Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Дипломна робота

за темою :

Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

ПЛАН

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ

.1 Проблема формування відповідального ставлення до власного здоров’я у дітей як одна із найважливіших проблем сучасної школи

.2 Завдання і складові здорового способу життя

1.3 Психофізіологічні особливості старших підлітків

.4 Основні соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКА

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ

ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ВЛАСНОГО

ЗДОРОВ’Я

2.1 Методика діагностичних досліджень старших підлітків

.2 Програма формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків

2.3 Опис результатів експериментального дослідження

2.4 Методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків щодо формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

здоров’я підліток відповідальний ставлення

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку суспільства проблеми збереження, зміцнення і розвитку духовного, фізичного та психічного здоров’я громадян набули особливої актуальності. Життя і здоров’я людини є найвищою цінністю й одним із головних показників цивілізованості суспільства. Пріоритетність проблеми зумовлена різким погіршенням стану здоров’я молоді, від якої залежить майбутнє держави. За оцінкою фахівців, майже 90 % дітей мають відхилення у здоров’ї, а більш як 50 % - незадовільну фізичну підготовку. Значна частина захворювань учнівської молоді має дидактогенну природу, тобто викликана або спровокована безпосередньо умовами навчально-виховного процесу. У такій ситуації велику увагу потрібно приділяти саме створенню в навчальних закладах умов з виховання фізично, психічно і духовно здорової особистості.

Здоров’я школярів - це інтегральний показник їхнього фізичного, психічного і соціального благополуччя, гармонійності процесів росту та розвитку. Воно залежить від багатьох медико-біологічних та соціально-економічних факторів, але найбільше впливає на нього довкілля, умови життєвого та навчального середовища. З точки зору реформи сучасної системи освіти найважливішою детермінантою, яка визначає стан здоров’я учнів, є якість організації навчально-виховного процесу.

Реформа освіти, що здійснюється на сучасному етапі, передбачає більш ранній початок систематичного навчання дітей - із 6-річного віку - та перехід на 12-річний термін середньої освіти. У загальноосвітніх закладах докорінно змінюється сам навчально-виховний процес: у його організацію і структуру впроваджується навчання за модулями. Постійно збільшується обсяг інформаційного потоку, відбувається зростання інтенсивності навчання. При цьому навчально-виховний процес у сучасних освітніх закладах супроводжується значною психоемоційною напругою учнів і так званим «шкільним стресом».

На жаль, на фоні реформування системи освіти стан здоров’я школярів з кожним роком погіршується. Так, у середньому в Україні лише 10,0 % випускників шкіл можуть вважатися здоровими, 52,6 % - мають серйозні морфо-функціональні відхилення, а 36,0-40,0 % - страждають хронічними захворюваннями [59]. Як свідчать наукові дослідження, саме за останні роки збільшується кількість учнів з відхиленнями психоемоційного стану, порушеннями сну, підвищеною втомлюваністю, тривожністю, зниженою емоційною лабільністю, розумовою працездатністю [28, 41, 64].

Питанням збереження і зміцнення здоров’я учнівської молоді, формування культури здоров’я як цілісного якісного особистісного утворення присвячені численні праці вітчизняних і зарубіжних вчених: філософів та культурологів (В. Климова, І. Федь, Л. Сущенко та ін.); валеологів (І. Брехман, Є. Булич, Л. Жаліло, Л. Попова, С. Страшко та ін.); медиків (М. Амосов, Г. Апанасенко, В. Войтенко та ін.); педагогів (В. Алфімов, О. Дубограй, М. Гончаренко, В. Горащук, М. Гриньова, В. Оржеховська, С. Лебедченко та ін.); психологів (В. Ананьєв, А. Маслоу, С. Бондаренко, Ю. Орлов та ін.).

Багато уваги проблемам гармонійного розвитку особистості, зокрема фізичного, приділяли корифеї педагогічної науки Я. Коменський, Дж. Локк, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін. Вони вважали, що у виконанні складних завдань навчання, виховання і оздоровлення дітей важлива роль належить учителю. Так, В. О. Сухомлинський зауважував, що кожен учитель зобов’язаний знати анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей різного віку, незалежно від того, який предмет він викладає: «Педагог не має права не знати, що діється з дитиною, чому вона нездорова, як стан її здоров’я позначається на її розумовому й моральному розвитку» [66, с. 46].

Виникнення ряду проблем у сфері освіти, характерних для сучасного суспільства, вимагає розробки нових технологій їх вирішення. Сучасна вітчизняна школа нагально потребує перевизначення своєї місії, докорінного перегляду методології, радикального оновлення підходів до формування здоров’язберігаючого освітнього середовища. Час вимагає від педагогіки переосмислення підходів до формування й розвитку особистості, пошуку нових шляхів до покращення здоров’я дітей як головного чинника їхнього гармонійного розвитку. У цьому контексті обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення учня до власного здоров’я набуває особливої актуальності.

Вивчення психолого-педагогічної літератури показало, що означена проблема не є новою.

Проте проблема формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків недостатньо розкрита в психолого-педагогічній літературі.

Таким чином, актуальність проблеми, недостатнє висвітлення її в психолого-педагогічній літературі, а також недоліки сучасної школи зумовили вибір теми дипломної роботи: “Соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров'я у старших підлітків”.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я У СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ

.1 Проблема формування відповідального ставлення до власного здоров’я у дітей як одна із найважливіших проблем сучасної школи

Людина − вище творіння природи. Але для того, щоб насолоджуватись її скарбами, вона повинна відповідати щонайменше одній вимозі − бути здоровою. Це аксіома, про яку ми в перебігу днів елементарно забуваємо.

Основною метою реформування освіти в Україні є забезпечення психолого-педагогічних умов для саморозвитку і самореалізації учня як суб’єкта освітнього процесу.

Актуальні проблеми охорони здоров’я дітей шкільного віку і підлітків привертають увагу фахівців різних галузей наукового пізнання. Так, до актуальних наукових проблем гігієни та санітарно-епідемічного благополуччя дітей в сучасних умовах звертаються Бєсєдіна А. А., Даниленко Г. М., Єременко Г. М., Полька Н. С., Сисоєнко Н. В. та ін. Виноградов В. В., Лаптєв А. П., Муравов І. В. розглядають фізичну культуру і спорт як основу здорового способу життя. Кон І. С., Максименко С. Д. велику увагу приділяють психологічним аспектам формування здорового способу життя. Гройсман А. Л., Матвєєв В. Ф., Трикутько О. П. наголошують на важливості профілактики шкідливих звичок в учнівському середовищі. Педагогічні умови й шляхи формування здоров’язберігаючого освітнього середовища розглядають Кривошеєва Г. С., Оржеховська В. М., Падалка О. С. та ін. Завидівська Н., Пуківська Л. важливим аспектом формування навичок здорового способу життя підлітків вважають професіоналізм вчителя. Бойченко Т. Є., Колонтій Н. М. проповідують культуру сімейного дозвілля, наголошуючи на значній ролі батьків у формуванні, збереженні і зміцненні здоров’я підлітків. Питанню здорового способу життя, як важливого чинника особистості, сучасному досвіду і методиці впровадження оздоровчої освіти та виховання дітей і молоді присвятили свої дослідження науковці: О. Д. Дубогай, С. І. Жупанін, В. І. Туташиновський та ін., які вважали, що поняття «здоровий спосіб життя» складається з трьох компонентів: фізичного, психічного і соціального.

