Індивідуальні особливості пам’яті молодшого школяра
План
Вступ
Частина 1. Поняття про пам'ять, опис її особливостей у молодшому шкільному віці
.1 Загальне поняття про память
.2 Характеристика процесів памяті, їх особливості у молодшому шкільному віці
.3 Фактори, що впливають на запамятовування
.4 Види памяті, їх особливості у молодших школярів
Частина 2. Експериментальне дослідження особливостей памяті у молодшому шкільному віці
.1 Описання методів дослідження
.2 Обробка експериментально отриманих даних
Висновки
Рекомендації
Використані джерела
Додаток
Вступ
Ще у давнину люди надавали великого значення памяті. Память не є якоюсь самостійною функцією, а повною мірою повязана з особистістю, її внутрішнім світом, інтересами, спрямуваннями. Через це розвиток і вдосконалення памяті відбувається паралельно з розвитком людини, а ті чи інші етапи розвитку памяті - це наслідок взаємодії людини з оточуючим середовищем і людьми. Пам'ять, як і всі психологічні процеси, має особливості вікові та індивідуальні. На даний період в науці немає єдиної теорії памяті. Через це вивчення функціонування памяті у процесі навчання є однією із головних і актуальних задач психології.
Обєкт дослідження: пам'ять учнів 2 класу середньої школи.
Предмет дослідження: індивідуальні особливості памяті у молодшого школяра.
Гіпотеза дослідження: память у молодших школярів розвивається у напрямку посилення довільності, свідомого керування нею, збільшення обєму змістової, словесно-логічної памяті, і це потрібно враховувати в навчально-виховному процесі.
Мета: виявити вікові особливості памяті у молодшого школяра і їх прояви у процесі навчання.
Завдання: Опрацювати літературу з даної теми. Підібрати адекватні методи вивчення теми. Апробувати методи; за їхньою допомогою виявити індивідуальні особливості памяті у молодшого школяра.
Методи та організація дослідження: під час виконання роботи були використані методи узагальнення теоретичних джерел, спостереження та діагностичний метод - тестування. Методики, які були обрані для курсової роботи : «Хто краще памятає», «Змістовні пари слів», «Повторення цифрових рядів (субтест із тесту інтелекту Д. Векслера)»[11; 90].
Частина 1. Поняття про пам'ять, опис її особливостей у молодшому шкільному віці
.1 Загальне поняття про память
Пам'ять - це одна з форм відображення навколишнього світу. При цьому на відміну від сприймання, пам'ять є відображенням того, що дійсно діяло на нас раніше, що раніш вже було предметом нашого сприйняття, думки, почуття, те з чим ми уже мали справу у своїй дійсності, у наших діях і вчинках. Пам'ять є основою накопичення і використання досвіду, збереження знань, що зумовлює можливість більш ширшого і глибшого пізнання дійсності, можливість передбачення і творчості.
Відображення світу не є дзеркальним, пасивним процесом. Воно нерозривно повязане з особливостями особистості людини, реалізується в активній діяльності людей, залежить від напрямку і характеру діяльності.
Пам'ять - це форма відображення дійсності, яка полягає у закріпленні, збереженні і послідуючому відтворенні людиною свого досвіду. Завдяки памяті людина засвоює суспільний досвід і накопичує свій, індивідуальний, а також набуває і використовує знання, ум, навички і враження у оточуючому середовищі. Серед багатьох здібностей, якими наділена кожна нормальна людина, однією з найважливіших функцій є можливість закріпляти, зберігати і створювати свій досвід. Ця здібність є функцією памяті.
Память - дуже важлива пізнавальна функція. Вона створює можливість для навчання і розвитку. Память лежить в основі формування мовлення, мислення, емоційних реакцій, рухових навичок, творчих процесів.
Фізіологічною основою памяті є утворення тимчасових нервових звязків, здатних відтворюватись, актуалізуючись у майбутньому під дією різних подразників [2].
1.2 Характеристика процесів памяті, їх особливості у молодшому шкільному віці
память школяр навчання забування
Пам'ять не являє собою чого-небудь однорідного: вона поєднує у собі ряд складних процесів. Це запамятовування, збереження, відтворення і забування.
Процеси памяті не є чимось ізольованим від усієї особистості людини, від усього її психічного життя в цілому, від її діяльності. Вони визначаються особливостями людського життя і діяльності, суспільно-історичними умовами. Процеси памяті нерозривно повязані з усіма іншими процесами відображення реального світу, у тому числі і з процесами мислення. Людська память - це свідома, осмислена память [8; 17-21].
