Організація діяльності 'САМ'

Організація діяльності 'САМ'

Вступ

туризм оздоровчий рекреація

У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення - що врешті-решт означає здоров’я - є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Люди залишають свої домівки з наміром відвідати нові місця, збагатити себе знайомством з пам’ятками історії, культури і мистецтва.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу.

Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини. Туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою. Саме тому питання оздоровчого туризму є актуальним питанням сьогодення.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану оздоровчо-рекреаційної діяльності в Україні та закордоном.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

проаналізувати теоретичні питання стосовно оздоровчого туризму; проаналізувати організацію діяльності туристичної фірми «САМ», зокрема, турів оздоровчого характеру, розробити тур оздоровчого характеру.

1. Теоретичні та методологічні аспекти оздоровчого туризму

.1 Поняття, завдання, місце туризму у рекреації

Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного часу людини - суспільний, економічний і науковий феномен, для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Недивлячись на цю особливість, слід зауважити, що найбільший вклад у її вивчення і розуміння вносить географія, у царині якої сформувалася потужний науко-вий напрям - географія рекреації і туризму.

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку. Рекреація як біологічна функція та соціальне надбання певного етапу розвитку людства сама є поняттям широким і поліаспектним. Туризм є мобільною складовою рекреації, пов'язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку. Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація. Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму. Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти. Можна стверджувати, що саме у XX ст., завдяки масовості, туризм став явищем сучасної культури. З іншого боку, туризм, прискорюючи культурний обмін, прискорює інноваційні процеси в культурі. У зв'язку з цим актуальною стає проблема крос-культурних комунікацій (поведінки туристів в іншому культурному середовищі, спроможність і здатність до сприйняття іншої культури, інших культурних традицій). Туризм як форма проведення дозвілля притаманний лише певній частині населення, що має вільний часта відповідний рівень життя, який дозволяє подорожувати. Тобто, подорожування виступає ознакою певного рівня і стилю життя, фіксатором соціального статусу, засобом закріплення іміджу та інших соціальних ознак.

Доступність туристичних послуг, соціальна орієнтованість туризму розширює коло споживачів, прилучаючи нові й нові верстви населення до туризму, вводить його до стилю життя суспільства, вирівнюючи соціальні можливості населення.

Таким чином, оздоровлення населення, підвищення його працездатності та рівня культури шляхом здійснення культурно-просвітницької та рекреаційної діяльності посилює соціальну значущість туризму. Дедалі більшого значення набуває екологічна функція туризму. З одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Це ставить одразу цілу низку питань збереження світової та національної природної та культурно-історичної спадщини, зокрема засобами туризму. В той же час розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля має бути невід'ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку. Беззаперечно значною є економічна функція туризму. Потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення.

Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання / обслуговування сприяли її переростанню в індустрію туризму - міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення.

Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами. Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, айв посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація пам'яток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму.

Тому сучасний етап розвитку туризму можна охарактеризувати, як етап переосмислення його ролі і значення в людській життєдіяльності - від «примхи багатих гультяїв» - через туризм як ефективну галузь господарства зовнішньоекономічного спрямування - до туризму як соціокультурного явища, яке визначає певний етап розвитку людства і є складовою суспільних глобалізаційних процесів.

.2 Суб’єкти і об’єкти оздоровчого туризму

Об’єктами оздоровчого туризму є туристичний регіон (місцевість), туристична організація та туристичне підприємство. Суб’єктом оздоровчого туризму є безпосередньо турист. Метою оздоровчого туризму є профілактика захворювань і відпочинок. Він характеризується більшою тривалістю подорожі, відвідуванням меншої кількості міст і більшою тривалістю перебування в одному місці, тобто поряд із проведенням дозвілля передбачає відпочинок. Виокремлення оздоровчого туризму також відповідає класифікації UNWTO.

Найчастіше виділяють рекреаційний туризм, що поєднує поїздки з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, а також відновлення і розвитку фізичних, психічних та емоційних сил. Рекреація охоплює всі види відпочинку, в тому числі санаторно-курортне лікування і туризм.

Особливостями лікувально-оздоровчого туризму е:

тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту;

висока вартість перебування і лікування - звичайне лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування;

вік - як свідчить статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, які страждають недугами. Вибір робиться між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу, що загалом зміцнюють здоров'я і сприяють відновленню сил і зняттю стресу.

Розрізняють три основних типи курортів: бальнеологічні, грязеві й кліматичні.

На бальнеологічному курорті головним лікувальним фактором слугують природні мінеральні води. Вони використовуються для питного лікування, ванн, купання в лікувальних басейнах, усіляких душів, а також для інгаляцій, полоскань і зрошень.

Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування використовується переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також гінекологічних та деяких інших захворювань. Завдяки сучасним методам і новітнім технологіям грязелікування дає змогу досягти високих медичних результатів, що сприяє зростанню популярності грязевих курортів серед людей, які потребують лікарської допомоги.

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські - 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні - 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація погодно-кліматичних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), що використовуються з лікувально-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з характерним для них континентальним кліматом приймають переважно осіб, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і малокров'ї.

Найбільш поширений тип кліматичних курортів - приморські. У структурі кліматичних курортів світу вони становлять 60,3%. Дедалі більше туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат сприяє подоланню багатьох хвороб. Він позитивно впливає на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Після завершення курсу лікування самопочуття пацієнтів поліпшується, тривалий час вони можуть обходитися без медикаментів чи скоротити дози лікарських препаратів.

Ще один різновид кліматичних курортів - клімато-кумисо-лікувальні - розташовані в степовій зоні й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості сухого степового клімату і кумису - кисломолочного напою з кобилячого молока. Кумис підвищує засвоюваність білків і жирів, сприяє збільшенню маси. Таких курортів у світі всього близько 40.

Окрім трьох основних типів курортів - бальнеологічних, грязевих і кліматичних - виокремлюють перехідні (проміжні). Це курорти, які використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води і грязі чи клімат і мінеральні води.

.3 Туристичні території оздоровчого туризму та центру його

Курорт - територія, що володіє природними лікувальними факторами та необхідними умовами для їх використання з лікувально-профілактичними цілями.

Курорт - місцевість, що володіє цінними природними властивостями, придатними для лікування мінеральними водами, лікувальними грязями, або особливими кліматичними умовами (моря, озера, гірські ландшафти, лісові місцевості, степу тощо).

До курортів пред'являються наступні вимоги:

) наявність природних лікувальних факторів, що забезпечують нормальне функціонування курорту;

) необхідні технічні пристрої і споруди для раціонального застосування курортних чинників (басейни, грязелікарні, пляжі тощо);

) спеціально пристосовані приміщення для лікування і житла (санаторії, будинки відпочинку);

) наявність лікувально-профілактичних установ, що забезпечують медичне обслуговування хворих і відпочиваючих;

) наявність оздоровчих установ, спортивних споруд і майданчиків;

) наявність установ громадського користування, закладів громадського харчування, торгового і побутового обслуговування, культурно-просвітницьких установ;

) зручні під'їзди та засоби сполучення;

) упорядкована територія, інженерно-технічні споруди, що забезпечують електро - та водопостачання, каналізацію.

Спеціалізацію будь-якого курорту визначають курортні чинники - природно лікувальні чинники, використовувані для цілей профілактики, терапії та медичної реабілітації хворих на курортах. Основні райони лікувально-оздоровчого туризму в Старому Світі знаходяться в Європі. До XIX ст. сформувалася німецька курортологическая школа, прихильниками якої крім Німеччини, Австрії та Швейцарії стали Чехія та Словаччина. Пішла по їх стопах і Росія. Саме в цих країнах курортно санаторне лікування знаходиться на високому рівні. Тому можна говорити про багатих традиціях курортного справи в названих країнах, які розташовують широким спектром цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвиненою інфраструктурою, сучасними ефективними методами профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. В даний час Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму. Чехія очолює список європейських країн, що лідирують за кількістю туристських прибуттів на курортно санаторне лікування. За даними національного управління з туризму Чехії, щорічно її відвідують близько 50 тис. чоловік з більш ніж 70 країн для лікування і близько 2 млн екскурсантів. Найбільша і відома чеська оздоровниця - курорт Карлові Вари (в XIX ст. - Карлсбад). Він розташований на заході країни. Відомо, що курортне лікування тут почалося вже у XV ст. В Карлових Варах 12 джерел. Найбільш потужний - Вржидло. Він являє собою гейзер, викидає близько 2 тис. л/хв гарячої води (72,6°C) на висоту 14 м. На цьому курорті туристи не тільки лікуються, але і знайомляться з багатою історією і культурою міста. Тут бували Гоголь, Тургенєв, Гончаров, Зігмунд Фрейд, Карл Маркс, Петро I, Бетховен, Бісмарк, Шиллер, Гете і ін.

