Ефективність використання оборотного капіталу на підприємстві ТОВ 'Рукавична фабрика 'Славутич''

Ефективність використання оборотного капіталу на підприємстві ТОВ 'Рукавична фабрика 'Славутич''

Зміст

Втуп

Розділ І. Теоретичні основи формування та використання оборотного капіталу підприємства

.1 Економічна сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства

.2 Методика планування оборотного капіталу на підприємстві

.3 Показники ефективності використання оборотного капіталу підприємства

.4 Правове регулювання оборотного капіталу підприємства

Розділ ІІ. Дослідження ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

.1 Особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України

.2 Фінансово-економічна характеристика діяльності ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич»

.3 Оцінка складу та структури оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування

.4 Аналіз ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

Розділ ІІІ. Напрямки удосконалення процесу планування та ефективності використання оборотного капіталу підприємства

.1 Політика управління оборотним капіталом підприємства

.2 Шляхи удосконалення ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

Висновки

Література

Вступ

Важливою частиною майна підприємства є його оборотні кошти.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно володіти певною грошовою сумою. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств за договорами сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, який отримав назву « оборотні кошти підприємства» [6].

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, чиїм завданням є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо- господарської діяльності фірми [11].

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, чиїм завданням є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів [22].

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми ефективного використання оборотних коштів підприємства задля покращення ситуації в цій галузі.

Об’єктом даної курсової роботи виступає проблема вивчення ефективного використання оборотних коштів підприємства та шляхів її покращення.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості вивчення ефективного використання оборотних коштів підприємства та шляхів її покращення.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді вивчення ефективного використання оборотних коштів підприємства та шляхів її покращення.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

визначити економічну сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства;

розглянути методику планування оборотного капіталу на підприємстві;

визначити показники використання оборотного капіталу на підприємстві;

розглянути правове регулювання оборотного капіталу на підприємстві;

дослідити особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України;

охарактеризувати фінансово-економічну діяльність ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич»;

оцінити склад та структуру оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування;

проаналізувати ефективність використання оборотного капіталу на підприємстві;

розглянути політику управління оборотним капіталом підприємства;

запропонувати шляхи удосконалення ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві;

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Істотний внесок у дослідження економічної сутності та формування оборотних коштів зробили відомі вітчизняні та зарубіжні науковці: Ф. Кене, А. Маршал, А. Сміт, С. Фішер, Джеймс Ван Хорн, Й. Шумпетер, М. Білик, Є. Брігхем, А. Золотарьов, І. Зятковський, А. Поддєрьогін, Р. Радіонов, Л. Роштейн, Р. Слав’юк, Р. Сорока, Є.О. Терещенко, В. Ковальов, І. Бланк, В.В. Бочаров, А.М. Павліковський, В.В. Сопко, А.М. Кінг, С.Б. Барнгольц, Р.Н. Холт та інші [17].

Тематика оборотних коштів не втрачає своєї актуальності, проте викладені результати досліджень є недостатніми і потребують подальшого удосконалення. Отже, виникає необхідність проаналізувати концептуальні підходи щодо сутності, класифікації та організації аналізу оборотних коштів.

Розділ І. Теоретичні основи формування та використання оборотного капіталу підприємства

.1      Економічна сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства

За визначенням класичної економічної теорії капітал -один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть: здатність створювати новий продукт, неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації та те, що капітал є продуктом, створеним людською працею. Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню. Уже Адам Сміт виділяв основний капітал і оборотний капітал, де оборотний капітал трактувався як і чинники виробництва, які споживаються в ньому: сировина, матеріали, проміжний продукт виробництва [8].

Капітал в економіці - це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Капітал не тотожний будь-якому засобу праці, який часто розглядається як фізичний капітал. Засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними [15].

Виробничі фонди являють собою матеріальну основу виробництва по - різному і різною мірою переносять свою вартість на створену продукцію. Цим і обумовлюється розподіл виробничих фондів на основні й оборотні.

Оборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції.

За цю свою рухливість оборотний капітал і одержав свою назву. В англомовній літературі він називається “циркулювальним” (circulating), “поточним” (current), “обіговим” / “бігаючим” (running), “що працює” (working) капіталом. В українській мові поряд із терміном “оборотний капітал” використовують термін “обігові кошти”, що є навіть більш уживаним [24].

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Визначення терміна «оборотний капітал» і тотожних йому понять з погляду різних авторів наведено в табл. 1.1

Таблиця 1.1

Узагальнення визначень «оборотний капітал»[28]

Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Обігові засоби (кошти) проходять різні форми за схемою: гроші - товар - гроші. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей. Таким чином, за один оборот обігові кошти проходять три основні економічні сфери: постачання, виробництво і збут.

Оборотні фонди містять у собі:

• предмети праці (сировину, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тару, запасні частини тощо);

• засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік;

• незавершене виробництво;

• витрати майбутніх періодів.

До фондів обігу належать:

• готова продукція, що зберігається на складах підприємства;

• товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені;

• кошти в розрахунках і готівка.

Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва. Склад і класифікація оборотного капіталу наведено на рис. 1.1.

Рис. 1. Склад оборотного капіталу [11]

Функції оборотних коштів на підприємстві:

1.          Виробнича функція забезпечує безперебійну діяльність виробничого циклу підприємства протягом одного періоду.

2.      Платіжно-розрахункова функція забезпечує сферу обігу та сферу розрахунків протягом одного звітного періоду.

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, зумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві, є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів має забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Джерела формування та

поповнення оборотного капіталу

Власні                                                Залучені                                                            Позикові

Частина статутного                      Заборгованість Короткострокові

капіталу                                           за авансами кредити банків

                                                            замовників

Збільшення Емісія облігацій

статутного Стійка

капіталу                                           кредиторська Комерційні

                                                            заборгованість кредити

Чистий прибуток                           перед

                                                            постачальниками Бюджетні

Вільні  кредити

амортизаційні                                Стійка

відрахування                                  заборгованість за Кошти міністерств,

                                                            заробітною платою отримані на умовах

Залишки резервів,                          та нарахуваннями повернення

утворених за                                   на неї

рахунок прибутку

                                                            Стійка

Кошти міністерств                         заборгованість

                                                            за платежами

Страхові                                          до бюджету

відшкодування

Бюджетні

асигнування

Рис.1.2. Джерела формування та поповнення оборотного капіталу підприємства [28]

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Власні джерела. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

• статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

• відрахування від прибутку;

• цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

• приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов'язкове пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців).

На підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю проблему практично неможливо та економічно недоцільно, тому підприємство вимушене залучати фінансові ресурси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту.

Банківські кредити. Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із збільшенням дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно поєднати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Комерційний кредит. Використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах [12].