Запамятовування - це закріплення тих образів і вражень, які виникають під впливом предметів і явищ дійсності в процесі відчуття і сприймання.
Запамятовування - необхідна умова отримання індивідом нових знань, форм поведінки, воно завжди вибіркове. У відповідності до мети діяльності розрізняють довільне та мимовільне запамятовування.
Мимовільне запамятовування - це продукт і умова реалізації пізнавальних і практичних дій. Людина при цьому не має мети запамятовувати, не робить вольових зусиль.
Довільне запамятовування - це продукт спеціальних мнемічних дій. Людина ставить перед собою мету - запамятати, отже робить вольове зусилля.
До школи дитина здебільшого зайнята грою, яка його цікавить. В цей час дитина легко і швидко запамятовує те, що їй цікаво. Можна помітити, що вірші, розповіді, картинки, події, які вразили дитину, визвали сильні емоції, діти запамятовують, а те, що залишило їх байдужими, вони легко забувають. Без особливих зусиль запамятовується той матеріал, з яким дитина взаємодіє. На ряду з яскравістю змісту має значення налаштування людини, а саме його інтереси, бажання, емоції, очікування. Продуктивність запамятовування підвищується, якщо у процесі сприймання включається мислинева активність. Це умова успіху у школярів. В дослідженнях Зінченка, Смирнова, показано: те, що досліджувані запамятовували мимовільно, у процесі активної інтелектуальної діяльності, в памяті закарбовано краще, ніж те, що запамятовувалось довільно, але за звичайних умов виконання мнемічної задачі. Таким чином, розумова робота - умова гарного запамятовування.
Запамятовування визначає повноту і ступінь сприймання матеріалу, тривалість його збереження. Основні умови гарного запамятовування повязані з тим, протікає воно у формі довільного чи мимовільного процесу.
Найбільш простою формою є впізнавання, яке реалізується в умовах повторного сприйняття обєктів, які були раніше закріплені у памяті. Більш складним є відтворення таких обєктів минулого досвіду, які у даний момент не сприймаються нами.
У дітей, що поступають до школи довільне запамятовування розвинене слабо. Учбова діяльність потребує від учня вольових зусиль. Щоб запамятати, утримати в памяті навчальний матеріал, незалежно від того, цікавить він учня чи ні. Продуктивність залежить від умов, які створюються вчителем і від способів, якими користується дитина для запамятовування. Чим молодші діти, тим більшу роль грає чуттєве сприйняття. Через це для запамятовування використовується наглядний матеріал (де це можливо). При цьому макети, посібники, картини варто використовувати не лише при запамятовуванні, але й при відтворенні інформації.
Як і всі процеси, процеси памяті змінюються з загальним розвитком дитини. До числа таких змін відноситься, перш за все, збільшення швидкості заучування і ріст обєму памяті. При необхідності запамятати один і той же матеріал менша дитина витрачає більше часу і більше повторень, ніж доросліша, а останні ніж дорослі.
Найбільш суттєві зміни відбуваються по мірі розвитку дитини, в якісних особливостях його памяті.
Приступаючи до навчання в школі діти вже вміють запамятовувати довільно. Так першокласник часто не памятає те, що було задано додому (для цього потрібне довільне запамятовування), хоча легко і швидко запамятовують те, що цікаво, що викликає сильні емоції (мимовільно).
Емоції мають дуже сильний вплив на швидкість і міцність запамятовування.
Через це діти легко запамятовують пісні, казки і сильні переживання. Мимовільне запамятовування гра велику роль в учбовій діяльності молодшого школяра. Як показують дослідження до 3 - 4 класу мимовільне запамятовування стає більш продуктивним [1].
Продуктивність довільного запамятовування проявляється у тому, що з віком зростає обєм запамятовування; дитина розповідає подробиці і відносно глибоко передає зміст. Мимовільне запамятовування стає більш усвідомлюваним.
В залежності від розуміння дітьми запамятовуваного матеріалу виділяють:
усвідомлене (логічне);
механічне запамятовування.
Основою першого є розуміння, основою другого механічне повторювання. При усвідомлюваному - виникають узагальнені звязки, які віддзеркалюють суттєві сторони; при механічному - виникають окремі одиничні звязки, що віддзеркалюють несуттєві сторони. Дослідження Смирнова, Зінченко та інших показують, що механічне заучування у дітей, як і у дорослих, є менш ефективним, ніж усвідомлене; запамятати беззмістовний матеріал у дитячому віці важче. Це пояснюється тим, що заучування без осмислення потребує вольових зусиль, а для дітей це важко. Продуктивність запамятовування залежить від мотивів, для того щоб запамятати дитина повинна знати, навіщо вона запамятовує матеріал, і хоче цього досягти. Обєм запамятовуваного матеріалу збільшується, якщо він включений у ігрову чи трудову діяльність і з ним виконуються певні дії. Психологи говорять «Пам'ять дитини - це інтерес». Для дітей молодшого шкільного віку дуже важлива інтенсивність емоційного фону навчання, цей фон повинен бути запропонований вчителем.
