митного оформлення товарів працівниками митних органів такий:
. Перевіряється наявність усіх документів, необхідних для митного оформлення товарів.
. Перевіряється відповідність заповнення декларації вимогам, передбаченим у чинних нормативних актах, що регулюють порядок заповнення вантажної митної декларації.
. Перевіряється правильність нарахування і сплати митних платежів і податків.
. При перевірці правильності заповнення декларації використовуються відомості, що містяться в супровідних, транспортних, комерційних та інших документах, а також результати митного огляду.
. За результатами митного оформлення працівник митного органу проставляє штамп у декларації і засвідчує її особистою номерною печаткою.
Таким чином, митне оформлення відбувається після декларування товарів і майна та їх пред'явлення декларантом або транспортною організацією до митного оформлення. Декларування товарів підприємствами здійснюється самостійно або на договірній основі через організації, визнані митницями як декларанти.
1.3 Види і особливості основних митних документів, які застосовуються при декларуванні товарів, транспортних засобів та послуг
Відповідно до законодавства особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України або здійснюють діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, зобов'язані надавати цим органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Перелік документів та відомостей, необхідних для проходження процедури митного оформлення, визначається Державною митною службою України.
Подання митним органам документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю покладається на осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.
Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, і порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Як правило, такі переліки містяться в Типових технологічних схемах пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників. Залежно від способу переміщення товарів, їх характеру, кількісних та вартісних розмірів, мети переміщення та інших факторів митним органам можуть подаватись різні документи. Основне правило, яке при цьому діє, полягає в тому, що такому поданню підлягають усі документи та відомості, необхідні для здійснення у передбаченому обсязі, митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, подаються митному органові при: перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій.
Для того щоб зрозуміти роль та місце кожного з документів які надаються при проходженні процедури митного оформлення, розглянемо всю сукупність документів, необхідних для проведення зовнішньоторговельної операції. До зовнішньоторговельних документів відносяться документи, які на різних етапах реалізації зовнішньоторговельної угоди виконують певні специфічні функції.
Усю сукупність зовнішньоторговельних документів можна систематизувати на: оперативно-зовнішньоторговельні, комерційні, розрахункові, транспортні, страхові, дозвільні, митні та інші документи.
Перелічені документи перевіряються посадовими особами митних органів до прийняття рішення про пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України або рішення про їх випуск та використання відповідно до обраного митного режиму.
Перевірка документів полягає в ознайомленні з їх відомостями з точки зору відповідності чинним правилам митного законодавства й повноти їх оформлення. Посадова особа митних органів має право вимагати від декларанта подання додаткових документів, необхідних для митного контролю. До оперативно-зовнішньоторговельних, документів відносяться документи із забезпечення виробництва експортних товарів та документи з підготовки товару до відвантаження.
Документи із забезпечення виробництва експортних товарів видаються на підприємстві для купівлі виробів чи матеріалів, необхідних для виробництва чи виготовлення товарів, які замовлені покупцем чи будуть запропоновані для продажу. Основними серед них є: доручення на купівлю товару, інструкція з виготовлення, наряд на вивіз товару зі складу, таблиця фактурування, інструкція упаковки, наряд на внутрішнє транспортування, внутрішні адміністративні документи.
Основними функціональними завданнями документів з підготовки товару до відвантаження є підтвердження резервування місця для відправки товару бажаним транспортним засобом, готовність партії товару до відвантаження, вид упаковки та інше. У документацію з підготовки товару до відвантаження входять: заявка на фрахтування, інструкція з відправки, доручення на відвантаження, ордер на перевезення, ордер на відправку, повідомлення про розподіл документів, дозвіл на поставку.
Комерційні документи, мають містити вартісну, якісну та кількісну характеристику товарів і транспортних засобів. До них відносяться: договір (угода), рахунок (проформа-рахунок), специфікація, рахунок-фактура, пакувальний лист, сертифікат якості тощо.
Транспортні документи - це документи, які безпосередньо супроводжують товари та транспортні засоби, тобто це документи, на підставі яких товари та транспортні засоби переміщуються через митний кордон. Транспортні документи виписуються вантажоперевізником для підтвердження того, що товар прийнято для перевезення. Тобто транспортним документом є документ, який свідчить про завантаження вантажу на транспортний засіб, відправлення або прийняття його під відповідальність. Такі документи призначені для надання посвідчень про укладання контракту перевезення, про прийняття товарів (перевізником) і, у деяких випадках, для посвідчення права власності, тобто права власника цих документів на володіння відповідними товарами.
Страхові документи свідчать про взаємовідносини між страховиком та застрахованим. Вони засвідчують, що товар застраховано від визначених ризиків і що в разі виникнення цих ризиків ціну товару буде відшкодовано власникові або одержувачеві товару. Збитки, понесені від незазначених ризиків, не підлягають відшкодуванню з боку страхових компаній. При цьому в багатьох країнах існує перелік типових ризиків (усі ризики або визначені ризики), від яких обов'язково страхується вантаж.
До дозвільних документів відносяться різного виду дозволи профільних органів державного регулювання зовнішньоекономічних операцій.
До митних документів відносяться: митні декларації; декларація-зобов'язання; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності: лист-узгодження; договір про декларування на договірній основі; свідоцтво на право здійснення декларування на договірній основі; кваліфікаційне свідоцтво особи, уповноваженої на декларування; попереднє повідомлення; довідка-розрахунок митної вартості; документ з контролю доставки вантажу; документи, що підтверджують пільги по сплаті митних платежів та податків, сертифікати походження товарів.
Необхідно зазначити, що всі документи, які надаються митним органам для проходження процедури митного оформлення, повинні бути не копіями, а оригіналами. Крім цього, товаросупровідні документи повинні бути проштамповані на зовнішній митниці, тобто на тій, де вантаж перетинав кордон. Винятком є ситуація, коли вантаж є збірним.
Таким чином, аналітичне дослідження організаційно-правових засад здійснення заходів митної служби при переміщенні товарів, транспортних заходів та послуг через митний кордон України дозволило виявити особливості діяльності митної служби України.
2. Основні нормативно-правові документи, які регламентують повний обєм та перелік відповідних документів
2.1 Вантажна митна декларація як основний документ при здійсненні митного оформлення вантажів
Основним документом, на базі якого здійснюється декларування вантажів, є вантажна митна декларація, оформлення якої є обов'язковою умовою допуску вантажів до процесу розмитнення.
