язного мовлення.
Тому, особливості розвитку мови дітей старшого дошкільного віку розглянемо саме за такими напрямами.
Розвиток словника
У дошкільному віці дитина повинна оволодіти таким словником, який дозволив би йому спілкуватися з однолітками і дорослими, успішно навчатися в школі, розуміти літературу, телевізійні і радіопередачі і т.д.
Розвиток словника розуміється як тривалий процес оволодіння словниковим запасом, накопиченим народом у процесі його історії [12, с.15].
Перш за все, впадають в очі кількісні зміни в словнику дитини. В 1 рік маля активно володіє 10-12 словами, а до 6 років його активний словник збільшується до 3-3,5 тисяч.
Говорячи про якісну характеристику словника, слід мати на увазі поступове оволодіння дітьми соціально закріпленим змістом слова, що відображає результат пізнання. Цей результат пізнання закріплюється в слові, завдяки чому усвідомлюється людиною і передається в процесі спілкування іншим людям.
У силу наочно-дієвого і наочно-образного характеру мислення дитина опановує, перш за все, назвами наочно представлених або доступних для його діяльності груп предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, які відображені у словнику дітей досить широко.
Цим же пояснюється або відсутність в словнику дошкільнят таких слів, які позначають більш абстрактні поняття або спотворення їх сенсу.
Іншою особливістю є поступове оволодіння значенням, смисловим змістом слова. Так як понятійне мислення у дитини - дошкільника ще не склалося, то й сенс слова, яким він опановує, не може бути на певному віковому етапі понятійним. Спочатку дитина відносить слово лише до конкретного предмета чи явища. Таке слово не має узагальнюючого характеру, воно лише сигналізує дитині про конкретний предмет, явище чи викликає їх образи (наприклад, для дитини слово годинник позначає тільки ті години, які висять на цій стіні).
У міру того як дошкільник освоює навколишню дійсність - предмети, явища (особливості, властивості, якості), він починає їх узагальнювати за тими чи іншими ознаками. Часто узагальнення робляться за ознаками несуттєвим, але емоційно значущим для дитини. У цьому випадку слово позначає узагальнення, але його зміст часто розходиться з соціально закріпленим, будучи або надмірно вузьким, або надмірно широким. Типовий приклад, коли малюк «кицею» називає не тільки кішку, але й інші хутряні, пухнасті предмети, надмірно розширюючи зміст цього слова. В іншому випадку слово мама він відносить тільки до своєї мами, братом називає тільки свого брата, звужуючи зміст слова до надзвичайно конкретного.
Це ж явище на іншому змісті простежується у більш старших дітей. Так, овочами вони часто вважають тільки моркву, цибулю, буряк, не включаючи сюди, наприклад, капусту, огірок, помідор. В іншому випадку, розширюючи значення слова, діти беруть у поняття «овочі» деякі види фруктів, гриби, мотивуючи це тим, що «все це росте» або «все це їдять». І лише поступово, у міру розвитку мислення, вони опановують об'єктивним понятійним змістом слова. Таким чином, значення слова протягом дошкільного дитинства змінюється в міру розвитку пізнавальних можливостей дитини[15; с.54].
Ще одна особливість словника дошкільника - це значно менший його обсяг у порівнянні зі словником дорослого, так як досвід пізнання дитини і, отже, обсяг накопичених відомостей про навколишній значно поступається обсягу знань дорослої людини.
Таким принципом, перш за все, є опора при формуванні словника у дітей на активне і дієве пізнання ними навколишньої дійсності. У структурі програми цей принцип реалізується таким чином, що зміст словникової роботи включено в розділи, присвячені різним видам діяльності (праця, гра, заняття, побутова діяльність).
Наступним принципом є зв'язок змісту словникової роботи з поступово розвиваються можливостями пізнання дитиною навколишнього світу. Таким чином, зміст словникової роботи ускладнюється від однієї вікової групи до іншої.
Ускладнення у змісті програми словникової роботи можна простежити в трьох наступних напрямках:
. Розширення словника дитини на основі ознайомлення з поступово збільшується колом предметів і явищ.
. Введення слів, що позначають якості, властивості, відносини, на основі поглиблення знань про предмети і явища навколишнього світу.
. Введення слів, що позначають елементарні поняття, на основі розрізнення та узагальнення предметів за істотними ознаками [15, с.39].
Ці три напрямки словникової роботи мають місце у всіх вікових групах і простежуються на різному змісті: при ознайомленні з об'єктами і явищами природи, предметами матеріальної культури, явищами суспільного життя і т.д.
Зміст словникової роботи спирається на поступове розширення, поглиблення і узагальнення знань дітей про предметному світі.
У міру розвитку пізнавальних можливостей дітей все більше місце в словникової роботі займає вміст, пов'язаний з ознайомленням з життям людей, їх працею і відносинами.
З молодшого віку дошкільнят починають знайомити з працею дорослих, і на цій основі вводиться відповідний словник, що позначає назви професій, трудових дій і операцій, результатів праці.
З віком поглиблюється зміст знань про працю, у відповідність з цим словник поповнюється назвами трудових дій (кухар ріже, смажить, готує обід, перукар стриже, причісує) і, що особливо важливо, назвами результатів праці (постриг, вилікував, приготував обід і т. п.).
У слові для дітей об'єктивується і спрямованість праці - для кого призначений результат праці, ніж він цінний.
На четвертому році розширення словника дітей забезпечується ознайомленням з новими професіями людей (вихователь, музичний працівник, завідувачка дитячим садком, продавець, будівельник) та їх трудовими операціями (вихователь займається з дітьми, грає, читає їм).
Крім того, дошкільнятам показують ставлення людей до техніки, до праці і в праці, вводять відповідний словник: старанно, злагоджено, дружно, вміло, дбайливо і т.п.
У результаті у дітей накопичується значний обсяг знань і відповідний словник, що забезпечує вільне їх спілкування в широкому плані (спілкування з дорослими і однолітками і т.д.).
При проведенні таких занять слід враховувати ряд положень:
) Словникова робота на заняттях спирається на виокремлення якостей і властивості предметів, тому вихователь повинен вміти організувати їх ретельне сенсорне обстеження. Способи обстеження формуються у дітей у процесі навчання на цих же заняттях.
Формування способів обстеження вимагає точних вказівок вихователя до використання обследовательских дії.
Таким чином, у своїй конкретно-віднесеної формі значення слова виникає раніше поняття і є передумовою його становлення. Поняття, позначене словом, будучи узагальненим образом дійсності, росте, шириться, поглиблюється в міру розвитку дитини, у міру того як розширюється і стає різноманітніше сфера його діяльності, збільшується коло людей і предметів, з якими він вступає в спілкування. У ході свого розвитку мова дитини перестає бути залежною від чуттєвої ситуації.
Важливе завдання виховання і навчання полягає у врахуванні закономірностей освоєння значень слів, у поступовому їх поглибленні, формуванні вмінь семантичного відбору слів відповідно до контексту висловлювання.
)Розвиток звукової культури мовлення
За умов правильного мовленнєвого розвитку та відсутності органічних недоліків органів мовленнєвого апарату звукова культура мовлення дітей семи років досягає вельми високого рівня розвитку. Дитина абсолютно правильно й чітко вимовляє всі звуки рідної мови ізольовано, у звукосполученнях, словах та фразах відповідно до норм літературної вимови. У неї добре розвинений фонетичний слух, диференціює близьке й схоже у словах, легко помічає і виправляє допущені помилки звуковимови, порушення наголосу, застосовує діалектизми та говірки. Відповідно до ситуації регулює силу голосу (голосно, тихо, помірно, пошепки) та темп мовлення (швидко, помірно, повільно). У дитини змішаний (діафрагмально-нижньореберний) тип мовленнєвого дихання, плечі опущені, вона дотримується пауз, логічних наголосів, інтонаційних засобів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та окличну інтонації; обмежено-паралінгвістичні засоби виразності (міміку рухи, жести).
До семи років завершується процес фонематичного розвитку дитини, формуються досить тонкі диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. З'являється усвідомлення звукового складу рідної мови.
Розвиток усвідомлення звукової сторони рідної мови є центральним новоутворенням психічного розвитку дитини в дошкільному віці. Діти оволодівають прийомами звукового та складового аналізу слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї. Розрізняють і виокремлюють голосні та приголосні звуки, тверді й м'які приголосні; визначають кількість слів у реченні, складів та звуків у слові, наголошений склад. Дитина повністю готова до навчання грамоти (читання і письма).
Орієнтування у звуковій системі рідної мови є міцним підґрунтям для засвоєння дітьми граматичної будови мовлення, дає можливість дитині орієнтуватись у складних співвідношеннях граматичних форм, від одних звукових форм до інших [1, ст.6].
До семи років завершується засвоєння морфологічної системи української мови: дитина засвоює усі граматичні категорії (рід, число, відмінкові закінчення); типи відмін і дієвідміни. Відбувається розмежування окремих граматичних форм за відмінами, дієвідмінами, особами, які раніше дитина заміщувала і допускала помилки; засвоюються усі поодинокі граматичні форми.
Дитина засвоює синтаксичну структуру рідної мови. У її мовленні наявні всі типи речень як простих, так і складних, зустрічаються всі види сполучників і сполучних слів. На прохання дорослого вона складає наказове, розповідне, окличне речення, з однорідними членами, з прямою мовою, зі вставними словами. В одному реченні може налічуватися до 18 слів.
Дитина надзвичайно легко утворює нові слова (з різних частин мови) за допомогою суфіксів, префіксів, двох слів; споріднені однокоренсві слова тощо. Виявляє ініціативу у словотворчих іграх. За словами О. Гвоздєва, рівень оволодіння рідною мовою, якого дитина досягає у Дошкільному віці, є досить високим. Дитина оволодіває усією складною системою граматики, найтоншими закономірностями морфологічного й синтаксичного ладу, поодинокими граматичними формами таким чином, що мова, яку вона засвоює, справді стає для неї рідною, знаряддям мислення і спілкування.
У словнику дитини, який розширюється до 5 тис. слів, наявні усі частини мови. Дитина оперує узагальнювальними словами різного порядку, абстрактними поняттями, словами іншомовного походження, складними словами (різної структури), стійкими загальновживаними словосполученнями. Розуміє й розрізняє близькі за значенням слова та переносне значення слова; добирає синоніми, антоніми, омоніми, епітети, метафори, багатозначні слова тощо. Дитина доречно вживає образні вирази, фразеологічні звороти. Знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощання, знайомства, вибачення, подяки, прохання, зустрічі, компліменту), формами звертання до дорослих і дітей.
За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може вільно спілкуватися з дорослими Й дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему, що в межах її розуміння. Дитина доречно й точно добирає синоніми, а також слова, в яких відображено диференційований підхід на позначення предмета (зимовий, весняний, осінній одяг; повітряний, водний транспорт), професійної належності. Повністю зникає словотворення.
На сьомому році життя мовлення дитини стає структурно складні¬шим, тобто більш розгорнутим, логічним і послідовним. Вона засвоює як діалогічну, так і монологічну форми мовлення. Вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших; будує стимульований, запропонований діалог відповідно до ситуації (групове мовлення), відповідає на запитання,'звернені до неї, відповідає за змістом картин, художніх творів. Відповіді на запитання розгорнуті, з монологічними вставками. Виконує словесні доручення, звітує про їх виконання, доручення, передає діалог попереднього спілкування.
