Податок на доходи фізичних осіб та його роль в формуванні доходів бюджету

Податок на доходи фізичних осіб та його роль в формуванні доходів бюджету

Зміст

Вступ

. Теоретичні основи особистого прибуткового оподаткування

. Фіскальне значення ПДФО в Україні

. Напрямки зміцнення фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Податок на доходи фізичних осіб займає у податковій системі держави провідне місце, як обов’язковий її компонент.Він є складовою частиною фінансового механізму держави та відіграє не останню роль при наповненні дохідної частини бюджету.Надходження до бюджету від нього є досить вагомими та поступаються лише податку на додану вартість. Однак,за період функціонування податку з доходів фізичних осіб проявилася низка проблем, які знижують ефективність цього податку з фіскальної точки зору.

Чергове реформування української системи прибуткового оподатковування, що ознаменувалося набуттям законної сили Кодексом, породжує насущну потребу в поглибленому аналізі позитивних і негативних сторін податку з доходів фізичних осіб, оцінці його фіскальної ефективності.

Об'єктом дослідження є податок з доходів фізичних осіб.

Мета і задачі дослідження Основним завданням цієї роботи є оцінка фіскального потенціалу податку з доходів фізичних осіб,на прикладі формування доходів Зведеного бюджету України, та надання пропозицій вдосконалення порядку справляння з метою підвищення його фіскальної ефективності.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд задач, головними з яких є:

розглянути теоретичні основи оподаткування доходів громадян;

проаналізувати надходження податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України та виявити основні тенденції;

оцінити розміри надходжень податку з доходів фізичних осіб;

виявити основні проблеми ПДФО при формуванні доходів,тобто виконанні фіскальнох функції;

запропонувати шляхи удосконалення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб.

Теоретичним підґрунтям дослідження податку з доходів фізичних осіб у системі формування доходів є наукові здобутки, зокрема, таких вчених та дослідників, як А.Абрамова , О. Горбунова, Т.Демченко,Ю.Іванов, М. Кучерявенка, С. Онишко А. Опаріна Іванський, К. Маліновська М. Мельник, А. Славкова; російські вчені: О. В. Бризгаліна, В. В. Гриценко, В. І. Гурєєва, Є. Н. Євстигнєєва, О. В. Мещерякова, Д. Г. Черник та інші.

1. Теоретичні основи особистого прибуткового оподаткування

Провідна роль у податкових системах багатьох розвинутих країн належить податку на доходи фізичних осіб. Цей податок вперше було запроваджено в Англії у 1798 .,однак у 1826 р.-скасовано. І лише з 1842 р. він перетворився на постійне джерело доходів англійського бюджету.В 1891 р. податок на доходи фізичних осіб вводиться в Німеччині,в 1914 у Франції,у 1915 р.-у США,у 1926 р.- в Росії[29,ст 3-14].

Поширення податку в більшості країн світу стало можливим передусім внаслідок зростання індивідуальних доходів та зосередження різних їх видів в одних руках,що робило більш доцільним сукупне обкладання доходів.Лише за досить високого рівня економічного розвитку,який зумовлює відповідні доходи,а також зі зростанням числа великих доходів виникають умови для запровадження прибуткового оподаткування. Іншою важливою умовою поширення податку на доходи фізичних осіб стало підвищення рівня податкової культури,а саме ставлення до сплати податків як до виконання свого громадського обов’язку. Це сталося завдяки,з одного боку,кращому усвідомленню кожним індивідом своєї залежності від інших індивідів і суспільства в цілому,отже,важливості задоволення суспільних потреб,і,з другого-завдяки змінам у структурі державних видатків у напрямку зростання частки соціальних видатків,особливо на освіту й охорону здоров’я.В 20-х рр. ХХ ст., після проведення податкових реформ у країнах Європи і США, набула загального розповсюдження податкова декларація. У цей період відбуваються суттєві зрушення й у системі стягнення податків:створюються спеціальні податкові служби,запроваджується інститут податкових інспекторів, а також інститут уповноважених,через який до організацій податкового процесу і контролю залучаються найбільш авторитетні та компетентні представники платників. Усе це зумовило поступове закріплення податку на доходи фізичних осіб у податкових системах багатьох країн та його перетворення на основне джерело доходів бюджету.Так,у другій половині 20-х років ХХ ст. частка зазначеного податку в загальній сумі податкових надходжень становила 62,6% у Франції,56,4% у США,45,3% у Великобританії,39,0% у Німечинні. [25,ст.164-165] В Україні власна система прибуткового оподаткування населення була прийнята із середини 1991 р.,після проголошення незалежної держави та початку формування власної податкової системи України[7,ст.271-276].

