Методи та механізми управління системою економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності

Методи та механізми управління системою економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності

Анотація дипломної роботи

Об’єктом дослідження є методи та механізми управління системою економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності.

Метою дипломної роботи є розвиток теоретичних і методичних положень економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності, а також практичних рекомендацій щодо оцінки та управління економічною безпекою суб’єктів господарювання. Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі:

визначення сутності поняття «економічна безпека»;

розкриття змісту методологічного арсеналу теорії економічної безпеки;

дослідити поняття системи економічної безпеки та її складові елементи;

проаналізувати методи управління системою економічної безпеки підприємства та її аналізу;

на основі аналізу та оцінки рівня економічної безпеки підприємства виявити механізми регулювання системи економічної безпеки господарюючого суб'єкта.

Методологічною основою даного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ, положення економічної теорії щодо економічної безпеки, сучасна теорія управління. У ході дослідження широко використовувалися логічні й емпіричні методи пізнання механізмів і форм управління економікою, а також методи порівняльного, факторного, економіко-математичного, статистичного, техніко-економічного аналізу, прогнозування економічних процесів. Пріоритетність використання того чи іншого методу визначалася конкретним завданням і поставленою метою.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дипломній роботі теоретичні узагальнення є внеском у теорію оцінки й управління економічною безпекою суб’єкта господарювання, які можуть використовуватися при розробці системи економічної безпеки на підприємстві. Висновки і пропозиції щодо удосконалення методики оцінки рівня економічної безпеки мають важливе практичне значення і поглиблюють методичну базу його аналізу для підприємств сфери матеріального виробництва.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти системи управління економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності

.1 Дослідження сутності змісту категорії «економічна безпека»

.2 Методи управління економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності

.3 Економічна безпека України в умовах кризи та у глобалізованій економіці

.4 Сутність і зміст інновацій в сфері економічної безпеки підприємств.

Висновки до розділу І

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження механізмів управління системи економічної безпеки суб’єкта господарської діяльності:ТОВ «Глобино»

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства «Глобино»

.2 Основні складові системи економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»

.3 Організація та механізми управління системою економічної безпеки «Глобино»

Висновки до розділу ІІ

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи удосконалення управління системою економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності

.1 Стратегічні та інноваційні напрями удосконалення системи управління економічною безпекою підприємства

.2 Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, як шлях підвищення її ефективності

.3 Шляхи удосконалення системи економічної безпеки підприємств

Висновки до розділу ІІІ

Висновки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додатки

ВСТУП

У сьогоднішніх умовах нестабільності ринку вдалий розвиток та функціонування будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності в значній мірі залежить від надійної, якісної та ґрунтовної системи економічної безпеки підприємства. Нагальна потреба у вивченні та розвитку питання економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності виникла з переходом України до ринкової економіки і на сьогоднішній день є актуальною. Наукові дослідження доводять, що всі вітчизняні суб’єкти господарювання вимагають обґрунтованої та виваженої методики оцінки й управління економічною безпекою підприємства. Це обумовлено високим рівнем конкуренції, необхідністю постійної адаптації організаційно-економічного механізму управління підприємством до сучасних умов господарювання та досить великою кількістю в Україні збиткових і збанкрутілих підприємств.

Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності надійної системи економічної безпеки.

Практика і наукові дослідження показують те, що організація сучасної підприємницької діяльності потребує відпрацювання і створення системи економічної безпеки, яка б ураховувала ті негативи, що може спричинити кожна сторона або економічна дія щодо суб’єкта господарської діяльності.

Вивчення теоретичної спадщини дозволило зробити висновок про те, що більшість вчених свої дослідження присвячували або аналітичному огляду негативів, що відбиваються на економічній безпеці, або прогностичним підходам до зміни внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств. Наголосимо і на тому, що до цих пір відсутня методологія визначення чинників забезпечення економічної безпеки, а також правова база регулювання цих питань і в цілому концепція економічної безпеки підприємств.

Таким чином, недостатня розробка проблеми економічної безпеки підприємств, її доцільність і затребуваність обумовили вибір теми дипломної роботи, її цільову спрямованість і структуру.

Тому темою даної дипломної роботи є дослідження явища економічної безпеки підприємств, факторів впливу на нього, а також розробка та обґрунтування механізмів управління системою економічної безпеки в цілому.

Метою дипломної роботи є розвиток теоретичних і методичних положень економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності, а також практичних рекомендацій щодо оцінки та управління економічною безпекою суб’єктів господарювання. Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі:

визначення сутності поняття «економічна безпека»;

розкриття змісту методологічного арсеналу теорії економічної безпеки;

дослідити поняття системи економічної безпеки та її складові елементи;

проаналізувати методи управління системою економічної безпеки підприємства та її аналізу;

на основі аналізу та оцінки рівня економічної безпеки підприємства виявити механізми регулювання системи економічної безпеки господарюючого суб'єкта.

Об’єктом дослідження є методи та механізми управління системою економічною безпекою суб’єктів господарської діяльності.

Предметом дослідження є система економічної безпеки як основна складова економічної безпеки суб’єкта господарської діяльності

Методологічною основою даного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ, положення економічної теорії щодо економічної безпеки, сучасна теорія управління. У ході дослідження широко використовувалися логічні й емпіричні методи пізнання механізмів і форм управління економікою, а також методи порівняльного, факторного, статистичного, техніко-економічного аналізу, прогнозування економічних процесів. Пріоритетність використання того чи іншого методу визначалася конкретним завданням і поставленою метою.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи виступили підручники, навчальні посібники, матеріали науково-практичних конференцій, інформація, отримана з мережі Інтернет, з досліджуваної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дипломній роботі теоретичні узагальнення є внеском у теорію оцінки й управління економічною безпекою суб’єкта господарювання, які можуть використовуватися при розробці системи економічної безпеки на підприємстві. Висновки і пропозиції щодо удосконалення методики оцінки рівня економічної безпеки мають важливе практичне значення і поглиблюють методичну базу його аналізу для підприємств сфери матеріального виробництва.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Дослідження сутності та змісту категорії «економічна безпека»

У вирішення наукових проблем, пов’язаних з економічною безпекою, простежується досить нетривала історія, яка починається з використання Ф. Рузвельтом терміна «економічна безпека» при проведенні аналізу внутрішніх проблем Сполучених Штатів Америки [4-с.16]. У 1934 році було прийнято перший нормативно-правовий акт з питань безпеки - закон «Про національну безпеку» та створено Федеральний комітет з економічної безпеки з метою підвищення рівня якості життя населення через забезпечення економічної безпеки держави [4-с.18]. Основний акцент робився на забезпечення розвитку промисловості, в той час як економічна безпека підприємства поки що не виокремлюється. З цього часу вчені розвинених економічних держав активно та ефективно займались дослідженнями економічної безпеки різних рівнів. У СРСР така проблема не висвітлювалась, але необхідність її аналізу все частіше виходила на перший план.

На другому етапі розвитку економічної безпеки в 1940-60-х роках створено міжнародні асоціації забезпечення міжнародної економічної безпеки розвинених країн світу, зокрема: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародний центр по регулюванню інвестиційних спорів, Організація країн-експортерів нафти. У цьому випадку виділявся паливно-енергетичний сектор економіки та зосереджувалась увага розвинених країн світу на їх інтеграції та недопущенні паливної кризи [4-с. 21].

Третій етап характеризується прийняттям країнами Західної Європи стратегії економічного методу забезпечення національної безпеки, в результаті чого ними створено механізм протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. Забезпечення економічної безпеки підприємства розглядалось, у першу чергу, для забезпечення соціально-економічних інтересів працюючих[4-с.25].

Наступний етап є характерним, в основному, для країн колишнього СРСР, але його вплив було відчутно в глобальних світових процесах економічної безпеки. На цьому етапі пройшла зміна курсу країн колишнього СРСР з командно-адміністративної системи на формування ринкової системи господарювання. Економічна безпека держав акцентувалась на збереженні їх економічної незалежності [4-с.27]. У цей період підприємствам необхідно було перебудовувати свою діяльність повністю під ринкові закони, чого багато з них не витримали. Економічну безпеку підприємствам тепер необхідно забезпечувати самостійно, а не очікувати цього від держави.

У 1988 році в Росії з’являються перші оглядові статті напряму дослідження економічної безпеки [21-с.36]. А в 1994 році зростає активність вітчизняних вчених в області дослідження економічної безпеки України та підприємств. На сучасному етапі створено вагомі наукові школи провідних вчених, які займаються дослідженнями економічної безпеки.

Пятий етап характеризується прийняттям країнами колишнього СРСР державних нормативно-правових актів з питань забезпечення національної економічної безпеки, які дозволяли формувати безпечне підприємницьке середовище.

Нова ера інтелектуальної глобальної економіки характеризується комплексною механізацією, автоматизацією, інформатизацією та елекронізацією майже всіх бізнес-процесів [26-с.8]. Але поряд з такими позитивними характеристиками, які дозволяють значно підвищити інтенсивність виробництва, сучасне світове економічне співтовариство зіткнулось зі значними проблемами, які загрожують зниженням глобальної економічної безпеки. Серед них можна виділити ключові:

§  економічне відставання країн, що розвиваються;

§  економічні проблеми країн, що переходять від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової;

§  наближення продовольчої кризи;

§  радіаційне зараження;

§  значна залежність деяких країн від імпорту традиційних енергоносіїв;

§  низький рівень використання альтернативних енергоносіїв;

§  направлення значних фінансових ресурсів на запобігання війні та багато інших.

Під міжнародною економічною безпекою розуміється така економічна взаємодія країн, яка виключала б навмисне завдання збитку економічним інтересам якоїсь країни. Дестабілізуючими факторами зниження рівня міжнародної економічної безпеки можуть бути: порушення стабільності міжнародної торгівлі; обмеження доступу деяких країн до стратегічних ресурсів шляхом їх дорожчання, або під впливом політичних факторів; навмисне створення перешкод при обміні новими актуальними технологіями; створення сприятливих умов деякими країнами для «відпливу» висококваліфікованих кадрів з інших країн та інші [27-с.29].

Відповідно до Концепції економічної безпеки України суть економічної безпеки країни визначається як «спроможність національної економіки забезпечити свій вільний незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз». Інтенсифікація інтелектуально-інноваційного розвитку України є основною передумовою досягнення нею високого рівня економічної безпеки [3-с.16].

Економічну безпеку регіонів України можна охарактеризувати такими основними дестабілізуючими факторами, як: виснаження виробничо-технічного потенціалу, погіршення екологічної обстановки, зростання безробіття, втрата продовольчої незалежності, порушення рівномірності фінансового забезпечення, о підтверджує додаток А. [17-с.38].

Згідно з додатком Б, опорою національної економіки та економічного розвитку регіонів є високорозвинені виробничі структури, які спроможні успішно досягати поставлених ринкових цілей. З метою систематизації та структурування необхідно провести поглиблений теоретичний аналіз поняття «економічна безпека підприємства».

Будь-який збиток рано чи пізно отримує оцінку в грошовому виразі, тобто може бути виділена чисто економічна складова збитку. Але слід зауважити, що розуміння збитку або прибутку як фінансової категорії не відображає реальний стан економічної безпеки підприємства через те, що вона характеризує лише поточний стан фінансової діяльності підприємства.

Підтвердженням актуальності проблеми вивчення економічної безпеки підприємств є усвідомлення цієї актуальності керівниками підприємств і створення в організаційній структурі управління підприємствами спеціальних підрозділів, для забезпечення цієї безпеки, але ці структурні підрозділи не мають розробленої і ефективно функціонуючої наукової системи оцінки рівня безпеки, теоретичної бази своєї роботи, що істотно знижує результативність таких структурних підрозділів.

Як наведено на додатку В, у цілому можна виділити декілька підходів різних авторів до визначення економічної безпеки підприємства. ЕБП визначають [17-с.72]:

1. Як захист проти економічних злочинів. Дуже часто забезпечення ЕБП зводять до протистояння, захисту від різного роду економічних злочинів (від крадіжки, шахрайства, фальсифікації, промислового шпигунства і т. д.). Виконувати аналіз комплексу цих загроз надзвичайно важливо, але обмежувати поняття економічної безпеки підприємства лише загрозами з різним рівнем деталізації не можна, особливо зважаючи на те, що це поняття є набагато ширшим та змістовним.

2. Як стан захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. Підприємство - це, в першу чергу, об'єкт економічних відносин. Власник підприємства ставить результатом діяльності підприємства досягнення поставленої ним мети, яка, як правило, носить економічний характер.

Чи виникатимуть у процесі цього досягнення які-небудь загрози, чи вестиметься з ними боротьба, як вона вестиметься - власникові, швидше за все, однаково. Боротьба із загрозами найчастіше не є метою створення і володіння підприємством, ведення ним економічної діяльності. Утім, міркування про економічну доцільність ведення боротьби з загрозами напевно викличе інтерес власника, оскільки це безпосередньо зачіпає його матеріальні інтереси, бо ведення цієї боротьби вимагає здійснення витрат, а виграш неочевидний .

3. Як стан ефективного використання ресурсів або потенціалу. Підхід, який намагається уникнути вживання поняття загрози у визначенні ЕБП, базується на економічних поняттях досягнення мети, функціонування підприємства, тобто є ресурсно-функціональним підходом [59].

Економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і для забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому [24-с.52] .

Оцінити ефективність використання ресурсів досить складно. Безумовно, ефективність використання корпоративних ресурсів у результаті як причина або як наслідок, може характеризувати ступінь ЕБП. Але ж виникає проблема визначення того, що саме відноситься до цих корпоративних ресурсів і чи розглядати їх вплив на ЕБП разом або окремо.

Не згадана можливість використання некорпоративних ресурсів забезпечення ЕБП, наприклад, державних правоохоронних органів, системи регулювання торгових та виробничих відносин. Також неможливо визначити, чи є швидкий, динамічний розвиток підприємства або навпаки, застій, стабільним функціонуванням.

Економічна безпека підприємства - це такий стан господарського суб'єкта, при якому він, при найбільш ефективному використанні корпоративних ресурсів, добивається запобігання, ослаблення або захисту від існуючих небезпек і загроз або інших непередбачених обставин і в основному забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції і господарського ризику [8-с.24].

У цьому визначенні вже з'являються два важливі моменти - критерій забезпечення безпеки - досягнення цілей бізнесу, а також враховуються чинники зовнішніх умов - конкуренція, ризик. Також зазначена і умова досягнення цілей бізнесу - ефективність використання ресурсів. Але не слід забувати про можливість визначення керівництвом заздалегідь нереальних цілей або спеціально спланованих дій, які можуть бути сприйняті як перешкода для досягнення цілей.

4. Як наявність конкурентних переваг. Підхід, прихильники якого вважають, що наявність конкурентних переваг, зумовлених відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням забезпечать йому певний рівень економічної безпеки. Але сам факт наявності переваг і потенціалу, без їх використання і реалізації, не гарантує підприємству економічної безпеки [50-с.51].

5. Як реалізація і захист економічних інтересів. Відносно більш новий підхід, що заснований на реалізації і захисті економічних інтересів підприємства визначає ЕБП як захищеність його життєво-важливих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз, тобто захист підприємства, його кадрового та інтелектуального потенціалу, інформації, технологій, капіталу і прибутку, який забезпечується системою заходів спеціального правового, економічного, організаційного, інформаційно-технічного і соціального характеру.

Безпека в початковому і в найзагальнішому сенсі слова - це стан, при якому не загрожує небезпека, є захист від небезпек. Але для підприємства бути в безпеці зовсім не означає функціонувати без небезпек. Останні існують завжди або майже завжди і в певних межах можуть навіть мати позитивне значення, вони стають однією з причин необхідної активності підприємства. Небезпеки, проблеми, труднощі не тільки неминучі в діяльності підприємства, але і деякою мірою корисні, оскільки вони також відіграють і мобілізуючу роль у цій діяльності [56-с.13].

Проблеми забезпечення безпеки на мезо-, макро- і мікрорівні досить складні і пов'язані, насамперед, з відбуваються реформами в політичній, економічній, соціальній і духовній сферах і потребують переосмислення концепцій безпеки на всіх рівнях функціонування та розвитку соціуму. До недавнього часу поняття «безпека» асоціювалося з поняттям «державна безпека», «національна безпека» або «військово-політична безпека» та належало виключно до компетенції держави. Перехід до ринкових відносин спричинив трансформаційні процеси в політичних, економічних і соціальних сферах, що призвело до загострення не лише зовнішніх, а й внутрішніх загроз, що впливають на нормальний стан системи функціонування суб'єктів господарювання [55-с.12]. При цьому функції державних структур щодо забезпечення безпеки, які отримали статус економічно самостійних господарюючих суб'єктів, значно звузилися, а підприємства, організації та установи опинилися в становищі самостійного вибору у відносинах з численними суб'єктами ринкового середовища, перед соціальними і техногенними небезпеками, кримінальними погрозами як зсередини, так і ззовні. У зв'язку з чим, перед підприємствами виникає актуальне завдання внутрішньої самооцінки і прогнозування свого стану з точки зору виконання властивих їм виробничих функцій, прийняття заходів захисту цих функцій. Іншими словами, виникає необхідність забезпечення економічної безпеки системи виробництва від різних проявів зовнішнього і внутрішнього походження, які безпосередньо впливають на потенціал підприємства, а також створення системи безпеки спрямованої на усунення, повне або часткове, виникаючих загроз і виникає проблема забезпечення власної економічної безпеки, пов'язаної з необхідністю розробки комплексу цільових заходів, спрямованих на забезпечення власної економічної безпеки не тільки в кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі.

Період становлення і розвитку ринкових відносин в Україні характеризується постійною зміною зовнішнього середовища, яка має суттєвий вплив на ефективність і стабільність функціонування підприємства, а також здатність адекватно реагувати на ці зміни за умови забезпечення достатнього рівня безпеки, що, в свою чергу, привело до загострення проблем організації економічної безпеки підприємства і, як наслідок, сприяло конкретизації сутності поняття економічна безпека, яке в сучасних умовах функціонування підприємства стало предметом серйозних наукових досліджень [47-с.147].