У прагненні України до європейської та світової інтеграції виникає необхідність модернізації освітньої галузі з використанням найкращих вітчизняних та світових стандартів. Особливого значення в сьогоднішніх реаліях напруженого розвитку навчання набуває стан здоров’я підростаючого покоління. Сьогодні немає сумніву в тому, що поряд із генетичними, соціально-економічними, екологічними факторами знижують рівень здоров’я учнів і чинники шкільного життя.

Доведено, що інтенсифікація й екстенсифікація сучасного навчального процесу, ускладнення програм зі шкільних дисциплін, невідповідність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям школярів, нераціональна організація навчально-виховного процесу (перевантаження навчальними матеріалами як на уроках, так і при виконанні домашніх завдань), велике сумарне добове навантаження на нервову систему негативно впливають на всі компоненти здоров’я учнів: уповільнюється розвиток; виснажуються адаптаційні резерви організму; у школярів відбувається зростання хронічних і так званих «шкільних» хвороб; з’являється втома; деформується мотиваційна сфера; обмежуються успіхи в навчанні; ускладнюється професійна підготовка майбутніх спеціалістів.

«Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні надійно увійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і радісне життя» [56, с. 15]. Цей стародавній вислів Гіппократа в наш вік проникнення у всі сфери діяльності науково-технічного прогресу стає вищою мірою актуальним. Адже так звані «хвороби цивілізації» тісно пов’язані з ігноруванням фізичної культури. Малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування, куріння, алкоголь роблять організм людини беззахисним перед різного роду хворобами.

В групу «хвороб цивілізації» входять найбільш поширені і небезпечні хвороби серцево-судинної системи і обміну речовин − атеросклероз, гіпертонічна хвороба, ожиріння, а також злоякісні пухлини, ендокринні розлади, алергічні ураження, нейропсихічні порушення. Однак ті хвороби, які відомі нам сьогодні, − не останні, з якими зіткнулось людство. Змінюються умови життя, а з ними змінюються і фактори зовнішнього середовища, що складають загрозу здоров’ю. Вже сьогодні медики стикаються з новим класом хвороботворних збудників. І важко сказати, яких зусиль вимагатиме боротьба з хворобами, з якими зіткнуться наші потомки. Зрозуміло одне − для успішної боротьби з ними людству знадобиться набагато більш високий рівень життєздатності організму, ніж той, який ми маємо і який вже сьогодні виявляється недостатнім. Досягти такого рівня життєздатності можна з допомогою таких безцінних стимуляторів захисних сил людини, як засоби фізичної культури і спорту, виховання здорового способу життя з раннього дитинства.

У суспільстві, побудованому на гуманістичних і демократичних засадах, здоров’я людини є вищою цінністю, найважливішим надбанням держави, а здоров’я дитини - в першу чергу. Це один з головних пріоритетів, основа і запорука прогресу суспільства і держави.

Здоров’я дітей і підлітків у будь-яких соціально-економічних і політичних ситуаціях є найактуальнішою проблемою і предметом першочергової важливості. Нація, що не дбає про здоров’я своїх дітей, приречена на вимирання. Дитяче здоров’я не може бути принесеним у жертву − ні хворій економіці, ні руйнуванню моральних основ суспільства.

Серед завдань реформування освіти особливо актуальною є проблема забезпечення в школі умов для реалізації її оздоровчої функції. Це зумовлено як погіршенням стану здоров’я дітей (50 % − функціональні відхилення в роботі різних систем організму; 26 % − відхилення в роботі серцево-судинної системи; 17 % − захворювання органів травлення; 10,2 % − захворювання ендокринної системи), так і вимогами нормативно-директивних документів.

За статистичними даними, в Україні практично здоровими закінчують школу лише 5-7 % учнів. Більшість дітей, прийшовши до школи, вже мають певний діагноз, тому одним із головних завдань сучасної школи має бути підтримання та поліпшення здоров’я дітей. Для реалізації цього завдання в українській школі запроваджено вивчення курсу «Основи здоров’я» відповідно до програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України, в якій передбачено розкриття основних методів і засобів формування здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичної, психічної, соціальної і духовної складових здоров’я [39].

Немає ніяких сумнівів: фізична культура і спорт для підлітка не тільки надзвичайно необхідні, але й значною мірою привабливі, оскільки дають йому можливість розвивати у собі різні якості, що цінуються його однолітками, дозволяють включитися в широке коло спілкування, вносять в його життя дух змагання, хорошого азарту.

Але ось який парадокс: незважаючи на все це, багато хто з наших підлітків не в дружбі з фізкультурою і спортом, вони нададуть перевагу перегляду по телебаченню нудного футбольного матчу тому, щоб поганяти м’яч самим… Це справедливо хвилює батьків, які спостерігають за тим, як з роками знижується рухова активність їх раніше таких непосидючих дітей.

Очевидно, відшукати якісь об’єктивні причини цього небажаного явища можна. Як правило, з кожним класом програма стає все складнішою, її засвоєння вимагає все більше сил і часу. Крім того, у підлітків помітно ширшою є потреба в різних позакласних заняттях: хто захоплено читає художню літературу, хто займається моделюванням і радіотехнікою, хто увесь свій вільний час присвячує комп’ютеру й Інтернету. У декого дозвілля заповнене заняттями музикою, участю в художній самодіяльності. Та й чи мало справ у допитливого юнацтва? А у добі всього лише 24 години, і часу на активний відпочинок залишається все менше.

Багато хто з батьків скаржиться, що підлітки дуже мало бувають на свіжому повітрі: «Раніше, бувало, додому не докличешся, а зараз - на вулицю не вигониш». Та й як вигониш? По-перше, діти вже не потребують постійної опіки і, як правило, самі вирішують, чим і коли їм займатись, по-друге, не дуже вони й прислухаються до порад дорослих і хотять до всього дійти «власним розумом». Нажаль, нерідко виявляється, що саме фізична культура приноситься в жертву всім іншим заняттям і захопленням.

За даними А. Г. Хрипкової, більше половини учнів займаються фізкультурою тільки на шкільних уроках. Але ж шкільні уроки, як вважають фізіологи і гігієністи, можуть забезпечити лише десяту частину необхідної норми рухової активності підлітків (навіть в тому випадку, коли вони проходять з хорошим навантаженням, коли всі здорові діти відвідують їх і коли їх з тих чи інших мотивів не заміняють уроками з інших предметів) [45].

Спостереження свідчать про те, що багато хто з підлітків не буває після школи на свіжому повітрі, що приблизно у кожного третього підлітка перерва між класними і домашніми заняттями не перевищує півтори години. На підготовку уроків у старших підлітків витрачається до 4 годин, причому майже три чверті школярів не влаштовують ніяких перерв для відпочинку.

Ну а той резерв вільного часу, який все ж таки є, - як він використовується? І він частіш за все віддається «сидячим» заняттям, насамперед комп’ютеру і телевізору. Переважна більшість підлітків проводить за комп’ютером і телевізором понад півтори години, а деякі (кожен десятий) - навіть більше трьох годин.

