Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ 'Калина'

Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ 'Калина'

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження організації управління грошовими потоками на підприємстві

.1 Економічна сутність, види та значення грошових потоків у діяльності підприємства

.2 Методологія управління грошовими потоками підприємства

.3 Політика організації управління грошовими потоками підприємства

Розділ II. Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ "Калина"

.1 Загальна характеристика та історія розвитку підприємства ВАТ "Калина"

.2 Аналіз фінансового стану підприємства та його грошових потоків

.3 Оцінка ефективності організації управління грошовими потоками на підприємстві

Розділ III. Напрями удосконалення організації управління грошових потоків на підприємстві

.1 Основні шляхи та методи оптимізації потоків грошових коштів підприємства в ринкових умовах

.2 Інструментарій удосконалення моделі управління грошовими потоками підприємства

.3 Політика планування грошових потоків

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Функціонування підприємства - це складний динамічний процес, що є результатом неперервного циклічного руху грошових коштів.

Однією із проблем, що виникають перед підприємствами в сучасних умовах, є відновлення і збереження динаміки циклів операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, що є запорукою необхідної ліквідної позиції підприємства і реалізації його попиту на кошти. Вирішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають грошові потоки кожного окремого суб'єкта господарювання.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Таким чином, в сьогоднішніх умовах існує нагальна потреба в розробці методики обліку, контролю і аналізу грошових потоків, підвищенні наукові обґрунтованості прийняття фінансових рішень в умовах нестабільності та ризику, розробці системи аналітичних і модельних засобів управління коштами. Необхідність в організації обліку, контролю та економічного аналізу грошових потоків па підприємствах обумовлена існуванням практичних потреб фінансового управління, що стоять на рівні проблеми виживання окремих підприємств, галузей і виходу із кризового стану економічної системи в цілому.

Очевидно, що брак досвіду функціонування підприємств України в ринкових умовах, недостатнє вирішення проблеми управління їх грошовими потоками як в методологічному, так і в прикладному аспектах призводить до того, що у вітчизняній практиці аналізу рух коштів практично не береться до уваги. Це зумовлює ігнорування найбільш важливої - динамічної частини бізнесу і погрожує низку серйозних проблем, пов'язаних з необґрунтованістю та хаотичністю управління і загостренням загальної проблеми неплатежів.

Однак ще не сформовано єдиної теоретичної бази, яка б охоплювала увесь комплекс питань в організації управління грошовими потоками в межах ділових одиниць. Не вироблено єдиного підходу до тлумачення категорії "грошові потоки", критеріїв, відповідно до яких здійснюється їх класифікація, відсутні чіткі формулювання цілей і завдань в організації управління грошовими потоками підприємств. Окрім того, методики їх аналізу та планування, розроблені зарубіжними економістами, орієнтовані на стабільну ринкову економіку, а тому для трансформаційних умов мають невисоку практичну цінність.

Водночас, теоретико-методологічні засади в організації управління грошовими потоками підприємств ще не знайшли належного обґрунтування. У зв'язку з цим тема роботи, в якій сформульовано теоретичні положення та розроблено практичні рекомендації щодо формування системи аналітичного забезпечення організації управління грошових потоків підприємств, є актуальною.

При написанні дипломної роботи були використані законодавчі акти України, матеріали періодичних видань, монографії, праці вітчизняних та закордонних вчених-економістів, таких як Бланк І.А., Поддєрьогіна А.М., Кірейцев Г.Г. та інші, а також засоби мережі Internet, дані з фінансової звітності ВАТ "Калина".

Предметом дослідження є організація управління грошовими потоками підприємства, що передбачає аналіз фінансового стану та його грошових потоків, а також оцінка ефективності організації управління грошових потоків на підприємстві.

Об’єктом дослідження є підприємство з пошиття корсетних виробів ВАТ "Калина".

У висновках коротко відображені отримані результати дослідження та висловлені в роботі пропозиції щодо вдосконалення процесу управління грошовими потоками підприємства.

Розділ I. Теоретико-методологічні основи дослідження організації управління грошовими потоками на підприємстві

.1 Економічна сутність, види та значення грошових потоків у діяльності підприємства

З трансформацією фінансового аналізу в Україні, що відбувається з початку 1990-х років, увага практиків та науковців стала зосереджуватися на новому для вітчизняних фінансистів поняття "грошовий потік". Пояснюється це тим, що в ринкових умовах господарювання потенційний власник повинен дати відповідь на три стратегічні питання:

-       якими повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства. Що дають змогу досягнути найбільшого добробуту його власників. Акціонерів та трудового колективу;

-       де знайти джерела фінансування та якою повинна бути їх оптимальна структура;

-       як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю, щоб забезпечити платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

В контексті розв¢язку останнього питання управління грошовими потоками є одними з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов'язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

-       виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов'язано з витратами;

-       надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка - це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

-       збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгодженні між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь - якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийнятті в такій ситуації, пов’язанні з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:

-       величина дефіциту фінансових ресурсів і період часу, протягом якого він буде зберігатися;

-       можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

У разі появи ліквідних надлишків критерій ліквідності стає другорядним, а основним завданням - ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися короткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов’язанні з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.

Питання сутності грошових потоків та методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: В. Ковальов, Дж. К. Ван Хорна, Є. Брагхема, Е. Нікхбахта, Є. Стоянової, І. Балабанов, Т. Райса та інших.

Так, Е. Нікхбахта та А. Гроппеллі наводять спрощене визначення грошового потоку як "міри ліквідності компанії", що складається з "чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування". Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого - основні його складові.[Джерело: 46, с. 70]

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний потік - це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Він визначається з використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавати компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію). Під операційними потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, при цьому не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства). Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов’язанні не тільки з введенням операцій по основній діяльності.[Джерело: 46, с. 70]

Дж. К. Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по - різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.[ Джерело: 46, с. 70]

Дійсно, той же Т. Райс для потреб аналізу кредитоспроможності виділяє наступні види грошових потоків.

Рис.1.1 Класифікація грошових потоків

Цікавим є визначення, наведене в роботі Лігоненко Л.О. та Ситник Г.В.[Джерело:47] : "грошові потоки підприємства - це система розподілених в часі надходжень та видатків грошових коштів, що генеруються його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства".

На думку зазначених авторів, дослідження грошових потоків підприємства дозволяє усвідомити увесь механізм його функціонування, так як за наявності власної, відносно самостійної логіки розвитку, грошові потоки мають зовнішні ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, які розвиваються на підприємстві в процесі його діяльності.

З позиції менеджменту підприємства з метою управління ліквідністю грошові потоки поділяють на два види: вхідні і вихідні - надходження і видатки, що знаходять своє відображення у Звіті про рух грошових коштів (П(С)БО 4).

Управління грошовими потоками передбачає комплексні заходи, тому що готівкові кошти, з одного боку, є складовою обороту активів, з іншого - їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства.

Рис.1.2 Причини розбіжностей між сумами одержаного прибутку підприємства і грошових коштів.

В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатись реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходять в іншому. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може призвести до підвищення фінансового ризику.

Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов’язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність, реального потоку грошових коштів і прибутку, відображеного в звітності (рис.1.2.) [Джерело: 46,с.73]

Рух грошових коштів у Звіті відображається за видами діяльності, як це показано на рис.1.3.[Джерело: 46, с. 74]

Розв’язати названі протиріччя призначений Звіт про рух грошових коштів. Він має вагоме значення як для менеджменту підприємства, так і для кредиторів, інвесторів, контрагентів.

При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства..

Рис. 1.3 Види господарської діяльності для складання Звіту про рух грошових коштів

Основним документом, на підставі якого фінансовий менеджер має у своєму розпорядженні дані про стан готівки, є Звіт про рух грошових коштів підприємства. У ньому відображаються такі види діяльності:

-       поточна - містить господарські операції, що впливають на розмір прибутку підприємства. Це виплати і надходження коштів за реалізовану продукцію, за відсотки за виданими і отриманими кредитами, виплати заробітної плати, сплати податків, вирахування з оплати праці, відрахування у відповідні позабюджетні фонди, виплата в бюджет за різними видами податків;

-       інвестиційна - містить операції з придбання і реалізації основних засобів, цінних паперів, видачі й одержання позик, що погашаються;

-       фінансова - включає операції з випуску і продажу акцій, одержання короткострокових і довгострокових кредитів, а також виплати акціонерам дивідендів, викуп і перепродаж акцій.

У таблиці 1.1. подано класифікацію грошових потоків за видами діяльності. У класифікаційні групування включено надходження і витрату коштів за напрямками. Проте в практичній діяльності підприємств можлива поява нових надходжень і виплат, що складно інтерпретувати. У цьому випадку необхідно приймати індивідуальні рішення, керуючись при цьому стандартами бухгалтерського обліку України.

Групування грошових потоків, наведено в таблиці 1.1., дає можливість вивчити залучення додаткових фінансових ресурсів за напрямками і видами діяльності.

Фінансовий менеджер при управлінні грошовими потоками повинен вирішувати такі завдання:

-       забезпечити приплив коштів у будь - який момент часу;

-       забезпечити мінімізацію коштів на розрахункових рахунках і в касі, тому що такий вид діяльності не приносить прибутку;

-       забезпечити оптимальне співвідношення між коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями, щоб був максимальний ефект для підприємства. [Джерело:,44,с.397]

Таблиця 1.1 Класифікація грошових потоків за видами діяльності

Сукупність грошових потоків підприємства можна класифікувати наступним чином:

Залежно від масштабів обслуговування господарського процесу:

-       грошовий потік по підприємству в цілому характеризує загальний обсяг грошових операцій даного підприємства і акумулює в собі всі види грошових потоків, що супроводжують та обслуговують процес його функціонування;

-       грошові потоки окремих структурних підрозділів характеризують обсяги грошових операцій кожного з них і дозволяють оцінювати ефективність їх діяльності, участь кожного з них у господарському процесі підприємства;

-       грошовий потік від окремого виду чи напряму господарської діяльності характеризує масштаби та обсяг операцій з даного виду діяльності підприємства;

-       грошовий потік за окремою господарською операцією характеризує рух грошових коштів за даною угодою, що дає змогу оцінити її ефективність та вплив на сукупний грошовий потік підприємства.

Залежно від напрямку руху потоків розглядають:

-       вхідний (позитивний) грошовий потік характеризує обсяг надходження грошових коштів від усіх видів діяльності;

-       вихідний (від`ємний) грошовий потік характеризує обсяг їх витрачання.

Залежно від виду господарської діяльності виділяють :

-       грошовий потік від операційної діяльності ;

-       грошовий потік від інвестиційної діяльності ;

-       грошовий потік від фінансової діяльності.

За вартісним складом грошових потоків виділяють:

-       валовий грошовий потік використовується для оцінки обсягів усіх видів операцій підприємства, пов’язаних з рухом грошових коштів поза залежністю від напряму руху коштів;

-       чистий грошовий потік представляє собою зміну наявних грошових коштів за період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець та початок періоду або надходженням та витрачанням грошових коштів за період, що аналізується. Таким чином, він характеризує сальдовий потік без відображення обсягу грошових операцій.

Залежно від регулярності здійснення грошові потоки підприємства поділяють на :

-       регулярні грошові потоки - це потоки платежів, усі члени якого позитивні величини, а часові інтервали між платежами однакові. У підприємстві такі потоки є, як правило, результатом господарсько-фінансової діяльності підприємства. Їх обсяг сталий в часі або має певну тенденцію до зміни. Надходження та витрачання грошей здійснюється систематично, з певною періодичністю. Це обумовлює можливість їх регулювання та планування;

-       нерегулярні грошові потоки представляють різні за обсягом та проміжками часу між їх здійсненням платежі, пов’язані, як правило, з проведенням окремих господарських операцій. Вони виникають спонтанно, не мають сталого обсягу та періодичності. Планування утворення та здійснення цих потоків може проводитися лише методом прямих розрахунків, відповідно до часу та обсягів операцій, що їх породжує.

Залежно від пріоритетності здійснення платежів грошові потоки поділяються на:

-       пріоритетний грошовий потік представляє систему грошових видатків, які найбільшим чином забезпечують реалізацію стратегії підприємства;

-       обов’язковий грошовий потік - це обов’язкові грошові виплати, які підприємство повинне здійснити в першочерговому порядку для запобігання фінансових ускладнень та продовження нормального функціонування. До нього належать проценти, податкові виплати, погашення сум боргів, строк сплати яких настав, інші виплати, що є обов’язковими. Склад останніх визначається самим підприємством залежно від умов господарювання;

-       другорядні грошові потоки представляють видатки грошових коштів, які можуть бути відкладені з точки зору стратегічних потреб або у разі неспроможності здійснення без прямих витрат для підприємства у вигляді штрафів, неустойки, пені та ін.

По відношенню до певного інвестиційного проекту можна відокремити:

-       додатковий грошовий потік це потік від реалізації певного інвестиційного проекту, потік, що стосується виключно даного проекту;

-       ретроспективний грошовий потік це всі інші грошові потоки, які не враховуються під час прийняття управлінських рішень щодо даного проекту.

Залежно від вартісної оцінки в часі:

-       нинішній грошовий потік це єдина спів стана теперішня вартість грошових потоків підприємства, отримана шляхом дисконтування, яка враховує фактор часу, інфляції та ризику;

-       майбутній грошовий потік, оцінений майбутньою вартістю.

За достатністю обсягу розрізняють:

-       дефіцитний грошовий потік це коли недостатнє надходження грошових коштів для здійснення усіх планових видатків;

-       надлишковий грошовий потік це перевищення позитивного грошового потоку над потребою підприємства у витрачанні.

За можливістю регулювання грошових потоків, їх поділяють на:

-       грошові потоки, що піддаються регулюванню (зміні в часі), представляють собою такі види витрачання грошових коштів, строки яких можна змінювати за домовленістю сторін (наприклад, лізингові платежі, розрахунки з постачальниками);

-       грошові потоки, що не піддаються регулюванню (зміні в часі), - це такі види витрачання грошових коштів, строки яких неможливо змінювати (наприклад, податкові платежі).

Поділ грошових потоків за можливістю регулювання має індивідуальний характер і обумовлюється специфікою діяльності конкретного підприємства.

За рівнем передбачуваності:

-       повністю передбачувані грошові потоки це обсяги запланованих і включених у відповідний план надходжень та видатків грошових коштів;

-       недостатньо (або абсолютно) непередбачувані грошові потоки - це сукупність надходжень та витрат грошових коштів, які виникли в результаті настання ризикових подій, непередбачуваних подій і, відповідно, не включені до планів надходження і витрачання грошових коштів.

