Тема: Японські острови

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    География, экономическая география
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    23,46 Кб
Японські острови
Японські острови
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

ВСТУП

Актуальність теми. Японія - це країна-загадка. Країна, яка довгий час залишалася замкнутою для Всесвіту. В світі так багато людей, які захоплюються Японією, адже це країна унікальної та дивовижної культури, літератури, звичаїв, тваринного та рослинного світів. Як відомо, Японія відкрита для Старого світу дуже пізно, приблизно з кінця XVIII століття. Саме в цей час у японських берегів почали часто з'являтися кораблі Британії, Росії, США та Франції, які вели гонитву за колоніями в Азії.

Ще тоді великі держави навіть не задумувалися, яку перлину вони відкрили для себе та вирішили підкорити. Як відомо з історії, японці - це хоробрі та войовничі громадяни своєї держави, котрі будуть завжди її захищати. Та різні політичні погляди, підписання японо-американського договору призвели до розколу суспільства на дві частини, тим самим розпаливши гостру внутрішню боротьбу в країні. Втручання іноземців призвело до довгострокового культурного та національного занепаду Японії.

Та якщо розглядати всі аспекти відкриття Японії для більш розвинених країн того часу, можна сказати, що в цьому були і позитивні наслідки. Адже для себе європейці відкрили надзвичайний світ Японії, її багатовікову культуру, побут, рослинний та тваринний світи. Багато видів рослин завезено з Японії в Європу та Америку (сакура, гінкго дволопатеве, бамбук та інші).

Флора Японії відрізняється великою видовою різноманітністю і включає 2750 видів, у тому числі 168 деревних порід. Вона споріднена з рослинністю Східного Китаю і має велику кількість ендеміків (криптомерії японські, кипариси та ін.). На Японських островах зустрічаються рослини, характерні для тропічної, субтропічної і помірної зон.

Природна рослинність Японії сильно постраждала від діяльності людини. Ліси відтіснені сільськогосподарськими угіддями, особливо на низовинах. Тільки на окремих приморських ділянках, зайнятих дюнами, збереглися соснові ліси і чагарники ялівцю. У заболочених місцевостях, не використаних для рисових полів, росте лотос. Нерідко його спеціально розводять заради їстівних кореневищ і насіння, що містять олію.

Обєктом дослідження є фіторізноманіття Японських островів.

Предметом дослідження є проведення флористичного аналізу Японських островів, підкреслення унікальних рослинних організмів Японії.

Завдання:

Проаналізувати фактори, які впливають на рослинність, її розповсюдженість на території Японських островів.

Виявити наслідки людської діяльності на даній території та її вплив на рослинність.

Територіальні рамки. Японія. Японські острови.

Практична значимість роботи. Зібрану інформацію для даної курсової роботи можна використовувати в школі на уроках географії та біології та при подальшому вивченні Японії.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.

РОЗДІЛ І. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯПОНСЬКИХ ОСТРОВІВ

рослинність японський острів населення

1.1 Адміністративно-територіальний устрій

В даний час Японія - конституційна монархія (тобто імперія). Вищий орган державної влади і вищий законодавчий орган - парламент, що складається з двох палат: палати представників (512 депутатів) і палати радників (252 депутата). Термін повноважень депутатів палати представників - 4 роки, палати радників - 6 років (з переобранням половини складу кожні 3 роки). Парламент виконує важливу роль - приймає бюджет, ратифікує міжнародні договори й угоди, вносить пропозиції про виправлення до Конституції [2, c. 248].

Виконавча влада здійснюється кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром. Основні релігії - синтоїзм і буддизм. Грошова одиниця - 1 ієна = 10 сенам.

Японія офіційно поділяється на 47 префектур - адміністративних одиниць найвищого рівня. Вони складаються з однієї столиці то (яп. ) - Токіо, одного краю до (яп. ) - Хоккайдо, двох округів фу (яп. ) - Кіото і Осаки, та сорока трьох префектур кен (яп. ). Незважаючи на відмінності у японських назвах найвищих адміністративних одиниць, у західному японознавстві їх усі прийнято називати «префектурами» для зручності. Як правило, їх традиційно групують у більш крупні регіони, які однак не є складовою офіційного адміністративного поділу Японії.

Субпрефектури, яких налічується 14, існують лише у префектурі Хоккайдо. Для решти префектур нижчою одиницею є повіт [4, c. 163].

До міст державного значення належать 17 міст, населення яких перевищує 500 000 чоловік. Це - Кобе (1956), Кіото (1956), Наґоя (1956), Осака (1956), Йокогама (1956), Кітакюсю (1963), Фукуока (1972), Кавасакі (1972), Саппоро (1972), Хіросіма (1980), Сендай (1989), Тіба (1992), Сайтама (2003), Сідзуока (2005), Сакаї (2006), Ніїґата (2007) і Хамамацу (2007). Столиця Токіо до подібних міст не належить, бо є столичною префектурою, а не містом.

Окрім префектур і повітів, в країні існують адміністративні одиниці муніципального рівня які користуються широкою автономією. Це центральні міста, особливі міста, власне міста, 23 спеціальні райони Токіо, а також містечка і села.

