Аудит економічного потенціалу підприємства ПАТ 'Меридіан'

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади аудиту в системі управління підприємством

.1      Характеристика економічного потенціалу підприємства

.2      Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту економічного потенціалу підприємства

Розділ 2. Організація та методика аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

.1 Попередня оцінка діяльності та якості звітності ПАТ «Меридіан»

.2 Планування аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

.3 Оцінка системи внутрішнього контролю економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

.4 Формулювання висновків за результатами аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

Розділ 3. Методика аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Управління бізнесом в ринковій економіці характеризується багатьма особливостями, а саме:

-    в загальній сукупності ресурсів підприємства домінуючу значущість займають фінансові ресурси;

-        прийняття управлінських рішень фінансового характеру завжди здійснюється в умовах невизначеності;

         як наслідок реальної самостійності підприємств основною проблемою керівників стає пошук джерел фінансування та оптимізація інвестиційної політики;

         встановлюючи комерційні відносини з будь яким контрагентом, можна покладатися виключно на власну оцінку його фінансової спроможності.

В цих умовах обґрунтованість управлінських рішень, що приймаються відносно певного господарюючого суб’єкта, а більшість з них по своєї суті мають фінансову природу, в значному степені визначаються якістю фінансово-аналітичних розрахунків.

Значущість вказаних проблем і визначила актуальність теми курсової роботи, її вибір та цільову направленість дослідження.

Актуальність теми. Теорія і практика економічних і управлінських трансформацій відповідно до вимог ринкових відносин нещодавно з’явилася в Україні. Процес трансформації носить складний, неоднозначний і суперечливий характер. Реформування економічних відносин, впровадження ринкових механізмів, різні форми власності потребували внесення змін у національну систему бухгалтерського обліку та звітності як необхідної умови отримання достовірної інформації для прийняття обґрунтованих рішень, вибору надійних господарських партнерів і запобігання підвищеного ризику діяльності. За останні роки економічні реформи не принесли бажаних результатів. Вихід з економічної кризи безупинно зв’язаний з адаптацією підприємств в умовах реформування економіки.

Мета та завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне та практичне обґрунтування рекомендацій щодо удосконалення методики аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств, пошук резервів його поліпшення, які базуються на результатах вивчення теоретичних і методологічних основ фінансового аналізу, критичного аналізу практики організації аналітичної роботи на підприємствах роздрібної торгівлі.

Для реалізації поставленої мети в дослідженні передбачено розв’язання наступних завдань:

дослідити стан та розвиток торгівлі в умовах реформування економіки України;

-    визначити місце фінансового аналізу в інформаційній системі управління підприємством;

     розкрити сутність економічного потенціалу торговельного підприємства;

-        зробити оцінку нормативної бази з питань аналізу та оцінки економічного потенціалу підприємства;

         дослідити існуючи методики аналізу та оцінки економічного потенціалу підприємств торгівлі;

         вивчити інформаційне забезпечення аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств;

         дослідити стан бухгалтерського обліку на підприємствах торгівлі та напрями його удосконалення в умовах використання сучасних інформаційних технологій;

         побудувати організаційно-інформаційну модель аналізу економічного потенціалу підприємства;

         обгрунтуванти пропозиції щодо поліпшення методики аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств, в т.ч. на основі впровадження в практику аналізу сучасних інформаційних технологій.

Предметом дослідження - є механізм аналізу і оцінки економічного потенціалу торговельних підприємств та його складові елементи, що відображають стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик.

Об`єктом дослідження - виступає економічний потенціал підприємства «Меридіан»

При виконанні роботи використана загальноекономічна і спеціальна література по даній проблемі, зарубіжний досвід теорії і практики фінансового аналізу, нормативні документи, інструктивні матеріали, що регламентують облік та аналіз фінансово-господарської діяльності торговельних підприємств, дані статистичної та фінансової звітності, результати вибіркових обстежень досліджуваних підприємств.

Методи дослідження: дослідження проводилось з використанням методів порівняння, аналізу і синтезу, статистичних групувань, абсолютних, середніх, відносних величин, індексного методу, експертної оцінки, методу коефіцієнтів, економіко-математичного моделювання з використанням комп’ютерних технологій.

Практичне значення результатів, що витікає з дослідження теорії і практики аналізу і оцінки економічного потенціалу підприємств, полягає у можливості практичного їх застосування в аналітичній практиці торговельних підприємств, прийманні стратегічних і тактичних рішень з питань їх фінансової діяльності.

Розділ 1. Теоретичні засади аудиту в системі управління підприємством

1.1 Характеристика економічного потенціалу підприємства

Забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки ґрунтується на побудові сучасної інформаційної системи управління, складовими якої є облік, аналіз і контроль фінансово-господарських операцій, процесів і явищ.

З точки зору управління будь-яке підприємство є складною фінансово-господарською системою, що характеризується сукупністю взаємопов’язаних рівнів та елементів (підсистем) і якій притаманне багатоцільове функціонування. На відміну від закритої системи, яка має фіксовані межі функціонування і не залежить від впливу зовнішнього середовища, підприємство, як суб’єкт економічної діяльності, являє собою відкриту економічну систему. Відкрита економічна система активно взаємодіє з навколишнім середовищем і постійно перебуває під його впливом, отже, є вразливою до зовнішніх змін. Разом з тим, важливою характеристикою відкритої системи є її адаптованість до змін зовнішнього середовища, яка проявляється у пристосуванні до кліматичних, демографічних, соціальних, культурних, економічних, політичних та інших умов на тлі більш-менш постійної протидії впливу як зовнішніх, так і внутрішніх чинників.

Отже, управління підприємством вимагає гармонійного поєднання зовнішніх і внутрішніх інформаційних потоків на основі створення сучасної інформаційної системи, яка забезпечить керівні структури різноманітною інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Схематичне зображення інформаційної системи управління сучасним підприємством наведено на рис.1.1[2].

Рисунок1.1 Інформаційна система управління підприємством

Аналіз діяльності підприємства як відкритої економічної системи дозволяє визначити критерій ефективності управління, а саме: управління є ефективним, якщо в процесі перетворення входів (фінансових, матеріальних та трудових ресурсів) з’являються додаткові виходи (прибуток, соціальний ефект тощо) і на цій основі утворюється додаткова вартість входів.

Здійснюючи стратегічне і оперативне управління підприємством, управлінські підрозділи аналізують зовнішню і внутрішню інформацію і визначають, з одного боку, перспективи зростання виробництва та реалізації продукції, обумовлені кон’юнктурою фінансового, сировинного, енергетичного та інших ринків, що знаходяться у регіоні діяльності підприємства, а з іншого - оцінюють технічний рівень та ресурсний потенціал підприємства. За результатами аналізу розробляється стратегія підприємства і формується низка тактичних завдань, які мають бути доведені до керованих підрозділів.

Для того, щоб вихідні характеристики відкритої економічної системи підтримувались на заданому рівні, структури оперативного управління забезпечуються прямим і зворотним зв’язком з керованим об’єктом. Сукупність прямих і зворотних зв’язків утворює інформаційну систему управління об’єктом. Прямий зв’язок слугує для передачі інформації, що має характер команди, якою доводяться до керованого об’єкта прийняті управлінські рішення. Зворотній зв’язок забезпечує оперативний контроль виконання команд. Разом з тим, зі зворотним зв’язком в орган управління надходить оперативна інформація щодо зміни параметрів керованого об’єкта внаслідок виконання або невиконання команди. Аналіз оперативної інформації дозволяє своєчасно відкоригувати стратегію і тактику управління підприємством відповідно до обставин, які склалися на керованому об’єкті.

Визначаючи місце економічного аналізу в інформаційній системі управління підприємством, треба зауважити, що первинна інформація, яка характеризує стан і динаміку об’єкта дослідження, формується переважно у бухгалтерському та статистичному обліку і надходить у підсистему аналізу у вигляді абсолютних обсягових натуральних і вартісних показників. Для надання первинній обліковій інформації аналітичних якостей її необхідно обробити за допомогою методів економічного аналізу таким чином, щоб утворилася система відносних показників, на основі яких можна оцінити динаміку основних результатів діяльності підприємства, ступінь його забезпеченості ресурсами, рівень ефективності використання ресурсів тощо. Тільки після цього економічна інформація підлягає аналітичній оцінці, на основі якої реалізуються основні функції управління (контроль, планування, організація, координація, регулювання, мотивація) і визначаються стратегічні напрями подальшого розвитку підприємства.

Сутність фінансового аналізу підприємства обумовлюється роллю, яку він відіграє в системі управління. Найбільш поширеними серед фахівців є дві точки зору на сутність фінансового аналізу: деякі з них розглядають фінансовий аналіз як інструмент, за допомогою якого реалізуються основні функції управління; інші вважають його окремою (самостійною) функцією управління.

Дотримуючись першого визначення сутності економічного аналізу, можна оцінити його значення як відносно самостійного елемента системи управління. Отже, значення економічного аналізу полягає у тому, що він є необхідною умовою (інструментом) ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Загальне визначення економічного аналізу дозволяє характеризувати його як систему спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням економічних процесів, які формуються під впливом об’єктивних економічних законів та факторів суб’єктивного порядку.

Класифікація видів економічного аналізу починається з визначення його місця відповідно до рівня та об’єктів управління (рис.1.2) [3].

За рівнем управління у межах економічного аналізу розрізняють макроекономічний та мікроекономічний аналіз.

Макроекономічний аналіз забезпечує інформаційні потреби на загальнодержавному (загальнодержавний аналіз) та регіональному (регіональний аналіз) рівнях управління.

Мікроекономічний аналіз за характером об’єкта управління поділяється на галузевий аналіз та аналіз господарської діяльності підприємства.

Рисунок 1.2 Класифікація економічного аналізу за рівнями та об’єктами управління

Об’єктом галузевого аналізу є відповідна галузь національної економіки. Даний вид аналізу спрямовано на пошук шляхів і резервів розвитку галузі на основі підвищення технічного рівня підприємств, впровадження і використання сучасних виробничих технологій з метою забезпечення максимального використання економічного потенціалу кожного окремого підприємства, яке належить до даної галузі.

Аналіз господарської діяльності підприємства, як основної ланки економіки, досліджує підприємство як цілісний об’єкт управління, що характеризується внутрішніми та зовнішніми взаємозв’язками і знаходиться під впливом різноманітних чинників.

За просторовою ознакою аналіз господарської діяльності поділяється на внутрішньогосподарський та міжгосподарський.

Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність підприємства за його структурними та функціональними підрозділами і центрами відповідальності (на рівні цеху, дільниці, окремого робочого місця) з метою пошуку резервів збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження рівня витрат, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів та продуктивності праці.

