Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі

  • Вид работы:
    Статья
  • Предмет:
    Английский
  • Язык:
    Украинский
    ,
    Формат файла:
    MS Word
    19,99 Кб
  • Опубликовано:
    2017-08-18
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!

Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі

Київський національний університет імені Тараса Шевченка












СТРАТЕГІЯ ІНФОРМУВАННЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ


Красненко О.М.

Постановка проблеми. Наука є точним описом реальних явищ світу, тому науковий дискурс призначений передавати обєктивну інформацію про природу, суспільство та людину, пояснювати факти навколишнього середовища. Загальна його мета окреслюється через поняття «істина-хиба». Ключовими словами є «повідомити про те, що...», чи «пояснити те, що...». Науковий текст реалізує певну комунікативну інтен- цію: 1) повідомити нові результати дослідження, констатувати (опис); 2) розповісти, зобразити (оповідь); 3) порівняти, резюмувати, узагальнити (визначення, пояснення явищ суспільного життя); 4) обґрунтувати, довести, спростувати певні положення, гіпотези (аргументація, міркування). Саме задача переконати шляхом логічного доказу визначає мовні особливості наукового дискурсу (тексту), головними рисами якого є обєктивний аналіз та бездоганна логічність, доказовість та аргументованість, послідовність, ясність та точність мислення, правильність та доцільність, причинно-наслідковий звязок, термінологія [4, с. 6].

Значна увага у галузі комунікативної лінгвістики приділяється проблемам успішної комунікації, зокрема досліджуються не тільки умови, що забезпечують її ефективність, але й причини, що ведуть до порушень акту комунікації та йогоподальшого протікання. З метою досягнення поставленої мети, автор-науковець цілеспрямовано та раціонально надає обєктивну, достовірну інформацію та звертається до інтелектуального, раціонального обґрунтування фактів. Ось чому стратегія інформування є провідною у науковому дискурсі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема комунікативних стратегій розглядається у працях Т.А. ван Дейка, А.Д. Бело- вої, Г.Г. Почепцова, О.М. Ільченко, О.С. Іссерс, К.Є. Калініна, В.Є. Чернявської, І.Ю. Логінова, Дж. Гамперца та інших. У сучасній лінгвістиці науковий дискурс також був предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних мовознавців (Р.С. Алікаєв, О.О. Баженова, М.М. Глушко, О.О. Зверєва, О.М. Ільченко, Т.Р. Кияк, М.М. Кожина, І.М. Колегаєва, Н.М. Разинкіна, Е.Ф. Ско- роходько, Л. Славгородська, А. Рей, Ф. Растьє, Ф. Бош, С. Пуда тощо).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас, комунікативні стратегії і тактики не досліджувалися на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин, а тому потребують вивчення.

Метою нашої розвідки є аналіз тактик стратегії інформування та мовних засобів їх реалізації у науковому дискурсі. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань: розглянути різні види інформації та виявити, проаналізувати тактики стратегії інформування у французькому науковому дискурсі.

Виклад основного матеріалу дослідження. У теоретично орієнтованих дослідженнях розрізняють обєктивну / субєктивну, експліцитну / імпліцитну інформацію. І. Р. Гальперін аналізує три види інформації з огляду на її прагматич-не призначення: змістово-фактуальну, змістово- концептуальну та змістово-підтекстову [3, с. 90]. Н. С. Валгіна стверджує, що змістова інформація буває: фактологічною, що відповідає емпіричному рівню пізнання; концептуальною та гіпо-тетичною, що відповідають теоретичному рівню пізнання; методичною, що містить у собі опис способів і прийомів засвоєння інформації; естетичною, яка повязана з категоріями оцінного, емоційного, морально-етичним планом; інструк-тивною, що має орієнтир на певні дії. Ці види інформації окремо або у сукупності містяться у різних видах тексту [2]. Зокрема, наукові тексти характеризуються передусім фактологічною, концептуальною і гіпотетичною інформаціями, а науково-публіцистичні - фактологічною та естетичною.

