищення якості до- і післятестового консультування та тестування на ВІЛ і основні ЗПСШ, організація заходів позитивної профілактики, збільшення доступності наркологічної допомоги, покращення інформування осіб з групи ризику про наявність і доступність засобів індивідуального захисту (дезинфікуючі засоби, презервативи), включаючи місце та умови отримання.

Більш раціональне використання наявних засобів індивідуального захисту. Найбільш доцільним виявляється поєднання активної стратегії їх розповсюдження (роздача презервативів консультантами «рівний-рівному», медичними працівниками та волонтерами серед бажаючих після інформаційних заходів) і пасивної (розміщення в таких місцях, де клієнти можуть взяти презервативи, не поміченими іншими).

•        Забезпечення регулярного тестування клієнтів і їх близьке оточення на основні ІПСШ (сифіліс та гонорею) і їх якісне лікування.

Актуальним завданням залишається вдосконалення співпраці із міжнародними, національними і місцевими ВІЛ-сервісними НУО.

Хмельницький громадський центр по роботі з наркозалежними ефективно використовує діяльність консультантів «рівний-рівному» у напрямках аутріч-роботи і детач-роботи.

Аутріч-робота працівників Центру мспрямована на те, щоб встановити контакт із представниками цільової групи ВІЛ- інфікованими та залучити їх для отримання послуг та допомоги в Центрі та соціальних закладах і установах. Найчастіше її проводять у рамках певних медичних та соціальних програм, для реалізації яких важливо отримати доступ до цільової групи. Робота здійснюється в декілька етапів - від встановлення контакту та налагодження довіри до переадресації клієнтів до соціальних закладів, де їм надають соціальні послуги і допомогу. Іноді, на проміжному етапі, фахівці таких закладів самі виїжджають та надають консультації безпосередньо за місцем перебування клієнтів, тим самим накопичуючи довіру для подальших звернень клієнтів. Цей різновид роботи консультанти «рівний-рівному» в основному проводять з ВІЛ-інфікованими працівниками секс-бізнесу та споживачами ін'єкційних наркотиків, для направлення їх до дружніх лікувальних закладів або інших служб допомоги.

Детач-робота передбачає можливість надання соціальної підтримки безпосередньо і тільки в середовищі життєдіяльності певної соціальної групи, без прив'язки до певних соціальних закладів та установ. Така робота сама по собі, без спирання на базову установу, цілком прийнятна для тих цільових груп, котрі достатньо адаптовані до життєдіяльності в певних умовах. В нашому місті це представники гей-культури (які належать до групи ризику щодо інфікування ВІЛ через ризиковані сексуальні практики), які зазвичай добре соціально адаптовані, можуть самостійно відвідувати служби у разі необхідності та проводять вільний час у тематичних закладах відпочинку - саме тому інформаційна робота з цими клієнтами безпосередньо у таких закладах є достатньо ефективною та не потребує направлення клієнта до певної служби або установи.

У різних регіонах і у різних соціально-економічних умовах соціальні працівники застосовують як аутріч-, так і детач-роботу. Це залежить не тільки від особливостей цільової групи, а й від традицій та ідеології суспільства, можливостей соціальних служб. У обох випадках до роботи можуть залучатися представники цільової групи. Підмічено, що люди уважніше прислуховуються до тих, кого вважають таким самим, як вони самі до людей зі схожим досвідом, соціальним статусом та проблемами. Саме тому така соціальна робота може бути більш ефективною, коли вона проводиться за принципом «рівний - рівному».

Робота з «закритими» цільовими групами спрямована не стільки на припинення способу життя, які ведуть представники цієї групи, скільки на можливе зменшення пов'язаних із таким життям ризиків. Отже, одне з основних завдань соціальної роботи - досягти змін норм поведінки у закритій соціальній спільноті, а це неможливо без зміни поведінки окремої людини.

З метою оптимізації впливу програм зменшення шкоди, які реалізують місцеві НУО за підтримкою МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», та в умовах обмежених ресурсів в першу чергу слід підтримувати профілактичні заходи з найнижчими показниками знань і найгіршим доступом до засобів індивідуального захисту. Другорядним має стати територіальний принцип, коли пріоритетними визначаються регіони з найвищими показниками поширення ВІЛ.

НУО, які реалізують програми зменшення шкоди, слід намагатися забезпечити роботу постійного складу мультидисциплінарної команди впродовж всього проекту. Бажано, щоб протягом року працювали не лише ті ж самі соціальні працівники, але й юристи, психологи, які можуть надати професійну консуцльтацію. До проведення лекцій та бесід, розрахованих на широку аудиторію, обов'язково слід залучати професіоналів - лікарів-інфекціоністів. Дотримання цих умов сприятиме підвищенню довіри та інтересу клієнтів Громадських центрів до профілактичної діяльності НУО.

Висновки до ІІ розділу

У світі розроблено та впроваджено різноманітні моделі соціальних закладів у громаді, які враховують як загальні підходи до організації догляду в громаді, так і необхідність надання ЛЖВ спеціально призначених для них послуг. Протягом останніх років в Україні чимало зроблено для відродження традицій доброчинності, розвитку догляду в громаді. Однак це лише перші кроки у формуванні цілісної мережі закладів, потрібних для повноцінного, а не фрагментарного догляду і соціальної підтримки різних груп клієнтів соціальної роботи, зокрема ВІЛ-позитивних людей. Активна роль у цьому процесі належить недержавним організаціям, передовсім тим, що обстоюють права клієнтів на якісні послуги, різноманітним групам само- та взаємодопомоги, волонтерам.

Громадський центр (ком'юніті-центр) комплексної допомоги ЛЖВ - особлива форма організації надання послуг у місцевих територіальних громадах; агенція, що надає консультаційно-інформаційну допомогу, догляд та підтримку людям, які живуть із ВІЛ/СНІДом, їхнім сім'ям та близькому оточенню через упровадження спектру психологічних, соціальних, юридичних, інформаційних та медичних послуг.

Ком'юніті-центри як форма надання послуг ВІЛ-позитивним людям мають на меті задоволення значної кількості потреб людей із ВІЛ-позитивним статусом і забезпечення їм всебічного догляду та підтримки.

В сфері надання медичних та соціальних послуг ЛЖВ спільно працюють міжнародні та вітчизняні громадські організації. В нашій державі величезна робота проводиться громадськими організаціями щодо соціально-психологічного супроводу хворих на ВІЛ/СНІД. Враховуючи, що програми догляду та підтримки ВІЛ-позитивних осіб та осіб, хворих на СНІД, реалізують насамперед неурядові організації, є необхідність координації та стандартизації цієї діяльності. Впровадження єдиних методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг ЛЖВ, забезпечить стабільність такої роботи, підвищення якості послуг, що надаються, збереження їх комплексного характеру, а також координацію діяльності суб’єктів різних форм власності щодо надання соціальних послуг у цій сфері.

Здійснення профілактичної роботи Громадським центром відбувається не лише з СІНами а і з їх статевими партнерами, які входять також в групу ризику по інфікуванню ВІЛ. Отже, узагальнюючи вище написані заходи, що охоплені профілактичною роботою в Громадському центрі ми можемо стверджувати, що 75% СПСІН - це жінки, що цілком відповідає частці чоловіків, які мали сексуальних партнерів, у популяції СІН шести міст- (75%), і показує те, що СІН запросили до опитування сексуальних партнерів протилежної статі. За віком, цивільним станом, освітою, родом зайнятості, місцем народження сексуальні партнери СІН практично не відрізняються від СІН.

Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

Просвітницька робота консультантами «рівний-рівному», яка має на меті не лише підвищення рівня знань клієнтів Центру, проте й формування у н Майже в три рази підвищує вірогідність бути зараженим ВІЛ вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Наявність ВІЛ-інфекції у партнера-СІН майже в 5 разів підвищує вірогідність бути зараженим.

Рівень обізнаності про шляхи передачі ВІЛ є вищим серед СПСІН, ніж серед СІН.

Охоплення профілактичними програмами є набагато вищим серед СІН (46,5%), ніж серед СПСІН (5%),оскільки мало хто із СПСІН отримував безкоштовні презервативи.

их мотивації щодо уникнення ризикованої поведінки (щонайменше регулярного користування дезінфектантами при можливих контактах із «брудним» інструментарієм і презервативами при будь-яких видах проникаючого сексу).

Актуальним виявляються підвищення якості до- і післятестового консультування та тестування на ВІЛ і основні ЗПСШ, організація заходів позитивної профілактики, збільшення доступності наркологічної допомоги, покращення інформування осіб з групи ризику про наявність і доступність засобів індивідуального захисту (дезинфікуючі засоби, презервативи), включаючи місце та умови отримання.

Більш раціональне використання наявних засобів індивідуального захисту. Найбільш доцільним виявляється поєднання активної стратегії їх розповсюдження (роздача презервативів консультантами «рівний-рівному», медичними працівниками та волонтерами серед бажаючих після інформаційних заходів) і пасивної (розміщення в таких місцях, де клієнти можуть взяти презервативи, не поміченими іншими).

•        Забезпечення регулярного тестування клієнтів і їх близьке оточення на основні ІПСШ (сифіліс та гонорею) і їх якісне лікування.

Актуальним завданням залишається вдосконалення співпраці із міжнародними, національними і місцевими ВІЛ-сервісними НУО.

. ВИСНОВКИ

Діяльність усіх секторів українського суспільства, спрямована на подолання та стримування епідемії ВІЛ/СНІДу, носить суперечливий, непослідовний та недостатньо скоординований характер. Головними дестабілізуючими факторами є домінування вузьковідомчих і корупційних інтересів над інтересами суспільства та громадського здоров'я.

Виявлено труднощі у визначенні стадії досягнення цілей загального доступу стосовно ключових груп населення та профілактики в Україні у зв'язку із частковою непорівнянністю цільових показників у різних нормативних актах, а також непорівнянністю цільових показників та індикаторів, що визначають їхнє досягнення. Також на складність визначення прогресу впливає відсутність цілей та звітів про виконання; непогодженість у використанні оціночної кількості ГНПР як знаменника (кількості людей, що потребують послуги).

Для забезпечення цілей загального доступу до 2015 року потрібно:

Переглянути профілактичні програми з погляду адекватності послуг, що надаються, та ефективності впливу на поширеність ВІЛ-інфекції; залучити молодь до розробки інформаційних повідомлень для збільшення їх ефективності з точки зору зміни поведінки; створити спеціальні служби для запобігання домашньому насильству та створити національну стратегію поліпшення становища жінок в Україні.

