Кредит, його функції та роль в ринковій економіці

Кредит, його функції та роль в ринковій економіці

Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

КУРСОВА РОБОТА

на тему № 103 «Кредит, його функції та роль в ринковій економіці»

Виконав:

Гнатко Дмитро Анатолійович

Київ 2014

Зміст

Вступ

.        Сутність кредиту та його види

.        Роль кредиту та кредитного ринку в економіці

.        Аналіз динаміки та сучасний стан кредитних відносин в Україні

.        Вплив грошово-кредитної політики України на стан кредитного ринку

.        Аналіз іпотечного кредитування в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Кредит відіграє важливу роль в економіці кожної держави, особливо в період формування ринкової інфраструктури та здійснення структурної перебудови народного господарства. Він сприяє прискоренню роздержавлення власності, допомагає швидкому перерозподілу грошових коштів, що дає можливість здійснити переорієнтацію виробництва та здійснити функціонування економіці на повну потужність.

Також необхідно відмітити, що кредит завжди привертав увагу дослідників. Проблемам існування та використання його присвячено ряд спеціальних робіт. Проте в сучасних умовах інтерес та потреба вивчення динамічного розвитку кредитних відносин значно посилився. Адже кредит, як породження економічних відносин, розвивається в масштабах та формах, що визначаються економічними процесами. Зміни в цих системах зумовлені особливостями відтворювальних процесів. Тому вони не є незмінними, тобто раз і назавжди визначеними та сталими. Виникнення їх є результатом розвитку товарного виробництва. Розвиваючись разом з ним, вони постійно змінюються, утворюючий систему кредитних відносин.

Отже, кредит - система економічних відносин, за допомогою якої мобілізуються тимчасово вільні кошти і здійснюється їхнє спрямування на потреби розширеного відтворення. З економічної точки зору поняття кредиту означає одну з найскладніших економічних категорій, пов'язану з передачею вартості у вигляді певної суми матеріальних ресурсів, готових виробів чи грошових коштів однієї юридичної чи фізичної особи у тимчасове користування на відповідно обумовлених засадах іншою.

В сучасних умовах переходу до ринкової економіки по-новому слід підходити до висвітлення суті кредиту, його функцій та ролі, що виконує дана категорія.

Актуальністю даної теми є кредит з його виконуваними функціями, які належать до найважливіших економічних категорій, тому вивчення його є дійсно актуальним та необхідним. Категорія є складною за своєю сутністю, а, отже, потребує уваги.

Об’єктом дослідження виступає кредит як економічна категорія.

Предметом дослідження є кредитні відносини, їх регулювання та значення.

Мета та завдання дослідження полягає у розкритті сутності та функцій кредиту, проаналізувати динаміку кредитних відносин в Україні, визначити методи державного регулювання кредитних відносин та шляхи їх вдосконалення.

В курсовій роботі висвітлені питання, що стосуються сутності, загальних ознак, видів, сучасного стану та регулювання кредитних відносин.

кредит грошовий ринок іпотечний

1. Сутність кредиту та його види

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівні. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Становлення відносин кредиту тісно пов'язані з розвитком товарно-грошових відносин і налічує вже багато тисячоліть. Історично першою формою кредиту був лихварський кредит. Він надавався лихварями усім бажаючим на вкрай невигідних умовах під надвисокі проценти і не пов'язаний з процесом суспільного відтворення. Лише в умовах розвитку товарного виробництва кредит став формою руху позичкового капіталу і отримав безпосередній зв'язок з потребами забезпечення неперервності процесу відтворення.[1, с. 14]

Кредит (від лат. "credіtum" - позика, борг, "credere" - вірю) - як економічна категорія виражає відносини між людьми з приводу позики грошей на умовах обов'язкового повернення їх у певний строк з оплатою у вигляді відсотка. Юридична або фізична особа, яка видала гроші в борг, є кредитором, а котра отримала - позичальником. У процесі руху позики між кредитором і позичальником складаються певні економічні відносини.

Найкраще суть кредиту проявляється у принципах кредитування, яких є п'ять:.         Цільове призначення позики - базова передумова забезпечення інтересів сторін. Позичальник чітко визнає ціль, на яку будуть позичені кошти. Вона погоджується обома сторонами які вступають у кредитні відносини..      Строковість позики - чітко визначений термін користування позикою..     Поверненість позиченої вартості - повернення позичальником кредитору всього обсягу позиченої вартості.

IV.    Забезпеченість - заходи, що гарантують повернення позички у визначені строки. В ролі забезпечення може виступати майно <#"813998.files/image001.gif">

Рис. 1. Структура кредитного ринку

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Функції кредитного ринку:

1.      Об’єднання грошових заощаджень різних суб’єктів і утворення великих грошових фондів.

2.      Трансформація коштів у позичковий капітал.

3.      Надання позик державним органам, населенню та іншим суб’єктам.

Головними суб’єктами на кредитному ринку виступають кредитор та позичальник. Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації. Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори - національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також не фінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами. [14, с. 213-216]

. Аналіз динаміки та сучасний стан кредитних відносин в Україні

На мою думку, доречним буде провести аналіз динаміки кредитних відносин за останні роки аби зробити правильні висновки та дати оцінку діяльності кредитного ринку України. Як вже зазначалося раніше, комерційні банки - основні суб’єкти на ринку кредитних відносин. Вони надають широкий спектр послуг,але основним видом послуг, які надає банк є послуги з кредитування фізичних та юридичних осіб, які передбачають передачу позикового капіталу на умовах, що визначені договором кредитування попередньо проаналізованому кредитоспроможному позичальнику. Як правило, кредитна діяльність комерційного банку залежить від обсягу наявних в нього фінансових ресурсів. Основним джерелом залучення таких ресурсів у випадку їх відсутності є депозитні операції. Саме така взаємозалежність кредитування банком від його депозитної діяльності зумовлює необхідність розгляду цих двох операцій у взаємозв'язку. [15, с. 184]