Сучасна система адміністративного поділу була запроваджена у 1871 році На початку кількість префектур дорівнювала кількості хан - понад 300. Згодом їх скоротили до 72, а у 1888 році - до 47. Закон про місцеве самоврядування, прийнятий по закінченню Другої світової війни надав префектурами більше владних повноважень. Наразі, враховуючи стрімкий розвиток урбанізації в Японії, японський уряд розглядає проект реформування префектур у 10 більших адміністративних одиниць [6, c. 211].

За чисельністю населення Японія посідає 10 місце в світі. Японія - типова однонаціональна країна - 99,9 % населення країни складають японці, крім них є корейці, китайці, айни - нащадки древнього населення островів. В країні має місце поліконфесійність - більшість населення країни сповідує дві релігії: синтоїзм і буддизм, крім того є християнська меншина.

Низька народжуваність, висока середня тривалість життя (чоловіки - 79 років, жінки - 86) призводять до старіння нації - пенсіонери складають 20%, а діти - 16% населення, це в найближчі роки загрожує дефіцитом трудових ресурсів.

Густота населення - одна з найбільших в світі: 321 чол. на км2, на прибережних рівнинах вона сягає 10 000, а у великих місцях - ще більше. 70% населення країни мешкає на тихоокеанській прибережній смузі. Міське населення складає 80%, 40% з них живе в трьох найбільших міських агломераціях, які утворюють мегалополіс Токайдо. За зайнятістю у сферах виробництва населення країни поділяється наступним чином: у сільському господарстві зайнято 4,4%, у промисловості - 27,9%, у сфері послуг - 66,4%.

Найбільші міста країни - Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кіото, Кобе, Фукуока, Сендай, Хітаті, Тіба, Кітакюсю, Кагосіма, Хіросіма, Кумамото.

1.2 Фізико-географічне положення

По розмірах території Японія складає 378 тис. км2 Японія - країна-архіпелаг, розташована на чотирьох великих (Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоку) і майже 6 тис. дрібних островів. Довжина берегової лінії складає майже 30 тис. км. Береги сильно зрізані й утворять безліч заток і бухт.

Японія відділена від материка Східнокитайським, Японським і Охотським морями. Зі сходу і південно-сходу країну омивають води Тихого океану. Між островами Хонсю, Сикозу і Кюсю розташоване Внутрішнє Японське море.

Моря й океани, що омивають Японію, мають для країни величезне значення, як джерело біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів. Зв'язок Японії з іншими країнами світу здійснюється морським шляхом.

Положення Японії на стику материка Євразія і Тихий океан, що знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, відкриває дуже великі можливості для участі країни в міжнародному поділі праці.

Японія - гірська країна (75% території). Для розширення життєвого простору використовується прилегла до суші акваторія: на штучних півостровах і островах, створених шляхом засипання мілководь, розміщаються житлові і промислові зони. Основна частина населення країни проживає на прибережних рівнинах (в основному по тихоокеанському узбережжю островів). Гори займають дві третини усієї площі Японії - близько 270 тисяч км². Схили гірських пасм переважно дуже круті, скелясті. Багато гір розташовані в прибережній зоні. Переважають низькі і середньовисотні гори, в основному субмеридіального простягання [10, c. 67].

Найвищі гори пролягають в центрі острова Хонсю, в Центрально-гірському районі. Їх називають Японськими Альпами або Японським хребтом. Вони складаються з хребтів Акаїсі, Кісо, Хіда. Середня висота цих гір коливається в межах 2500 - 3000 м. Їх окремі піки перевищують 3000 м над рівнем моря, а річкові ущелини врізаються на глибину до 2000 м.

Значний вплив на господарське освоєння робить висока сейсмічність і вулканізм. Щорічно в Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різної сили. На островах знаходяться 15 діючих вулканів, а ще кілька десятків можуть пробудитися. Найвища вершина Японії - гора Фудзіяма (3776 м.). З виверженням підводних вулканів зв'язані моретруси і викликувані ними цунамі, що наносять великий збиток господарству (в основному о. Хонсю й о. Хоккайдо). Утім, життя на островах не можна назвати ідилічної. За рік тут випадає до 1700 мм опадів - більше, ніж у дощовій Великобританії. До цього треба додати тайфуни і тропічні зливи, цунамі і землетруси, що є тут нерідкими гістьми. І тільки дивні стійкість і працьовитість японського народу дозволяють країні не тільки протистояти природним стихіям, але і процвітати [12, c. 172].

1.3 Кліматичні умови

Оскільки Японський архіпелаг сильно витягнутий з півночі на південь, клімат на різних островах помітно відрізняється один від одного. Якщо на Хоккайдо панує класичний клімат помірних широт з жарким літом і сніжною зимою, то на південних островах Рюкю температура рідко знижується нижче +13 : +15 градусів [16, c. 37].

Клімат найбільш північного з островів - Хоккайдо - є найбільш суворим в Японії. Місцеві зими вельми і вельми холодні - у січні, стовпчик термометра опускається вночі до -10; -15, а в окремих місцевостях бували випадки, коли стовпчик термометра опускався до - 40oС. Сніговий покрив встановлюється тут повсюдно, чому сприяє досить висока для мусонного клімату кількість опадів взимку - більше 300 мм за сезон, причому в січні сніг іде практично кожен день. Весняні заморозки тут актуальні навіть у травні, чому сприяє вільне проникнення холодних повітряних мас з ще покритого льодом Охотського моря. Навесні, через часті тумани, прогрівання повітря в східних частинах острова відбувається повільно - лише наприкінці квітня тут припиняються заморозки, завдяки чому злаки тут висівають на місяць пізніше, ніж на заході острова. Влітку тут досить тепло - у липні-серпні в середньому спостерігаються кілька днів, коли температура піднімається вище +30 градусів, при середніх денних температурах +25; +26 градусів, але все так само дощитиме - в середньому за рік у столиці Хоккайдо - Саппоро налічується близько 300 дощових днів.