Вантажна митна декларація (ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу й містить відомості про товари, які переміщуються через митний кордон України, та митний режим, у який вони заявляються, а також інформацію, потрібну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Вантажна митна декларація (ВМД) є уніфікованим документом, сформованим відповідно до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн. Типова форма вантажної митної декларації розроблена Радою митного співробітництва на підставі бланку, прийнятого як уніфікований документ в ЄС, і вперше почала застосовуватись з 1 вересня 1989 р. З 1 січня 1993 р. ВМД використовується для декларування і митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України.
ВМД містить точні дані про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, в тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових платежів. Одним з основних понять при декларуванні товару є самостійний вибір декларантом митного режиму.
Даний документ заповнюється на кожну партію товару або яких-небудь предметів (майна) за умови, якщо стосовно даних товарів або предметів установлено один і той самий митний режим, тобто на:
товари, що переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо), відповідно до правил (порядку) перевезення товарів відповідним видом транспорту, передбачених законодавством України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законодавством порядку.
партію товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом або лініями електропередачі, визначається в порядку, установленому спеціальними актами законодавства України;
товари, що належать підприємствам та переміщуються в ручній поклажі одним громадянином у пасажирському відділенні (салоні) транспортного засобу, яким прямує цей громадянин, відповідно до правил (порядку) перевезення ручної поклажі цим видом транспорту, передбачених законодавством України та міжнародними договорами, укладеними в установленому порядку.
Кабінет Міністрів України визначив коло товарів, декларування яких проводиться з заповненням вантажної митної декларації:
на товари, що переміщуються через митний кордон України підприємствами й митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро;
на товари, що підлягають державному експортному контролю;
на товари, що переміщуються в митному режимі митного;
на підакцизні товари, що переміщуються через митний кордон України підприємствами;
на товари, що безпосередньо вивозяться громадянами й сукупна митна вартість яких перевищує 200 євро, крім випадків, передбачених законодавством України;
на товари незалежно від їх митної вартості в інших випадках, передбачених законодавством України.
Існують випадки, коли партія вантажу оформлюється по декільком деклараціям. Так, за окремими вантажними митними деклараціями форми МД-2 декларуються автомобілі та окремі номерні вузли до них, що ввозяться в Україну й підлягають реєстрації в органах ДАІ МВС України.
Окремі ВМД на товари, що входять до однієї партії, оформлюються незалежно від фактурної вартості цих товарів за наявності в партії:
товарів, до яких застосовуються різні митні режими;
товарів, за які в межах одного зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено розрахунки різних форм (наприклад, бартер та грошові розрахунки) чи в різній валюті, або якщо за частину товару розрахунки між сторонами договору (контракту) не здійснюються;
товарів, що переміщуються за різними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), у тому числі на виконання посередницьких договорів;
товарів, що підлягають експортному контролю, і товарів, що не підлягають експортному контролю;
товарів, визнаних відповідною Комісією з питань гуманітарної допомоги гуманітарною допомогою, і товарів, які не визнано гуманітарною допомогою.
Окремі ВМД на товари, що входять до однієї партії, можуть оформлюватися незалежно від фактурної вартості цих товарів у таких випадках: при декларуванні товарів, проданих у магазині (безмитно) торгівлі; при випуску товарів з митного ліцензійного складу (МЛС); за наявності в партії товарів, що підлягають сертифікації, та товарів, що не підлягають сертифікації (у разі потреби).
Разом з цим необхідно відмітити, що в деяких випадках одна ВМД може бути оформлена на декілька партій товарів:
при декларуванні міжнародних поштових відправлень (МПВ) незалежно від кількості митних декларацій СІЧ 23 за умови, що в цих МПВ перемішуються товари одного найменування одним відправником на адресу одного одержувача в одному митному режимі, пред'явлені одночасно до митного контролю;
при декларуванні однорідних товарів, що перевозяться залізничним транспортом, якщо перевезення цих товарів можна здійснити за однією накладною;
при декларуванні консолідованих вантажів під час розміщення їх на митних ліцензійних складах транспортно-експедиційних організацій, включених до переліку підприємств - резидентів України, під час провадження якими зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим сприяння;
при випуску товарів з митних ліцензійних складів;
при декларуванні товарів, проданих у магазині безмитної торгівлі.
Товари або майно, вартість яких перевищує 100 євро, декларуються митницею за умови наявності відомостей про нього у вантажній митній декларації. На товари, вартість яких нижча 100 євро, ВМД не заповнюється. Такий товар, крім підакцизних товарів, декларується на підставі відомостей про них у супровідних та інших документах.
Вантажна митна декларація складається з уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 на п'яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та уніфікованого адміністративного документа форми МД-3 на такій самій кількості зброшурованих додаткових аркушів різного кольору. У необхідних випадках використовують додаткові аркуші, що дає можливість декларувати одночасно до 99 найменувань товарів та інших предметів однієї партії і щодо яких установлено єдиний митний режим. Якщо при декларуванні використовується формуляр-специфікація МД-8, то по такій декларації можливо провести митне оформлення не більш ніж 256 товарів.
Митний орган залишає собі два аркуші декларації і відповідні додаткові аркуші до неї для державного митного контролю. Один аркуш використовують для державної статистики, а другий повертають декларанту. Бланк вантажної митної декларації має 4 розділи, позначені літерами А, Б, С. Д, і 56 граф, позначених арабськими цифрами або цифрою і літерою (наприклад 15а. 17а). Частина граф містить підрозділи. Розділи і графи (за незначним винятком) супроводжуються текстовими позначеннями, що вказують на відомості, про які має заявити декларант.
Відповідно до вимог заповнення певних типів вантажної митної декларації декларант самостійно вписує відомості у необхідні графи декларації. Графу 47 і розділ В (йдеться про нарахування обов'язкових платежів) декларант може не заповнювати з метою прискорення проходження вантажів через митний кордон. Якщо ця графа і розділ декларантом не заповнені, це робить митний орган. Розділи А, С. Д заповнюються виключно митним органом після декларування товарів та інших предметів і пред'явлення їх декларантом до митного оформлення.
