Дослідження цінової політики торгового підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

. ЦІНОУТВОРЕННЯ: МЕТОДИ, ВИДИ, ПОЛІТИКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

.1 Сутність та принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки.

1.2 Методи та види ціноутворення

. ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ КП "ФАРМАЦІЯ"

.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства «Фармація»

.2 Аналіз ціноутворення на підприємстві

.3 Аналіз фінансового стану підприємства

. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ КП «ФАРМАЦІЯ».

.1 SWOT- аналіз КП «Фармація»

.2 Шляхи подолання та вдосконалення

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Незважаючи на зростаючу роль у сучасному маркетинговому процесі нецінових факторів, ціна залишається основним елементом маркетингу. Ціна - його єдиний елемент, що приносить дохід. Цим і обумовлена актуальність обраної теми.

У сучасних умовах ціна є таким параметром, від якого багато в чому залежить благополуччя підприємства, розміри його доходів і витрат. Вона головним чином задається ринковою ситуацією, і саме тому підприємство зобов'язане здійснювати продуману політику ціноутворення з урахуванням кон'юнктури конкретних товарних ринків сьогодні, завтра й у більш віддаленій перспективі.

Підприємства, яким вдається в рамках своїх маркетингових служб успішно здійснити багатофакторний причинно-наслідковий моніторинг ситуації на ринку, де ціна одночасно буде служити і причинною, і результативною ознакою, виявляться в переважному положенні в порівнянні зі своїми конкурентами, оскільки вони зможуть скористатися дійсним ринковим інструментом - активними цінами і ціноутворенням. Особливе значення цього інструмента полягає в подвійності його функцій.

З одного боку ціна формує дохід підприємства; з іншого ціна - це жертва, на яку повинний піти споживач, щоб стати власником жаданого блага в товарній формі. Можливо, ціна в очах споживача найбільшою мірою, чим будь-який інший елемент, визначає привабливість усього маркетингового комплексу.

Мета роботи освоєння теоретичних та організаційних основ ринкової цінової політики на прикладі комунального підприємства «Фармація», набуття навиків формування цінової політики підприємства.

У роботі буде досліджено питання щодо встановлення підприємством ціни на свій товар. Адже воно не просто призначає ту чи іншу ціну. Створюється ціла система ціноутворення, що охоплює різні товари в межах товарного асортименту і враховує розходження у витратах по організації збуту, розходження в рівнях попиту та інші фактори. Крім того, підприємство діє в умовах конкурентного оточення й іноді саме виступає ініціатором зміни цін, а іноді відповідає на цінові ініціативи конкурентів.

У задачі роботи входить розгляд як теоретичних аспектів ціноутворення: поняття ціни, методи ціноутворення, політика ціноутворення і т.п.; так і аналіз фінансового стану підприємства, та розробка заходів по удосконаленню ціноутворення на підприємстві. Додатками до курсової роботи є наступні документи: звіти за формою №1 та формою №2 (за період 9місяців 2009 та 2010 років), витяг зі статуту підприємства, а також схема структури підприємства

Курсова робота виконана на матеріалах, наданих комунальним підприємством "Фармація".

1. ЦІНОУТВОРЕННЯ: ПОНЯТТЯ, МЕТОДИ, ВИДИ ТА ПОЛІТИКА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1    Сутність та принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки

Ціна в умовах ринкової економіки - найважливіший економічний параметр, що характеризує діяльність підприємства. Саме ціни визначають структуру виробництва, впливають на рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси, рівень прибутковості підприємства.

Для самостійних товаровиробників, що працюють на ринок, незалежно від форм власності питання про ціни - це питання їхнього існування і благополуччя. Правильна методика встановлення ціни, розумна цінова тактика, послідовна реалізація обґрунтованої цінової стратегії складають необхідні компоненти успішної діяльності будь-якого комерційного підприємства в жорстких умовах ринкових відносин.

Суть цінової політики полягає у встановленні на товари підприємства таких цін і вмінні так варіювати ними залежно від попиту на ринку, щоб оволодіти його певною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні та оперативні завдання.

Політика цін та управління ціноутворенням відіграють настільки важливу роль в діяльності підприємства, що це є одним з основних моментів її стратегічного розвитку. З метою розробки якісної політики ціноутворення підприємству необхідно відпрацювати збір інформації про ринок, його дослідження, підготовку та пропонування нових товарів, а також оптимальну організацію збуту. На підставі аналізу зібраної інформації про ринок підприємство розробляє свою політику ціноутворення.

Загалом політика ціноутворення передбачає розробку та вибір загального напрямку в ціноутворенні, підходів до визначення ціни з метою отримання найбільшого прибутку з урахуванням попиту на товари, його властивостей і життєвого циклу, а також напрямку зміни ціни залежно від дій різних чинників.

У звичайній господарській практиці за допомогою цінової політики можливе досягнення великої кількості цілей.

Основні цілі цінової політики наступні:

. Подальше існування фірми. У підприємства можуть бути надлишкові потужності, спостерігається інтенсивна конкуренція на ринку, змінилися попит і перевага споживачів. У таких випадках, щоб продовжити виробництво, ліквідувати запаси, часто знижують ціни. При цьому прибуток втрачає своє значення.

. Короткострокова максимізація прибутку. Багато фірм хочуть встановити на свій товар таку ціну, яка б забезпечила б максимум прибутку. У реалізації цієї мети упор робиться на короткострокове очікування прибутку і не враховуються довгострокові перспективи.

. Короткострокова максимізація обороту. Ціну, що стимулює максимізацію обороту, вибирають тоді, коли товар виробляється корпоративно і важко визначити структуру і рівень витрат виробництва. Тому вважається достатнім визначити лише попит.

. Максимальне збільшення збуту. Фірми, що переслідують цю мету, вважають, що збільшення збуту приведе до зниження витрат одиниці продукції і на цій основі - до збільшення прибутку. Такий підхід називають "ціновою політикою наступу на ринок".

. "Зняття вершків" з ринку за допомогою встановлення високих цін. Це має місце, коли фірма встановлює на свої товари-новинки максимально високу ціну, значно вище ціни виробництва, це так називане "преміальне ціноутворення". Як тільки збут за даною ціною скорочується, фірма знижує ціну, щоб залучити до себе наступний шар клієнтів, досягаючи тим самим у кожнім сегменті цільового ринку максимально можливого обороту.

. Лідерство в якості. Фірма, який удається закріпити за собою репутацію лідера в якості, встановлює високу ціну на свій товар, щоб покрити високі витрати, зв'язані з підвищенням якості.

Перераховані цілі цінової політики можуть здійснюватися в різний час, при різній ціні, між ними може бути різне співвідношення, однак усі вони в сукупності служать загальної мети - довгострокової максимізації прибутку.

Формування цінової політики і її реалізація завжди зв'язані з загальною політикою підприємства, кінцевою метою якої є прибуткова реалізація продукції як можна більшому числу покупців.

Розробка політики ціноутворення може базуватися на двох підходах: витратному та споживчому. Для витратного підходу характерна така схема:

За такого підходу основним елементом є виробництво, що об’єднує матеріальні, трудові, фінансові ресурси безпосередньо виробництво за певною технологією й усі витрати виробника. Підприємство може не мати прибутку взагалі або не ставити за мету отримати його. Не значна увага приділяється й підвищенню цінності виробу, поліпшенню його якості та спрямованості на задоволення потреб споживачів.