Карлові Вари сьогодні приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Але особливої любов'ю курорт користується у росіян і німецьких туристів. В основному в Карлових Варах лікують хвороби травного тракту і обміну речовин.

Недалеко від Карлових Вар розташовані знамениті курорти Франтішкови Лазне і Маріанські Лазні. Словаччина. Ця країна також належить до послідовників німецької школи курортології. Їй довелося важче, ніж Чехії, в завоюванні світової популярності в як курортного регіону. До поділу ці країни спільно просували свій тур продукт на світові ринки. Відроджуючи курортне справа, Словаччина поступово змінює свій імідж країни гірськолижного туризму. Вона багата курортними місцевостями, володіють всесвітньою популярністю. До таких курортів можна віднести Пиештяни - бальнеологічний курорт в Південно Західній Словаччині. Він має цілющі термальні джерела, які сприяють лікуванню ревматичних і нервових захворювань, це також центр бальнеотерапії для дітей старше трьох років.

Всесвітньо відомий один з найстаріших і відвідуваних бальнеологічних курортів Тренчанске Теплиці з декількома термальними сірчаними джерелами, який також знаходиться в Південно Західній Словаччині. Багато років тому він отримав поетичну назва «Карпатська перлина». Тут в основному лікують захворювання опорно рухового апарату. На території Німеччини розташовано більше 300 курортів. Тільки в Баварії їх близько 50. Земля Баден Вюртемберг зі столицею в Штутгарті має більш ніж 60 курорти з мінеральними джерелами і мікрокліматом. Найвідоміший курорт - Баден Баден, розташований в Шварцвальді («Чорному Лісі»). Тут близько 2000 років тому римляни відкрили гарячі термальні джерела. В Баден Бадені їх 20. На цьому курорті бували Гоголь, Толстой, Тургенєв, Наришкін, Гончарів, Достоєвський, Шиллер і багато інші відомі люди. Австрія по праву пишається своїми численними курортами. Найвідоміший з них - бальнеологічний курорт Бадгаштайн - знаходиться на півдні провінції Зальцбург, в долині річки Гаштайн. Він створений на базі 17 гарячих радонових джерел з температурою +44,3°C, почав бурхливо розвиватися з 1828 р. і до середині минулого століття придбав світове значення. Курорт приймав чимало відомих людей і коронованих осіб Європи. У наші дні потік туристів на цей курорт помітно збільшився. Туристи приїжджають на курорт, щоб відпочити і полікуватися. В радонових цілющих штольнях гори Радхаусберг можна поправити своє стан при захворюваннях нервової, серцево-судинної та бронхолегеневої систем, опорно рухового апарату і гормональних порушеннях. Згідно зі статистикою, у 70% хворих після відвідування курорту наступають поліпшення. Незважаючи на досить високі ціни, курорт добре заповнюється.

.4 Особливості надання основних та додаткових послуг оздоровчого туризму

На бальнеологічному курорті в якості головного лікувального чинника використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього застосування (ванни) і внутрішнього (інгаляції, питво і т.д.) споживання. Мінеральні води допомагають вилікуватися від багатьох недуг. Серед пацієнтів, які приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди з захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево судинної і нервової систем, дихальних шляхів і опорно рухового апарату. Лікування на цих курортах дає результати, які можна порівняти з впливом звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийомі ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність подальших загострень і їх інтенсивність.

Грязьові курорти прив'язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування показано переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних та деяких інших захворюваннях.

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. В структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять близько 11,3%, гірські - 24,2%, климатокумысолечебные - близько 4,2%. Кожному з них притаманна унікальна комбінація кліматопогодних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання тощо), які використовуються з лікувально профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з континентальним кліматом показані людям, страждаючим захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і недокрів'ї. Найбільш поширений і популярний тип кліматичного курорту - приморський. Ці курорти становлять 60,3% у структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості поєднувати відпочинок на море з ефективним лікуванням. Морський клімат робить благотворний вплив на людей із захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Зцілення за допомогою мінеральної води, лікувальних грязей відомо з давніх пір. Ще давні греки застосовували ванни з постійними складовими, щоб поправити здоров'я. Знамениті римські купальні - терми - з'явилися незадовго до нашої ери. З поширенням християнства в середньовічній Європі банну культуру забули. Лише в кінці ХVІІ ст., коли було доведено, що водні процедури роблять цілющий вплив на організм людини, вони знову стали затребувані, хоча на Сході ця традиція не переривалася (згадаймо, наприклад, турецьку лазню хаммам, яка існує на протязі багатьох століть).

В наш час spa готелі і готелі зі spa комплексами (зазвичай об'єкти розміщення високої категорії), як правило, розташовані на бальнеокурорт поруч з термоминеральными джерелами, що дає можливість використовувати воду певного хімічного складу та температури для різних лікувальних, оздоровчих і косметичних цілей.

В spa-комплексі великого дорогого готелю, крім звичайного набору (сауна, басейн, масаж), клієнтам пропонується щоденно водна терапія, яка передбачає наявність різноманітного фізіотерапевтичного обладнання та ліцензованих фахівців - медиків і косметологів. В ньому передбачені кабінети для гідротерапії, з косметичного догляду за обличчям і тілом, сауна, (міні басейн, spa бар, зали для групових/індивідуальних занять фітнесом або іншими видами фізичних вправ (йогою, аквааеробікою тощо), зона релаксації, роздягальня. Такі готелі можуть бути розташовані як в межах міста, так і за його межами, навіть на гірськолижних курортах, де все частіше spa програми пропонуються як додаткова послуга. Наприклад, учасники конференції, виставки можуть пройти інтенсивний курс для релаксації, зняття стресу або схуднення.готелі санаторного типу знаходяться в курортній зоні і мають повний набір фізіотерапевтичних програм. Перш ніж відправитися туди, доцільно порадитися з лікарем. Там пропонують і веллнес програми - загальнооздоровчі, релаксаційні та косметичні, які підійдуть і абсолютно здоровій людині.

У готелях санаторного типу передбачено індивідуальне розміщення в номері з душем, клієнту надають халати, тапочки і рушники. Тут можна отримати повну діагностику свого фізичного стану, а пройшовши курс повноцінного лікування (21 - 24 дні), домогтися тривалої ремісії (відсутність проявів захворювання). Традиційні spa послуги доповнюються спеціальними дієтами і фізичними вправами: піші та велосипедні прогулянки, теніс, гольф. Такі готелі повинні мати впорядковану територію з парком і квітниками, внутрішній і зовнішній басейни.

Окремо можна відзначити готелі з центрами таласотерапії (лікування морем) на морських курортах, де під час процедур, в основному загальнооздоровчих і косметичних, використовуються морська вода і продукти моря (водорості, морська сіль, лікувальні грязі), а також продукти відомих косметичних ліній. Оздоровлюючу дію на організм і настрій людини надають купання в море, сонячні ванни, прогулянки по березі, що в комплексі освіжає і оновлює шкіру, заспокоює нерви, зміцнює м'язи, удосконалює не тільки тіло, але і душу. Тому перебування в дуже модних нині готелях з центрами таласотерапії - не стільки лікування, скільки відпочинок і приємне проведення часу з користю для здоров'я. Французькі косметологи з'ясували, що ефект від тижневого курсу зберігається шість вісім місяців.

Такі центри є у багатьох країнах світу, що мають морське узбережжя, адже морська вода повинна зберігатися в резервуарах не більше 48 годин і ніколи не використовуватися повторно. В Європі їх особливо багато у Франції, на Кіпрі, в Італії та Іспанії, у Південно Східній Азії на островах Самуї (Таїланд) і Балі (Індонезія).

Зануритися в атмосферу розкоші і млості можна, оселившись у великому чотирьох п'ятизірковому готелі spa, життя в якому підпорядкована одній меті: кожен клієнт має оздоровитися і розслабитися, зняти стрес і відключитися від повсякденних турбот. Зазвичай в них можуть запропонувати так багато процедур, що варто отримати інформацію про них заздалегідь.

Деякі spa готелі бронюють номери тільки в тому випадку, якщо клієнт відразу замовляє spa процедури, а в інших «spa меню» можна скласти по прибутті на місце. Тут панує культ здорового способу життя. Форма одягу спортивна, користування мобільними телефонами і парфумом зведено до мінімуму. У ресторанах пропонують збалансовані й корисні для здоров'я страви. За допомогою різноманітних водних процедур так званого spa меню, пропонованого в кожному конкретному центрі, можна підвищити м'язовий тонус, розслабитися, позбутися захворювань і стресів, схуднути і помолодшати. Бажано, щоб всі процедури були узгоджені з лікарем, так як багато з них мають протипоказання.

