ТЭК и промышленность
ТЭК и
промышленность
Паливно-енергетичний
комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарське значення.
Паливно-енергетичний комплекс — це
сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива,
виробництво електроенергії, їх транспортування та використання. До складу
паливно-енергетичного комплексу входять галузі паливної промисловості
(вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева) та електроенергетика, що включає
теплові, гідро- та атомні електростанції, а також трубопровідний транспорт і
лінії електропередач. ПЕК — це також трубопровідний транспорт і лінії
електропередач. ПЕК — це крупна міжгалузева територіальна система, складова
частина єдиного господарського комплексу країни; це базовий комплекс важкої
індустрії. Кінцева мета його функціонування — надійне забезпечення потреб
населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії.
На сучасному етапі роль
паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Його розвиток значною мірою
обумовлює темпи, масштаби і економічні показники зростання продуктивних сил та
їх розміщення, створює необхідні умови для подальшого покращання умов праці і
підвищення рівня життя людей.
При цьому розвиток паливно-енергетичного
комплексу необхідно підпорядкувати завданню стійкого забезпечення потреб
України в усіх видах палива і енергії при планомірному проведенні в усіх
галузях і сферах народного господарства цілеспрямованої енергозберігаючої
політики.
Ресурси, що формують енергетичний
баланс (особливо електроенергія), визначають темпи науково-технічного прогресу,
ефективний і прискорений розвиток економіки в цілому. Використання
електроенергії в народному господарстві сприяє зниженню затрат суспільної
праці, зменшенню фондомісткості продукції у високоенергоспоживаючих галузях,
впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробництва тощо.
Широке застосування енергії впливає
на рівень енергоозброєності праці, а відтак і на його продуктивність, що має
велике значення для всіх галузей народного господарства. Крім того, галузі, що
виробляють енергію, мають районоутворююче значення, на базі їх формуються
територіально-виробничі комплекси. Вони впливають на процеси концентрації
виробництва, комбінування, промислову спеціалізацію і поглиблення
територіального поділу праці.
Завдяки
зазначеним вище органічним взаємозв'язкам галузей, що виробляють паливо і
енергію, з іншими галузями народного господарства створюється реальна основа
для системного, комплексного підходу до розміщення цих галузей і обґрунтування
оптимальних шляхів їх розвитку з урахуванням народногосподарської
загальнодержавної ефективності.
Металургійний
комплекс, його стр-ра та районоутворююча роль.
Металург
комплекс забезпечує металом маш-ня та ін галузі н/г країни. Він скл-ся з чорної
і кольорової металургій, що в свою чергу об¢єднують основні і допоміжні в-ва – від
видобування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів (напр флюси)
до випуску прокату й металевих виробів. Осн в-вом металург комплексу є випуск
готового металу, допоміжним –в-во сплавів. У чорній металургії – феросплавів
(сплав чавуну, напр, з марганцем або хромом), переробки вторинної сировини
(переробна металургія працює на металобурхті) та прокат чорних і кольорових
металів. Металург комплекс відіграє важливу роль у госп-ві нашої країни. Це пов
з тим, що він визначає її ек-й потенціал і зумовлює розвиток ін галузей
госп-ва, передусім маш-ня і металообробки. Уметалургії зосереджена велика
частка промислово-виробничих ОФ. Крім того, це важлива комплексоутворююча
галузь. Вона впливає також на розвиток територ-ї стр-ри країни – на утворення
промислових р-нів, вузлів і центрів. У наш час Укр є одним з найб виробників
металу на планеті. Вона розширює поставку своїх виробів, особливо прокату і
труб на світовий ринок. Для розвитку металург комплексу Укр має декілька
сприятливих чинників: 1)близькість розміщення родовищ коксівного вугілля,
залізної і марганцевої руд, вапняків, формувальних пісків і вогнетривів, відкриті
в останні роки великі запаси різноманітних руд кольорових металів; 2)густа
мережа шляхів сполучення між родовищами; 3)велике і надійне джерело
водопостачання, яким є Дніпро з його водосховищами; 4)розвиток металомісткого
маш-ня; 5)велика ек-сть металобрухту; 6)висококваліфіковані кадри. Чорна
металургія Укр за сучасної технології і відсталого, спрацьованого обл-ня – дуже
матеріаломістка галузь, яка споживає близько 30% палива, майже 20%
електроенергії та води, які використовуються в госп-ві країни. Тому основним
чинником розміщення п-в галузі є сировинний, тобто максимальне наближення до
джерел сировини. Кольорова металургія використовує руди металів, які містять у
своєму складі в багато разів менше корисного компоненту, ніж залізна руда. Крім
того, на виплавку однієї тонни магнію потрібно до 22 тис кіловат-годин
електроенергії. Тому ця галузь – енергомістке в-во. Отже, на розміщенні п-в
кольорової металургії впливають два чинники – сировинний та енергетичний. В Укр
можна виділити 3 р-ни чорної металургії: Придніпров¢я,
Донбас і Приазов¢я. В їхніх межах формуються окремі вузли і
центри. Придніпровський металург-й р-н простягся вздовж Дніпра від Кременчука
до Нікополя. До його складу входять 5 великих вузлів в-ва: Дніпропетровський,
Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. З 32 великих
металургійних п-в Укр в Придніпров¢ї розміщено 19. Названі 5 вузлів Чм
утворені окремими центрами цієї галузі. Так, до складу Дніпропетровського вузла
належать комбінати і заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська і
Новомосковська. Найпотужніший металургійний комбінат країни – «Криворіжсталь».