До семи років діти оволодівають контекстовим мовленням, різними типами монологічного мовлення: повідомлення, розповідь (опис, роздум, пояснення). Вони самостійно складають розповіді з власного досвіду про предмети, іграшки, картинки, явища, творчі розповіді на тему чи за планом, запропонованим вихователем, або на самостійно обрану тему чи складений план.
Уміють домислювати події, які відсутні на картині, поділяти на логічно завершені частини сюжетну картину, художній текст, придумують до частин назву; об'єднують в єдину розповідь кілька сюжетів (розповіді за серією картин, порівняльні розповіді), складають казки, загадки, розовіді про смішні епізоди.
Переказують казки і художні оповідання за вказівкою вихователя. Самостійно розповідають знайомі казки, передають сюжети мультфільмів телепередач. Уміють пояснити майбутній сюжет малюнка, конструкції, аплікації, якогось виробу, хід наступної гри, як пройти до якоїсь знайо¬мої дітям установи тощо.
До семи років у дітей формується нова інтелектуальна функція мовлення, що планує і регулює практичні дії дитини. Досягнуті результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання у школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання.
) Формування граматично правильної будови мови.
Формування граматично правильного мовлення у дітей передбачає такі напрями: перевірка граматичної правильності дитячого мовлення і запобігання помилкам; наслідування мовленнєвому зразку педагога, мовлення якого відповідає всім нормативним вимогам, використання ефективних методів і прийомів формування граматичної правильності мовлення дітей як на заняттях, так і в повсякденному житті.
Перевірка дитячого мовлення і запобігання помилкам. Щоб правильно обрати напрям роботи з формування граматичної правильності мовлення, вихователь має знати, які саме помилки характерні для дітей конкретної групи, як часто вони трапляються. З цією метою в кожній віковій групі дошкільного закладу проводиться індивідуальна перевірка мовлення дітей двічі на рік: восени (вересень-жовтень) і навесні (травень-червень). Перевіряють такі сторони граматичної будови мови:
особливості побудови речень: з'ясовують, які речення переважають (прості, поширені, непоширені, складносурядні, складнопідрядні), порядок слів у реченні; особливості вживання сполучників і сполучних слів;
відмінювання іменників за відмінками (помилки в іменниках жіночого роду в орудному відмінку: їла ложкам) або відмінювання невідмінюваних слів на зразок: кофе, радіо);
вживання роду і числа іменників та їх узгодження з іншими частинами мови;
помилки, що допущені дітьми у використанні дієслівних форм (відмінювання за особами, чергування в основі слова);
узгодження числівників з іменниками;
вживання прийменників у реченні;
помилки, допущені дітьми у використанні інших частин мови.
Вихователю обов'язково потрібно перевіряти граматичні помилки, зумовлені специфічними умовами двомовності - так звані русизми, українізми.
Для перевірки дитячого мовлення потрібно мати спеціальний матеріал, дібрати найвдаліші прийоми, які б дали можливість виявляти особливості граматичної будови мови дітей.
) Розвиток звязного мовлення
Розвиток зв'язного мовлення в дошкільному віці відбувається паралельно з формуванням розумової діяльності, збагаченням життєвого, емоційного та мовленнєвого досвіду, ускладненням форм спілкування. Дошкільному періоду, в якому відбувається становлення форм зв'язного мовлення, передує підготовчий етап, пов'язаний із раннім дитинством. Безпосередньо-емоційне спілкування дорослого з немовлям поступово змінюється з однобічного на взаємне емоційно-мовленнєве. З формуванням розуміння мовлення дорослого малюк навчається відповідати на мовленнєві стимули оточуючих жестами, мімікою, рухами, пізніше окремими звуками та звукосполученнями. Усе це має величезне значення для розвитку мовленнєвого спілкування, адже зароджується навмисність голосових реакцій, їхня спрямованість на іншу людину, формується мовленнєвий слух, довільність промовляння звуків (С.Л. Рубінштейн, Ф.О. Сохін) [1; ст. 18].
Поступово основною стає ситуативно-ділова форма спілкування дитини з дорослим, яка співіснує з емоційним ситуативно-особистісним. На третьому році життя зароджується позаситуативно-пізнавальне спілкування з дорослим. Спілкування з ровесниками переважно безосередньо-емоційним.
У дітей старшого дошкільного віку зв'язне мовлення досягає досить високого рівня. У процесі спілкування діти можуть відповідати досить точно, коротко або розгорнуто, залежно від ситуації, зрозуміло для оточуючих. Старші дошкільники здатні брати активну участь у бесіді, висловлювати доречні репліки, вчасно реагувати на чужі, формулювати запитання. Характер діалогу дітей певною мірою залежить від змісту їхньої спільної діяльності (Г.М. Ленушина, М.І. Лісіна). Численні дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців (О.І. Коненко, С.В. Ласунова, Т.Г. Постоян, О.О. Смірнова, О.С. Ушаковата ін.) доводять, що на шостому році дошкільник може послідовно й чітко скласти описову та сюжетну розповідь на запропоновану тему, може висловлювати міркування, переконливо аргументувати доведення. У старших дошкільників активно розвивається мовленнєвотворча діяльність, яка за умови правильно організо¬ваного навчання сприяє розвитку початкових літературно-художніх здібностей дітей, стимулює та збагачує інші види дитячої творчості (Н.В. Гавриш, Н.П. Орланова). Наведемо приклад запису розповідей дітей на тему «Весела історія». Розповідь супроводжувалася малюванням [1; ст.18].
Отже, роль слова як найважливішої одиниці мови та промови, його значення в психічному розвитку дитини визначають місце словникової роботи у загальну систему роботи з розвивати мову дітей у ДНЗ.
1.2Ілюстрація як засіб розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку
Ілюстрація - це освітлення, наочне зображення; пояснення з допомогою наочних прикладів; зображення, що супроводжують і доповнюють текст (малюнки, фотознімки, репродукції, карти, схеми і т.ін. зображення у книзі чи журналі, що пояснює, відтворює зміст тексту [1,c. 15]. Ілюстрація є художнім засобом, що допомагає повністю сприймати літературний образ. Завдяки вмінню художника наочно, доступно, емоційно передавати ідею твору, образи в ілюстраціях мають великий вплив на розуміння дитиною тексту. Розгляньмо деякі різновиди ілюстрацій за розміщенням у книзі:
- на початку тексту; на початку розділу, такі ілюстрації називаються заставкою;
- у кінці тексту, - називаються кінцівкою;
- ілюстрації, які займають всю сторінку і застосовуються в кінці певних частин книги, - називають полосними ілюстраціями;
- ті, які займають половину сторінки, називають півполосними;
- маленькі, щільно оточені текстом - нелицеві ілюстрації [1, c.17].
Залежно ж від мети ілюстратора ілюстрації поділяють на ті, що зображують предмети і явища, що мають вузькопізнавальне або наукове призначення й дохідливо пояснюють те, про що йдеться в тексті (науково- пізнавальні ілюстрації), та такі, які зорово розкривають образи, створені письменником, і трактують літературний твір засобами графіки (художньо- образні).
Ілюстрація несе в собі не тільки пізнавальну функцію, а й світоглядну, допомагає дитині адаптуватися до змісту твору, уявити літературні образи, яскраво відтворює змальовані в тексті події, демонструє ставлення художника до твору, конкретизує, уточнює текст, часто доповнює його деталями, про які не сказав письменник; оживляє твір, допомагає дітям зрозуміти мораль твору.
Ілюстрація нерідко відіграє велику роль у формуванні й вихованні особистості дитини Ще Я.А. Коменський у творі Велика дидактика підкреслював, що книги з малюнками підсилюють у дітей враження від предметів, про які в них розповідається, приваблюють молодий розум, полегшують сприймання науки.
Є у книжковій ілюстрації ще одна можливість - показати світ неіснуючий, світ уяви, фантазії. Після сприймання ілюстрацій покращується розуміння основних змістових моментів, збільшується кількість відтворюваних дітьми уривків; зростає звязність переказу змісту твору [1,c.14].
На думку О.М. Леонтьєва, використання ілюстрацій полегшує процес запам'ятання і підвищує його ефективність у дітей старшого дошкільного віку вдвічі порівняно з іншими віковими періодами дошкілля .Використання ілюстрацій також значно підвищує процес запам'ятовування.
У дослідженнях педагогів (Карпінська Н.С., Коніна М.І., Таллер Л.А., Ушакова О.С.) звертається увага на різні аспекти процесу сприймання: розуміння теми, ідеї, змісту ілюстрації, образу головного героя, створення виразних засобів. Учені констатують, що ілюстрацію дитина не сприймає всю відразу, а лише частину й не завжди головну; пізнаючи предмети на картинці, діти не відразу усвідомлюють їх призначення, взаємозвязок. Це відбувається через те, що процес сприймання не відразу встановлює звязки з минулим досвідом дітей, тому осмислювання, розуміння картинки приходить дещо пізніше. На думку Г.О. Люблінської, сприймання ілюстрацій дошкільниками здебільшого залежить від педагогічного керівництва. Якщо дитину попросити розповісти про бачене на ілюстрації через 7-10 днів, вона переважно пригадає лише окремі деталі, до того ж далеко не завжди суттєві та основні. Проте, якщо після розглядання ілюстрації дати їй назву, або запропонувати дітям самим її придумати, то і через 10 днів діти правильно й усвідомлено передають основний зміст ілюстрації. Сприймання ілюстрації для дитини порівняно з реальними предметами ускладнюється тим, що у сприйманні ілюстрацій бере участь тільки зоровий аналізатор, а тому дитина не може комплексно відчути поданий в ілюстрації обєкт через інші аналізатори. Трудність у сприйманні ілюстрації дошкільниками полягає і в їхньому невмінні керувати процесом сприймання, тобто організовувати свою увагу, вибірково спрямовувати її на істотні та основні елементи обєкта сприймання, вміти не лише дивитись, але й бачити. Тому для розуміння ілюстрації необхідно встановити звязок зображеного предмета з наявним в дитини образом і знаннями, тобто дитина повинна впізнати в зображуваному предметі знайому річ. Сприймання ілюстрацій залежить також від виду малюнка, який подає художник-ілюстратор. А.М. Богуш зазначає, що діти старшого дошкільного віку більш підготовлені до сприймання світлотіньових малюнків, бо в них вже сформовані поняття про форму і колір, а також лінійних малюнків, в яких їм доступне сприймання як обєму, так і ритміки ліній [8, с.82].
Діти старшого дошкільного віку сприймають усі видимі малюнки: лінійний, світлотіньовий, умовний . Методист зазначає, що для розуміння дитиною ілюстрації потрібно допомогти їй установити головний звязок зображеного на ілюстрації, послідовний хід дії. Цей звязок - перша умова розуміння. Про розуміння можна говорити тоді, коли дитині вдалося, по-перше, встановити звязок між частинами сприйнятого цілого і, по-друге, - між новим предметом і знаннями, які є.
За свідченнями Т.О. Репіної-Кондратович, художній образ ілюстрацій дитина сприймає активно, емоційно, ставлення дітей до героя книги суттєво змінюється після показу ілюстрацій[10,с.17]. Своїми жестами діти часто наслідують персонажів, вони з цікавістю розглядають вираз обличчя людини. Форма, манера малюнка впливає на характер сприймання, глибину спостережень. Яскравий динамічний малюнок без загромаджуючих деталей, без різкого відхилення від дійсності більш доступний сприйманню дітей 5-7 років .
