Стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України 'Шахрайство'

Стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України 'Шахрайство'

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального права

на тему

Стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України «Шахрайство»

м. Дніпропетровськ - 2013 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДІЙ ВЧИНЕННЯ УМИСНОГО ЗЛОЧИНУ

.1 Поняття стадій вчинення умисного злочину. Загальна характеристика закінченого злочину

.2 Характеристика попередньої злочинної діяльності

.2.1 готування до злочину

.2.2. замах на злочин

Висновки до першого розділу

. ШАХРАЙСТВО ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

.1 Обєктичні ознаки шахрайства

.2 Субєктивні ознаки шахрайства

Висновки до другого розділу

. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОПЕРЕДНЬОЇ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ВЧИНЕННІ ШАХРАЙСТВА

.1 Особливості кваліфікації шахрайства

.2 Вплив стадії вчинення шахрайства на його кваліфікацію

Висновки до третього розділу

. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ

Висновки до четвертого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

ВСТУП

Актуальність курсової роботи полягає у тому, що наша держава з моменту незалежності перед суспільством поставила цілий комплекс важливих проблем, розв'язання яких є справою нагальною. Особливої гостроти ці проблеми набувають за наявності таких, уже сталих в Україні, соціально-економічних явищ, як занепад економіки, зростання злочинності, масове безробіття, матеріальне зубожіння населення. У цьому контексті до найважливіших завдань правової держави належать як удосконалення кримінального законодавства і практики його застосування на прогресивній основі, водночас охороняючи загальнолюдські цінності, так і суттєве поліпшення роботи всіх правоохоронних органів та теоретичне дослідження питань боротьби зі злочинністю.

Беручи до уваги, що власність є економічною основою життя суспільства та людини, показником добробуту населення, конче потрібно забезпечити належний захист з боку держави цього осердя всіх суспільних відносин. Це положення має свої витоки як із вітчизняного, так і з міжнародного права. У статтях 13 та 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності, а держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання.

За офіційними даними МВС України, за останні п'ять років простежується тенденція до зменшення шахрайств загально-кримінальної спрямованості. Так якщо у 2011 р. було виявлено 16027 таких злочинів, то у 2012р. - 15354, серед яких найбільшу складність у виявленні, розслідуванні та запобіганні представляють шахрайства з нерухомим майном, які навпаки збільшились майже в два рази, з 287 злочинів у 2011 р., до - 443 у 2012 р.

Вивчення судово-слідчої практики справ цієї категорії та аналіз спеціальної і загальної юридичної літератури свідчать про те, що у працівників органів внутрішніх справ виникають суттєві складнощі при розкритті та розслідуванні різних видів шахрайств, пов'язані з виявленням шахрайства на стадії готування або замаху, недосконалістю чинного кримінального законодавства та різними тлумаченнями кримінально-правових понять.

Наукові дослідження злочинів проти власності мають своє відображення у дореволюційних вчених: Л. Бєлогріц-Котляревський, Г. Колоколов, А. Круглевський, М. Неклюдов, С. Познишев, М. Таганцев, Д. Тальберг, І. Фойницький та інші.

Теоретичною базою курсової роботи стали дослідження сучасних українських і закордонних кримінологів і криміналістів: А.М. Бандурки, В.В. Голіни, А.И. Гурова, И.Н. Даньшина, А. П.Закалюка, А.Ф. Зелінського, М.П. Клейменова, Н.Й. Коржанського, Г.А. Кригера, О.М. Литвака, В.Г. Лихолоба, П.С. Матишевського, П.П. Михайленко, В.С. Никифорова, Н.И. Панова, А.А. Пинаєва, В.Н. Поповича, Р.А. Сабитова, Г.И. Шнайдера, В.И. Шакуна й інших, а так само монографічні дослідження шахрайства, виконані криміналістами кінця XIX - початку XX століття: В.В. Єсиповим, С.В. Поєнишевим, П.П. Пусторослевим, Н.Д. Сергієвським, И.Я.Фойницьким,

Обєктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в результаті притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення шахрайства на різних стадіях.

Предметом дослідження являються норми чинного кримінального законодавства, що регламентують стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Метою моєї курсової роботи є визначення стадій злочину як фундаментальної основи вчинення самого злочину. Зясувати як впливає корисливий мотив на подальшу відповідальність винного.

Завдання даної роботи:

·Вказати основні стадії вчинення злочину;

·Надати загальну кримінально правову характеристику злочинів, передбачених ст. 190 КК України;

·Розглянути вплив корисливої спрямованості на подальшу відповідальність винного;

·Проаналізувати статистику та вироки судів щодо злочинів, передбачених ст. 190 КК України і вказати на стадії.

Методами дослідження даної проблематики стали загальнонаукові способи пізнання: аналіз, порівняння, статистичний і історичний методи, що у сукупності становлять методологію.

Правову основу дослiдження становлять: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, кримiнальне та iнше законодавство України, вiдомчi нормативнi акти, що регулюють вiдносини у сферi безпеки функціонування транспорту.

Складовою частиною дослiдження є також постанови Пленуму Верховного Суду України, опублікована судова практика.

Розділ 1. Поняття та загальна характеристика стадій вчинення умисного злочину

1.1Поняття стадій вчинення умисного злочину. Загальна характеристика закінченого злочину

Винній особі не завжди вдається закінчити задуманий і початий нею злочин з причин, що не залежать від її волі. Наприклад, вбивця тільки придбав зброю для вчинення злочину і був затриманий, або зробивши постріл у потерпілого промахнувся, чи лише поранив його. У цих і подібних випадках виникає питання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину - певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості.

Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення [17, c. 104].

У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч.1 ст. 11), кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

Види стадій вчинення злочину КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину:

) готування до злочину;

) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин;

) закінчений злочин.

Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів - у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію [24, c. 95].

.2 Характеристика попередньої злочинної діяльності

.2.1 Готування до злочину

Частина 1 ст. 14 передбачає, що готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до злочину є початковою стадією вчинення злочину, одним з видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об'єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб'єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою складу злочину. З об'єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різноманітних діяннях, але загальним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення конкретного закінченого злочину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, що не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали органи влади чи інші обставини перешкодили завершити злочин [19, c. 105].

З суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що створює умови для вчинення певного злочину і хоче створити такі умови. При цьому винний має умисел не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 готування до злочину проявляється:

) у підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

) пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

) підшукуванні співучасників;

) змові на вчинення злочину;

) усуненні перешкод;

) іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Знаряддя вчинення злочину - це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону складу закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо). Так, під знаряддям злочину стосовно корисливих посягань на приватну власність слід розуміти такі предмети чи технічні засоби, які умисно використовуються для викрадення майна чи заволодіння ним, а також для полегшення вчинення або приховування злочину. Засоби і знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені за своїм характером лише для досягнення злочинної мети (наприклад, виготовлена отрута для вбивства) або використовуватися і для інших потреб (наприклад, папір та фарби для фальшивомонетництва і живопису) [5, c. 36].

Пристосування - це такий вплив винного на вже існуючі матеріальні предмети, внаслідок якого вони стають більш придатними або більш зручними для застосування при вчиненні злочину (наприклад , виготовлення обріза з мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї, переробка напилка у стилет, а кухонного ножа - у фінський). Поняттям «пристосування не охоплюється виготовлення засобів і знарядь вчинення злочину, тобто технологічний процес, у результаті якого утворюються нові предмети, придатні для успішного виконання задуманого злочину (наприклад виготовлення кастету для насильницького посягання на особу). Виготовлення засобів чи знарядь для вчинення злочину треба визнавати різновидом іншого умисного створення умов для вчинення злочину [21, c. 39].

Спосіб підшукування або пристосування знарядь і засобів може бути як і легальним, так і нелегальним. У разі, коли дії з придбання чи пристосування відповідних предметів самі по собі є злочинними, містять, самі по собі склад іншого закінченого злочину, відмінного від того, до якого відбувається готування, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене - кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст. 263) [22, c. 49].

Підшукування співучасників - це будь-які дії по притягненню, залученню до вчинення злочину інших осіб, тобто знайомство з потенційними співучасниками, їх вербування підбурювання до участі вчинення злочину як виконавців (співвиконавців), підбурювачів, пособників або організаторів.

Змова на вчинення злочину - це згода двох або більше осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта злочину у спільному вчиненні злочину. Зазначена угода має бути результативною і, виходячи за межі виявлення наміру, передбачає з'ясування хоча б у загальних рисах деталей підготовлюваного злочину (наприклад, передбачені статтями 109, 255, 392) [20, c. 21].

Усунення перешкод - це дії чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру (залишення відчиненими дверей сховища, з метою полегшення крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожової собаки).

Нарешті, інше умисне створення умов для вчинення злочину - це різноманітні дії, що створюють можливість для вчинення злочину (наприклад, підготовка місця вчинення злочину, сховища для приховування викраденого тощо).

Слід мати на увазі, що поняттям умисного створення умов для вчинення злочину охоплюються всі зазначені в законі підготовчі дії, які названі законодавцем через їх найбільшу поширеність.

Необхідно відмежувати готування до злочину від виявлення умислу. Під виявленням умислу розуміють прояв особою тим чи іншим засобом (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до ст.11 злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. При виявленні умислу відсутня сама дія або бездіяльність, тому виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної відповідальності. Від виявлення умислу слід відрізняти такі самостійні злочини, як погроза вбивством, знищенням майна тощо (наприклад, статті 129,195, 266). У цих випадках карається не самий умисел, а суспільно небезпечне діяння (погроза), навіть якщо в погрожуючого і не було наміру в подальшому реалізувати цю погрозу, бо тут заподіюється безпосередня шкода особі, суспільній безпеці, громадському спокою тощо.

.2.2 Замах на злочин

Поняття замаху на злочин, його об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Відповідно до ст. 15 замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. і. Об'єктивними ознаками замаху є: а) вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; б) не доведення злочину до кінця; в) причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винного [9, c. 56].

