Соціально-економічні наслідки інфляції
Дніпропетровський національний
університет імені Олеся Гончара
Кафедра банківської справи
КУРСОВА
РОБОТА
м. Дніпропетровськ - 2013 рік
Зміст
Реферат
Вступ
Огляд і критичний аналіз літератури
Розділ 1. Соціальні та економічні наслідки інфляції
1.1 Соціально-економічні наслідки інфляції
1.2 Причини виникнення інфляції в Україні
1.3 Особливості інфляції в Україні
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Аналітичне дослідження
2.1 Індекс інфляції
2.1.1 Індекс споживчих цін
2.1.2 Індекс цін виробництва
2.1.3 Прожитковий рівень
2.2 ВВП
2.3 Грошова маса
2.4 Демографічні показники
2.5 Динаміка валютного курсу
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Антиінфляційна політика
3.1 Основні напрямки антиінфляційної політики
3.2 Антиінфляційна політика України
Висновки до розділу 3
Висновки
Список використаної літератури
Реферат
Курсова робота містить ____ сторінок, ____
таблиць, ____ рисунків, ____ літературних джерел, ____ додатків.
Об'єкт дослідження: соціально-економічні наслідки
інфляції.
Мета роботи: визначення основних
соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею.
Методи, застосовані в роботі: системний,
порівняльний економічний аналіз тощо.
У роботі виконано огляд літературних джерел з
питань сучасного стану економіки України та економічного середовища.
В аналітичній частині курсової роботи
проаналізовано такі показники: індекси інфляції: індекс споживчих цін, індекс
промислового виробництва, прожитковий рівень, ВВП, грошова маса: обсяг і
структура, грошові агрегати, демографічні показники, динаміка валютного курсу.
Ключові слова: інфляція, ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ, грошові
агрегати, ГРОШОВА МАСА, АНТИІФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА.
Вступ
Фінансова система є одним з найвпливовіших
важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди
мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої
влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної
системи та фінансового стану в цілому.
Інфляція не лише призводить до тяжких
соціально-економічних наслідків, за умов інфляції втрачається ефективність дії
та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.
Особливо виразно деформація економічних
механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається,
що інфляція переходить в гіперстадію за умов перевищення швидкості росту цін
50% на місяць.
Історично склалося так, що одна з нових й, у
деякому відношенні, найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб
стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість
ресурсів і стабільний рівень цін. Перед вченими - економістами стоїть завдання
глибоко й конкретно вивчати явища і тенденції у розвитку світової економіки.
Одне з перших місць посідає аналіз інфляції, показників інфляції та факторів,
що її обумовлюють.
Метою даної курсової роботи є визначення основних
соціально-економічних наслідків інфляції та методів боротьби з нею.
Для досягнення мети даної роботи були поставленні
такі проміжні задачі:
. Вивчити літературу по даній темі.
2. Визначити поняття інфляція.
. Аналізувати соціальні та економічні
наслідки інфляції в Україні.
. Розглянути ефективність антиінфляційної
політики держави.
. Провести аналіз показників інфляції,
таких як: рівень монетизації, індекс споживчих цін, індекс інфляції, номінальний
ВВП та ін.
. Зробити відповідні висновки.
При написанні даної роботи були застосовані такі
методи дослідження:
· прийом порівняння;
· застосування графічних
засобів та таблиць;
· метод групування.
Огляд
і критичний аналіз літератури
Оскільки проблема інфляції присутня як в Україні,
так і в інших країнах світу, то подолання її соціально-економічних наслідків та
антиінфляційна політика знайшли гарний відгук у літературі, тому першніж
починати вивчення та огляд теми, потрібно вивчити та ознайомитись з основними
напрямками, які вже були вивчені.
Отже, починаю критичний огляд з огляду літератури
з погляду теоретичного освідомлення.
Івахненко М.І. в викладенні своєї теми зразу
починає з переліку соціальних та економічних наслідків інфляції та способи її
подолання. Даний автор не вказує ні про які теоретичні основи і вказує лише на
негативні наслідки.
Розглядаючи А.І. Щетиніна з критичної точки зору,
то даний автор спочатку підходить до вивчення абстрактно, але далі чітко
виділяє наслідки та антиінфляційне регулювання інфляцією.
Д.І. Коваленко вступ, роз'яснення необхідності
теми не розписує, звертає увагу на аналітичну частину. Хоча дає основні
визначення по даній темі.
Розглядаючи методологію підходу до вивчення та
аналізу даної теми Зайцев О.В. спочатку дає необхідні визначення для виконання
роботи на думку автора це найбільш вдалий варіант, так як це дає можливість
оперувати поняттями і чітко знати дане явище з розрізу економічного аналізу.
Роблячи висновок, і критичний аналіз вступної та
теоретичної частини всіх авторів, можна дійти до того, що необхідно
ознайомитися з декількома джерелами, щоб мати повне уявлення з теми
соціально-економічні наслідки інфляції.
інфляція антиінфляційний ціна індекс
Розділ
1. Соціальні та економічні наслідки інфляції
1.1
Соціально-економічні наслідки інфляції
Як економічне явище інфляція існує вже тривалий
час. Вважається що її поява пов’язана з виникненням паперових грошей, з
функціонуванням яких вона нерозривно пов’язана.
Інфляція - це процес зростання загального
рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція
виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових
і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші
"дешевіють", а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є
тонке соціально-економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних
сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція - одна із найбільш гострих
проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу.
Форми прояву інфляції поступово змінювалися в
міру розвитку грошових систем та самих грошових форм. І в сучасному світі
головним проявом інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості
звичайних товарів, тобто падіння їх купівельної спроможності.
Перші роки становлення незалежної України
супроводжувалися значними економічними труднощами. У головному вони пов’язані з
переходом від адміністративно - планової системи організації виробництва до
ринкової економіки. Саме еволюція соціально-економічного оновлення нашої країни
і викликала до життя низку об’єктивних суперечностей, які, у свою чергу,
призвели до появи глобальних негативних явищ. Серед них особливе місце за своїм
значенням і впливом на посилення економічної кризи в Україні зайняла інфляція.
На початку 90-х років Україна дістала в спадок
від СРСР високо затратну, монопольну економіку, де багато галузей не могли
працювати на засадах самофінансування і потребували бюджетних дотацій.
Особливістю цього стану інфляційних процесів є гіперінфляція, рівень якої становив
в 1993 році 10256%. Однак, після проведення грошової реформи в 1996 році та
послідовної монетарної політики, державі вдалося приборкати інфляцію, вивести
її на прийнятий рівень з позиції розвинутих країні. Наступна хвиля інфляційних
процесів почалася в 2007 році.
Одним з найбільш значущих чинників розвитку
інфляції в цей період є збільшення витрат державних коштів на соціальні
стандарти. Саме в ці роки відбувається зростання заробітних плат, пенсій та
інших виплат, причому темпи їх зростання не відповідають рівню зростання ВВП та
зростанню продуктивності праці, що призвело до виникнення макроекономічних
диспропорцій, які позначились на динаміці цін.
Інфляція призводить до відчутних наслідків у
багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній.
Якраз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги,
викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.
Інфляція пов’язана зі збільшенням грошової маси.
У відносно невеликих межах це позитивно впливає на економіку, що обумовлено
такими моментами:
§ Збільшення грошової маси
спричиняє зниження ставки відсотків за кредит, але викликає певне зростання
курсу акцій та облігацій, а це, у свою чергу, призводить до зростання
інвестицій, розширює експансію комерційних банків і збільшує обсяги інвестицій.
§ Зростання грошової маси
сприяє збільшенню споживання, підвищення попиту на нерухомість, що, у свою
чергу, приводить до зростання інвестиційної мотивації і, врешті-решт, до
розвитку суспільного виробництва.
Головними соціально-економічними наслідками
інфляції є перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у
населення через інфляційний податок, падіння реальної відсоткової ставки,
зростання невизначеності у процесі прийняття рішень суб'єктами господарювання,
зростання частки податкових надходжень в структурі доходів зведеного бюджету.