На території островів Хонсю, Сікоку, північ Кюсю клімат помітно більш м'який, ніж на територію острову Хоккайдо. Субтропічні широти сприяють зменшенню тривалості зимового сезону, що, втім, не скасовує ймовірності снігопадів, які на заході острова Хонсю набувають іноді дивовижні для субтропіків масштаби. Зима, проте, тепла - вночі стовпчик термометра на найбільшому з японських островів коливається біля нульової позначки, а вдень нагрівається до +5; +7 градусів. Весна настає досить швидко, і вже наприкінці березня - на початку квітня повсюди зацвітає символ Японії - сакура. Цей час - одне з найбільш рекомендованих для відвідування країни. У цей час стовпчик термометра вдень вже практично всюди перевищує 15 - градусну позначку.

По закінченні "сливових дощів" тут настає найбільш жаркий період у році, коли денні температури перевищують +30-градусну позначку, а нічні не опускаються нижче +20оС. Однак на узбережжі спека згладжується морським бризом, чому і зобов'язані своєю популярністю курорти півостровів Босо і Міура. До кінця вересня активність мусону слабшає, літні зливи припиняються, а гнітюча спека спадає. На цей час і припадає другий пік активності туристів в Японії.

На островах Рюкю, віддалених від основної території країни, також панує мусонний тип клімату. Але завдяки віддаленості від континенту, зимовий мусон не приносить сюди холодів, в результаті чого сніг і заморозки тут невідомі. У січні і лютому - найхолодніших місяцях - температура повітря коливається від +13oС вночі до +19оС вдень. Влітку тут панує спекотна і волога погода, переносити яку допомагає лише свіжий морський вітер. Вдень повітря прогрівається до +30оС і вище, а вночі може бути не холодніше +25оС.

Але основним бичем Японських островів у літній період є тайфуни. Тропічні зони низького тиску (тропічні циклони) утворюються в тропічній частині Тихого океану, над перегрітою водною поверхнею. На японській мові вони називаються "тайфу", від цієї назви й утворилося слово " тайфун". З приблизно тридцяти тайфунів, що виникають щорічно, в середньому чотири просуваються на північ і обрушуються на Японський архіпелаг. Тайфуни особливо часті в тропічних зонах низького тиску і іноді бувають дуже лютими .

Усередині "очі" в центрі тайфуну тиск може впасти нижче 900 мілібар, а швидкість вітру усередині вихору часом досягає швидкості 60м/с, несучи з собою в населені райони руйнування і представляючи реальну небезпеку для життя людей. Сезон тайфунів в Японії починається в червні і закінчується звичайно в жовтні [7, c. 246].

Клімат Японії в цілому досить сприятливий для проживання людей і ведення господарства. Острів Хоккайдо і північ Хонсю розташовані в зоні помірного морського клімату, інша частина Хонсю, острови Сікоку і Кюсю - у вологому субтропічному, а острови Рюкю (у т.ч. Окінава) - у зоні тропічного клімату.

Найважливішим фактором, що формує клімат, є мусони, що влітку супроводжуються тайфунами і зливами, а узимку - снігопадами. Зм'якшуюче вплив робить теплий океанічний плин Куросіо. Завдяки кліматичним умовам у південних субтропічних і тропічних областях можна збирати по двох врожаю в рік.

1.4 Ґрунти та річки японських островів

Ґрунтовий покрив Японії досить різноманітний: на півдні переважають червоноземи і жовтоземи, на острові Хонсю схили місцевих невисоких гір покриті розвиненими підзолистими і бурими лісовими ґрунтами, при достатньому удобренні яких, дають високі врожаї прибережні рівнини з їх родючими алювіальними ґрунтами здавна освоєні землеробами. В низинах болотні ґрунти. Ґрунтові ресурси Японії досить обмежені: більше однієї третини ґрунтів класифікуються як бідні. Тим не менш загальна площа оброблюваних земель складає 16% всієї території. Японія одна з небагатьох країн світу повністю освоїла свої земельні ресурси. Цілинні ділянки землі зберігаються лише на острові Хоккайдо; на інших островах японці розширюють території міст та приміських господарств, осушуючи заболочені береги і річкові дельти, засинаючи лагуни і мілководні ділянки морів, так, наприклад, були побудовані токійський аеропорт [14, c. 36].

Для Японії типовий прибережний ландшафт із затоками і острівцями, красивими берегами вкритими рослинністю. Японія бідна корисними копалинами. Прив'язка до зовнішніх джерел сировини і ринкам збуту готових товарів стала найважливішою причиною проведення країною активної зовнішньої політики.

Понад 2/3 територію Японії займають лісу, чагарники; значна частина лісів, понад 1/3 - штучне насадження. Хвойні породи складають 50% загальних запасів деревини і 37% усієї лісової площі. Усього у флорі Японії нараховується близько 300 видів трав і понад 700 видів дерев і чагарників.

