Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. №1531.
1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРОВЕДЕННОІ НЕЗАЛЕЖНОЇ ОЦІНКИ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ
Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна [2].
Національний стандарт №2 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу [3].
Національний стандарт №3 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу [4].
Тому доцільно застосовувати такі терміни і визначення:
база оцінки - комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів;
методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки;
метод оцінки - спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід;
оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку;
принципи оцінки - покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна;
об'єкти оцінки - майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу;
об'єкти оцінки у матеріальній формі - нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно;
нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшенням, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна;
рухоме майно - матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;
об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права;
об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності;
бізнес - певна господарська діяльність, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу;
необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки;
неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування;
непрофесійна оцінка - оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість; спеціалізоване майно - майно, що, як правило, не буває самостійним об'єктом продажу на ринку і має найбільшу корисність та цінність у складі цілісного майнового комплексу;
надлишкове майно - майно, що не використовується у господарській діяльності підприємства і максимальна цінність якого досягається внаслідок відчуження;
знос (знецінення) - втрата вартості майна порівняно з вартістю нового майна. Знос за ознаками його виникнення поділяють на фізичний, функціональний та економічний (зовнішній). Фізичний та функціональний знос може бути таким, що технічно усувається, і таким, що не усувається, або усунення його є економічно недоцільним;
фізичний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки;
функціональний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних функціональних (споживчих) характеристик об'єкта оцінки;
економічний (зовнішній) знос - знос, зумовлений впливом соціально-економічних, екологічних та інших факторів на об'єкт оцінки;
дата оцінки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість;
вихідні дані - документи, в яких містяться характеристики об'єкта оцінки;
ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав - встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього;
вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей;
ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець;
поточна вартість - вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки;
ціна - фактична сума грошей, сплачена за об'єкт оцінки або подібне майно;
ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;
строк експозиції - строк, протягом якого об'єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів;
подібна угода - цивільно-правова угода, предметом якої є подібне майно і яка має спільні ознаки з угодою, для укладення якої проводиться оцінка;
ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;
вартість відтворення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;
залишкова вартість заміщення (відтворення) - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою);
вартість ліквідації - вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінки, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій;
спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки;
інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки;
вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню;
оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;
дисконтування - визначення поточної вартості грошового потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє;
капіталізація - визначення вартості об'єкта оцінки на підставі очікуваного доходу від його використання. Капіталізація може здійснюватися із застосуванням ставки капіталізації (пряма капіталізація) або ставки дисконту (непряма капіталізація чи дисконтування);
ставка капіталізації - коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення;
ставка дисконту - коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в після прогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об'єкта оцінки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов'язаних з інвестуванням;
грошовий потік - сума прогнозованих або фактичних надходжень від діяльності (використання) об'єкта оцінки;
чистий операційний дохід - прогнозована сума надходжень від використання об'єкта оцінки після вирахування усіх витрат, пов'язаних з отриманням цієї суми;
вартість реверсії - вартість об'єкта оцінки, яка прогнозується на період, що настає за прогнозним;
право контролю - повноваження, отримані згідно із законодавством або відповідною угодою, які впливають на стратегію та/або дають змогу вирішувати питання управління певним підприємством. Права контролю враховуються під час проведення оцінки шляхом застосування контрольної надбавки або контрольної
знижки;
контрольна надбавка - збільшення вартості об'єкта оцінки через наявність більших прав контролю порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в меншому обсязі;
контрольна знижка - зменшення вартості об'єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі [2];
земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень;
земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо);
невід'ємне поліпшення нерухомого майна - результати заходів, спрямованих на покращення фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких призведе до зменшення ринкової вартості відповідно земельної ділянки та (або) земельних поліпшень;
надлишкове поліпшення нерухомого майна - результати заходів, спрямованих на зміну фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких не призведе до зміни ринкової вартості земельної ділянки та (або) земельних поліпшень. Вартість надлишкових поліпшень є позитивною різницею між витратами на заміщення (відтворення) та приростом ринкової вартості, що зумовлений такими витратами;
будівлі - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;
приміщення - частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу;
вбудовані приміщення - приміщення, що є частиною внутрішнього об'єму будівлі;
