Взаємодія паблік рилейшнз із засобами масової інформації
Реферат
на тему:
«Взаємодія ПР із
засобами масової інформації»
Вступ
Ефективні
комунікації в наш час є чи не найвизначнішим чинником в комерційній сфері та в
будь-якій іншій діяльності. Як добре ви проінформовані, чи володієте ви
достовірною інформацією, звідки отримана інформація – все це значною мірою
впливає на будь-яку діяльність в перспективі. В епоху масштабних потоків
інформації на людину, нам необхідно бути весь час готовими отримати ще одну додаткову
порцію якихось нових знань. І це не пройде крізь нас безслідно. Будь-яка нова
інформація в подальшому житті буде визначати вектор діяльності як людини, так і
фірми, країни та всього світу загалом.
Якщо говорити
про ПР та його взаємодію із засобами масової інформації, то варто звернути
увагу на те, що події в новинах не просто подаються, але коментуються і ранжируються
по рівнях важливості. Глядачам і читачам події подаються у вигідному для цілей
ЗМІ погляді. Але яку саме мету мають ЗМІ? Це вирішують політичні сили країни,
політична ситуація в ній. Коротше кажучи, сьогодні ЗМІ це канал інформації,
через який кожен говорить лише те, що йому вигідно.
1.
Засоби масової інформації: суть, призначення і проблеми
У
економічній системі демократичного суспільства засоби масової інформації (ЗМІ)
відіграють важливу роль. До них входять телерадіопрограми, газети, журнали,
інформаційні агентства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському
політичному процесі активно починає використовуватися Інтернет, який дозволяє
політикам встановити зворотний зв'язок зі своїми виборцями.
Оскільки
ЗМІ відіграють в економічному, політичному та соціальному житті суспільства
істотну роль, маючи саме безпосереднє відношення до його життєдіяльності і
виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і
пресу) і продуктивну (діючу) функції, то вони в тім же ступені, що і творці
політики несуть відповідальність за процеси, що відбуваються в суспільстві. А
якщо це так, то вони у своїй інформаційній діяльності повинні керуватися в
першу чергу інтересами суспільства і держави. Розглядаючи ЗМІ в історичному
аспекті варто наголосити про зростаючу роль друкарських робіт, радіо і
телебачення в суспільному житті країни. Про такий прогрес в засобах інформації
свідчать бурхливе зростання, поширеність і присутність масової інформації. Друковане й
усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротший термін досягти самих
віддалених районів, проникнути в будь-яке соціальне середовище.
Детально
аналізуючи сутність засобів масової інформації необхідно визначити характерні
ознаки, що власне і відображають механізм дії ЗМІ на громадськість. Отже,
основними ознаками є:
• публічність
(необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);
• наявність
спеціальних технічних засобів;
• непряма,
розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів;
• непостійний
характер аудиторії;
• переважна
односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.
Проте,
крім вище перелічених основних ознак ЗМІ забезпечують представникам різних
суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та
об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці
свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може
правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну
орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично
організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події – одна із
найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте історичний
досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним,
політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної
справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно
закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх.
Останнє мабуть більш характерне для сучасного ЗМІ. Якщо, наприклад, згадати про
чорний піар, то брехня, залякування і страх можна легко навіяти через радіо чи
телебачення як конкурентам, так і громадянам.
Отже,
з вище вказаного можна узагальнити сутність засобів масової інформації, – це
самостійна система передачі інформації, спрямована на формування громадської
думки, політичної свідомості та самосвідомості громадян з використанням комплексу
організаційних технологій.
Розгляд
проблеми ефективності ЗМІ з погляду задоволення і розвитку інформаційних потреб
аудиторії дає можливість більш точно визначити призначення кожного конкретного
каналу масової інформації в єдиному інформаційному просторі, виявити недоліки,
що заважають злагодженій та ефективній діяльності всієї інформаційної системи.
Однією
з гострих проблем є протидія політичному і релігійному екстремізму, що
припускає вживання конкретних заходів по підвищенню відповідальності керівників
і головних редакторів ЗМІ за пропаганду політичного і релігійного екстремізму,
розпалення соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі. Крім
цього, досить помітним є почуття ізольованості і розбіжність між соціальними групами,
яке збільшується фактичною відсутністю загальнонаціональних (загальнодержавних)
друкованих засобів масової інформації. З ніколи центральних газет свій статус
зберегли хіба що газета «Голос України», «Урядовий кур’єр», та «Відомості
Верховної Ради України».