Ріки Японії численні, але мало протяжні. Найбільша з них - ріка Сінано (367 км). Більшість рік - це бурхливі гірські потоки, джерела гідроенергетики і води для іригації. Для судноплавства ріки непридатні. Озера в Японії двох типів: глибоководні гірські і мілководні, розташовані на прибережних низовинах. Достаток рік, озер, підземних вод, який щедро нагороджена Японія, впливає благотворно на розвиток сільського господарства і промисловості. Промисловий розвиток країни викликало серйозні проблеми з забрудненням навколишнього середовища, що і привело до розвитку програми за удосконалювання контролю за станом природи. На берегах багатьох річок розташовані національні парки і заповідники; в гирлах річок часто розташовані великі міста [1, c. 38].

Сінано - найдовша річка Японії. Має два джерела - річки Сай і Тзі-Кума з'єднуються і дають початок річці Сінано, яка тече на північний схід на відстані 367 кілометрів і впадає в Японське море поблизу міста Ніїґата. Сінано - це та найбільша рівнина Японії, дуже родюча, з великими рисовими полями.

Тонегава - річка в Японії, що протікає по території регіону Канто. Довжина річки невелика - 322 кілометри, проте це друга за величиною річка в країні. Річка була важливою транспортною артерією до появи залізниці в 19-му столітті. У наші дні на річці є кілька дамб, щоб постачати воду для більш ніж 30 мільйонів жителів столичного округу Токіо.

Останнім часом у Японії особливе значення приділяється розвитку рекреаційних ресурсів. Питання культури й естетики ландшафту, декоративне садівництво, створення парків і заповідників, охорона пам'ятників старовини ввійшли в життя японського народу здавна. Зараз у Японії мається близько 25 національних парків. На розвиток туризму приходиться розплачуватися, зараз висловлюється заклопотаність значним ушкодженням природного навколишнього середовища. Тому розробляються шляхи кращого використання визначних пам'яток природи, одночасно з її захистом і збереженням.

РОЗДІЛ ІІ. ДЕНДРОФЛОРА ЯПОНСЬКИХ ОСТРОВІВ

Унікальні географічні і кліматичні умови японських островів зумовили недостатню родючість ґрунту на більшій частині території країни. Через сильні вітри, тайфуни, виверження численних вулканів і тривалий сезон дощів рослинність у багатьох регіонах не дуже різноманітна.

Однак це не означає, що флора Японії в цілому бідна і одноманітна. Навпаки, завдяки різним кліматичним поясам, в яких лежать острови архіпелагу, рослинний світ тут дуже різноманітний. Зокрема, в Японії багато лісових масивів, де ростуть різні дерева, від тропічних пальм на південних островах Окінава, до північних порід на Хоккайдо.

У рослинному покриві Японських островів панівне становище займають багаті за видовим складом ліси. Незважаючи на високу щільність населення і велику зміну природного ландшафту людиною, досі ліси вкривають близько 70% поверхні Японії. Вона належить до найбільш лісистих країн світу, ліси - одне з головних природних багатств. Близько третини площі, покритої лісами, займають штучні насадження [5, c. 389].

Видів деревних порід тут налічується понад 160, а всього видів рослинності в Японії кілька тисяч. Серед них є рослини, здатні виростати в помірній, субтропічній і тропічній зонах, що пояснюється розташуванням архіпелагу, витягнутого з півночі на південь на багато кілометрів. Практично у всіх регіонах Японії ростуть національні символи - вишня, звана японцями сакурою, і слива.

Японія дуже витягнута з півночі на південь, і в її межах добре виражена широтна зональність, а гірський рельєф створює умови для розвитку висотної поясності. Тому на Японських островах можна зустріти велику різноманітність лісової рослинності, від хвойних тайгових лісів Північного Хоккайдо до тропічних лісів на островах Рюкю. Найбільш багаті за складом ліси субтропічного поясу, які розвивалися починаючи з мезозою. В межах субтропічних широт гори Японії досягають найбільшої висоти, тому там особливо повно представлені висотні рослинні пояси і зустрічаються всі типи лісової рослинності, крім тропічної.

На схилах гір вище 500 м ці ліси змінюються хвойними, а ще вище - заростями субальпійських чагарників: берези, кедрового стланика, вересу і т.д. На вулканічних породах широко поширені яскраво квітучі азалії. Природні ліси в багатьох районах поступилися місцем штучним деревним насадженням, причому зазвичай садять найбільш цінні види хвойних, особливо криптомерію. Подекуди на півдні штучні посадки абсолютно замінили широколистяні ліси. Зберігся в межах гірської гряди Сираками (на півострові Осима) найбільший у всій Азії буковий ліс включений ЮНЕСКО в Список всесвітньої культурної і природної спадщини.

На південь від 37-38° пн. ш. у нижньому ярусі з'являються вічнозелені субтропічні ліси, листопадні і хвойні переходять на верхні частини гір. В умовах субтропічного мусонного клімату ліси досягли виключної пишності і багатства. Велика кількість видів, багатошаровість, присутність ліан зближують їх за зовнішнім виглядом з тропічними. Деякі види мають близьких родичів у широколистяних лісах аппалачського типу Північної Америки, що вказує на існування в геологічному минулому сухопутних зв'язків між материками. Головну роль у субтропічних лісах Японії грають вічнозелені дуби, камфорний лавр, японські види сосен, туя, тсуга, японський кипарис, криптомерія, тіс та ін. В підліску широко поширений бамбук, а також різні яскраво і красиво квітучі чагарники і невеликі дерева: азалії, магнолії, аукуба та ін. На півдні Кюсю в підліску з'являються тропічні рослини, наприклад японський банан і деякі пальми.