За рівнем збалансованості:

-       збалансований грошовий потік характеризує такий вид сукупного грошового потоку, по якому забезпечується збалансованість позитивного та від'ємного грошових потоків;

-       незбалансований грошовий потік характеризує такий вид сукупного грошового потоку, по якому не забезпечується збалансованість позитивного і від'ємного грошових потоків.

Критерієм збалансованості є показник варіації між позитивним та від'ємним грошовим потоком. У першому випадку він спрямовується до одиниці, в другому - до нуля.

За періодом часу:

-       короткостроковий грошовий потік характеризує такий його вид, по якому період від моменту надходження чи витрачання грошових коштів до повного їх завершення не перевищує одного року;

-       довгостроковий грошовий потік характеризує такий його вид, по якому період від моменту надходження чи витрачання грошових коштів до повного їх завершення перевищує один рік.

За формами грошових коштів, що використовуються:

-       готівковий грошовий потік характеризує частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується готівкою. Готівкові грошові потоки підприємств знаходяться під щільнішим регулюванням з боку державних органів влади та Національного банку України;

-       безготівковий грошовий потік характеризує частину сукупного грошового потоку, яка обслуговується безготівковими розрахунками.

.2 Методологія управління грошовими потоками підприємства

Основною метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку шляхом балансування обсягів надходження і витрати коштів і їхньої синхронізації в часі.

Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:

1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності.

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і по обсягах; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, генерованого господарською діяльністю підприємства.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів.

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.

Принципи управління грошовими потоками та їх зміст:

-       достовірність відображення інформації - відповідність даних звітності реальних грошових коштів;

-       комплексність управління - врахування грошових потоків від усіх видів діяльності;

-       своєчасність і оперативність - постійний моніторинг наявності руху потреби в грошових коштах;

-       маневреність - забезпечення своєчасності розрахунків скорочення потреби в позикових коштах;

-       ефективність - досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів внаслідок організаційно - управлінських дій;

Розрахунки підприємства за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкового обігу. Основний документ, який регулює порядок ведення касових операцій - це Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.

Порядок організації готівкових розрахунків підприємства включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Розрахунки готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

Якщо розрахунки проводяться шляхом внесення готівки до установ банків для подальшого переліку їх на рахунки підприємств або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців готівкою, а для підприємств - продавців - безготівковими.

Прийом, зберігання і витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу. Касою називається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також прийому, видачі, зберігання наявних засобів, інших цінностей і касових документів.

Ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір готівки, яка може залишатися в касі підприємства у неробочий час. Тобто зберігати в своїй касі готівку у неробочий час, підприємство має право тільки в межах затвердженого ліміту каси. Вся готівка, яка є в касі понад встановлений ліміт, в кінці обов’язково повинна бути здана в банк.

Відновлені підрозділи підприємств - можуть здавати готівку безпосередньо в каси такого підприємства або в будь-який банк для її перекладу і зарахування на банківські рахунки.

Здавати готівку можна для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства за його вибором.

На відміну від існуючого раніше порядку, зараз ліміт каси підприємство встановлює собі самостійно. Ліміт каси встановлюється на підставі Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. Такий розрахунок підписується головним бухгалтером і керівником підприємства.

Підприємство, яке має поточні рахунки в декількох установах банків, повинні самі на свій розсуд визначати яким з банків буде встановлений йому ліміт каси.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіку його роботи, віддаленості від банку, об’єму касових оборотів по всіх рахунках, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію. Крім того, ліміт каси розраховується з обліком термінів здачі підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банках. Такі терміни узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами і банками. При цьому повинні дотримуватися певні вимоги (див. Таблицю 1.2.).

Таблиця 1.2 Визначення термінів здачі готівки в банку

Розрахунок ліміту каси підприємство складає окремо по підприємству і по кожному його відособленому підрозділу.

Встановлений ліміт каси затверджуються внутрішніми наказами підприємства. Для відособлених підрозділів ліміт каси встановлюються і доводиться до їх зведення відповідними внутрішніми наказами підприємства.

Підприємства, що починають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно прогнозним розрахункам. Надалі встановлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядаються вже по фактичних показників діяльності.

Ліміт каси підприємства встановлюють собі на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки в касу або їх середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або їх середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої їм особи.

При визначенні ліміт каси потрібно урахувати наступне (див. табл. 1.3.)

Таблиця 1.3 Вимоги до визначення розміру ліміту каси

Порядок встановлення ліміту каси в касах бюджетних установ і організацій визначає держказначейство.

Якщо ліміт каси встановлений з перевищенням граничних розмірів, то він вважається встановленим на рівні граничних розмірів. В цьому випадку сума такого перевищення вважається понадлімітною. Тобто, якщо, наприклад, підприємство встановить ліміт більший ніж показник середньоденної виручки, то ліміт все одно буде прийнятий на рівні середньоденної виручки, а не в більшій сумі, заявленій підприємством.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлений, то ліміт каси вважається нульовим. В цьому випадку вся готівка, що знаходиться в його касі на кінець робочого дня і не здані підприємством, вважається понад лімітним.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки не пізніше за наступний робочий день банку або використані підприємством наступного дня на господарські потреби.

Тобто, якщо суму готівки, яка на кінець дня може вважатися понадлімітною, касир видасть з каси, наприклад, під звіт на господарські потреби, то така сума готівки вже не буде вважитися понадлімітною.

Не вважаються понад мірними в день їх надходження і ті наявні засоби, які поступили в каси підприємств у вихідні і святкові дні і були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки на наступний робочий день банку і підприємства, або були використані підприємством на наступний робочий день на господарські потреби.

Підприємства, розташовані в населених пунктах, де немає банків або операторів поштового зв’язку, повинні здавати понадлімітну готівку для їх зарахування на рахунки підприємства в банку не пізніше за наступний робочий день незалежно від встановленого терміну здачі наявної виручки(готівки).

За перевищення встановленого ліміту каси, згідно ст.1 Указу №436, до підприємства застосовуються санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Положення №637 [6] встановлено певне обмеження в частині здійснення готівкових розрахунків підприємства з іншими підприємствами і підприємцями протягом дня. Так, сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству протягом одного дня поодинці або декільком платіжним дорученням не може перевищувати граничну суму, яка встановлюється окремим положенням НБУ. На сьогоднішній день така сума встановлена у розмірі 10 тис. грн.

Платежі понад встановлену НБУ суму повинні проводитися тільки в безготівковому порядку. Тобто підприємству не можна виплатити з каси протягом дня одному і тому ж суб’єкту підприємницької діяльності суму готівкою більш встановленої. Хай навіть ця сума видавалася в декількох прийомів. В той же час, така заборона зовсім не означає, що встановлена НБУ сума - це вся сума яку касир має право видати готівкою протягом дня. Заборона торкається тільки розрахунку з одним СПД. Таким чином, протягом дня підприємство має право здійснювати готівкові розрахунки з декількома підприємствами дотримуючи з кожним з них встановлене обмеження.

За порушення в обмеженні розрахунків підприємству загрожує штраф в двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, згідно п. 1 Указу №436. При цьому сума, яка перевищить встановлене обмеження розрахунковий додається до фактичних залишків готівки в касі підприємства - покупця на кінець дня одноразово в день здійснення операції, і отриманий результат порівнюється зі встановленим лімітом каси.

Крім того, за здійснення готівкових розрахунків з перевищенням встановленого НБУ обмеження на керівника підприємства може бути накладений адміністративний штраф за порушення правил ведення касових операцій відповідно до ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення в розмірі від 8 до 15 не оподаткованих податків мінімумів доходів громадян(170 - 340грн.)

Відповідальність за порушення встановленого обмеження розрахунків готівкою торкається тільки підприємства, яке видає з каси грошові кошти. При отриманні грошових коштів відповідальність за перевищення встановленого НБУ обмеження не застосовується.

Крім того, таке обмеження не розповсюджується на:

·   розрахунки з фізичними особами, суб’єктами підприємницької діяльності;

·   розрахунки з бюджетами і державними цільовими фундаціями;

·   добровільні пожертвування;

·   благодійну допомогу;

·   розрахунки підприємств за спожиту ними електроенергію;

·   використання коштів, виданих на відрядження;

·   розрахунки підприємств між собою і з індивідуальними підприємствами при закупівлі сільськогосподарської продукції.

Надходження грошових коштів в касу. Готівкові грошові кошти, що надходять до каси підприємства, повинні своєчасно і в повній сумі оприбутковуватися в касі підприємства. Тому, щоб наявні грошові кошти вважалися оприбутковуваними, будь-яке надходження наявних коштів до каси: надходження виручки, позареалізаційних надходжень, надходження грошових коштів з банку оформляється прибутковим касовим ордером підприємств торгівлі, громадського харчування і послуг, оприбутковуванням готівки є реєстрація через РРО (або фіксація в РК) операцій по прийому від покупця грошових коштів і щоденне відображення їх в повній сумі в Книзі обліку розрахункових операцій(КУРО).

Оформивши надходження наявної виручки прибутковим касовим ордером потрібно також зробити прибутковий запис в касовій книзі. Запис в касовій книзі не обов’язково робити відразу ж після виписування прибуткового ордера. Цілком допустимо зробити запис в касовій книзі протягом робочого дня касира, але обов’язково в день надходження грошових коштів.

При заповненні касового ордера, дуже важливо, щоб в ньому були заповнені всі реквізити.

В прибуткових ордерах, оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій, реквізитів «Отримав» не заповнюється.

В прибутковому ордері обов’язково указується підстава для його складання (див. Табл. 1.4.), і в реквізиті «Додаток» перераховуються прикладені до нього документи, на яких ставиться штамп або напис «Сплачено» з вказівкою дати (число, місяць, рік).

Таблиця 1.4 Документи, які служать підставою для оформлення прибуткових касових ордерів

Прибуткові касові ордери повинні бути підписані головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Виправлення в прибуткових документах не дозволяється.

Прибутковий касовий ордер повинен заповнюватися в одному екземплярі. Особі, що здає грошові кошти в касу, видається завірена відтисненням печатки цього підприємства квитанція за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, уповноваженого керівником. Прибутковий касовий ордер по якому отримана готівка, залишається в касі, реєструється в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (ф.№КО-з або №КО-за).

Видача готівки. Видача готівки з каси здійснюється на підставі витратних касових ордерів (типова форма №КО-2) або відповідним чином оформлених розрахунково-платіжних відомостей, підписаних керівником і головним бухгалтером підприємства або працівником підприємства, уповноваженим на це керівником.

До видаткових ордерів можуть додаватися документи (заяви на видачу готівки, рахунки, звіти про використання засобів, розрахунки і т.п.).

Якщо н доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не є обов’язковим.

Видача готівки окремим фізичним особам по видатковому касовому ордеру або видаткові відомості здійснюється тільки при пред’явленні ними паспорта або документа, що його замінює. При цьому у видатковому ордері обов’язково повинна бути записані його назва, номер, ким і коли він виданий.

Фізична особа розписується у витратному касовому ордері або витратній відомості про отримання готівки з вказівкою отриманої суми(гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо витратна відомість складена на видачу готівки декільком особам, то одержувачі також пред’являють паспорти або замінюючи їх документи і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Особи, яких немає в штатному розкладі підприємства, наявні видаються по видаткових касових ордерах, виписаних окремо на кожну особу або по окремій видатковій відомості.

У видаткових ордерах, що оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій, реквізит « Отримав» не заповнюється.

Видачу готівки касир здійснює тільки особі, вказаній у видатковому документі. Виняток становлять випадки, коли готівка видається за дорученням.

Якщо готівка видається за дорученням, в тексті видаткового ордера після прізвища, імені і по батькові одержувача готівки, бухгалтер указує прізвище, ім’я і по батькові, якій довірено отримати готівку. У разі видачі готівки по витратній відомості перед підписом в отриманні грошей касир робить в ній напис «За дорученням».

Довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Видаткові документи відразу ж після видачі по них готівки підписує касир, а на прикладених до них документах ставить штамп або напис «Сплачено» з вказівкою дати (число, місяць, рік).

У видатковому ордері обов’язково указуються документах,які є підставою для його складання (див. табл. 1.5.), а в реквізиті «Додаток» перераховується прикладені до нього документи.

Таблиця 1.5 Документи, які є підставою для оформлення видаткових касових ордерів

Видача готівки по витратному касовому ордеру може проводитися тільки в день складання документа. Виправлення у витратних документах не допускається.

Видача з каси коштів на оплату праці своїм найманим працівникам підприємство може проводити із засобів, отриманих в банку або з виручки.

Раніше було встановлено, що підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплату заробітної платні виключно за рахунок засобів отриманих в установах банків. З наявної виручки такі виплати проводити заборонялося. Зараз подібної заборони не існує. Тобто ніяких обмежень по виплатах з виручки для підприємств, які мають податковий борг Положення №637 [6] не містить.

Наявні кошти, отримані підприємством в установі банку для виплат, що відносяться до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів можуть зберігати понад встановлений ліміт каси протягом 3 робочих днів включаючи день отримання готівки в банку.

Для проведення цих виплат працівникам віддалених відособлених підрозділів підприємств залізничного транспорту і морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад встановлений ліміт каси протягом п’яти робочих днів, включаючи день отримання готівки в банку. Наявні, отримані в банку на інші виплати, повинні видаватися підприємством своїм працівникам того ж дня.

Суми готівки, отримані в банку і не використані за призначенням протягом встановлених вище термінів, повертаються підприємством в банк не пізніше за наступний робочий день або можуть залишатися в його касі (в межах встановленого ліміту).

Видача готівки під звіт. Наявні кошти видають під звіт для здійснення витрат, пов’язаних з виробничими потребами підприємства, на закупівлю сільськогосподарської продукції, а також на відрядження.

Підзвітною вважається особа - обов’язково працівник підприємства, якому видані наявні гроші кошти на виробничі потреби, на закупівлю сільськогосподарської продукції або на витрати по службових відрядженнях.

Видача готівки під звіт може проводитися із засобів коштів, що знаходяться в касі підприємства або надійшли до каси у вигляді виручки, за рахунок отриманих касиром по чеку грошових коштів з поточного рахунку підприємства в банку і т.п.

На практиці допустимим є ситуація, коли підзвітна особа витрат на господарські потреби або на закупівлю сільгосппродукції проводить за рахунок власних коштів, після чого підприємство відшкодовує такому працівнику витрачені їм суми. В цьому випадку підзвітна особа всі дії виконувані їм при витраченні коштів на ці цілі повинна здійснювати від імені і за рахунок підприємства.

Видавати готівку під звіт з каси можна за умови повного звіту конкретної підзвітної особи по раніше виданих під звіт сумах.