Наефективнішими комбінатами є «Запоріжсталь» і «Дніпроспецсталь», які зн-ся в
Запоріжжі. Донецький металург р-н об¢єднує великі вузли і центри Донбасу.
Великі металургійні заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську,
Харцизьку, Єнакієвому, Луганську, Алмазному, Краматорську, Костянтинівці,
Стаханові. Тут сформувалося три вузли металургійної пр-сті: Донецько-Макіїський
(найпотужніший), Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський. Третій р-н Чм Укр зн-ся
в Приазов¢ї. До його складу входять потужні п-ва
Маріуполя (два заводи), а також родовищ залізних руд Керченського басейну з
Керченським залізорудним комбінатом і Камиш-Бурунською агломераційною фабрикою
та окремими цехами Керченського металургійного заводу. Агломерат з Керчі
Азовським морем надходить у Маріуполь, флюси – з різних районів Донбасу.У
багатьох великих центрах Укр за межами вказаних р-нів Чм працюють окремі заводи
переробної металургії і металургійні цехи на машинобудівних п-вах.
Машинобудівний
комплекс, його галузева стр-ра та н/г зн-ня.
Маш-ня –
важлива галузь пр-сті розвинутих кр світу. Воно значною мірою визначає не лише
галузеву стр-ру пр-сті, а й її розміщення. Ріень розвитку маш-ня є одним з
основних показників ек-го, і насамперед промислового розвитку країни. Велике
зн-ня машня в н/г-му комплексі визначається тим, що воно виробляє знаряддя
праці як для галузей, що виготовляють засоби в-ва (робочі машини і апарати,
верстати, технологічне і силове устаткування, контрольно-вимірювальні прилади,
технічні засоби автоматики тощо), так і для галузей, які виробляють предмети
споживання (машини для с/г, технологічне устаткування для легкої і харчової
пр-сті і т.п.), а також самі предмети споживання (легкові автомобілі, побутову
техніку, телевізори, радіоприймачі, відеотехніку, годиники тощо). Крім того,
маш-ня виробляє різноманітне устаткування для буді-ва, транспорту, зв¢язку,
торгівлі, спеобладнання для невиробничих галузей, а також пр-цію оборонного
призначення. В розвинутих країнах світу маш-ня, як правило, визначає їх
експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту. Маш-ня має
багатогалузеву стр-ру і хар-ся створенням спеціалізованих заводів і галузей. На
основі технологічних процесів, металомісткості і зн-ня в н/г галузі машня
класифікуються таким чином: важке, загальне, середнє маш-ня; в-во точних
механізмів; в-во приладів та інструментів; в-во металевих виробів та заготовок;
ремонт машин і устаткування. Маш-ня Укр виникло ще в сер 19 ст. Наявність
металу, вигідне транспортно-географічне розташування, зокрема вихід до узбережжя
Чорного та Азовського морів, висока концентраця с/г-гов-ва сприяли розвитку тут
важкого, транспортного і с/г-го маш-ня. В минулому маш-ня стало провідною
галуззю в стр-рі промислового комплексу Укр. В 1990р. його частка становила 30%
всього пром в-ва. Важливе місце в ньому зайняли галузі ВПК, які виготовляли 40%
вартості пр-ції маш-ня Укр і приблизно стільки ж відсотків вартості пр-ції ВПК
колишнього СРСР. Вищеназвані передумови для розвитку маш-ня визначили місце
України в загальносоюзному поділі праці. Зокрема, Укр в 1990р. забезпечувала в
стр-рі в-ва колишнього СРСР: 45% металургійного устаткування, 97% -
магістральних тепловозів, майже 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% продукції
с/г-го маш-ня (в т ч 100% бурякозбиральних і 100% кукурудзобиральних
комбайнів), 23% тракторів, 50% землеробних машин і сівалок. Сучасні галузева
стр-рі і розміщення маш-ня Укр сформувались за останні десятиліття. Стр-ра
цивільних галузей маш-ня Укр така:
Маш-ня Укр