В горах на висоті більше 500-800 м ці ліси змінюються хвойно-широколистяними листопадними, а потім і хвойними. Ліси субтропічного поясу Японії сильно винищені, так як в цих широтах в межах берегової смуги, на низовинах та в нижніх частинах гір зосереджена більша частина населення країни. Різноманітна культурна рослинність змінила великі лісові масиви. Там, де ліси збереглися, вони сильно змінили свій склад і вигляд під впливом вирубок і пожеж. Прибережні низовини і зрошувані долини зайняті полями рису, причому в південних районах на рисових полях садять плодові дерева або взимку висівають інші культури (пшеницю, ячмінь, бобові). Схили терасовані, на них вирощують чайний кущ і цитрусові. В субтропічній частині Японії можна зустріти гаї бамбука, камфорного лавра, насадження шовковиці, поля арахісу, суріпиці, конопель, рамі, на Кюсю -- цукрового очерету. Навколо японських будинків завжди буває багато різних декоративних рослин та квітів. Цікаві своєрідні японські садочки зі спеціально вирощуваними карликовими деревами різних порід [15, c. 417].

На крайньому півдні Кюсю вічнозелені субтропічні ліси піднімаються в гори майже до 1000 м, а на рівні моря з'являється типовий тропічний ліс. Тропічні ліси одягають також острови Рюкю до висоти приблизно 300-500 м. Вони поєднуються з полями рису, плантаціями батату і цукрового очерету. Невеликий острів Яку, що знаходиться в 60 км на південь від півострова Осу-мі, знаменитий не тільки тим, що це саме «мокре» місце в Японії, але і тим, що тут зберігся криптомерієвий ліс, вік дерев в якому досягає 3000 років. Розташований на острові біосферний заповідник Якусіма з діючими вулканами, гарячими джерелами, рідкісними і ендемічними видами тварин включений ЮНЕСКО в Список всесвітньої культурної і природної спадщини.

Таким чином, рослинність островів багата і різноманітна, багато ендеміків. Японія - країна лісів (2/3 території). У ландшафтах широтна зональність. На півночі Хоккайдо хвойні ліси тайгового типу на підзолистих ґрунтах з ялини хоккайдської, ялиці сахалінської, берези, вільхи. В підліску південні домішки, в тому числі. бамбук.

Південь Хоккайдо і північ Хонсю покриті широколистяними лісами на бурих лісових ґрунтах. Поширений бук, клен (20 видів), ясен маньчжурський, місцевий вид волоського горіха, каштани, липи. Зустрічаються місцеві хвойні: японські кипариси, криптомерії, ялиці, модрини. В підліску вічнозелені види - бамбук, магнолія, дика вишня - сакура. Багато ліан. Широколистяні ліси піднімаються до 500 м, змінюючись хвойними, а потім стланиковими формами кедра, берези, сосни.

На південь від 36-37° пн. ш. - субтропічні вічнозелені ліси на червоноземні ґрунти. Це південь Хонсю, Кюсю і Сікоку. Домінують види дуба, домішки японський клен, сакура, камфорний лавр та субтропічні хвойні (криптомерія, туя, тис, японські види сосен). Рясні ліани, епіфіти. В підліску азалії, аралії, гарденії, магнолії. В горах ліси піднімаються до 500-800 м, змінюючись широколистяними, з 1800-2000 м - хвойними. В Японських Альпах високогір'я зайняті субальпійськими і альпійськими лугами.

Для Японії типовий прибережний ландшафт із затоками і острівцями, красивими берегами вкритими рослинністю.

РОЗДІЛ ІІІ. СУЧАСНИЙ ВИДОВИЙ СКЛАД ДЕНДРОФЛОРИ ЯПОНСЬКИХ ОСТРОВІВ

Розглядаючи сучасну Японію, я помітила, що більшість рослин цієї дивовижної країни збереглися ще з давніх-давен. Звичайно, багато представників флори штучно насаджені, але вони також підкреслюють дивовижність та неповторність флори Японських островів. Тому я хочу детальніше розглянути декілька представників сучасної дендрофлори Японії.

Одне з найпоширеніших дерев на японських островах - дзельква японська (лат. Zelkova serrata) - листопадне дерево до 30 м заввишки і зі стовбуром до 2м у діаметрі, з густою кроною і лускатою корою. Листопадні дерева до 30 м заввишки і зі стовбуром до 2 м у діаметрі з густою кроною і лускатою корою. Вік окремих екземплярів дзелькви граблистої (Zelkova carpinifolia) в Талишських горах визначають 800-850 років. У висоту такі дерева досягають 35-40 м, в діаметрі 3-4 м [3, c. 654].