Видача готівки під звіт оформляється видатковим касових ордером.

Підзвітна особа зобов’язана відзвітувати по виданих йому сумах. Звітування проходить в наступному порядку:

·   складання Звіт про використання засобів, наданих на відрядження або під звіт формою, затверджений наказом.№440[4] ;

·   касир оформляє прибутковий ордер або видатковий ордер.

Порядок заповнення Звіту наступний.

Основні реквізити Звіту на лицьовій і оборотній стороні заповнює підзвітна особа. Решта штраф Звіту, такі як:

·   « Звіт перевірений»;

·   «Залишок внесений в сумі по касовому ордеру»;

·   бухгалтерські проводки;

·   розрахунок штрафу і суми утриманого податку за несвоєчасно повернені витрачені засоби на відрядження або під звіт - заповнює особа, що надала грошові кошти в підзвітну суму, а графи - «Доцільність проведених витрат підтверджують», «Звіт затверджений», підписує керівник підприємства.

Відривну частину Звіту - Розписку заповнює і підписує працівник підприємства, якому підзвітна особа здає Звіт. Воно видається особі, що відряджається, на підтвердження факту уявлення таким обличчям Звіту. По суті, Розписка, також як і квитанція прибуткового касового ордера є для підзвітної особи документом, підтверджуючи виконання певних зобов’язань.

Видача готівки під звіт на відрядження. Підприємство, направляючи працівника у відрядження, зобов’язано забезпечити його грошовими коштами в розмірах, в межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення і добові.

Працівник у відряджені прямує на підставі наказу керівника підприємства. Відрядження працівника оформляється посвідченням про відрядження, в якому указується пункт призначення, назва підприємства на яке відряджається працівник. Термін і цілі відрядження.

Для того, щоб видати грошові кошти з каси підприємства, бухгалтеру необхідно розрахувати суму авансу виходячи з норм добових витрат, вартості проїзду і найма житла.

Порядок розрахунку авансу, необхідно для видачі працівнику залежить від того, куди він відряджається по території України або за межу. Як правило, аванс видається в цілих гривнях без копійок. Розраховується аванс з урахуванням добових витрат, вартості проїзду в пункт призначення і назад, витрат на мешкання і якщо працівник у відрядженні доповів провести витрати на господарські потреби, то з урахуванням таких передбачуваних витрат.

Видача авансу на відрядження обов’язкова.

Після повернення з відрядження працівник, що відряджається, зобов’язаний відзвітувати протягом трьох робочих днів банку наступних за днем завершення відрядження - надати Звіт про використання засобів, наданих на відрядження або під звіт формою, затверджений наказом.№440 [ 4] і здати невитрачену готівку.

Разом із Звітом підзвітна особа представляє командировочне посвідчення, документи про найом житлового приміщення і проїзд, інші документи, підтверджуючі витрати на відрядження. Після повернення із закордонного відрядження, до звіту додається також ксерокопія відміток в загранпаспорті, завірена відділом кадрів або керівником підприємства.

За наявності надмірно витрачених грошових коштів їх сума повертається працівником в касу або зараховується на банківський рахунок особи, і термін надання звіту.

Терміни повернення наявних, отриманих підзвітними особами, і надання звіту встановлені Положенням №637[6] і Законом про податок з доходів [15].

Згідно із Законом про податок з доходів [15] [п.9.10.2.] Звіт незалежно від цілі видачі грошових коштів представляється працівником до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому працівник:

·   завершує відрядження;

·   завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням і за рахунок особи, що видала їх.

Згідно п.2.11 Положення №637 [ 6] :

·   повернення коштів, отриманих на закупівлю сільськогосподарської продукції і вторсировини повинен проводитися протягом 10 робочих днів з дня видачі наявних засобів під звіт;

·   повернення коштів, отриманих на інші виробничі потреби - не пізніше за 2 робочі дні, включаючи день отримання наявних засобів під звіт.

Тобто, що стосується термінів представлення Звіту і видів готівки на закупівлю сільськогосподарської продукції, вторсировини і на інші виробничі потреби, Закон про податок з доходів [15] і Положення №637[ 6] трактує їх по-різному.

Слід зазначити, що Інструкцією №337[ 8] передбачено в обов’язковому порядку указувати дату представлення заяви про переказ готівки до установи банку. При заповненні заяви виправлення не допускається.

При заповненні суми цифрами гривні від копійок відділяються комою «,», копійки указуються двома знаками. Якщо сума виражена в цілих гривнях, то указується «00» коп. При вказівці суми прописом, якщо сума складається тільки з копійок, обов’язковим є написання «нуль» гривень.

Дані паспорта або замінюючого його документа і інших реквізитів в заяві указуються у випадках, передбачених п.5гл.1 р. ІІІ Інструкції №337[8], а саме при здійсненні операцій з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.

При встановленні розбіжностей між сумою готівки і сумою, вказаною в Заяві на переказ готівки, а також при виявленні неплатіжних і фальшивих банкнот здавальнику пропонується наново переписати документ. Первинний документ касир перекреслює і на оборотній стороні квитанції до цього документа проставляє фактично прийняту суму грошей і підписує квитанцію.

.3 Політика організації управління грошовими потоками підприємства

Політику управління грошовими потоками необхідно розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики);

·        цілі та завдання управління грошовими потоками;

·        основні напрями управління грошовими потоками;

·        критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

·        методи кількісної оцінки грошових потоків;

·        форми управління грошовими потоками.

Розглянемо детермінанти політики управління грошовими потоками детальніше.

Відповідно до принципів організацій моделі управління грошовими потоками суб’єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

·              формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання;

·              концентрація надходження грошових коштів;

·              контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання у часі;

·              прогнозування та планування резерву ліквідності;

·              формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

·              оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами суб’єкта господарювання, так і специфічні:

) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

) скорочення циклу обороту грошових коштів;

) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

) забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

) скорочення накладних затрат підприємства, пов’язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

·              По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

·              По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління - у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

·              По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

·              По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб’єкта господарювання.

·              По-п’яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

·              По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

·              По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

·              операційний грошовий потік;

·              інвестиційний грошовий потік;

·              фінансовий потік.

Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

·      накладні витрати, пов’язані з генеруванням грошового потоку;

·      вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

·      вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності);

·      строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

·      пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

Оцінка ефективності моделі управління грошовими потоками, незалежно від того, чи це кількісна оцінка, чи якісна, передбачає співвідношення фактичного рівня цільових фінансових показників, що сформувалися в результаті реалізації визначених моделлю механізмів та технологій управління грошовими потоками підприємства, із плановими або прогнозними величинами, крім того, просте математичне порівняння фактичних та планових величини цільових показників руху грошових коштів має співвідноситися із відповідною системою обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності моделі, відповідно до яких і визначається рівень ефективності моделі, при цьому, у якості таких критеріїв можуть використовуватися як кількісні орієнтири (абсолютні та або відносні величини), так і якісні характеристики.

Загалом, практика функціонування моделей управління грошовими потоками на тому чи іншому підприємства визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, оскільки умови та особливості фінансової і господарської діяльності таких суб'єктів господарювання суттєво відрізняються.

Однак, можна говорити про існування певної кількості узагальнених критеріїв, перш за все, якісних характеристик, до таких критеріїв відносяться, зокрема, наступні:

-       стабільність грошових потоків суб'єкта господарювання, перш за все, операційного грошового потоку:

-       формування чіткої та стабільної тенденції протягом тривалого періоду часу зростання абсолютної величини Free Cash Flow;

-       узгодженість та значний рівень кореляції між формування інвестиційного Cash Flow та фінансового Cash Flow;

-       підтримання за рахунок формування достатньої абсолютної величини операційного Cash Flow прийнятного рівня коефіцієнта забезпечення

-       боргу (debt cover ratio) як одного із показників кредитоспроможності підприємства:

-       обґрунтованість цільових фінансових показників, що визначаються у фінансовому плані:

-       та інші критерії, доцільність та обґрунтованість застосування яких випливає із положень фінансової та корпоративної стратегії суб'єкта господарювання.

Оцінка ефективності управління грошовими потоками являється складовим елементом моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників відповідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. Це. у свою чергу, надає нам право виокремиш дану проблему як окреме питання даної теми.

Так, зважаючи на сказане вище, можна виділити наступні завдання, що можуть ставитися перед фінансовим менеджером підприємства при проведенні оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками. зокрема:

1) ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

2) дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;

) визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

4) оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;

5) визначення форм та методів впливу фінансового менеджмент} підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Важливою складовою моделі управління грошовими потоками являються форми виконання тих чи інших управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, під такими формами необхідно розуміти методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання, при цьому, зважаючи на той факт, що грошові потоки суб'єкта формуються в результаті виконання договірних зобов'язань між підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність напрямків використання форм управління грошовими потоками. що характеризуються спільними особливостями реалізації:

-       управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання, що передбачає формування такої моделі грошових розрахунків на підприємстві, за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин реалізується із використанням найбільш зручних форм безготівкових платежів з позицій компроміс) комерційних інтересів учасників таких відносин;

-       управління дебіторською заборгованість підприємства, що передбачає забезпечення розумного та обґрунтованого компромісу між швидкістю надходження виручки від реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків;

-       управління кредиторською заборгованістю суб'єкта господарювання, що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою суб'єкта господарювання в отриманні відстрочки оплати рахунків постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою використання своїх грошових зобов'язань.

Виокремлення функціонально організаційного блоку управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання в цілісній системі моделі управління грошовими потоками пов'язано із сукупність причин, серед яких можна виділити наступні моменти, зокрема:

-       грошові розрахунки є об'єктивною необхідністю функціонування суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки;

-       грошові розрахунки є складовою фінансів підприємства та безпосередньо пов'язані із провадженням його фінансово-господарської діяльності, а отже є об'єктом управління з боку фінансового менеджменту;

-       грошові розрахунки опосередковують виконання договірних та недоговірних зобов'язань між економічними агентами, формуючи при цьому ті чи інші види грошові потоки та визначаючи рівень поточної ліквідності;

-       наявність сукупності різних форм та видів грошових розрахунків формує поле для оптимізації здійснення грошових розрахунків у часі та просторі з метою управління грошовими потоками суб'єкта господарювання;

-       реалізація певної моделі управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання визначає особливості формування дебіторської та кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання і, відповідно, безпосередньо пов'язана із управління такою заборгованістю тощо.

Виходячи з цього можна говорити про існування певних принципів організації грошових розрахунків.

Визначаючи основні принципи організації моделі грошових розрахунків можна виділити наступні напрямки їх впливу, так, ряд принципів та правил організації та управління фінансовими відносин на підприємстві мають специфічний характер, однак значна їх чистина випливає із принципів організації фінансів підприємств взагалі, так. серед принципів фінансів підприємств, яки визначають критичні характеристики моделі управління грошовими розрахунками, прийнято вділяти наступні їх види:

-       господарський розрахунок - прийняття управлінських фінансових рішень виходячи із їх економічної доцільності для функціонування суб'єкта господарювання;

-       окупність - покриття витрат підприємства за рахунок його доходів;

-       мінімізація оподаткування - визначення та використання законодавче дозволених напрямків та методів зменшення витрат підприємства на сплату податків та абсолютної величини податку на прибуток суб'єкта господарювання;

-       самостійність прийняття управлінських рішень тощо.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Серед основних напрямків такого узгодження можна виділити наступні:

) розподіл у часі абсолютної величини грошового потоку;

) взаємоузгодження абсолютних величин вхідних та вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання з позицій максимального покриття потреби підприємства у капіталі за рахунок внутрішніх джерел фінансових ресурсів (перш за все, вхідних грошових потоків від операційної діяльності);

) забезпечення своєчасності та повноти формування грошового потоку (як з позицій інкасації виручки від реалізації та дебіторської заборгованості, так і фінансування грошових та фінансових зобов'язань підприємства) тощо.

Асиміляція впливу визначених факторів моделі грошових розрахунків забезпечується виконанням фінансово-математичної процедури, яка включає у себе наступну сукупність послідовних ітерації:

-       визначенням кількісного впливу управлінських рішень щодо грошових розрахунків на формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

-       порівняння отриманої величини із її цільовим значенням (прогнозними або плановими характеристиками) грошового потоку;

-       визначення порядку приведення впливу форми грошових розрахунків до прийнятного результату шляхом корегування параметрів грошових розрахунків по конкретному випадку;

-       виконання грошових розрахунків та контролінг формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

-       формування на основі ретроспективного аналіз) грошових розрахунків (наслідків вплив) форми грошових розрахунків на грошові потоки) інформаційної бази фінансового менеджменту, у тому числі, і для потреб

-       управління грошовими розрахунками як функціонально-організаційного блоку моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Оптимізація грошових розрахунків як напрямок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання тісно переплітається із формування, обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості.

Так, дебіторська заборгованість являється наслідком (продуктом) реалізації моделі грошових розрахунків в системі управління грошовими потоками, однак управління такою заборгованістю характеризуються дещо іншими принципами та технологіями здійснення, що дозволяє виокремити управління дебіторською заборгованістю як окремий функціонально-організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання, загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання включає використання сукупності фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, відповідно, метод управління дебіторською заборгованістю можна визначити як сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури дебіторської заборгованості. а також форм їх виконання.

Модель управління дебіторською заборгованістю включає наступні складові елементи:

) статичний аналіз фінансової інформації щодо дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, інтерпретація значень основних фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для такого аналізу;

) динамічний (трендовий) аналіз та оцінка тенденцій розвитку ситуації із погашенням контрагентами дебіторської заборгованості;

) обґрунтування оптимального терміну надання відстрочки оплати рахунків покупцями;

) рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (використання обліку векселів, факторингу та форфейтингу боргових вимог підприємства до третіх осіб для покриття поточної потреби у капіталі);

) контроль простроченої дебіторської заборгованості та попередження формування безнадійної заборгованості тощо.

У свою чергу, кредиторська заборгованість також являється продуктом грошових розрахунків суб'єкта господарювання із його контрагентами, і управління нею базується на специфічних принципах та методологічних засадах, що дозволяє виокремити ще функціональне організаційний блок управління грошовими потоками суб'єкта господарювання - управління кредиторською заборгованістю підприємства. Загалом, модель управління дебіторською заборгованістю суб'єкта господарювання формується як сукупність окремих фінансово-математичних методів, які виступають методологічним базисом процесу управління, - сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо зміни абсолютної величини або оптимізації структури кредиторської заборгованості, а також форм їх виконання, відповідно, модель управління кредиторською заборгованістю включає наступні складові елементи:

) статичний та динамічний аналіз формування та погашення кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання та її впливу на величину його грошових потоків;

) обґрунтування доцільності отримання відстрочки оплати рахунків постачальників, а також оптимального терміну такої відстрочки;

) попередження формування прострочена кредиторської заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської заборгованості тощо.

