Товарознавство товарів для діловодства

Товарознавство товарів для діловодства

1. Папір

Папір є тонким, листовим матеріалом масою до 250 г./м², виготовлений переважно з волокон рослинного походження, міцно зв'язаних між собою силами поверхневого зчеплення.

Картон - паперовий листовий матеріал масою більше 250 г./м².

Для надання цим матеріалам тих чи інших споживних властивостей до їх складу вводять клеї, мінеральні наповнювачі, барвники та інші компоненти.

Споживні властивості паперу і картону залежать від виду та властивостей сировини і формуються в процесі виробництва.

Характеристика сировинних матеріалів. Найпоширенішою сировиною для виробництва паперу й картону є деревина хвойних та листяних порід. Крім того, використовують солому хлібних рослин (жита, пшениці, вівса), стебла дикорослої тростини (у невеликих кількостях), бавовняні, конопляні, лляні волокна та макулатуру у вигляді відходів текстильного виробництва, другорядної сировини. З перерахованих видів сировини на целюлозно-паперових комбінатах виготовляють волоконні напівфабрикати, а з них - папір і картон.

Класифікація. Сучасна паперово-целюлозна промисловість виготовляє понад 160 видів паперу. З метою систематизації їх поділяють за призначенням на окремі групи. Наприклад: для письма, креслення, малювання, друку, машинопису, на декоративні, світлочутливі й перевідні, електротехнічні, вологопоглинальні, загортальні й пакувальні, промислово-технічні і для виготовлення цигарок та сигарет; папір - основа. Кожна група об'єднує марки (види) паперу, що відрізняються один від одного волокнистим складом, масою 1 м та іншими показниками. Найпоширенішими є такі види паперу:

·        папір для писання, креслення і малювання - писальний, писальний споживних форматів, писальний кольоровий, поштовий, нотний, міліметровий, калька паперова натуральна, калька паперова світлочутлива, діазотипний папір;

·        папір для друку - друкарський тонкий, картографічний, крейдяний для офсетного друку; крейдяний друкарський, форзацний тощо;

·        папір електроізоляційний - кабельний, конденсаторний, для обклеювання електротехнічної сталі, електроізоляційний намотувальний. Ці види таперу надходять у роздрібну торговельну мережу рідко й користуються переважно промисловим попитом;

·        папір цигарковий - для куріння, мундштучний, сигаретний;

·        папір світлочутливий - основа для перевідних зображень, для виготовлення світлочутливого діазотипного паперу;

·        вологопоглинальний папір - промокальний, фільтрувальний, лабораторний, технічний фільтрувальний тощо.

Характеристика асортименту. Одним з найпоширеніших видів паперу є писальний. Він буває кількох номерів, що відрізняються між собою масою 1 м², білістю, компонентним вмістом та іншими показниками.

Писальний папір споживних форматів виготовляють із писального паперу №0 масою 80 г./м²; №1 масою 63; 71; 80 г./м². Буває цей папір: матовий, лощений, тиснений під полотно тканин масою 60100 г./м².

Для писальних паперів споживних форматів установлено такі формати: АЗ - в одинарних листах; А4 - в одинарних і подвійних листах. У роздрібну мережу надходять такі види писального паперу споживних форматів: лінійований, у клітинку розмірами 5x5 мм і 4х 4 мм; лінійований в одну лінію - 34 лінії на сторінці з відстанню поміж ними 8 мм; при цьому верхнє поле дорівнює 19 мм, а нижнє - 14 мм; лі - нійований в одну лінію - 39 ліній на сторінці з відстанню поміж лініями 7 мм, верхнє поле - 17 мм, а нижнє - 14 мм; колір ліній - світло - фіолетовий, світло-зелений, блакитний або сірий; товщина лінії - 0,3 мм.

У торговельну мережу цей папір надходить у пачках з кількістю листів: 100, 250, 500 одинарних або 50, 125 і 250 подвійних.

Папір писальний кольоровий призначається для виготовлення бланків, форм обліково-звітної документації і білових виробів. Випускається рулонами і в листах. Ширина рулонів 420, 600, 700, 840 і 1080 мм. Для листового паперу встановлено такі розміри: 420x700; 600x840; 620x880; 700x840; 770x1080 мм. Кольоровий папір виготовляють двох марок - «А» і «Б».

Різняться вони між собою щільністю, гладкістю й іншими властивостями (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика показників якості паперу писального кольорового

Папір марки А виготовляють із біленої целюлози. Композиція паперу марки Б за волокнистим складом не нормується. Писальний папір фарбують переважно в світлі тони: світло-жовтий, світло - зелений, світло-блакитний, світло-рожевий, блакитний та ін. Поверхня паперу може бути гладкою або тисненою під структуру тканого полотна або інші рисунки. Пакують папір по 100, 125 і 250 листів у пачці.

Папір поштовий виготовляють із писального паперу №0 масою 65, 80 г./м², №1 - масою 45, 70 і 80 г./м² та масою 45, 60 і 70 г./м² для авіаційної пошти. Для поштового паперу встановлено формат розміру А5 в одинарних та у здвоєних листах. Виготовляють його лінійованим і нелінійованим. На кожному листі наносять 24 або 27 ліній товщиною 0,3 мм кожна. Колір ліній - сірий, блакитний, світло-фіолетовий і світло-зелений. Такий папір пакується по 100 одинарних або 50 здвоєних листів у пачці.

Нотний папір виготовляють із писального №1 або з літографського масою 1 м² 80-120 г. Призначається для написання нот і тому має спеціальне лініювання нотних станів - по п'ять ліній у кожному нотному рядку. Нотний папір виготовляють таких розмірів: 264x373; 250x315; 300x450 мм. Пакують його в пачки по 50 зошитів.

Папір для креслення і малювання призначається для виконання різного роду креслярсько-графічних і художніх робіт з допомогою туші, олівців, акварельних або інших фарб. Ця група включає такі види паперу: для креслення, для креслення прозорий, міліметрований, кальку паперову натуральну, світлочутливий діазотипний, світлочутливий позитивний діазотипний, папір для малювання.

Папір для креслення використовують для різних креслярських і конструкторських робіт, а також з навчальною метою. Залежно від цільового призначення папір для креслення виготовляють двох марок: «В» - вищого ручного і машинного відливу і «З» - звичайний машинного відливу. Залежно від компонентного вмісту папір для креслення марки «З» виготовляють двох номерів - 1 і 2.

На паперах марки «В» ручного відливу виконують відповідальні креслення і генеральні плани, що призначені для тривалого зберігання. Крім того, цей папір використовують для всіх креслярських робіт, пов'язаних із змочуванням листа розчинами й емульсіями, а також у тих випадках, коли вимагається однакова деформація у двох взаємоперпендикулярних напрямах листа.