Для споживчого підходу характерна така схема:

Тут основним є попит споживачів і цінність для них виробу. Ураховуючи попит і можливість задоволення вимог споживача, визначаються відповідний сегмент ринку та ціна на ньому. Виходячи з ціни виробу підприємство визначає витрати й можливий прибуток який може отримати виробник. Беручі за основу певний обсяг витрат,ж починають виробництво з використанням відповідних технологій, техніки, обладнання.

1.2 Методи та види ціноутворення

Ціноутворення - процес формування цін на товари і послуги.

Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, на яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна визначеної кількості товару складає його вартість, звідси ціна - грошова вартість товару. Коли одиниця конкретного товару обмінюється на визначену кількість іншого товару, це останнє стає товарною ціною даного товару.

Методи розрахунку цін дуже різноманітні.

Витратні методи ціноутворення. Такі методи забезпечують розрахунок продажної ціни на товари та послуги за допомогою додавання до витрат або собівартості їхнього виробництва якоїсь конкретної величини. Дана сукупність методів підрозділяється на:

) метод "витрати плюс";

) метод мінімальних витрат;

) метод ціноутворення з підвищенням ціни за допомогою надбавки;

) метод цільового ціноутворення.

Один з найбільш розповсюджених - метод "витрати плюс". Даний метод припускає розрахунок ціни продажу за допомогою додатка до ціни виробництва і до ціни закупівлі і збереження матеріалів і сировини фіксованої додаткової величини - прибутку. Головні труднощі його застосування - складність визначення рівня додаткової суми, оскільки немає точного способу або форми її розрахунку. Усе змінюється в залежності від виду галузі, сезону, стану конкурентної боротьби.

Багато менеджерів віддають перевагу установлюванню відносно високій первісній ціні на товар, що просувається на ринок, щоб швидше окупити витрати, здійснені на стадії його розробки і впровадження на ринок, коли обсяги продажів відносно невеликі. Однак у міру нарощування обсягів продажів відбувається зниження ціни виробництва і ціни продажів, одночасно активізуються зусилля по оптимізації каналів збуту для зведення до мінімуму втрат при організації масових продажів.

Метод мінімальних витрат. Даний метод припускає встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат на виробництво конкретної продукції, а не за допомогою підрахунку сукупних витрат, що включають постійні і перемінні витрати на виробництво і збут. Граничні витрати звичайно визначаються на рівні, при якому можна було б тільки окупити суму мінімальних витрат.

Продаж товару за ціною підрахованої по такій методі ефективний у стадії насичення, коли немає росту продажів, і фірма ставить своєю метою зберегти обсяг збуту на визначеному рівні.

Подібна політика ціноутворення раціональна також при проведенні кампанії по впровадженню нового товару на ринок, коли варто очікувати значного збільшення обсягів продажів зазначеного товару в результаті пропозиції за низькими цінами. Добрі результати можуть бути досягнуті в тому випадку, коли продаж за низькими цінами здатний привести до активного розширення збуту, що, незважаючи на низьку ціну, дає достатній прибуток за рахунок масштабів збуту.

Метод надбавки до ціни. Розрахунок ціни продажу в цьому випадку пов'язаний із множенням ціни виробництва, ціни закупівлі і збереження сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт додаткової вартості по формулі:

Собівартість одиниці продукції = ціна продажу *(1 + підвищувальний коефіцієнт).

Зазначений коефіцієнт визначається розподілом загальної суми прибутку від продажів на собівартість. Можливий також підрахунок даного коефіцієнта розподілом загальної суми прибутку від продажів на ціну продажів.

Метод цільового ціноутворення. Інакше даний метод іменують методом визначення цільової ціни або визначення ціни відповідно до цільового прибутку. На його основі розраховується собівартість на одиницю продукції з урахуванням обсягу продажів, що забезпечує одержання наміченого прибутку. Якщо собівартість трансформується через зменшення або збільшення завантаження виробничих потужностей і обсягів збуту, використовують показники ступеня завантаження виробничих потужностей з урахуванням впливу кон'юнктури й інших факторів, після чого визначають ціну продажу на одиницю продукції, яка при цих умовах забезпечила б цільовий прибуток. Але при цьому методі ціна підраховується, виходячи з інтересів продавця, і не приймається в увагу відношення покупця до ціни, що розраховується. Звідси зазначений метод має потребу у визначеному коректуванні, щоб врахувати, чи будуть передбачувані покупці купувати даний товар за розрахунковою ціною чи ні.

Метод визначення ціни продажу на основі аналізу мінімальних меж збитків і прибутків. В умовах ринку розвитої конкуренції належить визначити концепцію: припустима дана ціна чи ні, тому що в подібних умовах ринкові ціни є головними. Визначення ціни на основі аналізу меж є доречним у випадку, коли фірма націлена на досягнення максимального прибутку. Але при цьому фірма повинна точно підрахувати і постійні і перемінні витрати, мати у своєму розпорядженні умови, що дозволяють точно спрогнозувати попит. Крім того, попит на ринку повинний знаходиться під впливом зміни тільки переважно цін, а обсяг продажів - показувати відповідний рівень ціни. У дійсності важко визначити рівень витрат і їх розмежування на постійні і перемінні витрати. Крім того, на ринковий попит впливають не тільки ціни, але й інші численні маркетингові заходи, а також конкурентні відносини між фірмами. З цієї причини спосіб визначення ціни на основі аналізу меж допомагає дати лише визначений орієнтир її розрахункового рівня.

Метод визначення ціни продажу на основі максимального піка збитків і прибутків. Він дозволяє визначити обсяг виробництва і продажів, що відповідає тому випадку, коли загальна сума прибутків і загальна сума витрат рівні між собою. Даний спосіб застосовується, коли метою фірми є виявлення ціни, що забезпечує можливість дістати максимальний прибуток.

Важливу роль грає далі визначення ціни з орієнтацією на конкуренцію. У тому випадку, коли ціна займає монопольну позицію на ринку, вона здатна діставати найбільший прибуток. Але в умовах зрілості ринку з'являється багато фірм, що активно впроваджуються на нього і розвивають конкуренцію за рахунок здійснення стратегії диференціації і диверсифікованості.

Метод орієнтації на ринкові ціни. Тут характерно, що кожен продавець, що продає даний товар на ринку встановлює ціни, виходячи з ціноутворення і рівня цін, що склалися тут, не порушуючи при цьому традицій ринку. Метод дотримування звичайному рівню ринкових цін застосовується при визначенні ціни на важко диференцовані товари, наприклад: цемент, цукор і т.п. Встановлювана в такий спосіб ціна визначається в особливій ціновій зоні кожною фірмою самостійно.

Метод формування ціни за рахунок дотримування за цінами фірми-лідера на ринку, коли фірма конкретизує свої ціни, виходячи з рівня цін фірми-лідера, що володіє найбільшою ринковою часткою. Фірма, що займає лідируюче положення на ринку, має саму високу ступень довіри з боку покупців, а також широку можливість встановлювати на ринку ціни на більш вигідному для себе рівні, чим інші, здатна вільно формувати ціни з урахуванням конкуренції. Фірми, що слідують у формуванні своєї цінової політики за лідером, не конкурентні і по ступені популярності, і по ступені визнання покупцями їхньої торгової марки, тому вони дотримують для своєї продукції рівня цін визначеного фірмою-лідером. Ціни кожної фірми обмежені визначеними рамками, і не бувають вище відповідних цін фірми-лідера.

