Проектування системи для обліку даних танцювальної студії

Проектування системи для обліку даних танцювальної студії

Зміст

Вступ

. Опис предметної області

.1 Основні поняття

.2 Основний алгоритм

.3 Інформаційні потоки

. Постанова завдання

.1 Мета створення програми

.2 Функції програми

.3 Вимоги до проектованої системи

.4 Вимоги до надійності

.5 Умови роботи програми

.6 Умови розповсюдження програми

. Програмування

.1 Обґрунтування вибору середовища розробки системи

.2 Обґрунтування вибору середовища функціонування системи

.3 Основні рішення щодо реалізації компонентів системи

.3.1 Використовувані моделі даних

.3.2 Структурна схема програми

.3.3 Розробка модулів системи

. Методика роботи користувача з системою

.1 Керівництво програміста

.1.1 Призначення і умови використання програми

.1.2 Характеристики програми

.1.3 Звертання до програми

.1.4 Вхідні і вихідні дані

.2 Керівництво оператора

.2.1 Призначення і умови використання програми

.2.2 Виконання програми

. Організаційно-економічний розділ

.1 Планування розробки програмного продукту

.2 Розрахунок витрат на розробку програмного продукту

.2.1 Складання кошторису витрат на розробку

.2.2 Розрахунок собівартості програмного забезпечення

.3 Оцінка ефективності проекту

. Охорона праці користувачів комп’ютерів

.1 Правове забезпечення заходів щодо охорони праці користувачів комп’ютерів

.2 Електробезпека та пожежобезпека у приміщеннях з персональними комп’ютерами

6.3 Причини виникнення, загальна характеристика та класифікація надзвичайних ситуацій

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Для прискорення наукового і технічного прогресу в усіх сферах життєдіяльності людини водночас з іншими заходами передбачається широке впровадження інформаційних технологій як фундаменту подальшого розвитку людства. Висока ефективність комп’ютерів, постійне розширення області їх застосування, підвищення рівня програмного забезпечення зумовлює його широке застосування в усіх сферах людської діяльності. Перехід до автоматизації виробничих процесів підприємства вимагає не тільки бажання і засобів, але і значної підготовчої роботи, як організаційної, так і методичної. Для цього насамперед необхідно точно визначити задачі автоматизації.

За допомогою сучасної електронно-обчислювальної техніки здійснюється автоматизація розв’язання майже всіх задач, що виникають в процесі роботи організації чи підприємства.

Задача автоматизації - підвищення якості роботи як окремих робітників, так і підприємства в цілому. Комп'ютер - це тільки інструмент, що дозволяє максимально повно використовувати кваліфікацію фахівця і максимально спрощувати щоденну рутинну роботу.

Забезпечення робітників організації автоматизованими робочими місцями дозволяє підвищити продуктивність праці, скоротити їхню чисельність і при цьому підвищити швидкість обробки інформації та її достовірність, що необхідно для ефективного планування та управління. Оскільки автоматизація підвищує не тільки якість аналізу інформації, але і якість бізнесу підприємства.

Прискорення НТП підвищило вимоги до загальноосвітньої, технічної, економічної, технологічної підготовки робітників і службовців, підвищення кваліфікації, оцінки діяльності працівників, раціонального використання персоналу [1].

Особливо велике значення має наявність відповідної програми для організації пошуку інформації в базі даних, що має великі об’єми, вибірка інформації за різними критеріями, сортування і т.і.

Мета створення даної програми - часткова автоматизація системи обліку даних танцювальної студії.

Програма розроблена за допомогою середовища програмування Visual Studio 2010 на мові програмування C#.

1. Опис предметної області

.1      Основні поняття

Предметну область можна визначити як сферу людської діяльності, виділену і описану згідно зі встановленими критеріями.

Під терміном «модель» будемо розуміти будь-який математичний об’єкт, який описує властивості системи, що досліджується.

При цьому під моделлю предметної області розуміється деяка система, що імітує структуру або функціонування досліджуваної предметної області і відповідає основній вимозі - бути адекватної цій області.

Предметною областю, яка потребує автоматизації, являється танцювальна студія.

Танець, танок - вид мистецтва <#"896803.files/image001.jpg">

Рисунок 3.1 - Об'єктно-орієнтована модель бази даних

При проектуванні бази даних було виявлено 6 сутностей: «Тренеры», «Клиенты», «Посещения», «Тренировка», «Оплата», «Группы». Дані сутності пов’язані між собою за ключовими полями типом зв’язку один до багатьох та один до одного.

Сутність «Тренеры» містить такі атрибути: «Id», «ФИО», «Телефон», «Адрес», «Дата_приема». Сутність призначена для зберігання інформації про тренерів студії. В реалізації бази даних сутність представлено таблицею «Тренеры», опис якої приводиться у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Структура таблиці «Тренеры»

Сутність «Клиенты» містить такі атрибути: «Id», «ФИО», «Дата_р», «Телефон». Сутність призначена для зберігання інформації про клієнтів хореографічної студії. В реалізації бази даних сутність представлено таблицею «Клиенты», опис якої приводиться у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Структура таблиці «Клиенты»

Сутність «Посещения» містить такі атрибути: «Id», «іd_тренировки», «id_клиента», «id_сотрудника», «Сумма». Сутність призначена для зберігання інформації про всі продажи магазину. В реалізації бази даних сутність представлено таблицею «Продажи», структура якої приводиться у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. - Структура таблиці «Посещения»

Сутність «Тренировка» містить такі атрибути: «Id», «іd_группы», «id_тренера», «дата». Сутність призначена для зберігання інформації про тренування. В реалізації бази даних сутність представлено таблицею «Тренировка», структура якої приводиться у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Структура таблиці «Тренировка»

Сутність «Оплата» містить такі атрибути: «Id», «id_клієнта», «Дата», «Сумма». Сутність призначена для зберігання інформації про оплати клієнтів. В реалізації бази даних сутність представлено таблицею «Оплата», структура якої приводиться у таблиці 3.5.

