Використання соціального капіталу у політичних процесах
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення виборчих кампаній
як способу конвертації соціального капіталу
1.1 Специфіка категоріального апарату дослідження конвертації
соціального капіталу у виборчих кампаніях
1.2 Стан наукової розробки проблеми сутності виборчих кампаній як
способу конвертації форм капіталів
1.3 Підходи і методи дослідження виборчих кампаній як способу
конвертації соціального капіталу
Розділ 2. Використання соціального капіталу у політичних процесах
2.1 Особливості застосування соціального капіталу у політичній
сфері життєдіяльності
2.2 Способи конвертації соціального капіталу у політиці
2.3 Конвертація соціального капіталу у виборчих кампаніях
Висновки
Список літератури
Додатки
Вступ
Актуальність роботи. Суспільство 21 століття
характеризується, як таке, що кожна особа намагається виносити максимум зиску
із своєї діяльності, навіть із свого статусу та соціального положення. У
суспільному просторі зосереджено багато різних форм взаємодії. Одні основані на
матеріальних благах, або фінансових, інші - на основі зв’язків, спільних
інтересів, дружби і т.п. Удосконалення взаємодії та підвищення її ефективності
неможливе без нагромадження певного виду капіталу, який може бути у формі:
фінансового, адміністративного, політичного, культурного, соціального та інших.
На сьогодні, для максимального успіху справи,
необхідно вміти накопичувати різні форми капіталу та корелювати їх. Це
стосується майже усіх сфер життєдіяльності суспільства. Політична сфера та її
складові, у цьому плані, не стали виключенням. Суб’єкти політичної діяльності
намагаються застосовувати всі можливі способи заради того, щоб отримати бажане
та досягнути мети. Тому, соціальний капітал все більше використовується у
політиці. Для даної форми капіталу, це вдале поле існування. Тому що, широкий
спектр політики охоплює велику кількість можливостей для успішної конвертації
соціального капіталу у інші види, особливо під час виборчих кампаній.
Проблемна ситуація. Необхідно розкрити
зміст та сутність конвертації соціального капіталу під час виборчих кампаній.
Об’єкт дослідження виборчі кампанії.
Предмет дослідження конвертація соціального
капіталу під час виборчих кампаній.
Мета дослідження полягає в тому, щоб
дослідити наскільки успішно проходить процес конвертації соціального капіталу
під час виборчих кампаній.
Завдання дослідження:
- визначити основні поняття: "виборча
кампанія", "соціальний капітал", "конвертація соціального
капіталу";
- зрозуміти принципи і методи дослідження
конвертації соціального капіталу у виборчих кампаніях;
описати процес застосування соціального
капіталу у політиці;
розглянути способи конвертації
соціального капіталу у політиці;
описати можливості конвертації
соціального капіталу у виборчих кампаніях.
Гіпотези дослідження.
Основна:
Виборчі кампаніє є успішною формою конвертації
соціального капіталу.
Додаткова:
Уміння застосувати соціальний капітал у виборчій
кампанії говорить про його високий потенціал.
Альтернативна:
Виборчі кампанії не являються ефективною сферою
застосування соціального капіталу.
конвертація соціальний капітал політика
Розділ
1. Теоретико-методологічні основи вивчення виборчих кампаній як способу
конвертації соціального капіталу
1.1
Специфіка категоріального апарату дослідження конвертації соціального капіталу
у виборчих кампаніях
Ідею соціального капіталу започаткували та
розвинули такі дослідники: П’єр Бурдьє, Джеймс Колман, Роберт Патнам, Френсіс
Фукуяма. П. Бурдьє, як соціолог, визначив соціальний капітал як
"сукупність актуальних чи потенційних ресурсів, що пов'язані з наявністю
міцних мереж зв'язків, більш-менш інституціалізованими відносинами взаємного
знайомства і визнання" [25, с.48]. У своїх роботах автор звертає увагу на
динаміку соціального капіталу, його здатність до конвертації в інші форми
капіталу-символічний, економічний, культурний. Дж. Колман у власних
соціологічних дослідженнях дійшов висновку, що соціальний капітал - це ресурс
соціальних відносин, полегшуючий діяльність індивідів за рахунок формування
довіри, взаємних обов’язків, очікувань, відповідних норм і правил [28, с.307].
Френсіс Фукуяма, впливовий американський політолог, філософ, економіст, розуміє
соціальний капітал - як норми, неформальні норми або цінності, які роблять
можливими колективні дії у групах людей [22].У. Бейкер дав поняттю соціальний
капітал наступне визначення - це ресурс, котрий отримують актори із
різноманітних соціальних структур, а потім користуються ним, відповідно до
власних інтересів [24, с.619]. Згідно з Р. Патнамом, американським політологом,
та Радаєвим соціальний капітал сприяє розвитку соціальної структури, підвищенню
ефективності функціонування організації [13, с.7].
Отже, на основі визначення цього поняття різними
дослідниками, соціологами, політологами, економістами, філософами, я можу
сказати, що соціальний капітал можна розуміти як вигідний ресурс у будь-якій
справі, котрий оснований на довірливих стосунках і полегшує процес взаємодії та
дає свої позитивні результати, через процес залучення різноманітних ресурсів
інших агентів.