.2 Методика планування оборотного капіталу на підприємстві

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

Планування оборотних коштів здійснюється такими методами:

. Прямий метод має за основу розрахунок нормативів потреби в оборотних коштах і полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Етапи планування потреби підприємства в оборотних коштах.

І. Норматив оборотних коштів в сировині і матеріалах:

Н=О*N, (1.1)

О - середньодобове використання сировини і матеріалів, яке визначається шляхом ділення загальної річної (квартальної)суми витрат на виробництво на 360 (90) днів.норма запасу оборотних коштів (днів), яка включає такі елементи:

• транспортний запас - визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача;

• підготовчий час - час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів;

• поточний (складський запас) - норма оборотних коштів залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. У норму оборотних коштів, як правило, включають поточний запас у розмірі 50 % тривалості інтервалу між поставками;

• страховий запас - створюється з метою запобігання наслідків можливих перебоїв у постачанні. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу.

ІІ. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві:

Нн.з.в.=З*Д*К,          (1.2)

де 3 - одноденні витрати за планом IV кварталу (тис. грн) - обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90;

Д - тривалість виробничого циклу (днів) - тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі п на склад. Визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва;

К - коефіцієнт зростання витрат - характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається за формулою:

,        (1.3)

де А - витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б - наступні витрати, які включаються до собівартості продукції.

ІV. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх переодах:

Нм.п.=Ро+Рn+Рв,     (1.4)

де Ро - сума коштів, вкладених у ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;

Рn - витрати, що проводяться у плановому році, передбачені відповідними кошторисами;

Рв - витрати, які включаються до собівартості продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

ІV. Норматив оборотних коштів у готовій продукції:

Нг.п.=З*Р,                (1.5)

де 3 - одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн);

Р - норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів) - включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк [18].

Метод прямого розрахунку дає змогу найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з урахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Метод використовується при проектуванні нових підприємств, а також при розробці заходів, спрямованих на ліквідацію наднормативних запасів оборотних коштів [12].

.        Аналітичний (дослідно-статистичний) метод визначення потреби в оборотних коштах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді. Метод заснований на існуванні пропорційної залежності потреби в оборотних коштах від обсягу виробництва й реалізації продукції.

Основним недоліком цього методу є те, що він не відображає реального проходження виробничого процесу та кругообігу оборотних засобів, оскільки нормативи визначаються на основі фактичних даних минулого року. Це призводить до того, що визначені таким чином нормативи є доволі відносними. Він орієнтується на фактичну організацію виробництва, постачання та збуту й не сприяє їх покращенню. Отже, недоліки в організації та використанні оборотних засобів у минулому періоді не усуваються, а переносяться на наступний, не мобілізуються резерви прискорення оборотності та не враховуються прогресивні чинники, такі як поліпшення матеріально-технічного постачання, поліпшення технології та організації виробництва, а також умов реалізації продукції.

Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім [14].

.        Коефіцієнтний метод дає змогу здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсязі виробництва - сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить значно меншою мірою - малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо.

Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються на майбутній період [25].

. Метод суми строків оборотності. Використання методу «суми строків оборотності» пов'язане з поняттями операційного й фінансового циклів. Ціль методу«строків оборотності» - визначити потреби, що генеруються операційним циклом. Ці потреби вимірюються в днях і у відсотках до обсягу продажів. На практиці не завжди легко застосувати цей метод, тому що він виходить з розрахунку численних часткових строків оборотності. Крім того, не можна підсумувати строки оборотності в днях, тому що вони визначалися стосовно різних величин у знаменнику формул строків оборотності [11].

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка, перевагою якого є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частинного і сукупного нормативів. До частинного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у витратах майбутніх періодів; готових виробах [16].

.3 Показники ефективності використання оборотного капіталу підприємства

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди - один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, водночас як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів. Отже, оборотні активи, що обслуговують оборот оборотних фондів і фондів обігу, багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва.

В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів [17].

Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

,   (1.6)

де О - термін обертання оборотних коштів (днів);

С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн);

Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

Р - обсяг реалізованої продукції (грн).

Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і до окремих їх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання (Ко), який визначається за формулою

,       (1.7)

де Р - обсяг реалізованої продукції (грн);

С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн).

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження визначається за формулою

,       (1.8)

де Кз - коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коп.).

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт ефективності (Ке) визначається за формулою:

,      (1.9)

де П - прибуток від реалізації товарної продукції (грн).

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів. Чим більший він, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Рентабельність оборотних коштів розраховується за формулою:

,      (1.10)

Де ЧП- чистий прибуток (грн).

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність їх використання підприємством і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн коштів, спрямованих на формування оборотних коштів [21].

В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні - до обігу залучаються додаткові активи.

Вивільнення оборотних активів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне має місце у випадку, коли фактичні залишки оборотних активів менші від нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за визначений період.

Відносне вивільнення має місце у випадках, коли прискорення їх обертання відбувається одночасно зі зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання залишків виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних активів.

Прискорення обертання оборотних активів і вивільнення в результаті цього їх певної суми дає змогу підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів [30].

.4 Правове регулювання оборотного капіталу підприємства

До основних нормативно-правових актів та законодавчої бази, яка дозволяє керувати підприємством та управлінням обіговими коштами підприємства належать:

. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-ІV. Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно з Господарським кодексом України обіговими коштами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні й швидкозношувані предмети, інше майно виробничого й невиробничого призначення, що відноситься по законодавству до обігових коштів [1].

. Цивільний кодекс 16.01.2003р. №435-VІ Постанова “Про проведення загальної переоцінки основних фондів, заліку взаємної заборгованості підприємств та поповнення оборотних коштів державних підприємств і організацій”. У зв’язку з погіршенням фінансового стану державних підприємств і організацій, зростанням заборгованості та неплатежів по розрахунках, затримками з виплатою заборгованості різко загострилась економічна ситуація в народному господарстві. Згідно Цивільного кодексу України для подолання цих негативних явищ і створення сприятлих умов для поліпшення фінансового стану державних підприємств і організацій, своєчасних розрахунків і виплати заробітної плати постановив: провести переоцінку основних фондів, відповідно до встановленого механізму [2].

. Наказ Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Відповідності до Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», оборотні активи - це грошові кошти і їх еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Це положення є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву Звіт про рух грошових коштів. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій підприємства. [3].

. Указ Президента України. № 87 від 31.03.99 р. “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”

Указ вказує порушення, які тягнуть за собою застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки [4].

. Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків № 69 від 11.08.1994р затверджена наказом Міністерства фінансів України.

Інструкція вказує права, обов’язки і завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії та загальні принципи інвентаризації [5].

Оборотні кошти - це кошти спрямовані на фінансування виробничого циклу для виготовлення та реалізації новоствореного продукту з метою отримання додаткового доходу. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік коштів, авансованих на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективному їхньому використанню [16].