Водночас відомі такі факти: діти легко запамятовують незрозуміле (обєктивно-безглузде), учбовий матеріал не рідко завчається буквально.
Смирнов вважає, що основна причина легкого запамятовування у дітей повязана з особливим ставленням до нього дітей. Часто незрозуміле стає особливо важливим для дитини. Воно привертає до себе підвищену увагу, дитина скерована зацікавленістю, буде дошукуватися змісту, дізнаватися, що означає почуте, а для цього запамятовувати його - запамятовувати навіть мимовільно, непомітно, не дивлячись на повну незрозумілість того, що запамятовується. Обєктивно-безглуздий матеріал інтригує дітей своєю звуковою стороною: певним незвичним злиттям звуків, чітко вираженим ритмом, який сам по собі полегшує заучування. Механічне заучування яке застосовує школяр, пояснюється тим, що він не володіє раціональними прийомами запамятовування [3; 23-39].
1.3 Фактори, що впливають на запамятовування
Можна виділити декілька факторів, що впливають на запамятовування. Це по-перше, особливості самого матеріалу, який підлягає запамятовуванню: чим більше усвідомленою і значущою для субєкту є інформація, тим краще вона запамятовується. Оскільки не існує двох індивідуумів, діяльність яких була б в усьому тотожною, то один і той же елемент який запамятовується, для кожного буде мати свій зміст і значення. Важливу роль відіграє повторювання, яке дозволяє збільшити час обробки поступаю чого в пам'ять матеріалу [7].
Збереження - одна із складових цілісного акту памяті. Під збереженням розуміється можливість утримувати матеріал на протязі більш-менш тривалого часу, безпосередньо до моменту його актуалізації при згадуванні.
Збереження тісно повязане з забуванням. По суті справи, це дві сторони єдиного процесу (наприклад при неповному збереженні говорять про часткове забування і навпаки). Через це факти, закономірності, гіпотези, що використовуються для характеристики забування, повною мірою можуть бути віднесені до збереження.
Можливі дві точки зору на збереження. Перша розглядає збереження, як досить пасивний процес зберігання сліду вражень. Друга трактує збереження більш широко - як складний динамічний процес, що включає в себе на ряду з безпосереднім зберіганням різноманітні операції переробки матеріалу: його класифікацію, систематизацію, узагальнення і т.д.
Забування - процес, що приводить до втрати чіткості і зменшенню обєму закріпленого в памяті матеріалу, неможливості відтворення, а у крайніх випадках навіть дізнатись про те, що було відомо із минулого досвіду. Забувається, здебільшого те, що не набуло або вже загубило життєве значення для людини і у майбутньому не гра ролі у її діяльності.
Забування особливо інтенсивно відбувається в перший час після заучування. Ця закономірність є загальною, хоча зоровий і вербальний матеріал забувається набагато повільніше ніж, наприклад, послідовності цифр або беззмістовних наборів складів. Наявність інтересу до запамятовуваного матеріалу веде до більш тривалого часу його зберігання. Матеріал пов'язаний з потребами, з метою дій людини, забувається повільніше або не забувається зовсім. Забування не зводиться лише до кількісного зменшення обєму заученого матеріалу, найбільш повно і міцно зберігається основний зміст матеріалу; у звязку з цим збережена інформація з часом набуває усе більш узагальненого, схематичного вигляду. Процес забування залежить від того як діти запамятовують, які методи використовують. Протягом усього молодшого шкільного віку учні потребують того, щоб їх робота по запамятовування скеровувалась вчителем через те, що самим ім. ще важко визначати конкретні задачі: запамятати точно або запамятати, щоб потім переказати своїми словами і т.д.. Часто учень забуває те, що він довго, і здавалось би гарно, завчив через те, що:
. Учні намагаються запамятати матеріал без попереднього осмислення його.
. Не володіють раціональними прийомами заучування [6].
Відтворення - це один із процесів памяті, при якому актуалізуються відомі з минулого досвіду думки, образи, почуття, рухи. На відміну від впізнавання, відтворення відбувається за відсутності обєктів, які зумовили залишення певних слідів у памяті. Розрізняють відтворення:
довільне;
мимовільне.