Папір марки «В» машинного відливу застосовують з тією ж самою метою, що й папір ручного відливу. Однак цей папір має різну деформацію у двох взаємоперпендикулярних напрямах листа. Його виготовляють із поверхневою проклейкою.

Папір марки «З» використовується для виконання всіх видів креслярських робіт тушшю, олівцем у тих випадках, коли роботи не призначені для тривалого зберігання.

Папір для креслення має певну структуру поверхні, машинну гладкість, велику розривну довжину, підвищене проклеювання. Цей папір виготовляють у листах і рулонах. Розміри листів такі (мм): ручного відливу - 640x878; 640x640; папір марок «В» і «З» машинного відливу - 860x1209; 614x860; 440x614 і 317x440.

Папір для малювання призначений для нанесення на нього малюнків олівцями, тушшю, акварельними або іншими фарбами. Залежно від призначення і технічних показників виготовляють малювальний папір таких марок: «ВС» - для виставкових художніх робіт; «В» - для художніх робіт; «О» - для малювальних робіт широкого профілю; «Е» - для ескізів. У роздрібну торгівлю надходить папір у вигляді листів розмірами 210x297 мм; 420x297; 420x594 і 594x841 мм. Виготовляють його з поверхнею різної структури: машинної гладкості, бархатистий, дрібнозернистий, тиснений тощо.

Папір для друку включає: папір газетний, друкарський: глибокого друку, офсетний, обгортковий, літографський, картографічний, машинописний тощо. Вони розрізняються між собою компонентним вмістом, масою і фізико-механічними властивостями.

Газетний папір виготовляють двох марок: «А» і «Б». Папір марки «А» призначений для друку газет швидкохідними ротаційними машинами. Листовий папір використовують для друку газет на плоских друкарських машинах. Папір марки «Б» - для друку газет на звичайних ротаційних машинах.

Вимоги до якості паперу поділяють на загальні для всіх видів паперу і спеціальні - для кожного виду паперу.

Загальними вимогами для паперу всіх видів є: відсутність складок, зморшкуватості, хвилястості, залощених і матових смуг, брудних і таких, що просвічуються, плям, надривів, нерівного обрізу листа, різновідтінковість.

Держстандартами України встановлено дефекти та їх кількість, що допускається. Спеціальні вимоги щодо якості паперу обумовлено з урахуванням призначення кожного виду паперу і наведено в державних стандартах. Нижче наводяться специфічні вимоги стосовно паперу різних видів і призначення.

Папір для письма повинен мати високу проклейку і гладкість, рівну поверхню. При письмі на папері стандартним чорнилом останнє не повинно розпливатися. Просвіт паперу має бути рівномірним. Перо - плавно ковзати по поверхні паперу, не висмикуючи волокна. Лінії в лінійованого паперу повинні бути паралельними краям листів і співпадати з лицьового і зворотного боків на кожному листі. Папір писальний кольоровий має бути пофарбований у світлі тони: блакитний, світло-рожевий, жовтий та ін. Помітна різновідтінковість паперу в одній партії не допускається.

Папір для креслення повинен мати підвищену білизну, високу якість проклейки, малу деформацію при нанесенні на поверхню паперу акварельних фарб або туші. Останні повинні лягати на папері рівним шаром, лінії туші не повинні розпливатися або перериватися. Просвіт креслярського прозорого паперу має бути рівномірним, жовтий відтінок паперу не допускається. Лінії, повторно проведені на підчищеному місці паперу олівцем марки (за твердістю) «Т», повинні бути чіткими. Міліметровий папір повинен мати графи у вигляді ліній, які утворюють квадратні клітинки різних розмірів: кожна лінія має бути рівномірною за товщиною і кольором; друк граф - чітким і прозорим, а лінія, проведена креслярським графітним олівцем 2Т - стиратися гумкою для олівця раніше сітки. Лінії, що утворюють клітинки, мають бути взаємно перпендикулярними.

Папір для малювання повинен бути добре проклеєним, білим. Поверхня паперу повинна відповідати виду обробки: машинній гладкості, бархатистості, дрібнозернистості й тисненню. При витиранні олівцевою гумкою ліній, нанесених м'яким графітним олівцем, поверхня не повинна куйовдитися.

2. Вироби із паперу і картону

Переважну більшість виробів із паперу і картону називають паперовими бідовими виробами. Залежно від їх призначення та відповідно до діючої нормативної документації вони поділяються на такі класифікаційні групи: зошити; шкільні щоденники; альбоми; папки з папером (включаючи й блоки); блокноти; записники, книги для записів; набори; папки, обкладинки і швидкозшивачі; конверти, споживний папір; паперові заготовки візитних карток тощо. У торговельній мережі до білових товарів відносять також групу паперових товарів санітарно-побутового і господарського призначення. Тобто бідовими називають такі вироби, які виготовляють переважно з білого паперу, без друкованого тексту або ілюстрацій.

До друкованих виробів відносять усі види календарів: настільні, перекидні, табелі-календарі, щомісячники та ін.

Асортимент виробів із картону включає папки: для паперів, шкільних зошитів, нот, обкладинки для паперів, швидкозшивачі.

Група товарів господарського призначення з паперу включає: серветки, скатертини, паперові клейонки, мішки для зберігання одягу, папір для обклеювання вікон, папір туалетного призначення тощо.

Усі ці вироби (крім господарського призначення та записників) мають розміри, що відповідають системі форматів. У переплетених і зброшурованих виробів вони встановлюються за розмірами листів незалежно від розміру палітурки або обкладинки, у зігнутих виробах - за складеним листом. Розміри папок і обкладинок визначають за розміром їх кришок незалежно від ширини корінців або інших скріплюючих пристосувань. Записники можуть мати різні розміри, що визначаються залежно від площі листа.

Характеристика асортименту

Зошити. Це найпоширеніша і велика група, що займає більше 80% річного обсягу випуску білових товарів. До неї входить вісім підгруп зошитів: учнівські (шкільні), загальні, для малювання, нотаток, ескізів, записування слів, зошити і папір для нот, для підготовки дошкільнят до письма.

Зошити учнівські (шкільні) виготовляють шести видів лініювань:

·        в одну горизонтальну лінію з 23 рядками на сторінці;

·        в одну горизонтальну лінію з 26 рядками на сторінці;

·        у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності;

·        у дві горизонтальні лінії різної інтенсивності з рідкими нахиленими лініями;

·        у клітинку розміром 7x7 мм.

У табл. 2 наведено товарознавчу характеристику найпоширенішого асортименту зошитів.

Щоденники шкільні. Це вироби для записів учнями завдань на майбутні дні тижня, а також для записів учителів. Блоки шкільних щоденників виготовляють із писального паперу №1 і 2 із друком за установленою формою, обкладинку - із однієї суцільної деталі коробкового картону. Обсяг щоденника - 40 листів форматом 170x205 або 168x198 мм.