Крім того, практикується ціноутворення на основі цін прийнятих на даному ринку. Тут застосовуються ціни, що зберігаються на стабільному рівні у відношенні визначених товарів протягом тривалого часу на конкретному ринковому просторі. У цьому випадку незалежно від обсягу ринкової частки, займаною даною фірмою на ринку, навіть при незначному підвищенні ціни, відбувається різке скорочення продажів відповідних товарів, і, навпаки: при незначному її зниженні можливо різке збільшення збуту. Як приклад використання методу звичних цін можна назвати такі товари, як шоколад, сік у металевих банках, призначений для продажу в автоматах і т.п. Щоб відмовитися від звичних цін і забезпечити їх підвищення, поліпшують якість товару, його функціональні властивості, упакування, стиль, дизайн, додають йому велику привабливість, адаптуючи його до ринку прогнозованих покупців. Без цього здійснити зміну звичної ціни нереально.

Методи ціноутворення, розглянуті вище, зокрема, методологія вартісних добавок до собівартості продукції, методологія орієнтована на забезпечення оптимального завантаження виробничих і збутових потужностей, методологія орієнтована на попит, методологія, орієнтована на конкурентну боротьбу з метою досягнення конкурентної переваги на ринку і т.д. - ключові. Але в сучасних умовах потрібно робити основний упор на забезпечення більш активного зв'язку цінової політики з вимогами і запитами покупців, їх платоспроможністю, критеріями оцінки цінностей, стилем життя і т.д., а також іншими елементами маркетингу - товарної, дистрибьюційної і стимулюючою політикою. Маркетинговий підхід до формування продажної ціни означає, що базис визначення рівня ціни спирається на запити самих покупців, їхньої можливості придбати той чи інший товар.

Надзвичайно важливого значення набуває використання комбінованої системи методів визначення ціни продажу, одночасно з рішенням задачі розвитку техніки виробництва продукції, методів правління, що забезпечили б високий рівень якості товарів і заплановану величину прибутку. Крім цього не можна залишати без уваги тип і структуру ринку, на якому здійснює свою діяльність підприємство.

Застосування даних теоретичних основ дозволить підприємству, у тому числі й аналізованому КП "Фармація", упевнено триматися на ринку, легше переживати економічні кризи і бути конкурентоздатним на всьому протязі своєї діяльності.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ КП "ФАРМАЦІЯ"

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація"

ціноутворення надбавка витрата комунальний

Комунальне підприємство "Фармація" - розгалужена мережа комунальних аптек міста Кривого Рогу, яка представлена аптеками, аптечними пунктами та аптечними кіосками, які функціонують в усіх районах міста. До структури підприємства входять аптечна база, 19 аптек, аптечні пункти та кіоски (додаток А)

Діяльність КП "Фармацiя" пов’язана з закупівлею ліків та виробів медичного призначення у виробників та дистриб’юторів для забезпечення ними населення та лікувально - профілактичних закладів безпосередньо по місту знаходження споживачiв. Окрім цього, в мережі аптек КП «Фармація», 4 аптеки мають право на виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки(Аптека №5, Аптека №7. Аптека №11, Аптека №14), де виробляється значна кількість ліків за рецептам лікарів безпосередньо для конкретних споживачів. Проводиться медично-просвітня робота серед населення та ознайомлення фахівців з новими лікарськими препаратами

Основним видом діяльності КП «Фармація» є оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, а також виробництво лікарських засобів в умовах аптеки. Господарська діяльність підприємства здійснюється згідно ліцензії № 361909 сер. АВ від 18.10.2007р.виданої Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення строком на 5 років.

Структурні підрозділи КП «Фармація» пропонують широкий спектр фармацевтичних послуг (додаток Б):

·              роздрібна реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення: дезінфекційних засобів, мінеральних вод, предметів санітарії та гігієни;

·              оптова реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення;

·              виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки, в тому числі в асептичних умовах, та за індивідуальними прописами лікарів;

·              реалізація гомеопатичних препаратів заводського виробництва;

·              надання безкоштовних послуг аптечної довідки з фармацевтичних питань та наявності лікарських засобів.

·              тощо

Структура управління КП "Фармація" наведена в додатку А.

В аптеках комунального підприємства «Фармація» широкий асортимент лікарських засобів вітчизняних та закордонних виробників, які внесені до Державного реєстру лікарських засобів України.

Особливістю аптечної мережі комунального підприємства «Фармація» є те, що частина аптек займається виготовленням ліків за індивідуальними замовленнями. Ліки, які виготовлені в аптеках за рецептами лікарів, забезпечують індивідуальний підхід до лікування шляхом підбору дози, складу, сумісності ліків та форми їх застосування.

Групи та категорій населення, визначені згідно чинного законодавства (в тому числі громадяни, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи), отримують лікарські засоби за пільговими та безоплатними рецептами лікарів.

КП «Фармація» згідно договору відповідального збереження №1 від 31.12.2009р. приймає, зберігає та відпускає інсулін за безкоштовними рецептами, наданими лікувально-профілактичними закладами міста за місцем проживання хворих, відповідно до п.2 Постанови КМУ від 17.08.98р №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення за певними категоріями захворювань».

Додатково підприємством придбавається інсулін для роздрібної реалізації.

Основними конкурентами комунального підприємства «Фармація» є підприємства, що входять до складу однієї стратегічної групи. Основними конкурентами КП «Фармація» є приватні аптеки міста, такі як: мережа аптек «Агапіт», ПП «Гален», ТОВ «Аптека "Медикаменти на замовлення», ТОВ «Ладік» (Аптека), аптека СПД Корольова Олена Іванівна, мережа аптека матері та дитини,Аптека «Зелена планета», тощо.

2.2 Аналіз ціноутворення на підприємстві

Як відомо, існує дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції, і централізоване державне ціноутворення - формування цін державними органами.

Ціноутворення у фармацевтичному секторі здійснюється по наступному ланцюгу: Фармвиробник - Дистриб’ютор - Аптека.

Основним пунктом відліку цін на лікарські засоби є ціни, встановлені фармацевтичною компанією- виробником. Подальше її підвищення іншими суб’єктами обмежується законодавством шляхом встановлення граничних надбавок.

Відповідно до Порядку формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»), ціна одиниці імпортованого товару визначається суб’єктом господарювання, котрий здійснює оптову торгівлю, за формулою:

Ціт= Мв(Кдр/Кмв),

де Ціт - ціна одиниці імпортованого товару;

Мв - ціна одиниці товару, зазначена в декларації митної вартості;

Кдр - середній курс гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату реалізації товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється його закупівля;

Кмв - офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України на дату митного оформлення товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється його закупівля

закупівельна ціна одиниці товару визначається суб’єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром для подальшої реалізації через аптечну мережу, за формулою:

Ціна закупівельна = Ціна оптово-відпускна + Надбавка постачальницько-збутова

роздрібна ціна одиниці товару визначається суб’єктом господарювання, що здійснює реалізацію товару через аптечну мережу, за формулою:

Ціна роздрібна = Ціна закупівельна + Надбавка торговельна (роздрібна)

Державному регулюванню підлягають ціни лише на 2 категорії лікарських засобів (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» <http://www.apteka.ua/article/7323>):

1)      внесені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (діапазоном не вище 12-25% оптово-відпускної ціни);

Формування торговельної націнки на основні види товарів які реалізуються в мережі роздрібної торгівлі КП «Фармація» наведена у таблиці 2.2.1.

) лікарські препарати, що повністю або частково придбаваються за бюджетні кошти (не вище 10% оптово-відпускної ціни).

