Діяльність підприємств в умовах ринкової економіки

Діяльність підприємств в умовах ринкової економіки

Зміст

Вступ

. Розрахункова частина

.1 Складання кошторису витрат на виробництво продукції

.2 Складання калькуляції виробів

.3 Ціноутворення

.4 Формування прибутку

.5 Розподіл прибутку

.6 Визначення капіталовкладень у розвиток виробництва

.7 Економічна ефективність капіталовкладень

.7.1 Розрахунок зниження собівартості виробів А і Б

.7.2 Розрахунок річної економії

.7.3 Розрахунок строку окупності капітальних вкладень

.7.4 Розрахунок річного економічного ефекту

. Теоретична частина. Якість та конкурентоспроможність продукції

Література

Вступ

Господарюючим суб’єктам в умовах ринку надані широкі права і можливості щодо реалізації економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з урахуванням широкого спектра чинників, що впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.

Економіка є найважливішою сферою суспільних відносин і розглядається у декількох значеннях:

·        по-перше, як сукупність відносин, що визначаються характером власності на засоби виробництва;

·        по-друге, як господарство окремого району, країни;

·        по-третє, як наукова дисципліна, що займається вивченням народного господарства, його галузей, окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва (капітал, фонди, праця і т.ін.).

Ефективна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки можлива лише за умови розробки планів розвитку, виробничих програм, прогнозів соціально-економічного розвитку підприємств.

Мета курсової роботи - сприяти закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, а також застосуванню цих знань у розв’язанні питань у галузі економіки.

Курсова робота складається із двох частин. У першій частині курсової роботи проводимо розрахунок кошторису витрат на виробництво й реалізацію продукції, калькуляції собівартості виробів, ціноутворення, формування й розподіл прибутку, економічне обґрунтування капіталовкладень у розвиток виробництва, а в другій висвітлюємо теоретичне питання «Якість та конкурентоспроможність продукції».

1. Розрахункова частина

.1 Складання кошторису витрат на виробництво продукції

Кошторис витрат на виробництво за квартал складається з наступних економічних елементів витрат:

матеріальні витрати, які включають витрати на метал, електроенергію, паливо й розраховуються з урахуванням величини витрат в натуральному виразі й ціни за одиницю без ПДВ;

заробітна плата, що розраховується виходячи із середньомісячної заробітної плати працівників і чисельності працівників з урахуванням кількості місяців у кварталі;

відрахування в позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, фонд зайнятості, фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності й фонд страхування від нещасних випадків), які розраховуються виходячи із заробітної плати працівників і ставки відрахувань, установленої державою;

амортизаційні відрахування, які визначаються по видах основних виробничих фондів виходячи з їхньої вартості й річної норми амортизації з урахуванням кількості кварталів у році;

інші виробничі витрати.

Ціна матеріальних ресурсів без ПДВ визначається за формулою:

Ц _{без ПДВ} =  (1)

Вартість матеріальних ресурсів:

Сума = Ц _{без ПДВ}*Кількість (2)

Заробітна плата виробничих робітників (фонд оплати праці) визначається за формулою:

ФОП = З_{сер.міс}.* Ч *3 (3)

де З_{сер.міс} - середньомісячна заробітна плата одного працівника, грн.;

Ч - чисельність виробничих працівників, чіл.

Відрахування в позабюджетні фонди:

Відр = ФОП * 0,38 (4)

Амортизаційні відрахування по кожній групі основних фондів визначаються за формулою:

АВ =  (5)

де ОФ - вартість групи основних фондів, грн.;

На - річна норма амортизації, %.

Розрахунок кошторису витрат наводимо в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Кошторис витрат на виробництво й реалізацію за квартал

.2 Складання калькуляції виробів А і Б

Для розрахунку статей калькуляції виробів А і Б складаємо таблицю 1.2, у якій і проводимо розрахунки.

Витрати на одиницю продукції визначаються як добуток норми витрат відповідного ресурсу і ціни без ПДВ.

Витрати на випуск певного виробу визначаються як добуток витрат на одиницю продукції і кількості виробів.

Загальна сума витрат визначається як сума витрат на випуск двох виробів.