Таблиця 2. Характеристика асортименту зошитів

Альбоми і папки з папером (включаючи блоки). До цієї групи відноситься велика кількість альбомів для фотознімків і поштових листівок, а також альбоми для малювання, креслення, для значків, віршів, альбоми і блоки для ескізів, гербаріїв; вироби для зберігання поштових марок (клясери) тощо.

Записники, блокноти, календарі і книги для записів. Асортимент цих виробів найрізноманітніший: записники, різноманітні за обсягом, папером, конструкцією та оформленням. їх виготовляють з алфавітом і без нього, у комплекті з блокнотом, з кишеньками для зберігання документів, олівців, паперу для нотаток, запасними блоками, у вигляді мініатюрних радіоприймачів, візитних карток тощо. На верхній обкладинці записників вміщують художньо або звичайно витиснеш візерунки або інші види декору.

Візитна картка. Ще кілька років тому візитними картками користувалася порівняно незначна кількість людей - дипломати, керівники великих підприємств, працівники зовнішньоекономічних організацій. Сьогодні вони необхідні майже кожній людині. Нічого дивного в цьому немає, оскільки візитна картка є не примхою, а офіційним «паспортом» ділової людини.

Перші візитні картки з'явилися в Китаї в епоху розквіту Сун - ської культури. Однак популярність і розповсюдження вони набули у Франції під час правління Людовика XIV, після чого швидко отримали «прописку» в усіх європейських країнах. Наприкінці XVIII ст. без візитної картки не міг обходитися жоден дворянин. Більш того, він мав їх кілька видів.

На той час склалися певні правила, порушувати які суворо заборонялося: розміри візитної картки підпорядковувалися ієрархічній субординації дворянина; а серед членів великого сімейства розмірами і солідністю повинні були відрізнятись картки господаря. І якось непомітно сталося так, що кожна нова візитка ставала ошатнішою, пишнішою і більшою за попередню. З часом у найбільш вельможних вони набули розмірів книги.

На початку XIX ст. у побуті поширилися картки на будь-які випадки життя: запрошення, вітальні, для співчуття, візитів, висловлення вдячності тощо. І тільки після того, як вичерпалася фантазія, спрацював здоровий глузд. Це виявилося не тільки в зміні зовнішнього вигляду картки - відмові від химерності, а й у її цілеспрямованості - залишилися тільки картки для візитів.

Приблизно із середини минулого сторіччя в моду почав входити строгий діловий стиль, а помпезні візитні картки стали гострою мішенню для сатириків. З того часу вимоги до зовнішнього вигляду картки володаря стали правилами хорошого тону, так само, як і правила поведінки у товаристві. У ній, крім прізвища і титулу, можна було вказати рід занять, обов'язково точну адресу.

У наш час візитна картка продовжує виконувати ці самі інформативні функції. Вона надає знайомству офіційний або довірчий статус, або заміняє володаря на час його відсутності.

Візитну картку вручають людині, з якою бажають познайомитися ближче або збираються продовжувати стосунки.

Цей невеликий листочок продовжує здійснювати свої попередні функції.

Загальноприйнятою є міжнародна мова для передачі певної інформації в колах дипломатичного і ділового спілкування. Якщо вам надіслали поштою в конверті візитну картку, на якій в лівому або в нижньому кутку стоїть помітка «р.І.», це означає, що вас вітають; «р.р.с.» - прощання перед від'їздом; «р.с.» - вираз співчуття; «р.г.» - подяка за виявлену увагу. Якщо ви знаходите на своєму столі чиюсь картку з такими помітками за загнутим кутиком, це означає: був особисто, але не застав на місці.

Ви можете надіслати свою картку, замінивши літери коротким повідомленням, яке прийнято писати від третього лиця. Наприклад: «Вітає з Днем народження» або «З почуттям глибокої вдячності» тощо.

Радимо зберігати візитні картки у спеціальних клясерах. Корисно на зворотному боці робити необхідні додаткові записи про власників - мета знайомства, загальні інтереси, дату народження, ім'я та по батькові дружини тощо.

Особливо важливо користуватися візитними картками під час виставок, конференцій, семінарів, захисту дисертацій або під час проведення багатосторонніх переговорів. Після насиченого новими знайомствами та інформацією ділового дня буває важко втримати в пам'яті саме з ким обговорювалися ті чи інші деталі або справи. Короткі уточнення, зроблені на візитній картці, можуть в цьому допомогти.

3. Знаряддя для письма

Знаряддя для письма включають олівці, пера сталеві, ручки прості, звичайні, автоматичні, капілярні, «геліотипні»; чорнило, чорнильниці й чорнильні прилади, фломастери тощо.

Олівці. Залежно від призначення і властивостей стрижня, яким пишуть, розрізняють олівці графітні, копіювальні, кольорові й автоматичні. Вони характеризуються формою, довжиною і діаметром стрижня, ступенем твердості, кольором оболонки. За формою поперечного зрізу розрізняють олівці круглі і багатогранні. Наприклад, олівці копіювальні виготовляють круглими, а олівці, призначені для креслення, - шестигранними. Канцелярські олівці можуть мати будь - яку з указаних форм.

Залежно від виду стрижня, яким пишуть, розрізняють графітні, копіювальні й кольорові олівці. Стрижень графітного олівця для письма залишає лінію сіро-чорного кольору, що легко стирається Гумкою. Стрижень копіювального олівця утворює лінію сірого кольору різної інтенсивності залежно від міри зволоження паперу. Ця лінія важче стирається гумкою. Стрижень виготовляють із суміші водорозчинного фарбника і графіту.

Залежно від ступеня твердості стрижня, яким пишуть, олівці поділяють на 15 груп: 6М, 5М, 4М, ЗМ, 2М, М, ТМ, СТ, Т, 2Т, ЗТ, 4Т, 5Т, 6Т, 7Т. Літера «М» означає м'якість стрижня, літера «Т» - його твердість. Цифра означає ступінь м'якості або твердості стрижня, яким пишуть. Чим більша цифра, тим сильніші його властивості.

Залежно від кольору стрижня, яким пишуть, виготовляють і відповідних кольорів покриття поверхні оболонок. Кольорові олівці виготовляють із сумішей пігментів і фарбників з наповнювачами, в'яжучих речовин і жирів.

Асортимент олівців дуже різноманітний. Залежно від призначення і виду стрижня олівці класифікують за такими групами: 1 - графітні: шкільні, для креслення, малювання, канцелярські, спеціальні; 2 - копіювальні: канцелярські, графітні й канцелярські кольорові; 3 - кольорові: шкільні, для малювання, канцелярські і для креслення.

Залежно від властивостей стрижня, довжини, товщини, форми, поперечного розрізу й інших показників олівцям дають різні назви.