Розділ ІІ. Дослідження ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

.1 Особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України

Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності й ефективності використання оборотного капіталу. Тому турбота про капітал є відправною, позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення.

У зв'язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріоритетність і роль аналізу фінансової діяльності, основним змістом якого комплексне системне дослідження механізму формування, розміщення і використання оборотного капіталу з метою забезпечення стабільності і фінансової безпеки підприємства.

Уміння реально оцінити фінансовий стан свого підприємства, ділову активність партнерів по бізнесу, конкурентів, виявити резерви підвищення прибутковості є запорукою конкурентоспроможності підприємства. У зв'язку з цим значення аналітичної роботи на підприємстві неможливо переоцінити. Вона базується на використанні інформації, яку містять форми фінансової звітності та інші документи, й охоплює методики аналізу й оцінки фінансового стану підприємства в цілому та окремих напрямків його діяльності, методи збору, обробки і представлення фінансової інформації, використання сучасних інформаційних технологій для інтерпретації цієї інформації.

Керівництво підприємств має чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Адже тільки добре продуманий план може призвести до позитивних результатів, і тільки зваживши всі сторони «за» і «проти» потрібно переходити на ту сторону обраного рішення, в якому планується досягти максимально ефективних результатів[19]

Щодо підприємств на Україні взагалі, то на сьогоднішній день, переважно, більшість підприємств існують сьогоднішнім днем не роблячи ставку на майбутнє, і, у зв'язку з цим, методика організації такого підприємства веде до його банкрутства, що ми можемо спостерігати в більшості з випадків. І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому [27].

Кількість та основні показники збиткових підприємств ми можемо побачити в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Збиткові підприємства за видами економічної діяльності [26]

Розглянувши дані таблиці, ми можемо зробити висновок, що загальна сума збитків по всім підприємствам з кожним роком зростає, але, як ми бачимо, у 2011 р. ця сума зменшилась на 193,1 млн. грн., в порівнянні з 2010 роком. Насамперед це свідчить про позитивні зрушення в діяльності всіх підприємств. Але розглянувши всі підприємства окремо, ми бачимо, що у кожного з них відсоток збитків різний, що свідчить про їх нерівномірний розвиток. Наприклад, в порівнянні з усіма видами економічної діяльності, найбільша сума збитків за дані 3 роки спостерігається в промисловості. Найбільші збитки були у 2012 р. - 64973,0 млн. грн. А щодо загальної кількості підприємств, то їх відсоток в промисловості також зменшується: 2010р. - 43%, 2012 р. - 39,3%, це свідчить про ліквідування тих підприємств, які не здатні продовжувати свою діяльність у зв'язку з нестачею власних коштів для розвитку внутрішньої діяльності підприємства, і в кінцевому результаті - з банкрутством.

На другому місці по найзбитковішій діяльності знаходиться торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Їхня сума збитків (за 3 роки) також зростає і в 2012 р. становить 35287,8 млн.грн, що є негативною тенденцією.

Третє місце по збитковості належить діяльностіу сфері готелів та ресторанів, яке в тис. грн., становить у 2010 році 25958,9, але за три роки ця сума значно зменшилася і в 2012 році становила вже 7161,1 млн. грн., що є позитивною тенденцією.

Четверте місце по збитковості належить діяльності транспорту та зв’язку. Збитки зростають з 11369,8 млн. грн. у 2010 р. до 15835,6 млн. грн. у 2012 р., що є негативним для даних підприємств і означає, ці підприємства нічого не намагаються зробити для ліквідування своїх недоліків.

Для безперервності діяльності підприємства необхідно визначити склад і структуру оборотних коштів, маневрування ним. Для того, щоб оцінити забезпеченість оборотними коштами підприємств за видами економічної діяльності на Україні, розглянемо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2

Оборотні кошти за видами економічної діяльності [26]

Щоб детальніше оцінити динаміку оборотних коштів на підприємствах України складемо порівняльну таблицю 2.4, яка дасть змогу встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення оборотного капіталу.

Таблиця 2.3

Порівняльна таблиця оборотних коштів за видами економічної діяльності [26]

Прослідкувавши зміни в оборотних коштах за 3 роки, ми можемо їх проаналізувати. Найбільш істотні зміни в бік збільшення оборотного капіталу на 2012 рік ми можемо побачити у діяльності готелів та ресторанів. Їх частка в загальній кількості оборотних коштах збільшилася на 10,6%. Це повязано з підготовкою до ЄВРО-2012.

Збільшення оборотного капіталу також відбулося у у сфері будівництва. Їх частка у загальній сумі оборотних коштів зросла на 1,5%. Це свідчить про ефективне використання оборотних коштів підприємствами, тобто підприємства цієї галузі найправильніше визначають потребу в них, оскільки їх загальна вартість в 2012 р. зросла на 180,53%.

Щодо сільського господарства, мисливства, лісового господарства; торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічного обслуговування та ремонту; діяльності транспорту та зв’язку; освіти, то в цих галузях також відбувається зростання оборотного капіталу на 1,4%, 1,3%, 0,6% і 0,03% відповідно. Можливо, тому, що ці підприємства відволікають більше оборотних коштів у запаси, ніж підприємства будівничої та готельної сфери, й відбулося зміщення цих підприємств на другий план. Отже, виробничі запаси мають бути оптимальними.

Найменший темп зростання оборотного капіталу ми можемо побачити в торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 20,38% оборотного капіталу знаходиться в запасах товарно-матеріальних цінностей. А на підприємствах роздрібної торгівлі; ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку; у сфері фінансової діяльності; операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям; охорони здоров’я та надання соціальної допомоги; надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту взагалі зменшилася сума оборотного капіталу, що пов’язано із банкрутством ліквідацією підприємств. Також, як бачимо, на цих підприємствах ще більше оборотного капіталу знаходиться в запасах, ніж в попередніх, і ми можемо прослідкувати тенденцію зміни оборотного капіталу в сторону зменшення у відповідності до частки оборотних коштів в запасах товарно - матеріальних цінностей: чим більша їх частка в запасах, тим менший приріст оборотного капіталу з року в рік. Тобто можемо зробити висновок, що завжди потрібно оцінювати зміну розміру оборотних коштів для утворення виробничих запасів на перспективу. Але не тільки цей фактор впливає на динаміку оборотного капіталу, потрібно також враховувати витрати на виробництво, заділи незавершеного виробництва, а також чинники цін і рівня інфляції та ін.