Умовно-постійні витрати визначаються різницею суми витрат за кошторисом й величиною умовно-змінних витрат.

Для визначення величини умовно-постійних витрат при виробництві виробу А й виробу Б необхідно визначити коефіцієнти заробітної плати як відношення заробітної плати виробничих робітників на весь випуск конкретного виробу до загальної суми заробітної плати виробничих робітників на випуск усіх виробів (тобто, визначаємо питому вагу заробітної плати за кожний виріб у загальній сумі заробітної плати виробничих робітників).

Розподіл умовно-постійних витрат по виробах здійснюється згідно коефіцієнта заробітної плати (К_{ЗП А}, К_{ЗП Б}).

Коефіцієнт заробітної плати по виробах А і Б визначається за формулами:

К_{ЗП А}= (6)

К_{ЗП Б}= (7)

Визначається повна собівартість виробів А і Б, і загальна величина витрат по статтях калькуляції, що повинна дорівнювати витратам за кошторисом.

К_{ЗП А}==0,534

К_{ЗП Б}==0,466

1.3 Ціноутворення

Розрахуємо оптову ціну підприємства «Ц_ОПТ» по виробах А і Б за формулою:

Ц _ОПТ =

де Ц_ОПТ - оптова ціна підприємства, грн.;

Р - рентабельність виробництва, %;

П_{С/В од прод.} - повна собівартість виробництва одиниці виробу, грн.

Ц _{ОПТ А}=(1+)*1511,28=2191,36 грн.

Ц _{ОПТ Б}=(1+)*1768,57=2476 грн.

Таблиця 1.2 - Калькуляція виробів А і Б

Розрахуємо відпускну ціну «Ц_відп.» по виробах А и Б з урахуванням ставки ПДВ за формулою:

Ц_відп = Ст_ПДВ * Ц_ОПТ (9)

де Ц_ОПТ - оптова ціна підприємства на виріб (без ПДВ), грн.;

Ст_ПДВ - коефіцієнт, що враховує ставку ПДВ, Ст_ПДВ = 1,2.

Ц_{відп А}=1,2*2191,36=2629,63 грн.

Ц_{відп Б}=1,2*2476=2971,2 грн.

Визначаємо обсяг реалізації в оптових цінах по виробах А і Б «V_Р.ВИР.» і загальний обсяг реалізації «V _{Р. ЗАГ.}» за формулами:

_Р.ВИР. = Ц_ОПТ * n, (10)

де Ц _ОПТ - оптова ціна підприємства на виріб (без ПДВ), грн.;- кількість одиниць виробу, шт.

V_Р.ЗАГ. = V_Р.ВИР. (11)

_{Р.ВИР А} =2191,36*1800=3944448 грн._{Р.ВИР Б} =2476*1500=3714000 грн._Р.ЗАГ =3944448+3714000=7658448 грн.

.4 Формування прибутку

Прибуток підприємства - частина доходу підприємства, що залишається після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції й іншими видами діяльності.

Валовий прибуток підприємства - це різниця між чистим доходом від реалізації продукції й собівартістю реалізованої продукції розрахованої в таблиці 1.1 і визначається за формулою:

Пв = Vр.заг. - Ср. (12)

Пв=7658448 - 5373156,17=2285291,83 грн.

Операційний прибуток (Поп.) - це валовий прибуток, скоректований на різницю операційних доходів (Доп.) і операційних витрат (Воп.). Визначається за формулою:

Поп. = Пв. + Доп. - Воп. (13)

Операційні доходи складаються:

· доход від здачі майна в оренду (Дар.);

· прибуток від реалізації оборотних активів - металу (Др.м.).

Доход від здачі майна в оренду визначається з урахуванням щомісячної оплати (за виключенням ПДВ) і кількості місяців у кварталі:

Дар. ==130000 грн.

Прибуток від реалізації металу визначається за формулою:

Др.м. = (Цпрод. - Цпокуп.) * Vм. /1,2 (14)

де Цпрод. і Цпокуп. - це ціна продажу й ціна покупки відповідно;

V м. - це кількість металу для продажу в натуральному виразі.