Сутність «Группы» містить такі атрибути: «Id», «Направление», «іd_тренера», «время», «дни_недели». Сутність призначена для зберігання інформації про танцювальні групи. В реалізації бази даних сутність представлено таблицею «Группы», структура якої приводиться у таблиці 3.6.

Таблиця 3.5 - Структура таблиці «Оплата»

Таблиця 3.6 - Структура таблиці «Группы»

Реляційна модель даних - це модель, яка представляє дані у вигляді таблиць між якими існують зв’язки.

Між таблицям реляційної моделі існують відносини.

Відношення можуть бути таких типів:

-     один до одного - це тип зв’язку, при якому кожному екземпляру однієї сутності відповідає не більше одного екземпляра іншої;

-     один до багатьох - це тип зв’язку, при якому кожному екземпляру однієї сутності відповідають декілька екземплярів іншої;

-     багато до багатьох - це тип зв’язку, при якому декільком екземплярам однієї сутності відповідають декілька екземплярів іншої.

Структуру реляційної моделі представлено на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Реляційна модель даних

.3.2 Структурна схема програми

Структурна схема програми представлена на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3 - Структурна схема програми

.3.3 Розробка модулів системи

При запуску програми завантажується головний модуль програми Main. Тут перевіряється наявність бази даних в поточному каталозі, пошук бази даних та з’єднання її з програмою за допомогою механізму ADO.

Головний модуль завантажує модулі роботи з таблицями бази даних.

Інтерфейс - це апаратно-програмні засоби, що забезпечують графічне відображення і обмін інформацією між людиною і комп'ютером.

Користувальницький інтерфейс (user interface, UI) є своєрідним комунікаційним каналом, по якому здійснюється взаємодія користувача і комп'ютера.

Кращий користувальницький інтерфейс - це такий інтерфейс, якому користувач не повинен приділяти багато уваги, майже не помічати його. Користувач просто працює, замість того, щоб розмірковувати, яку кнопку натиснути або де клацнути мишею. Такий інтерфейс називають прозорим - користувач ніби дивиться крізь нього на свою роботу.

Щоб створити ефективний інтерфейс, який робив би роботу з програмою приємною, треба розуміти, які завдання будуть вирішувати користувачі з допомогою даної програми і які вимоги до інтерфейсу можуть виникнути у користувачів [9].

При створення додатку оформленню інтерфейсу приділялась особлива увага, адже, значною мірою, саме він визначає успіх даної програми та попит на неї. При розробці зовнішнього виду додатку враховувалися основні вимоги до нього, такі як:

інтерфейс повинен бути зручним та зрозумілим для будь-якого користувача;

інтерфейс повинен бути оформлений у сприятливих та «м’яких» кольорах, для зменшення навантаження та напруженості зорової системи;

інтерфейс повинен містити достатню кількість інформації для користувача про процес та функції, які автоматизуються, але водночас, він не повинен бути загромаджений великою кількістю даних;

при розробці інтерфейсу потрібно враховувати стандарти, які характерні для оформлення Windows-подібного інтерфейсу.

За основу інтерфейсу програми було прийнято стандартний стиль оформлення: побудовано основну форму. Цей стиль відповідає принципу побудови інтерфейсу Windows та більшості додатків, а тому є найбільш розповсюдженим, а отже і зручним для користувача.

При побудові інтерфейсу розробленого програмного продукту було використано безліч компонентів середовища розробки C#. Дані компоненти приведено в таблиці 3.7. Розроблена програма складається з наступних файлів. Призначення кожного з файлів представлено у таблиці 3.8

Таблиця 3.7 - Перелік використовуваних компонентів C#

Таблиця 3.8 - Опис файлів програми

4. Методика роботи користувача з системою

.1 Керівництво програміста

.1.1 Призначення і умови використання програми

Програма призначена для часткової автоматизації роботи з документами танцювальної студії.

Програма створена в середовищі програмування Visual Studio 2010 на мові програмування C#.

База даних створена в СКБД Access.

Підключення таблиць бази даних на форми проекту виконано за допомогою Microsoft Jet 4.0 OLE DB Provider.

Контейнером даних являються компоненти ADO.

Для створення запитів використовувався вбудований відладчик SQL. Всі запити прописані програмно, за виключенням тих, що використовуються при створенні звітів. Там запити прописані через властивість SQL через Object Inspector.

Умовою надійної експлуатації програми є наявність бази даних в папці з відповідним .exe-файлом.

Для нормальної роботи програми необхідно мати персональний комп’ютер з такими характеристиками:

-        процесор з тактовою частотою не менш 2,1 ГГц;

-        оперативна пам'ять не менш 256 Мб;

-        вільний дисковий простір 100 Мб та простір для зберігання даних в базі;

Окрім цього повинні бути у наявності монітор, клавіатура, та маніпулятор «миша».

Програмне забезпечення, яке повинно бути встановлено на персональному комп’ютері: операційна система Windows, CrystalReport.

4.1.2 Характеристики програми

Програма реалізує наступні функції:

-     перегляд основної інформації про тренування, групи, тренерів, клієнтів та оплати;

-     можливість додавати, редагувати та видаляти дані про тренування, групи, тренерів, клієнтів та оплати;

-     пошук тренувань, груп, тренерів, клієнтів, оплати;

-     створення звітів.