Знизити рівень криміналізації, просувати недискримінаційну та науково-обґрунтовану наркополітику, що передбачає реалізацію програм з поліпшення здоров'я та захисту прав людей, що вживають наркотики, спрямувати зусилля на усунення системних порушень прав людини (у тому числі прав пацієнтів) представниками державних органів.

Фінансувати проекти з забезпечення участі представників спільнот ГНПР у процесі розробки державних політик/програм. Цілеспрямовано займатися збором думок представників спільнот ГНПР та переведенням їх у формат пропозицій до нормативно-правових актів. Продовжувати соціальну мобілізацію, підтримувати процес самоорганізації представників ключових груп.

Продовжити вдосконалення та розширити діяльність загальнодержавної програми моніторингу та оцінки з максимальним залученням представників спільнот та їх організацій (мереж).

Ввести до складу Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам та інших профільних комітетів представників від спільнот СІН, РКС, ЧСЧ, ув'язнених та молоді.

Підсилити та розширити інформаційні програми, спрямовані на усвідомлення ризиків та загроз, пов'язаних із розповсюдженням ВІЛ/СНІДу серед молоді.

Сприяти подальшій децентралізації надання послуг, спрямованих на подолання епідемії ВІЛ/СНІДу та нейтралізації її наслідків. Зокрема, сприяти подальшому зростанню доступності послуг у малих містах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. - М. Фонд экономическую грамотность.  1995. - 296 с.

Азаров Ю. Педагогика любви и свободы, - М.,  1993.-237с.

Алексеев К.И. Метафора як об'єкт дослідження у філософії і психології// Вопр. психології. - № 2. - 1996. -С.73-85.

Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л., 1969.- 459с.

Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К.,  1991.-134с.

Амонашвили Ш.А. Школа жизни. М.: Издательский дом Ш. Амонашвили, - 2000.- 348с.

Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. М: Изд. Дом Ш. Амонашвили, 2001.-187с.

Большаков В.Ю. Психотренінг: Социодінаміка. Вправи. Ігри. - СПб.: "Соціально-психологічний центр", 1996. - 380 з.

Бачков И.В. Основні види тренінгових груп в західній практичній психології. - Деп. в ІТОП РАО № 20-96. - М., 1996. - 24 з.

Берн Є. Игри в которые играють люди. Люди которые играют в игры. М.Прогресс.1988.-400 с.

Балл Г.А. Концепция самоактуачизации личности в гуманистической психологии. - К.- Донецк, 1993.-345с.

Бабахан Ю.С. Самооценка студента как показатель его способности к учебной адаптации // Психологические и социально-психологические особенности адаптации студента. - Ереван, 1973. - С. 21-25.

Берне Р. Развитие Я - концепции и воспитание. - М., 1986.- 234с.

Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К.: 3МН, 1998.-123с.

Бех І. Наукові засади створення особистісно орієнтованих виховних технологій // Початкова школа. - 1997. - №9.- 45-52с.

Бибрих Р.Р. Мотивационные аспекты адаптации студентов к учебному процесу в вузе / Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процесу в вузе. - Кишинев, 1990. -С. 70-81.

Божевич Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологическое исследование). - М.,  1968.-123с.

Вікторов В.Г. Контролюючі засоби навчальних закладів // Практична філософія - науковий журнал. - К., 2004. - № 4. - С.114-121.

Вікторов В.Г. Світовий досвід стандартизованого тестування // Людина і політика. - К., 2004. - № 5(35). - С.81-87.

Вікторов В.Г. Контроль знань: функції та методи // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 7. - Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - Вип.5 (18). - 2005. - С.32-41.

Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М.: Педагогика, 1991.-567с.

ВІЛ-інфекція в Україні: Інформаційний бюлетень / Міністерство охорони здоров’я України. - 2010. - № 33. - 40 с.

Гейдар Л. Признание себе и обществу: проблемы каминаута и гармонического развития личности гомосексуального человека

Гурвич И.Н. Социальная психология здоровья. - СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1999. - 1023 с.

Гольдбер В. А. Гуманистическая воспитательная система школы становление и развитие. - М.: Новая школа, 2001.-345с.

Горелик И.Ф. Характерные черты личностно ориентированного урока Завуч. - 2000. - №6.-34-38с.

Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня. // Под общей ред. Н.А. Селивановой. - М., 1998.- 243с.

Гришанов А.К., Цуркан В.Д. Социологические проблемы адаптации студентов младших курсов // Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу в вузе. - Кишинёв, 1990. - С.29-41.

Гроф С. Путешествие в поисках себя. М.1994, с.27-54.

Делинда Е., Марсер, Джордж Вуди. Индивидуальноє консультирование наркозависимых. Варшава. 2001.- 232 с.

Давыдов В.В. О понятии личности в современной психологии/ Психологический журнал. - 1986. - т. 9. - №4.- 45-89с.

Джеймс У. Психология /Под ред. Л.А. Петровской. - М.: Педагогики 1991.-367с.

Державна національна програма освіта //Освіта. - К.: Радуга, 1994.

Євдокієва Т. До гуманістичної педагогіки В. Сухомлинського і Р. Штайнера //Рідна школа. - 1998 - №3.- 23-34с.

Е Берн.  Трансактный аналіз в группе. М.1994.-176 с.

Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у 2009 році: Статистичний бюлетень / Державний комітет статистики України. - К., 2010. - 87 с.

Захаров В. П. Практичні рекомендації по веденню груп соціально-психологічного тренінгу: методичні вказівки. ЛГГУ, 1990.

Ігри - навчання, тренінг, дозвілля / Під ред. В.В.Петрусинського // В чотирьох книгах. - М.: Нова школа, 1994. - 368 з.

Комплексна зовнішня оцінка національних заходів з протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні: Зведений звіт. Варіант «0». - К., 2008.

Кортлэнд, Аренс Ф. Уилльям Современная реклама.- М.: Издательский дом "Довгань", 1995

Караковский В.А., Новикова А., Селиванова Н. Воспитание. Воспитание!....Воспитание!: Теория и практика школьных воспитательным систем. - М, 1996.-128с.

Карпенчук С. Самовиховання особистості: Науково-методичний посібник -К., 1998.-87с.

Коледа С. Моделирование бессознательного. Практика НЛП в российском контексте. М.1999. - 152 с

Карвасарській Би. Д. Психотерапія. М., 1985. - 297 з.

Лоуэн.А. Биоэнергетика. СПБ. 1998.-384 с.

Лазоренко Б.П. Засоби допомоги при психотравматизації.- Психологія життєвої кризи. /Відп. Ред. Т.М.Титаренко.- К.: Агропромвидав України, 1998. с.239 - 249.

Лазоренко Б.П.. Психокорекція стресових станів. //Вісник Харківського державного університету №439. Серія Психологія, політологія. “Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти №1-2”. Харків. 1999 , с.241-243.

Лазоренко Б.П.,Пінчук І.М.,Сановська В.А.Методичний посібник з профілактики ВІЛ-інфекції серед молодих споживачів ін‘єкційних наркотиків. (для соціальних працівників). К. 2002.-111 с.

Лазоренко Б.П.. Реабілітаційні центри для наркозалежних в Україні. Проблеми наркоманії, ВІЛ-інфекції та ХПСШ  в Україні. Інформаційний вісник № 1. М.Київ. 1999, с. 35-36.

Лазоренко Б.П.  та інші. Опитування громадської думки щодо реалізації програми Соціальної служби для молоді “Зменшення шкоди серед ін‘єкційних споживачів наркотиків” у м. Києві. Проблеми наркоманії, ВІЛ-інфекції та ПСШ  в Україні. Інформаційний вісник № 2. Київ. 1999 , с.21-23.

Люди и ВИЧ: книга для неравнодушных, 2-е изд. - К. "Международный Альянс по ВИЧ/СПИД в Украине".-505

Максимова Н. Толстоухова В. Профілактика наркозалежності серед підлітків та молоді. К.2001.

Методичний посібник з профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу у шкільному та  молодіжному середовищі (для лідерів з числа підлітків, молоді, вчителів, батьків). За ред. Лазоренко Б.П.,Пінчук І.М. / - К., 2002.-144 с.

Макаров Ю.В., Исаков В.В. Тренінг як об'єкт психологічного аналізу. - СПб, 1996. - 18 з.

Макшанов С. І. Психологія тренінгу. СПб., 1997.

Міллс Дж., чи Кроу Р. Терапевтичні метафори для дітей і внутрішньої дитини. - М., 1996.

М.М.Гулдинг, Р.Л.Гулдинг. Психотерапия нового решения. Теория и практика.М.1997.-279с.

Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Психологія і психологія вищої школи. - К., 2000. - 364 с.

Національний звіт з виконання рішень Декларації про відданість справі боротьби із ВІЛ/СНІДом. Україна: Звітний період: січень 2008 р. - грудень 2009 р. - К., 2010. - 116 с.

Нерівність умов щодо формування здорового способу життя молоді: Науково-аналітична доповідна записка / Інститут економіки та прогнозування НАНУ. - К., 2010. - 23 с. [Не опубл].

Нове покоління незалежної України (1991 -2001 роки). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року).К.2002.: Державний інститут проблем сім‘ї та молоді.2002.-211 с.

П. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процессу // Початкова школа. - 1998. - №1.34-45с.

Рівень і тенденції поширення тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: монографія / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, Н.О. Рингач та ін. - К.:Український ін-т соціальних досліджень ім. О. Яременка, 2008. -152 с.

Р.Дильс. Изменение убеждений с помощью НЛП.М.1999.-187с

Сиомичев А.В. Психологические особенности адаптации студентов в сфере познания и общения в вузе. - Л., 1987.

Т.А.Харрис.Я благополучен, ты благополучен. Н.Новгород. 1993.-285с.