прибудовані приміщення - приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну;
вбудовано-прибудовані приміщення - приміщення, частина внутрішнього об'єму яких є частиною внутрішнього об'єму основної будівлі, а інша частина - прибудованою;
споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо);
передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо);
об'єкти незавершеного будівництва - будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у недобудованому стані;
функціональний аналог - нерухоме майно, яке за своїми функціональними (споживчими) характеристиками може бути визнане подібним майном до об'єкта оцінки;
альтернативне використання - можливі варіанти використання нерухомого майна, які відрізняються від існуючого використання та розглядаються під час аналізу найбільш ефективного використання об'єкта оцінки;
строк економічного життя земельних поліпшень - період, протягом якого дохід, що отримується або передбачається отримати від земельних поліпшень, перевищує операційні витрати, пов'язані з отриманням цього доходу. Строк економічного життя земельних поліпшень відображає строк, протягом якого витрати на підтримання земельних поліпшень у придатному для експлуатації стані є такими, що скуповуються;
залишковий строк економічного життя земельних поліпшень - строк від дати оцінки до закінчення строку економічного життя земельних поліпшень;
фактичний вік земельних поліпшень - період від початку експлуатації земельних поліпшень до дати оцінки;
валовий дохід - сукупне надходження коштів, які очікується отримати від реалізації прав, пов'язаних з об'єктом оцінки;
операційні витрати - прогнозовані витрати власника, пов'язані з отриманням валового доходу. До операційних не належать витрати на обслуговування боргу та податків, що сплачуються від величини прибутку, отриманого від використання об'єкта оцінки, єдиного податку, фіксованого податку;
чистий операційний дохід - дохід, що визначається як різниця між валовим доходом та операційними витратами;
рентний дохід (земельна рента) - дохід, що може бути отриманий із землі як засобу виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки. Рентний дохід розраховується як різниця між очікуваним валовим доходом від реалізації продукції, отримуваної на земельній ділянці, та виробничими витратами і прибутком виробника;
об'єкт оцінки - нерухоме майно, яке підлягає оцінці відповідно до умов договору на проведення оцінки майна або за інших підстав, визначених законодавством;
об'єкт порівняння - подібне майно, що відібране для застосування порівняльного підходу [3];
інвестований капітал - сума власного та запозиченого капіталу (довгострокового боргу) цілісного майнового комплексу;
капітальні інвестиції - інвестиції, що спрямовуються у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва;
корпоративна частка - частка (пай, акції) господарського товариства, що утворене на основі цілісного майнового комплексу;
мультиплікатор - коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення ціни продажу (пропонування) подібного цілісного майнового комплексу або ринкової капіталізації акціонерного товариства, цілісний майновий комплекс якого розглядається як подібний до оцінюваного цілісного майнового комплексу, на відповідний фінансово-економічний або інший показник, що характеризує його діяльність;
номінальний грошовий потік - грошовий потік у прогнозних цінах на майбутні періоди з урахуванням прогнозного рівня інфляції;
номінальна ставка дисконту - ставка дисконту, що застосовується для визначення поточної вартості номінального грошового потоку;
робочий капітал - вартість оборотних активів цілісного майнового комплексу, що зменшена на величину його короткострокових (поточних) зобов'язань;
реальний грошовий потік - грошовий потік у цінах, фіксованих на дату оцінки, без урахування прогнозного рівня інфляції;
реальна ставка дисконту - ставка дисконту, що застосовується для визначення поточної вартості реального грошового потоку[4].
Висновок по розділу: Національні стандарти є обов'язковими для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.
2. ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ
Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:
¾ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;
¾визначення бази оцінки;
¾подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.
Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
¾укладення договору на проведення оцінки;
¾ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;
¾ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
¾вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
¾узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
¾складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;
¾доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації
або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен:
¾зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання);
¾проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання;
¾зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту;
¾обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
З метою проведення оцінки цілісного майнового комплексу необхідно здійснити:
-аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;
-ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу в обсязі, достатньому для формування уявлення про обсяг та сегментацію такого ринку, поточної частки ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу, перспектив діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, на відповідному ринку для оцінки коректності припущень, зроблених під час підготовки прогнозу діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу;
-ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, у разі коли припущення щодо перспектив розвитку ринку сировини і основних матеріалів є складовою прогнозу діяльності такого майнового комплексу;
-аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;
-аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;
-підготовку обґрунтованих прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.
Висновок по розділу: проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап (ознайомлення з об'єктом оцінки, визначення бази оцінки, подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору). Незалежна оцінка майна проводиться у певній послідовності (укладення договору; ознайомлення з об'єктом оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур; узгодження результатів оцінки, складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел. Зібрані ним вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання.
. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ МОТОРОБУДІВНОГО ЗАВОДУ
Обєктом дослідження є цілісний майновий комплекс Мотор Січ. Місце авіаційного транспорту в житті суспільства зростає з кожним роком. Рівень його розвитку всебічно залежить від стану відповідної галузевої промисловості кожної окремої взятої країни. Потрібно констатувати, що авіаційно - промисловий комплекс України часів незалежності знаходиться у затяжній кризі [6].
Підприємство було засноване в місті Олександрівську Катеринославської губернії Російської імперії в 1907 році. До грудня 1915 року завод випускав сільськогосподарські механізми та інструменти, виконував різні види механічної обробки, відливав виробу з чавуну і міді. В період Першої світової війни Росії було потрібно налагодити виробництво авіадвигунів. У грудні 1915 акціонерне товариство «Дюфлон, Костянтинович » («Дека») викупило завод і змінило профіль його виробничої діяльності.
У листопаді 1916 р. був зібраний перший шестициліндровий двигун рідинного охолодження «Дека» М-100.
Відтоді на заводі освоєно виробництво і тривалий час випускалася широка гама поршневих двигунів: М-6, М-11, М-22, М-85, М-86, М-87, М-88, АШ-82ФН, АШ-62ІР, які не поступалися, а подеколи і перевершували найкращі світові аналоги тих часів. У 1953 р. на заводі розпочалося виготовлення реактивних двигунів РД-45, РД-500, що поклало початок ері газотурбінних двигунів. Представниками нового покоління стали турбогвинтові двигуни АІ-20 (1957 р.) і АІ-24 (1962 р.) конструкції А. Г. Івченко, різноманітні модифікації яких експлуатуються досі
У серпні 2014 року вантажівки російського «гум конвою» вивезли до Росії обладнання, викрадене з філіалу підприємства «Мотор Січ» у Торезі на Донеччині. Прес-центр АТО: «В районі Тореза з 16.08.2014 року було виявлено вантажівки білого кольору, що підтверджено даними космічної розвідки. Дані транспортні засоби, під виглядом „ гуманітарної місії вивозять з одного з філіалів заводу Мотор Січ, котрий виготовляє комплектуючі до двигунів гелікоптерів, обладнання, що виготовляється тільки в Україні. Такі ж крадіжки відбуваються в інших містах, що нині підконтрольні ДНР». Попри війну, українсько-російська співпраця в авіабудуванні продовжується. Так, підприємство 2016 року відремонтувало авіадвигуни літаків Ан-124, якими потім транспортували російські гуманітарні та військові вантажі до Сирії.
Історія головного заводу бере початок з моменту організації в 1907 р. в Олександрівську (з 1921 - м. Запоріжжя) заводу «Дека». Головна структурна одиниця підприємства виробляє авіадвигуни, здійснює їхній ремонт та обслуговування, виготовляє приводи для газо та нафто-перекачувальних агрегатів, пересувні автоматизовані електростанції, низку товарів народного споживання. За радянських часів завод мав назву: «Моторний завод № 29».
У зв'язку з освоєнням виробництва великогабаритних двигунів Д-18Т на правобережному майданчику (м. Запоріжжя) були побудовані нова випробувальна станція, сучасний ливарний цех точного лиття деталей з жаростійких сплавів і низка інших цехів, на базі яких у 1988 був створений Запорізький машинобудівний завод.
Основний напрямок діяльності заводу - ливарне виробництво, випробування двигунів Д-18Т. Також на заводі виготовляються газотурбінні електростанції потужністю 1000, 6000 кВт.
Навесні 2014 року уряд України заборонив військово - технічне співробітництво з Росією. Потім Президент України Петро Порошенко своїм указом № 549/2015 16 вересня ввів в дію рішення РНБО України від 2 вересня «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Під санкції потрапили російські споживачі продукції «Мотор Січ», а саме - різних модифікацій вертолітних двигунів ТВ3-117, ВК-250 і допоміжних силових установок АІ-9В.
У 2013 році «Мотор Січ» зайняв пяте місце в рейтингу провідних підприємств високотехнологічного машинобудування України за рівнем управлінських інновацій. вартість майновий інвестиційний
До березня 2013 року підприємство очолював С. А. Богуслаєв. 3 березня 2013 року виконуючий обовязки голови ради директорів ПАТ «Мотор Січ» став директор з виробництва і міноритарний акціонер «Мотор Січ» Войтенко Сергій Анатолійович.