Неважко помітити, що при такому розподілі часу на заняття спортом, фізичною культурою його практично не залишається. А одні лише шкільні уроки фізкультури, як вже сказано, можуть компенсувати нестачу руху лише незначною мірою.

Наслідком «сидячого» життя можуть бути такі дефекти фізичного розвитку, як порушення осанки, слабкість опорно-рухового апарату, ожиріння. Відсутність постійного фізичного навантаження негативно впливає на розвиток серцево-судинної системи, серйозно знижує розумову працездатність, погіршує пам’ять. На це звернув увагу ще К. Д. Ушинський. Він писав: «Найважливішою умовою, що підвищує роботу пам’яті, є здоровий стан нервів, для чого необхідні фізичні вправи… Гімнастика, прогулянки на свіжому повітрі і взагалі все, що зміцнює нерви, має більше значення для здоров’я пам’яті, ніж різноманітні мнемонічні підстановки» [70, с. 138].

Питання про рухову активність, про її норму хвилює не тільки батьків, але й медиків, фізіологів, біологів. Хоча деякі рекомендовані показники можуть не співпадати, спрямування рекомендацій одне: необхідно створити умови для того, щоб рухова активність всіх наших підлітків була набагато вищою.

Пониженою добова рухова активність (гіпокінезія) вважається в тому випадку, якщо нестача рухів сягає 50 % і більше від норми. У випадках, коли дефіцит рухів незначний і короткочасний, виражених змін в організмі не спостерігається. При зниженні активності проти норми у 2-3 рази у дітей виявляється комплекс розладів, що впливають на обмінні процеси і працездатність організму, що росте, - це і є гіподинамія. При тривалому впливі вона може перейти у справжню хворобу. Вирішити цю проблему можна тільки систематичними, організованими заняттями [19].

В умовах науково-технічного прогресу, що висуває підвищені вимоги до фізіологічних, психічних, емоційних сфер життєдіяльності людського організму, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчання, праці та відпочинку набувають чималого значення. В системі фізичного виховання вони повинні бути дієвим засобом підтримання розумової працездатності школярів, сприяти всебічному розвитку учнів, підготовці їх до життя, праці, захисту Батьківщини.

Однак це завдання не може бути вирішене існуючою системою фізичного виховання і спорту оскільки вона орієнтована на інші цілі − розвиток рухових якостей, підготовку спортсменів тощо.

Необхідно поставити справу так, щоб кожна людина змолоду піклувалася про своє фізичне вдосконалення, володіла знаннями в галузі гігієни і медичної допомоги, вела здоровий спосіб життя. Реалізація цих настанов допоможе активізувати людський фактор, здатний здійснити прискорення соціально-економічного розвитку нашої країни, забезпечити всебічний прогрес суспільства. Таким чином, перед працівниками народної просвіти, перед всіма, хто причетний до справи виховання підростаючого покоління, стоїть завдання забезпечити подальше зростання масовості фізичної культури і спорту, постійно залучати до них школярів, удосконалювати форми і методи фізкультурно-оздоровчої роботи. Разом з тим діяльність педагога не повинна обмежуватись навчанням дітей лише знанням, навичкам й умінням, зазначеним у відповідних розділах програми. Особливу увагу педагоги повинні приділяти формуванню в учнів мотивів до здорового способу життя.

Останнім часом серед підлітків набуло значного поширення вживання алкогольних напоїв, куріння, вживання наркотичних речовин, що негативно позначається на їхньому здоров’ї, навчально-пізнавальній діяльності та поведінці, призводить до скоєння ними правопорушень і злочинів.

Протягом багатьох років перевага в навчанні надавалась вивченню «предметів», а не вихованню морального громадянського стану людини в сім’ї, школі. В результаті сформувалась атмосфера бездуховності і безкультур’я, моральної розпущеності, поширення серед підлітків куріння, п’янства, наркоманії та близької до неї токсикоманії. Причини цього явища складні, неоднозначні і тісно пов’язані з багатьма сімейно-психологічними, соціальними факторами, що формують особистість людини. Очевидно вживання наркотичних і токсичних речовин, як, до речі, і надмірне захоплення рок-музикою − це симптом протиріч, з якими стикається незріла особистість у намаганнях подолати стресові життєві ситуації, у пошуках уваги до себе, емоційної та соціальної підтримки.

Молоді люди, які стали на шлях пияцтва або наркоманії, готові до асоціальних вчинків, мало зацікавлені у своєму суспільному престижі, вони нерідко виявляють негативізм до загальноприйнятих норм поведінки.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що вживання алкоголю, наркотиків, куріння учнівської молоді є явною ознакою ненормального розвитку їхньої особистості. Найголовнішими причинами цього є:

некритичне ставлення оточення до алкоголю, куріння як допустимих елементів нашого життя;

інтелектуально збідніла організація дозвілля старшокласників, яка замінюється примітивним проведенням вільного часу в «алкогольному середовищі» вуличної компанії;

недостатнє використання засобів фізичної культури і спорту як протидії вживанню алкоголю, наркотиків, курінню;

примітивні знання у переважної більшості школярів про шкідливість алкоголю, наркотиків, тютюну для організму людини і для її діяльності;

недостатня сформованість у школярів потягу до навчання, до вдосконалення своєї особистості, що може протидіяти шкідливим звичкам.

Все це потребує розробки змісту виховання здорового способу життя учнів, шляхів його реалізації у процесі вивчення навчальних дисциплін і в позаурочній виховній роботі, створення в школі й сім’ї морально-психологічного клімату нетерпимості до вживання алкоголю, наркотиків, куріння. У навчально-виховний процес і в зміст окремих предметів потрібно систематично вводити елементи антиалкогольних і антинікотинових знань, формуючи адекватну громадську думку, створювати умови для позитивного самоствердження підлітків, домагатися виховання в учнів високого загальнокультурного рівня.

У сучасній школі, на жаль, все ще відчутна традиційна неувага до здоров’я, здорового способу життя і формування потреби бути здоровим. Критерії здоров’я або практично не беруться до уваги, або залишаються другорядними при оцінюванні якості і наслідків освіти. Незадовільні результати збереження фізичного і психічного здоров’я дітей свідчать про неефективність практичної роботи педагогів з формування гармонійної особистості.

Нажаль, лише уроків основ здоров’я для забезпечення оздоровчого впливу школи на дитину недостатньо. Тому кожен навчальний заклад має впроваджувати в навчальний процес власні концепції, а саме: збільшення рухової активності учнів під час уроків та в позаурочний час (години здоров’я, фізкультпаузи та фізкультхвилинки), організація позакласних заходів щодо формування навичок здорового способу життя (виховні години, спортивні свята тощо), робота спортивних секцій у школі тощо.

Таким чином, формування освіченої, фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою сучасного суспільства. Серед традиційних цінностей українського народу завжди вагоме значення мали здоров’я та фізична досконалість. Національний ідеал здоров’я зумовлювався системою національних традицій. Однак сьогодні виховання у молодого покоління дбайливого ставлення до свого здоров’я можливе лише шляхом інтеграції знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни, а також виховання свідомого ставлення учнів до здорового способу життя.