Розділ II. Особливості організації управління грошовими потоками на підприємстві ВАТ "Калина"

.1 Загальна характеристика та історія розвитку підприємства ВАТ "Калина"

Відкрите акціонерне товариство " Калина" засноване 17 лютого 1964 року як Червоноградська швейна фабрика на підставі розпорядження Червоноградського міськвиконкому з метою працевлаштування непрацюючих жінок нашого шахтарського міста і ввійшла до складу Львівської швейної фірми "Маяк". Тоді на підприємстві працювало 300 чоловік.

В 1965 році фабрику підпорядкували Львівській фірмі "Весна", а з 1970 року фабрика стала філією Львівської текстильно-галантерейної фірми "Юність".

вересня 1991 року Червоноградська швейно-галантерейна фабрика вийшла зі складу Львівського виробничого текстильно-галантерейного об’єднання "Юність" і була зареєстрована на правах самостійної юридичної особи, маючи на балансі 70% швейного обладнання із 100% зносом.

В 1992 році фабрика досягла максимальної виробничої потужності і випустила 5216 тис. штук корсетних виробів при чисельності працюючих 1230 чоловік.

грудня 1992 року згідно установчих документів була зареєстрована організація орендарів Червоноградської орендної швейно-галантерейної фабрики, а в кінці грудня 1993року наше підприємство було приватизоване. Майно фабрики було викуплено у держави членами орендного колективу та пенсіонерами, які раніше працювали на ній.

грудня 1993 року фабрика отримала Свідоцтво про державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства " Калина", де було зареєстровано 1500 акціонерів.

Товариство з юридичною особою, має самостійний баланс, печатку і штамп із своїм найменуванням, поточний розрахунковий і валютний рахунки в банківських установах м. Червонограда, товарний знак, і інші необхідні реквізити.

ВАТ " Калина" має колективну форму власності. Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його фінансово - господарською діяльністю, є правління і його голова - Чемерис М.І.

Предмет діяльності Товариства - пошиття корсетних та інших швейних виробів, також здійснення будь - яких видів господарської діяльності, якщо вони не суперечать законодавству України і відповідають Статуту підприємства.

Постійно працюючи, підприємство нарощує виробничі потужності, дбаючи при цьому і про оновлення швейного обладнання, яке купуємо, в основному, зарубіжного виробництва.

Накопичено позитивний досвід в управлінні виробництвом, організації виробничих процесів, освоєнні сучасної зарубіжної технології, досягнуто високого рівня якості продукції. За даних умов наше підприємство може конкурувати зі всіма фірмами, які працюють на Україні з пошиву корсетних виробів.

У квітні 2008 року ВАТ " Калина" нагороджено дипломом Міжнародного Академічного Рейтингу популярності " Золота Фортуна" і "Лідер національного бізнесу".

Управління грошовими потоками підприємства включає такі основні функціональні елементи:

·              формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання;

·              концентрація надходження грошових коштів;

·              контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання у часі;

·              прогнозування та планування резерву ліквідності;

·              формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

·              оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами підприємства, так і специфічні:

) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

4) скорочення циклу обороту грошових коштів;

) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

) забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

) скорочення накладних затрат підприємства, пов’язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Базовими напрямами управління грошовими потоками підприємства є:

·              операційний грошовий потік;

·              інвестиційний грошовий потік;

·              фінансовий потік.

На досліджуваному підприємстві ефективність управління грошовими потоками, незалежно від того, чи це кількісна оцінка, чи якісна, передбачає співвідношення фактичного рівня цільових фінансових показників, що сформувалися в результаті реалізації визначених моделлю механізмів та технологій управління грошовими потоками підприємства, із плановими або прогнозними величинами, крім того, просте математичне порівняння фактичних та планових величини цільових показників руху грошових коштів має співвідноситися із відповідною системою обґрунтованих критеріїв оцінки ефективності моделі, відповідно до яких і визначається рівень ефективності моделі, при цьому, у якості таких критеріїв можуть використовуватися як кількісні орієнтири (абсолютні та або відносні величини), так і якісні характеристики.

Загалом, практика функціонування управління грошовими потоками на досліджуваному підприємстві визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, оскільки умови та особливості фінансово - господарської діяльності таких суб'єктів господарювання суттєво відрізняються.

Важливою складовою управління грошовими потоками на підприємстві являються форми виконання тих чи інших управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, під такими формами необхідно розуміти методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання, при цьому, зважаючи на той факт, що грошові потоки суб'єкта формуються в результаті виконання договірних зобов'язань між підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність напрямків використання форм управління грошовими потоками.

.2 Аналіз фінансового стану підприємства та його грошових потоків

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності організації. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану організації, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожної організації.

Метою оцінки фінансового стану організації є пошук резервів підвищення рентабельності організації і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи організації і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Використовуючи дані балансу та звіту про фінансові результати, представлені у додатку 1,2,3,4 здійснено розрахунок основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства (див. табл. 2.1.)

Таблиця 2.1 Показники ділової активності ВАТ "Калина"

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства і характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування майна (активів).

Фінансова стійкість - це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність.

Для розрахунку фінансової стійкості даного підприємства, необхідно ознайомитися з лише зазначеними показниками, які будуть оформленні в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Розрахунок узагальнюючих показників фінансової стійкості ВАТ"Калина"за 2011-2012роки.

Таким чином, слід звернути увагу на самі записи, які у 2012 році склали 3112 тис. грн., а у 2011 році - 2214 тис. грн., що більше на суму 898 тис. грн.

Виходячи з вище зазначених показників зробимо висновок, що дане підприємством має надлишок власного оборотного капіталу у 2011 році - 5415тис. грн., а у 2012 році -4556 тис. грн., надлишок власного оборотного капіталу довгострокового і короткострокового позикового капіталу, який має такі значення у 2011 році - 5415 тис. грн.., 2012 році - 4556 тис. грн., надлишок власного та довгострокового позикового капіталу у 2011 році становив -6334 тис. грн.., у 2012 році - 6056 тис. грн.

Таким чином, розраховані узагальнюючі показники допоможуть оцінити остаточно фінансових стан підприємства, тобто чи вона має:

·   Абсолютну фінансову стійкість;

·   Нормальну фінансову стійкість;

·   Підприємство характеризується нестійким фінансовим станом.

Отже, розраховані показники, зазначені в таблиці як Е1, Е2, Е3 показали, що їхні значення більше 0, тобто Е1, Е2, Е3 > 0, і це означає, що фабрика ВАТ "Калина" за розраховані роки, а саме за 2008 та за 2009 має абсолютну фінансову стійкість, що характеризує дане підприємство з найкращої сторони.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

Таблиця 2.3 Аналітичний баланс підприємства

З даної таблиці аналітичного балансу ми бачимо, що всі економічні показники, підпадають під норми критеріїв формул ліквідного балансу. Таким чином, можна сказати, що баланс є - абсолютно ліквідним.

Таблиця 2.4 Аналіз ліквідності балансу підприємства

Проводити експрес-аналіз фінансового стану рекомендується за допомогою порівняльного аналітичного балансу, що утворюється з вихідного балансу шляхом доповнення його показника структури, динаміки і структурної динаміки активів підприємства і джерел їх формування. Порівняльний аналіз балансу фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу використовувані в практиці вітчизняних та зарубіжних фірм. У ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні зміни величини різних статей балансу за певний період. Метою вертикального аналізу є розрахунок деяких коефіцієнтів, що характеризують структуру активів підприємства і їх джерел. Горизонтальні і вертикальні аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому доцільно побудувати аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерії форми, так і динаміку окремих її показників.

Для проведення в роботі експрес-аналізу фінансового стану необхідно побудувати аналітичні таблиці, в яких відображена структура, динаміки і структура динаміки активу і пасиву балансу. Для зручності загальної оцінки капіталу підприємства статті балансу необхідно згруповані в окремі специфічні групи - за ознакою ліквідності і терміновості зобов’язань.

Далі варто провести вертикальних аналіз. Показники структури капіталу характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в підприємство. До них відносять: коефіцієнт автономії, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, співвідношення власних і позикових коштів, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів та інші. Далі приведений порядок розрахунку цих показників.

Таблиця 2.5

Коефіцієнт економічної незалежності (коефіцієнт автономії або коефіцієнт концентрації власного капіталу). Цей коефіцієнт показує, яка частина власних коштів формує активи підприємства. Його оптимальне значення > 0,5.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу. Він показує частку залучених коштів у формуванні активів. Його оптимальне значення <0,5.

Коефіцієнт фінансової залежності. Він обчислюється шляхом відношення валюти балансу до власних коштів:

Його оптимальне значення < 2.

Коефіцієнт фінансування. Він обчислюється по балансу шляхом відношення власних коштів до позикових коштів.

Його оптимальне значення >1. Це коефіцієнт показує, скільки власних коштів підприємства припадає на 1 гривню позикових коштів:

Коефіцієнт заборгованості (коефіцієнт співвідношення поточних позикових коштів і власних коштів).

Його оптимальне значення < 1. Він показує, скільки позикових коштів залучає підприємство для фінансування поточної діяльності на 1 гривню власних.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів обчислюється як питома вага довгострокових позикових коштів у загальній сумі довгострокового позикового капіталу:

При аналізі довгострокових залучених джерел фінансування варто враховувати, що перевищення їх розміру над сумою власного оборотного капіталу означає використання підприємством частини довгострокових позик на фінансування поточних операцій.

Коефіцієнт забезпеченості запасів. Він обчислюється шляхом відношення власних оборотних активів до матеріальних оборотних активів.

Його оптимальне значення >0,8. Цей коефіцієнт показує, яка частка матеріальних оборотних активів фінансування за рахунок власного обігового капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів. Це відношення власних оборотних активів до вартості всіх оборотних активів:

Його оптимальне значення >0,5. Цей коефіцієнт показує, яка частка власних оборотних активів підприємства вкладена в оборотний капітал.

Коефіцієнт маневреності. Його визначення як відношення власних оборотних активів до власних коштів:

Його оптимальне значення >0,5. Цей коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу підприємства вкладена в обороті активи.

Таблиця 2.6 Порівняльна характеристика дебіторської та кредиторської заборгованості

Із зазначеної порівняльної таблиці видно, що у підприємства по показниках дебіторської та кредиторської заборгованості, виходячи з Ф-1 «Баланс», остання перевищує в незначній мірі, тобто у підприємства збалансований та раціонально використаний рівень грошових коштів.

.3 Оцінка ефективності організації управління грошовими потоками на підприємстві

Оцінка ефективності управління грошовими потоками є складовим елементом моделі управління грошовими потоками підприємства як на етапі кількісної та якісної оцінки результатів (досягнення поставлених цілей), так і на етапі прогнозування та планування грошових потоків, а також корегування планових показників відповідно до зміни зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. Це, у свою чергу, надає нам право виокремити дану проблему як окреме питання даної теми.

Так, зважаючи на сказане вище, можна виділити наступні завдання, що можуть ставитися перед фінансовим менеджером підприємства при проведенні оцінки ефективності моделі управління грошовими потоками, зокрема:

1.Ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

2.Дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;

.Визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

.Оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;

.Визначення форм та методів впливу фінансового менеджменту підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Аналіз рівня, динаміки, складу грошових коштів підприємства є безперервним процесом. Для кожного напряму використання грошових фондів повинне бути відповідне джерело. У широкому сенсі активи фірми є чистим використанням грошових коштів, а пасиви і власний капітал - чисті джерела. Для діючого підприємства реально не існує початкової і кінцевої точки. Кінцевий продукт - це сукупність витрат сировини, основних засобів і праці, кінець кінцем оплачуваних грошовими потоками. Продукція потім продається або за готівку, або в кредит. Продаж в кредит спричиняє за собою дебіторську заборгованість, яка потім інкасується, перетворюється на готівку. Якщо продажна ціна продукції перевищує всі витрати за деякий період, то за цей період буде отриманий прибуток, і навпаки - збиток. Об’єм грошових коштів коливається в часі залежно від виробничого графіка, об’єму продажів, інкасації дебіторської заборгованості, капітальних витрат і фінансування. З іншого боку, запаси сировини, незавершене виробництво, запаси; готовій продукції, дебіторська заборгованість і належній оплаті комерційний кредит коливаються залежно від реалізації, виробничого графіка і політики відносно основних дебіторів, запасів і заборгованості по комерційному кредиту.

Звіт про наявність і використання грошових коштів - це метод, за допомогою якого ми вивчаємо чисту зміну об’єму засобів між двома моментами. Ці моменти відповідають початковій і кінцевій датам фінансового звіту, до якого б періоду не відносилося дослідження - кварталу, року або п’ятиліттю. Звіт про джерела і використання грошових коштів описує скоріше чисті, чим загальні зміни у фінансовому положенні на різні дати. Загальні зміни - це все зміни, які відбуваються між двома звітними датами, а чисті зміни визначаються як результат загальних змін.

Таблиця 2.7 Аналіз рівня, динаміки, складу грошових коштів

Розрахуємо ступінь участі грошових коштів в оборотному капіталі:

Коефіцієнт участі активів в оборотному капіталі = середині залишок сукупних грошових активів на підприємств/середня вартість оборотному капіталу.

Таблиця 2.8 Коефіцієнт участі активів в оборотному капіталі

З даного розрахунку видно, що коефіцієнт участі активів в оборотному капіталі у 2008 році був меншим ніж у 2009 році на 0,34

Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Впродовж одного виробничого циклу вони здійснюють кругообіг, що складається з трьох стадій.

·        Перша стадія кругообігу починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива і інших засобів виробництва. В результаті грошові кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід з сфери звертання в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансування, оскільки після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії уривається товарне звернення, але не кругообіг.

·        Друга стадія кругообігу здійснюється в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знов створену вартістю авансована вартість знову міняє свою форму - з продуктивної вона переходить в товарну.

·        Третя стадія кругообігу полягає в реалізації проведення готової продукції і отримати грошових кошті. На цій стадії оборотні кошти знов переходять з сфери виробництва в сферу звернення. Перерване товарне звернення поновлюється, і вартість з товарної форми переходить в грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції і отриманих від реалізації проведеної продукції, складає грошові накопичення підприємства.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва і звертання. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансування, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходяться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може здійснювати тільки за наявності певної авансової вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства.

