Взаємозв’язок групової і резус-приналежності крові з інфекційними та неінфекційними захворюваннями
Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
ВЗАЄМОЗВЯЗОК ГРУПОВОЇ І РЕЗУС-ПРИНАЛЕЖНОСТІ КРОВІ З ІНФЕКЦІЙНИМИ ТА НЕІНФЕКЦІЙНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Бандрівський Ю.Л.
Вступ
Постановка проблеми. Класифікація захворювань з генетичної точки зору стає все більш обєктивною в залежності від успіхів молекулярної генетики і цитогенетики у зясуванні дефектних генів, викликаючих захворювання [2; 8]. Однак, до цього часу частка захворювань, для яких відомі конкретні, патологічні гени, залишається досить невеликою.
Усі спадкові захворювання людини прийнято поділяти на три великих групи:
моногенні
полігенні, або мультифакторні, при яких мутації декількох генів і негенетичні фактори взаємодіють;
хромосомні порушення, або аномалії в структурі або кількості хромосом.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Причиною розвитку моногенних захворювань є зміни генетичного матеріалу на рівні одного гена. До моногенних хвороб відносяться більшість захворювань обміну(фенілкетонурія, галактоземія, глікогенози, мукополісахаридози). Моногенні хвороби в успадкуванні підпорядковуються законам Менделя і по типу успадкування можуть бути поділені на аутосомно-домінантні, аутосомно-рецисивні і щеплені з Х-хромосомою.
Мультифакторні захворювання [1; 6] є полігенними і для їх виникнення потрібен вплив певних факторів зовнішнього середовища. Багаточисельними дослідженнями доведено, що для більшості захворювань генетичні фактори виступають не стільки у ролі «статистів», скільки є етіологічно значимими, однак визначаючими розвиток патологічної дії лиш тоді, коли вони діють односкеровано з певною сукупністю екзогенних внутрішніх факторів.
Загальними ознаками мультифакторних захворювань є: висока поширеність серед населення, виражений клінічний поліморфізм, схожість клінічних проявів пробанда і найближчих родичів, вікові і статеві відмінності, більш ранній початок і деяке посилення клінічних проявів у наступних поколіннях, невідповідність закономірностей успадкування Менделя, різна терапевтична ефективність.
За даними ВООЗ, хвороби з спадковою схильністю складають більше 90% у загальному спектрі патології людини, і до їх числа можуть належати практично усі захворювання, за виключенням «чисто» спадкових аномалій, викликаних генними хромосомними мутаціями, а також травматичних і інфекційних хвороб, хоча і у останньому випадку вираженість реакцій організму залежить, у певній мірі, від генотипу.
Практично усі широко розповсюджені захворювання, включаючи 90% усіх ракових захворювань, у тому чи іншому випадку, повязані з небезпечними зовнішніми факторами, серед яких перше місце займають тютюнопаління та продукти харчування. Різноманітні хімічні токсини, впливаючи на організм, можуть провокувати початок усіх захворювань. Гени метаболізму кодують білки, по-різному нейтралізуючи канцерогени. Тому, у залежності від особливостей генома, різні індивідууми або зберігають стійкість або, навпаки, виявляють підвищену чутливість до негативних агентів.
Генетичні поліморфізми не завжди є нейтральними, значно частіше вони призводять до появи білкових продуктів з зміненими фізико-хімічними властивостями і параметрами функціональної активності.
Особливості спектрів генетичних поліморфізмів у залежності від географічних умов, дієти, расової приналежності та ін., вказують на дію природнього відбору, тобто в певних умовах, деякі генетичні поліморфізми можуть сприяти певним захворюванням, або навпаки перешкоджати появам певних захворювань.
Система АВ0, сама по собі, є системою збалансованого поліморфізму , що є одним із засобів, що підвищують пристосувальні можливості популяції, забезпечуючи їх стійкість до несприятливих впливів середовища, а також до захворювань [2; 7]. Для пояснення асоціацій між групами крові і захворюваннями людини запропонована теорія про плейотропність генів, а також дані про схожість збудника хвороби з факторами крові людини. Роботи різних дослідників присвячені звязку групової приналежності крові і різних захворювань. Так доведено, що перша група крові сприятлива до розвитку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритів, важких захворювань ШКТ, дисплазії тазобедреного суглобу. Особи з другою групою крові страждають облітеруючим атеросклерозом ендартеріїтом нижніх кінцівок, ревматичними захворюваннями, ішемічна хвороба серця, бронхіальною астмою, алергіями, лейкозом, холециститом, жовчнокамяною хворобою. У власників третьої групи крові, в більшої кількості, спостерігаються пневмонії, радикуліт, захворювання суглобів. Для четвертої групи крові більш характерні такі захворювання як ГРВІ, ангіни, гайморити, захворювання серця [3].