Розглянемо структуру оборотних коштів за допомогою таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Структура оборотних коштів [26]

Як видно з таблиці, найбільша частка оборотних коштів у 2012 р. спостерігається в дебіторській заборгованості - 58,2%, з 2010 р. відбувається їх зменшення з 61,7% до 58,2 %. Пониження частки дебіторської заборгованості свідчить про погіршення збуту продукції уповільнення обертання оборотного капіталу. Це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва. Частка оборотного капіталу в товарно-матеріальних цінностях на 2012 р. становить 23,6 %. Тут ми не можемо однозначно сказати, що обсяг оборотних коштів з року в рік зменшується, так з 2010 р. їх частка починає зростати з 22,3% і вже в 2012 р. частка оборотного капіталу в товарно-матеріальних цінностях становить 23,6 %, що свідчить про позитивні зміни на підприємстві.

Як бачимо, найпомітніше оборотні кошти відволікаються в товарно-матеріальні цінності та дебіторську заборгованість, а потім вже незначними розмірами, збільшуючи свій темп росту, в поточні фінансові інвестиції - 8,9 %, інші оборотні кошти - 2,8 %, та грошові кошти - 6,5 %.

2.2 Фінансово-економічна характеристика діяльності ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич»

Базою аналізу фінансово - господарської діяльності є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рукавична фабрика «Славутич».

Компанія була зареєстрована 12 лютого 1999 року. Керівник організації - Миколайчук Михайло Васильович. Місце розташування підприємства: Київська обл., м. Славутич, вул. Героїв Дніпра буд. 8, корп. 3.

Основним видом діяльності є виробництво різних текстильних виробів (серветки для миття підлоги, посуду, витирання пороху, пояси та жилети рятувальні, чохли для автомобілів, тенісних ракеток, викройки одягу і т. ін.), виробів панчішно-шкарпеткових трикотажних машинного чи ручного в'язання, рукавичок трикотажних, рукавичок, рукавиць та мітенок з тканини.

У 2012 році підприємство було розділене між двома співвласниками.

Основні фінансово-економічні показники підприємства в динаміці зведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка фінансово-економічних показників діяльності ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» за 2011-2012 рр.

Протягом звітного періоду виявлене зниження середньорічної вартості основних засобів на 48,1%, що відбулося за рахунок того, що підприємство було розділене між двома співвласниками. У зв’язку з цим показник фондовіддачі в 2012 році зріс у порівнянні з 2011 роком на 65,89%. Дана тенденція позитивно характеризує підприємство, як таке, що спроможне ефективно використовувати свої фонди.

Середньорічна вартість оборотних засобів має тенденцію до зменшення (з 594,5 тис. грн. до 548 тис. грн.). Це відбулося через вищезгадану причину.

Як бачимо з таблиці, спостерігається зменшення показника чистого доходу від реалізації продукції на 15,23%, що слід відмітити як негативне явище.

Собівартість реалізованої продукції знижується на 1,63%, що можна відмітити як позитивне явище.

Дане підприємство характеризується стабільною чисельністю працюючих. Продуктивність праці в 2012 році знижується на 15,23%, що пов’язано зі зменшенням показника чистого доходу. Слід звернути увагу на зміну прибутку від операційної діяльності: у 2011 році він становить 143 тис. грню, а у 2012 році підприємство вже одержує збиток у розмірі 236 тис. грн.. Даний показник негативно характеризує напрямок розвитку ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич».

З наведених економічних показників ефективності діяльності підприємства, також спостерігається те, що воно у 2012 році стає нерентабельним.

Таким чином, можна стверджувати, що ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» неефективно використовує свої виробничі та фінансові ресурси для господарської діяльності. Підтвердженням неефективної діяльності підприємства є отримання збитку, що негативно характеризує підприємство.

.3 Оцінка складу та структури оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування

Склад і структура оборотних коштів індивідуальна для кожного підприємства і залежить від того, в якій галузі воно працює.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва і обігу. Склад оборотних коштів наведемо в таблиці 2.7. 

Таблиця 2.7

Динаміка складу та структури майна ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» за 2011-2012 рр.

З аналізу структури майна підприємства можна зробити висновок, що загальна вартість активів зменшилася на 45,5%, в тому числі необоротні активи зменшилися на 51,9%, і оборотні активи зменшилися на 43,98%.

Загальна вартість оборотних коштів протягом 2012 р. зменшилася на 49,98%.

У 2012 році відбулося зменшення запасів на 39,17 % і склав 205 тис. грн. Дебіторська заборгованість зменшилася на 41,91% у порівнянні з минулим роком. Зменшення відбулося із 272 тис. грн. до 158 тис. грн. Грошові кошти зменшилися на 30,77%.

Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів, можна зробити висновок, що у звітному році частка запасів зменшилася.

Частка дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів зменшилася на останню звітну дату до 158 тис. грн.. Це свідчить про зменшення обсягів реалізованої продукції, але покращилася платіжна дисципліна покупців.

Стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю дебіторської заборгованості, і виявляє суттєвий вплив на стійке фінансове положення підприємства.

Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми №1, для внутрішнього аналізу залучаються дані аналітичного обліку. Дебіторська заборгованість - це заборгованість підприємств, організацій даному підприємству.

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за розрахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.

Переваги - це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недоліки - можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Саме тому якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни і від розміру, якості та ліквідності дебіторської заборгованості

Таким чином, зміни в структурі оборотних активів, які спостерігаються на ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» не сприяють зміцненню його фінансового стану, загалом є негативними. Також необхідно буде дослідити їх вплив на господарську діяльність підприємства.

Склад поточних зобов’язань даного підприємства наведений у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Динаміка складу та структури джерел фінансування майна ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» за 2011-2012 рр.

Виходячи з даних таблиці 2.8 можна зробити висновок, що вцілому відбулося зменшення джерел фінансування на 45,5%, в тому числі власні кошти зменшилися на 44,88%, та власні оборотні кошти зменшилися на 42,37%, що є негативною тенденцією.

У 2012 році довгострокові зобовязнання зменшилися на 26,32%, що є позитивною тенденцією. Також відбулося зменшення поточних зобов’язань на 45 тис. грн. або на 55,56%. У 2012 р. кредиторська заборгованість зменшилася на 87,72%. Інші поточні зобов’язання мають тенденцію до збільшення з 24 тис. грн. до 29 тис. грн.

Таким чином, основним джерелом формування оборотних коштів даного підприємства виступає прибуток у складі виручки від реалізації, та позикові засоби, що є позитивним для даного підприємства.

В умовах кризи неплатежів особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження безнадійних боргів. Адже шляхом пом’якшення умов розрахунків з покупцями продукції можна розширити обсяги її реалізації ї тим самим збільшити доходи і прибутки від основної діяльності.

Аналізуючи додаток 1, можна сказати, що протягом двох років на даному підприємстві переважає дебіторська заборгованість над кредиторською. Отже, підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування.

Що стосується дебіторської заборгованості, то у 2011 році її сума складала 272 тис.грн. У 2012 році цей показник знизився до 158 тис. грн., тобто на 41,42 %.

