Формування та використання засобів Пенсійного фонду (На прикладі ЗАТ 'Зіньківський комбікормовий завод' Полтавської області Зіньківського району)

Формування та використання засобів Пенсійного фонду (На прикладі ЗАТ 'Зіньківський комбікормовий завод' Полтавської області Зіньківського району)

Зміст

Вступ

.        Огляд літератури

.Організаційно-економічна характеристика ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод»

.Основна частина

.1 Сутність пенсійного забезпечення

.2 Характеристика основних видів пенсій

.3 Порядок формування засобів Пенсійного фонду та напрями використання коштів Пенсійногофонду

.4 Звітність до Пенсійного фонду

.5 Напрями вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні

.6 Пенсійне забезпечення в державах з розвиненою ринковою економікою

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В Україні, як і в усьому світі, тривають процеси старіння населення. Тим часом вік виходу на пенсію у нас один із найнижчих порівняно з іншими країнами. За таких умов уже в 2025 році один працюючий буде утримувати одного пенсіонера, що призведе до різкого зростання дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Якщо нічого не змінювати, можуть виникнути затримки з виплатою пенсій, що остаточно розбалансує солідарну пенсійну систему, або навіть зменшаться розміри пенсій, чого, звичайно, не можна допускати.

Є й інший варіант подальшого розвитку ситуації - просити людей працювати довше. Тому уряд розробив законопроект «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Основна його мета - забезпечити належний рівень життя громадянам, які упродовж трудового життя сплачували пенсійні внески, не приховуючи своїх трудових договорів.

Завдання даної курсової роботи полягають в наступному:

–       розкрити сутність поняття Пенсійного фонду;

–       дослідити економічну характеристику Пенсійного фонду України в Зіньківському районі;

–       ознайомитися з основними видами пенсій;

–       розглянути порядок формування засобів Пенсійного фонду та напрями використання коштів Пенсійного фонду, звітність до Пенсійного фонду;

–       запропонувати напрями вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні, а також подивитися яке Пенсійне забезпечення в державах з розвиненою ринковою економікою.

1. Огляд літератури

У зв'язку з новими підходами під час проведення пенсійної реформи виникає необхідність досліджувати поняття пенсії.

Так кандидат економічних наук С. Пришипко запевняє, що на сучасному етапі пенсійну систему необхідно розглядати, як сукупність суспільних відносин відносин різних видів: економічних, соціальних, політичних та правових. Він стверджує, що поняття «пенсійна система» треба розглядати у вузькому і широкому розумінні. У вузькому - це сукупність встановлених державою регульованих грошових виплат, що подаються громадянам, котрі досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або втратили годувальника, а також відносини щодо їх надання. Пенсійна система у широкому розумінні включає не тільки пенсії, а й інші форми матеріального забезпечення осіб, які досягли пенсійного віку, є інвалідами, а також сімей, що втратили годувальника[17].

Основними нормативними документами, що регулюють питання пенсійного забезпечення України, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку надходження до Пенсійного фонду України, яка вступила в дію в січні 2004 року, а також інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення та виплати пенсій, яких в Україні більше, ніж 150[6].

Право на соціальне забезпечення закріплено в ст. 46 Конституції України. Воно є одним з основних прав і свобод людини, які є невід'ємними та належать їй від народження[14].

В.Андрєєв визначає пенсію, як правову категорію, як щомісячну виплату з фондів для непрацездатних, що призначається в розмірах, співвіднесених з минулим заробітком, особами, котрі впродовж встановленого строку займалися суспільно-корисною діяльністю і досягли певного віку[1].

В останні роки в наукових дослідженнях з права соціального забезпечення окреслилася тенденція диференційованого підходу до визначення пенсії. Зокрема, Ю. Васильєва, виділяє пенсії з державного пенсійного забезпечення, пенсії з державного пенсійного страхування і державні соціальні пенсії та формує відповідні положення як основу подальших досліджень. Розмежування зазначених видів проводиться за такими критеріями: джерела фінансування; категорії осіб, які забезпечуються; умови призначення; розмір пенсії[3].

Про складний характер пенсійної системи зазначив М.Захаров, який підкреслював, що дана система є складним системним утворенням, що має об'єктивно складну структуру та відбиває її внутрішню єдність і зміст, взаємодію елементів якої обумовлює її специфічна якість цілісного правового об'єкта[7].

В усіх країнах світу державна система соціального забезпечення займає центральне місце в механізмі соціального захисту населення, який включає в себе також недержавні форми соціального страхування, приватну благодійність тощо. Це активно обговорюють політики і уряд, вчені і спеціалісти, профспілкові лідери і широкі маси.

Одним із найважливіших питань, яке цікавить більшість людей, є питання реформування системи пенсійного забезпечення. Основним нормативним документом, що регулює питання пенсійного забезпечення громадян України, є Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Крім тього, ці питання регламентовані такими нормативними актами, як Закон України «Про систему оподаткування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Декрет КМУ «Про стягнення невнесених в строк податків і неподаткових платежів»[8].

Ткаченко Н.В та Цікановська Н.А досліджували особливості функціонування недержавних пенсійних фондів. В своїх дослідженнях вони обґрунтували роль НПФ у розвитку фінансового ринку й довгостроковому економічному зростанні. Вчені визначили проблеми, які стримують розвиток НПФ в Україні та запропонували шляхи їх розв’язання[26].

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, серед 484,3 тис. учасників недержавних пенсійних фондів України (НПФ) більшість становлять особи віком від 40 до 55 років. Фондовики розповідають, що трапляються випадки, коли до НПФ звертаються молоді люди, які виявляють бажання інвестувати кошти для недержавної пенсії своїх батьків. Тобто, у громадській думці є усвідомлення того, що у справі забезпечення старості не слід покладатися лише на державу, а слід турбуватися про себе самому[23].

2.      Організаційно-економічна характеристика ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод».

ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод» засноване в 1998 році на базі дослідної станції. Воно розміщене на території м. Зінькова Полтавської області. ЗАТ спеціалізується на переробці та реалізації олійних культур високої репродукції, зокрема соняшникового насіння та соняшникової макухи. Суворе дотримання технологій переробки дає змогу отримувати високоякісну олію, що користується попитом по всій Україні та за її межами.

Продукція продається в Україні та йде на експорт.

Підприємство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банківській установі ПРУ КБ «Приватбанк» в Полтавській області. Зареєстроване в полтавському обласному управлінні статистиці; Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00687267, організаційно-правова форма господарювання приватне підприємство, форма власності - приватна власність. Основні види діяльності: виробництво соняшникової олії та макухи.

Фінансові ресурси підприємства формують за рахунок: виручки від реалізації продукції, інших операції, амортизаційних відрахувань, за рахунок кредиторів, а також інших джерел. Чистий прибуток підприємства, утворений після сплати податків та інших обов'язкових платежів, залишається в його розпорядженні. Більш детальний аналіз показників розміру підприємства можна отримати з нижче наведених таблиць.

Для того, щоб всебічно оцінити підвищення ефективності фінансової діяльності необхідно з'ясувати, як змінилися основні економічні показники господарської діяльності: обсяг реалізації і виробництва продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність і т.д. Підвищення ефективності фінансової діяльності сільськогосподарського підприємства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних витрат на одиницю продукції. Для того щоб покращити фінансову діяльність підприємства потрібно отримувати більш достатню кількість прибутку

Розміщення, розташування підприємства, організаційно-правова форма господарювання, склад та структура його виробничих підрозділів

ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод» знаходиться в лісостеповій зоні України і розташоване в 80 км на північному сході від обласного центру Полтавської області. Розташування господарства характеризується слідуючими природнокліматичними умовами:

·        середньорічна температура повітря 7,6° С;

·        середньорічна кількість опадів 560 мм;

·        максимальна висота сніжного покриву 18 см;

·        максимальна висота промерзання ґрунту 90 см;

·        пануючий напрямок вітрів:

Ø  літом - північно-східний і північно-західний;

Ø  зимою - північно-східний і східний.

В гідрологічному відношенні район характеризується відсутністю водонасищених горизонтів і являється бідним на підземні води.

Ґрунтові води залягають на глибині 6-8 см. Весною можливі підйоми ґрунтових вод на 1-1,5 м.

Із сучасних фізико-геологічних процесів тут спостерігається слабка ерозія схилів, зміщення лісовидних суглинків.