Виховання відповідального ставлення підлітків до свого здоров’я - це шлях до фізичної, емоційної гармонії, що передбачає перегляд життєвих ціннісних пріоритетів, які забезпечать протистояння таким негативним явищам у суспільному житті, як наркоманія, алкоголізм, куріння, ранні статеві стосунки, венеричні хвороби, ВІЛ/СНІД, асоціальні вчинки. У цьому контексті обґрунтування, розробка й експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення учня до власного здоров’я набуває особливої актуальності.

1.2 Завдання і складові здорового способу життя

Кожна людина хоче бути здоровою. Кожен мріє про повне, ідеальне здоров’я. Але що ж це таке - здоров’я? Чи існує чітке визначення цього стану? Якою є його норма?

Питання, що розуміти під нормою здоров’я людини не просте, воно хвилювало вчених протягом всієї історії медицини. Ще видатний лікар давнини Авіценна, відмічаючи всю складність і багатогранність процесів, що відбуваються в організмі, писав, що буває тіло, здорове безмежно; тіло здорове, але не безмежно; тіло не здорове, але не хворе; тіло в гарному стані, що швидко сприймає здоров’я; тіло, хворе на легкий недуг; зрештою, тіло, безмежно хворе [68].

Багато хто з сучасних дослідників оцінку стану здоров’я населення пов’язують з показниками смертності і причинами смерті. Такий підхід не зовсім правильний, він далеко не повно відображає істинний стан справ. Адже ряд хронічних захворювань, не будучи безпосередньою причиною смерті, тим не менш на тривалий період переводять здорових людей у групу хворих [76].

Інший критерій оцінки стану здоров’я - розрахунок очікуваної тривалості життя нового покоління, проведений з урахуванням демографічних закономірностей й особливостей захворюваності і смертності на рік народження даної групи населення. Однак і цей метод не точний, оскільки соціальний прогрес, успіхи медичної науки й охорони здоров’я можуть внести суттєві поправки у прогнози [52].

Ще один шлях до вирішення проблеми, здавалося б найбільш простий і логічний, йде «від зворотного». Все, що не хвороба, то здоров’я. Власне цим шляхом йшов великий вчений древності Гіппократ, який, формулюючи загальні уявлення про хворобу, намагався дослідити спочатку схожість і відмінність із здоровим станом. Але хвороба також поняття досить невловиме. Вона ще Гіппократом мислилась як непостійний патологічний стан, а в часі - організована послідовність. До того ж немає такої людини на землі, яка не була б схильна до того чи іншого недомагання [76].

Тоді виникає питання: а чи варто закликати дітей, підлітків берегти здоров’я змолоду, коли від них майже нічого не залежить: все вже визначено природою?

Якщо б на таку позицію встали лікарі, вони б давно опустили руки. Адже вони краще, ніж хто б то не було, усвідомлюють яка насправді величезна кількість об’єктивних і суб’єктивних факторів впливає на стан людського організму протягом всього життя. Це і побут, і клімат, і географічні особливості території, на якій людина проживає у різні періоди свого життя, і генетична схильність, і звичаї, звички населення, й умови праці, і, зрештою, фізіологічна реактивність організму й багато іншого.

Однак, лікарі борються за кожне людське життя, тому що знають не тільки про небезпеки, що підстерігають живий організм, але й про те, які величезні функціональні резерви він має. Не випадково І. П. Павлов писав, що людський організм є вищою мірою саморегульованою системою, яка сама себе спрямовує, підтримує, відновлює і навіть удосконалюється [51].

От тільки адаптаційні сили організму хоч і величезні, але не безмежні. І тому основний обов’язок людини, її обов’язок перед собою, перед близькими, перед суспільством і полягає в тому, щоб розумно й бережно ставитися до свого здоров’я. Потрібно самим активним чином боротися за те гармонійне злиття тіла і душі, коли все навкруги видається таким світлим, прекрасним, коли відчуваєш, що тобі все вдається, що тобі по силі будь-яка, навіть сама складна справа. По-житейському це і є здоров’я.

Приблизно в цьому ж напрямку йдуть спеціалісти в пошуках формулювання - що ж таке здоров’я.

Багато хто з сучасних дослідників вважає, що здоров’я - це максимальна продуктивність органів, що повною мірою зберегли свої функції, й оцінює його як стан організму, що забезпечує повнокровне виконання всіх життєвих функцій і форм діяльності людини [76].

У Великій медичній енциклопедії зазначено: «Здоров’я - природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з оточуючим середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих проявів» [76, с. 13].

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я записано, що здоров’я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад [18].

Словом визначень здоров’ю знайдено чимало, але по суті вони однозначні. І стан здоров’я в цілому можна розглядати як процес збереження і розвитку психічних, фізіологічних і біологічних функцій організму, оптимальної працездатності і соціальної активності людини за максимальної тривалості її життя.

Для того, щоб зберегти здоров’я, необхідно розуміти, що є його джерелами. Базовими даними для підтримки та збереження здоров’я є:

внутрішня і зовнішня гармонія;

міцність духу;

прагнення до життя та безперервного розвитку.

Сучасна філософія вчить: здоров’я - це не предмет власності, а процес, результат наших думок, дій, почуттів. Визнання людини найвищою цінністю на землі, гуманні відносини між педагогом та учнем - основа психологічного здоров’я дитини та її благополуччя [51].

Основні положення концепції психологічного здоров’я викладено у багатьох сучасних дослідженнях. Так, за Р. Баєвським, здоров’я - це можливість організму людини адаптуватися до змін навколишнього середовища на основі біологічної, психологічної та соціальної суті людини [6].

А. Катков зосереджує свою увагу на теоретичних і практичних методах формування психічного здоров’я через здоровий спосіб життя. Цей факт має особливе значення, оскільки ми вважаємо психічне здоров’я є основою здорового способу життя, а не навпаки. Вчений же довів, що через здоровий спосіб життя можна досягти психічної рівноваги [31].

Як зазначає Т. Бойченко, здоров’я - це багатомірний і цілісний феномен гармонійної життєдіяльності людини, що виражається через взаємоузгоджені стани, явища і процеси формування, зміцнення, збереження, споживання, відновлення, передачі фізичних, психічних, соціальних і духовних складових життя людини, суспільства в цілому [13].

Аналіз праць психологів і медиків із зазначених питань вказує на тісний взаємозв’язок гармонійного розвитку особистості та психологічного здоров’я.

Таким чином, актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я громадян України. Право всіх громадян на збереження і зміцнення здоров’я записане у Законі України «Про освіту» (1999 р.). У ряді важливих урядових документів значну увагу приділено питанню формування здорового способу життя − сукупності стійких форм життєдіяльності людини, що забезпечує її здоров’я та успішний життєвий шлях.

Останнім часом перед українським та й загалом перед світовим суспільством дуже гостро постала проблема здоров’я населення, особливо підростаючого покоління. Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає цю проблему не як суто медичну, а як комплексну. Тому велика увага приділяється саме педагогічним заходам щодо формування здорового способу життя молоді та усвідомлення нею цінностей здоров’я.

Розв’язання цієї проблеми є одним із пріоритетних завдань нового етапу реформування освіти в Україні. Передусім йдеться про забезпечення та зміцнення здоров’я учнів, формування в них розуміння цінності здоров’я, здорового способу життя.