Проаналізувавши аналіз обсягів наданих кредитів та залучених депозитів 2009-2011 років я зробив висновок, що комерційні банки більше кредитують ніж залучають фінансових ресурсів у вигляді депозитів. Але необхідно відмітити позитивну тенденцію до нарощування обсягів депозитів протягом останніх років, а саме: у 2011 році порівняно з попереднім відбулось збільшення на суму 163789 млн. грн., а в порівнянні з 2009 роком збільшення складало 311417 млн. грн. Такій тенденції сприяло зростання депозитних вкладень серед усіх суб'єктів даного ринку, що в свою чергу було спричинено підвищенням довіри вкладників до банківської системи.

Що стосується динаміки кредитування в розрізі позичальників, то необхідно відмітити постійну тенденцію до збільшення обсягів залучення фінансових ресурсів резидентами, нефінансовими та іншими депозитними корпораціями як у 2010, так і у 2011 році, що є позитивним. [16, с. 331-337]

На кінець 2011 року обсяги кредитів виданих резидентам комерційними банками становили 801809 млн. грн., що на 68986 млн. грн. більше ніж у 2010 році та на 78514 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Цьому сприяло зниження вартості отримання кредитних ресурсів.

Обсяги кредитів наданих іншим фінансовим корпораціям у 2011 році порівняно з попереднім роком зросли на 3011 млн. грн., а порівняно з 2009 роком - на 2427 млн. грн. Насамперед така динаміка була зумовлена позитивними тенденціями розширення ресурсної бази банків, а також поліпшенням фінансового стану окремих підприємств, зокрема торгівлі та промисловості.

Сектор загальнодержавного управління у 2011 році залучив фінансових ресурсів менше ніж у 2010 році на 285 млн. грн., але більше ніж у 2009 році на 2777 млн. грн. В основному такі зміни залежали від ситуації з державним бюджетом.

Кредитування нефінансових корпорацій продемонструвало тенденцію до збільшення, а саме: у 2011 році вони залучили на 74584 млн. грн. більше ніж у минулому та на 113330 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Цьому сприяло поліпшення фінансового стану даних суб'єктів.

Домашні господарства протягом останніх трьох років все менше отримують кредитів від комерційних банків. Станом на 31 грудня 2011 року кредити видані домогосподарствам становили 201224 млн. грн., що на 8314 млн. грн. менше порівняно з 2010 роком та на 40025 млн. грн. порівняно з 2009 роком. Така тенденція спричинена нестабільністю фінансового стану даних позичальників та високим рівнем проблемної заборгованості.

Обсяги кредитів залучених іншими депозитними корпораціями станом на кінець 2011 року складали 40343 млн. грн., що на 13866 млн. грн. більше порівняно з 2010 роком та на 19763 млн. грн. порівняно з 2009 роком. Цьому сприяло підвищення ліквідності та контролю за діяльністю даних установ.

У обсягах кредитування нерезидентів спостерігається постійна тенденція до зниження. У 2011 році даний показник знизився порівняно з попереднім роком на 10019 млн. грн., а в порівнянні з 2009 роком на 12047 млн. грн. Така динаміка спричинена тим, що нерезиденти не виявляють довіри до українського банківського кредитування через низький рейтинг України як кредитора. Обсяги наданих кредитів та залучених депозитів комерційними банками України протягом 2009-2011 років можна подивитись у додатку А.

Серед резидентів, які залучають фінансові ресурси у комерційних банків основну питому вагу складають нефінансові корпорації та домогосподарства. Разом їх питома вага в усій сукупності кредитів, що залучаються резидентами протягом 2009-2011 років становить 97%. Найменшу часку серед позичальників-резидентів займають некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства. Їх питома вага складає протягом останніх трьох років не більше 0,01%.

Щодо динаміки залучення, то у 2011 році порівняно з 2009 роком, серед усіх секторів економіки спостерігалось підвищення темпів залучення. Найбільше зростання відбулось у складі нефінансових корпорацій (на 113330 млн. грн.), що було зумовлено поліпшення фінансового стану суб’єктів господарювання. Водночас домогосподарства зменшили обсяги залучення кредитів на 40025 млн. грн. унаслідок посилення вимог до даних позичальників та зростаючої простроченої заборгованості. Необхідно відмітити, що якщо порівнювати 2011 рік із 2010 роком, то зниження обсягів спостерігається не лише серед домогосподарств (на 8314 млн. грн.), а й серед некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (на 9 млн. грн.) та центральних органів державного управління (на 640 млн. грн.). Тобто, як бачимо, починаючи з 2009 року домогосподарства зменшують свої обсяги позикового капіталу, що в першу чергу спричинено високим рівнем неповерненості залучених фінансових ресурсів [17, с. 247-251]. Аналіз динаміки кредитів наданих резидентам за секторами економіки протягом 2009-2011 років можна подивитись у додатку Б.

У 2012 році порівняно з попереднім відбулось збільшення на суму 153 336 млн грн, а в порівнянні з 2010 роком збільшення складало 317 125 млн грн. Такій тенденції сприяло зростання депозитних вкладень серед усіх суб'єктів даного ринку, крім інших фінансових корпорацій, депозитних корпорацій та нерезидентів. Депозити за цими позичальниками у 2011 році збільшилися, а у 2012 зменшилися. Але основна тенденція збільшення була спричинена підвищенням довіри вкладників до банківської системи. Необхідно також відзначити постійну тенденцію до збільшення обсягів залучення фінансових ресурсів резидентами, не фінансовими корпораціями та домогосподарствами як у 2011, так і у 2012 році, що є позитивним. Відомо та підтверджено статистичними даними, що вагомою причиною, виникнення кризи в Україні, є залучення банками зовнішніх запозичень в іноземній валюті з метою подальшого кредитування в Україні [18,с. 28-30]. Обсяги наданих кредитів та залучених депозитів комерційними банками України за 2012 рік можна проглянути у додатку В.