представлено практично усіма галузями (крім годинникової), але далеко не всіма
підгалузями. В умовах територ поділу праці колишнього СРСР Укр не виробляла
деяких машин, зокрема: магістральних електровозів, електропотягів для
приміських ліній і метрополітену, пасажирських вагонів, зернозбиральних і
картоплезбиральних комбайнів і деяких ін машин. Недостатньо вироблялось
вантажних та легкових автомоблів, товарів народного споживання. Названі машини
Україна отримувала з ін колишніх союзних республік. Монопольне в-во та
відсутність конкуренції в галузях цивільного маш-ня колишнього СРСР не сприяли
якості його пр-ції. Зараз, коли Укр є незалежною і суверенною державою і має
великий власний ринок, а також метал, науково-дослідну базу і кваліфіковані
кадри, вона повинна створити власне в-во названих машин. Висока якість пр-цїі
ВПК підкреслює значні можливості для підвищення конкурентоздатності всього
маш-ня України. Машинобудівний комплекс – це сукупність галузей пр-сті, що
виробляють машини й устаткування для всіх ланок н/г. У сучасному житті немає
жодної галузі, де б не використовувалися вироби маш-ня. Це – і телевізор, і
магнітофон, і холодильник, і пральна машина, і радіоприймач, і міксер, і
велосипед, і автомобіль. Всі вони також виготовлені машинами або із
застосуваням машин. Отже, без машин життя та вир-ча діяльність сьогодні
неможливі. На роботу люди дістяються машинами – автобусами, тролейбусами,
поїздами, автомобілями, де вони знову мають справу з машинами – верстатами,
прокатними станами, комбайнами, сівалками тощо. Навіть управлінська праця все
більше устатковується машинами, наприклад, комп¢ютерною технікою. Забезпечуючи машинами ін
галузі госп-ва, маш-ня спряє НТП, полегшує працю робітиників, поліпшує її
умови. Маш-ня – провідна галузь пр-сті Укр. В майбутньому вона набуде зн-ня
«галузі-організатора», здатниої вдосконалювати ек-ку країни. Маш-ня в нашій
країні є органічною складовою частиною майже кожного більш-менш значного
промислового комплексу. Це одна з територаільно найбільш поширених галузей
госп-ва України.
До машинобудування
входять такі галузі:
Сільськогосподарське
машинобудування; тракторобудування; Приладобудування;
Електротехнічне машинобудування;
Автомобілебудування ; Хімічне і нафтохімічне;
Верстатобудування та
інструментальне машинобудування; Машинобудування для легкої та харчової
промисловості; виробництво побутових машин; Будівельно-дорожне та комунальне
машинобудування; Гірничо-шахтне і гірничо-рудне машинобудування.
Хіміко-лісовий
комплекс, його стр-ра та н/г-ке зн-ня.
Хімічний
комплекс – один з провідних у стр-рі суч ек-ки. Від його розвитку, як і від
розвитку маш-ня, значною мірю залежить НТП. Комплекс хім вир-в виготовляє
пр-цію для всіх основних галузей пр-сті, транспорту, с/г, оборони, побутового
обслуговуваня та ін сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи
розвитку ек-ки в цілому. Стр-ра хім комплексу досить складна. До його складу
входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину,
виготовляють дуже широкий асортимент пр-ції і об¢єднуються між собою загальною технологією.
Як правило, виділяють основну (необрганічну)хімію, хімію органічного синтезу,
гірничохімічну пр-сть, фармацевтичну пр-сть, мікробіологічну пр-сть, побутову
хімію. Провідне місце за обсягом в-ва, в т ч за випуском кінцевої пр-ції,
займають основна хімія і хімія органічного синтезу. Використання хім пр-ції в
пр-сті дає змогу виготовляти значну к-сть високоякісних виробів, необхідних
таким прогресивним галузям в-ва, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо.
