Духовне виробництво в доіндустріальному суспільстві
Практичне заняття на тему:
ДУХОВНЕ ВИРОБНИЦТВО В ДО ІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Зміст
Вступ
1. Структура та цінності традиційної культури. Особливості сприйняття світу в традиційній свідомості
2. Синкретизм функцій традиційних культур. Міфологізм як нерозривність нормативних, ціннісних, пізнавальних і комунікативних елементів
3. Культ предків, роль обряду, соціальні функції магії. Культура сорому і культура провини
. Ставлення до праці, багатства, часу і влади в до індустріальних суспільствах. Статусне споживання і ранги престижу
Висновок
Література
Вступ
Суспільство постійно змінюється і розвивається. У межах тієї самої країни в різні історичні періоди утворюються неоднакові типи суспільств. Існує кілька типологій за відповідною визначальною ознакою.
За кількістю рівнів управління й мірою диференціації суспільства поділяються на:
·прості, де немає керівників і підлеглих, бідних і багатих (такі первісні племена трапляються подекуди й нині);
·складні, де існують кілька рівнів управління і соціальних прошарків.
Поштовхом до появи складних суспільств було зародження такого соціального інституту, як держава.
За радянських часів науковою вважалася тільки типологія, запропонована в середині XIX ст. К. Марксом. Основою цієї типології є два критерії: спосіб виробництва і форма власності. Згідно з нею суспільства з різними культурою, політичним устроєм, способом і рівнем життя населення, але обєднані цими двома ознаками, становлять одну суспільно-економічну формацію. За К. Марксом людство у своєму історичному розвитку пройшло такі формації: первісну; рабовласницьку; феодальну; капіталістичну. У майбутньому капіталістичну формацію мала замінити комуністична.
Сучасна соціологія використовує синтетичну модель типології, запропоновану Д. Беллом. Обєднуючи всі існуючі типології, він поділив усесвітню історію на три стадії:
·до індустріальну;
·індустріальну;
Розглянемо детальніше до індустріальний тип суспільства.
. Структура та цінності традиційної культури. Особливості сприйняття світу в традиційній свідомості
У до індустріальному суспільстві, яке ще називають традиційним, визначальним чинником розвитку було сільське господарство, а головними інститутами - церква та армія.
Таблиця
Характеристики до індустріального типу суспільства
ХарактеристикаСуспільстводо індустріальнеОсновне місце поселенняселоОсновне місце роботиполе, лісСоціальні відносиникровно-родинні, особистісні, довірчіПоділ працінезначнийСоціальна стратифікаціястани, кастиСоціальний контрольнеформальний, спонтанні реакціїЦінностітрадиційні, релігійніКультураодноріднаДжерела енергіїфізична сила людей та тваринШвидкість технічного прогресунезначна
Духовна культура <#"justify">Як же позначаються риси соціальності до індустріальних суспільств на змісті їх духовного виробництва? В добуржуазному середовищі людська діяльність і відносини не набували товарну або юридичну оболонку. Свідомість в добуржуазних структурах ґрунтується на інших формах соціальності, що випливають з пріоритету міжособистісних зв'язків. Носіями соціальних відносин1 тут виступає не товар, правова норма, або рольова функція, які в індустріальному суспільстві з'єднують окремих індивідів у взаємодіє ціле. Основою підтримки спільності та умовою належності індивіда до певної групи, за межами якої його існування вкрай ненадійно, стають вірування, мова, звичаї, норми поведінки, історичний досвід та ін.. Вони набувають для свідомості особливе значення, стають ядром духовного життя, вищою цінністю і критерієм ідентичності суспільства та особистості.
Моральні чесноти традиційного суспільства, якими захоплюються багато мислителів (благородність, сміливість, справедливість, честь, щедрість, гордість, повага до інших людей і т.п.), виявляються умовними5, оскільки є етичними цінностями лише у межах свого колективу. Коли справа стосується чужих, вони вивертаються навиворіт, перетворюючись, в разі потреби, під взаємну недовіра, ненависть і віроломство. Відчуження або антагонізм - зворотний бік такого солідаризму, його необхідний взаємозвязок, що створює психічний механізм відсторонення від «чужинців» та їх приниження. Цей розподіл може отримувати самі різні форми і масштаби: свої - чужі, свій етнос - інородці, вірні - невірні та ін.
. Синкретизм функцій традиційних культур. Міфологізм як нерозривність нормативних, ціннісних, пізнавальних і комунікативних елементів
традиційний культура індустріальний суспільство
Синкрети́зм (грец. <#"justify">На характер свідомості в докапіталістичному середовищі визначальним чинником є тісний зв'язок матеріальних і духовних сторін в повсякденній діяльності, злитість індивідуального і колективного джерел, нероздільність людини та природи. Ці обставини призводять до стійкої міфологізації сприйняття зовнішнього світу.
Міфологізм - спосіб поетичної реалізації міфу <#"justify">Подальше формування культу предків повязане вже з патріархальними землеробськими суспільствами.
Культ предків ґрунтувався на вірі в те, що померлі предки допомагають своїм живим родичам у земному світі (охороняють території, худобу, посіви, самих людей від земних ворогів і злочинних задумів злих сил, впливають на погоду з метою зробити її більш сприятливою для майбутнього врожаю, підвищують родючість землі), а натомість вимагають здійснення для них постійних обрядів задобрювання у вигляді регулярних принесень жертовної їжі й пиття.
На ранніх стадіях культу предків найбільшою повагою користувалися щойно померлі. Запорукою авторитету таких предків були їхні видатні особисті якості, про які ще не встигли забути вдячні нащадки.