ДОДАТОК А

АРВ-профілактика - антиретровірусна профілактика

АР Крим - Автономна республіка Крим

ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

ВНЗ - вищий навчальний заклад

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров’я

ДІПСМ - Державний інститут проблем сім’ї та молоді

ЖКС - жінки комерційного сексу

ЖСБ - жінки секс-бізнесу

ІАА - інформаційно-аналітична агенція

ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом

ЗМІ - засоби масової інформації

ЗПСШ - захворювання, що передаються статевим шляхом

КП „Довіра” - консультативний пункт „Довіра”

ЛЖВС - люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом

МБФ - Міжнародний благодійний фонд

МОЗ - Міністерство охорони здоров’я

МВС - Міністерство внутрішніх справ

НАН України - Національна академія наук України

НДО - недержавні організації

НУО - неурядові організації

ПКС - представники комерційного сексу

ПКС - СІН - представники комерційного сексу - споживачі ін’єкційних наркотиків- Програма оптимальних технологій в охороні здоров’я

ПОШ - пункт обміну шприців

ПРООН - Програма розвитку ООН

ПТУ - професійно-технічне училище

СІН - споживачі ін’єкційних наркотиків

СМАРТ - Спільне стратегічне управління заходами боротьби зі СНІДом

СНІД - синдром набутого імунодефіциту

УІСД - Український інститут соціальних досліджень

ФРН - Федеративна республіка Німеччина

ЦСЕ - Центр соціальних експертиз

ЧСЧ - чоловіки, що мають секс з чоловіками

ЮНІСЕФ - Дитячий Фонд ООН

ЮНЕЙДС - спільна програма ООН з ВІЛ/СНІДу

«Запобігти, врятувати, допомогти»

Психопрофілактичний захід «дорослих» дітей

Диктор. Жили-були собі дід та баба. І був у них синок, якого звали Колобок. Одного разу вирушив він у дорогу.

Колобок. А ось, де цей папірець! Що ж тут написано? «Запрошуємо всіх літературних і казкових героїв взяти участь у фестивалі дружин юних рятівників». (Чухає потилицю). От так ускочив у халепу! І треба ж було мені підняти той папірець. Що воно таке - фестиваль? Хто б підказав туди дорогу? Юних рятівників ще трохи пам'ятаю, бо як ходив «один коридор» у чарівній школі, то бачив там таку велику книжку з малюнками. Але читати її - не читав. (Прикладає вухо до землі). О, чую хтось їде. Чую стукіт копит.

(В'їжджає на дитячому конику Ілля Муромець - На плечі в нього велика книга «Азбука виживання»).

Муромець. Ну і важка ж ця книга «Азбука виживання», їду я, іду, коли це назустріч мені суне Соловей-Розбійник. Почали ми битися, ледве відбив у нього сумку. їду далі. Раптом тут калюжа. Так усі зошити і книжки повипадали, залишилась одна, ось ця, якась «Азбука виживання».

Колобок. Ось і Муромець, він допоможи мені дістатись до фестивалю. Ти туди дорогу не знаєш?

Муромець. Ось тут якісь стрілки. Там  і написано.

Колобок. Підеш праворуч - із шкідливими звичками битися будеш; підеш ліворуч - на тонкий лід потрапиш; підеш прямо - з харчовими отруєннями зустрінешся.

Ну що ж, якщо повернутися назад - буде невдача. Один раз жити - один раз помирати, піду праворуч.

Колобок.

Розумний хлопець Колобок

Я по життю все скік та скок,

Здоров 'я гарне, міцне маю,

Бо не палю і не вживаю.

Шапокляк.

Я ж тобі, пані Шапокляк,

Раджу все робить не так.

Дам пораду залюбки:

Все робити навпаки.

Нащо тобі здоровим бути?

Треба зразу все забути.

Йдеш до школи - закури,

Так собі цигарок три.

Колобок.

Е ні, це дуже страшна мить,

Бо я ж звикатиму палить!

Хворітимуть мої легені,

Всі органи, вся голова!

Лиш той димить, хто геть без волі,

Хвалько, а може, й без ума.

Моряк Папай.

Папай я славний, я моряк,

Собі шукаю скрізь друзяк.

Люблю у свято чарок дзвін,

Давай скуштуємо мій джин.

Не бійся, станеш, як поліно,

Тупий, і... море по коліна.

Колобок.

Е ні, я стріляна вже птичка,

Ця звичка - першої сестричка!

Отрута ця усе руйнує,

Найперш страждає голова,

Всі центри там паралізує,

Біда великою бува!

Пить - це звичка препогана,

Життя калічить всім підряд,

Красива вам людина п 'яна ?

Розумна? Мабуть, це не так.

Вовк.

Я давно тебе чекаю

І дурман в руках тримаю.

Хоч пожуй, хоч уколись, -

Все під три чорти котись!

В дурмані приємно бути,

Можна геть усе забути.

Колобок.

Сіромахо, ти здурів,

Хто на це вже захворів,

То прощай здоров 'я, друзі,

Рідні люди, квіти в лузі.

Будуть поряд ВІЛ і СНІД,

Я - не миша, ти - не кіт.

Лис.

Я так ніколи не роблю,

Бо я себе й життя люблю,

І юним раджу залюбки

Все робить не навпаки!

Порад прислухатись батьків,

І лікарів, і вчителів.

Правильно у світі жити,

Бо дорожче за все в світі -

Це здоров 'я наше, діти!

Ну, Колобок, стрибай на ніс,

Не бійся, я моральний Лис.

(Співають пісню).

Разом чесно будем жити,

Працювати і дружити,

І ніколи не колотись,

Не палити і не пити.

Колобок. О, знову я на роздоріжжі, живий і неушкоджений. Куди ж далі податися?

(Заходить Попелюшка).

Попелюшка. Колобку, як добре, що я тебе зустріла, в мене велика біда - хрещена мати подарувала мені кришталеві черевички, а Кощій Безсмертний украв один. Побіг цією дорогою і перекинув аж на той берег річки. Допоможи мені повернути подарунок феї.

Колобок. Та давай допоможу, поки ще сили є. Пішли ліворуч! Тільки давай візьмемо скриньку та скажемо, що там яйце лежить, у котрому захована голка, на кінці якої його смерть. Може, повірить, злякається та й віддасть черевичок.

Кощій. Чую, що духом людським пахне, а жаль, бо я тільки-но пообідав. Хоч полякаю, погомоню та розважуся. Ви хто будете? І чого, не плативши мита, перейшли мої кордони, тільки не кажіть, що яйце в скриньці, моя голка при мені, я нікому не довіряю.

Попелюшка. То віддай, будь ласка, те, що ти в мене вкрав, - кришталевий черевичок.

Кощій. То дякуйте мені, що я вже пообідав та сьогодні добрий, але даремно все одно не відпущу. Задам три запитання. Дасте правильні відповіді - так і бути, віддам черевичок. Слухайте. (Пісня на мотив «Че ти хош»).

Кощій.

Хочу я запитати вас, сміливії братця,

Як дістати її черевик,

Як узимку по річці вам удвох перебратися

й пошукати, куди ж це він зник?

Попелюшка.

Щоб по льоду пройти і в воді не скупаться,

Щоб безпечно рушати в похід,

Кригу треба товщиною сантиметрів з 15

І зеленого кольору лід.

Кощій.

А якщо вже спіткала ця страшенна невдача

Й ти під лід так красиво пішов,

То тобі я поставлю конкретну задачу:

Як би із цього ти вихід знайшов?

Попелюшка.

Всі ломаки, мотузки і дошки з паркану

Хай тобі друзі умить подадуть,

Ширше руки розстав і не кисни, Іване,

А хапайся і поповзки в дальнюю путь.

Кощій.

Врятували Івана, - він щасливий, хоч мокрий,

Що ж йому треба найперше зробить?

Чарівній дамі туфельку дивну вручить.

Попелюшка.

Наберем враз «03»,

заховаймось від вітру,

Якщо можна, в тепло відведем,

Мокрий одяг знімімо,

чаю вип 'ємо з літру,

А тоді до принцеси йдем.

Кощій. Як не прикро, але ви правильно відповіли на всі запитання.

Колобок. Ми знаємо, Кощеюшко, що лід нас може підвести восени, взимку та навесні.

Кощій. Ну що ж, повечеряв би я вами, та знаю, що погана слава слідком бігає. Дотримаю свого слова, віддам черевичок.

Колобок. Знову ми живі й здорові на перехресті доріг, і сили ніби лишилися, може додому повернути?

Вовк (кричить). Рятуйте! Рятуйте!

Колобок. І отак завжди: подумаєш про себе, як знову треба когось рятувати. Така вже моя доля, піду прямо. Але спочатку покличу меншу сестрицю Булочку, - нехай вчиться.

(Заходять Булочка і Вовк, співають пісню на мелодію «Колечко»).

Булочка.

Ой Вовчисько, ти чого

З радості качаєшся ?

Всіх людей перелякав -

І не вибачаєшся.

Вовк.

Де радість мені,

Біль всього терзає.

Пирогів з грибами з їв

І тепер вмираю.

Приспів:

Грибочки мої,

мухомори кляті,

Вас ні з супом, ні з борщем

Не можна вживати.

Булочка.

Та чи ти пекти мастак,

Що за це ти взявся?

Вовк.

Хоч і соромно, скажу:

Знову я прокрався,

Червону Шапочку злякав -

Втекла й заховалася.

Я ж швиденько пиріжки

Вм 'яв і не зосталося.

Приспів (той же).

Булочка.

Та то ж Шапочка пекла!

Ще мала - не знала,

Що грибів, щоб назбирать, -

Знать треба не мало.

Вовк.

От як ви у ліс підете,

Добре правила завчіть.

Як грибочки там знайдете,

То поганок не беріть.

Приспів:

Грибочки мої - рижики, опеньки,

Провари тоді ти їх, тільки не скоренько.

Булочка.

Мухоморів не збирайте,

Жовчний гриб теж має яд!

Незнайомих не збирайте,

Не збирайте все підряд.

Вовк.

Та не треба і збирати,

Не забудьте ви про це,

Що він користь може мати,

І для когось гриб росте.

Приспів:

Грибочки мої - білі й сироїжки,

Посолив би я вас, так немає діжки.

Булочка.

Він комусь потрібний дуже,

Раз у цьому лісі ріс.

Не губи природу, друже,

Бережи чудовий ліс!

Колобок.

Добре! Ясно! Не барімось,

А до справи всі берімось.

Все із шлунка швидко геть,

Бо від цього буде смерть.

Тепер чаю літра три!

Швидко сльози собі втри!

Знайди Шапочку, вибачись!

Візьми книжку й просвітись.

Фінал.

Ми хочемо зараз, прощаючись,

Правдиво і щиро сказати,

Щоб вам до життя призвичаїтись,

Всім треба абетку читати!

Тут все: як здоровим бути,

Як лиха, нещасть не зазнати.

Хто це прочита,

тому завжди Життя

буде радісним свято.

ДОДАТОК Б

«Підступна нікотинія»

Жартівлива сценка про шкідливість паління

Дійові особи:

Коля - молодий чоловік

Тарас - товариш

мама Колі

квітка тютюну

Королева Нікотинія

смерть

цигарки

охоронці королеви

метелики

бабки

комар

дія

(Дія відбувається у кімнаті учня. Серед декорацій є стіл, ліжко, географічна карта на стіні тощо. Коля і Тарас заходять до кімнати після завершення навчального року. Коля жбурляє портфель з книжками під стіл, а Тарас ставить горщик з росточком квітки на стіл).