О. І. Беляєва виділяє такі три типи інформації (у Р. Д. Шакірової - знання), які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання [1, с. 163;

]: 1) безпосередня, епістемічно обєктивна інформація, що будується на чуттєвому відображенні обєктивної дійсності та внутрішньому стані мовця, на його власному знанні чи досвіді. Вона базується на сенсорних даних, котрі фік-суються памятю з моменту народження протягом усього життя: A partir de 1995, la thèse de la socialisation progressive semble pourtant simposer pour les fonctionnaires de lUnion comme pour les fonctionnaires des Etats membres [11, с. 57];

)непряма опосередкована інформація, яка не дозволяє стверджувати, що зміст пропозиції відповідає дійсності, але на основі неї мовець може шляхом логічного міркування робити оцінку її вірогідності. Р. Д. Шакірова називає його вивідним знанням, що базується на умовиводі в результаті інтелектуальної діяльності людини [6, с. 93]. Ці знання детерміновані здатністю людини до синтезу нових знань на базі фонових знань та аналізу ситуації. На відміну від безпо-середніх знань, які вказують на ступінь повноти інформації, ці знання характеризуються таким параметром, як ступінь субєктивної впевненості мовця у вірогідності повідомлення: Selon le Stockholm International Peace Institute (Sipri), la France arrive en deuxième position des exportateurs darmes pour lannée 1998, derrière les Etats-Unis, mais devant la Russie [16, с. 21];

)інформація, одержана «з інших рук», є вторинною на противагу першим двом, які є первинними по відношенню до мовця. Цей тип інформації дозволяє мовцю передати роль субєкта оцінки ІІІ особі: Pour les gouvernements du Benelux, comme laffirme le ministre des Affaires étrangères des Pays-Bas, Joseph Luns, en 1961, «le processus engagé par le traité de Rome doit conduire à lunité politique sous la forme dune intégration, qui seule peut donner aux petits Etats les garanties dont ils ont besoin» [11, с. 18].

Ураховуючи різні види інформації, стратегія інформування реалізується через використання тактик, які вказують на обєктивний погляд на предмет:

)постановка актуальної проблеми;

)обєктивне представлення подій та створення загальновідомої ситуації;

а також тактики з субєктивним представленням подій:

)подання найважливішої інформації;

)висловлювання власної думки / власного ставлення до проблеми;

)збереження автентичності «чужих» висловлювань;

)чітке структурування інформації

та можливою, особливо у науково-публіцистичних текстах, є

)тактика введення в оману.

Тактика постановки актуальної проблеми. Будь-яке наукове повідомлення, незалежно від жанру й обєму містить звороти, які формулюють мету та задачі дослідження, а також указують на існування актуальної проблеми. Як правило, ці висловлювання складаються з двох частин: перша (формальна) відображає сам факт орієнтованості статті, цілеспрямований, прагматичний характер. До її складу входять звороти: le but / lobjet / lobjectif de cette étude / ce livre / cet article est de présenter / montrer / exposer / développer / mettre au point... Друга ж частина, конкретно-змістова, описує експліцитно цю ціль: Le parti pris adopté ici consiste à présenter la construction européenne à travers trois catégories dacteurs efficients [11, с. 3].

У французьких наукових текстах з міжнародних відносин переважно використовуються висловлювання: dans... on se propose, nous nous proposons, nous étudions / examinerons / considérons / consacrons, звороти: il sagit de, il est question de, le problème se pose тощо: Il sagit dabord des institutions communautaires, à commencer par la Commission, qui peuvent se servir dune faire avancer un programme daction [11, с. 66].

Для опису мети дослідження науковець найчастіше використовує дієслова та дієслівні вирази:envisager, considérer, étudier, explorer, examiner, montrer, mettre au point, développer, accorder toute leur importance à, proposer des réflexions, aborder, souvrir sur une analyse, démontrer тощо. Наприклад: Beaucoup déditeurs considèrent quavec léquipe Ahmadinejad au pouvoir, lédition iranienne vit une des périodes les plus noires de son histoire [15, с. 31].