Пр-ція хім пр-сті часто заміщує природну сировину, яка дорого коштує, сприяє
зниженню вартості кінцевої пр-ції, підвищенню якості виробів. Рівень розвитку
хім пр-сті тієї чи ін країни є важливим показником її індутріального розвитку і
ек-ї незалежності. Що стосується Укр, то хім пр-сть є однією з провідних
галузей її н/г-го комплексу, галуззю її спеціалізації у міжнародному поділі
праці. Укр має великі потенційні можливості для розвитку хім пр-сті. На поч
90-хрр вона налічувала понад 80 великих п-в. Особливістю галузі є те, що в
стр-рі постачання сировини, мат-ів і напівфабрикатів близько 60-70% їх обсягу
становили поставки за зв¢язками по кооперації з п-вами республік
колишнього РадС. У цих же регіонах реалізовувалася значна частка виробленої пр-ції
галузі. Крім потужних п-в, галузь хар-ся наявністю суттєвого наукового
потенціалу – великої к-сті науково-дослідних і проектно-конструкторських
організацій, серед яких і такі, що велик важливі розробки науково-технічних
проблем хімічної технологіч в колишньому РадС. Формування в Укр ринкових
відносин супроводжується проявом кризових явищ як в цілому в ек-ці країни, так,
зокрема, і в хім пр-сті. Це обумовлено, з одного боку, порушенням налагоджених
госп-х зв¢язків, а з другого – недостатньою
адаптацією галузі до ринкових умов функціонування (насамперед це стосується
пошуку компенсуючих джерел сировини,а також збереження старих ринків і
проникнення до нових товарних ринків). Слід зазначити, що вітчизняні п-ва хім
пр-сті близько 60% пр-ції реалізують на зовнішніх ринках (переважно в країнах
далекого зарубіжжя). Все це призвело до значного спаду в-ва основних видів
пр-ції галузі. Стабілізація ек ситуації в країні і активізація факторів її
зростання дадуть змогу забезпечити структурну перебудову галузі відповідно до
нових умов розвитку ек-ки. Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України – це
сукупність п-в, пов¢язаних з вирощуванням і переробкою (до
одержання кінцевої пр-ції) лісової сировини. До його складу сходять: лісове
госп-во, лісозаготівельна пр-сть, галузі лісової пр-сті по механічній і
хіміко-механічній (лісопильна, фанерна, сірникова, в-во дерев¢яних
будівельних деталей і будинків, деревностружкових і деревноволокнистих плит,
меблів) та хімічній (лісохімічна, целюлозно-паперова пр-сть) переробці
деревини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна пр-сть, обслуговуючі в-ва
(в-во і ремонт машин та устаткування), заводи по виготовленню предметів праці
для окремих галузей, п-ва мат-техн постачання, галузі і заклади невир-го
обслуговування (підготовка кадрів, науково-дослідна і проектро-конструкторська
діяльність). Зн-ня ЛПК в ек-ці Укр визначається тим, що в суч умовах немає
такої сфери госп-ва, де деревина і пр-ції її переробки не відігравали б
істотної ролі. Основний продукт лісу – деревина, яка використовується переважно
для в-ва засобів в-ва, зокрема предметів праці (круглий ліс, пиломатеріалів,
фанера, деревні плити, метиловий спирт тощо) і предметів споживання (меблі, папір,
оцтова к-та). Продукція ЛПК використовується в маш-ні, легкій пр-сті, на
транспорті, у зв¢язку, в буд-ві. Водночас ЛПК отримує від
ін галузей лаки, фарби, соду, натрій, відбілюючі хімікати (виготовлення
паперу), автомашини, трактори, верстати (заготівля та обробка деревини). Ліси є
важливим акумулятором живої речовини. Вони утримують в біосфері ряд хімічних
елементів і воду, активно взаємодіють з тропосферою, визначають рівень
кисневого та вуглецевого балансу. Поряд з цим ліси дають продовльчі ресурси
(дикі плоди та ягоди, гриби, березовий сік тощо), кормові і лікарські рослини,
мають санітарне, рекреаційне і екологічне зн-ня. Вони створюють сприятливе
середовище для розвитку бджільництва та мисливства.
Будівельний
комплекс, його стр-ра та н/г-ке значення.