Проведене дослідження дозволило зробити висновок відносно багатогранності поняття «економічна безпека підприємства». Дослідники пропонують розглядати його з точки зору стану: ефективності використання ресурсів, виробничої системи, економічного розвитку, захищеності діяльності та інтересів, гармонізації останніх. Амплітуда коливань думок вчених досить висока. Авторами пропонується на основі досліджених визначень узгодити ідентифікацію поняття з градацією його рівнів.

Рівень економічної безпеки підприємства не можна оцінити певним статичним показником, оскільки він містить, як мінімум, три компоненти:

) існуючий рівень економічної безпеки підприємств (щодо ресурсного забезпечення виробничо-господарської та фінансової діяльності);

) ефективність функціонування;

) здатність до подальшого розвитку підприємства.

На нашу думку, найбільш повне визначення сутності поняття економічна безпека відповідне сучасним умовам розвитку ринкових відносин, представлено в роботах Зубика В.Б., Седегова Р.С. і Абдули А. Е., які під економічною безпекою пропонують розуміти «захищеність життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз, яка організується адміністрацією та колективом підприємства шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного та соціально-психологічного характеру ». Близьке за змістом до попереднього визначення Бендікова М.А., який пропонує ширше визначення економічної безпеки підприємства, характеризуючи його як «захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого і кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) економічних погроз, наприклад, пов'язаних з неефективною науково-промисловою політикою держави або формуванням несприятливого зовнішнього середовища, і здатність до його відтворенню ».

1.2 Методи управління економічною безпекою суб'єктів господарської діяльності

Сучасна економічна література володіє широким арсеналом методів дослідження складних економічних явищ, в тому числі економічної безпеки підприємництва. Разом з тим, враховуючи складність цієї економічної категорії, її залежність як від економічних, так і соціальних, політичних, історичних, технологічних, психологічних, релігійних та інших чинників розвитку суспільства, мета, завдання, принципи та показники безпеки підприємництва залежать від характеристики існуючої системи державного устрою, а також базуються на методичних підходах, методах та методології оцінки, які є прийнятними щодо її оцінювання.

В умовах глобалізації світової економіки значно зростає як перелік, так і рівень (за обсягами можливих втрат) ризиків економічно-господарської діяльності підприємств, що, в свою чергу, посилює проблематику забезпечення стійкості (з економічного погляду) територіальних, регіональних та національної економічної системи загалом [33-с.1639].

Згідно додатком Г, економічна наука виробила низку концептуальних моделей економічної безпеки як національних, регіональних, так і економічних систем на мікрорівні ієрархії управління.

Відомою є концепція економічної безпеки, заснована на ідеях і положеннях структурної жорсткості економічної системи, її керованості, високого рівня захищеності від зовнішніх ризиків та загроз [13-с.14]. Об’єктом економічної безпеки такої теорії є захищеність ресурсного забезпечення, виробничих потужностей, стабільність та керованість економічної системи, засновані на жорсткому контролі та регламентації дій економічних суб’єктів. Зокрема, прикладом таких концептуальних положень була система забезпечення економічної безпеки Китаю та колишнього Радянського Союзу.

Проте основним недоліком її побудови є закритість від зовнішніх ринків та міжнародної конкуренції, що об’єктивно призводить до послаблення конкурентоспроможності національних товаровиробників, зниження якості споживчих послуг всередині країни тощо.

Принципово відмінною моделлю забезпечення економічної безпеки (що, відповідно, потребує дотримання інших принципів забезпечення економічної безпеки кожного рівня ієрархії управління економікою, в тому числі, окремого суб’єкта господарської діяльності та навіть особи) є ринкова система господарювання, за якої в основу забезпечення економічної безпеки закладаються ідеї структурної, функціональної варіативності як методу забезпечення конкурентоспроможності у просторі фінансового, трудового, товарного та іншого ринкового хаосу [13-с.15].

Економічна безпека за такої моделі являє собою раціональну та обґрунтовану діалектичну єдність інноваційних, ризикових економічних дій в одних сегментах ринкових відносин і методів стабільного, технологізованого, прибуткового господарювання.

Доцільно зазначити, що в умовах переходу до ринкової системи господарювання, коли ще не забезпечено повноцінного ринкового саморегулювання економіки, не сформовано ресурсну базу економічного розвитку (що є характерним для України) прийнятним є обрання моделі нарощування потенціалу економічної безпеки країни (використовувались Німеччиною та Японією після Другої світової війни), зміст яких, як правило, зводиться до обґрунтування пріоритетів економічної політики держави в умовах обмеженості ресурсів [54-с. 18]. Окрім того, відомими є такі моделі економічної безпеки [28-с.116]:

американська, яка базується на поєднанні зовнішньої та внутрішньої економічної безпеки, реалізація якої стає можливою внаслідок належного (інколи надлишкового) фінансового забезпечення, що дозволяє фінансувати засоби та заходи захисту зон господарювання, які характеризуються підвищеним рівнем ризику, метою яких стає формування самодостатності та перспективної конкурентоспроможності;

німецька модель передбачає здійснення дій, спрямованих на усунення перешкод повноцінної ринкової конкуренції, стимулювання малого бізнесу та зайнятості і за рахунок високого рівня конкурентоспроможності критичної маси суб’єктів господарської діяльності формування високого рівня економічної безпеки регіонів та держави; водночас соціальний складник економічної безпеки гарантується державою;

європейсько-кейнсіанська модель передбачає забезпечення належного рівня економічної безпеки за рахунок значного посилення ролі державного сектора в економіці, через який забезпечується раціональний розподіл господарських ресурсів з одночасним контролем непередбачуваного впливу приватних економічних інтересів. Формування саме такої моделі безпеки видається найбільш доцільним для України в існуючих умовах соціально- економічного розвитку держави;

шведська модель базується на пріоритеті забезпечення соціального складника економічної безпеки (значної урядової ролі у цьому процесі) за рахунок соціальних виплат, регулювання відносин зайнятості, політики доходів населення та рівня життя;

японська, яка робить наголос на ефективному використанні національного менталітету і внутрішній соціальній безпеці, яка, в свою чергу, реалізується через суб’єкти підприємницької діяльності (як правило, корпорації та промислово-фінансові групи);

моделі економічної безпеки новостворених держав чи таких, які здійснюють докорінну зміну системи господарювання. Така модель формується на поєднанні заходів забезпечення економічної стабільності, керованості та «дозованого» економічного ризику у сферах господарювання, які характеризуються існуючою чи перспективною високою рентабельністю. Усвідомлення базових конфігурацій, мети, завдань та очікуваних результатів за такої економічної моделі має бути визнаним органами державного управління всіх рівнів. Причому метою державної політики за такої моделі визначимо раціональне використання обмежених господарських ресурсів, створення умов для розвитку інноваційних проектів, реалізації виробничого потенціалу з максимальною результативністю у мінімальні терміни.

Щодо підходів до оцінки рівня економічної безпеки підприємництва, то варто зазначити, що в економічній літературі містяться методичні підходи, які є схожими та взаємообумовлюваними, а також такі, що принципово різняться за способом та узагальненим показником оцінки її рівня [5-с.44].

До першої групи віднесемо ті, які більшою мірою застосовуються для оцінки рівня економічної безпеки підприємства та стосуються розрахунку показників, які характеризують рівень прибутковості, ефективності використання ресурсів, фінансової стійкості, конкурентоспроможності первинної ланки економіки. Разом з тим методичні підходи цього напряму можна екстраполювати на секторально-галузевий, а також мезо- та/чи макрорівень ієрархії управління економікою.

1.3 Економічна безпека України в умовах кризи та у глобалізованій економіці

З 90-х років українські фахівці інтенсивно розробляють проблеми національної безпеки, інформаційної безпеки, екологічної безпеки, зокрема, економічної безпеки. Економічну безпеку можна визначити як стан захищеності економіки, коли сукупність державних і суспільних гарантій забезпечує її сталий розвиток, захист пріоритетних інтересів народу, джерел його матеріального і духовного розвитку від внутрішніх і зовнішніх загроз, ризиків і небезпек [3-с.65].

Однак, сьогодні слід відзначити те, що приділяється недостатня увага проблемам економічної безпеки України, зокрема аналізу ефектів впливу зовнішньоекономічних чинників на національну безпеку, предмета та структури, визначання суб’єктів та об’єктів зовнішньоекономічної безпеки, методики оцінки критеріїв, індикаторів та граничних рівнів безпеки [19-с.123].

Більшість українських науковців присвячували свою роботу дослідженню економічної безпеки України. Зокрема це праці Шевченко О. Ю., Дегтяр І. М., Біленчук П. Д., Медвідь Ф. М., Птащенко Л. О. та інші. В цих роботах розкрита суть економічної безпеки країни, її значення для всієї економічної системи, проблеми забезпечення належної економічної безпеки. Однак, дане питання потребує й додаткових досліджень в цій галузі, зокрема в розгляді проблем та виокремленні можливих напрямків подолання їх [38-с.112].

За двадцять років існування України як незалежної держави не сталося бажаного оздоровлення соціально-економічної ситуації. Стан поточних економічних показників свідчить, що проблеми економічної безпеки загострилися у країні в цілому, а також щодо головних її складових - держави, суб'єктів господарської діяльності, людини. Отже, на сучасному етапі Україні потрібно вирішити комплекс непростих питань, найгострішими з яких є проблема економічної безпеки країни та її громадян, тому ця проблема має постійно перебувати у центрі уваги держави [38-с.114].

Головною метою економічної безпеки нашої країни є забезпечення такого економічного розвитку, при якому можливо було б створити умови для розвитку соціально - економічних інтересів громадян України, забезпечення макроекономічної стабілізації, зберігання цілісності держави, що й забезпечать її економічну незалежність. Без забезпечення економічної безпеки неможливо вирішить жодної задачі як у внутрідержавнім так і в зовнішньополітичнім плані.

Основними проблемами економічної безпеки України є [46-с.50]:

. розвиток тіньової економіки, яка охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. З кожним роком виникають нові шляхи, методи, схеми накопичення тіньового капіталу.

. тенденція зростання доларизації економіки, яка говорить про високу залежність монетарної складової економіки країни від коливання валютних курсів на світових фінансових ринках та економічної ситуації країни ЄС та США, що безперечно призводить до загрози фінансової безпеки країни.

. відсутність експертної ради, яка б оцінювала проекти з точки зору їх корисності для держави і забезпечення економічної безпеки України.

. Зростання зовнішньої та внутрішньої заборгованості держави;

. Збільшення диференціації доходів населення, приховування та вивезення значних обсягів капіталів за кордон;

. Відсутність на державному рівні розробленої концепції та системи економічної безпеки;

. Високий рівень корупції у державно-управлінській сфері;

. Відмивання «брудних» грошей;

. Залежність забезпечення України від імпорту продовольчих товарів, товарів повсякденного попиту, технологічної продукції стратегічного значення;

. Скуповування іноземними фірмами підприємств України з метою усунення їх як з зовнішніх, так і внутрішніх ринків збуту.

З метою відвернення економічної небезпеки, що загрожує державному суверенітетові України, необхідно здійснити комплекс заходів по її виходу з глибокої економічної кризи. Слід також враховувати те, що економічна безпека, як і національна повинна відігравати провідну роль в діяльності уряду.

Напрямки забезпечення належної економічної безпеки України [46-с.51]:

· Створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки;

· Здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника;

· Істотне зменшення енергомісткості і матеріаломісткості ВВП;

· Створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння;

· Пошук і освоєння родовищ нафти, газу, вугілля, золота, алмазів тощо;

· Створення достатніх запасів державних золотовалютних резервів;

· Здійснення реформи агропромислового комплексу, відродження села;

· Залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів до розвитку національної економіки;

· Проведення рішучої боротьби з «тіньовою» економікою;

· Підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту;

· Забезпечення максимальної конвертованості національної валюти, з метою зменшення тиску від доларизації економіки.

Безпосередньо дотримання даних заходів допоможе підняти рівень економічної безпеки України. Однак, потрібно не забувати про те, що державні органи влади мало обізнані з даним питанням і не усвідомлюють його значення в повній мірі. Забезпечення належної економічної безпеки - це забезпечення ефективної та стабільної національної економіки країни.

1.4 Сутність і зміст інновацій в сфері економічної безпеки підприємств

У сучасних умовах розвитку конкурентного середовища одним з основних способів вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем є використання новітніх досягнень науки і техніки. Кожне підприємство прагне до того, щоб економічне зростання було інтенсивним, тобто, щоб воно стало наслідком застосування більш досконалих факторів виробництва і технологій. Передумовою інтенсивного зростання є використання в практичній діяльності підприємств інноваційної стратегії. Технологічні інновації відіграють все більшу роль у забезпеченні сталого економічного зростання, перетворюючи діяльність з досліджень і розробок в область науки і технологій, в більш високу продуктивність праці та інші показники економічного зростання, розв’язуючи інші економічні проблеми, що стоять перед кожним підприємством [45-с.54].

Розвиток будь-якого успішного підприємства слід розглядати як постійний процес створення інновацій, як безперервний процес творчої діяльності, спрямований на створення нової продукції і послуг, технологій і матеріалів, нових організаційних форм, що володіють науково- технічною новизною і дозволяють задовольнити нові суспільні або індивідуальні потреби.

Завдання модернізації українського суспільства вимагає все більш широкого впровадження інновацій в усі сфери його життєдіяльності. Сам термін «інновація» увійшов у науку в ХIХ ст., як необхідний показник розвитку суспільства та окремих його сторін. Спочатку цей термін використовувався в антропології та етнографії при дослідженні процесів змін в культурі і протиставлявся терміну «традиція». На початку ХХ ст. поняття «нововведення» освоїли економічні науки, позначаючи їм нові комбінації з наявних елементів, що вживаються суб’єктами господарського життя і виступають як джерело підприємницького прибутку [45-с.55].

З розвитком інноваційного руху стало уточнюватися і визначення інновації. Наприклад, інноваціям, як вважають деякі дослідники, притаманні такі характеристики, як: задоволення нової потреби; високий ризик і високий ступінь невизначеності; гнучкість форм; загострення протиріч і конфліктів; наявність побічного, важко передбачуваного результату; перехід на новий рівень розвитку системи.

Одна з найважливіших умов функціонування сучасних організацій - безперервне наростання змін. Інновації виступають як засіб, що дозволяє вирішувати проблеми, що виникають в результаті безперервних змін. Причому ставка на інновації стає ультрасучасною формою бізнесу.

Нововведення в економіці впроваджуються, як правило, не після того як у споживача стихійно виникнуть нові потреби і відбудеться переорієнтація виробництва, а тоді, коли саме виробництво привчить споживача до нових потреб. Виробляти - значить комбінувати наявні в розпорядженні організації ресурси, а виробляти щось нове - означає створювати нові комбінації змін у розвитку виробництва і ринку. У 30 -х роках 20 століття Й.Шумпетер вперше використав поняття «інновація», маючи на увазі під цим зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих засобів, ринків і форм організації в промисловості. При цьому Й.Шумпетер основну роль рушійної сили економічного розвитку суспільства відводив не характеру боротьби між капіталом і пролетаріатом ( за Марксом К.), а впровадженням нововведень в господарство держави [45-с.56].

На данний час багато науковців досліджували і досліджують питання інновацій в економічній безпеці. Серед них такі, як С.В. Валдайцев, Л. Волдачек, В.П. Воробйов, П.Н. Завлін, С.Д. Ільєнкова, А.К., Казанцев, Г.Д. Ковальов, Е.І., Мединський, Н.Н. Молчанов, А.І. Муравйов, В.В. Р.А. Фатхутдінов, М. Хучек, І.Ансофф, Р.Гріффін, Дж.Мурхед, С.Роббінс та ін. У ході досліджень з’ясувалося, що джерелом прибутку може стати не тільки зміна цін і економія на поточних витратах, але й радикальне оновлення і зміна випуску продукції. Можливість забезпечення конкурентоспроможності організації за рахунок зміни ціни або зниження витрат завжди короткочасна і носить граничний характер. Інноваційний підхід виявляється більш кращим, оскільки процес пошуку, накопичення та перетворення наукового знання у фізичну реальність, по суті, безмежний [45-с.57].

У сучасних умовах інновацій найважливішим елементом є підвищення ефективності діяльності різних організацій. Впровадження наукових досягнень і винаходів в організацію забезпечує постійне оновлення і поліпшення випуску неї продукції (послуг), застосовуваних технологій. Важливо відзначити, що на сьогоднішній день в економічній літературі не існує єдиного розуміння сутності інновацій. При цьому в науковій літературі представлено значну кількість різних визначень терміну «інновація» та деяких інших основних понять з інноваційної діяльності. Розглянемо декілька з них.

Інновація (нововведення ) - кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

Інновація (нововведення, інноваційний продукт) - результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового продукту, послуги та технології та нової організаційно - економічної форми, що володіє явними якісними перевагами при використанні в проектуванні, виробництві, збуті, споживанні та утилізації продуктів, що забезпечує додаткову в порівнянні з попереднім продуктом або організаційно - економічною формою економічну ( економія витрат або додатковий прибуток ) та громадську вигоду.