Коли автор уважає за необхідне звернути увагу читача на певний тезис (або навіть ціле судження), використовується зворот зобовязання у поєднанні з дієсловами, які мають значення «констатації» (з відтінком «виділення»: noter, remarquer, mentionner, souligner, retenir, constater): il faut noter que..., il importe de remarquer..., il est à noter, il est important de souligner, il est intéressant de noter: Il importe toutefois de souligner que le morcellement de ces territoires ethniques se combine avec les connexions occultes de diverses mafias, serbes, bosniques et croates [...] [9, с. 31].

Науковцями широко використовуються звороти il ne faut pas oublier, il faut se souvenir (rappeler, mentionner, tenir compte), які апелюють до знань читача, встановлюють логічний звязок між старою та новою інформаціями, допомагають краще зрозуміти внутрішній звязок між окремими положеннями висловлювання. Окрім того, вони слугують засобами активізації уваги: Auparavant, il faut rappeler la forte implatantation des groupements transnationaux dans lEurope continentale [11, с. 82].

Обєктивна констатація факту, нейтральна причина, найчастіше зустрічається і передається як будь-якими неособовими дієслівними формами: дієприкметником теперішнього, минулого часів, герундієм, так і підрядними реченнями із сполучниками parce que, du fait que: Parti laïque, Israël Beitenou a été longtemps désigné comme «russophone», parce quil attirait des immigrés récents des ex-républiques soviétiques (plus de 1 million) [15, с. 60].

Під обєктивними розуміють те, що існує поза свідомістю субєкта, не повязане зі станом носія точки зору та виключає його з тексту як особистість разом із місцем, свідомістю, перспективою. Як правило, добре обізнаний науковець займає обєктивну позицію, а розповідь відбувається від третьої особи, немовби ззовні. Отже, тактика обєктивного представлення подій полягає у відсутності в тексті позначень людей, з позицій яких відтворюється зміст, і реалізується ходами, що відображають ступінь узагальнення інформації у наукових працях.

Досвідчений науковець володіє повними знаннями про те, що відбулося, і може проаналізувати отримані дані та подати висновки в узагальненому вигляді. Цей хід реалізується формами множини іменників (membres de lUE, les Allemands de lEst, les femmes, les enfants), займенників (nous, vous, ils, notre, leur, ces, cettes), прислівниками із значенням узагальнення (en générale, généralement, dune manière générale, au total).

Безособистісному, обєктивному характеру представлення наукового пізнання відповідають асертиви, а також пасивні конструкції. Використання пасивного стану відображає той екстра- лінгвальний факт, що предмети реального світу є для науки передусім обєктом, на який направлена його пізнавальна діяльність. Пасивні конструкції є цікаві своєю зміною субєкта й обєкта, завдяки чому зміщується акцентування у смислі речення. Більш того, пасив уводиться з метою уникнення називання агента дії, що автоматично знімає відповідальність за сказане.

Таким чином, обєктивність викладу наукової інформації є важливою для підняття престижу науковця, спеціаліста з міжнародних відносин і досягається завдяки використанню великої кількості форм пасивного стану дієслова, а також займенникових дієслів із пасивним значенням. Наприклад: Les compétences sont alors partagées entre le Conseil des ministres [...] et le Parlement [...] [11, с. 75].

Використання фактів без аргументації як загальновідомих створюють очевидну ситуацію. Автор представляє якусь точку зору, оцінку, думку не як одиничну, що належить лишесубєкту мовлення, а як загальновідому. Цей прийом В.Є. Чернявська називає «створення семантичного поля «свої» [5]. Створення очевидної, загальновідомої ситуації реалізується за допомогою таких прислівників, як bien sûr, en effet, toujours, конструкцій il est de notoriété publique, il est bien connu, il est clair.