Коля. Ура! Нарешті скінчились муки учнів 3-го класу, тепер ми вільні, книжки можемо не брати, географічну карту прикриємо плакатами, хоч і забороненої, але дуже цікавої тематики. Мінздрав попереджає, Мінздрав попереджає...

(Виймає рекламні плакати про цигарки, завішує ними географічну карту на стіні).

Тарас. Кльова в тебе кімната, тільки куди б оце рослину у горщику зі школи пристроїти?

Коля. Який горщик? А, цей, нехай стоїть там, де ти його поставив.

(Хлопці сідають на стільці, вмикають музику).

Коля. Гарно на канікулах - можна побайдикувати. (Пошепки). Слухай, Тарасе, а ти бачив, як байдикують старшокласники, навколо них така курява стоїть, цікаво... може, спробуємо?

Тарас. Що спробуємо?

Коля. Цигарку. Ось тут біля будинку бабуся продає. Купимо одну на двох, це ж так просто - затягнувся... і курява!

Тарас. Ой, ні! Не треба, меті тато казав, що курять лише слабкі, а цигарка не найкраща подруга.

Коля. Та ми лише спробуємо, якщо не сподобається, то ми більше не будемо. Щось ти сьогодні не в доброму настрої, давай завтра зранку. Ти тільки постоїш біля мене, а я сам куплю цигарку.

Тарас. Ну, тоді прощавай, доживемо до завтра, буде видно...

(Тарас пішов).

Коля. І чого цей Тарас такий несміливий. Ми могли б вже сьогодні стати першими курцями нашого класу. Тоді до нас не підступитись. І дівчата всі закохаються в нас.

(Дзвінок у двері. Коля відкриває, з'являється мама).

Коля. Ой, мамо, це ти? А чому так пізно? Вже на вулиці сутеніє.

Мама. А чому це твоя кімната стала схожа на рекламну аґенцію?

Коля. Мамо, та канікули ж почались.

Мама. А це що за прикраса?

Коля. А, цей горщик. Та Надія Петрівна доручила зберігати його до наступного року. А що тут зберігати - будяк якийсь?

Мама. Не поспішай з висновками, пам'ятаєш, як у казці про гидке каченя, з негоддячка виріс красень-лебідь.

Коля. Ну добре вже, хай тут стоїть. Поливатиму.

Мама. А ти вже повечеряв, синку? То хутчіш лягай спати, щоб канікули були довшими.

(Коля лягає спати, гасне світло).

дія

(З'являється чарівниця Н'котинія).

Нікотинія (прикладає палець до губ). Тихо... Давно я шукала такого хлопчика, щоб бажав спробувати першу цигарку і зробити перший крок до руйнування свого здоров'я. Яке щастя, що такі дурні не перевелися на Землі. Я думаю зробити Колі якийсь подарунок, щоб він завжди думав про нікотиновий дим, який би заполонив кімнату, затьмарив його свідомість, проник до легень. Щоб йому таке подарувати?

(Радиться з дітьми в залі).

Так, найкращий подарунок - це квітка. А ось і горщик. Треба позбутися невідомого пагона і виростити фірмову квітку. Для мене найкраща є квітка тютюну.

(Нахиляється над горщиком, викидає його за штори, і в цей час з'являється жива квітка тютюну).

Нікотинія. Ти моє найулюбленіше створіння. Троянди та фіалки роблять людину закоханою, а ти - задимленою. Швидше підростай, розцвітай. Ми незабаром зустрінемося.

Квітка. Слухаюся та підкоряюся, моя королево Нікотинів!

(Нікотинія виходить).

Квітка (повернувшись в інший бік). Добре їй говорити. Але я для своєї сили та зросту маю запаморочити голову метеликами, бджілкам, різним жучкам. Отже, я чекатиму, ретельно чекатиму.

(Квітка завмирає, з'являються метелики, танцюють).

Квітка. А ось і перші жертви.

-й метелик. Приємно, коли гарний настрій, поряд друзі. Ми такі молоді.

-й метелик. Подивися, яка гарна і незаймана квітка, давай підлетимо ближче.

(Метелики підлітають, квітка бризкає рідиною і одягає на руки комах кайдани).

Метелики (кричать). Допоможіть, рятуйте нас! Ми загинемо!

Комар. Кому потрібна допомога? Хто кликав?

Метелики. Ми тут, допоможіть нам. Ми не можемо рухатися, ми нанюхалися отруйної квітки тютюну.

(Комар підлітає до квітки, а вона встигає одягнути і йому кайдани. На цей галас з'являється Нікотинія, вражені комахи падають).

Нікотинія (підходить до Колі, допомагає йому привстати). Хлопчику, ти не повинен мене боятися, у тебе в кімнаті он скільки плакатів про цигарки. А ти знаєш, що у цигарки всередині? В кожній є частинка мене. Люди зазвичай мають дивний вигляд: рум'яні щічки, ніжні голоси, а я люблю жовтуваті зуби, хворі легені, слабке здоров'я. Хочеш, я зроблю тебе таким?

Коля (ледь чутно). Ні...

Нікотинія. Не поспішай, не відмовляйся від свого від свого щастя, я допоможу зміцнити твої захоплення, ти не будеш цікавитися комп'ютером, не будеш займатися спортом, навчатимешся так-сяк, але завжди думатимеш лише про мене, ми станемо подружжям! Я вже все приготувала: і весільні квіти, і весільних подруг.

(Заходить «Смерть», виносить на підносі корону із цигарок. В цей час починають прикрашати Ніко-тинію, а Коля намагається втекти, падає, повзе по сцені, його тримають охоронці-цигарки, а асистент непомітно ставить горщик з трояндою на стіл).

Нікотинія. Нарешті я готова! Так поцілуй же мене, коханий!

(Нікотинія прагне поцілувати Колю).

дія

Коля. Не хочу!

(Прокидається. Вмикається світло, всі розбігаються, лишається лише Коля на ліжку).

Що зі мною? Де я? Моя кімната, портфель з книжками, географічна карта - ні, це не карта - приваблива, але така оманлива краса. Так, я бачив дивний сон про квітку (дивиться на горщик). Невже це був сон? А могло бути насправді (нюхає квітку). Який аромат краси, життя, духовного спокою, а все те - лише сон - страшний. Добре, що то був лише сон.

ДОДАТОК В

«Вихід є - профілактика!»

Завдання:

Ознайомити молодь із достовірною науковою інформацією про ВІЛ/СНІД.

Висвітлити шляхи передачі ВІЛ.

Сформувати в молоді переконання, що вихід є - це профілактика передачі ВІЛ.

Розкрити особливості поведінки людини, що запобігає передачі ВІЛ.

Обладнання: картки для формування творчих груп (прямокутники різного кольору з номерами); відеофільм «Синдром смерті», плакати з профілактики передачі ВІЛ.

План

Страшне очікування.

Що таке ВІЛ/СНІД?

ВІЛ/СНІД очима пересічних громадян.

Настав час для наших дій.

Домашнє завдання.

Перед заходом присутні отримують картки різних кольорів із номерами, які необхідні для формування творчих груп.

Страшне очікування.

«Ви пройшли клінічне дослідження. У крові у вас виявлено вірус імунодефіциту людини». Ми не бачимо обличчя людини, якій оголосили цей вирок. Але його не важко уявити. Вираз обличчя можна охарактеризувати одним словом: «Жах». ВІЛ-інфікований - це діагноз, страшний вирок. Ті, кому оголошено цей вирок, житимуть в очікуванні смерті. За офіційними даними, на Землі у страшному очікуванні живуть близько 60 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 5 мільйонів хворих на СНІД. Припускають, що реальна кількість ВІЛ-позитивних удесятеро більше за офіційні дані. Близько 1% населення України є ВІЛ-інфікованими.

Хмельницька область за кількістю ВІЛ-інфікованих посідає в Україні сьому сходинку. За останні п'ять років у регіоні зареєстровано 1 323 ВІЛ-інфікованих та 30 хворих на СНІД, 18 хворих уже померло. Темпи поширений ВІЛ-інфекції наростають. Та ми впевнені, що вихід є - профілактика!

. Що таке ВІЛ/СНІД?

У боротьбі з поширенням ВІЛ/СНІДу є один вихід - профілактика. Але виникають запитання: профілактика від чого? Профілактика якими засобами? Та передусім з'ясуймо відповіді на запитання «Що таке ВІЛ/СНІД?»

Для виконання першого завдання формуються творчі групи за спільним кольором карток (група червоних, група синіх тощо).

Завдання 1

Що вам відомо про природу ВІЛ/СНІДу? Підготуйте запитання, за допозмогою яких можна перевірити знання членів інших груп.

Узагальнення знань учнів про ВІЛ/СНІД дає змогу скласти «Інформацію про природу ВІЛ/СНІДУ».

Інформація про природу ВІЛ/СНІДу

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) - це поєднання небезпечних для людини інфекцій, яке не може здолати імунна система через її руйнування вірусом імунодефіциту людини. ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) - це вірус, який пошкоджує певні типи лімфоцитів, що відіграють важливу роль в імунній системі людини. Точніше, він уражає Т-хелпери. Цей тип лімфоцитів допомагає перетворенню Т-лімфоцитів у плазматичні клітини, що синтезують специфічні антитіла проти збудників інфекційних хвороб. Синтез антитіл припиняється, порушується гуморальний механізм імунітету, розвивається СНІД. ВІЛ, що вражає клітини, поєднується з генетичним матеріалом клітини і може не виявлятися багато років. У цей час ВІЛ-інфіковані залишаються здоровими, багато років живуть без будь-яких симптомів хвороби або мають незначні розлади здоров'я. Вони є лише ВІЛ-інфікованими, але не хворими на СНІД. ВІЛ-позитивні люди вражені вірусом і залишаються його носіями на все життя. Навіть коли вони відчувають себе здоровими, то можуть передавати цей вірус іншим людям. (На цьому етапі доцільно переглянути фрагмент відеофільму «Синдром смерті», у якому характеризується ВІЛ та надається інформація про його відкриття й історію вивчення.) Після невизначеного за тривалістю періоду, ВІЛ активізується і поступово призводить до виникнення серйозних інфекцій та стану, характерного для СНІДу. Симптоми ВІЛ-інфекції (СНІДу) різноманітні та складні. Серед них можуть бути й такі:

колотіння;

збільшення лімфовузлів;

висип на шкірі;

кашель;

значна втрата ваги;

низька працездатність;

утрата апетиту;

діарея (проноси).