Нирки яйцевидно-загострені, з черепичино розташованими лусками. Листки прості, чергові, з швидко опадаючими прилистками, яйцевидні або еліптичні, по краю зубчасті, з перистим жилкуванням, голі або опушені, на коротких черешках. Суцвіття пазушні. Квітки дрібні, вітрозапильні, двостатеві і чоловічі; оцвітина проста, чашкоподібна, глибоко 4-5-надрізана, що зберігається; тичинкові квітки в клубочках по 2-5 з 4-5 тичинками, при підставі річних пагонів; двостатеві - вище їх у пазухах листків, поодинокі, з 4-5 тичинками і верхній, одногніздової, сплюснутої зав'яззю і двома короткими приймочками; стовпчик відсутній. Гінецей складається з двох дорослих плодолистиків, один з яких містить одну сімябруньку, а інший редукований і стерильний, верхні частини плодолистиків не зростаються. Квітки формуються разом з листям в одних і тих же нирках, розпускаються навесні - на початку літа, відразу після розгортання листя. Плід - односім'яний, сухий, не розкривається, що не має крил, горбато-яйцеподібний горішок 3-6 мм в діаметрі. Плоди дозрівають в кінці літа або восени [18].

Є в Японії і так улюблені росіянами берези, всього близько 10 видів. Японська біла береза (Betula japonica, в просторіччі айва японська) зустрічається в основному на Хоккайдо, хоча можна побачити її і в гірських районах Хонсю, у районі Нагано. Японці не відносяться до берези так само трепетно і романтично, як росіяни, швидше навіть намагаються уникати. Все завдяки білому кольору кори, оскільки білий колір в Японії - символ смерті і жалоби. Японська біла береза красиве дерево заввишки до 30 м. Чисто березових гаїв мало, японська береза хащ зустрічається у складі широколистяних лісів разом з кленом, липою та дубом, або мішаних лісів, де ростуть дуб, ялиця і кедр. Японська біла береза досить близький родич європейської білої берези (Betula pendula), але вона більш чутлива до холоду. На Хоккайдо з беріз збирають чагу, так званий березовий гриб (kabanoanatake) з якого готують ліки. Науково-дослідний центр в Саппоро, Хоккайдо, виявив у чагі лігнін, фермент, який має здатність пригнічувати вірус СНІДу. Настій з чаги використовується як засіб, що зміцнює імунітет, для профілактики хвороб серця, інфаркту міокарда та тромбоз [13, c. 325].

Більш поширена на островах Хоккайдо, Хонсю і Сікоку береза Ермана (Betula ermanii). Росте вона серед хвойних або змішаних гірських лісів, ближче до субальпійської смуги поодинокими деревами або групами, місцями утворює верхню межу лісу, поодиноко зустрічається на кам'янистих розсипах і по берегах гірських річок. Може рости на таких кам'янистих місцях, де інші деревні породи за браком ґрунтового шару не ростуть. Ще її називають кам'яною за дуже щільну, важку деревину, яка тоне у воді і служить заміною червоного дуба. Береза Ермана має коричнево-червону кору, що відшаровуючись, звисає лахміттям, і великі матові листя, які іноді досягають 10 см в довжину. Висота дерев сягає 30 метрів, але в екстремальних умовах буває нижче, утворюючи коряві сланкі стовбури. Живе до 300-400 років [17].

На островах Кюсю, Сікоку і Хонсю росте ще один вид - береза граболисткова або японська вишня (Betula grossa), японці називають її Азуса (Дерева). Росте вона в горах на висоті 1000-1500 метрів над рівнем моря в співтоваристві з ялицею Віча, аянскою ялиною, модриною (Larix kaempferi), тсугою (Tsuga diversifolia), дуба (Quercus mongolica) та вільхою (Alnus hirsuta). Зустрічається ця береза і в криптомерієвих лісах. Це дерево заввишки до 25 метрів з гладкою, запашної, темно-коричневого або майже чорною корою.

Досить розповсюдженим є енокі або залізне дерево. Ботанічний його назва - Каркас китайський (Celtis sinensis), дерево заввишки до 20 м, з ланцетно-довгастими або видовжено-овальним листям довжиною до 15 см, з дуже довгою стрункої верхівкою і гостро-пильчато-городчастим краєм. Верхня сторона листа трохи волохата, матова, темно-зелена, нижня - світліше, з білим опушенням, особливо по жилках. Відмітна ознака всього роду - трижилкова підстава листа. Пагони коричневі, щільно опушені, але пізніше оголюються. Квітки непоказні, жовтувато-зелені. Плід (кістянка) розміщуються по одному на подовжених, розташованих в пазухах листків черешках, еліпсоподібні, товщиною близько 1 см, в період дозрівання коричнево-червоні до чорних, їстівні. Крона у каркаса округла, склепінчаста, дуже часто широка або звисає на одну сторону. Кора навіть старих дерев, майже як у бука, гладка і рівна, свинцево-сіра або блідо-коричнева, без помітних борозенок або сітки. Широко поширена по всій Японії [20].

