Аналіз забезпечення та ефективності використання основних засобів (на матеріалах ПАТ 'Ратнівський молокозавод')

Аналіз забезпечення та ефективності використання основних засобів (на матеріалах ПАТ 'Ратнівський молокозавод')

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Аналіз господарської діяльності»

на тему:

Аналіз забезпечення та ефективності використання основних засобів (на матеріалах ПАТ «Ратнівський молокозавод»

Виконав: ст.гр. ОАц-11 Гнатюк Т.В.

Перевірив:к.е.н., доцент Московчук А.Т.

Луцьк 2014

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу забезпечення та ефективності використання основних засобів

.1      Економічна суть основних засобів, їх класифікація та оцінка

.2      Методичні підходи до аналізу забезпечення та ефективності використання основних засобів

.3      Джерела інформації для аналізу забезпечення та ефективного використання основних засобів

Розділ 2. Економічно-організаційна характеристика діяльності приватного акціонерного товариства «Ратнівський Молокозавод»

.1 Загальні відомості про підприємство

.2 Аналіз основних показників діяльності ПАТ «Ратнівський молокозавод»

Розділ 3. Аналіз забезпечення та ефективності використання основних засобів

.1 Аналіз наявності, динаміки основних засобів

.2 Аналіз руху основних засобів

.3 Аналіз ефективності використання основних засобів

.4 Обґрунтування шляхів підвищення забезпечення та ефективності використання основних засобів

Висновок

Список літературних джерел

Додатки

ВСТУП

Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпечення їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті і більш повне їх використання.

Майже всі великі підприємства зараз перебувають у післякризовому стані. Це значно збільшує змінні статті витрат і веде до підвищення собівартості продукції і, відповідно, зниження конкурентоспроможності підприємства на ринку. З цим пов'язаний недолік коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства. Насамперед, це відбивається на стані основних виробничих засобів підприємств.

Умови економічної кризи спонукають трудові колективи до пошуку резервів підвищення ефективності використання всіх матеріально- речових факторів виробництва, в тому числі і основних засобів. Виявити та практично використовувати ці резерви можна за допомогою ретельного економічного аналізу.

Одна з головних завдань промисловості на сучасному етапі - підвищення ефективності та якості суспільного виробництва і значне збільшення віддачі капітальних вкладень і основних засобів, що є матеріальною базою виробництва і найважливішою складовою частиною продуктивних сил країни. Чисельне зростання і якісне поліпшення засобів праці на основі безперервного науково-технічного прогресу - це вирішальна передумова неухильного зростання продуктивності праці.

Основні виробничі засоби, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи може що-небудь здійснитися.

Протягом тривалого періоду використання кошти надходять на підприємство і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; піддаються ремонту, за допомогою якого відновлюються їх фізичні якості; переміщаються всередині підприємства; вибувають з підприємства внаслідок старості або недоцільність їхнього подальшого застосування.

Основні засоби беруть участь у процесі виробництва тривалий час, в кількох виробничих циклах і переносять свою вартість на собівартість виготовленої продукції по частинах (у вигляді амортизаційних відрахувань), зберігаючи при цьому натуральну форму. Ця особливість основних засобів робить необхідним їх максимально ефективне використання.

Одним з показників ефективного застосування основних засобів є збільшення: часу їх роботи (шляхом скорочення простоїв); коефіцієнта змінності; продуктивності (на базі впровадження нової техніки і технології); фондовіддачі (тобто збільшення випуску продукції).

В умовах швидкого технічного прогресу відбувається постійне вдосконалення техніки, створюються нові, більш високопродуктивні види механізмів і апаратів, які замінюють стару техніку. Термін використання (термін служби) основних засобів у виробничому процесі набуває все більшого значення, як з точки зору технічного прогресу, так і з точки зору більш правильного високоефективного використання тих капітальних вкладень, які витрачаються на створення нових основних засобів.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів і виробничих потужностей підприємств займає центральне місце. Від вирішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентоздатність на ринку.

Маючи ясне уявлення про роль кожного елемента основних засобів у виробничому процесі, фізичному і моральному їх знос, фактори, що впливають на використанні основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці.

В умовах ринкових відносин на перший план висуваються такі питання, що стосуються основних засобів, як технічний рівень, якість, надійність продукції, що цілком залежить від якісного стану техніки й ефективного її використання.

Раціональне та економне використання основних засобів - першочергове завдання підприємства.

Метою даної курсової роботи є оцінка ефективності використання основних засобів на ПАТ «Ратнівський молокозавод», виявлення резервів збільшення фондовіддачі на даному підприємстві та пошук шляхів щодо підвищення ефективності використання основних засобів.

Задачі оцінки ефективності - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними засобами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниками, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники; виявити резерви ефективності використання основних засобів.

Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Перша глава присвячена вивченню загальних теоретичних понять, що стосуються основних засобів, методологічних підходів до їх розгляду. Друга глава описує загальну характеристику ПАТ «Ратнівський молокозавод». Третя глава повністю присвячена аналізу основних засобів на підприємстві « Ратнівський молокозавод» та пошуку шляхів поліпшення ефективності їх використання.

У ході дослідження застосовувалися як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, спостереження, зіставлення, абстракція), так і спеціальні аналітичні прийоми (метод послідовного викладу факторів).

При написанні курсової роботи використані навчальна і спеціальна література, звітно-статичні дані ПАТ «Ратнівський молокозавод» за 2011-2012 рр., відомості із засобів масової інформації і деякі інтернет-джерела.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

.1      Економічна суть основних засобів, їх класифікація та оцінка

Основні засоби формують матеріально-технічну базу підприємства. Від правильного та раціонального обліку основних засобів залежить процес їх відтворення, поповнення, оновлення та в кінцевому рахунку - забезпеченість підприємства конкурентоспроможними, сучасними засобами праці. Розвиток цього напряму економіки залежить від своєчасного отримання надійної, достовірної, прозорої та повної обліково-економічної інформації. У зв’язку з цим, зростає роль і значення обліку основних засобів як найважливішої функції управління підприємством. Однак наразі існуючий порядок організації обліку операцій з основними засобами не дає змогу провести повний економічний аналіз і не в повній мірі забезпечує інформацією щодо їх здійснення систему управління підприємством. Нечіткість нормативно-правового регулювання, численні зміни правової бази сприяли перекручуванню сутності основних засобів, відсутності взаємозв’язку між фінансовим та податковим обліком основних засобів, а також до неоднозначного сприйняття фахівцями інформації про них.

Сучасний етап переходу економіки до ринкових відносин характеризується відповідними механізмами та процесами, змінами у структурі та формах власності, організації й управлінні виробництвом, розподілі та споживанні. Усе це зумовлює постановку та розв’язання проблеми розвитку механізму господарювання саме на рівні підприємства. Україна має великий економічний потенціал і ефективність її господарства залежить від того, як використовується цей потенціал і основні засоби зокрема. Роль основних засобів у процесі виробництва, особливості їх відтворення в умовах ринкової економіки обумовлюють особливі вимоги до інформації про наявність, рух, стан і використання основних засобів.

З погляду економічної категорії, основні засоби - це частина постійного виробничого капіталу, яка виступає у формі засобів праці та поступово, протягом багатьох виробничих циклів, переносить свою вартість на виготовлений продукт.

Значення вивчення та дослідження такої економічної категорії як основні засоби зумовлюється наступним:

1.      основні засоби, які призначені для використання у виробничій сфері, складають матеріальну основу продуктивних сил, виробничий апарат та засоби праці, наявність та склад яких визначає економічний потенціал суспільства.

2.      основні засоби, які використовуються у невиробничій сфері створюють умови, сприяють підвищенню рівня науки та культури, покращенню здоров’я та соціальному розвитку суспільства;

Розглянемо сутність основних засобів у діючих нормативно-правових актах. Згідно з пп. 14.1.138 ст. 14 Податкового кодексу «основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зношенням та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)». Необхідно відмітити, що у 2011 році критерій вартості основних фондів залишався у розмірі 1000 грн і тільки з першого січня 2012 року він становив 2500 грн.