Підвести дітей до більш високого естетичного сприймання і водночас розвинути і збагатити їхнє мовлення можна за умови розвитку здатності дітей емоційно сприймати й оцінювати в художній ілюстрації елементарні естетичні якості, гармонію кольору, композицію. У процесі читання твору з допомогою ілюстрацій повнота його розуміння зростає. Дослідження педагогів засвідчили, що дошкільники розуміють текст тоді, коли він встановлює звязок кожного слова з відповідним образом предмета, його якістю чи його дією. Те ж саме відбувається і при сприйманні дітьми ілюстрації. Для розуміння ілюстрації необхідно встановити звязки між частинами сприймаючого цілого та між новим предметом і наявними в дитини знаннями.
Леушина Г.М., Овсепян Т.Г., Рубінштейн С.Л. показали, що на звязність розповіді за ілюстраціями, крім доступності змісту й художньої форми зображення, впливає і попередня цільова настанова у вигляді запитань, які ставить дитині вихователь перед початком розглядання ілюстрації. На запитання Що зображено на ілюстрації? - діти перераховують предмети. На запитання Що роблять діти на ілюстрації? - дошкільники дають звязний виклад сюжету .При підготовці усної розповіді за змістом ілюстрації М.І. Жинкін вказує на необхідність мобілізувати словниковий запас дитини, привести його у стан готовності для передачі думок; акцентує увагу на необхідності розвивати оперативну память, а також підключати до звукового мовлення і внутрішнє мовлення дитини.
Таким чином, сприймання дитиною ілюстрації є більш складним для неї процесом, ніж безпосереднє сприймання реального предмета, бо ілюстрацію дитина сприймає лише зором. Аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо сприймання ілюстрації дошкільниками дозволив дійти висновку, що повнота сприймання ілюстрації залежить від доступності змісту зображеного, художньої форми передачі змісту; характер сприймання - емоційно-насичений. Дітям дошкільного віку доступне сприймання ілюстрацій, якщо створити для цього відповідні педагогічні умови, які сприятимуть не тільки поглибленому розумінню дітьми тексту художніх творів, а й стимулюватимуть складання дітьми розповідей за змістом ілюстрацій.
Отже, ілюстрації відіграють важливу роль у процесах сприймання, аналізу, синтезу, розуміння, що становлять основу формування мовної особистості дитини під час розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку.
.3 Методика використання ілюстрацій для удосконалення мовлення дітей старшого дошкільного віку
Книжки для дошкільників завжди ілюстровані. Ілюстратори дитячих книжок своїми малюнками немовби розширюють сюжет і дають можливість дохідливіше донести зміст твору до дітей, чим менші діти, тим більше місця відводиться ілюстраціям.
Яскраво оформлена книжка з кольоровими ілюстраціями завжди захоплює дітей, вона з радістю її гортають, виявляють позитивне або негативне ставлення до героїв чи подій, зображених у книзі. Під час читання або розповідання вихователька показує дітям ілюстрації в книжках. Прийоми показу ілюстрацій залежить від характеру твору, його змісту і форми.
Книжки - картинки, які не мають цілісного сюжетного змісту (А. Барто - «Іграшки»), або ілюстрації з пояснюючим текстом розглядаються в процесі читання. Якщо ж вихователька знає текст напамять , а ілюстрації великі, вона супроводить читання тексту показом ілюстрацій. Якщо ж вихователька не знає тексту напамять треба спочатку показати ілюстрацію, потім прочитати текст і після цього ще раз показати ілюстрацію (для закріплення тексту). В таких творах як «Кольори» М. Познанської, «Курчатко» К.Чуковського, ілюстрації показують у ході читання, цього вимагає тексту ( Було собі курчатко. Воно було собі маленьке. Ось таке» (показую картинку).
При читанні оповідання і казок у яких ілюстровано тільки окремі епізоди, ілюстрації показують після читання або розповідання, щоб не порушувати цілісного сприймання літературного тексту. Ілюстрацію великого розміру показують всім дітям, даючи короткі пояснення до змісту. Ілюстрації невеликі можна показати через епідіаскоп або дати дітям для самостійного розглядання після заняття.
Необхідною умовою навчання дітей розповідання за ілюстрацією є систематична цілеспрямована робота над формуванням уміння сприймати її сюжет, розуміти зображувану ситуацію, формування граматично правильного мовлення. Правильний добір ілюстрацій, поступове ускладнення завдань, методів і прийомів роботи роблять процес навчання дітей доступним, цікавим, ефективним. Вихователі дитячих садків і наші спостереження підтверджують, що описуючи ілюстрації, діти будують речення, добирають потрібні слова і вислови і відповідно збагачують своє мовлення, вчаться висловлювати свої думки, після сприймання ілюстрації збільшується загальна кількість відтворюваних дітьми моментів тексту, зростає звязність переказу, виклад тексту стає більш образний, виразний, іноді з елементами творчості. При цьому ілюстрація дає тему, зміст, матеріал, на якому розвивається мовлення дітей.
У сприйманні ілюстрації і розповіді за її змістом важливе значення має слово вихователя, що веде дітей від головного до другорядного і допомагає усвідомити залежність між частинами, сприяє звязності розповіді. На заняттях з вивчення української мови ми завжди плануємо не тільки читання творів, але й показ ілюстрацій різних видів; бесіди про художників - ілюстраторів. Таким чином здійснюється навчання дітей різних за структурою розповідей відповідно до кожного типу ілюстрацій. [Богуш, с.175]
Якщо малюнки великі за розміром, добре видно здалека, вихователь показує їх на занятті всім дітям. Є книжки, де ілюстрація займає майже всю сторінку, а текст, власне, слугує підписом до неї (Наприклад, А. Барто «Іграшки» - художник Н. Ушакова). Тут вихователь спочатку показує малим ілюстрацію, в потім читає відповідний текст напамять.
Для старших дошкільнят варто придбати одну й ту саму книжку, але різні її видання з малюнками різних художників. Скажімо, можна запропонувати їм українську народну казку «Івасик - Телесик», ілюстровану художниками Олександром та Оксаною Харук, і цю ж казку, ілюстровану Л. Голембовською. Ілюстрації різного характеру до одного твору загострюють інтерес дітей.
У старших групах бажано протягом року провести кілька спеціальних занять, на яких розглянути ілюстрації у дитячих книжках. Заняття будують так : вихователь показує книжку і пропонує пригадати її назву та зміст. Потім кладе на кожний стіл примірник - дошкільнята мають спершу розглянути обкладинку й сказати, що на ній намальовано. Далі сторінка за сторінкою розглядається вся книжка.
Для закріплення змісту художнього твору й розвитку дитячого мовлення можна організувати ось такі дидактичні ігри.
«Книжка в дарунок»
Листоноша зачитує уривок з твору, призначеного дитині, а вона відгадує його назву та автора. Одержавши книжку, за ілюстраціями переповідає зміст.
«Книгарня»
Дитина - покупець називає автора і назву книжки, яку хоче купити. Продавець дає їй назване. Дитина за ілюстрацією переповідає іншим дітям зміст твору.
У роботі зі старшими дошкільниками, окрім книжкових ілюстрацій доцільно використовувати й журнали. Зокрема, розвиткові у дитини звязного мовлення, винахідливості добре прислужиться ілюстративним матеріал журналу «Джміль», адресованого дітям, педагогам,та батькам. Краще запамятати поетичний текст допомагають пропоновані художниками ілюстрації до нього в рубриці «Самчитайлик». Зацікавлять дітей, навчатимуть їх переповідати твір, а також самостійно сторювати казки, оповідання та вірші, образні малюнки, які супроводжують матеріали рубрики « Літературна студія».
При повторному читанні або розповіданні ілюстрації показують у ході читання з метою активізації дітей.
У старшій групі доцільно провести спеціальне заняття, під час якого діти самостійно розповідають текст за ілюстраціями (набор поштових листівок, ілюстрації до художніх творів). Ілюстрації добираються з розрахунку одна ілюстрація на двох дітей. Вихователька дає книжки дітям, вони розглядають ілюстрації і розповідають за ними. Такі заняття сприяють вихованню інтересу до книжки, закріпленню навички поводження з книжкою.
Ілюстрація розширює уявлення про навколишній світ, розвиває спостережливість, вміння виділяти головне і другорядне. Дивлячись на ілюстрації, дитина ніби подумки діє разом з героями твору, переживає за них. Ілюстрації живлять дитячий розум позитивне уявлення про людські вчинки, розвивати зорову пам'ять. За дослідженнями Н. Сакуліної, діти дошкільного віку здатні досить тривало розглядати ілюстрації. «До кінця дошкільного віку сприймання стає більш довільним», - вважає Н. Сакуліна. Відтак, завданнями розглядання можуть бути такі: виділити предмет, встановити його індивідуальні якості, знайти подібності з іншими предметами.
Книжкові малюнки використовують для оформлення літературних творів. Художник, який оформляє дитячу книжку, прагне за допомогою ілюстрацій, їх розміщення, звязку з текстом допомогти маленьким читачам глибше осмислити її зміст. Ілюстрації для старших дітей містять всі види малюнків: лінійні, світлотіньові, умовні, - вони доповнюють текст книжки. Відтак, значення ілюстрацій в розкритті змісту літературних образів дуже велике. Але дитяча ілюстрована книжка має бути не тільки зрозумілою, але й цікавою,естетичною, художньою. Особливу роль у цьому відіграє колір. Дитяча книга з кольоровими насиченими ілюстраціями створює цілісне, яскраве враження. Слухаючи текст і розглядаючи ілюстрації, діти сприймають відображені в них події за допомогою слуху і зору. Ілюстрації конкретизують, уточнюють образи, що виражені в художньому слов, допомагають повніше сприйняти ідейний зміст літературного твору. У дитячій книжці поєднується два види мистецтва - художнє слово й ілюстрація.
Дослідження А. Яковлічевої, Т. Кондратович, В. Єзикеєвої та інших засвідчили, що шестирічні діти розуміють ілюстрацію тоді, коли встановлено зв'язок зображеного предмета з тим образом, з тими знаннями, які є вже в дитини. Це означає, що дитина повинна впізнати в зображеному знайомі предмети. Важливо, щоб діти вміли встановлювати головний зв'язок: хто (що) зображено, їх дії. Цей зв'язок - найголовніша умова розуміння ілюстрації.
Є. Тихеєва рекомендує розглядати ілюстрації після читання або розповідання всього твору, вона пише: « Під час читання або розповідання не потрібно відвертити увагу дітей ілюстраціями». Враховуючи особливості дитячої психіки, діти дошкільного віку не можуть одночасно слухати художній твір і розглядати ілюстрації через нестійкість уваги. Одночасне розглядання ілюстрацій та слуханн твору викликатиме гальмування, то зорових то слухових сприймань, і цілісне уявлення про зміст твору буде порушено. Отже, за рекомендаціями Є. Тихеєвої, розглядати ілюстрації найкраще після читання чи розповідання художнього твору. Проте, за дослідженнями О. Соловйової, окремі ілюстрації можна розглядати під час читання, за умови, якщо їх можна побачити здалеку.