Міжгосподарський аналіз спрямовано на дослідження результатів діяльності двох або більше підприємств з метою виявлення передового досвіду, визначення недоліків та резервів. На цій основі об’єктивно оцінюється діяльність підприємства.

Система аналізу господарської діяльності підприємства формується з маркетингового, фінансового та виробничого аналізу. Місце фінансового аналізу в системі аналізу господарської діяльності підприємства визначено на рис.1.3 [3].

Рисунок 1.3 Місце фінансового аналізу в системі аналізу господарської діяльності підприємства

Маркетинговий аналіз має на меті дослідження ринкових чинників, які обумовлюють фінансово-господарську діяльність підприємства як суб’єкта економіки. Маркетинговий аналіз досліджує ємність та кон’юнктуру ринків товарів і капіталу, конкурентоспроможність

продукції, комерційні ризики, формування цінової політики тощо.

Фінансовий аналіз являє собою сукупність методичних прийомів дослідження фінансових відносин суб’єктів господарювання, обумовлених об’єктивними та суб’єктивними чинниками, що знаходять відображення у фінансовому обліку і звітності. Пріоритетним напрямом фінансового аналізу є дослідження формування, розподілу та використання фінансових ресурсів як основного виду ресурсів підприємств. Інформаційною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського (фінансового) обліку. Призначенням фінансового обліку є облік операцій, які відображають взаємовідносини підприємства з зовнішніми контрагентами (державою, інвесторами, кредиторами, постачальниками, покупцями тощо). Регулювання фінансового обліку та фінансової звітності з боку держави спрямоване на забезпечення взаєморозуміння між партнерами, чому сприяє застосування як національних, так і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Залежно від суб’єкта розрізняють внутрішній та зовнішній фінансовий аналіз. Суб’єктами внутрішнього аналізу є керівники структурних підрозділів та центрів відповідальності підприємства, його бухгалтерська, фінансова служби, центр управління персоналом та окремі посадові особи, до функціональних обов’язків яких належать керівні функції. Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється сторонніми аналітиками, його суб’єктами є державні фінансові інституції, аудиторські фірми, комерційні банки, інвестори, кредитори, постачальники, клієнти (споживачі, покупці) та інші суб’єкти ринкових економічних відносин.

На практиці ці два види аналізу звичайно перетинаються. З певною долею умовності можна сформулювати основні відмінності між ними (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1 Основні особливості внутрішнього і зовнішнього фінансового аналізу

Класифікаційна ознака	Вид аналізу
	зовнішній	внутрішній
Призначення	Загальна оцінка фінансового і майнового стану	Пошук резервів зниження затрат та підвищення ефективності поточної діяльності
Виконавці та користувачі	Власники, учасники ринку цінних паперів, податкові служби, кредитори, інвестори, ін.	Управлінський персонал підприємства (лінійні та функціональні керівники та фахівці)
Базове інформаційне забезпечення	Бухгалтерська (фінансова) звітність	Регламентовані і нерегламентовані джерела інформації
Характер наданої інформації	Загальнодоступна аналітична інформація	Деталізована аналітична інформація конфіденційного характеру
Степінь уніфікації методики аналізу	Достатньо висока можливість уніфікації процедур і алгоритмів	Індивідуалізовані розробки
Домінуючий часовий аспект аналізу	Ретроспективний та перспективний	Оперативний

З наведених в табл.1.1 відмінностей можна виділити дві: по-перше, широта та доступність інформаційного забезпечення, що залучається, і, по-друге, степінь, в якої можна формалізувати аналітичні процедури і алгоритми. Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються перш за все на загальнодоступну фінансову звітність, то інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу більш широке, оскільки передбачає застосування практично будь-якої необхідної інформації. Що стосується другої відмінності, то вона в значній мірі також визначається складом і структурою вихідних даних, які має в наявності аналітик.

Виробничий аналіз досліджує організаційно-технічний рівень підприємства, процес виробництва продукції, внутрішні чинники, що обумовлюють результати виробничої діяльності та ефективність використання ресурсів.

Маркетинговий, внутрішній фінансовий та виробничий аналіз утворюють систему управлінського аналізу. Інформаційною базою управлінського аналізу є управлінський облік, який, на відміну від фінансового, призначено для обліку операцій, що відображають внутрішні господарські процеси і взаємозв’язки. Організація і зміст управлінського обліку визначаються завданнями управління, прямо залежать від його інформаційних потреб і не регламентуються зовнішніми нормативними та директивними документами, а інформаційна база, джерелом якої він є, крім звітної фінансової інформації, містить дані поточного синтетичного та аналітичного обліку. Споживачем інформації управлінського обліку є управлінський апарат підприємства. Управлінський аналіз є джерелом інформації, на основі якої розробляється стратегія і тактика діяльності підприємства [39].

Місце і роль фінансового аналізу в системі управління економікою підприємства обумовлюється потребою у повній та об’єктивній інформації щодо стану і динаміки фінансових відносин у ході виконання бізнес-планів. Первинна інформація надходить із бухгалтерського обліку, який забезпечує постійне збирання, систематизацію і узагальнення облікових даних. Разом з тим, управління фінансами потребує інформації щодо характеру змін в економіці підприємства і тенденціях його розвитку, яка формується у підсистемі фінансового аналізу. Отже, роль фінансового аналізу в управлінні фінансово-господарськими процесами полягає у тому, що він є однією з найважливіших управлінських функцій, на основі якої реалізуються принципи об’єктивності та ефективності управління підприємством. Таким чином, у процесі управління фінансами підприємства фінансовий аналіз займає проміжне положення між етапом збирання інформації та етапом прийняття управлінських рішень (рис.1.4).

Рисунок 1.4 Місце фінансового аналізу в системі управління підприємством

Місце і роль фінансового аналізу в системі управління характеризують його як необхідну умову ефективної фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ринку.

Розглянемо тепер докладно місце і роль аудиту в інформаційній системі управління підприємством.

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінансово-господарського контролю - аудиторський контроль. Це незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від лат. auditor - слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування уроків інших учнів, перевіряючий).

Законом України "Про аудиторську діяльність" дається наступне визначення аудиту: “аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам” [32].

Національним нормативом № 3 "Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності" метою аудиту визначено "висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки і представлення фінансових звітів" [20].

Аудит - це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла б аудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку.

В залежності від користувачів виникає необхідність в засвідченні аудитором різної фінансової інформації. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб'єкти вступають в договірні відносини щодо використання майна, грошових коштів, здійснення комерційних операцій та інвестицій. Довіра в цих відносинах повинна бути підкріплена можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію, достовірність якої підтверджена незалежним аудитором. Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними норм законодавства необхідні державі для прийняття рішень в галузі економіки і оподаткування. Аудиторські перевірки необхідні також державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, яка є комерційною таємницею.

В ринкових умовах господарювання фінансовий стан кожного господарюючого суб'єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, об'єктивна і достовірна інформація про діяльність деяких господарюючих суб'єктів необхідна:

·   власникам господарюючих суб'єктів для визначення стратегії їх розвитку;

·   інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші господарюючі суб'єкти;

·   банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;

·   постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги;

·   акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;

·   державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо;

·   державним органам, судам, прокурорам та слідчим для підтвердження достовірності фінансової інформації, що їх цікавить, включаючи інформацію, яка є комерційною таємницею.

Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить значною, вимагають засвідчення її аудитором. При цьому слід пам'ятати, що запити споживачів інформації є досить різними. Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів показані в таблиці 1.2

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Таблиця 1.2

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь в капіталі підприємства. Оцінка якості управління. Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов'язань підприємства. Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація [5].

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб всіх користувачів звітності. Проте, аудитор, на відміну від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, перевіряючи, повинен надавати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні завдання.

Завдання коригування - у випадку, якщо за результатами проведеного аудиту аудитором зроблені негативні висновки, він може на прохання клієнта видати рекомендації щодо виправлення помилок (але не виправляти їх).

Завдання оперативного контролю - систематичний контроль безпосередньо в процесі діяльності суб'єкта з метою попередження помилок або вибору оптимальних рішень (не приймати рішення, а допомагати у їх виборі).

Стратегічні - обґрунтування оптимальної або пропозиція альтернативної стратегії та перспективної програми розвитку суб'єкта господарювання на підставі даних, одержаних у процесі аудиту.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту [10].

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона необов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і підприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет; обґрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку (вартість основних засобів, переоцінка їх). Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин ґрунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

У ринкових умовах господарювання особливої важливості набуває об’єктивна оцінка та аудиту майнового та фінансового стану торговельного підприємства. Для її визначення розроблено велику кількість методик, які дають змогу виявляти проблемні напрями у діяльності підприємства й досліджувати причини, що їх зумовили.

Діяльність підприємств у сучасних умовах, пов'язана з деякою законодавчою невизначеністю щодо майбутнього та перспектив їх розвитку, супроводиться різноманітними ризиками. Перед керівниками підприємств постають завдання прогнозування, оцінки ризиків і створення ефективної системи управління ними. В цих умовах зростає роль системи аудиту економічного потенціалу підприємства [2].

Аудит економічного потенціалу торговельного підприємства має два важливі аспекти - внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аспект аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає у визначенні стратегічних переваг та недоліків в тій чи іншій сфері фінансово-господарської діяльності підприємства. Внутрішня система аудиту економічного потенціалу спрямована на досягнення оптимального стану функціонування підприємства, що забезпечує одночасно досягнення цілей його діяльності та контроль за їх реалізацією.

Зовнішній аспект аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає насамперед у визначенні пріоритетів розвитку підприємства по відношенню до зовнішніх користувачів аудиторської інформації, здебільшого серед яких виступають кредитори, інвестори та страхові компанії.

Таким чином, для того, щоб докладно зрозуміти основні концептуальні засади оцінки та аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства, необхідно розглянути вищенаведені аспекти.

Формування концептуальних засад аудиту економічного потенціалу вітчизняних підприємств є новим та недостатньо дослідженим явищем. Однією з передумов ефективної роботи підприємств є правильна організація роботи служби внутрішнього аудиту. Виникнення багатьох питань на практиці пов'язано з недостатністю не лише практичного досвіду, а й теоретичних розробок і рекомендацій.

Процесу організації системи аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства передує низка процедур, серед яких вивчення:

·   різних типів організаційних структур підприємств, їх переваг, недоліків і доцільності впровадження системи аудиту економічного потенціалу підприємства;

·   організаційних структур західних компаній, що успішно впровадили систему аудиту економічного потенціалу, а також можливостей адаптації на вітчизняних підприємствах.