Види економічної діяльності:
-Виготовлення інших готових металевих виробів;
-Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів;
-Виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань;
-Виробництво літальних апаратів, включаючи космічні;
-Збирання, очищення та розподілення води;
-Авіаційні регулярні пасажирські перевезення.
Структура підприємства:
-Запорізький моторобудівний завод. Історія головного заводу бере початок з моменту організації в 1907 році в колишньому м. Олександрівськ (з 1921 року - м. Запоріжжя) заводу «Дека»;
-Запорізький машинобудівний завод ім. В.І.Омельченка. У звязку з освоєнням виробництва великогабаритних двигунів Д-18Т на правобережному майданчику (м. Запоріжжя) були побудовані нова випробувальна станція, сучасний ливарний цех точного лиття деталей і жароміцних сплавів і ряд інших цехів, на базі яких у 1988 році був створений Запорізький машинобудівний завод;
-Сніжнянський машинобудівний завод. У 1970 році в місті Сніжне Донецької області була організована філія заводу, яка в 1974 році була перетворена в Сніжнянський машинобудівний завод;
-Волочинський машинобудівний завод. Завод спеціалізується на виробництві промислових газотурбінних електростанцій потужністю 2,5 МВт, виготовлення та ремонту газотурбінних приводів АИ-20ДКН, АИ-20ДКЄ, АИ-20ДМЄ, АИ-20ДМН, АИ-2500М, ГТЄ-МС-2,5, виготовленню кріпильних деталей авіаційних двигунів;
-Авіакомпанія створена в 1984 році і є одним з підрозділів у складі АТ МОТОР СІЧ. Авіакомпанія оснащена пасажирськими і транспортними літаками і вертольотами, екіпажі яких мають всі необхідні сертифікати та ліцензії, що дозволяють забезпечувати доставку людей і вантажів.
Підприємство надає широкий спектр послуг в різних областях. Від обслуговування і ремонту всієї виробленої продукції до надання транспортних, телекомунікаційних, лікуально - діагностично, курортно - оздоровчих та готельних послуг. Всі послуги надаються нашим підприємством відрізняються високою якістю і персональним підходом. [8].
. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ, МЕТОДИ ТА ОЦІНОЧНІ ПРОЦЕДУРИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ
.1 Майновий підхід
Майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці, зокрема під час оцінки цілісного майнового комплексу, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного
майнового комплексу.
Майновий підхід ґрунтується на принципах заміщення і корисності. Основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів. Оцінювачами може застосовуватися метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу, а також інші методи майнового підходу, доцільність застосування яких у конкретній ситуації необхідно обґрунтувати.
Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу, визначається, як різниця між вартістю активів, та вартістю його зобовязань, визначених на дату оцінки за формулою:
ЧВ = (Н+О+М) - (В+Д+П), (4.1.1)
де:
ЧВ - чиста вартість активів;
Н - вартість необоротних активів;
О - вартість оборотних активів;
М - вартість витрат майбутніх періодів;
В - вартість забезпечень наступних витрат і платежів;
Д - вартість довгострокових зобовязань;
П - вартість поточних зобовязань.
Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки.
Оцінка активів та зобов'язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:
¾необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів;
¾необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку їх повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);
¾поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку її повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);
¾матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з вартості таких активів, що відображена в бухгалтерському обліку, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;
¾довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості;
¾векселі одержані оцінюються виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення;
¾поточна вартість довгострокових та поточних зобов'язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює вартості, відображеній у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов'язань ставкою дисконту.
Під час визначення оціночної вартості цілісного майнового комплексу нормативно-правовими актами з оцінки можуть передбачатися інші вимоги щодо оцінки активів та зобов'язань.
Визначення поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу може бути окремим завданням оцінки або складовою процесу визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу.
Поточна вартість ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу визначається як поточна вартість доходів, що очікуються від продажу активів цілісного майнового комплексу, які зменшені на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією такого комплексу, що збільшена на суму поточної вартості грошових потоків, які очікуються від провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, в період ліквідації, якщо провадження такої діяльності прогнозується, та зменшена на суму поточної вартості зобов'язань цього підприємства.
У разі прийняття рішення про ліквідацію оцінюваного цілісного майнового комплексу, наслідком чого є скорочення строків погашення довгострокової заборгованості цього підприємства, поточна вартість зобов'язань підприємства визначається з урахуванням ймовірності такого скорочення.