У всьому світі проводяться наукові роботи зі створення вакцин та ліків проти ВІЛ-інфекції, але на сьогодні СНІД не лікується. Єдиним методом боротьби із хворобою залишається попередження передачі вірусу. (Можливий перегляд фрагменту відеофільму «Синдром смерті», у якому демонструються люди, хворі на СНІД, в останні дні свого життя. Ці кадри нікого не залишають байдужими.)

. ВІЛ/СНІД очима пересічних громадян.

Профілактика поширення ВІЛ/СНІДу значною мірою залежить від обізнаності із проблемою пересічних громадян. Рольова гра «ВІЛ/СНІД очима наших громадян» може сформувати загальну картину інформованості населення з даної проблеми. Спробуйте прокоментувати побачене. Але спочатку утворимо нові творчі групи за спільними номерами на картках (група №1,2 тощо).

Завдання 2 Прокоментуйте інформованість наших співвітчизників із проблем ВІЛ/СНІДу.

ДОДАТОК Г

Шкідливі звички - шлях у безодню

Мета: запобігати шкідливим звичкам, які негативно впливають на здоров'я молоді; формувати вміння і навички молоді щодо власної безпеки, розуміння відповідальності за власні вчинки та їх наслідки; виховувати в молоді бажання зберегти власне здоров'я.

Обладнання та оформлення: технічні засоби навчання, брошури, книги, плакати, записи на дошці;

«Бережи одяг, доки новий, а здоров'я - доки молодий».

«Не піддавайся шкідливій звичці!»

«Не спалюй своє майбутнє!»

«У Європі сьогодні курити не модно!»

«Вибирай сам - бути здоровим чи курити?»

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий. Сьогодні особливо гостро стоїть проблема виховання здорової молоді. Ми добре знаємо, що здоров'я найбільша людська цінність, яку, на жаль, багато людей починають цінувати та берегти, вже втративши значну частину цього скарбу, підпушеного нам природою. Без здоров'я немає щастя. Іноді люди навмисно все роблять для того, щоб загубити своє здоров'я. Вони набувають поганих звичок, які негативно впливають на них і яких Потім не можуть позбутися, але спочатку вони про це не думають і хизуються перед друзями.. Та тільки чим? Не дуже приємно і навіть шкоди дивишся на таких дітей, знаючи, що через деякий час вони почнуть хворіти і втрачатимуть своє здоров'я.

Питання до бесіди:

Які ви знаєте погані звички, що їх люди самі набувають? (Куріння, алкоголь, наркоманія)                 

А що таке звичка? (Звичка - це форма поведінки людей, що виникає під час навчання і багаторазового повторення у різних життєвих ситуаціях).

Які можуть бути звички? (Корисні і шкідливі)

Які звички є корисними? (Режим дня. Він сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності, і, врешті, довголіттю.)

Можливий варіант висновку: шкідливі звички, навпаки, дезорганізують людину, послаблюють її волю, знижують працездатність, порушують здоров'я і скорочують тривалість життя. Ці звички завдають безліч страждань людині.

Ведучий. Люди, котрі курять, перш за все не впевнені у собі, не вміють протистояти тиску оточуючих. Підлітки починають курити саме для того, щоб відчути себе дорослими, самостійними людьми, справжніми «суперменами». Основною складовою тютюну є нікотин. Нікотин це надзвичайно сильна отрута, що діє переважно на нервову систему, травлення, а також на дихальну і серцево-судинну системи. Навіть одна сигарета шкідлива для всього живого. Отже, смерть від нікотину може настати, якщо підліток одночасно; викурить півпачки сигарет, а для дорослої людини смертельна доза - пачка сигарет. Проте відомі випадки смерті навіть від викурювання 2-3 сигарет. Алкоголь і нікотин з наркотиками. Це означає, що людина, вживаючи ці речовини, поступово зникає до них настільки, що стає хімічно залежною. Людина вживає алкоголь, якщо вона неспроможна знаходити розумні виходи з неприємних життєвих ситуацій, погано ставиться до людей і по себе самої, не вміє регулювати свою поведінку. Алкоголь (етиловий спирт) впливає негатив на мозок, судини, серце, печінку та інші органи й систем і організму порушується координація рухів, погіршується мовлення.

Наркоманія - справжнє зло для всіх країн світу. Знайомство з наркотиками найчастіше починається із звичайного куріння тютюну. Наркоман не лише збільшує дозу наркотичної речовини, а й міняє її на іншу, сильнішої дії: тютюн - конопля - мак - ефедрин. Потяг до наркотику може сформуватися вже після разового прийом наркотичної речовини, що викликає природну реакцію організму - нудоту блювання, свербіння, відчуття жар й запаморочення, болі в кістках і суглобах, відсутність сну. Іноді перший прийом наркотиків стає останнім - людина вмирає, бо неможливо точно розрахувати індивідуальну дозу.

В нашому суспільстві є ще одне зло, про яке ми зовсім мало знаємо і не вміємо ефективно йому протистояти. Це - СНІД. Синдром набутого імунодефіциту - кінцева стадія інфекційного захворювання. Вірус цей вражає лімфоцити крові, які відповідають за захист організму людини відрізних мікробів і пухлин. СНІД - невиліковна хвороба. Тож чи достатньо вже маємо знань, щоб убезпечити себе від СНІДу?

Що ви знаєте про СНІД? (Відповіді клієнтів)

Ведучий. СНІД передається переважно статевим шляхом, коли можливий обмін виділеннями організму, в яких міститься вірус (сперма, вагінальний секрет, кров). Надійним засобом захисту від СНІДу є презерватив. Останніми роками збільшується кількість заражених людей (переважно наркоманів), які користуються нестерильними шприцами, голками, особливо тоді, коли «колються» в компанії. При цьому маленька крапелька чужої крові в шприці або на голці може потрапити в організм і заразити його, якщо в ній міститься вірус. Гарантією убезпечення від зараження СНІДом здоровий і правильний спосіб життя і, зокрема, виважене ставлення до інтимних взаємин з постійним статевим партнером, в процесі яких відбувається взаємне збагачення емоційними відчуттями категорично негативне ставлення до застосування наркотиків, якщо навіть залишаєшся в меншості в компанії однолітків, котрі пропонують спробувати цей «кайф».

Ви переконалися, що в XXI столітті, шкідливих звичок існує дуже багато. Алі ці шкідливі звички виникли багато років тому. І зараз ми торкнемося історій виникнення шкідливих звичок.

Пропонуємо вам послухати повідомлення, які підготували для цієї зустрічі ваші друзі.

Куріння

-й учасник. Є така казка. У далекому минулому, коли тютюн тільки завезли у Вірменію, біля підніжжя Арарату жив добрий і дуже мудрий старий. Він відразу не злюбив це зілля і намагався переконати людей не вживати його.

Одного разу він побачив, як купці розклали свій отруйний товар. Вони кричали:

Божественне листя! Божественне листя! У ньому засіб від усіх хвороб!

Навколо них зібралося багато народу. Підійшов і старий:

Це «божественне листя» приносить людям користь: у будинок курця не зайде лиходій, його не вкусить собака, він ніколи не постаріє.

Купці з подивом подивились на старого:

Ти правий, мудрий діду,- сказали вони. - Але звідкіля ти знаєш про такі чудові властивості «божественного листя»?

Старий усміхнувся і пояснив:

Лиходії не зайде в будинок курця, оскільки у того, хто віддає багато грошей за тютюн і стає бідним, нічого красти. Крім того, від куріння він буде кашляти всю ніч, а злодій не заходить у будинок людини, що не спить. Через кілька років куріння людина ослабне, в неї почнуть боліти ноги, вона ходитиме з паличкою. А який же собака вкусить людину із ціпком у руці?, І, нарешті, курець ніколи не постаріє, тому що помре замолоду.        

Відійшли люди від купців. Якби всі прислухалися в наш час до порад мудрого старого!

Алкоголь

-й учень. Вино було винайдене людством раніше, ніж спирт. Розкопки археологів свідчать про те, що його виробляли ще в Давньому Єгипті, Давній Греції.      

У Давній Спарті один із засобів виховання молодих спартанців був такий: юнаків саджали за стіл разом із молодими рабами й починали останніх споювати, щоб спартанці отримали наочний урок, який вигляд і поведінку має п'яна людина.

На Русі вживали переважно брагу, медовуху. Міцність цих напоїв не перевищувала 10-13°. Спиртне пили зазвичай на свята, на честь перемоги над ворогом чи на поминках.

Перші згадки про боротьбу із пияцтвом припадають на часи царювання Петра І, який заснував спеціальну медаль «За пияцтво». Вона мала форму восьмикутної зірки завбільшки з тацю, була відлита з чавуну і важила 5 кг. За допомогою ланцюга медаль прикріплювали до роз'ємного обруча, який одягали на шию п'яниці незалежно від звання і соціального стану. «Удостоєний» цієї «нагороди» мав протягом тижня носити медаль на шиї. В Україні народ здавна зневажав п'яниць, розповідав про них смішні історії. По базарах водили ведмедя, який показував, «як п'яний чоловік іде додому». Вершиною національно о фізичного виховання, самовдосконалення тіла й духу стала епоха Запорозької Січі. Тут загартування у повсякденному житті і військових і правах відбувалося в постійних іграх, забавах, танцях, змаганнях, справах.

Ведучий. Чи зробили ви для сере вибір? Чи правильний обрали

Зараз ми це перевіримо проведемо міні-вікторину. На кожне із запитань вам треба дати відповідь: «так-чи «ні».      

)  Вірус імудодифіциту людини ВІЛ передається через:

• рукостискання;

• спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;

• обійми;

• спільне користування голками та шприцами для ін'єкцій;

• чхання та кашель;

• плавання в басейні;

• рушники, мило, мочалку;

• статеві зносини без використання презервативів;

• домашніх тварин;

• посуд, їжу;

• туалети (унітази);

• статеві зносини з використанням презерватива;

• спільне користування голками для проколювання вух.

Підбиття підсумків міні-вікторини.