При виборі форми організації аудиту економічного потенціалу зарубіжні практики залежно від потреб керівництва та інших чинників рекомендують використовувати такі варіанти [1]:

. Створення відділу внутрішнього аудиту як невід'ємного елемента організаційної структури підприємства (in-house internal audit service). Тут внутрішні аудитори є співробітниками компанії. Компанія наймає керівника служби внутрішнього аудиту та досвідчених спеціалістів, здатних забезпечити ефективне виконання роботи. Точна кількість спеціалістів залежить від завдань і напрямів діяльності служби внутрішнього аудиту. Однак практика функціонування таких підрозділів за кордоном свідчить, що в багатьох випадках їх персонал не володіє тими навичками та знаннями, які необхідні для надання послуг, передбачених внутрішнім аудитом.

. Укладання угоди на здійснення послуг з внутрішнього аудиту із незалежними компаніями (outsourcing). Така форма організації діяльності служби внутрішнього аудиту забезпечує підприємству певні переваги:

·   компанія отримує послуги високого рівня, оскільки наймає висококваліфікованих спеціалістів для виконання визначених завдань (як правило, вузького кола);

·   забезпечується гнучкість щодо кількості спеціалістів, необхідних для виконання специфічних завдань (наприклад, оцінка інформаційних систем), при цьому можуть залучатися спеціалісти на короткий термін.

3. Стратегічне партнерство (strategic partnering). Це новітня (сучасна) концепція організації системи внутрішнього аудиту, яка була розвинена Партнером Департаменту послуг внутрішнього аудиту компанії Ernst & Young Г. Мартіном у 1996 p. Організація функції внутрішнього аудиту відповідно до зазначеного підходу передбачає відбір найманих працівників "зі сторони" для виконання завдань, які внутрішня служба не в змозі виконати, наприклад, через відсутність спеціалістів вузького профілю. Вони співпрацюють з внутрішніми аудиторами підприємства. Зарубіжні практики зазначають, що така форма організації праці внутрішніх аудиторів забезпечує більшу вигоду для підприємства, аніж аутсорсінг. Тісна співпраця аудиторів дає можливість "штатним" аудиторам отримувати від них додаткові знання.

Кожна із зазначених форм організації діяльності внутрішніх аудиторів має як переваги,- так і недоліки.

Оскільки основний зміст аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства полягає у збиранні, аналізі інформації та формуванні на цій основі висновків і рекомендацій, керівництво підприємства повинно дбати про те, щоб служба внутрішнього аудиту мала можливість отримувати всю необхідну їй інформацію. Тому слід чітко визначити місце відділу в організаційній структурі, щоб забезпечити [4]:

) ефективний рух інформації у двох напрямах: вхідної інформації - до служби внутрішнього аудиту із різних підрозділів підприємства як планово-економічних, фінансових, так і виробничих структурних підрозділів; вихідної інформації - із відділу внутрішнього аудиту до керівників відповідного рівня з метою виконання рекомендацій внутрішніх аудиторів;

) співробітництво та взаємозв'язки з іншими службами та відділами підприємства.

Для того щоб ефективно виконувати свої функції, в процесі збирання інформації служба внутрішнього аудиту повинна враховувати і вивчати існуючу на підприємстві систему інформаційних потоків. Це одна з передумов, що забезпечує інтегральну взаємодію служби внутрішнього аудиту з іншими підсистемами управління, без чого неможливо конструктивно вирішувати проблеми ефективної організації служби внутрішнього аудиту як головної складової у системі оцінки економічного потенціалу. Як результат таких висновків, нижче запропоновано варіант впровадження інформаційних потоків системи аудиту економічного потенціалу в єдину систему інформаційних потоків підприємства (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 Місце аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства в управлінській інформаційній системі

В процесі формування системи аудиту економічного потенціалу керівництво підприємства насамперед повинно визначити форму її організації.

У сучасних умовах господарювання спостерігається процес концентрації капіталу та об'єднання підприємств у фінансово-промислові групи, корпорації, концерни, формується корпоративне управління. Дослідження питань створення організаційних структур складних систем показує, що коли кількість підприємств, які входять до складу корпорації, зростає, відбуваються зміна організаційної структури через децентралізацію функцій управління корпорації та перехід до дивізіональної організаційної структури (на рівні окремих підприємств, що сформовані в дивізіони в залежності від сфери діяльності).

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками внутрішньоакціонерних товариств, концернів, корпорацій. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу) [17].

Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стандарти і попит на них клієнтів. Тому першочерговим завданням внутрішнього аудиту є визначення клієнта, якому потрібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради директорів компанії, головний інженер (технолог), головний бухгалтер та ін. Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливі для нього питання найбільш ефективним способом, а результати корисні для корпорації.

Таким чином, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні, значення аналізу та аудиту в інформаційній системі торговельного підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. За результатами аналізу фінансового стану можливо передбачити певні майбутні економічні вигоди підприємства та отримати найбільші ефективні управлінські рішення для їх досягнення. Що дає підставу вважати аналіз та оцінку фінансового стану важливою складовою у фінансово-господарській діяльності підприємства. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторською контролю є сприяння встановленню економічних зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

 

.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту економічного потенціалу підприємства

Ринкові відносини зумовлюють необхідність побудови власної, самостійної та ефективно діючої економічної системи. Держава ставить перед собою завдання, вирішення яких потребує насамперед повноцінного і раціонального функціонування суб’єктів економіки, тобто господарюючих суб’єктів - підприємств, які виступають складовими частинами єдиного господарського механізму країни. А це в свою чергу потребує постійного вдосконалення управління господарськими процесами в усіх сферах господарювання, і особливо це стосується торгівлі.

У цьому полягає суть ефективної організації контролю, яка неможливо без створення ефективної системи обліку, важливішою складовою частиною якого виступає бухгалтерський облік як засіб спостереження, реєстрації, систематизації та аналізу інформації про господарську діяльність.

Велике значення нормативного забезпечення полягає у збереженні стабільності розвитку системи бухгалтерського обліку і створенні належних умов для послідовного та раціонального здійснення нею притаманних бухгалтерському обліку функцій у конкретному економіко-правовому середовищі.

Забезпечується також відповідність національної системи бухгалтерського обліку загальновизнаним підходам до ведення бухгалтерського обліку, створена модель взаємодії систем бухгалтерського обліку та оподаткування, переглянуто допустимі способи оцінки майна та зобов’язань, створено умови для поглиблення аналітичної облікової інформації та забезпечення доступності (публічності) фінансової звітності.

Створення нової системи бухгалтерського обліку в нашій державі пов’язано з регулюванням важливих його принципів, методів і функцій. Україна вперше самостійно здійснює формування національної системи бухгалтерського обліку.

На цей час аналіз та контроль фінансового стану торговельного підприємства регулюють нормативні документи, які представлені у табл. 1.3. [48].

Таблиця 1.3

Характеристика нормативних документів, що регулюють облік, аналіз та контроль фінансового стану торговельного підприємства

№ з/п	Найменування документа	Ким і коли затверджений	Використання в аналізі та контролі
1	2	3	4
1.	Конституція України [14]	Верховна Рада України. Закон України від 28.06.96р. №254к/96-ВР	Визначає права і обов’язки громадян України. Як правова основа суспільних та господарських відносин.
2.	Господарський кодекс України [9]	Постанова Верховної Ради України від 27.01.2004р. №888-12 із змінами та доповненнями	Визначає статус підприємств як окремих господарських об’єктів в Україні, порядок їх створення, права і обов’язки як юридичних осіб, основні напрямки здійснення підприємницької діяльності на території України, поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.
3.	Закон України “Про аудитосрьку діяльність” [32]	Постанова Верховної Ради України від 22.04. 1993 року. аудитосрьких послуг.	Цей закон включає загальні засади аудитсрькї діяльності, встановлює вимоги до суб’єктів аудитосрької діяльності, до порядку проведення аудиту та надання інших
4.	Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”	Постановою Верховної Ради України №1202-12 від 18.06.91р.	Визначає економічну сутність цінних паперів, порядок їх випуску та обігу, розкриває поняття фондової біржі.
5.	Податковий кодекс України [24]	Згідно із Законом N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010	При перевірці правильності оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та оподаткування дивідендів.
6.	Закон України “Про податок на додану вартість”	Постанова Верховної Ради України від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями	При перевірці правильності визначення об‘єкту оподаткування.
7.	Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”	Постанова Верховної Ради України від 16.07.99р. №996-XIV, зі змінами та доповненнями	При дослідженні питань відповідності чинному законодавству порядку ведення обліку господарських операцій.
8.	Національні нормативи аудиту	Рішення аудиторської палати України (АПУ) від 18 грудня 1998 року № 73	Регламентують загальні засади проведення аудиторської діяльності в Україні
9.	Міжнародні стандарти аудиту	Рішення аудиторської палати України (АПУ) 18 квітня 2003 року №122	Регламентують загальні засади проведення аудиторської діяльності в Україні спираючись на міжнародний досвід аудиторської діяльності
10.	Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств та інформацію про їх емісію	Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.02.2001 №18	При контролі та ревізії операцій по проведенню реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію.
11.	Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства	Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2000р. №158	При здійсненні контролю за змінами розміру статутного фонду акціонерного товариства.
12.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [25]	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87	Визначаються мета, склад та принципи підготовки фінансової звітності і вимоги до визначення і розкриття її елементів.
13.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 2 “Баланс” [26]	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми Балансу і загальні вимоги до розкриття його статей.
14.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 3 “Звіт про фінансові результати”	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми Звіту про фінансові результати і загальні вимоги до розкриття його статей.
15.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 4 “Звіт про рух грошових коштів” [28]	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми Звіту про рух грошових коштів і загальні вимоги до розкриття його статей.
16.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 5 “Звіт про власний капітал”	Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зі змінами і доповненнями	Визначається зміст та форми Звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.
17.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”	Наказ Міністерства фінансів України від 28.05.99 №137	Визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансову звітність.
18.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 7 “Основні засоби”	Наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також інформації про них у фінансовій звітності.
19.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 8 “Нематеріальні активи”	Наказ Міністерства фінансів України від 18.10.99р. №242	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
20.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 9 “Запаси” [29]	Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.99р. №246	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття інформації про них у фінансовій звітності.
21.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 10 “Дебіторська заборгованість”	Наказ Міністерства фінансів України від 08.10.99р. №237	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.
22.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 11 “Зобов’язання”	Наказ Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності.
23.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 12 “Фінансові інвестиції”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91	При перевірці правильності ведення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.
24.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 14 “Оренда”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181	Визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності.
25.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 15 “Дохід”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99р.№ 290	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритття у фінансовій звітності.
26.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 16 “Витрати”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р.№ 318	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритття у фінансовій звітності.
27.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 17 “Податок на прибуток”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000р.№ 353	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкритття у фінансовій звітності.
28.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 19 “Об’єднання підприємств”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99р.№ 163	Визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств, гудвілу, який виник при придбанні, злитті підприємств, а також розкриття інформації про об’єднання підприємств.
29.	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку - 24 “Прибуток на акцію”	Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2001р.№ 344	Визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності.

