Рельєф та ландшафтна організація
Рельєф та ландшафтна організація
Сметана О.М.,
кафедра прикладної екології КТУ
Територія
Криворіжжя розташована в межах морфоструктур різного порядку. Регіон входить до
складу Східноєвропейської полігенної рівнини (морфоструктура І-го порядку),
виникнення якої зумовлене великою тектонічною структурою – Східноєвропейською
платформою. Північна частина Кривбасу (від горизонталі +100 м і вище) належить
Придніпровсько-Приазовській геоморфологічній області цокольних
пластово-денудаційних височин (Азово-Придніпровська височина – морфоструктура
ІІ-го порядку), Центральнопридніпровській денудаційній височині (морфоструктура
ІІІ-го порядку) і її зниженій частині – Інгуло-Інгулецькій лесовій
акумулятивній розчленованій рівнині [83]. Південна частина Кривбасу (від
горизонталі +100 м і нижче) знаходиться в Причорноморській геоморфологічній
області пластово-акумулятивних та пластово-денудаційних рівнин (морфоструктура
ІІ-го порядку), Північно-Причорноморській рівнині (морфоструктура ІІІ-го
порядку).
Середня
густота горизонтального розчленування території Кривбасу ерозійною сіткою
досить висока – від 0,8 до 1,6 км/км² [43]. Вріз річкових долин відносно
вододілів становить 70-90 м, глибина врізу балок 20-40 м. Інтенсивність
сучасних тектонічних піднять становить 5 мм/рік (на північному заході регіону)
до 2,5-3 мм/рік – на півдні [86].
Окрім
ендогенних геодинамічних процесів природний рельєф Криворіжжя сформувався і
продовжує розвиватись під дією різноманітних екзогенних процесів. Основними
серед них є флювіальні, гравітаційні, карстові, суфозійні та еолові. На
території Криворіжжя розвинуті кілька генетичних типів природного
морфоскульптурного рельєфу – флювіальний (створений ерозійною та акумулятивною
діяльністю текучих вод), карстовий, суфозійний (сформований за рахунок виносу
дрібних мінеральних часток та розчинених водою речовин), гравітаційний,
еоловий. Рельєф, в основному, представлений мезо- та мікроформами. З 1881 року,
у зв’язку з розробками родовищ залізних руд та інших корисних копалин,
формується новий техногенний рельєф, представлений відвалами, кар’єрами і
провалами.
Балочно-яружна
сітка на території Криворіжжя досягає значних розмірів. На цій території балки
розвинуті уздовж річкових долин, безпосередньо впадаючи в них, або у крупні
балки під прямим кутом чи близьким до нього, довжина їх коливається від 1 до
25-30 км (Кобильна, Зелена, Північна Червона, Крута, Мотіна та ін.). На
території Кривбасу налічується 241 крупна балка в межах м. Кривий Ріг – 36. По
долині р. Саксагань знаходиться 30 балок. В нижніх частинах багатьох балок
зустрічаються балочні акумулятивні тераси, які сформовані в
алювіально-делювіальних відкладах днищ. Кількість терас коливається від 1 до 3.
Днища більшості балок, у цілому, сухі, хоча на їх поверхні залишаються русла
тимчасових водотоків [182, 183].
Згідно
зі схемою останнього природничо-географічного (ландшафтного) районування
території України [60, 183, 194] Криворіжжя розташоване в межах степової зони
та двох ландшафтних підзон – північної та середньої. Північна та центральна
частина Кривбасу знаходиться у північностеповій ландшафтній підзоні,
Дністровсько-Дніпровській ландшафтній провінції, Південно-Придніпровській
схилово-височинній ландшафтній області та двох ландшафтних районах цієї
провінції – Середньоінгулецько-Саксаганському і Верхньобазавлуцькому (ділянка
регіону, що на схід від річкових долин Інгульця та Саксагані) [147].
Південна
частина Криворіжжя, у зв’язку зі зміною кліматичних умов, ґрунтів і рослинного
покриву, входить до складу середньостепової ландшафтної підзони
Причорноморської ландшафтної провінції, Бузько-Дніпровської ландшафтної області
та двох ландшафтних районів – Нижньовисуньсько-Інгулецького (включає
правоберіжжя Інгульця та саму річкову долину) і Високопільсько-Апостолівського
(займає лівобережжя р. Інгулець, середню та нижню течії р. Кам’янки). Ландшафти
середньостепової половини Кривбасу характеризуються значним розчленуванням
поверхні по річкових долинах, розвитком западинно-подових плакорів на межиріччях.
Всі ландшафти відносяться до зонального підтипу – середньостепові низовинні
слабко - та середньодреновані рівнини [174].
Територіальну
структуру ландшафтних геосистем Кривбасу утворюють ландшафти таких рівнів як
місцевості, урочища, підурочища, фації. Окрім горизонтальної (територіальної, з
відповідними територіальними межами), ландшафтам Криворіжжя притаманна також
вертикальна організація. За О.Г. Ісаченко, по вертикалі тіло ландшафту
складається з геогоризонтів – порівняно однорідних шарів, які характеризуються
специфічним набором і співвідношенням геомас. Геогоризонти ландшафту
розпочинаються від його верхньої межі і закінчуються на нижній. Встановлено, що
степові та трав’янисті лучні ландшафтні фації мають верхню межу, що проходить
на висоті 2 м. Вище цієї відмітки вплив ландшафту на атмосферні процеси та
метеорологічні показники зникає і горизонтальні кліматичні відмінності між ними
згладжуються. За дослідженнями В.Л.Казакова, фації складаються з 13
геогоризонтів, з яких 5 надземних і 8 підземних.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://ecosoft.iatp.org.ua/