Якщо ліквідація здійснюється за рішенням суду і передбачає примусове відчуження активів цілісного майнового комплексу у строк, значно коротший, ніж строк експозиції подібного майна, активи оцінюються відповідно до вимог, що встановлюються національними стандартами для визначення ліквідаційної вартості[4].
.2 Порівняльний підхід
Порівняльний підхід заснований на принципах попиту і пропонування та заміщення.
Основними методами порівняльного підходу до оцінки цілісних майнових комплексів є метод ринку капіталу та метод ринкових угод. Загальним для методів порівняльного підходу є етап формування переліку подібних цілісних майнових комплексів, що використовуватимуться як об'єкти порівняння, та збирання інформації про них. Перелік подібних цілісних майнових комплексів формується з урахуванням таких критеріїв, як належність цілісного майнового комплексу (підприємства) певній галузі, його розмір, одно або багатопродуктовість бізнесу, ринки збуту продукції (товарів, робіт, послуг), структура активів та інвестованого капіталу, місцезнаходження та інших суттєвих критеріїв.
Метод ринку капіталу ґрунтується на припущенні про рівноцінність ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій ринковій капіталізації з урахуванням вартості прав контролю.
Ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства, що існує або може бути створене на базі оцінюваного цілісного майнового комплексу, на загальну кількість акцій такого товариства. Ринковий курс однієї акції визначається виходячи з даних про продаж (пропонування) акцій акціонерного товариства на фондових біржах та в позабіржових торговельно-інформаційних системах.
Ринковий курс однієї акції за даними про продаж визначається з використанням інформації про останню угоду, укладену в день, що визначений як дата оцінки, а за відсутності укладених угод у цей день - з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс, з обґрунтуванням у звіті про оцінку можливості використання такої інформації.
З метою визначення ринкового курсу однієї акції використовується лише інформація про ціну продажу останньої угоди (угод) або ціни пропонування, які є репрезентативними. Обґрунтування відхилення даних про ціну продажу або ціни пропонування повинно міститися у звіті про оцінку цілісних майнових комплексів. Урахування вартості прав контролю здійснюється шляхом застосування контрольної надбавки.
Можлива ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу дорівнює добутку фінансово-економічних показників діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, на відповідні мультиплікатори, визначені на підставі інформації про подібні підприємства, виходячи з цін продажу (пропонування) їх цілісних майнових комплексів.
С = Ф*М, (4.2.1)
де:
С - Можлива ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу;
Ф - фінансово-економічні показники діяльності підприємства;
М - мультиплікатор.
Метод ринкових угод ґрунтується на припущенні про еквівалентність ринкової вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних цілісних майнових комплексів.
Як базовий показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропонування подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропонування їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю.
У разі коли базовим показником є ціна продажу (пропонування) подібного цілісного майнового комплексу, ринкова вартість оцінюваного цілісного майнового комплексу визначається як добуток фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та відповідних мультиплікаторів, визначених на підставі інформації про подібні об'єкти.
С = Ф*М, (4.2.3)
де:
С - ринкова вартість оцінюваного цілісного майнового комплексу;
Ф - фінансово-економічні показники діяльності підприємства;
М - мультиплікатор.
Якщо базовим показником є ціна продажу (пропонування) корпоративної частки подібного цілісного майнового комплексу, попередньо здійснюється її коригування на розмір контрольної надбавки з метою врахування прав контролю за стовідсотковою корпоративною часткою з наступним визначенням мультиплікаторів [4].
.3 Дохідний підхід
Дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та прогнозних показників діяльності такого майнового комплексу.
Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об'єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.
За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість та інвестиційна вартість, а також інші види вартості, які ґрунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість, вартість ліквідації тощо.
Основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки цілісних майнових комплексів, є метод дисконтування грошового потоку.
Застосування методу дисконтування грошового потоку передбачає такі оціночні процедури:
¾вибір відповідної моделі грошового потоку;
¾визначення прогнозного періоду надходжень грошового потоку;
¾проведення прогнозування складових чистого грошового потоку та його розрахунку на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду;
¾обґрунтування складових ставки дисконту та її визначення;
¾проведення розрахунку вартості реверсії та його обґрунтування;
¾визначення поточної вартості чистих грошових потоків, реверсії та надлишкового майна у разі його наявності в цілісному майновому комплексі;
¾визначення вартості цілісного майнового комплексу як суми поточної вартості чистих грошових потоків, реверсії та поточної вартості надлишкового майна.