Законодавча та нормативна база з питань аналізу та контролю фінансового стану є досить розгалужена і нестабільна, в ній існують деякі невідповідності та протиріччя.

Так, наприклад, згідно з П(С)БО-2 “Баланс”[26] пов’язані сторони - це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Здавалось би, все зрозуміло, але в цьому визначенні відсутні в якості пов’язаних сторін фізичні особи, які також можуть контролювати рішення іншої сторони. Крім того, це визначення має неузгодженість із діючим визначенням Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[30,ст.1 п.1.26], згідно якого пов’язана особа - це особа, що відповідає одній із вказаних ознак:

ü  юридична особа, що здійснює контроль над платником податків, або знаходиться під спільним контролем із таким платником податків;

ü  фізична особа або члени її сім'ї, що здійснюють контроль над платником податків;

ü  посадова особа платника податків, що уповноважена від імені платника податків здійснювати юридичні дії щодо встановлення, зміни або призупинення правових відносин.

Відповідно до П(С)БО-1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”[25, п.3], користувачами фінансової звітності є “юридичні і фізичні особи”. Загалом позитивно оцінюючи таке твердження, ми схильні до думки про необхідність його конкретизації, оскільки дотримання принципу конфіденційності вимагає деталізації умов отримання даних звітних форм у користування. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття відповідних рішень неупередженої інформації про фінансові результати діяльності та фінансового стану підприємства. Залишається незрозумілим кому необхідно подавати звітність і чи включається до переліку користувачів звітності податкова адміністрація. Даний стандарт не дає конкретної відповіді на це питання. Водночас Міжнародні стандарти фінансової звітності конкретно називають користувачів: інвестори, робітники, позикодавці, постачальники, кредитори, покупці, урядові органи, громадськість. Затвердженим П(С)БО-1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” практично не визначено також які особи відповідають за складання й подання звітності.

Відповідно до П(С)БО-1 [п. 9-10] стаття може наводитись у звітності, якщо:

ü  існує ймовірність надходження і вибуття майбутньої економічної вигоди, пов'язаних з цією статтею;

ü  оцінка статті може бути достовірно визначена.

Система оцінки має величезне значення для всього облікового процесу. Проте самому процесу оцінки елементів звітності в П(С)БО-1 уваги не надається.

Стаття 19 П(С)БО-1 передбачає, що фінансова звітність повинна містити дані про валюту звітності й одиниці її виміру. Одночасно в даному П(С)БО (п.22 другий абзац) зазначається, що “якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік”, то в такому випадку підприємства повинні будуть розкрити в звітності причини цього і методи перерахунку однієї валюти в іншу. Але в стандарті не зазначено, які підприємства і в якому порядку можуть скористатись цим правом. Водночас, статтею 5 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [33] визначено інше: “Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України”.

Варто також зауважити, що в жодному із затверджених П(С)БО немає визначення капіталу. П(С)БО-1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [25,п.3] дає тільки визначення власного капіталу як частини в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Згідно міжнародних стандартів, капітал - це частка в активах компанії, що залишається після врахування її зобов'язань. Іншими словами в П(С)БО-1 така економічна категорія трактується як власний капітал. Причому згідно міжнародних стандартів капітал складається з засобів, внесених акціонерами, нерозподіленого прибутку і резервів для підтримки капіталу (переоцінки).

Дослідження рекомендацій Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та П(С)БО щодо методу визначення доходів і витрат дозволяють стверджувати, що в даному випадку проявляється двозначність у трактуваннях.

Так, згідно методу нарахування відповідно до Закону [24], при визначенні фінансових результатів доходи слід зіставити з затратами, здійсненими для їх отримання. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів. Проте, згідно пункту 13 П(С)БО-3 “Звіт про фінансові результати” в статті “доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний доход (виручка) від реалізації. Таким чином, виручка з’являється лише після оплати, а доход може виникати за фактом надання послуг (відвантаження товарів, продукції або виконання робіт незалежно від оплати). Однак, згідно пункту 7 П(С)БО-3 [33] доход відображається в звітності в момент надходження активу або погашення зобов’язання, а витрати - в момент вибуття активу або збільшення зобов’язання. Така двозначність у трактуваннях призводить до низки непорозумінь та неточностей при здійсненні оцінки фінансового стану, оскільки спотворюється реальна картина величини доходів і витрат.

Треба відмітити, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, певною мірою вирішують проблему удосконалення податкових відносин, оскільки рекомендують для використання різні альтернативні методи оцінки цінностей та їх відображення в балансі, що є безумовно одним з позитивних моментів в організації обліку в цілому.

Здійснення аудиторської діяльності на території України регулюється Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22.04. 1993 року. Цей Закон є досить вагомим кроком вперед у плані розвитку вітчизняного інституту аудиторської діяльності. Основні положення Закону містять наступне [32]:

·   Визначення аудиторської діяльності, аудиту, аудиторських послуг, прибутку від здійснення аудиторської діяльності, необхідних умов для можливості здійснення аудиторської діяльності;

·   Основні особливості та умови отримання, надання та проведення аудиторської діяльності;

·   Особливості сертифікації аудиторів України;

·   Основні аспекти створення, діяльності та повноважень Аудиторської палати України;

·   Основні аспекти створення, діяльності та повноважень Професійної громадської організації аудиторів України;

·   Порядок проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг;

·   Права та обов’язки аудиторів України;

·   Відповідальність аудиторських фірм;

·   Обов’язки господарюючих суб’єктів при проведенні аудиту.

При проведенні аудиту економічного потенціалу підприємства також дуже важливим залишається питання нормативно-правового регулювання процесу надання фінансово-економічної інформації. Це насамперед стосується діяльності підприємств-емітентів цінних паперів. Згадана інформація є невід'ємною складовою зовнішнього аудиту емітентів, результати якого передусім цікавлять інвесторів, які вкладають кошти у цінні папери цих підприємств. Для забезпечення ефективності процесу розкриття інформації, приведення його у відповідність до міжнародних стандартів та на виконання вимог Світового банку за проектом “Позика на розвиток підприємств - ІІ” (EDAL - ІІ) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення “Про розповсюдження форм фінансової звітності відповідно до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку”.

Таким чином, проаналізувавши нормативні документи з аналізу та контролю фінансового стану торговельного підприємства, можна зазначити, що у теперішньому стані законодавчих актів України, що регулюють фінансово-господарський механізм є велика кількість діючих нормативних актів. Більшість з них є затвердженими органами влади зі змінами і доповненнями до законів і підзаконних актів, що є незручним для користувача, бо щоб одержати повний зміст оновленого нормативного документу потрібно співставити декілька його змінених варіантів.

Розділ 2. Організація та методика аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

2.1 Попередня оцінка діяльності та якості звітності ПАТ «Меридіан»

Досліджуване підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штампи, де зазначається повна назва підприємства, бланки з фірмовою назвою, товарний знак, інші реквізити, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках та інших кредитно-фінансових установах, здійснює господарську діяльність від свого імені, за інтересами учасників, на підставі повного господарського розрахунку та самофінансування. Частка державної власності в статутному фонді підприємства становить 70%.

Основною метою створення та діяльності є ведення беззбиткової діяльності, реалізації державних цілей у формуванні резерву сільськогосподарської продукції та задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у послугах, які надає підприємство, залучення українських та іноземних фізичних та юридичних осіб до спільної діяльності по насиченню ринку сільськогосподарською продукцією, послугами та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Розглянемо детально організаційну структуру управління товариством, що зображена нижче на рис. 2.1.

Рисунок 2.1. Організаційна структура ПАТ „Меридіан”

Облікова політика підприємства визначається щорічно наказом по підприємству. Підприємство здійснює фінансовий та податковий облік відповідно до чинного законодавства України.

Структура апарату управління „Меридіан” наведено нижче (рис. 2.2).

Рисунок 2.2. Структура апарату управління

Товариство самостійно розробляє облікову політику, що забезпечує відображення господарських операцій та оцінку майна підриємства, контроль за наявністю і збереженням майна, виконанням зобов”зань та достовірністю бухгалтерського обліку.

Рисунок 2.3 Централізована структура бухгалтерії ПАТ „Меридіан”

Основні техніко-економічні показники, оцінку та аналіз основних економічних показників згідно Звіту про фінансові результати (додатки А, Б, В) діяльності ПАТ „Меридіан” наведено нижче в табл. 2.1.

Як свідчать дані табл. 2.1, протягом 2008-2010 рр. спостерігалася неоднозначна тенденція в розвитку діяльності підприємства. Так, у 2009 році обсяг товарообороту зменшився на 25591,5 тис.грн. за рахунок закриття двох секцій магазину та здачі торговельних площ в оренду. Обсяг чистого прибутку в даному періоді зріс на 1030,7 тис.грн, що було зумовлене зниженням собівартості реалізації. У 2010 році, навпаки, поряд зі зростанням обсягу товарообороту на 11,5% спостерігалося скорочення чистого прибутку на 4,6%, що було зумовлене зростанням собівартості реалізації та витрат обігу підприємства.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники діяльності ПАТ „Меридіан” за 2008-2010 роки

Показники	Період, роки			Приріст
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2009 р. до 2008 р.		2010 р. до 2009 р.
				Абсолютний	Відносний, %	Абсолютний	Відносний, %
Товарооборот, тис.грн.	70325,2	44733,7	49876,2	-25591,5	-36,4	11,5
Складська площа, кв. м.	674	674	674	0,0	0,0	0,0	0,0
Середня кількість робочих днів на рік, дні	260	257	263	-3,0	-1,2	6,0	2,3
Середня тривалість зміни одного працівника, год	8	8	8	0,0	0,0	0,0	0,0
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	42	41	42	-1,0	-2,4	1,0	2,4
Фонд оплати праці, тис.грн.	760,8	869,4	985,2	108,6	14,3	115,8	13,3
Чистий прибуток, тис.грн.	2807,1	3837,8	3659,6	1030,7	36,7	-178,2	-4,6

В таблиці 2.1. наведено основні показники формування доходів підприємства.

Як свідчать дані фінансової звітності, протягом 2008-2010 років у досліджуваного підприємства спостерігалася неоднозначна тенденція до зміни обсягів діяльності. Так, обсяг чистої виручки від реалізації продукції у 2009 році зменшився порівняно з попереднім роком на 21162,9 тис.грн., або на 36,2%, у 2010 році зростання даного показника становило 4222,9 тис.грн., або 11,3%.