Др.м. = =38700 грн.

Операційні доходи визначаються за формулою:

Доп. = Дар. + Др.м. (15)

Доп =130000+38700=168700 грн.

Операційні витрати містять у собі:

· адміністративні витрати (Вадм.);

· витрати на збут продукції (Взб.).

Адміністративні витрати визначають як відсоток від основної зарплати виробничих робітників, а витрати на збут продукції розраховуються як відсоток від виробничої собівартості продукції.

Вадм. ==251340грн.

Взб. = =112836,28 грн.

Операційні витрати визначимо за формулою:

Воп. = Вадм. + Взб. (16)

Воп =251340+112836,28=364176,28 грн.

Визначаємо операційний прибуток:

Поп =2285291,83+168700-364176,28=2089815,55 грн.

.5 Розподіл прибутку

Прибуток від звичайної діяльності (Пзв.д.) - операційний прибуток, скоректований на різницю фінансових доходів (Дф.) і фінансових витрат (Вф.), визначається за формулою:

Пзв.д = Поп. + Дф. - Вф. (17)

Фінансові доходи включають дивіденди по цінних паперах і банківському депозиту, а до фінансових витрат відносяться податки із прибутку за квартал.

Пзв.д. = 2089815,55+61000-32000=2118815,55 грн.

Прибуток від звичайної діяльності є об'єктом оподатковування при визначенні податку на прибуток підприємства. Чистий прибуток (Пчист.) - це різниця між прибутком від звичайної діяльності й податками: по цінних паперах (Под.ц.п.) і на прибуток від основної діяльності (Под.о.д.).

Пчист. = Пзв.д. - Под.ц.п. - Под.о.д. (18)

Податок на дохід по цінних паперах визначимо за формулою:

Под.ц.п. = Дф. * Ст ПЦБ/100, (19)

де Ст ПЦБ - ставка податку на дохід по цінних паперах, %

Под.ц.п. =61000 * =3050 грн.

Податок на прибуток від основної діяльності визначається як різниця між оподатковуваним прибутком і доходами по цінних паперах з урахуванням ставки податку на прибуток:

Под.о.д. = (Пзв.д. - Дф.) ^* Ст ПП/100, (20)

де Ст ПП - ставка податку на прибуток, %.

Под.о.д. =(2118815,15 - 61000) * =390984,95 грн.

Визначимо чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (Пчист.пр.), як різницю між чистим прибутком і економічними санкціями (Ек.С.):

Пчист.пр. = Пчист. - Ек.С. (21)

.6 Визначення капіталовкладень у розвиток виробництва

Капіталовкладення (К_В) у розвиток виробництва включають амортизаційні відрахування й певний відсоток чистого прибутку П_{ЧИСТ.ПР}

К_В = (∑АВ + D_{Пчист.пр.})*4 (22)

де ∑АВ - сума амортизаційних відрахувань від використання основних фондів, грн.;_{Пчист.пр} - частка чистого прибутку, що направляється на розвиток виробництва, грн.

Сума амортизаційних відрахувань від використання основних фондів ∑АВ розрахована в розділі 1.1 (таблиця 1.1).

Визначаємо відсоток (частку) чистого прибутку, що направляється на розвиток виробництва:

D_Пчист. =  * П_{ЧИСТ. ПР} (23)

де β % - відсоток чистого прибутку згідно завдання, %._Пчист. = * 1703780,6=732625,66 грн.

К_В =(367500+732625,66)*4=4400502,64 грн.

1.7 Економічна ефективність капіталовкладень

.7.1 Розрахунок зниження собівартості виробів А і Б

Для розрахунку зниження собівартості виробів по факторах використаємо індексний метод.

Зниження собівартості «∆С» визначається за наступними факторами:

а)    за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них, за формулою:

∆С_М = (1 - I_{Н.В. М.} * I_Ц) * М_ПИТ. (24)

де I_{Н.В. М} - індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;_Ц - індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

М_ПИТ - питома вага матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції, %.