Серйозною
причиною виникнення міжнаціональних конфліктів, а також насильницьких дій є
нав'язування масовій свідомості через ЗМІ (особливо місцеві) стереотипів і
забобонів, ворожості до сусідніх народів.
Як
бачимо, лише декілька перелічених проблем, які в основному стосуються
зловживання ЗМІ дають змогу дійти висновку, що воно в наш час характеризується
більше маніпулюванням громадською свідомістю, а не об’єктивним інформуванням
суспільства про ті чи інші події у світі. Маніпулювання широко використовується
не лише у тоталітарних і авторитарних державах, але й у сучасних західних
демократіях, особливо у партійній пропаганді і під час проведення виборчих
кампаній. І хоча можливості маніпулятивного використання ЗМІ великі, але не
безмежні. Перепонами для маніпулювання є власний досвід людей, а також
неконтрольовані владою системи комунікацій (сім'я, друзі тощо). Межі
маніпуляції громадською думкою встановлюють уже існуючий стан масової
свідомості, сформовані стереотипи та погляди людей.
Проте,
незважаючи на таку чорну пляму в ЗМІ як маніпулювання, воно все-рівно
залишається необхідним, адже вільне суспільство не може існувати без незалежних
ЗМІ. Демократія передбачає вільне обговорення в суспільстві найрізноманітніших
питань і відкритий процес прийняття рішень, а тому вільний обмін думками,
ідеями є надзвичайно важливим.
2.
Зв’язки з громадськістю та співпраця зі ЗМІ
Світ
мас-медіа є основним інструментом зв'язку з громадськістю, тому йому надається
особливе значення в ПР. Та й, як правило, у сфері ПР дуже часто працюють саме
журналісти, оскільки вони мають досвід роботи з кожним із каналів мас-медіа,
знають всі необхідні вимоги, мають достатній обсяг професійних та особистих
зв'язків. Хоча нагадаємо ще раз, що класик цього напряму Едвард Бернейс активно
заперечував проти зближення ПР з журналістикою, вважаючи, ПР – більш
соціальною, ніж філологічно орієнтованою професійною діяльністю. При цьому ПР
використовує журналістику не тільки для зовнішніх, але і для внутрішніх потреб,
створюючи різноманітні видання для службовців своєї організації.
Сьогодні
дослідники вважають, що мас-медіа задають «порядок денний», який і обговорює
потім суспільство. Тому завданням будь-якої організації є боротьба за
визначення пріоритетів цього напряму обговорення. Особливо характерною для
цього підходу є робота Служби у комунікації Білого дому [3]. Дві особливості
відрізняють Західний і наш світ у цьому плані. З одного боку, в суспільстві
зафіксована дуже негативне розуміння журналістів як таких, які лізуть не в свої
справи. Тобто вони навіть на рівні підсвідомості виштовхнуті на пошуковий
варіант поведінки. З іншого боку, на Заході відсутні адміністративні важелі
тиску на пресу, які існують в нашій країні. Саме з цієї причини перегравання
преси в першу чергу ведеться на інтелектуальному, а не на адміністративному
рівні.
Завдяки
ЗМІ громадськість дізнається про діяльність суб’єктів господарювання, а вони
самі здобувають відомості про стан ринку, динаміку основних процесів і
тенденцій у конкурентному середовищі, висвітлюють події свого життя, формують
імідж, реалізовують маркетингові програми щодо просування товару на ринок. На
основі використання можливостей і функцій ЗМІ щодо їх впливу на громадську
думку сформувався специфічний вид соціальної практики і один із найважливіших
елементів ПР-програми – медіа-рилейшнз [1, c. 131].
Застосування
в ПР-програмах різних засобів масової інформації потребує координації зусиль,
узгодження змісту друкованих і електронних публікацій, теле-, радіопередач.
Обираючи для поширення інформації, тривалого співробітництва ПР-фірму, орган
ЗМІ чи їх сукупну систему, ПР-фахівці мають враховувати, наскільки вони є
політично, фінансово незалежні, а також рівень професійних якостей і моральних
орієнтирів журналістів, які там працюють. Нерозбірливість у пошуку партнерів
для втілення ПР-програм може негативно позначитися на репутації ПР-служби,
ПР-фірми та її клієнтів.
З
розвитком науки і техніки створено нові засоби поширення інформації – інформаційні
технології (IT), передусім Інтернет. Формально на конкретні засоби IT не
поширюється дія законів про пресу, однак за багатьма ознаками їх можна вважати
засобами масової інформації. «Характерною їх особливістю є доступність. Якщо
ПР-агентство, ПР-підрозділ не можуть видавати свою газету, створити
телепередачу, то Інтернет-сайт («е-ПР») є неодмінною умовою їх роботи. Певні
інформаційні можливості пов’язані з використанням електронної пошти. Інтернет
дає змогу за відносно невеликих витрат безперервно надавати актуальну
інформацію про фірму (організацію) широкому колу потенційних клієнтів і
замовників, а наявність власного сайту свідчить про рівень фірми (організації),
є елементом її іміджу» [1 c. 135].