Особливе значення має динаміка формування валового прибутку. Так, у 2009 році обсяг валового прибутку підприємства зменшився на 4428,6 тис.грн., або на 37,4%, у 2010 році - збільшився на 919,6 тис.грн., або на 12,4%. Наведена тенденція свідчить про розширення ринку підприємства у 2010 році. Нестабільність формування доходної бази пояснюється коливаннями попиту на продукцію підприємства.

Таблиця 2.2

Динаміка доходів ПАТ „Меридіан” за 2008-2010 роки

Показники	Періоди, роки			Абсолютний приріст		Темпи приросту, %
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2009р. до 2008р.	2010 р. до 2009 р.	2009р. до 2008р.	2010 р. до 2009 р.
Доход (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	70325,2	44733,7	49876,2	-25591,5	5142,5	-36,4	11,5
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції: (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	58479,3	37316,4	41539,3	-21162,9	4222,9	-36,2	11,3
Валовий прибуток, тис.грн.	11845,9	7417,3	8336,9	-4428,6	919,6	-37,4	12,4
Iншi операцiйнi доходи, тис.грн.	2561,2	2476,8	2740,8	-84,4	264,0	-3,3	10,7

Інші операційні доходи підприємства формуються в результаті здійснення позареалізаційних операцій. До складу інших операційних доходів ПАТ „Меридіан” відносяться:

·   доходи від здійснення операцій з валютними цінностями (при імпорті товарів);

·   доходи від позитивної курсової різниці;

·   доходи від здачі в оренду вільних торговельних і складських приміщень (до 45% від загального обсягу інших операційних доходів);

·   списання простроченої кредиторської заборгованості;

·   інші (їх обсяг не перевищує 3% в загальній структурі інших операційних доходів).

Так, у 2009 році обсяг інших операційних доходів підприємства зменшився на 84,4 тис.грн., або на 3,3%, у 2010 році - збільшився на 264,0 тис.грн., або на 10,7%.

У таблиці 2.2 наведено щодо динаміки витрат досліджуваного підприємства. Протягом 2008-2010 років у досліджуваного підприємства спостерігалася тенденція до постійного зростання обсягів собівартості реалізованої продукції.

Так, собівартість реалізованої продукції у 2009 році зменшилася порівняно з попереднім роком на 22561,0 тис.грн., або на 41,3%, у 2010 році зростання даного показника становило 3973,1 тис.грн., або 12,4%. Збільшення собівартості у 2010 році пояснюється збільшенням обсягів реалізації, тобто відбувається пропорційно обсягам відвантаженої продукції.

Таблиця 2.3

Динаміка витрат ПАТ „Меридіан” за 2008-2010 роки

Показники	Періоди, роки			Абсолютний приріст		Темпи приросту, %
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2009р. до 2008р.	2010 р. до 2009 р.	2009р. до 2008р.	2010 р. до 2009 р.
Собівартість, тис.грн.	54612,0	32051,0	36024,1	-22561,0	3973,1	-41,3	12,4
Адміністративні витрати, тис.грн.	2561,2	2476,8	2740,8	5508,8	1385,1	28,8	5,6
Витрати на збут, тис.грн.	1253,9	1400,6	1557,6	0,0	9240,9	0,0	16,2
Інші операційні витрати, тис.грн.	345,8	298,2	326,2	-20,8	4902,0	-0,3	61,7

Протягом 2008-2010 років спостерігалося також зростання розміру витрат обігу - адміністративних витрат і витрат на збут.

Важливим аспектом оцінки діяльності підприємства є аналіз показників рентабельності ПАТ „Меридіан” (табл. 2.4.).

Як свідчить динаміка показників рентабельності (табл. 2.4.), ПАТ „Меридіан” протягом 2010 з 2009 років нарощувало потенціал прибутковості діяльності.

Таблиця 2.4

Динаміка показників рентабельності діяльності ПАТ „Меридіан” за 2008-2010 роки  %

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Абсолютний приріст
				2009 р. до 2008 р.	2010 р. до 2009 р.
Чиста рентабельність власного капіталу	62,72	86,72	85,11	24,00	-1,61
Звичайна рентабельність операційної діяльності	6,65	14,45	10,98	7,80	-3,48
Рентабельність активів	32,17	8,55	4,64	-23,62	-3,91
Рентабельність обороту	8,53	20,02	13,70	11,49	-6,32
Рентабельність операційних витрат	353,34	189,60	104,45	-163,74	-85,15
Темп зростання нерозподіленого прибутку	-0,90	0,21	0,83	1,10	0,62

У 2010 році рентабельність власного капіталу знизилась на 1,61%, що свідчить про зниження ефективності використання власного капіталу підприємства, звичайна рентабельність зменшилась на 3,48% та рентабельність активів зменшилася на 3,91%. Зменшення наведених показників рентабельності пояснюється значним зниженням віддачі від залучення власних додаткових джерел фінансування, що свідчить про негативний ефект політики фінансування оборотних активів у досліджуваному періоді.

У цілому, враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що на рентабельність власного капіталу мала вплив лише зміна прибутку, а бухгалтерські операції в зміні структури капіталу не відобразились на загальній результативності використання власних коштів, вкладених у підприємство.

Рисунок 2.4 Динаміка основних засобів, тис.грн.

Важливим показником рентабельності, який відбиває ефективність здійснення діяльності підприємством, є рентабельність операційних витрат. Зниження даного показника протягом 2010 з 2009 рр. говорить про те, що фінансування поточних витрат підприємства та залучення додаткового оборотного капіталу мало своїм наслідком спадний фінансовий ефект. У 2009 році, порівняно з 2008-м даний показник зменшився на 163,74% (внаслідок перевищення темпу зростання операційних витрат над темпами зростання чистого прибутку), у 2010 році - на 85,15%.

Також проаналізуємо динаміку обсягу основних засобів підприємства, наведену на рис. 2.4.

Як свідчать дані фінансової звітності підприємства, залишкова вартість основних засобів на балансі підприємства на 01.01.2009 р. збільшилася порівняно з 01.01.2008 р. на 116,3 тис.грн., а станом 01.01.2010 р. порівняно з 01.01.2010 р. - зменшилася на 111,2 тис.грн. В цілому середній залишок основних засобів складає сумму, що перевищує 3 млн.грн. Така ситуація зумовлена насамперед специфікою діяльності підприємства.

Отже, підсумовуючи дане питання, можна стверджувати, що ПАТ „Меридіан” за 2008-2010 роки провадило прибуткову діяльність. Зростання доходів підприємства сприяло формуванню позитивного фінансового результату. Рівень прибутковості діяльності підприємства мав тенденцію до зниження.

 

.2 Планування аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

Планування означає розроблення загальної стратегії і загального підходу до очікуваного характеру, строків та масштабу аудиторської перевірки.

Призначення планування полягає у:

·розробленні загального плану аудиту з визначенням очікуваного обсягу, графіків та термінів проведення аудиту;

·підготовці аудиторської програми з встановленням обсягу, видів та послідовності проведення аудиторських процедур, достатніх для збору аудиторських доказів та формування обґрунтованої думки про достовірність фінансової звітності підприємства.

Планування аудиту здійснюється на основі МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності»

Першим етапом планування аудиту є узгодженість сторін про основні умови та обмеження аудиту.

На цьому етапі клієнт надсилає аудитору лист-пропозицію (Додаток Г), а аудитор, у свою чергу - лист-згоду (Додаток Д).

Наступним, другим, етапом є попереднє планування, в процесі якого здійснюється наступне:

·        розуміння бізнесу клієнта;

·        визначення зобов’язань, які можуть вплинути на діяльність;

·        ознайомлення з організацією і веденням бухгалтерського обліку;

·        ознайомлення з функціонуванням системи внутрішнього контролю;

·        визначення складу та кваліфікаційного рівня спеціалістів;

·        оцінка можливості проведення аудиту.

Після узгодження з клієнтом усіх організаційних питань і підписання договору, аудитор приступає до розроблення загального плану аудиту. На даному етапі аудитор здійснює:

·        аналіз наданої інформації;

·        визначення завдань і цілей аудиту;

·        встановлення рівня суттєвості;

·        оцінка системи внутрішнього контролю;

·        оцінка ризиків;

·        вибір аудиторського підходу;

·        визначення обсягу робіт та графіка проведення аудиту;

·        формування бюджету проекту;

·        управління та контроль якості аудиту.

Після цього здійснюється планування програми тестів контролю та програми аудиторських процедур по суті.

Основним документом, що засвідчує факт досягнення згоди між аудитором і клієнтом є договір. (Додаток Е)

Економічний потенціал підприємства визначається загальною величиною джерел фінансування і дорівнює вартості засобів, що знаходяться у його розпорядженні. Дослідження економічного потенціалу здійснюється за майновим і фінансовим аспектами згідно з методиками загального та коефіцієнтного аналізу.

Передусім необхідно розібратися, що ж являє собою аудит економічного потенціалу підприємства.

Під аудитом економічного потенціалу підприємства необхідно розуміти організовану на самому підприємстві, чи поза його межами, що діє в інтересах інвесторів та власників підприємства, регламентовану нормативними документами систему оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, перспектив його розвитку, надійності функціонування внутрішньої системи обліку та контролю на підприємстві [23].

Аудит та аналіз економічного потенціалу підприємства тісно взаємопов'язані між собою. Аудит слугує своєрідною базою для проведення аналізу економічного потенціалу. Основним завданням аудиту економічного потенціалу підприємства є підтвердження достовірності наданої користувачам інформації для проведення аналізу, її відповідності реальній ситуації,що склалася на підприємстві, та її релевантності по відношенню до мети та предмета проведення аналізу.

Оскільки поняття економічного потенціалу в загальному аспекті можна розуміти набагато ширше, аніж поняття фінансового стану, - тобто економічний потенціал охоплює елементи внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства, то аудит економічного потенціалу насамперед спрямовується на дослідження цих елементів. При цьому проводиться визначення основних елементів, необхідних для проведення аналізу, та оцінка рівня їх достовірності.

Аудит економічного потенціалу підприємства в переважній мірі є зовнішнім аудитом. При цьому основним джерело інформаційного забезпечення для проведення аудиту економічного потенціалу є публічна фінансова звітність, на основі якої проводиться аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, а також виявляються перспективи його розвитку при наявній інформації про зовнішнє середовище його функціонування (наприклад, стан зовнішнього регіонально ринку, на якому працює підприємство; конкурентне середовище його діяльності, тощо).[36]

Основними користувачами інформації під час проведення аудиту економічного потенціалу є:

·   Потенційні та наявні інвестори - банки; страхові компанії; інвестиційні компанії та фонди;

·   Потенційні та наявні партнери - в основному постачальники.