Особливо відчутно інфляція впливає на кредитну і грошову системи, державні
фінанси, валютну систему, на платіжний баланс країни. Внаслідок цього
знижується схильність до заощаджень і, відповідно, норма нагромадження капіталу
- параметри, що визначають довгостроковий рівень економічного зростання.
Найважливішими соціальними наслідками інфляції є:
зменшення реальних доходів населення, знецінення заощаджень, загострення соціальних
суперечностей в суспільстві та скорочення платоспроможного попиту, зростання
цін на продовольчі товари.
У соціальній сфері інфляція створює передумови
для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь
останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє
збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників,
службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за
зростаючими цінами.
Проте в реальній дійсності ця закономірність не
завжди реалізується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й
купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а
й продають свій товар - робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає.
Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої
соціальної групи.
Якщо ціни на товари, що продає підприємець,
зростають повільніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків.
Разом з тим якщо заробітна плата працівника збільшується відповідно чи швидше
за зростання цін на товари народного споживання, то його матеріальне становище
не зміниться або навіть поліпшиться. Усе залежить від здатності того чи іншого
економічного суб'єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного
зростання, що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або
праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо.
Проте є соціальні групи населення, які не мають
можливості захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це передусім пенсіонери,
особи, що живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, усі працівники з
фіксованим доходом, зокрема службовці державних установ, науковці, студенти та
ін.
Особливо негативно впливає інфляція на
матеріальне становище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх
заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знецінюються чи навіть
зникають зовсім.
Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію
значна кількість економічних суб'єктів, її негативними соціальними наслідками є
також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого
економічного становища, загострення соціальних суперечностей, посилення
групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну нестабільність у
суспільстві, Що нерідко закінчується бурхливими потрясіннями, унаслідок яких
установлюється в тій чи іншій формі диктатура.
Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції
в економічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на розвиток виробництва,
торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на
платіжний баланс країни.
Спочатку, зокрема на стадії повзучої інфляції,
остання забезпечує тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що
держава шляхом дефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам,
допомагає їм у поновленні основного капіталу, у створенні соціально-економічної
інфраструктури тощо. Водночас виникає особлива економічна ситуація, в якій, з
одного боку, зростає попит на інфляційне фінансування, а з іншого -
притупляється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовими
коштами, внаслідок чого інфляція піднімається на вищий щабель і перетворюється
у гальмо економічного розвитку, якщо її своєчасно не зупинити.
Інфляція спричинює посилення хаотичності і
диспропорціональності розвитку суспільного виробництва. Позичкові капітали
спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з
інших галузей, де може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і
стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення
нових капіталовкладень і затухання науково-технічного прогресу. Технічному
регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає
повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної праці
виявляється вигіднішим, ніж техніки.
Скорочуючи платоспроможний попит населення,
інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може
викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів
виробництва. Нерідко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному
скороченні особистого споживання.
Спад виробництва може зумовлюватися також
відпливом капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін
підсилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання
прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина
робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Гонитва за спекулятивною
наживою призводить до розриву сталих господарських зв'язків між економічними
суб'єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, внаслідок чого
дезорганізується виробництво, зростають витрати обігу.
Інфляція негативно впливає на структуру
споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв’язки та виробництво, а також
викликає перерозподіл багатства в суспільстві. Ті економічні суб'єкти, які
спромоглися ціни на свої товари підвищити якнайбільше, у тому числі й
спекулятивним шляхом, одержані надприбутки вміщують переважно в реальні
цінності - земельні ділянки, золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо.
В умовах інфляції економічним суб’єктам невигідно
тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні
відносини та грошовий обіг. Власники грошових коштів не будуть вкладати їх у
банки, якщо депозитний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки
збільшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до подорожчання
банківських позик, наслідком чого буде скорочення попиту на них та подальше
підвищення цін підприємцями з метою компенсацій своїх додаткових витрат на
оплату процентів. Згортається також комерційний кредит, оскільки кредиторам
невигідно і ризиковано продавати свою продукцію з відстрочкою платежу.
Інфляція, особливо на галопуючій та гіпервисокій
стадіях, сама зумовлює нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на
грошовий обіг. У власників товарів поступово знижується бажання реалізовувати
їх за знецінені гроші, і вони переходять на бартерні операції чи продають їх за
іноземну валюту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знецінення грошей,
оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а також спричинює розрив
традиційних господарських зв'язків, уповільнює товарооборот та викликає
додаткові витрати обігу.
У міру поглиблення інфляції, особливо на
гіпервисокій стадії, виникає "голод" на грошові знаки, бо дрібні
купюри зовсім втрачають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко
зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним
центром. Створюється парадоксальна ситуація, коли за наявності в обігу великої
маси зайвих грошей усі економічні суб'єкти відчувають недостачу платіжних
засобів (грошовий "голод"). Поступово цей "голод"
поширюється і на оборот грошового капіталу, внаслідок чого у дедалі більшої
частини підприємств посилюється недостача основного й оборотного капіталу.
Розвивається глибока криза неплатежів. Це пояснюється тим, що випереджаюче
знецінення грошей порівняно з ростом їх емісії призводить до зменшення реальної
цінності грошової маси в обігу.
Негативно впливає інфляція і на фінансову
систему, особливо на другій стадії, коли емісія грошей не встигає за їх
знеціненням. Реальна вартість всієї суми державних доходів постійно
зменшується. Тому держава змушена весь час використовувати друкарський верстат,
щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо,
то їй доводиться так чи інакше зменшувати свої витрати, передусім на соціальні
потреби, що ще більше загострює соціально-політичну нестабільність у країні.
Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції
на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння
курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи
розвивається нижчими темпами.
Падіння курсу відбувається нерівномірно і
неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах
держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають
розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових
курсів тощо.
Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні
зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив
іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище,
підривають її позиції на світовому ринку.
Одним із важливих моментів інфляції є її вплив на
стан безробіття. Аналізуючи цей взаємозв’язок, у 1958 р. англійський економіст
О. Філіпс дійшов висновку, що між зміною ставок заробітної плати і рівнем
безробіття існує зворотна залежність. Зображена у вигляді графіка, дана
залежність увійшла в економічну літературу під назвою кривої Філіпса.
У подальшому взаємозв’язок між зміною заробітної
плати і інфляцією досліджувався й іншими вченими. У цей аналіз помітний внесок
зробили американські вчені П. Самуельсон і Р. Солоу.
Вони замінили ставки заробітної плати на інший
показник - товарні ціни. Саме в такому вигляді сьогодні і зображують криву О.
Філіпса (рис. 1.1.1.).
Рис. 1.1.1 Крива Філіпса
Крива О. Філіпса показує, якщо в суспільстві
стимулюється попит, то це приводить у підсумку до зростання цін. Ціна
піднімається, наприклад, з рівня Р1 до рівня точки Р3. Одночасно рівень
безробіття зменшується і обсяг його скорочується з А3 до А1. При зворотній
зміні цін (їх зниженні) відбувається збільшення безробіття.
Залежність зниження (стабілізації)
інфляції ціною росту безробіття лежить в основі багатьох державних
антиінфляційних програм (США, Великобританія, Польща, Угорщина і, схоже, СНД).
Крива О. Філіпса, безперечно віддзеркалює певний
стійкий повторюваний зв’язок між зростанням цін і рівнем безробіття. Однак
досвід багатьох країн показує, що можливість регулювання безробіття за
допомогою зміни цін дуже обмежена і може застосовуватись з відносним успіхом
тільки в короткі відрізки часу. Залежність між інфляцією і безробіттям у тривалій
перспективі вже не вкладається в той зв’язок, що ілюструє крива О. Філіпса. Це
говорить про те, що інфляція є дуже складним явищем і тільки протягом короткого
часу може визначатися яким-небудь одним важливим фактором.
Якщо інфляція триває досить довго, то сукупність
усіх її негативних наслідків призводить до різкого розладу фінансової системи
держави і до важкого стану всієї економіки.