(4.3.1)
де:
вартість цілісного майнового комплексу;
чистий грошовий потік періоду ;
- кількість років прогнозування;
- ставка дисконту;
- майбутня вартість реверсії;
/(1+і)п - коефіцієнт дисконтування;
- надлишкові активи
Виходячи із специфіки діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та завдань оцінки, застосовуються такі моделі грошового потоку:
¾чистий грошовий потік для власного капіталу;
¾чистий грошовий потік для інвестованого капіталу.
Розрахунок грошового потоку ґрунтується на результатах аналізу показників фінансово-господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за період, що передує даті оцінки, та прогнозний період.
Прогнозний період визначається з урахуванням специфіки діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу, а саме: життєвого циклу продукції (товарів, робіт, послуг), графіка обслуговування довгострокової заборгованості, інвестиційних планів та прогнозів щодо очікуваних істотних змін, що відбудуться в діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється.
Вибір тривалості прогнозного періоду повинен узгоджуватися із способом визначення вартості реверсії. Тривалість прогнозного періоду вважається достатньою, якщо обраний спосіб визначення реверсії дає змогу врахувати всі відомі на дату оцінки факти та припущення щодо результатів провадження діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, в період, що настає за прогнозним.
Чистий грошовий потік для власного капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується як прогнозована величина чистого прибутку, збільшена на прогнозовану суму амортизації, що врахована в складі витрат під час визначення величини чистого прибутку, зменшена на величину прогнозованого приросту робочого капіталу (збільшена на величину зменшення робочого капіталу) зменшена на суму прогнозованих капітальних інвестицій та збільшена на величину приросту довгострокових зобов'язань (зменшена на величину зменшення довгострокових зобов'язань) за відповідний період.
Модель чистого грошового потоку для інвестованого капіталу відображає вартість цілісного майнового комплексу з урахуванням власного та запозиченого капіталу.
Чистий грошовий потік для інвестованого капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується як прогнозована величина чистого прибутку, розрахована за умови припущення про відсутність витрат на сплату відсотків за довгостроковим боргом, збільшена на прогнозовану суму амортизації, що врахована в складі витрат під час визначення величини чистого прибутку, зменшена на величину прогнозованого приросту робочого капіталу (збільшена на величину зменшення робочого капіталу) і зменшена на величину прогнозованих капітальних інвестицій за відповідний період.
Прогнозування чистого потоку за будь-якою з його моделей здійснюється у цінах відповідного періоду або з урахуванням прогнозованого рівня інфляції - це номінальний грошовий потік або у цінах, що діють на дату оцінки без урахування прогнозованого рівня інфляції - це реальний грошовий потік.
Принцип найбільш ефективного використання втілюється під час проведення оцінки цілісних майнових комплексів шляхом здійснення під час прогнозування грошових потоків цілісного майнового комплексу припущення про раціональне розпорядження майном, що включає оцінюваний цілісний майновий комплекс. Раціональним вважається розпорядження майном цілісного майнового комплексу, що спрямоване на максимізацію поточної вартості очікуваних чистих грошових потоків такого цілісного майнового комплексу і отже - на максимізацію його ринкової вартості.
У разі коли прогнозується збільшення (зменшення) обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, під час прогнозування складових чистого грошового потоку враховуються відповідні очікувані зміни робочого капіталу.
Прогнозування капітальних інвестицій, збільшення (зменшення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов'язань здійснюється на підставі та у взаємозв'язку з прогнозними показниками діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється. Під час прогнозування необхідно враховувати лише ті інвестиції, збільшення (зменшення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов'язань, доцільність яких економічно обґрунтована, а відповідні витрати забезпечені прогнозованими внутрішніми або зовнішніми джерелами фінансування (можливістю позичення необхідних коштів).
Вартість реверсії визначається виходячи з очікуваних результатів найбільш ефективного використання активів цілісного майнового комплексу в період, що настає за прогнозним, на підставі грошових потоків цілісного майнового комплексу, отримання яких передбачається після прогнозного періоду, з урахуванням у разі наявності тенденції до їх рівномірного збільшення (зменшення).