До складу КП «Фармація» входять 4 спеціалізовані аптеки «Ветеран» та 1 аптечний пункт, ціни в яких, формуються з торговельною надбавкою до 10,0% включно .

Формування торговельної націнки на деякі види лікарських засобів, які реалізуються через мережу спеціалізованих аптек « Ветеран» для пільгових категорій населення КП «Фармація» наведена у таблиці 2.2.2:

Таблиця 2.2.1

Формування торгової націнки КП «Фармація» в мережі роздрібної торгівлі

Таблиця 2.2.2

Формування торгової націнки КП «Фармація» через мережу спеціалізованих аптек «Ветеран»

Для лікувально-профілактичних закладів підприємство встановлює націнку у межах 2% при дозволених чинним законодавством 10%.

Формування торговельної націнки КП «Фармація» на деякі види лікарських засобів і виробів медичного призначення, які відпускаються для забезпечення лікувально-профілактичних закладів, наведена у таблиці 2.2.3 :

Таблиця 2.2.3

Формування торговельної націнки КП «Фармація» для забезпечення лікувально-профілактичних закладів

Також підприємство здійснює відпуск лікарських засобів за пільговими та безоплатними рецептами лікувально-профілактичних закладів міста.

За 9 місяців 2010 року за пільговими рецептами лікувально-профілактичних закладів було реалізовано медикаментів на загальну суму 3342,6тис.грн.

Згідно ліцензії № 498913 сер. АВ від 19.01.2010р.виданої Комітетом з контролю за наркотиками строком на 5 років підприємству надано право на придбання, перевезення, зберігання, знищення, та реалізацію наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Згідно п.25 Порядку здійснення контролю за обертом наркотичних (психотропних) лікарських засобів, затвердженого КМУ від 18.01.2003р. №58, відпуск громадянам лікарських засобів контрольованої групи здійснюється лише через аптечні заклади державної та комунальної форми власності за рецептом лікаря, який виписується на спеціальних рецептурних бланках форми №3.

У мережі аптек КП «Фармація» 7 аптек мають право на реалізацію препаратів цієї групи: Аптека №2, Аптека №5, Аптека №7, Аптека №11, Аптека №14, Аптека №16, Аптека №19, а також аптечна база, через яку в аптеки постачаються медикаменти.

Техніко-економічні показники по реалізації наркотичних (психотропних) лікарських засобів наступні (таблиця 2.2.4):

Таблиця 2.2.4

Техніко-економічні показники КП «Фармація» по реалізації наркотичних засобів

КП «Фармація» в 4 аптеках здійснює виготовлення екстемпоральних ліків (Аптека №5, Аптека №7, Аптека №11, Аптека №14). Вартість виготовлення розраховується підприємством самостійно, згідно методичних рекомендацій по визначенню вартості виготовлення та фасування лікарських засобів та предметів медичного призначення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.12.1996р. і затвердженим КП «Фармація» станом на 25.08.99р. та діє по теперішній час.

Техніко-економічні показники КП «Фармація» по виготовленню екстемпоральних ліків наступні (таблиця 2.2.5):

Таблиця 2.2.5

Техніко-економічні показники КП «Фармація» по виготовленню ліків

Медикаментозне забезпечення фізичних осіб, застрахованих за страховими програмами, здійснюється підприємством на підставі укладеного договору зі страховою компанією. Формування цін для відпуску медикаментів і виробів медичного призначення страховим компаніям здійснюється на рівні роздрібних цін в аптеці, яка здійснює їх відпуск.

Формування цін на лікарські препарати, які не увійшли у Перелік регулюємих, підприємство здійснювало самостійно, враховуючи кон’юнктуру фармацевтичного ринку (таблиця 2.2.6).

Торговельна націнка на лікарські засоби, які не входять до переліку цін, які регулюються державою, коливається у межах від 29,0% до 35,0%.

Таблиця 2.2.6 (грн.)

Формування цін на лікарські засоби КП «Фармація», які не увійшли у Перелік регулюємих цін

Характеристика основних постачальників підприємства наведена у наступній таблиці (таблиця 2.2.7)

Таблиця 2.2.7

Покупцями підприємства є кінцеві споживачі та лікувально-профілактичні заклади міста (лікарні та поліклініки міста).

Рівень цін формується не стихійно, а відповідно до витратного механізму ціноутворення. На КП «Фармація» в основному застосовується метод ціноутворення з підвищенням ціни за допомогою надбавки до неї.

Розрахунок цін продажу розраховується по наступних формулах:

закупівельна ціна одиниці товару на оптову торгівлю товаром для подальшої реалізації через аптечну мережу визначається як

Ціна закупівельна = Ціна оптово-відпускна + Надбавка постачальницько-збутова

роздрібна ціна одиниці товару на реалізацію товару через аптечну мережу визначається як

Ціна роздрібна = Ціна закупівельна + Надбавка торговельна (роздрібна)

Допоміжним методом встановлення ціни приміняться метод мінімальних витрат- встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат на виробництво конкретних ліків, згідно методичних рекомендацій по визначенню вартості виготовлення та фасування лікарських засобів та предметів медичного призначення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.12.1996р

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Під аналізом фінансової звітності підприємства розуміють виявлення взаємозв'язків і взаємозалежностей між різними показниками його фінансово-господарської діяльності, включеними в звітність.

Результати аналізу дозволяють зацікавленим особам і організаціям приймати управлінські рішення на основі оцінки поточного фінансового положення і діяльності підприємства за попередні роки.

Джерелом інформації для проведення даного аналізу є наступні форми бухгалтерської звітності:

Баланс підприємства за 9 місяців 2010 рік (форма №1) (додаток В);

. Баланс підприємства за 9 місяців 2009 рік (форма №1) (додаток Г);

Звіт про фінансові результати за 9місяців 2010 року (форма №2) (додаток Д);

. Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2009 року (форма №2) (додаток Е).

Здійснимо по балансу аналітичне угрупування активу і пасиву.

Актив балансу містить інформацію про розміщення капіталу, який мається у розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його у конкретне майно та матеріальні цінності, про залишки вільних грошових коштів, тощо.

Згідно бухгалтерської звітності підприємства загальна вартість майна підприємства складає підсумок балансу (ряд. 280=9494,0тис.грн., вартість необоротних коштів, дорівнює підсумку першого розділу активу балансу (ряд .80 = 3013,0тис.грн.), вартість мобільних (оборотних) коштів є підсумком другого та третього розділів активу балансу (ряд.260+ряд.270= 6481,0тис.грн). Проведемо більш детальний аналіз статей балансу.

Отриманий аналітичний баланс дозволяє визначити ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства (табл. 2.3.1).

Таблиця 2.3.1

Аналітичне угрупування й аналіз статей активу і пасиву балансу за

місяців 2010 року

Дані дослідження показали:

При загальній тенденції до зменшення підсумку балансу (темп спаду в звітному періоді склав - 9,0%) спостерігається перерозподіл у питомій вазі різних його розділів.

Фінансовий стан підприємства залежить від співвідношення основного (необоротних активів) і оборотного капіталу, їхньої структури. Чим вище питома вага поточних активів, а в них - більш ліквідних груп, тим вище оцінюється ліквідність балансу. Аналіз необоротних і оборотних активів досліджуваного підприємства дозволяє говорити про значне перевищення частки оборотних активів над часткою необоротних (майже в 2 рази), що робить підприємство більш пристосованим до умов нестабільного ринку.

Співвідношення необоротних і оборотних активів на початок звітного періоду склало 29,96 % і 69,9 %, а на кінець 31,7% і 68,0 % відповідно.