Якщо для зазначення необхідних відомостей, що вимагаються у відповідній графі, не вистачає місця, їх можна подавати на зворотному боці декларації. Такий запис засвідчується декларантом, а у графі роблять позначку «див. на звороті». На зворотному боці документа допускається проставлення відміток і штампів інших контролюючих органів: санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного тощо. ВМД і додаткові аркуші до неї заповнюють українською (російською) мовою на друкарській машинці або комп'ютері.
Існують також певні правила заповнення вантажної митної декларації для різних випадків переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України: експорт товарів, експорт майна, експорт комплектного об'єкта, ордерні поставки, транзит іноземних товарів через територію України, імпорт товарів майна комплектного об'єкта тощо.
Як загальний порядок заповнення граф вантажної митної декларації, так і особливий порядок заповнення ВМД відповідне до конкретного митного режиму визначається Держмитслужбою України.
ВМД на товари, що належать підприємствам, складаються на партію товарів за умови, що до всіх товарів цієї партії застосовується єдиний митний режим. Якщо партія складається з товарів, що мають різні коди згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), а також якщо товари з однаковим кодом згідно з УКТ ЗЕД мають різні дані (країну походження, ознаки та характеристики, що впливають на рівень оподаткування, тощо), то відомості зазначаються на додаткових аркушах ВМД (форми МД-3).
ВМД заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера. Під час заповнення ВМД може застосовуватися іноземна мова, якщо переклад державною мовою назв суб'єктів або фірмового (комерційного) найменування товару є недоцільним та істотно не впливає на принцип здійснення заходів тарифного або нетарифного регулювання.
Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності. Інформація, внесена до електронної копії ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу. Форма та структура електронної копії ВМД або ВМД, що подається тільки в електронному вигляді, кодування символів, засоби пересилання визначаються Державною митною службою.
Для контролю за багаторазовим переміщенням через митний кордон України транспортних засобів використовується вантажна митна декларація типу «31 АТЗ». Кожне переміщення автотранспортного засобу через митний кордон України здійснюється за умови подання в пункті пропуску через митний кордон України четвертого примірника ВМД типу «31 АТЗ». Після завершення контролю на кордоні примірник ВМД АТЗ повертається водію.
Особлива форма передбачена для декларації транспортних засобів, що переміщуються фізичними особами через митний кордон України (незалежно від їх вартості) - МД-7.
Дана декларація заповнюється власником транспортного засобу або його довіреною особою, що безпосередньо здійснює переміщення транспортного засобу індивідуального користування, номерного вузла чи агрегату через митний кордон України.
В декларації зазначаються такі відомості:
громадянство, прізвище, ім'я та по батькові особи, що переміщує транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат);
повна адреса постійного проживання особи, що переміщує транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат);
паспортні дані особи, що переміщує транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат);
загальні відомості про транспортний засіб: марка (марка та модель транспортного засобу, вузла чи агрегату до нього згідно з реєстраційними й технічними документами); номер двигуна; номер кузова; номер шасі; рік виробництва (визначається за ідентифікаційним номером кузова); фактурна вартість транспортного засобу (номерного вузла чи агрегату) на підставі наявних належним чином оформлених договорів купівлі-продажу, дарування, міни, а також рахунків, рахунків-фактур, фактур, інвойсів тощо;
реєстраційний номер або транзитний номерний знак для разових поїздок; колір транспортного засобу.
В декларації також зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, що переміщує транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат) і дається зобов'язання про зворотне ввезення / вивезення, транзит із зазначенням терміну (число, місяць, рік) та країни призначення. Ця інформація завіряється підписом особи, що переміщує транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат), з проставленням дати подання такого зобов'язання.
Особа, що перемішує транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат), засвідчує своїм особистим підписом відповідність заявлених ним даних до фактичних, проставляє дату заповнення МД-7 та подає її разом з потрібними документами до митного оформлення. З метою прискорення митного оформлення транспортного засобу індивідуального користування (номерного вузла чи агрегату) за згодою особи, яка переміщує через митний кордон України транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат), можливе заповнення МД-7 декларантом.
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. З моменту прийняття митної декларації посадовою особою митного органу з'являється виникнення зобов'язань декларанта по сплаті передбачених законодавством митних платежів, а також момент подання ним дозвільних документів відповідних державних органів, передбачених чинним законодавством. Тобто момент прийняття митної декларації означає одночасне набуття декларантом юридичної відповідальності за повноту та достовірність відомостей, заявлених ним у митній декларації, та наявність документів, подання яких передбачене чинним законодавством України.
Характеризуючи принцип митного декларування, слід особливо зазначити, що митне законодавство зв'язує виникнення зобов'язання по сплаті митних платежів з подачею не всякого документа, що містить інформацію про товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю та митному оформленню, а тільки митної декларації, що використовується для декларування товарів та транспортних засобів, тобто письмової заяви за встановленою формою, яка подається митному органу і містить точні відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. Так, наприклад, попереднє повідомлення не може привести до появи податкового зобов'язання, оскільки законодавством України не встановлена вимога щодо подання митному органу гарантій сплати зборів та податків.
Складовими умовами, необхідними для прийняття митної декларації, є:
декларування товарів та транспортних засобів, тобто заявления декларантом за встановленою письмовою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення;
подання разом з митною декларацією комерційних супровідних та інших необхідних документів щодо задекларованих товарів і транспортних засобів;
встановлення митним органом факту, що митна декларація містить усі необхідні відомості і до митної декларації додані всі необхідні документи.
Слід зазначити, що перші дві умови є водночас обов'язками декларанта, незалежно від того, яка особа здійснює декларування товарів і транспортних засобів (підприємства та громадяни, яким належать дані товари і транспортні засоби, або інші уповноважені ними особи). Таким чином, декларант зобов'язаний вчинити дії, зміст та обсяг яких необхідні для прийняття митної декларації митним органом.