Що стосується кредиторської заборгованості, то протягом двох років її сума її сума зменшується з 57 тис. грн. до 7 тис грн. Це пов’язано з хорошим платіжним становищем дебіторів.

.4 Аналіз ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього капіталу підприємства, тобто джерела фінансування оборотних коштів справляють значний вплив на їх оборотність.

Оборотність оборотних коштів неоднакова на підприємствах як однієї, так і різних галузях економіки, що залежить від організації виробництва і збуту продукції, розміщення оборотних коштів та інших факторів [13].

Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозв'язаних показників:

Коефіцієнт оборотності розраховується за формулою (1.7.) і складає

К, = 2068/((525+664)/2)=3,5 обертів

К₂ = 1753/((664+372)/2)=3,4 обертів

Тривалість одного обороту розраховується за формулою (1.6.) і складає:

О₁ = 594,5*365/2068=105 днів

О₂ = 518*365/1753= 108 днів

Коефіцієнт завантаження розраховується за формулою (1.8) і складає:

Кз₁=594,5/2068=0,29

Кз₂=518/1753=0,3

Рентабельність оборотного капіталу розраховується за формулою (1.10) і складає

Р₁=108/2068*100%=5,22%

У 2012 році даний показник не розраховуємо, бо підприємство у поточному році отримало чистий збиток у розмірі 236 тис. грн..

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів показує кількість оборотів за рік, і визначається за формулою:

Ко=РП:ТМЗ, (2.1)

Де ТМЗ - товарно-матеріальні запаси

Ко₁=2068/(306+377)/2=6,1

Ко₂=1753/(377+205)/2= 6

Темп обертів товарно - матеріальних запасів показує тривалість одного обороту і розраховується:

ТоТМЗ₁=365/6,1=59(днів)

ТоТМЗ₂=365/6=61(днів)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує кількість оборотів,здійснених за рік, і визначається за формулою:

Ко=РП:ДЗ, (2.2)

Де ДЗ - дебіторська заборгованість

Ко1 =2068/(195+272)/2= 8,9

Ко₂=1753/(272+158)/2=8,2

Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в в днях показує за скільки днів здійснюється один повний кругообіг. Зменшення тривалості одного обороту свідчить про покращення використання оборотних коштів, визначається за формулою:

Тод = Д/Кодз, (2.3)

Тодз₁=365/8,9=41(день)

Тодз₂=365/8,2=44,5(днів)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує кількість оборотів, здійснених за рік, і визначається за формулою:

Ко=РП/КЗ, (2.4)

Де КЗ - кредиторська заборгованість

КЗ₁=2068/(99+57)/2=26,5

КЗ₂=1753/(57+7)/2=54,8

Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості в днях показує за скільки днів здійснюється один повний кругообіг, і розраховується:

Тод = Д/Кокз, (2.5)

Токз₁=365/26,5=13,8 (дня)

Токз₂=365/54,8=6,7 (днів)

Отримані результати зведемо в таблицю 2.9

Таблиця 2.9

Показники використання оборотних коштів ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» за 2011 - 2012 роки

Із таблиці видно, що оборотність оборотних коштів підприємства за 2012 рік уповільнилась на 3 дня. Це призвело до зменшення кількості оборотів здійснюваних оборотними коштами на 0,1 оборотів у 2012 році і до збільшення вартості оборотних коштів, які припадають на одну гривню реалізованої продукції на 0,01 грн. за 2012 рік діяльності.

Так як на даному підприємстві уповільнилась оборотність оборотних коштів, (тобто зменшилась кількість оборотів здійснюваних оборотними ко штами за рік) то це свідчить про погіршення ефективності використання оборотного капіталу. Збільшення величини оборотних коштів, які припадають на 1 грн. реалізованої продукції говорить про менш раціональне використання оборотного капіталу в періоді, який аналізується.

Отже, можна зробити висновок, що не ефективне використання оборотного капіталу приводить до погіршення фінансового стану підприємства.

В умовах економічної кризи й, кризи неплатежів важливе значення має аналіз оборотності кредиторської і дебіторської заборгованості. За умови стабільної економіки, якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це може розцінюватись як прояв потужного нарощення обсягів продажу. Але в умовах інфляції, високих процентних ставок таке явище призводить до збитків.

В даному випадку за 2012 рік збільшився середній термін погашення дебіторської заборгованості на 3,5 дня у. Підприємство збільшило швидкість сплати кредиторської заборгованості, так як збільшилась кількість оборотів здійснюваних кредиторською заборгованістю за 2012 рік на 28,3. Також зменшився коефіцієнт обертання товарно-матеріальних запасів на 0,1 у 2012 році. Аналіз цього показника дає змогу виявити резерви скорочення операційного циклу за рахунок інтенсифікації виробничого процесу, прискорення розрахункових операцій.

На сьогоднішній день проблема оптимізації оборотних коштів є досить актуальною для підприємств України, в тому числі і для ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич». Знаходження ефективних шляхів оптимізації оборотних коштів та їх адаптація до специфіки функціонування вітчизняних підприємств дозволить суттєво зменшити витрати суб’єктів господарювання, підвищити ефективність бізнесу та забезпечити отримання максимального прибутку.

Система управління організації оборотними коштами є важливою частиною забезпечення ефективної діяльності підприємства. Це пояснюється тим, що:

1)  оборотний капітал охоплює велику кількість елементів їхнього внутрішнього матеріально - речового й фінансового складу, які потребують індивідуалізації управління;

2)      оборотний капітал відіграє головну роль у забезпеченні платоспроможності підприємства;

)        оборотний капітал повинен генерувати певний прибуток при його використанні у виробничо-збутовій діяльності [19].

Отже, вірно та досконало складена та розроблена система організації оборотних коштів є запорукою успішної майбутньої діяльності підприємства.

Розділ ІІІ. Напрямки удосконалення процесу планування та ефективності використання оборотного капіталу підприємства

.1 Політика управління оборотним капіталом підприємства

Політика управління оборотним капіталом підприємства являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування. Реалізація вказаної політики має забезпечити довгострокову виробничу і ефективну фінансову діяльність підприємства, що досягається через пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи.

Розглянемо етапи формування політики управління оборотними коштами більш детально.

Рис. 3.1 Основні етапи формування політики управління оборотними коштами підприємства [23]

. Аналіз оборотних коштів підприємства в минулому періоді.

На першому етапі аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних коштів, що використовується підприємством - темпи зміни середньої їх суми у співставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції та середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних коштів в загальній сумі активів підприємства.

На другому етапі аналізу розглядається динаміка складу оборотних коштів підприємства у розрізі основних їх видів - запасів сировини, матеріалів та напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. В процесі цього етапу аналізу розраховуються та вивчаються темпи зміни суми кожного з цих видів оборотних коштів у співставленні з темпами зміни обсягу виробництва та реалізації продукції.