Оборотні кошти підприємства виконують дві функції: виробничу і розрахункову. Виконуючи виробничу функцію, оборотні кошти, авансуючи до оборотних виробничих фондів, підтримують безперервність процесу виробництва і переносять свою вартість на проведення продукт. Після закінчення виробництва оборотні кошти переходять в сферу звертання у вигляді фондів звертання, де виконують другу функцію, що полягає в завершенні кругообігу і перетворенні оборотних коштів з товарної форми в грошову.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік засобів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

1)   Оцінка ступеню участі грошових активів в оборотному капіталі та їх динаміка.

Період обороту грошових активів = середній залишок сукупних грошових активів/одноденний оборот по реалізації

Таблиця 2.9 Період обороту грошових активів

1)   Кількість оборотів грошових активів = чистий дохід/середня вартість сукупних грошових активів

Таблиця 2.10 Кількість оборотів грошових активів

Коефіцієнт грошова платоспроможність = грошові активи + поточні фінансові інвестиції/невідкладні зобов’язання

Таблиця 2.11 Коефіцієнт грошова платоспроможність

1)   Визначення рівня відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення:

Середній залишок коштів у короткострокові фінансові вкладення / середній залишок сукупних грошових активів * 100%

Таблиця 2.12 Рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення

Аналіз платоспроможності являє собою розрахунок показників, таких як:

1)   коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт покриття;

2)   коефіцієнт швидкої(миттєвої) ліквідності;

3)   коефіцієнт абсолютної(термінової) ліквідності;

4)   чистий оборотний капітал;

5)   коефіцієнт маневреності.

Взагалі, в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:

·   Найбільш ліквідні активи (А1) - суми за всіма статтями коштів, що можуть бути використані для використання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

·   Активи, що швидко реалізуються (А2) - активи, для перетворення яких у грошові кошти потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, інші оборотні активи.

·   Активи, що повільно реалізуються (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість, довгострокові фінансові інвестиції тощо.

·   Активи, що важко реалізується (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду часу.

У цю групу можна включити статті 1 розділу активу балансу « необоротні активи», за винятком тих статей, що відносяться до попередньої групи.

Пасиви балансу за ступенем зростання терміну погашення зобов’язань групуються так:

-       Найбільш термінові зобов’язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші поточні зобов’язання.

-       Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

-       Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позики та інші довгострокові пасиви - статті 3 розділу пасиву балансу « Довгострокові зобов’язання».

-       Постійні пасиви (П4) - статті 1 і 2 розділу пасиву балансу.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1>П1 А2>П2 А3>П3 А4<П4

Таблиця 2.13. Аналіз ліквідності балансу підприємства

Таким чином, порівнюємо дані значення.

Таблиця 2.14

Далі, розраховуємо показники ліквідності, що застосовуються для оцінки здатності підприємства покривати свої поточні зобов’язання. Вони дають уявлення про платоспроможність підприємства на даний момент та у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, що також називають коефіцієнтом поточної ліквідності. Він дорівнює:

Оборотні активи р.260

Кн. = поточні зобов’язання р.620

Показуємо якою мірою зобов’язання забезпечується оборотними активами, тобто скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань:

У 2011 році : Кн=4926/ 2970 = 1,65

У 2012 році: Кн = 10599 / 4019=2,63

Норматив Кн повинен бути рівний 2.

Отже, у 2011 році 1,65 грошових одиниць оборотних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань, а у 2012 році - 2,63.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина оборотних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями: (Кш.л.).

Ряд.(260-110-100-120-130-140)

Кш.л.=                  ряд.620

Цей показник рекомендується в межах від 0.5 до 1.0, але може бути надзвичайно високим через невиправданий рівень дебіторської заборгованості.

10599-799-16-1373-26

Кш.л.2011p =                2970                  = 2,82

11687-833-2249-30

Кш.л.2012p =                4019                   = 2,13

Отже, цей показник що у 2011, що у 2012 роках вищі зазначеного нормативу, що характеризується високим ростом дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом (Ка.л):

Ряд.220+230+240

Ка.л =            ряд.620

Вважається, що значення цього коефіцієнта не повинно опускатися нижче 0.2.

У 2011 році:

0+2+239

Ка.л =    2970    = 0,08

У 2012 році:

0+2+0

Ка.л.= 4019   = 0.0005

Таким чином, у 2011 році підприємство зможе 0,08 частини короткострокової заборгованості може погасити найближчим часом, а у 2012 році - 0,0005.

Чистий оборотний капітал(працюючий капітал) визначається як різниця між сумою поточних активів та сумою короткострокових зобов’язань підприємства (ЧОК).

ЧОК = (стр.260+стр.270)-(стр.620+стр.630)

Підприємство вважається ліквідним, якщо воно має позитивне значення чистого оборотного капіталу.

Таблиця 2.15 Чистий оборотний капітал 2011р.

Таким чином, дані показники і у 2008 і у 2009 році мають позитивне значення, що є позитивними в цілому для підприємства.

Коефіцієнт маневреності визначається як відношення чистого оборотного капіталу підприємства до суми джерел власного та прирівняного до нього капіталу підприємства (Км.). Він розраховується:

____ЧОК_____

Км = стр380+стр430

Цей показник визначає, яка частка власних ресурсів входить до складу найбільш мобільних активів підприємства.

Фінансовий стан підприємства вважається достатнім, якщо коефіцієнт маневреності знаходиться у межах 0,3 - 0,4 грн/грн.

У 2008 році:

5819

Км = 11924+0 = 0,4

У 2009 році:

6119

Км = 11826+0 = 0,5

Даний показник, що і у 2008 і 2009 роках він становить єдине значення, яке вище зазначеного нормативу, що характеризує фінансовий стан підприємства не досить достатнім.

Отже, з вище зазначеної інформації можна узагальнити і підвести підсумок, що дане підприємство дотримується мінімальної умови фінансової стійкості, а також слід зауважити, що лише 2 показника відповідають даним нормативам, що є не досить позитивними для підприємства.

Розділ III. Напрями удосконалення організації управління грошових потоків на підприємстві

.1 Основні шляхи та методи оптимізації потоків грошових коштів підприємства в ринкових умовах

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Фінансовий менеджмент повинен вирішувати завдання визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно зазнавати нестачу коштів, мати низький рівень ліквідності, перебої у виробничому процесі, втрату прибутку. Навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства, однак, збільшення величини оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них викликає вповільнення їхньої оборотності й також знижує величину прибутку.

Таким чином, стратегія управління оборотними коштами повинна бути спрямована на забезпечення платоспроможності підприємства й базуватися на визначенні оптимального обсягу й структури оборотних коштів, що пов'язане з рішенням задачі вибору оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів.

Комплексна політика управління оборотними коштами містить у собі управління поточними активами й поточними пасивами підприємства й зводиться до вирішення наступних завдань:

* перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину (під поточними фінансовими потребами розуміють різницю між поточними активами (але без грошових коштів) і поточними пасивами; це поняття можна також визначити як недолік/надлишок власних оборотних коштів);

* прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

* вибір найбільш підходящого для підприємства типу політики комплексного оперативного управління поточними активами й пасивами.

Сутність політики управління оборотним капіталом повинна полягати у визначенні достатнього рівня й раціональної структури поточних активів й у визначенні величини й структури джерел їхнього фінансування.

Вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначатиме співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу й рівнем ризику фінансової стійкості й платоспроможності підприємства. З урахуванням цих факторів і повинна будуватися політика управління фінансуванням оборотних коштів.

Якщо при незмінному обсязі короткострокових фінансових зобов'язань буде рости частка оборотних активів, фінансованих за рахунок власних джерел і довгострокового позикового капіталу, то в цьому випадку буде підвищуватися фінансова стійкість підприємства, але знижуватися ефект фінансового важеля й рости середньозважена вартість капіталу в цілому (тому що процентна ставка по довгострокових позиках у силу більшого їхнього ризику вище, ніж по короткострокових позиках).

Відповідно, якщо при незмінній участі власного капіталу й довгострокових позик у формуванні оборотних активів буде рости сума короткострокових фінансових зобов'язань, то в цьому випадку може бути знижена загальна середньозважена вартість капіталу, досягнуте більше ефективне використання власного капіталу (за рахунок зростання ефекту фінансового важеля), але при цьому буде знижуватися фінансова стійкість і платоспроможність підприємства (за рахунок зростання обсягу поточних зобов'язань і збільшення частоти виплат боргу).

При управлінні рівнем дебіторської заборгованості підприємство повинно контролювати наступні основні фактори:

* оцінка й класифікація покупців залежно від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

* контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

* аналіз і планування грошових потоків.

Оцінка реального стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка ймовірності безнадійних боргів - одне з найважливіших питань управління оборотним капіталом. Ця оцінка повинна вестися окремо по групах дебіторської заборгованості з різними строками виникнення.

У цілому, для фінансового стану підприємства сприятливе одержання відстрочок платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства, держави й т.д. і несприятливе заморожування засобів у запасах сировини, готової продукції, надання відстрочок платежу клієнтам.

Одне з основних завдань раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в максимально можливому скороченні періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку оплати кредиторської заборгованості з метою зниження поточних фінансових потреб шляхом загального прискорення оборотності оборотних коштів.

Цій меті слугуватимуть наступні методи рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (прискорення її конверсії в грошові активи):

* Спонтанне фінансування - призначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (при оплаті товару до закінчення певного строку покупець одержує знижку із ціни, після цього строку - укладаючись у договірний строк платежу - він платить повну суму).

* Облік векселів - продаж наявних у підприємства векселів банку за дисконтною ціною (нижче номіналу); величина дисконту, утримуваного банком, залежить від номіналу векселів, строку їхнього погашення й облікової вексельної ставки (при сумнівній платоспроможності векселедавця облікова ставка може включати премію за ризик).

* Факторинг - поступка продавцем банку (або спеціалізованій "фактор-фірмі") права одержання коштів по платіжних документах за поставлену продукцію, при цьому банк (фактор-фірма) відшкодовує підприємству-продавцеві основну частину суми боргу по таких платіжних документах, стягуючи певний відсоток комісійних у залежності фактора ризику, від платоспроможності покупця продукції й передбачених строків її оплати.

.2 Інструментарій удосконалення моделі управління грошовими потоками підприємства

Найважливішою стороною діяльності підприємств є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Для вирішення завдання оптимізації грошових потоків підприємства здійснюють визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно зазнавати нестачу коштів, мати низький рівень ліквідності, перебої у виробничому процесі, втрату прибутку. Навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства, однак, збільшення величини оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них викликає вповільнення їхньої оборотності й також знижує величину прибутку.

Стратегія управління оборотними коштами спрямована на забезпечення платоспроможності підприємства й базується на визначенні оптимального обсягу й структури оборотних коштів, що пов'язане з рішенням задачі вибору оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів.

Політика управління оборотними коштами містить у собі управління поточними активами й поточними пасивами підприємства. Вона повинна вирішувати наступні завдання:

-       прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

-       перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину (під поточними фінансовими потребами розуміють різницю між поточними активами (але без грошових коштів) і поточними пасивами; це поняття можна також визначити як недолік/надлишок власних оборотних коштів);

-       вибір найбільш підходящого для підприємства типу політики комплексного оперативного управління поточними активами й пасивами.

Суть політики управління оборотним капіталом полягає у визначенні достатнього рівня й раціональної структури поточних активів й у визначенні величини й структури джерел їхнього фінансування.

Завдання раціонального управління оборотними активами підприємства полягає в максимально можливому скороченні періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку оплати кредиторської заборгованості з метою зниження поточних фінансових потреб шляхом загального прискорення оборотності оборотних коштів.

Серед сучасних інструментів рефінансування дебіторської заборгованості підприємства (прискорення її конверсії в грошові активи) можна запропонувати такі:

·              Факторинг - комплекс банківських послуг, що надаються компаніям, які здійснюють свої розрахунки з відстроченням платежу, в обмін на поступку дебіторській заборгованості, що включає фінансування постачань товарів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнтові, а також контроль своєчасності оплати і роботу з| дебіторами.

Рис.3.1 Учасники факторингових операцій

Основна функція факторингу - надання фінансових коштів продавцеві (постачальникові) продукції відразу після відвантаження або у визначений договором факторингу день. Таким чином, продавець (постачальник) має можливість поставляти продукцію своїм покупцям з відстроченням платежу, при цьому отримувати значну частину від суми постачання відразу ж після постачання або по зручному для нього графіку, не чекаючи платежу від свого покупця. Якщо компанія націлена на збільшення об'єму продажів, то вона має можливість постійно пускати гроші в оборот і при цьому конкурувати з іншими постачальниками за клієнтів, надаючи відстрочення платежу. Крім того, продавець (постачальник), уклавши договір факторингу, наперед знає, в який день гроші поступлять на його рахунок. При розрахунках же з відстроченням платежу продавець (постачальник) не завжди може чітко планувати свої надходження і розраховувати на грошові кошти, які поступлять від покупців на його розрахунковий рахунок.

Крім того, фінансування при факторингу матиме ряд переваг, серед яких в першу чергу варто відзначити наступні:

1. продавець (постачальник) не повинен повертати виплачені йому гроші, оскільки витрати банку-фактора будуть відшкодовані з платежів покупців;

2. фінансування триватиме настільки довго, наскільки довго постачальник продаватиме свою продукцію;

3. фінансування автоматично збільшується у міру зростання об'ємів продажів.

Таким чином, фінансування в рамках факторингу назавжди позбавляє постачальника від проблеми дефіциту оборотних коштів, і це відбувається без зростання його кредиторської заборгованості.

Крім того, факторингові послуги оплачуються саме за той проміжок часу, коли відбувається реальне використання отриманих коштів. Отримання коштів компанія може самостійно регулювати, подаючи в банк-фактор тільки ті накладні, по яких необхідно отримати кошти в даний момент. При тому, що ціна факторингу зазвичай більш ніж ціна звичайного кредиту, загалом ця послуга виявляється навіть дешевше, оскільки у разі отримання кредиту компанія практично завжди має на рахунку певний незнижуваний залишок.

·              Спонтанне фінансування - призначення знижок покупцям за скорочення строків розрахунку (при оплаті товару до закінчення певного строку покупець одержує знижку із ціни, після цього строку - укладаючись у договірний строк платежу - він платить повну суму).

·              Облік векселів - продаж наявних у підприємства векселів банку за дисконтною ціною (нижче номіналу); величина дисконту, утримуваного банком, залежить від номіналу векселів, строку їхнього погашення й облікової вексельної ставки (при сумнівній платоспроможності векселедавця облікова ставка може включати премію за ризик).