Табл. 1. Динаміка показників розміру підприємства

ЗАТ « Зіньківський комбікормовий завод»

Проаналізувавши дані таблиць, можна зробити такі висновки, що товарна продукція у співставних цінах у 2010 року збільшилась по відношеню до 2008 р. на 4963,7 тис. грн. На цей показник впливали такі фактори, як збільшення кількості закупівлі сировини, налагодження зв’язків з покупцями готової продукції та постачальниками сировини.

Середньорічна чисельність працівників у 2010 році проти 2008 збільшилася на 10 осіб. Трудові ресурси - це працездатне населення яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Використання трудових ресурсів у сільському господарстві має специфічні особливості, пов’язані з технологією і умовами виробництва, рівнем його технічної оснащеності і економічною необхідністю ведення особистого підсобного господарства працівниками підприємства.

Середньорічна вартість необоротних активів порівняно з 2008 роком у 2010 році зменшилась на 340 тис. грн., а вартість оборотних активів збільшилася на 14209 тис. грн. Власний капітал був збільшений у 2010р. по відношенню до 2008 р. на 721 тис. грн.

Табл. 2. Структура товарної продукції підприємства, тонн

З показників даної таблиці ми можемо сказати, що досліджуване господарство спеціалізується на виготовленні олії та соняшникової макухи. І, як бачимо, підприємство є продуктивним, адже обсяг продукції у 2010 р. був більшим ніж у попередніх.

Табл. 3. Показники оцінки фінансового стану підприємства ЗАТ

«Зіньківський комбікормовий завод»

Проаналізувавши показники ліквідності балансу ЗАТ «Зіньківський комбікормовий завод» можна сказати, що проміжний коефіцієнт показує, скільки короткострокових зобов’язань господарство може погасити наявними грошовими коштами і дебіторською заборгованістю, перетворивши її в гроші. Значення цього показника зменшилось з 0,75 (у 2008р) до 0,49 (у 2010р), що свідчить про те, що господарство може погасити короткострокові зобов’язання наявними грошовими коштами і грошовими коштами, які знаходяться в дебіторській заборгованості.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. І становить на підприємстві у 2010році 0,190, що на 0,406 менше ніж у 2008 році.

В завершення організаційно-економічної характеристики господарства хотілося б зробити висновок, що дане підприємство спеціалізується на переробці насіння соняшнику(додаток 2).

3. Основна частина

.1 Сутність пенсійного забезпечення

Одним із найважливіших завдань нормального функціонування будь-якого суспільства є турбота про людей літнього віку. Сукупність різних форм забезпечення людей у старості або в разі втрати працездатності за рахунок коштів держави називається соціальним забезпеченням. Найважливішою його складовою є пенсійне забезпечення. Загальновизнано, що забезпечення в старості є одним з основних обов'язків держави. Останнє повинно зумовити створення системи пенсійного забезпечення, що охоплює всіх громадян. Йдеться про те, що метою такої системи є не тільки система благодійності, спрямована на запобігання бідності в старості, а й також державні і приватні системи, за якими пенсії надають відповідно до сформованого рівня життя громадян.

Люди часто недооцінюють свої майбутні потреби. У результаті такого недооцінювання, яке дуже важко скоригувати на пізніх стадіях, виникає небезпека, що вони можуть зробити в період свого трудового життя недостатні запаси для задоволення своїх потреб після припинення трудової діяльності. Обов'язок держави щодо забезпечення літніх громадян полягає в тому, щоб змусити людей визначати такі потреби, а також створити умови, аби люди докладали власні зусилля для забезпечення в старості і не залежали від державної благодійності[11].

Запровадження недержавного пенсійного забезпечення є одним з основних завдань та важливих кроків реформування системи пенсійного забезпечення України. Створення законодавчих передумов функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення.

Система додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення визначена складовою системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі працівників, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Додаткові пенсійні виплати здійснюються за рахунок відрахувань на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, отриманого від розміщення накопичених активів пенсійного фонду.

Така система покликана створити можливість для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Перевага недержавного пенсійного забезпечення в тому, що збережені кошти збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. При цьому здійснення державного нагляду за установами пенсійного забезпечення дозволяє запобігти проведенню надто ризикованих операцій та втраті пенсійних заощаджень.

Кошти, які накопичуються на пенсійних рахунках їхніх учасників, як правило, є значним джерелом інвестицій в економіці. Особливість діяльності пенсійних фондів полягає в тому, що вони зацікавлені здійснювати довгострокові інвестиції, щоб узгоджувати власні потоки внесків та виплат. Пенсійні фонди є значними інвесторами, що дозволяє розвивати ринок довгострокового запозичення коштів [12].

До недержавного пенсійного забезпечення входять такі основні елементи:

* чітко спланована система, що спирається на добре розроблені закони й правила, яка забезпечує ретельний контроль державних регулятивних органів і збалансованість конкуруючих інтересів приватних фінансових компаній;

* професійні, незалежні, досвідчені працівники регулятивних органів з досить високою заробітною платою, яка зводить до мінімуму ризик корупції під впливом сторонніх інтересів і дасть змогу залучити висококваліфікованих спеціалістів;

* правила, що вимагають надання повної інформації учасникам пенсійної системи, громадськості й регулятивним органам;

* чітко визначені та прості в реалізації права платників внесків до пенсійних фондів;

* належна система перевірки й урівноваження для гарантування того, що жодна особа чи організація не має абсолютної влади або контролю;

* належним чином спланована і ретельно випробувана інфраструктура для підтримки системи.

Вкладники та отримувачі виплат (учасники пенсійних фондів) мають можливість обирати найпривабливіші пенсійні схеми здійснення внесків та отримання виплат. Вони також мають можливість оцінювати надійність напрямів інвестування коштів. Це позитивно відрізняє участь у пенсійних фондах від збереження коштів у банках.

Суб'єктами системи додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення визначені засновники та платники пенсійних фондів; вкладники та учасники пенсійних фондів; недержавні пенсійні фонди; компанії з управління пенсійним фондом; компанії з управління активами пенсійного фонду; зберігачі пенсійних фондів; страхові організація, яким дозволено здійснювати страхування життя та страхування довічної пенсії; банківські установи, які надають послуги з відкриття та обслуговування пенсійних депозитних рахунків; саморегулюючі організації у сфері недержавного пенсійного забезпечення; особи, які надають консультаційні та агентські послуги, органи державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; незалежні актуарії; аудитори[13].

В грудні 1998 р. була зареєстрована Асоціація недержавних пенсійних фондів як неприбуткова організація, засновниками якої стали:

ü  Український недержавний пенсійний фонд “Добробут”;

ü  Пенсійний фонд банку “Україна”;

ü  Недержавний пенсійний фонд “Укоопспілка”;

ü  Недержавний пенсійний фонд “Київенерго”;

ü  Недержавний дорожній пенсійний фонд імені Віктора
Тимофійовича Гуца;

ü  Пенсійний фонд “Промисловість України”;

ü  Недержавний пенсійний фонд “СПАС”;

ü  Акціонерне товариство “Енергетик”.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється страховою організацією на підставі ліцензії на страхування життя, що видається відповідно до Закону України “Про страхування”[14].

Страхувальниками можуть бути роботодавці, та фізичні особи, які досягли вісімнадцятирічного віку або не досягли цього віку, але працюють за наймом відповідно до законодавства про працю, та укладають договори страхування на свою користь або на користь свого подружжя, дітей чи батьків[15].

Страхування довічних пенсій та страхування ризиків виплат пенсій по інвалідності або у разі смерті учасника пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на страхування життя страховими організаціями, які мають не менше ніж трирічний досвід роботи в сфері страхування життя та:

) протягом трьох останніх перед укладенням відповідного договору років мали показники інвестиційної діяльності (отриманого інвестиційного доходу) не нижче встановлених уповноваженим органом;

) протягом трьох останніх перед укладенням відповідного договору років задовольняли вимоги платоспроможності, встановлені законодавством у сфері страхування;

) мають інформаційну систему, необхідну для ведення персоніфікованого обліку застрахованих осіб, щодо яких укладено договори страхування довічної пенсії або пенсії на визначений строк та договори інших видів страхування відповідно до законодавства;

) мають сертифікованих актуаріїв у своєму штаті або укладені договори з такими актуаріями.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється банківською установою шляхом відкриття та обслуговування пенсійних депозитних рахунків для накопичення коштів у межах суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановленої законодавством.

