Теоретичні і практичні аспекти стійкого розвитку підприємства в умовах невизначеності економічного середовища

Теоретичні і практичні аспекти стійкого розвитку підприємства в умовах невизначеності економічного середовища

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Маслак О.І., Яковенко Я.Ю.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського

Сокуренко П.І.

Кременчуцький інститут

ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля»

Дана стаття присвячена актуальному питанню забезпечення стійкого розвитку підприємства в умовах невизначеності, яка призводить до виникнення ризикових ситуацій у діяльності компаній. Особливу увагу приділено нерозривності понять антикризового управління та стійкого розвитку. У статті акцентовано увагу на дотриманні принципів стійкого розвитку як важливої складової сучасного управління підприємством. В результаті дослідження було виокремлено приклади успішних виходів з економічних криз окремих компаній. Наголошується на тому, що у разі виникнення кризових ситуацій для підприємств важливо діагностувати момент втрати стійкості та зберігати стабільно-ефективну діяльність, а також стримувати, долати і контролювати кризові явища, керуючись засадами стійкого розвитку.

Ключові слова: стійкий розвиток, стійкість підприємства, антикризове управління, управління стійким розвитком, невизначеність економічного середовища.

стійкий управління економічний криза

Постановка проблеми. Циклічний розвиток, який характеризують цикли різної тривалості, виступає об’єктивною закономірністю економіки. З точки зору ситуаційного менеджменту, криза являє собою переломний етап у функціонуванні будь-якої відкритої системи (тобто такої, яка піддається зовнішньому і внутрішньому впливу), що потребує якісно нового реагування. В сучасних умовах динамічні зміни в середовищі функціонування зумовлюють необхідність застосування концепції стійкого розвитку, оскільки соціально та екологічно збалансована політика підприємства слугує запорукою більш швидкого та ефективного виходу з кризи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить, що багато учених-економістів у своїх працях висвітлюють різні підходи до розуміння сутності антикризового управління та необхідності розробки і впровадження стратегії стійкого розвитку. Зокрема, Т.В. Гордієнко [4] розуміє під цим поняттям виявлення кризових ознак на кожній стадії існування економічної системи. О. Павлов [12] наголошує на необхідності використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства. Т.Б. Хлевицька [16] зазначає, що механізм антикризового управління спрямований запобіганню деструктивному впливу небезпек і загроз. Серед тих, хто досліджував стратегії стійкого розвитку, слід відзначити роботи В.М. Трегобчука [14, с. 32] та Л.А. Костирко [9], присвячені методичним основам забезпечення стійкого розвитку, І.В. Грановської [5] та Т.М. Одінцової [11], чиї праці досліджують взаємозв’язки стратегій стійкого розвитку і фінансових рішень та багатьох інших. При цьому малодослідженою залишається науково-практична проблема взаємозв’язків антикризового управління із стратегією стійкого розвитку підприємства. Існуючі дослідження присвячені переважно питанням розробки стратегій антикризового управління на різних стадіях кризи підприємства та особливостей їх практичного втілення. Однак недослідженими залишаються питання використання наявного потенціалу антикризового управління шляхом його зосередження на забезпеченні стійкого розвитку підприємства.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз сучасної економічної ситуації в Україні свідчить про збільшення частоти виникнення кризових ситуацій на підприємствах та їх значних дестабілізуючих наслідках. Однак досі не були побудовані економічні механізми швидкого і гнучкого реагування на диспропорції та кризові тенденції, які разом зі стратегічно виправданими управлінськими рішеннями становили б головні складові політики стійкого розвитку компанії. Тому сьогодні надзвичайно важливо досліджувати шляхи виживання підприємств в умовах економічної кризи та механізми відновлення дисбалансу.

Мета статті полягає у дослідженні взаємозв’язку принципів стійкого розвитку та засад антикризового управління.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Під поняттям «стійкий розвиток» розуміють такий тип розвитку, який забезпечує задоволення потреб нинішнього покоління без завдання шкоди наступним. Відповідно, стійкий розвиток - це не досягнення короткочасної гармонії, а ціла низка поступових змін, за яких використання усіх видів ресурсів (природного, людського, фінансового тощо) націлене на задоволення теперішніх і майбутніх потреб суспільства [1]. При застосуванні даної концепції на мікрорівні, стосовно окремого підприємства, її слід тлумачити як економічне зростання, що задовольняє не лише економічні інтереси самого підприємства, а й потреби суспільства, соціальні та екологічні аспекти його існування в поточний період часу та у перспективі.