В структурі сукупних активів підприємства найбільшу питому вагу займають оборотні кошти, що свідчить про більш «легку» структуру, це свідчить про мобільність майна підприємства. При цьому слід відзначити, що у порівнянні з даними на початок року доля необоротних збільшилася на 1,7 відсоткових пункти. Такі зміни свідчать про уповільнення обернення коштів на підприємстві

Зменшення коштів, у порівнянні з початком звітного періоду, свідчить про послаблення фінансового стану підприємства. Однак при роботі підприємства в майбутні періоди необхідно врахувати, що кошти, як частина оборотного капіталу, необхідно пускати в оборот з метою одержання прибутку.

Проаналізуємо абсолютні значення і процентне співвідношення пасиву балансу (таблиця 2.3.2):

Таблиця 2.3.2

Співвідношення власних і позикових засобів на початок звітного періоду склало 38,9 % і 61,1 %, а на кінець 32,8 % і 67,2 % відповідно. Абсолютне значення власних на кінець року зменшилося, а позикових засобів збільшилось в порівнянні зі звітним періодом.

У складі позикових засобів відбулися такі зміни:

абсолютне значення і процентне співвідношення довгострокових зобов'язань залишилися без змін;

абсолютне значення і питома вага кредиторської заборгованості збільшилися.

При узагальненні результатів проведеного вище аналізу, можна говорити в цілому про погіршення фінансового стану підприємства, тому що:

1) не спостерігається ріст майна і власного капіталу;

) кредиторська заборгованість істотно перевищує дебіторську;

) за результатами діяльності за 9 місяців 2010 року підприємство одержало збиток у розмірі (358,0 тис. грн.);

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного і повного проведення розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями перед контрагентами.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалент у кількості, достатній для розрахунків з кредиторської заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Поняття ліквідності більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але і перспективне.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами термін перетворення яких в грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань

Зробимо аналіз платоспроможності підприємства, тобто ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань.

Активи підприємства поділяються на наступні групи (таблиця 2.3.3):

Таблиця 2.3.3

Ліквідність оцінюється шляхом порівняння угруповання активів по ступені ліквідності з угрупованням пасивів по ступені погашення (табл. 2.3.4).

Таблиця 2.3.4

Аналіз ліквідності балансу

Баланс є абсолютно ліквідним, якщо між цими статтями виконуються умови: А1≥ П1, А2≥ П2, А3≥ П3, А4≤ П4.

Як видно з таблиці 2.3.8, для досліджуваного підприємства ці нерівності наступні:

) А1<П1 (найбільш ліквідні активи менше найбільш термінових зобов'язань приблизно в 20 разів). Таке співвідношення статей балансу свідчить про повну неможливість підприємства в разі потреби покрити термінові зобов'язання. Перевищення статей П1 над статтями А1 на начало звітного періоду було в 17 раз, що говорить про погіршення стану балансу.

2) А2>П2 (швидкореалізуємі активи більше короткострокових зобов'язань). Дане співвідношення вказує на те, що в КП "Фармація" є можливість зміни поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Тобто за умови, що підприємство зможе швидко реалізувати готову продукцію і дебітори зможуть погасити дебіторську заборгованість, воно зможе погасити короткострокові кредити і позики, а можливо і частково кредиторську заборгованість.

) А3<П3 (повільно реалізовані активи менше довгострокових зобов'язань). Дана умова характеризує перспективну ліквідність підприємства. На кінець звітного періоду перевищення пасивних статей над активними трохи знизилося, але все рівно це свідчить про можливість виникнення проблем у підприємства в майбутньому зі своїми довгостроковими зобов'язаннями.

Крім якісних визначень ліквідності зробимо кількісну оцінку: розрахуємо коефіцієнти, що відбивають платоспроможність підприємства і доповнюють аналіз ліквідності балансу.

Останній не дозволяє оцінити можливості підприємства по погашенню короткострокової заборгованості підприємств. Визначимо так само платоспроможність підприємства, тобто здатність погасити заборгованість за рахунок засобів, якими воно розподіляє.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Говорячи про ліквідність підприємства, мається на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, яка вимагає негайного погашення.

У кращому ступені платоспроможність підприємства характеризують коефіцієнти ліквідності (покриття):

коефіцієнт абсолютної ліквідності;

коефіцієнт швидкої ліквідності або "критичної оцінки";

коефіцієнт поточної ліквідності або загального покриття;

Розглянемо ці показники.(таблиця 2.3.5)

Таблиця 2.3.5

Найбільш ліквідними статтями оборотних коштів є грошові кошти, які розподіляє підприємство на рахунках у банку й у касі, а також у виді цінних паперів. Відношення коштів до короткострокових зобов'язань називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Це найбільш твердий критерій платоспроможності, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно. Це платоспроможність на дату складання балансу.

Таблиця 2.3.6

Коефіцієнти ліквідності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Значення цього коефіцієнта не повинне опускатися нижче 0,2. У нашому випадку коефіцієнт абсолютної ліквідності склав за 9 місяців 2010 0,04. Звідси випливає наступне: здатність підприємства погашати поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок грошових коштів значно знизилася у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року (за 9 місяців 2009 року значення показника склало 0,24, що є у межах норми). Показник у 2010 році невеликий, тому що обсяг коштів підприємства невеликий і цілком відсутні короткострокові фінансові інвестиції, у той час як сума поточних зобов'язань підприємства значна.

Коефіцієнт критичної ліквідності (фінансового покриття). Цей коефіцієнт відбиває можливості погашення короткострокових зобов'язань у перспективі за умови, що будуть здійснюватися своєчасні розрахунки з дебіторами. Це платоспроможність на період тривалості обороту дебіторської заборгованості. Оптимальна величина цього коефіцієнта складає 0,7-0,8. Коефіцієнт критичної ліквідності за 9 місяців 2009 та 2010 років нижче оптимального значення, це говорить про невисоку платоспроможність, або її відсутність підприємства на період тривалості обороту дебіторської заборгованості. Короткострокові зобов'язання підприємства перевищують суму грошових коштів підприємства, короткострокових фінансових вкладень, дебіторської заборгованості й інших оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності (загального покриття): Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності відображує, чи досить у підприємства засобів, які можуть бути використані їм для погашення короткострокових зобов'язань протягом майбутнього року.

Відповідно до стандартів вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах між 2 і 2,5, що дозволяє оборотним засобам, що знаходиться в підприємства, погасити борги по короткострокових зобов'язаннях. Крім того, особлива увага при аналізі цього коефіцієнта звертається на його динаміку. За 9 місяців 2010 року коефіцієнт загального покриття наближається до оптимального, що характеризує зростання платоспроможності підприємства на період тривалості обороту оборотних коштів. Однак це досягається, в основному, не за рахунок коштів і їхніх еквівалентів, а за рахунок запасів підприємства і дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Коефіцієнти ліквідності доповнюються розрахунком коефіцієнта співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, який розраховується як відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості.

Значення коефіцієнта повинно бути менше 1,0.

Значення коефіцієнту співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги за 9 місяців 2010 року складає 0,13, що менше ніж за аналогічний період 2009 року на 0,06 пунктів.(За 9 місяців 2009 року - 0,19).

Значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Прибутковість суб'єкта характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютним показником служить сума прибутку, одержана підприємством, відносним - рівень рентабельності.