Природно, що таке різноманіття визначень створює тільки плутанину в поняттях, так як немає єдиної прийнятої позиції, єдиної точки зору. І це стає більш важливо і актуально, що на сьогоднішній день продовжує існувати проблема відсутності офіційної загальноприйнятої термінології в галузі інноваційної діяльності. Саме тому, інтерес до цієї проблеми не слабшає і сьогодні, так як існує, з одного боку, велика практична і теоретична значимість і актуальність дослідження даного питання, а з іншого боку, значна невизначеність і плутанина в поняттях. Огляд економічної літератури показав, що в залежності від об’єкта і предмета свого дослідження різні економісти розглядають інновацію по-різному . І в загальному вигляді можна виділити чотири основних напрямки в дослідженнях залежно від того, що складає сутність інновацій [45-с.58]:

• зміна ( Ф. Валента , Л. Волдачек , Ю.В. Яковець та ін )

• кінцевий результат ( М.М. Молчанов , Л.М. Гохберг , Л.І. Уткін , С.Ю. Глазьєв , Д.В. Соколов , В.Н. Архангельський , Р.А. Фатхутдінов , В.Н. Гунин , А.Б. Крутик , С.Д. Ільєнкова , Г.С. Гамідов , Г.Д. Ковальов , тощо);

• прогрес ( В.Н. Лапін , Б. Твисс , Б. Санто , С.В. Валдайцев , Ф.Ф. Бездуд -ний , Г.А. Смирнова , А.Б. Титов , В.П. Воробйов та ін . ) ;

• сукупність заходів ( Ф. Ніксон ) .

Варто визнати, що, незважаючи на виділені чотири групи позицій по розгляду інновацій, на теперішній час суперечка між вченими та економістами продовжується, більшою мірою, тільки між двома групами - другій і третій . Так, сьогодні в багатьох вітчизняних, перекладних і оригінальних наукових роботах терміном « інновація » позначається одночасно і процес створення і впровадження чогось нового, і його конкретний результат, що призводить до плутанини понять. Але для ефективного управління інноваційною діяльністю необхідне ретельне і більш детальне вивчення інновацій.

Велику роль у впровадженні інновацій в середовище економічної безпеки відіграють інвестиції, тобто фінансові ресурси.

За результатами численних досліджень, проведених в США, економічна віддача інвестицій в інновації перевищує окупність в будь-яких інших сферах застосування фінансових ресурсів і знаходиться на рівні 35 - 50%. Впровадження інновацій у господарське життя організації природно вимагає вкладення фінансових коштів в їх розробку та освоєння . При цьому встановлена ​​емпірична залежність - чим більший прибуток від нововведення розраховує одержати в майбутньому організація, тим до більших витрат вона повинна бути готова в сьогоденні. Проте, для організації проблема вибору об’єкта фінансових вкладень не вичерпується граничною сумою інвестицій. Дослідження показали, що найбільшою ефективністю володіють вкладення в інновації, де організація має можливість отримувати монопольний надприбуток.

З проведеного дослідження випливає, що інновації являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, що грає ключову роль в реалізації структурних зрушень в економіці. Тобто, інновації відіграють величезну роль в економічній безпеці в теперішньому часі.

Висновки до розділу І

Ґрунтуючись на загальних засадах економічної теорії і дослідивши наукові джерела, було проведено аналіз сучасних наукових підходів до поняття «економічна безпека підприємства», що дозволило дійти висновку про недоопрацьованість наведених визначень у розрізі не врахування ними перманентного розвитку підприємства у процесі господарювання.

Під економічною безпекою підприємств розуміємо такий стан підприємства, за якого забезпечується найбільш ефективне використання всіх видів ресурсів (матеріально-технічних, фінансових, людських, інформаційних тощо) суб’єкта господарювання, який знаходиться у стані перманентного розвитку, для уникнення, послаблення чи локалізації загроз і створення умов для стійкого і стабільного функціонування підприємства, його високої конкурентоспроможності, незалежності й автономії в поточному і майбутньому періодах, що є результатом цілеспрямованого комплексу заходів, зокрема забезпечення оптимальності й ефективності організаційної структури, правового захисту діяльності, захисту інформаційного середовища, комерційної таємниці, безпеки персоналу, капіталу, майна і комерційних інтересів.

Під системою економічної безпеки підприємства розуміють комплекс організаційно-управлінських, технологічних, технічних, профілактичних і маркетингових заходів, спрямованих на кількісну й якісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз.

На думку українських вчених, концепція формування і подальшого функціонування системи економічної безпеки підприємства базується на розумінні авторами сутності економічної безпеки підприємства.

Концепцією системи управління економічною безпекою підприємства передбачається, що керівництво підприємства повинне сформувати систему його пріоритетних інтересів, виявити інтереси взаємодіючих з ним суб'єктів господарювання й обрати такі форми і способи погодження цих інтересів, щоб результати взаємодії підприємства з цими суб'єктами забезпечили його прибуткову роботу.

Необхідно підкреслити, що під час розробки концепції економічної безпеки або управління економічною безпекою визначальним у ній є саме спосіб захисту інтересів будь-якого економічного об'єкта, будь-то держава, підприємство, галузь, фірма або сама людина. При цьому «спосіб» треба розуміти широко, а не зводити до конкретних механізмів. У даному випадку під способом розуміємо систему поглядів або навіть філософію, яка лежить в основі цих механізмів. Концепція повинна сфокусувати в собі таку мету і завдання забезпечення безпеки, шляхи і методи їх досягнення, які б не тільки відповідали сучасному стану економічної науки, але й узгоджувалися б із загальносвітовими тенденціями розвитку науки і суспільних відносин

Узагальнюючи результати аналізу пропонованих вченими підходів до визначення сутності економічної безпеки підприємства і в сучасних умовах, враховуючи, що підприємство є системою, що функціонує в просторі і часі, економічна безпека підприємства - стан соціально-економічної системи підприємства, при якому забезпечується досягнення поставлених як короткострокових, так і довгострокових цілей в умовах об'єктивно існуючої системи зовнішніх і внутрішніх загроз, шляхом реалізації комплексу заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного та соціально-психологічного характеру, ефективність фінансування якого, має допустимий на розглянутому підприємстві рівень.

Отже, проведений аналіз дозволяє стверджувати: в Україні не вдалося створити національну економічну систему, яка б забезпечувала прогресивний розвиток держави, її незалежність у формуванні й здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, у будові громадського суспільства, яке б відповідало сучасним світовим стандартам.

Кризові тенденції, що характеризують розвиток економіки України, зумовили визначення внутрішніх загроз для економічної безпеки України як таких, що набагато перевищують небезпеку зовнішніх і можуть призвести до дезінтеграції України, до загальнонаціональних техногенних та екологічних катастроф, соціального вибуху або істотного обмеження можливостей керівництва держави щодо вирішення внутрішніх проблем і дій на міжнародній арені. Необхідно правильно вибирати заходи та методи необхідні при усуненні проблем економічної безпеки та забезпеченні її ефективного розвитку для країни.

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження механізмів управління системи економічної безпеки суб’єкта господарської діяльності: Групи компаній «Глобино»

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства «Глобино»

Історія Глобинського м'ясокомбінату бере свій початок з 1998 року. За дванадцять років м'ясокомбінат пройшов повний етап еволюції виробництва - від невеликого забійного цеху до масштабного м'ясопереробного підприємства, який в даний час виробляє більше 70 тонн м'ясної продукції на добу.

Виробничі цехи м'ясокомбінату оснащені обладнанням відомих австрійських компаній - Matimex і Schaller. Є й ексклюзивне обладнання - наприклад, італійська лінія Travaglini, на якій проводиться сиров'ялена салямі в благородної цвілі. На підприємстві діють власні цехи: холодильний і вакуумної упаковки, також забійний цех, потужність якого становить 150 голів свиней на годину. До кінця року планується також запустити лінію охолоджених м'ясних напівфабрикатів потужністю 50 тонн на добу.

Гордість заводу - дві власних атестованих лабораторії: виробнича і бактеріологічна. Щоб мати сировинну базу, яка відповідала б міжнародним стандартам якості, в 2005 році було прийнято рішення про створення власного виробництва свинини. Так з'явилося друге за значимістю підприємство ДК «Глобино» Глобинський свинокомплекс. В даний час свинокомплекс нараховує 3600 свиноматок. До кінця року планується вивести його на повну потужність - 4500 свиноматок, що дасть можливість отримувати щомісяця 8000 - 8500 свиней з відгодівлі.

Підприємство має статус племінного репродуктора по породі «Ландрас». Всі тварини утримуються в умовах, згідно зі світовими стандартами, з повним дотриманням технічних нормативів та екологічних вимог. При вирощуванні поголів'я використовують натуральні корми вітчизняних виробників, що складаються з кукурудзи, ячменю, пшениці, сої. Сучасна технологія дозволяє контролювати процес годівлі свиноматок в період поросності: корпуси обладнані станціями автоматичного годування, підключеними до комп'ютера, що дозволяє бачити оператору кількість з'їденого корму кожної свинкою в режимі реального часу. Також ці станції дозволяють автоматично маркувати і селектировать тварин. У планах компанії на найближчі п'ять років вийти на поголів'я в 20 тис. свиноматок, що дозволятиме вирощувати до 420 тис. голів на рік. Для здійснення задуманого підписаний проект фінансування за участю структури Світового банку IFC. Загальна вартість проекту $ 100 млн.

На сьогоднішній день асортиментний ряд компанії «Глобинський м'ясокомбінат» включає понад 400 найменувань продукції, що дозволяє варіювати асортимент в залежності від споживчих уподобань. Ковбаси виробляються як у відповідності з ГОСТами («Докторська», «Молочна», «Любительська», «Московська», «Сервелат», сосиски «Молочні», «Дитячі»), так і за ТУ, розробленим технологами підприємства.

Основнi види продукцiї ТОВ "Глобинський м'ясокомбiнат":

) Готовi м'яснi вироби

) М'ясо свинина

) М'ясо птицi

) М'ясо яловичина

)Ковбаснi вироби із печінки

) Варенi ковбаси,

) сосиски

) Ковбаси напiвкопченi

) Ковбаси варено-копченi,

) сирокопченi Ковбаси

) копчені, запеченi напiвфабрикати

) Зельц

) Iншi ковбаснi вироби.

Найбільша кількість випущеної продукції припадає на варені ковбаси - 30% і сосиски - 19%, виробництво напівкопчених і варено-копчених ковбас становить 19%, сирокопчених і сиров'ялених ковбас - 9%, м'ясних делікатесів - 12%, виробництво нефондових виробів - 10%, напівфабрикатів - 1%. Важливим моментом стратегії компанії є мета збільшити частку підприємства на національному ринку за рахунок продуктів, представлених в цінових сегментах вище середнього. Продукцію сегмента нижче середнього «Глобинський м'ясокомбінат» не випускає, тому що спочатку ставка була зроблена на бездоганність якості сировини і, відповідно, самих ковбас. Практика показала правильність цього - досить ризикованого - кроки: ТМ «Глобино» не раз завойовувала найвищі нагороди на найпрестижніших конкурсах.

Унікальність «Глобино» визначається взаємозв'язком кожного з підрозділів, які разом утворюють повний замкнутий цикл виробництва - від вирощування сировини до кінцевого споживача. Даний цикл дозволяє контролювати всі кроки випуску і реалізації продукції.

Власний збут дає багато переваг, компанія «Глобино» одна з перших організувала подібну систему збуту - найкоротший логістичний ланцюжок, що сполучає виробника зі споживачем без перевалочних баз. Продукція ТМ «Глобино» поширюється по Україні через власну дистриб'юторську мережу, що включає 24 області та АР Крим. В системі продажів задіяно близько 500 чоловік. Дана схема є додатковою гарантією якості продукції.

Вимогливий підхід керівництва компанії до роботи дозволив всього лише за 16 років створити Групу компаній «Глобино». У вертикально інтегровану структуру групи компаній «Глобино» на сьогоднішній день входять підприємства, які забезпечують замкнутий виробничий цикл від будівництва об’єктів до виробництва і продажу готової продукції:

• ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» - провідне підприємство групи, випускає більше 400 найменувань готової продукції.

• ВАТ «Глобинський маслозавод» - сучасне підприємство з власною сировинною базою, яке переробляє до 150 тонн молока на добу.

• ВАТ НВП «Глобинський свинокомплекс» - підприємство групи, яке має найвищу динаміку розвитку і не має аналогів в Україні.

• Торговий дім «Глобино» - забезпечує продаж продукції ТМ «Глобино» на всій території України і за її межами.

• ТОВ «Проектно-будівельне об’єднання «Дніпро» - здійснює будівництво і реконструкцію промислових об’єктів групи.

• Тренінговий центр - здійснює підготовку менеджерів середньої та вищої ланки.

Збільшення та модернізація виробничих потужностей у поєднанні з ефективним менеджментом забезпечують сталий розвиток і вже вивели корпорацію в лідери вітчизняного продовольчого ринку. Постійно розширюючи асортимент продукції під ТМ «Глобино», група компаній також укрупнює і масштаби своєї діяльності, засвоюючи зарубіжні ринки.

Продукція «Глобинського м’ясокомбінату» і «Глобинського маслозаводу» отримала визнання споживачів і професіоналів галузі, завоювала більше 30 медалей і дипломів, які підтверджують її бездоганну якість - головний пріоритет групи компаній.

«Глобино» - це молода група динамічно розвинутих підприємств, серед яких м'ясокомбінат є провідним підрозділом. У цій групі він лідирує по реалізації загальної частки виробленої продукції, є найбільшим за чисельністю робочого колективу. Тільки за останні три роки комбінат в 3 рази наростив обсяги продажів своєї продукції.

На підприємстві працює близько 2,5 тис. співробітників. Про те, що умови праці справді задовольняють людей, свідчить і той факт, що практично всі спеціалісти, які приходять сюди на стажування, залишаються тут працювати. Завдяки комплексу на Глобинщині появилися робочі місця. Автобуси безкоштовно возять працівників з усього району за 30-50 км. Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб) 2638 : чисельнiсть за сумiцництвом 1, чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб): 78.

Факти змiни розмiру фонду оплати працi, його збiльшення або зменшення вiдносно попереднього року: фонд оплати працi порiвняно з попереднiм роком не змiнився, у зв'язку фiнансово-економiчною кризою у країнi та свiтi. Кадрова програма емiтента, спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї працiвникiв операцiйним потребам емiтента: Емiтент постiйно пiдвищує рiвень квалiфiкацiї працiвникiв за рахунок навчання на вiдповiдних семiнарах та курсах, крiм того працiвники емiтента постiйно вiдвiдують спецiалiзованi виставки з метою вивчення останнiх досягнень у галузi медицини.

Основними видами діяльності емітента є виробництво м'яса та м'ясопродуктів, а також подальша їх реалізація. Компанія має широкий продуктовий ряд; при цьому, все велику частку в реалізації займає продукція верхнього цінового діапазону (ковбасні вироби різного ступеня копченості).

У 2013 році Емітентом вироблено і реалізовано більше 32 тис. тонн м'ясної продукції, в т.ч. 24,46 тис. тонн ковбасних виробів. Емітент має можливість збільшити обсяг виробництва за рахунок дозавантаження виробничих потужностей, що, за наявності сировинної бази, налагодженої системи збуту та контролі якості, дозволяє розраховувати на зміцнення ринкової позиції.

Проаналізувавши дані додатка Д, можна зробити наступні висновки щодо фінансових показників ТОВ «ГЛОБИНО». У 2013 році обсяг чистих активів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» збільшився на 16% (до 807500000. грн.) В першу чергу, за рахунок розширення виробничої бази (залишкової вартості основних засобів) і зростання масштабів діяльності. Протягом останнього року здійснено придбання автотранспорту, а також проведено ремонт і введення в експлуатацію устаткування цеху напівфабрикатів, що призвело до збільшення обсягу і питомої ваги необоротних активів. Частина необоротних активів виступає в якості забезпечення за зобов'язаннями емітента та інших компаній Групи.

Оборотні активи складаються переважно з запасів (м'ясо та м'ясопродукти, будівельні матеріали, запчастини та інші матеріали), готової продукції, товарних залишків, грошових коштів, а також незавершеного виробництва та дебіторської заборгованості.

Основними дебіторами ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» є найбільші національні роздрібні мережі (яким надаються короткострокові товарні кредити), а також пов'язані компанії. Якість товарної дебіторської заборгованості високе, а налагоджена система збуту дозволяє емітенту мінімізувати ризик накопичення неліквідних товарних залишків. У той же час, на думку агентства, компанії галузі чутливі до державної політики в агропромисловому комплексі.

Власний капітал (22% пасивів Емітента станом на 01.01.2014 р) на 81% складається з нерозподіленого прибутку, а його обсяг в 2013 році збільшився на 25,7 млн. грн. На початку 2014 значення коефіцієнта фінансової стійкості склало 0,27.

Основним джерелом поповнення капіталу залишається поточна діяльність компанії (прибуток), в той час, як розмір статутного фонду залишається незмінним (5795000. грн.). Порівняно невеликий об'єм не грошової складової (переоцінка необоротних активів) у капіталі, в цілому позитивно характеризує якість власних коштів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат». Основний обсяг позикового фінансування притягнутий на довгостроковій основі; взаєморозрахунки всередині Групи дозволяють активно використовувати середньострокові товарні кредити.

Банківські кредити, включаючи позики від міжнародних фінансових організацій (залучені на розвиток матеріально-технічної бази та поповнення обігових коштів), структуровані за термінами погашення та валют. Основна частина такого фінансування залучена під заставу основних коштів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» та пов'язаних компаній, товарів в обороті, а також майнових прав на надходження виручки за контрактами. На початок 2014 частка кредитів в іноземній валюті склала 38%, що в цілому відповідає рівню початку 2013 року. Прострочена заборгованість за банківськими позиками відсутня.

Емітент обслуговує власні облігації відповідно до умов їх розміщення. За станом на 01.01.2014 р в обігу перебували іменні процентні облігації серії «В» (номінальний обсяг емісії - 100 млн. грн .; балансова заборгованість - 4980000. грн.). Раніше (у грудні 2012 року) ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» своєчасно погашено облігації серії «А», випущені в 2007 році (номінальний обсяг випуску - 50 млн. грн.). Згідно даними емітента, облігації серії «В» розміщені на суму 15 млн. грн. Основний обсяг товарних кредитів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» сформований кредиторською заборгованістю перед основними постачальниками сировини. Короткострокова товарна кредиторська заборгованість на початок 2014 формувала більше 40% валюти балансу емітента, що пов'язано з перерозподілом грошових потоків усередині Групи (інструмент оперативної циркуляції грошових ресурсів). В цілому, якість ресурсної бази ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» залишається високим.

ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» генерує істотний обсяг операційного доходу, який зокрема використовується як джерело фінансування капітальних інвестицій. У той же час, значний обсяг інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази здійснюється за рахунок позикових ресурсів, чим пояснюється від'ємне значення чистого робочого капіталу. Обсяг чистого прибутку Компанії за 2013 склав 31,2 млн. грн .; обсяг операційної та валового прибутку склала 60,7 млн. грн. і 323 600 000. грн. відповідно. Незважаючи на скорочення операційного прибутку (порівняно 2012 роком) і значний обсяг необоротних активів, показники ефективності діяльності підтримуються на прийнятному рівні (ROA01.01.14 = 4,1%2, ROЕ01.01.14 = 19,4%). При цьому тиск на фінансовий результат ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» продовжують надавати значні фінансові витрати й інвестиційні витрати на розвиток.

Зміна структури зобов'язань зробило істотний вплив на рівень боргового навантаження. У 2013 році чистий борг емітента скоротився на 60%; співвідношення чистого боргу до EBITDA за станом на 01.01.2014 р склало 1,31; чистого боргу до FFO - 1,30 (станом на 01.01.2013 р значення показників становили 3,22 і 3,19 відповідно). Заборгованість за позиками є в основному довгострокової та достатньо структурована в розрізі кінцевих термінів погашення.

На початку 2014 сукупний власний капітал Групи склав 791 900 000 грн., а його 33% зростання в 2013 році був пов'язаний з позитивним фінансовим результатом. Дещо змінилася за останній рік структура залучених коштів, хоча такі зміни не мали суттєвого впливу на показники ліквідності. У порівнянні 2012 роком, виручка Групи в минулому році збільшилася на 7,1% - до 1,53 млрд. грн .; обсяг валового прибутку в зазначеному періоді збільшився на 22,4% і становить 588 700 000. грн. Чистий прибуток за підсумками 2013 склала 205,3 млн. Грн., що майже на 60 млн. грн. перевищує показник минулого року. Компаніями Групи протягом періоду діяльності реалізовано ряд проектів, в т.ч. проекти з освоєння ринку сирого м'яса і ринку напівфабрикатів, для реалізації яких було залучено фінансування від міжнародних фінансових організацій (IFС і EBRD). В аналізованому періоді Група продовжувала нарощувати власну сировинну базу, виробничі та логістичні потужності, що дозволяє утримувати лідерські позиції на ринку виробників м'яса та м'ясних виробів країни.

Для фінансування проектів із модернізації виробництва у кінці 2007 року ТОВ «Глобинський м’ясо-комбінат» випустив і розмістив облігаційну позику в сумі 50 млн. гривень терміном на 5 років. Згідно з умовами випуску облігацій інвестори мали право щорічно достроково пред’являти облігації до погашення. На початку фінансової кризи у грудні 2008 року більшість власників облігацій - комерційні банки - скористалися цим правом. ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат» виконав свої зобов’язання з дострокового викупу випущених облігацій, на цей час близько 80% облігацій знаходяться в його власності.

ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат» пропонує інвесторам розмістити кошти в облігаціях ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат». За 1 квартал 2009 року підприємства групи «Глобино» отримали понад 21 млн. гривень чистого прибутку, рентабельність бізнесу дозволяє виплачувати за облігаціями не менше 26% річних.

Рейтингове агентство «IBI-Rating» повідомляє про визначення кредитних рейтингів ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» та іменних відсоткових (незабезпечених) облігацій серії «А» на рівні uaА з прогнозом рейтингу «стабільний». Позичальник або окремий борговий інструмент з рейтингом uaA характеризується високою кредитоспроможністю порівняно з іншими українськими позичальниками або борговими інструментами. Рівень кредитоспроможності чутливий до впливу несприятливих комерційних, фінансових та економічних умов. Прогноз кредитного рейтингу «стабільний» означає, що зміна кредитного рейтингу протягом року є малоймовірним. Довгостроковий кредитний рейтинг позичальника (РЗ) відображає динамічне нарощування ринкових позицій ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», при стабільному попиті на продукцію м'ясопереробної промисловості. За підсумками 2011 року ринкова частка ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» з виробництва ковбасних виробів склала 8,8%, проти 5,6% 2009 Цьому сприяв розвиток власної регіональної мережі збуту, а також нарощування обсягів виробництва.

За результатами розміщення випуску облігацій Глобинського м'ясокомбінату, що завершився 15 жовтня, емітент зміг залучити всього трохи більше 15 млн грн із запланованих 100 млн грн. Розміщення почалося в грудні 2012 року. Процентні ставки за паперами з першого по четвертий купонний період цього п'ятирічного випуску становлять 19,5%, наступних періодів - 20%.

У січні-червні 2012 року ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат» отримав чистий прибуток у розмірі 6,44 млн. грн., що на 36,9% більше показника за аналогічний період 2011 року.

Чистий дохід підприємства в першому півріччі збільшився на 27% - до 559,1 млн. грн. За вказаний період валовий прибуток Глобинського м’ясокомбінату склав 138,88 млн. грн., тобто на 39,8% більше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Операційний прибуток збільшився в 2,3 рази - майже до 32 млн. грн.

У другому кварталі цього року чистий прибуток ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат» збільшився в 2,3 рази у порівнянні з аналогічним періодом минулого року - до 5,24 млн. грн. Чистий дохід підприємства за квітень-червень зріс на 18,8% - до 300,65 млн. грн.

Показатели 01.01.2013 01.01.2014

Основнi покупцi продукцiї:

ü  Сiльпо- ТОВ,

ü  Таврiя-В ТОВ,

ü  Таврiя плюс ПП,

ü  ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРI УКРАЇНА"

ü  ТОВ Ашан Україна

ü  Гiпермаркет Фоззi-В

ü  Фоззi-Сiч ТОВ

ü  Фоззi-Фуд ТОВ,

ü  Фоззi-Юг ЗАТ,

ü  ФОЗЗI ЗАТ,

ü  Фоззi Ост ТОВ,

ü  Фора ТОВ.

На даний час Товариство має плани щодо розширення та реконструкцiї iснуючих основних засобiв, що дасть змогу освоїти виробництво нових видiв продукцiї та покращити якiсть продукцiї, що випускає пiдприємство.

2.2 Основні складові системи економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»

економічний безпека управління інноваційний

За сучасних умов господарювання промислові підприємства України опинилися в умовах, коли необхідно самостійно забезпечувати виробничу діяльність, стійкий розвиток і адекватно реагувати на зовнішні впливи, які заважають реалізувати економічні інтереси та використати конкурентні переваги для рівноцінної конкурентної боротьби. За таких обставин важливою умовою підвищення ефективності та стійкого розвитку суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин є формування системи управління економічною безпекою промислових підприємств [43-с.14].

На сьогодні в загальнодержавному розумінні відсутній чіткий механізм управління економічною безпекою як промислових підприємств, так і комерційних організацій. Існує велика кількість різноманітних програм і концепцій, які розроблено та впроваджено на великих промислових підприємствах, але всі вони мають внутрішній характер і не є системними у використанні. Крім того, необхідність розробки ефективної системи управління економічною безпекою промислових підприємств підкреслюється й тим, що значна кількість промислових підприємств опинилися в кризовому чи близькому до нього стані, доведені до банкрутства та ліквідації. Отже проблема формування системи управління економічною безпекою підприємства є актуальною та потребує відповідних досліджень [37-с.635].

Проте, незважаючи на вагомий внесок учених, у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі все ще не вирішеними залишаються практичні аспекти економічної безпеки підприємств.

Необхідність формування системи управління економічною безпекою промислових підприємств зумовлена наступними чинниками: постійна взаємодія промислових підприємств з факторами зовнішнього середовища як основного джерела загроз, що можуть спричиняти дестабілізуючий вплив на їх діяльність; наявність слабких місць у діяльності промислових підприємств і можливість розробки заходів щодо їх своєчасного усунення; управління економічною безпекою є головним резервом оптимізації основних виробничих процесів виготовлення промислової продукції; вимоги ринкової економіки до забезпечення економічної безпеки як фактору сталого розвитку підприємств та забезпечення їх конкурентоспроможності [16-с.231].

Під системою економічної безпеки ми розуміємо систему управління економічною безпекою як комплекс організаційно-управлінських, технологічних, технічних, профілактичних і маркетингових заходів, спрямованих на кількісну й якісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз [6-с.89].

Головною метою системи управління економічною безпекою ТОВ «ГЛОБИНО» є попередження кризових ситуації та їх мінімізація. До основних завдань системи економічної безпеки цього підприємства належать:

захист законних прав і інтересів підприємства і його співробітників;

збір, аналіз, оцінка даних і прогнозування розвитку обстановки;

вивчення партнерів, клієнтів, конкурентів, кандидатів на роботу;

виявлення, попередження і припинення можливої протиправної та іншої негативної діяльності співробітників підприємства на шкоду його безпеці;

забезпечення збереження матеріальних цінностей і відомостей;

отримання необхідної інформації для розроблення найбільш оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності компанії тощо.

Основні принципи, на яких ґрунтується система управління економічною безпекою ТОВ «ГЛОБИНО» є [2-с.117]:

принцип розвитку - передбачає необхідність ураховувати швидкі зміни, що відбуваються у навколишньому оточенні, здатність системи до розвитку, розширення та змін у структурі;

принцип адаптивності - виражається у здібностях системи управління прилаштовуватися до змін зовнішнього та внутрішнього оточення підприємства з метою уникнення загроз;

принцип єдності - передбачає те, що всі дії підрозділів служби економічної безпеки підприємства повинні бути узгодженими та скоординованими;

принцип компетентності - передбачає, що питаннями забезпечення економічної безпеки займаються висококваліфіковані кадри;

принцип економічної доцільності - полягає в тому, що витрати на проведення заходів з забезпечення безпеки повинні бути економічно обґрунтованими;

принцип оперативності - швидка реакція системи на зміни у навколишньому оточенні, використання тільки актуальної інформації;

принцип комплексності передбачає нейтралізацію шкідливих факторів на всі функціональні складові економічної безпеки;

принцип законності - передбачає функціонування системи управління економічною безпекою згідно з вимогами чинного законодавства;

принцип безперервності - система повинна постійно захищати інтереси підприємства в умовах невизначеності та ризику. Дотримання цих принципів сприятиме підвищенню ефективності роботи системи управління економічною безпекою

Основними об’єктами її захисту є: продукція підприємства, персонал, комерційні таємниці та внутрішня інформація, інтелектуальна власність, фінансові ресурси, основні оборотні та виробничі фонди, нематеріальні активи, репутація підприємства.

Суб’єкти системи управління економічною безпекою можна поділити на внутрішні (працівники підприємства) та зовнішні (держава та її інститути, банки, конкуренти, посередники, споживачі, постачальники) [7-с.345].

До зовнішніх загроз і чинників належать: протиправна діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і фізичних осіб, що займаються

промисловим шпигунством або шахрайством, неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різну провину співробітників підприємства, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з представників правоохоронних органів і органів контролю [1-с.74]. До внутрішніх загроз і чинників належать дії пасивності (у тому числі умисні і ненавмисні) співробітників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути нанесення економічного збитку компанії, витік або втрата інформаційних ресурсів (у тому числі відомостей, що становлять комерційну таємницю), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаємостосунках з реальними і потенційними партнерами, конфліктних ситуацій з конкурентами, правоохоронними органами і органами контролю тощо.

Кількісний і якісний аналіз наведених вище загроз дозволяє зробити висновок про те, що надійний захист економіки будь-якого підприємства можливий лише при комплексному і системному підході до його організації [18-с.128].

Враховуючи спектр можливих загроз економічної безпеки організації, захисту підлягають всі види ресурсів, що залучаються для досягнення економічної і соціальної мети організації. Виділяють такі напрями:

         фізичну безпеку об'єктів підприємницької діяльності: будівель, споруд, машин, механізмів, товарних запасів, сировини, фінансових ресурсів;

         інформаційну безпеку, захист інформаційних мереж, ресурсів, програмних засобів, а також об'єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів, включаючи майнові інтереси учасників підприємницької діяльності;

         юридичну безпеку, під якою розуміється компетентне оформлення порядку і умов здійснення діяльності;

         безпеку персоналу, техніку безпеки, особисту безпеку підприємця, топ-менеджменту, безпеку ділових відносин.

До основних елементів системи безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» належать:

) захист комерційної таємниці і конфіденційної інформації;

) комп'ютерна безпека;

) внутрішня безпека;

) безпека будівель і споруд;

) фізична безпека;

) технічна безпека;

) безпека зв'язку;

) безпека перевезень вантажів і осіб;

) екологічна безпека;

) конкурентна розвідка тощо.

Методика побудови системи економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» охоплює такі етапи:

− вивчення специфіки бізнесу підприємства, сегмента, який воно займає на ринку, штатного розпису, а також знайомство з персоналом;

− аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства та вивчення інформації про кризові ситуації, їхні причини і шляхи врегулювання;

− аудит наявних засобів із забезпечення безпеки й аналіз їх відповідності виявленим загрозам;

− моделювання нової системи економічної безпеки підприємства: розроблення плану усунення виявлених під час аудиту недоліків; підготовка

пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки (у т.ч. створення служби безпеки на підприємстві, якщо такої не існувало, чи системи безпеки на її базі, визначення механізмів її забезпечення та розроблення організаційної структури управління системою), розрахунок усіх видів необхідних ресурсів; планування щомісячних витрат на забезпечення функціонування системи економічної безпеки (бюджет);

− затвердження керівництвом моделі нової системи та бюджету на її утримання;

− формування нової системи економічної безпеки;

− оцінка ефективності сформованої системи, а також її удосконалення.

Основне значення системи економічної безпеки полягає в тому, що вона повинна мати попереджувальний характер, а основними критеріями оцінки її надійності та ефективності є [29-с.232]:

− забезпечення стабільної роботи підприємства, збереження і примноження фінансів і матеріальних цінностей;

− попередження кризових ситуацій, у тому числі різних надзвичайних подій, пов'язаних з діяльністю «зовнішніх» або «внутрішніх супротивників».

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але й під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс вирішуваних при цьому цільових завдань має істотну відмінність [40-с.11].

У режимі стійкого функціонування ТОВ «ГЛОБИНО» при вирішенні завдань економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збуту продукції, на запобіганні матеріальному чи фінансовому збитку, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних тощо. У кризові періоди розвитку найбільшу небезпеку для підприємства становить руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково-технічного і кадрового) як головного чинника життєдіяльності підприємства, його можливостей.

Можливими факторами ризику, якi негативно можуть вплинути на господарську дiяльнiсть пiдприємства, є наступнi:

змiна кон’юнктури ринку;

полiтичнi фактори; погiршення загальної економiчної ситуацiї в Українi;

змiна податкової полiтики; форс-мажорнi обставини.

Крiм того, на господарську дiяльнiсть емiтента можуть негативно вплинути змiни в законодавствi України, якi стосуються збiльшення податкового тиску на бiзнес, а також законодавчi обмеження, щодо свободи пiдприємницької дiяльностi. Падiння попиту на свою продукцiю пiдприємство не прогнозує, оскiльки протягом останнiх рокiв спостерiгається тенденцiя до попиту [44-с.16].

2.3 Організація та механізми управління системою економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»

Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб’єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином [48-с.44]. Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкуренто стійкість і економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників.

Визначимо складові механізму забезпечення економічної безпеки підприємства. Механізм забезпечення повинен формуватися через систему управління фінансовими відносинами шляхом використання певних принципів, фінансових важелів, інструментів, фінансових методів, правового й інформаційного забезпечення, за допомогою фінансових досліджень, які дозволяють досягти основні цілі підприємства [51-с.179].

Розглянемо основні складові механізму забезпечення економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»

По-перше, вони формуються зважаючи на його фінансові інтереси:

зростання ринкової вартості підприємства;

максимізація прибутку;

достатність основного і оборотного капіталу;

наявність необхідного обсягу інвестиційних ресурсів;

оптимізація відрахувань до бюджету та ін.

По-друге, вони враховують принципи управління економічною безпекою підприємства:

первинність господарського законодавства;

застосування програмно-цільового управління;

обов’язкове визначення сукупності власних фінансових інтересів підприємства у складі його місії;

інтегрованість підсистеми управління економічною безпекою підприємства із загальною системою фінансового менеджменту;

взаємна матеріальна відповідальність персоналу і керівництва за стан економічної безпеки підприємства;

наявність зворотного зв’язку;

мінімізація витрат на забезпечення економічної безпеки підприємства.

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні [49-с.14]:

) Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

) Організаційні засоби. Створення спеціалізованих орг-структурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп’ютерах.

) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх ціленапрямлено та з високою віддачею.

) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення економічної безпеки підприємства.

) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки.

) Інтелектуальні засоби. Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів [52-с.17]:етап. Виділення фінансових коштів.етап. Формування кадрових і організаційних засобів.етап. Розробка системи правових засобів.етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи [53-с.121]. Наведемо стислий перелік цих методів

. технічні - спостереження, контроль, ідентифікація;

. інформаційні - складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;

. фінансові - матеріальне стимулювання працівників, имеющих що мають досягнення в забезпеченні економічної безпеки підприємства;

. правові - судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;

. кадрові - підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;

. інтелектуальні - патентування, ноу-хау тощо.

Управління економічною безпекою ТОВ «ГЛОБИНО» формує у своїй структурі два напрямки стратегій. Перший напрямок стратегій створює і визначає цілі та напрямки для розширення підприємства і збільшення реалізації його товарів. Для її реалізації потрібно оцінити власні ресурси і розробляти методику їх примноження. Другий напрямок стратегій формує методи та прийоми для вивчення стратегій держави, конкурентних підприємств, які спрямовані протидіяти розвитку і розширенню підприємства. Для її реалізації підприємство створює систему, яка оцінює і розпізнає ступінь загрози від зовнішнього оточення підприємства до внутрішньої ситуації на ньому. До методів захисту потрібно віднести і контрзаходи, які б інтенсивно знімали загрози і забезпечували б позитивний результат.

