Курорти в Україні (початок ХХ ст.): система відпочинку та лікування
Державний вищий навчальний заклад
Запорізький національний університет
Міністерства освіти і науки України
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
на тему:
Курорти в Україні (початок ХХ ст.): система відпочинку та лікування
Виконав:
студент групи 3582-2
Вітковська Оксана Олександрівна
Перевірив:
к.і.н., доцент кафедри
історії України
Савчук Т.Г.
Запоріжжя
Зміст
Вступ
1.Розвиток курортів на Південному узбережжі Криму
.Розвиток грязьових курортів Криму.
. Розвиток курортів Прикарпаття
. Розвиток курортів в Центральній Україні
Список використаної літератури
Вступ
В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. З ХІХ ст. відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму та Одещини, які зазнали особливого розвитку у ХХ ст. Так, перші заклади в Україні, які почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування, виникли у Шклі (1576), Саках (1799), Трускавці (1827), Одесі (1829), Моршині (1877); лікувальні властивості грязей - на узбережжі Куяльницького лиману (1833), поблизу Голої Пристані (Гопри) (1895).
У 20-х роках XX ст. на українських землях були відкриті перші будинки відпочинку - спочатку на Донбасі, а згодом і вінших придатних для цього місцевостях. Водночас розвивається і курортологія. Для розв'язання проблем грязелікування при захворюваннях серцево-судинної та нервової систем, органів травного тракту та сечовивідних органів у 1928 році був створений Одеський науково-дослідний інститут курортології.
За часів СРСР туризм в Україні розвивався на профспілковій та відомчій основах. Путівки на бази та у будинки відпочинку були своєрідним видом пільг. Профспілковим туризмом вУкраїні керував «Укрпрофтуризм». Іноземним туризмом монопольно займався «Інтурист», а також «Супутник», - організація, яка упорядковувала в СРСР міжнародний молодіжний туризм.
1. Розвиток курортів на Південному узбережжі Криму
Гурзуф
У січні 1921 року <#"justify">У 1913 р. місто Ялта займало територію від Лівадії до Масандри, а його населення складало більше 30 тис. мешканців.
У 1900 р. у приватному будинку на околиці Ялти добродійне товариство міста за участю А. Чехова, Л. Толстого, М. Горького побудувало пансіонат «Яузлар» на 20 місць.
У 1901-1902 рр. було відкрито дитячий санаторій в Алупці.
У 1915 р. майже всі курортні заклади Ялти - 5 санаторіїв на 169 місць, клінічна дитяча колонія, притулок на 24 місця для хворих на туберкульоз - були платними. До послуг заможних клієнтів були 14 готелів на 800 номерів, 3 комфортабельних приватних санаторії та 5 пансіонатів.
Висновки:
. Південний берег Крима став приймати майже такий курортний «вигляд», який ми бачемо й зараз.
. Радянська влада звернула увагу на оздоровлення та лікування дітей, використовуючи існуючі природні умови та ресурси.
.Розвиток грязьових курортів Криму
Євпаторія
Мойнакське озеро з його цілющими грязями принесло Євпаторії велику популярність. У 1886 р. на березі Мойнакського озера побудували грязелікарню. У 1890 р. території з грязями перейшли у підпорядкування Таврійського губернського земства. Було побудовано дві нові грязелікарні, готель літнього типу на 70 номерів, парк з двома ставками. У 1912 р. був відкритий Цандерівський інститут, що готував лікарів-бальнеологів.
Завдяки ініціативі окремих підприємців, у 1905 р. в Євпаторії було введено в дію першу приватну здравницю «Приморський санаторій», а через 4 роки - два приватних медичних пляжі. У 1911-1914 рр. побудували санаторій і великий готель «Дюльбер», у 1913 - ще сім приватних санаторіїв на 400 ліжок. З 1893 р. велося інтенсивне дачне будівництво.
Саки
Саки динамічно розвивались як центр оздоровлення спочатку всеросійського, а згодом - всесоюзного значення, на основі використання грязей та ропи свого унікального солоного озера, термальних мінеральних вод і морського узбережжя. Вже на початку ХХ століття Сакська грязева оздоровниця надавала широкий спектр медичних послуг.
.Загострення уваги на стані здоровя людей та розширювати лікувальну сферу відпочинку.
.Започаткування санаторієв та здравниць, які піпорядковувались державі.
. Розвиток курортів Прикарпаття
Трускавець
У 20-30-х рр. XX ст. разом із європейськими відомими курортами ефективно розвивався і Трускавець. У той час тут активно функціонувало його молоде відгалуження - літній курорт «Пом'ярки», який був облаштований за З км. від центру Трускавця в урочищі Пом'ярки. Заслуга в організації курорту на Пом'ярках належить тодішньому власнику трускавецького курорту в 1911-1937 рр. Раймонду Ярошу та його сину Роману, який продовжував справу батька , будучи директором оздоровниці до 1939 р.
У 1920-х рр. на Пом'ярках на території запущеної озокеритної шахти з подачі керівництва Трускавця почав функціонувати невеликий ставок для купання. Вода до нього додатково була підведена з джерела соляно-сірчаного складу «Катерина» - іншої колишньої озокеритної шахти.
У 1930 р. ставок був розширений до форм квадратного басейну, площа якого займала 10 000 метрів квадратних. Тут був облаштований штучний пляж, пісок та галька для якого були привезені з берегів Балтійського моря (із Гдині) По цьому пляжі дозволялося ходити тільки босоніж. Наприкінці кожного сезону обслуга Пом'ярок спускала воду в басейні до певного рівня, з метою чищення берегів. Озеро на Пом'ярках сприймалося тодішніми відпочивальниками як частинка моря, тим більш, що хімічний склад соляно-сірчаної води був наближений до морської води південних морів (в озері вміст солей складав 2,5-4%, в Середземному морі - 3-4%, а в Балтиці всього 0,7%).
Моршин
Про Моршин знали не тільки в Австро-Угорщині, а й за її межами. В рекламних проспектах, що виходили перед першою світовою війною, Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Про лікувальні властивості моршинської води в ті роки писали багато дослідників, прирівнюючи її з водами відомих тоді німецьких, угорських та чеських курортів. Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни.
В 1930 роках на курорті були збудовані водолікарня, грязелікарня, інгаляторій та бювет мінеральних вод - «грибок», котрий став символом міста. В 1935 році, за проектом Мар'яна Нікодемовича <#"justify">Список використаної літератури
1.Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес.Теорія та практика.Підручник. - Київ, Центр учбової літератури 2012.
.Хрущев В.Л., Агаджанян Н.А. Курорт-Евпатория. - Таврия, 2003.
3.Українська радянська енциклопедія <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D1%96%D1%8F>. В 12-ти томах - За ред. М. Бажана <http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%91%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD> 1 -974-1985.
.Бабинець А. Джерела мінеральних вод Радянської України - 1958.
.Полянский А. Т., Артек - Москва, 1967.
.Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів, 1997.
.http://www.yalta.com.ua/y_history1.html - Історія Ялти.
.http://truskavets-city.gov.ua/modules.php?name=History&op=list_content&eid=22 - офіційний сайт Трускавця.
.http://mirgorodkurort.com.ua/about/ - офіційний сайт курорту Миргород.
.http://allcrimea.net/ - віртуальний Крим.