язково необхідно згадати третього генія, який брав участь у народженні нової столиці - пейзажиста Роберта Бурле Маркс, який розбив сади, підібрав рослини, здатні озеленити сухе плоскогір'я. Спеціаліст з садово-паркової архітектури спланував парки та газони Бразиліа з такою щедрістю, що, на загальну думку, в місті на одного мешканця припадає більше зелених насаджень, ніж в будь-якій іншій столиці світу. В парках, розроблених Марксом Бурле, демонструються твори мистецтва, які додають красу офіційним будівлям. Як додаток до краси архітектурного дизайну, в Бразиліа найвища концентрація на квадратний метр робіт найвідоміших бразильських художників.
Унікальність міста, задуманого як втілення мрії людства про ідеальний технополіс, у єдності всього задуму і архітектурного ансамблю. План столиці з висоти пташиного польоту має форму літака з «фюзеляжем» (центральною віссю). Навіть якщо ви приїхали сюди вперше, ви без особливих зусиль визначите, де перебуваєте. У місті тільки два головних проспекти, а автовокзал міста розташований там, де ці проспекти перетинаються. Один проспект тягнеться із заходу на схід (від хвоста «літака» до «кабіни») і веде до основних адміністративних будівель: до готелів, театрів, банків і магазинів. Інший тягнеться з півночі на південь (від одного кінця «крила» до іншого) і проводить вас по житловим районам. Найкраще місце, щоб подивитися, як виглядає Бразиліа, - це Телевізійна вежа, 224-метрова споруда, що знаходиться в «фюзеляжі» «літака», відразу за «крилами». Коли ліфт безкоштовно підніме вас на 75 метрів над землею, ви зможете оглянути центр міста, званий Плану Пілотові. Коли вдивляєшся в неосяжні газони міста, такі широкі і порожні, що небо може доторкнутися до них, дивуєшся, наскільки простора Бразиліа.
Інша особливість Бразиліа полягає в тому, що тут практично немає світлофорів, оскільки всі автомобільні та пішохідні розв'язки багаторівневі.
Будівлі архітектора Оскара Німейєр - візитна картка міста
Візитною карткою міста, що став культовим місцем паломництва архітекторів всього світу, є будівлі, спроектовані відомим Оскаром Німейєром. Сам він так сформулював особливу і неповторну концепцію зовнішнього вигляду Бразиліа: «Мене не приваблює ні прямий кут, ні пряма, жорстка, негнучка лінія, створена людиною. Мене вабить вільно зігнута і чуттєва лінія. Та лінія, яка нагадує мені гори моєї країни, химерні вигини річок, високі хмари, тіло коханої жінки». На його думку, «головне в архітектурі - щоб вона була нова, чіпала людину за душу, була корисна їй, щоб людина могла насолодитися нею. Немає архітектури давньої і сучасної. Є хороша або погана».
У кінці 50-х років минулого сторіччя Німейєр рішуче відійшов від стереотипів - йому вдалося спроектувати не стільки споруди, скільки скульптурні твори, що нагадують пам'ятники архітектури ще небаченої цивілізації, що так виразно вимальовуються на тлі хмар і тропічного неба. Він написав свій стиль, в якому форма індіанської хатини уживалася з аркадами колоніальної архітектури, а сферичні куполи (дуже схожі на тарілки НЛО) вже заглядали в майбутнє космічної ери. Його колони ніби ледь торкаються землі і тому сприймаються не як античний символ могутності, а підкреслюють простоту і легкість; залізобетонні будівлі позбавлені масивності і на вигляд дуже пластичні і лаконічні, а органічно вплетені в екстер'єр вода і зелений ландшафт ніби оживляють їх.
У носовій частині «літака» розкинулася площа Трьох влад, що символізує рівність і єдність законодавчої, виконавчої та судової влади. У центрі площі, визнаної дивом смаку, врівноваженості пропорцій, сили і елегантності, встановлена стометрова щогла з гігантським полотнищем національного прапора. Від площі паралельно простяглися дві лінії 20-поверхових міністерських корпусів, розділені величезним зеленим полем. Уздовж будівель йдуть широкі траси, закручені перед телевежею кільцями абсолютно однакових дорожніх розв'язок. Створюється неправдоподібне відчуття, що реальна лише одна частина міста, друга ж - її дзеркальне відображення.