Справляння податку на доходи фізичних осіб передбачає передусім теоретичне визначення доходу як об’єкта оподаткування.При цьому слід мати на увазі,що єдине,загальновживане визначення доходу у фінансовій науці відсутнє.

Розрізняють дві концепцій доходу:теорія джерел,теорія чистого збільшення вартості майна(теорія надходжень фактичного майна),та похідна від неї теорія-теорія ринкового доходу,яка і набула найбільшого поширення в сучасному світі.(див.Додатки до розділу I.Таблиця 1.1)[25,ст.166,ст.168]

Згідно з концепції ринкового доходу визначення оподаткованого доходу,а отже,й бази нарахування податку з доходів фізичних осіб,має ґрунтуватися на певних правилах(див Додатки до розділу I.Рисунок1.1) та складається з 2-х етапів,а саме, на першому етапі з валового доходу вираховуються витрати,пов’язані з його одержанням;на другому етапі з валового доходу вираховуються неминучі приватні витрати-витрати на життєзабезпечення( до них належать:неоподатковуваний мінімум доходів,витрати на утримання матеріально залежних від платника членів сім’ї,витрати на сплату внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування та пенсійного фонду).Наслідком усіх цих вирахувань є оподаткований дохід,яким може бути лише вільний для сплати податковий дохід[25,ст.169-170]

Крім зазначених вище вирахувань,що є нормативною вимогою оподаткування,в податкових системах усіх країн, існують різноманітні вирахування з податкової бази,які мають характер податкових пільг(пільги окремим категоріям утриманців-дітям певного віку або статусу,застосовуються податкові кредити,

диференційовані за статусом осіб,що знаходяться на утриманні напівсирота,людина похилого віку та інше) і можуть надаватися у різних формах-поправки,знижки,звільнення,кредити,тощо[25,ст.170,172]

Вважається,що податок на доходи фізичних осіб повинен будуватися на широкій податковій базі і суттєвому стандартному вирахування. Широка податкова база дозволяє застосовувати невисокі ставки податку,забезпечуючи достатні надходження до бюджету держави.Коли ми вже почали говорити про ставки,то оподаткування доходів фізичних осіб може здійснюватися як за прогресивною,так і за плоскою шкалою ставок.Однозначної відповіді щодо доцільності вибору тієї чи іншої шкали теорія не дає.Такий вибір залежить передусім від того,яким якостям оподаткування суспільство віддає перевагу-нейтральності чи справедливості та рівності.Ліберально налаштовані економісти,для яких головною цінністю є нейтральність оподаткування,є прихильниками встановлення плоскої шкали ставок.Ідеологи соціальної справедливості та рівності як пріоритетного принципу оподаткування доходів фізичних осіб наголошується на доцільності запровадження прогресивної податкової шкали.У більшості розвинутих країн на даному етапі податок на доходи фізичних осіб справляється за прогресивною шкалою,Україна не є виключенням.[25,ст181-182] В нашій країні ставка податку на доходи фізичних осіб була багаторазово змінена, що спричинено було зміною податкового законодавства[9,10,20-нормативні документи] (див Додатки до розділу I.Рисунок1.2).

Податок з доходів фізичних осіб виконує,як і всі інші податки, певні функції.