Банківська установа, що відкриває пенсійні депозитні рахунки, крім виконання вимог, установлених законодавством про банки і банківську діяльність, зобов'язана:

      щорічно за власні кошти надавати особам, на ім'я яких відкрито пенсійні депозитні рахунки, інформацію про обсяг коштів на відповідному пенсійному депозитному рахунку, про фінансовий стан банку за результатами річної аудиторської перевірки та ставки за довгостроковими депозитними та пенсійними депозитними рахунками в порядку, встановленому уповноваженим органом спільно з Національним банком України;

       щоквартально надавати звіти про обсяг залучених коштів на пенсійних депозитних рахунках, ставки за довгостроковими депозитними та пенсійними депозитними рахунками уповноваженому органу в порядку та за формами, встановленими уповноваженим органом спільно з Національним банком України.

Банківська установа, що надає послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення шляхом відкриття та обслуговування пенсійних депозитних рахунків, несе відповідальність перед вкладниками за шкоду, завдану їм внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань.

Нагляд та контроль за діяльністю спеціалізованих установ у сфері недержавного пенсійного забезпечення в межах визначених повноважень та порядку, передбаченому законодавством, здійснюють:

а) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - за діяльністю компаній, що здійснюють управління активами пенсійного фонду;

б) Національний банк України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - за діяльністю банківських установ-зберігачів;

в) Національний банк України - за діяльністю банківських установ, що відкривають пенсійні депозитні рахунки;

г) Антимонопольний комітет України - за дотриманням антимонопольного законодавства[16].

Рішення органів, які здійснюють державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, є обов'язковими до виконання пенсійними фондами, адміністраторами, компаніями з управління активами, банківськими установами-зберігачами, банківськими установами, що відкривають пенсійні депозитні рахунки, страховими організаціями, якщо такі рішення прийняті у межах компетенції цих органів, визначеної законодавством. Дії органів державного нагляду та контролю можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законодавством.

Органи, що здійснюють нагляд та контроль за діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення, зобов'язані щорічно оприлюднювати інформацію щодо юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення в обсягах, встановлених законодавством.

Активи пенсійного фонду складаються з власне пенсійних активів, що формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їхнього розміщення; коштів для забезпечення діяльності пенсійного фонду, призначених для покриття адміністративних видатків фонду, які формуються за рахунок внесків засновників або юридичних осіб, які приєднуються до раніше створеного фонду (платники фонду); страхового резерву, призначеного для гарантування виконання фондом своїх пенсійних зобов'язань перед учасниками, який формується з частини доходу від розміщення пенсійних активів та коштів для забезпечення діяльності фонду[17].

Під час провадження діяльності, пов'язаної з розміщенням пенсійних активів пенсійного фонду, забороняється:

) видавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або кредити (позики) за рахунок пенсійних активів;

) укладати угоди купівлі-продажу або міни пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу;

) тримати в грошових коштах на поточних рахунках, депозитних рахунках та в ощадних (депозитних) сертифікатах банків більше, ніж 50% загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду, при цьому не більше ніж 10% загальної вартості пенсійних активів в зобов'язаннях одного банку;

) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше, ніж 10% загальної вартості пенсійних активів (крім цінних паперів, погашення та дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади);

) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади більше, ніж 50% загальної вартості пенсійних активів;

) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування більше, ніж 10% загальної вартості пенсійних активів;

) придбавати або додатково інвестувати в облігації суб'єктів підприємницької діяльності, емітентами яких є резиденти України більше, ніж 40% загальної вартості пенсійних активів;

) придбавати або додатково інвестувати в акції товариств, емітентами яких є резиденти України більше, ніж 40% загальної вартості пенсійних активів;

) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери іноземних емітентів (у тому числі цінні папери, погашення та доход за якими гарантовано урядами іноземних держав) більше, ніж 40% загальної вартості пенсійних активів;

) придбавати або додатково інвестувати в інші активи, не заборонені цим та іншими законами, але не зазначені у цій статті, більше, ніж 5% пенсійних активів;

) емітувати будь-які цінні папери та їхні похідні[18].

пенсійний фонд кошт забезпечення

3.2 Характеристика основних видів пенсій

1. Пенсія за віком

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та одночасною наявністю необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком зазвичай зветься пенсійним. Термін “пенсійний вік” у законодавстві не вживається. Натомість у кожному випадку називається вік, із досягненням якого призначається пенсія за віком. Введення цього терміна охоплює декілька віків. Пенсійний вік, як і тривалість стажу, встановлюється законом. Право на пенсію за віком нерозривно пов’язане з трудовою діяльністю людини. Досягнення пенсійного віку служить підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями, через що у держави виникає необхідність пенсійного забезпечення громадян. Право на пенсію за віком мають: чоловіки - при досягненні 60-ти років, які мають стаж роботи не менш 25 років та жінки - при досягненні 55-ти років і наявності стажу роботи не менш 20 років.

Пенсія за віком відрізняється від інших видів пенсійного забезпечення, приміром, від пенсії з інвалідності та за вислугу років. Вона відрізняється від пенсії з інвалідності тим, що її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за вислугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років зазвичай не передбачає досягнення будь-якого віку.

Пенсії за віком - головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосується життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів. У загальній чисельності пенсіонерів (близько 14 млн. осіб) 10 млн. пенсіонери за віком.

Право на пільгове пенсійне забезпечення за віком мають учасники та інваліди війни, а також сім’ї загиблих воїнів. Воно виникає з настанням таких умов:

·        досягнення віку (чоловіками - 60, жінками - 55 років);

·        стажу роботи (у чоловіків - 25, у жінок - 20 років) і наявності спеціальної юридичної підстави - участі у бойових діях, а далі інвалідів війни - поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням іншого військового обов’язку.

Право на пенсію на пенсію на пільгових умовах мають також батьки та дружини військовослужбовців, які не взяли повторного шлюбу, загиблих на фронті чи під час виконання іншого військового обов’язку, або померлих у період військової служби: чоловіки з досягненням 60-річного віку і стажем роботи не менш 25 років; жінки - з досягненням 55-річного віку і стажем роботи не менш 20 років[19].

Але з 1 січня 2011 року наш Уряд вирішив запровадити нову Пенсійну реформу за якою жінки будуть виходити на пенсію на 5 років пізніше (в 60 років, але це буде поступово: за 10 років щороку на 6 місяців) і стажем не менше 30 років.

Існує така чутка, що реформа обмежує права працівників бюджетної сфери. Однак бюджетникам хвилюватися не варто. Як і раніше, за наявності 25 років стажу вчителі,лікарі й працівники культури можуть розраховувати на пенсію незалежно від віку. Єдине обмеження торкнеться держслужбовців-чоловіків, яким на 2 роки (з 60-ти до 62-х) підвищать загальний поріг пенсійного віку. Проте зробити це планують поступово: з 2014-го за 4 роки.

Стосовно вислуги років, то вона підвищується лише для військових. Оскільки молоді пенсіонери «у відставці» сьогодні сприймаються в суспільстві з неприязню, реформа мінімізує можливість виходу на пенсію в 35-річному віці. З цього року вислуга років для військових збільшиться з 20 до 25 років, однак теж не відразу - на 6 місяців щороку упродовж 10 років. Крім цього, зберігаються гарантії для інвалідів, а також пільговий порядок обчислення вислуги при визначенні розміру пенсії: за 20 років - 50% зарплати (55% − для звільнених зі служби) і 3% − за кожний рік вислуги понад 20 років[20].

2. Пенсія за вислугу років

Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи 25 років за переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1436), а також іншими нормативно-правовими актами (зокрема Перелік закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я, затверджений наказом МОЗ від 28.10.2002 р. № 385).

У разі, якщо із записів трудової книжки неможливо зробити висновок про віднесення стажу роботи до спеціального, в управління Пенсійного фонду додатково надається уточнююча довідка закладу, Положення про заклад, структуру, штатні розписи, акредитаційний сертифікат тощо (Постанова КМУ від 12.08.1993 № 637)[21].

До спеціального стажу не зараховують час навчання в навчальних закладах, а також період здійснення медичної практики (на підставі ліцензії) медичним фахівцем, зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності (фізична особа), який в той час не перебував у трудових відносинах із закладом охорони здоров’я.