1.2
Причини виникнення інфляції в Україні
Перші роки становлення незалежної суверенної
України супроводжувалися значними економічними труднощами. У головному вони
пов’язані з переходом від тотально-планової системи організації виробництва до
ринкової економіки. Саме еволюція соціально-економічного оновлення України і
викликала до життя низку об’єктивних суперечностей, які, у свою чергу, призвели
до появи глобальних негативних явищ. Серед них - диспропорції в економіці, спад
виробництва, безробіття, різке погіршення матеріального становища основної
частини населення - усе це ще не повний перелік тих явищ в економічному житті нашого
суспільства, які надовго стали ознакою розвитку України. Серед них особливе
місце за своїм значенням і впливом на посилення економічної кризи в Україні
зайняла інфляція.
Слід зазначити, що в умовах тоталітарної системи
з її практично повним контролем за цінами інфляція мала місце у вигляді
прихованої. Остання, як відомо, виявляється в дефіциті товарів і послуг, який
щодалі посилювався в СРСР, віддзеркалюючи велику розбалансованість товарної і
грошової сфери.
Перші роки існування України як незалежної
держави супроводжувалися величезним збільшенням цін і характеризувалися високою
динамікою їх зростання. Так у 1991 р. інфляція склала 390 % за рік, у 1992 р. -
2100 %, а в 1993 р. - 10 256 % за рік. Цей рік став піком інфляційного процесу.
Надалі вона почала помітно падати.
Інфляція в Україні, як і в інших країнах
колишнього соціалістичного табору, була викликана багатьма причинами. Серед них
можна виділити такі:
. Україна в спадщину від СРСР одержала
дуже деформовану економіку, в якій величезна роль належала
військово-промисловому комплексу. У 1990 р. у промисловості України приблизно
40 % обсягів виробництва припадало на військове виробництво. Це різко
зменшувало можливості економіки щодо задоволення потреб населення і спричиняло
величезні непродуктивні витрати.
2. Поряд із цим народне господарство
України, як і інших країн СНД, характеризувалося високим рівнем монополізації
економіки. Так, тільки серед 380 найбільших підприємств України в 1990 р.
більше половини являли собою одне єдине підприємство з виробництва відповідного
товару. В умовах спаду виробництва ця обставина теж сприяла помітному зростанню
цін.
. Важливою причиною, що обумовила
наростання інфляції в перші роки існування незалежної України, стало й те, що
уряд виділяв величезні кошти на підтримку неефективно працюючих підприємств. До
них належала більша частина колгоспів, окремі підприємства промисловості і
навіть цілі галузі, наприклад вугільна.
. Загальний стан економіки у поєднанні зі
складнощами перехідного до ринку періоду призвів до значного скорочення обсягів
як промислового, так і сільськогосподарського виробництва. За 1991-1999 рр.
валовий внутрішній продукт країни зменшився в 2,5 раза.
. Розвитку інфляційних процесів сприяла й
сформована за роки радянської влади в населення стійка психологія споживання. У
поєднанні з масовою безгосподарністю і марнотратством усіх видів ресурсів вона
ставала причиною нераціонального використання наявного потенціалу і скорочувала
товарну масу. Це призводило до істотного тиску на споживчий ринок і порушувало
співвідношення між грошовою і товарною масами.
. Суттєвою причиною, що обумовила розвиток
інфляційної спіралі, стало підвищення цін на російські енергоносії. Досить
сказати, що тільки за 1992 р. ціни на нафту, газ і нафтопродукти зросли в 300
разів. У зв’язку з цим Україна, яка не має великих запасів енергетичних
ресурсів і насамперед нафти й газу, з її залежністю від одного постачальника,
потрапила в надзвичайно скрутний стан, і це стало одним зі значних чинників
гіперінфляції в нашій державі.
. Суттєвим чинником інфляції в Україні
виявилося деформування попиту. Ті групи населення, що почали отримувати великі
доходи, стали пред’являти підвищений попит на іноземні товари і на вітчизняні
товари підвищеної якості. Це призвело до посилення диспропорцій в економіці
саме через зміну попиту.
. Усі ці явища в економіці України як у
дзеркалі знайшли свій відбиток у величезному дефіциті державного бюджету,
покриття якого значною мірою здійснювалось за рахунок емісії грошей. Так, за
1992 −1995 рр. частка кредитів уряду в загальному обсязі чистих
внутрішніх вимог, куди, крім кредитів уряду, входять прямі кредити комерційним
банкам і кредити цим банкам, що розміщувались через кредитні аукціони, склала
біля 90 %. За розрахунками фахівців у 1993 р. за рахунок збільшення грошової
маси інфляція забезпечувалася приблизно на 85 %. В останньому її приріст був
наслідком перш за все зміни швидкості обігу грошової маси і падіння
виробництва.
. Важливою причиною інфляції став і її
прямий імпорт з Росії. У 1991 р. правлячі кола Росії, намагаючись закріпитись
при владі, пішли на нечувану емісію грошей. Тільки за 1991 р. Центральний банк
Росії випустив в обіг грошей на 32 % більше, ніж за попередні 30 років (1961 -
1990 рр.). Що ж стосується нашої держави, то емісія грошей в Україні за 1991 р.
була на 40 % менше, ніж за всі попередні 30 років. Унаслідок цього грошова маса
в Росії за весь 1991 р. зросла в 2,26 раза, а в Україні - тільки в 1,44 раза.
За наявності прозорих кордонів цей надлишок грошей з Росії хлинув в Україну,
змітаючи з полиць наших крамниць товари і посилюючи дисбаланс між товарною і
грошовою масами.
. Суттєвим чинником інфляції в країні
стало й те, що Росія без будь-яких правових підстав оголосила себе
правонаступником загальносоюзного майна багатьох державних інституцій. І серед
них - активи Державного банку колишнього СРСР, що були представлені золотим і
діамантовим фондами, валютними резервами, дорогоцінними металами та камінням й
іншими активами. Зрозуміло, що якби Україна й інші колишні республіки
Радянського Союзу відстояли своє законне право на частину тільки цього
спільного майна (не говорячи вже про правомірність поділу всіх флотів, а не
тільки Чорноморського), інфляція в цих республіках була б значно меншою.
1.3
Особливості інфляції в Україні
По-перше, особливістю інфляційного процесу
в Україні була чітка, однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення
монетарної політики, переорієнтацію її на антиінфляційну ціль з другої половини
1993 р. Уже в 1994 р. темп інфляції знизився порівняно з 1993 р. у 20,4 раза.
Уперше за чотири роки темпи зростання цін значно відстали від темпів зростання
маси грошей, позитивно вплинуло на реальне забезпечення економіки грошовою
масою. Це можна пояснити тим, що економічні суб’єкти, передусім населення,
повірили творцям нової монетарної політики, "пригнітили" свої
інфляційні очікування, що спричинило уповільнення обігу грошей.
По-друге, особливістю інфляційного процесу в
Україні було те, що форсоване нарощування маси грошей та пов’язане з ним ще
більше зростання рівня цін не тільки не сприяли економічному зростанню, а
навпаки, поглиблювали економічний спад та зростання безробіття. Чим далі нові
емісійні хвилі відштовхували криву попиту (рис.1.3.1.) вправо і вгору, тим далі
вліво і вгору зміщувалася крива пропозиції і зростав рівень цін. Про це
красномовно свідчать дані про темпи падіння реального ВВП у період
розкручування гіперінфляції: у 1991 р. - 8,7%, у 1992 р. - 9,9%, у 1993 р. -
14,2%, у 1994 р. - 23,0%.
Рис.1.3.1 Зростання цін за ліберальної монетарної політики
І лише після того, як інфляційний процес у 1994 р. був
"переламаний" завдяки переорієнтації монетарної політики і пішов на
спад, почали поступово зменшуватися і темпи падіння ВВП: з 12,2% у 1995 р. до 3
у 1997 р. і 0,4% у 1999 р.
Третя особливість інфляційного процесу в Україні полягає в
тому, що досить успішне приборкання інфляції в 1996 р. і виведення її на
прийнятний рівень навіть з позицій розвинутих країн (10,1% в 1997, 20% в 1998
р.) не дало так давно очікуваного пожвавлення виробництва, яке продовжувало
скорочуватися (-10,0% у 1996 р.; - 3,0% у 1997 р.). З огляду на ці обставини
наша практика явно не вписувалася в канони монетаристського трактування
інфляційного процесу, що дало привід деяким економістам стверджувати, що в Україні
монетаристські концепції не виправдалися, а жорстка монетарна політика НБУ не
спрацювала. Проте справа не в монетарній теорії чи політиці. Коріння цього
явища слід шукати в структурі української економіки, яка і після переходу до
антиінфляційної політики залишилася майже такою, якою була в 1990-1991 рр. Така
невідповідність між застарілим якісним станом структури економіки й
антиінфляційною монетарною політикою зумовлена надто повільними темпами
ринкових реформ в Україні.