Встановлення митним органом факту, що митна декларація містить усі необхідні відомості і до митної декларації додані всі необхідні документи, означає результат перевірки посадовою особою митного органу наданих документів на предмет наявності передбачених законодавством підстав для прийняття митної декларації (підтвердження повноважень декларанта, дотримання декларантом форми декларування, заповнення ним всіх розділів та граф митної декларації відповідно до порядку її заповнення, а також перевірку комплектності документів, наданих разом з митною декларацією). Таким чином, встановлення митним органом факту, що митна декларація містить усі необхідні відомості і до митної декларації додані всі необхідні документи, не означає перевірку посадовою особою митного органу (в межах її повноважень) відомостей, заявлених декларантом в митній декларації, а також їх відповідності характеристикам та ознакам товарів та інших предметів, що декларуються з використанням митної декларації. Отже, факт прийняття митним органом митної декларації не може являти собою дозвіл митного органу на використання товарів і транспортних засобів в цілях, заявлених митниці.
Відмітки посадової особи на митній декларації проставляються у вигляді відтиску одного з видів особистих митних забезпечень. Залежно від виду митної декларації, що подається декларантом митному органу, для фіксації моменту прийому митної декларації можуть використовуватись різні види особистих митних забезпечень та різні способи реєстрації митної декларації у справах митного органу.
Так, наприклад, прийняття митної декларації форми МД-2, МД-3 потребує відтиску особистого митного забезпечення №2 (штамп «Під митним контролем»), наявність на митній декларації реєстраційного номера та реєстрацію митної декларації в обліковому журналі. При застосуванні митної декларації форми МД-4 прийняття митної декларації потребує проставлення відтиску особистого митного забезпечення №1 (особистої номерної печатки) та реєтрації факту прийняття митної декларації в облікових справах митного органу.
Таким чином, незалежно від виду митної декларації, що використовується при здійсненні митного контролю та митного оформлення, необхідною умовою її прийняття є проставлення на її бланку відтиску особистого митного забезпечення, використання якого передбачене для даного виду митної декларації, засвідчення такого відтиску особистим підписом посадової особи митного органу, яка прийняла митну декларацію, та реєстрація прийнятої митної декларації у справах митного органу.
Починаючи з моменту прийняття митної декларації митним органом митна декларація набуває статус документа, який свідчить про факти, що мають юридичне значення.
При цьому слід особливо підкреслити, що оскільки декларування передбачає заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, а здійснення декларування є обов'язком декларанта, можливість внесення змін до митної декларації має розглядатись митним органом після оцінки даної ситуації на предмет наявності в діях декларанта ознак порушень митних правил, відповідальність за які передбачена законодавством України.
В окремих випадках з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Слід акцентувати увагу на тому, що зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення.
Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до законодавства.
Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені законодавством України. Письмове повідомлення декларанту про відмову в прийнятті митної декларації та причини такої відмови оформлюються у вигляді картки відмови, яка підписується посадовою особою митного органу, якій декларантом була надана митна декларація та яка прийняла рішення про відмову.
Вмотивованість відмови повинна грунтуватись відповідним посиланням на вимоги конкретних актів, виданих органами, які уповноважені законодавством України на визначення засад митної справи, а також організацію та забезпечення здійснення митної справи. При цьому не допускається посилання на нормативні документи, видані спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Один примірник картки відмови видається декларанту, а другий, з підписом декларанта про отримання картки відмови, зберігається у встановленому порядку у справах митного органу. Примірник картки відмови, який передається декларанту, є підставою для його звернення до судових органів з метою оскарження дій митного органу (або посадових осіб митного органу).
Крім класичної вантажної митної декларації існують інші різновиди вантажної митної декларації: тимчасова (неповна), періодична та попередня.
Якщо на момент надходження транспортних засобів, товарів та інших предметів подання належним чином оформленої вантажної митної декларації з об'єктивних причин неможливе, оформлюється тимчасова або неповна митна декларація і здійснюється випуск вантажів до вільного обігу під зобов'язання керівника підприємства про подання вантажної митної декларації, оформленої за правилами, у термін до ЗО днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Таким чином, тимчасова, чи неповна, декларація подається, коли декларант унаслідок особливих причин не може подати повну декларацію.
Механізм використання неповної декларації має свої особливості. По-перше, вона може бути подана тільки з дозволу митного органу, що проводить митне оформлення. При цьому обов'язково враховуються характеристики підприємства, умови сплати необхідних податків та зборів у повному обсязі. По-друге, неповна декларація повинна містити основні відомості, необхідні для митних цілей (насамперед інформацію, що дозволяє ідентифікувати товари, що декларуються, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон України). По-третє, протягом установленого митним органом терміну декларант зобов'язаний надати всю відсутню інформацію для подання повної декларації (тому неповну декларацію інакше називають тимчасовою).
Неповна декларація відрізняється від звичайної митної декларації тільки обсягом інформації, що заявляється митному органу. Причому, як уже відзначалося, декларант протягом установленого терміну зобов'язується надати всі відсутні документи і відомості митному органу для проведення митного оформлення даної партії товарів.
Подання тимчасової декларації допускається, якщо декларант не може подати повну декларацію (ВМД) у силу особливих причин, під якими розуміються:
відсутність на дату подання декларації сформованої товарної партії, яка може бути фактично пред'явлена митному органу;
неможливість визначення кількості, якості товарів і їхньої вартості на дату подання ВМД.
Тимчасова декларація заповнюється відповідно до порядку заповнення ВМД, який діє у відношенні митного режиму, що заявляється, з урахуванням деяких особливостей: зазначається кількість товарів, що планується перемістити через митний кордон без вказівки номерів і дат транспортних документів; інші відомості, що залежать від кількості і якості товару, вказуються орієнтовно; митні податки та збори розраховуються виходячи з умовної (тимчасової) оцінки товару, що базується на ціновій інформації Державної митної служби України, або визначеної одним з інших методів визначення митної вартості.
Не пізніше 30 днів після випуску товарів у вільний обіг декларант подає в митний орган, що проводив митне оформлення цього товару, повну вантажну митну декларацію.
При регулярному переміщенні через митний кордон тією самою особою однорідних товарів, на одних і тих самих умовах та підставах, за одним контрактом в незмінному режимі митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщення товарів за певний погоджений з митним органом період.
Додатковою підставою для проведення митного оформлення по періодичній декларації є наявність підприємства-резидента у реєстрі підприємств, що користуються режимом сприяння зовнішньоекономічній діяльності.
При цьому митний орган може дозволити такому підприємству подавати періодичну митну декларацію, яка оформлюється на товари, що переміщуються протягом певного періоду (який, ЯК правило, не перевищує ЗО днів), погодженого з митним органом.