Тактика представлення найважливішої інформації. Оцінка наукового явища, факту щодо значущості, будучи субєктивною, одночасно має чітку комунікативну направленість. Вона відображає намір автора активізувати увагу читача на важливих моментах викладу інформації. Коментуючи повідомлення, мовець часто використовує прикметники зі значенням важливості (important, prioritaire, essentiel, majeur, significatif, capital, central, exceptionnel), які вхо-дять до складу таких конструкцій: Substantif + к^е / rester + adjectif та безособові конструкції il est adjectif. Наприклад: Cependant, la Russie est trop importante pour être ignorée, négligée ou caricaturée [15, с. 105].

Засобами підкреслення важливого та корисного у процесі оформлення оцінної інформації є інтенсифікатори значення оцінних лексем (прикметників, прислівників), до яких можна віднести прислівники si, fort, trop, très, tant, bien, тощо. Використання підсилювачів оцінного значення можна також віднести до застосування впливу на переконання читача в тому, що виклад матеріалу здійснюється докладно, а тому мовець має змогу впевнено висловлювати свою думку.

Звороти, як засоби логічного виділення, виділяють та фокусують увагу читача на важливості нових фактів, на стрижневих моментах наукової праці; домінують такі моделі ce... qui, ce... que, ce qui (que)... cest: Ce que le 11 septembre a ajouté à ce tableau [...] cest la possibilité dattentats [...] [15, c. 182]. Отже, спеціаліст із міжнародних від-носин, заперечуючи одну причину, виділяє підсилювальним зворотом справжню.

Важливість підкреслюється завдяки: 1) вставним виразам типу dune manière significative, en premier lieu; 2) словосполученнями: (grande) question (clé / déterminante), un enjeu (un atout) majeur / essentiel, le caractère prioritaire, lune des questions centrales, une prérogative dexception, une importance primordiale, un impératif stratégique, lun des thèmes-phares, le rôle pivot / moteur, un rôle international de premier plan тощо.

Якщо суттєвим (або хоча б цікавим) є якийсь момент процесу наукового пізнання, його аналізу, то використовуються безособові конструкції: il est intéressant danalyser, de constater, dobserver détudier qch / que: Mais il paraît également intéressant détudier les situations internes, lévolution des opinions publiques, les luttes pour le pouvoir dans les principaux pays de la région [15, с. 8].

Тактика висловлювання власної думки / ставлення до проблеми реалізується завдяки використанню: 1) займенників першої особи (je, а також nous, on): Au final, on peut estimer que le Président de la Convention a su jouer de son autorité et de son sens du calendrier pour amener les travaux à bon port [14, с. 24]; мовний інформування текст висловлювання

3)неозначено-особових (on sait que...) або безособових конструкцій (il est certain /clair / vrai / évident / probable тощо): Il est clair que le climat général de violences et daffrontements qui se répand dans toute la région a pesé sur la situation intérieure des pays [15, c. 9];

4)модальних прислівників certainement, évidemment, probablement, vraiment, а також прислівникових зворотів sans (aucun) doute, bien sûr та інших, за допомогою яких автор виражає своє субєктивне ставлення до достовірності на-укового повідомлення: A nouveau prioritaire, la relation avec les Etats-Unis est sans doute pour lui un choix stratégique [13, с. 60];

)авторських уточнень: La dernière décennie a en outre été marquée par la prolifération des accords commerciaux régionaux (ACR selon la terminologie de lOrganisation mondiale de commerce [OMC]) [15, с. 53];

)вставних слів de mon point vue, pour ma part, à ma connaissance, à vrai dire, pour moi, selon moi, à mon avis, які французький учений Андре Боріло називає «прислівниками сильної думки» (adverbes dopinion forte), що входять до підкатегорії епістемічних прислівників і вважає, що вони сигналізуючи субєктивну точку зору мовця, виконують прагматичну функцію, а саме помякшують категоричний зміст висловлювання [8, с. 31-40]. Уживані в першій особі, ці вставні слова неодмінно належать до світу думок мовця, а саме представляють його віру, знання, судження. За їх допомогою спеціаліст із міжнародних відносин висловлює експліцитно власне бачення, ставлення до повідомлювальної інформації: Si les preuves de cette cession nont pas à ma connaissance été apportées, il reste que le rapport du 26 novembre 2001 [13, с. 78].