Графітні шкільні олівці застосовуються для виконання робіт учнями з письма і малювання. За формою поперечного зрізу вони бувають круглими і шестигранними. Діаметр олівця 7,1-7,9 мм, довжина 178 мм, твердість стрижня в межах М-ЗМ і ТМ-2Т. Вкривають олівцілаками різних кольорів. Залежно від твердості стрижня розрізняють олівці кількох назв: «Шкільний-1», «Шкільний-2» тощо.

Графітні олівці для креслення призначені для виконання конструкторських і картографічних робіт. Форма поперечного зрізу олівців шестигранна. Діаметр стрижня 1,6-3,6 мм, олівця - 7,1-8,2 мм; довжина 178 мм. Поверхню олівців вкривають лаками жовтого і блакитного кольорів. Виготовляють ці олівці 14 ступенів твердості: М-6М, ТМ і Т-7Т і називають «Конструктор». Пакують їх у картонні коробки по 10 і 100 шт. однієї твердості або наборами олівців різної твердості.

Графітні олівці для малювання використовують для нанесення різних малюнків і ескізів на папері. Асортимент їх невеликий. Реалізують їх під назвою «Ескіз». Форма поперечного зрізу кругла, довжина 178 мм, діаметр стрижня 1,6-3,6 мм, твердість ЗМ-4М. Поверхню олівця вкривають лаком блакитного кольору.

Графітні канцелярські олівці призначено для письма на папері. Асортимент великий. Діаметр стрижня 1-3,6 мм, довжина 113-178 мм, твердість від «М» до «Т». Форма поперечного зрізу - кругла або шестигранна. Реалізуються під назвами «Маяк», «Архітектор», «Дорожній», «Світанок», «Оріон», «Москва», «Космічний», «Конторський» та ін. Поверхня вкривається різними кольорами, що не обов'язково відповідають кольорам стрижнів. Торець деяких олівців прикрашають декоративною обробкою.

Графітні спеціальні олівці використовуються для роботи з деревом. Форма їх поперечного розрізу овальна; довжина 220 мм; діаметр 8 і 11 мм; твердість стрижня ТМ-2М. Вкривають їх лаком червоного кольору. Пакують у картонні коробки по 100 шт.

Олівці копіювальні канцелярські. За формою - круглі; колір лінії від стрижня темно-сірий, а при зволоженні - синій або фіолетовий. Вони бувають тверді, середні і м'які. Довжина олівців 140, 178 мм, діаметр 1,7-3,2 мм. Поверхню олівців вкривають лаками різних кольорів. Реалізують під назвами «Копіроблік», «Красін», «Північний», «Батьківщина», «Глобус». Копіювальні олівці випускаються і кольоровими. Так, олівець «Перемога» має два стрижні - червоного і синього кольорів; олівець «Стратостат» - шість кольорів.

Олівці кольорові шкільні і для малювання. Форма поперечного зрізу кругла або шестигранна. Твердість 2М-4М. Виготовляють поштучно і наборами по 6, 12, 18, 24, 36 і 48 кольорів («Мистецтво», «Спартак», «Веселка» тощо).

Олівці кольорові спеціальні використовують для креслення. Форма поперечного зрізу шестигранна, довжина олівців 178 мм, твердість стрижня 2М-4М-Т. Асортимент обмежений: «Тактика», «Картограф». Продаються поштучно і наборами.

Олівці кольорові канцелярські використовуються для виконання різних записів. За формою поперечного зрізу бувають круглими і шестигранними; довжина 178-220 мм, твердість стрижня 2М-4М, мають один однокольоровий або два двокольорових стрижні. Поверхню олівців вкривають лаком відповідно до кольору стрижня, а «ребра» фарбують білими або бронзовими фарбами. Випускаються під назвами «Трибуна», «Кремль», «Особливий», «Діловий» тощо.

Олівець «склограф» використовується для виконання робіт на склі або шкірі. Твердість незначна, діаметр 9,2 або 11 мм, форма поперечного зрізу кругла, довжина 178 мм.

Олівці автоматичні (механічні). Залежно від конструкції робочого механізму розрізняють два види: з Гвинтовим подаванням стрижня для письма або із цанговим затискачем. Корпус пластмасовий або металевий цигаркоподібної або циліндричної форми.

Пера. Виготовляють із сталі марок у9А; уЮА з використанням сплавів золота та інших металів.

За призначенням поділяються на звичайні (шкільні й канцелярські), спеціальні (для автоматичних ручок, креслярських робіт, картографічні, літографічні, плакатні, для спеціальних шрифтів і конструкторських робіт, нотні). Асортимент пер включає декілька десятків (понад 40) видів. Розрізняються вони за конфігурацією, розмірами, властивостями написання, кольором і характером зовнішньої обробки.

Однією з головних відмітних ознак, що визначає властивість (здатність) письма пер, є форма кінчика, яким пишуть. Саме це й покладено в основу поділу пер на класи. Пера звичайні бувають з гострими вузенькими, із загнутими та з широкими кінчиками. Залежно від конфігурації та розмірів пера кожного класу поділяють на типи. Перам кожного класу присвоюється номер, в якому перша цифра означає клас пера, а останні - порядковий номер пера в цьому класі.

Залежно від конструкції кінчика пера і його здатностей та можливостей до написання пера поділяють на чотири класи: І класу - гострокінцеві; II - із загнутим кінцем; III - з широким кінчиком і IV класу - для графічних робіт.

Нотні пера призначені для написання нотних знаків. Кінчик пера має подвійну просічку і поділяє носик на три рівні частини, випускаються лише одного номера - 98.

Ручки. Залежно від призначення випускаються шкільні, канцелярські й автоматичні.

Автоматичні ручки. За принципами нанесення чорнила або пасти на папір бувають: перові і кулькові. За конструкцією - поршневі, пипеткові, штокові, з відкритим та закритим пером.

Асортимент авторучок з поршневим набором чорнила різноманітний. Це: ЯАР034 і АР-80 - з напіввідкритим пером; ЯАР-28; ЯАР-29; ЯАР-36 і АР-85 - із закритим пером.

Авторучка ЯАР-34 має пластмасовий корпус, кришку і перо - тримач - металеві хромовані (з блакитним відтінком). Резервуаром чорнила служить корпус, набірний механізм - поршневий, перо з нержавіючої сталі.

Найбільшого поширення набули кулькові автоматичні ручки, які випускаються з нерухомим або з висувним автоматичним вузлом для письма. Асортимент ручок різноманітний: з нерухомим вузлом для письма - РШ-30; РШ-49; РШ-50; РШ-54; РШ-55; із висувним вузлом для письма - РШ-27; РШ-29; РШ-39; РШ-43; РШ-57; багатокольорові - з двома кольорами 2 РШ-29 та з чотирма кольорами - 4РШ-1.

Автоматичні кулькові ручки вищезгаданих моделей різняться між собою за формою і довжиною. Випускаються з тримачем і без нього, мають інші особливості конструкції й комплектності деталей.