На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних коштів до їх загальної суми. Цей аналіз проводиться з використанням показників - коефіцієнта оборотності та періоду обороту оборотних коштів. В процесі аналізу встановлюється загальна тривалість та структура операційного, виробничого та фінансового циклів підприємства; вивчаються основні фактори, які визначають тривалість цих циклів.

На четвертому етапі аналізу визначається рентабельність оборотних коштів, вивчаються фактори, що її визначають.

На п'ятому етапі аналізу вивчається склад основних джерел фінансування оборотних коштів - динаміка їх суми та питомої ваги в загальному обсязі фінансових ресурсів, інвестованих у ці кошти; визначається рівень фінансового ризику, що генерується структурою джерел фінансування оборотних коштів.

Висновки проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними коштами на підприємстві та виявити основні напрямки її підвищення в наступному періоді.

2. Визначення принципових підходів до формування оборотних коштів підприємства. Такі принципи відображають загальну ідеологію фінансового управління підприємством з позицій прийнятного співвідношення рівня доходності та ризику фінансової діяльності. Стосовно оборотних коштів, то вони визначають вибір визначеного типу політики їх формування.

Теорія фінансів розглядає три принципових підходи до формування оборотних коштів підприємства - консервативний, поміркований та агресивний.

Консервативний підхід до формування оборотних коштів передбачає не тільки повне задоволення теперішньої потреби у всіх їх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але і створення високих розмірів їх резервів на випадок непередбачених труднощів у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки інкасації дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних та фінансових ризиків, але негативно впливає на ефективність використання оборотних коштів - на оборотність та рівень рентабельності.

Поміркований підхід до формування оборотних коштів спрямований на забезпечення повного задоволення теперішньої потреби в усіх видах оборотних коштів та створення нормальних страхових їх розмірів на випадок найбільш типових перебоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для ймовірних господарських умов співвідношення між рівнем ризику та рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

Агресивний підхід до формування оборотних коштів передбачає мінімізацію всіх форм страхових резервів по кожному виду цих коштів. При відсутності перешкод у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних коштів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Однак, будь-які перешкоди у здійсненні нормального руху операційної діяльності, що викликані дією внутрішніх або зовнішніх факторів, призводять до суттєвих фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва та реалізації продукції.

Таким чином, обрані принципові підходи до формування оборотних коштів підприємства, відображаючи різні співвідношення рівня ефективності їх використання та ризику, в кінцевому рахунку визначають суми цих коштів та їх рівень по відношенню до обсягу операційної діяльності. Це можливо проілюструвати графіком, що зображений на рисунку 3.2.

Сума оборотних коштів, ум гр.од.

При консервативному

 підході

 При поміркованому

підході

 При агресивному

підході

Обсяг виробництва та реалізації продукції, ум.гр.од.

Рис.3.2. Відображення різних підходів до формування оборотних коштів підприємства [12]

З наведених даних ми бачимо, що при альтернативних підходах до формування оборотних коштів підприємства, їх сума та рівень по відношенню до обсягу операційної діяльності змінюються в широкому діапазоні.

. Оптимізація обсягу оборотних коштів. Така оптимізація повинна виходити з обраного типу політики формування оборотних коштів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання та ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних коштів на цій стадії формування політики управління ними складається з трьох основних етапів.

На першому етапі з врахуванням результатів аналізу оборотних коштів в минулому періоді визначається система заходів з реалізації резервів, що направлені на скорочення тривалості операційного, а в його межах - виробничого та фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції.

На другому етапі на основі обраного типу політики формування оборотних коштів, планового обсягу виробництва, реалізації окремих видів продукції та віднайдених резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг та рівень окремих видів активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх оберту та їх суми.

На третьому етапі визначається загальний обсяг оборотних коштів підприємства на наступний період

. Оптимізація співвідношення постійної та змінної частини оборотних коштів. Потреба в окремих видах оборотних коштів та їх сума в цілому суттєво коливається в залежності від сезонних особливостей здійснення операційної діяльності. Так, на підприємствах багатьох галузей агропромислового комплексу закупівля сировини здійснюється протягом визначених сезонів, що визначає підвищену потребу в оборотних коштах в цей період у формі запасів цієї сировини. На підприємствах окремих галузей є можливість обробки сировини тільки протягом “сезону переробки” з наступною ритмічною реалізацією продукції, що визначає підвищену потребу в такі періоди в оборотних коштах у формі запасів готової продукції. Коливання розмірів потреби в окремих видах оборотних коштів можуть спричинятися й сезонними особливостями попиту на продукцію підприємства. Тому в процесі управління оборотними коштами слід визначати їх сезонну складову, котра представляє собою різницю між максимальною та мінімальною потребою в ній протягом року.

Процес оптимізації співвідношення постійної та змінної частин оборотних коштів здійснюється за наступними етапами:

1)      за результатами аналізу щомісячної динаміки рівня оборотних коштів в днях оберту або у сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої “сезонної хвилі ”

2) за результатами графіку “сезонної хвилі” розраховуються коефіцієнти нерівномірності (мінімального та максимального рівней) оборотних коштів по відношенню до середнього рівня.

) визначається сума постійної частини оборотних коштів за наступною формулою:

оборотний капітал ефективність

ОА пост = ОА м * К мін, (3.6)

де ОА пост - сума постійної частини оборотних коштів в майбутньому періоді;

ОАм - середня сума оборотних коштів підприємства у майбутньому періоді;

К мін - коефіцієнт мінімального рівня оборотних коштів.

) визначається максимальна та середня сума змінної частини оборотних коштів в майбутньому періоді.

Ці розрахунки визначаються за наступними формулами:

ОА з макс = ОА з сер *(К макс - К мін); (3.7)

ОА з сер = (ОА м * (К макс - К мін)/2) = (ОА з макс - ОА пост)/2, (3.8)

де ОА з макс - максимальна сума змінної частини оборотних коштів в майбутньому періоді;

ОАз сер - середня сума змінної частини оборотних коштів в майбутньому періоді;

ОАпост - сума постійної частини оборотних коштів в майбутньому періоді;

К макс - коефіцієнт максимального рівня оборотних коштів;

К мін - коефіцієнт мінімального рівня оборотних коштів.

Співвідношення постійної та змінної частини оборотних коштів є основою управління їх оборотністю та вибору конкретних джерел їх фінансування.

) забезпечення необхідної ліквідності оборотних коштів. Хоча усі види оборотних коштів в тому чи іншому ступені є ліквідними (крім видатків майбутнього періоду та безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їх миттєвої ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за теперішніми фінансовими зобов¢язаннями (особливо миттєвими). З цією метою з врахуванням обсягу та графіку майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних коштів у формі грошових засобів, високо- та середньоліквідних активів.