.1.3 Звертання до програми

Файл проекту має назву програми має назву Dance.sln. База даних має назву Dance.mdb.

Після кожної корекції бази даних за допомогою програми, необхідно робити архівну копію бази.

Після корегування модулів проекту необхідно перекомпілювати програму.

В програмі використовується подійний метод передачі керування та даних.

.1.4 Вхідні і вихідні дані

Вхідними даними до програми є файл бази даних Dance.mdb.

Вихідними даними програми являється візуальні екранні форми та звіти.

Приклади звітів наведені в додатку Б.

.2 Керівництво оператора

.2.1 Призначення і умови використання програми

Програма призначена для часткової автоматизації роботи з документами танцювальної студії.

Програма створена в середовищі програмування Visual Studio 2010 на мові програмування C#.

База даних створена в СКБД Access.

Підключення таблиць бази даних на форми проекту виконано за допомогою Microsoft Jet 4.0 OLE DB Provider.

Контейнером даних являються компоненти ADO.

Для створення запитів використовувався вбудований відладчик SQL. Всі запити прописані програмно, за виключенням тих, що використовуються при створенні звітів. Там запити прописані через властивість SQL через Object Inspector.

Умовою надійної експлуатації програми є наявність бази даних в папці з відповідним .exe-файлом.

Для нормальної роботи програми необхідно мати персональний комп’ютер з такими характеристиками:

-        процесор з тактовою частотою не менш 2,1 ГГц;

-        оперативна пам'ять не менш 256 Мб;

-        вільний дисковий простір 100 Мб та простір для зберігання даних в базі;

Окрім цього повинні бути у наявності монітор, клавіатура, та маніпулятор «миша».

.2.2 Виконання програми

Для встановлення програмного продукту необхідно скопіювати файли автоматизованої системи на комп’ютер користувача в окрему папку.

Запуск програми відбувається із середовища Microsoft Windows шляхом відкриття файлу Dance.exe.

Після запуску файлу одразу ж буде відкрите головне вікно, яке містить вкладки, такі як «Тренировки», «Группы», «Тренеры», «Клиенты», «Оплаты», «Отчеты». На рисунку 4.1 представлена вкладинка «Тренировки», вони містить список всіх тренувань та список клієнтів, що були присутні на певному тренуванні. На даній вкладинці є можливість додавати, редагувати та видаляти тренування, а також здійснювати пошук тренувань за певним критерієм. Форма для додавання нового тренування представлена на рисунку 4.2.

Рисунок 4.1 - Вкладинка «Тренировки»

Рисунок 4.2 - Форма додавання нового тренування

Вкладинка «Группы» містить інформацію про всі наявні групи та дозволяє додавати нові, редагувати та видаляти існуючі. Дана вкладка представлена на рисунку 4.3

Вкладинка «Тренеры» надає можливість додавання інформації про нового нового тренера, редагування інформації та видалення інформації про існуючих тренерів. Також є можливість пошуку тренерів за ПІБ, телефоном та датою початку роботи. Вкладинка «Тренеры» представлена на рисунку 4.4.

Вкладинки «Клиенты» та «Оплата» організовані аналогічним чином. У вікні є можливість додавання, редагування, пошуку, видалення відповідної інформації.

Рисунок 4.3 - Вкладинка «Группы»

Рисунок 4.4 - Вкладинка «Тренеры»

Для перегляду звітів, що містять інформацію про групи та всі оплати, необхідно обрати вкладку «Отчеты», та натиснути кнопку або «Группы» або «Оплата». Приклад звітів представлений на рисунку 4.5.

Рисунок 4.5 - Звіт «Группы»

5. Організаційно - економічний розділ

.1 Планування розробки програмного продукту

При плануванні розробки програмного продукту необхідно врахувати витрати робочого часу на виконання основних етапів роботи, що включають планування й аналіз вимог (предметної області), проектування й іспит програмного продукту.

На рисунку 5.1 представлений укрупнений алгоритм розробки нової програми.

Рисунок 5.1 - Укрупнений алгоритм програми

На підставі алгоритму визначаємо етапи роботи, необхідні при розробці, визначаємо їх трудомісткість та тривалість виконання.

Результати планування заносяться до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 - Характеристика робіт з розробки програмного продукту

.2 Розрахунок витрат на розробку програмного продукту

.2.1 Складання кошторису витрат на розробку

Фонд оплати праці складається з основної заробітної плати і додаткової заробітної плати програміста та консультанта. Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, її розмір залежить від результатів роботи самого працівника. [11] Фонд оплати праці фахівців, грн.

ФОП=ЗП_осн.+ЗП_дод., (5.1)

де ЗП_осн., ЗП_дод. - основна та додаткова заробітна плата фахівців-розроблювачів програмного продукту, грн.

Розраховується основна заробітна плата, грн.

ЗП_осн.=ЗП_ден. Д_розр.,(5.2)

де ЗП_ден. - денна заробітна плата фахівця, грн./день;

Д_розр. - тривалість розробки програмного продукту, днів.

Денна заробітна плата фахівців, грн./день

, (5.3)

де О - посадовий оклад фахівця, грн. (приймається посадовий оклад консультанта - 2480, програміста - 2180);

Д_роб._дн - кількість робочих днів в місяці.

Розраховується додаткова заробітна плата програміста та консультанта, грн.

Результати розрахунків зведені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Розрахунок основної заробітної плати фахівців

Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, доплат за особливі умови праці, оплати за невідпрацьований час (відпустка, лікарняні). [12]

Розраховується додаткова заробітна плата фахівців, грн.

ЗП_дод.= ЗП_осн · К_дод.з. ,(5.4)

де К_дод.з - коефіцієнт додаткової заробітної плати, приймається 0,29.