)  Хто і звідки завіз тютюн у Європу? (Христофор Колумбу 1492році з Америки)

)  У яких країнах заборонено наркотики під страхом смертної кари? (Таїланд, Сінгапур, Східна Азія)

)  Який російський цар був запеклим курцем і дозволив торгівлю тютюном і куріння? (Петро І)

)  Основна сировина сигарет. (Тютюн)

)  Чи можна уникнути зараження на СНІД?(Так)

)  Чи можна виявити вірус відразу ж після інфікування? (Ні)

Ведучий. Сьогодні медики стверджують: здоров'я людини на 10 % залежить від спадковості, - на 5 %  від роботи медиків. Інші 85 % - у руках самої людини. Отже, наше здоров'я залежить від наших звичок. Зараз ми проведемо тест, який допоможе вам дізнатися, що чекає на вас у майбутньому: здорове довготривале життя чи хвороба і немічна старість. Вам треба на кожне запитання надати відповідь: «так», якщо твердження правильне, або «ні», якщо твердження хибне.

. Тільки чоловіки можуть заразитися ВІЛ-інфекцією.

. Запобігти СНІДу можна, утримуючись від випадкових статевих зносин.

.Якщо ви сильні та здорові, ви не можете заразилися на ВІЛ-інфекцію

. Куріння сигарет зумовлює швидке старіння.

. Тисячі  людей щороку помирають від хвороб, пов'язаних із курінням.

. Курець може кинути курити будь-коли. Все, що для цього потрібно,- це сила волі.         

.  При пасивному курінні людина одержує втричі більше, одноокису вуглецю ніж сам курець.

.  Людина може набути згубної звички до вживання наркотиків, тютюну, алкоголю.

.   Поцілувавши хворого на СНІД, ви заразитеся цією хворобою.

. Немає ліків проти ВІЛ, коли вірус потрапляє у кровообіг.

. Особа може заразитися ВІЛ, здаючи кров.

. Є ліки від СНІДу.

. Куріння викликає рак легенів.

. Вагітні матері, які інфіковані ВІЛ, можуть передати його плоду.

. Є окремі люди, котрі мають імунітет до СНЇДУ.

. Аналіз крові може показати, що людина інфікована ВІЛ.

. Мити руку перед їжею не потрібно.

. Куріння «травки» не вважається вживанням наркотику.

. Спиртні напої шкодять здоров'ю.

. Займатися спортом необхідно для здоров'я.

Ведучий. Прочитайте цитату, записану, на дошці: «Кожна людина має свободу вибору. Кожен сам вирішує, курити чи не курити, зміцнювати своє здоров'я фізичними вправами чи рости хирлявим слабаком. Проте правильний вибір може зробити тільки той, хто вже здатний відповідати за свою поведінку, за своє здоров'я та за своє майбутнє взагалі». А що таке здоров'я? Здоров'я -найбільше багатство. Погляньте на це прислів'я: «Бережи одяг, доки новий, а здоров'я - доки молодий». Правильно робить той, хто розумно виконує правила поведінки), а якими слід жити в суспільстві. Бо, поки ти молодий і в тебе здорове ті то, цей дар природи треба берегти. Втратити ж все легко, тільки повернути іноді важко, а то й неможливо. Люди кажуть: «Є каяття, та нема вороття».

Пам'ятайте, що бути здоровими і сильними вам допоможуть - здоровий спосіб життя.

ДОДАТОК Д

Театралізований захід:  «Прелюдія до сумних роздумів»

Мета: допомогти молоді сформувати особисту думку щодо куріння на підставі інформації негативного впливу куріння на різні органи і загальний стан людини, соціальні аспекти. Створення резервів здоров'я для підвищення життєздатності молодого покоління.

Обладнання: магнітофон, касета з фонограмою пісні «Два шляхи», лист підлітка, реквізити для театральної вистави й театру тіней.

Сценарії

Звучить фонограма до пісні «Два шляхи» (виконує А.Пугачова)

Психолог. Академік Биков зазначав, що біда всього людства в тому, що ми вперше замислюємося про своє здоров'я лише тоді, коли починаємо його втрачати, коли механізм уже зламаний і потребує ремонту. Найстрашніше, що за сучасними мірками здоров'я розглядають як комплексну проблему, у якій лише в 10 % має значення стан охорони здоров'я. Інші 90 % складають навколишнє середовище (20 %), спадковість (20 %) та інші 50 %, що складає половину від загальної кількості, належать до здорового способу життя.

Сьогодні ми поговоримо про один з руйнівних факторів, що у 1989 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я було названо «вбивцею людства», тому що на совісті цього страшного монстра - третина смертей, незалежно від вікової категорії населення.

Цей фактор протягом багатьох років підтверджує слова римського філософа Сенека «Люди не вмирають, вони стають жертвами своїх пристрастей, не помічаючи, що повільно вбивають самі себе».

Ведучий 1. Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я назвав куріння інфекційним захворюванням, що передається шляхом реклами і пропаганди. Від нього поки що немає протиотрути або антибіотиків, але руйнівні впливи на організм людини і на суспільство усе більш очевидні.

Ведучий 2. Сумним є й той факт, що з кожним роком вікова категорія курців різко знижується, якщо три-чотири роки тому курили переважно підлітки 15-17 років, то сьогодні можна побачити дитину, що купує сигарети для себе. І це в той час, коли часто говорять про шкоду куріння. Чому так відбувається?

Психолог. Давайте вислухаємо думку одного підлітка. (Читання листа.)

Мені 16 років. Відвідавши тренінгові заняття з профілактики куріння, я багато зрозуміла. Я пишу цього листа з надією, що деякі підлітки зможуть з ним ознайомитися і зробити правильний вибір на захист власного здоров'я.

Зупиніться, подумайте, на що ви витрачаєте своє безцінне здоров'я? Ми з вами повільно вмираємо, а дорослі продовжують нам брехати, що нічого не відбувається. Одні дивляться на те, що відбувається, інші звинувачують нас, підлітків у неправильних діях, треті використовують нашу довіру й кидають безжалісною рукою під «танк» реклами, заповнюючи наше життя низькопробною продукцією.

Реклама тютюнових виробів - усюди. «Ти гідний кращого» - і ми потрапляємо на гачок, з жадібністю хапаючи наживку. «Будь самим собою», «Відчуйте себе леді. Елегантний тонкий смак «Кіm», «R. 1 Ultralight» - найлегша серед усіх, і ми купуємо чергову пачку отрути. «Поспішай до своєї перемоги разом з LМ», «Тобі належить розмаїття світу», «Твої можливості не знають кордонів», «Тебе чекає твій ультрамодний комп'ютер», «Тобі належать ритми світу». Ми на шаленій швидкості мчимося до власного знищення і платимо, платимо, платимо дорогою ціною - своїм здоров'ям, своїм майбутнім.

Дорослі, як вам не соромно! Ви на всіх прилавках розмістили рекламні блоки, повідомляючи нам як, це «круто», що ми можемо собі це дозволити, а потім дивуєтеся й обурюєтеся, чому ми це собі дозволяємо.

Ви розбещуєте нас своїми рекламами і водночас читаєте нотації про шкоду куріння, а далі?.. У магазинах ніхто не пам'ятає про жалюгідну подобу антиреклами «Я не продаю сигарет неповнолітнім». Насправді вам байдуже, скільки років дитині, головне продати - чергову пачку й якомога дорожче.

Прошу вас, зупиніть цей жорстокий механізм нашого щоденного знищення. Не кидайте нас під машину «пресу» реклами. Багато хто з нас, почавши курити років у 11-12, уже має залежність від нікотину, хронічні захворювання, яких можна було уникнути. Хіба не так? І ніхто з вас не буде покараний за скалічену дитячу душу і здоров'я. Адже злочину немає. Але якщо замислитися, невже його справді немає?

Ведучий 1. Неможливо залишитися байдужими до цього крику про допомогу. Тут звучить благання і заклик, обвинувачення, що потребує негайної дії, але, на жаль, така думка швидше за все залишиться незрозумілою ані дорослими, ані навіть однолітками.

Ведучий 2. Це може здаватися смішним, безглуздим навіть дурним. Але ми вирішили подати свій проект вирішення проблеми. Кожен присутній тут має право на свою думку, на свободу вибору - курити або не курити. Але для того, щоб зробити правильний вибір, необхідно мати вичерпну інформацію про предмет свого вибору. Отже, сьогодні ми маємо чудову можливість ознайомитися з пані Сигаретою ближче. Представляємо вашій увазі публіцистичну виставу, присвячену профілактиці курінню «Прелюдія до сумних роздумів».

Суддя. Сьогодні слухається справа за обвинуваченням Сигарети. Усім, хто виступатиме з боку захисту або обвинувачення, нагадую, що ваші свідчення вирішують долю підсудної, тому ви повинні говорити правду і тільки правду. Слово надається Прокуророві.

Прокурор. Шановний судця! Шановні присутні в цьому залі. Сьогодні ми слухаємо справу особистості, що приваблива і небезпечна. Вона згубила багатьох людей, незалежно від віку, зробила нещасливими тисячі родин.

Адвокат. Сьогодні ми слухаємо справу вельмишановної, для багатьох дуже дорогої, знайомої Сигарети. Подивіться на неї: яка вона красива, скромна, запашна. І це незважаючи на її важке минуле. Адже коли в XVстолітті тютюн завезли до Європи, в різних країнах курців карали різними способами. В Англії, наприклад, водили по центральних площах з петлею на шиї, як злочинців або злодіїв. У Туреччині за куріння саджали на кіл. У Росії цар Михайло Романов видав указ, що заборонив куріння і передбачав покарання - биття батогом і відрізання ніздрів за куріння, заслання до Сибіру або страту за торгівлю тютюном. Але Сигарета, така юна і тендітна, виявила мужність, силу волі, все подолала і сьогодні стоїть перед вами як переможець і продовжує тішити курців.

Шановний суддя і всі присутні в цьому залі, у моєї підзахисної є багато свідків захисту. Дозвольте їм виступити.

Суддя. Дозволяю. {Секретар запрошує Історика.)

Адвокат. Що ви можете сказати на захист підсудної?

Історик. За історичними даними королева Франції Катерина Медічі страждала від частої мігрені (сильного головного болю). Вона нюхала порошок з листя тютюну, і головний біль ставав набагато меншим або зовсім зникав. Уявіть цю ситуацію.

Сцена перша

рік. Франція. Палац Катерини Медічі. Королева сидить і тримається за голову, потирає скроні.

Королева. За які гріхи мені таке покарання, Господи? Усі страждають через цю жахливу мігрень! Які тільки лікарі не лікували мене, чим тільки не напували, а, здається, головні болі стали ще більшими.

Служниця. Ваша величносте, прибув французький посланець із Португалії, месьє Жан Ніко. Накажете прийняти?