Будівельний
комплекс- це сукупність галузей мат в-ва і проектно-пошукових робіт, які
забезпечують капітальне будівництво. До складу буд комплексу входять такі
галузі мат в-ва: будівництво, пр-сть буд матеріалів, в-во буд конструкцій і
деталей. У ряді наукових досліджень стр-ра буд комплексу розуміється більш
широко: до нього включається також будівельне і дорожне маш-ня, спеціальна
інфрастр-ра (науково-дослідні і дослідно-конструкторські орг-ції, вищі і
середні спеціальні навчальні заклади, професійно-технічні училища, курси з
підготовки будівельних кадрів; банківські установи, які фінансують буд-во;
організації по мат-техні забезпеченню п-в, які входять до комплексу;
спеціалізований транспорт). Буд-во охоплює всі регіони країни. Потужні
будівельні орг-ції створені у великих містах. Так, у Києві діють холдінгова
компанія «Кихвміськбуд», спеціалізовані будівельні організації по монтажних
роботах, трансопртному, нафтогазовому, водогосподарському буд-ву. Великий обсяг
різноманітних буд робіт виконують енергетики: створені проектно-пошукові
інститути галузевого профілю (чорної металургії, хімії та ін.).Нині в-во буд
мат-в більше ніж наполовину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в
системі підрядних будівельних організації. Таким чином, будівельна індустрія і
пр-сть буд матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні
індустріально-будівельні територіальні сполучення. Сучасне життя сусп-ва без
ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його
розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей н/г, РПС і
розвиток регіонів. Буд-во створює нові і реконструює діючі основні фонди
(будівлі і споруд, призначеня для всіх видів виробничої і невир-чої діяльності
людей). Від розвитку цієї галузі залежить буд-во житла, створення нових місті
сіл, окремих мірорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, буд-во
промислових і с/г-х п-в, транспортних об¢єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів
тощо. Бцдівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни,
створює передумови для зростання в-ва в усіх галузях господарства. Буд комплекс
як одна з найбільш капіталоємних і диференційованих виробничих систем справляє
вагомий вплив на визначення темпів, масштабиів і розміщення в-ва. Тому при
розміщенні капітального буд-ва враховується наявність буд орг-ції в регіоні. В
той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове буд-во, створення
великих комбінатів, галузевих і ТВК, фондоємної важкої пр-сті, які потребують
великих обсягів робіт з капітального буд-ва.
Комплекс по
в-ву товарів народного споживання, його галузева стр-ра та н/г-ке зн-ня.
Серед галузей
пр-сті, які забезпечують в-во товарів народного споживання, провідне місце
займає легка пр-сть. Її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як
600п-в та організацій. У 1998р. порівняно з 1990р. обсяги в-ва пр-ції цієї
галузі становили лише 25%, у т ч: тканин усіх видів – 7,4%, взуття – 4,5%,
трикотажних виробів – 2%. Це пв з цілим рядом причин: порушенням зв¢язків по
кооперації, незахищеністю вітчизняного споживчого ринку, низькою купівельною
спроможністю нас-ня та ін. Легка пр-сть Укр охоплює текстильну, трикотажну,
швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та ін галузі, п-ва яких у розміщенні
орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.
Провідною галуззю легкої пр-сті є текстильна пр-сть, яка представлена
бавовняними, вовняними та лляними в-вами. В стр-рі бавовняної пр-сті виділяють
прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне в-во. Найбільш
потужні бавовняні п-ва зн-ся у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати),
Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий
комбінат), а також у Києві, Харкові, Чернівцях, І-Франківську, Львові, Полтаві,
Коломиї, Коростишеві та Родомишлі. У 1998р. бавовняна пр-сть Укр забезпечувала
62,5% загального в-ва тканин. Вовняна пр-сть представлена первинною обробкою
вовни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. П-ва галузі розташовані у
Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розмі, Одесі, Луганську, Сумах,
Черкасах, Богуслав, містах Чернівецької та Закарпатської областей. У стр-рі
в-ва тканин усіх видів на вовняні тканини припадає 7,8%. Лляна пр-сть Укр
розвивається на власній сировині. П-ва – основні виробники лляної пр-ції
зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях;
в Одесі зн-ся п-во конопле-джутової пр-сті, в Харкові – канатний завод. Лляні
тканини становлять близько 11,3% загального в-ва тканин в Укр. Пр-ція цієї
галузі повністю задовольняє потреби Укр, а певна частина – експортується.