Роботу в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у психіатричних закладах охорони здоров’я зараховують до стажу роботи в подвійному розмірі. Звертаємо увагу, що період перебування у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і в додатковій відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6 років зараховується до стажу роботи за вислугу років в одинарному розмірі[22].

До стажу для призначення пенсії за вислугу років також зараховується робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої.

Законодавством не обумовлено, що робота на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, має мати місце повний робочий день. Тому робота на 0,5 чи 0,25 ставки зараховується в спеціальний стаж для призначення пенсії при умові, що це є основна робота. При цьому слід зазначити, що починаючи з 01.01.2004 року якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховують до страхового стажу медика чи педагога як повний місяць за умови, якщо буде здійснено відповідну доплату до суми страхових внесків. В іншому разі до страхового стажу зараховують період, визначений за кожен місяць пропорційно сплаченим страховим внескам. Наприклад, якщо медична сестра в лікарні після 2004 року щомісячно працює на 0,5 ставки та отримує заробітну плату в розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата, встановлена законодавством, то кожен місяць роботи після 1 січня 2004 року буде зараховано до страхового стажу пропорційно сплаченим страховим внескам (тобто менше місяця, якщо не здійснено доплату до мінімального внеску), а до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, - як повні місяці роботи. Кількість спеціального стажу визначає право на пенсію за вислугу років, а кількість страхового стажу використовується при розрахунку пенсії та впливає на її розмір[23].

Пенсії за вислугу років призначають незалежно від віку при умові звільнення з роботи, яка дає право на цю пенсію. Тому рекомендуємо спочатку звертатись до управління Пенсійного фонду для визначення права на пенсію, а потім вже звільнятись з роботи.

В даний час проходить обговорення законопроекту «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Умови призначення пенсій за вислугу років даним законопроектом залишено без змін. Для покращення матеріального забезпечення після виходу на пенсію та стимулювання зайнятості у бюджетної сфері працівників освіти, культури, охорони здоров’я передбачається установити їм виплату одноразової грошової допомоги в разі виходу на пенсію після досягнення пенсійного віку у розмірі 10 призначених місячних пенсій. Ця норма поширюватиметься на осіб, котрі на дату досягнення пенсійного віку працюють у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають страховий стаж чоловіки - 25, жінки - 20 років, та не скористались правом призначення пенсії за вислугу років[24].

3. Пенсія з інвалідності

Інший вид трудової пенсії - це пенсія з інвалідності. Вона є одним із видів соціального захисту непрацездатних. Її можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин.

Згідно з Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” від 21.03.91, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною інструкцією “Про встановлення груп інвалідності”, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991 року.

Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: I, ІІ та ІІІ.

Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності:

v  пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

v  пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства)[25].

4. Пенсія в разі втрати годувальника

Пенсії призначаються за втрати годувальника. Під терміном “утрата годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина безвісти, посвідчені в установленому порядку загсом, судом чи іншими органами.

Другий вид державної пенсії - це соціальна пенсія. Інститут соціальних пенсій вперше введено в законодавство про соціальне забезпечення з 1 січня 1991 року Законом Союзу РСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року також застосовує цей інститут, удосконаливши його і зменшивши вік, із досягненням якого призначаються соціальні пенсії, до загального пенсійного віку.

Соціальними пенсіями користується незначна кількість осіб. Так, наприклад трудові пенсії одержує більше 95% пенсіонерів, соціальні - менше 5%.

Соціальну пенсію можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

Правовий режим надання соціальної пенсії вирізняється за суб’єктивною ознакою залежно від категорії одержувачів пенсії, а також за причиною відсутності права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать інваліди I та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи; особи, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника, діти - інваліди у віці до 16 років.

На відміну від трудових пенсій, розмір яких визначається стажем, заробітком, умовами праці, соціальні пенсії враховують лише соціальну незахищеність громадян. Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 65- і 60-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин. Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком[26].

За своєю природою соціальні пенсії займають проміжне місце між трудовими пенсіями та допомогами. Враховуючи це, вчених та практичних працівників можна поділити на: прихильників соціальних пенсій та їх противників. Сьогодні в окремих законопроектах пропонується перевести соціальні пенсії в систему соціальної допомоги і регулювати в рамках законодавства про соціальну допомогу.

Крім трудових і соціальних пенсій, чинне законодавство встановлює і додаткові пенсії (ст.9 Закону “Про пенсійне забезпечення”). В даний час у межах реформування пенсійного забезпечення передбачається паралельно з трудовими пенсіями в рамках загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і державного пенсійного забезпечення запровадити на новій підставі додаткові пенсії в системі недержавного пенсійного страхування через інститут недержавних пенсійних фондів.

З урахуванням цього додаткова пенсія - це форма соціального захисту громадян, яка полягає у добровільному чи обов’язковому перерахуванні обумовлених договором внесків до недержавних пенсійних фондів з наступною щомісячною виплатою особі поряд з основною окремої пенсії при досягненні нею відповідного віку.

Основними ознаками таких пенсій є:

1   виплачуються з недержавних фондів, що формуються в основному самими фізичними особами за місцем їх роботи чи підприємствами, на яких вони працюють;

2   є цивілізованим засобом підтримування звичного рівня життя після залишення роботи;

3   порядок збирання коштів, призначення та виплати пенсій регламентується не тільки законом, а й нормативними актами недержавних фондів та договорами [16].

3.3 Порядок формування засобів Пенсійного фонду та напрямки використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду

Проблема формування коштів Пенсійного фонду досить складна. Для того щоб розробити відповідну програму, слід враховувати особливості різних методів фінансування пенсійних систем. У зв'язку з цим значний інтерес становлять потенційні джерела фонду та створення умов для їх трансформації у реальні. Зважаючи на те, що пенсійна система планується як складна у фінансовому відношенні ієрархічна структура, розглянемо деякі потенційні джерела.

Одним із найвагоміших джерел відрахувань у Пенсійний фонд можуть бути внутрішні заощадження населення. Слід зазначити, що ми не ототожнюємо їх із заробітною платою. За нинішніх її розмірів, на перший погляд, недоцільно сподіватися на істотне підвищення норми заощаджень в рахунок майбутньої пенсії. Можна стверджувати, що причина цього криється у значному тіньовому секторі фінансово-господарської діяльності, який, за визначенням деяких дослідників, охоплює 60% економіки. При цьому зауважимо, що 40% населення (в тому числі й майбутні пенсіонери) одержують офіційно не зареєстровані доходи. Залучити ці кошти, принаймні частково, надзвичайно важливо, бо, за експертними оцінками, вони становлять досить велику суму - 10-15 млрд. дол. Це складне питання, тому що переважна частина цих коштів населення націлена на придбання майна і нерухомості. Крім того, значна частина заощаджень вкладається у короткострокові активи, які забезпечують високу дохідність або вивозяться за кордон[27].

Таким чином, кошти населення - неповною мірою реалізоване в Україні джерело ресурсів. За прогнозами, зробленими міжнародними фінансовими організаціями, заощадження населення України у найближчі 4-5 років підвищаться у середньому до 20,5% валового внутрішнього продукту, тому можуть становити реальну основу Пенсійного фонду. У зв'язку з цим необхідно відпрацювати питання створення фінансового механізму залучення цих коштів. Розглянемо в цьому контексті існуючі можливості фінансування пенсійної системи.

Значним потенційним джерелом реального фінансування є кошти, які вивозяться за межі країни. Безперечно, навіть в умовах найдосконалішої фінансової інфраструктури (наявних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо) далеко не всі кошти були б використані у самій країні. Проте потенційні можливості цього джерела надзвичайно великі, враховуючи. що, за оцінками фахівців, обсяг капіталів, вивезених за межі України в період реформ, досяг 20 млрд. дол.

Глибинний фінансовий зміст зовнішніх надходжень полягає у тому, що вони, як правило, є результатом заощаджень, здійснених у інших країнах. Ці заощадження можуть повертатися в Україну у вигляді фінансових запозичень (міжнародних організацій, фондів або іноземних держав). Навіть у тих порівняно незначних надходженнях іноземного капіталу певну їх частину становлять національні заощадження, які свого часу були інвестовані не в економіку України, а за її межі і згодом можуть повернутися.

Інший спосіб залучення коштів у пенсійні фонди - це житлове будівництво. Стан житлової проблеми в Україні можна охарактеризувати такими показниками: більш як 10% населення не мають окремого житла, на 100 тис. сімей щорічно зростає черга на державне житло, середній темп перебування на квартирному обліку - 10-15 років.