Для розрахунків цих показників ми будемо використовувати звіт підприємства про фінансові результати за 9 місяців 2009 та 2010 рр. (таблиці 2.3.4 та 2.3.3 додатку Б відповідно ). Протягом 9 місяців 2010 року КП "Фармація" одержало чистого доходу від реалізації продукції на суму 43574,0 тис. грн. Собівартість реалізованої продукції склала 35638,0 тис. грн. При цьому отримано валового прибутку на суму 7936,0 тис. грн. Інші операційні доходи в 9місяців 2010 році склали 111,0 тис. грн. Адміністративні витрати склали 2241,0 тис. грн, витрати на збут - 6692,0 тис. грн., інші операційні витрати склали 49,0 тис. грн. При цьому підприємство понесло збитки від операційної діяльності на суму 935,0 тис. грн.

Чистий збиток за 9 місяців 2010 року склав 358,0 тис. грн.

Рентабельність роботи підприємства визначається прибутком, який воно одержує. Показники рентабельності відображують, наскільки ефективно підприємство використовує свої засоби з метою одержання прибутку.

Для характеристики рентабельності використовуються наступні коефіцієнти (таблиця 2.3.7):

Таблиця 2.3.7

Коефіцієнти рентабельності

Рентабельність - це показник, який характеризує економічну ефективність. Позитивним є їх зростання у динаміці. Результати показників запишемо в наступну таблицю (таблиця 2.3.8):

Таблиця 2.3.8

Показники рентабельності

Показник операційної рентабельності реалізованої продукції є одним з інструментів визначення операційної ефективності і вказує на здібність керівництва отримувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної діяльності. В нашому випадку собівартість реалізованої продукції у відсотковому значені за 2010 рік значно збільшилась.

Загальна рентабельність підприємства вказує наскільки ефективно і прибутково підприємство веде свою діяльність. Загальна рентабельність підприємства за 9 місяців 2010 року зменшилася на 7,9%.

Показник чистої рентабельність підприємства за 9 місяців 2010 року зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року на 6,78%

Порівнюючи результати бачимо, що показники загальної і чистої рентабельності практично не відрізняються, що вказує на те, що структура використання прибутку не помінялася.

Для оцінки ступеня прибутковості вкладених капіталів прийнято вважати процентне відношення чистого прибутку підприємства до його власного капіталу. Цей коефіцієнт має назву - чиста рентабельність власного капіталу

За 9 місяців 2010 року величина цього коефіцієнта упала на 16,99%.

Характеристика прибутковості доповнюється аналізом ефективності керування підприємства. Для цього розраховується показник - чистий прибуток на 1 грн. реалізованої продукції.

За 9 місяців 2010 року величина чистого прибутку на 1 грн. реалізованої продукції зменшилася на 1,41 копійок.

За 9 місяців 2010 року величина чистого прибутку на 1 грн. реалізованої продукції зменшилася на 1,70 копійок.

Велична загального прибутку на 1 грн. реалізованої продукції за 9 місяців 2010 року зменшилася на 1,40 копійки.

Виходячи з динаміки коефіцієнтів і аналізу даних таблиці 2.3.11 видно, що загальна тенденція фінансового стану і зміни прибутку носить негативний характер. Якщо за 9 місяців 2009 року підприємство приносило прибуток, то у 2010 році стало збитковим.

Таблиця 2.3.9

Аналіз чистого прибутку

Основними причинами збитковості підприємства є: незначна торгівельна націнка на лікарські засоби та медичні препарати, а також постійний ріст цін на препарати та лікарські засоби, які реалізуються через мережу спеціалізованих аптек « Ветеран» для пільгових категорій населення.

Фінансово стійким є підприємство, що за рахунок власних коштів покриває кошти вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості, у термін розплачується за своїми обов'язками.

Широко використовуваним прийомом аналізу звітності є вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності. Ці коефіцієнти, які називаються фінансово-оперативними показниками, становлять великий інтерес для економістів, оскільки, по-перше, дозволяють визначити те коло відомостей, які важливі для користувачів фінансової звітності з погляду прийняття рішень; по-друге, надають можливість глибше оцінити положення даної звітної одиниці в системі господарювання і тенденції його зміни. Великою перевагою коефіцієнтів є також і те, що вони згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно перекручувати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє порівняння в динаміку. Фінансову стійкість характеризують за допомогою наступних коефіцієнтів, які наведені у таблиці 2.3.10.

Таблиця 2.3.10

Результати розрахунків показників фінансової стійкості, які наведено у таблиці 2.3.10 запишемо у таблицю 2.3.11.

Таблиця 2.3.11

Аналіз фінансової стійкості

. Коефіцієнт автономії За 9 місяців 2009 році коефіцієнт автономії не перевищував оптимальні значення (0,4-0,6) і був оптимальним. Це означає, що підприємство може працювати автономно, незалежно від зовнішніх джерел і що всі зобов'язання можуть бути покриті за рахунок його власних коштів. За 9 місяців 2010 році цей коефіцієнт знизився, і вийшов з граничних норм, що є негативною тенденцією діяльності підприємства.

. Коефіцієнт маневреності. Оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 0,5. Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами.

Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при хитливій кредитній політиці.

У нашому випадку цей коефіцієнт за 9 місяців 2009 року більше нормативного, що є показником досить позитивним, але у 2010 році він знизився на 0,25 пунктів і є меншим граничної норми. Це негативно характеризує роботу підприємства. Тобто наше підприємство за період роботі 9 місяців 2010 року не має у своєму розпорядженні коштів, які знаходяться у мобільному стані.

. Коефіцієнт фінансової стійкості. Оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 0,6. У періодах, що аналізуються, значення цього коефіцієнта було оптимальне, підприємство є фінансово стійке.

Результати аналізу фінансового стану КП «Фармація» занесемо у зведену таблицю 2.3.12

Таблиця 2.3.12

Зведена таблиця показників, що характеризують фінансовий стан підприємства

Аналізуючи таблицю 2.3.12, можна зробити висновок про фінансовий стан КП "Фармація" показники прибутковості різко погіршилися у 2010 році. Особливо коефіцієнт чистої рентабельності власного капіталу Це свідчить про збитковість підприємства.

Показники фінансової стійкості також стали гірше. Це говорить про те, що підприємство не має мобільних засобів, фінансово не стійко і залежить від позикових засобів, у нього є майно виробничого призначення для здійснення господарської діяльності.

Показники ліквідності не досягли, в основному, оптимальних значень, але спостерігається позитивна динаміка росту п коефіцієнту поточної ліквідності.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ КП «ФАРМАЦІЯ

3.1 SWOT- аналіз КП «Фармація»

Досліджуване комунальне підприємство «Фармація» має ряд сильних сторін і можливостей на фармацевтичному ринку. Їй можна запропонувати конкретні стратегії з потенціювання цих сторін і можливостей за умови врахування й обмеження впливу слабких сторін і загроз, що забезпечить фірмі конкурентні переваги.

До сильних сторін підприємства можна віднести наступні переваги:

-    багаторічний досвід роботи на фармацевтичному ринку;

-        широкий,глибокий та диверсифікований товарний асортимент, зокрема наявність ексклюзивних оригінальних препаратів;

         значна кількість постійних клієнтів;

         широкий радіус обслуговування.

Дані переваги є сильними сторонами підприємства і сприяють позитивному іміджу, доброзичливому і партнерському ставленню до КП «Фармація», формуванню оптимального асортименту доступних за ціною для різних категорій споживачів лікарських засобів, привернення уваги нових клієнтів. А також сприяють збільшенню ринкової частки та підвищенню регіональної активності.