Складовим аспектом моделі управління грошовими потоками підприємства є оцінка ефективності управління грошовими потоками. Здійснюючи оцінку ефективності моделі управління грошовими потоками, вирішують такі завдання:

·              ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

·              дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;

·              визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

·              оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;

·              визначення форм та методів впливу фінансового менеджменту підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Практика функціонування моделей управління грошовими потоками на тому чи іншому підприємства визначає специфічну сукупність критеріїв оцінки її ефективності, перш за все, якісних характеристик:

·              стабільність грошових потоків суб'єкта господарювання, тобто операційного грошового потоку;

·              формування чіткої та стабільної тенденції протягом тривалого періоду часу зростання абсолютної величини Free Cash Flow;

·              узгодженість та значний рівень кореляції між формування інвестиційного Cash Flow та фінансового Cash Flow;

·              підтримання за рахунок формування достатньої абсолютної величини операційного Cash Flow прийнятного рівня коефіцієнта забезпечення боргу (debt cover ratio) як одного із показників кредитоспроможності підприємства;

·              обґрунтованість цільових фінансових показників, що визначаються у фінансовому плані і т.д.

Важливою складовою моделі управління грошовими потоками є форми виконання управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання - методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання.

Існують такі напрямки використання форм управління грошовими потоками, що характеризуються спільними особливостями реалізації: управління грошовими розрахунками суб'єкта господарювання, що передбачає формування такої моделі грошових розрахунків на підприємстві, за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин реалізується із використанням найбільш зручних форм безготівкових платежів з позицій компромісу комерційних інтересів учасників таких відносин; управління дебіторською заборгованість підприємства, що передбачає забезпечення розумного та обґрунтованого компромісу між швидкістю надходження виручки від реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків; управління кредиторською заборгованістю суб'єкта господарювання, що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою суб'єкта господарювання в отриманні відстрочки оплати рахунків постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою використання своїх грошових зобов'язань.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже, необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків їх потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання. Асиміляція впливу визначених факторів моделі грошових розрахунків забезпечується виконанням фінансово-математичної процедури, яка включає у себе наступну сукупність послідовних операцій:

1.визначенням кількісного впливу управлінських рішень щодо грошових розрахунків на формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

.порівняння отриманої величини із її цільовим значенням (прогнозними або плановими характеристиками) грошового потоку;

.визначення порядку приведення впливу форми грошових розрахунків до прийнятного результату шляхом корегування параметрів грошових розрахунків по конкретному випадку;

.виконання грошових розрахунків та контролінг формування грошового потоку суб'єкта господарювання;

.формування на основі ретроспективного аналізу грошових розрахунків (наслідків впливу форми грошових розрахунків на грошові потоки) інформаційної бази фінансового менеджменту, у тому числі, і для потреб управління грошовими розрахунками як функціонально-організаційного блоку моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Прогнозування та планування є ключовим елементом фінансового менеджменту, забезпечуючи адекватність моделі управління фінансами суб'єкта господарювання потребам мінливого ринкового середовища та її ефективність. Таке твердження абсолютно справедливе і для моделі управління грошовими потоками підприємства, що дає нам право виділити окреме питання для розгляду базових положень організації прогнозування та планування грошових потоків суб'єкта господарювання в результаті його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Модель управління грошовими потоками суб'єкта господарювання у частині методологічної основи прогнозування та планування повинна передбачати визначення та обґрунтування цілей та завдань управління, використання методів прогнозування (планування) грошових потоків, обґрунтування критеріїв прогнозування руху грошових коштів.

Механізм прогнозування та планування руху грошових коштів підприємства у плановому слід визначати завдяки встановленню основних методів прогнозування (планування) грошових потоків підприємства, до яких можна віднести наступні:

1.нормативний метод - метод, який не потребує значних затрат трудових ресурсів і може бути застосований на підприємствах незалежно від їх організаційно - правової форми, розмірів та сфери діяльності. Але, все ж таки, спектр його використання обмежений через методологічні його особливості та обмеження. Так, застосування нормативного методу оцінки прогнозних та планових величин руху грошових коштів підприємства можливе лише у випадку можливості встановлення абсолютних та відносних нормативів для організації окремих видів грошових потоків, які можуть бути виражений у кількісній формі;

.розрахунково-аналітичний метод - метод, де на основі фінансово-економічних характеристик грошових потоків за попередні періоди, які приймаються за базові, та індексів його зміни у плановому періоді відповідно до зміни інших показників операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання розрахунків розраховується цільова (прогнозна або планова) величина руху грошових коштів підприємства. Застосовується у якості доповнення до нормативного і дозволяє формулювати цільові показника та орієнтири при формуванні стратегії управління грошовими потоками суб'єкта господарювання.

Слід відзначити, що використання розрахунково-аналітичного супроводжується певним суб'єктивізмом, адже аналіз і прийняття управлінських фінансових рішень базується на проведенні експертної оцінки базових параметрів рух грошових коштів в результаті здійснення сукупності тих чи інших господарських операцій, основу якої, звичайно, складає особиста думка експертів.

1.метод оптимізації фінансових рішень - сутність полягає у розробці кількох сценарії з метою вибору найбільш оптимального варіанту за визначених та фіксованих інших умовах. У межах методу оптимізації фінансових рішень при визначені окремих параметрів руху грошових потоків логічним та доцільним бачиться широке використання інших методів та прийомів фінансового менеджменту. Розробка стратегії та тактики, а також обґрунтування окремих параметрів руху грошових потоків суб'єкта господарювання у плановому періоді може здійснюватися, базуючись на різних критеріях здійснення оптимізації параметрів та показників моделі грошових розрахунків на підприємстві.

.фінансово-математичне моделювання - сутність полягає у тому, що даний метод дозволяє здійснити кількісну оцінку взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та факторами, що впливають на них. цей взаємозв'язок виражається через фінансово-математичну модель, що являє собою максимально наближену до реального життя математичну інтерпретацію фінансових процесів (у нашому випадку - руху грошових коштів суб'єкта господарювання в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності), тобто опис факторів, що характеризують структуру та основні закономірності формування грошових потоків через математичні символи та прийоми - рівняння, нерівності, функції, таблиці, графіки.

Важливим також є використання таких методів проведення кількісного аналізу в системі управління грошовими потоками підприємства:

·   теорія проценту та часова вартість грошей. Дозволяє здійснювати порівняння вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування;

·   диференційне та інтегральне числення. Дозволяє, з одного боку, визначити швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншого боку, провести оптимізацію цільової функції через пошук її екстремумів - максимуму та мінімуму;

·   теорія ймовірності та статистичні виводи. Дозволяє оцінити величину ймовірності настання певної події, на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра;

·   регресивний аналіз. Дозволяє оцінити взаємозв'язок між залежним параметром і одним із незалежних змінних (фактором);

·   аналіз часових рядів. Дозволяє побудувати та оцінити однофакторний стохастичний процес, тобто стохастичний процес, члени якого знаходяться у функціональній залежності від однієї змінного, що досліджується;

·   метод Монте-Карло. Це процес знаходження рішень через імітацію випадкових процесів (модель являє собою середнє значення, знайдене на основі здійснення багатократних розрахунків математичної моделі);

·   оптимізація рішень на основі математичного програмування;

·   багатовимірний аналіз - аналіз головних компонент та факторний аналіз; дозволяє провести аналіз багатофакторних моделей шляхом оцінки взаємозв'язку між внутрішніми параметрами моделі - мінливість багатофакторної структури та кореляцію чи коллініарність параметрів.

Крім того, для здійснення ефективного управління грошовими потоками важливо проводити розрахунки мінімального розміру страхового резерву грошових коштів.

.3 Політика планування грошових потоків

грошовий потік фінансовий платіжний

План надходжень і витрати коштів, розроблений на майбутній рік розбивають по місяцях, дає лише загальну основу управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від безлічі факторів короткострокової дії визначають необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженням і витратою коштів підприємства. Таким плановим документом виступає платіжний календар Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів І платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як "план платежів точної дати". Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваної в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

) графіка майбутніх платежів;

) графіка майбутніх надходжень коштів.

Основні види платіжного календаря підприємства, диференційовані по цих ознаках:

.У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: податковий платіжний календар, календар інкасації дебіторської заборгованості, календар обслуговування фінансових кредитів, календар виплат заробітної плати, календар (бюджет) формування виробничих запасів, календар (бюджет) управлінських витрат, календар (бюджет) реалізації продукції

.У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій, календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів

.У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря: календар (бюджет) емісії акцій, календар (бюджет) емісії облігацій календар амортизації основного боргу по фінансових кредитах

Жоден з видів поточних фінансових планів підприємства, жодна з великих господарських його операцій не можуть бути розроблені поза зв'язком із планованими грошовими потоками по них. Концентрація усіх видів планованих грошових потоків підприємства одержує своє відображення в спеціальному плановому документі - плані надходжень і витрат коштів, що є однією з основних форм поточного фінансового плану.

План надходжень і витрат коштів розробляється на майбутній рік у помісячному розрізі для того, щоб забезпечити облік сезонних коливань грошових потоків підприємства. Він складається по окремих видах господарської діяльності і по підприємству в цілому. З огляду на те, що ряд вихідних передумов розробки цього плану носять слабопрогнозований характер, він складається звичайно у варіантах - "оптимістичному", "реалістичному" і "песимістичному".

Визначення планового обсягу реалізації продутої базується на розробленій виробничій програмі (плані виробництва продукції), що враховує потенціал відповідного товарного ринку. Такий підхід дозволяє погоджувати плановий обсяг реалізації продукції з ресурсним потенціалом підприємства і рівнем його використання, а також величиною відповідного товарного ринку. Базовим показником розрахунку планової суми реалізації продукції виступає в цьому випадку планований обсяг виробництва товарної продукції. Модель розрахунку планового обсягу реалізації продукції має наступний вид:

ОРП = ЗГПН + ПТП-ЗГПК, (3.1.)

де ОРП - плановий обсяг реалізації продукції в розглянутому періоді (місяці);

ЗГПН - сума запасів готової продукції на початок планованого періоду;

ПТП - сумарний обсяг виробництва готової товарної продукції в розглянутому плановому періоді;

ЗГПК- сума запасів готової продукції на кінець розглянутого періоду.

Послідовність розрахунку окремих показників при прогнозуванні надходжень та витрат коштів виходячи з запланованого обсягу реалізації продукції:

1.      визначення планового обсягу реалізації продукції;

2.      розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості;

3.      розрахунок планової суми надходжень коштів від реалізації продукції;

4.      визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

.        розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачується за рахунок доходу (входять в ціну продукції);

.        розрахунок планової суми валового прибутку підприємства по операційній діяльності;

.        розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

.        розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній діяльності;

.        розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності;

10.    розрахунок планової суми витрат чистого грошового потоку.

Плановий обсяг реалізації продукції диференціюється в розрізі реалізації за готівку і з наданням товарного (комерційного) кредиту з врахуванням сформованої господарської практики.

Розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_l0n20bp85s42r61fi0nn0bs05u42vo1fa0ng201f70ng0bo85to2v0_> здійснюється виходячи з фактичного його рівня в звітному періоді з урахуванням намічуваних заходів щодо зміни політики надання товарного (комерційного) кредиту.

Розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції здійснюється за наступною формулою:

ПГСП = ОРПГ+ (ОРПК · КІ) + НЗ, (3.2.)

де ПДСП - планова сума надходження коштів від реалізації продукції в розглянутому періоді;

ОРПГ - плановий обсяг реалізації продукції за готівку у розглянутому періоді;

ОРПК- обсяг реалізації продукції в кредит у поточному періоді;

КІ - коефіцієнт поточної інкасації дебіторської заборгованості, виражений десятковим дробом;

НЗ - сума раніше неінкасованого залишку дебіторської заборгованості (який підлягає інкасації в плановому періоді).

Розрахований показник планової суми надходження коштів від реалізації продукції характеризує планований обсяг позитивного грошового потоку </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_v0n7gbrg5ss2ug1fi0nk0bog5tk2ug1f9402u61fg0nn0bu05to2u4_> підприємства по операційній діяльності.

Визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції є одним з найбільш трудомістких етапів прогнозування грошових потоків підприємства. У його основі лежить калькулювання собівартості окремих видів продукції (виробничої і повної). До складу планової собівартості конкретного виду продукції включаються всі прямі і непрямі витрати на її виробництво і реалізацію. У найбільш загальному виді планова сума сукупних операційних витрат підприємства </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_20n10bq05u82v01f00np0bq100nngbco5sg2uu1fg0nk0beg5tg2v2_> може бути представлена наступним розрахунковим алгоритмом:

 (3.3.)

де О3П - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

ПЗПі - планова сума прямих витрат на виробництво одиниці продукції;

ЗПЗПі- планова сума загально виробничих (непрямих) витрат на виробництво одиниці продукції;

ОПпі - планований обсяг виробництва конкретних видів продукції в натуральному вираженні;

ЗРпі - планова сума витрат на реалізацію одиниці продукції;

ОРПі - планований обсяг реалізації конкретних видів продукції в натуральному вираженні;

ЗГ3п - планова сума загальногосподарських витрат підприємства (адміністративно-управлінських витрат по підприємству в цілому).

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції), здійснюється виходячи з планованого обсягу реалізації окремих видів продукції і відповідних ставок податку на додану вартість, акцизного збору й інших аналогічних податків.

Розрахунок планової суми валового прибутку  </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_p0n7gbs05t02u21fj0np0brg5t8g2q805us2u01fh0np0bq05tk2u0_>підприємства по операційній діяльності здійснюється за наступною формулою:

ВПП = ОРП-О3П-ППД, (3.4.)

де ВПП - планова сума валового прибутку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ОРП - плановий обсяг реалізації продукції в розглянутому періоді;

ОЗП - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

ППД - планова сума податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції).

Розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, здійснюється за наступною формулою:

 (3.5.)

де ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

ВПП - планова сума валового прибутку підприємства по операційній діяльності;

Пп - ставка податку на прибуток, у відсотках;

Ппп - сума інших податків і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній діяльності здійснюється за формулою:

ЧПП = ВПП-ППП, (3.6.)

де ЧПП - планова сума чистого прибутку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ВПП - планова сума валового прибутку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку.

Розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності здійснюється за наступною формулою:

ВГКп=ОЗп+ППд+ППп -АВп, (3.7.)

де ВГКп - планова сума витрат коштів по операційній діяльності в розглянутому періоді;

ОЗП - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції;

ППД - планова сума податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції);

ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

АВп - планова сума амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів. </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_a0n00bqg5u82ug1f20nk201fd0nigbr05s02v41f50no0bco5s02um_>

Розрахований показник планової суми витрат коштів характеризує планований обсяг негативного грошового потоку </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_u0n6gbp85sc2u01fi0nk0bog5tk2ug1f940k0bog5mc2u89o5n82uo_> підприємства по операційній діяльності.