Адресант демонструє своє субєктивно емоційне ставлення до фактів дійсності за допомогою вставних слів à lévidence, en vain, le cas échéant, curieusement, pire, mieux, sans surprise: La période post-retrait syrien du Liban nest pas uniquement caractérisée par lhabituelle faiblesse des institutions de lEtat libanais, mais, pire, par un vide institutionnel - sans précédent an temps de paix - oщ la gestion de lEtat est quasi inexistante [15, с. 40].

На авторську емоційну оцінку до наукового повідомлення указують також безособові вирази типу il est dommage que, il nest guère étonnant, il est frappant de constater, il serait désolant / hasardeux: Il est dommage que cet aspect soit perdu aujourdhui et quun agrégatif ne sache pas identifier un certain nombre de tableaux du XVIe siecle [11, с. 58]. Використання найвищого ступеня порівняння прикметників відображає власне ставлення автора: Il est évident que même les système énérgetiques les plus modernes peuvent céder face à de telles anomalies climatiques [10, с. 14]

Тактика збереження автентичності чужих висловлювань реалізується шляхом цитування як засобу вираження референтної авторизації. Посилання на метаавторів не лише обґрунтовують постановку проблеми, її актуальність, перспективність, але й верифікують істинність авторських суджень про предмет мовлення та інформацію про нього.

Цитування є цікавим та активно функціонуючим засобом ілюстрації та аргументації у науковому дискурсі, а тому використовується також у стратегіях аргументування та привертання уваги. Цитата завжди графічно відділена від осно-вного тексту лапками. Вона може бути структурно представлена словосполученням, одним або кількома реченнями і, як правило, дається з посиланням на джерело. Цитати можуть уводиться у текст по-різному: слідувати після авторських слів і включатися у текст як його відносно самостійні частини, вмонтовуватися у непряму мову та приєднуватися за допомогою вставних слів і конструкцій. Ці способи уведення цитат збагачують структуру тексту, дозволяючи живо поєднувати чуже мовлення з авторським.

У науковому тексті з міжнародних відносин автор цитує різного роду документи, зокрема офіційні документи, конституції, угоди, договори для того, щоб підтримати свою думку, переконати читача у слушності, прийнятності власної позиції, пояснити те чи інше положення.

Щоб бути переконливим, автор наукового дискурсу з міжнародних відносин цитує не тільки авторські слова науковців, політологів, політиків, філософів, письменників, але й девізи, слогани, переважно англійською: Ses actions ont une devise: In Capital We Trust (PE, 98). Le slogan officieux peut bien afficher: «Ce qui est bon pour Gazprom (ou Rosneft) est bon pour la Russie» [15, с. 98]. Отже, цитати додають особистісності, безпосередності, автентичності науковому ви-словлюванню, забезпечуючи максимальну точність вираження інформації.

Щоб зберегти континуум, послідовний виклад наукового матеріалу, мовець часто посилається на джерела певної інформації: наукові праці, підручники, а також газети, журнали, пересічну інформацію (бібліографічні посилання). Наприклад: Le président Koutchma a redit à plusieurs reprises en 2002-2003 sa volonté de maintenir «le choix européen qui est dans la ligne de la politique de lUkraine depuis son indépendance»19 (Voir par ex. son discours sur létat de la nation du 18 juin 2002 à la Verkhovna Rada, Kyiv Post_20 juin 2002, RFE / RL Newsline 18 juin 2002) [13, с. 82].

При посиланні науковця на самого себе звичайно використовуються звороти jai / nous avons déjà dit plus haut, comme nous avons noté / signalé dernièrement, de notre point de vue, які виражають водночас його ставлення до повідомлення: En contrôlant le processus décisionnel, les Etats membres pouvaient ainsi accepter plus facilement la hardiesse de la Cour. Pour sa part, nous lavons dit, la Cour trouvait dans cette situation de nouvelles raisons daller de lavant [11, с. 64].