Дослідженню поняття "конвертація соціального
капіталу" майже ніхто не приділяв увагу, це доволі таки молодий термін,
котрий починають активно використовувати суспільствознавці сучасності. За умов
відсутності чіткого визначення даного терміну в науковому обігу, я буду
намагатись вивести власне поняття, необхідне для подальшого дослідження.
Термін "конвертація" прийшов до
гуманітарних наук із економіки. Дане поняття там, в основному, використовують
для описання процесу обміну. Також, на сайті електронного бізнес-словника, були
надані наступні визначення [6]: конвертація - (лат. converto "змінюю,
перетворюю") перетворення; конвертація (економіка) - переклад вартості
однієї національної валюти в іншу, здійснюваний за певною шкалою; конвертація -
перетворення даних з одного формату в інший із збереженням основного логічно
структурного змісту інформації. Отже, дане поняття можна трактувати як процес
обміну, зміни форм, але зі збереженням власної сутності.
Під конвертацією капіталу ми розуміємо кругообіг,
перетворення, перерахунок, зміну власних форм, обмін даного капіталу на інший
[7, с.110]. Наприклад, економічного на соціальний, чи навпаки. Можливість для
конвертування обумовлена тим, що у них спільна родова ознака. Тобто для
конвертації, як процесу обміну, необхідні також певні умови.
Вище сказане, дає змогу зробити висновок, що
конвертація соціального капіталу - це процес перетворення соціального капіталу
на інший вид, котрий у свою чергу виступає як надійне джерело одержання
необхідної вигоди.
Конвертація соціального капіталу може відбуватись
у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства, в тому числі і у політичній.
Одним із найвигідніших способів конвертувати соціальний капітал у політиці є
вибори.
Вибори, у вітчизняній науковій та законодавчій
лексиці іменується виборчим процесом. Говорячи про незавершеність розробки
методологічної та категоріально-апаратної бази дослідження виборів, слід
вказати на те, що в науковій літературі й досі немає чіткого розмежування таких
понять, як "виборчий процес" та "виборча кампанія". Ці
поняття сприймаються і трактуються переважною більшістю дослідників як тотожні.
Розглядаючи виборчу кампанію як явище політичне,
необхідно відзначити її визначальну роль в легітимації влади, визнання за нею
авторитетності. Вибори "відображають рівень легітимності публічної влади
як довіри народу." [3, с.150]. Виборча кампанія сприяє формуванню
представницького органа, влада якого визнається народом як законна, навіть у
тому випадку, коли вона не популярна. У політології виборча кампанія також
розглядаються як простір на якому відбувається рекрутування політичних кадрів
[17, с.13]; одержання суспільних та державних посад [16, с.17]; забезпечення
політичної конкуренції [12, с.134]. У дослідників політичних та конституційних
прав - як спосіб селекції політичних керівників [1, с.319-320]. Але масштаби
виборчої кампанії неможливо обмежити лише конкурентною боротьбою та
встановленням авторитету за переможцями. Даний процес охоплює увесь соціум.
З соціологічної точки зору, на мою думку, виборча
кампанія це свого роду опитування суспільної думки у тому розумінні, що це
дозволяє соціальним групам висловити своє відношення до політичного режиму,
організацій, акторів. А з юридичної точки зору, виборчу кампанію можна назвати
"важливим інструментом реалізації народного суверенітету і легітимації
влади в цілому та того чи іншого представницького органу в рамках його
конституційної компетенції, зокрема" [10, с.53]. Останні два визначення
доповнюють дослідження і допомагають прийти до висновку.
Отже, наведена характеристика дає підстави
розглядати виборчу кампанію як процес рекрутування політичної еліти на основі
суспільної думки та підтримки, котрий впливає на формування органів влади та
сприяє їх легітимації. А конвертацію соціального капіталу у виборчих кампаніях
- як перетворення соціального капіталу на інший вид у ході процесу виборів, що
дає можливість акторам, при їх взаємодії, отримати бажані вигоди, або
оптимізувати процес досягнення мети.
1.2
Стан наукової розробки проблеми сутності виборчих кампаній як способу
конвертації форм капіталів
Перша згадка поняття
"соціальний капітал" зустрічається у Джадсон Хеніфен при описі
шкільних центрів сільських громад (1916р.) і в роботі Джейн Джейкобс
"Життя і смерть великих американських міст", де автор вказувала, що
"щільна мережа соціальних зв’язків, які існували в старих кварталах
змішаного міського типу, утворювала форму соціального капіталу, яка сприяла
суспільній безпеці" [21, с.34]. Широке використання даного терміна
почалося у 80-ч рр. ХХ століття після робіт П. Бурдьє, Дж. Колмана і Р.
Патнама.
В сучасних концепціях капітал розуміється як
"накопичуваний ресурс, який включений у процес відтворення і зростання
вартості шляхом взаємної конвертації різноманітних форм" [7, с.110], це
визначення і стало відправною точкою для теоретичних і прикладних досліджень у
гуманітарних науках, у тому числі і в політології, із використанням
нематеріальних форм капіталів в якості аналітичного інструменту, до яких
відносять соціальний, культурний, символічний та політичний капітали.
Як затверджує Гугнін [7, с.110], процес конвертації
соціального капіталу у роботах та монографіях є недостатньо дослідженим.
Зокрема, історія дослідження даного процесу ґрунтується на дослідженні капіталу
в економіці (Аристотель, Ф. Ак-вінський, А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл, Дж.Б.