В Україні починаючи з 1990 року явно намітилася тенденція до зниження питомої ваги державного, колективного житлового фонду і фонду житлобудівних кооперативів у загальному житловому фонді та, відповідно, до зростання питомої ваги приватного житла. Ця тенденція спостерігається і в поточний період.

З урахуванням наявності заощаджень у населення можна проблему фінансування будівництва житла розв'язати на користь збільшення пенсійних фондів.

До технології, заснованої на принципі “заощадження - акумуляція - позика - пенсійні виплати”, належить система житлобудівних заощаджень. Основна ідея цієї системи кредитування полягає в мобілізації вільних коштів населення на будівництво і придбання житла в рамках переважно спеціалізованих банківських інститутів.

Суть цієї системи можна уявити на прикладі ситуації: якщо житловий об'єкт коштує 50 тисяч грошових одиниць, а кожний, хто бажає придбати його, може щорічно заощаджувати лише 5 тисяч грошових одиниць, то він зможе здійснити своє бажання відповідно через 10 років. Але коли 10 таких бажаючих об'єднають свої заощадження, то вже через рік один із них зможе мати своє житло. За умови, якщо вони продовжуватимуть заощаджувати, в результаті виграють усі члени такого об'єднання, тому що середній строк отримання житла значно скоротиться. Цей час прискориться ще більше за рахунок пенсійних внесків. Одночасно виграють і вкладники останніх, тому що нагромаджуватиметься капітал і виплата за рахунок цих пенсій.

На практиці така система фінансово-майнових відносин може бути досить складною, оскільки не всі вкладники прагнуть до однакової мети, не всі хочуть або можуть заощаджувати відповідну суму. Саме складність таких фінансових відносин при розподілі наявного фонду і є однією з головних причин того, що такою системою кредитування займаються спеціалізовані фінансово-кредитні установи, діяльністю яких опікується держава.

Разом із тим однією з причин, що стримує розвиток такого способу акумуляції коштів, є розрив між доходами переважної частини населення і вартістю житла. В Україні він значно перевищує аналогічні показники в економічно розвинутих країнах. Так, якщо в країнах Західної Європи співвідношення між середньорічними доходами громадян і середньою вартістю одиниці житла становить 1 : 3, то в Україні - не менш як 1 : 11, а в деяких регіонах цей розрив ще більший.

Таким чином, висока вартість житла в поєднанні з низькими доходами переважної більшості населення не дає змоги розв'язати проблему придбання житла за рахунок власних коштів громадян і банківської позики. Водночас аналіз фінансової ситуації на ринку житла свідчить, що значна частина громадян прагне вкласти свої тимчасово вільні кошти в різні цінні папери численних будівельно-фінансових інвестиційних компаній і фондів, що діють в Україні.

Цей висновок випливає з експерименту, який проводить банк “Аркада” у Києві, відкривши при цьому філію у Дніпропетровську. Незважаючи на успішний хід експерименту у столиці, слід звернути увагу на відмінності його проведення у зазначених містах.

Природно, вибір цих міст не випадковий. Основне, що їх пов'язує, - це розташування у високоурбанізованих регіонах. Але інші характеристики будуть на користь Києва. По-перше, статус столичного міста, що потребує відведення житлової площі під іноземні представництва та офіси. По-друге, суттєво більша грошова маса, яка обертається у сфері фінансових відносин і може бути використана як потенційне джерело Пенсійного фонду. Звичайно, в умовах Дніпропетровська навіть менші надходження можуть бути використані в новій системі пенсійного забезпечення.

Зважаючи на альтернативу потенційних джерел формування пенсійних фондів, слід звернути увагу і на проблему управління фінансами пенсійної системи. Згідно з новою системою фінансові інститути матимуть у розпорядженні вже не залишки коштів, а накопичувальні фонди, якими захочуть скористатися. Тобто в цих умовах виникне проблема гарантованого і прибуткового інвестування коштів. Іншими словами, знадобиться надійний інвестор, яким може бути комерційний банк, чи страхова компанія, чи виконавець інвестиційного проекту. Крім привабливості для населення того чи іншого фінансового інструменту вкладення коштів, велику роль відіграють психологічні чинники, передусім ступінь довіри населення до тих структур, які мобілізують фінансові ресурси.

Отже, аналіз потенційних джерел системи пенсійного забезпечення свідчить, що основною проблемою є створення умов для їх трансформації у реальні джерела.

Якщо проаналізувати реальну ситуацію в українському законодавстві, то слід зауважити, що коштами фонду є обов’язкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. А якщо детальніше, то кошти фонду формуються за рахунок:

- страхових внесків роботодавців;

страхових внесків громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, у тому числі фермерів, адвокатів тощо;

страхових внесків інших категорій працюючих громадян;

асигнувань із Державного бюджету України на виплату державних пенсій та допомог військовим і прирівняним до них по пенсійному забезпеченню громадянам, їхнім сім’ям соціальних пенсій, допомог на дітей у віці старших півтора року, на індексацію зазначених пенсій та допомог, а також на надання пільг у частині пенсій, допомог і компенсацій громадянам, що постраждали від чорнобильської катастрофи, на витрати по доставці і пересилці пенсій та допомог;

коштів, що відшкодовуються Пенсійному Фонду України Державним фондом зайнятості населення України у зв’язку з призначенням дострокових пенсій та допомог;

коштів, стягуваних із роботодавців і громадян у результаті пред’явлення регресивних вимог;

добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, а також прибутків від капіталізації коштів Пенсійного фонду України і інших надходжень

Бюджет ПФ утвориться в основному зі страхових внесків суб’єктів пенсійного страхування, до яких відносяться:

1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;

) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

) юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

) юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

) суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) - виробники та імпортери тютюнових виробів;

) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше;

) підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або експлуатаційних якостей чи характеристик [7].

Знову створені юридичні особи й інші платники реєструються в якості суб’єктів страхових внесків у 30-денний термін із дня їхнього заснування. Банки відкривають рахунки платникам при пред’явленні ними документів, що підтверджують реєстрацію про те, що є платниками позабюджетного фонду.

Законодавство з 1992 року змінювалося досить проте можна виділити чотири періоди, протягом яких мінялись розміри внесків до Пенсійного фонду [18].

Згідно з постановою ВР України від 6 грудня 1991 р. тарифи внесків на соцстрах у 1992 році для “госпрозрахункових підприємств і організацій незалежно від форм власності й господарювання, громадських об’єднань, громадян-підприємців, які використовують найману працю”, становили 61% від фонду оплати праці (див. дод. 3). В цей час бюджетні установи й організації, неприбуткові громадські об’єднання повинні були сплачувати лише 37%. При цьому для перших, відповідно до постанови КМУ від 21 січня 1992 р., - 91,6% загальної суми нарахованих внесків на соціальне страхування спрямовувалися до Пенсійного фонду України і 8,4% - до Фонду соціального страхування України, а бюджетні установи й організації, неприбуткові громадські об’єднання, а також громадські організації інвалідів і пенсіонерів, їх підприємства, установи та навчальні заклади спрямовували до ПФ і Соцстраху відповідно 86% і 14%. Тариф внесків на соціальне страхування для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, а також для адвокатів було встановлено на рівні 10% від суми доходу. При цьому до ПФ України спрямовувалося 86% нарахованої суми, до Фонду соціального страхування України - 14%. Отже, до Пенсійного фонду з початку 1992 р. до травня 1993 р. спрямовувалося 8,6% від суми доходу. Розміри внесків не мінялися до травня 1993 р.[28].

Другий період - 1 травня 1993 р. - 7 лютого 1996 р.

Постановою ВР України “Про порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 17 червня 1993 року розмір внесків на державне соціальне страхування з 1 травня 1993 р. було зменшено до 37%, а замість “громадян-підприємців, які використовують найману працю” в тексті постанови з’явилося просто “громадян-підприємців”. Також змінилося процентне співвідношення внесків до ПФ і Соцстраху. До Пенсійного фонду спрямовувалося 88% отриманих внесків замість 91,6%.

Для громадських організацій інвалідів і пенсіонерів внески на соцстрах зменшилися до 5% фонду оплати праці (до Пенсійного фонду - 88%, до Фонду соціального страхування - 12%). Загалом до ПФ вони сплачували - 4,4% від розміру фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування - 0,6%.

