Книжка-іграшка як окремий підвид дитячої дошкільної літератури

Книжка-іграшка як окремий підвид дитячої дошкільної літератури

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості використання ілюстративного матеріалу в дитячій літературі

1.1 Ілюстрація як один із семіотичних рівнів структури дитячої книжки

1.2 Види, функції та стилі ілюстрування у дитячій літературі

1.3 Вимоги до ілюстрування матеріалу майбутнього видання

Розділ 2. Специфіка мовної культури тексту

2.1 Особливості мовного оформлення тексту

2.2 Лексичний рівень мови

2.3 Граматичний рівень мови

2.4 Естетичність, виразність мови

Розділ 3. Книжка-іграшка як окремий підвид дитячої дошкільної літератури

3.1 Історичний огляд розвитку книжки-іграшки

3.2 Класифікація книжкових ігрових видань

3.3 Засоби художньо-образної виразності в книжках-іграшках

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Творення книги - це складний технологічний процес. Видання виходить у світ внаслідок копіткої праці багатьох учасників цього дійства - від автора до поліграфіста, і для кожного з них книга і сам комплексний процес її творення виглядає по-різному. Суміщення усіх точок зору є виробничою необхідністю, яка базується на єдності різного виду творчої діяльності: художнього конструювання, ілюстрування і художнього оформлення видання, що здійснюється фахівцями різного профілю.

З професійної позиції художньо-технічного редактора очевидно, що він принципово, з огляду на свою діяльність, пов'язаний з усіма учасниками видавничо-поліграфічного процесу.

Успіх художньо-технічного оформлення видання на першому, найважливішому етапі його творення залежить переважно від працівників трьох спеціальностей - художника, художнього та технічного редакторів, від їх здібностей, знань, таланту, взаємодопомоги та спільної праці.

На сучасному етапі ці три спеціальності органічно вплітаються в коло творців книги, адже без участі художника, художнього та технічного редакторів вихід естетично оформленого високопрофесійного видання неможливий. Не випадково їх імена та прізвища входять обов'язково у вихідні дані кожної книги.

У зв'язку з комп'ютеризацією видавничого процесу в більшості видавництв роботу художнього та технічного редакторів виконує один працівник - художньо-технічний редактор. До нього стікаються звідусіль розпорошені оригінали, він вирішує важливі композиційні питання видання, розробляє його концепцію оформлення, редагує ілюстративний матеріал, працює з автором та редактором.

Форма організації процесу художньо-технічного оформлення залежить від специфіки та умов праці видавничої структури і змінюється разом з нею. Сам процес творення книги по суті незмінний.

У спілкуванні дитини з книгою майже немає прагматизму, натомість дуже багато емоцій. Тому кожне дитяче видання повинно впливати на свого читача й змістом, й легкістю викладу, виразністю мовностилістичної форми, цікавим ілюстративним вирішенням, кольором, незвичною пластичною формою, матеріальною конструкцією [19].

Актуальність дослідження

Забезпечення ефективного функціонування складного комплексу текстових і нетекстових чинників залежить від спільних зусиль автора, художника, видавця. Щоб створити якісний видавничий продукт для дітей, їм усім слід бути обізнаними з психологічними та лінгводидактичними засадами процесу текстотворення для дітей, знати можливості впливу на юного реципієнта через слово і зображення, глибоко розуміти сутність дитячого світосприйняття, відчувати потреби і прагнення сучасної дитини, творчо підходити до редакційно-видавничого втілення авторського оригіналу, мати особливе дизайнерське мислення, широко застосовувати найсучасніші видавничі та поліграфічні технології.

Підготовка до видання творів дитячої літератури е одним з найскладніших напрямів видавничої діяльності. Для професійної оцінки авторських оригіналів, для моделювання майбутнього видання видавцеві-редактору, окрім загальних критеріїв і методик, необхідно вміти застосовувати ще й систему специфічних підходів, які б сприяли поглибленню та розширенню можливостей впливу книги на формування юної особистості.

Сучасному поколінню дитячих видавців вкрай потрібне й нове мислення, здатність долати стереотипи, сміливо шукати оригінальні форми і вирішення. Адже сьогодні книжковій традиції доводиться постійно витримувати двобій з телебаченням, відео, комп'ютером - атрибутами аудіовізуальної культури.

Виділимо праці деяких вітчизняних та зарубіжних науковців, які приділяли увагу особливостям редакційної підготовки дитячої літератури, а саме: Огар Є.І. "Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки", Сава В.І. "Художньо-технічне оформлення книги", Марченко Н.П. "До питання про репертуар дитячої книжки та формування фондів бібліотек в Україні", Криштопайтис В.В. " Типографика в дизайне книг" та ін.

Предмет дослідження - видавничо-редакційна діяльність.

Обєкт дослідження - дитяча література як елемент видавничо-редакційної діяльності.

Мета дослідження - сформувати уявлення про особливості редагування дитячої літератури.

Виходячи з обєкту та мети дослідження, у процесі роботи розвязувались наступні завдання:

розглянуті питання, що стосуються організації книги, художньо-технічного редагування та оформлення;

-розглянуті пріоритетні види дитячих літературних видань за тематикою, віковими особливостями, уподобаннями;

виділені основні прийоми досягнення доступності, зацікавлення і пожвавлення;

проаналізована інфраструктура державного та частково приватного дитячого книговидання в Україні, з виділенням сильних сторін видавництв.

Розділ 1. Особливості використання ілюстративного матеріалу в дитячій літературі

1.1 Ілюстрація як один із семіотичних рівнів структури дитячої книжки

Ілюстрація (від лат. illustratio - освітлення) - наочне зображення, пояснення за допомогою наочних прикладів; зображення, що супроводжує й доповнює текст, галузь образотворчого мистецтва, повязана з образним тлумаченням літературного твору [9, 4].

Сфера ілюстрації у дитячих виданнях є надзвичайно розвинутою і цікавою. У книжках для наймолодших читачів, які лише починають опановувати техніку читання, саме ілюстрація із закладеним у неї змістом становить найважливіше джерело і водночас канал інформації.

Відомо, що образотворча семіотика видання може бути представлена конкретними та (чи) абстрактним знаками, у першому випадку маємо предметні зображення, у другому - умовні.

При ілюструванні дитячої літератури перевага традиційно надається конкретним іконічним повідомленням, оскільки саме вони містять максимально можливу подібність між знаком та зображуваним фрагментом дійсності. У випадку з пізнавальною ілюстрацією конкретно-предметного характеру йдеться про ізоморфізм між нею та реальними предметами, явищами, істотами; у випадку з художньо-образною ілюстрацією реалістичного характеру - про найбільш адекватне втілення у зображенні викладеного автором у тексті. Скажімо, портрет, пейзаж, побутова замальовка, окремі предмети в образотворчому оформленні дитячої книжки повинні "до дрібничок" відповідати словесним формам їх передання [16, 26].

Пригадаймо, як дитина прискіпливо розглядає ілюстрації, вишукуючи на них різні невідповідності до того, про що почула при читанні, або прочитала сама. Наявність таких "різнопрочитань" слова та образотворчого образу у дитячій книжці (як це часто, на жаль, трапляється) - не безневинна річ. Вони порушують своєрідні правила взаємостосунків між світом книжки та світом дитини, підривають довіру дитини до видання в цілому, адже малюк починає підсвідоме відчувати ніби несправжність, умовність описаного у тексті, зображеного на ілюстрації, їхню невідповідність світові реальному.

Призначення та функції ілюстративного матеріалу у дитячій книжці є різноманітним. У дидактичному, або пізнавальному плані зображення може пояснювати, унаочнювати окремі фрагменти текстового повідомлення, наголошувати на особливо важливих речах, на зоровому рівні розширювати і поглиблювати уявлення дитини про навколишню дійсність, розвивати спостережливість, кмітливість тощо. Перехід до іконічних знаків умовного характеру тісно пов'язаний з підростанням: юної читацької аудиторії.

Проте надто важливе у книжках для дітей естетичне навантаження знаків-ілюстрацій: вони мають збуджувати естетичну уяву дитини, формувати відчуття кольору, форми, гармонії, ритму, пропорції, прилучати її до культури мистецтва загалом, книжкового, зокрема [28]. Доведено, що діти інтуїтивно тягнуться до прекрасного, підсвідомо відрізняючи справжнє від ерзацу. Адже не випадково одні книжки вони щовечора з любов'ю ховають під подушку, бо "їм подобаються картинки". Інші книжки дітей неможливо примусити ані читати, ані просто роздивлятися, бо вміщені у них ілюстрації малюка зовсім "не зачіпають" (вочевидь, не всі талановиті художники є "успішними" в малюванні для дітей). Діти - особливий, таємничий народ. Вони є більш емоційними, більш багатими, добрими, здоровими душею, ніж дорослі. У них свій погляд на навколишній світ, своя дитяча естетика.

Тезу про те, що в дітей слабко розвинутий естетичний смак і даремно з'ясовувати їхню думку з приводу малюнку в книжці, переконливо спростовують, наприклад, психологічні дослідження, проведені нещодавно працівниками Російської державної дитячої бібліотеки (м. Москва).

книжка іграшка дитяча дошкільна

Хотілося б звернути увагу на деякі з побажань, висловлених дітьми стосовно книжкових ілюстрацій, а також на їхній коментар з боку організатора дослідження О. Кабачек [4].

На думку юних читачів, малюнки повинні бути насамперед гарними, яскравими, веселими, добрими і зрозумілими, а "герої - ніби живими". Це, як вважає психолог, зовсім не означає лише подібність до натури, так званий "наївний реалізм". У дитячій уяві "ніби живі" - це герої, добре намальовані, кольорові, з яскравими характерами, з динамічними, виразними позами у динамічній композиції, яка створює ілюзію енергійного руху.

Не менш важливо для дітей, щоб ілюстрації були веселими. І знову ж не йдеться, очевидно, про виключно сміх і радість, а про загалом сильні почуття. Можна припустити, що згадана якість малюнків - "веселість" ніби вбирає в себе всю гаму сильних емоційних переживань, почуттів. Було опитано понад 2,5 тис. респондентів [34].

Ще один важливий висновок: "діти понад усе цінують у книжкових ілюстраціях можливість увійти в середину створеного художником світу, пережити з героями всі перипетії, тобто брати участь в описуваних і зображуваних подіях емоційно. Якщо дорослі поціновують незвичність художніх рішень, то для маленьких глядачів характерним є надзвичай серйозне ставлення до створеного фантазією художника умовного світу, перевірка його на справжність. Недбалість, неточність художника, захоплення декоративністю відкидаються маленькими читачами. Зважати на ці особливості дитячого та підліткового сприйняття корисно кожному художникові дитячої книжки" [4].

Зрозуміло, що з віком вимоги дитини до ілюстрації - її змісту, композиційного вирішення, манери виконання, кольору - змінюються. Скажімо, читачам-початківцям (до 10 років) найбільше подобаються виразні, реалістичні малюнки "чистої" кольористики. Прихильність до стилізованої ілюстрацій, "ілюстрації напівтонів", з'являється у дітей 12-15-річного віку [2], коли поряд з конкретно-предметними формами мислення у них формується здатність до мислення абстрактного, активно розвивається уява.

Величезну роль у виданнях для дітей відіграє колір як один з надзвичайно впливових семіотичних знаків пізнавально-виразної системи книжки.

По-перше, "в єдиному багатофункціональному організмі дитячої книжки колір може бути і знаком-поняттям, і комунікативним засобом впливу, і художньо-образним колоритом" [8]. По-друге, відчуття кольору вважається найбільш популярною формою естетичних почуттів загалом, а кольорова художня ілюстрація, послідовно розвиваючи відчуття кольорової гармонії - від простого замилування барвами до розуміння азів, а згодом - підвалин культури кольористики, активно "працює" на естетичне виховання юних читачів. По-третє, дитяча кольорова ілюстрація здатна прилучати дитину до кольористичної культури свого народу, знайомити її з національною символікою кольорів.