Кларк, С. Сисмонді, Дж.Р. Хікс, Т. Мілль, Д. Кейнс, Д. Стоун, К. Хітчинг, Д.
Бегг, Б. Мінц, М. Шварц, Дж. Робінсон, К. Маркс, Г. Беккер, Дж. Мінцер, Т.
Шульц, С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі), в соціологічній теорії обміну (Дж.
Хоманс, П. Блау, Дж. Колман), теорії раціонального вибору (Р. Емерсон), теорії
комунікативної дії (Ю. Габермас), концепції самореферентних систем у Н. Лумана,
концепції соціального простору П. Бурдьє та на дослідженнях російських
соціологів (Ю. Качанов, А. Філіппов, Н. Шматко та Д. Циганков). В Україні
впровадження категорії "соціальний капітал" у науковий обіг тільки
започатковується. Вперше питання про евристичну цінність цієї категорії
розглянула професор Антоніна Колодій, яка на науковій конференції
"Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні"
виступила з доповіддю "Соціальний капітал: зміст та евристична цінність
концепції" [5]. Зауважу, що саме політолог розпочав традицію використання
даної категорії.
Аргументами щодо "політичності" цієї
категорії можуть бути назви декількох праць: "Соціальний капітал і
політика" Джекмена та Міллера, "Соціальний капітал і політична
участь" Мілнера, "Політичні цінності, соціальний капітал і політична
участь" Келнера, "Соціальний капітал в регіонах і залучення до
політики на локальному рівні" Деккера. Шведський дослідник Ян Торелом
запропонував структурну модель соціального капіталу та політичної участі (див.
додаток A) [14].
Вагомий внесок у дослідження категорії
"соціальний капітал" у політичних та виборчих процесах зробив
політолог Роберт Д. Патнам. Він стверджував, що "громадянське суспільство
характеризується активною й орієнтованою на суспільні цілі позицією громадян,
егалітарними політичними відносинами і заснованими на довірі і співпраці
суспільними відносинами". Громадяни, здобуваючи соціальний капітал завдяки
участі в організаціях громадянського суспільства, надалі можуть використовувати
його для зміцнення демократичних принципів в управлінні державою. Довготривалі
дослідження, проведені Патнамом в Італії, підтвердили, що мережа місцевих
добровільних організацій створює соціальний капітал - громадянські цінності,
навички та знання, - потрібні для консолідації демократії [14]. Найважливішим
досягненням формування соціального капіталу в Італії (як і будь-якій іншій
країні) - є висока довіра громадян одне до одного. Люди можуть співпрацювати
ефективніше задля досягнення спільних цілей і реалізації спільних інтересів,
якщо вони довіряють одне одному. Таким чином, за Патнамом, можна стверджувати,
що добре функціонуюча економічна система та високий рівень політичної
інтеграції - це результат успішного акумулювання соціального капіталу.
Отже, наявні дослідження дають змогу сказати
наступне. Конкретно проблематикою конвертації соціального капіталу у виборчих
кампаніях мало хто займався, але, все одно серед світових дослідників можна
назвати таких: Бурд’є, Фукуяма, Патнам, Торелом, Блумквіст, а також, свій
внесок у дослідження конвертації соціального капіталу під час виборчих кампаній
зробили - Колмен, Бейкер, Мілнер, Келнер, Деккер, та інші. Колодій, Гугнін,
Сушко, Лісничук, Савко, Наталіна, Сікора - це вітчизняні дослідники даної
проблематики. Дослідження соціального капіталу в політиці та його конвертації
під час виборчих кампаній почалось не так давно, дана тематика є досить молодою
і потребує подальшого поглибленого вивчення.
1.3
Підходи і методи дослідження виборчих кампаній як способу конвертації
соціального капіталу
У своїй роботі я використала такий
фундаментальний підхід як діалектика, це допомогло мені вибудувати увесь
матеріал в логічній послідовності та на основі цього провести дослідження
виборчих кампаній як способу успішної конвертації соціального капіталу. За
допомогою діалектичної парадигми було зазначено взаємозумовленість виборчих
кампаній та соціального капіталу, особливо в сучасному світі та в демократичних
країнах, а також вироблені певні рекомендації стосовно необхідних досліджень в
майбутньому.
Системний підхід допоміг розглянути використання
соціального капіталу у виборчих кампаніях як явищ, котрі можуть провокувати
нові тенденції не тільки у процесі виборів, але взагалі у сфері політики. Цих
тенденцій може бути настільки багато, що всі вони навіть не в змозі проявити
себе у процесі дослідження, але найвагоміші з них, звісно, були виявлені.
На ряду із системним, був використаний
інформаційний підхід, оскільки виборчі кампанії та соціальний капітал - це два
феномена суспільного життя котрі неможливо уявити без суспільної комунікації та
постійного накопичення інформації, з якою завжди ведеться подальша робота.
Історичний підхід допоміг розглянути, виникнення
нової тенденції використання виборчих кампаній як способу конвертації капіталу,
розвиток та її становлення.
Використання культурологічного підходу, було
обумовлене тим, що виборчі кампанії та безпосередньо використані там способи
отримання влади - це все показники політичної культури. А соціальний капітал, у
свою чергу - це також показник культури спілкування і комунікації у
суспільстві, висока здатність до акумулювання та конвертації, також підтверджує
рівень розвитку та співвідношення структур соціуму у взаємодії. Всі ці підходи
обумовили наступні методи.