Науковці України виділяють такі функції: фіскальну та стимулюючу(регулюючу)[19,ст.12]. Дослідники Польщі окрім фіскальної розрізняють нефіскальні функції, до яких відносять: стимулюючу, мотиваційну, перерозподільну і соціальну[23,ст.21](див Додатки до розділу I.Рисунок 1.3).На мою думку, найбільш всього ПДФО реалізує свою фіскальну функцію,адже саме від неї залежить формування дохідної бази основного фонду фінансових ресурсів держави - бюджету.Частка податкових надходжень до зведеного бюджету від податку на доходи фізичних осіб є достатньо високою,особливо це простежується за останні 3 роки(детальний аналіз див у розділі 2).Але не можна,стверджувати,що ПДФО не виконує всі інші функції,а саме: стимулююча функція -вона відіграє вагому роль в накопиченні доходів до бюджету та є основою створення певних стимулів у платників податків[22,ст.34];функція перерозподілу полягає в корегуванні тих доходів та майна, які залишаються у платника податку після оподаткування;регулююча функція прибуткового податку з фізичних осіб полягає в тому, що він забезпечує перерозподіл суспільних доходів між різними категоріями населення[6,ст..58];cоціальна функція -полягає у підтриманні соціальної рівноваги у суспільстві шляхом зміни співвідношення між доходами різних соціальних груп для зменшення нерівностей між ними.

Тому кожен підхід,щодо визначення функцій податку має своє право на існування і однозначно виділити один неможливо[13,ст..164-165].

Взагалі, податок на доходи фізичних осіб належить до прибуткових податків(в Додатках до розділу I.Рисунок 1.4 Див ПДФО за класифікаційними ознаками) та і як будь-який інший податком він має свої переваги та недоліки(див. Додатки до розділу I.Таблиця 1.2).Дивлячись на різні погляди авторів,на мою думку основною перевагою ПДФО є те, що рівень оподаткування ставиться у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу,всі автор підтримують цю точку зор[26,ст..130]у.А серед основних недоліків прибуткового оподаткування особливо виділяються труднощі, пов'язані з обліком об'єкта оподаткування,а саме:

-проблема приховування доходів і ухилення від сплати податку;

проблема пов'язана з обліком доходу як об'єкта оподаткування і полягає у

встановленні порядку визначення доходу[26,ст.130].

Підсумовуючи все зазначене вище треба зазначити,що ПДФО є прямим,загальнодержавним податком,що є складовою частиною фінансового механізму держави,він має як переваги,так і недоліки,виконує покладені на нього функції,одна з основних яких є фіскальна функцію, роль якої полягає в наповненні дохідної частини бюджету[4,ст.57](Основні терміни і поняття див.у Додатках до розділу I.Таблиця 1.3)

.Фіскальне значення ПДФО в Україні

Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави, тому не дивно,що податки на доходи фізичних осіб відіграють домінуючу роль для збільшення доходної частини державного бюджету.[11,ст.82] У системі податкових доходів зведеного бюджету податок на доходи фізичних осіб посідає сьогодні другу позицію - після податку на додану вартість,що є складовою внутрішніх податків на товари та послуги,та третю позицію займає податок на прибуток підприємств(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.1).З таблиці видно,що така тенденція характерна для останніх чотирьох років 2009-2012*,за 2007 та 2008 роки податок на прибуток підприємств перевищував ПДФО[30].

Тож почнемо з обсягів сплати податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.3).Він займає одне із важливих місць в доходах, що пояснюється:

- по-перше, його фіскальною роллю, тобто податок на доходи фізичних осіб забезпечує наповнення доходної частини того чи іншого бюджету;

по-друге, тим, що податок на доходи фізичних осіб виступає основним регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб[11,ст..83].

Надходження від сплати ПДФО переважно мають тенденцію до зростання,виключенням є 2009 рік.Сплата податку з доходів фізичних осіб в цьому році майже залишилися на тому ж рівні,що і в 2008 році,але все одно з певним зменшенням. На зміну тенденції збільшення обсягів ПДФО, у 2009 році спостерігається саме зменшення його абсолютних значень,що спричинено низкою негативних факторів, зумовлених дією фінансово-економічної кризи на економіку України, а саме: збільшення кількості працівників, які знаходилися в адміністративних відпустках; переведення працівників на скорочений графік роботи; зростання чисельності безробітного населення; зменшення виплат преміальних коштів та різноманітних надбавок працівникам[30]. Власні доходи громадян зменшувалися в цей період.Припинили діяльність 15642 підприємств, та було звільнено велику кількість працівників, які сплачували цей податок, тому не дивно, що надходження з податку на доходи фізичних осіб поступалися минулому року.Але сама частка ПДФО в Зведеному бюджеті України збільшилася в порівнянні з 2008 року,це означає,що в період економічної кризи надходження від інших податків і зборів знизилися. Взагалі частка податку з доходів фізичних осіб у Зведеному бюджеті має стабільний характер 15-16% від всіх доходів.