Гідротерапія включає в себе безліч різних технік: душ, ванни (загальні, місцеві, сидячі), парові інгаляції, розтирання, компреси (гарячі і холодні), обгортання та багато іншого. У середньому процедура триває 15 - 20 хвилин, деякі - три чотири хвилини (наприклад, зрошення порожнини носа). Найбільш популярні душ і ванни. Душ м'яко огортає тіло або, навпаки, масажує (тонізує). Причому водні потоки повинні направлятися від периферичних органів до серця. Душі, що розрізняються по температурі: холодний (+8…+18°C), індиферентний (+33…+35°C), теплий (+36…+38°C), гарячий (від +40°C); за формою і спрямування струменів: дощовий, голчастий, пиловий, циркулярний, струевой (душ Шарко і шотландський), віяловий, висхідний; за ступенем тиску води: низький (до 1 атм), середній (1,5 - 2 атм), висока (2,5 - 4 атм); по локалізації впливу: загальний або місцевий. Наприклад, підводний душ масаж проводиться в спеціальній ванні з компактним струменем води, в результаті чого у пацієнта покращуються кровообіг і лимфоток, виявляється тонізуючий вплив на організм. Серед технічно складних можна відзначити комплексну душову установку Snail shower, в якій поєднані сім видів душа (циркулярний, дощовий, пиловий, тропічний, голчастий, віяловий і шотландський) і виявляється вплив на органи чуття: дотик (масаж тіла струменями різної форми, температури і тиску), нюх (ароматерапія), зір (спеціальне освітлення). Різні ванни поділяються на загальні, місцеві та полуванны. В spa центрах широко застосовуються ванни з мінеральною водою (вуглекислої, сірководневою, радоновій, азотної, хлоридної, натрієвої) різного ступеня мінералізації і температури. Багато пані воліють перлинні ванни, коли вируючі бульбашки повітря роблять своєрідний тактильний масаж». Молекули озону проникають крізь шкіру і активізує антиоксидантну систему у поверхневих тканинах. У сидячих ваннах для стегон застосовують і холодну, і гарячу воду (за показаннями), так само, як і для місцевих ванн (для ніг або рук). У дорогих spa готелях часто пропонують «ванну Клеопатри», призначену для прийняття водних процедур в поєднанні з ароматерапією. У неї можуть бути додані морська вода або сіль, водорості, вино, молоко, мед, пелюстки троянд, зелений чай, настої трав і квітів, а також лікарські засоби. Вона використовується для загартування, профілактики і лікування різних захворювань, зняття стресу. Обтирання застосовуються в лікувальних і гігієнічних цілях, а також для загартовування. Вони можуть бути загальними або місцевими, з додаванням солей чи ефірних олій для посилення дратівного впливу на шкіру. Укутування бувають повними або частковими, вологими або сухими. Широко використовуються місцеві вологі укутування. Холодні компреси викликають спазм поверхневих судин, гарячі посилюють місцевий кровообіг і метаболізм, знижують м'язовий тонус. В spa центрах застосовують і аплікації з лікувальною гряззю, глиною або відварами трав. Активними водолечебными процедурами вважаються холодні розтирання й обливання водою різної температури.

Сучасні spa готелі мають до шести і більше різних бань, що відображають багатовікові традиції різних країн. Одні з найдавніших - грецькі і римські терми з приміщеннями для сухої і вологої лазні, відпочинку та роздягання, для миття і басейном. У турецьких лазнях підлогу зігрівається гарячим повітрям, а гаряча вода, пролита на підлогу, утворює рясний пар. Досить популярні фінські сауни і римо ірландські лазні. Це лазні повітряного типу з помірною температурою 50 - 60°C. Гаряче повітря проходить під підлогою і по стінах підготовчого приміщення і парилки, а потім надходить через дірки в підлозі. Спеціальна труба для виходу відпрацьованого повітря робить атмосферу в такій парній більш здоровою, ніж у римській лазні. Відомий оздоровчий і лікувальний ефект традиційної російської лазні з використанням різних ароматних віників. Зростає інтерес до традиційних японським лазнях: сухий з використанням гарячих тирси і водяний, яка влаштована у великій дерев'яній бочці.

Серед найбільш поширених процедур, включених в меню spa центрів, можна відзначити грязелікування (пелоідотерапію), що застосовується в лікувально-профілактичних та реабілітаційних цілях, глинолікування, фототерапію (лікування світлом), зокрема геліотерапію (сонячне опромінення), масаж (традиційний мануальний, тайський, аюрведичний тощо), ароматерапію і т.д. Різні косметичні, тонізуючі, розслаблюючі, антицелюлітні, детоксикаційні, антистресові, омолоджуючі і інші оздоровчі програми пропонуються в такому кількості, що обмежити їх може тільки час перебування в готелі.

.5 Особливі умови для розвитку оздоровчого туризму

На ріст і розвиток туризму впливають соціально-економічні фактори: підвищення рівня освіти, культури та естетичних потреб населення. Як елемент естетичних потреб можна розглядати прагнення людей познайомиться з побутом, історією, культурою, умовами життя різних країн.

Крім того, до зовнішніх факторів належать зміни політичного і правового регулювання; технологічні зміни; розвиток транспортної інфраструктури і торгівлі, а також зміна умов безпеки подорожей.

Внутрішні (ендогенні) фактори - це фактори, які впливають безпосередньо в сфері туризму. До них відносяться перш за все матеріально-технічні чинники, що мають найважливіше значення для розвитку туризму. Головний із них пов'язаний з розвитком засобів розміщення, транспорту, підприємств громадського харчування, рекреаційної сфери, роздрібної торгівлі і т.д.

До внутрішніх факторів належать також чинники туристичного ринку:

) процеси попиту, пропозиція і розповсюдження (як особливості сучасних ринкових факторів можна виділити, наприклад, перетворення попиту натурпродукти в постійний запит, а також зростання індивідуального туризму;

) зростання ролі сегментації ринку (поява нових всередині регіональних туристських сегментів. Збільшення відстаней подорожей, різноманітність форм проведення канікул, зростання короткострокового перебування, зростання диверсифікації туристського розвитку в усталеному туристському просторі тощо);

) зростання ролі координації діяльності в туризмі та процесів монополізації (посилення горизонтальних інтеграцій, тобто зростання партнерських відносин великих фірм із середнім і дрібним бізнесом; вертикальні інтеграції через створення стратегічних туристських союзів; глобалізація туристського бізнесу тощо);

) зростання ролі кадрів в туризмі (збільшення чисельності працівників, розвиток професійно-кваліфікаційної структури, підвищення значення професійної підготовки, поліпшення організації праці і т.д.);

) зростання ролі приватного туристичного бізнесу (створюються умови, за яких на ринку діє обмежене число великих транснаціональних операторів і значна кількість споріднених малих підприємств - агентів, здійснюється ефективна реалізація турпродукту на основі професійного маркетингу, що у свою чергу вражає потреба ви підвищення кваліфікації персоналу).

На жаль, в Україні розвиток туризму і рекреації ще не є домінуючим у сфері економіки, однак, здійснення реформ розкриває можливості для розвитку цієї галузі. Цей фактор обумовлюється в прийнятому у 2003 р. Законі України «Про туризм».

Таким чином, рекреаційно-оздоровчий комплекс України повинен виступати одним із чинників економічного оздоровлення держави, забезпечити працевлаштування населення, покращання інфраструктури, розвиток рекламно-інформаційної сфери.

Слід зазначити, що геополітичнє розташування України поєднує її із європейськими державами. З огляду на географічне положення, прикордонні регіони є транзитним мостом між Україною та європейськими країнами. Ця стратегічна перевага відкриває нові можливості для розвитку держави. Втім, порушує проблеми, пов’язані із розвитком транскордонного співробітництва, розширення соціальних, економічних та політичних зв’язків між ЄС та країнами-сусідами.

У цьому контексті, на нашу думку, слід звернути увагу на такі напрями вдосконалення даної сфери:

розширення співпраці з прикордонними регіонами єврокраїн в економічній та культурній сфері; підвищення ефективності використання транзитного потенціалу;

розбудову прикордонної та митної інфраструктури і транспортних коридорів задля покращення умов перетину кордону;

розбудову транспортно-логістичних центрів.

Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Країна має рекреаційні та туристичні ресурси, які відносяться до всіх вищенаве-дених груп, що дає шанс виходу держави на міжнародний туристичний ринок із приваблюючими туристичними пропозиціями. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні. Наприклад, Карпатські гори, які є унікальним місцем для зимового відпочинку.

Туристичний потенціал України формується також за рахунок інших складових: гірськолижних курортів, басейнів, термальних басейнів, заповідниками, альпінаріями тощо. Для розвитку туризму велике значення мають пам’ятки історії, архітектури та культури і виступає значним рекреаційним ресурсом.

.6 Досвід організації оздоровчого туризму в Україні та закордоном

Сьогодні в Україні, як і у цілому світі, важко уявити систему охорони здоров'я населення без оздоровчого комплексу. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення (а це означає здоров’я суспільства) є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення оздоровчого лікування, туризму ірекреації. Здебільшого така тенденція пов’язана насамперед із значним зростанням прибутків населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових міст змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах. Таким чином, в Україні обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю науки, а й життєво-необхідною формою задоволення потреб людини.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об’єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-куль-турного призначення (пам’ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційної забрудненості) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей таких рекреаційних регіонів як: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались такі фактори:

геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

наявність рекреаційних ресурсів;

стан туристичної інфраструктури;

попит на рекреацію та туризм;

туристично-рекреаційна політика регіону.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів, потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. осіб. Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема у Закарпатській та Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях.

Не менш важливе місце у розвитку рекреації в Україні займає друга група рекреаційних ресурсів: історики-культурні, які включають культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48 690 об'єктів. Їх цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

І нарешті, третя група рекреаційних ресурсів-соціально-економічні, яка представлена сучасними здобутками світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі, тобто вони охоплюють матеріальнотехнічну базу, що забезпечують виробництво, продаж і надання рекреаційних послуг, транспортну інфраструктуру, трудові ресурси. Географічне розташування України зумовлює необхідність формування сучасної ефективної курортно-рекреаційної економіки як важливої підсистеми національної економіки на базі оптимізації організаційно-економічного механізму функціонування санаторно-курортних комплексів і гармонізації інтересів всіх його учасників.

Лікувально-оздоровчий туризм достатньо поширений у Європи До XIX ст. сформувалася німецька курортологічна школа, прихильниками якої, крім Німеччини, Австрії і Швейцарії, стали Чехія і Словаччина. У цих країнах сформувалися багаті традиції курортної справи, вони мають у своєму розпорядженні широкий спектр цілющих природно-кліматичних ресурсів, розвинену інфраструктуру, використовують сучасні ефективні методи профілактики і лікування захворювань, а також реабілітації. Чехія, Словаччина і Німеччина контролюють більшу частку європейського лікувально-оздоровчого туризму.

Закладені ще в XIX ст. принципи німецької школи курортології у країнах, які їх підтримують (Німеччина, Австрія, Швейцарія, Чехія, Словаччина та ін.), дотепер не зазнали суттєвих змін. Особам, які прибувають на курорти, зазвичай не пропонують суворий розпорядок дня, вони самі обирають час для лікувальних процедур і не зобов'язані діяти за лікарською порадою.

Курорти іншої групи, до якої входять Іспанія, Італія, Франція, Бельгія, мають переважно оздоровчий характер. Хоча саме в Бельгії знаходиться знаменитий курорт Спа, що дав загальну назву всім курортам із термальними водами.

За кількістю туристських прибуттів на санаторно-курортне лікування список європейських країн очолює Чехія. Найбільша і найвідоміша чеська оздоровниця - Карлові Вари, або Карлсбад, як називали цей курорт уХІХст. Розташований він на заході країни. Історія курорту тісно пов'язана з відкриттям та освоєнням джерел мінеральних вод. Курортне лікування тут почалося ще в XV ст. У Кардових Варах на сьогодні офіційно налічується 12 джерел. Наймогутніше серед них - Вржидло - гейзер, що викидає близько 2000 л/хв. гарячої води (+ 72,6°С) на висоту 12-14 м. На цьому курорті туристи не лише лікуються, а й знайомляться з багатою історією і культурою міста. Карлові Вари нині приймають відвідувачів з усіх п'яти континентів. Особливо полюбляють курорт німецькі туристи завдяки вигідному співвідношенню ціни та якості лікування. Лікують уКарлових Варах хвороби травного тракту й обміну речовин.

2. Організація діяльності САМ (на її прикладі)

.1 Організаційна структура відділу та їх функції

Туристична фірма «САМ» - багатопрофільний туроператор, активно працює в різних сферах туризму та перевезень.

Структура Турфірми «САМ» - операторський офіс і 2 пункту продажу в Києві, власні представництва в 9-ми великих містах України - Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Коростені, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Харкові, Херсоні.

Основні напрямки діяльності:

виїзний туризм: групові та індивідуальні тури, відпочинок на морських та гірськолижних курортах, тури в країни Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії;

освіта за кордоном: загальні курси мов, екзаменаційні та спеціальні курси, канікулярні курси для дітей, середня і вища освіта у провідних навчальних закладах світу;

спеціалізовані тури: спортивні, релігійні, лікувальні тури, подієві заходи, бізнес тури;

прийом та обслуговування іноземних туристів і співвітчизників в Україні: відпочинок в кращих здравницях і санаторіях Криму і Карпат, екскурсійні та релігійні програми по Україні, тури вихідного дня, круїзи по Дніпру, організація та обслуговування конференцій / семінарів, послуги гідів-перекладачів, екстремальний туризм, оренда легкових автомобілів, мікроавтобусів;

бронювання і продаж авіаквитків понад 50 авіакомпаній світу, залізничні квитки по всій Європі, VIP-сервіс в аеропортах;

чартерні перевезення. Фірма є найбільшим замовником в Україні чартерних рейсів з Києва і регіонів.

2.2 Динаміка виробничих показників

Туристична фірма «САМ» - найбільший туроператор України - була заснована в 1991 році групою професіоналів туристичного бізнесу з десятирічним досвідом роботи. Дана фірма має ряд представництв в найбільших містах України, в місті Києві знаходиться по вул. Комінтерна, 7. Має ліцензію Державного Комітету України по туризму №000015.

В основу побудови організаційних схем управління фірми «САМ» покладені принципи: достатньої доцільності; гнучкості; мінімальної кількості ланцюгів; мінімізації персоналу; високої кваліфікації персоналу; мінімізації накладних витрат.

Універсальних рекомендацій по побудові структур управління для підприємств туристської галузі не існує. Сформувалася певна типологія таких структур з урахуванням вищенаведених чинників і практики менеджменту.

Туристичне бюро подорожей і екскурсій «САМ» має організаційну структуру управління. Організаційна структура підприємства може неодноразово змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто організаційна структура повинна бути завжди адекватною поставленій меті.

На даний час організаційні структури управління туристичними підприємствами приводяться у відповідність з організаційно-правовими формами згідно з Цивільним кодексом України і рядом інших нормативно-правових актів.

Туристичне агентство «САМ» пропонує широкий спектр курортів міжнародного класу. Воно організує екскурсійні, молодіжні, сімейні, шкільні і лікувально-оздоровчі тури. Всі розрахунки можуть здійснюватися як готівковим, так і безготівкового шляхом.

Керівники підприємств і організацій фірми «САМ» сприяють підготовці ділових, учбових і спеціалізованих програм і пропонують комплексне обслуговування на довгостроковій основі.

Проаналізувавши дані основних фінансово-економічних показників помічаємо, що обсяг товарообігу (виручки від реалізації) даного підприємства у звітному році виріс на 120,3% в порівнянні з минулим, що і спричинило зростання величини валового доходу. Так, у 2014 році доход від реалізації склав 325 тис. грн., що на 120,3% більше, ніж у 2013 році. На такий відсоток збільшилась і величина податку на додану вартість.

Інші операційні витрати, які також складають витрати підприємства від операційної діяльності, скоротилися з 0,5 тис. грн. до 0,3 тис. грн.

Все це спричинило збільшення показника фінансового результату від операційної діяльності з 15,53 тис. грн. до 108,48 тис. грн., у відсотках збільшення склало 92,95%; показник рентабельності реалізації (скільки доходу припадає на одну гривню реалізованої продукції) дорівнює 33,35%.

На формування фінансового результату від звичайної діяльності підприємства в 2014 році позитивний вплив зробила сума доходу від іншої діяльності (відсотки від інвестицій, реалізації необоротних активів тощо), яка склала 24,7 тис. грн. Отже, фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток) у звітному році склав 133,18 тис. грн., що майже на 96,05% більше, ніж у 2013 році (37,13 тис. грн.).