Для дітей старшого дошкільного віку рекомендується читати один і той самий художній твір, але з ілюстраціями художників. Наприклад, «Котик і півник» ( українська народна казка) з ілюстраціями художників В.Кавуна і Т. Костецької. Вихователь має реагувати на кожне зауваження дітей щодо ілюстрацій художників - це один із засобів спонукання дітей до розмови, розвитку в них оцінних суджень.
З ілюстраціями можна проводити різні дидактичні ігри з метою закріплення знань дітей про зміст художніх творів. Це ігри : «Куди не підеш - у казку потрапиш», «Казковий будиночок», «Добери ілюстрації до цієї казки», матеріали для цих ігор можуть бути ілюстрації старих книжок, книжки - ширмочки, книжки - іграшки.
Особливе місце в роботі із старшими дошкільниками займає ознайомлення їх з роботами художників - ілюстраторів казок і дитячих книжок. У старшій групі діти мають за допомогою ілюстрацій відтворити в памяті й описати події в тій послідовності, якій вони сприймали казку. Під час серії ілюстрацій до казки можна використати прийом складання колективної розповіді за змістом казки. Початок розповіді складає вихователь, а далі продовжують діти - за змістом серії ілюстрації.
У старших групах вихователі використовують різні види роботи з серіями ілюстрацій до казок: ознайомлення з серією ілюстрацій ще до початку заняття; придумування назв до кожного епізоду ілюстрацій в ході заняття; пригадування і розповідання епізодів казки за ілюстраціями; переказ казки за серіями ілюстрацій; проведення ігрових літературних вікторин («З яких ми казок?», « Звідки я до вас прийшов?» та інші).
Отже, старші дошкільнята вчаться правильно сприймати задум художника, розуміти відтворене в ілюстрації, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі. Будувати цілісні, розгорнуті висловлювання за ілюстраціями.
Розділ ІІ
.1 Досвід роботи вихователя щодо використання ілюстрацій для удосконалення мовлення старших дошкільників
Аналіз загальнопедагогічних програм навчання та виховання дітей дошкільного віку засвідчив, що в них ґрунтовно розглядається проблема навчання дітей розповідання. Питання навчання дітей розповідання засобами ілюстрації глибоко розроблено в програмі А.М. Богуш Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку, де зазначається: Вчити впізнавати за ілюстраціями героїв літературного твору, стимулювати дітей до розповідей за ілюстраціями, розглядати та обговорювати їхній зміст, розповідати нові казки та сюжети у супроводі ілюстративного матеріалу. Також завдання навчання дітей розповідання за допомогою ілюстрацій ставляться в програмах Українське дошкілля, Дитина.
Результати переглянутих планів навчально-виховної роботи та занять з розвитку мовлення, художньої літератури вихователів дошкільних навчальних закладів засвідчили, що вихователі планують та проводять різні види занять із навчання дітей розповідання, проте надзвичайно мало занять із навчання дітей розповідання засобом ілюстрацій.
Проблема розвитку звязного мовлення і особливо навчання дітей розповідання засобом ілюстрації була і залишається в центрі уваги психологів, лінгвістів, педагогів і методистів (Виготський Л.С., Ельконін Д.Б., Запорожець О.В., Істоміна З.М., Леонтьєв О.О., Леушина А.М., Тихеєва Є.І., Фльоріна Є.О. та ін.).
Відомий теоретик педагогіки Фрідріх Фребель так висловився про розповіді: Розповіді відсвіжують розум так, як купіль відсвіжує тіло. Це вправи для інтелекту та уяви. Це - іспит світосприймання.
Проходячи практику в дошкільному навчальному закладі «Пролісок» в м. Дунаївцях я ознайомилась з досвідом роботи вихователя Станіславової О.А., яка велику увагу приділяла розвиткові звязного мовлення дітей старшого дошкільного віку.
Справді, значення розповідей величезне. В розповідях живуть народні звичаї, обряди; в них зберігаються прислівя, приказки. З розповідей діти запамятовують вирази і нові слова, якими не користуються в щоденному побуті, опановують нові словосполучення, фрази, типи речень. Отже, розповіді збагачують дітей знаннями про історію, культуру свого народу, розвивають мовлення. А оскільки навчання розповідання в дошкільному навчальному закладі базується на наочному матеріалі і перш за все на картинках, ілюстраціях через які збагачується кругозір дітей, розвивається їх образне мислення та звязне мовлення, то саме вони є найбільш цінним матеріалом у роботі з дошкільниками для розвитку звязного мовлення.
Роль ілюстрації досить вагома в інтелектуальному та мовленнєвому розвитку дітей. Користь картинки, на думку К.Д. Ушинського, в тому, що діти привчаються тісно повязувати слово з уявленням про предмет, вчаться логічно і послідовно висловлювати свої думки, тобто картинка одночасно розвиває і розум, і мовлення. Спробуйте про одну і ту ж пригоду розповісти двом дітям, однаково здібним, одній за малюнками, другій - без малюнків - і ви оціните тоді все значення малюнків для дітей [11, с.183-184]. Ілюстрації живлять дитячий розум позитивними уявленнями про людські вчинки, розвивають зорову память. Ілюстрації допомагають дитині повніше сприйняти зміст твору, конкретизують образи, описані події, обстановку, в якій вони відбуваються, посилюють враження від прочитаного твору. Щоб дитина заговорила - найкращий засіб показати їй красиву і яскраву картинку, - вважав К.Д. Ушинський [11, с.185].
Розуміння всієї ілюстрації, як вказувала Г.О. Люблінська, вимагає: впізнання окремих предметів, які складають сюжетне ядро всієї ілюстрації; виділення пози і місцезнаходження кожної фігури в загальному плані; встановлення звязків між основними предметами, перш за все просторових звязків; другорядного аналізу, тобто виділення деталей ілюстрації [6, с.233]. Діти мислять конкретно, тому зорові образи, викликані ілюстраціями легко запамятовуються. І вихователь повинен звертати увагу на вміння дітей розглядати ілюстрації. Тривалість розглядання ілюстрацій залежить від віку дітей. Шестирічна дитина здатна утримувати увагу протягом 12 хв. Саме в цих часових межах доцільно демонструвати ілюстрації дошкільнятам. Тривалий показ знижуватиме гостроту сприймання й зменшуватиме розвивальний ефект.
Враховуючи дослідження науковців, потрібно дотримуватися в роботі того, щоб ілюстрація йшла після слова, а не навпаки, бо ілюстрація може привернути увагу дітей так, що зоровий образ не зіллється зі словом і діти не почують слів, не зацікавляться мовою педагога. Виключенням може бути обкладинка книги, що викликає зацікавленість дітей.
У старшому дошкільному віці дітей вчать правильно сприймати задум художника, розуміти зображене, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі.
Перш ніж організувати роботу з розповідання, треба ознайомити дітей із різними видами розповідей: короткою, розгорнутою, вибірковою. Старшим дошкільникам доступні ці види розповідей. Суть такої роботи полягає в тому, щоб розкрити дітям структуру розповіді; особливості використання мовленнєвих засобів виразності. Підготовчий період складається з певних етапів. Основне завдання першого етапу - навчити дітей правильно сприймати художній текст, виокремлювати в ньому основне, орієнтуватися в послідовності подій. Завдання другого етапу - навчити безпосередньому складанню розповідей. Ведучим методом є розповідання за заданим початком, закінченням або частині розповіді. Завдання третього етапу - складати розповіді за сюжетом, ідеєю або назвою ілюстрацій. У зміст навчання в підготовчому періоді необхідно включити ознайомлення дітей із композицією розповіді і виразними засобами розкриття образу. Цю роботу потрібно включати як частину занять із розвитку мовлення в старшій групі дошкільного навчального закладу.
Успіх навчання розповідання залежить від розуміння дітьми сюжету ілюстрацій. За дослідженнями Л.О.Пеньєвської, діти важче складають розповідь за сюжетною ілюстрацією, ніж за предметною. Причиною цьому є те, що в практиці дошкільного навчального закладу мало уваги відводиться заняттям за сюжетними ілюстраціями і тому мовлення в розповідях, які складають діти за ілюстрацією, буває незвязним.
Доцільно зазначити, що монологічне мовлення старшого дошкільника ще недостатньо розвинене, обсяг розповідей невеликий, він обумовлюється віддаленістю подій мовлення, інтересом, глибиною обізнаності з предметами мовлення, співвідношенням розумових і мнемічних компонентів у монолозі. Серед частин мови найважливішими є іменники, займенники та дієслова. Розповіді старших дошкільників бідні на прикметники. Монологічне мовлення характеризується паузами, повтореннями мовних одиниць, вживанням незакінчених слів. Для монологів старших дошкільників властивий описовий стиль, більшість монологів не мають зачину, який би вводив слухача в атмосферу головних подій. Незважаючи на те, що в 6-річному віці дитина достатньо широко користується словом для висловлення своїх спостережень, уявлень, мовлення її ще не завжди зрозуміле слухачам, тому що в ньому недостатньо розкривається предметний зміст. В оволодінні звязним мовленням дитина - дошкільник, за словами С.Л. Рубінштейна, робить перші кроки [7, с.469]. Дітям нелегко знайти потрібні слова для висловлення своїх думок і нелегко викласти думку послідовно. Але саме в цьому віці стає повністю можливим навчання дітей ясно і звязно передавати уявлення життєвого досвіду, переказувати сприйнятий текст, розповідати за ілюстраціями. Тому вихователь повинен навчити дітей вводити у звязок висловлювання різноманітні синтаксичні конструкції, образні слова та вирази. Отже, основні завдання вихователя у роботі з ілюстраціями при навчанні розповідання полягають у тому, щоб навчити дітей сприймати ілюстрацію в деталях і в цілому, точно й образно передавати її зміст, правильно висловлювати свої почуття за допомогою звязного мовлення.
При складанні розповіді дитина повинна почати із зачину, тобто з другорядного: з того, де і коли розгортаються події. Це допоможе ввійти в тему, підведе до сприймання основного змісту - розповіді про головного героя та його вчинки. Тому схема складання розповіді буде такою: розгляд ілюстрації, придумування заголовку до розповіді, складання початку розповіді; розказування послідовно про події, складання закінчення розповіді.
Діти дошкільного віку оволодівають умінням дібрати заголовок і розпочати розповідь. Складніше для них розгорнути хід подій, включити моменти опису зовнішності героя, природи. Для дітей важко зробити висновок. Тому вихователю на ці суттєві моменти потрібно звернути увагу при навчанні дітей розповідання. Як зазначає А.М. Богуш, провідним принципом навчання є розповідання за зразком вихователя. Навчання розповідання проводиться в такій послідовності: бесіда за ілюстраціями, використовуючи зміст художнього твору; зразок розповіді вихователя; розповіді дітей [2, с.189].
Зразок демонструють на перших 2-3 заняттях. Діти отримують конкретне уявлення, що таке розповідь і використовують його як еталон. Подаючи дітям розповідь-зразок, вихователь повинен у першу чергу враховувати мовленнєві завдання, які він ставить перед дітьми, вправляючи їх у даному виді розповіді. Обєм розповіді-зразка, його сюжет, зміст, стиль, словниковий склад визначаються мовленнєвими завданнями. Завдяки зразку розповіді вихователь може показати, на що звернути увагу в ілюстрації і як точно й виразно можна сказати про зображене на ілюстрації. Зразок розповіді сприяє розвитку у дітей вміння користуватися описовою мовою, допомагає практично усвідомити поставлене завдання.
Після того, як діти навчилися розповідати за зразком, використовують складніший прийом - план розповіді. Запитання, запропоновані дітям у вигляді плану і які виникають зі змісту ілюстрації, залишаються в памяті дітей до кінця розповіді і допомагають їм послідовніше й багатше розгорнути сюжетну лінію, самостійно складаючи розповідь.
У старшому дошкільному віці вихователь урізноманітнює методичні прийоми навчання розповідання за ілюстраціями. Варто використовувати в роботі з старшими дошкільниками такі прийоми, як: складання власної ілюстрації до літературного твору або якогось епізоду твору, порівняльний аналіз ілюстрації та картини на одну і ту ж тему (співставлення розкриття теми різними видами мистецтва), порівняння ілюстрацій різних художників до одного і того ж твору; обговорення ілюстрацій до творів, створених дітьми; колективна розповідь; опис образів літературних героїв, зображених на ілюстрації власним мотивуванням відношення до них; оцінювальне відношення до ілюстрації. Аналізуючи образ героя, дитина спирається на відображення його індивідуальних рис, спрямовує увагу на оцінку вчинків, окремих властивостей характеру, а також на опис зовнішності. Під час аналізу розповідей звертається увага на вміння висловити своє відношення до прочитаного і на використання художніх засобів. Таким чином, діти роздумують над прочитаним і передають своє сприймання літературного твору через ілюстрації.
Одним з прийомів, з допомогою якого можна зацікавити дітей ілюстрацією, є прийом, рекомендований Р.Й. Жуковською, коли дітей ніби ставлять на місце ілюстрованих персонажів. Тут в пригоді стануть книжки-картинки, книжки-ширмочки, які дають простір для розвитку мовлення і уявлень дітей. При розгляданні ілюстрацій з дітьми старшого дошкільного віку проводиться робота на спрямування уяви дітей; вміння розгорнути події, продовжити їх в часі. Дітям можна запропонувати скласти свою розповідь про те, що було до того моменту, що зображено на ілюстрації, а також домислити, що сталося з героями літературного твору, побудувавши своє закінчення. Вихователь може задати дітям питання: Якщо б ти опинився поряд з героєм твору, то що б ти йому сказав; як би ти поступив? Такі завдання активізують дітей, вони із задоволенням фантазують, а разом з тим розвиваються мовленнєво, бо як відомо, діти в дошкільному віці проявляють чуття до слова: … те, що дошкільний вік є періодом, в якому спостерігається найбільше чуття до мовних явищ, - це твердо встановлений факт, - робить висновок в одному із своїх досліджень Д.Б. Ельконін [4, с.197].
Придумуючи назву до ілюстрації, діти вчаться узагальнювати свою розповідь, аналізувати і виділяти головне в ілюстрації.
Основні завдання виховання при роботі з ілюстраціями полягають у тому, щоб навчити дітей сприймати її зміст, правильно висловлювати свої почуття, застосовуючи знання, одержані на заняттях.
Тому програмові завдання навчання дітей розповідання за ілюстраціями можна сформулювати таким чином: вчити дітей послідовно, творчо розповідати; удосконалювати композиційну цілісність розповіді; розвивати творчу варіативність розповідання; розвивати оціночне судження про зміст і якість придуманих розповідей, як своїх, так і ровесників; використовувати виразні засоби мовлення; вміти будувати речення, добираючи правильні слова та словосполучення.
Дитяча книжка, а разом з нею і діти багато би втратили, якби вона не була ілюстрована кращими зразками образотворчого мистецтва.
Отже, допоможемо дитині пізнати чарівний світ мистецтва та рідної мови.
.2 Зміст занять з використанням ілюстрацій для удосконалення мовлення дітей старшого дошкільного віку
Розповідь з використанням ілюстрацій на тему:
«Мої враження від літа».
Мета : Вчити логічно, послідовно будувати розповідь, використовуючи досвід, дотримуючись логічної структури розповіді. Стежити за мовленням, не вживати повторів і пауз.
Для удосконалення мовлення на занятты «Мої враження від літа» ми використали бесіду про пори року ігровы моменти. Розповіді дітей з власного досвіду та зацікавлювали дітей наочністю.
Заняття на тему: «Чому синичка повеселішала?»
Мета: зв'язне мовлення: вчити дітей складати розповідь за серією ілюстрацій, використовуючи образні авторські звороти; вміти правильно будувати розповідь (зачин, кульмінація, розв'язки); висловлюватися зв'язно, логічно, послідовно.
На занятті з розвитку звязного мовлення на тему «Чому синичка повеселішала?» ми продемонстрували ілюстративний матеріал по даній темі, який використовували для уточнення, узагальнення і систематизації знань дітей про предмет. Під час заняття ми використали бесіду, розповідь та дидактичні ігри.
Тематичне заняття. «Словник. Овочі і фрукти з використанням ілюстрацій і картинок.»
Мета : Збагатити активний словник дітей словами, що означають назви овочів та фруктів, їх якості і властивості. Вчити дітей описувати послідовно і зв'язно овочі і фрукти (натуральні і їх зображення).
Тематичне заняття було проведене за допомогою гри. Адже саме гра сприяє розвитку уваги, активізує мислитель ну діяльність, творчу думку дошкільників. Під час проведення заняття ми використовували частково - пошуковий метод, дошкільники самостійно виконували завдання по знаходженню овочів та фруктів.
Складання описової розповіді за ілюстраціями (картинами) на тему «Осіння пора».
Мета: Учити складати описові розповіді за ілюстраціями (картинами) за зразком вихователя, використовуючи образні засоби мови.
Під час заняття «Осіння пора» ми використали ігровий момент (створення ігрової сюжетної обстановки осіннього лісу.), ігрові вправи «Що сховалося»,»Поварі», «Відгадай загадку», «Розмова дерев». Провели дидактичну гру «Їстивне, неїстівне». Діти на занятті показали свої уміння малювати осінь.
Опис диких тварин за ілюстраціями і картинками.
Мета: Вчити описувати ілюстрації та предметні картинки із зобра женням диких тварин. Вчити називати дитинчат диких тварин, розвивати логічне, послідовне, зв'язне мовлення.
Матеріал: предметні картинки, ілюстрації, таблиця із зображенням диких і свійських тварин.
Для удосконалення мовлення дошкільнят на занятті «Дикі тварини» мми використали різні методи і форми роботи. А саме: наочні методи, словесні методи( бесіда, і розповідь), практичні методи навчання та ігри.Діти показали свої вміння розповідати про тварин та давати відповіді на запитання вихователя.Тема . Складання розповіді за двома ілюстраціями на тему:
"І зима настала".
Мета: систематизувати знання дітей про зиму, вчити складати порівняльну розповідь за двома ілюстраціями, вживати слова, що означають назви зимових явищ.
Під час проведення заняття «І зима настала» ми систематизували знання дітей про зиму. Дошкільнятам до вподоби були бесіди , слухання творів про зиму, відгадування загадок, використання проблемного запитання «Що стане з сніжинкою у теплому приміщенні?» Діти виконували пошукові дії, які спрямовані на виявлення властивостей предметів. На занятті ми використовували і ігрові моменти. Дітям дуже сподобалась пальчикова гімнастика.
Заняття за казкою «Маша і Ведмідь»
Мета: розвивати вмін-ня дітей класифікувати тварин, знаходити зайву, вміння доводити свої міркування, орієнтуватися на аркуші паперу. Розвивати увагу, уяву, звязне мовлення.
Для удосконалення розвитку звязного мовлення ми провели заняття за казкою«Маша і Ведмідь». На занятті використали частково-пошуковий метод .Дошкільнятасприйняли завдання. Осмислили його умови і самостійно знайшли шляхи його вирішення. Під час заняття використовувались ігрові моменти, робота з дидактичними картинками, бесіда та розповідь.
Заняття «У світі казки чарівної »
Мета: збагатити знання учнів усною народною творчістю рідного краю; розвивати логічне мислення, уважність, спостережливість; виховувати прагнення до добра і справедливості. Заняття з розвитку мови ми провели за допомогою словесних методів навчання (розповідь з елементами бесіди, читання, відтворення казки),наприкінці заняття ми використали метод розвитку творчих здібностей (конкурс «Назви казку за ілюстрацією», «Країна загадок».
Конспект заняття з розвитку мовлення на тему:
«Складання розповіді-роздуму «Що я знаю про тварин?»(для дітей старшої групи)
Програмовий зміст:Граматика: розвивати вміння дітей складати складно-підрядні речення та речення із вставними словами («на мою думку», «по-перше», «по-друге», «отже»).Звукова культура: продовжувати вчити дітей розрізняти голосні і приголосні звуки, визначати місце звука у слові, будувати звукову схему слова, формувати уявлення про те, що звук «і» помякшує попередній приголосний.Звязне мовлення: розвивати вміння стверджувати або заперечувати. Вчити складати розповідь-роздум про тварин, згідно запропонованої моделі та зразка вихователя.Розвивати мислення, увагу, память, граматичні вміння, мову, слух.Виховувати: розсудливість, спостережливість.
Для удосконалення розвитку мовлення було проведено заняття на тему:
«Що я знаю про тварин?» Під час заняття ми використовували інтерактивну технологію «метод прес» (діти відгадували загадку), а за допомогою бесіди дошкільники визначали стверджували або заперечували дані про тварин. Діти вчилися самостійно складати розповідь - роздум про тварин за зразком вихователя.
Висновки
Картини, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери та мовленнєвого (розвиток художньо-комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв'язного мовлення) виховання.
У методиці розвитку зв'язного мовлення дошкільнят Н.В. Гавриш виокремлює кілька видів занять зі складання розповіді за змістом картини, які подаються за ступенем ускладнення:
1. Складання розповіді-опису предметної картини.
. Складання сюжетної розповіді за змістом ілюстрації
. Порівняльний опис двох картин., ілюстрацій
. Складання розповіді за ілюстрацією
При організації експериментального дослідження ми враховували наукові доробки вчених (О.І. Білан, А.М. Богуш, Н.В. Гавриш, Г.І. Григоренко, Р.Й. Жуковська, Є.В. Зворигіна, С.Л. Новосьолова, В.І. Яшина та ін.).
Започатковуючи констатуючий етап експерименту, нами було визначено критерії і показники розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповідей за ілюстраціями. Із-поміж них:
) когнітивний критерій із показниками: обізнаність із ілюстраціями; розуміння дітьми ілюстрацій; сприймання різних видів ілюстрацій;
) репродуктивно-мовленнєвий критерій із показниками: повнота відтворення змісту ілюстрації; відповідність розповіді за ілюстрацією художньому тексту; наявність у розповіді образних виразів і засобів художньої виразності, адекватних змісту художнього тексту;
) творчо-мовленнєвий критерій із показниками: самостійність розповіді; творча імпровізація тексту за ілюстраціями; малювання і розповіді за власними малюнками.
Відповідно до кожного показника в межах виокремлених критеріїв було запропоновано дітям низку експериментальних завдань. Окреслені критерії і показники виступили підґрунтям для виокремлення рівнів розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповіді за ілюстраціями: високий, достатній, середній, низький.
На формуючому етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації, яка обіймала три взаємопов'язаних етапи: художньо-ознайомлювальний, мовленнєво-комунікативний і мовленнєво-творчий.
На прикінцевому етапі експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою з'ясування ефективності розробленої методики навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями.
За підсумками нашого дослідження в експериментальній групі відбулися значні позитивні рівневі зрушення в розповідях дітей за ілюстраціями. Так, якщо на констатуючому етапі експерименту високий рівень був відсутнім як в експериментальній, так і в контрольній групах, то на кінець року його було зафіксовано у 20% дітей експериментальної і лише 4% - контрольної груп. На достатньому рівні перебували 42% старших дошкільників експериментальної і 18% - контрольної груп (на початку навчання було відповідно 14% і 16%). Якщо на середньому рівні на констатуючому етапі знаходилися 56% дітей експериментальної і 50% - контрольної груп, то після формуючого етапу експерименту цей показник становив 30% в експериментальній і 56% - у контрольній групах. Значно зменшилося дітей на низькому рівні: з 30% до 8% (в експериментальній) і з 34% до 22% (у контрольній групах).
Вважаємо, що саме професіоналізм вихователя, знання методик, використання нових наукових розробок, постійна самоосвіта та самовдосконалення є головною запорукою розвитку зв'язного мовлення. Методика навчання складання розповідей за творами живопису постійно збагачується новими творчими знахідками педагогів, цікавими методами та прийомами керівництва мовленнєвою діяльністю дітей.
Список використаних джерел
1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». - К.: Світич, 2009.
. Базовий компонент дошкільної освіти України //Дошкільне виховання. - 1999. - № 1. - С. 11-12.
. Білан О.І. Навчаємо розповідати за ілюстраціями (старший дошкільний вік): Навчально-методичний посібник /О.І. Білан. - Тернопіль: Мандрівець, 2012. - 160 с.
. Білан О.І. Художньо-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку /О.І.Білан. - Львів: Проман, 2007. - 64 с.
. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика навчання дітей рідної мови: Підручник /за ред. А.М. Богуш. - К.: Вища школа, 2007-- 542 с.
6. Богуш А.М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до семи років: монографія /А.М. Богуш. - К.: Вид. Дім «Слово», 2004. - 376 с.
7. Гавриш Н.В. Навчання розповіді за картиною /Н.В. Гавриш // Дошкільне виховання. -- 2010. -- № 1. -- С. 7.
8 . Гавриш Н.В. Розвиток зв'язного мовлення дошкільнят /Н.В. Гавриш. - К.: Шкільний світ, 2006. - 119 с.
9. Зданевич Л.В. Розвиток зв'язного мовлення дітей дошкільного віку засобами творів живопису /Л.В. Зданевич, Н.В. Погрібняк. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. - 120 с.
0. Зінченко В.М. Організація психолого-педагогічного супроводу дитини в умовах дошкільного закладу / В.М. Зінченко // Дошкільна освіта. - 2004. - №1. - С. 15-17.
1. Калмикова Л.О. Розвиток описового мовлення. Психолінгвістичний аналіз /Л.О. Калмикова //Дошкільне виховання. - 2003. - № 4. - С.19.
2. Крутій К.Л. Мовленнєве заняття: досвід, проблеми, пропозиції /К.Л.Крутій - Запоріжжя, 1998.
3. Крутій К.Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика /К.Л. Крутій - Запоріжжя: TOB "ЛІПС" ЛТД, 2000. - C. l 1- 44.
14. Лепская H.И. Речевая стадия развития коммуникации ребёнка / Н.И. Лепская // Возрастная психолингвистика: хрестоматия: учеб. пособие // Сост. К.Ф. Седова. - М.: Лабиринт, 2008. - 330 с.
15. Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку /Н.І. Луцан - О.: ПНЦ АПН України, 2005.
16. Луцан H.I. Теорія і практика розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку в мовленнєво-ігровій діяльності: дис. ... д-ра. пед. наук: 13.00.02 / H.І. Луцан - Одеса: ПУДПУ, 2005. - 466 с.
17. Маковецька Н.В. Навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників /Н.В. Маковецька - Одеса, 2000. - 108 с.
18. Науменко Т. Активізація мови малят /Т. Науменко//Дошкільне виховання. - 1989. - № 12. - С. 6-7.
19. Пиаже Ж. Психология ребёнка / Ж. Пиаже, Б. Инхельдер. - 18-е изд. - СПб.: Питер, 2009. - 160 с.
20. Пироженко Т.О. Комуникативно-речевое развитие ребенка. Монография /Т.О. Пироженко - К., 2002. - 310 с.
. Сорокина А.И. Дидактические игры в детском саду /А.И. Сорокина - М.: Просвещение, 1982. - 96 с.
22. Тихеева Е.И. Развитие речи детей /Е.И. Тихеева - М., 1981. - 159 с.
23. Трифонова П. Навички творчого розповідання //Дошкільне виховання. - 1997. - № 10. - С.10-15.
24. Удальцова Е.И. Дидактические игры в воспитании и обучении дошкольников / Е.И. Удальцова - Минск, 1976. - 125 с.
25. Українське дошкілля: Програма виховання дітей в дитячому садку. - Львів, 1991.
26. Ушакова Т.Н. Взаємозвязок завдань (Розвиток зв'язного монологічного мовлення дітей) //Дошкільне виховання. - 1990. - № 6. - С.8.
27. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори /К.Д. Ушинський - М.: Просвіта, 1968. - 557 с.
. Фесенко Л.І. Українська народна капка як засіб розвитку зв'язного монологічного мовлення у дітей старшого дошкільного віку /Л.І. Фесенко. - Одеса, 1994. - 176 с.
29. Флерина Е.А. Розповідання в дошкільній практиці /Е.А. Флерина - М.: Просвещение, 2010. - 145 с.
30. Цейтлин С.Н. Язык и ребенок: Лингвистика детской речи. - М., 2000 - 240
. Чумичова Р. Восприятие живописи и развитие образной речи /Р. Чумичова // Дошкольное воспитание. -- 1987. -- № 11. -- С. 44.
Додатки
Додаток А
Заняття "Пори року"
Мета. Вчити помічати ознаки кожної пори року. Формувати вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки прочитаного,
побаченого, почутого. Розвивати творчі здібності, збагачувати словниковий запас. Пробуджувати у дітей естетичні почуття, розвивати їхні пізнавальні інтереси. Виховувати любов до природи, бажання словами змальовувати красу навколишнього світу.
Обладнання: Репродукції картини за темою, платівка П.І. Чайковського Пори року, картки, прислівя, фарби, аркуші паперу.
Хід заняття
І. Організаційний момент.
.Бесіда.- Відгадайте загадку:
Гарне, добре, по всіх
Людей дивиться,
А людям на себе
Дивитись не дозволяє (Сонце).- А що ви знаєте про сонечко?
2. Дидактична гра.
Які пори року ви знаєте ?- Розставте у певному чергуванні назви пір року.(Дві команди виставляють ланцюжок із назв пір року: зима-весна-літо-осінь).- Давайте припадаємо назви місяців кожної пори року. (Чотири дитини підписують під назвою кожної пори року відповідні назви місяців).
Січень січе, лютий лютує,
Березень плаче, квітень квітує,
Травень під ноги стелить травицю,
Червень складає сіно в копиці,
Липень медовий бджілок чарує,
Серпень чудовий булки дарує.
Вечерень трусить груші в садочку.
Жовтень готує жовту сорочку,
Йде листопад - застеля килими,
Грудень надходить - початок зими.
ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Яка пора року вам найбільше до вподоби? Чому?
Ось бачите кожен місяць, кожна пора року приносить свої радощі і красу. Важко сказати, яка ж пора року найкраща. Сьогодні на уроці ми пригадаємо ознаки кожної пори року і спробуємо всі наші спостереження за змінами у природі відобразити на малюнку Пори року.
ІV. Творча робота.
Зимові зміни у природі (Лунає музика П.І. Чайковського Зимовий ранок).
. Спостереження за змінами у живій та неживій природі.
Яку пору року нагадала ця мелодія?
Так. Це була зима.
Які зміни у живій природі відбуваються у цей час? Як нежива природа почувається взимку?
2.Конкурс Хто знає - той відгадає.
(Конкурс загадок про весну: діти готують свої питання заздалегідь).
3. Малювання весняного пейзажу.
З приходом весни починає просипатися природа і повертаються птахи, деякі тварини після зимового сну, на деревах зявляються бруньки, а за ними і перші листочки. (На дошці вчитель до свого малюнка вносить відповідні зміни, діти малюють другу частину картини).Літні зміни у природі.(Лунає музика П.І. Чайковського Пісня жайворонка).
. Конкурс на кращого декламатора. (Вірші про осінь діти готують або заздалегідь, або дітям пропонується пригадати ті з них, що вивчалися на уроках і на годинах позакласного читання).. Закріплення знань дошкільників.- На закінчення нашого заняття я пропоную сісти на килимок утворити квітку. Що це за квітка? (Ромашка , так вірно!)
Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в густій траві
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові.
Додаток Б
Заняття на тему: «Чому синичка повеселішала?»
Мета: зв'язне мовлення: вчити дітей складати розповідь за серією ілюстрацій, використовуючи образні авторські звороти; вміти правильно будувати розповідь (зачин, кульмінація, розв'язки); висловлюватися зв'язно, логічно, послідовно.
Граматика: вчити утворювати присвійні прикметники, прислівники, складати складнопідрядні речення.
Фонетика: вправляти у вимові звука [ц], звуконаслідуванні співу пташок, розвивати темп мовлення. Виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до неї.
Обладнання: оповідання Ю. Ярмиша "Чому синичка повеселішала?", скоромовки, вірші про весну, загадка; аудіозапис співу птахів.
Хід заняття
По груповій кімнаті розвішані ілюстрації із зображенням весняних явищ природи, птахів.
Пальчикова гімнастика
Загадка
Привітанням журавля
Я пробуджую поля,
Небеса і ручаї.
Я заквітчую гаї.
Пригадали, хто вона, Ця красуня чарівна? (Весна)
Вихователь звертає увагу на зображення весняних явищ природи на ілюстраціях.
Вступна бесіда про весну, приліт птахів.
Вихователь. Так, справді, це - весна-красна. Коли засміється пітна, засяє сонечко, прокинуться луки, ліси, поля; усе зацвіте, заспіває. За народними віруваннями, весну приносять на своїх крилах з вирію птахи. Вони у своїх дзьобиках несуть ключі, якими і відмикають ворота для весни.
- Які птахи прилітають з теплих країв? (Відповіді дітей.)
Першими прилітають шпаки, жайворонки, потім дикі гуси, журавлі, лелеки.
Які птахи зимували в наших краях?
Як вони поводяться?
Пригадайте оповідання Ю. Ярмиша "Чому синичка повеселішала?"
(Вихователь звертає увагу на серію ілюстрацій до твору Ю.Ярмиша "Чому синичка повеселішала?")
Яким реченням починається оповідання?
Як ви гадаєте, чому здивувалася пташка?
(Діти слухають аудіозапис весняного співу пташок.)
Складімо розповідь за ілюстраціями до оповідання "Чому синичка повеселішала?" (Розповіді дітей.)
То чому стало весело синичці?
А якщо б почули її спів дуже близько, як би ми сказали?
- Пригадайте, якими словами закінчується оповідання "Чому синичка повеселішала?"
Повторімо всі разом ці слова: "цинь-цинь, цинь-цинь". (Спочатку тихо, потім весело, голосно.)
Як ще співають пташки?
Тепер вивчимо скоромовку Г. Бойка "Ціпу-ціпу".
Я велика-превелика
Ціпу-ціпу задерика,
Я велика цяця,
Всі мене бояться: пі-пі-пі!
Додаток В
Заняття за казкою «Маша і Ведмідь»
Мета: розвивати вміння дітей класифікувати тварин, знаходити зайву, вміння доводити свої міркування, орієнтував-тися на аркуші паперу. Розвивати увагу, уяву, звязне мовлення. Закріп-лювати нумерацію чисел, вміння діяти з числовими множинами.
Матеріал: ілюстрації до казки, іграшковий ведмедик, олівці, зошити, перфокарти.
Хід заняття
Гра «Так чи ні».
- У нашій чарівній шкатулці заховався незвичайний гість. Відгадайте, хто це. Ви можете задавати запитання, що стосуються його зовнішнього вигляду, звичок, місця проживання, але не називаючи його.
Наприклад:
Діти: Це живе?
Вихователь: Так.
Діти: Це тварина?
Вихователь: Так.
Діти: Вона живе біля людей?
Вихователь: Ні.
Діти: Вона велика?
Вихователь: Так.
Діти: Вона має роги?
Вихователь: Ні.
Діти: Вона взимку спить?
Вихователь: Так.
Діти: Це - ведмідь.
В яких казках зустрічається Ведмідь? («Колобок», «Рукавичка», «Три ведмеді», «Маруся і ведмідь»)
До нас сьогодні в гості завітав ведмідь з казки «Маша і Ведмідь». Він хоче запросити нас до себе в гості.
Уважно розгляньте картинки і скажіть на якій з картинок, подія відбувалася першою. На якій - другою, третьою.
В одному селі жила дівчинка Маша з бабусею та дідусем.
От якось покликали її подружки до лісу збирати ягоди та гриби.
Дідусь з бабусею відпустили її та наказали:
Піди, Машо, тільки від подружок ані на крок. Ліс великий, дрімучий, не приведи господи - заблукаєш.
Прийшла Маша подружками в ліс. Почали вони збирати гриби та ягоди. Кущик, ще кущик, ялинка, знов ялинка - от і відійшла Маща далеко від подружок. Стала їх кликати та гукати - не чують подружки, не озиваються. Ходила, блукала дівчинка лісом - аж доки не зрозуміла, що заблукала.
Завдання: Як ввечері можна дізнатися чи є хтось у будинку, не заходячи туди.
Побачив ведмідь Машу, радий-радісінький.
І каже він:
Я тебе не відпущу! Житимеш зі мною. Піч топитимеш, кашу варитимеш та мене кашею годуватимеш.
Засмутилася Маша, та куди ти від ведмедя дінешся. Залишилася в хаті жити, господарювати.
Завдання: У ведмедя порвалася ковдра. Відшукайте клаптик та зашийте її.
Почала Маша думати-гадати, як їй від ведмедя врятуватися. Тікати нікуди - навколо дрімучий ліс, де дорога не видно, запитати - не запитаєш.
Довго думала вона - і придумала.
Підсумок заняття.
Сьогодні ви довели, що завжди можете прийти на допомогу будь-кому.
Додаток Г
Заняття «У світі казки чарівної »
Мета заняття: збагатити знання учнів усною народною творчістю рідного краю; розвивати логічне мислення, уважність, спостережливість; виховувати прагнення до добра і справедливості.
Обладнання: книжки «Українські народні казки», «Казки народів світу», ілюстрації казкових героїв, малюнки різних тварин, іграшки
Хід заняття
І. Організаційна частина
- Добрий день, дітки! Сідайте!
Всідайтеся тихо, діти,
Домовляйтеся не шуміти,
На занятті не дрімати,
А знання мерщій хапати.
Сьогодні ми з вами поговоримо про казочки, їх героїв, проведемо різні конкурси. То ж будьте активні, бо вкінці заняття будуть запитання.
ІІ. Основна частина
. Розповідь з елементами бесіди
- Дітки!Коли ви лягаєте спати, вам, напевно, мама або бабуся читає казочки.
- А ви любите слухати казочки?
- Про що ми дізнаємося у казках?
- Як казочки завжди розпочинаються і як закінчуються?
- Якою є ваша улюблена казка?
- А ви знаєте, що казка прийшла до нас з давніх-давен? Передавалася вона з уст в уста, з покоління в покоління. Український народ любив казки, тому понавидумував їх дуже багато. В основу казочок покладалися легенди, перекази, притчі. У казкових героїв вони втілювали людей, висміювали або возвеличували їхні вчинки, риси характеру. Отже, казка - це казкова країна, де добро завжди перемагає зло.
- Ой, діточки, я зовсім забула, що, йдучи дорогою до вас, зустріла Незнайка. Він гірко плакав, бо його вигнали з казкової країни. А знаєте чому? А тому, що він геть переплутав усіх казкових героїв та їх казки. Може, допоможемо йому пригадати? Але щоб пригадати, треба спершу його покликати
Ану всі разом: Незнайку! Незнайку!
(Заходить, плачучи, Незнайко)
- Дітки, привітайтесь з Незнайком: добрий день!
- Який же він добрий, - говорить Незнайко, - коли я забув усі імена казкових героїв?
- А ми тобі допоможемо пригадати. Правда, дітки?
. Робота над казкою
- Діточки, давайте допоможемо Незнайку пригадати казочку. Я зараз буду читати казку, а ви потім скажете, як вона називається. А щоб Незнайку було легше її впізнати, то ми уривочок продемонструємо.
Читання і відтворення казки «Ріпка»
- Ну що сподобалась вам казочка?
- Хто скаже Незнайку, що це за казка?
Незнайко: Дуже вам дякую. Якщо ви ще допоможете мені пригадати казкових героїв, то я в боргу не залишуся.
. Проведення конкурсів
- А зараз, так як в казочках багато героїв звірів, ми Незнайку назвемо, в яких казках вони є. Але зробимо це у вигляді змагання. В кожному ряді я покладу на стіл мяку іграшку-звірятко, і ви будете називати, в якій казці воно є. Який ряд назве більше казочок, той і переміг.
- Молодці! Ви всі так добре працювали, що, напевно, втомилися. Тому зараз проведемо фізкультхвилинку, не просту, а казкову, яку робив колись Колобок. А допоможе нам Незнайко.
Конкурс «Назви казку за ілюстрацією»
- А зараз ми за малюнками разом з Незнайком будемо називати казку. Хто кращий знавець казок?
- Які ви всі розумні! І Незнайко здається починає згадувати казки. Але щоб остаточно їх пригадати, то йому потрібно разом з нами побувати у «Країні загадок».
«Країна загадок»
На городі, що за черга
Дід і баба тут стоїть.
Тягнуть щось перед собою
І не витягнуть ніяк. (Ріпка)
Ти впізнаєш вмить її
Одяг весь у попелі
Мачуха все лається
Сестри насміхаються.
(Попелюшка)
Вється річка невеличка
Хлопчик у човні сидить.
З берега матуся кличе,
Щоб обідом пригостить.
І вгадать цього героя
Справа зовсім не складна.
Казка ця усім відома
Про кого вона? (Про Івасика Телесика)
ІІІ. Заключна частина.
Наше заняття підходить до кінця. А хто мені може нагадати звідки взялася казка?
- А за що нашого гостя, Незнайка, вигнали з казкової країни?
- Яких героїв ви найбільше любите?
- Малюнок з якої казки вам найбільше запамятався?
- А яким героєм казки ви б хотіли бути?
- Незнайку, а ми тобі допомогли згадати героїв казок?
Незнайко: Так, я вже усіх пригадав. Ви молодці. Гарно працювали і я вдячний вам, що ви пригадали мені казочки. Я тепер можу повертатися у казкову країну. Але перш, ніж я повернуся туди, я вам віддячу. Я дарую вашій групі книжечку, в якій є чарівна казочка. Ще раз дякую і до побачення!
- До побачення, Незнайку! Надіюсь ти ще до нас завітаєш. Допобачення!
От і все. Наш гість нас покинув, але залишив про себе згадку. Погляньте, яка це чудова книжка. Герої, як живі. Але цю казочку ми прочитаємо наступного разу. Я дуже рада, що ви були сьогодні такі в мене розумники!
- Наше заняття закінчено. До наступної зустрічі!
Додаток Е
Конспект заняття з розвитку мовлення на тему :
«Складання розповіді-роздуму «Що я знаю про тварин?»
Програмовий зміст:Граматика: розвивати вміння дітей складати складно-підрядні речення та речення із вставними словами («на мою думку», «по-перше», «по-друге», «отже»).
Звязне мовлення: розвивати вміння стверджувати або заперечувати. Вчити складати розповідь-роздум про тварин, згідно запропонованої моделі та зразка вихователя. Розвивати мислення, увагу, память, граматичні вміння, мову, слух. Виховувати: розсудливість, спостережливість.Матеріал: набір парних роздаткових картинок із зображеннями тварин, мяч, звукові фішки (на кожну дитину), набір символічних зображень реплік (демонстраційний та роздаткові - за кількістю дітей), мікрофон, диск, магнітофон.
Хід заняття
І етап. Спілкування.1. Відгадування загадок про тварин з використанням інтерактивної технології «Метод Прес».Вихователь пропонує дітям відгадати загадки.Завдання: відповідати потрібно використовуючи слова: «я думаю», «я вважаю, що це…», «тому, що», «отже, це…»
. Дидактична вправа «Зайве слово»
Завдання: знайти зайве слово, пояснити, чому так вважаєш, використовуючи слова «на мою думку. «я думаю», «я вважаю, що це…», «тому, що».Наприклад: корова, свиня, заєць, вівця;горобець, зозуля, комар, синиця;щука, карась, окунь, жаба, сом.
Спільне визначення теми заняття:- Як ви думаєте, про кого ми будемо сьогодні говорити на занятті?
1.Дидактична гра «Парні картинки»
Завдання: знайти пару за картинкою із зображенням тварин, спільно удвох визначити , що знають про цю тварину, домовитись, хто буде відповідати.Діти по колу стають парами. Кожна пара в руках тримає картинку. У дорослого в руках - мікрофон.
Вихователь:
Я знаю, що вовк хижа тварина.
Передає мікрофон парі дітей. Одна дитина з пари доповнює:
-А ми ще знаємо, що житло вовка називається лігво.
І передають мікрофон іншій парі, яка доповнює їхню відповідь.
Самостійна робота. Завдання: знайти значок для позначення м'якого приголосного
- Діти, скажіть, чим відрізняються дикі тварини від свійських?
- Викладіть слово «ліс» звуковими фішками. (Діти викладають звукову модель слова.)ІІ етап. Перетворювальна діяльність. Складання розповіді-роздуму про тварину.Дітям пропонується набір символічних зображень, що символізують наступні репліки: «Я знаю, що…» «По-перше,…» «По-друге,…» Наприклад:
·Я знаю, що собака - друг людини.
По-перше, собака охороняє будинок людини. По-друге, ходить з господарем на полювання. Отже собака - друг людини. Діти складають розповіді за схематичними позначками і після цього проводиться гра «Оціни розповідь товариша» (робота в парах).Завдання: домовитись між собою, хто буде спочатку розповідати, а хто слухати. Той, хто розповідає має говорити чітко за схемою, а хто слухатиме - визначити чи правильно побудована розповідь товариша.
ІV етап. Оцінно-контрольна діяльність
За умовним сигналом вихователя діти закінчують роботу в парах. За бажанням дошкільників він пропонує презентувати свою розповідь перед колективом дітей (2-3 розповіді), використовуючи при цьому ігровий прийом (запис розповіді на диск для ведучого програми).
Підсумок та аналіз заняття:
Як, на вашу думку, чи допомогли ми ведучому телепрограми у підготовці передачі? Чим?
- Що нового ви дізнались про тварин з розповідей ваших товаришів?
- Чи сподобалось вам, як ви працювали на занятті?
- Щоб ще ви хотіли дізнатися про тварин?
Додаток Ж
Конспект заняття на тему: «Урожай на городі».
Мета: закріпити знання дітей про овочі, та їх характерні ознаки, форму; сформувати узагальнююче поняття «овочі»; закріпити поняття «круглий», «довгастий», розвивати мовлення та тактильні відчуття; закріпити прийоми наклеювання.
Словник: буряк, картопля, помідор, огірок, капуста, цибуля,морква;круглий,довгастий, солодкий,кислий.
Хід заняття
Діти, я сьогодні була на городі і подивіться, що я вам принесла (кошик). Діти заглядають у кошик. Вихователь пропонує дітям дістати дарунки з кошика. Діти дістають з кошика овочі і називають їх. Вихователь хвалить дітей за відповіді і пропонує відгадати загадки та послухати вірші:
1. Сидить бабка на грядках, вся закутана в хустках. (Капуста)
.Ці хитрі огірочки,
Сховались під листочки. Коли ми їх збирали, під листочки заглядали.
3.На городі в нас гарненькі,
Помідори червоненькі. Дружно ми їх збирали І в корзиночку складали.
4.Цибуля - тітонька поважна, Боки круті, одежа золота. А як захочеш зїсти - Покотиться сльоза.
. Із землі вона зростає І брунастий колір має Її і смажать і печуть, Її варять і товчуть.(Картопля)
. Помаранчева і гарна У землі сиджу не марно Собою пригощу дитину - Хай корисну зїсть морквину.
Ось скільки багато овочів виросло на городі. Вони всі корисні і дуже смачні. Ми їх всі полюбляємо.- Хто це до нас стукає? Це зайчики. Заходьте, будь ласка.
Давайте з ними привітаємось:- Доброго ранку, Зайчики!
Зайчики питають, що ми тут робимо?- А ми тут розглядаємо овочі.
Покажіть і нам,будь ласка,що у вас виросло на городі.
- Зараз. Дітки, подивіться один зайчик який? - Великий, а другий маленький. Давайте великому зайчику подаруємо великі овочі, а маленькі - маленькому.
У ході гри вихователь пропонує дітям розказати зайчикам, які овочі по формі та кольору.- Ось ми вам, зайчики , всі овочі подарували .
Молодці дітки. Скільки всього у вас виросло на городі. Але ми дуже полюбляємо морковку та капусту.
А давайте ми з дітками вам зваримо борщик з капустки.
Додаток З
Конспект заняття за темою : «Дарунки Осені»
Мета: конкретизувати й узагальнювати уявлення дітей про овочі та фрукти; закріплювати знання про те, звідки до столу потрапляють овочі та фрукти, хто їх вирощує, де їх використовують; навчати дітей розрізняти дари полів, садів; розвивати мислення; сприяти формуванню екологічно доцільної поведінки; виховувати пізнавальний інтерес; викликати у дітей бажання працювати заради спільної мети.
Матеріал: муляжі овочів та фруктів, ілюстрації із зображенням овочів та фруктів, дівчини Осені, аркуші паперу, різнокольорові олівці, інструменти для роботи на ділянці (лопата, граблі, відеричка).
Хід заняття
Я зараз вам покажу зображення дівчини Осені й прочитаю вірш.
Спідничка яскрава й барвистаІ жовтогарячі стрічки,І темно-червоне намисто,І жовті,як віск, чобітки.Таким ось досаду заходить
Оце синьооке дівча.І де золотокосе побродить,
Там ліс спалахне , як свіча.- Діти, ви здогадалися, хто це? (Осінь.)
А осінь яка? (Щедра осінь та багата)
Гра «Що сховалось»
Дітям пропонується розглянути малюнок, знайти яблуко та помідор, назвати одним словом, що сховав помідор, а що - яблуко.- Схоже, що ви все знаєте. Але давайте ще трішки поексперементуємо.
На городі підростає
Все, чого душа бажає:
Кабачки і помідори,
Гарбузів гладеньких гори,
Є редиска для салата - Овочів смачних багато.
Це городина для вас,
Будуть суп і борщ у нас.
І томати і огірки,І часник і буряки.- Діти, розгляньте, будь ласка, малюнки і назвіть рослини, у яких їстівні вершки, а потім - у яких їстівні корінці. (Діти розглядають і відповідають.)
- Молодці. Ви назвали все правильно. А тепер скажіть мені у яких рослин їстівне і те і інше? (Діти відповідають на запитання.)
- А я сьогодні вам приготувала невеличку загадку:
Осінь - матінка прийшла,
Всім дарунки принесла.
Дуже добрий урожай,
Що завгодно вибирай.
Нумо, хлопці та дівчата,
Що вам треба для салату,
Для борщу та компоту?
Всі швиденько до роботи!
А тепер скажіть, чи й справді з цього набору овочів можна зварити компот? (Компот з овочів не варять. Для нього потрібні фрукти.)
Гра «Поварі»
Діти обєднуються у дві групи. Серед запропонованих муляжів овочів діти вибирають ті, які їм потрібні. Перша група «варить» борщ, друга - робить салат.- Діти, щось я вже стомилася, чи не так? Треба трохи перепочити, бо наша Осінь ще один дарунок нам приготувала.
Різних овочів з городу,
Хліба з поля нам дала.
А щоб трішки відпочили - Фізкульхвилинку принесла.
Гра «Відгадай загадку»- Діти, скажіть мені, а хто вирощує овочі і фрукти? (Відповіді)
Правильно. Давайте тепер відгадаємо що ж вирощує садівник.
Сіяв садівник веселий овочі біль оселі,
І на грядках, засіяних густо,
ПОМІДИНІ зросли, РЕДИМОРКВИ зросли,
ЧАСНИБУЗ, ГАРБУРЯК та РІПУСТА, всім на смак!-
Які ж овочі виростив садівник?
(Діти відповідають.)- А тепер завдання не просте, але я думаю ви впораєтеся з ним. Я знову загадаю вам загадку, а ви говорити відповіді мені не будите, а красиво і охайо відобразите на малюнку.
Ми теж на весні копали город,
Самі саджали, сапали і от
Розсівся, розлігся у нашій корзині
Червоний та жовтий, зелений та синій,
Здоровий такий різнобарвний народ.
Під спокійну музику діти малюють свої відповіді.- Ви справжні художники і дійсно кмітливі, бо відгадали все правильно(це гарбуз, помідор, гірок та слива)
-А зараз вирушимо на наш город де ми сіяли весною моркву і бурячок, доглядали за ними і прийшла осіння пора щоб збирати урожай. Одягайтеся тепліше, беріть відерця, лопатки і грабельки підемо збирати багатий урожай.
Додаток К
Конспект на тему «Дикі тварини»
Мета: продовжувати формувати уявлення дітей про багатоманітність тваринного світу. Розширити уявлення про диких тварин, їх пристосування до зимових умов життя. Спонукати до пошуково-дослідницької роботи по збору та обробці інформації. Розвивати пізнавальну активність, допитливість, комунікативні здібності. Виховувати ціннісне ставлення до природного довкілля.
Хід заняття
І. Підготовчий етап
1.Бесіда на тему «Що я знаю про диких тварин»
Мета: виявити знання про диких тварин. Розвивати інтерес до пізнання природи. Викликати потребу у здобутті нових знань, розширювати уявлення дітей про шляхи і способи їх набуття.
Хід бесіди
Загадки
Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа
В них таке смачненьке м'ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене…(Лисиця)
Я веселенький звірок,
Плиг з ялинки на дубок.(Білка)
Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати,
А зимою - в лігві спати.
Як зачує він весну - Прокидається від сну.(Ведмідь)
Сірий, ікластий,
Хоче вівцю вкрасти.(Вовк)
Ігрова вправа "Назви дитинчат тварини" :
Зайчик - зайченятко,
Лисиця - лисенятко,
ведмедь - ведмежатко,
Білка - білченятко,
Вовк - вовченятко.
Діти сідають на стільчики.
А зараз ми пограємо в гру «Запитайте, що вас цікавить». Уявіть себе тваринкою і розкажіть всім нам, що ви відчуваєте. Наприклад: «Я - лисичка. Запитайте, що вас цікавить».
Діти: - Де ти живеш? З ким би ти хотіла дружити? Кого ти боїшся? Що полюбляєш їсти? Що ти не любиш? Як до тебе ставляться люди
- А тепер настав час створити книгу «Дикі тварини взимку» (діти складають свої роботи у файли і створюють книгу-папку).
До нас на заняття прийшов репортер передачі «Світ тварин очима дітей» і хоче запитати вас, щоб ви порекомендували зробити, щоб допомогти тваринам взимку. (Пропозиції дітей).
Вихователь:
Діти, чи сподобалось вам наше заняття? Що вам сподобалось? Що нового дізнались ви? Чи хочете і надалі займатись подібною роботою?
Тепер ви можете всім дітям дошкільного закладу розповідати про життя тварин взимку. Дякую. До побачення.
Додаток Л
Конспект заняття в старшій групі з розвитку мовлення
Тема «І зима настала» (комплексне заняття)
Програмовий зміст: Закріпити та уточнити знання дітей про зимові ознаки, уміння відгадувати загадки, закріпити вміння виконувати звуковий аналіз слів, добирати слова на потрібний звук. Формувати вміння будувати речення із сполучником тому що; вчити логічно і послідовно давати відповідь; вправляли у вимові звуки [з], [ж], [р], вчити добирати слова до рими; розвивати дрібну моторику рук; виховувати організованість, витримку, задоволення від вдалого прояву своїх знань.
Матеріал: загадка, мовна гра «Слівце додавай, віршика складай», артикуляційні вправи «Парканчик», «Лопатка», «Ворота», вправа на мовне дихання, чистомовка, дидактична гра «Сніжинки», картки зі зображенням зимових явищ природи, мовна вправа «Тому що на дворі мороз», олівці прості і кольорові, крижаний будиночок з доріжками, сніжинки, слайди з ілюстраціями для супроводження за допомогою мультимедійного проектора.
Хід заняття:
Діти подивіться, що я вам принесла.
(Вихователь дістає «зимову скриньку».) Цю скриньку передала для вас Білолиця Зима. А щоб дізнатися що там лежить треба відгадати загадку:
Що за диво, ну це ж треба:Зорі падають із неба -Білі, гарні та маленькі,Ще й пухнасті, холодненькі.Відгадай, що це, дитинко?Певно, знаєш: це…(сніжинка)
Вихователь дістає сніжинки, викладає їх на доріжки до Крижаного будиночку.
-Діти, що стає із сніжинкою у теплому приміщенні? (