У термін до ЗО днів з дати оформлення періодичної митної декларації підприємство зобов'язане подати митну декларацію, заповнену в порядку, установленому для випуску товарів у вільний обіг.
Кабінетом Міністрів України визначені товари, які не дозволяється декларувати з застосуванням періодичної декларації: міжнародна технічна та гуманітарна допомога; що підлягають експортному контролю; наркотичні засоби, психотропні речовини. їх аналоги й прекурсори; спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв'язку, інші засоби негласного отримання інформації; що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі; продовольчу сировину, сировину для лікарських засобів, харчові продукти, відходи виробництва, хімічні, біологічні, радіоактивні речовини, які підлягають санітарно-епідеміологічному контролю.
Перед застосуванням до транспортних засобів і товарів відповідного митного режиму може подаватись попередня митна декларація. Вона подається перевізником одночасно з пред'явленням транспортних засобів та товарів або з дозволу митних органів не пізніше наступного робочого дня після пред'явлення товарів. Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'язковим. Порядок подання попередньої митної декларації, її форма та порядок відомостей, що зазначаються у ній, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Попередня декларація є одним із видів документів контролю за доставкою вантажів, які за своєю суттю являють собою гарантію перед Державою стосовно встановлених нею для підприємств та громадян обов'язків. Особливості застосування попередньої декларації полягають, по-перше, у визначенні права декларанта попередньо заявити митному органу про намір особи, якою він у встановленому порядку уповноважений, здійснити ввезення та декларування товарів і транспортних засобів. По-друге, попередня декларація передбачає внесення (до або на момент її прийняття митним органом) платежів, які підлягають сплаті при ввезенні на митну територію України.
Оскільки попередня митна декларація подається митному органу до моменту фактичного ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вона, залишаючись за своєю суттю фінансовою гарантією, не передбачає обов'язковість заявленим декларантом всіх відомостей щодо заходів нетарифного регулювання діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Але така норма не звільняє підприємство або громадянина, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, надати митному органу, в зоні діяльності якого здійснюється їх переміщення через митний кордон, відповідних дозвільних документів, передбачених чинним законодавством України як умов їх ввезення в Україну.
Попередня митна декларація - це документ, що складається на бланку уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (МД-3), містить відомості про товари, які будуть увезені на митну територію України. При цьому перелік відомостей, що заявляються в ній декларантом, визначаються Держмитслужбою України.
Слід мати на увазі, що надане законодавством України право декларанта подавати попередню митну декларацію, передбачає можливість (за власним бажанням декларанта) подати митному органу попередню митну декларацію щодо товарів і транспортних засобів, на які не поширюються вимоги щодо обов'язковості її подання.
ВМД - основна, але не єдина форма декларування товарів у торговому обігу. Товари, митна вартість яких менше суми, еквівалентної 100 євро включно, декларуються шляхом подання в митний орган письмової заяви, складеної у довільній формі. У цьому випадку як митна декларація можуть використовуватися товаросупровідні комерційні й інші документи.
Форма і порядок подання митної декларації на поштові відправлення визначаються нормами міжнародного права. Товари та інші предмети, які переміщуються в міжнародних поштових відправленнях юридичних та фізичних осіб (крім особистих листів громадян), підлягають декларуванню митним органам.
Для декларування товарів та інших предметів, які переміщуються в МПВ, використовуються уніфіковані Міжнародні бланки встановлених форм згідно з положеннями Актів Всесвітнього поштового союзу: митна декларація СN 23 (обов'язкова при пересиланні посилок, можлива при пересиланні дрібних пакетів, бандеролей) та ярлик «Митниця CN 22» (можливий при пересиланні дрібних пакетів та бандеролей). Дані форми затверджені протоколом статуту Всесвітнього поштового союзу (Сеул, 1994 р.).
У разі відправлення юридичною особою за межі митної території України МПВ або надходження на адресу юридичної особи МПВ з-за кордону крім зазначених вище бланків для декларування товарів використовується бланк вантажної митної декларації.
В разі не декларування відправником товарів або за відсутності митної декларації СІЧ 23 (ярлика «Митниця CN 22») до МПВ, що надійшли на адресу фізичної особи чи відправляються за межі митної території України фізичною особою, працівник міжнародного місця поштового відправлення, тобто виробничого підрозділу оператора відповідного поштового зв'язку, складає акт, форма та порядок заповнення якого визначаються Державним комітетом зв'язку та інформації
Отже, вантажна митна декларація - це один з основних документів, що оформляються при переміщенні товарів через митний кордон держави (експорт, імпорт). ВМД оформляється розпорядником вантажу і засвідчується митним інспектором, надалі служить підставою для пропуску через кордон. У декларації містить відомості про вантаж та його митної вартості, транспортному засобі, що здійснює доставку, відправника та одержувача.
2.2 Особливості митного оформлення ввезення - вивезення несупроводжуваного багажу
Несупроводжуваний багаж - це товари, які переміщуються через митний кордон України окремо від фізичної особи (власника або уповноваженої особи) на її адресу.
Несупроводжуваний багаж можуть відправити:
громадяни, які прямують за кордон на постійне місце проживання;
громадяни України, які прямують за кордон у службових справах на строк більше 1 року;
іноземні громадяни, які прямують за кордон у службових справах;
іноземні студенти, строк перебування яких в Україні перевищує 1 рік.
Багаж, який переправляють окремо, підлягає митному оформленню тією митницею, в зоні діяльності якої тимчасово або постійно проживає власник багажу. При оформленні цього багажу його власник повинен пред'явити митниці:
) закордонний паспорт чи документ, що його замінює;
) квиток для проїзду за кордон;
) 2 митні декларації МД-4, в яких зазначені відомості про валюту, цінності, предмети, які він має в багажі.
Митниця після оформлення багажу робить у деклараціях відмітки про пропущені предмети, на останній сторінці паспорта - про оформлення багажу, засвідчує їх печаткою. Одна з декларацій видається власнику багажу, яку він повинен пред'явити на прикордонній митниці. Відмітка про відправлення багажу іноземними громадянами (за винятком студентів) ставиться на візі або квитку.
Крім предметів, заборонених до вивозу, не підлягають пропуску в багажі валюта і цінності, продукти харчування.