Для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, а також для адвокатів відрахування на соцстрах залишились на рівні 10% від суми доходу. Розміри відрахувань до Пенсійного фонду збільшилися, проте не набагато - з 8,6 до 9% суми доходу.

Базою оподаткування був фонд оплати праці та інші виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягали обкладанню прибутковим податком з громадян (крім винагород, які виплачуються за договорами цивільно-правового характеру).

Третій період - 7 лютого 1996 р. - 29 липня 1997 р.

Постанова Верховної Ради України від 7 лютого 1996 року “Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про пенсійне забезпечення” “вдарила” по тих громадянах, які займалися підприємницькою діяльністю без найму працівників, адвокатам і нотаріусам. А от ті підприємці, хто наймав працівників, несподівано отримали сильний аргумент у боротьбі з Пенсійним фондом: платниками внесків були названі “громадяни-підприємці за найманих працівників”. Внески на державне соціальне страхування у розмірі 37% фонду оплати праці (ставки внесків не змінилися) слід було нараховувати лише на працівників; самі підприємці таким чином звільнялися від сплати внесків зі свого доходу.

В цей час для підприємців-одноосібників, адвокатів, нотаріусів обов’язкові страхові внески до Пенсійного фонду зросли і були встановлені на рівні 33,6% суми доходу, а до платників внесків були долучені помічники адвокатів і приватні нотаріуси.

Четвертий період - 29 липня 1997 р. - по теперішній час.

26 червня було прийнято Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, чинний і зараз. Закон набрав чинності 29 липня 1997 р. - з дня опублікування в газеті[29].

Розмір (тариф) страхових внесків установлений постановою Верховної Ради України, Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 листопада 1997 року зі зміною і доповненням від 3 грудня 1997 р. Цим нормативно-правовим актом установлено диференційований підхід до сплати страхових внесків:

·  для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об’єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та філій, відділень і інших відокремлених підрозділів вказаних суб’єктів - 32 % від фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;

·        для фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу - 32% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

·        для платників збору, визначених вище, в пунктах 1 та 2 - 32% суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру;

·        для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі членів творчих спілок, творчих працівників, які не є членами творчих спілок тощо: 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень; 2% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;

·        для юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют - 1% від суми операції з купівлі-продажу валют;

·        для суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння - 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

·        для юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, - 3% від вартості легкового автомобіля;

·        для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32% від об’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;

·        для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4% від об’єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств [7].

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюється у пропорційних розмірах.

Суми збору, донараховані під час перевірок органами державної податкової служби та органами державної контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій перераховуються до Пенсійного фонду України у повному обсязі без спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.

Страхові внески в Пенсійний фонд України не начисляються на виплати одноразового характеру. Так, законодавством по виплатах одноразового характеру віднесені в основному компенсаційні виплати: компенсація за невикористану відпустку; вихідна допомога, збережена на визначений час; середній заробіток після звільнення по скороченню штатів; грошові субсидії у вигляді матеріальної допомоги, виплати на дотації, на обіди й ін[29].

Не начисляються страхові внески в Пенсійний фонд України також на такі виплати: оплата відпусток молодим фахівцям із закінченні навчального закладу; стипендії, виплачувані навчальними закладами; компенсації жінкам, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною; вихідні допомоги по звільненню; матеріальні допомоги; студентські стипендії, виплачувані підприємствами; безпроцентні позички на поліпшення умов та встановлення домашнього господарства; пенсії; допомоги на соціальний захист; вартість путівок на санаторно-курортне лікування; оплата проїзду до місця відпочинку і у зворотному напрямку [7].

Скасовані також нарахування страхових внесків на фонд оплати праці іноземних фірм і фізичних осіб, що залучаються на період реалізації цільових соціально-економічних програм проектів будівництва, створення, будівництва й утримання центрів фахової перепідготовки військових, осіб, звільнених із військової служби, і членів їхніх сімей, здійснюваних за рахунок позик, кредитів і безоплатної фінансової допомоги, наданих міжнародними організаціями й урядами іноземних держав, іноземними юридичними і фізичними особами у відповідності з міжурядовими і міждержавними угодами, а також угодами, підписаними з доручення Уряду України уповноваженими ними органами державного управління.

Сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України вказаними вище роботодавцями носить обов’язковий характер, причому платежі повинні здійснюватись щомісяця - в термін, установлений для одержання оплати праці за минулий місяць.

Сплата нарахованих внесків провадиться шляхом безготівкових розрахунків із своїх розрахункових або поточних рахунків на рахунок Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в якості платників внесків.

Роботодавці щомісяця сплачують внески на час отримання в установах банків коштів на оплату праці за минулий місяць, але не пізніше 15-го числа відповідного місяця. Громадяни, що використовують працю найманих робітників в особистому господарстві, сплачують внески щомісяця до 5 числа того місяця коли відбувається нарахування заробітної плати.

Роботодавці, що не мають рахунків в установах банків, а також суми, що виплачують, на оплату праці з виторгу реалізованої продукції, виконання робіт і надання послуг, сплачують страхові внески до 10-го числа місяця, за який нараховані страхові внески. Громадяни, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, сплачують страхові внески в терміни, установлені для прибуткового податку з цієї категорії громадян. Селянські (фермерські) господарства сплачують страхові внески у фонд із прибутків, отриманих за минулий календарний рік, не пізніше 1 квітня відповідного року. Прибуток визначається як різниця між сукупним річним прибутком, отриманим у цілому по господарству, і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з одержанням цього прибутку.

Загалом, стабільність Пенсійного фонду весь час перебуває під загрозою. Значне число підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців ухиляється від сплати страхових внесків. Це призводить до перевищення витрат фонду над доходами і вимагає дотацій з Державного бюджету та залучення банківських кредитів[30].

Напрямки використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду

Використання коштів бюджету Пенсійного фонду здійснюється за напрямками, що кореспондують із напрямками, визначеними Положенням про Пенсійний фонд України (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Напрямки використання коштів бюджету Пенсійного фонду України.

Із державного бюджету до Пенсійного фонду передаються кошти як загального, так і спеціального фонду, обсяги асигнувань яких встановлюються законами України про державний бюджет на відповідний рік за напрямками.

Законами України про внесення змін та доповнень до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (від 22.10.98 № 208 XIV, від 15.07.99 № 967-XIV, від 24.05.2001 № 2452-ІІІ) введено додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій і діяльності.

Цільовим призначенням коштів додаткових зборів, що формували власні кошти Пенсійного фонду, було погашення заборгованості з виплати пенсій. З ліквідацією заборгованості, починаючи з 2006 року, Законами України про державний бюджет на відповідний рік продовжується дія цих законів і надходження додаткових зборів включаються до державного бюджету для фінансування видатків державного бюджету на виплату пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, тобто, спрямовуються на виконання зобов'язань державного бюджету перед Пенсійним фондом на фінансування пенсій, надбавок, підвищень, допомог, джерелом виплати яких є кошти державного бюджету. Відповідно, на суму їх надходження зменшені власні доходи бюджету Пенсійного фонду. При цьому Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення напрямків використання коштів додаткового збору не узгоджується із законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Видатки за рахунок коштів державного бюджету

Кошти державного бюджету, що передаються Пенсійному фонду, є джерелом фінансового забезпечення видатків на виплату пенсій, надбавок і підвищень до них, а також допомог за 21 законодавчим і нормативно-правовими актами, що встановлюють окремим категоріям пенсіонерів державні гарантії і пенсійне забезпечення на інших, ніж встановлені загальним пенсійним законодавством, умовах [6].

Видатки на виплату пенсій, надбавок, допомог, призначених за різними пенсійними програмами

По 18 із 21 законодавчих і нормативно-правових актах, джерелом фінансування реалізації яких є кошти державного бюджету (крім Законів України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно чисту систему"), видатки на виплату пенсій об'єднані узагальненою програмою " пенсії, призначені за різними пенсійними програмами".