В зв'язку з цим рентабельність підприємства (який прибуток одержує підприємство на кожну гривню вкладеного капіталу, тобто характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства) у звітному році підвищилась на 15,98% і склала 28,66%.

Отже, можна зробити висновок, що основні показники фінансово-господарської діяльності турфірми «САМ» зазнали позитивних змін у звітному році порівняно з 2000 роком. В зв'язку з цим діяльність підприємства в подальшому повинна бути направлена на пошук найбільш ефективних форм і методів співпраці з діловими партнерами і шляхів більшого підвищення рентабельності підприємства.

2.3 Організація гостинності

Тур - це програма, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, складена з урахуванням індивідуальних побажань, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.

Між туристом і туристичною фірмою мас бути укладений договір про надання послуг (договір на туристичне обслуговування), який оформляється відповідно до цивільного законодавства країни проживання туриста і містить такі основні розділи:

· сторони;

· предмет договору;

· права та обов'язки сторін;

· ціна (вартість) туру і порядок взаєморозрахунків;

· відповідальність сторін;

· особливі умови;

· юридичні адреси і реквізити сторін.

Перед укладенням договору туристові треба поцікавитися, чи є в обраного ним турагепства ліцензія на туристичну діяльність. У разі її відсутності проводити подальші переговори не варто.

Один екземпляр договору на туристичне обслуговування, завірений підписами обох сторін і печаткою туристичної фірми, залишається у фірми, інший видається на руки туристові.

Треба остерігатися фірм, які не надають клієнтам жодних письмових гарантій, оскільки вони ні за що не відповідають.

На підставі укладеного договору туристові видається путівка, оформлена за типовою формою.

Туристична путівка містить:

· повні реквізити організатора - продавця туру;

· номер ліцензії турагенства;

· інформація про час початку і кінець туру;

· маршрут туру;

· інші необхідні дані.

На звороті путівки зокрема вказано, що вона укладається відповідно до умов договору про туристичне обслуговування та є невід'ємною частиною цього договору.

До цього документа додаються програма обслуговування на маршруті, інформаційний листок про фактори ризику і рекомендовані правила поведінки під час здійснення поїздки. Такі рекомендації турист повинен не тільки знати, а й виконувати з метою безпеки, збереження здоров'я і багажу.

При заповненні графи «готель» указується його категорія відповідно до тієї класифікації, яка є в країні майбутньої поїздки. Значення кількості абстрактних «зірок» замало, оскільки в кожній країні вони за змістом істотно відрізняються навіть від сусідніх країн.

Якщо немає наочного каталогу і власних буклетів фірми, туристові все-таки краще з'ясувати повний перелік послуг готелю, а саме: розташування готелю; набір послуг у номері (ванна, кондиціонер, фен тощо).

Туристична фірма має право розширити зміст туристської путівки, але не повинна виключати жоден із розміщених у ній пунктів.

Спори щодо наданих туристичних послуг вирішуються відповідно до цивільного кодексу країни проживання туриста, арбітражного й арбітражно-процесуального законодавства.

.4 Організація створення турпродукту

Розробка туристичного продукту - складний, багатоступінчастий процес, що вимагає комплексного, системного аналізу і здійснюється при виконанні низки умов: проведення маркетингового дослідження ринку для визначення потенційного споживчого попиту на різні види туристичного продукту; розгляд видів, форм, елементів туристичного продукту, аналіз реальних витрат на розробку і реалізацію передбачуваного до продажу туристичного продукту; оцінювання економічної ефективності й доцільності розробки туристичного продукту на основі даних про його передбачувані доходи і витрати.

Дослідження ринку, попиту і пропозиції, розробка програми туру, його економічне і цінове опрацьовування.

Експериментальне оцінювання розробленої послуги і туристичного продукту, тобто перший пробний тур, презентація продукту та його реклама, аналіз передбачуваного попиту па цей продукт.

Упровадження туристичного продукту; опрацювання технологічної документації (договорів, графіків заїзду, програма обслуговування тощо); навчання персоналу, його стимулювання.

Формування системи управління виробництвом і збутом нового туристичного продукту, що забезпечує його реалізацію і постійне вдосконалення відповідно до запитів споживачів.

Планування турів - початкова функція туристичної фірми, яка повинна забезпечити створення привабливого і конкурентоспроможного туристичного продукту для його подальшої реалізації на ринку. Для цього необхідно визначити основні параметри очікуваного ринкового попиту, а само: територіальні межі ринку (місто, район, область, регіон); соціальний склад клієнтури (молодь, люди із середніми або високими доходами, пенсіонери, домогосподарки тощо); види туризму та цілі подорожей; можливі кількість і сезони поїздок тощо.

На основі ретельного вивчення і прогнозування можливого ринкового попиту фірма повинна визначити зміст свого туристичного продукту, куди входять:

· країна подорожі й вид туризму;

· сезон і тривалість поїздок;

· маршрут;

· загальна кількість групових або індивідуальних турів;

· пакет і якість послуг.

При формуванні туристичного продукту важливо враховувати вимоги потенційних клієнтів, тому фірмі необхідно визначити цільову групу споживачів, на яку спрямований її продукт, тобто вибрати іноземного партнера. Реалізувати знов розроблені тури фірма може за допомогою наявних каналів збуту, тобто тих партнерів у країні, з якими вона працювала раніше.

Наступним моментом діяльності щодо формування туристичного продукту є узгодження з контрагентом програми обслуговування.

При укладенні договору між туроператором і турагентом (або між туроператором, що відправляє, і туроператором, що приймає) спочатку складається програма обслуговування туристів у вигляді набору послуг без розподілу за конкретними днями обслуговування. Під час проведення переговорів між фірмою, що приймає, і фірмою, що відправляє, обговорюються маршрут туру, його програма, пакет послуг, які повинні бути надані туристам.

Перед заїздом туристів туристичної фірми складають маршрут за днями, дають туристові путівку або ваучер. Технологія організації та проведення туру визначається якістю обслуговування, що включає формування програми обслуговування і складання щоденних екскурсійно-досугових програм.

Оптимальна програма обслуговування - це програма, яка враховує потреби клієнтів і тематику обслуговування (вид туризму), зважаючи на зміст, склад послуг, їх кількість і порядок надання. Кожний з видів туризму (діловий тур, конгресний тур, фольклорний тур, тур з метою відпочинку й екскурсійно-пізнавальний тур тощо) передбачає певний рівень комфортності обслуговування і відповідності програми обслуговування меті подорожі.

До принципових питань операцій з туристичною фірмою-контрагентом належать умови розрахунків за туристів. Для розрахунків між фірмами використовуються банківські перекази, дорожні чеки, готівкова валюта, яку привозить супроводжуючий туристичної групи і після прибуття до першого пункту країни перебування здає її представникові фірми, що приймає.      

.5 Реалізація турпродукту

Замовлення туриста на бронювання туру оформлюється на спеціальному бланку. Воно містить інформацію про наміри придбати ті чи інші послуги. У зв'язку з тим, що значна кількість туристичних фірм надає можливість розрахунку за послуги частинами, від термінології, яка буде використана в такому документі залежатиме його правовий статус. Якщо попередня оплата визначається як аванс, то замовлення визнається попереднім договором, на основі якого в подальшому буде укладено основний договір. При цьому після вступу в дію основного договору попередній може втратити свою юридичну силу. Якщо попередня оплата визнається задатком, то в юридичному плані договір вважається укладеним і іншого не потрібно.

Лист бронювання є замовленням на надання туристичних послуг.

Договір між турфірмою і туристом укладається в письмовій формі і повинен відповідати законодавству країни, де придбано тур.

Основна інформація, яка обов'язково включається в договір, стосується:

відомостей про туроператора або турагента (продавця), в тому числі дані про ліцензію на здійснення туристичної діяльності, юридичну адресу та банківські реквізити;

відомості про туриста (покупця) в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту;

достовірну інформацію про обсяг, умови та якість послуг, в тому числі, про програму перебування туриста, тривалість і маршрут подорожі, умови безпеки туристів;

права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

вартість туристичного продукту та порядок оплати;

мінімальна кількість туристів в групі, термін інформування туриста про те, що подорож анулюється з причини недобору групи тощо;

умови зміни та ануляції договору;

штрафна сітка;

порядок врегулювання спорів та претензій;

форс-мажорні обставини;

термін дії договору.