Немає потреби доводити слова К. Д. Ушинського, який писав, що фізична праця необхідна для розвитку і підтримання в тілі людини фізичних сил, здоров’я і фізичних здібностей. Але необхідність розумової праці для розвитку сил і здорового, нормального стану людського тіла не всі усвідомлюють чітко. За Ушинським, фізичне виховання - свідома діяльність. Такою її робить усвідомлення мети виховання, знання предмету виховання і правильний вибір засобів виховання з урахуванням вікових особливостей підлітків [70].

У праці «Керівництво фізичною освітою» П. Ф. Лесгафта обґрунтовується, що основна мета школи полягає в тому, щоб сприяти розвитку логічного мислення підлітка, допомогти зрозуміти йому мету фізичної освіти, навчити свідомо підходити до перевірки вироблених ним ідей і до свідомих занять фізичною культурою. Завдання освіти передбачають вироблення в особистості бажання до вдосконалення шляхом поступового наближення до ідеалу [55].

Видатний вчений, хірург Микола Михайлович Амосов так розшифровує поняття «здоровий спосіб життя» для молоді:

насамперед - це інтенсивна робота. Для людського організму сприятливий лише режим напруження, а не розслаблення. Адже за законом тренування сили людського організму зростають, можливості збільшуються. В цьому плані великі надії він покладає на шкільну реформу, особливо у тій її частині, що стосується трудового виховання. Він вважає за абсолютно необхідне будь-якого підлітка незалежно від його обдарувань і захоплень навчити працювати і в полі, і за верстатом. Нехай у кожного будуть різні інтелектуальні і творчі можливості, але руки повинні бути однаково трудовими;

другий фактор - вага. Товстий юнак, вгодована дівчина - це негарно і протиприродно. При цьому лише у одного процента товстих можна виявити вроджене порушення обміну речовин. Інші дев’яносто дев’ять - жертви власного апетиту. Засіб один - більше стриманості у їді;

третя обов’язкова умова здоров’я - фізкультура.

Амосов вважає: не потрібно сподіватися на медицину. Вона непогано лікує багато які хвороби, але не може зробити людину здоровою. Більше того, вона навіть не може навчити людину стати здоровою. Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні [42].

Існує такий стан, коли всі органи і системи функціонують нібито нормально, але на них впливають сильні додаткові навантаження, які, якщо їх не враховувати, легко можуть вивести організм із рівноваги.

Такі додаткові навантаження випадають на долю дорослих періодично. А от діти, й особливо підлітки, перебувають під їх впливом протягом тривалого часу. Адже по суті все, що відбувається з дітьми, - фізичний ріст, вікові кризи, статеве дозрівання і пов’язані з цим психологічні реакції - є величезним навантаженням. А якщо врахувати, що всі органи і системи юного організму ще досить ніжні, несформовані, можна уявити, які важкі наслідки за несприятливого збігу обставин можуть викликати ці навантаження. Ось чому від дорослих, батьків, учителів вимагається стільки упередженості, душевного бачення, терпимості, такту по відношенню до дітей. І звичайно, знань. Добре, коли батьки, педагоги володіють багатою інтуїцією, довіряють їй. Але необхідно і розуміти призначення окремих органів і тканин, знати їхні особливості і можливості. Адже володіючи такими знаннями, легше допомогти дитячому організму протистояти перевантаженням. Та й про те, як зробити дитину своїм союзником у цій боротьбі, також потрібно подумати. Чим раніше дитина дізнається (у доступній, зрозумілій формі) будову свого організму, чим глибше пізнає його можливості, тим легше вона буде налаштовуватись на здоровий спосіб життя.

Найшвидше і найефективніше кожна людина може вплинути на власне здоров’я дотримуючись правил здорового способу життя. З поміж них можна виділити такі:

дбати про раціональний режим праці та відпочинку;

систематично зміцнювати і загартовувати свій організм;

займатися різними видами фізичної культури та спорту відповідно до індивідуальних здібностей;

дотримуватися раціонального харчування;

не курити і не вживати алкогольні напої.

Поняття «здоровий спосіб життя» ще у декларації Алма-Атинської Міжнародної конференції охорони здоров’я 1978 р. було визначено як «…все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною всіх своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту» [39].

Що ж саме ми маємо на увазі під поняттям «здоровий спосіб життя», якими є його складові? На нашу думку це насамперед фізичне здоров’я, що забезпечується дотриманням режиму дня, збалансованим харчуванням, доглядом за тілом, відмовою від шкідливих звичок, руховою активністю, дотриманням заходів попередження інфекційних захворювань.

Режим - основа гігієнічного способу життя. Він створює оптимальні умови для зміцнення здоров’я й підвищення працездатності. За правильного й чіткого дотримання режиму виробляється певний ритм діяльності всього організму. Це поліпшує його функціональні можливості й дозволяє найбільш ефективно виконувати різні види робіт. Крім того, виховуються організованість, воля, дисциплінованість. Відомо, якого великого значення надавали чіткому режиму видатні спортсмени, космонавти, полководці.

Всім відомі переваги режиму дня - раціонального чередування роботи і відпочинку. Пригадаємо слова І. П. Павлова: «Будь-яка жива працююча система, як і її окремі елементи, повинна відпочивати, відновлюватися» [45, с. 44].

В сучасних умовах значення раціонального добового режиму ще більше зростає, Швидкий темп життя, величезний потік інформації вимагають від людини високого рівня уваги, активності, працездатності. У зв’язку з цим необхідні і кращі умови для відпочинку й відновлення сил після напруженої діяльності. Особливо необхідний режим дня дітям.

Адже, зізнаємося, нерідко і шкільні заняття, і домашня підготовка до них забирають у підлітків так багато часу, що його взагалі не залишається (або залишається зовсім недостатньо) для того, щоб зайнятися улюбленою справою, побути на свіжому повітрі та ін. Підлітки часто нераціонально використовують денний час і намагаються економити час за рахунок сну.

У всіх медичних настановах зазначено, що підліток повинен спати 9, а доросла людина - 8 годин. Однак в житті стільки спати дорослим людям вдається нечасто, тривалість сну у них, як правило, менша. І підлітки рідко засинають раніше 23-ї год., а встають не пізніше 7-ї год. ранку. Тому батькам необхідно звернути увагу на гігієну сну.

Недосипання, відсутність відпочинку, одноманітність у заняттях - все це з дня на день, протягом всього навчального року. Чи варто дивуватися, що у підлітків виникає стійка перевтома - а звідси різке зниження працездатності. Підліток потрапляє в зачароване коло: він старається працювати ще більше, втомлюється ще більше, працює все гірше і гірше.

І справа не у спаді працездатності як такому. Все це може призвести до серйозних розладів здоров’я - з’являються головні болі, роздратованість, погіршується апетит, певною мірою пригнічується фізичний розвиток, відкривається дорога хворобам.

Щоб уникнути цього, дитина повинна в певний час прокидатися і лягати спати, виконувати ранкову гімнастику і загартовуючі процедури, снідати, обідати і вечеряти, займатися спортом, готувати уроки, відпочивати. У кожному окремому випадку режим розробляється з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, конкретних умов її навчання, побуту тощо.