ЗП_{дод. прогр}.=2180 · 0,29= 632,20

ЗП_{дод.. конс}.= 1078,26 · 0,29 = 312,70

Розраховується загальна заробітна плата фахівців, грн.

ФОП_конс.= 1078,26 + 312,70 = 1390,96

ФОП_фах.= 2180 + 632,20 = 2812,20

Результати розрахунків фонду заробітної плати наводяться у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Фонд заробітної плати фахівців

Розраховуються відрахування на соціальні заходи - єдиний соціальний внесок (відрахування до Пенсійного фонду, фонду страхування на випадок тимчасової непрацездатності, фонду страхування по безробіттю та фонду страхування від нещасних випадків на виробництві), грн.

В_с.з.=(ЗП_осн.+ЗП_дод.) · К_с.з.,(5.5)

де К_с.з. - коефіцієнт відрахувань на соціальні заходи (єдиний соціальний внесок), згідно діючого законодавства 0,3677.

В_с.з.=( 3258,26+ 944,90) · 0,3677 = 1545,50

5.2.2 Визначення витрат на матеріали

До складу матеріальних витрат включають вартість сировини, основних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, послуги виробничого характеру сторонніх підприємств, паливо та енергію та технологічні потреби .

Прямі матеріальні витрати, грн.

В_мат.=∑q_і· Ц_і , (5.6)

де Ц_і - ціна і-го матеріалу, грн./од.;

q_і - норма витрат матеріалу, нат.од.

В_мат.=1· 100,00 = 100,00

Аналогічно розраховуються інші матеріали.

Розрахунок прямих матеріальних витрат приведений у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 - Прямі матеріальні витрати

.2.3 Визначення витрат на спеціальне устаткування

Ця стаття витрат є комплексною і охоплює такі витрати, як амортизаційні відрахування, витрати на електроенергію, оплату праці з відповідними відрахуваннями на соціальні заходи робітників, які обслуговують обладнання.

Спочатку складається річний кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання. [13]

Річна сума амортизаційних відрахувань, грн.

,(5.7)

де В_перв. - первісна вартість комп‘ютера , грн.;

Н_а - річна норма амортизації, % (згідно Податкового кодексу України

мінімальний термін експлуатації ПК 2 роки, річна норма амортизації

приймається 50% ).

Первісна вартість комп’ютера, грн.

В_перв.=В_придб · (1+К_тр.в.),(5.8)

де Вп_ридб. - вартість придбання (сума, сплачена постачальнику), грн.,

К_тр.в. - коефіцієнт транспортних витрат, який враховує витрати на

доставку, монтаж та налагодження, приймається 0,05.

В_перв. = 7400,00 (1+0,05) = 7770,00

А_річ.= 7770,00 · 0,5 = 3885,00

Річні витрати на електроенергію, грн.

,(5.9)

де Р_н - номінальна потужність ПК, кВт/год., приймається за паспортом комп’ютера 0,4;

F_еф - річний ефективний фонд роботи ПК, год.;

К_зав. - середній коефіцієнт завантаження за часом, приймається 0,9;

К_зп - коефіцієнт завантаження за потужністю, приймається 0,4;

Ц_ел - ціна електроенергії, грн./кВт-год., приймається 0,83.

,(5.10)

де Д_кал, Д_вих, Д_св - відповідно календарні, вихідні та святкові дні (на 2015 рік - 365, 104, 11);_зм - тривалість зміни, год., за даними підприємства приймається вісім;_п.св. - скорочення робочих днів перед святковими днями на 1 год.,на 2015 рік становить 5 год.;_обсл - час обслуговування ПК, приймається 104 год.

Розраховується річний фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу, за умови, що один місяць - чергова відпустка, грн.

,(5.11)

де ЗП_{осн.обсл.} - основна заробітна плата обслуговуючого персоналу,

приймається посадовий оклад 1990,00 грн.;

ЗП_{дод.обсл.} - додаткова заробітна плата обслуговуючого персоналу,

грн., розраховується за формулою 5.4;

ЗП_{дод.обсл.}= 1990,00 · 0,29 = 577,10

Розраховуються відрахування на єдиний соціальний внесок по заробітній платі обслуговуючого персоналу, грн.

В_{с.з.обсл.=}ФОП_{обсл.річн.} · К_с.з.,(5.12)

В_{с.з.обсл}=1553,02· 0,3677 = 571,05

Розраховуються витрати на поточний ремонт устаткування, грн.

В_{пот.рем.=} В_перв. · К_{пот.рем.},(5.13)

де К_{пот.рем.} - коефіцієнт витрат на поточний ремонт, приймається 0,03.

В_{пот.рем.}= 7770,00· 0,03 = 233,10

Розраховуються інші витрати на утримання та експлуатацію обладнання, грн.

В_ін.=(А_річн.+В_{ел.річн.}+ФОП_обсл.+В_{с.з.обсл.}+В_{пот.рем}.) · К_інш..,(5.14)

де К_інш. - коефіцієнт інших витрат, приймається 0,03

В_ін.=( 3885,00 + 226,01 + 1553,02 + 571,05 + 233,10) · 0,03 = 194,05

Розраховуються річні витрати на утримання та експлуатацію обладнання, грн.

В_у.е.о.=А_річн.+В_{ел.річн.}+ФОП_обсл.+В_{с.з.обсл.}+В_{пот.рем.}+В_ін. , (5.15)

В _у.е.о..= 3885,00 + 226,01 + 1553,02 + 571,05 + 233,10+194,05 = 6662,22

Річні витрати на утримання та експлуатацію обладнання (спеціального устаткування) наводяться в таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 - Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання

Розраховуються експлуатаційні витрати на 1 годину роботи ПК, грн./год.