Четверта особливість проявилася уже на стадії проведення
антиінфляційної політики і полягає в тому, що в умовах хронічного дефіциту
державного бюджету і вкрай повільних темпів ринкової реструктуризації
виробництва різко погасити інфляцію не вдається. Уже більш як вісім років
органи державного управління сповідують антиінфляційну політику, а рівень
інфляції тільки один раз (у 2001 р.) знизився нижче 10% за рік, а в інші роки
підвищувався до 20,0 і більше відсотків. Слід звернути увагу на два аспекти
цього явища.
З одного боку, високі темпи інфляції після 1994 р. є
свідченням того, що економіка України все ще залишається високозатратною,
малоефективною і потребує істотної фінансової підтримки з боку держави, що
неминуче штовхає вгору попит і ціни на товарних ринках. А з іншого боку, така
тривала потреба економіки в інфляційній підтримці з боку держави свідчить про
неспроможність існуючого виробничого потенціалу до функціонування на ринкових
засадах самофінансування і вимагає додаткових фінансових вливань ззовні. Це
пояснюється значною застарілістю основного капіталу, втратою внаслідок
гіперінфляції обігового капіталу та неадекватністю ринковим умовам самої
структури виробництва.
Безпосередньо з попередньою особливістю інфляції в Україні
пов’язана ще одна - розвиток на фоні хронічної інфляції глибокої кризи
неплатежів. Взаємна заборгованість господарюючих суб’єктів досягла до 2000 р.
розміру, що перевищує річний обсяг ВВП. Постійно зростали неплатежі державного
бюджету установам та працівникам бюджетної сфери, заборгованість перед бюджетом
платників податків тощо. Це можна пояснити тим, що ужорсточення монетарної
політики не супроводжувалося відповідними змінами у сфері реальної економіки та
бюджетній сфері: зниженням витрат виробництва і збитковості, підвищенням
платежів до бюджету, скороченням бюджетних витрат і дефіциту тощо.
Висновки
до розділу 1
Отже, при визначенні цілі щодо інфляції важливо
забезпечити не її нульовий рівень, а спадну динаміку протягом перехідного
періоду, дедалі більш низьку в міру реформування економіки, проведення структурних
реформ, зростання продуктивності праці, підвищення ролі відсоткової ставки як
інструменту монетарної політики.
Інфляція - це неперервний процес, який не
обмежується рамками одного календарного року. Тому необхідно прагнути, аби
рівень інфляції у цьому процесі був стабільним і передбачуваним протягом усього
часу.
В Україні інфляція викликана цілою низкою причин,
що в поєднанні з повною руйнацією господарчого механізму призвело до дуже
тяжких наслідків. Цей важкий інфляційний період тривав практично до грошової
реформи 1996 р., після якої інфляція значно зменшилась.
Розділ
2. Аналітичне дослідження
2.1
Індекс інфляції
Індекс інфляції в Україні за розглянутий період
зменшився на 22,5 %, що позитивно впливає на економіку країни.
Таблиця 2.1. Рівень інфляції в 2008 -
2012 рр., %
|
Рік
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
Індекс
інфляції
|
122,3
|
112,3
|
109,1
|
104,6
|
99,8
|
2.1.1
Індекс споживчих цін
Таблиця 2.1.1. Індекси споживчих цін на товари
та послуги у 2008-2012 (до попереднього року), %
|
Показник
|
Рік
|
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
ІСЦ
|
125,2
|
115,9
|
109,4
|
108
|
100,6
|
|
Продукти
харчування та безалкогольні напої
|
135,7
|
111,9
|
110,9
|
106,4
|
97,7
|
|
Алкогольні
напої, тютюнові вироби
|
114,9
|
136
|
125,6
|
116
|
107,5
|
|
Одяг і
взуття
|
102,8
|
108
|
103,7
|
101,6
|
98,9
|
|
Житло,
вода, електроенергія, газ та інші види палива
|
114,2
|
125,5
|
109,4
|
117,1
|
102,6
|
|
Предмети
домашнього вжитку, побутова техніка та проточне утримання житла
|
107,6
|
122,1
|
103,2
|
102,9
|
101,9
|
|
Охорона
здоров'я
|
119
|
131,5
|
107,9
|
106,7
|
103,7
|
|
Транспорт
|
124,5
|
120,7
|
109,6
|
117,6
|
108,2
|
|
Зв'язок
|
100,4
|
107,1
|
93,6
|
100,6
|
102
|
|
Відпочинок
і культура
|
108,4
|
119,7
|
104
|
103,7
|
101,5
|
|
Освіта
|
122,1
|
122,3
|
113,1
|
108,9
|
105,1
|
|
Ресторани
та готелі
|
128,4
|
116,3
|
107,4
|
107,8
|
104,6
|
|
Різні
товари та послуги
|
122,8
|
127,7
|
109,2
|
107,3
|
103,6
|
Дані таблиці свідчать, що в 2008 році найбільшими
темпами зростали ціни на продукти харчування (135,7 %) та транспорт (124,5 %),
в 2009 році - на охорону здоров’я (131,5 %), алкогольні напої та тютюнові
вироби (136,0 %), житло та енергоносії (125,5 %), а також транспорт (120,7 %),
в 2010 році - на продукти харчування (110,9 %), алкогольні напої та тютюнові
вироби (125,6 %) житло та енергоносії (109,4 %) та транспорт (109,6 %), в 2011
році - на житло та енерго носії (117,1 %), алкогольні напої та тютюнові вироби
(116,0 %) та транспорт (117,6 %), в 2012 році - на транспорт (108,2 %) та
освіту (105,1 %). Зростання цін на вище перераховані групи товарів та послуг не
може не викликати занепокоєння, адже це найвідчутніше позначиться на рівні
добробуту незаможних людей.
2.1.2
Індекс цін виробництва
Таблиця 2.1.2. Індекси цін виробників
промислової продукції у 2008 - 2012рр. (до попереднього року, %)
|
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
|
|
Промисловість
|
135,5
|
106,5
|
120,9
|
119
|
103,7
|
|
Добувна
промисловість
|
148,5
|
94,1
|
141,1
|
133,4
|
99,3
|
|
Видобування
енергетичних матеріалів
|
137,9
|
92,3
|
137
|
121,6
|
112,8
|
|
Видобування
неергетичних матеріалів
|
163
|
96,1
|
144,4
|
146
|
88
|
|
Обробна
промисловість
|
134,9
|
106,7
|
118,8
|
116,3
|
101,2
|
|
Харчова
промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів
|
127,5
|
115,9
|
118
|
115,6
|
104,7
|
|
Легка
промисловість
|
111,1
|
116,3
|
111,2
|
113,2
|
103,6
|
|
Текстильна
промисловість та пошиття одягу
|
113
|
117,8
|
110,2
|
113,6
|
103,5
|
|
Виробництво
шкіри та шкіряного взуття
|
106,5
|
113
|
113,6
|
111,6
|
104
|
|
Виробництво
деревини та виробів з дерева
|
115
|
109,2
|
105,3
|
113,6
|
105,3
|
|
Целюлозно-паперова,
поліграфічна промисловість, видавнича справа
|
114,5
|
112,9
|
111
|
109,7
|
103,2
|
|
Виробництво
коксу та продуктів нафтопереробки
|
154,2
|
87,8
|
142,1
|
124,5
|
96
|
|
Хімічна
та нафтохімічна промисловість
|
135,7
|
113,5
|
111,9
|
121,3
|
106
|
|
Хімічне
виробництво
|
143,6
|
113,2
|
113,5
|
124,7
|
107,3
|
|
Виробництво
гумових та пласмасових виробів
|
115,1
|
115,2
|
108
|
113,1
|
102,2
|
|
Виробництво
інших неметалевих мінеральних виробів
|
129,7
|
107,8
|
103,7
|
113
|
111,1
|
|
Металургія
та оброблення металу
|
147,7
|
93,1
|
125,8
|
119,1
|
96,4
|
|
Машинобудування
|
120
|
111,3
|
110,7
|
110,7
|
102,4
|
|
Виробництво
машин та устаткування
|
115,5
|
114,7
|
106,9
|
106,7
|
104,6
|
|
Виробництво
електричного та електронного устаткування
|
111,2
|
109,7
|
106,6
|
101,4
|
|
Виробництво
транспортного устаткування
|
127,5
|
107,5
|
113,3
|
115,8
|
101,9
|
|
Виробництво
та розподілення електроенергії, газу та води
|
131,3
|
111,5
|
118,7
|
118
|
114,2
|
Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок,що
в 2008 році ціни зростали майже на всю промисловість України, окрім легкої
промисловості (111,1 %), виробництво шкіри та шкіряного взуття (106,5 %) та
виробництва електричного та електронного устаткування (111,2 %). У 2009 році
помітна тенденція зниження цін на добувну промисловість (94,1 %), виробництво
коксу та продуктів нафтопереробки (87,8 %) та металургію (93,1 %). У 2010 році
знову спостерігається підвищення цін на добувну промисловість (141,1 %),
виробництво коксу та продуктів нафтопереробки (142,1 %) та металургію (125,8
%), у 2011 році - на добувна промисловість (133,4 %) та хімічне виробництво
(124,7 %), у 2012 році - на виробництво неметалевих мінеральних виробів (111,1
%) та виробництво та розподілення елетроенергії, газу та води (114,2 %).