Залежно від перспектив розвитку підприємства пост прогнозний період використовують той або інший спосіб розрахунку вартості реверсії:
¾метод розрахунку по вартості чистих активів. Даний метод може бути використаний для стабільного підприємства, головною характеристикою якого є значні матеріальні активи;
¾метод розрахунку по ліквідаційній вартості, застосовується у випадку, якщо в пост прогнозний період очікується банкрутство підприємства з подальшим продажем наявних активів. Для оцінки діючого підприємства, що приносить дохід, цей підхідне застосовується;
¾метод передбачуваного продажу, що полягає у перерахунку грошового потоку в показники вартості за допомогою коефіцієнтів, отриманих з аналізу ретроспективних даних про продаж;
¾по моделі Гордона річний дохід після прогнозного періоду капіталізується в показники вартості за допомогою коефіцієнта капіталізації, розрахованого як різниця між ставкою дисконту і довгостроковими темпами зростання. За відсутності темпу зростання, коефіцієнт капіталізації буде рівний ставці дисконту. Модель Гордона заснована на прогнозі отримання стабільних доходів в залишковий період і передбачає, що величин и зносу поза оборотних активів і капіталовкладень рівні. Розрахунок кінцевої вартості, відповідно до моделі Гордона проводиться за формулою:
(4.3.2)
де:
М - вартість у пост прогнозний період;
- чистий грошовий потік першого року постпрогнозного періоду;
- ставка капіталізації.
Кінцева вартість М по формулі Гордона визначається на момент закінчення прогнозного періоду.
Для дисконтування вартості реверсії застосовують коефіцієнти, обчислені з урахуванням часу на який визначається вартість реверсії.
Для проведення розрахунку ставки дисконту застосовуються методи, що відповідають моделі грошового потоку, яку обрано для проведення оцінки.
Основним методом розрахунку ставки дисконту для власного капіталу є метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний цілісний майновий комплекс порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризується мінімальним ризиком.
Основним методом розрахунку ставки дисконту для інвестованого капіталу є метод середньозваженої вартості капіталу, який ґрунтується на врахуванні норм доходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та запозиченого капіталу в інвестованому капіталі.
Застосування інших методів розрахунку ставки дисконту, проведення такого розрахунку на початок, середину або кінець кожного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду обґрунтовується у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу.
Розрахунок ставки дисконту для номінального грошового потоку здійснюється з урахуванням прогнозного рівня інфляції, для реального грошового потоку - без урахування такого рівня.
Визначення поточної вартості надлишкового майна (необоротних та/або матеріальних оборотних активів) здійснюється з використанням баз оцінки, що відповідають принципам корисності та найбільш ефективного використання надлишкового майна.
Висновок по розділу: майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу, він ґрунтується на принципах заміщення і корисності, основними методами є метод накопичення активів та метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації. Порівняльний підхід заснований на принципах попиту і пропонування та заміщення, основними методами є метод ринку капіталу та метод ринкових угод. Дохідний підхід ґрунтується на принципах очікування та найбільш ефективного використання, основними методами є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності інформації щодо очікуваних доходів.
. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА УЗГОДЖЕННЯ ВАТОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ ОЦІНКИ ОТРИМАНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ
5.1Визначення вартості цілісного майнового комплексу майновим підходом
Основним методом майнового підходу при оцінці цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів при якому чиста вартість розраховується за формулою (4.1.1):
ЧВ = (Н+О+М) - (В+Д+П),
Оцінка активів та зобов'язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:
¾необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів;
¾необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку їх повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);
¾поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку її повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);
¾матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з вартості таких активів, що відображена в бухгалтерському обліку, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;
¾довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості;
¾векселі одержані оцінюються виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення;
¾поточна вартість довгострокових та поточних зобов'язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює вартості, відображеній у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов'язань ставкою дисконту.
Для оцінюваного підприємства необоротні активи представлені:
¾будівлями та спорудами в сумі 720000грн.;
¾рухоме майно в сумі 85000 грн.;
¾незавершене будівництво в сумі 35000 грн.
Загальна сума необоротних активів цілісного майнового комплексу складає
Н =720000+85000+35000=840000 грн.
Оборотні активи представлені:
¾запасами в сумі 20000 грн.;
¾готова продукція в сумі 20000 грн.;
¾дебіторська заборгованість в сумі 40000 грн.;
¾грошові кошти в сумі 25000 грн.
Поточна вартість матеріальних запасів, що відображені у вихідних даних відповідає ринковій вартості. Дебіторська заборгованість приймається такою, що відображена у вихідних даних. Витрати майбутніх періодів відсутні.
Загальна сума оборотних активів цілісного майнового комплексу складає
О= 20000+20000+40000+25000=105000 грн.
Вартість забезпечення наступних витрат і платежів у вихідних даних відсутня. Довгострокові зобовязання приймаються такими, що відображені у вихідних даних в сумі 40000 грн. Поточні зобовязання складають 45000 грн.