Автоматичні ручки надходять у продаж поштучно або комплектно (перові й кулькові).

В останні роки набули поширення настільні письмові прилади з однією або кількома авторучками та з іншими приладами (календарі, годинники, радіоприймачі тощо.).

Чорнило. Випускається рідким або сухим (у таблетках або в порошках). Рідке чорнило - це водяний розчин барвної речовини з домішками антисептика і загусника. Антисептик - це фенол і саліцилова кислота. Вони запобігають загниванню чорнила. Загусниками є декстрин, гліцерин, гуміарабік.

За кольором чорнило буває чорним і кольоровим. Його колір залежить від призначення чорнила: для використання звичайними ручками виготовляють чорне, фіолетове, синє, зелене, бірюзове, червоне; для автоматичних ручок - синє, фіолетове, чорне, зелене й червоне.

Чорнило для авторучок, крім названих компонентів, містить спиртовий розчин, тому воно легко сходить з пера, не розпливається на папері і швидко висихає.

4. Знаряддя для креслення

До знарядь для креслення входять креслярські дошки і столи, інструменти і готовальні, вимірювальні інструменти (лінійки, рейсшини, кутники, лекала, транспортири), креслярські кнопки і гумки. Ці вироби призначено для виконання креслярських, графічних, копіювальних та інших робіт. Вони виготовляються із деревини, пластичних мас, металів.

Креслярські інструменти і готовальні. Креслярськими інструментами є пристосування для розміток, нанесення прямих або кривих ліній, кіл олівцями або з допомогою туші.

Найпоширенішими креслярськими інструментами є: циркулі розмічувальні і креслярські, штангенциркулі, кронциркулі та рейсфедери.

Інструменти для вимірювань. До них відносять лінійки, рейсшини, кутники, лекала і транспортири. Призначені для виконання креслярських і графічних робіт, для визначення розмірів у сантиметрах або міліметрах; для нанесення ліній під різними кутами тощо.

Туш. Призначена для письма або виконання креслярських робіт. Асортимент її включає три види: рідка, напіврідка або концентрована у свинцевих тубах і суха (у паличках).

Рідку туш виготовляють чорною або кольоровою. Фарбувальною речовиною чорної туші є газова сажа, в'яжучою речовиною - аміачний розчин казеїну з додатками фенолу як антисептика. При виготовленні чорної туші високої якості застосовують шелак як в'язку речовину.

Для виготовлення кольорової туші фарбниками служать різні пігменти; зв'язуючими речовинами - казеїн і спирт. Кольорову туш випускають у скляних флаконах ємністю 10, 25, 40, 60, 100, 200, 300 і

см³ такого асортименту: кармін, жовтогаряча, кобальт, пруська синя, кіновар, ультрамарин, фіолетова, жовта і коричнева.

Суха туш випускається у вигляді еліпсоподібних паличок розміром 7x18x12 мм. Кожну таку плитку туші пакують у футляри. При мінусових температурах якість її погіршується і вона стає непридатною до використання. Тому, крім звичайної туші, виготовляють і морозостійку. До складу морозостійкої, крім головних компонентів, уводять етиловий спирт, цукор та інші речовини.

Концентрована чорна туш являє собою пасту, упаковану у свинцеві туби. Після її розведення одержують туш різної концентрації.

5. Товари художнього призначення

До них відносять фарби для малювання (масляні, акварельні, гуаш, темпера, суха), пензлі, картон, полотно, мольберти, допоміжні матеріали (масла, лаки, розчинники фарб) і пластилін.

Фарби для малювання. Фарби - це пігменти, затерті на якійсь в'яжучій плівкотвірній речовині.

Пігментами є високодисперсні мінеральні й органічні речовини. Вони не розчиняються у воді та в органічних розчинниках, мають визначений колір. Якість фарб дуже залежить від природи пігменту і властивостей в'яжучих речовин.

Залежно від хімічного складу пігменти поділяють на мінеральні й органічні. Мінеральні пігменти поділяють на природні та штучні. Природні мінеральні пігменти одержують внаслідок переробки природних матеріалів. Штучні мінеральні пігменти являють собою оксиди і солі кольорових металів, що отримують хімічним способом. Вони характеризуються високою світлостійкістю, стійкістю до дії атмосферних опадів. До штучних мінеральних пігментів відносять: порошки алюмінію і міді, цинкові білила, кіновар і ультрамарин.

В'яжучими плівкотвірними речовинами є різні рослинні олії та клейові емульсії. Фарби, одержані на основі перелічених пігментів, мають ті самі назви, що й пігменти.

Розрізняють такі види фарб художнього призначення: масляні, акварельні, гуашеві, темпера.

Масляні фарби використовують для живописних робіт по дереву, полотну або картону. Ці фарби мають підвищену світлостійкість. Вона позначається на етикетках зірочками: світлостійкі - двома, се - редньостійкі - однією. Масляні фарби виготовляють переважно на основі мінеральних пігментів. В'яжучими речовинами в масляних фарбах є лляне масло, попередньо очищене і вибілене. Для надання масі пастоподібного стану до складу фарби вводять воскові розчини. Виготовляють масляні фарби різних кольорів у вигляді тонкої розтертої пастоподібної суміші.

Масляні фарби фасують у свинцеві туби. На наклеєних етикетках маркують їх назви і світлостійкість. Для відповідальних художніх робіт використовують тільки світлостійкі фарби. Особливістю цих фарб є їх повільне висихання. Сушіння від пилу здійснюється в інтервалі 1-10 діб у кімнатних умовах. У торговельну мережу масляні фарби надходять поштучно або наборами з 3, 7, 10, 12, 14 кольорів.

Акварельні фарби - клеєві фарби, розведені водою. Призначаються для живопису і малювання. Головною відмітною ознакою акварельних фарб від гуаші і темпери є їх прозорість після розчинення у воді. Виготовляють з високодисперсних пігментів та з розчинів рослинних клеїв (Гуміарабіку, камеді, декстрину). З метою запобігання загниванню до складу цих фарб додають антисептики - фенол або саліцилову кислоту.

Асортимент акварельних фарб включає декілька їх видів: пастоподібні художні тонкотерті й пастоподібні учнівські; напівсухі (медові), що використовують для ескізних робіт; сухі фарби у вигляді плиток або таблеток, наклеюються на картонну палітру або розфасовуються в невеличкі відкриті пластмасові ємності.

Для виготовлення художніх акварельних фарб застосовують натуральні й штучні пігменти, які мають високу світлостійкість і різноманітність кольорів.

Акварельні учнівські фарби випускають у тубах і застосовують для дитячого малювання. За показниками світлостійкості й прозорості вони поступаються тонкотертим фарбам. Для їх виробництва допускається використання штучних пігментів з домішками різних наповнювачів. Випускають акварельні фарби наборами з 7, 10, 12 або 14 кольорів.

