Облік виробничих запасів

Облік виробничих запасів

ВСТУП

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва підприємству поряд з необоротними активами необхідні й предмети праці. саме тому облік та контроль ефективності використання виробничих запасів є актуальним для кожного підприємства.

Враховуючи високий ступінь конкуренції,постійні зміни взаємовідносин між виробниками, постачальника, покупцями й державою, зростання ризику й відповідальності суб’єктів господарювання за результати діяльності, однією з основних умов отримання прибутку підприємств є якість управління виробничими запасами, що здійснюється на підприємстві оперативної та достовірної інформації, основним джерелом формування якої є система бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. крім того, вони є більш значною та важливою частиною активів підприємства. За сучасних економічних умов, при переході діяльності економічних суб’єктів на ринкові відносини, правильна організація бухгалтерського обліку є необхідною умовою для діяльності підприємства. Належним чином організований облік виробничих запасів має буттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного господарюючого суб’єкта. Ефективна система правління виробничими запасами дозволить його керівництву отримувати якісну інформацію про наявність та рух запасів. від правильності введення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Проблеми обліку, оцінки і аналізу використання виробничих запасів розглядалися у працях відомих вітчизняних вчених-економістів: Броткіна А.С., Бутинця Ф.Ф., Голова С.Ф., Завгороднього В.П., Єфіменка В.І, Кірейцева Г.Г., Кужельного М.В., Литвина Ю.Я., Сопка В.В., Ткаченко Н.М., Чумаченка М.Г., Вагомий внесок у розвиток методології питань обліку і аналізу використання виробничих запасів зробилизарубіжні вчені: Аксенко А.Ф., Бангольц Я.М., Бейгельзимер М.Г., Глен А. Велш., Козлова О.П., Левін В.С., Луговий В.А., Маргуліс А.Ш., Новодворський В.Д., Петрова В.І., Покараєв Г.М.. Розенберг Н.Я., Смірнов К.А., Тішков І.Є., Чечета А.П., Шермет А.Д. та ін.

1. Сутність, визнання, оцінка і класифікація запасів, значення та завдання їх обліку

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення. Зокрема у науковій та навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали"

Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо і т.д.) є предметами, на які спрямована праця людини з метою одержання готової продукції. На відміну від засобів праці, що зберігають у виробничому процесі свою форму і які переносять вартість на продукт поступово, предмети праці споживаються повністю і повністю переносять свою вартість на цей продукт і заміняються після кожного виробничого циклу. У промисловості поступово збільшується споживання товарно-матеріальних цінностей у виробництві. Це обумовлюється розширенням виробництва, значною питомою вагою матеріальних витрат у собівартості продукції і ростом цін на ресурси. В умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, економія і т.д.)

Зазначимо, що поняття виробничих запасів слід розрізняти від поняття матеріальних ресурсів.

Матеріальні ресурси являють собою сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі продуктивного і непродуктивного споживання (за винятком продукції, що знаходиться в незавершеному виробництві). Основну частину матеріальних ресурсів складають предмети праці, що застосовуються в промисловому, сільськогосподарському і будівельному виробництві - сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергія, різні вироби, машини й устаткування. Економія і раціональне використання матеріальних ресурсів - один з найважливіших напрямків інтенсифікації виробництва, підвищення добробуту людства, дбайливого використання природних багатств і збереження навколишнього середовища. Ефективне використання матеріальних ресурсів є вирішальним і найбільш діючим способом збільшення національного багатства країни, швидкого росту нагромаджень і ресурсів споживання.

В економічній літературі поняття «виробничі запаси» трактується як предмети праці, на які спрямована праця людини і становлять матеріальну основу створюваного продукту.

На сучасному етапі йде тенденція прискорення оборотності запасів на підприємстві, а отже і зниження розмірів запасів. Запаси, як і раніше, займають головну роль у забезпеченні підприємства ритмічними умовами роботи.

На рівні господарств запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому являють собою один з факторів, що визначають політикові підприємства і впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Однак деякі підприємства часто не приділяють йому належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах. У результаті цього вони звичайно зіштовхуються з тим, що їм приходиться вкладати в запаси більший капітал, чим передбачалося. Таким чином, щоденна потреба в предметах праці на функціонуючому підприємстві дозволяє зарахувати їх до складу матеріальних оборотних коштів підприємства і розглядати як поточні активи.