На площі розташовані дві симетричні 28-поверхові башти-близнюки, у яких працює апарат Національного конгресу. В зовнішньому вигляді Палацу Справедливості, де розміщується міністерство юстиції, О. Німейєр з'єднав воєдино архітектуру і природу: будинок оточений водою, а на фасаді влаштовані каскади, звідки, подібно водоспаду, вдень і вночі ллється вода.
Палац Плоскогір'я, де працює апарат президента, надзвичайно світлий, а чисті лінії колон створюють непередаване відчуття легкості - ніби будинок піднятий над землею. Таке ж враження справляє Палац Верховного суду, що знаходиться з іншого боку площі. Немов з води виростає аркова будівля міністерства закордонних справ - Палац Ітамараті, куди можна потрапити тільки мостами з фасаду і боків. Винесені за зовнішню стіну колони, довжина яких подвоюється за рахунок відображення у воді, здаються майже безтілесними і створюють легку і повітряну галерею. Не зрозуміло на чому спирається багатотонний бетонний дах галереї, що захищає від сонця інтер'єр скляного будинку.
Кожна будівля, вигадана Німейєром, приголомшує незвичними контурами, зухвалими лініями, несподіваними формами. Одним із символів міста є Кафедральний собор, що зметнувся в небо величезним скляним конусом, який оперізують заточені, ніби олівці, білі колони. Саме з розробки плану цього собору Німейер розпочав реалізацію великого проекту Бразіліа. Ця будівля зі скла і бетону нагадує формою жіночий корсет, затягнутий в талії. Щоб підсилити враження, яке собор повинен був справляти на віруючих, Німейєр оточив його з усіх боків водою. Щоб потрапити всередину, необхідно спуститися вниз по пандусу, пройти темним підземним коридором, після чого відвідувач опиняється в залитому сонцем величезному просторі собору. Вітражі по всьому об'єму внутрішнього приміщення просто вражають уяву. «Замість того щоб дивитися в порожнечу, ви дивитеся вгору, де вас чекає бог», - сказав в інтерв'ю Newsweek Німейер, який до того часу вже порвав з католицизмом.
Природа, визнаючи усю геніальність Німейєра, відплатила йому довголіттям - він помер 5 грудня 2012 року, за лічені дні до 105 дня народження. За довгу кар'єру, що почалася в середині 1930-х років, Німейєр побудував понад 600 будівель в Бразилії та за її межами. Але найголовнішим його дітищем стала нова столиця країни.
Як зізнавався пізніше Німейєр: "Найголовнішим було побудувати Бразиліа всупереч усім перешкодам, звести його в пустелі швидко, немов за помахом чарів, вдихнути життя в це нескінченне плоскогір'я, раніше незвідане і безлюдне. Важливо було прокласти дороги, побудувати греблі, побачити як тут виникають нові міста, щоб надати бразильцеві трохи оптимізму, показати йому, що наша земля благодатна і що її багатства, на які так нагло зазіхають наші вороги, вимагають захисту та ентузіазму ».
Проекти Німейєра були удостоєні безлічі нагород, в тому числі найбільш престижної в архітектурі Прітцкерівської премії (1988р.), відповідником Нобеля. Незважаючи на поважний вік, Німейер продовжував будувати і в новому тисячолітті - його останній проект був зданий в 2010 році.
Недосконалості «ідеального міста»
Але грандіозний національний проект, втілений в реальність без урахування попередніх помилок реалізованих «ідеальних міст» (Мілет, ідеальні міста Платона, Леонардо да Вінчі та інші) втілив і їх помилки: монотонність стандартних житлових масивів, неприємну порожнечу площ, акцент на новітніх, позбавлених багатогранності, формах архітектури, скульптури.
Найнеприємніше почалося після заселення. Місто довго не сприймали рідним. Бюрократія приїздила, працювала скільки вимагали, але у відпустку чи канікули масово виїжджала в історично значущий Ріо-де-Жанейро. Для неї змінилися лише декорації. В місті запанували приватна власність, корупція, схильність до махінацій, агресивності і цинізму.