Сухі акварельні фарби призначаються для дитячого і шкільного малювання. їх випускають у таблетках діаметром 23 мм і висотою 5 мм в наборах з 6, 8, 10 і 12 кольорів. Сухі фарби наклеюють на картонну палітру або вкладають у картонні коробки.

Акварельні напівсухі фарби являють собою пастоподібні суміші пігментів, пігментних фарбників або лаків з наповнювачами і в'яжучими речовинами. Завдяки властивостям в'яжучих речовин ці фарби здатні довго зберігати напівсуху консистенцію. В'яжучими речовинами в них є водні розчини Гуміарабіку або декстрину з додаванням меду, патоки або гліцерину. Гліцерин запобігає затвердінню пастоподібних фарб, а мед і патока сприяють тривалому зберіганню фарб у напівсухому стані. Тому ці фарби й називають медовими. Асортимент медових фарб включає напівсухі тонкотерті й напівсухі звичайні. Вони комплектуються наборами з 12, 16 або 20 кольорів у металевих або порцелянових ванночках прямокутної форми. Ванночки вкладають у металеву, вкриту лаком коробку, куди кладуть і м'який пензлик з хутра білочки.

Гуаш - непрозорі водорозчинні фарби, які являють собою тон - корозтерті пастоподібні суміші пігментів із водорозчинними плівко - твірними речовинами. Вони призначені для живопису на папері або клейовому полотні, фанері або інших матеріалах. Фарби мають хорошу покривність. Гуаш за призначенням буває плакатна і художня. Плакатну гуаш застосовують для оформлення плакатів, гасел. Художню гуаш виготовляють на основі більш світлостійких пігментів. Випускають гуаш різних кольорів. Фасують у банки по 50, 100, 200 і 500 г. Набори фарб містять 12 кольорів у скляних флаконах по 40 см³.

Темперні фарби (темпера) - водорозчинні фарби, які після висихання не розчиняються ні у воді, ні в олії. Використовують їх для декоративних робіт на полотні, картоні або інших попередньо заґрунтованих матеріалах.

В'яжучими речовинами для них є емульсії різного складу: природні й штучні. Для виробництва природної емульсії використовують жовток яєць, а штучної - рослинні клеї, олії і лаки, які висихають. Ці фарби мають добру покривність. Картини, написані темперою, утворюють матову поверхню (подібну до гуаші). Після висихання вони можуть бути вкриті лаками. Тоді картина нагадує масляний живопис.

Темперні фарби є нібито перехідними між акварельними і гуашевими. Для підвищення покривної здатності до складу цих фарб уводять білило і каолін. Розфасовують темперу у свинцеві туби або в скляні банки ємністю 75-200 г.

Пасти рельєфні являють собою суміш мінеральних і органічних пігментів із в'яжучими речовинами. Вони призначені для художнього розпису тканин.

Крім перелічених, у товарознавстві відомі фарби, що застосовують сухими. Сухі фарби - це пастель, соус, сангіна, вугілля для малювання, пігменти.

Пастель - суха фарба у вигляді стрижня олівця м'якої, середньої твердості й тверді. Кожен стрижень обгортається целофаном або папером. Виготовляють їх перетиранням пігментів з каоліном, білилом на основі Гуміарабіку. Кольори різні.

Соус - це сухі фарби чорного і коричневого кольорів. Виготовляють із сумішей пігментів, каоліну і сажі. Випускають у вигляд і стрижня без оболонки.

Сангіна - м'яка суха червона фарба у вигляді олівця, сформованого із природної або штучної речовини сангіни.

Вугілля для малювання виготовляють шляхом змішування сажі, вугілля з деревини, ультрамарину і глини або внаслідок спалювання деревини берези, лубу або гілок верби. Для одержання необхідної міцності і твердості стрижні прожарюють.

Пігменти - це порошки різноманітних кольорів. Не розчинні у воді, рослинних оліях і в органічних розчинниках. їх асортимент включає: природні (земляні), забарвлені з'єднання заліза і марганцю, а також штучні мінерали. Штучні мінерали менш стійкі, але мають ясніші кольори.

Пензлі. їх використовують для нанесення ґрунту і рівномірного його розподілу на полотні, картоні або інших матеріалах. Пензель складається із дерев'яної ручки, металевої або пластмасової капсули і жмутика волоса.

Ручки виготовляють з деревини осики, липи або вільхи і вкривають спиртовим лаком. Капсулу виготовляють з поліетилену або із білої жерсті. Волос знежирюють у бензині, очищають і загартовують при температурі 140-180 °С або кип'ятінням у розчині галунів. При цьому волос набуває пружних властивостей. Висушений та розсортований волос підбирають за кольорами в жмутики. Потім один кінець жмутика змочують лаком, вставляють у капсулу і міцно запресовують.

Залежно від використаного волокна і форми жмутика розрізняють такі пензлі для малювання: художні, шкільні, підвідні і флейці.

Художні пензлі розрізняють залежно від виду волоса, який використовують для виробництва: це волос з хребта, загривка або бічної щетини. Форма пензля буває кругла або плоска. Для великих пензлів використовують волос із хребта і загривка. Крім того, використовують волос ведмедів, борсуків, колонка і білки. Пензлі служать для роботи масляними й акварельними фарбами. Виготовляють пензлі таких номерів: круглі - з №1 по 24, плоскі (тільки парних) - з №2 по 24.

Шкільні пензлі призначено для виконання шкільних робіт акварельними фарбами. Залежно від розміру жмутика волоса пензлі поділяють на дев'ять номерів (тільки парні): з №2 по 18. Волосяний жмутик виготовляють із хвостів білки, байбака, тхора, піщанки, видри й колонка. Форма пензликів кругла.

Обвідні пензлі теж мають круглу форму, однаковий жмутик із волоса білки або колонка. Застосовують їх для нанесення контурів малюнків на полотні або картоні. Залежно від розмірів поділяють на 12 номерів - з №1 по №12.

Пензлі «флейці» мають форму лопаточки. Ними розмальовують театральні декорації, ґрунтують полотно тощо. Волосяний жмутик виготовляють різної висоти і видів волоса. Так, висота волосяного жмутика із щетини сягає 35, 40, 60, 85 мм, а з волоса борсука - 25, 35, 45 мм.

Мольберт являє собою верстат, який використовується для виконання художніх робіт. їх виготовляють з дерева, металу; бувають стаціонарні й похідні.

Стаціонарні мольберти мають пристосування для переміщення підрамника вниз і вгору та для закріплення його на визначеній висоті. Бувають одно - та двобічні.

Похідні мольберти виготовляють такими, що складаються. Для утримання картону мають спеціальний утримувач, який складається з трьох ніжок. Асортимент мольбертів за ознаками конструкції, розмірами, обробкою - різноманітний.

