Тема: Банківський кредит

  • Вид работы:
    Контрольная работа
  • Предмет:
    Банковское дело
  • Язык:
    Украинский
  • Формат файла:
    MS Word
  • Размер файла:
    45,27 Кб
Банківський кредит
Банківський кредит
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!













Банківський кредит

План

Загальні засади оцінки фінансових активів3

Банківський кредит, його види та форми 9

Список використаних джерел18

Загальні засади оцінки фінансових активів

Оцінка облігацій з купоном. Грошовий потік в цьому випадку складається з однакових за роками надходжень (С) і номінальної вартості облігації (М), які сплачуються в момент погашення.


де FM2 (r, n) і FM4(r, n) - дисконтуючі множники з фінансових таблиць.

Приклад

Облігація номіналом 500 грн. з піврічним нарахуванням відсотків і купонною ставкою 10 % річних буде погашена через 6 років. Яка її поточна ціна, якщо ринкова норма прибутку 8 %?

Грошовий потік в даному випадку можна представити наступним чином: є 12 періодів; в кожний з перших одинадцяти періодів грошові надходження складуть 25 грн. <!--[if !vml]--><!--[endif]-->; в останньому періоді, крім 25 грн., інвестору належить ще номінальна вартість облігації. Оскільки ринкова норма прибутку - 8 %, коефіцієнт дисконтування в розрахунку на півроку складе 4 %.

грн.

Оцінка звичайних акцій з рівномірно зростаючими дивідендами. Ціну звичайних акцій з постійними темпами приросту дивідендів знаходять, спираючись на загальну схему оцінки фінансових активів, тобто шляхом складання дисконтованих грошових надходжень від володіння акцією.


Передбачається, що базова величина дивіденду (тобто останнього сплаченого дивіденду) дорівнює С; щорічно вона збільшується з темпом приросту g. По закінченні першого року періоду прогнозування буде сплачений дивіденд в розмірі C x (1+g) тощо. Професор Майрон Дж. Гордон спростив такий підрахунок і довів, що оцінювати вартість акцій з рівномірно зростаючим дивідендом можна наступним чином:


Ця формула має зміст при r > g і носить назву моделі Гордона. Відмітимо, що показники r і g в формулах беруться в частках одиниці.

Приклад

Доходи та дивіденди на звичайні акції фірми щорічно зростали на 6 %. Найближчими роками сподіваються на збереження цих темпів приросту. Останній річний дивіденд становив 2,5 грн. на акцію. Визначити вартість звичайної акції фірми, якщо ставка доходу - 12 %

грн.

Визначення вартості дисконтного векселя. Дисконтні векселі котируються на підставі ставки дисконту. Вона говорить про величину знижки, яку продавець надає покупцю. Ставка дисконту вказується у відсотках до номіналу векселя як простий відсоток в розрахунку на рік. Ставку дисконту можна перерахувати в грошовий еквівалент за допомогою формули:


де: D - дисконт векселя;- номінал векселя;- ставка дисконту;- число днів з моменту придбання векселя до його погашення.

В знаменнику зазначається 360 днів, оскільки розрахунки з векселем здійснюються на базі фінансового року, який становить 360 днів.

Приклад

Визначити величину знижки на вексель номіналом 5000 грн. строком 35 днів, якщо ставка дисконту дорівнює 15 %.

грн.

Ставка дисконту визначається за формулою:


Приклад

Визначити ставку дисконту, якщо номінал векселя - 5000 грн., дисконт векселя - 150 грн. До погашення залишилось 60 днів.

або 18 %

Визначення ціни векселя. Ціну векселя можна визначити, вирахувавши з номіналу величину знижки, а саме:

де: P - ціна векселя.

Якщо відома ставка дисконту, то ціна визначається за формулою:

(4.69)

Приклад

Оцініть поточну вартість векселя номіналом 2500 грн. і строком погашення через 24 дні, якщо ставка дисконту - 9 %.

грн.

Якщо інвестор визначив для себе значення доходності, яку б він бажав забезпечити по векселю, то ціну паперу можна розрахувати за формулою:


де: r - доходність, яку бажає забезпечити собі інвестор. (Якщо вкладник порівнює інвестиції у вексель з іншими паперами, для яких фінансовий рік становить 365 днів, то у формулі доцільно в знаменнику ставити цифру 365).

Визначення суми нарахованих відсотків і вексельної суми за процентним векселем. За процентним векселем нараховуються відсотки за ставкою, яка зазначається у векселі. Суму нарахованих відсотків можна визначити за формулою:

,

де: I - сума нарахованих відсотків;- номінал векселя;% - відсоткова ставка, що нараховується за векселем;- кількість днів від початку нарахування відсотку до його погашення.