2.1.3
Прожитковий рівень
У зв’язку з постійною інфляцією, прожитковий
мінімум в нашій країні постійно підвищується (рис.2.1.3.1.), його підвищення
проводиться декілька разів на рік (табл.2.1.3.1.)
Рис. 2.1.3.1. Прожитковий мінімум на Україні
2008-2012 рр.
Таблиця 2.1.3.1
Прожитковий мінімум в Україні до 2013 року
|
Період
|
Прожитковий
мінімум, грн
|
Абсолютний
приріст, грн
|
Темп
приросту, %
|
|
01.01.2008
- 31.03.2008
|
592
|
60
|
11,3
|
|
01.04.2008
- 30.06.2008
|
605
|
13
|
2,2
|
|
01.07.2008
- 30.09.2008
|
607
|
2
|
0,3
|
|
01.10.2008
- 31.10.2009
|
626
|
19
|
3,1
|
|
01.11.2009
- 31.11.2009
|
701
|
75
|
12
|
|
01.01.2010
- 31.03.2010
|
825
|
124
|
17,7
|
|
01.04.2010
- 30.06.2010
|
839
|
14
|
1,7
|
|
01.07.2010
- 30.09.2010
|
843
|
4
|
0,5
|
|
01.10.2010
- 30.11.2010
|
861
|
18
|
2,1
|
|
01.12.2010
- 31.12.2010
|
875
|
14
|
1,6
|
|
01.01.2011
- 31.03.2011
|
894
|
19
|
2,2
|
|
01.04.2011
- 30.09.2011
|
911
|
17
|
1,9
|
|
01.10.2011
- 30.11.2011
|
934
|
23
|
2,5
|
|
01.12.2011
- 31,12, 2011
|
953
|
19
|
2
|
|
01.01.2012
- 31.03.2012
|
1017
|
64
|
6,7
|
|
01.04.2012
- 30.06.2012
|
1037
|
20
|
2
|
|
01.07.2012
- 30.09.2012
|
1044
|
7
|
0,7
|
|
01.10.2012
- 30.11.2012
|
1060
|
16
|
1,5
|
|
01.12.2012
- 31.12.2012
|
1095
|
35
|
3,3
|
|
01.01.2013
- 30.11.2013
|
1108
|
13
|
1,2
|
В залежності від соціальної та демографічної
групи люди отримують різний мінімальний прожитковий мінімум (табл.2.1.3.2.).
Найбільший мінімальний прожиточний мінімум отримують дітиу віці від 6 до 18
років та працездатні люди.
Таблиця 2.1.3.2.
Прожитковий мінімум за соціальними та
демографічними групами
|
Період
|
Загальний
показник
|
Діти у
віці до 6 років
|
Діти у
віці від 6 до 18 років
|
Працездатні
люди
|
Люди,
що втратили працездатність
|
|
|
|
|
|
|
|
с
01.01.2008 по 31.03.2008
|
592,00
|
526,00
|
663,00
|
633,00
|
470,00
|
|
с
01.04.2008 по 30.06.2008
|
605,00
|
538,00
|
678,00
|
647,00
|
481,00
|
|
с
01.07.2008 по 30.09.2008
|
607,00
|
540,00
|
680,00
|
649,00
|
482,00
|
|
с
01.10.2008 по 31.10.2009
|
626,00
|
557,00
|
701,00
|
669,00
|
498,00
|
|
с
01.11.2009 по 31.12.2009
|
701,00
|
632,00
|
776,00
|
744,00
|
573,00
|
|
с
01.01.2010 по 31.03.2010
|
825,00
|
755,00
|
901,00
|
869,00
|
695,00
|
|
с
01.04.2010 по 30.06.2010
|
839,00
|
767,00
|
917,00
|
884,00
|
706,00
|
|
с
01.07.2010 по 30.09.2010
|
843,00
|
771,00
|
921,00
|
888,00
|
709,00
|
|
с
01.10.2010 по 30.11.2010
|
861,00
|
787,00
|
941,00
|
907,00
|
723,00
|
|
с
01.12.2010 по 31.12.2010
|
875,00
|
799,00
|
957,00
|
922,00
|
734,00
|
|
с
01.01.2011 по 31.03.2011
|
894,00
|
816,00
|
977,00
|
941,00
|
750,00
|
|
с
01.04.2011 по 30.09.2011
|
911,00
|
832,00
|
997,00
|
960,00
|
764,00
|
|
с
01.10.2011 по 30.11.2011
|
934,00
|
853,00
|
1022,00
|
985,00
|
784,00
|
|
с
01.12.2011 по 31.12.2011
|
953,00
|
870,00
|
1042,00
|
1004,00
|
800,00
|
|
с
01.01.2012 по 31.03.2012
|
1017,00
|
893,00
|
1112,00
|
1073,00
|
822,00
|
|
с
01.04.2012 по 30.06.2012
|
1037,00
|
911,00
|
1134,00
|
1094,00
|
838,00
|
|
с
01.07.2012 по 30.09.2012
|
1044,00
|
917,00
|
1144,00
|
1102,00
|
844,00
|
|
с
01.10.2012 по 30.11.2012
|
1060,00
|
930,00
|
1161,00
|
1118,00
|
856,00
|
|
с
01.12.2012 по 31.12.2012
|
1095,00
|
961,00
|
1197,00
|
1134,00
|
884,00
|
|
с
01.01.2013 по 30.11.2013
|
1108,00
|
972,00
|
1210,00
|
1147,00
|
894,00
|
2.2
ВВП
Номінальний ВВП України збільшується з року в рік
у розглянутому періоді. (табл.2.2.1.)
Таблиця 2.2.1.
Номінальний ВВП, у фактичних цінах, млрд. грн
|
Рік
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
1 кв.
2012
|
2 кв.
2012
|
3 кв.
2012
|
|
ВВП у
фактичних цінах
|
948,1
|
913,3
|
1082,6
|
1316,6
|
297,0
|
351,0
|
392,1
|
|
Зміна
реального ВВП (у % до відповідного року)
|
102,3
|
85,2
|
104,1
|
105,2
|
|
|
|
Рис.2.2.1 Динаміка ВВП України 2008 - 2012 рр. (у
% до відповідного періоду попереднього року)
Для України 2011 рік був роком закріплення
позитивних економічних зрушень, започаткованих у 2010 році. Приріст реального
ВВП у 2011 році становив 5,2 %, що на 1,1 % більше ніж у 2010 році (рис
2.2.1.).
Рис.2.2.2 Обсяг ВВП на душу населення 2008 - 2012
рр., грн.
