Досягнення України в побудові інформаційного суспільства та забезпеченні доступу до інформації, захисту інформації про особу на шляху до європейської інтеграції: успіхи, прогалини, шляхи вдосконалення

Досягнення України в побудові інформаційного суспільства та забезпеченні доступу до інформації, захисту інформації про особу на шляху до європейської інтеграції: успіхи, прогалини, шляхи вдосконалення

Досягнення України в побудові інформаційного суспільства та забезпеченні доступу до інформації, захисту інформації про особу на шляху до європейської інтеграції: успіхи, прогалини, шляхи вдосконалення

Вступ

правовий інформаційний захист суспільство

На сьогодні історичний розвиток українського суспільства та людства сягнув такого рівня, коли перед національним державотворенням ставиться на порядок денний питання створення системи ефективного державного управління щодо розвитку інформаційного суспільства та його інтеграції до світового. Необхідність цього зумовлюється також поглибленням європейської інтеграції України.

Без розбудови інформаційного суспільства в України сьогодні та в найближчому майбутньому держава не зможе забезпечити й добробут для своїх громадян, оскільки внаслідок розвитку інформаційно-комунікаційних технологій саме інформація стала відігравати роль провідного фактору економічного розвитку, що формує конкурентні переваги і на рівні окремих організацій, і на рівні держав. Трансформація економічних відносин виразно еволюціонує в бік зміщення акцентів з матеріального виробництва на створення інформаційних продуктів, зменшення матеріаломісткості та збільшення місткості знань економічних процесів, швидкого звуження зайнятості населення у сфері фізичної праці на користь розширення чисельності працівників розумової діяльності.

За таких умов належне забезпечення державної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні є засадничою умовою українського державотворення та однією з найактуальніших проблем у галузі державного управління. «Інформаційне суспільство» є своєрідною моделлю бажаного майбутнього, яка слугує державі й суспільству дороговказом щодо подальшого розвитку в сучасних умовах. При цьому відмова від руху в даному напрямку створює для українців ситуацію ризику втрачених можливостей.

Про це переконливо свідчить досвід розбудови інформаційного суспільства в передових країнах світу, яким Україна може скористатися, але не зможе скопіювати. Тому існує необхідність власного творчого пошуку українського суспільства та держави у сфері побудови самобутнього варіанту національного інформаційного суспільства та його гармонійної інтеграції до світового та, зокрема, європейського.

Питання розвитку інформаційного суспільства визнано Радою Європейських Співтовариств стратегією розвитку ЄС у XXI сторіччі. Європейською Комісією підготовлена багаторічна програма заходів («Електронна Європа») зі стимулювання запровадження переваг інформаційного суспільства в Європі. Розбудова інформаційного суспільства розглядається як обовязкова частина підготовчих заходів щодо приєднання нових країн до ЄС.

1. Розвиток інформаційного суспільства в Україні

В Стратегії національної безпеки України вказується: «На початку XXI століття у світі відбуваються кардинальні трансформації, що супроводжуються зміною геополітичних конфігурацій. Глобальна фінансово-економічна криза стала черговим викликом світовій цивілізації, обумовила невизначеність перспектив глобальної та національних економік, прискорила пошук шляхів модернізації суспільних систем. Криза виявила глибинні вади глобальної економічної моделі, сприяла усвідомленню необхідності системних змін світового економічного і соціального порядку». Одним з визначальних напрямів модернізації суспільних систем залишається розбудова інформаційного суспільства та суспільства знань.

Для більшості країн розвиток інформатизації, інформаційного суспільства є одним з національних пріоритетів і розглядається як загальнонаціональна задача. Інформаційно-комунікаційним технологіям відводиться роль підґрунтя соціально-економічного прогресу, одного з ключових чинників інноваційного розвитку економіки. Україна не є виключенням цього загального процесу, підтвердженням чого є прийняті в останні роки вкрай важливі нормативно-правові акти в цій сфері.

Основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань визначено в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», які з урахуванням сучасного стану та тенденцій розвитку України включають:

·прискорення процесу розроблення та впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у державне управління, охорону здоровя, культуру, освіту, науку, охорону навколишнього природного середовища, бізнес тощо;

·розвиток електронної економіки;

·забезпечення компютерної та інформаційної грамотності громадян насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості, та забезпечення неперервності навчання;

·розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція до світової інфраструктури;

·підвищення якості та доступності адміністративних послуг, спрощення процедур їх надання і скорочення відповідних витрат, надання адміністративних послуг як інструмент зниження рівня корупції;

·розвиток електронної демократії;

·збереження культурної спадщини України шляхом документування її обєктів на цифрових носіях, забезпечення накопичення і збереженості електронних документів та електронних інформаційних ресурсів;

·досягнення ефективної участі регіонів України у процесах становлення інформаційного суспільства, підтримку регіональних і місцевих ініціатив;

·захист інформаційних прав громадян та організацій, авторського права, підтримку демократичних інститутів та мінімізацію ризиків «інформаційної нерівності»;

·захист персональних даних;

·забезпечення відкритості інформації про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, розширення доступу до неї та надання можливості безпосередньої участі як інститутів громадянського суспільства, так і громадян у процесах підготовки і проведення експертизи проектів актів законодавства, здійснення контролю за результативністю і ефективністю діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

·удосконалення інформаційного законодавства;

·поліпшення стану інформаційної безпеки.