 (5.16)

Розраховуються експлуатаційні витрати на весь час роботи ПК при написанні програмного продукту, грн.

В_експл. =В _{експ. 1год.}∙ t_м.ч. ,(5.17)

де t_м.ч - час роботи ПК при написанні програмного продукту, в середньому робота за комп’ютером приймається 4 год./добу.

_м.ч.=Д_{роб.прогр.}∙ 4,(5.18)

де Д_{роб.прогрм.} - кількість днів роботи програміста при розробці програмного продукту._м.ч.= 23 · 4 = 92

В_експл. = 3,52 · 92 = 324,13

5.2.4 Визначення накладних витрат

Накладні (непрямі) витрати - це витрати, які пов’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (зарплата управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, комунальні послуги та ін.), грн. [9]

В_накл. =(ЗП_{осн.прогр.} +ЗП_{осн.конс.}) · К_накл.в.,(5.19)

де К_накл.в. - коефіцієнт накладних витрат, приймається 0,50

В_накл.=(2180+1078,26) · 0,50 = 1629,13

Розраховуються загальні витрати на розробку програмного продукту, грн.

В_заг. =ЗП_осн. +ЗП_дод. +В_с.з. +В_мат. +В_експл. +В_накл. ,(5.20)

В_заг. = 3258,26 + 944,90 + 1545,50 + 235,00 + 324,13 + 1629,13 = 7936,91

Дані розрахунків витрат на розробку програмного продукту наводяться в таблиці 5.6.

Таблиця 5.6 - Калькуляція собівартості робіт з розробки програмного продукту

За результатами розрахунків, наведених у таблиці 5.6, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу у витратах на розробку програмного продукту займають витрати на оплату праці фахівців. [13]

6. Охорона праці та безпека життєдіяльності

.1 Правове забезпечення заходів щодо охорони праці користувачів комп’ютерів

Питаннями охорони праці в міжнародному масштабі та розробкою конвенцій, рекомендацій з різних соціально-правових проблем займається Міжнародна Організація праці (МОП). За роки діяльності МОП, підхід до проблеми охорони праці, який базувався на першочерговій увазі до випадків найбільш серйозних порушень і галузей з найвищим рівнем травматизму та захворюваності, значно розширився і переріс у всеосяжну систему, метою якої є досягнення найвищого рівня безпеки та гігієни праці у всіх галузях та професіях. Все вищесказане в повній мірі стосується користувачів комп'ютерів, з огляду на значний ріст цієї професії у всьому світі.

Першою країною, яка почала займатися створенням стандартів, що регламентують роботу з комп'ютерами, є Швеція. Там ще в першій половині 80-х років почалися серйозні дослідження умов праці з ВДТ та їх вплив на здоров'я користувачів. До цих досліджень було залучено більше 20 шведських наукових організацій, в тому числі Шведський інститут з питань захисту від випромінювань, Національна Рада з техніки безпеки і гігієни праці, Шведський національний комітет з вимірювань та випробовувань та ін.

В результаті проведеної роботи був розроблений стандарт МРК II 1990, який вважається базовим. Методика МРК II направлена, в основному, на перевірку двох характеристик відеотерміналів: візуальних ергономічних (яскравість, нелінійність, чіткість, колір, коефіцієнт відбиття, неортогональність та ін.) та емісійних (потужність дози рентгенівського випромінювання, напруженість електромагнітного поля за електричною та магнітною складовою в різних діапазонах частот, електростатичний потенціал). Пізніше з'явились стандарти Шведської конфедерації профспілок ТСО 92 та ТСО 95 з ще більш жорсткими вимогами стосовно характеристик відеотерміналів, зокрема неіонізуючого електромагнітного випромінювання

Окрім того, ТСО 95 регламентує характеристики ВДТ щодо енергозбереження та містить екологічні вимоги, у відповідності з якими в конструкціях пристроїв не повинні міститись галогенні пластмаси, фреони, що пов'язано з охороною озонового шару планети. Пакувальні матеріали не повинні містити хлоридів та бромідів і підлягати вторинній нетоксичній переробці.

Недавно вийшов новий стандарт - ТСО 99, у якому питання ергономіки, енергозбереження та екології також перебувають на чільному місці.

На шведські стандарти спираються практично всі ведучі фірми-виробники відеотерміналів.

Серед низки розроблених нормативних документів щодо використання ВДТ найбільш часто використовуються наступні стандарти:

На сьогодні найбільш новим нормативним документом, що регламентує роботу користувачів ВДТ, є ISO 9241, який складається з наступних частин:

0 загальний вступ;

1 порадник з використання;

2 вимоги для представлення даних;

3 вимоги до клавіатури;

4 вимоги до розміщення обладнання на робочому місці;

5 вимоги до навколишнього середовища;

6 вимоги до відблиску екрана;

7 вимоги до кольорового зображення;

8 вимоги до неклавіатурних пристроїв введення;

9 принципи організації діалогу;

10порадник з використання ВДТ;

11вимоги до представлення інформації;

12порадник для користувача;

13діалогове меню;

14діалогові команди;

15управління діалогом;

16форма наповнення діалогів.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової реальності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власниками підприємства, установи чи організації або уповноваженим ними органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації ОП.

Основним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ВДТ є ДНАОП 0,00-1.31-99 "Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин". Дані Правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги : до обладнання робочих місць користувачів електронно-обчислювальних; машин і персональних комп'ютерів (дані ЕОМ) та працівників, що виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ та роботи з застосуванням ЕОМ, відповідно до сучасного стану техніки та наукових досліджень у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ та з урахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів з цих питань.