У розрізі антикризового управління поняття стійкості помилково ототожнюють зі стабільністю. Варто зазначити, що стабільність не є противагою кризи, оскільки являє собою нездатність до змін. Водночас стійкий розвиток передбачає здатність суб’єкта господарювання до змін. При цьому раціональним видається підхід, коли будь- який процес управління за своєю сутністю має бути антикризовим, тобто включати заходи попередньої діагностики. Основні теоретичні підходи до визначення антикризового управління подано у табл. 1.

Таблиця 1 - Теоретичні підходи до визначення антикризового управління

Беручи до уваги наведені погляди вчених на сутність антикризового управління, можемо зробити висновок, що воно включає ряд взаємодоповнюючих елементів, які у свою чергу є складовими стійкого розвитку.

Таким чином, поняття анти- кризового управління та стійкого розвитку нерозривно пов’язані.

Щоб упевнитися у цьому, розглянемо роль та місце антикризових заходів у загальній системі управління.

Рис. 1. Антикризові заходи у загальній системі управління

Джерело: розробка авторів

Як можемо бачити на рис. 1, антикризова спрямованість політики підприємств основана на дотриманні принципів стійкого розвитку, а проактивне визначення потенційних ризиків дозволяє попередити виникнення криз.

Ризик виникнення кризи - це можливість виникнення ситуації, за якої засоби досягнення цілей втрачають свою практичну значущість. У загальному вигляді, як можемо бачити на рис. 2, вирізняють три типи ризику: допустимий, критичний та катастрофічний.

Застосувавши дану класифікацію з урахуванням аспектів стійкого розвитку, можна зазначити наступне: допустимий ризик означає відповідність ключових показників стійкого розвитку на належному рівні; критичний - на рівні передкризової чи кризової ситуації; катастрофічний - на рівні поза межами врегулювання.

Рис. 2. Рівні ризиків виникнення кризи на підприємстві

Джерело: розробка авторів

Зрозуміло, що в умовах постійніх змін бізнес-середовища, нестабільної політичної ситуації, несприятливого ринкового середовища існує необхідність застосування антикризових підходів

та методів управління. Проте першочерговим є стратегічне забезпечення стійкого розвитку, що потребує чіткого розрізнення етапів і завдань формування відповідної стратегії.

Масштаби підприємства визначають масштаби проблем, які воно у змозі вирішити. Основна задача - вирішення проблем та їх трансформація у нові можливості. Криза являє собою зміни переломного типу. При цьому важливо, що у періоди криз ті компанії, які швидше змогли пристосуватися до таких змін, починають стрімко розвиватися.

Щоб зрозуміти алгоритм дій компанії щодо запобіжних заходів або (якщо не вдалося вчасно ідентифікувати загрози) швидкої реакції на кризу, що вже настала, розглянемо як у часи глобальних економічних потрясінь окремі компанії змогли зайняти лідируючі позиції на ринку або повернути їх (табл. 2).

Таблиця 2 - Приклади успішних виходів з економічних криз окремих компаній

Як бачимо з таблиці 2, звуження ринку як неминуча реакція на кризу призводить до різних наслідків для різних компаній: слабкі залишають ринок, сильні намагаються зміцнити свої позиції. Елітарна група компаній («таємні чемпіони») реагують на кризові ситуації виважено, оскільки мають стабільне фінансування. Водночас «адаптивний» підхід ефективний тільки у разі повільного темпу змін. У випадку кризової ситуації потрібно передбачати майбутні зміни та випереджати їх.

Збалансований підхід, продемонстрований у вищенаведених прикладах виходу з кризи, побудований на принципах стійкого розвитку, відрізняється від традиційних тим, що передбачає раціональне використання усіх видів ресурсів за умов поступового переходу на більш екологічні технології та мінімізацію відходів. Тому перехід до екологічно збалансованого економічного розвитку при впровадженні інноваційних технологій та соціально направлених ініціатив є необхідною умовою.