Найбільшим обсяг ВВП на душу населення у
розглянутому періоді був у 2011 році - 28806 грн, найменшим у 2009 р. - 19832
грн. Після 2009 року обсяг ВВП на душу населення збільшується з року в рік
(рис.2.2.2.).
ВВП за кінцевим використанням (ВВПкв)
за секторами дорівнює:
Таблиця 2.2 2.
ВВП за категоріями кінцевого використання 2008 - 2010 рр.
|
Роки Показники
|
2008
|
2009
|
2010
|
|
млн грн
|
%
|
млн грн
|
%
|
млн грн
|
%
|
|
ВВП
|
948056
|
100
|
913345
|
100
|
1082569
|
100
|
|
Кінцеві
споживчі витрати:
|
758902
|
80,1
|
772826
|
84,7
|
914230
|
84,5
|
|
домашніх
господарств
|
582482
|
61,4
|
581733
|
63,7
|
686082
|
63,4
|
|
некомерційних
організацій, що обслуговують домашні господарства
|
7257
|
0,8
|
7079
|
0,8
|
8222
|
0,8
|
|
сектору
загального державного управління
|
169163
|
17,9
|
18014
|
20,2
|
219926
|
20,3
|
|
-
індивідуальні споживчі витрати
|
105879
|
11,2
|
120213
|
13,2
|
143909
|
13,3
|
|
-
колективні споживчі витрати
|
63284
|
6,7
|
63801
|
7,0
|
76017
|
7,0
|
|
Валове
нагромадження основного капіталу
|
250158
|
26,4
|
167644
|
18,3
|
195927
|
18,1
|
|
Зміна
запасів матеріальних оборотних коштів
|
14379
|
1,5
|
-12274
|
-1,3
|
3616
|
0,3
|
|
Придбання
за виключенням вибуття цінностей
|
346
|
0,0
|
445
|
0,0
|
375
|
0,0
|
|
Експорт
товарів і послуг
|
444859
|
423564
|
46,4
|
549365
|
50,8
|
|
Імпорт
товарів і послуг
|
-520588
|
-54,9
|
-438860
|
-48,1
|
-580944
|
-53,7
|
Найбільша частка ВВП за кінцевим використанням
належить домашньому господарству та експорту товарів та послуг. Найменша частка
імпорту та експорту товарів та послуг становила у 2009 році, відповідно 46,,4 %
та - 48,1 % (рис.2.2.3.).
Рис.2.2.3 Внесок видів економічної діяльності до
динаміки ВВП у 2008 - 2011 рр., в. п.
До динаміки ВВП найбільший внесок роблять податки
і субсидії на продукти, переробна промисловість та транспорт, однак кожного
року їх внесок різний.
2.3
Грошова маса
Відповідно до методологічних правил Національного
банку України (НБУ) виділяють грошові агрегати різного складу:
§ M0 включає готівкові
кошти в обігу поза депозитними корпораціями;
§ М1 грошовий агрегат М0 та
переказні депозити в національній валюті;
§ М2 грошовий агрегат М1 та
переказні депозити в іноземній валюті й ін-
ші депозити;
§ М3 (грошова маса) -
грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.
На основі статистичних даних звітів НБУ
побудовано таблтцю структури та динаміки грошової маси і її агрегатів за період
2008 - 2011 рр. (табл.2.3.1.)
Таблиця 2.3.1.
Структура та динаміка грошової маси у 2008 - 2011
роках
|
Рік
|
Показники
|
|
Грошова
маса М3
|
Грошова
маса М2
|
Грошова
маса М1
|
Грошова
маса М0
|
|
Млрд.
грн
|
У % до
попер. року
|
Млрд.
грн
|
У % до
попер. року
|
Млрд.
грн
|
У % до
попер. року
|
Млрд.
грн
|
У % до
попер. року
|
|
2008
|
515,7
|
30,2
|
512,5
|
31,0
|
225,1
|
23,9
|
154,7
|
39,3
|
|
2009
|
487,3
|
-5.5
|
484,8
|
-5,4
|
233,8
|
3,8
|
157
|
1,5
|
|
2010
|
597,9
|
22,3
|
596,8
|
22,7
|
289,9
|
25,6
|
182,9
|
18,2
|
|
2011
|
664,4
|
24,8
|
661,01
|
25,1
|
311,1
|
27,5
|
193,98
|
19,3
|
За наведеними даними бачимо, що у 2009 грошова
маса М3 зменшилася на 5,5 %. Це зумовлено зниженням депозитів населення у 2009
році, світовою фінансовою кризою. У 2010 - 2011 роках відновився стабільний
ріст загального показника грошової маси в Україні.
Для більш детального аналізу слід обчислити питому
вагу М0, М1, М2 в М3, тобто який відсоток складають дані грошові агрегати в
загальній грошовій масі М3 за кожен рік досліджуваного періоду. (рис. 2.3.1.)
Рис. 2.3.1 Динаміка питомої ваги агрегатів М0,
М1, М2 в агрегаті М3 за період 2008 - 2011 рр.,%
Як бачимо обсяг готівки в грошовому обороті
залишається приблизно на одному рівні з 2008 по 2011 рр.
Аналізуючи питому вагу агрегатів в загальній
кількості грошової маси, можна відмітити те, що високий відсоток готівки говорить
про недовіру та недостатній розвиток інших.
Таблиця 2.3.2.
Структура грошової маси України за період 2008 -
2011 рр., %
|
Грошові
агрегати
|
Рік
|
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
|
М0
|
30,1
|
32,22
|
30,61
|
29, 20
|
|
М1-М0
|
13,64
|
15,74
|
17,88
|
17,63
|
|
М2-М1
|
55,73
|
54,54
|
51,34
|
52,67
|
|
М3-М2
|
0,62
|
0,5
|
0,17
|
0,51
|
З поданих в таблиці даних бачимо, щл частка
готівки з 2009 по 2011 рік постійно зменшується. Частка агрегату М1 найменших
значень досягла в 2008 році.
Цінні папери, як складова агрегату М3, зазнавали
протягом всього періоду постійних змін. Їх найменше значення спостерігалося у
2010 році (0,17 %), а найбільше у 2008 р. (0,62 %). У 2011 році частка цінних
паперів склала 0,51 %, що порівняно з 2010 роком є вищим значенням.
Рис.2.3.2 Складові частини грошової маси М3 в
Україні за 2011 р., %
В 2011 році в структурі М3 29,2 % складали гроші
поза банками, тобто М0 (рис 2.3.2.). Взагалі протягом останніх років в Україні
спостерігається тенденція до зменшення частки грошей в обігу порівняно із загальною
грошовою масою. Серйозні деформації у грошовому обороті характерні для
співвідношення між готівковою і безготівковою частинами грошової маси. Чим
нижча частка М0 у загальній грошовій масі, тим ефективнішою та розвиненішою
вважається дана національна грошова система. І навпаки, перевищення темпів
зростання М0 порівняно з іншими грошовими агрегатами свідчить про негативні
процеси в грошовій сфері.
Серед найвагоміших причин зростання частки
готівки в обігу - намагання багатьох суб`єктів господарювання здійснювати
розрахунки готівкою з метою уникнення податків; мала довіра юридичних і
фізичних осіб до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ тощо.
Зростання готівки в загальній грошовій масі
ускладнює стан з розрахунками у народному господарстві, зменшує грошові
надходження на розрахункові рахунки підприємств (фірм), знижує ліквідність та
послабляє кредитний потенціал комерційних банків.
Таблиця 2.3.4.
Грошова база за 2008 - 2012 рр.
|
Рік
|
2008
|
2009
|
2010
|
2011
|
2012
(листопад)
|
|
Грошова
база, млн. грн
|
186871
|
194965
|
225692
|
239885
|
238636
|
Обсяг грошової бази розраховують за формулою:
,
де RR - готівка в касах банків і кошти комерційних
банків на рахунках у національному банку.
Обсяг грошової бази впродовж розглянутого періоду
збільшується, це свідчить про те, що кількість резервів комерційних банків та
населення збільшується (табл.2.3.4.).