Основні гігієнічні положення, на основі яких розробляється режим дня:

правильне чередування різних видів діяльності (навчання, відпочинок, тренування тощо);

здійснення різних видів діяльності у чітко визначений час;

достатній і повноцінний сон;

дотримання правил особистої гігієни;

регулярне і повноцінне харчування;

систематичне загартовування;

відмова від шкідливих звичок;

використання різних форм рухової активності протягом дня (ранкова гімнастика, прогулянки, тренувальні заняття й ін.).

В додатку А наведено варіант режиму дня для підлітка 14-15 років.

Людина, як і будь-яка жива істота, має вроджену потребу у рухові. В залежності від того, чи задовольняється вона і як саме задовольняється, ця потреба може або розвиватися, або поступово згасати.

Рух - важливий природний стимул життєдіяльності організму, тренування різних його органів і систем. Завдяки рухам підвищується загальний життєвий тонус, зростає працездатність, людина краще переносить навантаження, більш стійка до хвороб. Справа в тому, що рух сам по собі потребує певного енергетичного забезпечення, а також узгодженої роботи різних органів і систем. Завдяки рухам розвивається здатність організму змінювати за необхідності рівень обмінних процесів, накопичувати «про запас» енергію і пластичні речовини. Рухи сприяють кращому утворенню білка.

Все це досить сприятливо позначається на загальному стані, самопочутті, зовнішньому вигляді і можливостях людини - силі, спритності, рухомості, витривалості. Саме тому достатня кількість рухів конче необхідна для нормального розвитку і здоров’я підлітка.

Хоча рух - вроджена потреба організму, своєчасний і правильний розвиток рухів дитини можливий лише за певних умов, він потребує цілеспрямованих зусиль, система яких отримала назву фізичного виховання.

Сутність фізичного виховання можна звести до трьох основних принципів:

по-перше, це регулярні вправи різних груп м’язів, суглобів і зв’язок - в результаті вони діють правильно й узгоджено;

по-друге, це певні навантаження, що тренують ті системи, які забезпечують рухи, - дихальну, серцево-судинну, поліпшуючи обмін речовин та енергії;

по-третє, коли підліток виконує певну кількість різнопланових вправ, коли він прагне (і в змозі) виконувати їх правильно і в завчасно наміченому обсязі, - тоді у нього, крім всього іншого, формуються такі важливі риси характеру, як наполегливість, рішучість, самовладання, здатність до самооцінки і самоконтролю; у нього виникає звичка, а пізніше і потреба чітко дотримуватись певних правил поведінки.

У повсякденному житті є чимало способів задоволення потреб дитини у рухах, починаючи з самого раннього дитинства. І до підліткового віку у цьому відношенні має бути створений певний «доробок».

Але у підлітків завдання фізичного виховання ускладнюються. Окрім закріплення всього досягнутого раніше, необхідно навчати підлітків основним видам рухів, які виконувались би в різних за складністю умовах (подолання смуги перешкод, ігри, змагання), дати основи спортивної техніки з лиж, ковзанів, легкої атлетики, ігор з м’ячем, а також закріпити звичку до систематичних занять фізичними вправами.

Осанка - це вміння без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи правильну позу у різних положеннях: сидячи, при ходьбі, під час ігор. Разом з тим осанкою називають і саму цю правильну позу. За правильної осанки голова і тулуб - на одній вертикальній лінії, плечі розвернуті, злегка опущені і знаходяться (праве і ліве) на одному рівні, лопатки зжаті, груди злегка випуклі, живіт втягнутий, вигини хребта виражені нормально, ноги випрямлені у колінних і тазостегнових суглобах.

Чому ж цінна правильна осанка? З двох основних причин: по-перше, всі внутрішні органи перебувають в найбільш зручних умовах; по-друге, рухи людини найбільш природні, економічні і результативні. Навпаки, неправильна осанка шкідлива для здоров’я, для працездатності, для зовнішнього вигляду. Наприклад, сутулість, впалі груди ускладнюють роботу серця і легенів, а це призводить до того, що організм не отримує достатньо кисню; звідси підвищена втомлюваність, роздратованість. Розслабленість м’язів живота призводить до зміщення органів черевної порожнини, атонії шлунка, застійних явищ у жовчному пухирі і кишечнику.

Сприятливий вплив на розвиток всіх органів і систем людського організму має спорт. У спортсменів гарна постава, у них краще розвивається серцево-судинна і дихальна система, збільшується маса м’язів. Спорт розвиває спритність, силу, витривалість, швидкість реакції, наполегливість, сміливість, почуття товариськості. Батьки і педагоги повинні допомогти обрати вид спорту, який відповідав би віку та індивідуальним особливостям дитини.

Найкращі види спорту для більшості учнів − лижі, ковзани, плавання, легка атлетика, спортивна гімнастика та ін. Дітям дуже шкідлива вузька спортивна спеціалізація, слід поєднувати заняття різними видами спорту, дозувати час занять, щоб не було небажаних наслідків перевтоми, однобічного фізичного розвитку, викривлення постави тощо. Основним завданням будь-якої спортивної секції є всебічний розвиток дитини.

Одним з ефективних засобів зміцнення здоров’я є загартовування − система заходів, що підвищує стійкість організму проти різних метеорологічних змін.

На різні зовнішні температурні зміни організм відповідає змінами кровообігу, насамперед, у шкірі, внаслідок чого змінюється його тепловіддача і теплопродукція, зберігається стала температура тіла. Але не завжди механізми тепловіддачі і теплопродукції включаються вчасно й ефективно, внаслідок чого може бути перегрівання або переохолодження організму. Щоб організм раціонально відповідав на температурні зміни зовнішнього середовища, потрібно тренувати ці процеси, чого можна досягти, цілеспрямовано впливаючи теплом і холодом на шкіру та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Загартовування сприяє стійкості організму проти простудних захворювань. Крім того, загартовування дає також і неспецифічний ефект: підвищується загальний опір іншим захворюванням, у тому числі інфекційним, поліпшується розумова і фізична працездатність. При загартовуванні використовують такі природні фактори, як повітря, вода, сонячна радіація.

Загартовуючі процедури відомі досить добре. Насамперед це повітряні ванни. Підліткам можна порадити, щоб вони частіше бували на свіжому повітрі і легше одягалися.

Добре діє на підлітковий організм обтирання тіла водою. Починати його потрібно з температури води приблизно 28-30° і поступово знижувати її кожні 2-3 дні на градус. Обтирання потрібно робити тканиною чи губкою, починаючи його з верхньої частини тулуба; потім потрібно розтертися рушником, починаючи від кінцівок у напрямку серця, до появи приємного тепла. В подальшому можна перейти до обливання (чи прохолодного душу). Температура води при цьому має бути на 2-3° вище, ніж під час останніх обтирань, і через кожні 2-3 дні її можна понижати на градус, але не опускати нижче 17-15°.

Добре загартовує купання. Купатися дозволяється при температурі оточуючого повітря не нижче 24-25° і води не менше 20°. Тривалість перебування у воді не повинна перевищувати 10-15 хвилин; початкова тривалість повинна бути в межах 3 хвилин. Купатися слід через певний час (година-півтори) після прийому їжі; знаходячись у воді, потрібно увесь час активно рухатися. При появі ознак переохолодження потрібно одразу ж припинити купання й інтенсивно розтертися рушником до появи відчуття тепла [38].