) Забезпечення підвищення рентабельності оборотних коштів. Як і будь-який вид активів оборотні кошти повинні генерувати визначений прибуток при їх використанні у виробничій, збутовій діяльності підприємства. Разом з тим, окремі види оборотних коштів можуть приносити підприємству прямий дохід у процесі фінансової діяльності у формі процентів та дивідендів (короткострокові фінансові вкладення). Тому складовою частиною розраховуємої політики є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфелю короткострокових фінансових вкладень.

) забезпечення мінімізації втрат оборотних коштів у процесі їх використання. Усі види оборотних коштів в тому чи іншому ступені ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення - ризику втрати частини доходу в зв'язку з негативною кон’юнктурою фінансового ринку, ризику втрат від інфляції; дебіторська заборгованість - ризику неповернення або несвоєчасного повернення, а також інфляційному ризику; запаси товарно-матеріальних цінностей - втратам від звичайних збитків. Тому політика управління оборотними коштами повинна бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат, особливо в умовах дії інфляційних факторів.

) формування принципів фінансування окремих видів оборотних коштів. Виходячи із загальних принципів фінансування активів, що визначають формування структури та вартості капіталу, повинні бути конкретизовані принципи фінансування окремих видів та складових частин оборотних коштів. Сформовані принципи можуть визначати широке коло підходів до фінансування оборотних коштів - від консервативного до агресивного.

) формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів. У відповідності з раніше визначеними принципами фінансування у процесі розробки політики управління оборотними коштами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування та їх приросту з врахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу та оцінки вартості залучення окремих видів капіталу [29].

Політика управління оборотними коштами отримує своє відображення у системі розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів є:

1)      норматив власних оборотних коштів підприємства;

2)      система нормативів оборотності основних видів оборотних коштів та тривалості операційного циклу в цілому;

)        система коефіцієнтів ліквідності оборотних коштів;

)        нормативне співвідношення окремих джерел фінансування оборотних коштів.

Мета та характер використання окремих видів оборотних коштів мають суттєві особливості. Тому на підприємствах з великим обсягом оборотних коштів розробляється самостійна політика управління окремими їх видами:

) запасами товарно-матеріальних цінностей (вони включають запаси сировини, матеріалів та готової продукції);

) дебіторською заборгованістю;

) грошовими активами (до них прирівнюються і короткострокові фінансові вкладення, котрі розглядаються як форма тимчасового використання вільного залишку грошових активів).

У розрізі цих груп оборотних коштів конкретизується політика управління ними, котра підпорядкована загальній політиці управління оборотними коштами підприємства [7].

.2 Шляхи удосконалення ефективності оборотного капіталу на підприємстві

Ефективність використання обігових коштів - одна з головних умов успішної діяльності підприємства. У сучасних умовах практично кожне підприємство має самостійно вирішувати питання про формування механізму управління обіговими коштами і визначити напрямки щодо підвищення ефективності їх використання [20].

Значний обсяг обігових коштів, задіяних у виробничому процесі, різноманітність їх елементів, визначальна роль у пришвидшенні обігу, забезпечення постійної платоспроможності зумовлюють складність завдань, пов'язаних з управлінням рухом обігових коштів. У зв'язку з цим мають бути чітко конкретизовані напрями побудови ефективної системи управління обіговими коштами підприємства, які заслуговують на першочергову увагу, зокрема:

1.Забезпечення економії під час використання обігових коштів.

2.Вибір ефективного методу оцінювання грошових коштів і матеріально-виробничих запасів.

3.Виявлення і використання можливостей пришвидшення обертання обігових коштів.

4.Упорядкування інформаційних потоків системи управління обіговими коштами підприємства.

5. Чітке розмежування етапів процесу управління оборотними коштами підприємства.

При чому виділені напрями побудови ефективної системи управління обіговими коштами повинні реалізуватись з урахуванням галузевих особливостей кожного окремого підприємства та специфіки його стратегічного курсу.

Значення економії під час використання обігових коштів полягає в такому:

а) зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву значні економічні вигоди, що дає змогу з певної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції й тому є однією з вагомих передумов збільшення масштабів виробництва;

б) прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалення технологічних процесів;

в) економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивної праці;

г) економія матеріальних ресурсів сприяє зниженню собівартості продукції та позитивно впливає на фінансовий стан підприємства.

На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів, під якими варто розглядати можливості, що виникли або виникають, але ще не використані (повністю або частково) для поліпшення використання матеріальних ресурсів. Основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні. Визначальними є виробничо-технічні напрями, до яких відносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до виробничого споживання, удосконаленням конструкції устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, впровадженням нової техніки і прогресивних технологій, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів [10].

Пришвидшення оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами:

а) від швидкості оборотності обігових коштів залежить обсяг річного обігу, адже підприємство, що має невеликий обсяг обігових коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю оборотності;

б) з оборотністю пов'язують відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції;

в) пришвидшення обігу на тій чи інший стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Підприємства мають значні внутрішні резерви пришвидшення оборотності мобільних коштів, на які воно може істотно вплинути, але на практиці майже не звертаються до їх використання. При цьому на різних стадіях руху обігових коштів джерела зазначених резервів відрізняються.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути: впровадження економічно обґрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини до споживачів, широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами і устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва: пришвидшення науково-технічного прогресу (впровадження прогресивної техніки і технологій, особливо безвідходних), розвиток стандартизації, уніфікації, типізації, удосконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів; удосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, на яку є підвищений попит.

На стадії обігу: наближення споживачів продукції до її виробників; удосконалення системи розрахунків; збільшення обсягу реалізованої продукції внаслідок виконання замовлень за прямими зв'язками, дотермінового випуску продукції, виготовлення продукції із зекономлених матеріалів; ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, за партіями, асортиментом, транзитною нормою, відвантаження в точній відповідності з укладеними договорами [9].

Висновки

Оборотний капітал слід розглядати як авансовану вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковості підприємства. Цим наголошено, по-перше, вартісну природу оборотного капіталу, по-друге, виділяється його речове втілення-оборотні виробничі фонди і фонди обігу, по-третє, визначається мета авансування-досягнення достатнього рівня прибутковості [22].

У першому розділі ми визначили економічну сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства, розглянули методику планування оборотного капіталу на підприємстві, визначили показники використання оборотного капіталу на підприємстві та розглянули правове регулювання оборотного капіталу на підприємстві.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Оборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Оборотні кошти виконують такі основні функції: виробнича та платіжно-розрахункова. До джерел формування оборотного капіталу підприємства належать власні, позикові та залучені кошти.

Планування оборотних коштів здійснюється такими методами: метод прямого розрахунку, який має за основу розрахунок нормативів потреби в оборотних коштах; аналітичний (дослідно-статистичний) метод визначення потреби в оборотних коштах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва; коефіцієнтний метод дає змогу здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат; метод суми строків оборотності визначає потреби в оборотних коштах, що генеруються операційним циклом.