Королева. Ох уже ці державні справи! Проси!

Ніко. О, Ваша величносте, як я несказанно радий вас бачити! Як ваше самопочуття?

Королева. Жахливо, жахливо! Мігрень зовсім мене замучила!

Ніко. Дозвольте піднести вам подарунок! (Подає кисет.)

Королева. А що це, месьє Ніко?

Ніко. Сухе листя тютюну. Ваша величносте, про це чудодійне зілля я довідався з книги іспанського ботаніка і лікаря Миколи Мерандеса. Він рекомендує тютюн від усіх хвороб. Хочете спробувати?

Королева. Який чудесний аромат! Розтерте на порох листя пахне ще сильніше. Так, ви праві, мені справді стало краще. Для цього чарівного зілля потрібно придумати сховище. Покличте до мене золотих справ майстра! Я накажу йому зробити... Як би це назвати? Я накажу йому зробити табакерку!

Ніко. Так з моєї легкої руки в придворної знаті Франції з'явилася нова мода - нюхати тютюн. Але що цікаво, моє ім'я не забули. Автор класифікації тваринного і рослинного світу Карл Лінней надав тютюну назву «нікотин»!

Історик. Можна зробити висновок про користь цього факту в захист підсудної.

Адвокат. Я вдячний вам за історичні дані.

Прокурор. Шановний суддя, дозвольте надати інформацію й стороні обвинувачення.

Суддя. Дозволяю.

Сцена друга

рік. Англія. Палац Якова Стюарта.

Яків І. З цією звичкою потрібно вести боротьбу. Моя країна гине від тютюну. Як ви вважаєте, ваша величносте?

Королева. Я сьогодні дізналася, що в місті вмерло ще 4 особи. Причина - вживання тютюну!

Яків І. Знайшли тих, хто продає це пекельне зілля?

Королева. Шукають. Ви засмучені?

Яків І. Ні, я не просто засмучений, я дуже злий! І як тільки учені можуть говорити про куріння як протиотруту від нежиттю й лихоманки!

Королева. Я чула, що деякі лікарі рекомендують вдихати тютюновий дим, щоб застрахуватися від чуми.

Яків І. Якби вони тільки рекомендували курити, а то ці злощасні лікарі роблять з тютюну ліки, придворні отруюються і навіть помирають.

Королева. Ви повинні брати приклад з Англії. У них курці - це злодії, їх водять по вулицях з мотузкою на шиї, а в Росії курити заборонено під страхом страти.

Яків І. Папа римський пропонує відлучити їх від церкви. Що ж мені робити?

Королева. Ваша величносте, видайте наказ, що забороняє куріння.

Яків І. Ні. Я краще напишу книгу і назву її «Про шкоду куріння». І книгу я почну словами: «Куріння - звичка, що згубно діє на зір, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легень». Так, саме так і почну!

Королева. Книга короля Якова Стюарта була першою популярною книгою про шкоду куріння.

Адвокат. Давайте перейдемо до більш сучасного етапу розвитку суспільства. Запросіть бізнесмена.

Бізнесмен. Шановний Суддя! Шановні громадяни! Не губіть це прекрасне створіння. Адже я тільки з цього і живу. Що їстимуть мої діти, якщо всі перестануть курити і, відповідно, купувати сигарети? І не тільки мої. За всіх часів тютюнові монополії давали величезні прибутки.

Адвокат. Спасибі. Запросіть Колекціонера. Що ви можете сказати на захист Сигарети?

Колекціонер. Я давно збираю сигаретні коробочки. Я ка ця насолода сидіти, перебирати їх, розставляти на поличці, розглядати малюнки. Якже я поповнюватиму свою колекцію, якщо припинять випускати сигарети? Прошу вас, не позбавляйте мене радості, не засуджуйте її!

Прокурор. З нашого боку є свідок. Відомості фахівця з економіки, я гадаю, будуть цікавими.

Економіст. Як економіст, хочу зазначити, що купівля сигарет підриває сімейний бюджет. Подивіться на таблицю 1.

(Коментар таблиці. Для прикладу ми взяли не найдорожчі сигарети.)

Таблиця І

Але ж витратити ці гроші можна на відпочинок, на купівлю красивого одягу або дорогої апаратури.

Адвокат. Я протестую, тому що людина сама робить свій вибір, і не потрібно за допомогою цифр тиснути на її рішення. Давайте подивимося, що вибирає молоде покоління. Запросіть до зали засідання Дівчину. (Секретар запрошує Дівчину.)

Дівчина. Якщо не буде сигарети, я втрачу свій імідж! Так, класно: стою на дискотеці, витонченим рухом руки дістаю сигарети і запальничку із сумочки, прикурюю. Яка я непереборна, яка я сучасна... Ну просто супер... Курила, курю, і куритиму (кашляє). Це заспокоює мою нервову систему (трясеться). Я не товстію. У компанії старших я на рівних, і взагалі, я класно почуваюся... Але щось останнім часом під час танцю хлопці стали відвертатися та й із зовнішністю стали відбуватися неприємні зміни... Уявляєте, мені стали пропонувати «Rondo», жуйки. Це так принизливо...

Адвокат. Я протестую! Ви повинні виступати як захисник, а не сторона обвинувачення.

Суддя. Протест приймається.

Адвокат. Спасибі. Шановний суддя, ви тільки що вислухали дуже правдиві свідчення на користь моєї підзахисної. Усе це дає підстави на остаточне виправдання Сигарети.

Суддя. Слово надається Прокуророві.

Прокурор. Я не буду довго говорити про її злочини, а надам слово свідкам. Перед вами виступить представник соціологічної служби.

Соціолог. Ми, соціологи, віддаємо перевагу мові цифр. І наші дані досить невтішні. На основі статистичних даних різних країн можна стверджувати, що нині близько 60 % чоловіків і 73 % жінок, жителів земної кулі, систематично вживають тютюн для куріння. Якщо порахувати, що кожний з них викурює за добу в середньому 15 цигарок, то щосекунди людство викурює 300 тисяч сигарет і цигарок, за рік ця цифра зростає до 12більйонів [12 х 1012]. Але в наших співробітників хвилювання викликають інші цифри. А саме те, що значно знизився вік молодих курців. Якщо ще 10 років тому за даними анкет у віці 15- 17 років пробували курити 72 % школярів, з них систематично курили 23 %, то сьогодні у віці 11-14 років курити пробували 81 % хлопчиків і 56 % дівчаток з опитаних.

Прокурор. Прошу запросити Лікаря. Вам відома ця особа? (Вказує на Сигарету.)

Лікар. Так, на моїх очах багато людей вмерло через неї. Одна сигарета забирає 15 хвилин життя. Кожний п'ятий курець може не розраховувати, що доживе до пенсії. У тих, хто курить, часто болить голова, погіршується пам'ять. Одна сигарета прискорює пульс на 10-20 ударів за хвилину. Виникає склероз судин головного мозку і серця, стенокардія. Це призводить до інфаркту. Псується зубна емаль. А також куріння зранку натщесерце призводить до гастритів, виразки шлунку й інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Люди, що викурюють більше 2 - 3 сигарет на день, часто хворіють на бронхіт і туберкульоз. І найстрашніше - сигарети сприяють розвитку ракових клітин. Краще раз побачити, ніж сто разів почути. Коли мені доводиться бувати в палатах, де лежать хворі на рак легень, що хворіють після багаторічного куріння, бачити їхні обличчя, чути кашель, відчувати, що вони борються за кожен подих, мені хочеться вийти на вулицю, взяти за руку якогось «молодця», що з шиком курить сигарету, привести його в палату і сказати: «Дивися, ось цим може все закінчитися»! Я впевнена, що після такого відвідування навряд чи знайдеться хоча б один курець, який би негайно не кинув курити. Шкода, що ми, медики, не можемо піти на «експеримент». І тому звертаємося за допомогою плакатів, лекцій, пропаганди до всіх, хто курить: «Повірте нам на слово, усе це дуже серйозно! Підступність тютюну саме в тому, що розплата настає непомітно! Але вона неминуча!»

Адвокат. Шановний суддя! Я хотів би звернути вашу увагу на той факт, що Міністерство охорони здоров'я на кожній пачці сигарет попереджає про шкоду куріння, тому вибір залишається за людиною.

Суддя. Доповнення приймається.

Прокурор. У нас ще є доповнення до виступу медичного працівника. Прошу надати матеріал.

Сцена третя

Театр тіней. Праворуч і ліворуч сцени - білі ширми, дії за ширмами висвітлюються настільними лампами. За лівою ширмою - силуети двох молодих дівчат, що сидять за столиком у кафе. Вони розмовляють за чашечкою кави. Ліворуч світло гасне, висвітлюється права ширма, за якою маленька дитина.

Дитина. Як добре, тепло і затишно мені тут! Я вже є, але про мене ще ніхто не знає!!! Я жива...

(Висвітлення лівої ширми. Дівчата починають курити.)

Ой, що відбувається? Чому так важко дихати? Я задихаюся в цьому гіркому димі! Досить! Не треба!

(Гучно грає музика в кафе і голос дитини ніхто не чує. Дитина кашляє, простягає вперед ручки. Освітлено дві ширми.)

Дитина. Ненько, ненько, рідненька. Я буду дуже слухняною дівчинкою. Не вбивай мене. (Тихим голосом.) Як болить голова... Мамо, невже ти мене не чуєш? Допоможи мені! Я боюся... Мені боляче... Я вмираю...

(Висвітлення лівої ширми. Дівчата знову сідають за столик і курять.)

Дитина. Мамо, мамо... Навіщо ти це зробила? Я тепер ніколи не побачу сонечка. Мого обличчя ніколи не торкнеться весняний вітерець! Я ніколи не довідаюся, як пахнуть квіти і розправляють крила метелика. Ти ніколи не довідаєшся про мене, про мою любов, ніколи не побачиш сліз, що біжать по моїх щоках заразу, коли мені так боля­че тут, а тобі ні... Чому ти вибрала її, свою сигарету? Вона знищила мене. Як боляче, я ще поки жива, але мене вже немає...

Адвокат. Який емоційний виступ! Одразу видно, що це питання наболіло в нашого колеги. Але нам би хотілося почути про те, як впливає тютюн на стан різних органів людини.

Прокурор. Прошу запросити Хіміка.

(До зали входить ще один свідок.)

Прокурор. Ви, як працівник хімічної промисловості, можете нам пояснити чи справді вплив сигарети дуже шкідливий для організму?