Сприятливу загартовуючу дію має перебування на сонці (сонячні ванни). Загоряти можна також «попутно» - під час виконання різних робіт, ігор. Сонячні ванни починають з тривалості 5-10 хвилин. Голова при цьому повинна бути захищена від прямих сонячних променів. Загальна тривалість процедури може поступово сягати 40-60 хвилин і більше.

При цьому потрібна велика обережність з сонцем, щоб не отримати сонячний опік. При появі сонливості, головного болю, підвищеної роздратованості процедури загартовування потрібно на деякий час припинити.

Загартовуючись, слід обов’язково дотримуватись принципів систематичності, поступовості, послідовності, комплексності, урахування індивідуальних особливостей.

Під систематичністю розуміють проведення загартовуючих процедур постійно, незалежно від погодних умов. Краще закріпити їх у режимі дня.

Сила і тривалість загартовуючи процедур повинні зростати поступово. Так, поступово знижується температура повітряних ванн, водних процедур, збільшується тривалість їх проведення. При загартовуванні переходять від процедур, що справляють менший фізіологічний вплив, до більш дійових. У цьому полягає принцип послідовності. Наприклад, спочатку використовують такі процедури, як обтирання, ножні ванни, потім − обливання, душ.

Ефективність загартовуючих процедур буде більшою, якщо їх поєднувати з фізичними вправами та спортивними іграми.

Зарядка допомагає організму швидко перейти від сну до бадьорості, виводить з пасивного стану, готує до подальшої активної діяльності: центральна нервова система налаштовується на робочий ритм, у підлітка підвищується працездатність, він почуває себе більш життєрадісним. Та й серцево-судинна система зарядкою краще включається у трудовий ритм: кров біжить швидше, до тканин надходить більше кисню і поживних речовин.

Робити зарядку потрібно щоденно, через 10-15 хвилин після підйому, у добре провітреному приміщенні, протягом 10-20 хвилин. Починати потрібно з найбільш легких вправ, поступово збільшуючи навантаження, слідкуючи за рівномірністю вдиху і видиху.

Потрібно періодично оновлювати комплекс вправ. Після зарядки не повинно бути ознак втоми, сильного почастішання пульсу. Серед вправ не повинно бути таких, що супроводжуються значним напруженням статичного і динамічного характеру, затриманням дихання.

Вправи можуть бути самими різноманітними: ходьба, потягування, наклони, обертання, повороти тулуба і кінцівок, підскоки, помірний біг тощо. Число повторів вправ для підлітків - 8-10. Приблизний комплекс вправ ранкової гімнастики для підлітків 14-15 років наведено в додатку Б.

Головне - регулярне виконання; з часом звичка робити зарядку стане потребою.

Невід’ємною частиною шкільного життя дитини є розумова праця. Якщо її організувати правильно, вона буде високопродуктивною, сприятиме фізичному та розумовому вдосконаленню людини, її психічному здоров’ю. Нераціонально організована праця, навпаки, малопродуктивна і призводить до погіршення здоров’я.

Є заходи, що сприяють поліпшенню розумової працездатності. Так, робоче місце має бути постійним. Стіл і стілець підбирають залежно від росту. Висота стільця має бути такою, щоб ноги спиралися повною стопою на підлогу чи підставку, утворюючи в тазостегновому й колінному суглобах прямі або трохи тупі кути. Обов’язково використовується для опори спинка стільця. Висоту стола підбирають таку, щоб сидячи на стільці, можна було тримати на столі передпліччя, не опускаючи корпуса тіла і не піднімаючи плечей.

Під час писання й читання найбільш доцільна поза з легким нахилом уперед. Під час бесіди (пояснення викладача) можлива «задня» поза, коли сидять, відкинувшись на спинку стільця.

Правильна посадка забезпечує нормальні умови для роботи зору, органів кровообігу, дихання, травлення, запобігає швидкому стомленню, сприяє збереженню правильної постави. Особливо треба стежити за правильною робочою позою учнів, щоб запобігти викривленням хребта, дефектам зору.

Розумовій праці сприяють достатньо провітрене приміщення, оптимальні умови мікроклімату, тиша, раціональна освітленість.

Інтенсивність розумової праці залежить від емоційного стану. Позитивні (але не надмірні) емоції сприятливо впливають на роботу, негативні − навпаки. Тому дуже важливий добрий психологічний мікроклімат у колективі, доброзичливе ставлення учнів один до одного, позитивна словесна оцінка праці оточуючими, впевненість у корисності виконуваної роботи. Позитивні психологічні фактори мобілізують резерви працездатності.

Для того, щоб правильно організувати працю школяра, треба скласти для нього оптимальний режим дня, враховуючи вік, здоров’я, заняття в школі. При цьому враховують час приготування домашніх завдань, правильне чергування праці та відпочинку, достатній сон, раціональне харчування, перебування на свіжому повітрі.

Всім нам з дитинства добре відома істина, що чистота - запорука здоров’я. І кожна людина повинна дотримуватись її протягом усього свого життя ретельно доглядаючи своє тіло - шкіру, волосся, нігті, ротову порожнину.

Серед гігієнічних факторів, що сприяють зміцненню здоров’я й підвищенню працездатності підлітка, важливе місце належить харчуванню.

Харчування − одна з основних фізіологічних потреб людини. Від нього залежить ріст і розвиток організму, його фізична і розумова працездатність, стійкість проти несприятливих факторів.

Організація раціонального харчування школярів сприяє нормальному фізичному і розумовому їх розвитку, зміцненню здоров’я, підвищенню працездатності та успішності в навчанні. Правильне харчування підвищує опір організму до інфекційних захворювань та інших несприятливих факторів навколишнього середовища.

Неправильне харчування спричинює різні захворювання і насамперед органів травлення. Тому дуже важливо додержувати кількісної та якісної збалансованості основних поживних речовин, раціонального режиму харчування, раціональної кулінарної обробки їжі, її різноманітності, санітарних правил зберігання харчових продуктів.

Режим харчування включає: кратність споживання їжі, кількісний та якісний розподіл споживання їжі протягом дня, час споживання, інтервали між прийняттям їжі, умови, за яких їжа споживається.

Для забезпечення всіх функцій організм повинен постійно одержувати необхідні поживні речовини у відповідній кількості (білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі), які б відповідали енергетичним затратам (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1

Добова потреба основних харчових речовин для старших підлітків

Вік, стать	Енергетичні затрати, ккал	Білки, г		Жири, г		Вуглеводи, г
		всього	в т. ч. тваринні	всього	в т. ч. рослинні
14-17 хлопці дівчата	3000 2500	98 82	59 49	100 84	20 17	425 355

Велике значення має забезпечення харчування школярів необхідною кількістю вітамінів. Вони сприяють правильному росту і розвитку дітей, беруть участь у всіх обмінних процесах. Дитячий організм особливо чутливий до нестачі вітамінів, яка швидко викликає у них втому, дратівливість, діти втрачають апетит. У зв’язку з інтенсивним ростом і посиленим обміном речовин потреба дітей у вітамінах трохи вища, ніж у дорослих (табл. 1.2.2).

Таблиця 1.2.2

Добова потреба старших підлітків у вітамінах, г

Стать, вік	В і т а м і н и
	А	В1	В2	В12	РР	С
14-17 хлопці дівчата	1,5 1,5	1,9 1,7	2,5 2,2	2,2 1,9	21 18	80 70

Харчові продукти дають людині енергію, а також необхідні речовини для розвитку організму й регулювання обміну речовин. Раціональне харчування забезпечує правильний ріст і формування всіх органів і систем, зберігає здоров’я.