Метод аналізу і синтезу. Був використаний для
того, щоб розкласти процес виборів як успішний спосіб конвертації соціального
капіталу на його складові частини, та зрозуміти якими є наслідки їх
співіснування.
Термінологічний аналіз допоміг у самому першому
розділі визначитись із головними поняттями в роботі та специфіки їх
застосування.
Порівняльно-типологічний метод був використаний
для того, щоб зрозуміти причину появу та розвитку застосування соціального
капіталу у виборчих кампаніях.
Метод дедукції допоміг вирішити проблему із
науковими гіпотезами дослідження та зробити заключення стосовного того,
наскільки виборчі кампанії являються успішним способом конвертації соціального
капіталу.
У дослідженні виборчої кампанії як способу
конвертації соціального капіталу, на мою думку, доцільно використовувати метод
аналізу документів. Таким чином, проаналізувавши, словники, монографії та
статті з наявної тематики, я зможу накопичити необхідну інформацію та знання
для моєї роботи.
Всі зверху описані
підходи та методи дозволили провести мені власне дослідження стосовно того,
яким чином можна використовувати соціальний капітал у виборчих кампаніях,
наводити різні приклади, аналізувати ті чи інші моменти, а також, більш глибоко
зрозуміти взаємозв’язок соціального капіталу і політики, соціального капіталу і
виборів.
Дана методика, звісно не
є універсальною, але з її допомогою я змогла розкрити сутність проблемної
ситуації, описати її, проаналізувати. Всі поставленні завдання, також були
успішно вирішені. Процес верифікації гіпотез спирався на всі вище перераховані
методи, і в ході цього процесу було виявлено нові наукові проблеми та тенденції
які бажано дослідити в науковій площині спираючись на політичні реалії
сьогодення.
Розділ
2. Використання соціального капіталу у політичних процесах
2.1
Особливості застосування соціального капіталу у політичній сфері
життєдіяльності
Суспільна практика сьогоднішнього дня говорить
про необхідність триматись комплексного набору дій для реалізації успішної
стратегії діяльності. Політична сфера життєдіяльності суспільства, особливо у
країнах ліберально-демократичного типу, розглядається як ринок. Ринок, на якому
зосереджено декілька видів капіталу. Точиться багато дискусій про те, який вид
капіталу найвагоміший та найпродуктивніший. Одне можна сказати точно, це задача
ситуативного характеру і тільки лише вдала кореляція всіх видів капіталу,
використання їх у логічно продуманому комплексі, дасть ефективний результат.
В основному, почувши слово капітал у нас відразу
виникають асоціації з економічною сферою життя суспільства, в цьому велика
заслуга таких заслужених діячів економічної науки, як Карл Маркс та Адам Сміт.
Але існує ще велика безліч видів капіталу, критеріями класифікацій котрих
виступають зовсім різні ознаки, наприклад класифікація Суярової О.О. (див.
додаток Б). Розрізняють капітал за формами власності, інвестування,
функціонування, використання, за змістом і т.п. За змістом виділяють
матеріальний (фінансовий) та нематеріальний капітал [19, с.213]. До складу
нематеріального капіталу входить соціальний капітал.
Для того, щоб краще зрозуміти особливості
використання соціального капіталу в політичній сфері життєдіяльності я
скористуюсь прикладом схеми екстраполяції соціального капіталу на політичну
сферу Ганса Блумквіста (див. додаток В), а також кінцевим, власним поняттям
виведеним на основі інтерпретацій Коулмена, Бейкера, Патнамом, Радаєвим та
Фукуямою. Проаналізувавши їх поняття, я дійшла висновку, що соціальний капітал
можна розуміти як вигідний ресурс у будь-якій справі, котрий оснований на
довірливих стосунках і полегшує процес взаємодії та дає свої позитивні
результати. Чесність у стосунках викликає позитивне почуття взаємності, це
допомагає знизити рівень операційних витрат, що позитивно впливає на здатність
людей співпрацювати. Між "донором" та реципієнтом виникає специфічний
формат стосунків, де головним виступає не фінансова спроможність, а ділові
якості особистості.
Для того щоб зрозуміти процес застосування
соціального капіталу в політиці, необхідно зазначити які взагалі бувають форми
капіталу, та яким чином їх можна залучити до політичної діяльності
конвертувавши в соціальний капітал, котрий по своїй природі, існує лише в
соціальному середовищі: у родинних відносинах і відносинах групи членства [26],
в сталій мережі більш менш інституалізованих відносин [27], мережі своїх
зв’язків у межах однієї організації або між організаціями [29], в соціальній
структурі [30], в суспільних мережах добровільних асоціацій [31], в соціальних
відносинах між людьми [32], сукупності відносин, що породжують дії [12, с.11].