Все це вимагає від ілюстраторів дитячої літератури особливого таланту, знання художніх традицій кольорової графіки та живопису. При цьому їм слід також пам'ятати, що "колір не може бути чимсь чужородним, формальним, механічно накладеним. Бо тоді красота поступиться місцем прикрашанню" [8]. Так, на наш погляд, зловживання у деяких сучасних українських дитячих книжках національної символіки (не йдеться про видання, де це стає предметом спеціального вивчення) "стирає" їх значеннєвість, символічність, а загальний кольоровий художній образ видання лише "втрачає" від надто прозорої семантики.

.2 Види, функції та стилі ілюстрування у дитячій літературі

Мистецтво ілюстрування різноманітне, воно весь час розвивається, відшукуючи своє місце в єдиному просторово-цілісному друкованому виданні, що має особливі структурні закономірності. Природа книги - це синтез слова й зображення. І тут для художника важливою є проблема співвідношення слова як мистецтва часового та зображення як мистецтва просторового, - компонентів, які певним чином стикаються на її сторінках.

Причина появи ілюстрації в книзі - прагнення художника конкретизувати словесний образ, виразити своє ставлення та уявлення про нього, розкрити розуміння цього образу. Так художник впливає на уяву, емоції читачів.

У дитячій літературі різні види образотворчої інформації слід розглядати в контексті уявлень про книгу як єдиний і цілісний художній твір. Текстове повідомлення, зовнішня та внутрішня образотворча інформація, конструкція книги взаємодіють, зливаються й служать спільній меті - створенню її закономірної художньої структури.

Образотворча інформація різна за значенням та місцем у книзі зв'язками з текстом, технікою виконання й поділяється на такі види: пізнавальна, художньо-образна та декоративна [28].

Пізнавальні види образотворчої інформації широко застосовуються в різних творах, їм властива чіткість вираження функціональної особливості зображуваного предмета або явища в зв'язку зі специфікою текстового повідомлення. Це різні малюнки, фотографії, креслення тощо. Використання їх в оформленні того чи іншого виду літератури визначає характер емоційного впливу на читача, підвищує змістовність та наочність викладу. Основна функція пізнавальних зображень - розширити можливості читача щодо пізнання навколишнього світу, пояснити зміст текстового повідомлення, його логіку.

Пізнавальні ілюстрації найчастіше застосовують в науковій, навчальній, науково-популярній та науково-художній літературі. Наприклад, дитячі енциклопедії. Для них характерна документальність. Оформлення пізнавальної книги, її специфіка, призначення показують, які якості повинні мати ілюстрації, що виконують функцію засобу передачі наочної інформації. Художник та художній редактор, перш ніж приступити до розробки проекту оформлення, мають виявити систему зв'язків: ілюстрація - книга (тип видання та зміст тексту) - читач (цілі та вимоги).

Художньо-образні види образотворчої інформації широко застосовують у дитячій художній літературі. Зміст і форма літературного твору, його стиль визначають зображальний стрій ілюстрації, архітектоніку книжкового організму. При цьому важливе вдумливе, аналітичне прочитання тексту художником, у процесі якого слід визначити мету текстового повідомлення, простежити за фабулою, розвитком сюжету, ходом думок автора, з'ясувати можливості просторово-часового розвитку зображального ряду і т. ін. Існують різні підходи до художньо-образного тлумачення зображення в книзі. Ілюстрація може бути тісно пов'язана з текстом, йти за літературним викладом, а може йти за змістом поряд з текстом, розкриваючи певну епоху, ідею. Вона доповнює літературний образ, створює осяжну, організовану зображальну форму, сприяє образному сприйняттю тексту читачем. Якщо в науковій книзі ілюстрація зберігає максимальну точність зображуваного об'єкта, то в художній вона лишає свободу для уяви читача, яка потребує організації. Хоч ілюстрація в книзі - невіддільна частина цілісної структурної організації, вона може бути й самостійною - все залежить від художнього задуму художника, структури книги. Час як "четвертий вимір" підпорядковує зображальний ряд логіці книжкової форми, а тривимірність зображення, його пластичність надають зображенню умовності, зберігаючи цілісність розгорту [28].

На відміну від пізнавальної ілюстрації, якій притаманна достовірність зображення об'єктивної реальності, для художньо-образної характерний опосередкований зв'язок з реальною дійсністю, який проходить через авторську фантазію художника й підпорядковується їй.

Орнаментально-декоративним зображенням притаманні національні риси, вони характеризують певні історичні епохи, підкреслюють стильові особливості часу. Орнаментально-декоративна структура зображення знайшла широке застосування в станковій книжковій графіці. Використання орнаменту в художньо-образних ілюстраціях дає змісту досягти узагальненості, умовності форми, властивої просторово-структурній організації книги. Наприклад, дитячі книги для вивчення образотворчого мистецтва.

Функції ілюстрацій

Редактор повинен дбати про те, щоб інтерпретаційна концепція художника була оригінальною. Неповторним і свіжим, наприклад, є художній образ книжки "Золотий павучок" І. Малковича, запропонований талановитою художницею К Штанько. І автор, і оформлювач не пішли традиційним, збитим шляхом, коли твір про Різдво чи Великдень обов'язково будується на "сільському" сюжеті і супроводжується штампованими зображеннями реалій села: хата під стріхою, діти в строях, майже патріархальне життя. Ця "Різдвяна історія" проінтерпретована через реалії життя міського, атрибутика якого зрозуміла більшості сучасних дітей [22].

Окрім інтерпретаційної функції, ілюстративний матеріал у дитячому виданні, де основний зміст передається через текст, може виконувати також функцію пізнавально-навчальну, виховну, естетичну і доповнювальну. Функціональне навантаження зображення залежить від виду літератури, жанру твору, його тематики та цільових настанов видання [25, 64].

Виховна ідея, закладена у тексті твору, повинна бути підтримана й образотворчим рядом. Юний читач часто краще сприймає ті чи інші оцінні моменти з ілюстрації, ніж з тексту - зображення здатне доволі сильно впливати на емоційну сферу дитини, формувати її ставлення до описаного в творі. Ілюстрація тут ніби підказує загальну оцінку ситуації, незалежно від того, як до цього ставиться автор. Виховна функція ілюстративного матеріалу реалізується й тоді, коли зображення пояснює деякі, не завжди зрозумілі з тексту зв'язки між явищами, героями, допомагає розставити акценти, визначити власне ставлення до зображеного.

Доповнювальна функція ілюстрацій у дитячій книжці пов'язана з можливістю зображення розширити розуміння тексту, показати якийсь фрагмент у межах цілого або, навпаки, подати ціле в окремих його складових. Окрім того, ілюстрація часто викликає у читача додаткові переживання, що підвищує здатність книги різнопланово впливати на емоційну сферу юної особистості.

Не менш важливе у книжках для дітей естетичне навантаження ілюстрацій: вони мають збуджувати уяву дитини, формувати відчуття кольору, форми, гармонії, ритму, пропорції, прилучати її до культури мистецтва загалом, книжкового мистецтва зокрема. Доведено, що діти інтуїтивно тягнуться до прекрасного, підсвідоме відрізняючи справжнє від ерзацу. Не випадково одну книжку дитина щовечора з любов'ю ховає під подушку, бо їй "подобаються картинки", іншу її неможливо примусити ані читати, ані просто роздивлятися, бо ілюстрації зовсім "не зачіпають" (вочевидь, не всі талановиті художники є "успішними" в малюванні для дітей).

Величезну роль у виданнях для дітей відіграє колір як один з надзвичайно впливових семіотичних знаків пізнавально-виразової системи книжки.

По-перше, в єдиному багатофункціональному організмі дитячої книжки колір може бути і знаком-поняттям, і комунікативним засобом впливу, і художньо-образним колоритом. По-друге, відчуття кольору вважається найбільш популярною формою естетичних почуттів загалом, а кольорова художня ілюстрація, послідовно розвиваючи відчуття кольорової гармонії - від простого милування барвами до розуміння азів, а згодом і підвалин культури кольористики - активно "працює" на естетичне виховання юних читачів. По-третє, дитяча кольорова ілюстрація здатна прилучати дитину до кольористичної культури свого народу, знайомити її з національною символікою кольорів [20].

Вимоги до кольору в дитячих виданнях для різних вікових груп є різними. Так для малюків та учнів початкової школи бажано використовувати інтенсивні, переважно основні, підкреслено яскраві барви. У книжках для підлітків колір бажаний, проте вже з великим набором варіантів та напівтонів. Перевага надається природнім кольорам. Поступово, спершу паралельно з кольоровою, з'являється чорно-біла ілюстрація. З часом наявність кольору перестає бути необхідною умовою ілюстрування видання. Він використовується тоді, коли потрібно створити відповідне враження або пожвавити зображення.

Все це вимагає від ілюстраторів дитячої літератури особливого таланту, знання художніх традицій кольорової графіки та живопису. При цьому їм слід також пам'ятати, що колір не може бути чимось чужорідним, формальним, механічно накладеним - тоді краса поступиться місцем прикрашанню. Так, зловживання у деяких сучасних українських дитячих книжках кольорами національної символіки (не йдеться про видання, де це стає предметом спеціального вивчення)"стирає" їх значеннєвість, символічність, видання в цілому лише "втрачає" від надто прозорої семантики кольорів.

Стилі ілюстрування.

Найчастіше ілюстратори дитячих видань працюють в гротесковому, казковому і реалістичному образотворчих стилях [15].

Вибір стилістики, манери ілюстрування також залежить від вид видання, його тематики, віку читацької аудиторії.

Специфічний настрій казки дуже добре передає казковий стиль. Казкова ілюстрація повинна створювати атмосферу чудового, дивовижного світу, сповненого краси, таємниць, добрих фей і фантастичних пригод.

Гротескність зумовлена загальною веселою тональністю більшості дитячих творів. Завданням ілюстратора, що працює в гротесковому стилі, полягає у тому, щоб зобразити людей, предмети, явища в легкому гумористичному (проте не карикатурному) ключі, дотепно і смішно, так, щоб ілюстрації викликали й дитини радісний настрій.

У реалістичній манері ілюструються звичайно художні видання для дітей підліткового віку - вони вже можуть відрізнити реальний світ від вигаданого, а тому у спілкуванні прагнуть правди. Реалістичними за своїм характером є і предметні науково-пізнавальні ілюстрації. Завданням художника, що працює у цьому стилі, є "видобування" з дійсності істотних, типових і характерних елементів. Необхідно створити такий зоровий образ, який у процесі читання і розглядання дитиною книжки утворював би з текстом одне ціле.

Однак реалістична ілюстрація не повинна бути елементарним зображальним переказом. Так, наприклад, натуралістичне зображені на ілюстрації рептилії або комахи (та ще й у збільшеному вигляді) можуть налякати дитину.

Дитяча пізнавальна книжка, окрім науково-пізнавальної предметної ілюстрації, може також містити ілюстрації, виконані в стилістичній манері, властивій радше художньому виданню, наприклад, в гротесковому стилі. Це так звані нефункціональні ілюстрації - за допомогою них у виданні створюється паралельний образотворчий ряд. Вони слугують для дітей своєрідним місточком між складною для їхнього сприйняття науково-пізнавальною інформацією і улюбленим світом казок, продовженням естетики, зрозумілої дитині з попереднього досвіду контактів з книгою. Вони також виконують роль "шпарин", "відпочинкових зон", виступають засобами зацікавлення. Однак важливо, щоб такі ілюстрації не перешкоджали виданню реалізувати його головне функціональне призначення, були виправданими і органічно пов'язувалися зі змістом та загальним настроєм книжки.

Цікавим прийомом в ілюструванні науково-художніх книжок для малят є супровід різнохарактерних текстів (загадок, повчань, цитат тощо) різнохарактерними малюнками (стилізованими, натурними, іронічними, ігровими) і шрифтами. Книжка отримує складну композиційну організацію - зміна ритмів, масштабів, контрастні зіставлення реальних і фантастичних зображень, конкретних і загальних планів - при високій графічній культурі всіх елементів: формату, макета, обкладинки, розмірів берегів, товщини блоку тощо.