Інше дерево, часто шановане в Японії як священне - це гінкго (японці називають його icho (єте) 銀杏 або 公孫樹 ), могутнє листопадне дерево, яке прямо росте, заввишки до 40 м і діаметром стовбура до 4 м, з широкопірамідальною кроною. Кора сіра, на старих стовбурах глибоко зморшкувата. Розташування листя гінкго є типовим, як у хвойних. Вони ростуть на пагонах двох типів - видовжених і укорочених. Перші пагони ростуть дуже швидко, другі відрізняються уповільненим ростом. Листя на довгих пагонах поперемінно стоять, на вкорочених пагонах зібрані в пучки (по 3-5), віялоподібні, майже шкірясті, 5-8 см завширшки, на довгих черешках, на широкій стороні часто розрізані або часточковий, паралельне жилкування або вилкоподібне; світло-зелені, восени жовто-золоті, опадають взимку. Бічні гілки рослини відходять від стовбура майже під прямим кутом. Плоди дрібні жовті сливи, жовто-зелені, 2,5 см у довжину, зовні м'ясисте, усередині з двогранним ядром, неприємно пахнуть. Ядро їстівне, солодке, вживають у їжу в Східній Азії в підсмаженому або відвареному вигляді. Основну масу стовбура гінкго займає деревина. Ця ознака нагадує нам про те, що він родич наших сучасних хвойних рослин. Однак на відміну від них у гінкго ніколи не утворюється смоли. Гінкго може дожити до 2 тисяч років. Гінкго білоба (Gingko biloba) - реліктове дерево, яке відноситься до найбільш ранніх рослин Землі і має ряд архаїчних ознак. Його так само називають «динозаврово дерево», як свідка життя динозаврів на нашій планеті. Батьківщиною його вважається Східний Китай, в горах Дянь Му-Шань, уздовж кордону між провінціями Чжецзян і Аньхой, околицях міста Нанкін, де він утворює ліси разом з хвойними і широколистяними породами. Звідси ця рослина вивозилося кілька століть тому в різні країни світу. В Японії подекуди зустрічається в дикорослому вигляді, але в основному це штучні насадження або храмові дерева, за якими доглядають ченці. Під час листопаду японці поклоняються цьому дереву, з благоговінням підбирають опале листя і навіть по них гадають: якщо у піднятого з землі листа буде трохи нетрадиційна форма - це до удачі [19].

Ця загадкова для європейців рослина була відкрита для науки в Японії. У 1690 році лікар голландського посольства в місті Нагасакі Е. Кемпфер зацікавився деревом з незвичайним оригінальним дволопатевим листям, що нагадувало традиційне японське віяло. Його плоди розміром з абрикос видавали неприємний запах згірклого масла і володіли чудовим янтарно-сріблястим кольором. Насіння цієї рослини продавалися в японських крамницях і охоче використовувалися в національній кухні. М'якоть їх відварювали і вживали в їжу. У 1712 році Е. Кемпфер описав це дерево під назвою Ginkgo, що в перекладі з японської означає «срібний плід» або «срібний абрикос». У Китаї, Японії і Кореї гінкго відомий досить давно. Ця рослина згадується в китайських книгах ще 7 і 8 століть, а в солідній медичній монографії Лі Ши-Чжень, виданої в Китаї в 16 столітті, вже наведено опис і малюнок цієї рослини. Існує легенда, що годувальниця японського імператора Наихаку-Коджо, вмираючи, попросила не споруджувати на своїй могилі жодного пам'ятника, а посадити дерево гінкго, щоб душа її продовжувала жити в цьому дереві. З тих пір в Японії гінкго шанують як священне дерево храмів і гробниць.

Криптомерія японська (Cryptomeria japonica) - ендемічна рослина Японії і Китаю, де в горах утворює чисті ліси. Японська назва цього дерева - сугі ( або ) поступово витісняє стару назву - японський кедр, що є помилковим, оскільки дерево не належить до роду кедрів. Вважається національним деревом Японії, занесене в державний реєстр особливо важливих культурних цінностей країни. Ієрогліф «криптомерія» входить до складу деяких японських прізвищ, наприклад: Sugimoto ( 杉本 ) або Sugiyama ( 杉山 ). Криптомерія, чи сугі, гарне вічнозелене дерево з червонуватою, м'якою, волокнистої корою, яке злазить довгими смужками, заввишки до 40 м, з вузько пірамідальною кроною і циліндричним стовбуром. Хвоя три-чотиригранна, шилоподібна, серповидне вигнута, до 2,5 см завдовжки, розташована на пагонах спірально, щільно, функціонує до 7 років, взимку вона жовтувата, влітку - темно-зелена. Шишки поодинокі, кулясті, діаметром до 3 см, дозрівають протягом року і після висипання насіння довго залишаються на дереві [8, c. 293].

Європейцями була виявлена в Японії в 1692 році Е. Кемпфером. У 1842 році перші насіння потрапили з Китаю до Англії, а в 1879 році вдалося привезти насіння з Японії до Європи. Криптомерія є цінною породою для садово-паркового будівництва. В Японії висаджується повсюдно і утворює близько 50% всіх лісових насаджень, тому через інтенсивне використання первинний ареал поширення навряд чи може бути встановлено. Старі насадження знаходяться на острові Якушима на висоті 1000-1500 м. В Японії розводять не менш 337 форм, рас і культурних варіантів. Тут є безліч форм, не культивуються більше ніде. І в минулому, і в сьогоденні широко використовується. Деревина у криптомерії ароматна, м'яка, легка, стійка до гниття, іноді з красивим малюнком, легко піддається обробці. Використовується як виробний матеріал для виготовлення бочок для витримки саке, а так само ємностей для виготовлення і зберігання харчових продуктів (для соління овочів, зброджування соєвих бобів). З деревини криптомерії виготовляють квадратні дерев'яні чашки у вигляді коробки (masu ( ), в давнину їх використовували для вимірювання об'єму; чашечки для саке; бочки для офуро ( 風呂 ), вирізують статуетки Будди. З пнів і коріння, що пролежали 30-50 років після порубки, отримують ефірну олію, яку використовують як фіксатор у парфумерії, їм замінюють кедрове масло, додають в деякі композиції для створення фіалкового запаху. З кори в минулому робили матеріал, яким покривали дахи. Криптомерія - одне з найпопулярніших дерев для бонсай. Криптомерії дуже часто садять біля храмів, стовбур дерева служить житлом для божества - ками. До стовбура прикріплювалися смужки паперу, замінювали жертвопринесення божеству. У криптомерій є й інша ритуальна роль. На смужках кори, які легко відділяються від дерева, писали записки, потім кору спалювали, дим відносив до неба як поминання за здоров'я чи упокій.