Крім основних в механізмі управління економічною системою можуть включатися допоміжні стратегії для успішного виконання цієї політики [57-с.25]. Їх впроваджують для прийняття більш вагомих рішень, спрямованих для забезпечення чи зберігання певного рівня безпеки функціонування підприємства.

Механізм управління системи економічної безпеки традиційно поділив стратегії на такі типи [60]:

.        Орієнтовані щоб запобігти всіх можливих загроз і небезпек на предмет безпеки.

.        Спрямовані для усунення присутніх та для попередження виникнення можливих небезпек.

.        Націлені на компенсацію нанесеного збитку підприємству.

Для перших і других типів стратегій характерне створення діяльності, в результаті якої сформувалася дія проти загроз і небезпек. Для третього властивий збиток, але він відшкодовується діями, які побудовані у схемі відповідної стратегії.

На додатку Е розглянуто послідовність дій механізму управління системи економічної безпеки.

Перший етап формує в собі мету, яка визначає ступінь небезпек у підприємстві. Другий етап проводить факторний аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів. Третій етап виводиться якісна і кількісна оцінка економічної безпеки. Четвертий, п’ятий, шостий етапи являють собою ідентифікацію, побудову класифікації, оцінювання і класифікація небезпек. Варто зазначити, що індивідуальна розробка заходів проти загроз та конкретна ідентифікація їх певного підприємства призводить до зниження ступеня вірогідності їх існування. Сьомий етап передбачає розробку системи заходів з мінімальними втратами від загроз для підприємства. Важлива відповідальність покладається на особу, яка приймає управлінські рішення. Адже вона повинна визначити сукупність методів, щоб уникнути втрат для забезпечення економічної безпеки підприємства. Восьмий етап формує в собі прогнозування рівня системи економічної безпеки з врахування прийнятої системи заходів. Дев’ятий етап приводить скореговані розробленою системою заходів у діяльність підприємства з врахування зовнішнього і внутрішнього впливу

Завершення цього етапу відбудеться тільки після досягнення результату. Десятий етап проводить оцінку результатів. В ньому підводяться підсумки за конкретний період діяльності підприємства в умовах небезпек і загроз.

На сучасному етапі розвитку економіки України все більшу актуальність здобуває захист інтересів підприємства від протиправної діяльності корумпованих представників контролюючих і правоохоронних органів [58-с.3]. У зв'язку із цим, даний напрям роботи багатьма начальниками служб економічної безпеки підприємств виділяється як окремий елемент системи економічної безпеки.

Особливістю й, одночасно, складністю при побудові системи економічної безпеки є той факт, що її дієвість практично повністю залежить від людського чинника [50-с.53]. Навіть при наявності на підприємстві професійно підготовленого начальника служби економічної безпеки, сучасних технічні засобів, менеджмент підприємства не отримає бажаних результатів доти, поки у колективі кожний співробітник не усвідомить важливість і необхідність упроваджуваних заходів економічної безпеки.

Для того, щоб підприємство почало подальший розвиток необхідно крім коштів на функціонування виділити кошти на поточне забезпечення його економічної безпеки. Як тільки починаються процеси розвитку, небезпека постійно наростає у зв’язку зі стрімкішим рухом та розхитуванням системи. Підприємство розвивається, у результаті чого отримує більший прибуток, але необхідно й більш значні кошти на розширене відтворення та забезпечення належного рівня економічної безпеки [22-с.315]. Такі обставини обумовлені ще й тим, що в процесі свого розвитку підприємство займе ринкову нішу, або її частину підприємств-конкурентів, що уже є значною небезпекою.

Якщо ж підприємство здатне крім коштів на функціонування та забезпечення поточного рівня економічної безпеки виділити кошти ще й на потенційне забезпечення економічної безпеки, то це вважається найвищим рівнем забезпеченості економічної безпеки та дозволить йому не лише безпечно розвиватись, а й формувати здатності забезпечення його економічної безпеки в майбутньому.

Для всіх цих рівнів забезпечення економічної безпеки кожне підприємство здійснює структурування та комбінування елементів системи економічної безпеки індивідуально. При чому не на всіх підприємствах є всі виділені елементи системи економічної безпеки.

Перманентна інтенсифікація факторів, що загрожують економічній безпеці підприємства й обумовлюють його депресивний розвиток, порушує питання про створення системи моніторингу економічної безпеки підприємства з метою завчасного попередження небезпеки, що загрожує, і вживання необхідних заходів захисту й протидії.

Основні етапи постійного моніторингу рівня економічної безпеки на ТОВ «ГЛОБИНО» є:

діагностика допустимих меж відхилень у процесах функціонування та розвитку підприємства;

виявлення деструктивних тенденцій і процесів, які призводять до зниження рівня економічної безпеки підприємства;

визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу загрозливих факторів на процеси функціонування та розвитку підприємства;

прогнозування наслідків дії загрозливих факторів як на процеси функціонування, так і на процеси розвитку підприємства;

системно-аналітичне вивчення сформованої ситуації й тенденцій її розвитку.

Моніторинг економічної безпеки повинен бути результатом взаємодії всіх зацікавлених служб підприємства [11-с.263]. При здійсненні моніторингу повинен діяти принцип безперервності спостереження за станом об'єкта моніторингу з урахуванням фактичного стану й тенденцій розвитку його потенціалу, а також загального розвитку економіки, політичної обстановки й дії інших загальносистемних факторів.

Для постійного проведення моніторингу економічної безпеки підприємства необхідне відповідне методичне, організаційне, інформаційне та технічне забезпечення.

В умовах посттрансформаційних змін економіки підвищеної динамічності організаційні питання забезпечення та підтримання належного рівня економічної безпеки підприємства набувають особливого значення.Як наведено на додатку Ж, на підприємствах може бути створено управління (департамент, служба, відділ) економічної безпеки, діяльністю якої управляє її керівник, який, в свою чергу, підпорядковується директору підприємства . Це особлива умова, щоб не було проміжних ланок управління та не порушувалась при передачі цими ланками конфіденційність інформації [8-с.75].

Головні функції, які виконує служба економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»:

) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що є комерційною таємницею підприємства;

) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць підприємства;

) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей, які становлять комерційну таємницю;

) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці;

) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі діяльності та екстремальних ситуацій;

) створення і організація такого режиму безпеки всіх видів діяльності, які б виключали зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва підприємств з іншими партнерами;

) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів підприємства;

) оцінювання маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Перелік конкретних завдань і функцій визначається залежно від виду об'єкта, його структури, специфіки його діяльності і може мати й інші функції та завдання. Для кожного об'єкта охорони вони визначаються окремо.

Іншим сценарієм організації роботи щодо забезпечення економічної безпеки на підприємстві буде створення робочої групи спеціалістів, які крім своїх основних функцій займаються забезпеченням економічної безпеки підприємства. Такий організаційний сценарій може бути регламентований внутрішніми документами.

Частіше за все підприємства роблять акцент лише на силовій складовій економічної безпеки, що значно обмежує підприємство в забезпеченні зниження небезпек [15-с.97].

У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служби безпеки підприємств, відокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань [23-с. 51]. Основні об'єкти безпеки:

·        персонал - керівні працівники, персонал, який володіє інформацією, яка є комерційною таємницею;

·        матеріальні цінності та фінансові кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи);

·        інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

·        засоби та системи комп'ютеризації діяльності підприємства (організації);

·        технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки підприємства постійно має бути готовою до подолання кризової ситуації, що може постати у зв'язку із зіткненням інтересів бізнесу та злочинного світу [31-с.44].

Найчастіше основні питання забезпечення економічної безпеки на вітчизняних підприємствах виконуються автоматично без змін в організаційній структурі та не реграментуються документально. Якщо підприємство функціонує, то уже найнижчий рівень економічної безпеки досягнуто. Питання економічної безпеки розпочинаються при створенні підприємства. Якщо продумано вид діяльності та запропоновано покупцям таку продукцію або послуги, які користуються хоч найменшим попитом - це означає, що підприємство уже подбало про свою економічну безпеку [35-с.26]. Рівень економічної безпеки підприємства знаходиться в особливо вразливому стані, коли на ньому проходять процеси активного розвитку, так як система значно розхитується та може потрапити або на найвищий рівень її забезпечення, або він значно знизиться. Таке потенційне зниження може бути викликане рейдерським захопленням підприємства, його поглинанням, перехопленням клієнтів конкурентами і т. д.

Оскільки питання економічної безпеки підприємства на відміну від економічної безпеки комерційного банку не мають суворої регламентації, тому виконуються за ініціативою різних управлінських структур, виходячи з накопиченого аналітичного досвіду роботи управлінського персоналу та інтуїтивного досвіду економічного самозбереження [36-с.44]. Коли система економічної безпеки підприємства саморозвивається та функціонує автоматично, то необхідно виділити частину функцій забезпечення економічної безпеки в роботі кожного основного відділу підприємства.

Організаційні форми економічної безпеки підприємства визначаються складом апарату і технічним рівнем управління безпекою. Удосконалення методів аналітичної та силової роботи щодо забезпеченя економічної безпеки підприємства вимагає розвитку аналітичних функцій всіх служб підприємств.

Питання економічної безпеки входять в обов'язок не тільки працівників економічних служб, а й технічних відділів (головного механіка, енергетика, технолога та ін.). Економічні служби підприємства планують господарську діяльність, здійснюють постачання і реалізацію продукції, організовують працю, фінансову роботу, облік і контроль господарської діяльності [25-с.199].

Найбільш комплексно досліджувати поставлену проблему і знайти найбільш оптимальний варіант її рішення можливо тільки при загальних зусиллях спільної роботи економістів, техніків, технологів, керівників різних виробничих служб, що володіють різноманітними знаннями стосовно досліджуваного питання.

Внутрішній аналіз економічної безпеки підприємств здійснюється працівниками підприємств, а зовнішній - маркетинговими службами та службами економічної розвідки підприємства. Аналітичні відділи підприємства повинні здійснювати як зовнішній, так і внутрішній аналіз його економічної безпеки в комплексі.

Організаційна діяльність на ТОВ «ГЛОБИНО» передбачає створення структури, що здійснює аналіз стану економічної безпеки підприємства та розробку мір по забезпеченню економічної безпеки на підприємстві в цілому. Орган, який повинен в оперативному режимі проводити моніторинг економічної безпеки, оперативно реагувати на зміну ситуації, регулярно готувати документи для ухвалення рішень по тих або інших проблемах і контролювати їх виконання, - це служба економічної безпеки підприємства.

Функціонування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства відбувається шляхом здійснення певних дій над її об’єктами. Серед цих об’єктів: прибуток, джерела та обсяги фінансових ресурсів, структура капіталу, структура грошових потоків, структура активів, інвестиції, фінансові ризики, система фінансових інновацій, тощо. Функції суб’єкта економічної безпеки підприємства в залежності від розміру останнього можуть бути покладені як на певний структурний підрозділ так і на окремого працівника.

У цей час значна увага приділяється такому напряму в сфері забезпечення економічної безпеки, як економічна розвідка (або конкурентна розвідка, ділова розвідка, бізнес-розвідка), що займається збором і обробкою інформації з відкритих джерел, причому з абсолютно легальних позицій.

Один з фахівців у цій області, Баяндін Н. І. визначає конкурентну розвідку таким чином: «Конкурентною розвідкою називається діяльність недержавної організації по добуванню відомостей про наявні й потенційні погрози її існуванню й інтересам за умови дотримання існуючих правових норм» [34-с.26].

До основних завдань конкурентної розвідки, яка здійснюється в інтересах забезпечення економічної безпеки підприємства, можна віднести: оцінку потенційних клієнтів і партнерів; пошук ринкових ніш; вивчення конкурентів; підбір кадрів; систематизація інформаційних ресурсів, що є в наявності і пошук нових.

Діями фінансових, банківських, статистичних і міністерських органів, клієнтів, бізнес-партнерів, конкурентів надається об’єктивна оцінка правильності обраної стратегії забезпечення економічної безпеки підприємства. Якщо зовнішні структури виявляють ініціативу співпрацювати з підприємством, це означає, що воно забезпечує достатній рівень економічної безпеки.

Планово-економічний відділ (відділ економічного аналізу, аналітичний відділ) здійснює складання плану аналітичної роботи щодо економічної безпеки і контроль за його виконанням, методичне забезпечення внутрішнього та зовнішнього аналізу економічної безпеки, займається організацією й узагальненням результатів комплексного аналізу безпеки підприємства і його підрозділів, проводить дослідження можливостей потенційного забезпечення економічної безпеки в майбутньому, розробляє заходи щодо ефективної витрати ресурсів на поточне та потенційне забезпечення економічної безпеки.

Виробничий відділ аналізує випуск продукції основними цехами в натуральному вираженні, виконання плану випуску продукції за обсягом та асортиментом, ритмічність виробництва, підвищення якості продукції, упровадження нової техніки і технологій, комплексної механізації й автоматизації виробництва, роботу устаткування, витрати матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплексність випуску продукції, розробляє заходи щодо скорочення трудомісткості виготовлення продукції, вирішує питання технічної й організаційної підготовки виробництва тощо.

У розрізі економічної безпеки підприємства виробничий відділ повинен інтегрувати аналіз виробництва та маркетинговий аналіз, щоб дослідити доцільність випуску продукції в намічених розмірах та не допустити затоварювання готовою продукцією.

Технічні відділи головного механіка й енергетика аналізують безпечність стану експлуатації машин і устаткування, виконання планів-графіків ремонту і модернізації устаткування, якість і собівартість ремонтів, повноту використання устаткування і виробничих потужностей, раціональність споживання енергоресурсів. Підвищення рівня економічної безпеки підприємства такі відділи можуть забезпечити при наданні конкретних рекомендацій щодо впровадження енергозберігаючих технологій та нових більш ощадних технологічних процесів.

Відділ технічного контролю аналізує екологічну, токсичну або продовольчу безпечність сировини і готової продукції, брак і пов'язані з ним утрати, рекламації покупців. Відділ забезпечить підвищення рівня економічної безпеки підприємства у випадку розробки комплексу заходів щодо зменшення браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни.

Відділ постачання контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання плану постачань за обсягом, номенклатурою, термінами, якістю, станом і збереженістю складських запасів, дотримання норм відпустки матеріалів, транспортно-заготівельні витрати, фактичну вартість матеріальних ресурсів, що здобуваються. Такий контроль є непрямим контролем надійності контрагентів, тобто інтерфейсної складової економічної безпеки підприємства.

Відділ збуту аналізує виконання договірних зобов'язань і планів постачань продукції споживачам за обсягом, якістю, термінами, номенклатурою, аналізує виконання плану реалізації продукції і витрат на неї, контролює дотримання норм складських запасів і збереженість готової продукції, вивчає ринок збуту і раціональність господарських зв'язків. При цьому економічна безпека підприємства прямо пропорційно залежить від своєчасності розрахунків за відвантажену продукції. Несвоєчасність розрахунків призводить до підвищення ризиків утрати частини реальної вартості продукції через інтенсифікацію інфляційних процесів.

Відділ праці і заробітної плати аналізує рівень організації праці, чисельність персоналу за всіма категоріями і професіями підприємства і його структурних підрозділів, рівень використання робочого часу, витрати фонду заробітної плати, аналізує ефективність форм і систем оплати і стимулювання праці, рівень продуктивності праці. Від рівня матеріального та морального стимулювання працівників залежить рівень економічної безпеки підприємства. При зниженні такого рівня працівник може продати конфіденційну інформацію конкурентам, розкрити комерційну таємницю, працівник не зацікавлений в підвищенні обсягів реалізації продукції.

Бухгалтерія та фінансовий відділ аналізує виконання кошторисів загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут, кошторису витрат на виробництво, собівартість реалізованої продукції, виконання плану прибутку і його використання, проводить аналіз бухгалтерського балансу, фінансового стану, витрати оборотних коштів і спеціальних фондів, контролює фінансовий стан і платоспроможність підприємства. Зовнішні контрагенти оцінюють рівень економічної безпеки підприємства, в першу чергу, своїми діями. Основною передумовою надання такої непрямої оцінки є фінансова звітність підприємства, яку розробляє бухгалтерія. Важливість роботи цього відділу важко переоцінити, зважаючи на те, що від нього залежить імідж, репутація підприємства, високий рівень яких можна досягнути лише при забезпеченні належного рівня економічної безпеки підприємства.

Загроза зниження рівня економічної безпеки підприємства, викликана зовнішнім активним втручанням в його роботу, проявляється у такому [39-с.24]:

) конкуренти можуть захопити частку ринку, яка належить підприємству з причин модернізації продукції, зниження ціни, упровадження енергоощадних технологій, зниження транспортних витрат конкурентами;

) клієнти можуть відмовитись розрахуватись за відвантажену продукції з причин відсутності коштів, браку продукції;

) фінансові установи можуть відмовитись надавати кредити підприємству з причин зниження рівня його фінансової репутації, розголошення працівниками підприємства конфіденційної інформації;

) міністерства можуть не надати фінансової допомоги підприємству або не надати державне замовлення на продукцію підприємства;

) бізнес-партнери можуть розкрити фінансову таємницю підприємства конкурентам, несвоєчасно здійснити поставки своєї продукції, здійснити підробку важливих документів, займатись шантажем, здійснити рейдерське захоплення підприємства у випадку відчуття ними зниження рівня економічної безпеки підприємства;

) органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення щодо закриття підприємства з причин не виплати місцевих податків, архітектурної невідповідності місцезнаходження та загального вигляду будівлі підприємства, порушення екологічної обстановки в регіоні;

) зовнішні силові структури можуть здійснити силовий напад на підприємство або на окремих його працівників.