1.3 Вимоги до ілюстрування матеріалу майбутнього видання

План ілюстрування включає: список тем ілюстрацій, види ілюстрацій і рішення архітектоніки книги [14, 25].

Список тем дитячих ілюстрацій для тієї чи іншої дитячої книжки виникає після ретельного вибору місць літературного твору для ілюстрування.

Зрозуміло, звичайно, що не завжди багатозначний і сильний у літературному викладі епізод оповідання може бути відтворений у малюнку. Але далеко не "ізогенічність" тексту керує вибором сюжету ілюстрації. Необхідно вибрати для ілюстрування ті місця тексту, які найбільше яскраво можуть передати ідейний задум письменника, глибоко розкрити образи героїв, передати відповідний настрій і ритм літературного твору засобами образотворчого мистецтва. Такий підхід до вибору тим можливий лише після ретельного вивчення рукопису.

З вибором тем дитячих ілюстрацій тісно зв'язано й те, як вони будуть вирішені в малюнках. Відразу ж виникає необхідність установити, чи буде обрана тема розкрита в сюжетно-тематичній ілюстрації дії, або в ілюстрації-портреті, або в ілюстрації стану, настрою, або в якому-небудь іншому виді ілюстрацій.

Поряд із цим обрані з повинні бути диференційовані шляхом застосування різних видів ілюстрацій залежно від їхнього місця й значення в книзі (наприклад, заставки, форматні ілюстрації, полосні ілюстрації, кінцівки й ін.).

Визначення кількості ілюстрацій залежить від багатьох заздалегідь даних обставин, найбільше від того, кому адресується книга (група читачів), від виду літератури, від значення літератури, від поліграфічних і матеріальних можливостей видавництва й друкарні. Список тем варто спочатку скласти найбільш широкий і повним, а вибір починати з мінімуму. Принципом вибору повинне стати наступне правило: у книзі можуть бути тільки необхідні їй ілюстрації.

Під час вибору видів ілюстрацій і складання остаточного списку тем певною мірою саме по собі буде виникати архітектонічне рішення всієї книги.

Під архітектонікою книги ми маємо на увазі її побудову від початку до кінця. Це - її "звучання" у цілому й частинах, її ритм із акцентами й паузами, із вступом і фіналом. Це - співвідношення окремих частин тексту (глав, підглав й ін.) і ілюстрацій, що утворять єдине ціле - книгу. Правильно створена архітектоніка книги допоможе читачеві вірно витлумачувати літературний текст.

Техніка виконання образотворчих оригіналів, додержання технічних вимог до них залежно від способу відтворення у виданні визначають можливість їх використання. Перед початком роботи над художнім задумом структурно-просторової організації книги необхідно точно знати ці параметри. Правильний вибір технічних засобів зображення гарантує досить високу якість відтворення художнього ілюстративного матеріалу. Ілюстрації є важливим елементом художнього та поліграфічного оформлення видань. Для ілюстративного верстання існують технічні та естетичні правила, що вимагає високої кваліфікації верстальника у поєднанні з професіоналізмом і добрим художнім смаком.

Існує чотири основних види верстки ілюстрації [14]

. Відкрита верстка. Ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки. Стикуються з текстом такі ілюстрації одним (при заверстці в розріз) чи двома (при заверстці в оборку) боками.

. Закрита верстка. Ілюстрації розташовують всередині тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації двома (при заверстці в розріз) чи трьома (при заверстці в оборку) боками.

. Глуха верстка. Ілюстрації в багатоколонному складанні заверстуються всередину тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації всіма чотирма боками.

. Верстка ілюстрацій на полях. Ілюстрації малого формату розміщують на полях видання. З текстом такі ілюстрації не стикуються.

Оригінали ілюстрацій готуються згідно з такими вимогами [11,14].

. У кожному оригіналі повинні бути враховані особливості поліграфічної технології, якість паперу та якість фарб.

. Лінійність растру при відтворенні тонових одно-і багатоколірних ілюстрацій вибирається залежно від характеру оригіналу, виду продукції, а також паперу і типу машин, на яких буде друкуватися видання. Густина растру вимірюється кількістю ліній на дюйм (LPI - lines per inch) або у відсотках чи лініях/см.

Слід пам'ятати про різницю між такими одиницями сучасної комп'ютерної техніки, як DPI та LPІ. Принтер з допустимою можливістю 300 DРІ ніколи не зможе здрукувати растр насиченістю 300 LPI. Це пов'язано з тим, що для отримання растрових крапок більшого розміру принтер виконує групування крапок мінімального розміру.

Застосування растрової технології потребує відповідних навиків та знань можливостей принтера. Інколи растр не відповідає за рівнем щільності екранному зображенню.

. На лицьовому боці оригіналу не повинно бути жодних позначень, плям чи механічних пошкоджень, рельєфів від написів на звороті. Ці вимоги не розповсюджуються на архівні оригінали.

. На оригіналах, які не мають чіткого позначення верху чи низу рисунка, на зворотній стороні повинні бути зроблені відповідні позначки в нижньому краю.

. Чорно-білі штрихові оригінали повинні бути чіткими, нанесеними в повну силу туші чи фарби і мати нейтральний чорний колір.

. Одноколірні тонові фотомонтажі повинні бути виготовлені з фотознімків, які мають однакову щільність найтемнішого і найсвітлішого полів зображення.

. Не бажано використовувати як оригінал уже віддрукований відбиток. Складна ретуш такого оригіналу значно погіршує його якість, а в деяких системах його обробка взагалі неможлива.

. Багатоколірні оригінали, які відтворюються способом офсетного чи глибокого друку і будуть монтуватися на одну форму, повинні бути однорідні за виконанням. Колір їх повинен входити в одну гаму.

. Оригінали, підготовлені для відтворення офсетним способом у чотири фарби, повинні мати кольорові відтінки, які відтворюються сполученням фарб однієї з тріад, підібраних за шкалами охоплення кольорів.

. При відтворенні музейних картин (творів образотворчого мистецтва) з діапозитивів слід пам'ятати, що на них повинна бути шкала фарб, відфотографована разом з картиною. Це дасть змогу точно передати кольорову гаму картини та коригувати кольори згідно зі шкалою.

. Обов'язково до кожного оригіналу повинні додаватися вказівка на номер оригіналу, відсоток зменшення чи збільшення видання, для якого виготовлений оригінал.

. З метою точного відтворення зображення ілюстративні оригінали повинні, по можливості, мати формат, близький до заданого.

. Рекомендоване максимальне збільшення оригіналів не повинно перевищувати 1 1/4 (125%), а максимальне зменшення - 1/2 (50%).

. Найбільш точно відтворюються оригінали при зменшенні 2/3 (66%).

. Допустиме збільшення діапозитива - не більше ніж в 4 рази. Понад - за згодою поліграф підприємства.

Розділ 2. Специфіка мовної культури тексту

2.1 Особливості мовного оформлення тексту

Специфіка роботи редактора над мовною тканиною тексту дитячого твору зумовлена тим, що однією з важливих його функцій є сприяння розвитку писемного й усного мовлення дитини. Від якості мовного оформлення тексту, адресованого дитині, залежить ефективність процесу опанування нею навички читання (у читачів-початківців), формування загальної мовної і мовленнєвої культури (у читачів, що навчилися читати) [26].

Тому, на відміну від "дорослої" літератури, тексти дитячих творів художнього і нехудожнього характеру слід аналізувати не лише на відповідність мовним нормам, у тому числі стилістичним, а й обов'язково на відповідність нормам психолінгвістичного та лінгводидактичного характеру.

На відміну від словесного повідомлення, адресованого дорослому читачеві, літера як позбавлений самостійного значення елемент виступає лише однією з "цеглинок", з яких будуються семантичне наповнені одиниці - слова, словосполуки, речення і тексти; у текстах дитячих видань, з огляду на їхнє особливе функціональне призначення, літера часто стає значущим семіотичним елементом. Йдеться, передовсім, про структуру словесного повідомлення видань, призначених допомогти дитині навчитися розпізнавати літери і звуки, утворювати склади тощо, - букварів, абеток. Літери тут виступають основним змістовим і композиційним елементом. Рубрикація видання зумовлена побудовою української абетки, кількість розділів дорівнює кількості літер в абетці. Один розділ присвячується вивченню однієї літери - її графічної форми, орфоепічного оформлення, здатності сполучатися з іншими літерами, утворювати при цьому відповідні слова. Автори і художники часто вдаються до прийому "персоніфікації" букв алфавіту; як "оживлені" мікрообрази, вони стають учасниками однієї великої гри, "включаються" у звичну для дітей естетику образотворчого плану - піктографічну (побудовану за сюжетною логікою). У ролі персонажів літери легше засвоюються і запам'ятовуються дітьми.

Людина у дитинстві користується кодом рідної мови - важливою семіотичною системою, наділеною великими і різноплановими можливостями. Це природне, підсвідоме знаряддя мислення та спілкування, яке відзначається сталістю і традиційністю. Тому літери, які дитина повинна вивчити, слід уводити в слова, що виступають специфічними комунікативними кодами рідної (природної) мови, ті, в свою чергу, - у складніші знакові комбінації (словосполуки, речення, абзаци, тексти). Всі разом вони утворюють такі семіотичні системи, що якнайповніше мали б відтворювати основні фрагменти мовної картини світу.

Вочевидь, цю ідею намагалися втілити в життя упорядник та видавець абетки, де букви алфавіту підтримуються прикладами народних прислів'їв та приказок. Ось як виглядає в цьому виданні рубрика "Д" [12]:

Добре діло - твори сміло.

Де добрі люди, там біди не буде.

Давши слово - держись, а не давши - кріпись.

Дерево міцне корінням, людина родиною.

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Довго не відлітають шпаки - осію, буде суха.

Доки не співав соловейко, не сійте гречки і не стрижіть овечки.

Безперечно, малі фольклорні жанри, влучні вислови й афоризми - своєрідна художня форма передавання молоді соціально-історичного досвіду і моралі, звичаїв і традицій, дбайливого ставлення до природи, землі, господарської діяльності. Однак основного цільового призначення - допомогти в опануванні алфавіту мере: слова, які поминаються з відповідних літер, видання ні виконує. На змістом текст багатьох афоризмів зорієнтований на дітей старшого віку, а не на читачів-початківців. Важко уявити собі, щоб малюкові, який щойно починає вивчати букви, були зрозумілими сентенції "Де хміль у голові, там розум мовчить", "У всякім подвір'ї своє повір'я", "їдеш на один день, а хліба бери на тиждень".

2.2 Лексичний рівень мови

Особливу увагу при роботі над мовою текстів видань для дітей слід звертати на їхню лексичну базу. Словник, яким послуговувався автор при написанні твору, повинен відповідати лексикону дитини конкретного віку, її життєвому, мовленнєвому досвіду. Лексика як художніх, так і пізнавальних видань повинна охоплювати всі сторони навчання і виховання. Слова, уведені в "перші книжки", мають виступати специфічними комунікативними кодами опановуваної мови, закріплювати результати словникової роботи попереднього усного курсу. Водночас текст дитячого видання в контексті розвивального навчання мусить "працювати" на збагачення лексичного запасу дитини.

У тексті дитячої книги важливо використовувати засоби літературного варіанта сучасної мови, відповідно, уникати діалектизмів, жаргонізмів, рідковживаних слів, професіоналізмів. Не слід захоплюватися запозиченнями: більшість питомих лексем є вмотивованими, семантичне "прозорими" - слова з "прозорою" внутрішньою формою дитині легше зрозуміти і запам'ятати [29,32].