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку може бути здійснений за кожним з розглянутих нижче алгоритмів:

ЧДПП = ЧПП + АВП, (3.8.)

або ЧДПП = ПГКП - ВГКП, (3.9.)

де ЧДПП - планова сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;

ЧПП - планова сума чистого прибутку підприємства по операційній діяльності;

АВП - планова сума амортизаційних відрахувань від основних засобів і нематеріальних активів;

ПГКП - планова сума надходжень коштів від реалізації продукції;

ВГКП - планова сума витрат коштів по операційній діяльності.

При прогнозуванні надходжень і витрат коштів по операційній діяльності виходячи з планованої цільової суми чистого прибутку розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності.

Послідовність розрахунку окремих показників при прогнозуванні надходжень та витрат коштів, виходячи з запланованої цільової суми чистого прибутку:

1.      визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства;

2.      розрахунок планової цільової суми валового прибутку підприємств;

3.      розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

4.      визначення планової суми операційних витрат по виробництву та реалізації продукції;

5.      розрахунок планової суми надходжень коштів від реалізації продукції;

.        розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачується за рахунок доходу;

7.      розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності;

8.      розрахунок планової суми чистого грошового потоку.

Визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства являє собою найбільш складний етап у системі прогнозних розрахунків грошових потоків. Цільова сума чистого прибутку являє собою планову потребу у фінансових ресурсах,  </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_00na0bco5tk2u01fd0nogbrg5s82r6805u02ua1fh0npgbs05u42ug_>сформованих за рахунок цього джерела, що забезпечує реалізацію цілей розвитку підприємства в майбутньому періоді. Розрахунок цільової суми чистого прибутку підприємства ведеться в розрізі окремих елементів майбутньої потреби.

Результати прогнозних розрахунків цільової суми чистого прибутку підприємства в розрізі перерахованих елементів дозволяють не лише сформувати вихідну базу планування його грошових потоків, але й визначити внутрішні пропорції їх використання.

Розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку, здійснюється за формулою:

ППп = ВПц-ЧПц, (3.10.)

де ППП - планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

ВПц - цільова сума валового прибутку підприємства в розглянутому періоді;

ЧПц - цільова сума чистого прибутку підприємства в розглянутому періоді.

Визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації продукції при цьому методі прогнозування носить узагальнений характер, тому що припускає, що виробнича програма під цільову суму прибутку ще не сформована.

У складі планових операційних витрат окремою позицією відображається сума амортизаційних відрахувань.

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу (входять в ціну продукції), здійснюється за такою формулою:

ППд = НДКп-ОЗп-ВПЦ, (3.11.)

де ППД - планова сума податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходу (що входять у ціну продукції);

НДКП - планова сума надходжень коштів від реалізації продукції в розглянутому періоді;

О3П - планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації продукції в розглянутому періоді;

ВПц - планова цільова сума валового операційного прибутку підприємства.

Розрахунок планової суми витрат коштів по операційній діяльності ґрунтується на планових операційних витратах підприємства (без суми амортизаційних відрахувань) і плановій сумі податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходів і прибутку.

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку ґрунтується на раніше розглянутих алгоритмах. Цей показник може бути визначений шляхом підсумовування цільової суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань або як різниця між сумою надходжень і витрат коштів у планованому періоді.

Прогнозування надходжень і витрат коштів по інвестиційній діяльності здійснюється методом прямого рахунку. Основою здійснення цих розрахунків є:

1. Програма реального інвестування, що характеризує обсяг вкладення коштів у розрізі окремих здійснюваних чи намічуваних до реалізації інвестиційних проектів. </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_k0mp0br85s82ua1fh0np0bq05uo2r61f90nmgbq05t4g0bro5u02us_>

. Проектований до формування портфель довгострокових фінансових інвестицій. Якщо такий портфель на підприємстві вже сформований, то визначається необхідна сума коштів для забезпечення його приросту або обсяг реалізації інструментів довгострокових фінансових інвестицій.

.Передбачувана сума надходжень доходів від реалізації основних засобів і нематеріальних активів. В основу цього розрахунку повинен бути покладений план їхнього відновлення.

. Прогнозований розмір інвестиційного прибутку. Так як прибуток від завершених реальних інвестиційних проектів, що вступили в стадію експлуатації, показується в складі операційного прибутку підприємства, у цьому розділі прогнозується розмір прибутку тільки по довгострокових фінансових інвестиціях  </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_l0mp0br85s82ua1fh0np0bq05uo2r61dv40mi01f20nl0bqo5s02u8_>- дивідендах і відсотках до одержання.

Прогнозування надходжень і витрат коштів по фінансовій діяльності здійснюється методом прямого рахунку на основі потреби підприємства в зовнішньому фінансуванні, визначеної по окремих її елементах. Основою здійснення цих розрахунків є:

. Намічуваний обсяг додаткової емісії власних акцій або залучення додаткового пайового капіталу.  </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_00n7gbo05t42us1f20nk0bq900nl0bo05ts2r61fi0ng0bqp05kg0_>У план надходження коштів включається тільки та частина додаткової емісії акцій, що може бути реалізована в конкретному майбутньому періоді.

.Намічуваний обсяг залучення довгострокових і короткострокових фінансових кредитів і позик у всіх їхніх формах (залучення й обслуговування товарного кредиту, а також короткострокової внутрішньої кредиторської заборгованості </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_80n50bs05sk2u81f80np0brg5u02v21fs0nl0bo100njgbo05s42us_> відображається грошовими потоками по операційній діяльності).

. Сума очікуваного надходження коштів у порядку безоплатного цільового фінансування. Ці показники включаються в план на основі затверджених державного бюджету або відповідних бюджетів інших державних і недержавних органів (фондів, асоціацій і т.п.).

. Суми передбачених до виплати в плановому періоді основного боргу по довгострокових і короткострокових фінансових кредитах і позиках. Розрахунок цих показників здійснюється на основі конкретних кредитних договорів підприємства з банками або іншими фінансовими інститутами (відповідно до умов амортизації основного боргу).

. Передбачуваний обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на пайовий капітал). В основі цього розрахунку лежить планована сума чистого прибутку підприємства і здійснювана ним дивідендна політика.

Показники розробленого плану надходжень і витрат коштів є основою оперативного планування різних видів грошових потоків підприємства.

План надходжень і витрат коштів, розроблений на майбутній рік з розбивкою по місяцях, дає лише загальну основу управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від безлічі факторів короткострокової дії визначають необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженнями і витратами коштів підприємства. Таким плановим документом виступає платіжний календар.

Платіжний календар, розроблюваний на підприємстві в різноманітних варіантах, є найефективнішим і надійним інструментом оперативного управління його грошовими потоками. Він дозволяє вирішувати наступні основні задачі:

• звести прогнозні варіанти плану надходжень і витрат коштів ("оптимістичний", "реалістичний", "песимістичний") до одного реального завдання щодо формування грошових потоків підприємства в рамках одного місяця;

• у максимально можливій мірі синхронізувати позитивний і негативний грошові потоки, підвищивши тим самим ефективність грошового обігу підприємства;

• забезпечити пріоритетність платежів підприємства за критерієм їхнього впливу на кінцеві результати його фінансової діяльності;

• у максимальній мірі забезпечити необхідну абсолютну ліквідність грошового потоку підприємства, тобто його платоспроможність у рамках короткострокового періоду;

• включити управління грошовими потоками в систему оперативного контролінгу (а відповідно і поточного моніторингу) фінансової діяльності підприємства.

Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів і платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як "план платежів точної дати".

Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваною в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:

1)      графіка майбутніх платежів;

2)графіка майбутніх надходжень коштів.

Однак якщо планований вид грошового потоку носить однобічний характер (тільки позитивний чи тільки негативний), платіжний календар розробляється у формі одного відповідного розділу.

Часовий графік платежів диференціюється в платіжному календарі звичайно в щоденному розрізі, хоча окремі види цього планового документа можуть мати й іншу періодичність - щотижневу чи щодекадну (якщо така періодичність не робить істотного впливу на хід здійснення грошового обігу підприємства чи викликана невизначеністю термінів платежів).

Види платіжного календаря диференціюються в рамках підприємства в розрізі окремих видів господарської діяльності, а також у розрізі різних типів центрів відповідальності (структурних одиниць і підрозділів).

У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні:

Податковий платіжний календар. Цей плановий документ розробляється по підприємству в цілому і містить як правило тільки один розділ - "графік податкових платежів" (поворотні платежі по податкових перерахунках коштів включаються як правило в календар інкасації дебіторської заборгованості). У складі цього платіжного календаря відображаються суми усіх видів податків, зборів і інших податкових платежів, що перераховуються підприємством у бюджети всіх рівнів і в позабюджетні фонди. Календарною датою сплати обирається, як правило, останній день встановленого терміну перерахування податкових платежів кожного виду.

Календар інкасації дебіторської заборгованості. Цей вид платіжного календаря розробляється як правило по підприємству в цілому (хоча при наявності спеціалізованого підрозділу - кредитного відділу - він може охоплювати групу платежів тільки цього центра відповідальності). По поточній дебіторській заборгованості платежі включаються в календар у сумах і терміни, передбачені відповідними договорами (контрактами) з контрагентами. По простроченій дебіторській заборгованості ці платежі включаються в даний плановий документ на основі попереднього узгодження сторін. Календар інкасації дебіторської заборгованості містить тільки один розділ - "графік надходження коштів". З метою відображення реального грошового обігу підприємства датою надходження коштів вважається день їхнього зарахування на розрахунковий рахунок підприємства.

Календар обслуговування фінансових кредитів. Відповідно до діючої міжнародної практики складання звітності і прогнозування грошових потоків обслуговування фінансових кредитів відображається в складі операційної (а не фінансової) діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що відсотки за кредит, лізингові платежі й інші витрати підприємства по обслуговуванню фінансового кредиту входять до складу собівартості продукції і відповідно впливають на розмір формованого операційного прибутку. Зазначений календар розробляється в цілому по підприємству і містить лише один розділ - "графік виплат, пов'язаних з обслуговуванням фінансового кредиту". Суми і дати виплат включаються в платіжний календар відповідно до умов кредитних (лізингових) договорів.

Календар виплат заробітної плати. Такий платіжний календар розробляється як правило на підприємствах, що застосовують багатоступінчастий графік виплат заробітної плати працівникам різних структурних одиниць (філій, цехів і т.п.). Дати таких виплат встановлюються на основі колективного трудового договору або індивідуальних трудових контрактів, а суми платежів - виходячи зі штатного розкладу і розробленого відповідного кошторису витрат. Зазначений платіжний календар містить як правило один розділ - "графік виплат заробітної плати".

Календар (бюджет) формування виробничих запасів розробляється як правило для відповідних центрів витрат (структурних підрозділів, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва). До складу платежів цього календаря входять як правило вартість закуповуваних сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, а також витрати щодо транспортування і страхування в процесі перевезення. Якщо формовані виробничі запаси вимагають спеціальних режимів збереження (охолодження, газового середовища і т.п.), то даний вид платіжного календаря може відображати і витрати по їх збереженню. Зазначений календар містить лише один розділ - "графік платежів, пов'язаних з формуванням виробничих запасів". Суми і дати цих платежів встановлюються відповідно до договорів з контрагентами або планами закупівлі товарно-матеріальних цінностей. Як правило в складі цих платежів відображається і погашення кредиторської заборгованості підприємства по розрахунках з постачальниками.

Календар (бюджет) управлінських витрат. У складі цього бюджету відображаються платежі щодо закупівлі канцелярських знарядь; комп'ютерних програм і засобів оргтехніки, що не входять до складу необоротних активів; витрати на відрядження; поштово-телеграфні витрати й інші витрати, пов'язані з управлінням підприємством (крім витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, що відображаються у календарі виплат заробітної плати). Даний вид платіжного календаря містить лише один розділ - "графік платежів щодо загальногосподарського управління". Сума платежів цього календаря визначається відповідним кошторисом, а дати їхнього здійснення - за узгодженням з відповідними службами управління.

Календар (бюджет) реалізації продукції. Ця форма платіжного календаря розробляється як правило в розрізі центрів доходів або центрів прибутку підприємства. Зазначений платіжний календар містить два розділи - "графік надходжень платежів за реалізовану продукцію" і "графік витрат, що забезпечують реалізацію продукції". У першому розділі відображаються надходження коштів при розрахунках готівкою за продукцію (якщо даний центр відповідальності контролює інкасацію дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями, то в першому розділі відображається і цей вид надходжень коштів). В другому розділі відображаються витрати на маркетинг, утримання мережі збуту, рекламу і т.п.

У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні:

Календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій. Цей вид оперативного планового документа складається з двох розділів - "графіку витрат на придбання різних довгострокових фінансових інструментів інвестування" (акцій, довгострокових облігацій і т.п.) і "графіку надходження дивідендів і відсотків по довгострокових фінансових інструментах інвестиційного портфеля </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_i0mp0br85s82ua1fh0np0bq05uo2r61f90nmgbq05t4g0bro5to2v0_>". Показники першого розділу в рамках загального кошторису витрат установлюються за узгодженням з відповідними інвестиційними менеджерами, а показники другого розділу - відповідно до умов емісії окремих фінансових інструментів портфеля.

Календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій складається по підприємству в цілому, якщо не здійснюються великомасштабні інвестиції </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_l0mp0br85s82ua1fh0np0bq05uo2r61dv40mi01f20nl0bqo5s02u8_> за окремо розробленими інвестиційними проектами. У цьому виді оперативного фінансового плану </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_r0n70bro5sk2v01f00np0bq05s82uq1f80nki01fk0mpgbr85s02uq_> містяться показники двох розділів - "графік капітальних витрат" (витрати на придбання основних засобів і нематеріальних активів) і "графік надходження інвестиційних ресурсів </lspace/finans_menedg_udec_demo/schedule.nsf/d862e82eafb758368525663c004f385c/37680b45c69c09d7c2256cc900418791%3FOpenDocument%23_l0mp0br85s82ua1fh0np0bq05uo2r61f90nmgbcp00no0bp85u42v6_>" (у розрізі окремих їхніх джерел).

Календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів складається, як правило, у розрізі відповідних центрів відповідальності підприємства (центрів інвестицій). Його структура аналогічна попередньому виду календаря з обмеженням грошових потоків рамками лише одного інвестиційного проекту.