Стосовно відношення надходжень від справляння податку з доходів фізичних осіб до валового внутрішнього продукту(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.4) то, як видно з даних,то частка ПДФО в ВВП становить в діапазоні 4-5%.Знову ж таки, в 2009 році вона менша-3,57%,але з 2010 року ситуація почала нормалізувуватися.Достатньо стабільна частка податку з доходів фізичних осіб в валовому внутрішньому продукту свідчить про не дуже високий рівень тінізації доходів громадян[21,ст.124].Адже саме у сфері виплати заробітної плати відбувається найбільше ухилень від оподаткування та порушень законодавства. Серед них - наприклад,заборгованість, зарплата "в конверті"[8]. Крім того, однією із суттєвих причин стабільної частки ПДФО у ВВП є реформування податкового законодавства, спрямоване на збільшення податкової бази, на налагодження чіткої, максимально тісної співпраці податкових органів із платниками податку з доходів фізичних осіб.

Далі розглянемо частку ПДФО в податкових надходження бюджету(див. Додатки до розділу II.Таблиця 2.1).Як було вже зазначено вище ПДФО займає вагому частку,знаходячись на другій позиції після внутрішніх податки на товари та послуги, 80%,а то і більше, яких складає ПДВ.З 2007 по 2011 рік абсолютні надходження податку з доходів фізичних осіб зросли майже в 2 рази. Враховуючи,що за планом на 2012 рік вони мають зрости до 70 млрд,а вже за 3 квартали 2012 року вони становлять 49 млрд грн.,можна зробити висновок,що абсолютні надходження продовжують зростати.Особливо бачимо зростання з 2010 року-51,03 млрд.грн до 60,2 у 2011 році,тобто майже на 20% від 2010 року.Це впершу чергу пояснюється з введенням в дію Податкового кодексу України з 2011 року.Також треба зазначити,що значні збільшення ПДФО спостерігаються з 2007 року-34,8 млрд.грн до 45,9 млрд.грн у 2008 року. Спричинило таке вагоме збільшення ставка податкування 15%,яка почала діяти з 2007 року,адже до цього вона становила 13%. Треба зазначити,що подальшого зростання частки податку з доходів фізичних осіб у сукупних податкових надходженнях перебуває у прямій залежності від збільшення їх реальних доходів, зокрема, збільшення рівня заробітної плати та забезпечення своєчасності її виплати.У зв’язку з цим доцільно зазначити, що збільшення розміру мінімальної заробітної плати автоматично зумовлює зростання рівня доходів працюючих громадян(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.6)[21,ст.125].Як бачимо,за останні 6 років,мінімальна заробітна плата зросла з 460 грн до 1218 грн.(01.12.2013 р.),тому не дивно,що наявна тенденція до зростання обсягів надходжень податку з доходів фізичних осіб до податкових надходжень бюджету.Треба також не забувати,що розмір мінімальної заробітної плати впливає на розмір податкової соціальної пільги. Будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги,це в свою чергу зменшує базу оподаткування. Право на отримання податкової соціальної пільги(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.7) мають соціально незахищені верстви населення, які отримують доходи, що не перевищують суму місячного прожиткового мінімуму(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.8).Тому тут важливим є не тільки збільшення мінімальної заробітної плати,але й збільшення місячного прожиткового мінімуму заради збільшення надходжень від ПДФО до податкових надходжень бюджету,та до доходів в цілому.У відносних показниках(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.2) частка ПДФО у податкових надходженнях становить приблизно 20%.За останні 4 роки він перевищує частку податку на прибуток підприємств,до 2009 року було навпаки.Хоча обсяги ППП перевищували у 2007 та 2008 році, їхне співвідношення майже 50 на 50 в ці роки.

Проаналізувавши частку податку з доходів фізичних осіб в податкових надходженнях ми можемо також визначити частку ПДФО в прямих податках,до яких також відносяться податок на прибуток підприємств та податок на власність(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.5).Дивлячись на дані таблиці можна з впевненість сказати,що за останні роки частка ПДФО становить більше 50% від прямих податків,до 2009 року він був на рівні з податком на прибуток,навіть менший за нього,що було вже зазначено вище.Як не дивно,найбільше частка податку з доходів фізичних осіб в прямих податках в 2009 році-56,26%,в період економічної кризи,це можна пояснити тим,що хоча рівень безробіття був високим,та доходи населення набагато були меншими в порівнянні з іншими роками,криза спричинила зупинку діяльності багатьох підприємств та зменшення прибутків інших ,що спричинило зменшення частки ППП,тому і призвело до збільшення податку з доходів фізичних осіб у прямих податках.

Перед тим як перейти до аналізу структури ПДФО,треба також зазначити,що на рівень надходжень до бюджету впливає достатньо високий рівень тіньової економіки,що спричинює приховання доходів та зменшення надходжень до бюджету[8].Також треба зазначити,що за останні роки надходження з податку фізичних осіб збільшилася с прийняттям Податкового Кодексу України, хоча ще наявні певні проблеми при справлянні податку.Відповідно до ПКУ запроваджено принцип "справедливості оподаткування" шляхом встановлення двох ставок податку на доходи фізичних осіб -15% для осіб, що отримують доходи на рівні до 10 мінімальних заробітних плат, 17% - для тих, хто отримує доходи, вищі за цю суму[20],з одного боку це є позитивним,а з іншого наявний нерівномірний розподіл податкового навантаження, коли більшу частину податків сплачує населення з меншим доходом,тому на мою думку,було б краще ще підняти ставку оподаткування для багатших верств населення,хоча чисельність їх менша,але частка доходу набагато більша,це б позитивно б вплинуло на надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

Податок з доходів фізичних осіб має достатньо детальну структуру(див. Додатки до розділу II.Таблиця 2.9),налічує в собі 12 підпунктів з 2007-по 2009 рік,та з 2010 року до преліку додали “Податок на доходи фізичних осіб - шахтарів”,та з 2011 року “ Фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю”. Найбільшу частку(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.10 та Рисунок 2.1) має податок з доходів найманих працівників.Він становить майже 90% від ПДФО,тобто є основною його надходжень. Малу частку,приблизно 3,5-4% має податок з доходів фізичних осіб - військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції.До 2009 року малу частку становили:податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності та податок з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна та надання нерухомості в оренду (суборенду) житловий найм (піднайм),хоча останній в 2011 році становив 2,5%.Всі інші податку мають мізерну частку в податку з доходів фізичних осіб.Якщо ж дивитися структуру ПДФО у відносних показниках (див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.11 та Рисунок 2.2)за 3 квартали 2012 року то тут така ситуація:

Майже 90% складає податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати

4% податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування

,5% податок на доходи фізичних осіб з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, що сплачується податковими агентами.

Хоча за відсутності 4 кварталу,ми все одно бачимо,що тенденція змінилася щодо податків з малою часткою у структурі ПДФО[30].

Останнє,що ми проаналізуємо це ступінь виконання бюджету за надходженнями податку з доходів фізичних осіб(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.12).Як бачимо з таблиці протягом 2008-2011 років наявна мала частка недовиконання планових показників. Лише в 2007 році ми бачимо перевиконання на 4%. Щодо 2012 року ми не можемо точно спрогнозувати ступінь виконання бюджету,адже відсутні точні дані виконання податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік.Але враховуючи плановий показник в 70 млрд.грн та виконаних надходжень в сумі 49 млрд.грн за 3 квартали 2012 року можна припустити,що скоріш за все збереглася тенденція до недовиконання,як і в минулих роках,але частка недовиконання дуже мала.Але це тільки припущення.

Тож з зазначеного всього вище,можна визначити такі показники які характеризують об’єкт дослідження,а саме податок з доходів фізичних осіб(див. Додатки до розділу II.Таблиця 2.13):

 фактичні надходження податку з доходів фізичних осіб;

- планові надходження податку з доходів фізичних осібж

ступінь виконання плану

частка надходжень кожного коду в структурі надходжень.

За результатами проведеного аналізу податку з доходів фізичних осіб були виявленні певні тенденції,явища та процеси які на це мають безпосередній вплив(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.14).Можна зробити висновок,що податок з доходу фізичних осіб відіграє домінуючу рольу наповненні дохідної частини Зведеного бюджету України.За останні 3 роки він посідає друге місце після ПДВ,за обсягами податкових надходжень.Але незважаючи на зростаючу питому вагу податку з доходів фізичних осіб у формуванні дохідної частини Зведеного бюджету України, він і надалі потребує деякого вдосконалення.Напрянки вдосконалення ПДФО детальніше ми розглянемо в 3 розлілі.

. Напрямки зміцнення фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Найважливішою функцією податків є фіскальна(лат.fiscus-державна скарбниця).Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - насичення доходної частини бюджету,доходів держави для задоволення потреб суспільства[3,ст.66].Податок з доходів фізичних осіб - найдавніша форма фіскального адміністрування доходів громадян[24,ст..123],він є однією з основних статей податкових надходжень в Україні. Його частка в зведеному бюджеті України приблизно 15-16%.В податкових надходженнях він займає дргу позидію після податку на додану вартість.Для дослідження фіскальної функції податку на доходи фізичних осіб було проаналізовано надходження ПДФО та його питома вага у структурі доходів Зведеного бюджету України(Розділ 2).

Виконання фіскальної функції податку залежить від багатьох чинників, основними з яких, що позитивно впливають на надходження податку з доходів фізичних осіб, є:

- зростання номінального ВВП;

зростання витрат на оплату праці;

легалізація виплати заробітної плати;

позитивні тенденції до зростання доходів низькооплачуваних верств населення через державне підвищення мінімальних соціальних гарантій;

зростання змішаних доходів домашніх господарств за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності.

Зазначені чинники сприяють не тільки збільшенню надходжень до бюджету від податку на доходи фізичних осіб, але й мають позитивний вплив як на економічне зростання країни, так і підвищення життєвого рівня населення.

Факторами, що безпосередньо забезпечують виконання і фіскальної та соціальної функцій податку на доходи фізичних осіб, є:

підвищення мінімальної заробітної плати;

підвищення прожиткового мінімуму на одну працездатну особу;

випереджаюче (порівняно з темпами росту ВВП) зростання доходів населення, насамперед, заробітної плати, посилення стимулюючої функції заробітної плати[14].

Також треба зазначити,що на обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливає такий фактор,що закладений в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку[11,ст.82].

Негативний вплив на фіскальність податку з доходів фізичних осіб справляє такий ряд основних чинників, зокрема:

низький рівень доходів більшої частини населення країни;

неофіційний (тіньовий) сектор економіки як джерела одержання доходів,де значна частина доходів взагалі не оподатковується;

невисока ставка податку (норма оподаткування) - 15 %;

наявність значного переліку пільг з податку - як для окремих категорій платників, так і в загальному списку[24,ст.128]

Серед основних недоліків саме механізму справляння податку з доходів фізичних осіб можна виокремити наступні:

складний механізм нарахування,що потребує значного спрощення;

високий рівень податкового навантаження;

нерівномірність навантаження на доходи населення,в результаті чого значна частина податкових надходжень до бюджету відбувається за рахунок доходів осіб з низьким рівнем доходу[27],а саме нерівномірний розподіл податкового навантаження за шкалою доходів, який умовно можна назвати розподілом по вертикалі, пояснюється диспропорцією міжобсягами сплаченого ПДФО та рівнем доходів найбагатших платників - громадян України.

Чисельність таких осіб є невеликою, а частка доходу - вельми значною. Це свідчить про високий рівень стратифікації населення за доходами. Зазначена істотна диспропорція зумовлює незначну фіскальну ефективність податку з доходів фізичних осіб.Нерівномірний розподіл податкового навантаження між різними джерелами доходу зумовлений тим, що в структурі доходів найменш забезпечених верств населення частка трудових доходів є найвищою.Основне недоотримання податкових надходжень від сплати ПДФО виникає за рахунок недостатнього рівня оподаткування доходів від власності, що належать найзаможнішим громадянам України .

Хоча на перевагу фіскальній функції пряме оподаткування доходів фізичних осіб набуває схильності до зростання питомої ваги в бюджетних доходах(як ми бачимо з розділу 2),водночас під впливом доволі значного кола чинників негативного характеру фіскальність податку з доходів фізичних осіб може різко й істотно знизитись. Це може позначитись не тільки на його фіскальній функції, але й на економічно-стимулюючій(виявлені проблеми див.Додатки до розділу III.Таблиця 3.1)

Фіскальний потенціал податку на доходи фізичних осіб є досить високим, але все одно механізм оподаткування доходів фізичних осіб в Україні потребує удосконалення, яке можливе шляхом розширення шкали податкових ставок та збільшення ступеню її прогресії. Такі заходи мають бути спрямовані на подолання майнового та прибуткового розшарування громадян країни через перенесення податкового тиску на більш маєтні прошарки населення [28, С.283-295].А саме,можна запропонувати встановлення значно вищої податкової ставки,ніж 17%,для осіб,у яких дохід перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати,встановлений законом на 1 січня звітного податкового року,завдяки чому можна досягнути розміру надходжень доходів бюджету країни.

До інших заходів та рекомендацій,щодо удосконалення фіскальної функції податку з доходів фізичних осіб можна віднести:

перегляду потребує система державних соціальних стандартів і гарантій - реального мінімального прожиткового рівня громадян,мінімального розміру заробітної плати, величини неоподатковуваного мінімуму (соціальної податкової пільги) в напрямку їх збільшення, що забезпечить розширення податкової бази;

реформування вимагає державна «політика доходів» населення з орієнтацією на їх істотне зростання за рахунок реформування системи державних соціальних стандартів і гарантій (у механізмі фіскального адміністрування податку з доходів фізичних осіб з’явиться можливість скорочення пільг);

одним зі способів підвищення рівня фіскальності податку на доходи фізичних осіб є сприяння розвитку фінансового ринку з розрахунком на залучення коштів населення, що надалі сприятиме розширенню податкової бази з особистого прибуткового податку та активізації методів оподаткування різних форм фінансово-інвестиційних доходів громадян( детально основні проблеми та шляхи їх вирішення див.Додатки до розділу III.Таблиця 3.2)[24,ст.129].

податок дохід бюджет

Висновки

За результатами проведеного дослідження, необхідно зазначити, що, незважаючи на зростаючу питому вагу податку з доходів фізичних осіб у формуванні дохідної частини Зведеного бюджету України, він і надалі потребує деякого вдосконалення.Зокрема,можна констатувати,що вітчизняній фіскальній політиці притаманні такі негативні риси як:

-недосконалий механізм справляння податку на доходи фізичних осіб,що потребує спрощення;

нерівномірність навантаження на доходи населення;

високий рівень податкового навантаження;

незбалансована політика стосовно збільшення пільг по податках;

неналежне стимулювання нарощування доходів по закріплених загальнолердавних податках, низький рівень доходів більшої частини населення країни;

 функціонування тіньового сектору економіки.

Хоча прийнятий Податковий кодекс у питанні податку на доходи фізичних осіб містить низку позитивних новацій, а також сприяє наближенню вітчизняної практики у сфері оподаткування доходів фізичних осіб до відповідного законодавства більшості країнах світу (запровадження прогресивної шкали оподаткування), проте він не вирішує всіх зазначених вище проблем,які сприяють зменшенню фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб.

Під впливом зазначеного кола чинників негативного характеру, тобто визначених проблем,можна сформулювати наступні рекомендації:

реформування механізму справляння податку з доходів фізичних осіб, шляхом перегляду системи пільг,здійснювати оподаткування доходів за різними групами населення;

перегляду потребує система державних соціальних стандартів і гарантій - реального мінімального прожиткового рівня громадян,мінімального розміру заробітної плати;

реформування рівня податкового навантаження,шляхо впровадження нової шкали ставок,на данний час діє номінально прогресивна система оподаткування(15-17%),було б доцільно розвивати прогресивну систему оподаткування доходів;

створення умов для зменшення “тіньових доходів”.шляхом збільшення реальної заробітної плати та легалізація виплат заробітної плати;

реформування вимагає державна ”політика доходів”, збільшення доходів населення за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності;

- сприяння розвитку фінансового ринку з розрахунком на залучення коштів населення, що надалі сприятиме розширенню податкової бази з особистого прибуткового податку.

Також треба зазначити про необхідність подальшого теоретично обґрунтованого та політично провіреного вдосконалення податкового законодавства з урахуванням специфічних умов національної економіки,трудових і соціальних традицій населення.

Список використаних джерел

1.Абрамова А.С,Інтернет-конференція,стаття:”Податок на доходи фізичних осіб,його роль і фіскальне значення”[Електронний ресурс]

<#"726875.files/image001.gif">

Рисунок 1.1.Правила визначення бази нарахування ПДФО

Рисунок1.2.Еволюція ставки податку з ПДФО

Рисунок 1.3.Функції податку з доходів фізичних осіб

Рисунок 1.4. Класифікаційні ознаки податку з доходів фізичних осіб

Таблиця 1.2

Переваги та недоліки ПДФО

Таблиця 1.3

Ключові поняття і терміни

Додатки до розділу II

Таблиця 2.1

Частка ПДФО в податкових надходженнях до Зведеного бюджету України(млрд.грн) (в абсолютних показниках)

Таблиця 2.2

Частка ПДФО в податкових надходженнях до Зведеного бюджету України(%) (у відносних показниках)

Таблиця 2.3

Обсяги сплати податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України за 2007-2011 рр. та за 3 квартали 2012 року

Таблиця 2.4

Таблиця 2.5

Частка ПДФО в прямих податках

Таблиця 2.6

Розмір мінімальної заробітної плати 2007-2013 роки

Таблиця 2.7

Розмір податкової соціальної пільги у 2011, 2012, 2013 роках

Таблиця 2.8

Розмiр прожиткового мiнiмуму

Таблиця 2.9

Структура ПДФО в абсолютних показниках (грн.)

Таблиця 2.10

Структура ПДФО у відносних показниках (%)

Рисунок 2.1

Таблиця 2.11

Структура ПДФО за три квартали 2012 року

Рисунок 2.1

Таблиця 2.12

Ступінь виконання бюджету

Графік 2.1

Таблиця 2.13

Показники, які характеризують ПДФО

Таблиця 2.14

Результати проведеного аналізу

Додатки до розділу III

Таблиця 3.1

Ключові проблеми у сфері справляння ПДФО

*1 Абрамова А.С,Інтернет-конференція,стаття:”Податок на доходи фізичних осіб,його роль і фіскальне значення.

*12 Крівцов О.О,стаття:”Соціально-економічний розвиток України та ефективність оподаткування доходів фізичних осіб”

*14 Маліновська К.О,стаття:”Фіскальна ефективність ПДФО та його роль у формуванні бюджетів різних рівнів”

*24 Славкова А.А,стаття:”Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування України”

*28 Чубарєва Л.В,Інтернет конференція,секція “Економічні науки”стаття:”Фіскальна ефективність податку на доходи фізичних осіб”

Таблиця 3.2

Пропозиції щодо вирішення проблем справляння ПДФО

*1 Абрамова А.С,Інтернет-конференція,стаття:”Податок на доходи фізичних осіб,його роль і фіскальне значення.

*5 Гавріш О.,стаття:”Податок з доходів фізичних осіб як важіль регулювання фінансово-господарської діяльності громадян”

*12 Крівцов О.О,стаття:”Соціально-економічний розвиток України та ефективність оподаткування доходів фізичних осіб

*14 Маліновська К.О,стаття:”Фіскальна ефективність ПДФО та його роль у формуванні бюджетів різних рівнів”

*16Михайлюк Ю.І,стаття:” Фіскальний простір України як інструмент економічного зростання країни”

*21М.І.Рудая,стаття:”Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб при формуванні бюджетів місцевого самоврядування”

*24 Славкова А.А,стаття:”Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування України”

**27М. О. Трофімова,стаття:”Податок на доходи фізичних осіб в Україні:фіскальна та соціально-регулятивна роль”

*28 Чубарєва Л.В,Інтернет конференція,секція “Економічні науки”стаття:”Фіскальна ефективність податку на доходи фізичних осіб”

*31 Петик М.І,стаття:”Оцінка фіскальноъ ефективності податку з доходів фызичних осіб”

*№-номер джерела в загальному сниску літератури