Туристи доручають Туроператору, а Туроператор приймає на себе зобов`язання з бронювання й організації такого туру. У договорі бронювання зазначається назва туру, його характеристика, країна, транспорт, дата виїзду, тривалість, вартість туру. Туроператор проводить заходи щодо бронювання замовлених складників туру (номерів в готелях, квитків на обумовлені транспортні засоби, місць в чергах на подачу документів для оформлення віз в консульські установи і т.д.) лише після підписання цього Договору. У разі неможливості підтвердження одного або кількох конкретних складників, Туроператор пропонує Туристу рівноцінну заміну. Якщо заміна неможлива або певний складник є суттєвою умовою Туристичного продукту (туру) як цілісності, Туроператор в міру можливості повідомляє Туриста про таку обставину(и) невідкладно, щойно про це стало відомо Туроператору, то Туроператор повертає Туристу документи та здійснену передплату в повному обсязі. Туристичний ваучер - документ, який встановлює право туриста на послуги, які входять до складу тура і підгверджз'є факт його передачі. Крім того, на основі ваучера здійснюється врегулювання взаєморозрахунків між направляючою та приймаючою сторонами.

Бланк ваучера має єдину форму як для туриста, що здійснює подорож індивідуально, так і для групи туристів. Він має бути виготовлений типографським способом у трьох екземплярах під єдиним номером.

Бланк ваучера друкується українською та англійською мовами. Якщо ваучер використовується турфірмою для організації прийому і обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм), то він заповнюється українською мовою, а для організації туристичних поїздок за межі України (зарубіжний туризм) - англійською мовою.

Обов'язковими в оформленні ваучеру с наступні елементи: повне найменування фірми-власника ваучера, юридична адреса, телефон, факс; номер ваучера, № ліцензії, дата видачі, найменування, адреса, телефон, факс приймаючого туристичного підпримства, якому необхідно пред'явити даний ваучер, прізвище, ім'я, по-батькові туриста, який здійснює подорож індивідуально, або керівника туристської групи, кількість туристів (цифрою і прописом), термін туру, маршрут і вид транспорту, назва готелів, в яких замовлено обслуговування, додаткова інформація, відмітка про оплату туру, підпис керівника направляючої фірми, дата видачі ваучера, печатка, фактично надані послуги, підпис керівника приймаючої фірми.

.6 Організація партнерських відносин

Згідно зі ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Характеристика агентського договору (договору доручення). Сферою застосування агентських договорів є винятково господарська (підприємницька) діяльність. На це, насамперед, вказує те, що агентською діяльністю, за визначенням, є підприємницька діяльність, що, в свою чергу, обумовлює наявність певного статусу у суб'єктів, які надають відповідні послуги. Крім того, за тим же визначенням клієнти агента мають статус суб'єктів господарювання та здійснюють господарську діяльність, в процесі і з приводу якої користуються послугами агента. Комерційний агент надає суб'єкту, якого він представляє, послуги в укладенні угод чи сприяє їх укладенню. В цьому разі в обов'язки агента можуть входити як безпосереднє укладення угоди в інтересах довірителя на умовах, що вказані в агентському договорі, так і пошук можливих партнерів в широкому розумінні (організація промо-акцій та ін.), що охоплюється категорією «сприяння». Згідно з ч. 2 ст. 303 ГК України комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва, якщо інше не передбачено агентським договором.

Сторонами агентського договору є комерційний агент і суб'єкт, інтереси якого він представляє (клієнт).

Агентський договір укладається в письмовій формі і є консенсуальним. Він повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. За змістом ч. З ст. 297 ГК України агентським договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Турагент здійснює замовлення турпродукту шляхом подання туроператору замовлення. Замовлення подається туроператору у письмовій формі чи по факсу за підписом уповноваженої особи турагента. Турагент зобов’язаний розбірливо заповнювати всі реквізити та поля замовлення. У випадку неповного або неточного заповнення замовлення туроператор має право не приступати до виконання замовлення, в тому числі не бронювати та не видавати турагенту авіаквитки, страхові поліси або інші документи.

Туроператор має право вимагати від Турагента внесення уточнень до замовлення. Протягом визначеного в договорі строку з дня отримання замовлення туроператор направляє турагенту підтвердження замовлення. Протягом визначеного в договорі строку після оплати замовленого турпродукту туроператор зобов’язаний надати турпродукт турагенту шляхом оформлення та передачі представнику турагента документів, які необхідні для споживання турпродукту (авіаквитків, страхових полісів, рахунку-фактури, та інших документів, визначених туроператором залежно від складу турпродукту).

Туроператор має право вимагати від представника турагента пред’явлення довіреності на отримання документів від імені турагента та документ, що посвідчує особу цього представника.

Туроператор має право в будь-який момент відмовити турагенту у видачі замовлених авіаквитків або інших замовлених документів у випадку відмови представника турагента від надання туроператору (його кур’єру) письмової розписки про отримання замовлених документів.

.7 Організація реклами

Наступним кроком після розробки нового тур продукту є його реалізація, а зокрема, визначення каналів збуту, через які даний продукт просуватиметься на ринку.

Основним каналом збуту туру є реклама. Реклама є компонентом маркетингової політики, спрямований на інформування про продукцію турфірми. Саме від реклами залежить чи скористається клієнт послугами саме туристичної фірми «САМ», чи обере саме цей запропонований тур.

Окрім того, слід враховувати, що в рекламі виключається можливість неправдивого рекламування продукції, тобто під час реклами слід попереджати туриста про можливі недоліки даного туру, але акцент робити на перевагах.

Характер реклами, що використовується для просування нового туристичного продукту, є інформативним, дана реклама є масовою, національною за масштабністю, засоби поширення: преса, друковані листівки, радіо - та телереклама.

Дана реклама спрямована на просування збуту нового туру.

.8 Вирахування вартості турпродукту

Ціна - це ринкове вираження вартості послуг, товарів, продуктів. Рух цін на ринку відбиває динаміку споживчих переваг і платоспроможного попиту. Орієнтуючись на ціни, підприємства і підприємці перерозподіляють ресурси й уточнюють ринкову стратегію.

Основними показниками, які характеризують витрати туристичних фірм на організацію туру, є:

· вартість авіаквитків;

· вартість проживання в готелі;

· вартість оглядової екскурсії по місту;

· вартість послуги гіда-перекладача.

Формування цін на послуги туризму відбувається на двох рівнях.

Перший рівень визначає стратегію ціноутворення. Він виявляється через сукупність цін, що підлягають опублікуванню в каталогах, у брошурах, путівниках та інших спеціальних друкованих виданнях. Ці ціни стосуються питання позиціювання послуг і товарів, їхньої вартості, довгострокового прибутку на вкладений капітал, а також перспективи розвитку галузі, положення на ринку.

На другому рівні ціноутворення відбиває формування ціни продажу в майбутньому періоді. Ціни змінюються в міру реалізації, залежно від часу виробництва туристичного продукту, а також при бронюванні квитків до початку подорожі.

Ціни першого рівня, як правило, широко рекламуються, тому що саме вони характеризують пропозицію послуг, про них туроператори регулярно інформують своїх партнерів, але в ряді випадків вони можуть виявитися і комерційною таємницею. Вплив на формування цін послуг туризму можливе за допомогою узагальнення стратегії і регулювання їх рівня відносно «іміджу» і положення турпродукту, зниження витрат, уточнення мети ринкової політики в період установлення цін і виділення сегмента, на який спрямована діяльність фірми; дій конкурентів; напряму державного регулювання ринку і т.д.

Слід зазначити, що діяльність окремої фірми, собівартість її послуг знаходяться в безпосередній залежності від зміни цін і тарифів на інші послуги. Наприклад, підвищення вартості послуг готельного, побутового господарства, транспорту, цін у ресторанах, вартості квитків у музеї, театри веде до зростання вартості туристичних путівок, а отже, до скорочення контингенту споживачів, послабленню конкурентоспроможності на ринку.

Великі оператори щорічно (або двічі в рік) розробляють і публікують генеральні фірмові каталоги, де даються описи турів, графіки відправлення груп, а також відповідні їм ціни, знижки, пільги.

У фірмовому каталозі ціни звичайно вказуються при розміщенні в двомісному номері готелю (також на одну персону при спільному проживанні в апартаментах або в окремому будиночку типу бунгало). При цьому ціни диференційовані за місяцями (сезонами) і за категоріями послуг.

Для індивідуальних турів загальна вартість поїздки визначається як добуток числа днів перебування в країні на вартість одного туродня з урахуванням сезону.