Однак у класичному політекономічному визначенні основних засобів немає якихось обмежень у розмірі їх вартості у грошовому виразі. Важливо лише, що вони беруть участь у виробничому процесі багаторазово і переносять свою вартість на виготовлений продукт частинами.

Протягом строку служби об’єктів основних засобів підприємства акумулюють перенесену на виготовлену продукцію вартість у формі амортизаційних відрахувань. Функціонування основних засобів у фізичному вигляді завершується після закінчення строку служби об’єкта основних засобів, і відбувається перетворення накопичених амортизаційних відрахувань у нові об’єкти основних засобів, які приходять на зміну зношеним та вибулим з експлуатації.

З метою ведення обліку основних засобів і складання звітності, планування їх відтворення, проведення переоцінок та інвентаризацій у практиці необхідно якимось чином згрупувати об’єкти основних засобів за окремими ознаками у однорідні групи, тобто класифікувати. Під класифікацією основних засобів слід розуміти групування їх за певними ознаками в якісно однорідні групи. Класифікація полегшує поточний облік основних засобів, спрощує складання звітності про наявність та рух основних засобів.

В.П. Завгородний і В.Я. Савченко зводять класифікацію основних засобів тільки до однієї їхньої ознаки - «у залежності від характеру участі основних фондів у процесі розширеного відтворення» й підрозділяють за цією ознакою на виробничі й невиробничі основні засоби. Більш детальну класифікацію пропонує у своїх роботах Н.М. Ткаченко. Автор групує основні засоби: за функціональним призначенням (виробничі, невиробничі), за галузями народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство і т.д.), за натурально-матеріальним складом або видами, за використанням (діючі, недіючі, запасні) й приналежності (власні, орендовані).

Відповідно до типової класифікації основні засоби поділяються за приналежністю, використанням та призначенням. За приналежністю основні засоби поділяються на власні та орендовані; за використанням - на діючі та недіючі; за призначенням - на виробничі і невиробничі. До власних основних засобів відносяться ті, які належать певному підприємству. Власні основні засоби можуть формуватись за рахунок статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширене виробництво, власних прибутків. Орендовані основні засоби не належать певному підприємству, однак на підставі договору оренди використовуються в її господарській діяльності. До діючих основних фондів відносяться ті, які знаходяться в експлуатації, у тому числі ті, які тимчасово не використовуються або здані в оренду іншим підприємствам на договірних засадах. До недіючих основних засобів відносяться ті, які знаходяться в резерві (в запасі, на складі).

За функціональним призначенням та видом діяльності (виробнича, комерційна, банківська) основні засоби поділяють на два види - виробничі та невиробничі. Виробничі основні засоби є знаряддями праці, за допомогою яких працівник впливає на предмет праці, або являють собою необхідні для здійснення процесу торгівлі, заготівель, виробництва та інші матеріальні умови, та які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або якимось чином сприяють його здійсненню та багаторазово беруть участь у виробничих циклах, що повторюються, поступово зношуються і, не змінюючи своєї натуральної форми, по частинах переносять свою вартість на виготовлений продукт. Невиробничі основні засоби є необхідною умовою суспільного відтворення. До них належать ті основні засоби, які не беруть безпосередньої участі у основній діяльності, а призначені для обслуговування потреб, вони функціонують тривалий час і поступово зношуються, але не беруть участі у виробництві матеріальних благ і тому втрачена ними вартість не переноситься на продукт. Відшкодування втраченої ними вартості здійснюється за рахунок національного доходу.

За галузями діяльності основні виробничі засоби поділяються на такі, які використовуються у промисловості, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, будівництві, торгівлі, громадському харчуванні, лісовому господарстві, матеріально-технічному постачанні і збуті, заготівлях, інших видах діяльності сфери матеріального виробництва, а також у житлово-комунальному господарстві, охороні здоров’я, фізичній культурі, соціальному забезпеченні, освіті, культурі, мистецтві, науці та науковому обслуговуванні, кредитуванні, управлінні та основні засоби, які використовуються громадськими організаціями.

Для кожної галузі народного господарства, враховуючи її специфіку, класифікація основних засобів за натуральним складом, виробничим призначенням конкретизується, але при цьому зберігається можливість приведення всіх галузевих класифікацій до народногосподарської.

По натурально-матеріальному складу основні виробничі засоби підрозділяються на 12 груп:

. Будівлі.

. Споруди.

. Передавальні пристрої.

. Машини і устаткування, у тому числі: силові, робочі машини і устаткування; вимірювальні прилади і устаткування, лабораторне устаткування; обчислювальна техніка; інші машини і устаткування, у тому числі автоматизоване.

. Транспортні засоби.

. Інструменти.

. Виробничий інвентар і обладнання.

. Господарський інвентар.

. Робоча і продуктивна худоба.

. Багаторічні насадження.

. Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд).

. Інші основні засоби: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін..

 Рис.1.1. Класифікація основних засобів

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.1.2.1994 р. (із змінами та доповненнями) для податкового обліку передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Кожному підприємству, яке володіє основними засобами, що належать до різних підгруп, необхідно визначити структуру основних засобів, тобто перелік підгруп, груп, а також відповідних рахунків та субрахунків, які використовуються в обліку.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають тієї загальної взаємозамінності, яка характерна, наприклад, для потенційної робочої сили. Тому їх ефективність різна в галузях, на підприємствах, окремих видах. Ця різниця залежить від кожного конкретного засобу праці, його технічного стану, ступені фізичного і морального зносу.

Промислові підприємства постійно поповнюються новими засобами праці відповідно до вимог, досягнутого рівня технології виробництва, характеру і об’єму продукції, що виготовляється.

Обізнаність про наявність засобів праці і постійний контроль за ефективним їх використовуванням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Цьому повинен сприяти правильно побудований і організований їх облік.

Основні засоби підлягають фізичному і моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних і економічних чинників вони поступово втрачають свої властивості і приходять в непридатність.

Моральний знос обумовлюється двома чинниками: зростанням продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Поява досконаліших зразків устаткування і інших видів основних засобів веде до морального зносу діючих основних засобів і зниження продуктивності праці.

Знос під впливом сил природи залежно від дії зовнішніх чинників приводить до передчасного старіння основних засобів.

Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань.

Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їх відновної вартості.

Оскільки необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподіляти вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Слово амортизація походить від слова amortisation - сплата боргів.

Вартістю, яка амортизується, є первісна (або переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційною вартістю є сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об’єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисного використання об’єкта (експлуатації) визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:

очікувана потужність або продуктивність об’єкта;

строк корисного використання подібних активів;

очікуваний фізичний знос;

моральний знос (унаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

правові або інші обмеження щодо використання об’єкта (наприклад, строк;

оренди, передбачений угодою, або законодавство, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об’єктів, тощо).

Для нарахування амортизації основних засобів можуть бути застосовані такі методи:

а) прямолінійний;

б) зменшення залишкової вартості;

в) прискореного зменшення залишкової вартості;

г) кумулятивний;

д) виробничий.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використовування.

Метод амортизації об’єкту основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використовування. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, наступного за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства в звітному році.

Місячна норма амортизації при застосуванні методу залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного і кумулятивного визначається розподілом річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використовування.

Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяцем, наступним за місяцем вибуття об’єкту основних засобів.

В залежності від характеру стану основних засобів, часу оцінки розрізняють наступні види вартості основних засобів:

первісна;

переоцінена (відновлювальна);

ліквідаційна;

справедлива;

вартість, яка амортизується;

залишкова.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість - ринкова вартість, яка встановлена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об’єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

Балансова вартість - це сума, по якій актив включається у баланс після вирахування суми нарахованого зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємством);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки у випадках:

реконструкції, добудування, дообладнування, технічного переоснащення й інших видів поліпшення основних засобів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їхнього використання;

переоцінки (індексації) балансової вартості основних засобів;

часткової ліквідації відповідних об’єктів.