Можливості підприємства являють собою позитивні фактори (тенденції та явища) зовнішнього середовища, що можуть сприяти збільшенню обсягу продажу і прибутку.

Можливості КП «Фармація» полягають у наступному:

-    розвиток інформаційних технологій, зокрема систем автоматизованого обліку товару;

-        організація конкурсів (тендерів) на закупівлю ліків за рахунок бюджетних коштів;

         збільшення кількості аптек, аптечних пунктів та аптечних кіосків;

         зростання ролі людського фактора.

Дані можливості сприяють автоматизації складських операцій, участі у соціально значущих проектах, співпраці з платоспроможними клієнтами, а також якісному та ефективному обслуговуванню клієнтів.

До слабких сторін підприємства можна віднести наступні недоліки:

-    низький рівень розвитку механізації, автоматизації та техніко-технологічної бази складського господарства;

-        високі витрати на транспортування;

         недостатньо ефективна робота з клієнтами.

Такі недоліки підприємства впливають на вартісно-часові витрати стосовно перетворення складського асортименту в споживчий, знижують показники рентабельності підприємства, а також впливають на своєчасне погашення дебіторської заборгованості.

До загроз підприємства можна включити наступні приклади:

-    нестача обігових коштів у лікувально-профілактичних закладах;

-        недобросовісність частини аптек стосовно оплати;

         збільшення кількості суб’єктів оптового ринку;

         жорстке державне регулювання цін стосовно великого переліку препаратів;

         недосконалість податкового законодавства

Перелічені загрози впливають на зростання дебіторської заборгованості, несвоєчасне погашення кредиторської заборгованості, загострюють конкуренцію, знижують рентабельність.

Аналізуючи діяльність КП «Фармація» в сучасних умовах ринку та конкурентної боротьби, можна виділити наступні проблеми, або причини збитковості підприємства:

незначна торгівельна націнка на лікарські засоби та медичні препарати. Граничні торгівельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у Переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення , ціни на які підлягають державному регулюванню,що реалізується населенню через аптечну мережу встановлюються на рівні не вище 25% від оптової ціни виробника з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров’я за бюджетні кошти, на рівні не вище ніж 10% оптової ціни виробника (постанова Кабінету міністрів України від 17.10.2008р №955 « Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»).

За період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року КП «Фармація» застосовує націнку на реалізацію медичних препаратів державним комунальним закладам - 5%, за період 01.01.2010 по 30.09.2010 року - 2% в вартісному вираженні втрати бюджету при зменшенні націнки в 2010 оці на 3% в порівнянні з 2009 роком складають 63тис.грн. (реалізація медичних препаратів через мережу державних комунальних закладів за період 9 місяців 2010 року з урахуванням націнки 2 % склала 8685,4 тис.грн. При застосуванні націнки у розмірі 5% обсяг реалізованих медичних препаратів склав 8937,3 тис.грн. Відхилення складає 251,9 тис.грн. Відповідно податок на прибуток склав 63,0тис.грн. = 251,9 тис.грн*25% )

При застосуванні максимально можливої торгівельної націнки на медичні препарати при реалізації державним комунальним закладам за бюджетні кошти у розмірі 10%, націнка би склала 851,1 тис.грн. відповідно у порівнянні з показниками 9 місяців 2010 року різниця склала 677,4 тис.грн. (податок на прибуток 169,35 тис.грн=677,4*25%)

отримання збитків від операцій, пов’язаних з :

придбанням, зберіганням, реалізацією, перевезенням наркотичних та психотропних речовин-за період 01.01.2009 року по 30.09.2010 року збиток склав 786,8 тис.грн ( податок на прибуток - 196,7 тис.грн. =786,8*25%), реалізовано контрольованих препаратів на загальну суму 215, 9 тис.грн. витрати на придбання , перевезення та зберігання даних препаратів - 1002,7 тис.грн (витрати на придбання - 211,5 тис.грн., витрати на заробітну плату - 470,2 тис.грн. нарахування на заробітну плату - 173,0 тис.грн., витрати на транспортування - 62,4 тис.грн. витрати на охорону та сигналізацію - 53,0тис.грн., непрямі витрати (ліцензія, комунальні послуги, обслуговування холодильного обладнання, медогляд працівників, плата за обслуговування ЕККА)-32,6 тис.грн).

самостійним виготовленням та реалізацією екстемпоральних (екстемпоральні лікарські засоби (ЕЛЗ) - лікарські засоби, виготовлені в аптечних умовах за рецептом лікаря для конкретного пацієнта або за замовленням (вимогою) лікувально-профілактичного закладу) - за період 01.01.2009 по 30.09.2010 року збиток склав 1201,6 тис.грн ( податок на прибуток - 300,4 тис.грн= 1201,6*25%) реалізовано екстемпоральних ліків на загальну суму 424,9 тис.грн. собівартість виробництва лікарських засобів в умовах аптеки - 1626,5 тис.грн ( заробітна плата провізорів, нарахування на заробітну плату-660,5 тис.грн, витрати на водопостачання, освітлення, водовідведення, опалення, догляд за приміщенням, витрати на зберігання (обслуговування холодильного обладнання, дезінсекція, дератизація, товарний аналіз), утримання охорони, протипожежні заходи - 168,3 тис.грн, вартість медикаментів, витрачених на виготовлення лікарських засобів - 797,7 тис.грн.

Сучасний стан забезпечення населення України екстемпоральними ліками, що виготовляється як правило, комунальними аптеками, є однією з найгостріших соціальних проблем. Незадовільний фінансовий стан комунальної аптечної мережі зумовлений такими факторами, як низький рівень бюджетного фінансування фармацевтичного забезпечення пільгових і безоплатних рецептів амбулаторним та стаціонарним хворим, а також відсутність економічно обґрунтованих цін на ліки аптечного виготовлення, адаптованих не тільки до ринкового сьогодення, але й до реальних витрат на їх виготовлення в окремому місті, регіоні і навіть окремій аптеці. Виробничі витрати при існуючій системі ціноутворення і нерегулярному перегляді тарифів практично не відшкодовуються - кількість аптек, що займається виготовленням лікарських засобів, зменшується, тому населення деяких районів міст та населених пунктів України залишилось без такого виду лікарської допомоги.

Визначення тарифів за індивідуальне та серійне виготовлення і фасування лікарських засобів та виробів медичного призначення аптеками здійснюється відповідно до Медичних рекомендацій, затверджених 20.03.2008 року Міністерством охорони здоров’я України.

Відповідно до статуту підприємства (додаток Б), КП «Фармація», як комунальний заклад, зобов’язане надавати послуги населенню та лікувально-профілактичним закладам міста Кривого Рогу по виготовленню ЕЛЗ.

А також залишається неврегульованим питання щодо застосування граничних надбавок на препарати, які не включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення та не закуповуються за державні кошти. Фактично ціни на такі ліки можуть встановлюватися без обмежених надбавок. Формування цін на лікарські препарати, які не увійшли у Перелік регулюємих, підприємство здійснює самостійно, при цьому враховує кон’юнктуру фармацевтичного ринку. (конкуренцію, тощо.)

3.2 Шляхи подолання

На сьогоднішній день відсутня нормативно-правова база, яка б регулювала процеси виготовлення лікарських засобів в аптеках. Необхідно розробити нормативний документ , який би враховував спеціальні вимоги до стерильного виробництва в умовах аптеки та характерні особливості такого виробництва Крім того потрібно на законодавчому рівні врегулювати питання про оподаткування, зокрема, ПДВ, препаратів, які виготовляються в умовах аптеки.