Існують найрізноманітніші
форми та способи класифікації капіталів. На мій погляд, найбільш підходящою
класифікацію форм капіталів для моєї роботи надав В.В. Радаєв. Автор виділяє 1)
економічний капітал, як сукупність грошових, виробничих (засобів виробництва) і
товарних ресурсів;
) фізичний капітал, як
атрибут індивіда (стан здоров’я, зовнішні фізичні дані);
) культурний капітал, як
практичні знання, що дозволяють людині розпізнавати сутність і принципи дії
інших господарських агентів;
) людський капітал, як
сукупність накопичених професійних знань, умінь і навичок, які приносять людині
додатковий прибуток;
) політичний капітал, як
інкорпорована здатність до мобілізації колективних дій і участі в цих діях, а
також здатність репрезентувати інтереси інших агентів (індивідів і груп), які
делегують йому права на представництво своїх інтересів;
) символічний капітал, як
здатність людини до виробництва думок, бути лідером думки;
) соціальний капітал,
основу якого формують мережі соціальних зв’язків, використовувані для власної
вигоди [12, с.13]. З даною класифікацією можна погодитися за умови уточнення
таких аспектів. По-перше, не слід розділяти людський і фізичний капітали,
оскільки перша форма капіталу визначає зміст ресурсів індивіда, друга - форму,
в яку вміщений індивід, у моєму дослідженні доцільно буде об’єднати дані форми
в одну. По-друге, символічний капітал є не лише здатністю до виробництва думок,
а й певний рівень престижу, визнання індивіда або, точніше, певного ім’я.
Реалізувати соціальний капітал можна, конвертуючи
його в інші значимі форми капіталу. Використовуючи соціальний капітал,
політичні актори можуть отримувати прямий доступ до економічних ресурсів;
можуть збільшувати свій культурний капітал через контакти з експертами,
компетентними людьми, які втілюють культурний капітал; можуть приєднуватися до
інститутів, що пов’язаними з присудженням, розподілом привілеїв. З іншого боку,
набуття соціального капіталу вимагає вкладення економічних, культурних,
символічних ресурсів [14].
Отже, головною особливістю застосування
соціального капіталу у політичній сфері життєдіяльності суспільства є момент
того, що він тут може бути вдало використаний - як спосіб доступу до ресурсів
інших суб’єктів або організацій на основі довірливих стосунків, котрі
допоможуть оптимізувати процес рішення проблеми та прийти швидше до бажаного
результату. Таке залучення нових ресурсів чи агентів до політики може сприяти
появі нових структурних взаємозв’язків і тенденцій, котрі будуть характеризуватись
ефективністю та продуктивністю, що так необхідно для сучасної, динамічної
політики.
2.2
Способи конвертації соціального капіталу у політиці
В Україні досі панують трансформаційні процеси
суспільного життя. Тому у соціумі, який можна характеризувати як сукупність
економічного, політичного, культурного та інших просторів (полей) [20],
відбуваються динамічні процеси, через що вони тісно пов’язані між собою. Це
детермінує появу достатньої кількості можливостей, для переходу одного виду
капіталу в інший, в той, який вигідний діячу у даний момент. Конкретна
ситуація, задіяні в процесі актори та "одиниця обміну" (статус,
гроші, слава), в основному, визначають яким чином ваш капітал надбаний в одному
полі конвертується на іншу площину і якими будуть результати. Таким чином,
суспільство є тим місцем, полем або простором, на території якого зв’язки і
відносини є своєрідним видом накопичуваних ресурсів. А суспільні відносини,
котрі дають доступ до використання різноманітних ресурсів у різній кількості -
це вже характерна особливість саме соціального капіталу. Тепер, більш
конкретно, можна розглянути яким чином відбувається конвертація соціального
капіталу в політиці.
Гроші, у формі
економічного капіталу, тобто обсяг грошей, який може бути направлений на певних
умовах на підвищення електоральних можливостей того чи іншого політика - це
невід’ємна складова будь-якої політичної кампанії. Візьмемо приклад кампанії
СКМ що управляє корпоративними активами Рината Ахметова, донецького бізнесмена,
найбагатшої людини України і його політичні вподобання [23, с.75]. СКМ є
найпотужнішою ланкою "донецького клану", тому, навряд чи, буде
секретом яка частина політиків входить до його оточення, і на основі яких
зв’язків мін може лобіювати власні інтереси. Отже, Ахметов зміг вдало конвертувати
власний економічний капітал, у соціальний. На основі спонсорства він створив
політичну вигідну для нього систему взаємозв’язків, котра має позитивно
впливати на його подальшу діяльність. І виходить так, що знову відбувається
конвертація капіталу тільки вже з соціального в економічний, і все це
відбувається саме в політичній сфері життєдіяльності суспільства. Подібну
ситуацію, можна також розглянути на прикладі Романа Абрамовіча. Тісний перетин
та взаємодія соціального капіталу з економічним були проаналізовані українським
професором Веніаміном Сікорою: "Соціальний капітал стає головним напрямом
економічного мислення в сфері економічного розвитку і фактично утверджується як
нова парадигма. Соціальний капітал фактично складає 78 % у сукупному багатстві
розвинених ринкових економік. Соціальний капітал виробляє те, без чого не може
існувати ринкова економіка - довіру між людьми. Зараз на Заході, за
дослідженнями Сікори [15, с.76], фактичний бум літератури, видаються сотні
праць, статей, де обґрунтовується, що в разі відсутності певного рівня довіри
між людьми в країні вся влада, все господарювання, вся лібералізація - це лише
втрата часу.
Культурний капітал набагато важче передати,
придбати, обміняти ніж фінансовий. Він є, так би мовити набутими заслугами, за
власний досвід та діяльність, культурний капітал прив’язаний до свого носія
найщільнішим чином. Механізми його передачі в політичну сферу набагато важче
виявити чи розпізнати ніж у економічного капіталу. Тому, в основному в
соціальний капітал він конвертується у формі людського та символічного
капіталу.