Євпропеоїди , з фенотипом крові В і АВ, тобто власники аглютиногену В, мають меншу кількість позитивних звязків з хворобами, і тому відрізняються більшою стійкістю до захворювань, ніж особи з групами крові 0(І) і особливо А (ІІ) [4; 5].
Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. В доступній нам літературі, ми не знайшли даних про взаємозвязок групи крові з схильністю до запальних захворювань тканин пародонту, не вивчені групоспецифічні метаболічні особливості, як платформи патогенезу генералізованого пародонтиту.
Мета статті. Головною метою цієї роботи є визначити взаємозвязок групової і резус-прина- лежності крові з інфекційними та неінфекційними захворюваннями.
Л.В. Гебенщи- ков (2001) по захворюванням ЛОР-органів описує наступні закономірності: існує взаємозвязок різних груп крові системи АВ0 і ИЬ у хворих з ЛОР-патологією: хворі хронічним тонзилітом - з А(ІІ), АВ(ІУ), ИЬ(-); отосклерозом - з А(ІІ), АВ(ІУ), ИЬ(-); раком гортані - з АВ(ІУ), ИЬ(-); юнацька ангіофіброма основи черепа - з В(ІІІ), ИЬ(-); сенсоневральною туговухістю - з А(ІІ), ИЬ(-); фарінгопатією - з В(ІІІ), ИЬ(-) групами крові. Наявність групових антигенів системи АВ0 на поверхні слизової оболонки ШКТ і у шлунковому соці дозволяє зробити припущення про різноманітну нормофлору ШКТ з різними групами крові, яка відіграє суттєву роль у процесах метаболізму білків, жирів, вуглеводів та жовчних кислот, у водно-електролітному обміні, виробленні ферментів (протеаз, ліпаз, амілаз), всмоктуванні кальцію та заліза.
Завдяки багато чисельним дослідженням, стало відомо, що певні групи крові по системі АВ0 асоціюються з деякими бактеріальними і вірусними інфекціями, а також паразитами. Описана асоціація дуоденальної виразки і групи крові 0(І) системи АВ0, раку шлунка і групи крові А(ІІ) і В (ІІІ). У хворих з ревматизмом переважають групи крові А(ІІ) і В(ІІІ) у порівнянні з популяційним контролем. Деякі автори знаходять більш високу сприятливість до ревматизму у резус-відємних осіб, інші - не виявляють такої закономірності. У хворих цукровим діабетом зясована більш висока частота групи А (ІІ). При сирингомієліті переважають хворі з групою крові А(ІІ), при міастенії - пацієнти з 0(І) групою крові і резус-відємним фенотипом. У жінок найбільш часто, але статистично недостовірно, визначається 0(І) група крові, а серед чоловіків частіше і статистично достовірно, присутні резус-відємний фенотип.
Взаємозвязок паразита і хазяїна, при якому, двоє партнерів існують, лежить у основі деяких захворювань людини і тварин. Однією зі сторін такого взаємозвязку представляють «антигенну мімікрію мікробів і вірусів від тканини господаря, у результаті чого останні набувають здібності розвивати імунну реакцію проти власних антигенів і у той же час втрачають таку здібність до збудника». Дане допущення підтверджене дослідженнями на моделі ізогемаглюцинації у присутності антигенів стрептокока, стафілокока і кишкової палички та продемонстрували суттєве гальмування реакції. В осіб з групою крові А(ІІ) імунна відповідь на антигени стафілокока менш інтенсивна, ніж у осіб з іншими групами крові, як при штучній так і при природній імунізації . Результатом цього є більш низький титр антитіл і проградієнтний перебіг індукованих стафілококом патологічних процесів.
А.Я. Веселов і Н. В. Малишкіна 1988 підтвердили, що постійне бактеріоносійство спостерігається у осіб з А (ІІ) групою крові. Потрібно підкреслити, що тригерним фактором формування стафілококового бектеріоносійства осіб може бути знижений вміст ^ А , що було визначено при дослідженні донорських сироваток відповідних груп крові.
Виявлений взаємозвязок між групою крові і гонорейним інфікуванням, латентної урогенітальної Е.соїі - інфекції, знижена стійкість до інфікування ВІЛ у осіб з В(ІІІ)і АВ(ІУ) групами крові, достовірно часте інфікування урогені- тального хламідіозу у жінок з 0(І) групою крові і відємним резус-фактором, ніж у обстежених А(ІІ), В(ІІІ)і АВ(ІУ) групами крові і позитивним резус фактором.