Визначаємо індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб:

I_{Н.В. М.} = =0,925

Визначаємо індекс зміни цін на матеріали:_Ц. = =1,037

Визначаємо питому вагу матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції:

М_ПИТ.А = *100=28,1%

М_ПИТ.Б = *100=32,59%

∆С _{М. А} = (1 - 0,925*1,037)*28,1=1,15%

∆С _М.Б = (1 - 0,925*1,037)*32,59=1,33%

б)   за рахунок росту продуктивності праці (економія по заробітній платі виробничих робітників з відрахуваннями), за формулою:

∆С_ПР. = (1 - ) * ЗП_ПИТ (25)

де I_З.П. - індекс росту середньої заробітної плати;_ПР. - індекс росту продуктивності праці;

ЗП_ПИТ. - питома вага заробітної плати і відрахувань в собівартості одиниці продукції, %.

Визначаємо індекс росту заробітної плати:_З.П. = =1,04

Визначаємо питому вагу заробітної плати й відрахувань у собівартості одиниці продукції:

ЗП. _ПИТ.А = *100% =9,59%

ЗП. _ПИТ.Б = *100% =8,58%

∆С_{ПР. А} = (1 - )*9,59 =1,92%

∆С_{ПР. Б} = (1 - )*8,58 =1,72%

в)   за рахунок зниження умовно-постійних витрат, за формулою:

∆С_У.-П. = (1 - ) * УПВ_ПИТ. (26)

де I_У.-П. - індекс зміни умовно-постійних витрат;_V - індекс зміни обсягу виробництва продукції;

УПВ_ПИТ. - питома вага умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції, %.

Визначаємо індекс зміни умовно-постійних витрат:_У.-П. =

Визначаємо питому вагу умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції:

УПВ_{ПИТ. А} = =30,83%

УПВ_{ПИТ. Б} = 27,59%

∆С_{У.-П. А} = *30,83=6,52%

∆С_{У.-П. Б} = *27,59=5,84%

Загальне зниження собівартості у відсотках визначається за формулою:

∆С_ЗАГ. = (27)

де n - показники зниження собівартості.

∆С_{ЗАГ. А} = 1,15+1,92+6,52=9,59%

∆С_{ЗАГ. Б} = 1,33+1,72+5,84=8,89%

Абсолютне загальне зниження собівартості виробу «∆С_ВИР.» визначається за формулою:

∆С =  (28)

Визначаємо загальне зниження собівартості виробу А:

∆С_А = 144,93 грн.

Визначаємо загальне зниження собівартості виробу Б:

∆С_Б = =157,23 грн.

1.7.2 Розрахунок річної економії

Економія за друге півріччя визначається на програму з урахуванням росту обсягів виробництва. Економію розраховуємо по виробах А і Б і загальну величину економії за півріччя Е_{ПІВ.ЗАГ.}

Е_ПІВ.А = ∆С_А*N_А (29)

Е_ПІВ.Б = ∆С_Б*N_Б (30)

Е_{ПІВ. А} =144,93*1800=260874 грн.

Е_ПІВ.Б = 157,23*1500=235845 грн.

Е_{ПІВ. ЗАГ.} = Е_ПІВ.А + Е_ПІВ.Б (31)

Е_{ПІВ.ЗАГ.} = 260874+235845=496719 грн.

Визначимо річну (умовно-річну) економію «Е_Р»:

Е_Р =Е_{ПІВ.ЗАГ.}*I_ПР.*2 (32)

Е_Р = 496719*1,3*2=1291469,4 грн.

.7.3 Розрахунок строку окупності капітальних вкладень

Фактичний строк окупності Т_О.Ф. визначається за формулою:

Т_О.Ф. =  (33)

де К_В - капітальні витрати в розвиток виробництва;

Е_Р - умовно-річна економія.

Т_О.Н. - нормативний строк окупності капітальних витрат (Т_О.Н. = 6,7 років)

Т_О.Ф. =3,4 роки

.7.4 Розрахунок річного економічного ефекту

Річний економічний ефект «Еф_Р» визначається за формулою:

Еф_Р = Е_Р - Е_Н∙ К_В (34)

де Е_Н = 0,15 - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних витрат;

Еф_Р =1291469,4 - 0,15*4400502,76=631393,99 грн.