У першому випадку відтворення відбувається завдяки свідомій установці на актуалізацію деяких слідів у памяті. При мимовільному відтворенні - минулі враження згадуються без певної задачі на актуалізацію.
Суттєвою особливість відтворення є його вибірковий характер. Особливо виразно вибірковістю характеризується мимовільне відтворення. В залежності від мети людина не лише визначає те, що потрібно сприймати, але й намагається відтворити те, що вимагається більш повно або, навпаки, вибірково, в початковій або іншій послідовності.
У молодшому шкільному віці відтворення складає великі труднощі через те, що воно вимагає вміння встановлювати мету, активізувати мислення, до цього учні приходять поступово.
Рубінштейн виявив, що учень не може одразу після сприйняття слів, подій повністю відтворити сприйняту інформацію.
Відтворення молодші школярі починають використовувати при заучуванні напам'ять. Отриманий ним зміст повинен ніби відлежатись деякий час у памяті. Його відтворення спочатку дуже бліде і не повне, поступово покращується, кількість деталей, які пригадується зростає. Таке явище отримало назву ремінісценція. При заучуванні точних математичних правил, законів або граматичних визначень ремінісценція зазвичай не виникає. Не зустрічається це явище і у дітей розумово відсталих. Але частіше воно буває у дітей з високим розумовим розвитком. Ремінісценція- це пауза між моментом засвоєння матеріалу та його відтворенням, час засвоєння, внутрішньою обробкою субєктом засвоєного матеріалу. Найбільш простою формою відтворення є впізнавання. Тут відбувається змикання довільного відтворення в памяті.
Міцність памяті, а саме тривалість збереження сприйнятого, повнота, осмисленість його відтворення в різних умовах у дітей значно слабша ніж у дорослих. Вмінням відбирати потрібний матеріал, його уважно відтворювати, групувати діти ще не володіють. Але недосконалість дитячої памяті виявляється і в тому, що її розвиток йде не прямолінійно. До особливостей памяті відноситься і відмінності в швидкості перебігу її процесів: запамятовування, впізнавання, відтворення, забування, збереження. Пам'ять тісно повязана з різними пізнавальними процесами, насамперед, з увагою. Часто погане запамятовування є прямим результатом неуважності дитини, і, навпаки, концентрація уваги сприяє кращому запамятовуванню. Ще більше пам'ять залежить від розвитку мислення. В житті пам'ять і мислення так тісно повязані, що інколи їх важко розділити. Разом з тим, якщо пам'ять молодшого школяра розвинена недостатньо, то вона має ті особливості, які є характерними для дошкільного віку, наприклад, неточністю: зміни, які дитина вносить у матеріал, мають випадковий характер, який залежить від образної і емоційної дії тексту.
Розвиток памяті пов'язаний з діалогом. Дослідження показують, що молодші школярі набагато краще запамятовують матеріал у ситуаціях спілкування. Для цих дітей є важливим етап роботи з дорослими. Дорослий не лише здійснює контролюючу функцію, але й стимулює дитину промовляти те, що вона запамятовує в голос. Таке промовляння заставляє дитину формулювати свої думки більш чітко: включає в роботу мовно-рухову пам'ять. Сформовані мовно-рухові вміння дозволяють легше перейти до самостійної праці і самоконтролю. При навчанні в школі найчастіше спираються на роботу довільної памяті. Пам'ять завжди індивідуальна [4].
1.4 Види памяті, їх особливості у молодших школярів
Щоб охарактеризувати пам'ять людини, недостатньо сказати, що вона гарна або погана. Пам'ять може бути гарною по відношенню до одних обєктів і поганою відносно інших. Існує безліч відтінків відмінностей памяті. У більшості людей типи памяті перемішані, але не дивлячись на це один з видів переважає над іншим, на основі цього виокремлюють класифікацію. Розрізняють два види памяті:
образна;
словесно-логічна.
До образної памяті відноситься: зорова, слухова, рухова. Сюди ж включають і особливий тип памяті «на почуттях», переживання - емоційна пам'ять. У чистому вигляді вони зустрічаються рідко. Частіше можна зустріти змішані типи: зорово-рухова, зорово-слухова, слухово-рухова.
Рухова пам'ять виражається у запамятовуванні рухів і їх відтворенні, вона є основою напрацювання рухових навиків (їзда на велосипеді, плавання і т.д.). на її основі формуються усі навички, починаючи з найпростіших, надалі робота рухової памяті не «відміняється», але стає більш складною.