Пластилін - це пластичний матеріал, що не твердіє. Випускається для дітей та іншого (восковий) призначення. Дитячий пластилін призначено для занять ліпленням. Виготовляють його з нешкідливих наповнювачів (мелений каолін, каніфоль, цинкове білило, парафін) і в'яжучих речовин (мінеральні масла). Фарбують пластилін жировими фарбниками або пігментами. Випускають його наборами: із семи кольорів - дитячий; десяти - подарунковий; дев'яти - з воску.

Пластилін з воску призначається для виконання ескізних скульптурних робіт. Виготовляють його з натурального бджолиного воску, глини, вазеліну і сірки.

6. Засоби оргтехніки і канцелярські товари

З розвитком електронної промисловості й обчислювальної техніки засоби оргтехніки стають однією з найбільш поширених і значимих товарів, які вивчаються в розділі «Культтовари». До їх асортименту входять такі технічно складні вироби: телефонні апарати, обчислювальні машини і пристрої, друкарські машинки.

Телефонні апарати іноді вважають одним із головних видів виробів, які сприяють організації роботи різних підприємств і закладів.

Сучасний асортимент телефонних апаратів розрізняє дві групи цих виробів: звичайні (прості) і супертелефони. Звичайні телефони характеризуються обмеженою кількістю (2-3) функціональних можливостей. Супертелефони - це такі апарати, які, крім звичайного телефонного апарата, містять мікропроцесор та інші пристрої, що збільшують їх функціональні можливості до кількох (більше трьох) десятків. У Росії їх називають АОНами - «автоматический опознаватель номеров», в Україні - «інтелектуальними». Сучасний асортимент «інтелектуальних» телефонів включає п'ять видів апаратів з АОНами, які різняться між собою потужністю мікропроцесора і його можливостями:

телефони, що живляться лише від телефонної лінії (без електричної мережі);

приставку з АОНом до телефонного пристрою (телефона, автовідповідача, факсу):

а) в окремому корпусі з живленням 220 В;

б) вмонтовану в калькулятор з батарейкою;

в) вмонтовану в автовідповідач;

«інтелектуальні» телефони з АОНом, підключені в мережу з напругою 220 В;

ці самі вироби, вмонтовані в комп'ютер. Це «найбагатший» за функціями й зручностями варіант і найдорожчий;

ці самі вироби, вмонтовані в радіотелефон.

Телефони з АОНом - це складні електронні пристрої на базі мікропроцесорів з визначеною кількістю функцій, кількість яких постійно збільшується. Кожен телефон, як і комп'ютер, має власну програму, записану в мікросхему. Нерідко ці «програми» називають «версіями». Більше число, яке стоїть в номері, відповідає більш пізній версії.

Телефони без додаткового електроживлення найекономніші; вони не залежать від джерела струму, а тому й користуватися ними зручно. У темряві вони не потребують додаткового під свічення рідкокристалічним індикатором.

У телефонів, що працюють від мережі додаткового струму, набір інформації і функцій значно більший. Індикатор на них видно навіть уночі. Він може виводити цифрову інформацію: номер телефону, час тощо, навіть прізвище того, хто телефонує. Такі апарати споживають більше електроенергії. АОНи, вмонтовані в радіотелефони і комп'ютери, поки що мало поширені.

Телефонні апарати, приєднані до електричної мережі в перспективі набудуть найбільшого поширення. Сучасний ринок включає такі марки апаратів:

-36; «Селена», «Русь 1-13» («Русь-13»).

«Русь 14-17».

«Русь 18», «їаїкоп 1, 2».

«Русь 19», «Русь 19 плюс Зллис».

«Русь 15-17»,» Зллис-172».

«Русь-20», «Русь-20 плюс»; «Русь-20 плюс Е».

«Русь-20 плюс Зллис»; «Русь-20 Е плюс Зллис».

Розподіл на сім груп відповідає рівню їх складності й функціональним можливостям. Функціональні можливості (властивості) цих телефонних апаратів такі:

. «Чорний» і «білий» списки. Хтось надокучливо вас турбує. У цьому випадку ви можете занести номер цієї людини в «чорний список». Тоді або ваш телефон для цього абонента буде весь час «зайнятий», або він буде видавати довгі гудки. Якщо ви дуже зайняті і не маєте бажання нікому відповідати, крім, наприклад, батькам чи другові, то можете відмітити їх номер «білою міткою». Тоді вас «нема вдома» для всіх, крім останніх.

. Режим («тримай лінію») «ГОЛД». Вам телефонують, але в кімнаті гамірно. Відповівши, що перейдете до іншого апарата, ви вмикаєте режим «ГОЛД». Поклавши трубку на апарат, ви продовжите розмову із паралельного апарата.

. «Гарячий перезапуск». Це повне перезавантаження АОНу без вимкнення його з мережі із «втратою пам'яті».

. «Холодний перезапуск» - при незначному «перебої»» можна перезапустити АОН, не відключаючи його від мережі. Пам'ять при цьому зберігається.

. Збереження інформації. Записна книжка. Ви вносите у цей список необхідні номери. У разі необхідності знаходите номер у списку і вмикаєте автодозвін.

. Будильник із автодозвоном. Друзі попросили вас розбудити їх рано-вранці. Можете спати. АОН сам зателефонує кожному в установлений час. Автодозвін програмується тільки на міські номери.

. Повідомлення про дзвінок, який надійшов. Ви у друга, а вам додому зателефонували. Ваш АОН негайно перетелефонує на телефон друга і повідомить номер того, хто телефонує.

. Режим «АНТИ-АОН». Якщо ви зателефонуєте з АОНу на номер, в якому теж працює АОН, і ввімкнете цей режим, то ви приховаєте власні координати - ваш номер не буде визначеним.

. Автопошук номера. Якщо ви пам'ятаєте лише кілька цифр телефонного номера, який вже є в пам'яті АОНу, то достатньо лише набрати ці цифри й увімкнути пошук.

. Підміна номерів.

. Озвучування голосом номера того, хто телефонує.

. Звукова плата (магнітофон на мікросхемі).

. Тональність телефонуючого (різні звуки дзвінка від різних абонентів). Кожному, хто вам телефонує, можна привласнити свій тип дзвінка - є до десяти різновидів.

. Захоплення спареної лінії. АОН сам визначить, коли звільниться лінія від спареного з вашим телефону, про що й дасть сигнал.

. Частотний набір номера в лінію.

. Дистанційне управління.

. Охоронна сигналізація. Якщо у ваш офіс хтось зайшов і протягом кількох хвилин не вимкнув сигналізацію на АОНі (контакти сигналізації повинні бути встановленими на дверях і вікнах), то АОН сам зателефонує на три заданих телефони, наприклад у міліцію, сусідам і батькам.