На перший погляд, зрозуміло, що образ шанованого предка виникає на ґрунті уявлень про безсмертя людської душі та життя після смерті. Але він містить у собі і кілька інших релігійних нашарувань. Крім анімістичної ідеї душі, у ньому легко побачити відгомони віри в "тотемних предків". Кожна з цих складових залишає свій слід у складному образі: ідея душі померлого предка підтримує людино-подібність, індивідуальну визначеність шанованого предка, ідея тотемного предка, навпаки, додає даному образові відтінок віддаленості.
У міру оформлення в суспільній свідомості стійкої ідеї бога, "духи предків" поступово втрачали своє провідне становище і перетворювалися на слуг, посланців верховних духів і божеств. Найбільш консервативними елементами культу предків, що збереглися в практично незмінному вигляді і на вищих етапах релігійної еволюції, залишалися родові (сімейні) святилища, вівтарі і вшанування різноманітних сімейних реліквій і святинь.
Обряди ініціації. Важливим релігійним культом первісності вважалися також обряди ініціації, тобто "посвячення в доросле життя", в основі яких лежала, щоправда, у зародковому вигляді, ідея переселення душі, прижиттєвого вмирання і воскресіння в іншому вигляді. Особливостями цих обрядів можна вважати: 1) обовязковість для визначеного віку; 2) наявність фізичних і моральних іспитів; 3) ізоляцію на час ініціації; 4) посвячення в звичаї, вірування й моральні закони племені2.
Підсумовуючи розгляд анімізму, відзначимо таке. Поява анімістичних поглядів стала значним кроком уперед на шляху розвитку релігії. Анімістичні погляди виявилися першою спробою людини роздвоїти світ, що його вона дотепер сприймала почуттями як нерозривну єдність природного і надприродного.
Магія. Функція магії полягає в естетичній ритуалізації людського оптимізму, в підтримці віри в перемогу надії над відчаєм. У магії людина знаходить підтвердження того, що упевненість у своїх силах, стійкість у випробуваннях, оптимізм беруть гору над коливаннями, сумнівами і песимізмом. Звідси зрозуміла універсальна поширеність магії в первісних суспільствах і винятковість її могутності. Звідси є зрозумілою незмінна присутність магії у будь-якій значимій діяльності людей. Магія має бути зрозумілою нами в її нерозривному зв'язку з величною безрозсудністю надії, яка завжди була кращою школою людського характеру.
Культура сорому і культура провини. Солідаристські принципи, на основі яких формуються відносини в традиційних структурах, вимагають психічного підпорядкування індивіда різними варіантами цілого і спільного, що створює систему уніфікації не тільки поведінки індивідів, але і самої їх свідомості, коли їх думки цілеспрямовано підпорядковані інтересам даного соціального цілого. З невисоким ступенем розвитку особистісного початку на рівні масової свідомості в цих культурах багато дослідників пов'язують переважання в них моральної орієнтації на почуття сорому, а не на почуття провини. Провина пов'язана з заклопотаністю індивіда своєї внутрішньої правотою. Сором - з заклопотаністю особистості тим, як будуть оцінені його гідності іншими, що породжує прагнення уникнути розголосу невдачі, слабкості, залежності та ін. «Культура сорому» несе на собі відбиток локальності, оскільки орієнтує свідомість індивіда виключно на його власну громаду: сором існує тільки у відносинах зі «своїми». Гідність і безчестя співвідносяться з зовнішніми фактами контролю, осудом, покаранням, насмішкою або ж схваленням, похвалою, заохоченням і т.п5.
Але і в більш складному соціальному середовищі помітне місце в практиці ідейно-політичної боротьби займає антитеза сором і гордість. Однак у такому середовищі стереотипи сорому та гордості можуть різко відрізнятися в залежності від ідеологічних установок і для їх розвитку або придушення можуть пускатися в хід різні засоби аж до репресії. Місце колишніх стереотипів займають нові.
«Білі» і «червоні», «комуністи» і «буржуа», «інтернаціоналісти» і «патріоти» можуть мінятися місцями.
Справа, звичайно, зовсім не в високому рівні агресивності, як стверджують деякі дослідники, порівнюють цей стан в описані англійським філософом Т. Гоббсом «війною всіх проти всіх». Антагонізм (від грецьк. боротьба) - лише крайня, ситуаційно обумовлена реакція проти «чужого» через зміцнення внутрішньої згуртованості. Розвиток відносин між колективами, безсумніву, розширює рамки солідаризму та усуває крайності антагонізму, але не знімає її до кінця.
. Ставлення до праці, багатства, часу і влади в до індустріальних суспільствах. Статусне споживання і ранги престижу
Егалітаризм та ієрархизм. Для традиційного суспільства характерним є уповільнене зростання засобів виробництва, які породжують уявлення про обмеженість життєвих благ, доступних суспільству (стереотип «постійного пирога»), і можливостей природи як джерела благ. Тому важливою турботою для суспільства є дотримання звичних заходів розподілу наявних засобів існування. Її порушення викликає гострі конфлікти та приводить в рух сильні мотиваційні установки за «відновлення справедливості».
Егалітаризм (фр. <#"justify">Література
. Зомбарт В. Буржуа: Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної людини. - М, 1994.
2. Токарев С. А. Ранние форм и религии и их развитие // Токарев С. А. Ранние форми религии.- М, 1990 - С. 209-210.
3. 3омбарт В. Буржуа: Етюди з історії духовного розвитку сучасної економічної людини. - М., 1994. - С. 12.
. Алексєєв А. Китайська народна картина: Духовне життя старого Китаю в народних зображеннях. - М., 1966.
5. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебник для студентов высших учебных заведений. - Издание третье, доп. и перераб. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 591 с.