У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за ознаками, представленими в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Характеристика основних видів запасів

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

- раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

·  організація складського господарства;

·  достовірне визначення первісної вартості запасів;визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

·  відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

·  розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

За результатами проведених досліджень встановлено, що не існує визначеності щодо трактування терміну «виробничі запаси» в працях учених-економістів. Так, в економічній літературі, виданій на теренах колишнього Радянського Союзу, виробничі запаси визначаються як матеріальні ресурси або як предмети праці, при чому в одних джерелах зазначено, що вони не повинні бути задіяні в процесі виробництва, а в інших - вони беруть участь в процесі створення матеріальних благ.

Важливою передумовою організації обліку виробничих запасів є їх оцінка. Згідно з діючими нормативними документами одержані виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. П(С)БО 9 "Запаси" визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів. При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з таких методів:

·  Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Застосовується для запасів, то використовуються при виконанні спеціальних замовлень і проектів, а також тих, що не замінюють одне одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей метод використовується при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні матеріалів, шо дорого коштують (коштовних каменів, дорогоцінних металів тощо).

·  Метод середньозваженої собівартості

Визначається по кожному виду (групі) запасів як частка від ділення загальної вартості виду (групи) запасів на їх кількість. Зазначені кількість і вартість складаються, відповідно, до собівартості та кількості по залишку на початок місяця і по запасах, шо надійшли протягом місяця. Отже, при різних цінах на один і той же вид запасів обчислюється їх середня ціна, за якою згодом оцінюється списання запасів у виробництво.

·  За собівартістю перших за часом закупок(ФІФО)

Передбачає, що запаси списуються за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції цін такий метод призводить до заниження вартості відпущених у виробництво ресурсів, завищення їх залишку в балансі а отже, завищення фінансового результату від основної діяльності підприємства.

·  Метод нормативних затрат

Полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг) встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних, норм витрат і цін вони повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

·  Метод ціни продажу

Заснований на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Обираючи методи обліку запасів, необхідно пам'ятати, що зміна облікової політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і достовірно відображати специфіку діяльності підприємства.

2. Організаційна характеристика та оцінка економічного стану ТОВ «АФ «Відродження»

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма „Відродження" створене згідно рішення засновників, шляхом об’єднання їх майна, коштів та підриємницької діяльності для здійснення спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Товариство створене і діє відповідно до Господарського кодексу України та згідно законів України: “Про власність", ‘‘Про господарські товариства”, “Про зовнішньоекономічну діяльність та іншими законодавчими актами України.

Товариство набуло статусу юридичної особи, за законодавством України, з момент його державної реєстрації.

Товариство є юридичною особою, мас самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування й самоокупності відповідно до чинного законодавства України.

Товариство може вступати в договірні зобов’язання, укладати угоди про спільну діяльність, купівлі-продажу, дарування, міни, підряду, перевезень, зберігання, доручення, комісії тощо.

Дане товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий та інші штампи, фірмові бланки із своїм найменуванням, символіку. емблему, знаки для товарів та послуг, інші реквізити, необхідні для його діяльності.

Товариство було створене з метою отримання прибутку від виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, роздрібної та оптової торгівлі, діяльності по надаванню різних послуг громадянам та юридичним особам, виробництву та реалізації товарів народного споживання, продукції промислового та іншого призначення, а також всіх інших видів підприємницької діяльності, не заборонених законодавством України та реалізації на його основі економічних та соціальних інтересів Учасників та трудового колективу Товариства.

Предметом діяльності Товариства є:

         виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції;

         переробка сільськогосподарської продукції, виробництво та

реалізація круп, борошна,кормів та іншої продукції переробки;

-  надання послуг підприємствам, організаціям та громадянам по обробітку земельних ділянок, догляду за рослинами, збирання та зберігання врожаю;

- оптова та роздрібна торгівля насінням, засобами захисту рослин, мінеральними добривами, сільськогосподарською технікою, автомобілями, запасними частинами та комплектуючими.