У лютому 2013 року обсяги виданих кредитів зросли на 93 % або на 397 млрд грн порівняно з груднем 2007 року. У 2009 році спостерігається зниження обсягу виданих кредитів на 1,5 % або на 10,7 млрд грн. За останні п'ять років обсяг виданих кредитів фізичним особам знижувався, особливо у 2009 і 2010 роках, при цьому він збільшувався для нефінансових корпорацій. Із січня 2012 року по лютий 2013 року портфель кредитів, наданих нефінансовим корпораціям виріс на 5,5 % або на 31,402 млрд грн, у той час, як портфель кредитування домашніх господарств за цей же період знизився на 6,5 % або на 13,005 млрд грн і становив 188,219 млрд грн. Це свідчить про переорієнтацію банків зі споживчих кредитів на кредитування юридичних осіб, а також про скорочення обсягів довгострокових кредитів і про спрямованість на кредитування операційної діяльності підприємств на короткострокових засадах. Спостерігається уповільнення процесу кредитування банками в період фінансової кризи і поновлення у посткризовий період. Кредити, надані комерційними банками України в розрізі секторів економіки за 2007-2013 роки, а також їхня зміна у річному обчисленні у відсотках, можна побачити у додатку Г.

Також необхідно зазначити і про обсяги кредитування у різних областях України. Таким чином, Проаналізувавши структуру кредитів, наданих нефінансовим корпораціям на кінець лютого 2013 року (Див. Дод. Д), можна побачити існування неоднорідності в економічному і соціальному розвитку областей України. Спостерігається диспропорція спрямування кредитних ресурсів вітчизняними комерційними банками. Станом на 1 березня 2013 року 75,1 % кредитів, наданих суб'єктам господарювання сконцентровані у двох областях, а саме: у Київській - 54,8 %, у Дніпропетровській - 20,3 %. У той же час лише 24,9 % кредитного портфеля належать 22 областям України, Автономній Республіці Крим та м. Севастополю. Найменше надано кредитів суб'єктам господарювання Житомирській (0,1 %), Кіровоградській (0,2 %), Рівненській (0,2 %) та Чернівецькій (0,2 %) областям. [19, с. 28-30]

Проаналізувавши кредити за секторами економіки за січень-лютий 2014 року я зробив висновок, що залишки за кредитами, наданими резидентам, за місяць збільшилися на 72.6 млрд. грн., або на 8.0%, і на 01.03.2014 становили 976.1 млрд. грн. Унаслідок скорочення ресурсної бази банків кредитна підтримка банками реального сектору економіки в національній валюті знизилася на 9.6 млрд. грн., або на 1.6%. Водночас збільшились обсяги кредитної заборгованості клієнтів в іноземній валюті на 82.3 млрд. грн., або на 27.2%, з них за рахунок курсової переоцінки активів - 93.3% від загального приросту. Серед кредитів у національній валюті переважно зменшилися залишки на рахунках до 1 року - на 12.8 млрд. грн., або на 1.6%. Річна зміна кредитів, наданих резидентам, у національній валюті становила 12.9%, в іноземній - 28.2%. Найбільший приріст спостерігався за кредитами строком від 1 року до 5 років - на 12.4%, у річному обчисленні - на 20.9%. Кредити, надані сектору Нефінансових Корпорацій, були основною складовою зростання кредитів у лютому. Залишки за кредитами НК збільшилися за місяць на 55.9 млрд. грн., або на 8.2%, - до 740.1 млрд. грн. Їхня частка залишалася найбільшою у структурі кредитів, наданих резидентам, - 75.8%. У річному обчисленні залишки за кредитами, наданими НК, продовжували свою позитивну динаміку. Порівняно з січнем вони зросли з 12.7 до 20.8%.

Кредити, надані НК у гривнях, зменшилися на 10.5 млрд. грн., або на 2.3%, що суттєво вплинуло на скорочення загальної кредитної заборгованості резидентів у національній валюті. Серед кредитів НК у національній валюті переважно зменшилися короткострокові кредити - на 13.4 млрд. грн., або на 5.3%. Кредитна заборгованість НК в іноземній валюті зросла на 66.3 млрд. грн., або на 28.5%, переважно за рахунок курсової переоцінки (90.0% від загального приросту). Серед кредитів в іноземній валюті вищими темпами збільшилися кредити строком від 1 року до 5 років - на 29.9 млрд. грн., або на 30.9%. Найвищі темпи приросту в річному обчисленні спостерігалися за кредитами НК строком більше 5 років - 29.6%.

У розрізі видів економічної діяльності зменшення кредитної заборгованості у національній валюті протягом місяця спостерігалось у корпорацій оптової та роздрібної торгівлі, виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення, добувної промисловості, професійної, наукової та технічної діяльності, будівництва,

водопостачання, сфери адміністративного обслуговування. Водночас зросла кредитна підтримка в національній валюті корпорацій постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, сільського господарства, наземного і трубопровідного транспорту. Залишки кредитної заборгованості в іноземній валюті у гривневому еквіваленті зросли практично за всіма основними видами економічної діяльності. Залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, у гривневому еквіваленті збільшилися за місяць на 16.1 млрд. грн., або на 8.4%, і на 01.03.2014 становили 208.6 млрд. грн. Зокрема продовжували зростати залишки кредитів, наданих ДГ у гривнях: короткострокових - на 0.7 млрд. грн., або на 1.3%, від 1 року до 5 років - на 0.7 млрд. грн., або на 1.6%. Кредити в національній валюті отримувалися переважно на споживання. Кредитна заборгованість ДГ в іноземній валюті у валютах номінації знизилася. Проте за рахунок курсових різниць залишки кредитів в іноземній валюті зросли на 15.1 млрд.грн., або на 22.7%, особливо довгострокових. Відповідно частка кредитів в іноземній валюті в загальному обсязі наданих ДГ кредитів збільшилася до 39.2% порівняно з 35.1% на кінець 2013 року та 34.6% у січні 2014 року.