Основними завданнями розвитку інформаційного суспільства в Україні відповідно до Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» є:

·сприяння кожному громадянинові на засадах широкого використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у створенні інформації і знань, їх використанні та обміні ними, виробництві товарів та наданні послуг;

·забезпечення гарантій волевиявлення і самореалізації громадянина в інформаційному суспільстві, а також вільного доступу до інформації та знань, крім установлених законом обмежень;

·повномасштабне входження України до глобального інформаційного простору;

·прискорений розвиток інформаційного сектору економіки, який активно взаємодіє з іншими секторами економіки з метою підвищення темпів економічного зростання;

·впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя, діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, у тому числі в процесі реалізації Ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд» та електронного урядування;

Державна політика з реалізації цього закону знайшла своє відображення, у тому числі, в низці законодавчих актів, прийнятих протягом звітного періоду: закони України «Про доступ до публічної інформації», нова редакція Закону України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про адміністративні послуги»; Концепція розвитку електронного урядування, міжнародна ініціатива «Партнерство «Відкритий уряд» та Національна програма інформатизації, а також в сукупності важливих заходів з розвитку інформаційного суспільства та інформатизації, що були включені в комплекс документів з реалізації програми Президента України «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» тощо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року №386-р схвалено «Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні» (далі Стратегія).

Ця Стратегія визначає мету, базові принципи, стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні, завдання, спрямовані на їх досягнення, а також основні напрями, етапи і механізм реалізації цієї Стратегії з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку України в перспективі до 2020 року.

Метою реалізації Стратегії є формування сприятливих умов для розбудови інформаційного суспільства, соціально-економічного, політичного і культурного розвитку держави з ринковою економікою, що керується європейськими політичними та економічними цінностями, підвищення якості життя громадян, створення широких можливостей для задоволення потреб і вільного розвитку особистості, підвищення конкурентоспроможності України, вдосконалення системи державного управління за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Реалізація Стратегії передбачається у 2013-2020 роках.

На першому етапі реалізації Стратегії (2013-2015 роки) необхідно досягти цілей та виконати завдання, що визначені Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», внести зміни до плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. №653, з метою його актуалізації. Необхідно забезпечити розроблення та прийняття Інформаційного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», внести зміни до нормативно-правових актів щодо Національної програми інформатизації, розробити базові норми, правила і регламенти створення, впровадження, модернізації та експлуатації інформаційних ресурсів, інформаційних, інформаційно-аналітичних, інформаційно-телекомунікаційних систем та засобів інформатизації органів державної влади, а також визначити порядок здійснення контролю за дотриманням таких правил, норм та регламентів.

На другому етапі (2016-2020 роки) передбачається гармонізувати досягнення розвитку інформаційного суспільства в Україні із загальносвітовими та досягти:

·розбудови інформаційної інфраструктури для забезпечення доступу громадян до інформаційних послуг та інформаційно-комунікаційних технологій;

·спрощення процедури доступу громадян до інформації та знань за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, крім обмежень, установлених законом;

·забезпечення сталого розвитку національної економіки за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, насамперед е-економіки та е-комерції з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

·підвищення ефективності та якості державного управління з надання адміністративних послуг в електронній формі, прозорості та відкритості діяльності державних органів, активності громадян та організацій у формуванні та реалізації державної політики, здійснення контролю за діяльністю державних органів;

·широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту, культуру, архівну справу, охорону здоровя, охорону навколишнього природного середовища тощо;

·посилення мотивації до використання інформаційно-комунікаційних технологій;

·забезпечення інформаційної безпеки;

·запровадження системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства в Україні;

·забезпечення подальшого розвитку Національної системи конфіденційного звязку як інтегрованої основи для загальнодержавних інформаційних систем електронної взаємодії державних органів;

·поліпшення кадрового потенціалу у сфері інформаційно-комунікаційних технологій.

Основними напрямами реалізації Стратегії за зазначеними етапами є розвиток таких сфер суспільного життя, як: Інформаційна інфраструктура; Е-економіка; Електронне урядування; Е-демократія; Е-освіта; Наука та інновації; Е-культура; Е-медицина; Охорона навколишнього природного середовища; Інформаційна безпека; Міжнародне співробітництво.

2. Забезпечення доступу до інформації в Україні

правовий інформаційний захист суспільство

Право на доступ до інформації - гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме:

·право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

·право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом:

·в інтересах національної безпеки,

·в інтересах територіальної цілісності,

·в інтересах громадського порядку,

·з метою запобігання заворушенням чи злочинам,

·для охорони здоров'я населення,

·для захисту репутації або прав інших людей,

·для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,

·для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено законами України

·«Про звернення громадян»,

·«Про інформацію»,

·«Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про інформацію» встановлює, що кожен має право на: вільне одержання, використання, поширення, зберігання, захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

«Інформація» згідно з цим законом це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

·гарантованість права на інформацію;

·відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

·достовірність і повнота інформації;

·свобода вираження поглядів і переконань;

·правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

·захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Право на інформацію охороняється законом та держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Також ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон України «Про звернення громадян» передбачає, що громадяни України мають право звернутися до: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, скаргою про їх порушення.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації:

·яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом,

·що становить суспільний інтерес.

Пулічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація: що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом.

В 2011 році Закон України «Про доступ до публічної інформації» став найвищим досягненням України в світових рейтингах. Тоді Україна посіла 9 місце серед 89 країн світу за рейтингом забезпечення права на інформацію, розробленим двома провідними міжнародними організаціями Access Info Europe (Іспанія) та Centre for Law and Democracy (Канада).

В 2012 році Access Info Europe та Centre for Law and Democracy оприлюднили рейтинг свободи інформації, до якого увійшли вже 93 країни, що мають закони про вільний доступ до інформації. Україна посіла 8 місце у світі.

3. Забезпечення захисту інформації про особу в Україні

Прогрес в галузі інформаційних технологій, зокрема, в сфері розробки та впровадження програмного забезпечення, активність у формуванні баз персональних даних надзвичайно загострили проблему захисту приватного життя фізичних осіб та захисту інших основних прав і свобод людини.

Захист інформації про особу гарантовано Конституцією України. Частина друга статті 32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Але вітчизняним законодавством не повністю визначено режим збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу. Закон України «Про інформацію» закріплює лише загальні принципи доступу громадян до інформації, що стосується їх особисто. Механізм реалізації зазначеного права належним чином не визначений. Відсутнє й регулювання використання конфіденційної інформації про особу.

Статтею 23 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоровя, а також адреса, дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її імя документи, підписані нею документи, а також відомості про особу зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

Законом встановлено заборону збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

На сьогодні, Радою Європи, членом якої є Україна, прийнято більше ста правових документів, рекомендації тощо, спрямованих на врегулювання суспільних відносин в інформаційній сфері, зокрема, Директива 95/46/ЄС Європейського парламенту і Ради від 24 жовтня 1995 року «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних», Директива 97/66/ЄС Європейського парламенту і Ради від 15 грудня 1997 року «Про обробку персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі» та Конвенція №108 Ради Європи від 28 січня 1981 року «Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру».

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про захист персональних даних». Цей Закон регулює правові відносини, повязані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у звязку з обробкою персональних даних та поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, повязану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоровя, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Висновки

Загалом динаміка розвитку інформаційного суспільства в Україні протягом останніх років є стабільно позитивною, і це можна вважати сталою тенденцією.

Законодавство щодо розвитку інформаційного суспільства та забезпеченні доступу до інформації, захисту інформації про особу складають Конституція України, Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про звернення громадян», Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про захист персональних даних», Стратегія національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 року №105/2007 «Про стратегію національної безпеки України» інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Більшість нормативно-правових документів були прийняті за останні 4 роки.

В 2011 році Закон України «Про доступ до публічної інформації» став найвищим досягненням України в світових рейтингах. Тоді Україна посіла 9 місце серед 89 країн світу за рейтингом забезпечення права на інформацію, розробленим двома провідними міжнародними організаціями Access Info Europe (Іспанія) та Centre for Law and Democracy (Канада).

В 2012 році Access Info Europe та Centre for Law and Democracy оприлюднили рейтинг свободи інформації, до якого увійшли вже 93 країни, що мають закони про вільний доступ до інформації. Україна посіла 8 місце у світі.

Подальше прискорення розвитку інформаційної інфраструктури України можливе за умови, якщо напрям розбудови інформаційного суспільства буде дійсно визнано Україною як пріоритетний напрям співробітництва між Україною та ЄС.

Системність, цілеспрямованість, продумана, чітка стратегія розвитку, і головне - свідоме конструктивне бажання змін на краще - і українське інформаційне суспільство стане реальністю в новій Європі.

Отже, необхідно усвідомити, що під процесом євроінтеграції потрібно розуміти не лише економічне, політичне, освітнє та юридичне обєднання, а й процес розбудови інформаційного суспільства.

Список використаної літератури

1.Стратегія національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 року №105/2007 «Про стратегію національної безпеки України» // Режим доступу: #"justify">2.Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» // Режим доступу: #"justify">.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року №386-р «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» // Режим доступу: #"justify">.Закон України «Про інформацію» // Режим доступу: #"justify">.Закон України «Про звернення громадян» // Режим доступу: #"justify">.Закон України «Про доступ до публічної інформації» // Режим доступу: #"justify">.Д. Івасенко «Україна піднялася ще на одну сходинку в світовому рейтингу права на інформацію) Тепер ми на 8 місці!» // Режим доступу: #"justify">.Веб-сайт «Укрінформ» - Україна на 8 місці у світовому рейтингу права на інформацію - Іванеско» // Режимдоступу: #"justify">.Веб-сайт Міністерства юстиції України. Організаційно-правове забезпечення захисту інформації про особу (персональних даних) // Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/8071.