Отже, цитування та посилання - це основні засоби забезпечення інтертекстуальної перспективи наукового повідомлення, яка демонструє наступність та послідовність у науковій діяльності автора. Крім того, інтертекстуальність є необхідною умовою існування наукових творів, де посилання на інші тексти, аналіз концепційінших авторів, їх цитування забезпечують необхідні умови достовірності та ґрунтовності дослідження і показують погляди яких учених сприяють власному переконливому викладу матеріалу мовця. Загальною тенденцією є трансформація цитати в загальне місце, а посилання в алюзію.

Прагнучи переконати адресата у вірогідності власної концепції, яка сумісна з авторитетними однодумцями, автор наукового дискурсу використовує тактику апеляції до авторитету або до релігійних почуттів. Це пояснюється, з одного боку, дотримування максими скромності, а з іншого - індивідуально-психологічними особливостями мовця, у тому числі невпевненістю у своїх силах. Тактика апеляції до авторитету дуже ефективна, бо автор посилається для підтримки своїх поглядів на думки, вислови відомих у світі людей, науковців, філософів тощо. Як правило, це конкретно-ситуативний аргумент до авторитету, можливий у певних ситуаціях мовного спілкування. Це непрямий засіб власного переконання автора: Lenveloppe métafamiliale nest ni la Reine ni le Dollar, mais la Nation. Montesquieu la dit une fois pour toutes dans Lesprit des lois: « Il y a deux sortes de tyrannie: une réelle qui consiste dans la violence du gouvernement, et une dopinions qui se fait sentir lorsque ceux qui gouvernent établissent des choses qui choquent la manière de pensée de la Nation » [12, с. 9].

Тактика чіткого структурування інформації є важливим способом реалізації персуазивної ін- тенції адресанта та полягає у поліпшенні ефективності комунікації, оскільки вона полегшує сприйняття адресатом інформаційного потоку мовлення адресанта. Структурування відбувається з упорядкувальною, класифікаційною та аргументативною метою. Ця тактика передається через низку дискурсивних маркерів, що допомагають адресату зорієнтуватися в інформації, структуруючи наукове повідомлення. Дискурсивні маркери лінеарності передають уведення інформації, розвиток чи розгляд проблеми, а також підсумування.

Як відомо, звязність є однією із найголовніших характеристик наукового дискурсу, де адекватна передача логічної структури думки відіграє важливу роль для правильного сприйняття інформації. Частини наукового тексту та положення в межах самих частин логічно взаємозвязані завдяки спеціальним словам чи словосполученням, які носять назву логічні слова. Мовні засоби лінеарності передають послідовність чи перелік за допомогою premièrement, deuxièmement, troisièmement; dabord, puis, ensuite тощо.

Для розгляду наукових проблем з різних точок зору мовець використовує dune part, dautre part; lun, lautre; la première, la seconde; du côté de: Le prix de lajustement de léconomie japonaise aux nouvelles conditions du marché et à la concurrence - en particulier de la Chine - a été payé par presque tous les partenaires économiques. Du côté des salariés, [...]. Du côté des entreprises, il a fallu radicalement restructurer; Mais le Japon recueille aujourdhui les fruits de ces efforts qui élèvent son taux de croissance potentiel [15, с. 153].

Перехід від констатації до аргументації маркує en effet: Pourtant, les Chinois restent très prudents: certes, ils ont un intérêt certainà lapaisement des tensions dans la péninsule coréenne. En effet, le raidissement de la Corée du Nord fournit un prétexte indiscutable au maintien des troupes américaines non seulement en Corée du Sud, mais également au Japon [13, с. 134].

Перехід до наступного етапу може передаватися через завершення плану викладу, який маркує il reste та констатацію обґрунтування наступного повідомлення alors. Наприклад: Il reste à aborder une dernière dimension de lidentité européenne: face à des Etats-Unis qui affirment haut et fort un certain nombre de principes [14, с. 35].