У річному обчисленні залишки за кредитами, наданими сектору ДГ, у національній валюті становили 20.6%, в іноземній - “мінус” 1.5%. Серед кредитів, наданих ДГ у національній валюті, найвищими темпами зросли короткострокові кредити - на 34.1%.

Залишки за кредитами ІФК збільшилися за лютий на 0.7 млрд. грн., або на 3.5%, - до 21.5 млрд. грн. У річному обчисленні зростання становило 23.7%. Кредити, надані сектору ЗДУ, за місяць зменшилися на 0.1 млрд. грн., або на 2.5%. [20, с. 28-30] Аналіз кредитів за секторами економіки станом на січень-лютий 2014 року а також за період 2012-2014 років можна побачити у додатку Ж та З відповідно .

. Вплив грошово-кредитної політики України на стан кредитного ринку

Однією з найважливіших чинників у регулюванні економіки та стимулюванні економічного зростання відіграє грошово-кредитна політика. Грошово-кредитна політика - це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин. Основною метою цієї політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін. Головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - міністерства фінансів, економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Інструменти, якими оперує грошово-кредитна політика для регулювання грошового обігу, зображено на рис. 2.

Рисунок 2. Інструменти регулювання грошового обігу

До основних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку можна віднести: політику обов'язкових резервів; процентну політику (основою якої є використання облікової ставки НБУ та процентних ставок за його операціями як базової ціни національної валюти); здійснення відповідних регулюючих операцій на кредитному, валютному та фондовому ринках з метою додержання стабільності курсу національної валюти.

Відповідно до пріоритетів економічних напрямів країни центральний банк здійснює грошово-кредитну політику із застосуванням таких інструментів регулювання грошового обігу та обсягу кредитування в господарстві: непрямих методів - облікова (дисконтна) та ломбардна політика, а також політика на відкритому ринку; прямих або адміністративних методів - переоблікове контингентирування, політика обов'язкових резервів та різні селективні методи. [22, с. 228-229]

Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива. Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників, Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний період Національний банк України розробляє основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни - це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. [23, с. 452]

Основні засади грошово-кредитної політики - це документ, який Рада НБУ розробляє щорічно у середньостроковій перспективі задля пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, сприяння стабільності банківської системи, за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі з підтримки цінової стабільності в державі та сприяння додержання стійких темпів економічного зростання.

Доцільним буде відмітити основні засади грошово-кредитної політики, які допоможуть якнайширше розкрити сутність впливу грошово-кредитної політики України на стан кредитного ринку. Основні засади грошово-кредитної політики схвалюється рішенням Ради Національного Банку України та завданням якої у середньостроковій перспективі забезпечити стабільності грошової одиниці України та досягнути цілей, визначених Законом України "Про Національний банк України", які враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово-кредитного ринку.

Головною метою грошово-кредитної політики з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Стабільна грошова одиниця розглядається як одна з базових цінностей суспільства, одна з головних гарантій захисту приватних економічних інтересів кожного громадянина та необхідна умова досягнення стратегічних цілей економічного розвитку України - забезпечення високих темпів економічного зростання на засадах модернізації та інноваційного розвитку, побудова сучасної, стійкої, відкритої і конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки та забезпечення на цій основі підвищення добробуту населення нашої держави.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

Продовження здійснення економічних і соціальних реформ у державі в окремі періоди може призвести до виникнення об'єктивних ситуативних коливань цін на ринках споживчих товарів і послуг. Такі коливання можуть бути результатом структурних зрушень в економіці, приведення окремих цін і тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих рівнів, впливу значних зовнішніх шоків тощо. За таких обставин допускається певне тимчасове відхилення показників приросту споживчої інфляції від установлених цільових орієнтирів. Водночас таке відхилення не повинно впливати на досягнення визначених інфляційних орієнтирів у середньостроковому періоді.

Відповідно до законодавства України грошово-кредитна політика також спрямовуватиметься на сприяння стабільності банківської системи (як ключової умови забезпечення фінансової стабільності в державі) та підтримку економічної політики Кабінету Міністрів України, спрямованої на економічне зростання. Національний банк в межах своїх можливостей сприятиме зростанню обсягів кредитування реального сектору економіки. Необхідність досягнення цих цілей не може вступати у протиріччя із головною метою грошово-кредитної політики. Успішність роботи Національного банку за наведеними напрямами визначатиметься в комплексі із результативністю заходів економічної та фінансової політики Уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку.

Характерною рисою та суттєвим економічним досягненням країни як у 2011 році, так і в першій половині 2012 року було досягнення та підтримання цінової стабільності. За 2011 рік приріст індексу споживчих цін становив лише 4,6 %, а за підсумками липня 2012 року він набув від'ємних значень і становив -0,1 % як до початку року, так і в річному обчисленні.