На практиці виникають ситуації, коли вартість туру, встановлена в договорах туроператорів зі співвиконавцями і перекладачами, вимушено підвищується у зв'язку з підвищенням транспортних тарифів, цін на послуги готелів, ресторанів. Подібне підвищення може бути введено турагентством за умови дотримання передбаченого договором терміну оголошення зміни цін (наприклад, термін не менше ніж тридцять днів між. підтвердженням клієнту заявки на подорож і початком подорожі). При цьому якщо підвищення цін перевищує 10% від первісної вартості туру, то протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення про це клієнт має право відмовитися від договору без якого-небудь збитку для себе.

3. Розробка туру

.1 Загальні відомості про тур «У Боржаві»

У Карпатах, нас схилі однієї з мальовничих гір Іршавського району розташований бальнеологічний курорт «Боржава». Цілющі мінеральні і термальні води, чисте, насичене ароматом хвої повітря, гірські краєвиди - всі ці складові незамінні при повноцінному відпочинку і оздоровленні! Курорт «Боржава» - це багатопрофільний клімато-бальнеологічний санаторій, де Вас чекають комфортні номера різних категорій, збалансоване 4-разове харчування, великий перелік оздоровчих процедур з використанням бальнеологічних ресурсів санаторію - власні мінеральні та термальні води.

Проживання у затишних номерах категорії Стандарт площею 19 кв. м. У номерах є: телевізор, холодильник, балкон, санвузол (душова кабіна, умивальник, унітаз), 2 односпальні ліжка або 1 полуторне. Кожній номер з балконом, звідки відкриваються красиві гірські пейзажі.

У їдальні курорту «Боржава», розрахованої на одночасне обслуговування 200 чоловік, організоване чотириразове харчування. Відпочиваючим пропонується широкий асортимент страв як дієтичного меню, так і національної закарпатської кухні. На кожному прийомі їжі на вибір відпочиваючих - по 2-3 види закусок, салатів, перших і других страв, напоїв. У щоденному раціоні - риба, м'ясо, молочні продукти, соки, овочі, фрукти.

Санаторій «Боржава» профілюється на лікуванні та оздоровлені хвороб шлунково-кишкового тракту, опорно-рухомого аппарату, сечовидільної системи, периферійної нервової системи, периферійних судин, серцево-судинної системи, ендокринної системи та обміну речовин. Широкий перелік оздоровчих процедур і власні унікальні термальні і мінеральні води: термальна «Теплиця», мінеральні «Боржава», «Олегівська», «Кушницька 12-і», «Кушницька №876» - запорука ефективного оздоровлення. Відпочинок та розваги у курорті «Боржава» організовані на вищому рівні. Щодня до послуг відпочиваючих - бібліотека, спортивний майданчик, великий і настільний теніс, турніри та чемпіонати, 25 екскурсійних маршрутів, кафе, кінозал, а також щоденна культурно-розважальна програма з дискотеками і караоке-шоу, вечори відпочинку.

Організовуються концерти творчих колективів, фуршети, виставки-ярмарки народних промислів Закарпаття, приготування національних страв Угорщини, Словаччини, Румунії, пікніки в мальовничих місцях. На території курорту є власна конюшня, де проводять заняття з Іпотерапії - метод реабілітації за допомогою лікувальної верхової їзди. Лікувальна верхова їзда в цілому надає біомеханічний вплив на організм людини, зміцнюючи його.

Іпотерапія застосовується для лікування пацієнтів з неврологічними та іншими порушеннями, такими як аутизм, церебральний параліч, артрит, розсіяний склероз, черепно-мозкова травма, інсульт, травми спинного мозку, поведінкові та психічні розлади.

.2 Маршрут туру

Маршут туру: Львів-Мукачево-ст. Свалява-с. Довге-сан. Боржава

3.3 Програма обслуговування

день.

Екскурсія мисливський палац графів Шенборнів 19 ст., мінеральний гейзер, Кирило-Мифодієвський жіночий монастир, Михайлівська дерев’яна церква 16 ст - одна з трьох самих старих дерев’яних церков Закарпаття. Поселення у «Боржаві». Обід. Вільний час. Оздоровчі процедури (за додаткову плату). Вечеря. Вечірня розважальна програма.

день.

Сніданок. Екскурсія до перлини Закарпаття - гірське озеро Синевир, Синевирський перевал, дегустація двох природніх мінеральних вод, самий мальовничий водоспад Закарпаття - Шипіт, підйом на гору Гимба лижним витягом - милування гірськими краєвидами. Повернення до курорту «Боржава». Вечеря. Вечірня розважальна програма.

день.

Сніданок. Екскурсія до Мукачева: середньовічний замок Паланок, Свято-Миколаєвський монастир, історичний центр Мукачева, дегустація у Будинку меду. Обід Повернення до курорту «Боржава». Вільний час. Оздоровчі процедури (за додаткову плату). Вечеря. Вечірня розважальна програма.

день.

Сніданок. Екскурсія до Імстичова: відвідування Свято-Михайлівський монастир чина Святого Василія Великого 17 ст., риболовля на форельному господарстві, пикник. Повернення до курорту «Боржава». Вільний час. Оздоровчі процедури (за додаткову плату). Вечеря. Вечірня розважальна програма.

день.

Сніданок. Пішоходна екскурсія до села Довге, відвідування Довжанського палацу, підйом до природного Квасного джерела, дегустація піцци по-довжанськи на дровах у місцевій піцерії. Обід. Вільний час. Оздоровчі процедури (за додаткову плату). Вечеря. Вечірня розважальна програма.

день.

Сніданок. Екскурсія до Ужгорода: Ужгородський замок, Скансен - музей дерев’яної архітектури, історичний центр Ужгорода, обід у етнографічному музеї-корчмі «Деца у нотаря». Повернення до курорту «Боржава». Оздоровчі процедури (за додаткову плату). Вечеря. Вечірня розважальна програма.

день.

Сніданок. Вільний день. Катання верхи на конях. Самостійні прогулянки. Оздоровчі процедури (за додаткову плату). Обід. Денна розважальна програма. Виїзд із сан. Боржава.

.4 Вирахування вартості турпродукту

У вартість включено:

трансфер по екскурсійним об’єктам;

вхідні квитки по екскурсійних об’єктах;

екскурсійний супровід по маршруту;

екскурсійний супровід по об’єктах;

вартість дегустацій;

проживання;

4-разове харчування у столовій курорту.

У вартість НЕ включено:

з.д. квитки;

особисті витрати;

оздоровчі процедури;

харчування під час екскурсій.

Додатково оплачуються: з.д. квитки;

особисті витрати;

оздоровчі процедури;

харчування під час екскурсій.

Діти:

до 5 років знижка на харчування і проживання 50%

від 5 до 14 років знижка на харчування і проживання 20%

Вартість путівки за 1 день з 1-ієї особи при умові розміщення у стандарті однокімнатному становить 380,00 грн, тобто за 7 днів туру вартість становитиме 2660,00 грн.

Додатково також можна замовити оздоровчі послуги, які не входять у вартість туру.

.5 Опис об’єктів цього маршруту

анаторій «Боржава» розташований в центрі Закарпатської області, в екологічно чистому Іршавському районі. Сама природа подбала про те, щоб лікування тут було ефективним, а відпочинок - незабутнім.

Пал́ац Ше́нборнів - колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів, а з 1946 року - санаторій «Карпати». ей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890-1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев - самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), розовий бук, італійська глиниця; чагарників - дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Оригінальність палацу ще й у тому, що він має 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи (кількість тижнів у році) і 12 входів (алегоричний ряд можна доповнити самому). Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; діє баштовий годинник з курантами.

Кирило-Мефодіївський жіночий монастир - монастир Української православної церкви Московського Патріархату в селі Драчино неподалік від міста Свалява Свалявського району Закарпатської області України. Засновником обителі є благочинний Свалявського району, настоятель Свято-Різдва Богородиці храму в м. Свалява, протоієрей Василій Барна.

Синевир. Це найбільша водойма Українських Карпат, розташована у верхів'ях річки Тереблі, в наймальовничішому регіоні Закарпаття - Міжгір'ї.

Площа озера становить близько 5 гектарів, живлять його струмки. Відтік води перегороджує гірський обвал, а з самого озера вода просочується через підземні ходи, утворює потік і впадає в Тереблю. Завдяки цій особливості Синевир ніколи не розливається, навіть в найсильніші паводки.

Замок Паланок. На західній околиці Мукачева, на вершині 68 - ти метрового згаслого вулкану, гордо стоїть, оспівана легендами і легендарною бойовою славою середньовічна фортеця - замок Паланок - визначний історико-архітектурний, військово-фортифікаційний та історичний пам’ятник Закарпаття ХIV - ХVIII ст. ст.