У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря:

Календар (бюджет) емісії акцій. Цей вид платіжного календаря має два різновиди - якщо він розробляється до початку продажу акцій на первинному фондовому ринку, то включає лише один розділ: "графік платежів, що забезпечують підготовку емісії акцій"; якщо ж він розробляється для періоду здійснення продажу акцій, то в його складі містяться показники двох розділів: "графіку надходження коштів від емісії акцій" і "графіку платежів, що забезпечують продаж акцій" (комісійна винагорода інвестиційним брокерам, витрати на інформацію і т.п.).

Календар (бюджет) емісії облігацій. Розробка такого планового документа носить періодичний характер. Принципи його розробки ті ж, що й у попередньому варіанті оперативного фінансового плану.

Календар амортизації основного боргу по фінансових кредитах. Цей вид платіжного календаря містить лише один розділ - "графік амортизації основного боргу". Показники цього оперативного фінансового плану диференціюються в розрізі кожного кредиту, що підлягає погашенню. Суми платежів і терміни їхнього здійснення встановлюються в платіжному календарі відповідно до умов кредитних договорів, укладених з комерційними банками й іншими фінансовими інститутами.

Перераховані види платіжного календаря як форми оперативного планового документа можуть бути доповнені з урахуванням обсягу і специфіки господарської діяльності підприємства. Конкретний перелік видів платіжного календаря підприємство встановлює самостійно з урахуванням вимог ефективності управління грошовим обігом.

Висновки

Українська наукова економічна література не є одностайною з приводу визначення економічної суті поняття «грошовий потік». Термін «грошовий потік» розкриває динамізм підприємницької діяльності, де гроші надходження і вибуття мають постійний характер йдуть безперервними потоками.

Грошові потоки - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, це система розподілених в часі надходжень та видатків грошових коштів, що генерується його господарською діяльністю і супроводжують рух вартості, виступаючи зовнішньою ознакою функціонування підприємства».

Також у роботі досліджено класифікаційні ознаки грошових потоків у залежності від масштабів обслуговування господарського процесу, напрямку руху потоків, виду господарської діяльності виділяють, від регулярності здійснення, від пріоритетності здійснення платежів, від вартості оцінки в часі, за вартісним складом грошових потоків, за достатністю обсягу, за можливістю регулювання грошових потоків, за рівнем передбачуваності, за рівень збалансованості, за періодом часу, за формами грошових коштів, що використовуються, за видом валюти, за можливістю забезпечення платоспроможності, за характером грошового потоку по відношенню до підприємства, по відношенню до певного інвестиційного проекту.

У роботі проведено дослідження особливостей обліку грошових потоків. Розрахунки підприємства за допомогою готівкових грошових коштів (касові операції) здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкового обігу. Порядок організації готівкових розрахунків підприємства включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги тощо.

Держава контролює процес використання готівки шляхом уведення нормативних актів. Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків, видає відповідні нормативно-правові акти.

Об’єктом дослідження є ВАТ "Калина", що здійснює пошиття корсетних виробів, випуск високоякісної конкурентоспроможної продукції, виконання відповідних робіт, У своїй діяльності підприємство керується діючим законодавством України, наказами, рішеннями і розпорядженнями голови правління та Статутом.

У процесі дослідження було здійснено розрахунок узагальнюючих показників ділової активності, фінансової стійкості ВАТ "Калина" за 2008-2009 роки. Дане підприємством має надлишок власного оборотного капіталу у 2008 році - 4405 тис. грн., а у 2009 році - 4815тис. грн., надлишок власного оборотного капіталу довгострокового і короткострокового позикового капіталу, який має такі значення у 2008 році, 2009 році як попередні показники по надлишку. Підприємство має абсолютну фінансову стійкість, що характеризує його з найкращої сторони.

Крім того, було проведено експрес-аналіз фінансового стану та здійснено розрахунки таких коефіцієнтів: коефіцієнт автономії, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, співвідношення власних і позикових коштів, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів та інші.

Варто відзначити, що у підприємства збалансований та раціонально використаний рівень грошових коштів.

Аналіз ефективності управління грошовими потоками підтвердив наступну інформацію:

-       коефіцієнт участі активів підприємства в оборотному капіталі у 2008 році був меншим ніж у 2009 році на 0,34.

Період обороту грошових активів у 2008 р. - 37,55, у 2009р. - 47,41.

Кількість оборотів грошових активів у 2008 р. - 2,14, у 2009 р. - 2,10

Коефіцієнт грошової платоспроможності, як і рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові вкладення у 2008 р. та у 2009р. = 0.

Здійснений аналіз ліквідності балансу підприємства показав, що баланс даного підприємства є високоліквідний.

Також було розраховано показники ліквідності у 2008 році 3,83 грошових одиниць оборотних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань, а у 2009 році - 3,44

Досліджуване підприємство характеризується високим ростом дебіторської заборгованості. У 2008 році підприємство зможе 1,7 частини короткострокової заборгованості може погасити найближчим часом, а у 2009 році - 1,7.

Чистий оборотний капітал і у 2008 і у 2009 році має позитивне значення, що є позитивними в цілому для підприємства.

Коефіцієнт маневреності, що і у 2008 році даний показник знаходився в межах норми, а у 2009 році він є більшим зазначеного нормативу. що характеризує фінансовий стан підприємства не досить достатнім.

Отже, можна узагальнити, що дане підприємство дотримується мінімальної умови фінансової стійкості, а також слід зауважити, що лише 2 показника відповідають даним нормативам, що є не досить позитивними для підприємства.

У процесі дипломного дослідження було встановлено, що стратегія управління оборотними коштами спрямована на забезпечення платоспроможності підприємства й базується на визначенні оптимального обсягу й структури оборотних коштів, що пов'язане з рішенням задачі вибору оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів.

Політика управління оборотними коштами містить у собі управління поточними активами й поточними пасивами підприємства та вирішує наступні завдання:

1.прискорення оборотності оборотних коштів підприємства:

.перетворення поточних фінансових потреб підприємства в негативну величину (під поточними фінансовими потребами розуміють різницю між поточними активами (але без грошових коштів) і поточними пасивами; це поняття можна також визначити як недолік/надлишок власних оборотних коштів);

.вибір найбільш підходящого для підприємства типу політики комплексного оперативного управління поточними активами й пасивами.

Для здійснення ефективної організації управління грошовими потоками підприємству слід розглянути та обрати найоптимальнішу модель управління оборотними коштами: консервативну, агресивна або помірну модель управління поточними активами й пасивами.

Варто також використовувати при здійсненні організації управління грошовими потоками такі методи рефінансування дебіторської заборгованості підприємства: факторинг, спонтанне фінансування, облік векселів тощо.

Здійснюючи оцінку ефективності моделі управління грошовими потоками, вирішують такі завдання:

1.      ретроспективний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та визначення основних факторів формування його фінансових результатів;

2.      дослідження особливостей формування тенденцій та розвитку трендів фінансування (перш за все, самофінансування) суб'єкта господарювання та рівень їх узгодженості із фінансовою його стратегією;

.        визначення оптимальних параметрів та показників фінансового плану підприємства, у тому числі стратегічного та оперативного;

.        оцінка обґрунтованості прогнозних показників руху грошових коштів суб'єкта господарювання та інших планових фінансових показників та рівня їх впливу на формування фінансових результатів підприємства;

.        визначення форм та методів впливу фінансового менеджменту підприємства на основні параметри його грошових потоків з метою забезпечення цільового рівня прибутковості за прийнятного рівня ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання та інші завдання, що випливають із фінансової та корпоративної стратегії.

Важливою складовою моделі організації управління грошовими потоками є форми виконання управлінських фінансових рішень щодо грошових потоків суб'єкта господарювання - методи, механізми та технології прогнозування, планування, формування, перенаправлення та оцінки грошових потоків суб'єкта господарювання.

Механізм прогнозування та планування руху грошових коштів підприємства у плановому визначають завдяки встановленню основних методів прогнозування (планування) грошових потоків підприємства, до яких належать наступні: нормативний метод, розрахунково-аналітичний метод, метод оптимізації фінансових рішень, фінансово-математичне моделювання.

Важливим є використання таких методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання прогнозних та планових параметрів грошових потоків підприємства: теорія проценту та часова вартість грошей, диференційне та інтегральне числення, теорія ймовірності та статистичні виводи, регресивний аналіз, аналіз часових рядів, метод Монте-Карло, оптимізація рішень на основі математичного програмування, багатовимірний аналіз.

Крім того, для здійснення ефективної організації управління грошовими потоками важливо проводити розрахунки мінімального розміру страхового резерву грошових коштів.

Організація управління грошовими потоками підприємств повинно розглядатись з точки зору реалізації стратегічних та оперативно-тактичних рішень з управління грошовими потоками. Основними етапами стратегічної організації управління грошовими потоками є збір та оброблення первинної інформації, кількісний аналіз грошових потоків у попередньому періоді, оцінка чинників і ризиків управління ними та планування і контроль грошових потоків.

Для ухвалення ефективних фінансово-господарських рішень щодо організації управління грошовими потоками важливим є використання дієвого організаційно-економічного механізму - систему взаємопов’язаних між собою елементів, яка визначає і забезпечує реалізацію комплексу заходів на кожному із етапів управління грошовими потоками.

Інформаційне забезпечення організації управління грошовими потоками характеризує необхідність оперативного використання інформаційних ресурсів зумовлює потребу в якісному програмно-технічному забезпеченні.

Список використаної літератури

1.     Ареф’єва Е.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - К.: ЄУ 2002р. - 94 с.

2.     Бандурака О.М. Коробов Н. Л. Орлов П. І. Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь 2002р. - 384 с.

3.     Бондар Н. М. Економіка підприємства : Навч. посіб. - К. : А.С.К. 2004. - 400 с.

4.      Бланк И.А. Управление активами. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2000р. - 720с.

.        Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: Ника-Центр, 2001р. - 528 с.

6.      Болюх М.А. Економічний аналіз. - К.: КНЕУ, 2005р. - 555 с.

.        Буряк Л.Д., Вакуленко Є.В., Куліш Г.П., Нам Г.Г., Островська О.А. Фінанси підприємств: Навч.-метод. посіб. - К.: КНЕУ, 2005р. - 165

8.     Бакланов М.І., Шеремет А.Д. "Теорія економічного аналізу". - Москва: Фінанси і статистика, 1993р.

9.      Білуха М.Т. Курс аудиту. - К.: "Вища ліга" Товариство "Знання", 2002р. - 204с.

.        Васюренко О.В. Банківські операції. - К.: Товариство "Знання", КОО,2002р. - 385с.

11.   Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. - К.: А.С.К., 2002р. - 396с.

12.   Грачова Р. Як визначити реальний фінансово - майновий стан свого підприємства.//Дебет - Кредит. - 2000р. - 420с.

13.    Гетьман О.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2006р. - 488 с.

.        Давидов Г.М. Аудит. - К.: Товариство "Знання", КОО,2001р. - 420с.

.        Деващук Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квач Я.Л., Русинська О.В. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Частина 1. - Х.: ТОВ "Одісей", 2001р. - 361с.

.        Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Товариство "Знання"КОО, 2001р. - 361с.

.        Завгородній В.П. бухгалтерський облік в Україні. - К.: А.С.К., 2002р. - 419с.

.        Економічний аналіз : Навч. посібник / М.А. Болюх В.З. Бурчевський М.І. Горбатюк За ред. акад. НАНУ проф. М.Г. Чумаченка. - Київ: КНЕУ 2001р. - 540 с.

19.   Іваненко В., Горбачок М., Льовочкін В. Економічний аналіз. - К.: КНЕУ, 1999р. - 459с.

20.    Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання Прес,2000р. - 473с.

.        Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. - К.: Знання Прес, 2000р. - 310с.

.        Іваненко В.І., Болюх М.А. економічний аналіз господарської діяльності. - К.: ЗАТ "ШЧЛАВА", 1999р. - 468с.

.        Кожанова Є.П., Оленко І.П. Екон6омічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003р. - 208с.

.        Кулаковська Л.П. Основи аудиту. Курс лекцій. - Житомир: ЖІТІ, 2000р. - 362с.

.        Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: Піча Ю.В.; К.: "Каравела"; Львів: "Новий Світ -2000", 2002р. - 504 с.

26.   Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - К.: Центр навчальної літератури, 2005р. - 223 с.

27.    Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. і доп. - К. 2005р. - 485 с.

28.   Лишенко О.В. Бухгалтерський облік. - К.: ЦНЛ, 2003р. - 468с.

29.    Лігоненко Л.О., Ситник Г.В. Управління грошовими потоками: Навч. посіб. - К.: Київ. Нац. Торг.-екон. ун-т., 2005р. - 255с.

30.   Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. - Х.: Торсінг, 2002р. - 410с.

31.   Мельник В.М. Основи економічного аналізу. - Ірпінь, 2000р. - 319с.

32.    Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. - Львів: Світ, 1998 р. - 527с.

.        Мельник В.М. Основи економічного аналізу. - К.: Кондор, 2005р. - 128с.

.        Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: Вища школа, 2005р. - 278 с.

.        Основи фінансового аналізу: Навч. посібник / Єлейко Я.I. та iнш. - Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2000р. - 141с.

.        Партин Г.О., Білецька Н.П., Тимощук М.Р., Гирик О.С. Фінанси підприємств. - Л.: ЛБІ НБУ, 2005р. - 112 с.

.        Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент. - К.: КНЕУ, 2005р. - 535 с.

38.    Радионов Н.В., Радионова С.П. Основы финансового анализа: математические методы, системный подход. - СПб.: Альфа, 1999р. - 592с.

39.    Рудюк Л.В. Фінанси підприємств. - К.: Університет "Україна", 2005р. - 226 с.

.        Сич Є.М. Управлінський аналіз діяльності суб’єктів господарювання. - К.: Аспект-Поліграф, 2006р. - 204 с.

.        Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.:"Каравела", 2003р. - 432 с.

.        Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К.: А.С.К., 2002р.

.        Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002р. - 360 с.

.        Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000р. - 460 с.

.        Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 6-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2006р. - 551 с.

.        Фінансовий менеджмент./За ред. Проф. Г.Г.Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002р. - 496 с.

.        Цигилик І.І. Фінанси підприємств: Навч.-метод. практикум. - І.-Ф.: Світ, 2006р. - 177 с.

.        Черелявський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. - К.:, 2003р.

49.    Шеремет А.Д. Методика финансового анализа. М:Инфра-М, 1996р. - 176 с.

50.    Шикшин А.К., Микопов В.А., Дискант І.Д.// Облік, аналіз, аудит на підприємстві. - Москва: ЮНИТИ, 1996р. - 516с.

.        Яцків Т.І. Теорія економічного аналізу. - Львів: Світ,1993р. - 286с.