Зниження інфляції було зумовлене комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників, серед яких насамперед вирізнялися високий урожай, відтермінування збільшення тарифів на газ та опалення для населення, покращення бюджетної дисципліни (дефіцит зведеного бюджету щодо ВВП скоротився з 6,0 % у 2010 році до 1,8 % у 2011 році) та виважена грошово-кредитна політика, яка обмежувала надмірне зростання споживчого попиту та забезпечувала прогнозовану динаміку валютного ринку.

Зниження інфляції сприяло макроекономічній стабілізації та створенню базових передумов для інтенсифікації інвестиційного процесу, збереженню вартості заощаджень населення, а також підвищенню цінових переваг українських виробників на зовнішніх та внутрішньому ринках за рахунок сприятливої динаміки реального ефективного обмінного курсу.

Особливості реалізації грошово-кредитної політики безпосередньо зумовлювалися неоднорідністю макроекономічної динаміки. Так, більшу частину 2011 року, в умовах існування суттєвих ризиків для цінової стабільності, грошово-кредитна політика була досить помірною. Натомість у 2012 році із закріпленням позитивних тенденцій у динаміці споживчих цін грошово-кредитна політика набула стимулюючої спрямованості. У цей період для неї характерним було постійне вжиття заходів, спрямованих на сприяння економічному зростанню через створення умов для активізації кредитної діяльності банків.

Стабільна грошова одиниця, а також ужиття заходів, спрямованих на розвиток та посилення стійкості банківської системи, сприяли подальшому розширенню ресурсної бази банків. Обсяг депозитів фізичних осіб за 2011 рік збільшився на 13,1 %, за 7 місяців 2012 року - на 11,3 %. Вклади в національній валюті зростали більшими темпами порівняно з депозитами в іноземній валюті.

Проте динаміка обсягів кредитування поки що є нестабільною. Якщо у 2011 році приріст обсягів кредитування банками реального сектору становив 14,9 %, то за 7 місяців 2012 року - 1,6 %. Така нестабільність пов'язана насамперед із наявністю значних зовнішніх ризиків та невизначеністю щодо подальшого розвитку ситуації на ринках. [24, с. 28-33]

Реалізація грошово-кредитної політики в 2013 та подальших роках здійснюватиметься на засадах використання основних елементів монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності. Це передбачає дотримання основних принципів, які необхідні зробити держава аби забезпечити сталий розвиток кредитних відносин у суспільстві та грошово-кредитної політики в цілому:

·        безумовної пріоритетності цілі щодо цінової стабільності та підпорядкування їй усіх інших цілей і завдань грошово-кредитної політики. Відповідно до законодавства як критерій оцінки досягнення головної цілі грошово-кредитної політики використовуватиметься показник індексу споживчих цін у річному вимірі. Одночасно з метою здійснення всебічного аналізу інфляційної ситуації також уважно відстежуватиметься динаміка інших цінових індексів (базовий індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, індекс-дефлятор ВВП);

·        орієнтації на середньострокову перспективу. Допускається певне тимчасове відхилення показників приросту індексу споживчих цін у річному вимірі від установлених цільових орієнтирів, якщо такі відхилення не несуть загрози для цінової стабільності в середньостроковій перспективі. Як підстави для коригування грошово-кредитної політики розглядатимуться переважно чинники, які містять потенціал для зміни середньострокових інфляційних трендів;

·        тісної співпраці з Урядом. Вагомі чинники впливу на динаміку інфляції перебувають поза монетарною сферою і належать до компетенції Уряду. За таких умов лише тісна координація грошово-кредитної політики Національного банку та економічної і бюджетної політики Уряду дасть змогу забезпечити ефективне досягнення монетарних цілей і завдань;

·        відсутності зобов'язань Національного банку щодо утримання на певному рівні або в певних межах обмінного курсу гривні до іноземних валют. Офіційний курс гривні до долара США встановлюватиметься на підставі її котирувань на міжбанківському ринку, сприяючи формуванню в суспільстві об'єктивної оцінки валютних ризиків.

·        прозорості діяльності Національного банку перед суспільством. Детальне пояснення мотивів і дій Національного банку у сфері регулювання грошово-кредитного ринку надаватиметься як одразу після ухвалення відповідних рішень (прес-релізи, відеозвернення тощо), так і в узагальненому вигляді - в офіційних аналітичних та прогнозних документах Національного банку України, які регулярно публікуватимуться на сторінках

Завдання із забезпечення цінової стабільності в середньостроковій перспективі передбачає не лише досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й сприяння формуванню системних передумов для підтримки стабільного низькоінфляційного середовища та забезпечення стійкості грошової одиниці України до потрясінь у довгостроковій перспективі.

У цьому аспекті важливе місце належатиме удосконаленню операційної структури реалізації грошово-кредитної політики. Монетарний режим, що базується на ціновій стабільності, передбачає провідну роль процентних ставок як головних інструментів та операційних орієнтирів грошово-кредитної політики. З огляду на це у міру розвитку фінансової системи та ефективнішої роботи трансмісійних механізмів відбуватиметься посилення ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку.

У період до набуття інструментами процентної політики належного ступеня дієвості провідна роль у процесі грошово-кредитного регулювання відводитиметься кількісним показникам обсягу грошової пропозиції. Операційними орієнтирами грошово-кредитної політики розглядатимуться монетарні критерії ефективності й індикативні цілі, передбачені програмою "Стенд-бай" (підтримується Міжнародним валютним фондом) із змінами, які встановлюватимуться під час здійснення її переглядів.

В умовах тривалої нестабільності на світових фінансових ринках, яка містить суттєві загрози для макроекономічної та фінансової стабільності в Україні, посилюватиметься стабілізуюча роль міжнародних резервів. Ураховуючи це, грошово-кредитна політика в середньостроковій перспективі передбачатиме необхідність їх утримання на рівні, що забезпечує необхідний захист національної економіки від негативних зовнішніх шоків.