. Японія - країна-архіпелаг, розташована на чотирьох великих (Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоку) і майже 6 тис. дрібних островів. Вона відділена від материка Східнокитайським, Японським і Охотським морями. А унікальні географічні і кліматичні умови японських островів зумовили недостатню родючість ґрунту на більшій частині території країни. Також через сильні вітри, тайфуни, виверження численних вулканів і тривалий сезон дощів рослинність у багатьох регіонах не дуже різноманітна.

Однак це не означає, що флора Японії в цілому бідна і одноманітна. Навпаки, завдяки різним кліматичним поясам, в яких лежать острови архіпелагу, рослинний світ тут дуже різноманітний. Зокрема, в Японії багато лісових масивів, де ростуть різні дерева, від тропічних пальм на південних островах Окінава, до північних порід на Хоккайдо. Тому флора Японії відрізняється великою видовою різноманітністю і включає 2750 видів, у тому числі 168 деревних порід.

. Якщо ж розглядати сучасну флору Японії, то можна з легкістю сказати, що людство впливало та впливає на неї як позитивно, так і негативно. Позитивними аспектами впливу на рослинність Японії є: турбота про ендемічні види рослин, штучне насадження реліктових видів рослин, догляд за цими рослинами, ставлення до них, як до особливо важливих цінностей країни. Відомо, що ендемічні види дерев японці насаджують біля храмів; от, наприклад, Криптомерії дуже часто садять біля храмів, стовбур дерева служить житлом для божества - ками.

Також природна рослинність Японії сильно постраждала від діяльності людини. Ліси відтіснені сільськогосподарськими угіддями, особливо на низовинах, надмірне використання деревини, плодів та всього, що може дати рослина у людській діяльності. Це призводить до вирубки лісів. Якщо ж продовжувати в цьому дусі, то зовсім скоро на території Японії залишаться лише штучно насаджені представники дендрофлори. З кожним новим насадженням ґрунти будуть виснажуватись і згодом, є імовірність, що вже на даній території не зможуть прорости та розвинутися древні та могутні представники дендрофлори Японії.

Похожие работы

 
  • Американська і японська школи менеджменту
    Японська модель передбачає початкове вивчення сильних і слабких сторін особистості працівника і підбір для нього відповідного робочого місця (система «працівник - посада»).
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online
  • японське економ?чне диво
    япон≥¤ втратила вс≥ захоплен≥ територ≥њ ≥ тим самим позбулас¤ колон≥альних поставок сировини, палива, продовольства. японськ ≥ товари були вит≥снен≥ з св≥тових ринк≥в.
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online
  • Японский опыт государственного регулирования экономики
    ...ринкового середовища і перетворилася з країни, зруйнованої війною, в одну з найпередовіших держав cвіту. І хоч розмови про “ японське чудо” в загальному майже перестали, феномен японської економіки продовжує визивати підвищений інтерес.
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online
  • ехн?чний та фундаментальний анал?з ринкових тенденц?й
    ¬иход¤чи з вище наведеного граф≥ка можна сказати, що цей граф≥к м≥стить б≥льше ≥нформац≥њ н≥ж попередн≥й, оск≥льки кр≥м ц≥ни закритт¤ також включаЇ максимальну та м≥н≥мальну ц≥ну. 1.3 " японськ ≥ св≥чки"
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online
  • Запозичення в японській мові
    Сучасна японська мова - це державна мова Японії, нею говорять фактично 125 мільйонів жителів, а також японці, що постійно живуть на Гаваях, в Америці та інших країнах.
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online
  • ћодел? корпоративного управл?нн¤
    японська модель. орпорац≥њ япон≥њ Ч це самодостатн≥, ун≥версальн≥ багатогалузев≥ економ≥чн≥ комплекси, що мають в своњй структур≥ ф≥нансов≥ установи (банки, страхов≥, трастов≥ компан≥њ), торгов≥ ф≥рми, а також виробнич≥ п≥дприЇмства з≥ вс≥х...
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online
  • ќсобливост? японськоњ системи менеджменту
    ...пов'¤заний ≥з сусп≥льно-економ≥чним устроЇм крањни. японськ ≥ методи управл≥нн¤ в корен≥ в≥дм≥нн≥ в≥д Ївропейських ≥ американських. јле це не означаЇ, що ¤понц≥ управл¤ють б≥льш ефективно. японський менеджмент, заснований на колектив≥зм≥
    СкачатьСкачать документ Читать onlineЧитать online

Не нашел материала для курсовой или диплома?
Пишем качественные работы
Без плагиата!