Приклад

Номінал векселя дорівнює 2500 грн., за векселем нараховуються 20 % річних, з початку нарахування відсотків до моменту предявлення векселя до оплати пройшло 25 днів. Визначити суму нарахованих відсотків.

грн.

Загальна сума, яку держатель процентного векселя отримає при його погашенні, дорівнює сумі нарахованих відсотків і номіналу. Її можна визначити за формулою:

,

де: S - сума відсотків і номіналу векселя.

Визначення ціни векселя. Ціна векселя визначається за формулою:

,

де: P - ціна векселя;- кількість днів від купівлі до погашення векселя;- доходність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

Визначення суми нарахованих відсотків і суми погашення банківського сертифікату. При погашенні сертифікату інвестор одержить суму нарахованих відсотків, яка визначається за формулою:

,

де: N - номінал сертифікату;- сума нарахованих відсотків;% - купонний процент;- строк, на який випущено сертифікат.

Приклад

Сертифікат номіналом 5700 грн. з купоном 30 % був випущений на 70 днів. Визначити суму нарахованих відсотків, які будуть сплачені при погашенні.

грн.

При погашенні сертифікату інвестору також повернуть суму номіналу паперу. Загальну суму, яку одержить вкладник при погашенні сертифікату, можна визначити за формулою:


де: S - сума відсотків і номіналу сертифікату.

При погашенні сертифікату із попереднього прикладу інвестор одержить суму, що дорівнює:

грн.

Визначення ціни сертифікату. Ціна сертифікату визначається за формулою:

,

де: P - ціна сертифіката;- кількість днів з моменту купівлі до погашення сертифікату;- доходність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

Сертифікат номіналом 5700 грн. з купоном 30 % був випущений на 70 днів. За якою ціною інвестору потрібно купити сертифікат за 55 днів до погашення, щоб забезпечити доходність 36 %?


Банківський кредит, його види та форми

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів. Так, станом на 01.04.99 кредитні вкладення становили 64% загальної суми робочих активів українських банків.

Кредит (від лат. сreditium - позика, борг) - одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого - такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки падання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов'язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин - тимчасове вивільнення грошових коштів та поява тимчасової потреби в них.

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів у фінансуванні їх господарської діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв'язку з цим з'являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших. Очевидно, що для реалізації цієї можливості необхідні відповідні економіко-правові умови.

З одного боку, сама природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе зобов'язань. З іншого, обов'язкова умова виникнення кредитних відносин - це збігання інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження таких характеристик, як забезпеченість позики, термін кредитування, рівень процентної ставки, наявність альтернативних варіантів фінансування та розміщення коштів.

Таким чином, як економічна категорія кредит - це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Суб'єктами кредитної угоди можуть виступати будь-які юридичне самостійні господарюючі одиниці, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Об'єкт кредитної угоди - позикова вартість, відокремлення якої пов'язано з характером руху від кредитора до позичальника та від позичальника до кредитора. Необхідність повернення позикової вартості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора, а забезпечення повернення досягається в процесі використання позикової вартості в господарській діяльності позичальника. При цьому основними стимулюючими мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позикового процента, а з боку позичальника - покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу Із результаті використання позикової вартості.

Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці. Визначення і трактування окремих функцій кредиту залежить від методологічних підходів до аналізу кредитних відносин. Так, на макроекономічному рівні виділяються перерозподільча функція та функція заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

Очевидно, що ринковий механізм перерозподілу кредитних ресурсів мас цілу низку переваг перед іншими способами розміщення грошових коштів. По-перше, обсяг кредитних ресурсів за своїм потенціалом значно перевищує, наприклад, обсяг ресурсів, які розподіляються через бюджетну сферу. По-друге, повернепість кредиту дозволяє надавати ресурси в позику багатократно, що також розширює можливості функції перерозподілу. Нарешті, не можна не виділити перевагу оперативності ринкового розподілу кредитних ресурсів порівняно з тією ж бюджетною сферою.

Багато спеціалістів визнають важливу роль функції заміщення. На сьогодні функціонування кредитних засобів обігу вже не носить характеру тимчасового заміщення реальних грошей: перманентні процесії кредитування в результаті приводять до істотної економії суспільних витрат грошового обігу в цілому.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

акумуляцію тимчасово вільних ресурсів;

розподілення залучених коштів між позичальниками;

емісійну;

контрольну та ін.