Висновок: капіталовкладення в розвиток виробництва виявилися ефективними, оскільки фактичний строк окупності менше нормативного (3,4 роки < 6,7років) і річний економічний ефект позитивний (631393,99 грн. > 0).

2. Теоретична частина. Якість та конкурентоспроможність продукції

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють придатність продукції задовольняти певні потреби споживачів відповідно до її призначення.

Якість продукції пов'язана із споживною вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживна вартість характеризує задоволення певної потреби споживачів, корисність речі, а якість - міру задоволення цієї потреби, яка виявляється у споживанні.

Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці (транспортних засобів, машин, приладів).

Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами, як:

► потреби науково-технічного прогресу (сучасні технології вимагають кращих вкісних характеристик сировини, матеріалів, обладнання тощо);

► зміна споживчих запитів населення (при кількісному насиченні ринку зростають вимоги до якісних характеристик товарів);

► нестача або обмеженість природних ресурсів (використання високоякісних: сировини, матеріалів, машин рівноцінне їх збереженню, економії суспільної праці);

► підвищення значення матеріального стимулювання в ринкових умовах (кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар).

► розвиток зовнішньої торгівлі (вихід і опанування зовнішнього ринку можливі лише за умови виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції)

Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що недостатній рівень якості має негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки.

Економічні наслідки полягають у втратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виготовлення, транспортування і збереження недоброякісної продукції; додаткові витрати на ремонт техніки; витрати у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо.

Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів росту добробуту населення, падінні престижу вітчизняних товарів, зменшенні прибутків підприємств та інше.

Екологічні наслідки - це додаткові втрати на очищення земельних ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення населення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію та ін.

Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.

Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості продукції. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.

Залежно від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на:

одиничні, що характеризують окремі властивості виробу;

комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу;

узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства.

Одиничні показники умовно поділяються на такі групи:

• Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та сфери використання).

• Показники надійності і довговічності (відображають властивість виробу виконувати свої функції протягом певного часу зі збереженням експлуатаційних характеристик; властивість виробу зберігати свою роботоздатність тривалий час).

• Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення).

• Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки).

• Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність).

• Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів.

• Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробу).

• Патентно-правові, які відображають ступінь використання нових винаходів при проектуванні виробів.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно з цими показниками продукцію поділяють на сорти, марки, класи.

У процесі господарської діяльності важливо не тільки правильно оцінити якість окремих виробів, але й визначити загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними з яких є :

• коефіцієнти оновлення асортименту;

• частка сертифікованої продукції;

• частка продукції, призначеної для експорту;

• обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу;

• коефіцієнт сортності;

• питома вага браку в загальному випуску товарної продукції.

Методи оцінки якості продукції поділяються залежно від способу одержання інформації на: об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.

Вимірювальний метод - передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю.

Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків.

Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару.

Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів; різновидом цього методу і комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якості продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу і загальних витрат на його створення і споживання.

В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер.

У тісному взаємозв'язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.

Перший чинник відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зручність у використанні;

Другий чинник - рівень ціни порівняно з іншими конкурентами, систему знижок, форми оплати та можливість відстрочки у платежах тощо;

Третій чинник - канали збуту - характеризує форми збуту, етап ринку, систему транспортування та складування;

Четвертий чинник відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами, використання систем просування товару на ринок тощо;

П'ятий чинник - кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та її мобільність тощо.

Методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару як інтегрального результату дії широкого спектру чинників передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

. Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару - зразка для порівняння.

. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кількісному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами споживачів окремої групи параметрів.

. Визначення інтегрального показника з усіх груп параметрів в цілому, який вказує на рівень конкурентоспроможності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання і функціональне призначення, бути характерним для вибраного ринку і мати максимальну кількість переваг для покупців. Товар-еталон повинен повністю відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Розрахунок нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується за допомогою альтернативного методу, і застосовуваний показник має лише два значення:

- якщо товар відповідає нормі;

- якщо не відповідає.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність ринковим потребам технічних параметрів (Іm) здійснюється за формулою:

де Рі, - одиничний показник і-го технічного параметра;і - вага і-го параметра в загальній їх сукупності;- кількість параметрів, що підлягають оцінюванню.