Дослідженнями А.В.Живецького 1976 виявлено, що доброякісними і злоякісними пухлинами молочної залози частіше хворіють жінки з 0(І) і В(ІІІ) групами крові, а доброякісними і злоякісними пухлинами жіночої статевої системи - з 0(І) і АВ(ІУ) групами крові. Раком шлунку страждають особи А(ІІ) і АВ(ІУ) групами крові. Раком легень, пухлинами печінки, підшлункової залози, кишківника, мяких тканин і кісток, шкіри голови і шиї хворіють особи з 0 (І) і АВ (ІУ) групами крові, а гемабластозами - з АВ(ІУ). Ці дані дозволили авторам зробити висновок, що існує певна залежність між групами крові і захворюваністю на злоякісні новоутворення.
У результаті пошуків кореляції між групами крові системи АВ0 і деякими захворюваннями були отримані цікаві дані співробітниками Одеського медичного інституту Е. У. Чинченко і Ю. Н. Кошель (1975): у хворих на холецистит, особливо у чол., А(ІІ) група крові зустрічається частіше, ніж у здорових осіб; серед хворих на холецистит з А (ІІ) групою крові частіше ніж у донорів, виявляється приналежність до відємного резусу.
М.Б. Рафалович (1982) вважає, що ризик виникнення ішемічної хвороби серця у хворих з А(ІІ) групою крові по відношенню до осіб, разом взятих особам з рештою групами крові був вище на 21,0%.
Існує деяка кореляція між виникненням хронічного алкоголізму і групами крові по системі АВ0 з урахуванням різниці по національному складу. Серед хворих на алкоголізм європейської приналежності превалюють особи з А(ІІ) групою крові, а серед осіб азійської приналежності - з 0(і) групою крові. Проведене дослідження не виявило будь - якого взаємозвязку між виникненням алкоголізму і резус - фактору крові з урахуванням різниці по національній приналежності, однак показано більш частішу зустрічаємість резус - позитивної крові у хворих алкоголізмом в обох групах у порівнянні зі здоровим контингентом.
Групою вчених (Рудометов Ю.П. і спів. 1981) виявлена наявність кореляції між захворюваннями окремими нейроінфекціями і групами крові, різних для чоловіків і жінок. Так, показана загальна тенденція до деякого підвищення ризику захворюваності окремими інфекціями серед осіб з А(ІІ) групою крові і до зниження ризику в групі осіб з АВ(ІУ) групою крові. Найбільш виражене підвищення ризику захворюваності окремими нейроінфекціями (менінгококовими і вторинними гнійними менінгітами) встановлено по відношенню до груп крові А(ІІ) і В(ІІІ). Найбільша важкість перебігу захворювання, у тому числі і у випадках з летальним результатом, спостерігалось переважно у пацієнтів з А(ІІ) групою крові, з превалююванням чоловічого контингенту (55,0%). Підвищення ризику таких захворювань, як розсіяний склероз, енцефаліт, серозні менінгіти відмічались в групі чоловіків тільки серед осіб з О(І) групою крові - до 76,6%; частота інших нейроінфекцій в тій же групі крові складала 46,5%. Ризик захворювання паралітичними формами поліемієліту, полірадікулоневриту, поліневриту, оперізуючим лишаєм був підвищеним у осіб з А(ІІ) групою крові. Для осіб з О(І) групою крові характерне підвищення захворюваності серозними менінгітами різної етіології, розсіяним склерозом і мієлітом.
Отриманні дані, що у пацієнтів з виразкою шлунку приналежність до групи О(І) можливо рахувати фактором ризику (Тананян А.О., 2001). Особи з групою крові AB(IV) майже вдвічі рідше хворіють даним захворюванням. Залежність від статі хворих і резус - фактора крові для осіб з виразкою шлунку і дванадцятипалої кишки не виявлено.
У дослідженнях А.М. Земського (2000) визначено, що характер імунопатології може бути асоційований з носієм конкретних антигенів АВО. Ризик формування імунологічних розладів залежить від генетичних маркерів крові: у хворих з гнійними абсцесами фенотипи розташовані у порядку збільшення - В(ІІІ), О(І), А(ІІ), у пацієнтів з дизентерією відповідно А(ІІ), О(І), В(ІІІ).
У літературі є дані про звязок між групами крові і захворюваністю на вірусні гепатити. За даними Н.Г. Дашкової (2005), маркери ВІЛ достовірно частіше виявляються в осіб групи AB(IV), Rh відємних і рідше - у осіб з групою крові АВО і Rh у донорів з маркерами вірусних гепатитів В і С. Так, при обстеженні осіб у віці від 6 місяців до 20 років з різними групами крові виявлено,що вірусним гепатитом частіше хворіють особи з групами крові О(І), А (ІІ) і важка форма - з групою крові АВ(ІУ). Маркери гепатитів В і С достовірно частіше виявляються у чоловіків, ніж у жінок.
Таким чином, з аналізу літературних даних, серед хворих багатьма інфекційними і неінфекційними захворюваннями превалюють особи, які мають антигени групи крові А (ІІ) і дещо рідше - групи крові В (ІІІ).
Існує достовірний звязок між соматотипом і групами крові по системі АВО. Автор досліджував антропометричні дані і групи крові 765 юнаків у віці 7-25 років. Було встановлено, що гіперстеніки з групою крові О(І) зустрічаються у 1,5 рази частіше, ніж з групою А(ІІ) і у 3 рази частіше, ніж з групою В(ІІІ). Астеніки з групою крові В(ІІІ) зустрічаються у 1,5 рази частіше, ніж з О(І) і А (ІІ), а астеніки з групою крові АВ(ІУ) зустрічаються лише у 2% випадків.
Вчені допускають, що звязок між антигенами груп крові і деякими захворюваннями може бути обумовлений не тільки генетичними факторами. При захворюваннях часто змінюються антигени. Так, частіше всього при лейкозі і туберкульозі спостерігаються зміни антигенів груп крові А, В, Н (відсутність аглютинації, неможливість ідентифікації антигенна). При вірусних і бактеріальних інфекціях також змінюється специфічність антигенів груп крові. Подібні факти були відзначені раніше, і особливо, почастішали в останній час.
І.П. Данилов (2001) вважає, що генетичні фактори мають суттєве значення у розвитку професійного флюорозу. Маркерами схильності до флюорозу є фенотипи О системи АВО. Розвиток атеросклерозу або остеопорозу, при дії фторидів, у значній мірі визначається генетично, маркером розвитку остеосклерозу є фенотип В (ІІІ).
Висновок і пропозиції
Таким чином, існує декілька теорій, які пояснюють механізми асоціації між антигенами АВО, HLA і хворобами: рецепторна гіпотеза (структурна подібність молекул антигена з рецепторами деяких лігандів і конкурентні процеси між ними), гіпотеза молекулярної мімікрії (наявність антигенних детермінант, подібних з HLA - антигенами у деяких інфекційних збудників хвороб), гіпотеза модифікації (HLA - модифіковані патогенною дією антигена викликають імунну реакцію на чужорідне тіло), теорія «двох генів», згідно якої передбачається наявність генів імунної відповіді (Ir - гена), тісно повязаного з HLA і генами, регулюючи імунну відповідь.
Однак, у доступній нам літературі, ми не знайшли даних про взаємозвязок групи крові з схильністю до запальних захворювань тканин пародонту, не вивчені групоспецифічні метаболічні особливості, як платформи патогенезу генералізованого пародонтиту. Тому встановлення асоційованих звязків між метаболічними, цитометричними характеристиками і антигенами АВО допоможе виділити групи підвищеного ризику розвитку генералізованного пародонтиту, зясувати його поліморфізм, тобто виявити групи з особливостями перебігу хвороби та зясувати поєднання різних форм патології.
Список літератури
1.Andrews, T.M. Biochemical Aspekts of Human disease / T.M. Andrews. - Oxford, 1983. - P. 157-216.
2.Bennet E. Genomic cloning of the human histo-blood group ABO locus / E. Bennet, R. Steffensen, H. Clausen el al. // Biochem. Biophys. Res. Coniiuun. 1995. - Vol. 206. - P. 318-325.
.Blood group activity of Gramnegative bacteria / G.F. Springer, P. Williamson [et al.] //J. exp. med. - 1961. - № 113. - P. 1077.
.Boyd, W. Serological relationship of blood group A and В antigents. Production of anti-B precipitins / W. Boyd, E. Warshaver // Immunology. - 1945. - Vol. 50. - P. 101.
.Clarke, C.A. Blood group and disease / C.A. Clarke // Progress in medical genetics. - 1962. - Vol. 10, № 1. - P. 4-8.
.Ogasawara, K. Molecular genetic analysis of variant phenotypes of the ABO blood group system / K. Ogasawara, [et al.] // Blood. - 1996. - Vol. 88, № 7. - P. 2732-2737.
.Race, R. The ABO blood groups. Blood Groups in man / R. Race, R. Sanger // Blackwell Scientific publications. - 1975. - № 8. - P. 8-91.
.Report of the nomenclature committee and the catalog of mapped genes / P.McAlpine, T. Shows, C. Boucheix, [et al.] // Cytogenet. cell genet. -1989. - Vol. 51. - P. 13-66.
Анотація
Взаємозвязок групової і резус-приналежності крові з інфекційними та неінфекційними захворюваннями (огляд літератури). Бандрівський Ю.Л., Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
Класифікація захворювань з генетичної точки зору стає все більш обєктивною в залежності від успіхів молекулярної генетики і цитогенетики задля зясування дефектних генів, викликаючих захворювання. Однак, до цього часу частка захворювань, для яких відомі конкретні, патологічні гени, залишається досить невеликою.
Ключові слова: група крові, резус крові, інфекційні захворювання, неінфекційні захворювання.