Для пояснення тих чи інших наукових понять у тексті дитячого пізнавального видання рекомендується використовувати лише загальновживані і загальновідомі терміни (обов'язково слід враховувати освітній рівень читача, набір дисциплін, опанованих й опановуваних ним у школі). Треба подбати про найдоцільніший спосіб уведення термінів у текст, пояснення їхнього значення в доступній для конкретної категорії читачів формі. Можлива заміна терміна синонімічними позначеннями з повсякденного словника дитини, його метафоричне визначення, визначення через аналогію з відомим, підтвердження прикладами, фрагментами з літературних творів, ілюстративним матеріалом. При підготовці дитячої довідкової літератури основний зміст редакторської роботи полягає в логіко-поняттєвому аналізі дефініцій і термінів, а також перевірці їх на відповідність лексичним та граматичним нормам сучасної мови.

Справжньою бідою сучасних україномовних видань для дітей є суржик, що трапляється як в оригінальних, так і в перекладних текстах. Доволі типовою є ситуація, коли дитина для виконання домашнього завдання використовує приклади з відомих їй книжок. А вчителеві потім дуже важко донести, що так, як у книжці, писати не слід.

Заглянув за газонокосилку, подивився під візочком, засунув носа в горщик для квітів, пошукав навіть у компостній кучі, та й там не було його кісточки.

(замість кальки з російської куча слід було вжити купа, а також пояснити дитині, що означає словосполука компостна купа) [12].

Так приємно на уроці

Пальцем в носі подовбатись.

Всім цікаво надзвичайно, що в середині, там є.

(Переклади не з іноземного Григорія Остера // Віночок. 1999. - № 5. - с.17)

(довбати - ударяти твердим предметом, порушувати цілісність чогось; довбатися - возитися, копирсатися, шукати; слід - колупатися в носі).

Жив лісник

Старіший лісу,

Із обличчям,

Мов кора.

(Царинний І. Гай-співай: Вірші для ст. дошк. і мол. шк. віку. К.: Веселка, 1991. - с.14)

(старіший є, мабуть, невдалою спробою перекласти з російської "старейшина"; слід - найстарший в лісі).

Малі річки

Занадто замалі,

Щоб з них останню Воду красти. (Царинний І. С.15)

(слід - занадто малі або замалі).

Сильніша сонця,

Слабша вітру.

Ніг не має, а ходить.

Очей не має, а плачеть. (Хмара)

(Відгадайка від Петрика. К.: Павлім, 1999. С.2)

(слід - сильніша від сонця, слабша від вітру, плаче).

Невиправданим є масове вживання в українських текстах російського варіанта власних імен - Альоша (Олекса), Льова (Левко), Маша (Марія, Марійка, Марічка, Маруся), Коля (Микола, Миколка), Катя (Катерина, Катря), Алік (Олексій), Шура (Олександр, Лесик, Олесь), Васька (Василь (ко) [17].

Не по-українськи звучить ім'я головної героїні доволі симпатичної книжки-мініатюрки "Мотя - гарна дівчинка" (Тихонова Л. Мотя - гарна дівчинка. Харків: Торнадо, 1999). Словник "Власні імена людей" пропонує близько.14 можливих зменшувально-пестливих питомо українських форм цього імені - Мотренька, Мотречка, Мотруня, Мотруненька, Мотрунечка, Мотрося, Мотросенька, Мотросечка, Мотруся, Мотрусенька, Мотрусечка, Мотрушка, Мотрушенька, Мотрушечка.

Автори дитячих творів могли б взяти на озброєння розроблені педагогами сучасні методики організації словникової роботи з дітьми-білінгвами 6 - 8 років. Вони, зокрема, передбачають акцептування уваги дітей на:

) лексичній групі, спільній для української та російської мов, однаковій і за значенням, і за звуковим оформленням та вимовою (рот, рука, лампа, сумка тощо) - саме її потрібно використовувати як транспозиційний матеріал, який сприяє розумінню та активізації словника юних мовців, що опановують українську мову;

) лексичній групі, спільній за буквеним складом і відмінній лише за вимовою (вода, поле, море, нога, голова, зуб тощо);

) лексичній групі, відмінній лише одним або кількома звуками (стіл, ніс, вухо, ніж, лисиця, вовк тощо);

) лексичній групі, притаманній лише українській мові (черевики, парасолька, сукня, шкарпетки, лялька, панчохи тощо);

) лексичній групі, яку складають фонетичне українізовані російські слова, що потрапляють у дитяче мовлення з мовлення дорослого оточення, згадуваний вище суржик (спички, зонтик, чулки, носки тощо).

Методика засвоєння української лексики потребує гнучкої системи прийомів спирання на рідну мову - посилання на неї, зіставлення, порівняння, протиставлення, переклад, тлумачення значення слова рідною мовою. Окрім цього, можна використовувати і такі прийоми словникової роботи, як застосування предметної і мовної наочності, уведення слова в контекст, подання синонімів, антонімів, визначення родовидових відношень, пояснення походження слів тощо. Важливо показати дитині, що слово, окрім основного змісту, може мати різні відтінки або набути протилежного значення (залежно від контексту) [19].

Ефективними у педагогічній практиці вважаються також:

тематичний принцип введення лексики;

-принцип врахування практичної цінності слів для певного етапу навчання та частотності вживання їх у розмовному мовленні;

принцип уведення слів на основі чуттєвого досвіду;

принцип засвоєння слів через опис позначуваних ними понять і тлумачення їхнього значення;

принцип доступності слів за звуковим складом тощо.

Дієвим методом закріплення, а також уведення нового лексичного матеріалу у видання для навчання є, як ми вже згадували, оперування словами у контексті іншої діяльності (загадка, кросворд, ребус, розмальовка тощо).

Надто важливо, щоб уведення в текст нового лексичного та граматичного матеріалу здійснювалося на комунікативне цінних мовленнєвих зразках.

Підняття престижу української мови, а відтак зміцнення мотивацій щодо її вивчення, підвищення ефективності цього процесу залежать від наявності якісних перекладів кращих творів світової дитячої літератури.

Цікаво, з орієнтацією на українські реалії літературної переробки твору класика дитячої поезії С. Маршака зазвучав рефрен відомого вірша "Рассеянный с улицы Бассейной" в українському варіанті І. Малковича [21]:

Що за місто! Це Болехів,

Коломия чи Радехів?

Чемний голос відповів:

То э славне місто Львів!.

Що за станція цікава -

Київ, Зміїв чи Полтава?

Чемний голос відповів:

То є славне місто Львів.

Повному і всебічному засвоєнню дитиною різних фрагментів національної мовної картини світу сприятиме використання не лише фольклорного матеріалу або фрагментів з творів вітчизняних авторів, а й широке залучення кращого світового фольклору (україномовних літературних переказів, переспівів), високоякісних перекладів світової "дитячої класики", а також матеріалі" пізнавального характеру з гуманітарних (історії, літератури, культурології), природничих (географії, анатомії, біології) дисциплін.

Тоді українська мова як предмет вивчення (опанування навичок правильного читання, писання) потрапляє у певні системні зв'язки з іншими початковими навчальними циклами (рідний край, природознавство, малювання тощо), набуває більш виразної і суттєвої матеріалізації, більш високої духовної значущості.

2.3 Граматичний рівень мови

Окрім лексичних, у поле зору редактора повинні потрапляти й граматичні (морфологічні та синтаксичні) особливості дитячого тексту. Дитина на різних етапах свого розвитку неоднаково сприймає частини мови. Доведено, що словник дошкільняти майже на 40 % складається з іменників, близько 30 % припадає на дієслова, найменше у ньому прикметників - близько 2 %.

Педагоги і психологи вважають: у творах для 6 - 9-річних читачів іменники не повинні перевищувати 20 % від слів у тексті. У текстах для старших дітей кількість іменників збільшується до 25 %. Пояснюється це тим, що сприйняття описів, здійснених за допомогою іменників і прикметників, вимагає від читача образного мислення і доброї візуальної пам'яті, що ще не властиво для читачів - початківців [24,25].

Наявність у тексті великої кількості прикметників свідчить про його "описовість", а вона знижує напругу дії і вимагає від читача більшої смислової зосередженості.

Відомо, що дієслова надають фразі динамічності - риси, властивої мовленню дітей молодшого шкільного віку. Отже, в адресованих їм творах ця частина мови повинна активно використовуватися.

Показником складності мови твору є довжина речення: чим довше речення, тим більше у ньому думок і деталей, тим складнішими є синтаксичні зв'язки. У виданні для дітей молодшого шкільного віку оптимальним вважається речення з 7 - 15 слів. До 12 років діти вже легко оперують реченнями з 20 і більше слів.

Специфіка синтаксису тексту дитячого твору пов'язана також з високою частотністю використання прямої мови від автора, що слугує засобом втілення авторського начала, створення інтимності, дружньої тональності спілкування. Редактор повинен визначити доцільність використання цього мовностилістичного засобу, перевірити, щоб автор не надто захоплювався напучуванням, не брав на себе роль головного арбітра, не заступав собою героїв. При аналізі діалогів слід оцінити органічність їх уведення у текст, відповідність ритміці усного мовлення. Якщо пряма мова слугує лише для "оживлення" дії і не "працює" на розвиток сюжету, та розкриття змісту, вона відволікає читача від основної сюжетної лінії, розпорошує його увагу, зменшує зацікавлення героями і ситуаціями.

Порушення граматичних норм найчастіше пов'язані з використанням в оригінальних та надто в перекладних текстах невластивих українській мові словоформ, словосполук (особливо зі зв'язком керування), речень.

У виданні, де літери абетки пояснюються двома мовами (бо це, на думку авторів, повинно допомагати дітям двомовних регіонів опанувати українську мову), знаходимо таке:

В пестром радужном халате

По деревьям лазит дятел -

Насекомых истребляет

Их личинки поедает.

У строковому халаті

По деревам лазить дятел -

І комах усіх знищає

Їх личинки поїдає.

(Азбука-словничок: Посібник для дошкільників та учнів молодших класів. Дніпропетровськ: УкОІМА-прес, 1998. С.12)

Багато заперечень викликає наведений "поетичний твір" з точки зору логіки та фактичної точності: дії дятла для спостережливої дитини навряд чи будуть нагадувати "лазання" по стовбурах дерев, а кольоровою у птаха є лише голова. Та основне - сумнівною видається ефективність запропонованої методики: підрядковий переклад нівелює оригінальність. української мови, бо, хоч українські віршики формально передують російським, насправді переклад здійснювався саме з російської. Тому текст рясніє граматичними суржиковими формами - по деревам (по деревах), знищає (знищує). Аби надати реченню милозвучності, замість їх слід було вжити їхні.

2.4 Естетичність, виразність мови

Другим важливим аспектом є оцінка естетичності та поетичності мови. "Головна біда нашої дитячої поезії - багатослівність, інерція недовіри до розуму дитини. Часто-густо дитячі поети бачать у дітях маленьких дорослих, а діти ж створюють свій власний самостійний світ, і для того, щоб збагнути його, треба перш за все знати мову дітей. Для дитини один і той же звук може бути наповнений різноманітними смислами. Дитина набагато економніша від нас, дорослих, у своїх мовних засобах. Тим-то й форма віршів мусить бути дуже рухомою, варіативною" [24].

Естетична складова тексту, адресованого дітям, передбачає ясність, простоту (не плутати із спрощенням), виразність викладу, доступність використаних мовних засобів читачеві певного віку, їх наочність і конкретність. Мовна структура дитячої книжки, з одного боку, повинна бути стислою, лаконічною, повно передавати зміст твору, а з другого - максимально виразною, соковитою, створювати систему уявлень та образів, апелювати не лише до логічного, а й до емоційного аспекту дитячого сприйняття, розвивати асоціативне мислення.

Названі риси визначають специфіку стилю дитячої книги. Кожний письменник, який прагне створити щось нове, повинен подолати статичність мови, яка виявляє себе у заяложеності слів і виразів, в одноманітності синтаксичних конструкцій та стандартності використовуваного словника.