Символічний капітал знаходить своє відображення у
процесі творення іміджу кандидата. На сьогодні у політиці ніхто не обходиться
без застосувань технологій створення позитивного іміджу. Не важливо чи це
державні органи влади, або партія, чи окремий кандидат. Всі інститути та актори
бажають виглядати у очах громадян впевненими, активними та достойними власних
звань і посад. Політична кампанія - це система колективних дій, направлених на
зміну структури влади, перерозподіл політичних повноважень, формування органів
влади. Її успіх в значній мірі залежить від підтримки з боку населення [9,
с.48]. Але, важливим моментом є не лише уміння оволодіти довірою населення, але
і не втратити його. Тому що це вагомий ресурс діяльності та існування будь-якої
політичної сили. Довіра - стан внутрішнього світу суб'єкта, обумовлений
бажанням взаємини, що характеризується готовністю передачі певних прав
відповідного суб'єкта іншим [4, с.4]. Довіра завжди була і буде мірилом
успішності взаємодії між різними людьми, групами і організаціями. А особливо в
політичній сфері життєдіяльності суспільства, коли люди довіряють тим чи іншим
суб’єктам або інститутам презентувати ти захищати власні інтереси. Це ресурс у
вигляді соціального капіталу, який накопичується на основі кропіткої праці з
населенням та його структурним аналізом. Він хоч і нематеріального характеру,
але отримати вдруге довіру від населення, набагато важче ніж альтернативне
джерело фінансування. Для цього необхідно постійно підтримувати та корелювати
свій імідж за допомогою результативних рішень або вдалої інтерпретації власної
діяльності.
Вдало конвертувати соціальний капітал у
символічний в політиці вдавалось багато кому, наприклад - Рональду Уілсону
Рейгану, Арнольду Шварцнеггеру, Михайлу Евдокимову, Юлії Тимошенко, Віктору
Ющенко, завдяки красивому вмінню говорити, переконувати, тримати себе у руках
та використовуючи власне вдале положення ці люди змогли стати лідером думок на
певний час для певної категорії населення. Рональд Рейган був відомим актором
та радіоведучим, а став Президентом США. Арнольд Шварцнеггер - відомий актор, 2
терміни підряд був губернатором Каліфорнії. Михайло Евдокимов - заслужений
артист Російської Федерації був головою адміністрації Алтайського краю. Для
Ющенка вдалою основою конвертації соціального капіталу в символічний була -
Помаранчева революція.
В політиці можна вдало конвертувати власний
соціальний капітал в адміністративний. Наприклад, Президент - призначає голів
обласних державних адміністрацій (Україна), або Прем’єр міністр пропонує особу
на посаду міністра (Німеччина). Вони приймають такі рішення на основі багатьох
факторів, але виключним та домінуючим є факт власних, довірливих стосунків.
Тобто, на основі позитивних зв’язків, які виникли між політичними акторами,
людина отримала змогу зайняти бажану державну посаду.
В політичному просторі простежується наявність у
політичних агентів базового соціального капіталу, наприклад, у формі вигідних
політичних зв’язків та знайомств, які дозволяють зайняти вигідну позицію у
списку партії, або стати місцевим представником тієї чи іншої політичної сили.
Отже, соціальний капітал у виборчих кампаніях
застосовується постійно. Він стає інструментом отримання політичної влади
завдяки наданню його власнику, з одного боку, особливого роду ресурсів у
вигляді сукупності зв’язків, відносин і зобов’язань. З іншого боку, доступу до
фінансових, фізичних, людських ресурсів третіх осіб, наявність якого неможлива
поза соціальним середовищем, суспільством, соціальною структурою, відносинами
між індивідами. Оскільки будь-яка політична влада передбачає використання
засобів для забезпечення домінування суб’єкта влади над об’єктами владарювання
у формі примусу, сили, переконання, маніпулювання, спонукання чи авторитету,
соціальний капітал є додатковим видом ресурсів на рівні з матеріальним,
фінансовим, людським та іншими його видами. А в деяких випадках він можливо і
виступає на перший план.
2.3
Конвертація соціального капіталу у виборчих кампаніях
Оскільки ключовим концептом соціального капіталу
є концепт ресурсів, то - саме ця ознака споріднює соціальний капітал з
виборчими кампаніями, оскільки останнє є тим феноменом, що породжується у
взаємодії щонайменше між двома акторами, коли "політичний суб’єкт, виступаючи
у якості більш сильної, переважаючої сторони, підпорядковує собі діяльність
інших, перетворюючи їх на об’єкти, забезпечує певною мірою досягнення
поставленої ним цілі - укріплення або послаблення, часткової або докорінної
зміни системи державного устрою, що склався в суспільстві" [18, с.25].
Важливість наявності соціального капіталу для суб’єкта виборчої кампанії
визначається тим, що соціальна структура полегшує доступ до певного виду
ресурсів або замінює їх. Соціальний капітал полегшує дії акторів всередині
структури або дозволяє учасникам відносин діяти ефективніше в досягненні
спільної мети.