Люди з переважаючою слуховою памяттю надають перевагу тому, щоб один раз почути, ніж сто разів побачити. Якщо людина з переважаючим зоровим типом памяті хоче запамятати номер телефону, то вона намагається його уявити написаним, а людина з руховим типом - промовляє номер про себе і пише у повітрі, то людина з слуховою памяттю - відтворює його звуковий малюнок, його інтонаційно-ритмічний образ.
Емоційна пам'ять виражається в запамятовуванні і відтворенні почуттів. Вона є важливою умовою рухового розвитку людини. Значення емоційної памяті у тому, що збільшує багатство і різноманіття емоційного життя. Джерелом почуттів стає не лише теперішнє, але й минуле.
Розрізняють:
короткочасну пам'ять;
довготривалу пам'ять.
Як свідчать самі назви, ці два типа памяті визначаються часом збереження матеріалу. При цьому на відміну від довготривалої памяті, для якої характерно довготривале збереження матеріалу після багаторазового повторення і відтворення, для короткочасної памяті властиво дуже стисле збереження після одноразового дуже нетривалого сприйняття і невідкладним відтворенням (у перші секунди після сприймання матеріалу).
Поняттям оперативна пам'ять позначають мнемічні процеси, які обслуговують безпосередньо здійснювані безпосередньо людиною дії, операції. В оперативній памяті утворюється «суміш» із матеріалів, які надходять як із короткочасної, так і з довготривалої памяті. Доки цей матеріал функціонує, він залишається у оперативній памяті.
Критерії прийняті за основу ділення памяті на види (за характером психічної активності - образна і словесно-логічна, за характером мети діяльності - виробнича та невиробнича, по тривалості закріплення і збереження матеріалу - короткочасна, довготривала та оперативна), повязані з різноманітними сторонами людської діяльності, виступаючи в ній не окремо, а в органічному поєднанні [12].
Вікові особливості мають і види памяті.
Спочатку молодший школяр краще запамятовує наочний матеріал: предмети, котрі дитину оточують і з якими вона взаємодіє, зображення предметів, людей тощо. Тривалість запамятовування такого матеріалу значно вища, ніж запамятовування словесного матеріалу. Якщо розмовляти про закономірності запамятовування словесного матеріалу, то протягом усього молодшого віку діти краще запамятовують слова, які позначають назви предметів (конкретний матеріал), ніж слова, що позначають абстрактні поняття (абстрактний матеріал). Учні зберігають у памяті такий конкретний матеріал, який закріплюється в памяті зі спиранням на зразок і є значимим в розумінні того, що запамятовується. Гірше запамятовується той конкретний матеріал, який не має опори на наглядний образ (назви в географії, неповязані з географічною картою, описи) і не є значним при засвоєнні того, що запамятовується. Абстрактний матеріал - також: запамятовується такий абстрактний матеріал, який є узагальненням ряду факторів (взаємозвязок між деякими географічними явищами).
Конкретно-образний характер памяті молодших школярів проявляється у тому, що діти можуть впоратися навіть з такими складними прийомами запамятовування ,як співвідношення, ділення на частини тексту, якщо при цьому є опора на наочність, на ілюстрації.
Молодшим школярам здебільшого досить розумової дії узагальнення, а саме виокремлення деяких загальних ознак різних предметів. Діти цього віку також легко оволодівають класифікацією. Мимовільне запамятовування продовжує грати суттєву роль у накопиченні досвіду у молодших школярів, особливо в умовах їх активної діяльності.
У цьому віці переважне значення має наочно-образна пам'ять. Ця особливість молодших школярів зумовлюється особливостями інших нервових процесів, у першу чергу мислення. Діти цього віку починають набувати вміння мислити логічно, встановлювати причинно-наслідкові звязки і відношення між предметами і явищами, але вони можуть це робити лише по відношенню до конкретних, образно уявляємих звязків. Їх мислення характеризується як конкретно-образне, що визначає необхідність чіткої організації передачі матеріалу через безпосередній досвід.
Наочно-образний характер памяті і орієнтації на точне засвоєння того матеріалу, що викладається вчителем, призводить до такої особливості памяті, як буквальність (дослівне відтворення того, що запамяталось). Буквальність памяті молодших школярів проявляється в відтворенні текстів. Буквальність запамятовування збагачує активний словниковий запас дитини: розвиває літературно оформлену мову, допомагає оволодіти науковими поняттями. До третього класу у дитини являються «свої слова», при відтворенні матеріалу. Буквальність відтворення матеріалу є показником довільності пам