Не припустимі у дитячому творі ознаки так званої "псевдодитячої" мови, пов'язаної зі зловживанням зменшувально-пестливими суфіксами, імітацією звуків, звуконаслідувань, властивих дитячому мовленню, сюсюканням, а також сентиментальними прикрашаннями. Автор повинен розмовляти з дитиною "своїм" голосом. Дитині потрібний співрозмовник, для якого дитячий світ не є такою собі зоною відпочинку. За таких умов на папір "просяться" живі проблеми, а творчість не спрощує ні реальності, ні ідеалів.

Наприклад, І. Франко, який не відокремлював дитячу літературу від літератури "для дорослих", вважав, що немає тем і сюжетів, неприйнятних для дітей, немає спеціальної "дитинячої" манери розмови з маленькими читачами, а також гостро висміював видання, що демонстрували недовірливе ставлення до дитячого розуму, дитячого світосприймання і "в дитині спосібні убити всякий заряд здорового смаку і здорової гадки".

Свого часу Л. Толстой виступав проти підробляння під дитяче мовлення за рахунок слів на зразок "зайчик", "травка", жучок", "котик". З цим важко не погодитися, коли автор робить це штучно, без смаку і чуття міри.

Та все ж, мабуть, має ще значення, в якому жанрі написаний твір, якого віку дитині він адресований, про що він розповідає юному читачеві (слухачеві). Важко уявити собі колискову без ніжних слів. Пестливі слова у справжній поезії для дітей, особливо для наймолодших, створюють лагідну, ніжну атмосферу спілкування і, можливо, сприяють зниженню агресивності, що виховується в дітях непростим життям, раннім дорослішанням, а також "плекається" сучасним телебаченням.

Скочив котик,

сів на плотик,

миє ротик і животик.

Він миленький

І чистенький -

Гарний Мурко

Мій маленький.

(Марійка Підгірянка "Котик")

Мовою твору автор повинен підкреслювати, що спілкується з юним читачем як з рівноправним співрозмовником. Водночас мовні та мовленнєві риси героїв твору повинні збігатися з реальною мовною компетенцією їхніх ровесників-читачів. Коли діти в творах розмовляють, як дорослі, це лише породжує в юних читачів почуття недовіри до героїв, твору, літератури загалом.

Експресію, емоції здатні передавати цікаві, вдало підібрані й майстерно обіграні лексико-фразеологічні, морфолого-синтаксичні та фонетичні мовні засоби. У дитячих творах особливу роль відіграє звуковий ряд, ритміка. Аналіз поетичної творчості К. Чуковського показав, що майже завжди звукова канва його віршів вибудувана у дивовижній співзвучності з їхнім змістом. Мабуть, саме тому діти доволі легко і невимушене їх завчають, залюбки декламують, майже наспівують, адже вони дуже добре відчувають змістовність звуків мовлення. Коли дитині ще буває важко відчути глибину змісту вірша, особливої ваги для неї набуває його звучання.

Ми живем на Занзібарі,

В Калахарі і Сахарі,

На горі Фернандо-По,

Де гуляє Гіпо-По.,.

Половини слів дитина тут не розуміє, та завчає із задоволенням, бо її наворожує гра звуків, рим, ритмів, як у безсенсовій дитячій лічилці:

Оне-доне-рес,

Квінтер - фітер - жес,

Оне - доне - раба,

Квінтер-фінтер-жаба.

Дуже подобається дітям повторювати почуті у віршах звуконаслідування - це також елемент гри:

А веселе жабеня

їм наспівує щодня:

кумки - кумки, кваки-квак,

скреке-ке-ке, кудкудак.

Ой не так!

Не кудкудак, а

бреке-ке-ке-квак!

(На мотив Н. Забіли "Веселі жабки")

Хочу я літати, хочу я співати

босе-бісе-бісе-бом.

Чекай мене день і ніч з відчиненим вікном.

Бо гоп-льоп-льоп і бум-цик-цик

І басе-бісе-бом!

("Пісенька про Карлсона". Переклад О. Сенюк)

Стрижнем перекладеного з польської мови І. Малковичем вірша відомого дитячого письменника Ю. Тувіма "Про пана Тралялинського" є вдале словесне обігрування наспіву траля.

В Співовицях, славнім місті,

На вулиці Веселинській,

Там живе співак відомий Пан Тряліслав Трялялинський.

З паном жінка - Трялялинка,

Та ще донька - Трялялонька,

І синочок - Трялялочок,

Та ще песик - трялялесик,

Ну а котик - граляльотик,

Окрім того, с папужка -

Дуже гарна трялялюжка!

І далі - рука-тралялюка, водій тралялозить, листоноша-траляльоша, редактор-траляляктор, поліцейский-тралялейський - всього 20 слів-похідних (іменників, прикметників, дієслів) від основи траля. Тут і цікавий науковий ряд, і словесна гра (утворення слів за аналогією), і розвиток за допомогою гри словотворчих здібностей дитини. Вірш весело наспівувати, гумор його легкий і зрозумілий для дитини.

Точна організація звукової форми у дитячих творах, і не лише поетичного характеру, є особливо важливою.

Зразки легкої, чистої, правильної і напрочуд виразної у своїй простоті мови знаходимо в дитячому фольклорі, у творах талановитих дитячих письменників. Молоді автори повинні постійно вивчати цей творчий спадок, виробляючи та шліфуючи власну майстерність.

Естетичність і поетичність тексту нехудожнього характеру досягається за допомогою вдало віднайдених словесних засобів, образного порівняння, чіткої і зрозумілої фрази.

Отже, працюючи над мовою і стилем майбутнього видання для дітей, редактор повинен дбати про високу мовну культуру тексту, дотримуватися норм сучасної мови. Редактору слід уважніше ставитися до використання лексичних багатств сучасної української мови, знати все про тенденції її розвитку, оминати невмотивоване вживання тих чи інших слів. Будь-які мовні огріхи в дитячій книзі не припустимі. Мова дитячої літератури повинна бути точною, зрозумілою, легкою, асоціативною, виразною і наочною. Особливу увагу слід звертати на відповідність використаних автором засобів мовній компетенції дитини певного віку, можливостям дитячого сприйняття. Дитяча книга повинна прищеплювати мовні смаки, а не псувати їх.

Розділ 3. Книжка-іграшка як окремий підвид дитячої дошкільної літератури

3.1 Історичний огляд розвитку книжки-іграшки

Книжка-іграшка - це вид видання, який припускає активну ігрову реакцію з боку маляти й тому підкоряється особливим законам організації книжкової графіки. Книжка-іграшка являє собою особливу систему знакової, образотворчої й конструктивної організації видання, яке можна й потрібно не тільки розглядати, але й проробляти з ним різні маніпуляції [3,14].

Час довів важливість і життєздатність книжки-іграшки. Не випадково до неї звертаються як до особливої художньої структури, за допомогою якої виражаються індивідуальні творчі ідеї автора й художника, що активно впливають на формування соціальних й естетичних рис маленьких читачів. Для розвитку такої форми книги потрібні були певні історичні умови й передумови, завдяки яким виникла суспільна потреба в мистецтві дитячої ігрової книги.

Не враховуючи історично сформованих особливостей розвитку книжкової форми, не можна зрозуміти специфіки дитячої книги, і зокрема книжок-іграшок як форми дошкільної книги. Виникнення й розвиток її пов'язані із загальним напрямком розвитку книжкової форми, генетичний аналіз якої допомагає побачити й пізнати можливості її розвитку, збагатити практику створення сучасної книги новими ідеями.

На різних етапах конструктивна форма книги мінялася залежно від різних факторів (система листа, особливості писального матеріалу, інструмента й ін.). Зміни, що відбуваються в конструкції форми книги, у цілому служили її вдосконалюванню.

У конструктивному рішенні блоку книги затвердився спосіб скріплення зошитів за допомогою тасьми. Установлюється залежність формату книги від аркуша пергаменту або паперу.

Варто також зупинитися на некнижкових видах виданні. Поява, розвиток і вимоги різних форм реклами дали поштовх виникненню так званих малих поліграфічних форм - буклетів, проспектів, бланків, листівок і т.п. На розвиток книжок-іграшок певний вплив зробили лубочні картинки, "потішні аркуші" ("куншти"), які часто включали ігровий момент.

Використання різних форматів, матеріалів, способів фальцювання, підрізування, фігурної вирубки, вклейок, застосування прозорих плівок, що підсилювали рекламні впливи, - весь цей досвід був корисний для вдосконалювання книжок-іграшок.

Книжки-іграшки з'являються наприкінці ХVІІ - початку ХVІІІ століття. Вони мають найрізноманітнішу форму. Виникнення й розвиток таких книжок були можливі тільки на основі досягнень видавничої справи, певного рівня поліграфічного виробництва й самого головного - потреби суспільства в цьому виді видань.

Виділимо основні риси різних форм книжок-іграшок й основу, на якій вони виникли.

. Розмаїтість форматів книжок-іграшок засновано на розмаїтості форматів видань, що залежать від розміру паперового аркуша, способу фальцювання видрукуваних аркушів й обрізки видань. Для створення книжок-іграшок використовується все різноманіття форматів книжкових, некнижкових і листових видань. У різних сучасних книжках-іграшках застосовуються витягнуті по вертикалі або горизонталі, нормальні, квадратні, малі, середні й більші формати. Така розмаїтість форматів особливо характерна для книжок-панорам. У розкритому виді часто вони являють собою досить громіздкі спорудження. Під терміном "формат" у даному випадку варто мати на увазі розміри сторін книжки-іграшки після обрізки або висічки в складеному (закритому) виді.

. Для виготовлення книжок-іграшок широко застосовується картон різних сортів і марок. Нерідко він використовується як основа для наклеювання запечатаного паперу з наступним обрізанням або висічкою. Склеювання картону папером збільшує міцність книжки-іграшки, що важливо для збільшення строку користування нею.

. Залежно від виду видання і його конструктивного рішення в книжці-іграшці можуть застосовуватися різні традиційні види скріплення книжкового блоку й палітурні матеріали.

. Більшість книжок-іграшок має такий характерний для книжкового видання елемент, як блок. Блоком книги називається комплект скріплених між собою зошитів або аркушів, які містять всі сторінки й комплектуючі деталі майбутнього видання. У книжки-іграшки до складу блоку останнім часом включають комплектуючі деталі, що представляють собою продукт не тільки поліграфії, але й різних галузей легкої промисловості. Деякі деталі книжок-іграшок виготовляються із пластмаси, металу, тканини й інших матеріалів. Іноді виробництво деталей вимагає кооперації декількох підприємств. Проте провідною галуззю, що випускає книжки-іграшки, була й залишається поліграфія.

. Основні операції по виготовленню книжки-іграшки виробляються на поліграфічних підприємствах. Печатка, фальцювання, висічка, обрізка й склейка виконуються на поліграфічному встаткуванні.

Книжка-іграшка - особливий продукт спеціально зорієнтованого видавничого й поліграфічного процесу. Вона містить у собі певні риси, по яких її можна характеризувати як цілісність. Кожна книжка-іграшка складається із сукупності елементів, зв'язаних між собою й виконуючими певними функціями.

Розглядаючи книжку-іграшку як специфічну книжкову форму, ми свідомо абстрагувалися від багатьох факторів й явищ, що не мають принципового значення для розкриття суті явища, що цікавить нас, - історичного розвитку книжкового організму в цілому.

Інтерес до конструкції книжки-іграшки - це вираження традиційного пошуку конструктивної мови книги. Поява спеціальних видань, що містять ігровий момент і призначених для дітей дошкільного віку, історично обумовлено, вони виникають, міняються, удосконалюються разом з розвитком суспільства, виконуючи функцію всебічного розвитку дітей. Поява книжок-іграшок зв'язана також з бажанням видавця знайти найбільш прийнятну, виразну форму подачі матеріалу споживачеві - дитині. На противагу строгості й простоті стандартного книжкового блоку виникає блок книжки-іграшки, що відрізняється оригінальністю, несподіванкою форм, додатковою об'ємністю. Така форма видання викликає в дитини значно більший інтерес, ніж традиційна форма книги. Висічені по контурі фігури й деталі книги, що рухаються, органічно входять у світ іграшок.