ДНАОП 0.00-1.31-99 поширюється на всі підприємства, установи, організації, юридичні особи, крім зазначених нижче, незалежно від форми власності, відомчої належності, видів діяльності та на фізичних осіб , (що займаються підприємницькою діяльністю з правом найму робочої сили), які здійснюють розробку, виробництво та застосування ЕОМ, у тому числі й на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ, або виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ.

ДНАОП 0.00-1.31-99 складається з таких розділів:

-        загальні положення;

         вимоги до виробничих приміщень;

         вимоги до обладнання;

         вимоги до розміщення устаткування та організації робочих місць;

         Вимоги безпеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ;

         режими праці та відпочинку;

         вимоги до виробничого персоналу;

         обов'язки, права та відповідальність за порушення Правил.

В сьомому розділі сформульовані вимоги до виробничого персоналу. В ньому вказується, що усі працівники, які виконують роботи, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням, налагодженням та ремонтом ЕОМ, підлягають обов'язковому медичному огляду: попередньому - під час оформлення на роботу та періодичному - протягом трудової діяльності.

Згідно з вимогами цього розділу Правил посадові особи та спеціалісти, інші працівники підприємств, які організовують та виконують роботи, пов'язані з експлуатацією, профілактичним обслуговуванням, налагодженням та ремонтом ЕОМ, проходять підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань з охорони праці, даних Правил та питань пожежної безпеки, а також інструктажі в порядку, передбаченому Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці 17.02.99 №27, Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України і Переліком посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядком її організації, затвердженими наказом МВС України від 17. 11. 94 № 628.

Працівники, що виконують роботи з профілактичного обслуговування, налагодження і ремонту ЕОМ при включеному живленні, та при інших роботах, передбачених Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці, від 30.11.93 № 123, зобов'язані проходити попереднє спеціальне навчання та один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів з охорони праці.

Наголошується на забороні допускати до роботи осіб, що в установленому порядку не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. Вказується, що до робіт з обслуговування, налагодження та ремонту ЕОМ допускаються особи, які мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III.

У сьомому розділі Правил також підкреслюється, що забороняється допускати осіб, віком до 18 років, до самостійних робіт в електроустановках та на електрообладнанні під час профілактичного обслуговування, налагодження, ремонту ЕОМ та при інших роботах, передбачених Переліком важких, робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 № 46.

Згідно зі стат.10 Закону України "Про охорону праці" працівники, які виконують роботи з експлуатації, обслуговування, налагодження та ремонту ЕОМ, повинні забезпечуватись належними засобами індивідуального захисту відповідно до чинних норм.

У восьмому розділі ДНАОП 0.00-1.31-99 розглянуто питання щодо обов'язків, прав та відповідальності за порушення Правил як власника так і працівника.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" власник:

0  на підставі цих Правил, інших нормативно-правових актів про охорону праці, примірних інструкцій, інструкцій з експлуатації обладнання розробляє та затверджує інструкції з охорони праці за професіями або на окремі види робіт з урахуванням фактичних умов проведення робіт, технології, наявності обладнання й інструменту, засобів захисту та рівня підготовки виконавців, проводить відповідне навчання та інструктажі з працівниками;

1 вживає необхідних заходів з тим, щоб робочі місця та засоби виробництва протягом всього часу їх використання підтримувались у справному та безпечному стані, а виявлені недоліки, що впливають на охорону праці та захист здоров'я працівників, були своєчасно усунуті;

2 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці проводить атестацію робочих місць для оцінки умов праці. На підставі аналізу проведеної атестації вживає заходів для унеможливлення виникнення небезпечних та шкідливих факторів;

3 організовує роботу працівника таким чином, щоб повсякденна робота з відеотерміналом регулярно переривалась паузами або іншими видами діяльності, що знижують навантаження, обумовлене роботою з відеотерміналом, відповідно до вимог Правил;

4 організовує проведення обстеження зору працівника окулістом не за кошти працівника перед початком роботи з відеотерміналом, потім періодично відповідно до ДСанПіН 3.3.2-007-98, а також при виникненні скарг на погіршення зору безкоштовно надає індивідуальні окуляри коригування зору відповідно до умов роботи з відеотерміналом, якщо результати обстеження показали, що вони є необхідними;

5 забезпечує даними Правилами підприємство, керівників служб та структурних підрозділів, безпосередніх керівників робіт, робочі місця яких обладнані відеотерміналами та ЕОМ, та/або які виконують обслуговування, ремонт та налагодження комп'ютерної техніки.

Працівник має право:

6 на відповідне дослідження очей та зору особою відповідної кваліфікації при виникненні скарг на погіршення зору, яке може бути наслідком роботи на відеотерміналі;

8 на інформацію про всі важливі питання його здоров'я та безпеки, пов'язані з перебуванням за робочим місцем, а також про заходи, що вживаються на виконання вимог цих Правил.

В цьому ж розділі наведено перелік обов'язків, які покладаються на працівника. Так, відповідно до Закону України "Про охорону праці" працівник зобов'язаний:

9 знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів про охорону праці, даних Правил, інструкцій з охорони праці, інструкцій щодо експлуатації застосовуваного обладнання, правила поводження з устаткуванням, інструментом та іншими засобами виробництва;

10використовувати засоби колективного та індивідуального захисту;

11дотримуватись зобов'язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, проходити в установленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

12негайно повідомляти власника або безпосереднього керівника і робіт про кожну виявлену серйозну та безпосередню небезпеку, про будь-яке пошкодження захисних пристроїв та засобів захисту, про несправності устаткування, інструменту та інших засобів виробництва;

13не відключати захисні пристрої, не проводити самовільних змін конструкції і складу устаткування або його технічного налагоджування.