Аналіз розмежування джерел фінансування з виплат Пенсійного фонду показав, що лише з 01.01.02 по 30.06.2006 додаткове навантаження на бюджет Пенсійного фонду внаслідок неповного і несвоєчасного переведення фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами за рахунок коштів державного бюджету, розрахунково, склало 3 млрд. 110,1 млн. грн., у тому числі:

•        у 2009 році не перекладено на кошти державного бюджету фінансування виплати пенсій митникам, журналістам, багатодітним матерям та матерям дітей-інвалідів з дитинства, інвалідам по зору, карликам і ліліпутам та цільової грошової допомоги, що спричинило додаткове навантаження на власні кошти Пенсійного фонду у сумі 520,5 млн. гривень;

•        у 2010 році - виплату цільової грошової допомоги малозабезпеченим пенсіонерам, що призвело до додаткового навантаження на бюджет Пенсійного фонду у І півріччі 2010 року в обсязі 302,9 млн. гривень.

У 2010 році фактичні видатки Пенсійного фонду по виплаті пенсій, надбавок, підвищень і допомог, призначених за різними пенсійними програмами, що переведені на кошти державного бюджету, відшкодовані у повному обсязі. При річних бюджетних призначеннях на цю мету 1 млрд. 302,6 млн. грн., до бюджету Пенсійного фонду спрямовано 1 млрд. 251,3 млн. грн., тобто, 96% бюджетних призначень та 100% фактичних витрат.

При річних призначеннях державного бюджету на 2010 рік - 1 млрд. 440,0 млн. грн. і фактичних видатках Пенсійного фонду на цю мету у І півріччі - 804,0 млн. грн. фактично профінансовано із державного бюджету 701,4 млн. грн., що складає 48,7% річних призначень [24].

Видатки на пенсійне забезпечення у зв'язку із закриттям ЧАЕС

Аналіз обсягів бюджетних призначень, фактичних асигнувань та фактичних видатків на пенсійне забезпечення вивільнених працівників свідчить про істотні прорахунки у прогнозуванні і плануванні виходу на пенсію цієї категорії громадян у 2010 році, зокрема, неврахування використання ними права на одержання допомоги по безробіттю через центри зайнятості протягом 17 місяців.

Як наслідок, фактичні видатки на виплату пенсій вивільненим працівникам закритої Чорнобильської АЕС у І півріччі 2010 року склали 1,8 млн. грн. або лише 17,6% річних бюджетних призначень (10,2 млн. грн.) та 35,2% фактичних асигнувань (5,1 млн. гривень). Сума перефінансування станом на 01.07.2010 склала 3,3 млн. гривень[19].

3.4 Звітність до Пенсійного фонду

З 1 січня 2011 року набув сили новий порядок звітності для підприємств до Пенсійного фонду України. („Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (надалі порядок) постановою правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010 року) (додаток 3) Страхувальники формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.

Крім слідуючих осіб:

1)        ФО-СПД, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

) Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Особи, які на підставі пункту 3 статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” здійснюють доплату до суми страхових внесків з тим, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок, формують самі за себе звіт та подають його протягом одного календарного місяця після здійснення доплати через установи банків.

Звіт подається одним із способів:

v  в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 № 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за № 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається);

v  на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

v  на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п’яти.

Електронна форма звіту до органів Пенсійного фонду формується страхувальником з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються в органі Пенсійного фонду за місцем взяття на облік та розміщення на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

Паперовий звіт подається в друкованому вигляді або заповнюється українською мовою друкованими літерами без помарок та виправлень кульковою ручкою з синім або чорним чорнилом. У разі незаповнення того чи іншого рядка звіту через відсутність операції цей рядок прокреслюється. При заповненні полів, що складаються з клітинок, кожен із необхідних символів каліграфічно вписується до відповідної окремої клітинки. Символи не повинні виходити за межі клітинок, а також накладатись на сусідні клітинки. Символи: крапка, апостроф, кома, дефіс тощо - проставляються в окремих клітинках. При заповненні поля без клітинок записи в цих полях не повинні накладатися на сусідні поля і перекривати службові написи бланка.

До страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені законом.

Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у порядку, визначеному законодавством за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків відповідно до вимог статті 106 Закону[14].

3.5    Напрями вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні

Основними напрямами вдосконалення пенсійної реформи є:

) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом:

· визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення;

·        запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;

· забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;

2) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:

– запровадження готівкової форми надання населенню житлових субсидій на підставі розрахункових норм; інтегрування програми житлових субсидій в систему державної соціальної допомоги;

–       визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;

–       запровадження економічно обгрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;

–       заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями;

–       підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних і демографічних груп населення;

3) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування:

Ø      принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

Ø  мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;

Ø  сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;

Ø      принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;

4) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:

а) застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;

б) формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;

в) забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;

г) підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;

) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:

@ визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;

@ збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей;

@ навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи;

@ поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;

3)   модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:

o створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;

o   формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;

o   впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

o   застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм;

o   формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);

7) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення, та запровадження сучасної системи управління персоналом;

) впровадження міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері надання соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення[27].

3.6    Пенсійне забезпечення в державах з розвиненою ринковою економікою

Як показує світовий досвід, безболісних пенсійних реформ не існує. Практично всі країни, що почали процес перетворення, стикалися з невдоволенням населення. Протестами профспілок і складним перехідним періодом від старої системи до нової. Але в результаті держави, які провели вдалі реформи, вже підвищують пенсії своїм громадянам. А ті, хто не зважиться на радикальні кроки зараз, змушені будуть робити їх пізніше, але з великими втратами.

Одна з перших на серйозні перетворення зважилася країна, що живе за моделлю так званого «капіталістичного соціалізму», − Швеція. Високі (майже в половину доходу найманого працівника) податки дали їй можливість ще з середини 1960-х років побудувати систему максимального соціального захисту своїх громадян. Безкоштовна медицина і освіта доповнювалися високою пенсією (максимум-60% від заробітку) після 30-ти років робочого стажу для чоловіків і жінок. При цьому кожен швед отримував право обраховувати свою пенсію з урахуванням 15 років роботи з найвищим доходом. Усе було добре до середини 1980-х років, коли вперше постало питання про реорганізацію пенсійної системи. Причина − демографічна проблема: через зростання тривалості життя і падіння народжуваності накопичень пенсійних фондів на забезпечення виплат у колишньому обсязі не вистачало.

На відміну від України, Швеція на той час була в хорошій економічній формі і не переживала тих кризових явищ, з якими зараз зіткнулися ми. Це дало змогу розтягнути реформу на 15 років, розпочавши з дискусій та роз’яснювальної роботи і завершивши остаточною перебудовою всього пенсійного механізму. Перші обговорення реформи припали на середину 1980-х років. У 1984 році була створена державна комісія для вивчення системи соціального забезпечення. Робота комісії тривала до кінця 1980-х. Її висновок свідчив: якщо нічого не міняти, до 2020 року система пенсійного забезпечення Швеція обов’язково наразиться на непереборні фінансові труднощі. У 1994 році публічне обговорення реформи лише розпочалося, а вже в 2001-му році шведи отримували пенсію за новою схемою.

Фінансову основу пенсії в цій країні тепер складають щомісячні відрахування у розмірі 18,5% від зарплати, 16% з яких ідуть на рахунок накопичувальної пенсії і використовуються для виплат старшим поколінням. Отримані кошти рівномірно розподіляються серед усіх шведських пенсіонерів, 2,5% пенсійних внесків, що залишилися, перекладаються на умовно-накопичувальні рахунки (УНС). Найманий співробітник має право на свій розсуд розмістити їх в одному з 800 пенсійних фондів із мінімальною прибутковістю 3% річних. Інвестиції ПФ жорстко регулюються, зокрема діють обмеження на інвестиції в нерухомість або прямі позики.

Цікаво, що шведи відмовилися від чіткого пенсійного віку. Починаючи з 61 року, жителі країни можуть претендувати на виплати зі своїх персональних рахунків. Отримати повноцінну пенсію із загального соціального казана вони мають право з 67 років. Держава заохочує пізніший вихід на пенсію, підвищуючи її приблизно на 10% за кожен рік, що людина пропрацювала після 65 років.

На відміну від Швеції, якій зміни були необхідні насамперед з демографічних причин, Польща позбавилася спадщини соціалістичних часів. До того ж, позбавлялася так, як проводила й решту своїх економічних реформ − у режимі шокової терапії. Фактично країна нічого не реформувала. Вона відмінила стару пенсійну систему і запровадила нову.