Таким чином, можна виділити два основних фактори, що сприяють виникненню й розвитку книжок-іграшок:

) облік видавцями вікових запитів споживача - дитини та 2) наявність матеріальної й виробничої бази.

.2 Класифікація книжкових ігрових видань

Будь-яка класифікація відповідно до якої-небудь загальної ознаки є надзвичайно важливим аналітичним етапом конструювання. Класифікація буде сприяти розвитку теорії оформлення дитячої книги від емпіричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу, що можливий лише за умови теоретичного осмислення різноманіття факторів. Ця проблема стає усе більше актуальною й складною тому, що ускладнюються завдання, які можуть вирішувати спеціальні форми книг для дошкільників.

Більшість видань по конструктивному рішенню легко віднести до тієї або іншої групи. Однак існують такі види видань, коли по своїй конструкції вони можуть бути або плоскими, або об'ємними. Наприклад, книжки-розкладачки. В одному випадку, розкладаючи видання, можна одержати довгу стрічку, а завдяки оригінальному задуму - також і будиночок з дахом. Принципове конструктивне рішення залишається, міняється лише послідовність склейки сторінок видання, а в результаті ми одержуємо об'ємну форму.

Книжки-іграшки можна розділити на ряди видів, виходячи з конструктивних особливостей видань. Одними з найпоширеніших видів книжок-іграшок є альбоми й книжки (форма кодексу) для розфарбовування. У практиці видання альбомів і книжок для розфарбовування прийняті формати 1/16 й 1/8 друкованого аркуша. Звичайно, вони мають барвисту, приваблюючу увагу обкладинку [24].

У практиці видавництв прийняті наступні форми подачі зображень в альбомах для розфарбовування.

. Розміщення кольорового оригіналу в безпосередній близькості від передбачуваного малюнка (на одній сторінці). Маючи оригінал перед очами, дитина правильно розфарбує малюнок. Таке розташування малюнка й кольорового оригіналу рекомендується для дітей молодшого дошкільного віку.

. Розміщення кольорового оригіналу в межах книжкового розвороту. У цьому випадку завдання ускладнюється тим, що дитині у полі розвороту необхідно відшукати відповідний кольоровий зразок малюнка, який розфарбовується. При наявності декількох малюнків на сторінках розвороту ця робота сприяє розвитку спостережливості.

. Розміщення зменшеного кольорового зразка малюнка в межах книги (можливе розміщення на обкладинці, форзаці). У такій ситуації дитина включається в гру по знаходженню потрібного кольорового оригіналу, що сприяє розвитку спостережливості, зорової пам'яті, кмітливості. Таке розміщення кольорових оригіналів доцільно у виданнях, розрахованих на старших дошкільників.

Велику роль у тривалості життя книжок для малят грає матеріал, з якого вони виконані. Активний механічний вплив дитини на книгу викликало необхідність зміцнення її сторінок. З'явилися конструкції книжок, виконаних із щільного картону, обклеєного папером. Сторінки таких книжок часто з'єднують за допомогою смужок тканини, що значно підвищує їхню міцність. З'єднання можливо як у корінцевій частині, так й у вигляді "ширмочки".

У практичній роботі з випуску видань подібного типу широко існують також терміни "книжка-гармошка" й "книжка-розкладачка". І той й інший терміни можна використати, але необхідно чітко визначити, що мається на увазі під кожним з них. При цьому варто звернути увагу на значеннєве значення слів.

У нашому розумінні термін "книжка-розкладачка" асоціюється із чимсь, що можна складати й розкладати. Всі книжки-ширмочки влаштовані так, що їхня конструкція не дозволяє перегортати сторінки як у звичайній книзі, а вимагає саме розкладати й складати стрічку-сторінку. Якщо у звичайній книзі кожна сторінка з'єднана в корінцевій частині блоку однією стороною, то в книжках-розкладачках частини сторінок мають з'єднання з іншими частинами у двох і більше місцях.

Використання слова "розкладати" найбільше точно виражає суть таких виробів. Але розкладати можна як книжки-ширмочки, так і книжки-гармошки. У вітчизняній практиці, та і у спеціальній літературі, дотепер зустрічається змішування цих термінів. Незважаючи на те, що принципова схема цих видів видань зводиться до смуги, сфальцьованої у декількох місцях таким чином, що при складанні стрічка перетворюється зовні у звичайне видання, існує різниця в матеріальній основі цих видів видань.

Книжка-ширмочка - спеціальне видання для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку - тверде складене, картонні сторінки якого з'єднані послідовно яким-небудь матеріалом. Складеними елементами книжки-ширмочки можуть служити різні матеріали - папір, картон, тканина, пластмаса й ін.

У практиці видавництв залежно від матеріальної основи зустрічаються наступні варіанти книжок-ширмочок.

. Паперово-картонні (картонні сторінки з'єднані смужками паперу одного сорту й обклеєні іншим папером із зображеннями й текстом). Можлива припресовка плівки до паперу, що дозволяє обійтися без попереднього з'єднання картонних сторінок. Такий варіант особливо доцільний для малих форматів. Картон нарізається на смужки по ширині видання, обклеюється із двох сторін папером, фальцюється й розріжеться по висоті видань. Це значною мірою полегшує ручну працю,

. Картонно-тканинні (печатка виробляється безпосередньо на картон, з'єднаний смужками тканини).

. Паперово-картонно-тканинні (картонні сторінки з'єднані тканинними смужками й обклеєні папером із зображеннями). При цьому папір закриває всі дефекти склеювання картону.

Недолік книжок-ширмочок - більші витрати ручної праці на їхнє виготовлення. Книжки-гармошки є в цьому плані найбільш простими.

Книжка-гармошка - це звичайне м'яке видання, для виготовлення якого необхідний один певний матеріал, наприклад папір. Технологічний процес її виготовлення можна звести до наступних основних операцій: печатка, биговка, різання й фальцювання. Можливе виготовлення книжки-гармошки й з тонкого картону, а також із пластмаси.

Книжки-розкладачки можуть складатися по-різному. При однакових витратах праці на виробництві можна значно різноманітити способи склейки сторонок.

Розглянувши особливості конструктивного рішення книжок-розкладачок, можна виділити три їхніх основних види.

. Книжки-гармошки з паперу. Найчастіше це паперова стрічка, сфальцьована у вигляді гармошки. Випускаються різних форматів і відрізняються простотою виготовлення. Основний недолік цього виду - дуже короткий строк життя.

. Книжки-ширмочки пластмасові. Призначаються для дітей у віці від восьми місяців. Ці книжки можна прати й мити. Зображення прості (квіточки, метелики, фрукти й ін.), наносяться на м'яку пластмасу трафаретним або яким-небудь іншим способом печатки. Дві смуги пластмаси зварюються по контурі й у місцях фальцювання, що дозволяє іграшку складати. Завдяки прошарку поролону книжки-ширмочки на дотик м'які.

. Складова книжка-ширмочка відрізняється тим, що для її виготовлення використаються різні матеріали - папір, картон, матеріал для корінцевої частини. Картонні сторонки покриваються папером і з'єднуються в корінцевій частині додатковим матеріалом, звичайно це палітурна тканина, але може застосовуватися й більше міцний вид паперу.

Великою популярністю в дітей користуються книжки незвичайної конфігурації - книжки-фігури. Форма здатна активно впливати на сприйняття змісту, створювати додаткові емоційно-значеннєві відтінки. Незвичайна форма книжки викликає в дитини інтерес, будить його цікавість. Така книжка запечатується, фальцюється й зшивається звичайним способом, але обріз роблять не як звичайно, із трьох сторін, а фігурним ножем.

Серед різних видів видань можна також виділити книжки-вироби. Такі книжки пропонують дитині проробити певну роботу (розфарбувати, вирізати, склеїти, зібрати), у результаті якої вона одержить нові іграшки. Ці видання містять всі необхідні деталі іграшок, і дитині надається можливість самостійно провести всі операції.

Книжки-витівки відрізняються тим, що мають певну основу, навколо якої розвивається дія. Наприклад, у книжці є висічений контур ляльки, для якої дитина повинна самостійно підібрати змінні деталі одягу.

До спеціальних видань книжок-іграшок варто віднести й книжки з додатком. У додатку звичайно є сюжетні малюнки по темі книги. Пропонується виконати яке-небудь завдання (вирізати, розфарбувати, склеїти).

Іноді до книжки можуть додаватися знаряддя праці (ножиці, молоток, клей, картон і т.п.), що мають спеціальне впакування.

Окрему групу становлять так називані книжки-вертушки. Основними складеними деталями їх є конверти з одним або декількома дисками. При обертанні диска відбувається зміна зображень, видимих у віконці конверта. При наявності декількох дисків можливе складання одного зображення з окремих фрагментів, розміщених на різних дисках, що створює додатковий ігровий момент. Для книжок-вертушок підбираються в основному літературні твори, що мають у своїй основі принцип лічилки. Обертання диска при цьому може тривати як завгодно довго.

Наочним прикладом служить книга-іграшка С. Маршака "Про геть усе " видавництва "Веселка" (К., 1986). У цьому виданні у віконці-висічці з'являються букви з певною порцією віршованого тексту про цю букву [34].

При звичайній формі книжки в цілому можна проектувати усередині її аркуші з фігурною висічкою. На кожному аркуші такої книжки є особлива висічка (вікно, двері), що дозволяють бачити частини зображення на наступній сторінці. Даючи гарний емоційний ефект, видання такого типу, коли для кожного аркуша використовується своя висічка, вимагають додаткових витрат на технологічних процесів. Наскрізна висічка представляє певну складність й у плані художнього оформлення, коли потрібно обіграти як лицьову, так й оборотну сторонку з однаковими висічками.

Висічка може проходити через весь блок книжки, повторюючись із лівої й правої сторін розвороту. При цьому способі можна використати папір будь-якої марки. Вся книга, крім обкладинки, просікається штампом. Контур висічки на кожній сторінці виходить однаковим і використається для постійної демонстрації якого-небудь предмета (наприклад, диска телефону в книзі К. Чуковського "Телефон"). При перелистуванні сторінок зображення або предмет залишається постійним і попадає в різні ситуації, зображені на цих сторінках залежно від змісту тексту.

Прикладом видань із наскрізною висічкою блоку можуть служити книжки-іграшки "День і ніч" (російські народні пісеньки), де кругла висічка для сонця на одній сторінці після її перекидання служить для місяця на іншій. До таких видань відноситься іграшка "Матрешкины потешки", випущена у видавництві "Маля" в 1982 році.

По-своєму цікаві книжки-іграшки зі скульптурним ефектом. На розворотах такої книжки встають зображення у вигляді досить складної за формою й обсягом скульптури. Ці фігури сконструйовані й уклеєні або вставлені так, що при закритті книжки вони складаються й стають плоскими. Технологія виготовлення таких книжок значно ускладнюється через додаткові операції - печатки цих об'ємних деталей, вирубки, вставки або вклейки їх у книжковий блок. Однак видання ці відзначаються особливою принадністю реальних обсягів різної конфігурації. Особливо оригінальна книжка Л. Майорової "І кошеня і щеня.", де використання скульптурного ефекту створює на книжковому розвороті реальні об'єкти. При розкритті книжкового розвороту дитина зустрічається з об'ємними "портретами" тварин.

У цей час одержали широке визнання об'ємні книжки-іграшки, побудовані за принципом театральної кулісності. Ці об'ємні й громіздкі в розкритому виді конструкції, складаючись, приймають форму звичайної книжечки. Для подібних видань використовують щільний картон і різні висічки складної конфігурації.

Аналіз різних видів видань із ігровим моментом дозволив виділити шість основних груп.