Цій самій меті підпорядковуватимуться і заходи щодо встановлення та регулювання системи обмежень на валютному ринку. Заходи із валютної лібералізації узгоджуватимуться з темпами економічного зростання, підвищенням загального попиту на національну грошову одиницю з одночасним зниженням доларизації економічних відносин. Це, у свою чергу, безпосередньо пов'язано із здійсненням низки інституційних перетворень, які будуть прямо впливати і на стійкість фінансової системи та можливість підвищення курсової гнучкості гривні. Ключовим залишатиметься питання щодо ефективності використання зовнішніх кредитів та спроможності їх спрямування на розвиток реального виробництва. За відсутності його прискореного розвитку зменшуватиметься фінансова база погашення та обслуговування зовнішніх боргових зобов'язань країни, що спричинятиме зростання їх загальнонаціонального тягаря та вразливості української валюти й бізнесу.

Зменшенню зовнішніх ризиків стабільності грошової одиниці сприятиме розвиток внутрішнього фінансового ринку та забезпечення його стійкості. З урахуванням визначених законодавством повноважень діяльність Національного банку в цій царині насамперед концентруватиметься довкола сприяння стабільності банківської системи.

Основні завдання грошово-кредитної політики на 2013 рік передбачають необхідність утримання приросту індексу споживчих цін у межах 4,8 - 6,1 %. Динаміка споживчої інфляції у 2013 році може відрізнятися від прогнозованих орієнтирів залежно від рішень, які ухвалюватимуться Урядом у сфері адміністративно регульованих цін і тарифів.

За умови підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів грошово-кредитна політика виходитиме з потреби нівелювання можливих монетарних ризиків цінової стабільності. Під час оцінки можливого впливу адміністративних чинників братиметься до уваги те, що приведення цін і тарифів у відповідність до ринково обґрунтованих рівнів хоча і може призводити до підвищення рівня інфляції у короткостроковій перспективі, але у середньостроковому періоді, навпаки, сприяє ціновій стабільності через усунення диспропорцій та покращення роботи відповідних галузей економіки.

Монетарні чинники впливу на стабільність грошової одиниці контролюватимуться через регулювання обсягу монетарної бази, яка розглядатиметься як операційний орієнтир грошово-кредитної політики. Прогноз макроекономічних показників Уряду містить два сценарії розвитку. За умови реалізації першого сценарію розвитку економіки приріст обсягу монетарної бази у 2013 році може становити до 8 %. У випадку розвитку макроекономічної ситуації за другим сценарієм є підстави прогнозувати, що приріст обсягу монетарної бази становитиме до 6 %.

Засоби та методи грошово-кредитної політики використовуватимуться гнучко залежно від конкретних умов розвитку грошово-кредитного ринку. Структурні дисбаланси ліквідності нівелюватимуться за рахунок переважного використання механізмів довгострокової дії (обов'язкові резерви) та невідновних операцій (купівля-продаж державних цінних паперів). Якщо стан ліквідності буде близьким до рівноважного, то перевага надаватиметься інструментам короткострокової дії (тендери з підтримки ліквідності, операції репо, розміщення депозитних сертифікатів).

Процентна політика спрямовуватиметься на сприяння формуванню умов для зниження реальної вартості кредитних ресурсів. Водночас динаміка відсоткових ставок за кредитами та депозитами суттєвим чином залежатиме і від рівня ринкових очікувань, подолання структурних диспропорцій розвитку тощо. Це потребуватиме вжиття узгоджених з усіма гілками влади заходів у напрямі макроекономічної стабілізації, удосконалення законодавства із захисту прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, поліпшення інвестиційного клімату, покращення судової практики розгляду кредитних спорів. У міру досягнення основної цілі підтримуватиметься діяльність Уряду щодо забезпечення високих темпів економічного розвитку. Така робота концентруватиметься насамперед в площині створення умов для активізації кредитної діяльності банків. Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку розглядатиметься питання щодо надання відповідних монетарних стимулів, вживатимуться заходи щодо підвищення рівня капіталізації банків, покращення якості їх кредитного портфеля, удосконалення законодавчої бази, що регулює кредитну діяльність, стимулювання заощаджувальної активності населення. [25, с. 7-9]

. Аналіз іпотечного кредитування в Україні

Іпотечне кредитування займає важливе місце в економіці багатьох країн. Іпотека є найефективнішим інструментом залучення коштів у економіку держави. Розвиток масової іпотеки сприяє зростанню ВВП, створенню нових робочих місць, нових виробництв, розвитку інфраструктури. За рахунок іпотеки здійснюється інвестування реального сектора економіки та збільшення його капіталу внаслідок цього забезпечується зростання доходів у різних галузях економіки. Слово «іпотека» з’явилось у Стародавній Греції у VI столітті до н.е., а система іпотечного кредитування в Україні виникла у ХVII столітті.

Іпотека дозволяє отримати додаткові фінансові ресурси, надавши під заставу нерухомість. У глобальному розумінні - це можливість залучати кошти, необхідні для розвитку промислової, житлової сфери, засіб активізації функціонування ринку землі та фінансового ринку. Це також стимул до зменшення витратності виробничих процесів, підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці вітчизняних організацій і підприємств. [26, с. 92-93]

У Законі України «Про іпотеку» визначено, що: «іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом». В свою чергу, житловий іпотечний кредит - кредит, виконання своїх зобов’язань за яким позичальник забезпечує іпотекою нерухомого майна житлового призначення (крім об’єктів незавершеного будівництва), тобто віддає це майно в заставу. Такий кредит можуть видати позичальникові в тому разі, якщо він купує нерухоме майно житлового призначення на ринку нерухомості.