Столиця швидко стала закритим клубом для багатих верств населення, куди не пустили простих робітників. Мерія домоглася, щоб тих виселили за передмістя столиці, де виникли звичні трущобні райони з біднотою, антисанітарією і безнадійністю. Виразна архітектура ідеального міста вкотре виявилися нездатною вирішити проблеми буржуазного суспільства.
Монументальна пишність нової столиці викликала ряд критичних зауважень. Арт-критик Роберт Х'ю називав її, зокрема, «утопічним кошмаром». І навіть сам Німейєр був згодом розчарований тим, що нова столиця не реалізувала його мрії про світле місто майбутнього - місто рівних. Через двадцять років після завершення проекту будівництва нової столиці Німейер сказав, що «бідні можуть бачити всю красу її лише через бінокль».
Що ж стосується інших критичних зауважень - зокрема з приводу того, що будівлі нової столиці іноді були нефункціональними, Німейер говорив, що «функціональність - це ще далеко не все». Він ставив собі за мету вразити, надихнути людину. Він прагнув зробити будівлі «такими прекрасними, щоб дух захоплювало; щоб бідняки могли зупинитися, глянувши на них і сповнитися ентузіазму».
Сьогодення Бразиліа
Сьогодні Бразиліа, яке в 2010 році відсвяткувало своє 50-річчя, дедалі частіше зіштовхується з проблемами зростання - зростає навантаження на транспортні системи і соціальну інфраструктуру, розмиваються раніше чіткі контури функціональних зон. Це розширює поле для скептицизму щодо «ідеальності» задуму батьків-засновників. Деякі туристи, які приїжджають сюди після вируючих енергією і захоплюючих своєю історією Сан-Пауло і Ріо-де-Жанейро, поспішають начепити столиці ярлик нудного міста, позбавленого атмосфери людського проживання.
Ділячись враженнями від міста, туристи стверджують, що Бразиліа - місто, яке заперечує життя. Усе поділено на сектори - сектор банків, північний комерційний сектор, південний житловий квартал за номером таким-то. Що може бути гірше готелю, який розташований в готельному секторі? З його вікна видно тільки інші готелі. «А повинно бути все навпаки: місто гарне тільки тоді, коли одна несправедливість нашаровується на іншу - це і є життя», - як написав один із блогерів. За проектом на центральному проспекті не передбачили магазинчиків і кіосків з їжею. Але людям так жити незручно, тому в якомусь приміщенні на другому поверсі прорубують проріз і прикладають до нього драбину. Це, звичайно, не вершина містобудівного планування, але інших крамниць в радіусі кілометру нема.
Місто задумувалося як ідеальне, а вийшло хірургічне відділення. Особливо неприємно вражають передмістя, що забудовані практично однаковими за формою, але різними за кольорами кварталами спальних районів. Незвичним для туристів є відсутність перших поверхів, тут розташовані тільки будки консьєржів і входи в ліфти. Усі фасади міністерств, що виходять на сонячну сторону, завішені зовнішніми зеленими жалюзі. Ці сонцезахисні жалюзі-«сонцерізи» стали символом нової бразильської архітектури. Але зараз в них прорубали дірки і понавішували кондиціонерів, що також не додає привабливості. Деякі міністерства, що цікаво, не дозволили своїм співробітникам псувати централізовану красу. Наболілою проблемою є пробки, яких за задумом, не повинно було бути, але сьогодні вони виникають повсякчас. Раніше тут навіть світлофорів не було, а зараз є, правда теж незвичні - на них намальовано руку, яка зупиняє.
Зараз незвичайність міста впливає і на новітні розробки його жителів. Так науковці бразильської сільськогосподарської корпорації ЕМБРАПА і зоопарку міста Бразиліа мають намір клонувати тварин, що перебувають на межі вимирання: ягуарів, чотирипалих мурахоїдів, вовків, сірого мазами, бізона, коат, чорної левової ігрунки, чагарникової собаки та інших. У рамках зазначеного проекту планується розводити тварин лише для зоопарків. Мета проекту полягає в тому, щоб випробувати технологію клонування і створити окремі популяції для зоопарків, що позбавить їх необхідності отримувати тварин з природного середовища їхнього існування.