Перша група. Видання пізнавального типу, що розширюють коло знань і понять про навколишню дійсність, предмети, явища, новинки техніки. Ціль таких видань - розширювати пізнання, тренувати пам'ять, розвивати здібності. Ці функції реалізуються ефективніше в таких конструктивних формах, як книжки-картинки, розкладачки, об'ємні видання.

Друга група. Видання, що навчають конкретним трудовим (предметно-практичним) навичкам. До них відносяться видання, основне завдання яких зводиться до того, щоб у грі прищеплювати дитині певні трудові навички конструювання, склеювання, вирізання й інших видів діяльності, що розвивають просторові подання, увагу, терпіння й т.д. Звичайно це видання з додатком, книжки-саморобки, книжки-витівки й інші види.

Третя група. Видання навчального характеру, що розширюють коло конкретних знань, які навчають певним видам діяльності (читання, лист, рахунок). Сюди варто віднести книжки, розраховані на підготовку дитини до школи, частково навчанню її читати, писати й рахувати.

Четверта група. Видання ціннісно-орієнтаційного характеру. Моральні норми, які прищеплюють та виховують у дітей почуття патріотизму, любові до Батьківщини, інтернаціоналізму й інші моральні якості. Це можуть бути книжки-картинки, панорами, об'ємні видання, що містять спеціально підібраний для цієї мети матеріал, сприйманий дитиною завдяки ігровому дійству емоційно й однозначно.

П'ята група. Видання, що розвивають художницькі здатності, які навчають малюванню, роботі з фарбами, що формують естетичне почуття, творчі навички, образне мислення. У першу чергу сюди відносяться книжки-розфарбування. Знайомлячи малят з малюванням, ускладнюючи завдання й активізуючи ігровий момент, можна домогтися гарних результатів у художньому вихованні дитини.

Шоста група. Видання, що розвивають почуття колективізму, розраховані на колективну гру, що припускають колективні ігрові дії. Вони активізують взаємодію дитини з іншими людьми, уміння здійснювати спільні заходи. У більшості випадків у цю групу входять об'ємні видання, сконструйовані таким чином, що дозволяють одночасно бачити багато розворотів видання. Це й книжки-розкладачки, і видання зі скульптурним ефектом, і книжки-іграшки з деталями, що рухаються, і книжки-фігури.

Дані групи можна деталізувати, увівши усередині кожного типу підтипи або види. Такий підхід повинен значно підвищити роботу художника-конструктора, направити його увагу на аналіз процесу використання книжки-іграшки.

Виділені групи видань, виконуючи свою функцію завдяки специфіці дитячого синкретичного сприйняття, виконують одночасно й ряд інших функцій.

3.3 Засоби художньо-образної виразності в книжках-іграшках

Працюючи над створенням конструкції і художнім оздобленням книжки-іграшки, художник може застосувати ряд засобів і прийомів, що підвищують художньо-образну виразність цих видань.

Можна виділити три основні групи засобів художньо-образної виразності, що використовуються при створенні книжки-іграшки [7,8,12]:

) конструктивно-просторові;

) образотворчо-знакові;

) композиційно-організуючі

Конструктивно-просторові

Конструкція - активний виразник видовищності видання. Саме вона забезпечує книжці-іграшці якості, схожі з театральною сценою.

Кажучи про умовний книжковий простір, Ляхів виділяє два типи відносин усередині єдиного книжкового простору.

Перший тип - відносини, засновані на принципах конструктивних зв'язків. Сюди відносяться просторові відносини елементів блокової конструкції (палітурка, сторінка, форзац), а також текстова конструкція з її ясно позначеними початком, кінцем і паузами.

Другий тип відносин - оптичний, просторово-колірний. Тут встановлюються зорові плани уявного простору. Обидва виділені типи відносин книжкової просторовості повністю прийнятні для звичайної книги. Поняття "конструкція" стосовно спеціальних форм книг для дошкільників функціонує в двох значеннях:

а) конструкція в межах площини розвороту;

б) конструкція як матеріальна основа об'ємного видання - свого роду мала архітектурна форма.

Конструктивне рішення матеріалізується в конкретні форми завдяки використовуванню тих або інших поліграфічних матеріалів. Матеріал підбирається по заданій формі з метою якнайповнішого збереження задуманої конструкції.

Образотворчо-знакові засоби

Графічні

Колірні

Графічні

Особливістю художнього оздоблення книжок-іграшок є те, що оформлення будується залежно від цілей, призначення і конкретної матеріальної конструктивної форми.

В роботі над книжкою-ілюстрацією необхідно надавати увагу кожній деталі і формі, уміти оцінити її значення, значення і красу. У відношенні до цілого жодна деталь не вводиться ради неї самої, кожна повинна виявляти і підтримувати конструкцію, відповідаючи своєю формою технологічним вимогам виробництва.

Друкарські

Особливу складність при оформленні книжки-іграшки представляє розміщення текстового повідомлення. Хоча у виданнях такого типу об'єм літературного тексту невеликий, до нього слід відноситися дуже серйозно і вдумливо. Адже композиція, розмір, зображення, малюнок і колір друкарського і мальованого шрифтів можуть передавати специфічними графічними засобами деякі відтінки інтонацій і динамічних мови.

Текст в книжці-іграшці (наприклад, "Цирк" С. Маршака) - лише деякий початковий поштовх, який покликаний включити малюка в стан ігрової активності. Діти при цьому знаходяться не зовні події, а в ньому.

Текстове повідомлення читається поступово і тому сприймається динамічно. Шрифт будується в книзі як форма не строго площинна, а просторово-рельєфна або поглиблена. Уміле використовування пластичних особливостей шрифту допоможе в успішному рішенні ансамблю книги.

Колірні

Особливості використовування кольору як засоби художньо-образної виразності видань для дошкільників припускають розгляд цього питання з різних позицій.

По-перше, можна розглядати використовування кольору залежно від місця розміщення кольорового оригіналу. Можливості репродукційної техніки дозволяють використовувати практично необмежені варіанти колірного рішення зображень.

По-друге, використовування кольору можна розглядати залежно від виду видання.

Третій аспект використовування кольору - технологія друку. Колірні достоїнства ілюстрацій, віддрукованих офсетним, глибоким, високим або шовкотрафаретним друком розрізнятимуться не тільки якістю, але і фактурою, що дає додаткові ефекти кольорового зображення.

По-четверте, важливе значення для колірного вирішення видання має техніка виконання кольорових оригіналів. Залежно від того, чи буде це кольорове фото або кольорова гравюра, офорт або акварель, колірне насичення видання мінятиметься.

Композиційно-організуючі

Композиція

Динаміка і статика

Симетрія і асиметрія

Ритм

Композиція

Художник-оформлювач повинен добитися гармонійної цілісності всієї форми книжки-іграшки. Система засобів, якими досягається цілісність, носить назву "композиція" (від латинського соmрosito - зв'язок, з'єднання).

Поняття "книжкова композиція" складне і неоднозначне. В.К. Ляхов, кажучи про композицію книжкового мистецтва, виділив три автономні композиційні системи, що живуть в книзі: літературну, архітектонічну (зростаючу на основі конструктивної організації книги) і образотворчу.

Кажучи про композиційно-організуючі засоби художньо-образної виразності видань для дітей, самі видання слід розглядати як художні твори, що складаються з безлічі компонентів (текст, зображення, орнаменти, матеріали, способи друку і т.д.), які виступають спільно як необхідні доданки певної архітектонічної цілісності.

Динаміка і статика

Динаміка в даному випадку - зорове сприйняття руху, напряму, зображення або форм. Динамічна форма може бути властива як нерухомим об'єктам, так і тим, що рухаються. Властива формі або зображенню динамічність робить їх помітними, виділяє серед інших. Статика виражає стан спокою, рівноваги форм, стійкість.

Поняття "динаміка" використовується в двох основних значеннях.

По-перше, розглядається динаміка, яка виникає при реальному русі елементів конструкції книжки-іграшки; по-друге - динаміка намальованих плоских зображень руху персонажів і предметів на сторінках.

Використовування динаміки і статики як засобів художньо-образної виразності в конструюванні ігрових видань підсилює їх емоційне сприйняття.

Симетрія і асиметрія

Симетрія - один з самих відомих і споживаних прийомів впорядкування форми книжки-іграшки. Її сприйняття грунтується, ймовірно, на аналогіях з симетричністю зовнішніх контурів людського тіла щодо вертикальної осі.

Симетрія - один з принципів організації композиції, елементи якої розташовані дзеркально щодо площини, осі або центру. Застосовуючи симетрію як принцип організації візуального ряду видання, можна порівняно легко організувати всі графічні елементи композиції або розвороту.

Асиметрія - принцип організації композиції, що грунтується на динамічній неврівноваженості елементів, на вираженні їх руху в межах цілого. Асиметричні композиції можуть мати безмежне число варіантів, що створює різноманітність оформлювальних можливостей. Асиметрія в об'ємних виданнях дуже наочно виявляється при створенні книжок-панорам.

Симетрія і асиметрія в книжці-іграшці допомагають досягати великої художньої виразності композиції

Ритм

Ритм є засобом, який для організації художньої форми використовує всі види мистецтва. В поезії, музиці, танці він розгортається в часі. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві ритм виявляється в чергуванні елементів, закономірній зміні певних властивостей на певній просторовій протяжності. В книжці. - іграшці ритмічно можуть бути організовані зміни пластичності, фактури, кольору.

Ритм у виданні проявляє свої характерні ознаки через повторюваність яких-небудь елементів, наприклад ілюстрацій, елементів внутрішнього оформлення, текстових виділень, рубрикацій, що фіксуються. Ритм - організуючий початок композиції, в якій всі елементи розташовуються не хаотично, а в закономірному порядку.

Ритм в книжці-іграшці звичайно пов'язаний з функціонально-конструктивною структурою. В книжці-іграшці ритм може змінюватися залежно від послідовності розкриття видання.

Висновки

З трьох виділених нами у структурі дитячої книжки основних семіотичних рівнів - текстового, ілюстративного (іконічного) і власне "архітектури" (форми) видання - специфіку національної (що ототожнюємо з рідномовною) книжки визначає насамперед мовна знакова підсистема текстового повідомлення, її вплив на формування юного читача як мовленнєвої особистості може суттєво підсилюватися окремими складниками ілюстративного семіотичного ряду (національна тематика зображень, національна символіка кольорів, специфічний декор тощо) [26]. Проте основне завдання останніх - формувати естетичні смаки сучасних дітей, що зрештою також працює на інтереси нації. Зекономити на дитячому художньому вихованні сьогодні - позбавити художню культуру народу майбутнього.

Редакційно-видавнича підготовка дитячих видань - досить тривалий і копіткий процес, який складається з багатьох досить тривалих етапів, а саме:

1.Формування видавничого репертуару

-Організація видання;

-Оцінка теми;

Оцінка комунікативно-виховного потенціалу твору

2.Редакторське опрацювання оригіналу

1)Організація тексту

Сюжетна основа композиції;

-Образно-емоційний компонент;

Ігровий компонент. Дидактична гра;

Логічна складова;

Фактологічна складова

2)Адаптація наукової інформації

Організація досягнення послідовності викладу;

-Прийоми зацікавлення і пожвавлення викладу;

3)Мовна культура тексту

Лексичний рівень;

-Граматичний рівень;

Естетичність, виразність мови

3.Оцінка художнього образу

-Шрифтова режисура;

-Ілюстративний ряд;

Архітектура дитячої книжки.

Сьогодні до інфраструктури дитячого книговидання в Україні входить одне державне видавництво "Веселка" і близько 20 недержавних видавництв та видавничих фірм. Одні вже утвердилися па книжковому ринку ("А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" (далі "А-БА-БА. "), "Аверс", "Богдан", "Веселка", "Грайлик", "Ґроно", "Лелека", "Махаон-Україна", "Олір", "Освіта", "Школа"), інші роблять лише перші кроки ("Вікс", "Павлім", "Мак Сім", "Томіріс", "Торнадо", видавничий дім "Сі", "Три крапки" та ін.) [21,23,24,].