Часу заснування замку не встановлено, однак достеменно відомо: ще коли замок був дерев’яним, його в 1089 р. 50 днів воював половецький хан Кутєшко, та так і відступив без всякої надії на успіх, 1241 р. шестидесятитисячна орда татаро-монголів хана Батия двічі чинила облогу, та обидва рази не покорила його,

Сама природа створила цей замок непереможним. За всю історію існування він жодного разу не був підкорений у відкритій і чесній боротьбі. З 1396 р. його гарнізон відбив не одну грізну атаку ворога, його стіни витримали не одну багаторічну облогу.

У́жгородський за́мок - фортифікаційна споруда в Ужгороді (Закарпатська область, Україна). Розташований поруч із центром міста, на вулиці Капітульній. Нині використовується як краєзнавчий музей.

Висновок

Інтеграція України до Європейської спільноти вимагає від керівництва держави термінових рішень щодо вдосконалення соціального комплексу, у тому числі рекреаційного. Турбота про охорону та зміцнення здоров'я населення є одним з найважливіших завдань цивілізованого суспільства.

Адже високий потенціал фізичної та розумової діяльності людей служить передумовою їх повноцінного життя. Саме ці завдання спрямована вирішувати санаторно-курортна рекреація. Загальносвітова мода на здоровий зовнішній вигляд поступово охоплює Україну: за останні десять років вітчизняний ринок оздоровчого закордонного туризму зріс майже на третину.

З огляду на те, що Україна має один із найкращих природних лікувально-оздоровчих потенціалів у Європі, питання вдосконалення санаторно-курортного комплексу стає одним з найпріоритетніших напрямів розвитку вітчизняного туризму, зокрема його лікувально-оздоровчого виду, що призводить до поповнення бюджету і зміцнення державної економіки в цілому. Оздоровлення, сприяючи скороченню захворюваності і смертності, подовжує активне життя людини. Стан здоров'я людини визначається частково спадковістю, частково умовами та способом життя людини і суспільства. Протягом життя відбувається погіршення здоров'я людини, чому можна зарадити заходами, що пов'язані з охороною здоров'я. Таким чином, особливе значення набуває пошук ефективного збереження резервів здоров'я при обмежених людських, природних і інших ресурсах.

Лікувально-оздоровчий туризм - один з найперспективніших видів туризму України. Він розвивається за рахунок значних ресурсів: морського узбережжя, гарячих, теплих і холодних мінеральних джерел, лікувальних лиманових родовищ грязі, лісів тощо, якими багата країна. Інтерес до лікувально-оздоров-чого туризму в Європі постійно зростає, що в значній мірі обумовлено демографічними тенденціями.

Проте знака рівності між лікуванням, оздоровленням у санаторно-курортних і лікарняно-поліклінічних умовах не може бути, оскільки окремі компоненти (наприклад, використання в лікувально-профілактичних цілях бутильованої води) не можуть замінити всього комплексу лікувально-оздоровчої дії на людину курортної місцевості. Лікувально-оздоровчими властивостями володіє вся сукупність чинників природного комплексу курортно-рекреаційної місцевості в їх взаємозв'язку і взаємодоповненні, що включає як бальнеологічні, так і ландшафтно-кліматичні ресурси.

Санаторно-курортне лікування для певної категорії людей у сучасних умовах якоюсь мірою може стати лікувально-оздоровчим туризмом. Лікувальний туризм розглядає організацію роботи рекреаційної галузі з погляду технології подорожі та, окрім захоплюючих маршрутів різної категорії складності, обов'язково повинен ураховувати систему занять, зумовлену методами бальнео- і кліматолікування.

Однією з форм використання лікувально-оздоровчого потенціалу може бути організація лікувального туризму і створення лікувально-профілактичних установ на базі нових перспективних лікувально-оздоровчих методів. У основі лікувального туризму повинна бути закладена лікувальна або оздоровча технологія, яка поліпшує якість життя шляхом повного задоволення потреби у відпочинку і лікуванні під час подорожі.

До лікування природними чинниками звертається останніми роками дедалі більше пацієнтів.

Сучасна курортологія і фізіотерапія - це, насамперед, фізична реабілітація за допомогою кінезотерапії - «лікування рухом». Останніми роками на курортах України відроджуються традиційні теренкури, чудові паркові зони, гірські маршрути, стежки ближнього і дальнього лікувального туризму та інші способи, що в світовій курортній практиці позначаються терміном recreation facility (оздоровчі послуги).

Лікувальна дія ландшафтотерапії обумовлена безперервним чередуванням садів і лісів, полів тощо, що сприяє постійній зміні вражень, поліпшує настрій і діяльність всього організму. Прекрасний ландшафт і повітря різноманітної української природи, в поєднанні з ходьбою, справляють потужний оздоровчий ефект.

Аналіз становлення і оцінка сучасного стану санаторно-курортного комплексу на території України свідчить про те, що курортна рекреація повинна стати пріоритетною сферою перспективного розвитку туризму в державі, оскільки вже тепер вона може забезпечити значні валютні надходження, сприяти зміцненню національної грошової системи і створити у цій сфері додаткові робочі місця.

Центрами лікувально-оздоровчого туризму є санаторно-курортні заклади різного медичного профілю, де забезпечується високий рівень обслуговування, задіяний медичний персонал і обслуговують переважно осіб середнього і старшого віку чи людей з послабленим здоров'ям. Особливістю турпродукту в лікувально-оздоровчому туризмі є його сезонний характер, переважання внутрішньорегіональних поїздок і специфічний віковий склад споживачів.

На мою думку, Україна завдяки унікальному природно-рекреаційному потенціалу, зростанню потреби населення в послугах санаторно-курортних закладів, збільшенню зацікавлення цією сферою іноземних туристів володіє усіма передумовами для відновлення і розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Головною перешкодою для цього є відсутність державної і регіональної стратегії розвитку санаторно-курортного господарства області, яка б передбачала активний вплив на його інвестиційну привабливість.

Актуальними є конструктивні наукові розвідки, що спрямовані на аналіз сучасного стану і можливостей вдосконалення просторової організації галузі, допомагають обґрунтувати перспективні напрями інтенсивного розвитку найбільш соціального сегменту туристичної індустрії, яким сьогодні, безсумнівно, є лікувально-оздоровчий туризм.

Список використаної літератури

1. Агафонова Л. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів/ Людмила Агафонова, Ольга Агафонова,; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Знання України, 2002. - 351 с.

. Гостиничный и туристический бизнес: Учебник/ Под ред. Чудновского А.Д. - М.: ЭКМОС, 1998. - 351 с.

. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. - К,: ЦУЛ, 2004. - 272 с.

. Менеджмент туризма: основи менеджмента. - М: Финансы и статистика, 2002. - 352 с.

. Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах: Збірник наукових праць/ Київський нац. торговельно-економічний ун-т; Ред. кол.: М.І. Пересічний, Н.Я. Орлова, Т.І. Ткаченко. - К., 2002. - 168 с

. Туризм и гостиничное хозяйство: Учебное пособие. /Под ред. Шматько В.Л. - М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2003. - 352 с.

. Уніфіковані технології готельних послуг: Навч. посібник для студ. вузів/ КІЕП; Ред. В.К. Федорченко. - К.: Вища школа, 2001. - 236 с.

. Управління сучасним готельним комплексом: Навчальний посібник / Георгій Мунін, Андрій Змійов, Георгій Зінов'єв та ін.; За ред. С. І. Дорогунцова; НАНУ, Рада по вивченню продуктивних сил України, Укр. гуманіт. ін-т. - К.: Ліра-К, 2005. - 514 с.

. Управління інформаційною базою управління готелем // Король С.Я. Економіка і підприємництво: стан та перспективи. - К., 2003. - С. 220-224.

. Цибух В.І. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні // Туристично-краєзнавчі дослідження. - К., 1999. - Вил. 2.

. Мальська М.П. Основи туристичного бізнесу: навч. посіб. / М.П. Мальська, В.В. Худо, В.І. Цибух. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 272 с.

. Школа I.M. Менеджмент туристичної індустрії: навч. посіб. / І.М. Школа. - Чернівці: ЧТЕІКНЕУ, 2003. - 662 с.

. 500 чарівних куточків України, які варто відвідати / Укл. Лагунова Т.І., Кашуба Ю.В. - Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. - 416 с.

. Нормативно-правові акти України з питань туризму: Збірник законодавчих та норма - тивних актів / Упоряд. М.І. Камлик. - К.: Атіка, 2004. -464с

. Туристичні послуги в Україні: зб. нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 320 с.

. Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: навч. посіб. / В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський; за ред. проф. Ф.Д. Заставного. - К.: Знання, 2006. - 550 с.