На підставі аналізу показників фінансового стану аудитор може зробити висновок про реальність та перспективи економічного потенціалу акціонерного товариства та підприємства - емітента облігацій і оцінити (за власною думкою) вірогідність його безперервного функціонування (у тому числі вірогідність можливого банкрутства) як суб'єкта господарювання.

При проведенні аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан» використовуємо напрямки аудиторської перевірки економічного потенціалу. Такими напрямками визначаються основні етапи аудиту з зазначенням терміну проведення кожного з них, який необхідний для повного та точного здійснення всіх поставлених завдань (дод. Є).

Узагальнюючі вищесказане, можна зробити висновок, що аналіз та аудит економічного поетнціалу є способом накопичення, трансформації та інтерпретації інформації фінансового характеру та має за мету: оцінити поточний і перспективний майновий і фінансовий стан підприємства, виявити доступні джерела коштів і визначити можливість і доцільність їх мобілізації, спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. Він може виконуватися з тим чи іншим степенем деталізації в залежності від наявного інформаційного забезпечення, степеня володіння методиками аналізу, часового параметру, наявності технічних засобів для виконання розрахунків і т. ін.

Базуючись на представленій схемі можна з тим або іншим ступенем деталізації виділити напрями аналізу і відібрати конкретні показники для кількісної оцінки, в цьому випадку забезпечується логічний взаємозв’язок цих показників та повнота аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи передбачає її організацію у вигляді двохмодульної структури: 1) експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності; 2) поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності. В першому випадку передбачається отримати тільки загальну уяву про підприємство, у другому, аналітичні розрахунки та очікувані результати більш деталізовані і докладні.

Незалежно від того, за якою схемою проводиться аналіз, можна сформулювати ряд загальних питань, відповіді на яки необхідно отримати [42]:

який майновий потенціал підприємства на звітні дати і які зміни здійснилися в ньому за звітній період;

наскільки є оптимальною структура активів підприємства на початок і кінець звітного періоду;

якою є структура джерел засобів підприємства і як вона змінилася;

в яких умовах здійснювалась діяльність підприємства у звітному періоді;

яких результатів досягло підприємство за цей період;

чи забезпечувалась платоспроможність у звітному періоді;

чи забезпечена фінансова стійкість підприємства в динаміці;

чи рентабельна діяльність підприємства;

які перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповіді на більшість сформульованих питань можна отримати або з річного звіту безпосередньо, або шляхом розрахунку загальновідомих аналітичних коефіцієнтів.

Отже, концепція аналізу та аудиу економічного потенціалу торговельного підприємства виходить з основоположних принципів проведення аналізу та здійсненння аудитосрької діяльності. Основний її зміст полягає систематичному розкритті інформації про стан фінансово-господарської діяльності підприємства шляхом проведення відповідних процедур, що вимагає формування адекватних передумов їх реалізації.

економічний потенціал аудит

2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

Оскільки ПАТ „Меридіан” є недержавною комерційною установою, то методика організації процесу контролю та аналізу на даному підприємстві відрізняється від методики бюджетних установ. Для комерційних структуру використовується система внутрішньогосподарського контролю (внутрішньогосподарського контролю) фінансових ресурсів. Розглянемо її більш детально.

Впровадження системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві в умовах конкурентної боротьби, що загострилася, стає, не просто модним, але і актуальним. Управління в режимі реального часу, як стверджують керівники, дозволяє значно поліпшити економічні показники роботи підприємства і підвищити ефективність використання всіх ресурсів. Фахівці жартують: в умовах сучасного ринку на зміну обліковцям - Несторам Літописцям - повинні прийти бізнес-контролери - Нострадамуси. [41]

Значення внутрішньогосподарського контролю в сучасних умовах постійно зростає, оскільки управлінський процес кожен раз є одночасно комунікаційно-інформаційним процесом. Без контролінгових служб досить важко утримати під контролем процеси, що належать управлінню, і забезпечити здійснення універсальних управлінських функцій в процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Впровадження системи внутрішньогосподарського контролю економічного потенціалу на підприємстві надає цілий ряд переваг керівництву компанії та її співробітникам, наприклад, його реалізація дозволяє [45]:

) керівникові підприємства:

·              реально оцінити рівень фінансової стабільності та потенціал компанії;

·              передбачити перспективи розвитку компанії та одразу прийняти стратегічно слушне рішення, що сприятиме підвищенню конкурентоздатності підприємства;

·              отримувати оперативну й достовірну інформацію про поточний стан основних показників діяльності компанії в зручному вигляді;

·              забезпечити зацікавленість не лише керівництва, а й інших співробітників у реалізації стратегічної мети та завдань компанії;

) фінансовому директорові та головному бухгалтеру:

·              здійснювати бухгалтерський, управлінський, податковий облік та оперативне планування;

·              регулярно порівнювати планові показники з фактичними, оперативно впливати на ситуацію та своєчасно реагувати у разі наявності значних відхилень;

·              формувати бухгалтерські, податкові та управлінські звіти в поточному режимі;

·              моделювати різні варіанти розвитку ринку та бізнесу за принципом варіативності сценаріїв розвитку;

) іншим працівникам підприємства:

·              успішно виконувати закріплені за ними обов'язки;

·              підвищити кваліфікаційний рівень.

Можна виділити наступні основні принципи побудови системи фінансового внутрішньогосподарського контролю на підприємстві [40]:

. Спрямованість системи фінансового внутрішньогосподарського контролю на реалізацію розробленої фінансової стратегії підприємства. Для того, щоб бути ефективним фінансовий контролінг повинен носити стратегічний характер, тобто відображати основні пріоритети фінансового розвитку підприємства.

. Багатофункціональність фінансового внутрішньогосподарського контролю. Він повинен забезпечувати контроль реалізації пріоритетних показників фінансового розвитку не лише по підприємству в цілому, але і в розрізі окремих його центрів відповідальності, передбачати можливість порівняння контрольованих показників з середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок даних фінансових показників з іншими найважливішими показниками господарської діяльності підприємства.

. Орієнтованість фінансового внутрішньогосподарського контролю на кількісні стандарти. Ефективність управляючих дій внутрішньогосподарського контролю значно зростає, якщо контрольовані стандарти діяльності виражені конкретними кількісними показниками. Це не означає, що контролінг не повинен охоплювати якісні аспекти - йдеться лише про те, що ці якісні аспекти повинні бути виражені в системі кількісних стандартів, що виключить різне їх тлумачення.

. Відповідність методів фінансового внутрішньогосподарського контролю специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування. В процесі організації внутрішнього фінансового контролю необхідно орієнтуватися на весь арсенал систем і методів фінансового планування (при підготовці стандартів контролю) і аналізу (при підготовці показників, що відображають фактично досягнуті результати, і виявленні причин їх відхилень від стандартів).

. Своєчасність операцій внутрішньогосподарського контролю. Ця своєчасність полягає в адекватності періодів контрольних і коректуючих дій періоду здійснення окремих операцій, пов'язаних з формуванням результатів фінансової діяльності. Він повинен носити характер "раннього попередження кризового розвитку", тобто дозволяти усувати поточні відхилення перш, ніж вони приймуть серйозний характер.

. Гнучкість побудови внутрішньогосподарського контролю. Фінансовий контролінг повинен бути побудований з урахуванням можливості пристосування до нових фінансових інструментів; до нових норм і видів здійснення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності; до нових технологій і методів здійснення фінансових операцій.

. Простота побудови внутрішньогосподарського контролю. Найпростіші форми і методи фінансового внутрішньогосподарського контролю, побудованого відповідно до його цілей, вимагають менших зусиль менеджерів і, як правило, більш економічні.

. Економічність внутрішньогосподарського контролю. Це означає, що об'єм витрат по організації внутрішньогосподарського контролю не повинен перевищувати розміру того ефекту (зниження витрат, приросту доходів, збільшення прибутку і т.п.), який досягається в процесі його здійснення.

. Визначення об'єкту внутрішньогосподарського контролю. Об'єктом фінансового внутрішньогосподарського контролю є управлінські рішення по основних аспектах фінансової діяльності підприємств.

Рисунок 2.5 Схема етапів впровадження системи внутрішньогосподарського контролю

. Визначення видів і сфери внутрішньогосподарського контролю. Кожному з перерахованих видів внутрішньогосподарського контролю повинна відповідати певна його сфера і періодичність здійснення його функцій.

. Формування системи пріоритетів контрольованих показників. Вся система показників, що входять в сферу кожного виду фінансового внутрішньогосподарського контролю, ранжується по значущості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найважливіші з контрольованих показників даного виду внутрішньогосподарського контролю; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться в факторному зв’язку з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і подальших рівнів. Такий підхід до формування системи контрольованих показників полегшує підхід до їх розкладання при подальшому поясненні причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того, як визначений і ранжований перелік контрольованих фінансових показників, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер (рухомі кількісні стандарти можуть бути використані при контролі показників гнучких бюджетів, для коректування стандартів при зміні облікової ставки, темпів інфляції і т.п.). Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

. Побудова системи моніторингу показників, що включаються у фінансовий контролінг. Система моніторингу (або як її часто перекладають "стежача система") складає основу фінансового внутрішньогосподарського контролю, найактивнішу частину його механізму. Система фінансового моніторингу є розробленим на підприємстві механізмом постійного нагляду за найважливішими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхиленні.

. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень є завершальним етапом побудови фінансового внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах:

а) “Нічого не робити”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого "критичного" критерію.

б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. Може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом "відсікання зайвого"), використовування системи фінансових резервів і інші.

в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій робиться в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за наслідками фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обгрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

В спеціальній економічній літературі, присвяченій проблемам внутрішньогосподарського контролю, нажаль відсутні чіткі рекомендації та пропозиції по розробці етапів його впровадження та формування обліково-аналітичнолї бази даних, що притаманна кожному з етапів.

Більш структуровану та детальнішу схему впровадження системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві навів Петренко С.Н. в учбовому посібнику “Контролінг”. Запропонована автором послідовність дій по впровадженню системи внутрішньогосподарського контролю відображає необхідний обсяг робіт, який необхідно здійснити в процесі реалізації кожного з етапів.

Отже, перший етап полягає у вивченні цілей та пріоритетних напрямів розвитку підприємства для органічного підпорядкування системи внутрішньогосподарського контролю завданням підприємства. Контролінг пронизує всі сектори життєдіяльності підприємства і для досягнення результату вони всі повинні працювати інтегровано.