Кожне з видавництв намагається визначити свою позицію на сучасному вітчизняному книжковому ринку. Випуском оригінальної та перекладної художньої, науково-художньої літератури для юних читачів майже всіх вікових груп традиційно займається "Веселка"; видавництво І. Малковича "А-БА-БА." спеціалізується на художніх виданнях для наймолодших читачів, такого ж самого спрямування видавництва "Ґроно", "Грайлик"; пізнавальну та ужитково-розвивальну літературу для дітей випускають "Аверс", "Богдан", "Освіта", "Школа"; ліцензійну перекладну дитячу літературу переважно художнього характеру видає "Махаон-Україна".

Безперечно, найдосвідченішим серед названих видавництв Є "Веселка", єдине в радянські часи в Україні видавництво дитячої літератури. За майже сімдесят років свого існування "Веселка" випустила близько 10 тис. назв книжок для дітей загальним накладом 1 млрд. 130 млн. примірників. Щорічно "Веселка" випускала близько 240-250 назв книг загальним накладом понад 40 мли. примірників (український та зарубіжний фольклор, твори художньої, науково-художньої, пізнавальної, довідкової літератури). Тут було перекладено твори з 49 мов народів, що входили до складу колишнього Радянського Союзу, і з 42 мов зарубіжних країн. Книжки "Веселки" експортувалися у 128 країн світу, експонувалися на найпрестижніших книжкових виставках-ярмарках у Москві, Франкфурті-на-Майні, Чикаго, Торонто, Варшаві, Празі, Братиславі та ін.

"Веселка" видавала серії: "Шкільна бібліотека", "Історико-революційна бібліотека", "Юні герої", "Життя - подвиг", "Для першокласника", "Твоя майбутня професія", "Перші книжечки дитячого садка", "Казки народів СРСР", "Казки народів світу", "Пригоди, фантастика".

У непрості часи перебудови національного книговидання "Веселці" вдалося не лише вистояти, а й зберегти авторів і власний творчий потенціал. Протягом 90-х рр. видавництво випустило понад 600 назв книжок нагальним накладом до 50 мли. примірників, розширило популярні тематичні розділи і започаткувало нові серії - "Українське відродження", "Гетьмани України", "Кошові Запорізької Січі", "Світочі", "Живиця", "Золоті ворота", "Україна - рідний край", "Нашого цвіту - по всьому світу", "Скарбниця світової казки", "Символіка", "Ластовенятко", "Рідній школі", "Золота бібліотека школяра", "Епос народів світу", "Казки народів світу", "Лауреати Міжнародної премії імені Г. - К. Андерсена", "Пригоди. Фантастика", "Перші книжечки дитячого садка", "Для першокласника", "Перша книжка генія", "Поетична бібліотека", "Книжка-пісня", "Чарівна скарбничка". Повернуто із забуття десятки імен українських письменників та майстрів перекладацької справи, випущено в світ низку книжок сучасних українських поетів [25].

Серед приватних видавничих структур привертає увагу видавництво І. Малковича "А-БА-БА.", яке працює для наймолодших читачів. До його репертуару ввійшли одна з перших українських абеток нового покоління, видання казок "Вовк і семеро козенят", "Ой ти, коте Марку", "Снігова Королева", "Песик та його місячні друзі", "Різдвяна історія", "Білосніжка та семеро гномів", "Золотий павучок", "Рукавичка", "Пан Коцький", "Улюблені вірші", "Аліса в країні чудес", "Літаючий капелюх" та ін.

За кількістю назв та накладами воно не може конкурувати з "Веселкою". Та за якісними показниками продукції видавництву І. Малковича, мабуть, сьогодні в Україні немає рівних. Видання "А-БА-БИ." відзначаються особливою ошатністю, розкішністю художньо-технічного оформлення, високою мистецькою вартістю ілюстративного матеріалу, поліграфічним виконанням європейського стандарту. Критики стверджують, що І. Малковичу вдалося створити естетичний еталон дитячої книжки. Саме з його видавничою продукцією пов'язаний перший випадок придбання авторських прав зарубіжними видавцями в незалежного українського видавця: йдеться про купівлю нью-йоркським видавництвом Аlfred A. Knapf прав на книжку "Котик і півник" (літературне опрацювання І. Малковича, ілюстрації К. Лавра, переклад англійською М. Онищук).

Висока якість його продукції яскраво демонструє, яких успіхів у створенні дитячої книжки можна досягти, коли в особі видавця вдало поєднується автор (упорядник) - тонкий психолог дитячої душі, талановитий перекладач, митець і редактор, іншими словами, людина, що вміє подивитися на плід видавничої праці очима її майбутніх маленьких читачів.

Бездоганною є мова видань - і щодо лексичної бази (з урахуванням можливостей юного читача), і щодо стилістичної стрункості (з дітьми розмовляють "їхньою" мовою). І, безперечно, книжки видавництва - це потужний засіб популяризації української мови, формування її позитивного іміджу, подолання негативних стереотипів у ставленні до національної мови.

Отже, сформована видавнича інфраструктура в Україні поки що не означає добре структурованого репертуару дитячих видань належної якості - і за змістом, і за формою. Між читацьким попитом та видавничою пропозицією на ринку дитячої літератури сьогодні ще існує чимало розбіжностей. Тому в сучасному книговиданні для дітей, окрім випробовування нових способів верстання, макетування, більш виразної, функціонально ефектної інтерпретації тексту друкарськими й рисованими графічними засобами, які відкрилися внаслідок застосування новітніх комп'ютерних технологій, важливим напрямком діяльності має стати удосконалення книжкового дизайну взагалі, сміливі пошуки щодо заміни самої матеріальної конструкції книжки або її елементів.

Серйозно подбати про те, щоб книга залишалася органічною, невід'ємною часткою життя сучасних дітей, повинен нарешті й український видавець. Для цього слід побороти чимало "хвороб", які стали для вітчизняного книговидання вже "хронічними". Йдеться про брак творів сучасної тематики, нових героїв, диспропорцію у видавничому репертуарі на користі, художньої літератури, до того ж перевидань; надмір одних жанрів (казка, поезія) при майже повній відсутності інших, диспропорцію у забезпеченні літературою всіх категорій дитячої читацької аудиторії; надзвичайно звужену і збіднену палітру художньо-технічного вирішення дитячих видань, нехтування новими способами верстання, макетування, функціонально ефектної інтерпретації тексту друкарськими й рисованими графічними засобами, що пропонуються новітніми комп'ютерними технологіями; відсутність нових конструктивних ідей, принципових змін у матеріальній конструкції дитячої книжки та її елементів тощо.

Отже, ми впевнені, що у сучасному світі ілюстрована дитяча книжка завдяки своїй внутрішній природі, неповторній семіотичній сутності може відігравати роль одного з найбільш масових і мобільних джерел ідейно-естетичної інформації. І що більше вона завдяки цілеспрямованим зусиллям держави, школи, сучасних видавців ставатиме необхідною приналежністю кожної сім'ї, то міцнішим буде культурний потенціал нації.

Список використаної літератури

1.Адамов Е.Г. Иллюстрация в художественной литературе. - М.: "Искусство", 1969. - 88 с.

2.Аладьев В. Мысль и рисунок (Об иллюстрировании научно-познавательной литературы для детей) // Детская литература. - 1973. - № 5. - с.72-75

.Баренбаум И.Е. Книга и ее элементы. Санкт-Петербург. - Спб., 1996. - 52 с.

.Владимиров Л. Какие иллюстрации нравятся детям // Книжное обозрение. - 1995. - № 2. - с.72-74

.Волгина Н.С. Теория текста. Учеб. пособие для студ. высш. уч. зав. - М: Логос, 2003. - 278 с.

.Видавнича справа і редагування / Поліграфія і видавнича справа: Наук. - техн. зб. - Львів, 2003. - № 40. - с.141 - 198

.Волкова Л.А. Основные принципы моделирования изданий / А.А. Волкова, О.Н. Ревякова, Е.Г. Решетникова // Квалілогія книги: Зб. наук. пр. - Львів, 2003. - № 6. - с.58 - 64

.Ганкина Э. Детская книга вчера и сегодня (по материалам зарубежной печати). - М.: Сов. художник, 1988. - 198 с.

.Городенко Г.Г. Иллюстрация. Плакат. Лекции для студ. высш. уч. зав. - М., 1981. - 47 с.

.Дзюбишина-Мельник Н. Художній стиль і мова творів для дітей // Культура слова. - К.: Наук. думка, 1992. - Вип.42. - с.85-90

.Добкин С.Ф. Оформление книги. Редактору и автору. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Книга, 1985. - 208 с.

.Зелінська Н. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою твору (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - 76 с.

.Иванов С.И. Основы композиции издания: Учеб. пособие. - К.: УМК ВО, 1990. - 69 с.

.Истрин В.А. Технические правила подготовки и оформления иллюстративного материала книжно-журнальных изданий, печатаемых типографическим способом / В.А. Истрин, 1968. - 15 с.

.Камкин О.А. Подготовка цветных иллюстративных материалов к воспроизведению в печати. Лекция. - М, 1960. - 18 с.

.Кисин Б.М. Графика в оформлении книги. - М.: Тизлегпром, 1968. - 295 с.

.Копистинська І.М. Книжкові розкладки сьогодні: тематичний аспект // Вісник. - К., 2003. - № 11. - с.18 - 21

.Костецький А. Дещо про дитячу літературу // Українська дитяча література: Хрестоматія: У 2-х ч. / Упор. І. Луценко, А. Подолинний, Б. Чайковський. - К.: Вища школа, 1992. - Ч.2. с.21

.Красовицкая Л. Книга познания: О современной детской научно-художественной книге // Детская литература. - 1992. - № 4. - с.42-47

.Криштопайтис В.В. Типографика в дизайне книг // Молода мистецька наука України. - Х., 2004. - № 6. - с.48 - 49

.Марченко Н.П. До питання про репертуар дитячої книжки та формування фондів бібліотек в Україні // Архівна бібліотечна справа. - 1998. - с. 132-140

.Материалы совещания по вопросам художественного оформления детской литературы. - М, 1964. - 40 с.

.Мильчин А.Э. Культура издания, или как не надо и как надо делать книги: Практ. руководство. - М.: Логос, 2002. - 222 с.

.Назарова Н. Мы делаем книги для детей // Полиграфия. - 1976. - № 1. - с.11-14

.Огар Є.І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки. Навч. посіб. для студ. Вузів. - Львів: Аз-Арт, 2002. - 158с.

.Огар Є.І. Особливості семіотики сучасної дитячої книжки / слово - зображення - форма // Книга і преса в контенті культурно-історичного розвитку суспільства: Зб. наук. праць. - Львів., 1998. - № 8 с.33 - 52

.Огар Є.І. Українська дитяча книжка: сучасний стан і перспективи // Діалог культур: Україна у світовому контенті. Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць. - Львів, 1998. - № 3. - с.308 - 313

.Огар Є.І. Типологічний аналіз сучасної книги для дітей // Львівська наук. б-ка ім.В. Стефаника, 1999. - № 6. - с.371 - 384 с.

.Папина А.Ф. Текст: его единицы и глобальные категории. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - 367 с.

.Сава В.І. Художньо-технічне оформлення книги. - Львів: Оріяна-Нова, 2003. - 168 с.

.Редактирование отдельных видов литературы / Под ред. . проф.Н.М. Сикорского. - М.: Высшая школа, 1983. - 386 с.

.Різун В. Літературне редагування. - К.: Либідь, 1996. - 240 с.

.Таранов Н.Н. Художественное и оформление зданий для школьников: Учеб. Пособие. - К.: УМК ВЩ, 1989. - 84 с.

.Таранов Н.Н. Комунікативний статус сучасної дитячої книги // Мова і культура. - К., 2003. - № 6. - с.92 - 100

.Франко І. Коли ще звіри говорили // Франко І. Твори: У 20-ти т.к.: Держлітвидав України, 1951. Т.4 с.510 с.