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту як економічного явища, в яких він об'єктивно зберігає свою сутнісну специфіку. У протилежному разі надлишкове кредитування, як і недостатність кредитних вкладень (тобто порушення економічно обґрунтованих меж) спричиняє негативний вплив на суспільно-економічні відносини в цілому. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту. Зовнішні межі відображають межі відносин стосовно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать в основному від таких факторів:

рівня розвитку виробництва;

обсягу і структури кредитних ресурсів;

соціально-економічної політики;

системи ціноутворення і рівня цін;

форми кредитних відносин;

структури кредитної системи;

фінансового стану суб'єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання основних функцій кредиту виділяються такі функціональні межі: перерозподільча та емісійна. Перша є не що інше, як об'єктивно обґрунтований обсяг кредитних ресурсів. Фактично вона підкреслює глибокий зв'язок операцій із залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга межа визначає емісійні кредити, які виділяються під наступні витрати, під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Вона залежить від співвідношення між попитом суспільства на додаткові платіжні засоби та можливостями банківської системи щодо випуску кредитних грошей в обіг.

Практичні засади кредитних відноснії в Україні, форми і види кредитів, принципи та умови банківського кредитування визначаються відповідними нормативними актами Національного банку України. Так, згідно з Положенням НБУ «Про кредитування», затвердженим постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р., кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банківські кредити поділяються на види за такими ознаками:

строки користування;

забезпечення;

ступінь ризику;

методи надання кредиту;

строки погашення.

Відповідно до строків користування виділяють короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити.

Короткострокові кредити надаються банками на термін до 1 року в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у підприємств у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються терміном до З років на оплату підприємствами обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватись для формування основних фондів, здійснення витрат на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За забезпеченням кредити поділяються на забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) та незабезпечсні (бланкові).

За ступенем ризику розрізняють стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання - кредити, що надаються у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання).

За строками погашення - кредити, що погашають водночас; у розстрочку; достроково; з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду.

Основними умовами надання банками кредитів суб'єктам господарювання є забезпеченість, Іюверненість, строковість, платність та цільова спрямованість.

Принцип забезпеченості означає наявність у банку права та можливостей захисту своїх інтересів у вигляді одержання відповідних засобів забезпечення наданого кредиту (застава, гарантія, поручительство тощо).

Принцип поверненості, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником б'анку у визначений строк зі сплатою відповідного процента за користування ним.

Цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Юридичні особи - резиденти України можуть одержувати кредити як в національній, так і в іноземній валюті для здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом безпосередньої оплати платіжних документів або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції. Погашення кредиту і нарахованих за ним процентів здійснюється позичальником з поточного рахунка.

Фізичні особи - резиденти України можуть одержувати в комерційних банках споживчі кредити на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг, але тільки в національній валюті. Банки надають споживчі кредити розміром, що визначається, виходячи з вартості товарів і послуг - об'єктів кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення повернення кредиту фізичною особою, та сумою поточних доходів позичальника. Строк споживчого кредиту визначається залежно від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.

Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинно прийматися колегіальне - Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності. До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:

максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);

норматив «великих» кредитних ризиків (Н9);

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);

максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12).

Норматив (Н8) обмежує максимальний розмір банківських ресурсів та гарантій, що можуть бути надані одному позичальнику. Він розраховується за формулою


де Зг - сукупна заборгованість за кредитами одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих щодо цього позичальника;

К - капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н8 не повинне перевищувати 25%, тобто загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника перед банком за наданими йому кредитами, гарантіями та поручительствами повинна бути не більше 25% капіталу банку.

Норматив Н9 встановлюється як співвідношення сукупного розміру «великих» кредитів' та капіталу банку і розраховується за формулою


де Ск - сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Максимальне значення нормативу Н9 не повинне перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку.

Норматив НІ0 розраховується за формулою


де Рк1 - сукупний розмір наданих банком позик та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку. Максимальне значення нормативу НІ0 не має перевищувати 5%.

Норматив Н11 розраховується за формулою


де РК - сукупний розмір наданих банком кредитів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів комерційного банку. Максимальне значення нормативу Н11 не повинне перевищувати 40%.

Норматив Н12 обмежує максимальний розмір всіх міжбанків-ських кредитів, які можуть бути надані банком іншим комерційним банкам. Він розраховується за формулою


де МБм - загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських кредитів.

Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

вексель облігація банківський кредит

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б.С. Івасіва. - К.: КНЕУ, 2003. - 404с.

Гуцал І.С. Функціонування кредитного механізму в Україні в перехідний до ринку період. - Тернопіль: Збруч, 2004. - 312с.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 2000р.

Мельник В.А. Ринок цінних паперів / довідник для керівника підприємства / - К.: Либідь. - 2008. - 487 с.

Мендрул О.Г., Шевчук І.А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник / Київ. нац. екон. ун-т. - К.: КНЕУ, 2008. - 150 с.

Оскольський В.В. Ринок цінних паперів України; проблеми функціонування і розвитку.- К., 2006.

1.

Похожие работы

 

Не нашел материал для курсовой или диплома?
Поможем написать качественную работу
Без плагиата!