Багаж громадян, що прямують на постійне місце проживання, приймають до митного оформлення після пред'явлення митниці повністю оформлених документів на всіх членів сім'ї. Ці громадяни можуть оформити тільки одну відправку. При виїзді в країни СНД митнику пред'являють внутрішній паспорт з випискою, листок вибуття на постійне місце проживання. При виїзді в країни далекого зарубіжжя пред'являється віза на постійне місце проживання.
Порядок оформлення багажу при ввезенні з-за кордону:
заповнення декларації МД-4, яка завіряється інспектором (печаткою) і залишається у власника багажу;
при отриманні багажу власник подає цю декларацію (з відміткою про ввезену валюту, інші цінності) та заповняє іншу декларацію, в якій вказуються всі предмети в багажі;
якщо багаж отримує не власник, а інша особа за його дорученням, то власник повинен заявити про це в митний орган та пред'явити дві зазначені декларації, які він заповню.
Отже, несупроводжуваний багаж - це багаж, що перевозиться на повітряному судні без супроводжуючої особи (пасажира) і оформлений вантажною накладною як вантаж.
За бажанням пасажира, але тільки за згодою авіаперевізника і після оформлення авіаційної вантажної накладної, багаж пасажира може бути прийнятий до перевезення без супроводу в якості вантажу. Несупроводжуваний багаж приймається до перевезення тільки між аеропортами відправлення і прибуття самого пасажира. Несупроводжуваний багаж повинен бути доставлений у вантажний термінал аеропорту після попереднього узгодження з авіакомпанією, але не пізніше дати вильоту пасажира.
2.3 Загальний порядок декларування товарів та інших предметів
Процедура та вимоги декларування визначені ст. 257-269 Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 257 МК транспортні засоби, товари та предмети міжнародних іноземних організацій і представництв підлягають обов'язковому декларуванню митним органом України.
Встановлено, що декларування здійснюється в письмовій, усній та інших формах шляхом передачі точних даних про предмети та мету їх переміщення через митний кордон України.
Предмети, що переміщуються через митний кордон їх власником (багаж, автотранспорт), декларуються власником. Якщо ці предмети переміщуються не для комерційних цілей, то декларація на них подається разом з пред'явленням предметів для митного контролю.
Товари декларуються митним органом, в якому здійснюється митне оформлення товарів, одночасно декларуються і транспортні засоби, на яких перевозиться товар. Порожні транспортні засоби і ті, що перевозять пасажирів, декларуються при перетині митного кордону. Морські, річкові та повітряні судна декларуються відповідно у порту прибуття чи порту вибуття з митної території України.
Митна декларація заповнюється і надається митному органу:
власником товару;
перевізником;
особою, яка супроводжує товар, або митним брокером.
Особи, що заповнюють митну декларацію МД-4, повинні зазначити точну кількість місць багажу, що їм належить, відомості про валюту, цінності, коштовні предмети. Предмети, валюта, цінності, що підлягають декларуванню, але не були зазначені в митній декларації і виявлені під час митного контролю (огляду), визначаються предметами порушення митних правил або контрабандою. Такі самі наслідки наступають, коли особи повідомляють неправильні відомості при усному опитуванні.
Окрім того, що декларант має сплатити відповідні митні платежі (мито, митні збори, якщо предмети підлягають митному оподаткуванню), він зобов'язаний виконати всі вимоги митника щодо розпакування, вивантаження, завантаження, відкриття ємностей та місць, де можуть знаходитись предмети, що переміщуються через митний кордон.
Митні декларації, заповнені громадянами України при виїзді за кордон та іноземними - при в'їзді в Україну, залишаються у них на весь час перебування і служать підставою для безперешкодного перевезення цих предметів у зворотному напрямку. Загублені митні декларації не відновлюються, а особа, що їх загубила, позбавляється права на безперешкодне переміщення валюти, цінностей та зазначених у них предметів. Вона сплачує митні платежі в установленому порядку.
Декларації не заповнюються:
якщо особі не виповнилося 16 років (за неї це роблять особи, що її супроводжують);
якщо особа чи група осіб користуються державними пільгами;
в окремих випадках для прискорення пасажиро- і вантажопотоку.
Таким чином, митні службові особи не мають права заповнювати чи вносити зміни в декларацію на прохання особи, що перетинає митний кордон.
3. Загальна схема митного оформлення переміщення культурних цінностей через митний кордон України
3.1 Особливості тимчасового переміщення українських культурних та історичних цінностей
Однією з основних функцій, визначених у Положенні про Державну митну службу України, є вжиття «…разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу».
Особлива увага до охорони культурної спадщини повязана з тим, що культурні цінності є важливим чинником само ідентифікації української нації. Створювані протягом багатьох століть, вони увібрали в себе світогляд, майстерність нашого народу; стали свідками історичних подій, досвіду співжиття на нашій території різних націй, культур та релігій.
Культурні та історичні цінності є одним з найважливіших чинників, які визначають будь-яку націю. Недарма про народи, які віддалені від нас значним історичним шаром, ми можемо мати уяву по залишках їх матеріальної культури.
Зіткнувшись з необхідністю визначити дизайн власних грошей, тобто оформити своєрідну візитку у сучасному цивілізованому світі, наші державні керівники зупинилися саме на макеті, що містить видатні памятки історії і культури.
Так склалося, що на всіх історичних «поворотах» наша культура несла втрати, особливо, в «буремному» XX столітті.
Культурні та історичні цінності - це значні матеріальні багатства. За даними фахівців у музеях України перебуває близько 10 мільйонів предметів, які становлять історичну та культурну цінність. У релігійних громадах, а також у приватних колекціях перебуває приблизно стільки ж.
За весь період здійснення охорони культурних та історичних цінностей людство випрацювало дві основні моделі - національну та всесвітню системи охорони культурної спадщини. За національною системою кожна держава самостійно визначає заходи по збереженню культурної спадщини. За всесвітньою системою кожна держава дотримується узгоджених конвенційних норм в цьому питанні.
У законодавстві встановлюються особливості переміщення такого виду товарів через митний кордон України. Детальне правове регулювання на законодавчому рівні особливостей переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей передбачається Конституцією України та Митним Кодексом України. До законів, що регулюють ці питання необхідно віднести Закони України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про охорону культурної спадщини», «Про Національний архівний фонд і архівні установи», «Про культуру»; Наказ Мінкультури «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України».