У процесі експлуатації основні засоби, як відомо, поступово зношуються (фізично, морально), унаслідок чого їхня первісна вартість зменшується. Первісна вартість основних засобів за винятком суми зносу називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

У бухгалтерському балансі окремими статтями показують первісну вартість основних засобів, суму зносу і залишкову вартість. У підсумок балансу основні засоби включаються по залишковій їх вартості.

Під відбудовною вартістю основних засобів розуміють вартість їхнього відтворення (спорудження, виготовлення, придбання) у сучасних умовах, при сучасному рівні сформованих цін, норм і розцінок.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків:

у разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об’єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об’єкта і відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу;

у разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об’єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Мета економічного аналізу використання основних засобів підприємства полягає у визначенні забезпечення підприємства основними засобами за умови інтенсивного їх використання та пошук резервів підвищення ефективності їх використання за рівнем фондовіддачі.

Завдання аналізу вирішуються за такими напрямами дослідження:

         визначення забезпечення підприємства і його структурних підрозділів основними засобами й оцінка рівня їх використання за узагальненими і частковими показниками та встановлення причини їх зміни;

         розрахунок впливу факторів, які впливають на рівень використання основних засобів, і, відповідно, на обсяг виробництва продукції;

         оцінка ступеня використання виробничої потужності підприємства, площ та обладнання;

         виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів та впливу зміни рівня їх віддачі на виробничо - господарські результати.

Для оцінки зміни обсягу і руху основних засобів та їх відтворення використовують їх баланси. Для характеристики руху основних засобів використовують показники надходження, оновлення, вибуття, які виступають загальною характеристикою інтенсивності цього процесу. Їх визначають для аналізованого підприємства за суміжні періоди часу, як правило рік, в цілому і для груп основних фондів підприємства.

1.2 Методичні підходи до аналізу забезпечення та ефективності використання основних засобів

Для характеристики вивчення динаміки, планування та визначення рівня використання основних засобів здійснюється їх аналіз. Аналіз використання основних засобів дозволяє:

         виявити та оцінити зміни в складі та структурі основних засобів, їх технічний стан;

         визначити, як використовуються основні засоби, і які резерви їх використання наявні на підприємстві;

         встановити відповідність між потребами перспективного розвитку фірми, потребам ринку, конкурентоспроможністю;

         відібрати найбільш важливі фактори та виявити їх кількісний вплив на зміну рівня використання основних засобів.

Для цілей аналізу використовуються дані річного звіту, статистичної звітності, оперативно- технічного обліку і, при необхідності, первинні матеріали, інформацію разових обстежень.

Аналіз основних засобів може здійснюватися за наступними напрямами:

         аналіз складу основних засобів (промислово - виробничих основних засобів, виробничих та інших галузей основних засобів невиробничого призначення);

         аналіз структури основних засобів (видової, технологічної, вікової та виробничої);

         аналіз технічного стану основних засобів;

         аналіз змісту основних засобів;

         аналіз техніко - економічних показників використання основних засобів.

Велике значення має аналіз технічного стану основних засобів. Розрахунок коефіцієнтів оновлення, вибуття, приросту, зносу та придатності основних засобів проводиться за наступними формулами:

.        Коефіцієнт оновлення основних засобів.

Оновлення основних засобів означає процес заміни застарілих засобів праці новими, будівництво нових будівель і споруд, машин та обладнання.

Для характеристики темпів оновлення основних фондів розраховується коефіцієнт відновлення:

, (1.1)

де Фвв - вартість основних фондів, введених у звітному періоді;

Фкп - вартість основних фондів на кінець періоду.

. Коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт вибуття показує, яка частина ВПФ була списана протягом звітного періоду:

, (1.2)

де Фвив - вартість основних фондів, виведених у звітному періоді;

Фп.п. - вартість основних фондів на початок періоду.

. Коефіцієнт приросту основних засобів.

Коефіцієнт приросту показує, яка частина основних засобів додалася (зменшилася) до вартості основних засобів, що знаходяться на балансі організації:

,  (1.3)

де Фвв - вартість основних фондів, введених у звітному періоді;

Фвив - вартість основних фондів, виведених у звітному періоді;

Фк.п. - вартість основних фондів на кінець періоду.

. Коефіцієнт зносу.

Коефіцієнт зносу показує ту частину основних засобів, яка вже перенесена на вартість готової продукції або наданих послуг, тобто зношена:

,  (1.4)

де SА - сума нарахованої амортизації основних засобів;

Ф - первісна вартість основних засобів.

. Коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт придатності визначається відношенням залишкової (недоамортизованої) вартості основних засобів до первісної.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина вартості фондів ще не перенесена на вартість готової продукції або наданих послуг, тобто придатна до використання.

, (1.5)

де Фз -- залишкова вартість основних фондів.

Аналіз техніко - економічних показників використання основних засобів включає:

-        аналіз показників використання обладнання по кількості;

         аналіз коефіцієнта змінності;

         загальний аналіз фондовіддачі;

         факторний аналіз фондовіддачі;

         аналіз ефективності розвитку основних засобів.

Для розрахунку показників використання основних засобів необхідно, насамперед, знати середньорічну вартість основних засобів. Вона може бути розрахована наступними методами:

а) по формулі середньої арифметичної простої:

, (1.6)

б) по формулі середньої хронологічної. Дану формулу можна застосовувати, якщо відома вартість основних засобів на дати, що розділені рівні проміжки часу:

, (1.7)

в) за даними руху основних засобів:

, (1.8)

де ОФ_ср - середньорічна вартість основних засобів;

Ф_п - початкова (балансова) вартість основних засобів на початок року;

Ф_вв - вартість введених засобів в розрахунковому році;

ЧМ - число місяців функціонування введених основних засобів;

Ф_л - ліквідна вартість;

М - кількість місяців функціонування основних засобів, які вибули.

Зміна фондовіддачі (DФО_см) за рахунок зміни коефіцієнта змінності в звітному періоді (К_см¹) порівняно з базисним (К_см⁰) визначається по формулі:

 (1.9)

де ФО₀ - фондовіддача в базовий період.

Об’єм виробництва продукції на підприємстві залежить від зміни:

)        середньорічної вартості основних засобів;

)        рівня фондовіддачі.

Зміна об’єму випускаємої продукції (DВП) за рахунок зміни середньорічної вартості основновних засобів визначається за формулою:

, (1.10)

де ФО₁ та ФО₀ - фондовіддача відповідного звітного та базового періоду.

На рівень фондовіддачі здійснюють вплив різні фактори, серед яких виділяють:

         питому вагу активної частини основних засобів;

         рівень кооперування виробництва;

         рівень спеціалізації виробництва;

         рівень цін на продукцію;

         використання обладнання за часом та потужністю.

Вплив окремих факторів на фондовіддачу визначається аналогічно розрахунку зміни фондовіддачі за рахунок коефіцієнта змінності, де замість коефіцієнта змінності здійснюється розрахунок за відповідним фактором за базисний та звітний період.

Рівень забезпеченості працівників основними засобами визначається показником фондоозброєності праці (ФВ). Він показує, яка вартість основних засобів припадає на кожного працюючого, і розраховується за формулою:

  (1.11)

де Ф_ср - середньорічна вартість основних виробничих засобів;

Ч_пвп - чисельність виробничо - промислового персоналу.

Очевидно, що якщо фондоозброєність праці зростає більш високими темпами, ніж продуктивність праці, то це призводить до зниження фондовіддачі та викликає потребу в додаткових капітальних вкладеннях.

Сучасні підходи до оцінювання ефективності використання основних засобів досить різноманітні, але всі вони ґрунтуються на системі натуральних та вартісних показників.

До натуральних показників належать екстенсивне та інтенсивне використання основного устаткування, віддача в натуральному чи умовно-натуральному вираженні, використання виробничої потужності та ступінь її освоєння.