Для констатації незалежності від попереднього викладу автор французького наукового дискурсу використовує de toute façon, quoi quil en soit, а для пояснення попереднього тезиса - ainsi: Sagissant du sort des industries de la Ruhr, il était, à lépoque, relativement inconcevable que les Français agissent seuls ou, si lon préfère, quune solution négociée nassocie pas les Anglais. Ainsi, cest seulement après de vaines tentatives tendant à rallier la Grande-Bretagne autour dun «noyau communautaire» que les responsables français se tournèrent vers le Rhin [11, с. 10].

Для підсумування основних положень, концепцій наукового дослідження, мовець використовує логічні слова donc, dès lors, які вказують на висновок, безпосередньо повязаний з попереднім текстом: Les frontières de lEurope ne sont donc pas seulement externes. Il peut y avoir des frontières au sein de lEurope elle-même, entre des personnes qui acceptent ces postulats de base et qui au moins en théorie, estiment quelles doivent se comporter en conséquence, et dautres qui ne sont guère disposées à le faire [9, с. 20].

«Знаки резюме» en conclusion, en résumé, en bref, et bien, tel est, en général, en somme, au total, au bilan вживаються для того, щоб підвести підсумки. Водночас вони мають значення висновку- умовиводу, які є важливими при логічно послідовному викладі матеріалу в аргументуванні: En bref, la France est accusée de vouloir maintenir son pré carré sur un continent dont elle ne perçoit plus les évolutions politiques ni sociales [15, с. 144]. Автор наукового дискурсу з міжнародних відносин може підводити підсумки, нумеруючи свої висновки.

Антипереконання або тактика введення в оману також є можливою, але не бажаною у науковому дискурсі, вона передбачає використання хибних цифр, дат тощо. Наприклад: Washington, depuis plusieurs années, reprochait à ses alliés européens de ne pas consacrer suffisamment de ressources budgétaires à la défense. Avec 3,13% de leur PIB affectés à la défense en 2002, les Etats- Unis excèdent en effet de loin les efforts militaires réalisés par les pays de lunion européenne, oщ avec respectivement 2,43 et 1,95%, la Grande-Bretagne et la France doit facilement figure de chefs de file, les trois autres «grands» narrivant que loin derrière, avec 1,41% du PIB pour lItalie, 1,21% pour lEspagne et 1,17% pour lAllemagne [14, c. 31]. Численність цифр, дат потребує перевірки, чи доведення, чи спростування (чи посилання на джерело фактів). Якщо точне джерело не вказується, то виникає певний сумнів, невпевненість. Таким чином, можливою є підміна даних або навіть тезису. Слід зазначити, що ця тактика використовується переважно журналістами, ніж науковцями.

Ураховуючи принцип істинності, у науковому тексті з міжнародних відносин переважає адекватно-істинний тип комунікації, адже автор намагається якомога обєктивно представити наукову інформацію. Замовчування деяких політичних фактів (інформація не є істинною, оскільки вона не цілком подана адресатові), як і контрадикторний тип (мовець говорить неправду, адресат сприймає її як істину) є цілком можливі особливо у науково-публіцистичному тексті. Щодоконвенційно-неістинного (за домовленістю адресат і мовець оперують неправдою як істиною); дешифрування (розкриття брехні адресатом); шифровано-істинного (адресат і мовець сприймають неістинну інформацію, але їм відомий код перетворення її на істинну) типів [7, с. 136], вони властиві передусім усній комунікації.