Аналогічні розрахунки здійснюються щодо товару - конкурента (товару-еталону), і порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності аналізованого товару за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

 (36)

де Ктп - показник конкурентоспроможності товару за технічними параметрами;

Ітп1, Ітп2 - відповідні групові показники технічних параметрів порівнюваних товарів.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами (Іеп) обчислюється за формулою:

 (37)

де Zі - одиничний показник і-го економічного параметра.

Співвідношення групових економічних показників аналізованого товару і товару-еталона визначається за формулою:

 (38)

де Кеп - показник конкурентоспроможності товару за економічними параметрами;

Іеп1, Іеп2 - відповідні групові показники економічних параметрів порівнюваних товарів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару (Ікс) обчислюється:

 (39)

Якщо Ікс > 1, то виріб, що аналізується, має конкурентні переваги щодо товару-еталона;

Якщо Ікс < І, то він «програватиме» товару-конкуренту.

Управління якістю - це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

Прогнозування виробництва високоякісної продукції має ґрунтуватись на передбаченні досягнень НТП, структурних зрушень у виробництві і споживанні товарів, змін у купівельній спроможності населення, співвідношення попиту і пропозиції.

Планування якості продукції - це процес розробки і встановлення завдань щодо поліпшення споживчих властивостей продукції, а також заходів, які забезпечують можливість досягнення визначеного рівня якості продукції. Цей процес тісно пов'язаний з роботою науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів, впровадженням прогресивних технологій, нових стандартів продукції.

Стимулювання поліпшення якості продукції здійснюється шляхом встановлення більш високих цін на продукцію високої якості, матеріального стимулювання працівників за досягнення високих якісних результатів роботи та ін.

Контроль за виробництвом продукції повинен включати систему заходів, які дозволяють забезпечити випуск високоякісної продукції шляхом дотримання вимог до виробництва на всіх, без виключення, стадіях створення продукції; від проектування до реалізації конкретним споживачам.

Управління конкурентоспроможністю - це встановлення оптимального співвідношення між чинниками забезпечення конкурентоспроможності (якістю, ціною, системою збуту, обслуговуванням та ін.)

В результаті цього мають вирішуватись завдання:

• поліпшення якості самої продукції;

• зниження витрат на її виробництво;

• підвищення економічності, оперативності після продажного обслуговування.

Ефективним засобом управління якістю і конкурентоспроможністю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації.

Стандарт на продукцію є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Стандартизація продукції охоплює:

встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

встановлення норм, правил в галузі проектування;

формування єдиної системи показників якості продукції, методів її контролю, випробувань, єдиних термінів і позначень;

створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.

Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документа сертифіката. Сертифікат - це документ, що засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. В Україні існує обов’язкова і добровільна сертифікація. Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єкта господарювання на договірних засадах. економічний капіталовкладення прибуток конкурентоспроможність

Можливі шляхи підвищення якості і конкурентоспроможності продукції поділяються на:

виробничо-технічні (вдосконалення, проектування, використання найсучасніших техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення стандартизації);

організаційні (вдосконалення організації виробництва і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва);

економічні (система прогнозування і планування якості, встановлення прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

соціальні (правильна кадрова політика, створення належних умов праці і відпочинку, мотивація праці, активізація людського чинника). Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної продукції.

Література

1.       Економіка підприємства: Підручник/ За заг ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.

2.      Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л.Я .Аврашков, В.В. Адамчук, О.В. Антонов и др.; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

.        Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н.А. Сафронова. - М.: Юристь, 2002.

.        Экономика организации. Н.Л.Зайцев. - М.: «Экзамен», 2000. - 768с.

.        Економіка підприємства: Навч. посібник. - 2-е вид., випр. і доп. /І.М. Бойчик, М.І. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В. Піча. - К.: Каравела; Львів: Новий світ -2001. - 298 с.

.        Продиус Ю.И. Экономика предприятия: Учебное пособие. - Харьков: ООО «Одиссей». - 2006. - 416 с.