Шовкова пр-сть Укр, що значною мірою мов з в-вом хім волокон і виробляє близько
8,8% тканин, зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську. Трикотажна
пр-сть Укр випускає досить різноманітний асортимент пр-ції, однак за
1991-1998рр обсяги в-ва пр-ції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів (з
351 млн шт виробів у 1990р до 6,5 млн шт виробів у 1998р). П-ва цієї галузі розміщені
у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку,
І-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та ін
містах. Швейна пр-сть зорієнтована переважно на споживача пр-ції, тому п-ва
цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні п-ва
зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську. Шкіряно-взуттєва пр-сть
представлена п-вами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу
пр-цію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. За останні роки
у взуттєвій пр-сті Укр спостерігається істотне скорочення обсягів в-ва: якщо у
1990р. випускалось 196 млн пар взуття, то у 1998р. – лише 8,9 млн пар. Взуттєві
фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому
Розі, Хмельницьку та ін містах. Хутрове в-во представлено п-вами, які
переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають
різноманітні вироби з них. Хутрові п-ва працюють у Харкові, Львові, Одесі,
Балті, Краснограді, Жмеринці, Тисмениці. В-во галантерейної пр-ції розміщено в
обласних центрах та в ін містах Укр. Воно хар-ся різноманітністю пр-ції та
зростанням к-сті малих п-в, що її виготовляють. В-во товарів народного
споживання зосереджено в різних галузях ек-ки Укр, причому в галузях важкої
пр-сті виробляється понад 40% всієї вартості товарів народного споживання. У
1998р. порівняно з 1990р обсяги в-ва цієї групи товарів становили: телевізорів
– 1,0 %, холодильників побутових – 43,2%, пральних машин – 17,5%, легкових
автомобілів – 16,3%, мотоциклів – 0,2%, велосипедів – 1,6%, фотоапаратів –
0,6%. Серед ін товарів народного споживання вагоме місце займають
хіміко-фармацевтичні продукти, меблі, будівельні матеріали,
скляно-фарфоро-фаянсові вироби тощо. Виготовлення продовольчих товарів
народного споживання забезпечує агропромисловий комплекс. В цілому
перспективний напрям щодо розвитку в-ва товарів народного споживання полягає у
задоволенні потреб внутрішнього ринку на основі зміцнення фінансового стану
п-ва, народщування обсягів в-ва, розширення асортименту товарів, підвищення
конкурентоспроможності продукції.
Міжнародний
поділ праці, його суть і вплив на економіку країни
Міжнародний
поділ праці – вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на
спеціалізації країн у в-ві окремих видів товарів та послуг, якими вони
обсінюються. Глибина М.п.п. визначається ступенем розвитку продуктивних сил,
міжнародної спеціалізації та кооперування в-ва. Становлення М.п.п. зумовлене
переходом від мануфактури до крупної машинної індустрії у країнах Європи,
промисловою революцією кінця 18-початку 19ст. За цих умов потрібно було ввозити
з-за кордону значну масу сировини, палива і продовльства, а вивозити промислові
вироби, яких було більше, ніж цього вимагали національні потреби. Існує три
основних форми М.п.п., які збігаються з формами суспільного поділу праці:
загальна, частковий й одинична. Загальна форма М.п.п. означає поділ праці за
родами та сферами в-ва: промисловість, с/г, сфера послуг, добувні та обробні
галузі пр-сті тощо. Тому у М.п.п. країни-експортери діляться на індустріальні,
сировинні, аграрні. Часткова форма означає поділ цих родів і сфер на окремі
види і підвиди, якими в сучасних умовах є окремі галузі пр-сті, с/г, ті чи інші
види пр-ції тощо. У міжнародній торгівлі ця форма означає зростання ролі
міжгалузевого обміну готовими виробами. Одинична форма М.п.п. означає
спеціалізацію країн на виготовленні окремих деталей та вузлів певного складного
товару. Це подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці, які
розвиваються ще з 30-х років 20ст., а домінуючими стають з розгортанням НТР.
Одинична форма суспільного поділу праці розвивається як у межах окремих
національних держав, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація
одиничного поділу праці). При цьому вона знаходить свій вияв у значному
розширенні торгівлі промисловою продукцією між країнами, у випереджаючих темпах
зростання зовнішньої торгівлі порівняно з ростом промислового в-ва. Участь у
М.п.п приносить вигоду країнам з різним рівнем продуктивності та інтенсивності
праці у створенні необхідних типів машин та устаткування, сучасних технологій
тощо. Країні, яка не бере участі у М.п.п., доводиться збільшувати витрати в-ва
у пр-сті у 1,5-2 рази. Активна участь України у М.п.п. може сприяти її вступу в
справедливі ек-ні союзи з країнами колишнього СРСР, а особливо з країнами
Східної та Західної Європи.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы
с сайта http://www.stydent.od.ua/