Хімік. Почнемо з того, що найвідчутніший - сигаретний дим. Він містить у собі нікотин, синильну кислоту, окис вуглеводу, оцтову кислоту, азот, ефірні олії, радіоактивні елементи - полоній, триокис миш'яку й інші отруйні речовини, що і активні і пасивні курці вдихають разом з димом. Про шкоду нікотину як однієї з канцерогенних речовин судіть самі. Ми провели дослід і отримали результат: якщо до горобця доторкнутися паличкою, змоченою нікотином, він миттєво гине. Вражає? Але, на жаль, реакцію нашого організму ми не бачимо, і це допомагає людям ігнорувати хімічні процеси та їхній вплив на здоров'я.

Прокурор. Дякую. Запросіть Пожежника. Що ви можете повідомити?

Пожежник. Я можу з упевненістю сказати, що з вини курців виникає багато пожеж. І знаєте через що? Саме через непогашену сигарету. Подивіться на це безневинне личко, вона - страшний ворог суспільства! Скільки людей гине або дістає важкі травми через неї!

Адвокат. Протестую. Не через Сигарету гинуть люди і виникають пожежі. Гинуть лише ті, хто курить у нетверезому стані у власному ліжку і там же знаходить свою смерть.

Суддя. Факт досить вагомий. Приймається протест. Прокурор, запросіть до зали засідання представника освіти.

Прокурор. Назвіться, будь ласка, і надайте відомості щодо Сигарети. Вам відома ця особа?

Психолог. Я працюю практичним психологом, збираю матеріали для своєї наукової праці.

Прокурор. Над якою темою ви працюєте, дозвольте запитати?

Психолог. «Вплив тютюну на фізичний і психічний розвиток школярів». Я хочу звернути вашу увагу на те, що куріння дуже шкідливе для молодих людей. Особливо несприятливо воно впливає на органи дихання, тому що їхні легені не до кінця сформувалися. В підлітків-курців об'єм грудей і розвиток легень приблизно на 25 % відстає від показників тих, які не курять. Частіше страждають діти й від застудних захворювань, тому що не мають достатньої стійкості до них. Школярі-курці не зосереджені, успішність у них знижена. Встановлено, що серед успішних учнів лише 16 % курять, серед учнів із середнім рівнем розумового розвитку - 45 %, серед тих, які не встигають - 59 %. Чому так відбувається? По-перше, нікотин та інші отруйні речовини порушують загальний стан організму, знижується інтенсивність нервових процесів. Цьому сприяє й сама поведінка курців. Нерідко бажання курити з'являється навіть під час уроку, і учень відволікається від занять, думаючи тільки про те, як із дзвоником піти в туалет на перекур. А скільки кишенькових грошей іде на купівлю сигарет? Багато учнів вважають, що Сигарета здатна вплинути на їхній імідж перед однолітками, робить їх старшими, додає авторитету. Рідко хто з них замислюється над тим, що вони могли б бути набагато розумнішими, сильнішими, а головне - здоровішими, якби не схилялися перед Сигаретою. Діти вважають, що завдяки Сигареті вони зможуть позбутися почуття сором'язливості, і ще один фактор - приклад батьків. Хоча батьки й говорять про шкоду куріння, самі вони у важких життєвих ситуаціях шукають допомогу в цієї підступної «приятельки».

Прокурор. Дякую. Шановні судді, я вважаю, що цих свідчень цілком достатньо, щоб ви прийняли правильне рішення.

Суддя. Ми уважно вислухали усі свідчення з боку обвинувачення і захисту і прийняли таке рішення: ПІДСУДНА ВИННА. НАШ ВИРОК - СМЕРТНА КАРА. РІШЕННЯ СУДУ ОСКАРЖЕННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ.

Ведучий 1. Як би мені хотілося сказати хепі енд (щасливий кінець), що це не про нас, що всі сцени залишилися в минулому. Але, на жаль, це зовсім не так. Цей сценарій був написаний для нас і про нас...

Ведучий 2. якщо хоча б хтось, переглянувши наш виступ, замислиться про шкідливий вплив тютюну, перестане курити або, взявши інформацію до відома, не почне курити, ми старалися недаремно. (Всі актори виходять на сцену.) Просто ми ще раз нагадаємо девіз нашого виступу (усі разом). «Куріння або здоров'я - вибирай сам!»

ДОДАТОК Е

Агітбригада: «Здоровим будь»

(З піснею М. Старокадомського «Пісенька про зарядку» виходили, у спортивних костюмах члени агітбригади «Здоров'я». Три читці виходять наперед, інші під музику виконують елементи ранкової гімнастики).

-й читець.

Сонце встало, сонце встало!

Прокидайся і вставай!

Скинь швиденько з себе ковдру.

Не тягни і не зівай!

-й читець.

На площадку по порядку

У прекрасний день оцей,

На зарядку! На зарядку!

Ми збираємо дітей!

-й читець.

Вище руки, ширше плечі,

Раз, два, три! Дихай рівніше.

Від зарядки ти зміцнієш.

Станеш спритним і сильним!

Всі (скандують).

Без занять по фізкультурі

Не зміцнить мускулатури!

-й читець.

Отже, розпочнемо

Наш виступ скоріш.

Тож приготуйтесь слухать,

Всідайтеся зручніш.

-й читець.

Все, що ми розповімо.

Яку пораду вам дамо.

Обов 'язково дасть користь.

Роби зарядку, не ліпись!

-й читець.

Як зберегти здоров 'я

Усім присутнім вам.

Ось тут, на оцій сцені

Я відповіді дам.

(Звучить спортивний марш. Члени агітбригади імітують змагання бігунів на стадіоні. В центрі один піднімає емблему Олімпійських ігор - п'ять кілець).

-й читець.

Щоб мужнім стать і стать сміливим,

Сильним духом, сильним тілом,

Загартованим, здоровилі,

Ти виходь на стадіони!

(Агітбригадівці імітують інші види спорту).

-й читець.

І не треба нам лякатись

Ні вітру, ні морозу.

Хто спортом в нас займається,

Тому нема загрози.

(Спортсмени скандують по черзі, піднімаючи пла­кати).

Будеш сильним і здоровим!

Твоє здоров'я стане міцніше за граніт!

Бадьорість і силу тобі дасть тільки спорт!

Сонце, повітря і вода - наші найкращі друзі!

-й читець. Шановні друзі! А зараз я хочу повести вас стежками історії Олімпійських ігор.

(Виходять два історики Давньої Греції, одягнені в хітони, з книгами в руках).

-й історик. Мабуть немає людини на землі, яка була б байдужою до спорту і до Олімпійських ігор. Задовго до чергового Олімпійського року готуються всі країни світу. Спеціальні комітети обговорюють і вирішують, у якій країні проводити ігри, гарячково тренуються майбутні учасники, заздалегідь хвилюються судді, нудяться в чеканні глядачі.

-й історик. І нарешті, раз на чотири роки, знаменний день настає. Дівчата, одягнені в старогрецькі хітони, запалюють від променів сонця Еллади олімпійський смолоскип. Опустившись на коліна, приймає його юнак. Священний вогонь смолоскипа, запалений біля вівтаря Стародавньої Олімпії, символізує собою мир і дружбу всіх народів Землі.

-й історик. І коли спалахне вогонь над святковим стадіоном, коли замайорить олімпійський прапор і делегації різних країн увійдуть на стадіон в урочистому марші, попереду всіх підуть спортсмени Греції, і. це тому, що в далекому минулому, якому понад дві тисячі років, саме в цій країні народилися Олімпійські ігри.

-й історик. Велика наука історія зберегла для нас розповідь про колишню велич Олімпії, про блискучі перемоги і рекорди грецьких спортсменів.

«Сила, здоров'я і краса» - ось головний девіз спортсменів Давньої Еллади.

-й читець.

Це ж у Древній у Елладі!

Але є у нас такі,

Що не дуже спорту раді,

Тільки курять цигарки.

Всі (скандують).

Спорт і цигарка - не сумісні!

-й читець.

Хуліганять, а самі

Від вітру хитаються.

Ці - знервовані й безсилі -

Спортом не займаються.

(Сценка за мотивами мультфільму «Ну, постривай». Звучить мелодія з мультфільму. На спортмайданчику Заєць займається гімнастикою, потім піднімає гирі. Поруч з кеглями граються діти. З'являється з цигаркою в зубах Вовк. Він іде розв'язною ходою, лапи в кишенях. Вигляд має страшний, скуйовджений. Йому не сподобалася весела гра дітей, він розкидає їхні кеглі, ображає, хуліганить. Заєць поспішає на допомогу. Він враз скрутив Вовка. Вовк переляканий і здивований, що не може перемогти).

Заєць.

Ах ти ж, злісний хуліган!

Заважаєш нащо нам?

Ти хоробрий лиш з малими,

То й знущаєшся над ними.

А на себе лиш поглянь,

Соромно й дивитися.

Від цигарки жовто-синій -

Отак накуритися!

Краще б спортом ти займався,

Час би з користю провів,

Набирався сили й духу,

Не ходив до лікарів!

Вовк.

Ой, ой, ой! Я більш не буду!

І про бійки теж забуду.

Буду спортом я займатись,

Сил, здоров'я набиратись

Вовк.

Діти! Давайте для початку з вами зробимо фіззарядку. Нумо, разом! Починаєм! І на місці пострибаєм! Далі виконаєм вправи Дія здоров'я й для забави. (Вовк із дітьми в залі викопує окремі вправи  з фіззарядки, потім вибігає. Члени агітбригади шикуються в одну лінію).

-й читець. Браво, діти, браво! Фіззарядка вам тільки на користь! А зветься вона тому «зарядкою», що ніби заряджає вас на весь день.

-й читець. Після вправ людина почуває себе бадьорою, м'язи її ніби пробуджуються від сну. Крім того, фіззарядка привчає правильно і глибоко дихати, загартовує організм людини.

-й читець. Потрібно її робити систематично, щодня, в один і той самий ранковий час. Тому що після сну людина почуває себе кволою, а зарядка робить її бадьорою.

-й читець.

Якщо хочеш буть здоровим,

А не зовсім навпаки,

Йди сміливо і записуйсь

У спортсекції, в гуртки.

-й читець.

Кращі стануть чемпіонами,

А здоровими - усі!

-й читець.

Тож закликаємо вас;

Всі.

Дружіть зі спортом!

Зміцнюйте своє здоров'я, займаючись фізкультурою!

Допоможіть своїм друзям відчути привабливу силу спорту.

Загартовуйтеся!

Будьте здорові! До нових зустрічей. (Під мелодію спортивного маршу члени агітбригади виходять).

1.