Унцинаріозна моноінвазія. Діагностика. Клініка. Лікування

Унцинаріозна моноінвазія. Діагностика. Клініка. Лікування

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ІМЕНІ С.З.ҐЖИЦЬКОГО

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра біологічної та загальної хімії

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Унцинаріозна моноінвазія. Діагностика. Клініка. Лікування”

Виконала

Собків Ю.В.

Перевірив:

Макух Є.М.

Львів - 2014

План

Вступ

.        Загальні відомості про тварину

.        Характеристика біохімічних показників крові

.        Біохімічні показники крові

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Стронґілятози м’ясоїдних - це інвазійні захворювання тварин, що спричиняються нематодами роду Ancylostoma та Uncinaria, й клінічно проявляються у вигляді проносів, анорексії, геморагічного та катарального ентеритів. Нерідко інвазія призводить до загибелі молодняку.

Вивчення змін у тканинах та органах м'ясоїдних, викликаних паразитуванням стронґілят, потребує визначення біохімічних показників сироватки крові. Важливе місце в цьому питанні посідає ферментологія, оскільки дає змогу встановити, який саме орган чи тканина піддаються згубному впливу [3].

Унцинаріоз - це інвазійне захворювання м'ясоїдних тварин, спричинюється круглими гельмінтами stenocephala родини. Статевозрілі паразити локалізуються в тонких кишках собак, котів, лисиць, песців та інших м’ясоїдних тварин.

Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий і хронічний. За гострого перебігу знижується апетит, іноді він стає спотвореним, з’являється пронос або запор, у фекаліях - кров і слиз. Тварини пригнічені, виснажені. Слизові оболонки анемічні, шерсть тьмяна. Нерідко спостерігається падіж молодняку м’ясоїдних тварин. У разі перкутанного зараження виникають дерматит, свербіж і біль у ділянці проникнення личинок через шкіру, кульгання. При слабкій інвазії перебіг хвороби хронічний, вона проявляється проносом та схудненням тварин.

Діагностика. Основним методом зажиттєвої діагностики є дослідження фекалій методом Фюллеборна з метою знаходження в них яєць збудників. Посмертний діагноз установлюють при розтині трупів м’ясоїдних тварин і виявленні паразитичних червів та характерних патологоанатомічних змін у місцях їх локалізації.

Лікування. Застосовують препарати групи бензімідазолів (альбендазол, мебендазол, оксбендазол, фенбендазол), левамізолу, нітроксанату та макролідних лактонів. Їх задають з невеликою порцією м’ясного фаршу до ранкової годівлі в дозах згідно з настановами. Солі піперазину (адипінату, сульфату, фосфату) згодовують у дозі 200 мг/кг три дні підряд. Левамізол дорослим собакам призначають у дозі 20 мг/кг одноразово з кормом, цуценятам - 10 мг/кг дворазово з інтервалом 24 год у вигляді 1%-го водного розчину (1 мл/кг). Нафтамон песці отримують у дозі 200 мг/кг одноразово індивідуально в суміші з фаршем (1/3 норми) після 12 - 16-годинної голодної дієти. Фекалії, що виділяються впродовж 3 діб після дегельмінтизації, спалюють або закопують глибоко у землю. Металеві клітки знезаражують відкритим полум’ям або окропом.

1. Загальні відомості про тварину

Реєстраційні дані (Registratio)

. Характеристика біохімічних показників крові

Біохімічний аналіз починається з ознайомлення з елементами крові та її біохімічним складом. Потрібно розуміти призначення кожного елемента і його взаємодію з іншими елементами. Перелічимо основні показники біохімічного аналізу крові.

Загальний білок (вільно знаходиться в крові) - показник білкового обміну, що відображає загальний вміст всіх білків у сироватці крові. Нормальна концентрація загального білка в крові - 63-83 г/л. Білки плазми ділять на групи з різними структурами та функціями, які називаються білковими фракціями. Існує дві основні фракції загального білка - альбуміни і глобуліни. Глобуліни в свою чергу представлені чотирма типами - α1, α2, β і γ. Їх визначення і співвідношення дозволяє більш точно оцінити порушення функцій внутрішніх органів.

Підвищений показник альбуміну - сигнал про порушення імунної системи або обміну речовин. Завищені значення вказують на аутоімунні захворювання (вузликовий періартрит, ревматоїдний артрит) і хвороби крові (лейкоз або ерітроз), а також на цироз печінки.

Падіння рівня альбуміну може говорити про хворобах печінки, нирок або кишківника. Зазвичай цей показник знижений при цукровому діабеті, важкій алергії, опіках, запальних процесах, тривалій інфекції.

Підвищення рівня γ-глобулінів говорить про наявність в організмі інфекції і запалення. Зниження може свідчити про імунодефіцит.

Підвищення вмісту α1 - глобулінів спостерігається при гострих запальних процесах.

Рівень α2 - глобулінів може підвищуватися при запальних і пухлинних процесах, захворюваннях нирок, а знижуватися при панкреатиті та цукровому діабеті. Зміна кількості β - глобулінів звичайно спостерігається при порушеннях жирового обміну. - реактивний білок в нормі практично не виявляється. Однак при запальних процесах (апендициті, запаленні легенів та ін.), інфекціях, пухлинах його зміст збільшується. Визначення цього показника має велике значення при ревматизмі і ревматоїдному артриті. З його допомогою можна визначити тяжкість хвороби і ефективність лікування.

Глюкоза - це джерело енергії і компонент життєдіяльності будь-якої клітини організму, основний показник вуглеводного обміну. На рівень глюкози в крові впливають різні чинники, в тому числі дієта і функція печінки.

Надмірно високий рівень глюкози може бути викликаний цукровим діабетом. Іноді стрибок цього показника може бути в перші години інсульту, інфаркту, при травмах, інфекціях, панкреатиті.

Її рівень може бути знижений при деяких ендокринних захворюваннях, порушенні функції печінки. Гіпоглікемія (низький рівень глюкози) може бути симптомом раку підшлункової залози, хвороби надниркових залоз або наслідком інтенсивного фізичного навантаження.

Білірубін - продукт переробки в печінці старих червоних кров'яних тілець (еритроцитів). Знаючи цей показник, можна визначити, як працює печінка. При розпаді гемоглобіну спочатку утворюється вільний білірубін, який транспортується з селезінки в печінку в комплексі з альбуміном. Потім в печінці вільний білірубін зв'язується зі спеціальною кислотою (глюкуроновою), в результаті чого утворюється прямий, менш токсичний білірубін, який активно виділяється в жовчні протоки і виводиться з жовчю. Він є одним з основних компонентів жовчі. Білірубін міститься в сироватці крові у вигляді двох фракцій: прямого (зв'язаного) та непрямого (вільного) білірубіну, разом становлять загальний білірубін крові.

Пониження рівня загального білірубіну - захворювання кісткового мозку, анемія, гіпоплазія.

Сечовина крові - це продукт, що з’являється в результаті розпаду білків, бере участь у формуванні сечі. Нормальні значення сечовини: 2,8 - 7,2 ммоль/л. Сечовина виводиться нирками, тому визначення її концентрації в крові дає уявлення про функціональні здібності нирок і найбільш широко використовується для діагностики ниркової патології.

Підвищення вмісту сечовини вказує на захворювання нирок, зниження - про цироз печінки.

Креатинін - утворюється в печінці при остаточному руйнуванні білків. Креатинін являє собою побічний продукт активності клітин м’язових тканин. Креатинін повністю виводиться нирками, тому визначення його концентрації в крові має найбільше клінічне значення для діагностики захворювань нирок.

Підвищення рівня креатиніну свідчить про порушення роботи нирок, діабеті, захворюваннях скелетної мускулатури, зниження - на мале вживання білка.

Натрій - найважливіший компонент позаклітинного простору, з яким пов'язана регулювання розподілу води в організмі. Нормальна концентрація натрію - 136 - 145ммоль/л. Натрій бере участь в механізмах збудження нервових і м'язових клітин.

Збільшення концентрації натрію в крові спостерігається при обмеженні прийому води, блювоті, наприклад при токсикозі першої половини вагітності або діареї (рідкому стільці) без відшкодування втрати рідини.

Зниження його рівня в плазмі викликає загальну слабкість, може призвести до розвитку різних неврологічних порушень.

Залізо (сироваткове залізо) - життєво важливий мікроелемент, який входить до складу гемоглобіну, бере участь у транспорті і депонування кисню і відіграє важливу роль у процесах кровотворення. Нормальний рівень заліза - 8,95-30,4 мкмоль/л. Залізо входить до складу гемоглобіну еритроцитів, міоглобіну м'язів і деяких ферментів.

Підвищений рівень заліза - гострий (вірусний) гепатит, цироз, жирова дистрофія печінки, нефрит, отруєння свинцем, апластична і гемолітична анемія, нефрит.

При дефіциті заліза розвивається залізодефіцитна анемія - найчастіша патологія вагітності, що спостерігається переважно в другому або третьому триместрі внаслідок недостатнього задоволення підвищеної потреби організму матері та плоду в речовинах, необхідних для кровотворення. Однак при нормальному рівні гемоглобіну можливо низький вміст заліза, що є показником прихованої залізодефіцитної анемії - ось чому важливо контролювати рівень заліза в біохімічному аналізі крові під час вагітності. Найбільші втрати заліза відбуваються при кровотечах.

Кальцій - основний компонент кісткової тканини. Кальцій в організмі виконує безліч функцій: бере участь у процесах м'язового скорочення, секреції гормонів, регуляції активності багатьох ферментів, процесі згортання крові.

Підвищений рівень кальцію в крові зустрічається значно частіше, ніж знижений рівень. Як правило, високий рівень кальцію є індикатором ракових захворювань; істотно рідше він вказує на хронічну ниркову недостатність.

Дефіцит кальцію спостерігається при вагітності, що пояснюється потребою дитини в будівельному матеріалі для кісток. При зниженні кальцію в аналізі необхідно заповнювати його зміст за допомогою лікарських препаратів.

Калій (К +) - елкктроліт, що міститься переважно всередині клітин. Нормальні значення калію: 3,5 - 5,5 ммоль/л. Підвищення рівня калію в крові найчастіше спостерігається при гострій і хронічній нирковій недостатності, передозуванні лікарських засобів. При зниженні рівня калію, яке може бути при діареї, блюванні, розвиваються порушення ритму серця, м'язова слабкість, зниження тонусу м'язів.

Фосфор - основна його частина знаходиться в кістковій тканині у вигляді солей кальцію, інша частина - переважно в м'яких тканинах. Підвищений рівень фосфору в крові є ще одним індикатором хвороби нирок. Підвищення його вмісту в крові спостерігається при передозуванні вітаміну D, зниженні функції паращитовидних залоз, ниркової недостатності.

Понижений рівень фосфору в крові - гіповітаміноз D (рахіт, остеомаляція), захворювання ШКТ, порушення харчування, сильна діарея, блювота.

Сечова кислота - один з кінцевих продуктів метаболізму білків в організмі. Сечова кислота повністю виводиться нирками. Підвищення концентрації сечової кислоти зустрічається при сечокам'яній хворобі, інших захворюваннях нирок, що протікають з нирковою недостатністю. Рівень сечової кислоти в крові може зростати при подагрі, лейкозах, гострих інфекціях, захворюваннях печінки, нирково-кам'яній хворобі, цукровому діабеті, хронічній екземі, псоріазі.

Холестерин є найважливішим показником ліпідного обміну, служить структурним компонентом клітинних мембран, бере участь у синтезі статевих гормонів, жовчних кислот, вітаміну D. Виділяють фракції холестеролу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), холестеролу ліпопротеїдів високої щільності (ЛПБП) і деякі інші, що розрізняються по складу і функцій. Вміст холестерину в крові в значній мірі залежить від віку. Нормальні показники холестерину: 3,2-5,6 ммоль / л.

Підвищення рівня холестерину сигналізує про розвиток атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, судинних захворювань та інсульту. Рівень холестерину підвищується також при цукровому діабеті, хронічних захворюваннях нирок, зниження функції щитовидної залози.

Тригліцериди - жирові молекули крові, їх зміст відображає схильність до атеросклерозу. За рівнем тригліцеридів можна судити про особливості харчування. Нормальні показники тригліцеридів: 0,41-1,8 ммоль / л.

Підвищується він при вживанні великої кількості тваринних жирів. Високі цифри характерні для деяких захворювань нирок, зниження функції щитовидної залози, цукровий діабет, гепатит, цироз, нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність, інфаркт міокарда, вагітність, стрес. Різке підвищення цього показника свідчить про запалення підшлункової залози. Зниження, як правило, не відбувається.

АсАТ (АСТ, аспартатамінотрансфераза) - один з основних ферментів, що синтезуються в печінці. У нормі вміст цього ферменту в сироватці крові невелика, так як більша його частина знаходиться в гепатоцитах (печінкових клітинах). Норма - 0,1-0,45 мілімоль на літр.

Підвищення свідчить про минулий або близькому інфаркті міокарда, частково вказує на гепатити і пухлини м’язів, при захворюваннях печінки і серця, а також при тривалому прийомі аспірину і гормональних контрацептивів. Зниження не буває в природі.

АлАТ (АЛТ, аланінамінотрансфераза) - фермент, що синтезується в печінці. Велика частина його перебуває і працює в клітинах печінки, тому в нормі концентрація АЛТ в крові невелика. Норма - 0,1-0,68 мілімоль на літр.

Підвищення спостерігається при масовій загибелі печінкових клітин (наприклад, при гепатиті, цирозі), тяжкій серцевій недостатності і захворюваннях крові. Зниження не буває в природі.

. Біохімічні показники крові

Кров для досліджень безпосередньо відбирали в собаки в якої попередньо був установлений діагноз - унцинаріоз. Постановку діагнозу проводили методом флотаційної копроовоскопії фекалій тварин (за Котельниковим-Хреновим).

Для проведення біохімічних досліджень нам була необхідна сироватка крові. Її отримували методом відбору крові від собаки у пробірки в кількості не менше 5 см3 і залишали в теплому місці на 4-5 годин із метою прискорення процесу згортання. При перших ознаках згортання крові за допомогою металевої проволоки ми обводили згусток по внутрішньому діаметру пробірки для попередження злипання зі стінками.

По закінчені часу витримки отримували вихід сироватки на поверхню проби. Далі обережно, за допомогою піпетки, відбирали сироватку в центрифужні пробірки. Центрифуґували при 1000 об./хв. протягом 4 хвилин із метою виключення можливого потрапляння еритроцитів у сироватку та подальшого їх гемолізу. Після центрифуґування відбирали верхній шар, не чіпаючи осад, і переносили до пластикових пробірок із кришкою-фіксатором у кількості не менше одного кубічного сантиметра. Така сироватка в подальшому придатна для досліджень одразу або для заморожуванн (консервація).

Біохімічні дослідження отриманої сироватки проводили на біохімічному аналізаторі марки Sapfir 400. Визначали такі показники: альбумін (г/л), амілаза (од./л), лужна фосфатаза (од./л), аланін-амінотрансфераза (АЛТ) (од./л), кальцій (Са) (ммоль/л), аспартат-амінотрансфераза (АСТ) (од./л), ґама-глутамілтрансфераза (ГГТ) (од./л), глюкоза (ммоль/л), креатинін-кіназа (КК) (од.\л), фосфор(Р) (ммоль/л), лактатдегідрогена - за (ЛДГ) (од./л), холестерин (ммоль/л), загальний білірубін (мкмоль/л), прямий та непрямий білірубін (відповідно, 25% та 75% від загального) (мкмоль/л), тригліцериди (ммоль/л), загальний білок (г/л), С-реакція білок (СRP) (мг/л) та тимолова проба (од.) [3].

Для контролю використали сироватку крові, відібрану від собак, із-поміж яких не було виявлено ознак паразитозів та інших хвороб. Статистичну обробку результатів проводили згідно зі стандартними методиками.

У ході статистичної обробки отриманих даних нами встановлено, що показник коефіцієнта вірогідності у семи підрахунках має величину р<0,001; у трьох - р<0,01; у одному - р<0,05; у одному - р<0,1. Тому ми вважаємо отримані результати досліджень статистично вірогідними.

Найбільші відхилення від норми спостерігаються в показниках лужної фосфатази, АСТ, ҐГТ, тригліцеридів, загального білірубіну, порушено співвідношення прямого та непрямого білірубінів, позитивні результати тимолової проби. Проте показники КК, глюкози, загального білку не відрізняються від норми. Тому, спираючись на літературні джерела, ми встановили, що найбільш згубно унцинарії впливають на печінку (цитоліз та токсична гепатодистрофія) [3-4].

Висновок

.        Паразитування уницинарій в оргазмі собаки призводить до відхилення від норми біохімічних показників крові.

.        Найбільші зміни біохімічної картини крові собак виявлені в показниках лужної фосфатази, АСТ, ГГТ, тригліцеридів, загального білірубіну й тимолової кислоти.

.        Унцинаріоз призводить до цитолізу клітин печінки та токсичної гепатодистрофії.

вівчарка біохімічний кров гепатодистрофія

Список використаної літератури

2.      Довідник лікаря ветеринарної медицини /За ред. П.І. Вербицького, П.П. Достоєвського. - К.: Урожай, 2004. - 1280 с.

.        Левченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П. та ін. Ветеринарна клінічна біохімія. - Біла Церква, 2002. - 400 с.

.        Тимошенко О.П, Кібкало Д.В. Проблеми клінічної біохімії в ветеринарній медицині на сучасному етапі розвитку // Науковий вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Том 4 (№2). - Ч. 1. - Львів, 2002. - С. 150-153.