Значення коефіцієнта монетизації ВВП є основним індикатором
зусиль держави та Національного банку України щодо забезпечення контролю за
грошовою масою, недопущення безконтрольного зростання грошового обігу в умовах
недостатності товарної пропозиції. Монетизація економіки при раціональному
підході до її проведення сприяє ефективному поповненню каналів грошового обігу
необхідними грошовими (платіжними) засобами та створює основу для заощаджень
(накопичень) населення. Рівень монетизації або коефіцієнт насиченості економіки
грошима розраховують як відношення грошовою маси в обігу до рівня виробництва у
поточних цінах, що приблизно дорівнює номінальному ВВП.
Рис.2.3.3 Рівень монетизації за 2008 - 2011 рр.
Рівень монетизації в Україні в 2011 році
зменшився, порівняно з 2010 роком на 2,8 %. Зниження коефіцієнту монетизації
економіки зумовлює широке розповсюдження різних грошових замінників (доларового
готівкового обігу), що служать засобами ухилення від сплати податків
(рис.2.3.3.).
2.4
Демографічні показники
Кількість наявного населення України невпинно
зменшується, це пов’язано в першу чергу з тим, що кількість померлих переважає
над кількістю народжених (природний приріст населення) (табл.2.4.1.)
(рис.2.4.1.).
Таблиця 2.4.1.
Кількість наявного населення України за 2008 -
2012 рр.
|
Рік
|
Кількість
наявного населення, тис. осіб
|
|
Всього
|
Міське
|
Сільське
|
|
2008
|
46372,7
|
31777,4
|
14703,9
|
|
2009
|
46143,7
|
31668,8
|
14556,5
|
|
2010
|
45962,9
|
31524,8
|
14438,1
|
|
2011
|
45778,5
|
31441,6
|
14336,9
|
|
2012
|
45633,6
|
31380,9
|
14252,7
|
Рис.2.4.1 Природний приріст населення 2008 - 2011
рр.
Розглядаючи статево-вікову піраміду населення
(рис.2.4.2.) можна сказати, що кількість жіночого населення в Україні
переважає, тривалість життя жінок також довша, ніж у чоловіків.
Рис.2.4.2 Статево-вікова піраміда України на
початок 2012 року
Найбільша кількість безробітних була
зареєстрована в 2008 р. - 844,9 тис. осіб, а найменший у 2011 р. - 482, 8 тис
осіб. Це пов’язано з тим, що 2008 року був найвищий рівень інфляції за
розглянутий період (рис.2.4.3.).
Рис. 2.4.3 Кількість безробітних (зареєстрованих)
з 2008 по 2011 рр., тис. осіб
2.5
Динаміка валютного курсу
Найнижчий курс гривні був у 2008 році (526,72
грн), у 2009 році курс гривні зріс на 253,5 грн.
Відносно курсу євро гривня з 2010 року зміцнила
своє положення на 2,6 %, а відносно російського рубля - на 4,5 %. (рис 2.5.1.,
рис.2.5.2.)
Рис. 2.5.1 Динаміка офіційного курсу гривні щодо
курсу доларів США та євро
Рис. 2.5.2 Динаміка офіційного курсу гривні щодо
рубля
З 2008 по 2011 рр. більшість операцій з купівлі
та продажу іноземної валюти здійснювалося в безготівковій формі. У 2011 р.
частка операцій з іноземною готівковою валютою зменшилася порівняно з 2010
роком на 5,6 % (табл.2.5.1.).
Таблиця 2.5.1.
Структура операцій з купівлі та продажу іноземної
валюти, 2008 - 2011 рр., %
|
Рік
|
Безготівкова
іноземна валюта
|
Готівкова
іноземна валюта
|
|
2008
|
75,9
|
24,1
|
|
2009
|
80,4
|
19,6
|
|
2010
|
80,7
|
19,3
|
|
2011
|
86,3
|
13,7
|
Висновки
до розділу 2
Рівень інфляції в Україні є досить нестабільним і
може різко змінюватись, хоча останні роки рівень інфляції в Україні знижується.
Для того, щоб стримувати інфляцію необхідно збільшення грошової маси. Зростання
обсягу грошової маси повинно забезпечуватись якісними змінами у її структурі, а
саме: необхідно розвивати ринок цінних паперів, вдосконалювати банківський
сектор, широко застосовуючи пластикові картки. Ці заходи спрямовані на суттєве
зменшення готівки у загальному обсязі грошової маси, що дозволить уповільнити
інфляційні процеси.
В Україні на даний час спостерігається недостатня
забезпеченість господарства грошовими коштами, що є свідченням кризових
процесів в економіці України.
Розділ
3. Антиінфляційна політика
3.1
Основні напрямки антиінфляційної політики
Антиінфляційна політика - це комплекс заходів
державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією.
Антиінфляційна політика має спрямовуватись на
досягнення трьох основних цілей, які можна сформулювати так:
. розвиток ринкового механізму, оскільки
саме ринок здатний найбільш ефективно і швидко відновлювати порушений з
розвитком інфляційних процесів баланс між грошовою і товарною масою;
2. проведення глибоко продуманої політики
грошового регулювання, здійснюваного насамперед центральним банком країни і
спрямованої на забезпечення оптимальної зміни грошової маси;
. скорочення бюджетного дефіциту до рівня,
що не викликає великомасштабних негативних змін в економіці країни.
Дотепер сформульовано два основних напрямки,
спрямованих на зведення темпів інфляційних процесів до мінімального рівня:
. Кейнсіанська антиінфляційна політика
полягає у стабілізації сукупного попиту, але як багаторазово доводилось, тільки
цього замало для "приборкання ” інфляційних процесів і усунення небезпеки
для економіки.
2. Монетарна антиінфляційна політика, яку в
свою чергу прийнято поділяти на політику шокової терапії, адаптивну політику,
політику доходів.
Політика шокової терапії (активна політика) -
базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси, особливо
прийнятна в умовах гіперінфляції, передбачає зменшення дефіциту бюджету за
рахунок: скорочення витрат на соціальні програми, збільшення відсоткової
ставки, зменшення податкових ставок, обмеження грошової маси тощо.
У результаті подорожчання кредиту підприємства
банкрутують, а низька податкова ставка заохочує сильніші підприємства. Таким
чином інфляція призупиняється.
Негативним наслідком цього методу можна вважати
погіршення добробуту громадян.
Політика градуювання або поступових змін
(адаптивна політика) - це метод монетарного напрямку, що проявляється у
пристосуванні до умов інфляції, у пом’якшенні її негативних наслідків, полягає
у поступовому зниженні темпів зростання грошової маси. Дана політика
проводиться за рахунок: стабілізації інфляційних очікувань, поступового
обмеження грошової пропозиції, індексації грошових доходів громадян.
Індексація, як уже відомо, означає, що номінальні
доходи громадян змінюються пропорційно коливань цін, тобто вона є механізмом,
за допомогою якого доходи частково або цілком захищаються від інфляції. Інакше
кажучи, індексація передбачає, що поточні доходи населення збільшуються
відповідно до темпу зростання цін у країні за певний період. У разі повної
індексації реальні доходи захищені від згубного впливу інфляції, а тому
життєвий рівень населення не знижується.
Однак індексацію не можна розглядати як дієвий
метод боротьби з інфляцією. За її допомогою можна лише послабити або уникнути
окремих негативних наслідків інфляції, але не можна знизити її темпи. Річ у
тім, що індексація, по-перше, розкручує інфляційну спіраль. За політики
індексації темпи інфляції зростають, і вона із помірної може розвинутися у галопуючу,
а то й у гіперінфляцію. По-друге, неможливо повністю вберегти від знецінення
усі доходи населення. Нарешті, індексація потребує значних державних видатків,
що збільшує дефіцит бюджету.
Таким чином адаптивна політика дає позитивні
результати за умови, що темп приросту грошової маси та рівня цін не перевищує
20% на рік.
Політика доходів - припускає контроль над цінами
і зарплатою шляхом повного їх заморожування або встановленням меж їх зростання.
З соціальних мотивів цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко,
оскільки, по-перше, уповільнення зростання цін викликає дефіцит на деякі
товари, по-друге, зростання цін стримується лише на визначений час, а при
скасуванні обмежень прискорюються.
Варіант антиінфляційної політики вибирають
залежно від темпів інфляції та пріоритетів. Якщо ставиться мета приборкати
інфляцію за будь-яких умов, то паралельно використовують кілька методів
антиінфляційної політики.