Комплексність забезпечення економічної безпеки підприємства та постійне зростання її рівня, недопущення неправомірного втручання зовнішніх структур у роботу підприємства можливі лише за умови спільної інтегрованої, злагодженої, оперативної роботи всіх підрозділів підприємства.

Комплексна система економічної безпеки підприємства - це комплекс взаємозв’язаних заходів організаційно-правового характеру, що здійснюються спеціальними органами, службами, підрозділами суб’єкта господарювання, спрямованих на захист життєво важливих інтересів особистості, підприємства і держави від протиправних дій з боку реальних або потенційних фізичних або юридичних осіб, що можуть призвести до істотних економічних утрат та забезпечення економічного зростання в майбутньому [30-с.52].

Основними групами заходів, які здійснюються керівництвом підприємства в процесі управління економічною безпекою, є так [42-с.36] такі:

а) кадрові - система заходів для усунення ризиків у зв’язку з володінням певною частиною персоналу інформацією, що може розцінюватися як комерційна таємниця, недостатнім кваліфікаційно-освітнім рівнем працівників, помилками та зловживаннями (управління кадровими ризиками, вдосконалення кадрових технологій);

б) інформаційно-аналітичні - система заходів, що проводяться з метою прийняття ефективних та дієвих управлінських рішень, що стосуються стратегії і тактики розвитку підприємства; прийняття превентивних заходів і попередження реальних та можливих загроз економічній безпеці;

в) фінансово-економічні - система заходів, до яких належать: забезпечення економічної ефективності господарської діяльності суб’єкта господарювання; забезпечення фінансової стабільності та фінансової незалежності; забезпечення високої конкурентоспроможності продукції, товарів та послуг на основі ефективного менеджменту те маркетингу фірми тощо;

г) правові - дії, спрямовані на відслідковування нових законодавчих актів, що приймаються у сфері економічної безпеки, та активне застосування усіх законів та підзаконних актів України у боротьбі за інтереси конкретного суб’єкта господарювання;

д) техніко-технологічні - заходи, спрямовані на досягнення відповідного рівня освоєння виробничої потужності, інноваційну політику підприємства, своєчасне оновлення основних виробничих фондів тощо;

е) ресурсні - система заходів, що проводяться з метою забезпечення виробництва основними ресурсами: фінансовими, матеріальними, трудовими та ін.

Як свідчить досвід зарубіжних компаній, з метою зміцнення рівня економічної безпеки підприємства доцільно створювати відповідні спеціалізовані служби.

Основними критеріями оцінки ефективності та надійності сформованої системи є [61]:

сталий розвиток, збереження і примноження матеріальних цінностей підприємства, високий рівень конкурентоспроможності продукції;

використання інноваційних технологій у виробничій діяльності;

недоторканість комерційної інформації і всіх ресурсів;

своєчасне попередження кризових ситуацій і нейтралізація негативних чинників, що впливають на діяльність підприємства.

Висновки до розділу: отже, схема заходів в управлінні системою економічної безпеки, яка, підвищивши ефективність функціонування виробництва, забезпечить високий рівень підприємства на ринку, під впливом внутрішнього і зовнішнього середовища сприятиме позитивному досягненню запланованих цілей в умовах невизначеності та загроз. Система механізму управління економічною безпекою зображує великий спектр послідовних дій і методів, котрі допоможуть швидко зорієнтуватися в усіх можливих ситуаціях і дадуть змогу нейтралізувати будь-які загрози та небезпеки.

Висновки до розділу ІІ

На закінчення необхідно відзначити, що забезпечення економічної безпеки підприємства - постійний процес, спрямований на реалізацію стратегії з метою запобігання можливих збитків та досягнення максимального рівня економічної безпеки в даний момент часу і майбутньому. Таким чином, економічна безпека підприємства, його незалежність і недопущення скочування в зону критичного ризику можуть бути забезпечені, якщо будуть розроблені відповідні функціональні стратегії, побудована чітка логічна схема своєчасного виявлення і ліквідації можливих небезпек і загроз підприємницького ризику.

Під економічною безпекою треба розумі і й такий стан соціально-технічної системи підприємства, котрий дає змогу уникнути зовнішніх загроз і протистояти внутрішнім чинникам дезорганізації за допомогою наявних ресурсів, підприємницьких здібностей менеджерів, а також структурної організації та зв'язків менеджменту, Зауважимо, шо традиційно термін уживався в юридичній практиці для позначення системи прав зі збереження ресурсів і результатів їх продуктивного використання. Однак з економічного погляду таке трактування поняття, на нашу думку, не є вичерпним, а сам механізм збереження не входить до системи управління підприємством (що зумовлено історичним досвідом ведення бізнесу на постсоціалістичному просторі).

Таким чином, економічна безпека ТОВ «ГЛОБИНО» та система, яка повинна підтримувати цю безпеку, в кожному конкретному випадку мають суто індивідуальні риси. Формування власної системи економічної безпеки вимагає розуміння суті цього процесу, факторів, що визначають її специфіку в каж-дом конкретному випадку, існуючих прийомів і методів захисту економічних інте-ресов, способів їх адаптації до конкретної ситуації. А для цього необхідні знання в цій далеко не простий, але необхідної для нашого часу сфері. Отже, неможливо повністю захистити діяльність підприємства від негативного впливу зовнішнього і внутрішнього середовища в силу того, що підприємство здійснює свою діяльність у цьому середовищі і поза її його діяльність неможлива, але можна створити дієву систему, що спирається на ряд принципів і алгоритмів.

Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення управління системою економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності

.1 Стратегічні та інноваційні напрями удосконалення системи управління економічною безпекою підприємства

Управління забезпеченням економічної безпеки промислового підприємства - це безперервний процес забезпечення на промисловому підприємстві, що знаходиться в певному зовнішньому середовищі, стабільності його функціонування, фінансової рівноваги і регулярного отримання прибутку, а також можливості виконання поставлених цілей і завдань, здатності його до подальшого розвитку і вдосконалення на різних стадіях життєвого циклу підприємства і в процесі зміни конкурентних ринкових стратегій.

Дане визначення розглядає процес управління забезпеченням економічної безпеки підприємства як безперервний, що враховує зміну стану підприємства і вплив на нього зовнішнього оточення. Нерозривно пов'язаною з вирішенням проблеми управління забезпеченням економічної безпеки промислових підприємств є оцінка її рівня. Зазначена оцінка повинна бути відправною точкою в розробці та коригуванні заходів щодо підвищення рівня забезпечення економічної безпеки на промисловому підприємстві і в той же час показником результативності цих заходів. Вона проводиться шляхом вибору і аналізу відносних значень різних показників забезпечення економічної безпеки за певними її складовими, що відображає стан економічної безпеки підприємства з урахуванням змін стадій життєвого циклу підприємства і зміни його конкурентних ринкових стратегій [32-с.18].

Динамічні зміни економічної безпеки підприємства багато в чому залежать від стадії життєвого циклу, на якому воно знаходиться. На стадії створення підприємства основними загрози щодо забезпечення економічної безпеки виступають загрози від неправильного позиціонування підприємства на ринку і від помилок при створенні продукту. Вони можуть виявитися катастрофічними для підприємства, яке створюється. На цій стадії життєвого циклу підприємства виникає гостра необхідність у дотриманні комерційної таємниці.

Стадія зростання підприємства - найбільш небезпечна стадія з точки зору забезпечення економічної безпеки підприємства, тому що позиція підприємства ще не стабільна і піддається впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. Тому з точки зору забезпечення економічної безпеки підприємства на цій стадії рекомендується найбільшу увагу приділяти питанням розширення виробництва та вдосконалення менеджменту.

На стадії зрілості підприємство вже захопило необхідну частку ринку і основна його мета - утримання завойованих позицій. Основними інструментами забезпечення високого рівня економічної безпеки є маркетинг, розробка нових продуктів, застосування нових технологій, а також удосконалення існуючих способів виробництва.

Стадія спаду підприємства характеризується низьким рівнем забезпечення економічної безпеки. Найбільша увагу тут повинна приділятися фінансовим питанням і збереженню ефективних напрямів діяльності, які повинні служити основою для виходу підприємства з кризи або створення нових виробництв [32-с.19].

Крім урахування життєвої стадії підприємства надзвичайно важливо розробити стратегічне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, яке б інтегрувало в собі досягнутий рівень економічної безпеки підприємства та його здатності до забезпечення економічної безпеки в майбутньому. Згідно з додатком З, ми бачимо як забезпечити систему економічної безпеки підприємства відповідно до досягнутого рівня розвитку.

Квадранти 1, 2, 3 характеризуються стратегіями формування системи економічної безпеки підприємства, зважаючи на те, що при позиціонуванні підприємства в цих квадрантах воно може лише протистояти загрозам, які виникають. Поки що не розроблено стратегічних або тактичних заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства. Перший квадрант може характеризуватись стратегією формування системи економічної безпеки підприємства при затоварюванні готовою продукцією. Така ситуація пов’язана з тим, що підприємство стабільно та безперервно випускає продукцію без проведення маркетингових досліджень, отже, існує значна небезпека затоварювання готовою продукцією складів до моменту сформованості та дієвості системи його економічної безпеки.

На другому квадранті спостерігається стратегія формування системи економічної безпеки підприємства в умовах залучення короткострових кредитів. Нестійкий фінансовий стан традиційно вважається тоді, коли підприємство може покрити свої запаси та витрати за допомогою власних та довгострокових і короткострокових позикових джерел. Короткострокові кредити вважаються найбільш ризикованими джерелами покриття витрат підприємства, тому що термін виплати за ними є досить незначним.

Третій квадрант є індикатором стратегії формування системи економічної безпеки підприємства в умовах жорсткої економії ресурсів. Для того, щоб протистояти неочікуваним загрозам, без розробленої на той час системи економічної безпеки підприємства ефективність використання ресурсів може полягати лише в їх значній економії.

Основною відмінністю блоку квадрантів 4, 5, 6 є те, що в них удосконалюється уже сформована система економічної безпеки підприємства. На цих етапах можна стверджувати про ефективне тактичне управління економічною безпекою підприємства. Четвертий квадрант характеризується стратегією удосконалення системи економічної безпеки підприємства в умовах зміни пріоритетів діяльності підприємства. Така стратегія пояснюється тим, що підприємство вдало адаптується до змін зовнішнього середовища, але не за рахунок випуску основного виду продукції. Адаптація може здійснюватись за рахунок ефективної фінансової діяльності або модернізації продукції.

На п’ятому квадранті пропонується стратегія удосконалення системи економічної безпеки підприємства в умовах залучення довгострокових кредитів. Пріоритети цієї стратегії пояснюються тим, що нормальний тип фінансової стійкості підприємства характеризується покриттям його витрат власними засобами та довгостроковими джерелами. В цьому випадку підприємство може краще адаптуватись до змін зовнішнього середовища та протистояти загрозам при залученні позикових коштів на довший період, термін виплати яких настане протягом більш тривалого періоду.

Шостий квадрант передбачає стратегію удосконалення системи економічної безпеки підприємства при зміні головного постачальника. Зміна постачальника дозволить підприємству більш гнучко адаптуватись до змін зовнішнього середовища, тим самим удосконалити уже сформовану систему його економічної безпеки.

Стратегії в квадрантах з 7 по 9 характеризуються необхідністю постійного моніторингу роботи сформованої системи економічної безпеки підприємства, так як вони пов’язані, в першу чергу, зі стрімким його розвитком. При потраплянні підприємства до сьомого квадранта необхідно запроваджувати стратегію постійного моніторингу роботи сформованої системи економічної безпеки підприємства в умовах випуску нової продукції. У восьмому квадранті формується стратегія перманентного посиленого моніторингу роботи системи економічної безпеки підприємства в умовах інвестування на розширене відтворення. Ефективно використовувати ресурси при наявності здібностей до розвитку можливо при умові запровадження нової технології, що і характеризує дев’ятий квадрант.

Найвищі рівні стратегічного забезпечення економічної безпеки підприємства пов’язані з інноваціями. Підприємство не може зберегти лідерства та свої конкурентні переваги без оновлення, так як воно є системою вищої структурної організації. Оновлення сьогодні рівнозначно стратегії. У сучасному розумінні, інновації - це основна умова оновлення підприємства -12-с.346].

Під корпоративною інноваційною системою (КІС) розуміється сукупність промислових і фінансових елементів (підсистем, інститутів), що входять до корпорації, видів діяльності, а також ієрархію і зв'язки між ними, які формують і реалізують інноваційні процеси [9-с.112].

Інноваційні зміни повинні проходити у всіх без винятку бізнес-процесах підприємства. Побудова КІС на підприємстві передбачається на основі аналізу існуючих бізнес-процесів і моделювання нових. Бізнес-процес створення інновацій - це процес перетворення наукового знання в інновацію, який можна представити як послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту.

Найбільш значущим з практичної точки зору є виділення етапів побудови корпоративної інноваційної системи:

) зміни на будь-якому підприємстві слід починати з детального поглибленого аналізу існуючого стану;

) подання зібраної вихідної інформації з метою виявлення сильних і слабких сторін діяльності підприємства, оцінки ефективності його функціонування, опису існуючих бізнес-процесів на підприємстві і виявлення інноваційного потенціалу підприємства, який характеризується, як сукупність різних ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності;

) розробка функціональної моделі бізнес-процесів відповідно з ієрархією цілей і виявленим потенціалом інноваційного розвитку, розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи управління підприємством;

) розробка плану реорганізації виробничої та організаційної структури підприємства і системи мотивації персоналу.

3.2 Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства, як шлях підвищення її ефективності

Від якості інформаційно-аналітичного забезпечення прямо залежить якість управління економічною безпекою підприємства. Інформаційно-аналітичне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства повинне включати такі підсистеми: інформації, систем показників, індикаторів та методів оцінки та аналізу економічної безпеки підприємства.

Найбільш значуща властивість інформації - це здатність викликати зміни. Неодмінною умовою виживання в умовах ринку й збереження конкурентоспроможності є адаптація до мінливих потреб ринку та забезпечення економічної безпеки підприємства. Практично цінність інформації прямо пропорційна тій ролі, яку вона відіграє в прийнятті управлінських рішень. Цінність інформації визначається тим, як суб’єкт зможе розпоряджатися нею. Інформація, покликана забезпечити прийняття рішень, вносить істотний вклад у прийняття управлінського рішення. Вона стає фактором виробництва й подібно праці, матеріалам і капіталу дозволяє створювати додану вартість, тому інформація є критерієм забезпечення економічної безпеки підприємства.

Відповідно до розробленої концепції управління економічною безпекою підприємства в частині структурування її рівнів сформовано системи показників для оцінки передумов досягнення певного та поточного рівня економічної безпеки підприємства. Виділення саме таких систем обґрунтовується доцільністю проведення оцінки та аналізу не тільки досягнутого рівня економічної безпеки підприємства, а й його нарощування (або виснаження) потенціалу, тобто оцінки накопичення підприємством здатностей до формування високого рівня в майбутньому.

Основними причинами депресивного розвитку державної науково-промислової політики є технологічна відсталість суб'єктів господарювання, низький рівень науково-дослідних конструкторських розробок, переви їщення нормативів фізичного зносу основних засобів. Такі глобальні проблеми призводять до зниження конкурентоспроможності продукції підприємства, та, як наслідок, до зниження рівня їх економічної безпеки [9-с.118]. Менеджмент вітчизняних промислових підприємств в основному вважає, що держава повинна їм забезпечити належний рівень економічної безпеки, але без значних зусиль самих підприємств у цьому напрямі сучасний рівень може знизитися ще більше, в результаті чого лідируючі позиції на світових ринках займуть товаровиробники інших країн. Одним із ключових компонентів економічної безпеки підприємства є її техніко-технологічна складова. Функціонування промислового підприємства значною мірою визначається надійністю підсистеми техніко-технологічної безпеки, тому дослідження згаданих проблем є важливим та актуальним.

Усі без виключення системи, в тому числі і підприємства, розвиваються циклічно. Урахування попередніх, поточних та прогнозних циклічних коливань результативного показника економічної безпеки підприємства дозволить своєчасно ввести технологічні та технічні інновації, підвищити кваліфікацію персоналу, підвищити якість продукції, яка випускається, розрахувати необхідну для ринку кількість продукції, що дозволить підприємству підготуватись до етапу спаду. Інформація про сезонні коливання результативного показника дозволить запровадити стратегію диверсифікації для підвищення рівня економічної безпеки підприємства саме протягом його непродуктивних сезоні.

У будь-якому процесі, або явищі є випадкова складова, врахування якої в загальній тенденції функціонування або розвитку підприємства дозволить йому динамічно та з високим ступенем гнучкості адаптуватись до змін зовнішнього середовища, що надзвичайно важливо при дослідженні процесів економічної безпеки підприємства. Усі наведені складові можливо виділити на основі побудови мультиплікативної моделі декомпозиції динамічного ряду результативного показника економічної безпеки підприємства.

Проблеми, що стосуються інформаційно-аналітичного забезпечення економічно безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» умовно також можна поділити на дві групи: загальні (притаманні будь-якому інформаційно-аналітичному забезпеченню) та специфічні (обумовлені унікальністю такої категорії як економічна безпека підприємства).

До загальних проблем відносяться: організаційно-технічні, нормативно-правові, науково-методичні, кадрові, фінансові. Вони обумовлені впровадженням інформаційно-аналітичного забезпечення.

У промисловому комплексі існують проблеми, зумовлені такими чинниками: недосконалістю складу промисловості, низьким рівнем переробки та високою ресурсозатратністю виробництва, консервативним технологічним укладом і, як наслідок, -обмеженою платоспроможністю суб’єктів внутрішнього ринку, недостатньою потужністю фінансово-кредитної системи, великим загальним податковим навантаженням та недосконалим нормативно-правовим забезпеченням.