. Регенератор (пускач-відновлювач). Через невідрегульованість АОНів або стрибки напруги в електричній мережі апарати можуть вимикатися. У цьому випадку необхідно вимкнути їх з мережі і вдруге ввімкнути через кілька хвилин. При цьому АОН «забуде» номери в записній книжці, сьогоднішню дату тощо. Тому в апараті необхідно мати додатковий блок відновлювач, який сам проконтролює стрибки напруги і перезапустить АОН без втрат даних.

На перспективу намічаються випуски телефонних апаратів із удосконаленими та розширеними функціями. Наприклад, фірма «Ра - вела» випускає апарат «Русь ПС», який передає на значну відстань (на пейджер, підключений до системи Радіо) номер телефонуючого вам додому відразу після його дзвінка. Планується випуск телефонів із розширеними функціями дистанційного керування телефоном, покращання якості голосу тощо.

Обчислювальні клавішні машини (ОК), мікрокалькулятори (МК). ОК - обчислювальні математичні машини, необхідні для виконання механізації арифметичних дій. Застосовують їх для виконання різних розрахунків у народному господарстві. Випускають напівавтоматичної й автоматичної дії.

Друкарські машинки - це апарати, призначені для виконання друку і розмноження текстових, табличних і цифрових матеріалів. На ринок України надходять такі друкарські машинки: портативні механічні - «Ортех», «Москва-8М», «Любава ПП-305-01»; електромеханічні - «Ивица»; канцелярські механічні - «Україна-2М», «Лиственница», «Башкирия»; електромеханічні - «Ятрань ПЕК-305-05-М1» і «Ятрань ПЕК-435-05-М1».

Тенденція розвитку засобів складання текстових документів у країні свідчить про те, що канцелярські механічні й електромеханічні друкарські машинки за їх функціональними можливостями і техніко - економічними показниками не вирішують завдань суттєвого підвищення продуктивності праці в процесі друку і не забезпечують необхідної автоматизації складання текстових документів. Тому розробляються електронні друкарські машинки, що забезпечують більшу автоматизацію складання текстових документів.

Особливостями нового покоління портативних і канцелярських електронних друкарських машинок є: підвищена продуктивність апаратів за рахунок збільшення й автоматизації функціонального оснащення і, як наслідок, скорочення часу на допоміжні операції; можливість оперативної заміни шрифтів за їх накресленням і залежно від їх складу. Це здійснюється заміною літероносія, що дає можливість однією й тією самою машинкою друкувати різні за накресленням шрифти, оформляючи документи на високому художньому рівні різними мовами (українською, російською, англійською тощо).

Усі друкарські машинки, особливо електричні й електронні, - є виробами, які вимагають спеціальних знань і навичок. Тому до роботи на них допускають людей, які закінчують спеціальні курси машинопису. Друкарські машинки усіх типів виконують функції, що забезпечують їх працездатність: введення інформації з допомогою клавіатури, подавання пофарбованої стрічки, друк, зсув каретки на крок у рядку і переміщення паперу на один або декілька міжрядкових інтервалів.

Асортимент сучасних друкарських машинок характеризується такими показниками:

·        формат рядка. Це максимальна довжина рядка, що може бути надрукованим цією самою друкарською машинкою. Виражається кількістю знаків;

·        довжина надрукованого рядка. Це максимальна довжина рядка, який може бути надрукований цією друкарською машинкою. Виражається в міліметрах;

·        довжина папероопорного вала. Це довжина циліндричної частини оболонки папероопорного вала. Вимірюється в міліметрах;

·        ширина машинки. Це відстань між крайніми габаритними точками машинки в напрямі довжини друкувального рядка. Вимірюється в середньому положенні папероопорного вала;

·        габаритна площа машинки. Це та площа, яку займає друкарська машинка в робочому стані в середньому положенні паперо - опорного вала;

·        експлуатаційна швидкість друку. Це середньостатистична швидкість у автоматичному режимі, установлена при друкуванні затвердженого тексту;

·        кількість одночасно отриманих примірників. Це максимальна кількість примірників, що одноразово (одночасно) можуть бути одержані;

·        величина ходу клавіш. Це максимально можлива величина переміщення клавіш при натисканні на них. Вимірюється в міліметрах.

папір картон зошит діловодство

Джерела інформації

1   Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435.

2   Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436.

3   Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 №1023-ХІ.

4   Про захист споживчого ринку в Україні: Закон України від 25.06.1991 №1255.

5   Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 №2210.

6   Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.04 №1877-ІУ.

7   Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 №723/97-ВР, ВВРД998, №16, із змінами та доповненнями згідно із законами.

8   Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб'єктами підприємницької діяльності України: Указ Президента України від 04.10.1994 №566/94.

9   Порядок впровадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833.

10 Правила торгівлі на ринках: Затвердж. Наказом Міністерства економіки та з питань інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державної палаткової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. №57/188/84/105.

11 Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 11.07.2003 р. №135.

12 Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ Міністерства економіки України від 19.04.2007 №104.

13 Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868.

14 Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Наказ МЗЕЗ України від 13.03.95 №37.

15 Про Концепцію розвитку внутрішньої торгівлі України: Постанова Кабміну України від 20.12.1997 №1449.

16 Програма розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року: Постанова Кабміну України від 24.06.2009 №632.

17 Про оптові продовольчі ринки: Постанова Кабміну України від 09.06.1999 №997.

18 Типові правила роботи оптових ринків сільськогосподарської продукції: Наказ Міністерства аграрної політики України від 19.02.2010 №73.

19 Апопій В.В., Міщук І.П., Рудницький СІ., Хомяк Ю.М. Теорія та практика торговельного обслуговування: Навч. посіб. /За ред. В.В. Апопія. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496 с.

20 Апопій В.В., Міщук І.П., Ребицький В.М. та ін. Організація торгівлі: Підручник; 2-е вид., перероб. та доп. /За ред. В.В. Апопія. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -616 с.

21 Апопій В.В. Організація торгівлі: Підручник. 2-е вид. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 632 с.

22 Балабанова Л.В., Германчук А.М. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика: Навч. посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2004. -288 с.

23 Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. -6-вид. - К.: Лібра, 2008.

24 Голошубова Н.О. Організація і технологія торгівлі сііожитковими товарами. - К.: КНТЕУ, 2009. - 272 с.

25 Локтєв Е.М., Базилєв В.В., Основи комерційної діяльності: Практикум. - К.: Видавництво Європ Унівест-ту. - 2005. - 383 с.

26 Звєрєва О.В. Правова регламентація торговельної діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -144 с.

27 Комерційна діяльність: Підручник /За ред. проф. В.В. Апропія. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 558 с.

28 Криковцева Н.О., Козакова О.Б., Саркісян Л.Г., Авдєєнко Л.Л., Дяченко Г.А., Курська Л.С, Сахарова О.Н. Комерційна діяльність: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. -296 с.