Вартісні показники: фондовіддача основних засобів розрахована за вартісними показниками, фондоємкість, співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів, фондоозброєності та продуктивності праці. Різні автори віддають перевагу різним показникам.

Мних Є. В. вважає, що показник віддачі основних засобів, розрахований за вартісним значенням (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів), дає необ’єктивну характеристику ефективності їх використання і є недоцільним для порівняльного аналізу. Причиною є ринковий механізм ціноутворення для продукції і для основних засобів, між якими чіткої еластичності не досягнуто. При формуванні технологічної виробничої системи основних засобів вони не є визначальними, а лише оцінними. Тому він вважає, що аналіз потрібно проводити за двома напрямами:

) аналіз впливу на рівень віддачі продуктивності устаткування, коефіцієнта змінності вартості одиниці устаткування, питомої ваги машин та обладнання в загальній вартості основних засобів;

) оцінка ефективності експлуатації устаткування.

Покропивний С. Ф. вважає, що система показників, яка може повністю характеризувати ефективність основних засобів, охоплює два блоки:

) показники відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці;

) показники рівня використання основних засобів у цілому і окремих його видів.

Показникам відтворення при аналізі основних засобів автор надає велике значення, оскільки відтворювальні процеси безпосередньо впливають на ступінь ефективності їх використання. Він наголошує на тому, що чинна система показників відтворення основних засобів потребує вдосконалення.

Савицька Г. В. пропонує для повного аналізу основних засобів використати трирівневу модель факторного аналізу фондовіддачі, яка дозволяє проаналізувати вплив на фондовіддачу як вартісних, так і натуральних показників.

Таким чином, для вдосконалення аналізу ефективності використання основних засобів використовують факторні моделі фондовіддачі, які дозволять визначити не тільки вплив факторів на фондовіддачу, але й виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві.

Для проведення такого поглибленого аналізу необхідно мати достатню та достовірну вихідну інформацію. На жаль, діюча система обліку і звітності на багатьох підприємствах не сприяє точній оцінці, оскільки не відображає реально відпрацьованого часу. Отже, інформаційне забезпечення управління матеріально-технічною базою, яке представлене на підприємстві системою обліку, аудиту та контролю, потребує подальшого розвитку.

Усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

) збільшення екстенсивного завантаження;

) підвищення інтенсивного навантаження.

Екстенсивне завантаження машин і обладнання обмежується тільки календарним фондом часу і не потребує капітальних витрат.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок: підвищення коефіцієнта змінності, постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій дільниці, між цехами підприємства, поліпшення догляду за основними засобами, дотримання технології виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, що сприяє недопущенню простоїв, проведення організаційних заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу.

Підвищення рівня інтенсивного використання виробничого обладнання потребує значних інвестицій для придбання високопродуктивного обладнання. Проте останні швидко окупаються за рахунок додаткового економічного ефекту.

В умовах сучасного конкурентного ринку оновлення основних засобів - одне з головних завдань виробничо-господарської діяльності підприємства. Тому інвестиційна політика підприємства повинна бути спрямована на залучення як внутрішніх (частина валового прибутку і амортизації), так і зовнішніх інвестицій.

Для вдосконалення методики обчислення показників оновлення та вибуття основних засобів методологічно більш правильно абсолютну суму введених основних засобів та обсягу їх вибуття відносити до середньорічної вартості основних засобів.

У систему показників ефективності відтворення основних засобів доцільно включити коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період), коефіцієнт оптимальності вибуття основних засобів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Покращення контролю та аудиту на підприємстві може стати ефективним засобом для надання об’єктивної економічної інформації, необхідної для проведення аналізу основних засобів.

Основні засоби посідають помітне місце серед активів і є головним багатством підприємства. Від процесу їх формування та використання залежить економічне зростання держави. Тому вони потребують більш детального аналізу й вивчення дослідниками та науковцями.

.3 Джерела інформації для аналізу забезпечення та ефективного використання основних засобів

Серед найважливіших джерел інформації для підприємства за напрямами надходження можна виділити такі види: внутрішні - всередині самого підприємства (внутрішньогосподарські) та зовнішні - ті, що публікуються, а також, які надходять з інших підприємств, інформаційної індустрії.

Внутрішньогосподарські джерела інформації представляють спеціалізовані інформаційно-аналітичні групи працівників з їх діяльністю, періодичною звітністю, всілякими інформаційними зв'язками. У більшості сучасних великих компаній, наприклад торговельних, переважну частину інформації, яку використовують менеджери, забезпечують внутрішні джерела. Інформаційним забезпеченням тут повністю або частково зайнята спеціалізована група працівників. До її складу можуть входити такі відділи: маркетингових досліджень, аналізу продажу, планування, економічного аналізу, досліджень операцій та системного аналізу. Крім цього, в кожній компанії запроваджено регулярні звіти лінійних керівників і службовців, однією з форм яких є доповіді продавців по телефону, що дає змогу отримувати поточну ринкову інформацію.

Джерела інформації, які публікуються, можуть бути у формі звітів урядових агентств, торговельних організацій, наукових публікацій, журналів, довідників тощо. Вони становлять інформаційну базу з різних питань, які стосуються управління, економічних умов, виробництва, реалізації продукції, цінової політики, нормативно-правових актів тощо.

Інші підприємства, наприклад постачальники, рекламні агентства, замовники (у тому числі дилери і оптовики), засоби масової інформації і навіть конкуренти, покупці, теж можуть надавати підприємству певну корисну інформацію. Це можуть бути повідомлення про проблеми з експлуатацією, пакуванням, обслуговуванням вироблених товарів, про дії конкурентів.

Представниками інформаційної індустрії є фірми, що займаються дослідженнями у сфері маркетингу, інші спеціалізовані агентства, наприклад служба газетних вирізок, служба перевірки реклами, служба кредиту та ін.

Для проведення економічного аналізу джерела інформації можна поділити детальніше, а саме на облікові, планові та позаоблікові (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Основні джерела інформації для економічного аналізу

Облікові джерела інформації включають документи бухгалтерського, статистичного обліку та звітності.

Для комплексного економічного аналізу господарської діяльності підприємства первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку недостатньо, необхідно використовувати також звітність.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність - це спеціальна звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку і призначена для задоволення потреб в інформації внутрішніх користувачів - органів управління підприємства.

У загальному вигляді фінансову звітність можна охарактеризувати як документи встановленої форми, які відображають фінансові показники діяльності підприємства за звітний період і передаються контролюючим органам.

У свою чергу документація за способом складання, обробки й зберігання поділяється на ту, яка заповнюється й обробляється вручну, і машинну.

Позаоблікові джерела становлять документи, які регулюють господарську діяльність: регламентовані - законодавчо-регулюючі документи (нормативно-правові акти, стандарти) та розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, пропозиції), а також нерегламентовані - матеріали засобів масової інформації, наукових конференцій, прес-конференцій, нарад, виступів, матеріали спеціальних обстежень тощо. Спеціальні обстеження мають нерегулярний характер і проводяться за допомогою вибіркових, монографічних спостережень. Такими можуть бути, наприклад, соціологічне опитування працівників щодо мотивації праці, вивчення передового досвіду підприємств з впровадження нових технологій та ін.

Отже, економічна інформація міститься найчастіше в документації. Вона, у свою чергу, поділяється на первинну облікову та розрахункову, звітність і публікації.

Основною інформаційною базою про фінансовий стан суб’єктів господарювання, аналіз та оцінку його фінансово - економічної діяльності є фінансова звітність.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

До складу фінансової звітності входять:

         баланс;

         звіт про фінансові результати;

         звіт про власний капітал;

         звіт про рух грошових коштів;

         примітки до фінансових звітів.

У процесі дослідження ефективності використання основних засобів використовують такі джерела інформації: бізнес - плани підприємства та додатки до них, форму 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних засобів», примітки до річної фінансової звітності, форму 1 «Підприємництво», «Розрахунок амортизації і зносу основних засобів», первинні дані обліку: («Акт (накладна) приймання - передачі основних засобів», «Акт (накладна) відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об’єктів», «Акт на списання основних засобів», «Інвентарна картка обліку основних засобів», «Картка обліку руху основних засобів», інвентарний список основних засобів підприємства за місцем їх знаходження та експлуатації, проектно - кошторисна документація) та ін.

До інформації, яка використовується в аналізі представлені ряд вимог:

         повнота заповнення форм;

         правильність арифметичних розрахунків;

         наявність підстав, підписів керівника та головного бухгалтера;

         відповідність показників у різних формах звітності.

Певні вимоги також пред’являються і до організації інформаційного забезпечення аналізу:

.        Аналітичність інформації (забезпечення надходження даних про ті напрями і з тією деталізацією, яка в цей момент необхідна аналітику).

.        Об’єктивність (дані інформації для аналізу необхідні бути документальні підтвердженні).

.        Єдина інформація (кожна господарська операція повинна реєструватися лише один раз, а одержані результати можуть використовуватися в обліку, плануванні, контролі і аналізі).

.        Оперативність (інформація для аналізу повинна надходити якнайшвидше).

.        Раціональність.

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНО - ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАТНІВСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД»

.1      Загальні відомості про підприємство

основний засіб ефективність

ПАТ «Ратнівський молокозавод» створено в 1958 році.

Підприємство знаходиться за адресою: 44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Шевченка, буд. 47, форма власності - колективна.

Основною метою діяльності ПАТ «Ратнівський молокозавод», як і метою будь якого комерційного підприємства, є отримання прибутку. У зв'язку з цим, підприємство займається наступними видами фінансово-господарської діяльності:

         заготівля, переробка, виробництво та реалізація молочної продукції;

         реалізація промислових та продовольчих товарів через власну і орендовану торговельну мережу;

         маркетинг, комерційна, посередницька діяльність, в т.ч. зовнішня торгівля;

         виробництво і реалізація товарів народного споживання.

ПАТ "Ратнівський молокозавод" входить до складу групи компаній "Агрополіс" - об'єднання підприємств, що виробляють вершкове масло, спреди, сухе знежирене молоко і казеїн. Найбагатший досвід роботи групи компаній "Агрополіс" в цій області дозволяє пишатися якістю продукції. На даний момент група компаній "Агрополіс" включає п'ять заводів в Україні.

Візитною карткою групи компаній "Агрополіс" є масло та спреди під торговою маркою "Щедрий вечір". Торгова марка "Щедрий вечір" неодноразово ставала лауреатом численних премій і нагород.

Продукція групи компаній "Агрополіс" виготовляється з натуральної сировини по сучасних технологіях обробки молока, тому вона відрізняється багатим смаком і традиційно високою якістю. Висока якість, традиційна натуральність і гідна ціна, є причинами того, що продукція групи компаній "Агрополіс" стабільно займає лідируючі позиції на молочному ринку України і активно просувається на ринках країн ближнього і далекого зарубіжжя. Стандарти якості - ISO 9001, ISO 22000.

Статутний капітал товариства складає 8300 тис. грн. Основні види продукції, що виробляється: масло тваринне та спреди, цільномолочна продукція, (молоко і кефір 2,5% жирності, молоко 3,2% жирності, молоко пряжене 4% жирності, сиру жирні і знежирені, сирні вироби), сири тверді 50% і 45% жирності, сири плавлені, сири м'які

Облікова політика підприємства відповідає нормативним актам України в області бухгалтерського обліку і закріплена окремим наказом по підприємству. З метою рівномірного формування витрат протягом звітного періоду підприємство може створювати резерви: на ремонт основних фондів, на виплату винагород за підсумками року та інші аналогічні резерви відповідно до чинного законодавства.

Всі структурні підрозділи молокозаводу займають земельну ділянку площею 1,32 га. Організація електропостачання здійснюється від селищної електричної мережі, резервного живлення немає. На підприємстві заводу знаходиться власна котельня, яка забезпечує підприємство теплом. Вода надходить від селищного водозабору. Проектна потужність по переробці молока 20-30 тонн на добу.

Згідно Статуту підприємства, молокозавод займається переробкою молока, як натурального, основними постачальниками якого є сільгосппідприємства Ратнівського району, так і сухого закуповуваного в інших районах України. Вироблену молочну продукцію завод реалізує населенню через роздрібну і оптову торгівлю. На заводі діють цехи основного виробництва: цільномолочної продукції, цех з виробництва масла та сирний цех. До допоміжних і обслуговуючих цехів відносяться: котельня, електро - компресорний цех, автогараж, лабораторія.

Для організації діяльності підприємства велике значення має його організаційна структура. Під організаційною структурою підприємства розуміють його організаційну побудову, що відображає сукупність взаємозв’язків різних підрозділів, підлеглих досягненню певної мети - збільшенню виробництва продукції, наданню якісних послуг (рис.2.1).

Рис. 2.1 Організаційна структура молокозаводу

Керівництво підприємством здійснює директор, який займається висновком договорів на поставку сировини, висновком контрактів з замовниками, контроль виробництва, рішення юридичних питань. Структура управління підприємства є впорядкованою сукупністю взаємозв’язаних елементів системи, яка визначає найраціональніший розподіл праці і службових зв’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління по підготовці, ухваленню і реалізації управлінських рішень. В даний час для таких підприємств дана структура управління є найекономічнішою, що дозволяє достатньо оперативно доводити необхідну інформацію до кожного працівника.

2.2 Аналіз основних показників діяльності ПАТ «Ратнівський молокозавод»

Для того, щоб охарактеризувати економічний стан ПАТ «Ратнівський молокозавод», проведемо аналіз за низкою показників, що характеризують основні виробничі фонди, трудові ресурси, фінансовий результат діяльності.

Розглядаючи діяльність підприємства за 2011 - 2012 pp., перш за все, потрібно проаналізувати основні техніко-економічні показники, для того, щоб знати реальну картину розвитку підприємства та його подальші перспективи.

Розглянемо наступні показники:

• Собівартість реалізованої продукції - дані про собівартість реалізованої продукції взято зі Звіту про фінансові результати діяльності підприємства за 2011-2012 pp., наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Дані про собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 2011-2012 роки

Проаналізувавши даний показник, необхідно зазначити, що ми спостерігаємо тенденцію зменшення собівартості реалізованої продукції протягом досліджуваних років. Порівняно з 2011 роком собівартість продукції зменшилася на 24737,00 тис. грн (або на 20,64%).

Причиною зменшення даного показника є покращення використання засобів і предметів праці, зменшення затрат живої праці та адміністративно - управлінські рішення.

• Чистий прибуток підприємства представлений даними про величину чистого прибутку підприємства взятого зі Звіту про фінансові результати діяльності підприємства за 2011-2012 роки.

Таблиця 2.2 Дані про чистий прибуток за 2011-2012 р.

Розглянувши дані, представлені в таблиці, можна говорити про те, що у 2012 році прибуток зменшився на 9627 тис. грн порівняно з 2011 р. Це може бути пов’язано зі зростанням кількості конкурентів на ринку збуту продукції, нестабільною економічною ситуацією та із збільшенням матеріальних затрат підприємства.

• Середньорічна залишкова вартість основних засобів розраховується наступним чином: до залишкової вартості основних засобів на початок року додається залишкова вартість основних засобів на кінець року і потім це відношення ділиться на два. Дані цього показника представлені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Дані про середньорічну залишкову вартість основних засобів

Розглянувши дані, що подані в таблиці, можна говорити про те, що протягом двох років середньорічна вартість основних засобів зростала. Причиною цього є те, що підприємство протягом 2011-2012 р. придбало деякі види основних засобів (комп’ютери, обладнання, офісне устаткування).

• Середньорічна вартість оборотних засобів розраховується як середня величина від додавання вартості оборотних активів на початок року, вартості оборотних активів на кінець року та витрат майбутніх періодів на початок і на кінець року.

Дані цього показника представлені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Середньорічна вартість оборотних засобів

Проаналізувавши даний показник, необхідно зазначити, що спостерігається тенденція зростання. У 2012 році середньорічна вартість оборотних засобів збільшилася у порівнянні з 2011 роком на 19717,00 тис грн. Основною причиною такого підвищення аналізованого показника є збільшення обсягу виробництва продукції підприємства, що пов’язано зі збільшенням потреби у виробничих запасах та з підвищенням дебіторської заборгованості.

• Коефіцієнт оберненості оборотних засобів розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції та середньорічної вартості оборотних засобів.

Таблиця 2.5Коефіцієнт оберненості оборотних засобів

Даний показник показує кількість обертів оборотних засобів за аналізований період. Чим він більший, тим краще використовуються оборотні засоби на підприємстві. Розглянувши дані, представлені в таблиці, зазначимо, що у 2012 р. коефіцієнт оберненості оборотних засобів спадає, що говорить про необхідність проведення заходів щодо раціонального використання оборотних засобів. Така тенденція пояснюється тим, що у 2012 році має місце зменшення виручки, а так як коефіцієнт оберненості оборотних засобів прямопропорційний виручці, то й він зменшується.

• Тривалість обороту оборотних засобів розраховується як частка від ділення 360 на коефіцієнт оберненості оборотних засобів Дані цього показника представлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Дані про тривалість обороту оборотних засобів

Даний показник показує час, за який оборотні засоби здійснять 1 оберт, чим він менший, тим краще використовуються оборотні засоби. Можна зробити висновок, що у 2012 році тривалість обороту оборотних засобів зросла, це пояснюється тим, що тривалість обороту оборотних засобів обернено пропорційна коефіцієнту оборотності оборотних засобів, тобто чим менший коефіцієнт оберненості, тим більша тривалість обороту оборотних засобів і навпаки, чим більший коефіцієнт оберненості, тим менша тривалість обороту оборотних засобів.

• Середньооблікова чисельність працівників. Протягом досліджуваного періоду чисельність працівників на ПАТ «Ратнівський молокозавод» зменшилася: у 2012 р. - 202 чол.,тоді як у 2011 - 273 чол. Скорочення працівників основної діяльності (у тому числі робітників) у період становлення ринкових відносин є позитивним фактором за умови досягнення запланованого обсягу виробництва продукції з меншою кількістю працівників.

Зменшення кількості спеціалістів і керівників проти плану і минулого періоду - це результат нових методів керівництва, зокрема запровадження принципу більшої оплати за активнішу роботу, тобто підвищення посадових окладів за рахунок скорочення кількості спеціалістів і керівників. Однак треба обов’язково перевірити, чи не призвело зменшення кількості спеціалістів і керівників до погіршення стану організації виробництва і трудової дисципліни, затримки освоєння нових (чи якісніших) виробів, нових технологій, автоматизації цехів тощо.

Отже, порівнюючи стан підприємства протягом 2011-2012 років, можна зробити наступні висновки: економічний стан підприємства дещо погіршився в 2012 році, зменшився чистий дохід, скоротилися обсяги товарної виручки та чисельність працівників, збільшилася кількість фінансових витрат. Це обумовлено зменшенням кількості реалізованої продукції, переходом підприємства на нові технології виробництва, світовою економічною кризою. Не дивлячись на те, що в 2011 році прибутковість ПАТ «Ратнівський молокозавод» була більша, все ж у 2012 р. спостерігається достатня конкурентоспроможність підприємства, стабільний фінансовий стан.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

.1 Аналіз наявності, динаміки основних засобів

Проведемо аналіз структури основних засобів ПАТ «Ратнівський молокозавод» за 2011 та 2012 рік.

Таблиця 3.1 Структура основних засобів ПАТ «Ратнівський молокозавод» за 2011 рік

Таблиця 3.2 Структура основних засобів ПАТ «Ратнівський молокозавод» за 2012 рік

У виробничих фондах протягом двох років будівлі і споруди не збільшувалися, збільшення відбулося за рахунок придбання транспортних засобів і господарського інвентарю.

Основні засоби, що беруть участь в процесі виробництва, поступово втрачають ті корисні властивості знарядь і засобів праці, які визначають їх місце і роль в системі розширеного виробництва, тобто піддаються фізичному і моральному зносу. Тому важливими показниками є:

Коефіцієнт придатності основних засобів - характеризує їх стан на певну дату:

_п = (Первісна вартість - Знос) / (Первісна вартість), (3.1)

Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів - визначається відношенням суми зносу основних засобів та їх первісної вартості в рублях:

_з = Знос / (Первісна вартість), (3.2)

Дані за 2011 рік:

Первісна вартість - 84383 тис грн.

Сума зносу основних засобів - 34264 тис. грн..

К_п = (84383-34264)/84383=0,59

К_з = 34264/84383=0,41

Дані за 2012 рік:

Первісна вартість - 94734 тис грн.

Сума зносу основних засобів - 20372 тис. грн..

К_п = (94734-20372)/94734=0,78

К_з = 20372/94374=0,22

Розрахуємо коефіцієнти придатності для кожної групи окремо та занесемо дані в таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 Розрахунок коефіцієнтів придатності

Розрахуємо коефіцієнт зносу для кожної групи окремо та занесемо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 Розрахунок коефіцієнта зносу

Чим більше коефіцієнт придатності основних засобів, і менше коефіцієнт зносу, тим вони більш придатні для використання. Можна зробити висновок, що найбільше придатні для використання основні засоби з групи Будівлі та споруди". Найменше для використання придатні основні засоби з групи "Транспортні засоби". Але як показують дані розрахунків ситуація на підприємстві поступово поліпшується, і з кожним роком придатних для використання основних засобів стає більше, що говорить про підвищення ефективності роботи підприємства.

.2 Аналіз руху основних засобів

Розрахуємо показники руху основних засобів - коефіцієнт обновлення, коефіцієнт вибуття і коефіцієнт приросту (таблиця 3.6.-3.7).

Таблиця 3.6 Коефіцієнти руху основних засобів за 2011 рік

Таблиця 3.7 Коефіцієнти руху основних засобів за 2012 рік

Коефіцієнт приросту показує збільшення основних засобів. За 2011рік було введено основних засобів більше чим ліквідованих, тоді як в 2012 році ситуація дещо погіршилася та спостерігався спад кількості основних засобів. Найбільше оновлювалися будинки, споруди та машини і обладнання.

.3 Аналіз ефективності використання основних засобів

Від оснащеності підприємства основними засобами й ефективного їх використання, передусім від ефективного використання основних виробничих засобів, вирішальною мірою залежить обсяг виробництва товарів і послуг та повязані з ним кінцеві результати діяльності підприємства.

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори в свою чергу впливають на неї. Причому треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов’язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування у ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо).

Рис. Система фондовіддачі

Важливо вибрати такі фактори, які, по-перше, прямо повязані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і з точки зору інтенсивності їх використання, а також з погляду їх вартості, що склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним показником. По-друге, набір таких факторів має містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути взяті з даних бухгалтерського і управлінського обліку.

При розрахунку фондовіддачі варто мати на увазі, що у вартості основних фондів враховуються власні й орендовані засоби; не враховуються основні фонди, що знаходяться на консервації, а також здані в оренду іншим підприємствам.

Таблиця 3.8 Дані для аналізу використання основних засобів

Факторна модель аналізу фондовіддачі активної частини

, або  (3.3.1)

Тоді фондовіддача у 2011 році складе

У 2012 році фондовіддача складе

Використовуючи прийом ланцюгових підстановок, знаходимо вплив факторів, задіяних в моделі на зміну фондовіддачі. Дані розрахунку зводимо в таблицю (табл.. 3.9). Згідно даних отримаємо розрахункові величини фондовіддачі:

Таблиця 3.9 Оцінка зміни віддачі основних засобів за рахунок впливу факторів

Фондовіддача основних виробничих фондів знизилася за рахунок негативного впливу таких факторів:

зростання вартості одного верстата;

збільшення кількості відпрацьованих днів;

Проводячи дослідження, необхідно враховувати, що використання основних засобів визнається ефективним, якщо відносний приріст обсягу продукції або прибутку перевищує відносний приріст вартості основних засобів за аналізований період.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягів виробництва дозволяє визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1 % приросту продукції. Якщо граничний показник фондомісткості менше 1, мають місце підвищення ефективності використання основних засобів та збільшення коефіцієнта використання виробничої потужності.