Реалізація
більшості ПР-програм передбачає системну організаційну роботу із ЗМІ і
журналістами щодо підготовки необхідних матеріалів. Передусім вона полягає у
розробленні і розсиланні редакціям прес-релізів – коротких повідомлень про
події і факти, які заслуговують на увагу преси. Такими подіями можуть бути
призначення на посади, випуск нової продукції, нові програми й проекти
політичних об’єднань, відомості про доходи суб’єктів господарювання тощо.
Прес-реліз містить важливу інформацію, викладену в максимально зручній для
журналістів формі. Зазвичай він не перевищує двох сторінок. Починається він
провідною новиною, а всю структуру вибудовують за принципом піраміди, як і
замітку. Іноді в ньому вказують умови використання, наприклад дату чи годину,
коли можна друкувати матеріал або передавати його в ефір. Особливості тексту
прес-релізу залежать від типів видань, з огляду на які нерідко готують різні
його варіанти, добирають відповідні довідкові матеріали. Прес-реліз має бути
привабливим зовні, щоб його легко можна було помітити в пошті редакції.
Ефективною
формою спілкування з журналістами є прес-конференції – зустрічі державних,
політичних, громадських, культурних діячів, науковців із представниками ЗМІ з
питань, що цікавлять громадськість. «При їх підготовці необхідно вдало обрати
місце і час, передбачити можливості для роботи телекамер, мікрофонів, подбати
про телефонний і факсимільний зв’язок, синхронний переклад, провести відповідну
роботу з ведучим, виступаючими, підготувати для журналістів тексти виступів і
продумати відповіді на можливі запитання. Сценарій прес-конференції має
передбачати певну «інтригу», якою може бути повідомлення найважливішої
(сенсаційної) інформації [2, c. 243]. Запрошення на прес-конференцію розсилають
завчасно всіма можливими каналами. Перед початком прес-конференції реєструють
журналістів, роздаючи їм тексти виступів, прес-релізи, фотографії. При цьому не
варто запитувати журналістів, чи будуть ці матеріали опубліковані.
Як
бачимо, взаємозв’язок ПР з засобами масової інформації відбувається на досить
тісному рівні. Тому часто піарники на початку ПР-компанії намагаються знайти і
закріпити за собою певні канали ЗМІ, щоб у перспективі через нього можна було
сміло пропіарити товар чи послугу.
Висновок
Паблік
рилейшнз робить у країнах СНД свої перші кроки. Але якщо теорія в рамках нашого
контексту ще тільки дозріває, то практика визріла вже давно. Адже перші
структури по зв'язках з громадськістю вже давно функціонують у рамках силових
відомств і спецслужб. Їх націленість на роботу в рамках кризових ситуацій
змусила почати свої напрацювання саме в цьому напрямку. Якщо ж подивитися на
ситуацію на Україну в цілому, то безперечно, що суспільство, що знаходиться в
перехідному періоді, вимагає особливої уваги до людини, реально втратив багато
своїх соціальні орієнтири.
Паблік
рилейшнз породжує науковий підхід до різноманітних проблем соціального
управління. Слід давно перейти від накопичення нерозв'язних проблем до їх
вирішення, і в цьому істотну допомогу суспільству може надати паблік рилейшнз,
яка вбирає в себе багато результатів ряду наук комунікативного циклу. Без
знання їх неможливо ефективне функціонування в якості фахівців з ПР.
Паблік
рилейшнз зацікавлена як у зовнішній, так і у внутрішній аудиторії. Це
відображення уваги суспільства до людини, коли людина перестає бути безмовним гвинтиком.
З іншого боку, умови демократичного розвитку дозволяють великим групам людей
мати автономне від інших поведінку. Мова йде про свідоме породження
різноманіття людської поведінки. Все це у відповідь вимагає посилення роботи
методів, що дозволяють досягати певного порозуміння у поведінці.
Список
використаної літератури
1.
Мойсеєв В.А. Паблік рилейшнз. Навчальний посібник. – К.:
Академвидав, 2007. – 224 c.
2.
Мойсеєв В. Паблік рилейшнз – засіб соціальної комунікації (теорія
и практика). – К., 2002. – 506 с.
3.
Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз для професіоналів. Інститут
міжнародних відносин київського університету, 1998