Іпотечний ринок займає одне з найважливіших місць серед фінансових механізмів стабільного розвитку економіки. За допомогою іпотечних фінансових інструментів забезпечується стабільне зростання доходів у різних галузях економіки, завдяки здійсненню інвестування реального сектора економіки та збільшення його капіталу.

Позитивна динаміка введення в експлуатацію житла сьогодні так і не досягає рівня докризового періоду (Див. Дод. И). Однією з основних причин такого становища, після такої вагомої як низький платоспроможний попит населення, є небажання місцевих органів влади пускати на внутрішній локальний ринок потужних конкурентів з числа як забудовників, так і кредиторів. За такої ситуації будівельні компанії не можуть достатньою мірою диверсифікувати свою діяльність та реалізувати в повному обсязі свій виробничий потенціал.

В 2011 р. спостерігається пожвавлення ринку іпотечного кредитування, це обумовлено виходом на ринок нових банківських установ зі своїми умовами кредитування. Іпотечні портфелі українських банків у перші вісім місяців 2011 р. скорочувалися. На початок вересня 2011 р. заборгованість населення перед фінансовими установами за іпотечними кредитами становила 77,5 млрд. грн., що на 4,5 млрд. грн. менше, ніж на початку року. Таку тенденцію банківські експерти пов'язують з низьким попитом на іпотечні кредити з боку фізичних осіб, який, у свою чергу, обумовлений все ще дуже високими ставками по іпотеці.

Сучасний стан іпотечного ринку характеризується від’ємною тенденцією розвитку іпотечного кредитування в 2011-2012 рр.Це пояснює низка причин, таких як:.  в’ялий ринок нерухомості - ризик зниження вартості нерухомості;.     дефіцит грошових ресурсів;.   підвищення вимог до платоспроможності позичальника. [28, с. 49-55]

Аналіз ринку іпотечного кредитування в 2010 році показує динаміку розвитку обсягів іпотечного портфеля комерційних банків порівняно з попередніми роками. Порівняно з 2009 роком обсяг іпотечного портфеля в 2010 році зменшився на 4,26 млрд. грн., або на 3,8%. Так, станом на 01.01.2011 року сукупний іпотечний портфель досяг позначки 104,8 млрд. грн. (або 9% від ВВП країни). Але щодо ринку країн Європи, де частка іпотечного портфеля сягає 40% від рівня ВВП, в Україні даний показник не є досить вагомим. У ІV кварталі 2012 року склад основних банків - іпотечних кредиторів майже не змінився. Частки лідерів ринку були такими: АТ «Укрсиббанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Укрсоцбанк», «Ощадбанк», АТ «ОТП Банк», ПАТ КБ «Надра» (Див. Дод. Й).

Іпотечний ринок України залишається дуже концентрованим. Так, за станом на кінець 2012 року сукупна частка п’яти банків-лідерів дорівнювала 59,9% іпотечного ринку (наприкінці 2011 року - 78,3%), а частка десяти банків-лідерів - 78,34% (наприкінці 2011 року - 80,1%) .

Проаналізувавши динаміку розмірів портфелю іпотечних кредитів банків України, можна стверджувати, що в Україні відбувається спад у сфері кредитування іпотеки. Так, станом 01.10.2011 р. розмір іпотечного портфелю становив 82,439 млн. грн., а станом на 01.10.12. складав 67,1 млн. грн. Отже, вартість іпотечного кредиту не завжди є доступною для широких верств населення. [29, с. 22-24]

Після збільшення обсягів іпотечних кредитів у 2010 р. внаслідок переоцінки їхньої валютної складової, у 2011 р. та 2012 р. мало місце зменшення частки іпотечних кредитів у кредитних портфелях банків. Так, наприклад, із 1.01.2010 р. по 1.01.2012 р. частка іпотеки в загальному кредитному портфелі банків скоротилася з 18,4 до 12,1%. Динаміку частки іпотечних кредитів у кредитному портфелі українських банків за 2007-2012 роки можна побачити у додатку К.

Отже, процес розвитку іпотечного кредиту в Україні значно залежать від економічного зростання, стабільності цін та обмінного курсу національної валюти, удосконалення фінансово-кредитної системи та ринку нерухомості. Основна проблема розвитку іпотечного кредиту в Україні є обмеженість вільних фінансових ресурсів і пошук інвесторів. Одним із основних завдань банків щодо поповнення «довгих» пасивів у нинішній ринковій економіці є перетворення заощаджень населення в інвестиції.

Іпотечне кредитування у перспективі може стати надійним засобом залучення внутрішніх інвестицій та невід’ємним елементом ринкової економіки України й сприяти соціально-економічному розвиткові нашої держави.

Висновок

Робота ставила за мету дослідити кредит як важливу економічну категорію, його функції та роль в ринковій економіці. Для того, щоб відповісти на всі поставлені питання, необхідно було зрозуміти сутність та специфіку даного поняття, проаналізувати динаміку та сучасний стан тощо.

Перш за все необхідно дати визначення поняття кредиту в його широкому розумінні. Ознайомившись з багатьма тлумаченнями цього терміну з різних джерел було обране одне, найчіткіше та найзрозуміліше, в якому говориться про те, що кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Це визначення допомогло зрозуміти, що саме являє собою кредит.

Зрозуміло, що для того, щоб об’єктивно говорити про кредит, необхідно було ознайомитись з різноманіттям видів кредиту, яких, як виявилося, дуже багато: міжгосподарський, банківський, державний, комерційний, іпотечний, лізинговий та інші.