Другий етап містить в собі розробку системи координації та контролю за процесом досягнення кінцевих результатів. Метою даного етапу є формування системи підконтрольних показників, здатних найкращим чином реагувати на будь-які зміни в діяльності підприємства. Кожний показник системи може бути використаний в цілях аналізу, він повинен легко коректуватися і піддаватися управлінню, забезпечуючи, тим самим, гнучкість і маневреність всієї системи в досягненні кінцевих результатів роботи підприємства. В якості кінцевий показник діяльності підприємства рекомендується брати не прибуток, а рентабельність засобів, вкладених в поточну діяльність.

Перелік підконтрольних показників визначається на основі поточних показників діяльності підприємства, аналізу вузьких місць діяльності з урахуванням специфіки і особливостей підприємства. Принципи їх формування полягають у наступному [45]:

q обмеженість об'єму показників, тобто скорочення їх до числа важливих і наочних. Необхідно оптимізувати перелік підконтрольних показників так, щоб вони були наочні і зрозумілі, а також були зрозумілі напрями дії на ті або інші показники з метою попередження негативних ситуацій;

q   багатофункціональність викладення, тобто включення даних всього підприємства і по центрах відповідальності. Досягнення кінцевої мети підприємства можливе за умови злагодженої роботи всіх організаційних структур підприємства. Недотримання цієї умови спричиняє за собою упущення цілей і можливостей як конкретного підрозділу, так і підприємства в цілому;

q   динамізація і перспективність, тобто дослідження показників в динаміці в цілях надання перспектив розвитку. Показники звичайно орієнтуються на минуле. Для того, щоб визначити або підтвердити перспективність напрямів розвитку підприємства, необхідне вивчення показників в динаміці;

q   запобіжність, тобто можливість попередити негативність ситуацій або неправомірність шляху розвитку. Зіставлення планових показників з фактичними слід доповнювати включенням певних параметрів, що характеризують наслідки відхилень і, тим самим, застережуючих про можливість створення несприятливих умов для виконання поставлених цілей;

q   зіставність, тобто забезпечення умов для порівняльного аналізу показників всередині підприємства.

Третій етап впровадження внутрішньогосподарського контролю визначає обсяг робіт, пов'язаних з виявленням відхилень фактичних підконтрольних показників від планових.

Уміле і правильне використання інформації, що міститься у відхиленнях, свідчить про успішне функціонування внутрішньогосподарського контролю і орієнтації його на вузькі місця діяльності підприємства.

Подібні розрахунки можна проводити за допомогою різних відомих методів економічного аналізу, таких як метод ланцюгових підстановок, метод різниць, кореляційно-регресивний метод, матричний і т.д. Найбільш простий і менш трудомісткий метод ланцюгових підстановок, який може поєднуватися з іншими методами факторного аналізу.

Загальне відхилення фактичних показників від планових не може тлумачитись однозначно, оскільки воно викликано багатьма причинами. Порядок здійснення аналізу відхилень визначається логікою і розробкою певної послідовності дій, початковий етап якого позначається сукупністю факторів, що зумовили появу даної причини відхилення. Це допоможе виявити причини значних відхилень в місцях їх появи. Узагальнені ж результати аналізу розкриють реальну картину надійності співвідношення даних про підприємство і зовнішнє середовище, а також дозволять поліпшити планування в майбутньому.

Мета даного етапу впровадження внутрішньогосподарського контролю - формування внутрішньої документації (звітності), що визначає місця виникнення відхилень, причини і винуватців їх появи.

Отже, впровадження на підприємстві системи внутрішньогосподарського контролю економічного потенціалу дозволить істотно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю. Значною мірою контролінг співпадає із задачами фінансового менеджменту. Якщо досягнуті бажані фінансові показники підприємства, можна говорити, що контролінг на підприємстві працює.

 

.4 Формування висновків за результатами аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті (Додаток К). Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини.

У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів та встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності.

Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. [5]

За визначенням Монтгомері [8, с. 469], "аудиторський висновок - це результат зусиль, спрямованих на проведення аудиту".

Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі № 26 "Аудиторський висновок" [23]. Цей норматив розроблено на підставі Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має провести перевірку фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації та її підтвердження або непідтвер-дження. Крім того, даний аудиторський норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому, зокрема, вказано, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на підставі аудиторських доказів для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Аудиторський висновок складається за довільною формою, але обов'язково має вміщувати нижчевказані розділи. У зв'язку з цим всі нижчевказані положення взято нами з Національного нормативу № 26 без змін, за винятком внесених автором доповнень і змін, викликаних виходом у світ нового Закону "Про облік та фінансову звітність" та Положень (стандартів).

Відповідно до Нормативу № 26 "Аудиторський висновок", основними елементами аудиторського висновку є [23]:

• заголовок аудиторського висновку;

• вступ;

• масштаб перевірки;

• висновок аудитора про перевірену фінансову адаідоНіість;

• дата аудиторського висновку;

• адреса аудиторської фірми;

• підпис аудиторського висновку.

У Заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором, вказуються прізвище, ім'я та по батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Крім того, зазначають повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства [36]:

. Безумовно позитивний висновок - надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів, господарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, фінансова звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає фінансовий стан.

. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність). У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривляють дійсний фінансовий етан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. Допущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

Отже, за результатами проведеної аудиторської перевірки підтверджено, що ПАТ „Меридіан”функціонує на законних засадах і в своїй діяльності керується чинним законодавством та засновницькими документами. Статті Балансу ПАТ „Меридіан” на 31.12.2009р., та станом на 31.12.2010 р. показники "Звіту про фінансові результати", "Звіту про рух грошових коштів" та "Звіту про власний капітал" за 2009р., 2010р. відповідають даним бухгалтерського обліку, співставні між собою. Фінансовий звіт, у всіх суттєвих аспектах, достовірно подає фінансову інформацію про підприємство, згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

Розділ 3. Методика аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан» в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем

Процес оптимізації контролю і аналізу економічного потенціалу в умовах сучасних інформаційних технологій передбачає зміну системи управління та її апаратного забезпечення на основі новітніх технологій управління. [43]

Було узагальнено основні напрямки організації нової системи та виділено їх в окремий інноваційний проект „САУЗ”.

Розробником системи контролю „САУЗ” є провідна німецька компанія LTD Gerelcon.

„САУЗ” - це формування автоматизованої системи аналізу, контролю, приймання, обліку, систематизації та оборобки інформації, що надходить від постачальників та клієнтів підприємства.

Реалізація проекту „САУЗ” передбачає підвищення ефективності організації основних бізнес-процесів, та запровадження нових, особливості яких ми розглянемо.

Проект „САУЗ” дозволить підприємству розширити можливості контролю у забезпеченні фінансовими ресурсами, а також у наданні послуг своїм клієнтам та підвищити ефективність організації бізнес-процесів, а саме [44]:

·   всі системи будуть мати зв'язок з супутником;

·   значно підвищиться мобільність на реагування запитів клієнтів;

·   підвищиться ефективність управління системами замовлення, поставки обладнання;

·   автоматизація управлінського обліку бізнес-процесів на підприємстві.

Всю систему бізнес-процесів, що відбуватимуться на підприємстві, можна виділити в три підсистеми: маркетингова, технологічна та фінансово-економічна. Інноваційні процеси стосуються всіх трьох підсистем.

Проект являє собою складну систему взаємообумовлених і взаємопов'язаних по ресурсам, строкам і виконавцям заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей і завдань на пріоритетних напрямках розвитку техніки, технології, управління

Цілями цього проекту інвестицій у об’єкт є [45]:

) збільшення прибутку від використання наявних ресурсів і від задоволення існуючого або потенційного попиту на продукцію, яку реалізовуватиме підприємство за рахунок підвищення рівня технологічності управління та якості прийнятих рішень;

) завоювання сталої ринкової позиції підприємства.

Рисунок 3.1 Схема бізнес-процесів аудиту і контролю економічного потенціалу за системою „САУЗ” [44]

Таблиця 3.1

Кошторис витрат по проекту (САУЗ) ПАТ „Меридіан”

Стаття витрат	Вартість, тис.грн	Період здійснення
		вересень 2011	жовтень 2011	листопад 2011	грудень 2011
придбання офісної техніки	42,7
обладнання	159,6
оновлення елементів існуючого обладнання	22,1
придбання програмного забезпечення	5,6
роботи по монтажу та заміні обладнання	7,7
позапланові ремонти	15
Всього	252,7

Для досягнення поставлених цілей підприємство обрало в якості базової -стратегію розширення ассортименту своєї продукції і помірних цін.

Орієнтовно укрупнений кошторис потреб коштів на здійснення витрат по проекту виглядає наступним чином (табл. 3.1)

Отже, загальна потреба в інвестиційних ресурсах на 2011 рік для реалізації інноваційного проекту „САУЗ” складе 252,7 тис.грн. Графік фінансування витрат по проекту є наступним (табл. 3.2.).:

Таблиця 3.2

Графік фінансування витрат по проекту „САУЗ” ПАТ „Меридіан”

вересень 2011	жовтень 2011	листопад 2011	грудень 2011
42,7
75	84,6
5,1	5	12
5,6
		3	4,7
			15
128,4	89,6	15	19,7

Таким чином, реалізація системи аудиту і внутрішнього контролю економічного потенціалу „САУЗ” для ПАТ „Меридіан” передбачає розробку системи управління та її апаратне забезпечення (придбання офісної техніки, програм), технологічну складову для складання (роботи по монтажу та заміні елементів обладнання, позапланові ремонти супутникової системи, ремонт приміщень), ресурсне забезпечення (обладнання та оновлення його елементів) систем

Висновки

Результати досліджень спеціальної і періодичної літератури, свідчать також про наявність великої кількості показників, за допомогою яких вчені та практики рекомендують здійснювати аудит та аналіз економічного потенціалу торговельного підприємства. Слід зазначити, що і в зарубіжній, і у вітчизняній практиці немає чітко регламентованої кількості фінансових коефіцієнтів. Багато з них різними авторами називаються по-різному (хоча дуже часто формули їх обчислень співпадають) та мають різну встановлену граничну межу, а також склад їх у різних методиках корінним чином відрізняється. Значущість вказаних проблем і обумовила цільову направленість дослідження теми курсової роботи.

Загальні висновки та одержані в результаті дослідження такі:

·   Розвиток ринкових відносин в Україні, перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності на основі міжнародних стандартів, вимагає удосконалення методики аналізу економічного потенціалу торговельного підприємства.

·   Реформування системи бухгалтерського обліку в Україні призвело до змін у структурі складових інформаційної бази аналізу економічного потенціалу підприємств. Проаналізувавши законодавчі та нормативні документи з аналізу та оцінки економічного потенціалу торговельного підприємства, можна зазначити, що у теперішньому стані законодавчих актів України, що регулюють фінансово-господарський механізм є велика кількість діючих нормативних актів. Більшість з них є затвердженими органами влади зі змінами і доповненнями до законів і підзаконних актів, що є незручним для користувача, бо щоб одержати повний зміст оновленого нормативного документу потрібно співставити декілька його змінених варіантів.