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти таке діяння, що безпосередньо посягає на об'єкт, що знаходиться під охороною кримінального закону, створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди. Тут вже починається виконання об'єктивної сторони злочину і частіше за все, вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини КК (наприклад, проникнення в житло з метою викрадення майна, спроба запустити двигун з метою заволодіння автомобілем тощо). Не доведення злочину до кінця вказує на незавершеність його об'єктивної сторони. Вона не отримує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг завдати удару потерпілому або натиснути на курок), або не настають наслідки, зазначені у відповідній статті КК (наприклад, смерть потерпілого не настала через те, що вбивця промахнувся або завдав лише незначного поранення).

Замах на злочин - це невдала спроба посягання на об'єкт, діяння винного не спричиняє йому шкоди, злочин не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного, переривається, не завершується всупереч бажанню особи довести його до кінця [10, c. 57].

Причини не доведення злочину до кінця можуть бути різними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведений до кінця з власної волі особи, кримінально-караний замах відсутній внаслідок добровільної відмови (ст. 17). З суб'єктивної сторони замах на злочин можливий тільки з прямим умислом. Якщо особа не хотіла вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і хоче довести розпочатий нею злочин до кінця з настанням зазначених наслідків. Пленум Верховного Суду України у своїй практиці виходить з того, що замах на вбивство може бути вчинено тільки з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин [19, c. 107].

Відповідальність за замах на злочин можлива лише при умислі на вчинення певного конкретного злочину. Так, у справах про замах на зґвалтування необхідно встановлювати, чи діяв підсудний з метою вчинення статевого акту і чи було застосоване фізичне насильство або погрозу з метою подолання опору потерпілої. У зв'язку з цим слід відрізняти замах на зґвалтування від інших злочинних посягань на честь, гідність і недоторканість особи жінки (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, заподіяння тілесних ушкоджень тощо).

Види замаху на злочин. Замах поділяється законом на закінчений і незакінчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважало необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Цей замах нерідко називають невдалим. Так, К., коли був викритий у підробці документа, запропонував слідчому хабара і поклав на стіл конверт з грошима. Слідчий конверт не взяла, а запросила до кабінету свого співробітника і склала протокол огляду конверта, у якому були гроші. Або ще приклад: винний з метою вбивства зробив постріл у потерпілого, але промахнувся чи лише його поранив. Тут він зробив усе, щоб вбити потерпілого, однак смерть не настала з причин, що не залежали від його волі, тому злочин (вбивство) не був доведений до кінця.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Наприклад: злодій був затриманий як тільки проникнув у житло, або при нападі з метою вбивства з рук винного була вибита зброя. Цей замах іноді називають перерваним. Отже, такий поділ проводиться за суб'єктивним критерієм, тобто за ставленням самого винного до вчинених ним дій, його власним уявленням про ступінь виконання ним злочинного діяння [19, c. 106].

Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь, а злочин із матеріальним складом - і близькістю настання суспільно небезпечних наслідків. При замаху на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до злочину лише створюються умови для вчинення злочину. При замаху на злочин створюється, як правило, безпосередня небезпека заподіяння шкоди об'єкту, бо здійснюється діяння, яке безпосередньо може призвести до закінчення злочину, в тому числі і до настання наслідків у матеріальних складах злочинів. При готуванні ж до злочину в усіх випадках створюється лише опосередкована небезпека, оскільки дії при готуванні до злочину ніколи не можуть самі по собі, без вчинення інших дій, заподіяти шкоду об'єкту, призвести до закінчення злочину і настання зокрема суспільно небезпечних наслідків у злочинах із матеріальним складом. У зв'язку з цим замах на злочин порівняно з готуванням до злочину, за інших рівних умов, має більший ступінь суспільної небезпеки [22, c. 33].

Розмежування замаху на злочин від готування до злочину та закінченого злочину" перш за все, підкреслюється складність розмежування готування до злочину від замаху на злочин.

Аналіз готування і замаху дозволяє визначити такі ознаки, за якими можна провести їх розмежування:

по-перше, готування характеризується меншою суспільною небезпекою, ніж замах, оскільки безпосереднього посягання на об'єкт не відбувається;

по-друге, готування до злочину і замах на злочин мають власні (самостійні) склади злочину, які відрізняються між собою;

по-третє, готування створює різноманітні умови для вчинення злочину, а замах є діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину; готування до злочину неможливе в стані сильного душевного хвилювання, тоді як замах можливий;

по-четверте, готування можливе в злочинах із різноманітними складами (формальними, матеріальними, усіченими), тоді як замах неможливий у злочинах із усіченим складом; по-п'яте, при готуванні до злочину кримінально караним є підготовчі дії до тяжких і особливо тяжких злочинів, при замаху на злочин - кримінально карані посягання на будь-який злочин. На підставі даного аналізу автором доведено, що замах на злочин необхідно розмежовувати від готування до злочину за об'єктивним критерієм.

Розмежування замаху від закінченого злочину має здійснюватись за змішаним критерієм, який враховує об'єктивну і суб'єктивну сторони складу злочину: по-перше, ступінь реалізації умислу; по-друге, у злочинах з матеріальним складом - ненастання злочинних наслідків, а в злочинах із формальним складом - недоведення дій, які передбачені диспозицією статті Особливої частини КК України до кінця [2, c. 532].

Закінчений злочин

Поняття закінченого злочину. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч.1 ст.13).

У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив діяння, виконав усі дії, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об'єкту.

Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, описання ознак злочинного діяння в законі. Законодавець використовує три види конструкції складів злочину. У зв'язку з цим розрізняють злочини з матеріальним, формальним та усіченим складами [19, c.107].

Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок. Так, крадіжка, грабіж, знищення або пошкодження майна є закінченими з моменту заподіяння майнової (матеріальної) шкоди власності (статті 185, 186, 194), вбивство - з моменту позбавлення життя іншої людини (статті 115-119), а тілесні ушкодження - з моменту завдання різної тяжкості шкоди здоров'ю людини (статті 121-125 і ст.128).

Якщо в злочинах з матеріальними складами не настали зазначені в диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, то може йтися тільки про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на нього).

Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Так, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328) вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею.

Злочини з усіченим складом - це різновид злочинів із формальним складом, тому вони є також закінченими з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування до злочину або замах на злочин. По суті, в усічених складах законодавець передбачає в Особливій частині КК відповідальність за замах на злочин, а іноді і за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. До такої конструкції законодавець вдається щодо найнебезпечніших діянь з метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Так, бандитизм (ст. 257) є закінченим злочином з моменту організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації або на окремих осіб; розбій (ст. 187) - з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном; вимагання (ст. 189) - з моменту, коли поставлена вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення яких-небудь інших дій майнового характеру. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом'якшенню покарання за вчинене готування до злочину або замах на злочин і розглядати стадії готування або замаху на злочин як закінчений злочин [6, c.137].

При вчиненні злочинів з усіченим складом особа, як правило, не зупиняється на стадії юридичне закінченого злочину, не припиняє його, а виконує подальші діяння, що охоплюються цим же складом злочину та спрямовані на той же об'єкт, і завдає йому шкоди. Розбіжність між юридичним і фактичним закінченням злочину має значення при вирішенні ряду питань, зокрема питання про можливість співучасті аж до закінчення фактичного посягання на об'єкт, що перебуває під охороною закону, і т. ін. Наприклад, бандитизм (ст. 257) є закінченим з моменту організації озброєної банди, пособництво ж бандитизму може бути здійснено не тільки в процесі створення банди, але й при вчиненні окремого бандитського нападу.

Висновки до першого розділу:

Отже, я спробувала розглянути питання, шо стосується стадій вчинюваного злочину.

КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину:

) готування до злочину;

) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин;

) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів - у диспозиціях статей Особливої частини КК. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.

2. ШАХРАЙСТВО ЯК ЗЛОЧИН ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

.1 Обєктивні ознаки шахрайства

Римські юристи давали чітке визначення складу шахрайства і його різновидів. Закон відносив його до рахунку тяжких діянь, і тому вже з часу імператора Адріана (76-138 р.н.е.) осіб, що використовували обман у корисливих цілях, піддавали жорстокому покаранню. Їх засилали на далекі острови, де вони були приречені на голодну смерть [6,С.92].

Шахрайство (ст. 190 ККУ ) - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі в якості хабара, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.

Важливим моментом відмежування шахрайства від інших розкрадань є перехід майна на користь винного за волевиявленням потерпілого.

Об'єктом шахрайства, як і всіх злочинів проти власності, є право власності. Об'єктом шахрайства служать відносини власності, спосіб порушення цього права, обман чи зловживання довірою. Тому, що відносини власності складають основу економічного обороту і дуже важливі для держави, вони беруться під охорону карного закону. Подружня зрада заподіює шкоду взаєминам між чоловіками. Вона найчастіше зв'язана з обманом одного чоловіка іншим. Відповідно до дореволюційного Російського кримінального права подружня зрада (перелюбство) (audulterium) визнавалася злочином.

Предмет злочинного посягання - майно та право на майно. На думку І.Я. Фойницького,шахрайство по предмету порушення і способу дії, найбільш схоже з крадіжкою і тому особа, що його вчинила, повинна піддаватися приблизно тим же покаранням, що покладені за крадіжку [102,С.279-280]. Однак, обман (фальсифікація волі) займає проміжне місце між крадіжкою (ігноруванням волі) і насильством (придушенням волі) . Тому, на наш погляд,обман повинний каратися суворіше чим ігнорування (відсутність) волі, і менш суворіше, ніж придушення волі.

Об'єктивна сторона полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий сам, добровільно віддає майно або право на майно винній особі.

Способами вчинення шахрайства є обман і зловживання довірою.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може бути виражений у усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів.

Дача і одержання хабара тісно пов'язані умислами осіб, які вчиняють ці злочини. Якщо особа, надаючи посадовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за дачу хабара, а посадова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи посадовим становищем, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо [14, c. 39].

Зловживання довірою - вид обману, що полягає у використанні довірливих відносин з власником або іншою особою, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Наприклад:

Жовтневим районним судом було засуджено громадянина Шнеєрсона, який пообіцявши знайомому Альошину, з яким вони разом працювали, за час відвідин родичів, які проживають у Німеччині, придбати для Альошина автомобіль марки "АІЮІ 6". Для цього він одержав від Альошина гроші в сумі 8000 Євро, які витратив на власні потреби і відмовлявся повернути. Його дії були кваліфіковані за ч.і ст. 190 КК України.

Закінченим вважається шахрайство з моменту заволодіння майном або придбання права на майно.

Карне законодавство України передбачає більш 50 складів злочинів, здійснення яких можливо з використанням обману. Існують загальні і спеціальні норми. Так загальною нормою є шахрайство (ст. 190 КК України). Спеціальними нормами є: обман покупців та замовників (ст. 225 КК), фальшивомонетництво (ст. 199 КК) , шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК ) , незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК ), підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК), фіктивне банкрутство (ст. 218 КК) і інші норми. За загальним правилом, санкція спеціального складу повинна бути більш строга чи така ж як і санкція загального складу. Але це, на жаль, не завжди дотримується. У результаті виникають свого роду "пільгові" кримінально правові норми про відповідальність за корисливий обман. Так, санкція ч.1 ст.225 КК (обман покупців) не містить такого виду покарання, як позбавлення волі, хоча загальний склад шахрайства передбачає позбавлення волі на термін до 3-х років.

2.2 Субєктивні ознаки шахрайства

Суб'єктивна сторона шахрайства передбачає наявність прямого умислу. Винний усвідомлює, що вводить в оману потерпілого або завідомо використовує його довір'я, що і забезпечує заволодіння майном. Обов'язковою ознакою шахрайства є корисливий мотив, без якого цього злочину не існує.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ( ст. 191 ККУ ) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Предметом злочинного посягання є майно, яке знаходиться у правомірному володінні або віданні винного. Останній, розкрадаючи майно, використовує наявні у нього правомочності щодо предмету розкрадання (а розпорядження, зберігання, доставка тощо). Саме ця ознака головним чином відрізняє даний делікт від інших видів розкрадання.

Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризується закінченим злочином у випадках привласнення та розкрадання шляхом зловживання службовим становищем є момент, коли винний злочинно заволодів майном і має можливість розпорядитися ним на свій розсуд. У випадку розтрати злочин вважається закінченим з моменту витрати майна (передачі, проїдання, програшу тощо) [13, c. 407].

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами є шахрайство:

1. вчинене повторно;
2. за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190);
3. у великих розмірах;
4. шляхом незаконних операцій з використанням електронно- обчислювальної техніки (ч.З ст.190);
5. в особливо великих розмірах;
6. організованою групою (ч.4 ст.190);
7. що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190)

Покарання за злочин:

ч.1 ст.190 - штраф до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років:

ч.2 ст.190 - штраф від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років;

1. ст.190 - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років;
2. ст.190 - позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Висновки до другого розділу:

Таким чином, у всіх випадках, крім розбою, викрадення визнається закінченим при наявності двох умов:

) незаконного збагачення винного за рахунок чужого (викраденого) майна.

Вчинення шахрайства може виражатися у активних діях, тобто має місце формальний склад злочину. Також важливо зазначати про спосіб вчинюваного шахрайства - зловживання довірою, обман.

3. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОПЕРЕДНЬОЇ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ВЧИНЕННІ ШАХРАЙСТВА

.1 Особливості кваліфікації шахрайства

Шахрайством називається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Від інших форм викрадення шахрайство відрізняється способом заволодіння чужим майном чи правом на майно: для цього винний застосовує обман чи зловживає довір'ям потерпілого (володаря майна).

Обман - це призведення до помилки потерпілого чи володаря майна повідомленням йому неправдивих відомостей або приховуванням певних обставин з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі майна чи права на майно.

Зловживання довірою - це несумлінне використання довір'я потерпілого для заволодіння їх майном.

Важливою обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим (володарем) майна чи права на майно винному.

Обман при шахрайстві стосується фактів і обставин, які відносяться до особи винного, різних предметів і явищ [13, c. 312].

Існує п'ять типових способів обману при шахрайстві, коли винний:

. Видає себе за особу, яка має право на отримання майна (грошей) і якою він в дійсності не є. Видає себе, наприклад, за інкасатора, за представника власника, за посланця близької потерпілому особи тощо.

. Отримує плату за роботу, виконувати яку не має наміру чи кошти на придбання речі (майна), якщо взятого на себе зобов'язання виконувати наміру не має .

. Змінює зовнішність речі чи видає одну річ за іншу (мідну за золоту, «ляльку» за пачку грошей і т. ін.);

. Змовчує про обставини, які для цього випадку є істотними й обов'язковими (наприклад, отримання виплат на померлу дитину);

. Надає підроблені документи для отримання майна чи грошей (підроблені накладні, вимоги, чеки, лотерейні квитки тощо).

Якщо потерпілий у зв'язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном засобом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності до того підстав, може кваліфікуватися за ст. 185 КК, а заволодіння правом на майно - як недійсна угода.

Зловживання довірою - це обман довіри, яка була виражена потерпілим винному. Використовуючи надану йому довіру винний звертає у свою власність передане йому майно (наприклад, аванс за майбутню роботу, отримане напрокат тощо).

Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання кваліфікується як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його привласнити, а зобов'язання - не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі у вигляді хабара, маючи намір не передавати їх, а привласнити, то вчинене кваліфікується як шахрайство за ст. 190 КК. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на давання хабара, то його дії кваліфікуються за сукупністю злочинів за ст. 190 КК і ст. 15, ст. 27 і відповідною частиною ст. 369 КК.

Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір'ям вчиняє інший злочин (ст. 353, 358 КК), її дії кваліфікуються за ст. 190 КК і за статтею, яка передбачає відповідальність за цей злочин [15, c. 13].

Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довір'ям, зловживала владою чи службовим становищем, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей ст. 190 і 364 КК.

Найбільш істотними ознаками шахрайства є такі його властивості:

. Особа, яка передає винному майно чи гроші, не усвідомлює факту обману.

. Особа, яка передає винному майно чи гроші, помиляючись вважає, що отримання - передача майна є правомірною і вона добровільно передає його винному назавжди.

. Разом з передачею майна чи грошей винному передаються і всі повноваження власника (або частина їх) [11, c. 8].

За цими ознаками шахрайство відрізняється від крадіжки, яка була вчинена із застосуванням хитрощів чи обману, що полегшили її вчинення, або з використанням доступу до майна. У деяких випадках крадіжка може бути вчинена відносно майна, яке було передано винному з певною метою (передати, перевезти, зберегти).

Шахрайство відрізняється від такої крадіжки за характером і змістом передачі майна:

. Якщо при передачі майна винному передаються також і повноваження власника або хоча б частина їх, то викрадання кваліфікується як шахрайство за ст. 190 КК.

. Якщо ж при передачі майна винному ні в якій мірі повноваження власника не передаються, а майно йому передається для охорони, передачі третім особам, перевезення, то викрадення кваліфікується як крадіжка за ст. 185 КК.

Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало потерпілому значної шкоди, кваліфікується за ч. 2 ст. 190 КК, а вчинене у великих розмірах або з використанням електронно-обчислювальної техніки - за ч. 3 ст. 190 КК, а вчинене в особливо великих розмірах або організованого групою - за ч. 4 ст.190 КК.

Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливою метою - застосуванням обману заволодіти чужим майном, грішми, цінностями.

Кримінальна відповідальність за шахрайство (ст. 190 КК) настає з шістнадцяти років.

3.2 Вплив стадій вчинення шахрайства на його кваліфікацію

Розглядаючи це питання, варто розпочати зі стадій вчинення шахрайства. Так у коментарі до КК України вказано, що момент закінчення шахрайства припадає на стадію заволодіння майном або придбання права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готування чи замахом на шахрайство. Так, якщо винний підробив документ для заволодіння чужим майном, але був затриманий, вчинене буде готуванням до шахрайства, якщо ж він був затриманий при предявленні такого документа з метою заволодіння майном, то це буде замахом на шахрайство і за сукупністю (і в першому і в другому випадку) закінченим злочином, передбаченим ст. 358 КК України [21].

Шахрайство вважається закінченим з моменту заволодіння майном, з моменту передачі йому майна, оскільки воно передається йому добровільно, то з цього моменту він має можливість ним розпоряджатися [12, c. 9].

Спроба отримати майно чи гроші з допомогою обману чи зловживання довірою, якщо цей намір винному здійснити не вдалося, кваліфікується як замах на шахрайство за ст. 15 і ст. 190 КК.

Викрадення можна визнати закінченим тоді, коди винний повністю реалізував свій намір - заволодіти чужим майном і привласнити його. Якраз тоді він і має можливість розпорядитися ним чи використати його. Якщо винний не зміг здійснити свій намір з обставин від нього незалежних, то його дії кваліфікуються як замах на викрадення. Наприклад, при відсутності майна, чи певної суми грошей або коли він не зміг подолати перешкод (відчинити двері, виламати грати, знайти сховище, відчинити сейф тощо), чи йому перешкодили здійснити намір інші особи (охоронці, власники і т. ін.).

У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене чч. 2,3 або 4 ст. 190). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві.

Допускаються помилки судами і при відмежуванні відкритого заволодіння чужим майном від шахрайства. Саме через неправильну юридичну оцінку дій винних було змінено вироки: Солом'янського районного суду м. Києва від 4 квітня 2002 року відносно Ш. та Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2002 року відносно Б. та дії винних перекваліфіковані зі ст. 186 ч. 2 КК України на ст. 190 ч. 2 КК України. В обох випадках районні суди недостатньою мірою врахували докази, які свідчили про те, що засуджені заволоділи чужим майном шляхом спонукання самих потерпілих до добровільного передання їм - засудженим майна.

Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на дачу хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами статей 15, 27 і ст. 369.

Враховуючи стадії вчинення шахрайства, можна виділити дві підгрупи шахрайств в залежності від того, які саме державні чи інші суспільні інституції використовуються злочинцем. Першу підгрупу утворюють шахрайства, що вчиняються з використанням атрибутів державних управлінських, контролюючих чи правоохоронних структур. До другої підгрупи віднесені ті, що вчиняються з використанням соціальних інститутів і спрямовані на отримання майна з певних державних чи громадських фондів.

Для шахрайств, що вчиняються з використанням атрибутів державних управлінських, контролюючих чи правоохоронних структур, характерними є місця, де здійснюється підприємницька діяльність; місця, в яких, як правило, здійснюється стягнення різного роду платежів (курортні зони, території митниць). До цієї підгрупи злочинів віднесені дії зловмисників, які видають себе за представників певних державних органів чи громадських організацій: заволодіння майном громадян під виглядом збору обовязкових платежів; привласнення вилученого майна громадян при адміністративних правопорушеннях і складанні протоколу; привласнення цінних державних нагород радянських часів, документів, орденів під виглядом передачі їх для збереження у спеціальний відомчий підрозділ СБУ або для організації виставки в історичному музеї; заволодіння грошима громадян під виглядом адвоката, працівника міліції для нібито передачі їх відповідним особам в якості хабара за закриття кримінальної справи, звільнення людини з під варти, за винесення більш мякого вироку суду тощо; заволодіння грошима громадян-підприємців під виглядом працівників податкової міліції чи пожежної безпеки, що проводять перевірку дотримання відповідних правил, які стягують штрафи або беруть хабарі; заволодіння грошима водіїв автомобілів під виглядом працівників ДАІ, які стягують штрафи за порушення правил дорожнього руху або беруть хабарі та інші.

У кримінальному праві має місце замах на непридатний обєкт (предмет), проте у контексті шахрайства у теорії кримінального права, на жаль, я не знайшла жодної інформації.

Висновки до третього розділу:

Отже можна зробити певні підсумки по даному розділу.

Із вищевикладеного виходить, що на практиці виникають питання щодо кваліфікації шахрайства на стадії готування та на стадії замаху. Також виникає чимало питань щодо наявності кваліфікуючих ознак та вчинення шахрайства у співучасті та при сукупності злочинів. Тому, на мою думку,у кожному факті вчинення шахрайства важливо чітко керуватися положеннями КК України, враховуючи, що останні зміни до ст. 190 були внесені 15 квітня 2008 року, а також читати Постанови пленуму Верховного Суду України.

По стадіям можна вказати, що при вчиненні шахрайства в основному злочинець проходить стадії готування, замаху і доводить у більшості випадків свої злочинні наміри до кінця.

Також можливі варіанти вчинення злочину та їх виявлення на стадії закінченого замаху, коли шахрай виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

шахрайство умисний кримінальний відповідальність

4. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ

.1 Статистика з розгляду кримінальних справ про вчинення злочинів проти власності

Шахрайство в структурі злочинності України в 2011 році проти власності складає - 3,2% (див. табл. 3.1).

З загальної кількості шахрайств виявлених у 2011 році розкрито 63%.

Аналізуючи статистичні дані останніх років, можна сказати про зростання числа цього виду злочинів. Так, у порівнянні з 2010 роком кількість шахрайств зросла майже в два рази, при цьому найбільша кількість шахрайств зареєстрована в 2011 році - 12092 випадки.

Шахрайство відноситься до рахунку високолатентних злочинів, що в силу визначених причин не попадають у кримінальну статистику. Це тяжковиявляючий злочин, тому що потерпілі побоюються скомпроментувати себе і тому часто не звертаються з заявою в правоохоронні органи, або взагалі не усвідомлюють, що стали жертвами обману. Деякі особи не без підставно вважають, що заява в міліцію доставить їм тільки турботи, а злочинців все рівно не викриють.

Шахрайство можна умовно розділити на 3 категорії:

. Побутове, тобто здійснюване эпізодично. Як правило поодинці, у досить примітивних формах.

. Професійне шахрайство, часто вчинюється організованими групами і професійними злочинцями.

. Фінансове шахрайство, що існує в сфері підприємництва, а також фінансово - кредитної і банківської сферах. Цей вид шахрайства логічніше розглядати в розділі про економічну злочинність, зв'язаної з обманами.

У кримінальну статистику попадає в основному побутове шахрайство. З вивчених нами 155 особистих справ засуджених за здійснення злочинів зв'язаних з обманом і 210 архівних кримінальних справ шахрайство зафіксоване в 190 випадках (76 особистих справ засуджених і 114 кримінальних справ) . Усе це, в основному, епізодичні злочини, і про який-небудь професіоналізм говорити важко.

Шахраї, у більшості випадків, діють поодинці, що підтверджує 70% вивчених справ.

Способи здійснення даного злочину різні, тому вказати їхній повний перелік не представляється можливим. У літературі відзначається, що обман так само різноманітний як і людська винахідливість [152.С.99]. Однак, на наш погляд, необхідно вказати найбільш розповсюджені способи здійснення даного злочину. До них відноситься:

.Обманне сприяння в придбанні товарів - 20% (38 справ);

.Обмани з використанням грошових "ляльок" - 3% (6 справ);

. Обмани у відношенні предметів, речей, їх якісні сторони і кількісні, а також різного роду фальсифікациї - 52% (98 справ);

. Обмани у відношенні особистості - 14% (26 справ);

. Обманне посередництво в підкупі посадових осіб - 6% (12 справ);

.Інші способи здійснення шахрайства - 5% (10 справ)

Якщо говорити про місце здійснення шахрайства, то переважно вони відбуваються в містах.

Найчастіше шахрайства відбуваються на ринках, територіях, що примикають до магазинів, складам, базам. Велика кількість шахрайських зазіхань відбувається на вокзалах. Тут діють групи шахраїв із заздалегідь розподіленими ролями. Такі зазіхання ретельно підготовляються, винні в досконалості знають свою роль, миттєво реагують на зміну ситуації. У випадку виникнення небезпеки викриття, передбачені можливі варіанти "зникнення".

Аналіз практики розгляду судами справ про корисливі злочини проти власності свідчить, що, незважаючи на досить змістовні роз'яснення, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 09.11.2009 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти власності», суди допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб, відмежуванні одних складів злочинів від інших, вирішенні питань про наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Не завжди правильно суди оцінюють дані, які свідчать про спрямовання умислу винної особи, що призводить до неправильної кваліфікації її дій, як відкритого викрадення майна, хоча фактично мало місце таємне викрадення майна. Саме з цих підстав було змінено вироки: Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2010 року відносно П. (Згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва, підсудний пояснював, що після того, як на виході з магазину, в зв'язку з непоміченою ним сигнальною кліпсою на тенісці, спрацювала сигналізація, він побіг, але, побачивши охоронця, який вибіг за ним з магазину, відразу кинув викрадену річ і продовжував тікати, щоб уникнути затримання за вчинену крадіжку. Потім його наздогнав охоронець і завів до магазину, по дорозі вони підібрали викинуту теніску. Вказані показання засудженого П. були незмінними і послідовними, але не були спростовані ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні.

Аналізуючи фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла правильного висновку про те, що та обставина, що підсудний після виявлення його дій, усвідомлюючи, що вони стали очевидними для сторонньої особи, відразу кинув викрадену річ, свідчить, що він не мав умислу на відкрите викрадення чужого майна і тікав не з метою утримання викраденого, а тому немає підстав вважати, що крадіжка перейшла у грабіж; Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2010 року відносно І. та П.; Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2010 року відносно X. (Як вбачається з ухвали Апеляційного суду м. Києва, аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що вхідні двері квартири були відкриті; куртка потерпілого висіла в коридорі; потерпілий Н. з кімнати побачив, як X. зайшов у коридор і взяв куртку, але не може категорично стверджувати, що засуджений теж бачив його - потерпілого і усвідомлював, що за його діями хтось спостерігає, тобто діяв відкрито. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла правильного висновку про вчинення X. таємного викрадення чужого майна.

Допускаються помилки судами і при відмежуванні відкритого заволодіння чужим майном від шахрайства. Саме через неправильну юридичну оцінку дій винних було змінено вироки: Солом'янського районного суду м. Києва від 4 квітня 2010 року відносно Ш. та Шевченківського районного суду м, Києва від 28 жовтня 2010 року відносно Б. та дії винних перекваліфіковані зі ст. 186 ч. 2 КК України на ст. 190 ч. 2 КК України. В обох випадках районні суди недостатньою мірою врахували докази, які свідчили про те, що засуджені заволоділи чужим майном шляхом спонукання самих потерпілих до добровільного передання їм - засудженим майна.

Певні труднощі виникають у районних судів при оцінці такої кваліфікуючої ознаки, як застосування насильства, та відмежуванні в зв'язку з цим розбою від грабежу. Саме через неправильну кваліфікацію дій винних було змінено вироки: Голосіївського районного суду м. Києва від 6 листопада 2010 року відносно Т.

Не завжди правильно суди відмежовують закінчений склад злочину від замаху на злочин, повторні і продовжувані злочини.

Саме через неправильне визначення судами моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним, змінено вироки: Деснянського районного суду м. Києва від 25 квітня 2010 року відносно Л.; Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2010 року відносно Л.; Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року відносно В. (в усіх випадках винні особи таємно вилучили майно, але були одразу ж затримані та, виходячи з умов навколишньої обстановки, не змогли ним розпорядитися з причин, які не залежали від їх волі) та їх дії перекваліфіковано зі ст. 185 ч. 1 КК України на ст. ст. 15, 185 ч. 1 КК України.

Статистичні дані МВС України за 2010-2011 роки

Злочини проти власності по всій Україні та по областям

Найменування регіонів та лінійних управліньКрадіжкау тому числіГрабіжіз квартирторікпот. рікдинаміка, %Торікпот. рікдинаміка, %торікпот. рікдинаміка, %АР Крим264327403.7636583-8.3733646-11.9Вінницька13731194-13.0459347-24.4383311-18.8Волинська789714-9.5208203-2.4258165-36.0Дніпропетровська55675093-8.519251403-27.116231210-25.4Донецька79857686-3.718961450-23.525561936-24.3Житомирська751622-17.2206133-35.4239207-13.4Закарпатська537504-6.112816528.9164119-27.4Запорізька41453845-7.2902760-15.71015777-23.4Івано-Франківська622554-10.9246209-15.0145130-10.3Київська17501685-3.7530474-10.64604651.1місто Київ43914155-5.417711435-19.017621285-27.1Кіровоградська9279633.9297262-11.82893107.3Луганська33382748-17.7743700-5.8808722-10.6Львівська17431598-8.3552484-12.3615485-21.1Миколаївська12711063-16.4182150-17.6393275-30.0Одеська23852305-3.4677489-27.8781675-13.6Полтавська1649186913.3438437-0.2452431-4.6Рівненська61682233.4172169-1.7264190-28.0місто Севастополь7157819.2195168-13.8239201-15.9Сумська11871105-6.93333453.6446381-14.6Тернопільська664492-25.9205165-19.5213111-47.9Харківська30002843-5.2645597-7.4930778-16.3Херсонська104810490.17662-18.4298251-15.8Хмельницька994775-22.0318178-44.0355205-42.3Черкаська864753-12.8308285-7.5384247-35.7Чернігівська863725-16.0241158-34.4234197-15.8Чернівецька773697-9.820924316.3142130-8.5Всього по УМВС5259049380-6.11449812054-16.91618112840-20.6Донецьке ЛУ393382-2.81714-17.6Львівське ЛУ769626.33172123.5Одеське ЛУ18527950.81-100.091344.4Придніпр. ЛУ3493839.7374110.8Півд.-Зах. ЛУ188160-14.98672-16.3Південне ЛУ195183-6.21-100.0304033.3Всього по УМВСТ138614837.02350.01962012.6Всього по Україні5397650863-5.81450012057-16.81637713041-20.4Найменування регіонів та лінійних управліньРозбійторікпот.рікдинаміка, %АР Крим127105-17.3Вінницька374418.9Волинська244170.8Дніпропетровська253157-37.9Донецька828645-22.1Житомирська6458-9.4Закарпатська2014-30.0Запорізька169138-18.3Івано-Франківська3127-12.9Київська649751.6місто Київ148132-10.8Кіровоградська6753-20.9Луганська177144-18.6Львівська697914.5Миколаївська7345-38.4Одеська17221022.1Полтавська9251-44.6Рівненська3737місто Севастополь3929-25.6Сумська435425.6Тернопільська1713-23.5Харківська1031106.8Херсонська7166-7.0Хмельницька6453-17.2Черкаська4742-10.6Чернігівська55561.8Чернівецька162237.5Всього по УМВС29072522-13.2Донецьке ЛУ64-33.3Львівське ЛУ42-50.0Одеське ЛУ3Придніпр. ЛУ3433.3Півд.-Зах. ЛУ81137.5Південне ЛУ5-100.0Всього по УМВСТ2624-7.7Всього по Україні29332546-13.2

Отже, якщо брати до уваги статистичні показники, можна сказати, що кількість крадіжок за 2011 рік зменшилася 5,8 % у порівнянні до 2010 року, грабіж - зменшився на 20,4 %, а розбій зменшився на 13,2 %. Якщо брати до уваги Дніпропетровську області, можна визначити, що кількість крадіжок зменшилася на 8,5 %, грабежів аж на 25,4 %, а розбоїв аж на 37,9 %. Тобто фактично вдвоє зменшилася кількість таких злочинів.

Висновки до четвертого розділу:

У цьому розділі я мала можливість проаналізувати статистичні дані щодо злочинів проти власності. Особливу увагу я звернула на вчинення шахрайства. Тому можу зазначити, що серед усіх корисливих злочинів проти власності шахрайство дуже розповсюджене, проте багато фактів не стають відомі правоохоронним органам.

З метою поліпшення ефективності системи запобігання шахрайству вносяться конкретні пропозиції щодо змін і доповнень окремих нормативно-правових актів, зокрема:

ч.4 ст. 190 КК України доповнити кваліфікуючою ознакою, яка б передбачала кримінальну відповідальність за шахрайство пов'язане із „ набуттям права на чуже нерухоме майно", що відповідає ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину та основним положенням ст. 328 ЦК України, щодо „ набуття права власності на майно".

ВИСНОВКИ

Отже, у своїй курсовій роботі я розглянула чимало аспектів, які стосується не тільки загальної частини КК України, але й практичного застосування положень особливої частини КК України з приводу злочинів проти власності в контексті шахрайства.

По загальній частині.

Актуальність і доцільність існування стадій вчинення злочину зумовлена об'єктивною необхідністю, оскільки перерване посягання на одному із етапів попередньої злочинної діяльності (готування чи замаху) зменшує суспільно небезпечні наслідки, а в окремих випадках взагалі їх відвертає. Іншими словами, стадії вчинення злочину, а зокрема їх виявлення, є важливими для попередження завдання реальної, іноді більш тяжкої шкоди державним, суспільним чи особистим інтересам громадян. Відвернення злочину в період підготовчих дій або в момент, коли він вчиняється, але до його закінчення, дозволяє не допустити фактичного завдання шкоди, а також зберегти цінності, які охороняються кримінальним законом.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом.

Ступінь реалізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризують кожну стадію з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою здійснюється злочин, тим більшої шкоди може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину різняться між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчене винним, але його вчинення може і не здійснитися, а, отже припинитися на попередніх етапах (готуванні або безпосередньому вчиненні злочину).

Кримінальний кодекс України визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину:

) готування до злочину;

) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин;

) закінчений злочин

Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст.14 і ст.15, а закінчених злочинів - у диспозиціях статей Особливої частини КК України. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.

По особливій частині.

Шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі в якості хабара, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство [1, c. 230].

В результаті шахрайських дій потерпілий сам, добровільно віддає майно або право на майно винній особі. При шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Такі його переконання є результатом впливу на нього шахрая через введення потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винном майна чи надання йому права на майно. Якщо потерпілий у звязку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною.

В результаті судової та слідчої практики розгляду кримінальних справ про злочини проти індивідуальної власності громадян, якими їм заподіюється значна шкода, виявляються також інші спірні та проблемні питання, що потребують спеціального вивчення, обговорення та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

На мою думку для того, щоб зменшити кількість злочинів проти власності потрібно поставити перед керівництвом держави таке важливе питання, як збільшення середнього класу в країні. Чому середнього, а не вищого класу? Відповідь проста. Чим більше буде зростати вищий клас населення, тим більше буде людей попадати в нищі прошарки суспільства, а тому буде виникати потреба діставати речі, необхідні для проживання, не законним, а саме злочинним шляхом.

Розвиток середнього класу населення - самий оптимальний варіант для будь-якої держави, а не тільки для молодої України. Адже рівність не дає приводу для заздрості, бажанні «перевершити» когось, бажанні не відставати, бажанні придбати будь-яким шляхом.

Можливо, це не вирішить повністю описаної мною проблеми, але набагато зменшить її.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Антонюк Н. Родовий обєкт злочинів проти власності: дискусійні питання / Н. Антонюк // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р.) / Львівський національний університет ім. І. Франка: ЛНУ ім. Я.Франка. - 2007. - С.432-434.

.Дякур М.Д. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину / М.Д. Дякур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького HAH України, 2008 - С. 532-537.

.Евстегнеев А.С. Некоторые вопросы определения хищения чужого имущества / А.С. Евстегнеев // Актуальные проблемы теории и истории права и государства на современном этапе : Сборник трудов IV научно-практической конференции / МОН Российской Федерации. - Кострома: КГТУ. - ISBN 5-8285-0286-7. - 2006. - C. 56-59

4.Звіряка В.А. Деякі проблеми визначення поняття викрадення чужого майна / В.А. Звіряка // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал / МВС України - Луганськ: РВВ ЛДУВС - 2007 - Спеціальний випуск: Проблеми застосування кримінального законодавства України. - C. 84-86.

5.Іванов В., Горностай А. Замах на злочин за Кримінальним кодексом України та Кримінальними кодексами зарубіжних країн // Вісник прокуратури. - №8. - 2007 - С. 36-39.

6.Клименко С.В. Кримінально-правові наслідки добровільної відмови від вчинення злочину // Науковий вісник ЮА МВС. - 2002. - №2. - С. 137.

.Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. - К.: Юрінком, 1997.

.Кримінальне право України. Загальна частина: Навч. посіб. / Грищук В.К., Кирись Б.О., Сенько М.М. та ін.; Міністерство освіти і науки України, [б. м.], 2007 (К.) - 420 с.

.Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація - Київ-Харьків: Юрінком Інтер - Право, 2001.-416 с.

10.Маслюк Н.В. Нове в кримінальному законодавстві України щодо відповідальності за готування та замах на злочин // Науковий вісник ЮА МВС. - 2003. - №1. - С. 57.

11.Микитчик А. В. Основні напрямки запобігання шахрайству з нерухомістю / А. В. Микитчик // Право України. - 2007. - №4. - С.57-60.

12.Мусієнко О.Л. Теоретичні засади розслідування шахрайства в сучасних умовах : Автореферат дис. к.ю.н.:12.00.09 / О.Л. Мусієнко ; Націоанальна юридична акдемія України ім. Я. Мудрого. - Харків, 2007. - 19.с.

13.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 8-те вид., переробл. та доповн / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка - К.: Юридична думка, 2012 - 1236 с.

.Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: У 2 т. - Т.1 / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - 3-тє вид., перероб. Та доп. - К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури. - 2009. - 964 с.

15.Про судову практику в справах про злочини проти власності. - Постанова №10 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р.

16.Семикіна Л.О. Щодо визначення поняття «вимагання» / Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - №3. - С. 230-235.

17.Соловйова А.М. Деякі проблеми кваліфікації вимагання та відмежування від суміжних складів злочину / А.М. Соловйова // Боротьба зі злочинністю та права людини: Збірка наукових статей. - Одеса, 2006. - C. 238-251

18.Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: офіц. Вид. / ВСУ; Відп. Ред.. П.П. Пилипчик. - К.: Концерн „Ін Юре, 2007. - 696

.Тихий В.В. Питання тлумачення нового Кримінального кодексу України. Закінчений та незакінчений злочин // Вісник Конституційного Суду України. - 2004. - №2. - С. 104-109.

.Тихий В.П. Закінчений та незакінчений злочин. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - №2. - С. 21-29.

21.Уголовное право Украины: Общая часть: Учебник / Александров Ю.В., Володько М.В. Отв. ред. Кондратьев Я.Ю. / Под ред. Клименко В.А., Мельник Н.И. - К.: Атіка. 2002. - 448 с.

22.Чернишова Н.В. Кримінальне право України. (Загальна частина), Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. - 288 с.

.Шалгунова С.А., Терещенко А.І., Примаченко В.Ф. Навчальний посібник для підготовки до державного іспиту з курсу «Кримінальне право України». - Д.: ДДУВС., 2010. - 240 с.

24.Шевчук А.В. Поняття та види стадій вчинення злочину /Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 91: Правознавство. - Чернівці: ЧДУ ,2010. - С.95

.Юр. М.К. К вопросу о стадиях совершения преступления

.Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2т. / за аг. Ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна та ін. - 2013. - 1040 с.

.Пазинич Т.А. Особливості розслідування шахрайств, вчинених шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки // Международное сотрудничество в борьбе с компьютерной преступностью: проблемы и пути их решения. Сб. материалов междунар. науч.-практ. конференции. - Донецк: ДЮІ, 2006. - С. 41-45.

ДОДАТКИ:

Таблиця юридичного аналізу складу злочинів проти власності

ОбєктОзнаки обєктивної сторони злочинусубєктСубєктивна сторона злочину185ВласністьТаємний спосіб заволодіння чужим майном: - у відсутності інших осіб - у присутності інших осіб, але не помітно до них; - у присутності інших, але винна особа вважає, що робить це не помітно; - потерпілий не усвідомлює факту протиправного вилучення майнаБудь-яка осудна особа, що досягла 14-річного віку.Прямий умисел саме на таємне викрадення чужого майна із корисливих спонукань186ВласністьВідкритий спосіб заволодіння чужим майном. Вчиняється у присутності іншої особи, і винний обовязково усвідомлює, що інші особи усвідомлюють протиправний характер його дій.Будь-яка осудна особа, що досягла 14-річного віку.Прямий умисел саме на відкрите викрадення чужого майна із корисливих спонукань187І власність, і особаВідкритий спосіб заволодіння майном поєднаний із нападом на потерпілого, при цьому обовязковою ознакою є застосування насильства або погрози насильства, небезпечного для життя та здоровя. Насильство може бути фізичним (легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоровя, удушення і т.і.) або психологічне (погроза вбити, демонстрування зброїБудь-яка осудна особа, що досягла 14-річного віку.Прямий умисел саме на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоровя, особи із корисливих спонукань188Електричні мережі, кабельні лінії звязку та їх обладнанняДемонтаж, тобто розбирання, обєкту злочину, за допомогою інструментів, або інші засоби - відрізування, відпилювання, відриванню деталей обладнання (конкретний спосіб викрадення значення не має)Будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Прямий умисел із корисливих спонукань189Будь-яке майно, право на нього або будь-які дії майнового характеруЗлочин характеризується двома взаємоповязаними активними діями: - предявленням майнової вимоги; - погрозою заподіяння певної шкоди, застосуванням насильства, знищенням або пошкодженням майна. Вимога предявляється саме власнику майна або особі, у віданні якої воно знаходиться. Вимога повинна бути протиправною. При цьому, при предявленні вимоги винний не здійснює активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а вимагає, щоб потерпілий сам передав йому предмет злочину (розбій або грабіж)Будь-яка осудна особа, що досягла 14-річного віку.Прямий умисел із корисливих спонукань190Майно або право на майноПротиправне заволодіння майном шляхом обману або зловживання довірою потерпілого, тобто особа саме передає майно винному, вважаючи, що останній має право на нього або впевнений про вигідність або обовязковість передачі майнаБудь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Прямий умисел із корисливих спонукань191ВласністьТри форми розкрадання: - привласнення - незаконне утримання винним на свою користь майна , що знаходилось у його правомірному володінні - розтрата - протизаконне витрачання майна, що знаходилось у його правомірному володінні - розкрадання - шляхом зловживання службовим становищемОсоба, якій майно було ввірене або яким вона відала, а також службова особа - за розкрадання шляхом зловживання службовим становищемПрямий умисел із корисливих спонукань192Майно або будь-які дії майнового характеру, які мають грошовий еквівалентЗаподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства, тобто злочин має матеріальний склад. На відміну від шахрайства, заподіяння майнової шкоди здійснюється за рахунок чужого майна, яке не виходить з володіння власника.Будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Прямий умисел із корисливих спонукань193Майно, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбПривласнення знайденого майна, у тому числі скарбу, або такого, що випадково опинилося у винної особи. Привласнення полягає у тому, що особа протиправно залишає таке майно у себе, але майно потрапляє до винного не у звязку з його неправомірними діями.Будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Прямий умисел, при цьому винна особа знає, що привласнене майно належить іншій особі.194МайноЗнищення (приведення у повну неприродність) або пошкодження (погіршення якості, зменшення цінності чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах)Будь-яка осудна особа, що досягла 14-річного віку.прямий або непрямий умисел195Відносини власностіпогроза винним знищити майно шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним засобом (усно, письмово, жестом, демонстрацією відповідних знарядь) погроза може бути адресована як власнику майна, так і третім особам. Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим. При цьому винна особа не має наміру негайно розпочати свої дії, вона бажає лише налякати власника з будь-яких спонуканьБудь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.прямий умисел196МайноЗнищення або пошкодження майна, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, скоєне як внаслідок умисних дій, так і внаслідок бездіяльності.Будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Необережна форма вини197Відносини власностіЗлочин відноситься до некорисливих посягань на власність і характеризується6 - діянням - невиконанням або неналежним виконанням особою , якій доручено зберігання чужого майна, своїх обовязків - спричиненням тяжких наслідків для власника майна; - причинним звязком.Будь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Необережна форма вини198Майно, за відомо добуте злочинним шляхомЗаздалегідь не обіцяне придбання, збут, зберігання майна, за відомо здобутого злочинним шляхомБудь-яка осудна особа, що досягла 16-річного віку.Прямий умисел, , особа усвідомлює, що майно здобуте злочинним шляхом

УКРАЇНА

Справа №1-16 /09

Справа № 1-103/08

ВИРОК

березня 2009 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

при секретарі - Верхогляд О.О.

з участю прокурора - Шило С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області кримінальну справу по звинуваченню

ОСОБА 1, ІНФОРМАЦІЯ 1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ 2, громадянина України, українця, маючого неповну середню освіту, не працюючого, розлученого, на утриманні має неповнолітнього сина віком 1 рік11 місяців, військовозобовязаного, мешканця ІНФОРМАЦІЯ 3, раніше судимого:

) 15.03.2000 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.81,43,45 КК України до 4 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки;

) 24.04.2002 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.2,ч.3, 304, 198, 263 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 13.12.2005 року постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05.12.2005 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 10 днів у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА 1, будучи засудженим за скоєння різних злочинів, в т.ч. і проти власності, а саме: 24.04.2002 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.2,ч.3, 304, 198, 263 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 13.12.2005 року постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05.12.2005 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 10 днів, маючи не зняту та не погашену судимість, знову став на шлях скоєння навмисних повторних злочинів.

Так, діючи повторно, 18.08.2008 року, в період часу з 19 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв., ОСОБА 1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись біля магазину № 5 в с. Рудка по вул. Шевченка, 111-а Царичанського району Дніпропетровської області, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу таємно викрав моторолер марки Speed Gear 125 вартістю 6600 грн., який належить ОСОБА 2, при цьому викравши також навмисно, таємно особисті речі потерпілого ОСОБА 2, які знаходились в бардачку моторолера, а саме: мобільний телефон Нокіа-2310 вартістю 350 грн., радіоприймач Киро вартістю 80 грн., ремінь до скутера вартістю 100 грн., а також гроші в сумі 75 грн., які лежали в правій кишені штанів потерпілого ОСОБА 2, який спав в стані алкогольного спяніння біля моторолера. Після скоєння зазначеної крадіжки, ОСОБА 1 з місця скоєння злочину зник, заподіявши потерпілому ОСОБА 2 матеріальну шкоду на загальну суму 7205 грн., розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою подальшого незаконного заволодіння чужим майном, 31.08.2008 року, близько 14 год. 00 хв., ОСОБА 1, приїхав на скутері марки Speed Gear 125, який він викрав 18.08.2008 року у ОСОБА 2, до домоволодіння по вул. Горького, буд.№1 в с. Ляшківка Царичанського району Дніпропетровської області, де мешкає раніше знайомий ОСОБА 1 громадянин ОСОБА 3. Діючи повторно, маючи на меті заволодіння майном ОСОБА 3 шляхом зловживання довірою, ОСОБА 1 запропонував ОСОБА 3 обміняти раніше викрадений моторолер марки Speed Gear 125, на належний на законних підставах потерпілому моторолер марки Кануні, запевнивши при цьому ОСОБА 3 в тому, що моторолер марки Speed Gear 125, на якому він приїхав належить саме йому і вдома в нього нібито маються всі необхідні на даний моторолер документи.

ОСОБА 3, не підозрюючи ОСОБА 1 в злочинних намірах та будучи помилково впевненим у добросовісності ОСОБА 4, погодившись з пропозицією ОСОБА 1, віддав йому свій моторолер марки Кануні вартістю 1500 грн., після чого ОСОБА 1, зловживаючи довірою ОСОБА 3, заволодів чужим майном, сівши на моторолер марки Кануні та на ньому покинув місце скоєння злочину, завдавши потерпілому ОСОБА 3 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.

Підсудний ОСОБА 1 вину у скоєних злочинах, передбачених ст.ст.185 ч.2, 190 ч.2 КК України визнав повністю і пояснив, що він дійсно 18.08.2008 року, в період з 19 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв. після вживання спиртних напоїв вдвох з ОСОБА 2 біля магазину в с. Рудка, після того, як ОСОБА 2 там же на місці пяний заснув біля моторолера скоїв крадіжку його речей: моторолер марки Speed Gear 125 вартістю 6600 грн. та особисті речі, які знаходились в бардачку моторолера, а саме: мобільний телефон Нокіа-2310 вартістю 350 грн., радіоприймач Киро вартістю 80 грн., ремінь до скутера вартістю 100 грн., а також гроші в сумі 75 грн., які лежали в правій кишені його штанів, після чого зник, заподіявши йому матеріальну шкоду на загальну суму 7205 грн. Із викрадених речей повернуто лише моторолер, а ключі, ремінь, радіоприймач, вирішив, що вони йому не потрібні та викинув їх разом з мобільним телефоном. Вартість неповернутих викрадених речей, яка становить 605 грн. він згоден відшкодувати ОСОБА 2 Спиртні напої ОСОБА 5 з ними не вживав і при крадіжці речей у ОСОБА 2 присутній не був.