Наступне питання роботи - аналіз динаміки та сучасного стану кредитних відносин в Україні. Безумовно, щоб зрозуміти, як змінювалися тенденції до розвитку у сфері кредитних відносин в нашій країні, спочатку необхідно простежити, як себе поводила кредитна сфера протягом останнього часу (період 2007-2014рр.). Не можна не відмітити, що протягом п’яти років кредитні відносини набули неабиякого розвитку, що дуже сильно вплинуло на економічний стан нашої країни. Таким чином, на кінець 2011 року обсяги кредитів виданих резидентам комерційними банками становили 801809 млн. грн., що на 68986 млн. грн. більше ніж у 2010 році та на 78514 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Також хочу зауважити, що у лютому 2013 року обсяги виданих кредитів зросли на 93 % або на 397 млрд грн порівняно з груднем 2007 року. На мою думку, аналіз вищесказаних показників дає чітку оцінку динаміки кредитних відносин в країні та можна з впевненістю сказати, що Україна стала на шлях вдосконалення сфери кредитних відносин, що в майбутньому покращить економічний стан країни та створить тенденцію до економічного зростання.

Список використаної літератури

1.  Александрова М.М. Гроші. Фінанси. Кредит: Навч. посібник; За ред. Г.Г. Кірейцева. -2-ге вид., перероб і доп.. -К.: ЦУЛ, 2002. -335 с. - 14 с.

2.      Гроші та кредит: Підручник для вузів за спец. "Фінанси та кредит"/ Михайло Савлук, К.Г. Зуллас, А. М. Коряк. -К.: Либідь, 1992. -330, с. - 19-21 с.

.        Гриньова В.М. Гроші і кредит: Навчальний посібник.-Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. -207 с. - 14-16

.        Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. -Тернопіль: Карт-бланш, 2000. -510 с - 33 с.

5.  Демків А.В Гроші та кредит.-К.: Дакор., К.: Вира-Р.,2003.-528с. - 28-32 с.

6.      Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. І доп. - К.: Т-во

.        "Знання", КОО, 2002. - 215 с. - 17-18 с. - (Вища освіта XXI століття).

8.  Фінанси підприємств: Підручник / кер. авт. кол. і наук. ред. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с. - 48 с.

9.      Стоян В.І. "Фінансовий ринок України: проблеми і перспективи розвитку". - Ж. "Фінанси України", №12. 2000 р. с. 139 -140. - с. 41-42

.        Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знания", КОО, 2000. - 176 с - 36 с.

11.    Т.Т. Горобчук. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002 - 236 с. - 108-109 с.

.        Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец.: у 2-х ч. / За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998 - 518 с. - 95-99 с.

.        Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник - К.: ЦУЛ, 2002 - 616 с. - 247-248 с.

14.    Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2003 - 416 с. - 213-216 с.

.        Гроші та кредит : підручник / С. К. Ревенчук та ін. ; за ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Ревенчука. - К. : Знання, 2011. - 382 с. - 184 с.

.        Лаврушин О.И. Банковское дело : учебник / О. И. Лаврушин, И. Д. Мамонова. - М. : КНО- РУС, 2008. - 768 с. - 331-337 с.

.        Мороз А.М. Банківські операції : підручник / А. М. Мороз, М. І. Савчук. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2008. - 608 с. - 247-251 с.

.        Статистичний бюлетень Національного банку України. (Електронне видання) - 2012. - № 1. - 192 с- с 28-30.

.        Статистичний бюлетень Національного банку України. (Електронне видання) - 2013. - № 11. - 187 с.- с 28-30.

.        Статистичний бюлетень Національного банку України. (Електронне видання) - 2014. - № 4 . - 183 с. - с 28-30.

.        Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Навч. посібник для вищих закладів освіти. - К.: НІОС. - 2001 - 427 с. - с. 228-229.

.        Гроші і кредит: Підручник. / Колодізєв О.М., Колесніченко В.Ф. - К., 2010. - 615 с. - 452 с.

24.    Арбузов С. , Щербакова О. «Стан і перспективи розвитку грошово-кредитного ринку України»,2012 - 28-33 с

.        Постанова Ради Національного банку України «Основні засади грошово-кредитної політики на 2013 рік» від 05.09.2012 №16 - 10 с. - 7-9 с.

26.    Демчишак Н.Б. Аналіз стану та динаміки розвитку іпотечного ринку в Україні / Н. Б. Демчишак, Х. О.Турхан // Науковий вісник НЛТУ. - 2012. - Вип. 22.3 - С. 200 - 204. - с 92-93.

.        Жук О.В. Стан і перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні / О. В. Жук// Економічний простір. - 2009. - № 23/1. - С. 308 - 315. - с. 147

.        Волков С., Перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні // Вісник НБУ. - 2003. - №6 -с. 92 - с.49-55.

.        Житлове іпотечне кредитування в Україні: Аналітичний огляд УНІА за 2012 рік. - К. : УНІА, 2013. - 61 с. - с. 22-24.

.        Ніверська Ю.П. «Проблеми іпотечного кредитування» /Збірник студентських наукових праць Уманського національного університету садівництва. - 2012 - с. 223- 47-53 с.

Додатки

Додаток А

Обсяг наданих кредитів та залучених депозитів 2009-2011 років

Додаток Б

Аналіз динаміки кредитів наданих резидентам за секторами економіки протягом 2009-2011 років млн. грн.

Додаток В

Додаток Г

Кредити, надані комерційними банками України в розрізі секторів економіки за 2007-2013 роки

Кредити, надані суб'єктам господарської діяльності в розрізі регіонів станом на лютий 2013 року, млн. грн

Додаток Ж

Аналіз кредитів за секторами економіки станом на січень-лютий 2014 року

Додаток З

Кредити, надані резидентам у період з 2012 по 2014 років, за секторами економіки

Додаток И

Обсяги житлового будівництва в Україні, тис. кВ. км.

Додаток Й

Додаток К

Частка іпотечного кредиту у кредитному портфелю банків, у %