Отже, компанії з високим рівнем інтеграції легше подолати кризову ситуацію. Виходячи з принципу того, що кризу краще попередити, аніж ліквідовувати її наслідки, політика сучасного бізнесу сьогодні включає наступні кроки: зниження рівня диспропорцій (приділення більшої уваги лише одному аспекту стійкого розвитку); співвідношення темпів споживання ресурсів і їх відновлення або поновлюваних змін (для непоновлюваних); підвищення рівня впровадження інновацій; зростання рівня соціальної та екологічної відповідальності компанії.

Висновки і пропозиції. В сучасних умовах ринкової економіки підприємства стикаються з високим ступенем невизначеності економічного середовища, що змушує їх динамічно пристосовуватися до змін. Сучасні теоретичні та методологічні напрацювання у галузі антикризового управління підприємством надають можливість оцінити вірогідність настання кризових ситуацій, розробити, впровадити та реалізувати програми запобігання і усунення негативних наслідків криз, забезпечити стійкий розвиток. Під формуванням механізму стійкого розвитку розуміється нерозривний складовий елемент системи управління підприємством, покликаний забезпечувати динамічну рівновагу.

В умовах загрози економічних криз найоптимальнішою є стратегія випередження, оскільки готовність виявлення проблеми перетворює потенційні загрози на рутинні задачі. Однак застосування такої стратегії можливо за умов відповідності положень антикризового управління принципам стійкого розвитку та відсутності розбалансованості.

Література

1.       Загірняк М.В. Економіка підприємства: магістерський курс. Підручник. Частина ІІ / Загірняк М.В., Перерва П.Г., Труніна І.М., Воробйова Л.Д., Квятковська Л.А., Пирогов Д.Л., Косенко О.П., Маслак М.В., Лозовик Д.Б., Коробкова І.В.; за ред. проф. Загірняка М.В., Перерви П.Г., Маслак О.І. - Кременчук: ТОВ «Кременчуцька міська друкарня», 2015 - 756 с.

.        Карвацка Н.С. Світові економічні кризи: причини виникнення, наслідки, інструментарій розв’язку [Текст] /С. Карвацка // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2011. - № 2, т. 2. - С. 53-61.

.        Коротков Э.М. Антикризисное управление: [учеб. пособ.] / Э.М. Коротков. - М.: ИНФРА - М., 2003. - 432 с.

.        Костырко Л.А. Финансовый механизм устойчивого развития предприятий: стратегические ориентиры, системы обеспечения, адаптация: Монография / Л.А. Костырко. - Луганск: Изд-во «Ноулидж», 2012. - 474 с.

.        Масенко Б.П., Афонченкова Т.М. Антикризове управління: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. - 264 с. - С. 11.

.        Одинцова Т.Н. Обеспечение прозрачности корпоративной отчетности как элемент модернизации мировой финансовой архитектуры / Сборник научных трудов Национального университета Государственной налоговой службы Украины. - 2010. - № 2. - C. 156-166.

.        Павлов О. Антикризові механізми державного регулювання соціально-економічного розвитку [Електроний ресурс] / Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_upravl/2010_4/44.pdf

.        Терлецька Юлія Олегівна Формування та впровадження ефективної системи антикризового менеджменту на підприємствах [Текст]: дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / Терлецька Юлія Олегівна; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2008. - 256 арк.

.        Трегобчук В.М. Концепция устойчивого развития для Украины / В.М. Трегобчук // Вестник НАН Украины. - 2002. - № 2.

.        Финкельштейн С. Ошибки топ-менеджеров ведущих корпораций: анализ и практические выводы / Сидни Финкельштейн; пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. - 394 с.

.        Хлевицька Т.Б. Механізми антикризового управління в системі економічної безпеки підприємства / Т.Б. Хлевицька // Торгівля і ринок України: тематичний збірник наукових праць. - Донецьк: ДонНУЕТ. - 2008. - Вип. 26, Т. 1. - С. 313-318.

.        Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством / А.Д. Чернявський. - К.: МАУП, 2006. - 256 с.

.        Щербань І.О. Формування механізму антикризового управління посередницьких туристичних підприємств /

.        О. Щербань // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - 2010. - Вип. 2(50) [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ ekon/2010_2/index.htm