В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів. Ефективність використання оборотних коштів вимірюється за допомогою таких показників: термін обертання оборотних коштів, коефіцієнт обертання, коефіцієнт завантаження, коефіцієнт ефективності, рентабельність оборотних коштів.

У другому розділі ми дослідили особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України, охарактеризували фінансово-економічну діяльність ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич», оцінили склад та структуру оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування, проаналізувати ефективність використання оборотного капіталу на підприємстві.

Щодо підприємств на Україні взагалі, то на сьогоднішній день, переважно, більшість підприємств існують сьогоднішнім днем не роблячи ставку на майбутнє, і, у зв'язку з цим, методика організації такого підприємства веде до його банкрутства, що ми можемо спостерігати в більшості з випадків. І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому [19].

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рукавична фабрика «Славутич» займається такими видами діяльності, як виробництво різних текстильних виробів (серветки для миття підлоги, посуду, витирання пороху, пояси та жилети рятувальні, чохли для автомобілів, тенісних ракеток, викройки одягу і т. ін.), виробів панчішно-шкарпеткових трикотажних машинного чи ручного в'язання, рукавичок трикотажних, рукавичок, рукавиць та мітенок з тканини.

Дане підприємство неефективно використовує свої виробничі та фінансові ресурси для господарської діяльності. Підтвердженням неефективної діяльності підприємства є отримання збитку, що негативно характеризує підприємство. Також відбулися зміни в структурі оборотних активів, які не сприяють зміцненню його фінансового стану, загалом є негативними.

У третьому розділі було розглянуто політику управління оборотним капіталом підприємства та запропоновано шляхи удосконалення ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві.

Політика управління оборотним капіталом підприємства являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування.

У зв'язку з цим мають бути чітко конкретизовані напрями побудови ефективної системи управління обіговими коштами підприємства, які заслуговують на першочергову увагу, зокрема: забезпечення економії під час використання обігових коштів, вибір ефективного методу оцінювання грошових коштів і матеріально-виробничих запасів, виявлення і використання можливостей пришвидшення обертання обігових коштів, упорядкування інформаційних потоків системи управління обіговими коштами підприємства, чітке розмежування етапів процесу управління оборотними коштами підприємства [9].

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15

2. Цивільний кодекс від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15

3. Наказ Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13

4. Указ Президента України. № 87 від 31.03.99 р. “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436/95

5. Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків № 69 від 11.08.1994 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0202-94

6. Азаренкова, Г. М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / Г.М. Азаренкова, Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. - К.: Знання-Прес, 2006. - 287 с.

7. Андрієць В.С. Дослідження основних сутнісних характеристик грошових потоків підприємства / В.С. Андрієць // Актуальні проблеми економіки: наук. економ. журнал. - 2011. -№ 8(86). - С. 167-170.

8. Бланк ИА. Управление капиталом / И.А. Бланк. - К.: Изд-во "Ника-Центр", "Эльга", 2004. - 576 с.

9. Бутенко В. Оборотный капитал предприятия. Прогнозирование статей финансовой отчетности: справ. экономиста / В. Бутенко - 2010. - № 6 - С. 77-84.

10.Ватченко О.Б. Управління оборотним капіталом підприємства / О.Б. Ватченко, І. Б. Тахмазова. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./Ekpr/2011_50/statti/23.pdf

11.Грузинов В.П. Экономика предприятия: учебное пособие // В.П. Грузинов, В.Д. Грибов. - М.: «ЮНИТИ», 2009 г.- 310 с.

12.Данько Ю. Г. Аналіз ефективності формування та використання оборотного капіталу / Ю. Г. Данько. [Електронній ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/2010_14/u1014dan.pdf

13.Демченко Т. А. Оборотні активи та їх відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Актуальні проблеми економіки / Т. А. Демченко. - 2012. - №9. - 227 c.

14.Дороніна М. С. Управління рухом оборотного капіталу підприємства: [монографія] / М. С. Дороніна, Л. С. Мартюшева, Д. А. Горовий. - Запоріжжя: ХНАДУ, 2012. - 196 с.

15.Дубровська Е. В. теоретичні основи управління оборотними коштами підприємств / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2012_38/12dyvmas.pdf

16.Кравчук Н. Оцінка впливу оборотних активів на фінансовий стан підприємства / Н. Кравчук // Економічний аналіз: зб. наук. праць. - 2013. -Вип. 4. - С. 249-251.

17.Лепейко Т.І. Сутність оборотних коштів та їх аналіз на підприємстві/ Т.І. Лепейко, Є.Г. Ромаза. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./VUbsNbU/2012_1/12_1_46.pdf

18.Лиса О. В. Особливості визначення потреби підприємства в оборотному капіталі / О. В. Лиса // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць: Т. ІІІ. - Д.: ДНУ, 2013. - Вип. 217. - С. 598 - 603.

19.Мануйлович Ю. М. Проблеми управління оборотними засобами підприємства в сучасних умовах функціонування / Ю. М. Мануйлович. [Електронній ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./Vchnu_ekon/2012_1/zmist.files/_32.pdf

20.Нашкерська М. М. Вплив обсягу та джерел фінансування оборотного капіталу на дохідність підприємства / М. М. Нашкерська. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_12/215_Nasz.pdf

21.Павленко О. І. Методичні підходи до оцінювання ефективності використання обігових коштів/ О.І. Павленко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/22_7/220_Paw.pdf

22.Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

23.Рилєєв С. В. Роль політики управління оборотними активами в системі фінансового менеджменту підприємства / С. В. Рилєєв, С.М. Юрій // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Серія: Економічні науки. - 2010. - №4 (36). - С. 311 - 319.

24.Рудюк Л. В. Еволюція категорії «оборотний капітал» /Л. В. Рудюк.. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Nvamu_Ekon/2009_7/09rlvafc.pdf

25.Сословський В.Г. Вибір методу планування оборотних активів підприємства/ В.Г. Сословський, І.О. Лисненко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

26.Статистичний щорічник України за 2012 р. / За ред. О. Г. Осауленка. [Електронній ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ1_u.htm

27.Стаханова Н. В. Ефективність управління оборотним капіталом в економіці України / Н. В, Стаханова. [Електронній ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znptdau/2012_2_6/18-6-33.pdf

28.Фаринович І. В. Економічна сутність оборотних коштів та джерела їх формування / І. В. Фаринович. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment./2011_704/18.pdf

29.Чобіток В. І. Управління оборотними активами підприємств / В. І. Чобіток, Пятилокотова К. С. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vetp/2013_41/13cvieic.pdf

30.Шурпенкова Р. К. Сутність та основи організації аналізу оборотних коштів / Р. К. Шурпенкова, О. Й. Іванчук.. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vznu/eco/2010_3/150-154.pdf