Вартість обєкта оцінки, визначена майновим підходом складає:
ЧВ=(840000+105000) - (40000+45000) = 860000 грн.
Таким чином вартість цілісного майнового комплексу, визначена, майновим підходом, методом накопичення активів становить на 31.12.2016 складає без врахування ПДВ 860000 ( вісімсот шістдесят тисяч) грн.
.2Визначення вартості цілісного майнового комплексу дохідним підходом
Дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість цілісного майнового комплексу.
Застосування методу дисконтування грошового потоку передбачає визначення вартості цілісного майнового комплексу як суми поточної вартості чистих грошових потоків, реверсії та поточної вартості надлишкового майна за формулою 4.3.1розділу 4.
Розрахунок чистого прибутку по рокам прогнозування наведений в таблиці 5.2.1
Таблиця 5.2.1- розрахунок чистого прибутку по рокам прогнозування
ПоказникОдиниця виміруОдиниця виміру201720182019Валовий дохідГрн.610000671000738100Витрати на виробництвоГрн.515000551050589623Прибуток до оподаткуванняГрн.95000119950148477Податок на прибуток%18Податок на прибутокГрн.171002159126725Чистий прибутокГрн.7790098359121752
Чистий грошовий потік для власного капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується як прогнозована величина чистого прибутку, збільшена на прогнозовану суму амортизації, що врахована в складі витрат під час визначення величини чистого прибутку, зменшена на величину прогнозованого приросту робочого капіталу (збільшена на величину зменшення робочого капіталу) зменшена на суму прогнозованих капітальних інвестицій та збільшена на величину приросту довгострокових зобов'язань (зменшена на величину зменшення довгострокових зобов'язань) за відповідний період.
Прогнозування чистого потоку здійснюється у цінах відповідного періоду або з урахуванням прогнозованого рівня інфляції - це номінальний грошовий потік або у цінах, що діють на дату оцінки без урахування прогнозованого рівня інфляції - це реальний грошовий потік.
Розрахунок чистого грошового потоку по рокам прогнозування наведено в таблиці 5.2.2
Таблиця 5.2.2 - Розрахунок чистого грошового потоку по рокам прогнозування.
ПоказникОдиниця виміруОдиниця виміру201720182019Чистий прибутокГрн.7790098359121752АмортизаціяГрн.720007000068000Робочий капіталГрн.-10000Капітальні інвестиціїГрн.-15000--Чистий грошовий потікГрн.124900158359179750Курс гривні до курсу долара СШАГрн.25Чистий грошовий потік в доларах СШАДол. США499663347190Коефіцієнт дисконтування0,83330,69440,5787Поточна вартість грошового потокуДол. США416343984160Сума поточної вартості чистого грошового потокуДол. США12721Сума поточної вартості чистого грошового потокуГрн.318025
Таким чином сума поточної вартості грошових потоків за роки прогнозування на дату оцінки складає 318025( Триста вісімнадцять тисяч двадцять пять) грн..
Завданням на курсову роботу передбачено, що починаючи з 4-го пост прогнозного року доходи і витрати підприємства будуть постійними, тому вартість реверсії в пост прогнозний період буде визначатись по моделі Гордона за формулою, визначеною в розділі 4:
М = ,
де:- майбутня вартість пост прогнозного періоду;
Сі + 1 - чистий грошовий потік 1-го року пост прогнозного періоду;
і - g - ставка капіталізації.
В звязку з тим, що в пост прогнозному періоді не передбачені темпи зростання грошового потоку, грошовий потік в пост прогнозному періоді буде дорівнювати грошовому потоку останнього року прогнозування.
Ставка капіталізації буде дорівнювати ставці дисконту.
Таким чином вартість реверсії в пост прогнозному періоді складає:
М=7190/0,2= 35950($США)
Поточна вартість в пост прогнозний період складає:
V= 35950*0,578703=20804($США), або
V=20804*25=520100(грн.)
Вартість цілісного майнового комплексу дохідним підходом визначається як сума поточної вартості чистих грошових потоків, вартості реверсії та поточної вартості надлишкового майна та складає:
+318025=838125( грн.)
Таким чином, вартість підприємства визначена дохідним підходом методом дисконтування грошових потоків станом на 31.12.2016 року складає буз урахування ПДВ 838125 (Вісімсот тридцять вісім тисяч сто двадцять пять ) грн.
5.3