Також пояснив, що зрозумівши, що далі на викраденому скутері кататись не може, так як здогадувався, що його розшукують працівники міліції, 31.08.2008 року близько 14 год. приїхав в с. Ляшківка, вул. Горького, 1, де проживає ОСОБА 6 та його батько ОСОБА 3 та зловживаючи його довірою заволодів моторолером «Кануні», належним ОСОБА 3, обмінявши його моторолером, який викрав у ОСОБА 2, запевнивши ОСОБА 3, використавши його довіру, що це його власний моторолер і що документи на нього привезе їм пізніше, при цьому знаючи, що зробити він цього не зможе, оскільки скутер був ним викрадений, і документів на нього він не має. А потім моторолер «Кануні» продав ОСОБА 7 за 800 грн., якому теж не повідомив, що він йому не належить. ОСОБА 3 моторолер «Кануні» працівниками міліції повернуто. В скоєних злочинах щиро розкаюється. Просить суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА 2 пояснив, що в нього ОСОБА 1 після розпиття з ним спиртних напоїв, коли він пяний заснув біля магазину №5 в с.Рудька, викрав таємно моторолер марки Speed Gear 125 вартістю 6600 грн. та особисті речі, які знаходились в бардачку моторолера, а саме: мобільний телефон Нокіа-2310 вартістю 350 грн., радіоприймач Киро вартістю 80 грн., ремінь до скутера вартістю 100 грн., а також гроші в сумі 75 грн., які лежали в правій кишені його штанів. Після скоєння зазначеної крадіжки, ОСОБА 1 з місця скоєння злочину зник, заподіявши йому матеріальну шкоду на загальну суму 7205 грн. Із викрадених речей йому повернуто лише моторолер, а вартість неповернутих викрадених речей та грошей становить 605 грн., які він прохає стягнути на його користь з ОСОБА 1

Потерпілий ОСОБА 3 пояснив, що дійсно він являється власником моторолера «Кануні», який був обміняний спочатку за його згодою сином ОСОБА 6 у ОСОБА 8 на його мопед «Карпати», та який він також пізніше дав згоду своєму сину ОСОБА 6 обміняти на моторолер «Speed Gear 125 у ОСОБА 1, який тим був викрадений, як вони з сином дізнались пізніше у ОСОБА 2 та яким ОСОБА 1 заволодів у них зловживаючи їх довірою та потім продав його ОСОБА 7 Цивільний позов не заявляє, моторолер «Кануні» йому повернуто, претензій він не має.

Свідок ОСОБА 6 пояснив, що він дійсно за згодою його батька ОСОБА 3 спочатку обміняв, належний батькові мопед «Карпати» на моторолер «Кануні» належний ОСОБА 8, яким використавши їх довіру заволодів ОСОБА 1, обмінявши в свою чергу на моторолер «Speed Gear 125, який як він дізнався пізніше ОСОБА 1 викрав у ОСОБА 2, А моторолер «Карпати» потім ОСОБА 1 продав ОСОБА 7

Свідок ОСОБА 7 пояснив, що він купив у ОСОБА 1 моторолер «Кануні» за 800 грн., не знаючи про те, що ОСОБА 1 ним незаконно заволодів у ОСОБА 3 та який у нього вдома був вилучений в ході обшуку працівниками міліції.

Свідок ОСОБА 8 пояснив, що він дійсно був власником моторолера «Кануні», який він обміняв на мопед «Карпати» у ОСОБА 6, за згодою його батька ОСОБА 3

Свідок ОСОБА 5 пояснив, що влітку 2008 року до нього приїжджав ОСОБА 1 на моторолері і вони на ньому катались, але про те, що він був крадений не знав, при крадіжці присутній не був, пізніше чув від односельчан, що ОСОБА 1 у когось вкрав моторолер.

Крім цього, вина ОСОБА 1 доказана також матеріалами справи:

протоколом огляду місця події - території біля магазину, звідки були викрадені речі у ОСОБА 2 (а.с.6); домоволодіння ОСОБА 3, звідки був вилучений моторолер «Speed Gear 125, викрадений у ОСОБА 2 та який він придбав у ОСОБА 1 (а.с.10-11) та звідки ОСОБА 1 заволодів зловживаючи довірою ОСОБА 3 його моторолером «Кануні» (а.с.20);

зберігальною розпискою ОСОБА 2 щодо повернення йому викраденого ОСОБА 1 моторолера (а.с.14) та заявою щодо спричинення йому матеріальної шкоди на суму 605 грн. (а.с.54);

ксерокопіями реєстраційних талонів моторолерів, які ОСОБА 1 викрав у ОСОБА 2 та заволодів зловживаючи довірою у ОСОБА 3 (а.с.27);

протоколами усних заяв про злочин ОСОБА 2 та ОСОБА 3 (а.с.5,18);

постановою Царичанського районного суду про продовження затримання ОСОБА 1 до 10 діб від 12.09.2008 року та про обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 19.09.2008 р.( а.с.56,89-90);

речовими доказами - моторолером марки Speed Gear 125 (а.с.64);

вироком Царичанського райсуду від 24 квітня 2002 року про засудження ОСОБА 1 по ст. ст.185 ч.2,ч.3, 304, 198, 263 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі (а.с. 68-70);

вимогою про спецперевірку про судимість ОСОБА 1 та довідкою про його звільнення (а.с. 66-67,71);

довідками-характеристиками з місця проживання ОСОБА 1, згідно яких він негативно характеризується (а.с. 72, 73), довідкою з лікарні про не перебування ОСОБА 1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра (а.с. 75), копіями свідоцтв про одруження ОСОБА 1 та про народження його сина ОСОБА 9, ІНФОРМАЦІЯ 4 (а.с. 76,77);

протоколом обшуку у ОСОБА 7, в результаті якого було вилучено моторолер «Кануні», належний ОСОБА 3, яким заволодів ОСОБА 1 а потім продав ОСОБА 7 (а.с. 118) та зберігальною розпискою ОСОБА 3 про повернення йому моторолера «Кануні»(а.с.119).

Вислухавши підсудного, потерпілих ОСОБА 3, ОСОБА 2, свідків, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА 1 по ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2 КК України доказана повністю, його дії вірно кваліфіковано по ч. 2 ст.185 КК України, як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, та по ч.2 ст.190 КК України, як він вчинив навмисні дії, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При виборі міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, раніше неодноразово судимий (має дві непогашені судимості за скоєння тяжких злочинів), один із злочинів, передбачений ст.185 ч.2 КК України вчинив в стані алкогольного спяніння, що являється обтяжуючою покарання обставиною, відповідно до ст.67 КК України, негативну його характеристику з місця проживання, помякшуючі обставини: на утриманні має неповнолітню дитину, стан його здоровя, щире каяття, ту обставину, що шкоду відшкодував потерпілим частково, шляхом повернення викраденого майна, яке було вилучено працівниками міліції, зокрема повернуто моторолери, і вважає, що підсудному ОСОБА 1 повинно бути призначено покарання в межах санкції, передбаченої ст.ст.185 ч.2, ст.190 ч.2 КК України, його виправлення та перевиховання можливе лише з ізоляцією від суспільства.

Підстав для застосування при призначенні міри покарання ОСОБА 1 ст.ст. 69,75, 76 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА 3 не заявлений. Цивільний позов потерпілого ОСОБА 2 про стягнення з ОСОБА 1 на його користь за спричинену йому матеріальну шкоду в сумі 605 грн., слід задовольнити в повному обсязі.

Речові докази:

вилучений та переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА 2 моторолер марки Speed Gear 125 (а.с. 14, 64), слід повернути їх власнику ОСОБА 2

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА 1 в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.2, 190 ч.2 КК України та покарати його:

за ч.2 ст.185 КК України - у виді 2 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 190 КК України - у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА 1 до відбування 2 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишити ОСОБА 1 попередній - тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА 1 відраховувати з 11 вересня 2008 року, тобто з дня його затримання.

Речові докази:

вилучений та переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА 2 моторолер марки Speed Gear 125 (а.с. 14, 64), слід повернути їх власнику ОСОБА 2

Стягнути з ОСОБА 1 на користь ОСОБА 2 605 грн.

за спричинену йому матеріальну шкоду.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області в 15-денний строк, з дня оголошення, з подачею апеляції через районний суд.

Головуюча: О.М. ГУДИМ

г. Днепропетровск

старший советник юстиции

Рудь И.И.

ОБВИНИТЕЛЬНОЕ ЗАКЛЮЧЕНИЕ

по уголовному делу №63081423

по обвинению Киреева Алексея Александровича 08.12.1983 г.р. в совершении преступления предусмотренного ст. 186 ч. 1 УК Украины 04.06.2008 года ОД Жовтневого РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области возбуждено уголовное дело №63081423 по факту мошенничества, по признакам ст. 190 ч. 1 УК Украины

.07.2008 г года уголовное дело №63081423 было переквалифицировано с ч. 1 ст. 190 на ч. 1 ст. 186 Ук Украины.

В ходе расследования уголовного дела было установлено: Киреев Алексей Александрович, 1983 г.р., в мае 2008 г. стал на путь совершения умышленного, корыстного преступления.

Так, он имея умысел на открытое похищение чужого имущества 26.05.2008г. около 15часов 10 минут, находясь по адресу ул. Демьяна Бедного 14 в г. Днепропетровске, увидел идущую впереди него, ранее ему незнакомую Путько Кристину Ярославовну 1985 г. р. которую определил как объект своего преступного посягательства. Далее, Киреев А.А. находясь в указанное время и в указанном месте, продолжая реализовывая свои преступные намерения, проследовал за потерпевшей Путько К.Я., по асфальтированной дорожке в сторону ул. Литейной после чего, действуя умышленно, из корыстных побуждений и личной заинтересованности, подошел сзади с правой стороны к потерпевшей Путько К.Я., и, путем рывка открыто похитил, принадлежащий, ей мобильный телефон SAMSUNG U 600, стоимостью 1200 гривен, который потерпевшая держала возле уха. После чего, Киреев А.А. с открыто похищенным имуществом с места происшествия скрылся и распорядился по собственному усмотрению, таким образом, причинил потерпевшей Путько К.Я материальный ущерб на вышеуказанную сумму.