Деякі автори акцентують увагу на соціальному
капіталі як на наборі неформальних цінностей і норм [21, с.30], культурі довіри
і терпимості [31] або очікуванні дій [33]. Ключовими поняттями при такому
підході до соціального капіталу є довіра, надійність, репутація, очікування,
соціальні норми, жертовність. Дійсно, без наявності довіри, яка є результатом
наявності позитивної репутації, неможливі ніякі плідні взаємини між людьми, а
тим паче під час виборчих кампаній. При цьому акцентується увага на наявність
очікування - кожна із взаємодіючих сторін будує свою поведінку і діяльність
виходячи з того, що повинна робити протилежна сторона. Так досягається
взаємодія, кооперація і, нарешті, кумулятивний ефект соціального капіталу.
Слід зауважити, що довіра є ключовим елементом
отримання влади в демократичних суспільствах, адже в більшості з них система
політичної влади заснована на принципі репрезентації, а точніше надання права одним
владарювати над іншими згідно заздалегідь визначеного суспільного договору та
процедури. Без довіри неможлива поява, по-перше, авторитету - одного з трьох
джерел влади, згідно концепції М. Вебера, та навіть форми її здійснення [8,
с.38]. По-друге, третього джерела влади, за М. Вебером, - права, в рамках якого
можна розглядати не лише сукупність формальних, а й неформальних правил та
норм, що мають можливість стати формальними. Нарешті, по третє, довіра означає
певні очікування, які в рамках держави можуть виступати не лише як правила дій,
а й санкції при їх порушенні, які повинні бути підкріплені не лише авторитетом,
але і силою - першим, згідно М. Веберу, джерелом влади.
Взаємозв’язок соціального капіталу з отриманням
політичної влади описується Ф. Фукуямою: "Соціальний капітал можна
визначити просто як набір неформальних цінностей, які розділяються членами
групи і які роблять можливою співпрацю всередині цієї групи. Якщо члени групи
зможуть розраховувати на те, що інші поводитимуться чесно і на них можна буде
покластися, то вони зможуть довіряти один одному. Довіра подібна до мастила, що
робить роботу будь-якої групи або організації ефективнішою" [21, с.30]. У
контексті виборів членами групи виступає електорат, який довіряє тому чи іншому
політику представляти власні інтереси на різних рівнях владних структур.
По-перше, вдале застосування соціального капіталу
під час виборів, говорить про можливість знайти "однодумців" без
особливих зусиль. Допомагаючи яким без вимоги миттєвої віддачі, особистість
допомагає собі сама, чекаючи такого ж ставлення до себе.
По-друге, в умовах обмеженості, скінченності, а
іноді і недоступності фінансових, фізичних і людських ресурсів, соціальний
капітал виконує функцію сурогату, замінника даних ресурсів, "за допомогою
якого соціальні актори створюють і мобілізують мережу своїх зв’язків у межах
однієї організації або між організаціями для того, щоб дістати доступ до
ресурсів інших соціальних акторів [32]. Саме цей вид капіталу стає важливим у
найскрутніші та найвідповідальніші моменти політичних ігор, коли фінансові
ресурси закінчуються, а до людських вже не має доступу.
По-третє, згідно з Р. Патнамою та В.В. Радаєвим,
соціальний капітал сприяє розвитку соціальної структури, підвищенню
ефективності функціонування організації [13, с.11], що співпадає з метою
стратегії діяльності будь-якого політичного суб’єкта, особливо під час
напруженої виборчої кампанії.
По-четверте, Бюссе вважає, що будь-які політичні
рішення "засновані на мобілізації тих ресурсів, які людина має у своєму
розпорядженні безпосереднього або через друзів і родичів" [2, с.97]. Це
говорить про те, що соціальний капітал вдало конвертується та застосовується у
виборчих кампаніях, процес застосування даного виду капіталу може бути і не
помітним через специфіку певних зв’язків, але він обов’язково присутній.
Таким чином, використання виборчих кампаній як
поля на якому можна вдало конвертувати накопичений соціальний капітал говорить
про те, що структурні та системні зв’язки набувають все більшого та вагомого
значення, тому що вони стають суттєвими важелями та інструментами доступу до
інших ресурсів різних осіб, груп і організацій. Цей вид капіталу стає важливим
у найскрутніші та найвідповідальніші моменти політичних ігор, коли фінансові
ресурси закінчуються, а до фізичних вже немає доступу. Справжньою проблемою
можливість конвертування, а точніше використання соціального капіталу на
виборах, стає у тих випадках, коли певним носіям соціального капіталу починають
надавати привілеї, це в кінцевому рахунку призводить до дискредитації системи
демократичної репрезентації влади. Тому що, його носії не завжди являються
спеціалістами державного управління, вони, в основному, переслідують іншу мету,
наприклад - власне збагачення. Тому, в майбутньому при досліджені даної
проблеми, необхідно зосередити більшу увагу на можливостях соціального капіталу
та наслідків його використання у виборчих кампаніях. Також, слід виявити всі
негативні тенденції даного процесу і можливості їх усунення.
Висновки
У ході написання роботи були вирішені всі поставлені
задачі та проблемна ситуація. Підтвердились основна і додаткова гіпотези,
стосовно того, що виборчі кампанії є успішною формою конвертації соціального
капіталу, який має високий потенціал. Альтернативна гіпотеза, у свою чергу була
спростована.