Збільшення фондовіддачі призводить до відносної економії виробничих основних засобів і збільшення обсягу продукції, що випускається. Відносна економія основних засобів розраховується як різниця між величиною середньорічної вартості основних засобів звітного періоду і середньорічної вартості основних засобів базового (попереднього) року, скоригованої на збільшення обсягу виробництва продукції.

Запропонована методика факторного аналізу показників фондовіддачі у динаміці може слугувати засобом обґрунтування управлінських рішень у сфері управління ресурсами, вкладеними в основні виробничі засоби підприємства, якщо за період, що аналізується, не спостерігається суттєвої зміни матеріалоємності виробленої продукції. Якщо ж такі зміни мали місце у зв’язку з переходом на випуск іншого асортименту продукції, то формулу для аналізу факторів, що впливають на фондовіддачу, обов’язково необхідно доповнити співмножником Км (коефіцієнт співвідношення матеріаломісткості), прийнявши його значення у базовому періоді за 1, а у звітному - відповідно Км 01. У такому разі ланцюгових підстановок буде на одну більше, що дасть змогу відокремити фактор зміни випуску продукції у розрахунку на одну машино-годину на зміну як таку, що характеризує саме зміну продуктивності використання обладнання, і таку, що викликана збільшенням (зменшенням) матеріаломісткості продукції, що з рівнем їх використання не пов’язано.

Вивчивши узагальнюючі показники ефективності використання основних засобів, необхідно провести більш детальний аналіз використання виробничого обладнання. Насамперед, перевіряється забезпеченість підприємства обладнанням, повнота його використання. Обладнання - найактивніша частина основних засобів. Зростання його питомої ваги вважається прогресивною тенденцією.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), фактично використовуване у виробництві, те, що перебуває в ремонті і в модернізації, та резервне. Найбільшого ефекту досягають, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для оцінки використання наявне обладнання порівнюють з встановленим, а встановлене - з працюючим, тому що не все наявне обладнання може бути встановлено і не все встановлене обладнанн перебуває в експлуатації.

Задача найбільш повного використання обладнання полягає в тому, щоб звести к мінімуму кількість невстановленого обладнання. З цією ціллю необхідно зближення величин, які характеризують кількість наявного, встановленого і працюючого обладнання.

Показники ефективності експлуатації обладнання поділяють на дві групи:

показники екстенсивного використання (за часом);

показники інтенсивного використання (за потужністю).

Показники першого типу характеризують роботу обладнання за часом або за кількістю (охопленням); кількість обладнання; відпрацьований час; коефіцієнт змінності роботи устаткування; структура парку машин і обладнання. Показники другого типу пов’язані з його виробітком (випуск продукції за 1 машино-годину), тобто визначають рівень використання потужності обладнання, його продуктивність.

Вихідними даними при аналізі екстенсивного використання обладнання є баланс робочого часу роботи обладнання.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);

режимний фонд часу - (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

можливий фонд - відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;

плановий фонд - час роботи обладнання за планом;

фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:

коефіцієнт використання календарного фонду часу;

коефіцієнт використання режимного фонду часу;

коефіцієнт використання планового фонду часу;

коефіцієнт використання можливого фонду часу.

Сукупність фондів часу дає можливість проаналізувати час роботи обладнання. Порівняння календарного і режимного фондів часу дає можливості кращого використання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і можливого - за рахунок кращого використання обладнання за рахунок скорочення витрат часу на ремонт в робочий час.

.4 Обгрунтування шляхів підвищення забезпечення та ефективності використання основних засобів

Важливим показником використання основних засобів є фондовіддача - із збільшенням фондовіддачі підвищується ефективність використання основних засобів.

Підвищення ефективності використання основних виробничих засобів, безпосередньо на даному підприємстві можна за рахунок:

а) підвищення змінності будівництва

Один з важливих напрямків підвищення змінності роботи транспортних засобів - усунення їх надлишку на підприємствах.

Складність полягає в тому, що техніка, яка використовується лише 3-4 г. в зміну, не можна реалізувати або передати іншому підприємству - вона необхідна виробництву. Водночас неефективне використання такого обладнання не дозволить йому протягом терміну служби перенести вартість на продукцію, що викличе значну недоамортизації, яка вплине на економічні показники підприємства. Для усунення відносного надлишку основних засобів можна, по-перше, змінити їх структуру шляхом реалізації або списання застарілих машин і механізмів; придбати нові машини і, підвищуючи тим самим загальну продуктивність, більш повно завантажити всю техніку, по-друге, провести кооперування підприємств з використання виробничих потужностей.

Ще один шлях підвищення коефіцієнта змінності - розширення мережі лізингових організацій прокату обладнання, машин і механізмів, та інших елементів основних засобів. Для поліпшення ефективності використання основних засобів підприємству необхідно позбутися від старої техніки, тим самим завантажити більш нову і рентабельну, а в тому випадку якщо необхідні на якісь роботи додаткові одиниці техніки, то її можна взяти в лізинг, на необхідний період.

б) зниження внутрішньозмінних простоїв

Головні причини внутрішньозмінних простоїв техніки - низький рівень організації виробництва, незабезпеченість робочих місць матеріалами, механізмами, деталями; несправність і позаплановий ремонт обладнання; недостатня кількість робітників. Для зменшення внутрізмінних простоїв необхідно, насамперед, поліпшити облік і контроль роботи обладнання, ширше застосовувати різні системи механізованого та автоматизованого обліку роботи верстатів і машин.

На скорочення внутрізмінних простоїв машин і устаткування впливають вдосконалення ремонтного обслуговування верстатного парку та матеріально- технічного постачання, поліпшення планування та диспетчеризації, підвищення трудової дисципліни робітників.

В даний час так само гостро постає проблема відсутності обсягів робіт для будівельних організацій, помилки в проектах виконання робіт (ППР). Щоб згладити ці проблеми керівникам організації необхідно більш ретельно і вміло планувати роботи, шукати замовників, швидко і ефективно вирішувати проблеми, пов'язані з помилками в ППР. Також необхідно удосконалити і модернізувати техніку, шукати замовлення в інших регіонах.

Таким чином, рішенням практично всіх проблем є введення нової, більш удосконаленої техніки. Але тут теж є свої проблеми - де взяти грошей? Є кілька варіантів вирішення - залучення інвесторів; кредитування; лізинг; більш ефективне власних активів.

Лізинг є найбільш вигідним способом придбання устаткування в порівнянні з прямим кредитуванням або купівлею обладнання за рахунок власних коштів.

Придбання обладнання по лізингу не вимагає від лізингоодержувача негайного вкладення коштів. Предмет лізингу оплачується в розстрочку з коштів, отриманих в результаті використання у виробничому процесі майна, придбаного за лізингом. Лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) лізингоодержувача і відповідно знижують оподатковуваний базу з податку на прибуток.

Використання механізму прискореної амортизації обладнання лізингодавцем (згідно з п. 3 ст. 31 закону " Про лізинг" застосовується коефіцієнт прискореної амортизації до трьох) дозволяє:

Зменшити суму податку на майно, базою оподаткування для якого є залишкова вартість обладнання;

Здійснити економію з виплат податку на прибуток на початкових етапах реалізації інвестиційного проекту, що дає можливість отримати додаткову вигоду при обліку тимчасової вартості грошей (фактор дисконтування).