В кінці розділу сформульовані положення стосовно відповідальності за виконання даних Правил. Так нормативним документом визначено, що власники, керівники служб та структурних підрозділів, безпосередні керівники робіт та інші посадові особи підприємств, фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю з правом найму робочої сили, працівники несуть відповідальність за виконання вимог даних Правил у межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством. В той же час за безпечність експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, а також за відповідність обладнання, виробничих приміщень, робочих місць даним Правилам відповідає власник. В нормативному документі наголошується, що особи, винні в порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Окрім ДНАОП 0.00-1.31-99 найпильнішої уваги заслуговують Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПіН 3.3.2-007-98). Дані Санітарні правила складаються з наступних розділів:

14 загальні положення.

15 вимоги до виробничих приміщень для експлуатації ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

16гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщень з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

17гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

18вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ.

19вимоги до профілактичних медичних оглядів.

Зміст переважної більшості розділів ДСанПІН 3.3.2-007-98 в основному збігається зі змістом відповідних розділів ДНАОП 0.00-1.31-99. Тому зупинимось лише на вимогах до режимів праці і відпочинку, оскільки саме вони займають важливе місце в комплексі заходів щодо забезпечення безпеки праці та її високої продуктивності, профілактики перевтоми та відхилень у стані здоров'я користувачів ВДТ.

В Санітарних правилах вказано, що при організації праці, що пов'язана з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід передбачити внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку, які передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак втоми і зниження працездатності. Роз'яснюється, що при виконанні протягом дня робіт, які належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід вважати таку, що займає не менше 50% часу впродовж робочої зміни чи робочого дня.

Протягом робочої зміни мають передбачатися:

20перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

21перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

22додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

В Санітарних правилах робиться висновок про те, що для зниження нервово-емоційного напруження, запобігання втомі зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинаміїі, доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу спеціальних профілактично-реабілітаційних вправ. За умови високого рівня напруженості робіт з ВДТ доцільним також слід вважати психофізіологічне розвантаження у спеціально обладнаних приміщеннях (кімнатах психофізіологічного розвантаження) під час регламентованих перерв або в кінці робочого дня.

Окрім ДНАОП 0.00-1.31-99 та ДСанПіН 3.3.2-007-98, які регламентують вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів ВДТ, є ще ціла низка нормативних актів загального призначення, які необхідно враховувати під час організації роботи користувачів ВДТ.

Важливим нормативним актом є "Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важності та напруженості трудового процесу", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 31. 12. 97 № 382. Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів. [14]

.2 Електробезпека та пожежобезпека у приміщеннях з персональними комп’ютерами

Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де встановлені електронно- обчислювальні машини і персональні комп'ютери (далі - ЕОМ) відображені у ДНАОП 0.00-1.31-99. Відповідно до цього нормативного документу під час проектування систем електропостачання, монтажу основного електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог правил влаштування електроустановок (ПВЕ), ГОСТ 12.1.006-84, ГОСТ 12.1.019-79, ГОСТ 12.1.030-81, ГОСТ 12.1.045-84, правил пожежної безпеки в Україні та інших нормативних документів, що стосуються штучного освітлення і електротехнічних пристроїв, а також вимог нормативно-технічної експлуатаційної документації заводу-виробника. ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПВЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів і прокладається від стійки групового розподільчого щита, розподільчого пункту до розеток живлення.

Використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника забороняється, а також не допускається підключення цих провідників на щиті до одного контактного затискача.

Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій трипровідній мережі повинна бути на менше площі перерізу фазового провідника. Усі провідники повинні відповідати номінальним параметрам мережі та навантаження, умовам навколишнього середовища, умовам розподілу провідників, температурному режиму та типам апаратури захисту, вимогам ПВЕ.

У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ повинні підключатися до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.

Штепсельні з'єднання та електророзетки крім контактів фазового та нульового робочого провідників повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх має бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніше ніж приєднання фазового та нульового робочого провідників. Порядок роз'єднання при відключенні має бути зворотним. Необхідно унеможливити з'єднання контактів фазових провідників з контактами нульового захисного провідника. Неприпустимим є підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі - з використанням перехідних пристроїв.

Електромережі штепсельних з'єднань та електророзеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ слід виконувати за магістральною схемою, по 3-6 з'єднань або електророзеток в одному колі.

Штепсельні з'єднання та електророзетки для напруги 12В та 36В за своєю конструкцією повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань для напруги 127В та 220В. Окрім того вони мають бути пофарбовані в колір, який візуально значно відрізняється від кольору штепсельних з'єднань, розрахованих на напругу 127В та 220В.

Індивідуальні та групові штепсельні з'єднання та електророзетки необхідно монтувати на негорючих або важкогорючих пластинах з урахуванням вимог ПВЕ та правил пожежної безпеки в Україні.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ при розташуванні їх уздовж стін приміщення прокладають по підлозі поряд зі стінами приміщення, як правило, в металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання та технічних характеристик обладнання.

При розташуванні в приміщенні за його периметром до 5 персональних ЕОМ, використанні трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб та гнучких металевих рукавів.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладають у каналах або під знімною підлогою в металевих трубах або в гнучких металевих рукавах. При цьому не дозволяється застосовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, що містять сірку. Відкрита прокладка кабелів під підлогою забороняється.