Дана тематика, на сьогоднішній день, стає все
цікавішою та популярнішою для дослідників, особливо західних. Вона стосується
та переплітається тісно з економічною, соціальною та політичною сферами
життєдіяльності суспільства. Соціальний капітал є надбанням не лише конкретної
людини, але і взагалі, всього соціуму. Бо поза його межами його існування не
можливе.
Політичну сферу життєдіяльності суспільства також
не минула участь соціального капіталу. Він ґрунтовно проник у цю сферу і має
там власну специфіку існування та застосування. Це не є дивним, адже сучасні
світові тенденції розвитку часто призводять до подібного, до перебігу різних
процесів і явищ з однієї сфери в іншу.
Особливості конвертації соціального капіталу у
політичному просторі зумовлені специфікою останнього. Всі політичні актори
мають соціальний капітал, як і будь-яка людина що має суспільні зв’язки, тому
вони можуть вдало ним користуватись заради досягнення власних цілей, в тому
числі і політичного характеру. Політика та її принади, у деяких випадках можуть
і не бути кінцевою метою, а проміжним етапом для досягнення інших вигод.
Зв’язки, довіра, ресурси - головні концепти
соціального капіталу, котрі не можливо уникнути в жодному тлумачення про
значимість та сферу застосування цієї категорії. У виборчих кампаніях вони
також мають власне, специфічне значення, форми прояву, функції та роль. Тому,
відразу стає зрозумілим, що не можливо уникнути розмови про можливість
застосування та конвертації соціального капіталу в будь-якому політичному
процесі, в тому числі і у процесі виборчих кампаній.
Виборчі кампанії як явище знайомі та зрозумілі
кожному із нас, їх призначення також є зрозумілим всім. Але, все одно, не можна
сказати що це процес виключно політичного характеру, тут застосовують та
мобілізують свої зусилля та можливі види ресурсів майже всі політичні актори,
еліта, лідери. Хід цього процесу зачіпає та породжує різні процеси і явища в
суспільному організмі. Тому, прямий зв’язок із соціальним капіталом помітити не
важко. Він, у свою чергу, дає можливість доступу до ресурсів різного характеру.
На основі довірливих зв’язків, що виникли між двома або більше акторами, можуть
виникнути нові позитивні явища або процеси, котрі проявляються максимально
різноманітними способами. Наприклад, це може бути рішення стосовно створення
власної партії. Тому що у агента А є надійна економічна база, у агента В -
людські ресурси, а у агента С - необхідні знання та навички. Об’єднання їх на
основі довірливих стосунків і спільної мети - свідчить про високий потенціал
соціального капіталу та його акумулятивний характер.
Виборчі кампанії є вдалим способом конвертації
соціального капіталу, тому що це - площина на якій зосереджено широке коло
агентів, котрі забезпечать вам доступних до ресурсів, в обмін на допомогу в
реалізації власної мети, ви також отримуєте бажане, необхідну вигоду саме для
вас. То можуть бути і гроші, і нові зв’язки, знайомства, або навіть можливість
отримання певної посади, котра служитиме вам як доступ до адміністративного
ресурсу. Тобто, конвертація соціального капіталу, тут має великий спектр та
перелік можливостей. За якими скриваються тенденції різного характеру, тому що
не можливо уникнути жодних наслідків за власну діяльність чи бездіяльність, всі
події мають системний характер та наслідки.
Вибори як спосіб конвертації соціального капіталу
можуть впливати і на хід інших політичних подій, процесів. Негативізм в яких,
неможливо уникнути. Тому я і прийшла до такого висновку, що стає проблематичною
можливість конвертування, а точніше використання соціального капіталу на
виборах, у тих випадках, коли певним носіям соціального капіталу, котрі не
завжди являються спеціалістами державного управління, а в основному,
переслідують іншу мету, наприклад - власне збагачення, починають надавати певні
привілеї, що призводить до порушення головних принципів формування органів
влади, та профанує політичні інститути як способи презентації та реалізації
загальносуспільних інтересів. Це дискредитує політичну та державну владу, та і
саме уявлення про політику. Через це, необхідно зосередитись на системному
характері досліджуваного процесу та розглянути подальші перспективи
використання виборів, як способу конвертації соціального капіталу.
Список
літератури
1. Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш., Кашкин С.Ю.,
Колпакова Э.В. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб.
для студ. вузов: В 4 т. / Под ред. Б.А. Страшуна - 2. изд., испр. и доп. - М.:
БЕК, 1996. - Т.1-2: Общая часть. - 778 с.
. Бюссе С. Социальный капитал и неформальная экономика в России /
С. Бюссе // Мир России. - 2012. - №2. - С.93-104.
. Владыкина И.К., Плесовских С.Н. Феномен доверия и политическая
реклама // Вестник Московского университета. - Серия 18, Социология и
политология. - 2000. - № 1 - С.141-154.
. Гарфінкель Г. Концепція та експериментальні дослідження
"довіри" як умови стабільних узгоджених дій / Пер. з англ.А.М.
Корбута. - Соціологічний огляд. - 2009. - Т.8. - № 1. - С.3-25.
5.
Громадянське суспільство та соціальні перетворення в Україні: Тези наукової
конференції ЛНУ ім. І. Франка. 13-15 грудня 2001 р. - Львів, 2001. - С.54-55.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"649839.files/image001.gif">
Додаток Б
Види капіталу, класифікація Суярової О.О.
Додаток В
Екстраполяція соціального капіталу на
політичну сферу за схемою Ганса Блумквіста