Переваги лізингу (фінансової оренди):

) мінімізація податку на прибуток за рахунок включення лізингових платежів на витрати;

) мінімізація податку на майно за рахунок прискореної амортизації;

) відшкодування ПДВ, сплаченого в лізингових платежах;

) оперативні терміни оформлення документації лізингової угоди (від 3 днів);

) строки лізингових контрактів - від 12 місяців до 5 -ти років;

) гнучкий графік виплат;

) можливість оперативного оновлення виробничих потужностей без відволікання значних сум оборотних коштів.

За договором лізингу не вноситься рента - набувається необхідне обладнання.

При фінансовому лізингу заставою виступає саме устаткування.

Лізинг дешевше і довше за термінами, ніж комерційний кредит.

Купівля обладнання - це скорочення розміру оборотних коштів. У випадку лізингу - оплату за лізинговим договором можна здійснювати з прибутку.

Висновок

Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання.

Ефективне використання основних засобів безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємства, призводить до зростання продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, економії капітальних вкладень.

Аналіз основних засобів може проводитися за кількома напрямами, розробка яких у комплексі дозволяє дати оцінку структури, динаміки та ефективності використання основних засобів і довгострокових інвестицій.

Аналіз ефективності використання основних засобів може здійснюватися за допомогою різних методик проведення даного виду аналізу.

У роботі розглянуті основні показники стану, руху, ефективності використання основних засобів підприємства ПАТ«Ратнівський молокозавод» за 2011-2012 роки та надано рекомендації щодо поліпшення їх використання.

Провівши аналіз стану основних засобів, можна зробити висновок про те, що за 2011 рік найбільшу питому вагу в загальній вартості основних засобів займає група " Машини та обладнання", незважаючи на те, що питома вага їх зменшилася на 0,3% порівняно з базовим роком. Це говорить про те, що первісна вартість в цій групі найбільша. За даний рік зміни відбулися і в групі «Транспортні засоби», за рахунок введення нових одиниць їх питома вага виросла з 3,4% до 3,7 %. В результаті даних змін знизилася і питома вага групи «Будівлі» з 43,4 % до 43,2 %. А найменшу питому вагу має група « Інші види основних засобів» - 0,6 %.

У 2012 році найбільша питома вага в загальній вартості основних засобів залишилася у групи " Машини та обладнання". За рахунок більшого надходження, ніж вибуття ОС питома вага даної групи збільшилася до 50,3 % протягом року. В результаті даних змін питома вага групи «Будівлі» знизилася. А найменший питома вага також має група « Інші види основних засобів» - 0,9 %.

Основні засоби, що беруть участь в процесі виробництва, поступово втрачають ті корисні властивості знарядь і засобів праці, які визначають їх місце і роль в системі розширеного виробництва, тобто піддаються фізичному і моральному зносу. Тому важливим є визначення придатності основних засобів. У результаті даного аналізу було з'ясовано, що найбільше придатні для використання основні засоби з групи «Машини та обладнання, «Транспортні засоби». Найменше для використання придатні основні засоби з групи "Будівлі та споруди", і взагалі не придатні для використання група « Інші види основних засобів» в яку також входить виробничий і господарський інвентар. Але як показує розрахунок - ситуація на підприємстві «Ратнівський молозавод» поступово поліпшується, і з кожним роком придатних для використання основних засобів стає більше, що говорить про підвищення ефективної роботи підприємства, і збільшенні її рентабельності.

З аналізу руху основних засобів можна зробити висновок, що протягом аналізованих років нових засобів введено в експлуатацію більше, ніж ліквідованих.

Основними рекомендаціями з підвищення ефективності використання основних засобів на даному підприємстві є наступні:

позбавлення від старої і невживаною техніки та придбання нової, більш продуктивної шляхом придбання її в лізинг, що є можливим і більш ефективним, порівняно з кредитом;

з ниження внутрізмінних простоїв;

пошук обсягів робіт, і вихід в інші регіони;

збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих засобів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та невикористовуваних у процесі діяльності підприємства основних засобів.

підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості корисних речовин в сировині і його технологічність, можливості видобутку продукту. З підвищенням якості сировини вихід товарної продукції підвищується, а при тих самих діючих основних виробничих засобах підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної практики це дозволяє збільшити фондовіддачу на 20-25%.

зменшення втрат корисних речовин у відходах. Промислова утилізація відходів на місці їх виникнення дозволяє збільшити об'єми продукції до 20%, а фондовіддачу на 10-15%.

впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в першу чергу, безвідходних, маловідходних, ресурсозберігаючих технологій і техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об'єму переробленої сировини і фондовіддачу. Сюди можна віднести впровадження нових систем автоматизованого управління основними виробничими засобами.

Таким чином, підвищення ефективності використання основних засобів має велике значення не тільки для окремого підприємства, а й для всього народного господарства в цілому. Вирішення цього завдання означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, нагромаджень підприємства

Більш повне використання основних засобів приводить також до зменшення потреб у введенні нових виробничих потужностей при зміні обсягу виробництва, а, отже, до кращого використання прибутку підприємства.

Список літературних джерел

1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - М.: Дело и сервис, 1998. - 256 с.

2. Бухгалтерський, управлінський облік: курс лекцій / Ф.Ф.Бутинець, Чижевська Л.В., Герасимчук.Н.В. та інші. - Житомир: Рута, 2000. - 248 с.

. Бухгалтерський облік: Навч. - метод. посібник для самостійного вивчення дисциплини. - К.: КНЕУ, 2001. - 370 с.

. Бухгалтерський облік: Підручник / А. Д. Ларіонов, В. А. Єрофєєва, Ж. Г. Лєотьєва, П. А. Станков / За ред. А. Д. Ларіонова. - М.: ГроссБух, 1999. - 392 с.

5. Бухгалтерский учет в Украине / Бирюков И.Н. и др. - К.: 2001. - 408 с.

6. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Конспект лекцій. - Житомир: ПП “Рута”. -2001. - 288с.

. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - Житомир: ПП “Рута”.-2002.-688с.

. Буряк П.Ю., Римар М.В., Бець М.Т. Фінансово- економічний аналіз:Підручник - ВД «Професіонал», 2004.-528 с.

. Ворончук П. Т., Огійчук В. М. Довідник з питань бухгалтерського обліку. - К.: Україна, 1991. - 366с.

10. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2001. - 223с.

. Гудзинський О., Кірейцев Г., Савчук В. Амортизація в оновленні основних засобів // Бухгалтерія в сільському господарстві.-2004.-340с.

12. Завгородній В. П., Савченко В. Л. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку: 2-є видання, - К.: Фірма “ДІ-КСІ”, 1997 - 832 с.

13. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

. Інструкція з застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.(зареєстровано в Міністерстві юстиції України М 893/4186 від 21.12.99 р.).

15. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: КНЕУ, 2001. - 334с.

16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Вид-во “Центр учбової літератури”, 2005. - 524с.

. Наказ Міністерства фінансів України від 12 грудня 2005 р..№671 “Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 р. №291” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2005 р. №1254^/8575.

.Наказ Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р. “Про затвердження типових форм первинного обліку”.

19. Організація Бухгалтерського обліку: Підручник / Ф.Ф. Бутинець, С. М. Лайчук, О. В. Олійник; За ред. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє видання, доп. і перер. Житомир: Рута, 2002. - 592 с.

20. Перелік типових документів (наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.98 р.).

.Плохих Н. Анализ эффективности использования основных производственных фондов предприятий. - Симферополь, 2001, с.92-93.

.План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 2001 р. №291.

. Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 7”Основні засоби”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2002 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2002 р. за № 288/4509).

24. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. Затв. Постановою Кабінета Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 250. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні. У редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.01.1998 р. № 10.

25. Сабко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. 3-тє видавн. -К.: 2000. -682с.

26. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: ООО “Новое знание”, 2001. - 688 с.

. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. - Мн.: ИП Экоперспектива, 2002. - 498 с.

. Савченко А.Г., Москалюк Н.П. Прискорена амортизація у системі державного регулювання // Фінанси України. - 2005. - №7, С.68-74

. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. - К.: 2003. - 448 с.