Проте науково-технічний, виробничий та ресурсний потенціал промисловості дає змогу реалізувати спектр переваг міжнародного економічного співробітництва, зокрема, участь вітчизняних підприємств у здійсненні великомасштабних міжнародних проектів, розвиток трансферу високих технологій та продажу ліцензій, створення спільних підприємств із виробництва продукції, та транснаціональних корпорацій, а також участь наших фахівців у роботі міжнародних організацій з питань розвитку промисловості.

Перетворення промислового комплексу на високоефективну систему на засадах самовідтворення та стабільного прискореного розвитку потребує широкого запровадження нових технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексною автоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, істотним підвищенням продуктивності праці.

Основними проблемами у фінансовій діяльності ТОВ «ГЛОБИНО» є:

. Дефіцит коштів. Низька платоспроможність підприємства. На практиці це означає, що у підприємства не вистачає коштів для того, щоб вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

.Недостатнє задоволення інтересів власника. Ця проблема найчастіше відтворена низьким показником рентабельності власного капіталу. На практиці це означає, що власник отримує доходи, значно менші за свої вкладення. Наслідком такої ситуації може бути незадоволення системою управління підприємством.

.Зниження фінансової незалежності чи низька фінансова стійкість. На практиці низька фінансова стійкість загрожує можливими проблемами в погашенні зобов'язань у майбутньому, іншими словами - залежністю підприємства від кредиторів, утратою самостійності. Про зростаючу залежність підприємства від кредиторів свідчать низькі коефіцієнти автономії (коефіцієнти фінансової незалежності).

У кризисній ситуації підприємству можна порекомендувати капіталовкладення позиковим шляхом. Необхідне проведення роботи, направленої на запобігання банкротству, збільшення власного капіталу, проведення правильної маркетингової політики, і забезпечення швидкої оборотності капіталу. Одна з поширених причин підприємств, які отримує невисокий прибуток, полягає в тому, що велика сума коштів є нерухомою. Не використовується устаткування на усі виробничі потужності, дуже великий запас сировини, все це означає недіючий капітал. Цінність устаткування залежить від його використання, а не від того, скільки воно стоїть. Вища швидкість оборотності капіталу допоможе уникнути банкротства та стати фінансово незалежним від інших.

Значну увагу у системі забезпечення економічної безпеки керівництву ТОВ «ГЛОБИНО» варто приділяти проблемам із персоналом, а саме - безпеці праці. Багато суб’єктів господарювання промислової сфери залучають ряд співробітників,зазвичай, будівельних робітників, без належного юридичного оформлення. Заробітна плата їм, як правило, виплачується так званим «чорним налом», порядок видачі її неоформленим співробітникам нічимне гарантується і залишається питанням добропорядності роботодавця. Розмір заробітної плати таких співробітників є істотно меншим за розмір оплати праці штатних працівників. Такі працівники, як правило, є недостатньо кваліфікованими, не мають реєстрації та дозволу на роботу, медичної страховки, нормальних умов для харчування, проживання та відпочинку. Приїжджаючи на заробітки з держав і регіонів із низьким рівнем життя, вони часто не мають навіть коштів на зворотну дорогу і є абсолютно безправними. У разі втрати роботи, вони залишаються без засобів до існування, що навряд чи покращує криміногенну обстановку в країні. Таким чином, проблема неоформленого персоналу несе ряд загроз для економічної безпеки підприємства.

Специфічні проблеми пов’язані із особливостями управління ТОВ «ГЛОБИНО», стратегічним вектором руху, специфікою діяльності, характером та динамікою змін зовнішнього середовища.

Зазначенні проблеми негативно впливають на ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки підприємства внаслідок нечіткості постановок завдань, розподілу функцій та повноважень між структурним підрозділами.

Враховуючи загальну тенденцію можна визначити наступні перспективи розвитку інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО»:

максимально-оптимальне структурування інформаційного простору підприємства за рахунок упорядкування інформаційної інфраструктури;

інтеграція інформаційних ресурсів;

інтелектуалізація інформаційних потоків та процедур обробки інформації.

Основні доробки в питаннях інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки містяться на рівні питань безпеки держави. І це природно, бо будь яка держава історично має спеціальні служби, функція яких полягає в пошуку, зборі, обробці, накопиченні, збереженні та передачі інформації.

В розвинутих країнах світу підприємства та організації,які на протязі усього періоду свого існування працювали в умовах жорсткої конкуренції, мають потужні служби безпеки, або користуються послугами спеціалізованих фірм [3-с.244]. Питання безпеки у цих країнах є елементами культури ведення бізнесу. У країнах пострадянського простору такої культури поки що немає. Головною причиною є те, що в соціалістичній, плановій економіці функції забезпечення економічної захищеності брала на себе держава. Вона була власником банків, заводів, пароплавів. А підприємства забезпечували в основному функцію захисту матеріальних ресурсів. І то для цього використовувалась спеціальна служба вневідомчої охорони.

Якщо проаналізувати той перелік послуг, які сьогодні надають приватні служби безпеки пієприємства, то можна відокремити наступні основні послуги:

безпека й охорона об’єктів будь-якого призначення: офісів, підприємств, складів (шляхом організації стаціонарних постів охорони із озброєними співробітниками);

пультова охорона об’єктів із виїздом груп оперативного реагування, англомовні оператори;

особова охорона із наданням охоронців або водіїв-охоронців;

виділення співробітників охорони для забезпечення безпеки при проведенні культурно-масових заходів, організованих клієнтом;

супровід вантажів з наданням водіїв-охоронців;

встановлення відеоспостереження (підбір, монтаж, налагодження та обслуговування комплексних систем забезпечення безпеки);

програма «Екстрена допомога», що включає надання охоронних послуг на випадок надзвичайних обставин, юридичну та інформаційну підтримку;

перевірка приміщень та захист інформації від несанкціонованого доступу (пошук в приміщеннях і автомобілях засобів електронного несанкціонованого зйому інформації, перевірка на наявність каналів витоку інформації і т. ін. - інформаційна безпека);

тестування з використанням поліграфа;

послуги детектива;

профільний дайджест преси;

охороно-пожежна сигналізація;

контроль автотранспорту та відвідувачів;

розслідування ситуацій порушення режиму;

протидія впливу конкурентів;

визначення слабких міст безпеки, розробка та здійснення дій щодо покращення безпеки.

Приватні служби безпеки зараз не такі, якими були ще 10 років тому. Зараз їх основне завдання полягає у виконанні інформаційного та превентивного захисту. Сьогодні ситуація змінюються. Бізнесмени починають зрозуміти, що якщо загроза поруч, то піздно щось робити. У першу чергу, потрібна розвідувальна робота. Або так звані «класичні превентивні заходи».

В цілому, при успішному вирішенні перелічених завдань, розумна організація інформаційно-аналітичного забезпечення економічної безпеки СПД дозволяє істотно мінімізувати в комерційній діяльності неминучі витрати і прямі втрати при побудові політики відносин з контрагентами, конкурентами, державними і муніципальними органами, а також може бути корисною як при стратегічному плануванні розвитку бізнесу, так і при розгляді приватних комерційних питань, кадрових проблем. При цьому зазвичай доцільно використовувати можливості, що надаються інформаційно-аналітичним забезпеченням, не після, а до виникнення відповідної проблеми, тобто «працювати на випередження».

3.3 Шляхи вдосконалення системи економічної безпеки підприємства

Підприємство як відкрита економічна система, функціонує в умовах невизначеності та ризику, залучає ресурси для здійснення виробничо-господарської діяльності, виходить на ринки збуту з метою отримання прибутку. У зв’язку з цим важливого значення набуває формування системи економічної безпеки на підприємстві. На етапі становлення ринку, поняття «економічна безпека» розглядалось як забезпечення умов збереження комерційної таємниці та інших секретів підприємства. Забезпечення економічної безпеки розглядалося насамперед як захист інформації.

Згодом трактування поняття економічної безпеки зумовлюється впливом зовнішнього середовища, яке за ринкової економіки постійно змінюється, ніколи не залишається стабільним. Саме в контексті негативного впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства розглядається зміст поняття економічної безпеки.

У даний час існує два наукових напрями щодо визначення економічної безпеки. У рамках першого напряму економічна безпека підприємств розглядається як захист підприємств від негативних впливів (загроз) зовнішнього і внутрішнього середовища. Оцінка економічної безпеки підприємства полягає у визначенні захищеності його потенціалу (виробничо-технічного, фінансового, соціального і т. д.). При цьому під економічною безпекою підприємства слід розуміти захищеність його потенціалу від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, а також здібність суб’єкта до відтворення.

Концепцією другого напряму є розгляд економічної безпеки як міри гармонізації інтересів підприємства з інтересами взаємодіючих з ним суб’єктів зовнішнього середовища (з позиції різних агентів ринку, що взаємодіють з підприємством, споживачів, податкових, кредитних органів тощо). Оцінка повинна дати відповідь на питання, наскільки надійним є підприємство як партнер в економічних відносинах і чи доцільно продовжувати ці відносини. У цьому випадку можна визначити, що економічна безпека підприємства є комплексним віддзеркаленням ступеня надійності підприємства як партнера у виробничих, фінансових, комерційних та інших економічних відносинах за певний проміжок часу.

Формування концепції економічної безпеки підприємства є достатньо актуальною проблемою, оскільки у даний час держава напряму не здійснює управління підприємством, а тільки регулює його діяльність за допомогою правових, економічних і соціальних важелів [10-с.182].

Виходячи із другої концепції економічної безпеки підприємства, передбачається, що керівництвом підприємства має бути сформована система його пріоритетних інтересів, виявлені інтереси взаємодіючих з ним суб’єктів зовнішнього середовища і вибрані такі форми та способи узгодження інтересів, щоб результати взаємодії забезпечили підприємству прибуток.

Ступінь дотримання інтересів можна визначити по-різному. Наприклад, з використанням експертних оцінок, шляхом співставлення показників діяльності підприємства (фактичних чи планових) і показників кількісної оцінки інтересів підприємства. Чим ближче результати такого співставлення до 1, тим більше дотримуються інтереси підприємства. Після цього співставлення можна робити відповідні висновки і будувати систему захисту інтересів підприємства.

Для визначення гармонізації інтересів підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища, які взаємодіють з ним, доцільно виявити і сформувати інтереси цих суб’єктів, які потім необхідно співставити з інтересами підприємства. Надалі визначити, що підприємство знаходиться в економічній безпеці, якщо більшість його інтересів співпадає з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища, і, при взаємодії з якими, підприємство отримує прибуток. Узгодити всі інтереси практично не можливо, хоча це є основою стратегічних цілей підприємства.

З метою підвищення ефективності управління економічною безпекою підприємства пропонується така послідовність дій при управлінні економічною безпекою підприємства, яка на відміну від існуючих дає змогу чітко розрізнити і побачити крок за кроком дії менеджера чи людини, яка є відповідальною за прийняття рішень, оскільки зображує найбільш широкий спектр можливих ситуацій і дає змогу послідовно і, не втрачаючи певних деталей, швидко зорієнтуватися в умовах невизначеності та загроз.

Підкреслемо, що процес управління незалежно від змісту завжди передбачає отримання, передачу, обробку і використання інформації. Саме суб’єкт управління відіграє дуже велику роль у переобробці даних, у прийнятті управлінських рішень [14-с.273]. При надходженні інформації керуюча підсистема повинна проаналізувати імовірність і можливість загрози, про величину можливих втрат і збитків. А іноді зпрогнозувати, передбачити певну подію - це може стати вирішальним у такому початковому аналізі, бо саме прогнозування потребує від менеджера певного відчуття ринкового механізму й інтуітивних дій, також уміння знаходити гнучкі, адаптовані за ситуацією вирішення проблем.

Розглянемо деякий спектр дій процесу управління економічною безпекою підприємства, які здійснює суб’єкт управління. Етап виявлення мети являє собою формулювання мети, керуючись якою визначають ступінь вірогідності загроз. Далі важливим етапом є проведення факторного аналізу, під яким розуміємо сукупність моделей і методів, що орієнтовані на виявлення, конструювання й аналіз внутрішніх факторів за інформацією щодо їх зовнішніх проявів. Наступним етапом є якісна і кількісна комплексна оцінка економічної безпеки підприємства.

На наш погляд, для забезпечення економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» необхідно:

. Забезпечення безпеки персоналу, матеріальних, фінансових і інформаційних ресурсів від можливих загроз усіма доступними законними засобами і методами.

. Всебічне вивчення ринкового сектора, в якому працює фірма і в яких вона планує почати роботу в осяжному майбутньому, політичних, економічних, криміногенних факторів в країні, регіоні, місті, а при необхідності і в світі, кото-які можуть впливати на діяльність підприємства.

. Постановка завдань комплексної безпеки на ранніх стадіях розробки системи безпеки на основі аналізу та прогнозування обстановки, погроз.

. Створення колегіального керівництва поліпшенням діяльності. Колегіальне керівництво необхідно і може здійснюватися радою або комісією щодо поліпшення діяльності. Керівний рада або комісія представляє собою групу з вищих керівників або їх представників, а також службовців і робітників. Рада вивчає процес вдосконалення діяльності, і пристосовує його до умов організації. Досвід показує, що немає універсальних конкретних рекомендацій, які відповідають потребам підвищення якості для всіх підприємств, організацій і навіть підрозділів однієї організації.

. Розробка системи безпеки на основі законодавства у сфері підприємницької діяльності, інформатизації та захисту інформації, приватної охоронної діяльності, а також інших нормативних актів з безпеки.

. Зіставлення можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (ефективність - вартість).

. Залучення до розробки засобів захисту спеціалізованих організацій, найбільш підготовлених до конкретного виду діяльності із забезпечення безпеки.

І тільки після завершення реалізації некапіталомістких заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємство повинно приступати до реалізації умов, що вимагають інвестиційної підтримки

Важливим елементом є підсистема контролінгу, концепція якої передбачає поєднання структурних елементів організації й управління підприємств, основними серед яких є всі категорії бізнес-процесів і витрати на їх реалізацію; центри відповідальності підприємства; системи планування і бюджетування, сформовані на основі центрів відповідальності підприємства; система управлінського обліку, побудована на основі центрів відповідальності й їх бюджетів; система стратегічного управління, заснована на аналізі ланцюга цінностей, аналізі стратегічного позиціонування й аналізі витратоутворюючих чинників; інформаційні потоки (документообіг), який позволяє оперативно фіксувати поточний стан виконання бюджетів центрів відповідальності; моніторинг і аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства; виявлення причин відхилень і формування управляючих дій у рамках центрів відповідальності.

Далі процес управління передбачає ідентифікацію, побудову класифікації, оцінювання і ранжування загроз. Підкреслимо, що є доцільним будувати свою окрему, індивідуальну класифікацію загроз економічній безпеці підприємства для кожного конкретного підприємства з метою їх ідентифікації та розробку заходів із протидії. Під час розробки стратегії заходів із забезпечення економічної безпеки підприємства треба визначитися з пріоритетом загроз, тобто ранжувати загрози. Етап розробки системи заходів з нівелювання загроз або мінімізації втрат від загроз є важливим у подальшій роботі для забезпечення економічної безпеки підприємства. Рішення про те, який з методів розрахунку вибрати, приймає особа, яка є відповідальною за прийняття управлінських рішень. Інколи є досить ефективним використання декількох методів.

Далі йде визначення оптимального розміру превентивних витрат забезпечення економічної безпеки підприємства. Необхідним є прогнозування рівня економічної безпеки підприємства з урахуванням розробленої системи заходів. Етап впровадження розробленої системи заходів у діяльність підприємства є можливим після скорегування розробленої системи з урахуванням перманентного впливу динамічного зовнішнього і внутрішнього середовищ. Впровадження заходів із забезпечення економічної безпеки необхідне до того моменту, коли буде досягнуто оптимальний розмір превентивних витрат. Останнім етапом управління є етап оцінки результатів. Це своєрідне підбиття підсумків за певний період діяльності в умовах можливих загроз.

Важливим етапом забезпечення економічної безпеки підприємства є складання її концепції. Концепція визначається як система поглядів, ідей, цільових установок, пронизаних єдиним, визначаючим задумом, основною думкою, що містить постановку та шляхи вирішення виявлених проблем.

Концепція економічної безпеки підприємства являє собою офіціально затверджений документ, в якому відображена система поглядів, вимог та умов організації заходів безпеки персоналу та власності підприємства. Приблизна структура концепції виглядає так:. Опис проблемної ситуації в сфері економічної безпеки підприємства:

перелік потенціальних загроз для безпеки підприємства, їх класифікація і ранжування;

причини і фактори виникнення загроз;

негативні наслідки загроз для підприємства.. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства:

визначення об’єкту і предмету економічної безпеки підприємства;

формулювання політики та стратегії безпеки підприємства;

принципи забезпечення економічної безпеки;

цілі та задачі забезпечення безпеки підприємства;

критерії і показники економічної безпеки підприємства;

створення організаційної структури по управлінню системою безпеки підприємства.. Заходи по реалізації засобів економічної безпеки:

формування підсистем загальної системи безпеки підприємства;

визначення суб’єктів економічної безпеки підприємства та їх ролі;

розрахунок засобів та визначення методів забезпечення економічної безпеки;

контроль і оцінка процесу реалізації концепції. Необхідно мати на увазі, що найбільш повне уявлення про систему економічної безпеки підприємства можна отримати після вивчення офіційно прийнятих документів по концепції безпеки підприємства, комплексної програми забезпечення безпеки підприємства та планів підрозділів підприємства з реалізації цієї програми. Сформована на науковій основі система безпеки підприємства є організаційною основою створення її структурного підрозділа - служби безпеки.