Потребує удосконалення і нормативно -правова база у сфері оберту спирту етилового в аптечних та лікарсько-профілактичних закладах. КП «Фармація» направила свої пропозиції по даному питанню в державну службу лікарських засобів та виробів медичного призначення.

КП «Фармація» проводиться робота, яка направлена на підвищення ефективності управління і упорядкованості організаційної структури, модернізацію та автоматизацію аптек та приведення їх в відповідність вимогам Ліцензійних умов. КП «Фармація» залишається реалізатором державних гарантій медикаментозного забезпечення населення та лікувально-профілактичних установ якісними і доступними лікарськими засобами, в тому числі в рамках соціальних програм у сфері охорони здоров'я. Продовжується співпраця з фахівцями Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення в області адаптації нормативно-правової документації, що стосується фармацевтичної діяльності, до вимог Європейського Союзу. Значна увага приділяється кадровому питанню, зокрема, вдосконалення професіоналізму співробітників КП «Фармація», підвищення рівня їх знань у питаннях ринкової економіки, фінансової діяльності підприємства і менеджменту.

Для подолання проблем підприємств даної галузі необхідно:

- перш за все прискорити розгляд і сприяти прийняттю проектів законів України, спрямованих на забезпечення розвитку фармацевтичної галузі;

впровадити постійно діючу систему моніторингу цін на лікарські засоби;

провести детальний аналіз доцільності та необхідності розміщення в Україні сучасних іноземних виробництв лікарських засобів;

уточнити кваліфікаційні вимоги до фізичних осіб-підприємцям, які займаються оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами та обмежити кількість аптечних установ для фізичних осіб-підприємців;

забезпечити розвиток роздрібної мережі аптечних закладів, привівши їх кількість у відповідність з реальними потребами населення;

встановити фармацевтичним працівникам надбавку в розмірі 25% посадового окладу за роботу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, що знаходяться в сільській місцевості, з метою залучення фахівців для роботи в сільській місцевості.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

При дослідженні теми «Дослідження цінової політики торгового підприємства» були розглянуті принципи, методи, види цінової політики в сучасних умовах.

Основною метою роботи було вивчення системи ціноутворення на комунальному підприємстві «Фармація», формування ціни на лікарські препарати в розрізі основних груп покупців з урахуванням чинного законодавства.

Були розглянуті теоретичні аспекти формування ціни на підприємстві в конкурентних умовах, принципи, підходи до конкретних покупців.

В роботі обґрунтовано напрями використання результатів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства у вирішенні питань, пов’язаних з підвищенням ефективності господарювання.

Провівши дослідження у відповідності до поставлених завдань можливо зробити наступні висновки та узагальнення:

) Головною метою своєї діяльності підприємства є надання населенню якісних фармацевтичних послуг через мережу аптечних закладів. Маємо розроблені «Основні цінності» компанії, відповідно до яких найважливішими у роботі підприємства є клієнт, фаховість персоналу та належна якість ліків.

2) Основним пунктом відліку цін на лікарські засоби є ціни, встановлені фармацевтичною компанією- виробником. Подальше її підвищення іншими суб’єктами обмежується законодавством шляхом встановлення граничних надбавок, а саме:

- на лікарські засоби внесені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення встановлена націнка діапазоном не вище 12-25% оптово-відпускної ціни;

- на лікарські препарати, що повністю або частково придбаваються за бюджетні кошти встановлюється націнка не вище 10% оптово-відпускної ціни

формування цін на лікарські препарати, які не увійшли у Перелік регулюємих, здійснюється підприємством самостійно (діапазон 29,0% - 35,0%.)

3) Визначення реального фінансового стану - складний трудомісткий процес, ефективність якого визначається надійністю застосовуваних методів оцінки й аналізу. В умовах ринкових відносин потрібні точні методи оцінки й аналізу фінансового стану підприємств, за допомогою яких можна було б спрогнозувати їх подальший розвиток. Теорія фінансового аналізу та господарська практика потребують різноманітної діагностики фінансового стану, яка відображає галузеві особливості функціонування. Особливо гостро ця проблема стоїть перед фармацевтичними установами, половина з яких у даний час є збитковими або знаходиться на межі банкрутства. Пошук шляхів виходу із ситуації, що склалася, зумовлений значенням фармацевтичної галузі економіки в забезпеченні здоров'я нації як головного надбання держави.

В нашому випадку фінансовий стан КП "Фармація" різко погіршився у 2010 році. Підприємство отримало збитки у розмірі 358,0 тис.грн..

Підприємство не має мобільних засобів, фінансово нестійке і залежить від позикових засобів. Факт запозичених грошових коштів, тим паче довгострокових, сам по собі не є негативним явищем, але в той самий час звертає увагу на те, що скоротився потік грошових коштів в результаті операційної діяльності. Так як спостерігається зростання обсягів реалізації (у звітному періоді зріс на 2,7%), то скорочення грошових коштів пояснюється зростанням дебіторської заборгованості. Якщо така тенденція збережеться на майбутнє підприємство може опинитися у кризовому становищі.

Для вирішення проблем підприємств фармацевтичної галузі та для підтримки даної галузі необхідно:

прискорити розгляд і сприяти прийняттю проектів законів України, спрямованих на забезпечення розвитку фармацевтичної галузі;

запровадити постійно діючу систему моніторингу цін на лікарські засоби;

уточнити кваліфікаційні вимоги до фізичних осіб-підприємцям, які займаються оптовою, роздрібною торгівлею лікарськими засобами та обмежити кількість аптечних установ для фізичних осіб-підприємців;

забезпечити розвиток роздрібної мережі аптечних закладів, привівши їх кількість у відповідність з реальними потребами населення;

встановити фармацевтичним працівникам надбавку в розмірі 25% посадового окладу за роботу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, що знаходяться в сільській місцевості, з метою залучення фахівців для роботи в сільській місцевості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 року №3356-ХІІ // (зі змінами та доповненнями).

2.      Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року N 507-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1990. -№52. -ст.650.(зі змінами та доповненнями).

.        Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер 2003. - 304 с.

.        Про удосконалення порядку формування цін: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. // Зібрання законодавства України. - К. 1999 № 2. - ст.. 112

.        Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»

6.      Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» <http://www.apteka.ua/article/7323>

.        Баздникин А.С. Цены и ценообразования: - М.: Юрат - Издат, 2005.

.        Бєлявцев М. І. Маркетингова цінова політика: Навчальний посібник/ М. І. Бєлявцев, І. В. Петенко, І. В. Прозорова; М-во освіти і науки України, ДНУ. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -330 с.

.        Безкоровайна С. В. Дослідження цілей цінової політики підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №11. - С. 38-40.

.        Безкоровайна С. В. Урахування факторів що впливають на рівень цін при управлінні ціновою політикою підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2. - С. 36-38.

.        Ганэ В. А., Соловьева С. В. Стратегический менеджмент: факторный анализ и эффективность управления. - Мн.: Изд-во МИУ, 2007. - 192 с.

.        Герасименко В.В. Ценообразования..: Инфра - М,: 2005.

.        Длігач А. О. Формування маркетингової цінової стратегії // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 12. - C. 80 - 93.

.        Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. - К.: Вид-во КНЕУ, 2004.

.        Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: методичний підхід до визначення цілей // Маркетинг в Україні. - 2005.- № 2 (4). - С.44-45.

.        Прокопенко І.Ф. Ганін В.І. Петрусів З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник. - К. - Х.: Атака-Легас 2004. - 384 с.