Також при інфляції здійснюють грошові реформи.
Грошові реформи використовуються для ліквідації
зайвих грошей в обігу. Основними прийомами грошових реформ є:
§ Нуліфікація - оголошення
про анулювання сильно знеціненої грошової одиниці введення в обіг нової.
Прикладами такої ситуації були Німеччина в 1925 р., Угорщина 1946 р., а також
Україна 1994 р.
§ Ревальвація - процес
збільшення вартості національної валютно-грошової одиниці порівняно з валютами
інших країн.
§ Девальвація - процес
офіційного зниження курсу національної валюти стосовно валют інших країн.
§ Деномінація - процес
укрупнення національної грошової одиниці шляхом обміну за встановленим
співвідношенням старих грошових знаків на нові.
3.2
Антиінфляційна політика України
В Україні ще немає значного досвіду боротьби з
інфляцією і тому в розробці своєї антиінфляційної політики в нашій державі було
використано теоретичні й практичні розробки західної економічної науки в цій
сфері. Це дозволило нашій країні, хоч і з багатьма серйозними помилками,
приборкати, врешті-решт, інфляцію і подолати найбільш негативні її
соціально-економічні наслідки.
Увесь комплекс заходів щодо боротьби з інфляцією
і її наслідками, який і складає, власне, антиінфляційну політику держави, у
незалежній Україні можна поділити на декілька етапів.
Для того щоб зупинити зростання цін, в Україні,
потрібно використовувати певні довгострокові та короткострокові заходи.
До короткострокових можна віднести (зростання цін
сповільниться через 3-4 місяці):
. Державне адміністрування цін. Уряд може
дозволити місцевим органам влади встановлювати граничну торговельну націнку на
деякі товарні позиції у споживчому кошику. Заборона встановлювати торговельні
націнки вище, наприклад, ніж 15% закупівельної ціни, може знизити вартість
молока, хлібобулочних, макаронних виробів, яєць, м'яса.
2. Ревальвація гривні. Підвищення вартості
національної валюти зробить імпортні товари для українців дешевшими, загальні
темпи зростання цін сповільняться.
. Обмеження споживання. Держава різними
методами обмежує обсяги споживчого кредитування і знижує темпи зростання
доходів населення: урізає соціальні виплати, підвищує податки тощо.
. Скасування імпортного мита на продукти
харчування (зокрема, молоко і м'ясо).
. Продовольчі інтервенції. Створення
повноцінного держрезерву. Зі зростанням цін або появою дефіциту того чи іншого
продукту на ринку Держрезерв продає частину запасів, знижуючи у такий спосіб
ринкову ціну.
До довгострокових відносимо (зростання цін
сповільниться щонайменше через рік):
. Стимулювання сільського господарства,
тваринництва.
2. Таргетування інфляції. Національний банк
та уряд визначають прийнятний рівень інфляції на рік і за рахунок монетарних та
фіскальних механізмів підтримують показник на заявленому рівні. Якщо протягом
2-3 років підтримується заявлений рівень зростання цін, інфляційні очікування
населення істотно знижуються.
. Масштабна модернізація промисловості,
нарощування темпів зростання виробництва.
. Поява нових інвестиційних інструментів з
високою дохідністю.
Висновки
до розділу 3
Таким чином, мета антиінфляційної політики
держави полягає в тому, щоб установити контроль над інфляцією і досягти
прийнятних її темпів для народного господарства. Важливим завданням у боротьбі
з інфляцією є подолання економічного спаду, кризи неплатежів, зниження
інвестиційної активності, формування стабільної ринкової інфраструктури,
оздоровлення економіки, пов’язане з підтримкою пріоритетних галузей народного
господарства, стимулювання експорту продукції, виваженою протекціоністською
політикою і валютною політикою, що сприяє вирішенню питань
конкурентоспроможності вітчизняних товарів.
Висновки
Таким чином, економічний зміст інфляції полягає у
виконанні функції перерозподілу багатства між економічними суб'єктами,
позбавлення власників заощаджень та перетворенні їх у реальний капітал.
Досягнувши високого рівня розвитку, інфляція призводить до структурних змін в
економіці. Негативними наслідками інфляції є:
. зниження реальних доходів населення;
2. знецінення заощаджень населення;
. очікування підвищення цін на продовольчі
товари;
4. зниження умов життя в населення, особливо
в таких соціальних груп як пенсіонери, студенти, доходи як формуються за
рахунок госбюджету та ін.
Головним принципом боротьби з інфляцією є
усунення джерел її походження. Оскільки існують об’єктивні причини виникнення
інфляції, то повністю її усунути неможливо. Для подолання інфляції
використовують комплекс заходів державного регулювання економікою -
антиінфляційну політику. Антиінфляційна політика полягає не у ліквідації
інфляції, а у зниженні високих та утриманні стабільно низьких темпів
передбачуваної інфляції.
Для оцінки економічного розвитку країни,
необхідно регулярно проводити усесторонню оцінку її економічного стану,
особливо варто звертати увагу на аналіз індексу споживчих цін, індекс цін
виробництва, номінального ВВП, грошового обігу та інших. Результати аналізу
таких показників, як структура грошової маси, її динаміки, фінансова глибина,
монетизація, доларизація економіки, швидкість обігу грошей є підґрунтям для
прийняття відповідних управлінських рішень у сфері грошово-кредитної політики.
Адже завдяки результатам, що отримані після опрацювання цих показників, можна
розробити ряд завдань, що адаптовані до реалій української економіки України і
враховують основні тенденції її розвитку. Це дозволить органам
грошово-кредитного регулювання держави ефективніше застосовувати інструменти
впливу на реальну економіку та процеси, що відбуваються в ній.
Щодо України, то можна сказати, що найбільш
істотним негативним явищем в економіці на етапі її ринкового реформування
виявилась інфляція. Причиною цього можна назвати те, що з 1992 року проводилась
помилкова економічна політика, що фактично мала не антиінфляційний, а
проінфляційний вплив на економічну систему країни.
Але на щастя, починаючи з 1996 - 97 років через
цілу низку заходів були зроблені суттєві кроки, що поліпшили стан нашої економіки.
Досить успішним роком для національної економіки став 2001 рік, коли інфляція
була навіть меншою за прогнозованої. Зараз рівень інфляції в Україні
нестабільний, що пов’язано зі світовою фінансовою кризою. В Україні важливість
розробки антиіфляційної політики займає чільне місце у роботі уряду та
Національного банку України. Тому можна лише акцентувати, що антиінфляційна
стратегія є необхідною та обов’язковою як для уряду, так і для економіки в
цілому.
Список
використаної літератури
1. Мельник
Л.М. Специфічні чинники та наслідки інфляції в Україні // Л.М. Мельник,
Ю. Козьмін /Збірник наукових праць: Випуск XVІІ, № 4. - Київ, СЕУ / Рівне,
НУВГП, 2011. - 360 с.
2. Курило
О.Б. Вплив інфляції на економічний розвиток України // О.Б. Курило, Н.В. Дудинець
/ Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, № 18.6, С.280 - 288.
. Борейко
В.І. Взаємозв'язок обсягу грошової маси та
її структури з економічним зростанням // Борейко В.І., Трофімчук М.О. / Вісник
Національного університету водного господарства та природокористування, С.23 -
29.
. Коваленко
Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. 3-тє вид. допов. та
перероб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 352 с.
. Щетинін
А.І. Гроші та кредит: Підручник: Видання 39те, перероблене та доповнене. - К.:
Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.
. Савлук
М.І. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук,
А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: кнеу, 2002.
- 598 с.
. Зайцев
О.В. Гроші та кредит. Лекційне викладення: навч. посіб. / О.В. Зайцев ─
Суми: Вид-во СумДУ, 2010. ─ 179 с.
8. Державна
служба статистики [Електронний ресурс] - Режим доступа:
http://www.ukrstаt.gоv.uа/ <http://www.ukrstat.gov.ua/>
. Офіційне
інтернет представництво Національного банку України [Електронний ресурс] -
Режим доступа: http://www.bаnk.gоv.uа/ <http://www.bank.gov.ua/>
. Минфин
[Електронний ресурс] - Режим доступа: http://mіnfіn.cоm.uа/
<http://minfin.com.ua/>