Висновки до розділу ІІІ

Інформація застаріває дуже швидко. Актуалізувати її зовсім не дешева і дуже непросте завдання. Вирішувати його під силу тим підприємствам, які створюють інформаційно-аналітичне забезпечення економічної безпеки розглядають не просто як доповнення до охоронних послуг, але як окремий напрямок свого бізнесу. Більшість приватних служб безпеки (охоронно-детективних структур) (особливо це стосується малих і середніх) мають досить стійке коло клієнтів. Відповідно, інформаційно-аналітичні можливості розраховані на забезпечення потреб саме цих клієнтів. А ось за іншим, може статися, доведеться збирати відомості, що називається, з нуля за відсутності технологій та методів інформаційно-аналітичного забезпечення підприємства. Таким чином, проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що інформаційно-аналітичне забезпечення економічної безпеки підприємства протягом останнього десятиріччя стало одним із важливіших напрямів діяльності як служб безпеки суб’єктів, так і підприємства в цілому. Нині у сучасному бізнесі спостерігається тенденція до переорієнтації функцій служб безпеки із суто охоронно-детективних до інформаційно-аналітичних.

Таким чином, проведене дослідження виявило, що думка науковців різниться щодо розуміння економічної безпеки суб’єкта господарювання, що підкреслює неоднозначність і необхідність подальшого поглиблення визначеної категорії.

Запропоновано удосконалену систему управління економічної безпеки підприємства, яка на відміну від існуючих забезпечать більш високий рівень роботи підприємства на ринку, позитивно вплине на рівень ефективності функціонування в невизначених умовах, та сприятиме досягненню поставлених цілей підприємницької діяльності з максимальною продуктивністю, оскільки зображує найбільш широкий спектр можливих ситуацій і дає змогу послідовно і, не втрачаючи певних деталей, швидко зорієнтуватися в умовах невизначеності та загроз.

Крім того, перспективною базою для майбутніх досліджень вважаємо розробку організаційно-економічного інструментарію, який дасть змогу нейтралізувати власні і внутрішні загрози підприємства за умови його взаємодії з іншими суб’єктами протягом усього життєвого циклу.

Не претендуючи на вичерпність аналізу, слід зробити висновок, що розкриті концептуальні аспекти економічної безпеки підприємства доводять необхідність формування системи її забезпечення на підприємствах України, що вплине на ефективність їх функціонування у мінливому навколишньому середовищі.

ВИСНОВКИ

Отже, управління економічною безпекою підприємств є досить актуальним питанням. Поступовий перехід економіки України на ринкові відносини водночас, по-перше, суттєво ускладнює умови господарювання і, по-друге, сприяє зростанню конкуренції між господарюючими суб’єктами, що може погіршувати їхній фінансовий стан і більш того - призводити до банкрутства. Тому на порядок денний постає проблема забезпечення в ринкових умовах економічної безпеки вітчизняних підприємств шляхом запровадження відповідного механізму управління. Вивчення проблеми засвідчує, що на цей процес суттєво впливає забезпечення фінансової безпеки на рівні національної економіки.

Поняття «економічна безпека підприємства» слід розуміти як здатність суб’єкта підприємництва здійснювати свою господарську, в тому числі й фінансову діяльність, ефективно і стабільно шляхом використання сукупності взаємопов’язаних діагностичних, інструментальних та контрольних заходів фінансового характеру, що мають оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень та нівелювати вплив ризиків внутрішнього і зовнішнього середовища.

Забезпечення економічної безпеки підприємства вимагає створення на підприємстві власної системи безпеки. Система економічної безпеки підприємства - це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних і пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Створення системи безпеки підприємства та організація її успішного функціонування повинні ґрунтуватись на методологічних основах наукової теорії безпеки. При створенні системи безпеки необхідно визначити цілі її створення, функції, які будуть на неї покладені, завдання, які повинні бути виконані. Система фінансової безпеки повинна складатися із наступних

елементів: суб’єктів, об’єктів, стратегії та механізму, який передбачає використання трьох підсистем: фінансової діагностики, контролю та оцінки результатів та системи важелів та методів забезпечення фінансової безпеки.

Впровадження комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємств, що дозволяє прогнозувати загрози економічної безпеки та оперативно регулювати обсяги і структуру витрат на забезпечення фінансової безпеки, дозволить якісно впливати на загальний фінансовий стан конкретного суб'єкта господарської діяльності, що, в остаточному підсумку, самим позитивним чином відбивається на оздоровленні економіки в цілому.

Одним із головних чинників організації економічної безпеки підприємства є організація її управління. Управління економічною безпекою підприємства являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних із забезпеченням захисту його пріоритетних фінансових інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Процес управління економічною безпекою підприємств базується на певному механізмі. Механізм управління економічною безпекою підприємства являє собою сукупність основних елементів впливу на процес розробки і реалізації управлінських рішень по забезпеченню захисту його фінансових інтересів від різних загроз. Ефективний механізм управління економічною безпекою підприємства дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі та завдання, що перед ним стоять, сприяє результативному захисту його фінансових інтересів від різноманітних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру.

Проведене дослідження дало підстави зробити та обґрунтувати наступні висновки і пропозиції

. Забезпечення безпеки персоналу, матеріальних, фінансових і інформаційних ресурсів від можливих загроз усіма доступними законними засобами і методами.

. Всебічне вивчення ринкового сектора, в якому працює фірма і в яких вона планує почати роботу в осяжному майбутньому, політичних, економічних, криміногенних факторів в країні, регіоні, місті, а при необхідності і в світі, кото-які можуть впливати на діяльність підприємства.

. Постановка завдань комплексної безпеки на ранніх стадіях розробки системи безпеки на основі аналізу та прогнозування обстановки, погроз.

. Створення колегіального керівництва поліпшенням діяльності. Колегіальне керівництво необхідно і може здійснюватися радою або комісією щодо поліпшення діяльності. Керівний рада або комісія представляє собою групу з вищих керівників або їх представників, а також службовців і робітників. Рада вивчає процес вдосконалення діяльності, і пристосовує його до умов організації. Досвід показує, що немає універсальних конкретних рекомендацій, які відповідають потребам підвищення якості для всіх підприємств, організацій і навіть підрозділів однієї організації.

. Розробка системи безпеки на основі законодавства у сфері підприємницької діяльності, інформатизації та захисту інформації, приватної охоронної діяльності, а також інших нормативних актів з безпеки.

. Зіставлення можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (ефективність - вартість).

. Залучення до розробки засобів захисту спеціалізованих організацій, найбільш підготовлених до конкретного виду діяльності із забезпечення безпеки.

Перед проведенням аналізу стану фекономічної безпеки підприємства, було досліджено стан економічної безпеки ТОВ «ГЛОБИНО». Проведений аналіз показав, що стан економічної безпеки на досить високому рівні, але потребує деяких змін.

Не дивлячись на те, що ТОВ «ГЛОБИНО» має високий рівень економічної безпеки, підприємству необхідно приділяти більше уваги безпеці підприємства в цілому та фінансовій безпеці зокрема. Особливу увагу необхідно приділити питанню оптимізації структури капіталу ТОВ «ГЛОБИНО», оскільки коефіцієнт фінансування перевищує нормативні значення. Окрім того, необхідно приділити увагу більш детальному плануванню витрат підприємства у довгостроковій перспективі, зменшенню незапланованих витрат. Запропоновані заходи призведуть до покращення фінансового стану ТОВ «ГЛОБИНО», збільшення його прибутковості та покращення рівня його фінансової безпеки.

Отже, з метою покращення рівня фінансової безпеки ТОВ «ГЛОБИНО» була запропоновани оптимальні методи управління системою економічної безпки підприємства. Було удосконалено методику оцінки рівня економічної безпеки підприємств сфери матеріального виробництва. Всі наведені пропозиції та удосконалення мають важливе практичне значення та можуть бути використані для покращення ефективності управління економічною безпекою ТОВ «ГЛОБИНО».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаренков Г. Ф Економічний аналіз. Навч. посібник. Ч. 2 / Г. Ф. Азаренков, 3.Ф.Петряева, Г. Г. Хмеленко.- Харків: Вид. ХНЕУ, 2004.-232 с.

. Андрощук Г. А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны / Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 398 с.

. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України / Олег Григорович Білорус. - Броди : Просвіта, 2001.- 300 с.

. Богомолов В. А. Экономическая безопасность: учеб. пособ. / Виктор Александрович Богомолов. - М. :ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 303 с.

. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. - Львів: Арал, 2008. - 384с.

. Ващекин Н. П. Безопасность предпринимательской деятельности /Н. П. Ващекин, М. И. Далиев, А. Д. Урсул. -М. : Экономика, 2002. - 336 с.

. Варналій З.С. Економічна безпека: [навч. посіб.] / [Варналій З.С., Мельник П.В., Тарангул Л.Л. та ін.]; за ред. З.С. Варналія. - К.: Знання, 2009. - 647 с.

. Грунин О. А. Экономическая безопасность организации : [учеб. пособ.] / О. А. Грунин, С. О. Грунин. - СПб.; М.; X.; Минск : Питер, 2002. - 160 с.

. Донець Л.І. Економічна безпека підприємства [Текст] / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко, Т.Є. Андреева. - К.: Центр учб. літ-ри, 2008. - 240 с.

. Драга, А. А. Обеспечение безопасности предпринимательской деятельности [Текст] : Практическое пособие / А. А. Драга. - М. : МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1998. - 304 c.

. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного.- К: КНЕУ, 2001. - 526с.

. Економічна безпека підприємств, організацій та установ / за ред. В.Л. Ортинського. - К.: Правова єдність, 2009. - 542 с.

. Захаров, О. І. Організація та управління економічною безпекою суб'єктів господарської діяльності[Текст]: Навч. посіб. / О. І. Захаров, П. Я. Пригунов. - К., 2008. -257 с.

. Зубик В. Б. Экономическая безопасность предприятия (фирмы) / В. Б. Зубик, Д. В. Зубик, Р. С. Седегов, А. Обдула. - Минск : Выш. шк., 1998. - 341 с.

. Иванов А. Экономическая безопасность предприятия / А. Иванов, В. Шлыков. - М., 1995. - 265 с.

. Камлик М.І. Економічна безпека підприємницької діяльності / М.І. Камлик. - К.: Атіка, 2005. - 432 с.

. Козаченко А. В. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения: [монографія] / А. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, А. Н. Ляшенко - К. : Либра, 2003. - 280 с.

. Козаченко Г. В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення : [монографія] / Козаченко Г. В., Пономарьов В. П., Ляшенко О. М. - К. : Лібра, 2003. - 280 с.

. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємст-во / [В.М. Геєць, М.О. Кизим, Т.С. Клебанова, Т.С. Черняк] // Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України; В.М. Гаєць (ред.). - Х.: ВД «ИНЖЭК», 2006. - 240 с.

. Мунтиян В.И. Экономическая безопасность Украины / В.И. Мунтиян. - М.: Изд-во КВИЦ, 1999. - 462 с.

. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) / [под. ред. Е. А. Олейникова]. - М. : ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. - 288 с.

. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: підручник. - [За заг. ред. С.Ф. Покропивного]. - К. : КНЕУ, 2001. - 528 с.

. Реверчук Н.Й. Управління економічною безпекою підприємницьких структур: монографія / Н.Й. Реверчук. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 195 с.

. Тумар М.Б. Основи економічної безпеки підприємства: навч. посібник / М.Б. Тумар. - К.: Хай-Тек-Прес, 2008. - 232 с.

. Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник / З. Є. Шершньова; [2-ге вид., перероб. І доп.]. - К. : КНЕУ, 2004. - 699 с.

.Шлемко В. Т. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення : [монографія] / В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т стратегічних досліджень. - К. : НІСД, 1997.-143 с.

.Экономическая безопасность : [энциклопедия] / А. Г. Шаваев, А. Т. Багаутдинов и др. - М. : Правовое посвещение, 2001. - 512 с.

. Экономическая и национальная безопасность : учебник / [под ред. Е. А. Олейникова]. - М. : Издательство «Экзамен», 2004. - 768 с.

. Ярочкин В.И. Система безопаности фирмы / В.И. Ярочкин. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Ось-89, 2003. - 352 с.

. Ареф'єва О. В. Наукові основи формування економічної безпеки підприємств / Олена Володимирівна Ареф’єва // Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України : зб. матер. наук.-практ. конф., Київ, 16-17 травня 2001 р. - К. : Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2003. - С. 49-53.

. Беликов О. Основы комплексной системы обеспечения экономической безопасности бизнеса [Текст] / О. Беликов // Менеджмент и менеджер. - 2007. - №11. - С. 43-52.

. Бендиков М. А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития / М. А. Бендиков // Менеджмент в России и за рубежем. - 2000. - № 2. - С. 17-30.

. Васильців Т. Г. Економічна безпека підприємництва в умовах європейської інтеграції України / Т. Г. Васильців, В. І. Волошин // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций : региональный аспект : сб. науч. тр. ДонНУ. - Донецк : Изд-во ДонНУ, 2007. - C. 1639-1644.

. Власюк О. С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку : наук. доповідь / Олександр Степанович Власюк // Нац. ін-т проблем міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. - К. : Вид-во НІПМБ,

. - 48 с.

. Воловельская И.В. Экономическая безопасность промышленного предприятия в современных условиях / И.В. Воловельская // Вісник економіки транспорту і промисловості. - Х., 2005. - № 9-10. - С. 25-27.

. Гаврилюк А. М. Формування системи управління економічною безпекою підприємництва / Анжела Миколаївна Гаврилюк // Економіка та держава . - 2005. - №10. - С. 43-45.

. Гичева Н. Ю. Діагностика економічної безпеки підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 247: В 4 т. Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 634-636.

. Гладченко Т. Индикаторы экономической безопасности предпринимательской деятельности / Т. Гладченко // Менеджер. - 2000. - № 4(11). - С. 111-114.

. Головатый, Н. Экономическая безопасность предпринимательской деятельности [Текст] / Н. Головатый, Т. Гладченко // Персонал. - 2000. - № 1. - С. 13-39.

. Горячева К. С. Механізм управління фінансовою безпекою підприємства : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Київський нац. ун-т технологій та дизайну / К. С. Горячева. - К., 2006. - 16 с.

. Євдокімов, Ф. І. Оцінка економічної безпеки підприємства та її планування [Текст] / Ф. І. Євдокімов, Н. В. Федорова // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001. - № 4 (4.2). - С. 108-110.

. Забродский В. Теоретические основы оценки экономической безопасности отрасли и фирмы / В. Забродский, Н. Капустин // Бизнес-информ. - 1999.-№ 15-16. - С. 35-37.

. Ильяшенко С. И. Составляющие экономической безопасности предприятия и подходы к их оценке /СИ. Ильяшенко // Актуальні проблеми економіки. 2003.-№ 3 (21).-С. 12-19.

. Кірієнко А. В. Механізм досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства : автореф. дис. на здобуття наук, ступня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка підприємства і організація виробництва» / Київський нац. екон. ун-т / А. В. Кірієнко. - К., 2000. - 19 с

. Кириченко А. А. Методологічні основи економічної безпеки суб’єктів господарювання в трансформаційній економіці / А. А. Кириченко, Ю. Г. Кім // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 12 (90). - С. 53-65.

. Ковалев Д. Экономическая безопасность / Д.Ковалев, Т. Сухорукова // Экономика Украины. - 1998. - № 10. - С. 48-51.

. Коженьовскі, Л. Управління безпекою [Текст] / Л. Коженьовскі // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 1 (31). - С. 147.

. Коробчинський, О. Л. Методика формування системи економічної

безпеки підприємства [Текст] / О. Л. Коробчинський // Актуальні пробле-

ми економіки. - 2009. - № 4 . - С. 41-45.

. Кузенко Т. Б. Планування економічної безпеки підприємств в умовах ринкової економіки : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу / Т. Б. Кузенко. - К., 2004. - 18 с

. Лоханова Н. О. Система управління станом економічної безпеки підприємства: проблемні питання, концепція розвитку / Н. О. Лоханова // Економіст. - 2005. - № 2. - Є. 52-56.

. Лысенко Ю. Г. Механизмы управления экономической безопасностью / Ю. Г. Лысенко, Лопатовський В. Г. Поняття, класифікація ризиків та методи боротьби з ними / В. Г. Лопатовський // Вісник Технологічного університету Поділля. -2004. - №4.4. 1.Т. 1.-С. 177-180.

. Лянной, Г. Система экономической безопасности предприятия [Текст] / Г. Лянной // BOS - журнал о личной и коммерческой безопасности. - 2006. - №7. - С. 16-19.

. Новікова Н.І. Економічна безпека підприємства: сутність та види загроз / Н.І. Новікова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльнос-ті. - Донецьк, 2006. - № 4. - С. 118-126.

. Ортинський, В. Л. Економічна безпека підприємств, організацій та установ [Текст] / В. Л. Ортинський,І. С. Керницький, З. Б. Живко та ін. - К. : Правова єдність, 2009. - 54 с.

. Подлужна Н. О. Вибір критерія економічної безпеки підприємства / Н. О. Подлужна // Наукові праці Донецького державного технічного університету. - 2002. - № 46. - С 10-16.

.Прокопішина О. В. Управління економічною безпекою зовнішньоекономічної діяльності підприємства: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» / Харківський національний економічний ун-т / О. В. Прокопішина. - X., 2009. - 20 с.

. Слободяник Т. М. Запровадження комплексної системи економічної безпеки та оцінка її ефективності на сучасному підприємстві [Текст] / Т. М. Слободяник // Економічний простір. - 2008. - №12/2. - С. 22-27.

. Тамбовцев В. Л. Экономическая безопасность хозяйственных систем: структура проблемы / В. Л. Тамбовцев // Вестн. Моск. ун-та. - М. : Экономика. - 1995. - №3. - С.3.

59. Основи створення комплексної системи економічної безпеки підприємства: теоретичний аспект [Електроний ресурс] / Коваленко К.В. - Режим доступу до статті <http://www.nbuv.gov.ua>

.Судакова О. І.Стратегія забезпечення належної економічної безпеки підприємства/О. І. Судакова, Д. В. Гречко, А. В. Шкурупій.-[електронний ресурс].-Режим доступу: <http://www.rusnauka.com/4._SVMN_2007/Economics/18818.doc.htm>

. Ткаченко А. М. Оцінка рівня економічної безпеки підприємства. Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Venu/2010_1/21.pdf