- Під аудитом економічного потенціалу підприємства необхідно розуміти організовану на самому підприємстві, чи поза його межами, що діє в інтересах інвесторів та власників підприємства, регламентовану нормативними документами систему оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, перспектив його розвитку, надійності функціонування внутрішньої системи обліку та контролю на підприємстві. Аудит та аналіз економічного потенціалу підприємства тісно взаємопов'язані між собою. Аудит слугує своєрідною базою для проведення аналізу економічного потенціалу. Основним завданням аудиту економічного потенціалу підприємства є підтвердження достовірності наданої користувачам інформації для проведення аналізу, її відповідності реальній ситуації,що склалася на підприємстві, та її релевантності по відношенню до мети та предмета проведення аналізу. Аудит економічного потенціалу підприємства в переважній мірі є зовнішнім аудитом. При цьому основним джерело інформаційного забезпечення для проведення аудиту економічного потенціалу є публічна фінансова звітність, на основі якої проводиться аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, а також виявляються перспективи його розвитку при наявній інформації про зовнішнє середовище його функціонування (наприклад, стан зовнішнього регіонально ринку, на якому працює підприємство; конкурентне середовище його діяльності, тощо). Основними користувачами інформації під час проведення аудиту економічного потенціалу є: потенційні та наявні інвестори - банки; страхові компанії; інвестиційні компанії та фонди; потенційні та наявні партнери - в основному постачальники. Після оцінки рівня достовірності отриманої інформації, аудит економічного потенціалу переходить в аналіз показників, які було наведено в першому розділі курсової роботи.

·   З метою удосконалення інформаційної бази аудиту та аналізу економічного потенціалу підприємства й забезпечення високої інформаційності фінансової звітності, як її основи пропонуємо чітке розмежування статей, яке б враховувало національні особливості (деякі активи, які в міжнародній практиці відносяться до високоліквідних, в умовах України зовсім не є такими) і відповідну класифікацію доходів, витрат, прибутку й збитків. Представлені пропозиції, щодо удосконалення інформаційної бази з аналізу і оцінки економічного потенціалу торговельного підприємства матимуть позитивний вплив на достовірність і точність фінансових показників, що розраховуються, сприятимуть забезпеченню високої інформаційності фінансової звітності й отриманню деталізованої інформації для прийняття відповідних управлінських рішень.

- Запропонована у роботі методика аналізу і аудиту економічного потенціалу торговельного підприємства є достатньо адаптованою в умовах застосування комп’ютерних технологій. Запропонований підхід щодо автоматизації аналізу фінансового стану торговельного підприємства враховує наявні вихідні дані (фінансову звітність і програмне забезпечення) та дозволяє значно скоротити затрати робочого часу на проведення аналізу, чим прискорює процес прийняття управлінських рішень і дозволяє оперативно реагувати на зміни в структурі активів з метою підвищення ефективності функціонування та поліпшення результативності діяльності торговельного підприємства.

Під час перевірки організації внутрішнього контролю зовнішній аудитор перш за все повинен проаналізувати права внутрішніх контролерів на підприємстві. Як правило, служба внутрішнього контролю має такі права:

         отримувати усно або письмово від керівників підрозділу, який перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з діяльністю цього підрозділу;

         визначати відповідність дій та операцій, що здійснюються співробітниками підприємства, згідно з вимогами чинного законодавства України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями керівників органів підприємства, які визначають політику та стратегію його діяльності, процедуру прийняття і реалізації рішень, організацію обліку та звітності;

         перевіряти розрахунково-касові документи, контракти підприємства, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а, в разі необхідності, наявність у структурному підрозділі товарно-матеріальних цінностей;

         надсилати документацію третім особам, суб'єктам підприємницької діяльності з питань відповідності чинному законодавству господарських та фінансових операцій, які проводяться підприємством;

         залучати, у разі необхідності, співробітників інших структурних підрозділів підприємства для виконання завдань, поставлених перед службою внутрішнього контролю (аудиту);

         мати безперешкодний доступ до виробничих, складських, торгових та інших приміщень підрозділу, а також у приміщення, що використовуються з метою зберігання документів, готівки та коштовностей, отримувати інформацію, яка зберігається на магнітних носіях;

з дозволу керівництва підприємства знімати копії з одержаних документів, у т. ч. копії файлів, копії будь-яких записів, що зберігаються в локальних обчислювальних мережах і автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;

За виявлення грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадання коштів та майна, допущених працівниками підрозділів, рекомендувати керівникові підприємства усунути їх від виконання службових обов'язків.Під час організації внутрішнього контролю повинні бути чітко визначені та розподілені обов'язки окремих працівників для перевірки різних напрямків звітності, а також встановлені межі їхніх повноважень згідно з покладеними обов'язками. Не можна припускати, щоб одна особа контролювала всю операцію з початку до кінця. Аудитор має також перевірити наявність проведення керівником служби внутрішнього контролю (аудиту) постійної ротації внутрішніх контролерів з метою запобігання зловживань. Не допускається, щоб один і той же контролер проводив перевірку одного підрозділу підприємства двічі підряд.

Служба внутрішнього контролю (аудиту) повинна:

         проводити постійний аналіз виробництва та фінансової діяльності підприємства, повноти та надійності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оперативного та адміністративного контролю;

         забезпечувати постійний контроль за дотриманням робітниками підприємства встановленого графіку документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень - згідно з покладеними на них обов'язками;

         розглядати факти порушень робітниками чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регулюють і визначають стратегію діяльності підприємства;

         рекомендувати керівникові підприємства вживати заходи для недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, інших чинних нормативно-правових актів;

         розробляти рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращення системи внутрішнього аудиту та здійснювати контроль за їх використанням і виконанням;

         забезпечувати документування кожного факту перевірки, оформлювати письмово висновки, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, дані керівникові підприємства

 

Список використаних джерел

1.       Аудит: практическое пособие/А.Кузьминский, Н.Кужельный, Е.Петрик и др.; Под ред.А.Кузьминского.-К.: “Учетинформ”, 2010.-283с.

2.      Білуха М.Т. Аудит у бізнесі:Посібник для бізнесменів.-Дніпропетровськ:фірма “Преском”, 2009.-240с.

.        Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. - К: Вища шк. - Знання, 2010. - 574с.

.        Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. - 2 вид., перероб. та доп. - Житомир: ПП”Рута”, 2009. - 672с.

.        Ватуля І.Д. Аудит: практикум / І.Д. Ватуля, Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. - К.: ЦУЛ, 2008. - 304 с.

.        Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2010. - 840 с.

.        Голов.С.Проблеми та перспективи реформування бухгалтерського обліку в в Україні//Бухгалтерський облік і аудит, № 11/2009, с.15-23

.        Гончарук Я.А. Аудит: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. - 3-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 443 с.

9.          Господарськтй Кодекс України. З наступними змінами і доповненнями // www.rada.gov.ua

10.     Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. - К: Т-во «Знання», КОО, 2009. - 402с.

11.    Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика: навчальний посібник / Н.І. Дорош. - К.: Знання, 2008. - 495 с.

.        Завгородний В.П., Савченко В.Я.Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка.-2-е изд.К.:Фирма "ДИ-КСИ", 2008.-832с.

13.        Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов"язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99р. №291.

14.    Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30.

15.     Конституція (основний закон) України. Прийнятий ВР України 28.06.96р Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Подання фінансових звітів» затверджений МФБ від 01.05.2005р.

16.     Кулаковська Л.П. Основи аудиту: збірник задач і вправ: Навчальний посібник для студентів спец.7.050106 "Облік і аудит". - Житомир: ЖІТІ, 2010. - 480 с

17.    Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: Піча Ю. В.; К.: „Каравела”; Львів:Новий Світ - 2000",2002.-504с.

18.        Методичні рекомендації з перенесення сальдо рахунків і субрахунків попереднього Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності об`єднань, підприємств і організацій на рахунки і субрахунки Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов"язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом МФУ від 30.11.99р.№291:Додаток до листа МФУ від 04.02.2000р. №18-424

19.     Муллахметов X. Ш. Внутренний аудит: проблемы организации и развития/Бухгалтерский учет. - 2003. - №8. -С.29-30.

20.    Національні нормативи аудиту №3. Кодекс професійоної етики аудиторів України. - К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа, 1999. - 274 с

.        Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту: підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т. - К.: ЦУЛ, 2008. - 240 с.

.        Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит" / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова; 2-е вид., доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 576 с.

23.    Норматив N 26 Аудиторський висновок Затверджено рішенням Аудиторської палати України від 18 грудня 1998 р. N 73 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1998_12_18/FIN925.html>

24.        Податковий кодекс України // www.rada.gov.ua

25.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31березня 1999р.N87

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" ЗАТВЕРДЖЕНО

.        наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87

28.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати",затверджене наказом МФУ від 31.12.99р. №318, зареєстрованим у МЮУ 19.01.2000р. №27/4248 (із змінами і доповненнями)

29.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від № 87 від 31.03.99 р.

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси",затверджене наказом МФУ від 20.10.99р. №246, зареєстрованим у МЮУ 02.11.99р. №751/4044

.        Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» - закон № 334/94-ВР, прийнятий 28 грудня 1994 і введений в дію з 1 січня 1995.

32.        Положення про докуменнтальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.Затв.Міністерством Фінансів України №88 //Бухгалтерський облік і аудит.-1995.-№2.-с.38-39.

33.    Про аудиторську діяльність: Закон України № 3125-XII від 22 квітня 1993р затверджений Аудиторською Пататою України

.        Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. №996-ХІV.З наступними змінами і доповненнями.

35.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87

36.     Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності": Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87

37.     Пшенична А.Ж. Аудит: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.: ЦУЛ, 2011. - 320 с.

38.    Рішення Аудиторської палати України від 18 квітня 2003р. № 122/2

.        Рудницький В.С. Внутрішній аудит: методологія, організація:Монографія.-Тернопіль:Економічна думка, 2010.-104с.

.        Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту.-Тернопіль:Економічна думка, 2009.-191с.

.        Савченко В.Я. Аудит: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2008. - 322 с.

.        Терехов А. А. Аудит -.внешний и внутренний/Бухгалтерский учет. -2008. - №4.-С.15-18.

43.     Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми становлення і перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. 2009. - № 9. - С. 15-18.

44.    Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник / Под ред. проф. Г. А. Титоренко. - М.: Компьютер: ЮНИТИ, 2010. - 400 с.

.        Івахненков С. В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. - К.: Знання-Прес, 2009. - 349 с.

.        Жила В.Г. Ревізія і аудит: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1998. - 96 с.

Інтернет -ресурси: