Вчений Данило Заболотний
Вчений
Данило Заболотний
Серед відомих вчених,
які працювали над вивченням такого інфекційного захворювання як чума працював і
відомий вітчизняний вчений Данило Кирилович Заболотний, який присвятив вивченню
цієї хвороби більше 12 років ризикуючи власним життям.
Життя і праця Данила
Кириловича були настільки значними і цікавими, що Олексій Максимович Горький,
який любив слухати його розповіді про подорожі, одного разу сказав йому: “Дуже
потрібно було б написати про ваше життя, про учителів ваших і учнів...”
Починаючи свою
діяльність про вивчення чуми, Д.К. Заболотний – учень Ф.І. Мечнікова і Я.Ю.
Бардах – був уже автором багатьох наукових праць в області мікробіології і
епідеміології. Такий широкий кругозір вченого дозволив йому широко і
всесторонньо підійти до вивчення незрозумілих проблем епідеміології чуми.
Д.К. Заболотний –
допитливий спостерігач, невпинний дослідник і великий вчений, перш за все він
зумів правильно оцінити значення соціального фактору у виникненні і поширенні
чуми.
Цікавлячись побутом і
звичаями населення Данило Кирилович робить надзвичайно важливі висновки із
народних спостережень. Так, у звіті російської наукової експедиції про наукову
чуму в Манчтурії в 1910 – 1911 роках Заболотний писав: “Шляхом опитування
вдалося встановити, що ще задовго до спалаху епідемії на різних пограничних
пунктах з Манчтурією спостерігались вогнищеві спалахи по декілька захворювань,
які мали зв‘язок з тарбаганами. Туземне населення звикло дивитись на цих
гризунів, як на джерело інфекції захворювання чумою”. І далі: “Зараження людини
від цих гризунів відбувається частіше всього при здиранні шкіри з тарбаганів,
шляхом проникнення збудника через шкіру або занесення її на слизову оболонку
рота чи носа забрудненими руками. Можливе перенесення збудника і за допомогою
червоних вошей (бліх), які кусають і людину...”
Так формувалась думка
вченого, який глибоко досліджував закономірності виникнення і поширення чуми в
світі і добре прислуховувався до народних спостережень. Все це давало
можливість зрозуміти і правильно пояснити причину вогнищевості чуми.
Проте, треба було
доказати, що гризуни є джерелом інфекції чуми в природі, що люди заражаються
чумою від гризунів. Без прямих доказів всі праці і пошуки залишалися
безплідними, а гіпотеза висунута Заболотним виявилась побудована на піску.
Заболотний натхненно продовжував шукати факти і тільки через 12 років докази
були одержані. Цікава історія цього важливого відкриття.
Об‘їжджаючи степи, один
з помічників Заболотного, студент Л.М. Ісаєв, помітив тарбагана. Звичайно ляклива
тварина швидко втікає і ховається в норі, а ця ледве пересувалась, зовсім не
лякалась людини, яка приближалась. “Це хворий тарбаган, - виникнула думка у
одного вченого. – Так ведуть себе звичайно ж лише хворі чумою”. Ісаєву були
добре відомі всі ознаки, і справді, хворі чумою миші виходять з нір, не
лякаються людей, ходять як п‘яні. У людей таке спостереження завжди було
грізним передвісником чуми. Ісаєв зловив хворого тарбагана і приніс його
Заболотному. Із організму тварини була виділена чиста культура чумних мікробів.
Важливий ланцюг доказів був замкнутий. Думка Заболотного блискуче підтвердилась
при подальших спостереженнях над степовими гризунами – сусликами, мишами. Була
доказана і роль бліх як переносників збудника чуми від хворих гризунів до людей.
Так, Данило Кирилович
Заболотний – великий епідеміолог світу, невтомний дослідник і мандрівник вніс
цінний вклад в епідеміологічну практику боротьби з чумою, встановив важливі
факти захворювання серед гризунів в природі і їх роль в поширенні цього грізного
захворювання.
Чума в нас в державі
ліквідована. Принципи боротьби з чумою розроблені Д.К. Заболотним, його учнями
і помічниками втіленими в життя . створені протичумні лабораторії, інститути і
станції спостереження, які уважно стежать за захворюваністю серед них і
розробляють методи боротьби з ними.
Достойними свого учителя
були учні і помічники Данила Кириловича, внаслідок великі вчені – С.І.
Златогоров, Т.С. Кулеша, П.В. Падлевський, асистенти А.А. Чуріліна, М.А.
Суратевська, лікарі В.М. Богуцький, П.П. Попова, П.В. Кристовський та інші.
Одного разу, робивши
розтин тара багатів, у яких Заболотний з Ісаєвим встановив чуму, Данило
Кирилович заразився, вколовшись голкою шприца, яким він брав гній із чумного
бубона. Знаючи про загрожуючу йому смертельну небезпеку, Заболотний почав
писати прощальні листи своїм рідним і близьким. Але на щастя, завдяки введеній
йому протичумної сироватки Данило Кирилович благо приємно переніс чуму,
спостерігаючи на собі її протікання як лікар і вчений.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/