Металеві труби та гнучкі металеві рукави повинні бути заземлені. Заземлення повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Заземлені конструкції, що знаходяться у приміщеннях (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном тощо), мають бути надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

Конструкція знімної підлоги повинна бути такою, щоб забезпечувались:

‒       вільний доступ до кабельних комунікацій під час обслуговування;

‒       втійкість до горизонтальних зусиль при частково знятих плитах;

‒       вирівнювання поверхні підлоги за допомогою регулювальних опорних елементів;

‒       взаємозамінюваність плит.

Отвори в плитах для прокладання кабелів електроживлення виконуються безпосередньо в місцях встановлення устаткування відповідно до затвердженого технологічного плану розміщення устаткування та його технічних характеристик.

Для підключення переносної електроапаратури застосовують гнучкі проводи в надійній ізоляції. Тимчасова електропроводка від переносних приладів до джерел живлення виконується найкоротшим шляхом без заплутування проводів у конструкціях машин, приладів та меблях. Доточувати проводи можна тільки шляхом паяння з наступним старанним ізолюванням місць з'єднання.

Є неприпустимими:

‒       експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією; залишення під напругою кабелів та проводів з неізольованими провідниками;

‒       застосування саморобних продовжувачів, які не відповідають вимогам пве до переносних електропроводок;

‒       застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

‒       користування пошкодженими розетками, розгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

‒       підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

‒       використання електроапаратури та приладів в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виготовлювачів.

Необхідно зазначити, що дотримання вищезазначених вимог значно підвищує електробезпеку, однак не може стовідсотково гарантувати неможливість ураження користувача електричним струмом. З огляду на це, необхідно знати і вміти правильно надавати першу допомогу при ураженні людини електричним струмом.

Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» і «Правил пожежної безпеки в Україні» з метою додержання пожежної безпеки у приміщеннях з персональними комп’ютерами існують наступні правила:

. Приміщення, в яких розташовані комп’ютери, слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку на кожні 20 м2 площі приміщення з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

. Персональні комп’ютери після закінчення роботи на них повинні відключатися від мережі.

. Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли.

Забороняється:

          розміщувати комп’ютерні зали у підвалах;

          проводити роботи з ремонту ПК безпосередньо в операторному залі;

          зберігати постійно в комп’ютерних залах перфокарти та перфострічки, магнітні стручки та дискети, інші носії інформації, запасні блоки та деталі (зберігатися там можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);

          залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка використовується для випробування та контролю ПК.

Порядок дій у разі пожежі:

. У разі виявлення пожежі кожний громадянин зобов’язаний:

негайно повідомити про це по телефону в пожежну охорону, при цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей;

якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об’єкту;

у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби.

. Посадова особа об’єкта, що прибула на місце пожежі, зобов’язана:

          перевірити чи викликана пожежна охорона, довести подію до відома власника підприємства;

          у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього наявні сили і засоби;

          видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не пов’язаних з ліквідацією пожежі;

          здійснити в разі необхідності відключення електроенергії( за винятком систем протипожежного захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

          організувати зустріч пожежної охорони, подати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі та в установці на вододжерела;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей.

.3 Причини виникнення, загальна характеристика та класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації - це події, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Аварії поділяються на дві категорії.

До І категорії належать аварії, внаслідок яких:

‒       загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

‒       стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;

‒       збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

‒       зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.

До II категорії належать аварії, внаслідок яких:

‒       загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

‒       зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії.

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище - це стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина - життєве середовище» (далі - «Л - ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, спричиненої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «Л - ЖС», можна говорити про:

‒       індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;

‒       надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли Загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім 1, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;

‒       надзвичайні ситуації рівня колективу;

‒       надзвичайні ситуації рівня макроколективу;

‒       надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

‒       надзвичайні ситуації для населення області;

‒       надзвичайні ситуації для населення країни;

‒       надзвичайні ситуації для жителів континенту;

‒       надзвичайні ситуації для всього людства.

Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).

липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій».

Рівні надзвичайних ситуацій:

‒       загальнодержавний;

‒       регіональний;

‒       місцевий;

‒       об'єктовий.

Від кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня - це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситуацій - надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру - це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спору дах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру - це небезпечні геологічні, метео­рологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру - це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру - це ситуації, пов'язані з на; слідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Висновки

При виконанні дипломної роботи була детально вивчена та проаналізована предметна область, що стосується роботи з даними танцювальної студії.

Проведений аналіз існуючого програмного забезпечення та зроблений висновок про те, що всі програми, що продаються на українському ринку, є дуже громіздкими та дорогими для невеликої організації.

У даній дипломній роботі розроблена інформаційна система для введення, редагування, пошуку, фільтрування даних, необхідних для роботи танцювальної студії.

Програмне забезпечення розроблене у середовищі Microsoft Visual Studio 2010 за допомогою візуальної мови програмування C#.

Програма працює на ПК під керуванням операційних систем Microsoft Windows ХР/7. Програма має зручний, максимально орієнтований на некваліфікованого кінцевого користувача інтерфейс.

Програма була протестована та виявилася працездатною, має достатню швидкість роботи.

Проведено розрахунок основної та додаткової заробітної плати фахівців, зайнятих у розробці програмного продукту. Загальні витрати, пов’язані з розробкою програмного продукту складають 7936,91 грн.

В процесі виконання дипломної роботи були опрацьовані правові аспекти охорони праці користувачів комп’ютерів, розглянуті питання електробезпеки, пожежної безпека в приміщеннях з персональними комп’ютерами, дана загальна характеристика надзвичайних ситуацій.

Список літератури

1.      <#"896803.files/image024.jpg">

Рисунок Б.1 - Звіт «Групи»