Висновки і перспективи. З урахуванням типів інформації, стратегія інформування реалізується через три групи тактик. Перша група тактик вказує на обєктивний погляд на предмет, а саме постановка актуальної проблеми, підкреслення обєктивності інформації та створення очевидної і загальновідомої ситуації. До другої групи належать тактики, що субєктивно представляють події: подання найважливішої інформації, висловлювання власної думки/власного ставлення до проблеми ; збереження автентичності «чужих» висловлювань, звернення до авторитету метаавтора (ів), чітке структурування інформації. До третьої групи відносимо тактику введення в оману (антипереконання), яка є можливою, передусім у науково-публіцистичних текстах і використовується переважно журналістами. Вбачаємо перспективу подальшого пошуку в вивченні інших стратегій і тактик, притаманних науковому дискурсу, а також на матеріалі наукових текстів інших галузей знань з долученням інших мов та етнокультурних традицій.

Список літератури

1.Беляева Е. И. Достоверность / Елена Ивановна Беляева // Теория функциональной грамматики. Темпораль- ность. Модальность / [под ред. А. В. Бондарко] - Л. : Наука, 1990. - С. 157-179.

.Валгина Н. С. Теория текста : учебное пособие [Електронный ресурс] / Нина Сергеевна Валгина

.Гальперин И. Р. Текст как обьект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. - М. : Наука, 1981. - 139 с.

.Красненко О. М. Лінгвопрагматичні засоби персуазивності у сучасній французькій мові (на матеріалі публікацій з міжнародних відносин): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 Романські мови/ Оксана Миколаївна Красненко. - К., 2011 - 20 с.

.Чернявская В. Е. Дискурс власти и власть дискурса: проблемы речевого воздействия / Валерия Евгеньевна Чернявская. - М. : Флинта; Наука, 2006. - 136 с.

.Шакирова Р. Д. Понятие эпистемического статуса высказывания и средства его актуализации в современном немецком языке / Резеда Дильшатовна Шакирова // Филологические науки. - М. : Изд-во МГУ имени М.В. Ломоносова. - 2009. - № 2. - C. 89-97.

.Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика (термінологічна енциклопедія) / Олена Олександрівна Селіванова. - Полтава : Довкілля -К, 2006. - 716 с.

8.Borillo A. Les « adverbes dopinion forte » selon moi, à mes yeux, à mon avis... : point de vue subjectif et effet datténuation // Langue française: Procédés de modalisation, latténuation / André Borillo. - P. : Larousse. - 2004. - № 142. - P. 31-41.

9.Brague R. LEurope, quelles frontières ? / Rémi Brague, Yves Lacoste Yves, Jean-Christophe Victor et dautres. - P. : CULTURESFRANCE, 2007. - 67 p.

10.Courrier international, 2006 - № 795. - 63 р.

. Courty G. La construction européenne / Guillaume Courty, Guillaume Devin. - P. : La Découverte, 2005. - 124 p.

.Kristeva J. Europe des cultures et culture européenne: communauté et diversité / [contributions rassemblées par J. Kristeva, F. Ogée]. - P. : Hachette, 2008. - 185 p.

13.Cycle de conférences «Lévolution des relations internationales depuis 11 septembre 2001» : Зб. документів французько-українського технічного співробітництва. - № 3. - К. :ТОВ «Етна-1», 2003. - 137 с.

14. Les pays de lUnion européenne / [sous la direction dA. Grosser]. - P. : La documentation Française, 2003. - 206 p.

.Ventes darmes de la France / [sous la direction de P. Bouveret et B. Elomari]. - Lyon : Institut des droits de lHomme, 2000. - 221 p.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню стратегії інформування у науковому дискурсі. Розглядаються мовні засоби реалізації тактик цієї стратегії на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин. Встановлено, що є три види інформації, які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання: епіс- темічно обєктивна, непряма опосередкована, а також інформація, одержана «з інших рук». Ураховуючи їх, стратегія інформування реалізує себе через тактики, які вказують на обєктивний погляд на предмет, а також тактики з субєктивним представленням подій. Можливою, передусім у науково-публіцистичних текстах є тактика введення в оману.

Ключові слова: стратегія інформування, тактика, науковий дискурс, французький науковий текст з міжнародних відносин, науково-публіцистичний текст.

Похожие работы на - Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі

 

Не нашли материал для своей работы?
Поможем написать уникальную работу
Без плагиата!