Своими умышленными действиями Киреев Алексей Александрович, 08.12.1983 года рождения, совершил преступление, предусмотренное ст.186 ч.1 УК Украины, а именно: открытое похищение чужого имущества (грабёж).

По данной статье УК ему и было предъявлено обвинение

Будучи привлеченным к уголовной ответственности и допрошенным в качестве обвиняемого 03.07.2008г.Киреев Алексей Александрович свою вину в инкриминируемом ему преступлении признал полностью и, показал, что: что не является депутатом, проживает по вышеуказанному адресу совместно со своей женой Черняевой Майей Александровной и дочерью 2005 г.р., официально не работает, на учете у врача психиатра, нарколога не состоит, ранее не судим, тяжелых травм, операций у него не было.

По существу заданных мне вопросов могу пояснить следующее:

По существу заданных вопросов пояснил следующее, что по вышеуказанному адресу он проживает вместе со своей женой Черняевой Майей Александровной, и дочерью 2005 г.р. С зимы 2007 г., неофициально работает сварщиком в строительной фирме «Инвар», расположенной в г. Павлограде. В 20-х числах мая 2008г. он поссорился со своей женой и уехал в Днепропетровск на маршрутном такси «Павлоград- Днепропетровск», выйдя из маршрутки на остановке «Новый центр», расположенного по ул. Ширшова, он направился вдоль больницы к Набережной. Находясь на улице Демьяна Бедного, в районе какого-то учебного заведения и небольшого парка, он заметил ранее незнакомую ему девушку, которая шла попутно со ним немного впереди меня и разговаривала по мобильному телефону, в чем была одета девушка он не помнит. После этого Киреев А.А., проследовал за ней примерно 100 метров, догнал ее на асфальтированной дорожке, расположенной внутри парка. Подойдя к ней сзади с правой стороны он схватился за верхнюю часть мобильного телефона, который девушка держала возле уха, при этом нижняя часть телефона-слайдера осталась в руках у девушки, после этого он выдернул мобильный телефон из руки девушки и убежал в сторону «Нового Центра». После этого он сел в трамвай №1, на остановке расположенной возле Детского Мира, и поехал в сторону ж.д. вокзала. Проехав на трамвае №1, он вышел на ул. Пастера, и направился в сторону рынка «Озерка». На вышеуказанном рынке, Киреев А.А. продал телефон SAMSNG V 600, который ранее отобрал у девушки в центре г. Днепропетровска за 600 гривен, на одной из торговых точек по скупке-продаже мобильных телефонов, где она расположена он не помнит, человека, которому он продал телефон он так же не помню. После этого он уехал домой в Павлоград. Деньгами распорядился на собственные нужды

Работники милиции к нему мер физического и психического воздействия не оказывали. В содеянном он чистосердечно раскаивается, обещает, что впредь такого не повториться.

Помимо показаний обвиняемого Киреева Алексея Александровича в совершении инкриминируемого ему преступления, предусмотренного ст. 186 ч.1 УК Украины, его причастность к совершению данного преступления полностью подтверждается собранными по делу доказательствами, а именно:

Показаниями потерпевшей Путько Кристины Ярославовны о том, что:я работаю бухгалтером ЧП «Бухгалтерское бюро 2006». 26.05.2008 г. около 14.20 час. я ушла на перерыв, ходила в «Мост-Сити», около 15.10 час, я возвращалась на работу и проходила по аллее пл. Д. Бедного. Напротив лицея №100 по пл. Демьяна Бедного ко мне сзади подошел неизвестный мне парень, я в это время разговаривала по принадлежащему мне мобильному телефону SAMSUNG U 600. Его приметы на вид 20-25 лет, рост170см., худощавый, волосы светло-русые, короткая стрижка. Был одет оранжевая футболка, джинсы голубые, был в солнце защитных очках. Подойдя ко мне сзади, вышеуказанный парень схватился за мобильный телефон, по которому я в тот момент разговаривала, выдернул его у меня из руки и убежал в сторону «Нового Центра», при этом другого физического насилия он ко мне не применял, физической боли мне не причинил

Показаниями свидетеля Панковой Натальи Ивановны о том, что она является директором ЧП «Бухгалтерское бюро 2006», по ул. Литейной, 2-Б. Путько Кристина Ярославовна, является ее сотрудником и работает у бухгалтером. 26.05.2008 г. около 14:15 час., она ушла с работы на обед. Приблизительно в 15:15 часов, она вернулась и сообщила мне, что около 15-10 час в сквере напротив лицея №100 по пл. Демьяна Бедного неизвестный завладел ее мобильным телефоном, «SAMSUNG U 600», насколько ей известно Кристина приобрела свой мобильный телефон около 1-го месяца назад, в апреле 2008г. Кто мог завладеть ее мобильным телефоном она не знает.

Протоколом предъявления лица для опознания от 03.07.2008 года в ходе которого, потерпевшая Путько К.Я. уверенно опознала среди предъявленных ей лиц для опознания Киреева Алексея Александровича, 1983 года рождения как парня, который 26.05.2008 года около 15.10 возле лицея №100 по ул. Демьяна Бедного 14 в г. Днепропетровске открыто, похитил у нее мобильный телефон SAMSUNG U-600

Вещественным доказательством-мобильный телефон SAMSUNG U-600, который отдан под сохранную расписку потерпевшей Путько К.Я 26.06.2008г.

Протоколом осмотра и изъятия от 25.06.08 года, в ходе которого Петленко О.Р. был обнаружен и изъят мобильный телефон SAMSUNG U-600, IMEI 353005020596740 темно-красного цвета.

Протоколом воспроизведения обстановки и обстоятельств события от 19.07.2008г. в ходе которого установлено что находясь возле здания Жовтневого РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области, по адресу ул. Шевченко 7 в г. Днепропетровске, на предложение следователя показать обстоятельства совершенного им преступления, т.е. завладения мобильным телефоном имевшим место 26.05.2008г. около 15:10 час. в сквере, напротив лицея №100, по ул. Д. Бедного 14 в г. Днепропетровске, Киреев Алексей Александрович ответил согласием. С этой целью в составе следователя, обвиняемого Киреева А.А., двух понятых, вышли на крыльцо Жовтневого Ро ДГУ, где ему было предложено проехать и указать место совершенного им преступления. На что Киреев А.А. предложил проехать в центр г. Днепропетровска на ул. Д. Бедного. После этого все присутствующие разместившись в автомобиле «ДЭУ Ланос», г.н. 1696 направились по указанному адресу. Выехали по ул. Жуковского на пр. Карла Маркса и повернув налево направились в сторону ЦУМа, доехали до ул. Дзержинского, повернули направо и поехали на ул. Рогалева. Спустившись по ул. Рогалева, повернули налево на ул. Д. Бедного. Проезжая по ул. Д. Бедного в районе лицея №100 Киреев А.А. предложил остановиться. Выйдя из автомобиля Киреев А.А. предложил перейти проезжую часть и пройти в сквер, расположенный напротив лицея №100. На вопрос следователя, что это за место, Киреев А.А. показал, что именно в этом месте 26.05.2008г. около 15:10 час. он увидел ранее ему незнакомую девушку, разговаривающую по мобильному телефону. После чего он догнал ее сзади и выхватил телефон SAMSUNG U-600, который девушка держала возле уха, после чего с места совершения преступления с похищенным имуществом скрылся. На этом воспроизведение обстановки и обстоятельств события был закончен.

Изучением личности обвиняемого Киреева Алексея Александровича 1983г.р установлено, что он ранее не судим, имеет постоянное место жительства в г. Павлограде, на учете у врача нарколога и психиатра не состоит.

Согласно ст.66 УК Украины, обстоятельством, смягчающим наказание является чистосердечное раскаяние.

Согласно ст.67 УК Украины обстоятельства, отягчающие наказание - не выявлено

Принимая во внимание полноту и непротиворечивость собранных во время досудебного следствия доказательств, можно сделать вывод, что причастность обвиняемого Киреева Алексея Александровича совершенного им преступления, предусмотренного статьей 186 ч.1 УК Украины полностью доказана.

На основании изложенного обвиняется:

Киреев Алексей Александрович, 08.12.1983 года рождения, уроженец г. Павлограда,украинец, образование средне-специальное, гражданин Украины, не работающий, ранее не судимый, Проживает г. Павлоград, ул. Тельмана 2/17 в том, что он:

Так, он имея умысел на открытое похищение чужого имущества 26.05.2008 г. около 15часов 10 минут, находясь по адресу ул. Демьяна Бедного 14 в г. Днепропетровске, увидел идущую впереди него, ранее ему незнакомую Путько Кристину Ярославовну 1985 г. р. которую определил как объект своего преступного посягательства. Далее, Киреев А.А. находясь в указанное время и в указанном месте, продолжая реализовывая свои преступные намерения, проследовал за потерпевшей Путько К.Я., по асфальтированной дорожке в сторону ул. Литейной после чего, действуя умышленно, из корыстных побуждений и личной заинтересованности, подошел сзади с правой стороны к потерпевшей Путько К.Я., и, путем рывка открыто похитил, принадлежащий, ей мобильный телефон SAMSUNG U 600, стоимостью 1200 гривен, который потерпевшая держала возле уха. После чего, Киреев А.А. с открыто похищенным имуществом с места происшествия скрылся и распорядился по собственному усмотрению, таким образом, причинил потерпевшей Путько К.Я материальный ущерб на вышеуказанную сумму.

Своими умышленными действиями Киреев Алексей Александрович, 08.12.1983 года рождения, совершил преступление, предусмотренное ст.186 ч.1 УК Украины, а именно: открытое похищение чужого имущества (грабёж).

Обвинительное заключение составлено «24» февраля 2009 года в Жовтневом РО ДГУ и в порядке статьи 225 УПК Украины уголовное дело вместе с обвинительным заключением направляется прокурору Жовтневого района г. Днепропетровска для утверждения обвинительного заключения и направления дела в суд.

Следователь СО Жовтневого РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области лейтенант милиции С.А. Шпак

Начальник СО Жовтневого РО ДГУ УМВД Украины в Днепропетровской области подполковник милиции О.А. Воробьев