На міжнародній арені ці питання регулюються Декларацією принципів міжнародного культурного співробітництва; Рекомендаціями 15-ої сесії ЮНЕСКО про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт та ін.
У звязку з тим, що дана категорія товарів є унікальною з погляду їхньої матеріально-просторової форми втілення, у законодавстві підкреслюється їх значимість для держави шляхом встановлення кримінальної відповідальності за незаконне переміщення історичних та культурних цінностей.
Держава забезпечує збереження історичних памяток та інших обєктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Згідно з Митним Кодексом України, культурними цінностями є обєкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне чи наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні державою відповідно до законодавства України.
Права громадян в сфері культури (культурні права) є однією із складових загальних прав людини. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Одним із засобів забезпечення культурних прав громадян можна визначити «митний контроль».
Згідно з ЗУ «Про культуру», одним з прав громадян України у сфері культури визначений доступ до культурних цінностей. В Рекомендаціях 15-ої сесії ЮНЕСКО про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт доступ до культурних та цінностей безпосередньо повязується з їх збереженням. Отже, збереження культурних цінностей, в тому числі і шляхом запобігання їх незаконному вивозу, є важливою складовою забезпечення доступу до них.
Розвиток власної культури є правом і обовязком кожного народу. В їх багатому різноманітті, різноманітності і взаємному впливі всі культури є частиною загального надбання людства.
Отже, збереження власних культурних та історичних цінностей, в тому числі й шляхом перешкоджання їх незаконному вивезенню з країни є не тільки обовязком держави перед своїм народом, але й перед людством в цілому. Зокрема, кожна держава зобовязана охороняти надбання, яке складається з культурних та історичних цінностей, що знаходяться на її території, від небезпек крадіжки, таємних розкопок і незаконного вивозу.
У ЗУ «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» встановлений перелік культурних цінностей, що не підлягають вивезенню з України. Ці види цінностей не можуть бути пропущені через митний кордон України. Крім того, митним законодавством встановлена безумовна заборона переміщення через митний кордон України будь-яких культурних та історичних цінностей у міжнародних почтових відправленнях.
Згідно з Постановою КМУ «Про затвердження Порядку вивезення за межі України державних нагород з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння», при вивезенні особистих нагород, якщо на постійне місце проживання переїжджає власник нагород, то він предявляє відповідні орденські книжки і нагородні посвідчення.
Як що на постійне місце проживання виїжджають родичі померлого власника нагород, то вони подають: документ про переїзд, свідоцтво про смерть власника нагород, нагородні посвідчення, документи, що підтверджують родинні звязки з померлим власником нагород.
При вивозі нагород, виготовлених з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння, замість документа про родинні звязки подається свідоцтво про право на спадщину.
Тимчасове вивезення культурних цінностей може здійснюватися фізичними та юридичними особами: для організації виставок; для проведення реставраційних робіт і наукових досліджень; у звязку з театральною, концертною та іншою артистичною діяльністю; в інших випадках, передбачених законодавством України. Культурні цінності, тимчасово вивезені з України і не повернуті в обумовлений угодою термін, вважаються незаконно вивезеними.
Клопотання про дозвіл на тимчасове вивезення культурних цінностей подається власником чи уповноваженою ним особою до спеціально уповноваженого органу з питань національної культурної спадщини.
Заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після тимчасового вивезення цінності підлягають обовязковій державній експертизі.
Культурні та історичні цінності, що ввозяться в Україну, підлягають реєстрації в порядку, встановленому Мінкультури, Головним архівним управлінням України з Державною митною службою України.
Згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через митний кордон України», контроль за переміщенням культурних цінностей, що ввозяться на митну територію України, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік цінностей, що підлягають попередньому документального контролю у разі переміщення через митний кордон України, та порядок здійснення попереднього документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України.
Під час вивезення культурних цінностей на територію України митному органу подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться цінності.
За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митним органом України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представником або консульською установою країни, громадянином якої є власник цінностей.
Ввезення цінностей, щодо яких оголошено розшук, забороняється. Такі цінності підлягають вилученню митними органами України з метою повернення їх у встановленому порядку власнику.
Це також стосується контрафактних примирників художніх творів. Культурні цінності, вилучені митними або правоохоронними органами, а також конфісковані за рішенням суду, передаються беекоштовно Мінкультури України, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері архівної справи i діловодства, які забезпечують їх зберігання, експертизу та інформацію про них з метою уточнення права власності на них. Після встановлення права власності на зазначені цінності, вони передаються в установленому порядку їх законному власнику чи уповноваженій ним особі. Витрати на зберігання та експертизу цінностей відшкодовує власник, якщо інше не передбачено законодавством України або рушенням суду.
Культурні цінності, що перебувають за межами України на законних підставах, можуть бути повернуті шляхом укладення договору купівлі-продажу з власником культурних цінностей, обміну їх на взаємовигідних засадах або отримання в дарунок.
При здійсненні контролю за переміщенням культурних та історичних цінностей митні органи взаємодіють із спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей при Мінкультури, а також з Головним архівним управлінням України та Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей.
Охорона культурної спадщини - одне з основних завдань держави. За 25 років незалежності почала створюватися і удосконалюватися власна система збереження культурних та історичних цінностей. Важливе місце в ній займає Державна митна служба України. Переживаючи разом з іншими державними структурами труднощі становлення, вона має напрацювати надійні методи і засоби контролю за переміщенням культурних цінностей. Її дії мають забезпечувати як дотримання захисту інтересів держави українського народу, так і прав та свобод окремого громадянина. В цій справі важливе місце займає праця митного інспектора, від уваги знань якого іноді залежить чи втратимо ми, можливо, назавжди предмет, створений багато років тому - частку нашого минулого.
3.2 Порядок здійснення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності
Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом та іншими законами України.
Заходи, пов'язані з призупиненням митного оформлення відповідно до положень Кодексу, не застосовуються митними органами щодо товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, переміщуються територією України транзитом чи ввозяться на митну територію України або вивозяться з неї фізичними особами у випадках, передбачених пунктом 1 частини другої статті 250 та пунктом 1 частини другої статті 252 цього Кодексу, для власного використання і не призначені для виробничої або іншої підприємницької діяльності, пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях.
Вивезення з митної території у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється.
Особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності та яка має підстави вважати, що під час переміщення товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені її права на об'єкт права інтелектуальної власності, має право подати до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності шляхом внесення відповідних відомостей до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності на підставі заяв власників майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.
Порядок реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, включаючи форму заяви, перелік інформації та документів, які додаються до заяви, подання і розгляду заяви та ведення реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Для сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, інформація про зареєстровані у митному реєстрі об'єкти права інтелектуальної власності надсилається всім митним органам України.
Після реєстрації у митному реєстрі об'єкта права інтелектуальної власності на підставі даних такого реєстру митні органи вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів, що можуть містити охоронювані законодавством України об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує оприлюднення переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включених до митного реєстру.
Якщо митний орган на підставі даних митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, виявляє ознаки порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред'явлених до митного контролю та митного оформлення, то їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів.
Рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 15 календарних днів і в разі необхідності продовження цього строку не більше ніж на 15 календарних днів приймає керівник митного органу або особа, що його заміщує.
Не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган повідомляє особу, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, про факт пред'явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта - про причини призупинення їх митного оформлення.
Датою отримання повідомлення особою, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, вважається день, коли митним органом таке повідомлення надіслано засобами факсимільного зв'язку, електронної пошти тощо.
Якщо протягом перших 15 календарних днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, письмово не поінформує митний орган, що призупинив митне оформлення, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого митного органу з письмовим мотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку.
Якщо протягом перших 15 календарних днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, письмово поінформує митний орган, що призупинив митне оформлення, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або звернеться до такого митного органу з письмовим мотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення товарів, то призупинення митного оформлення може бути продовжено митним органом не більше ніж на 15 календарних днів.
Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, подасть митному органу, що призупинив митне оформлення товарів, ухвалу суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або інше рішення з цього питання, винесене уповноваженими державними органами, митний орган продовжує призупинення митного оформлення товарів на строк, встановлений цими органами.
Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, до митного органу, що призупинив митне оформлення товарів, не буде подано ухвалу суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності, то товари, щодо яких було прийнято рішення про призупинення митного оформлення, підлягають митному оформленню в установленому порядку.
Особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, і декларант можуть з дозволу митного органу брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і передавати їх на експертизу. Копії експертних висновків подаються митному органу.
Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, порушення прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджене висновком експертизи, проведеної уповноваженим органом, то митний орган у встановленому цим Кодексом порядку порушує справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення - вилучаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
За наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких особою не подано заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності може бути порушене право на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення таких товарів.
Якщо особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, не подасть митному органу відповідне клопотання та не надасть гарантії щодо відшкодування витрат і збитків у разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, то такі товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що у сучасних умовах є багато проблем, повязаних з переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Належність предмета до категорії культурних цінностей встановлюється на підставі висновку експертизи. А отже, від висновку експертизи про те, чи вважається заявлений до вивезення (тимчасового вивезення) обєкт культурною цінністю, що має історичну, художню, етнографічну або наукову значущість, залежить і подальше рішення Державної служби контролю про можливість вивезення цього обєкта за кордон.
Висновки
Митне оформлення представляє собою одну з форм митного контролю, спрямовану на охоплення ряду найважливіших складових частин митної справи. Структура митного оформлення визначає систему правових, організаційних заходів, спрямованих на реалізацію та захист: внутрішньо- і зовнішньоекономічних інтересів України, з метою динамічного здійснення політичних та соціально-економічних перетворень, в умовах формування ринкових відносин; поповнення дохідної частини Бюджету України; виявлення правопорушень і їх профілактику; недопущення ввезення в Україну і вивезення з України окремих товарів і транспортних засобів, заборонених виходячи з міркувань державної безпеки та міжнародних договорів.
Митне оформлення проводиться одночасно з митним контролем і являє собою сукупність дій посадових осіб митних органів щодо забезпечення дотримання встановленого нормами митного законодавства України порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.
Митне оформлення, включаючи заповнення документів для митних цілей, проводиться українською мовою, але за певних умов митні органи можуть приймати і використовувати документи, складені на іноземних мовах, якими володіють посадові особи митних органів.
Продуманість, митного оформлення покликана, не тільки надійно реалізовувати зовнішньоекономічну діяльність, але й повинна бути спрямована на захист прав малого підприємництва, господарських об'єднань, громадян, а також спрощення процедури митного оформлення.
Виходячи з вищесказаного, випливає, що норми законодавства, що регулюють процедуру митного оформлення, обов'язкові для виконання посадовими особами митних органів. Що й відбувається на практиці.
Список використаних джерел
1. Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-ВР;
2. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI;
. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення комплектних об'єктів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №630;
. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631;
. Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 №362;
. Лист Державної митної служби України від 03.09.2012 №20/2-11/09804-ЕП «Про кваліфікацію дій за ст. 469 МК України»;
. Лист Державної митної служби України від 06.09.2005 №010/272-ЕП «Щодо відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів громадян»
8. Митне право України.: Навч. пос. Дьомін Ю.М., Дьоміна С.Ю., Железняк Н.М. та ін. / За заг. ред Юлдашева О.Х. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 232 с.
9. Про затвердження форми митної декларацiї для письмового декларування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сiмейних та iнших потреб, не пов'язаних з провадженням пiдприємницької діяльності: постанова КМУ вiд 21 травня 2012 року №431.
10. Про справляння плати за митне оформлення товарiв i транспортних засобiв поза мiсцем розташування митних органiв або поза робочим часом, установленим для митних органiв: постанова КМУ від 18 січня 2003 року №93.
11. Питання, пов'язанi iз застосуванням митних декларацій: постанова КМУ вiд 21 травня 2012 року №450.
12. Про затвердження Форми декларацiї митної вартостi та Правил її заповнення: наказ Мінфіну від 24 травня 2012 року №599.
. Про затвердження Порядку заповнення митних декларацiй на бланку єдиного адмiнiстративного документа: наказ Мінфіну від 30 травня 2012 року №651.
. Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здiйсненнi митного оформлення товарiв iз застосуванням митної декларацiї на бланку єдиного адмiнiстративного документа: наказ Мінфіну вiд 30 травня 2012 року №631.
. Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України: наказ ДМСУ від 17 листопада 2005 року №1118.