В цілому 42% території Федерального округу є заповідниками навколишнього середовища. Серед цих природних пам'яток виділяється Національний парк Brasilia, який включає басейни річок торт і Банана (Bananal) з пейзажами, сформованими відкритою місцевістю, лісовими районами і війковими лісами з двома мінеральними водними плавальними басейнами.
Це - екологічний заповідник з музеєм, що містить місцеві різновиди фауни і флори. Трохи далі від центру столиці розташований Poco Azul ("Синій басейн") з ясними, прозорими озерами в скельних кварцових породах, водоспадом Mumunhas і природними плавальними басейнами. Вони розташовані в Області захисту навколишнього середовища Cafuringa, в яку входять в цілому дев'ять печер і гроти.
Міжнародний аеропорт Бразиліа є великим транспортним вузлом для цілої країни, що з'єднує столицю з усіма основними містами Бразилії та світу. Він є 3-м найважливішим аеропортом Бразилії за кількістю пасажирів і повітряних суден.
Велика частина населення міста зайнята адміністративною роботою і будівництвом. Навколо столиці як гриби виростають міста-супутники, а всі зростаюча мережа автомагістралей з'єднує Бразилиа з віддаленими великими містами, такими як Белен, Белу Орізонті і Салвадор.
У федеральній столиці також є 24 музеї, які розповідають власну історію міста та історію Бразилії. Найвідоміший серед цих музеїв - Меморіальний Музей Жуселіну Кубічека, Музей Катетіньу, Музей індійців і Музей північно-східних мистецтв і традицій.
Величезну роль у культурному житті міста відіграє Бразильський університет і Національний театр, де постійно ставлять п'єси, опери і грають симфонічні твори.
Бразиліа продовжує брати активну участь у житті країни. Влітку 2014 року на національному стадіоні ім. Мане Гаррінчі проводитимуться матчі фінальної стадії 20-го чемпіонату світу з футболу.
Висновок
Бразиліа, де дуже легко орієнтуватися, швидко стає близьким містом для усіх. І тоді цей воістину унікальний архітектурно-природний комплекс відкривається у всій своїй красі - у всеохоплюючому просторі, неповторності міського ландшафту, чистоті екології та якійсь сільській розміреності життя. Зрештою, неможливо не перейнятися особливим почуттям до цього міста, що став справжнім пам'ятником величі патріотичного подвигу і творчого генія бразильців - дивного народу, що в непростих умовах на тлі глибокої економічної кризи зважився на здійснення такого ризикованого підприємства лише для того, щоб підняти дух нації .
Тоді, навесні 1960 року, в результаті сміливого інженерного та соціального експерименту, завдяки патріотизму, енергії і таланту трьох видатних людей, а також завзятості і працьовитості шістдесяти тисяч їх співвітчизників, на Землі з'явилося «ідеальне місто», яке через якихось 27 років з моменту свого народження було включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ставши в один ряд з легендарними Римом, Афінами, Самаркандом і Санкт-Петербургом. Це єдине місто ХХ століття і також єдине, в цьому списку, яке досі будується.
Особисто мені місто дуже сподобалося своєю незвичайністю. Хоч і знайомився з ним віртуально, але мене вразили чудові будівлі Німейера і я раджу усім подивитися його палаци зі скла та бетону:[Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Крім того, я вважаю, що сучасні житлові і урядові будинки, офіси краще будувати на новому місці, а не розривати історичні краєвиди склобетонними монстрами, як це роблять зараз у Києві.
Література
1.Столица Бразилии - город Бразилиа. Справка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:#"justify">2.Тимур Нуманов. Бразилиа. Как на пустом месте возник «идеальный город».[Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Клаудиа Лютер. Los Angeles Times. Перевод Дмитрия Колесника ««Едва касаясь земли». Памяти О. Нимейера» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Стаття «У Бразилії семиденна жалоба: сумують за легендарним архітектором» [Електронний ресурс].-Режим доступу: #"justify">.Стаття «У Бразилії зоопарки заповнять клонованими тваринами» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Стаття «Взгляд в будущее. Курс на Бразилию.» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Стаття «Бразилия. Часть III. Уберландия - Бразилиа. 12-15 января 2009.» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Оскар Нимейер и его дворцы из стекла и бетона .[Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Стаття «История Бразилиа.» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">.Стаття «Бразилия» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ronaldo-brasil.narod.ru/brasilia.html