Наведемо коротку характеристику підприємства за допомогою табл.2.1.

Таблиця 2.1 Характеристика ТОВ «АФ «Відродження»

До складу майна товариства входять: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, продукція, вироблена товариством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, а також грошові кошти отримані від реалізації.

На підставі даних річних звітів ТОВ «АФ «Відродження" розглянемо наявність активів та їх джерел формування (пасиви). А ще проведемо їх аналіз і відповідні дані наведемо визначено за допомогою певних таблиць. Дані, які розкривають сутність активів підприємства відображено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Характеристика активів ТОВ «АФ «Відродження"

Результати горизонтального аналізу активу балансу товариства дозволяють зробити такі висновки щодо його стану:

. За досліджуваний період спостерігається загальне збільшення валюти балансу на 1681 тис. грн. А саме видно що відбулося зростання незавершених капіталиних інвестицій та основних засобів на 156тис.грн та 777 тис. грн. відповідно В розділі «Оборотні активи» спостерігається збільшення за статтями «Виробничі запаси» - на 231тис.грн. і в 2013р вони склали 263тис. грн, Сума товарів зросла на 1147 тис.грн.

. Найбільше від’ємне відхилення має стаття: «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» вона зменшилася на 263тис. грн. і склала 881тис. грн., «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» теж зменшилася на 219тис. грн. щоє позитивним для товариства. Інша дебіторська заборгованість зменшилася на 8 тис. грн. і в 2013р. взагалі не існувала. Також на 107 тис. грн. зменшилися грошові кошти.

Дальше доречно було б проаналізувати джерела формування майна ТОВ «АФ «Відродження» Дані представимо у вигляді табл. 2.3.

обліковий синтетичний запаси аналітичний

Таблиця 2.3

Характеристика джерел формування активів ТОВ «АФ «Відродження»

Результати горизонтального аналізу пасиву балансу товариства свідчать про наступне:

В пасиві балансу відбувається збільшення власного капіталу за рахунок збільшення пайового капіталу на 1050 тис. грн., а також завдяки формуванню нерозподіленого прибутку , який склав 2836 тис.грн., що на 17,53% більше ніж у 2011році.

1.           Підприємство має короткострокові кредити банків в розмірі 1689 тис. грн.. станом на31.12.12 р.

2.  Підприємство станом на 31.12.12р. повністю погасило поточні зобов’язання з одержаних авансів.

3.      Негативним явищем є збільшення зобов’язань з бюджето у 2012 році в порівнянні з 2010 роком вони зросли на 11 тис. грн., зобов’язання зі страхування теж зросли на 2 тис. грн. Цим і спричинено зростання поточних зобов’язань підприємства на 16,72% за досліджуваний період.

Проаналізуємо рівень та динаміку фінансових результатів ТОВ «АФ «Відродження», розглянемо табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз рівня та динаміки фінансових результатів ТОВ «АФ «Відродження»

Аналізуючи показники фінансових результатів ТОВ «АФ «Відродження» за 2010-2012 роки спостерігаються деякі зміни. Так, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 29668 тис. грн., в свою чергу чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 25403тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції також збільшилась на 24161тис. грн.. Проте, спостерігається зменшення адміністративних та інших витрат а також водночас суттєве збільшення доходів підприємства. Тому спостерігається збільшення чистого прибутку підприємства з 200 тис. грн. у 2010 році до 590 тис. у 2012 році, або на 95%.

Це свідчить про те, що підприємство збільшує кількість реалізованої продукції і зменшує адміністративні витрати.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на даному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності . Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого - як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

ТОВ «АФ «Відродження» самостійно визначило параметри та напрями облікової політики; обрало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, в даному товаристві керувалися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).

Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

В ТОВ «АФ «Відродження» був виданий наказ 01 «Про облікову політику й організацію бухгалтерського обліку» від 01 січня 2013 року. Наказ містить три розділи:

)        Організація роботи облікового апарату;

)        Методика обліку;

)        Організаційно-технічні аспекти.

Також до даного наказу існує Додаток 1 «Склад бухгалтерської служби» та Додаток 2 « Перелік матеріально-відповідальних осіб».

Великим недоліком є те що в товаристві відсутній графік документообороту та не існує постійно діючої інвентаризаційної комісії.

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало, попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дає змогу підприємству ефективно здійснювати господарську діяльність.

3. Документальне оформлення руху виробничих запасів та звітність матеріально-відповідальних осіб

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами.

Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4(зразок 6.1).

Зразок 6.1

Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7.

Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами (ф. № М-8 і 9) і накладними-вимогами (ф. № М-11).

Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий - на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період - місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.

Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгалтерії для списання матеріалів на виробництво.

Накладна-вимога на відпускання (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М-11)використовується для оформлення операцій разового (не систематичного) відпускання матеріалів для господарських цілей, а також для оформлення внутрішнього переміщення запасів зі складу на склад, з цеху на склад.

Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів (ф. № 10); накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), актом про витрату давальницьких матеріалів (ф. № М-23) тощо.

Усі первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром приймання-здачі документів (ф. № М-13) передаються для обробки до бухгалтерії.

4. Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

Проблема організації аналітичного обліку (за номенклатурними номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кількісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку (ф. № М-12) - (зразок 6.2), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.

Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.

Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (чорні метали; кольорові метали; хімікати тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.

Для погодження даних кількісного складського обліку з вартісним бухгалтерським застосовуються книги залишків матеріалів (сальдові відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально відповідальної особи окремо. У ці регістри на кожне перше число місяця матеріально відповідальні особи переносять з карток складського обліку перевірені бухгалтерією залишки матеріалів. Книги (відомості) заповнюються відповідно до номенклатурних номерів і однорідних груп.

У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.

Оперативно-бухгалтерський метод доцільно застосовувати як за ручної, так і за комп’ютерної обробки інформації.

У разі невеликої номенклатури запасів у бухгалтерії може вестися аналітичний облік наявності та руху запасів у розрізі номенклатурних номерів як у кількісному, так і у вартісному виразі. На підставі одержаних від матеріально відповідальних осіб прибутково-видаткових документів бухгалтер оформлює відомості оприбуткування та списання (відпускання) матеріалів, які використовуються для щомісячного складання оборотних відомостей у розрізі номенклатурних номерів, тобто кількісно-сумарного обліку, де й відображається інформація про залишки матеріалів на початок місяця, надходження та списання й залишок на кінець місяця. Контроль за узгодженістю даних бухгалтерського та складського обліку здійснюється бухгалтерією способом звіряння даних оборотних відомостей і даних карток складського обліку. Цей метод може застосовуватися в умовах широкого використання обчислювальної техніки.

На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.

Зразок 6.2

КАРТКА № 200 СКЛАДСЬКОГО ОБЛІКУ МАТЕРІАЛІВ

НАЙМЕНУВАННЯ МАТЕРІАЛУ: СТАЛЬ КУТОВА

Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів використовується активний рахунок 20 “Виробничі запаси”, до якого відкривається дев’ять субрахунків, наведених в п. 6.1 цієї теми.

На дебеті рахунка 20 “Виробничі запаси” і відповідних субрахунках відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).

За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Облік придбання запасів на рахунку 20 “Виробничі запаси” та його субрахунках ведеться за фактичною собівартістю придбання, тобто за первісною вартістю з урахуванням витрат на транспортування та заготівлю запасів. Якщо є можливість, такі витрати відносять на конкретний номенклатурний номер прямим способ ом . У більшості випадків це зробити практично неможливо. Тому транспортно-заготівельні витрати групують на окремому субрахунку, який визначає підприємство. Це, як правило, субрахунки другого порядку до субрахунків рахунка 20.

Підставою для обліку надходження виробничих запасів є наведені вище первинні документи.

Списання запасів на виробничі та інші цілі здійснюється на підставі первинних документів, які наведені вище.

Важливим моментом при списанні запасів є визначення їхньої вартості.

Згідно з П(С)БО оцінки вибуття запасів можуть бути такі:

) оцінка за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується при відпускання запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного;

) оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів;

) оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство та відображені в бухгалтерському обліку (перший надійшов - перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом їх надходження;

) оцінка вибуття запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство та відображенню в бухгалтерському обліку. Запаси, які відпускаються у виробництво, списуються за первісною вартістю останніх за часом їх надходження. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.

Наведемо приклад зміни собівартості реалізації за різних методів оцінки вибуття запасів.

При обранні оцінки вибуття запасів за методом ФІФО, ЛІФО або середньозваженої собівартості допускається ведення системи періодичного обліку запасів.

Первинні дані подані в (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Метод ФІФО: перше надходження - перший видаток (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Зміна собівартості реалізації за використання методу середньозваженої собівартості наведено в (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

*Розрахунок середньозваженої собівартості: 34 300 грн : 1000 шт. = 34,30

Метод ЛІФО: останнє надходження - перший видаток ілюструє (табл. 6.5).

Таблиця 6.5

Як ми бачимо, найбільша вартість списаних запасів при методі ЛІФО, за якого найменший прибуток у підприємства від операційної діяльності у фінансовій звітності.

) оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції, встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних затрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися та переглядатися;

) оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Означена сума визначається як добуток продажної (роздрібної) націнки на реалізовані товари і вартості реалізованих товарів та середнього відсотку торговельної націнки. Останній визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця та торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Кожний із цих методів має свої переваги та недоліки. Так, метод ідентифікованої собівартості конкретної одиниці запасів вимагає постійної інформації про рух запасів за конкретним номенклатурним номером, а номенклатура значно збільшується. Цей метод рекомендується застосовувати для найважливішими для підприємства виробничих запасів. Він дає змогу точно визначити вартість однорідних запасів, але вимагає великих витрат на ведення обліку.

Метод середньозваженої собівартості виробничих запасів дає об’єктивну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильним їх списанням на витрати діяльності.

При використанні методу ФІФО для оцінки використання виробничих запасів вартість їхніх залишків наближається до ринкової, але тільки на кінець звітного періоду. Собівартість виготовленої продукції в цій ситуації може бути заниженою.

У разі застосування методу ЛІФО собівартість виготовленої продукції найбільш наближена до ринкових цін.

Підприємство в наказі про облікову політику самостійно визначає вид оцінки запасів під час їх вибуття.

Якщо підприємство для поточного обліку застосовує (постійні) ціни та окремо групує транспортно-заготівельні витрати, то у процесі списання запасів виникає потреба в операції з розрахунку і списанню транспортно-заготівельних витрат. Методика цього розрахунку викладена в П(С)БО 16. Транспортно-заготівельні витрати розподіляються між вартістю використаних (списаних) запасів і їхнім залишком на кінець місяця. Для цього визначається середній відсоток транспортно-заготівельних витрат до облікової вартості запасів на початок місяця та тих, які надійшли протягом місяця. Потім вартість використаних (списаних) запасів перемножується на середній відсоток і так визначається сума транспортно-заготівельних витрат, яка підлягає списанню. Приклад розрахунку наведено в табл. 6.6-6.7.

Таблиця 6.6

Розрахована сума транспортно-заготівельних витрат списується з кредиту рахунка 20 “Виробничі запаси” в дебет тих самих рахунків, на які списана вартість запасів за обліковими цінами.

Таблиця 6.7

Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.

5. Відображення інформації про виробничі запаси у фінансовій звітності

П(С)БО 9 “Запаси” передбачено, що в Примітках до фінансової звітності підприємства розкривають інформацію про:

♦ методи оцінки запасів;

♦ балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

♦ балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

♦ балансову вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, у заставу;

♦ суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу.

Якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в Примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку та звітності (найменшою з вартості), обчисленою з застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.

У фінансових звітах за міжнародними стандартами слід розкривати наступну інформацію:

а) облікові політики, прийняті для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартість запасів та балансову вартість згідно з класифікаціями, прийнятними для суб'єкта господарювання;

в) балансову вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації;

г) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю мінус витрати на продаж;

ґ) суму будь-якого сторнування раніше списаної вартості запасів;

д) суму будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, визнану як зменшення суми запасів, яка визнана як витрати за період;

е) обставини або події, що спричинили сторнування часткового списання запасів;

є) балансову вартість запасів, переданих як застава для гарантії зобов'язань.

Інформація про балансову вартість різних видів утримуваних запасів та про ступінь змін у цих активах є важливою для користувачів фінансових звітів. Загальна класифікація запасів така: товари, виробничі запаси, виробничі допоміжні матеріали, матеріали, незавершене виробництво та готова продукція. Запаси виконавця послуг можуть бути описані як незавершене виробництво.

Сума запасів, визнана як витрата протягом періоду, яку часто називають собівартістю продажу, складається з тих витрат, що були раніше включені до оцінки проданих одиниць запасів, нерозподілених виробничих накладних витрат та наднормативних сум виробничої собівартості запасів. Обставини суб'єкта господарювання можуть виправдати включення інших витрат, таких як витрати на збут.

Деякі суб'єкти господарювання приймають такий формат звіту про прибутки та збитки, що спричиняє розкриття інших сум замість визнання собівартості запасів як витрати протягом періоду. Згідно з цим іншим форматом, суб'єкт господарювання подає аналіз витрат, застосовуючи класифікацію, що базується на характері витрат. У цьому випадку суб'єкт господарювання розкриває інформацію про витрати, визнані як витрати на матеріали та витратні матеріали, витрати на оплату праці та інші операційні витрати разом із сумою чистої зміни в запасах за період.

У Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

-      методи оцінки запасів;

-           балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

-           балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

-           балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

-           суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(С)БО 9.

6. Напрями вдосконалення обліку виробничих запасів

Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, реформування економічних відносин в Україні висувають нові вимоги до бухгалтерського обліку, як до способу контролю за веденням господарської діяльності підприємств. Важливим фактором розвитку виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх ефективне використання.

Багато вчених досліджували сутність та методику управління виробничими запасами на підприємствах, аналізували їх діяльність. Наприклад, Сайко О.В. при дослідженні даної тематики вказала на негативні сторони існуючої методики обліку виробничих запасів на підприємствах молокопереробної промисловості. Для даних підприємств доцільно звернути увагу на те, що потрібно доопрацьовувати та удосконалювати діючі форми документації з оперативного обліку виробничих запасів, а саме: їх рух у процесі виробництва. Тому даним підприємствам доцільно ввести нові форми первинної документації, що мають забезпечити своєчасність надходження та вибуття виробничих запасів підприємства, і застосування яких дасть змогу підвищити рівень обліку і контролю їх використання [2,11].

Практика показує, що процес обліку використання виробничих запасів все ж таки є трудомісткою ділянкою. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - запущеність обліку, що призводить до великих втрат запасів. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, пов’язаних з розробкою науково обґрунтованої системи обліку використання виробничих запасів.

На нашу думку, аналізуючи в цілому діяльність деяких підприємств з обліку виробничих запасів, можна виокремити наступні негативні аспекти:

складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну, більше того, обміну на неподібні активи;

низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств;

невідповідний рівень контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів;

обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо[6, 56].

Вирішення цих проблем потребує оновлення системи отримання інформації про виробничі запаси, використання нетрадиційних для вітчизняної облікової практики підходів щодо ефективного їх використання та оптимізації результатів діяльності підприємства через застосування принципів і методів бухгалтерського обліку.

Саме тому можна виділити наступні напрямки вдосконалення управління виробничими запасами на підприємствах:

1) підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств, яке забезпечується запровадженням інформаційних технологій обробки економічної інформації;

) удосконалення системи автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів, оскільки успішне функціонування підприємств залежить, перш за все, не тільки від вдосконалення внутрішньогосподарської діяльності взагалі, а і від того, наскільки розвинута система автоматизації їхньої діяльності;

) узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку виробничих запасів;

) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва;

) чітка організація обліково - контрольних процедур руху запасів підприємств (застосування прийомів обліку за центрами відповідальності, заходів контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів).

Підсумовуючи, можна стверджувати, що реалізація перелічених напрямів удосконалення обліку запасів підприємством призведе до значного підвищення результативності його фінансово - економічної діяльності. Вирішення комплексу суперечливих та дискусійних питань обліково - аналітичного управління виробничими запасами є актуальним для більшості підприємств і потребує подальших досліджень.

Висновок

Проведене дослідження теоретико-методологічних засад ефективного використання виробничих запасів дозволило зробити наступні висновки:

1. Виробничі запаси - це сукупність всіх матеріалів, які має підприємство; це придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві; це частина оборотних засобів на підприємстві, ще не залучених до процесу виробництва і таких, що не надійшли на робочі місця; це матеріальні елементи виробництва, які одноразово та повністю переносять свою вартість на новостворений продукт.

2. Вивчення нормативної бази предмету дослідження показало, що здійснення бухгалтерського обліку виробничих запасів регулюється цілою низкою законодавчих документів та підзаконних актів, але це не дає гарантії, що облік здійснюється належним чином і без виникнення суперечливих моментів.

. Розглянувши праці науковців, дійшли висновку, що тема ефективного використання виробничих запасів підприємства є дуже актуальною, так як викликає у вчених дискусійні питання. Зокрема, особлива увага приділяється розгляду забезпечення своєчасного і правильного оформлення документами надходження і вибуття цінностей, контролю за збереженням і раціональним їх використанням, надходженням достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень

. Щодо зарубіжного досвіду організації обліку формування і використання виробничих запасів можна зробити висновок, що оцінка виробничих запасів в зарубіжних країнах дещо відрізняється від оцінки в національному обліку України і має свої певні особливості, зумовлені особливостями національного обліку та нормативно-правовою базою.

. Управління виробничими запасами - трудомісткий і складний процес. Основою побудови обліку та управління виробничими запасами є їх планово-облікова класифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху запасів, система рахунків.

Методологічні основи формування в Бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються положенням бухгалтерського обліку 9 "Запаси", відповідно до якого запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продуктів виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції. виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. У свою чергу виробничі запаси - це різні речові елементи виробництва, що використовуються в якості предметів праці у виробничому та іншому господарському процесі і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію, виконані роботи та надані послуги.

За процесом руху виробничих запасів допомагає слідкувати розгалужена система аналітичного обліку. Аналітичні рахунки групуються за видами товарів, матеріально відповідальними особами та ін. Рахунки аналітичного обліку використовуються для контролю за зберіганням і рухом виробничих запасів, їх оцінки, порівняння з даними складського обліку, а також для підведення підсумків інвестиції. Аналітична і синтетична облікова інформація є основною для управління виробничими запасами підприємства. без чітко організованого обліку руху товарних запасів апарат управління не зможе виконувати ритмічну роботу підприємства, не зможе захистити себе від конкурентів.

Список використаної літератури

1.     Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” ПСБО 9 "Запаси"

2.      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р.)

.        Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - К.: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2004. - 528 с.

.        Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

.        Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 473 с.

.        Гавриловська Л.М., Ларіонова А.С. Фінансовий облік - 1: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2006. - 320с.

.        Цал-Цалко Ю. С. Стан та розвиток економічного потенціалу аграрного і промислового секторів економіки: монограф. / Ю.С. Цал-Цалко, О.Г. Денисюк. - Житомир: ПП „Рута”, 2009. - 209 с

.        Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: підруч. / Ю.С. Цаль-Цалко. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 574с

.        Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2008. - 784 с.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.

.        Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. - 5-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2009. - 726 с.

.        Герасим П.М., Журавель Г.П., Бруханський Р.Ф., Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві: Навч. посібник. - Тернопіль. - 2012. - 464с.

13.   Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

.       Волкова І. А. Фінансовий облік - 2: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] І. А. Волкова - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 224 с.

.       Финансовый анализ: учебно-методическое пособие / Т.А. Фролова. - Симферополь, 2002. - 220 с.

16.    Фінанси підприємств : навч. посібник / Г.О. Партин, А.Г. Загородній. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2002. - 128 с.

.        Фінанси: навч. посібник / Г.О. Партин, А.Г. Загородній. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2002. - 128 с.

.        Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 454 с

19.   Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності підприємства. - 2-ге видання.- К.: Алеута, 2012.- 485 с.

20.   Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-XIV