Зараз працедавець і найманий працівник відраховують у пенсійну систему в рівній пропорції 19,5% зарплат. 12% внеску надходить до системи соціального страхування, яка перебуває у віданні Управління соціального страхування (ZUS − Zaklad Ubezpieczen Spolecznych). 7,5% працівник переказує на накопичувальний рахунок відкритих пенсійних фондів. Якими управляють приватні компанії. Громадяни мають право обирати фонд самостійно й змінювати його, якщо їм щось не сподобалося.

Досягнувши пенсійного віку, жителі Польщі отримують гарантовану мінімальну пенсію ($235), якщо їхній трудовий стаж становить 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

На відміну від демографічних проблем Швеції і ломки соціалістичної спадщини Польщі, пенсійна реформа в Болгарії − це вимушений захід для порятунку держбюджету.

Наприкінці 2010 року перламент країни прийняв низку законів, зокрема зміни в Кодексі соціального страхування. Відповідно до плану реформи. З 1 січня 2011 року на 1,8% зріс розмір страхових внесків. При цьому їх розподіл між працівниками і працедавцями в співвідношенні 40:60. Уже з наступного року збільшується необхідний для здобуття пенсії трудовий стаж − з нинішніз 34 для жінок і 37 років для чоловіків до, відповідно, 37 і 40 років. Збільшення буде поступовим − по 4 місяці щороку до 2020-го. А з 2021 року підвищуватиметься і вік для виходу на пенсію: до 63 для жінок і 65 для чоловіків. Буде скасована друга інвалідна пенсія, а також змінений механізм індексації.

Утім, для тих, кому важливі не гроші, а відпочинок, збережеться можливість піти на пенсію в 65 років, якщо бракуватиме 3-х років необхідного стажу. Але при цьому пенсія зменшиться на 2,4% за кожен рік, що не вистачає до повного стажу. А от працюючі пенсіонери отримуватимуть надбавку до пенсії у розмірі 3% за кожен відпрацьований додатково рік, але вже після того, як припинять працювати[20].

Висновки і пропозиції

В ході даної роботи був проведений аналіз цілої низки проблем, що стоять перед нашою державою в галузі пенсійного забезпечення її громадян. Вияснення місця, яке займає Пенсійний фонд у фінансовій системі держави та в структурі пенсійного забезпечення дозволило нам розділити проблему на дві складові: джерела формування коштів фондів соціального страхування та механізм їхнього розподілу за призначенням. Узагальнюючи все сказане приходимо до висновку про те, що в країні необхідне подальше реформування пенсійної системи, яке передбачає наступні моменти:

По-перше, має бути створена єдина пенсійна система з розрахунком рівня пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи.

По-друге, стратегічною метою ще одного можливого напрямку реформування пенсійної системи має стати трирівнева система пенсій. Вона має включати: страхову пенсію, яка повинна забезпечувати її рівний (або ж з відносно незначною диференціацією) розмір; додаткову пенсію - для реалізації особливих умов надання пільгових пенсій, за якими видатки мають покриватися страхувальниками на основі сплати диференційованих за розміром пенсійних внесків; добровільну пенсію, що забезпечуватиметься на основі індивідуального договору та накопичувального принципу формування фондів, тобто це передбачає створення недержавних пенсійних фондів.

В усіх країнах світу державна система соціального забезпечення займає центральне місце в механізмі соціального захисту населення, який включає в себе також недержавні форми соціального страхування, приватну благодійність тощо. Це активно обговорюють політики і уряд, вчені і спеціалісти, профспілкові лідери і широкі маси.

Як відомо, життя пенсіонерів залежить від пенсійного забезпечення. На даний час, до Пенсійного фонду надходять не малі внески. І тут знов постає питання: як воно так виходить, що внески великі, а пенсіонери живуть бідно?

Нині пенсіонери становлять майже 30 відсотків від загальної чисельності населення України. Чисельність платників внесків на пенсійне страхування становить 15,2 мільйонів осіб, а чисельність пенсіонерів - 13,8 мільйонів.

На сайті Верховної Ради з'явився проект закону №7455 <http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=39220&pf35401=179832> "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Прочитавши його й побачивши які "подарунки" приготувала влада для старіших верст населення, у кожного пересічного пенсіонера може статися інфаркт.

Адже новоспечена реформа, м'яко кажучи, створена не для поліпшення життя пенсіонерів, а під так звану "панівну касту".

А президент коментує її таким чином: "Люди так реагують на рішення влади, тому що не до кінця розібрались". Однак проаналізувавши цю Пенсійну реформу, люди не тільки можуть - а й повинні йти й страйкувати.

Принаймні, ми чітко розібрались, що нам брешуть усі представники уряду, щоб приховати факти розкрадань коштів Пенсійного фонду.

Список використаної літератури

1.   Андрєєв В. Пенсійна система України на порозі кардинальних змін //Економіка, фінанси, Право.-№17-2003-с.19.

2.     Бевзенко О.В. Становлення та розвиток пенсійного
страхування //Економіка АПК.-2007.-№12.-с. 11-116

3.       Васильєва Ю. Запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування/Соціальний захист.-№6. 2006.-с.25-27

4.   Вісник Пенсійного фонду України/ Загальнодержавне інформаційно-аналітичне видання № 12 (42) 2007р.

5.       Вісник Пенсійного фонду України/Загальнодержавне інформаційно-аналітичне видання № 16 2010р.

6.  Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.03 №1058-4// Відомості Верховної Ради України.-2003.-№49-51

7.   Захаров М. Реформування пенсійної системи в Україні//Фінанси України.-№2-2009.-с.92.

8.  Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс/ Б.О.Зайчук, О.Б.Зарудний, С.Б.Березіна, В.Т.Александрова, С.М.Недбаєва; Інтегрований навчально-атестаційний комплекс. - К.: «АВТ» Київ, 2005. -243 с.

9.       Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 грудня 2005 року N 3201-IV

10.     Закон України "Про пенсійне забезпечення" 2004 р. (1058-15)

11.     Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ (із змінами до Закону від 10.07.2003р. № 110-IV)

12. Зятковський І.В. фінанси підприємств: навч. посібник.- 2-ге вид.,-перероб. та доп.- К.: Кондор - 2008. - 364с.

13.     Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"

14. Конституція України від 28.06.1996 р.//Закон України «Про внесення змін до Конституції України» 2222-IV від 8 грудня 2004 року

15.     Криволапов А.І., Орел М.О., Печера С.І., Шалаєва Л.Ю. - К.: Спеціальне державне підприємство Пенсійного фонду України, 2006. - 192 с.

16. Мальований М.І. Історичний розвиток системи пенсійного забезпечення в світі//Економіка АПК.-2008.-№3.-с.31-36.

17. Пришипко С. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової економіки //Право України.-№2.-2003.-с.45.

18. Положення про Пенсійний фонд України: затверджене постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.02.2008 N 5-5(20209-08) (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Пенсійного фонду N11-2 від 27.06.2002 N 1-4 від 22.01.2004) /Редакція Постанови Пенсійного фонду N5-5 від 25.02.2008

19.     Постанова правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010

20.   Полозенко Д. В. Розвиток пенсійної системи в Україні // Фінанси України. -2009.-№10.- с. 18-27.

21.       Розпорядження КМУ від 14.10.2009 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009 р. N 116 // Урядовий кур’єр-2009 №199 - ст. 17-18.

22. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної л-ри, 2004. -312 с.

23.     Урядовий кур’єр - Все про Пенсійну реформу/Газета центральних органів виконавчої влади України-2011.- №45

.        Урядовий кур’єр - Все про Пенсійну реформу/Газета центральних органів виконавчої влади України-2011.- №46

25. Указ Президента України «Про Основні напрями вдосконалення системи соціальних виплат населенню» від 14грудня 2011 року

26.     Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України-2010.- №12.-с.

27.     Фінанси підприємств: Підручник/ А.М.Поддєрьогін, М.Д.Білик, Л.Д.Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук ред.. проф.. А.М.Подьєрьогін - 5-те вид.,перероб. Та допов,- К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

28. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М.В. Грідчина, В.Б. Захожай, Л.Л. Осипчук та ін.; Під кер. і за наук. ред. М.В. Грідчиної, В.Б. Захожая./ МАУП.- К., 2002. - 280 с.

29.   Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: навчальний посібник, - К.: Кондор, 2005.-400 с.

30.     Шкляр В.Б. Удосконалення системи пенсійного страхування трудівників села//Економіка АПК.- 2007.-№2.-с. 15-17