Їжа повинна відповідати певним гігієнічним вимогам і бути:

оптимальною у кількісному відношенні, тобто відповідати енергетичним затратам організму;

повноцінною у якісному відношенні, тобто включати в себе всі необхідні речовини в найбільш сприятливих пропорціях;

різноманітною і містити різні продукти тваринного і рослинного походження;

добре засвоюваною, мати приємний смак, запах і зовнішній вигляд [37].

Важливе значення мають збалансованість харчування, тобто оптимальні якісні і кількісні взаємозв’язки основних речовин (білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні солі, а також фізіологічно сприятливі співвідношення важливих складових частин харчових речовин (амінокислоти, білки, крохмаль і цукри вуглеводів).

Таким чином, заняття фізичними вправами, загартовування, активний відпочинок і спорт вже сьогодні в масових експериментах довели свій високий оздоровчий потенціал. Вплив засобів фізичної культури і спорту можна (і потрібно!) використовувати в будь-якому віці, в будь-якому стані здоров’я і фізичної підготовленості − завжди, коли ми прагнемо подолати хворобу, підвищити активність організму і зробити своє життя більш насиченим, творчим і довготривалим. Фізична культура і спорт − фактори потужного і різнобічного соціально-біологічного впливу на організм. Однак в основі впливу фізичної культури і спорту на організм та особистість лежить оздоровча дія, що глибоко, на біологічному рівні підвищує життєздатність організму, стимулює його захисні можливості і соціальну активність людини.

Активний руховий режим, дотримання вимог особистої і суспільної гігієни, розумне використання сил природи, раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок - все це надійні складові здорового способу життя, запорука бадьорого настрою, впевненості у собі. Усі ці випробувані засоби, а також знання про те, як саме вони впливають на організм людини, безсумнівно, допоможуть не тільки розвитку сили і витривалості, вправності і бистроти, високого рівня загартованості, але й певною мірою дозволять підлітку навчитися управляти своїм самопочуттям і настроєм.

Надзвичайно важливо, щоб свій організм людина пізнала з дитячих років й уміла завжди підтримувати його в належному порядку. Тоді при умілому використанні основних гігієнічних положень і правил, постійно орієнтуючись на об’єктивний барометр самопочуття, можна значною мірою підвищити оздоровчий ефект від фізкультурних і загартовуючих процедур.

Отже, ми можемо зробити висновок, що поняття «здоровий спосіб життя» інтегрує взаємозв’язок способу життя та здоров’я людини. Здоровий спосіб життя об’єднує всі умови, особистісні якості, процеси, тобто все, що допомагає нормальному функціонуванню людини в професійній, суспільній та побутовій сферах. Це визначення також виражає ставлення людини, орієнтир її діяльності щодо зміцнення та розвитку індивідуального і суспільного здоров’я. Здоров’я має бути найпершою потребою людини, але її задоволення має складний, зумовлений характер і не завжди призводить до потрібного результату.

Здоровий спосіб життя пов’язаний із особистісно-мотиваційною сферою людини, із соціальними, фізичними можливостями та здібностями. Для того, щоб підтримувати здоров’я на оптимальному рівні, тільки уникати факторів ризику (боротьба з алкоголізмом, тютюнопалінням, наркоманією, нераціональним харчуванням) недостатньо, треба розвивати тенденції, які працюють на формування здорового способу життя і містяться в різних факторах життя людини.

До основних принципів здорового способу життя належать:

соціальні: спосіб життя повинен бути естетичним, моральним, вольовим;

біологічні: спосіб життя має відповідати віковим особливостям, забезпеченим енергетично, зміцнюючим та ритмічним.

Реалізація цих принципів залежить від соціально-економічних заходів та формування моделей поведінки людини. Ведення здорового способу життя передбачає:

прагнення до фізичної досконалості;

досягнення душевної, психічної гармонії в житті;

забезпечення повноцінного харчування;

виключення з життя самодеструктивної поведінки;

дотримання правил особистої гігієни: очищення організму та його загартовування.

Таким чином, ми розглянули багато спроб видатних учених вибудувати завершену систему уявлень про здоров’я та здоровий спосіб життя. Але навіть переконливі моделі та еталони досліджень не в змозі включити багатоаспектність та комплексність цих понять.

Феноменологія здоров’я багатогранна. Вона зближує кордони тілесного та духовного, біологічного і соціального, індивідуального і глобального.

Культурно-історичні епохи по-різному визначають сутність здоров’я та здорового способу життя. Ми ж звернули увагу на ті її аспекти, які залишаються стабільними впродовж століть і мають надзвичайне значення для сьогодення, а саме:

цілісність людської особистості виявляється, насамперед, у взаємозв’язку і взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил підвищує резерви здоров’я;

здоров’я має специфіку проявлятися на фізичному, психологічному та соціальному рівнях;

спосіб життя у всі часи трактується як тип життєдіяльності людини, основними параметрами якого є праця, побут, суспільно-політична та культурна діяльність, різноманітні звички та поведінка. Якщо їх організація і зміст сприяють укріпленню здоров’я, то можна говорити про реалізацію здорового способу життя;

здоровий спосіб життя розглядаємо як сукупність видів діяльності, які забезпечують оптимальну взаємодію індивіда з навколишнім середовищем;

здоровий спосіб життя інтегрує взаємозв’язок здоров’я та способу життя, тісно пов’язаний з особистісно-мотиваційною сферою людини; соціальними, фізичними, психологічними можливостями та здібностями.

1.3 Психофізіологічні особливості старших підлітків

Підлітковий вік (від 10 до 15 років) - час бурхливого і багато в чому суперечливого розвитку, що змінює період порівняно спокійного росту і накопичення сил у молодших школярів. У цей час відбуваються значні зміни і в організмі, й у психіці дитини, що відіграють винятково важливу роль у формуванні особистості людини. Не випадково французький філософ Ж.-Ж. Руссо назвав підлітковий вік «другим народженням» [45].

Підлітковий вік - перехід від дитинства до юності - перший щабель дорослості. Звичайно, дев’ятикласник, який вступає у пору юності, багато в чому різниться від шестикласника, тому розрізняють молодших і старших підлітків. Однак відмінності між ними не виключають того загального, що характеризує підлітковий вік загалом.

Відриваючись від світу дитинства, підлітки поступово, крок за кроком, йдуть шляхом, що веде у світ дорослої людини. Саме тому підлітковий вік називають перехідним. Своєрідне становище підлітка у суспільстві (вже не дитина, але ще не дорослий) і породжує численні труднощі, з якими доводиться стикатися сім’ї і школі при вихованні дітей цього віку.

Вік підлітка - переломний. Організм дитини піддається глибокій перебудові, причому в досить швидкому темпі. Бурхливий фізичний розвиток супроводжується рядом суперечливих моментів. Подібні явища не повинні викликати особливого занепокоєння у батьків, однак знати їх і враховувати при організації життя підлітка необхідно. Велика увага повинна приділятися режиму праці, відпочинку і харчування, гігієні і фізичній культурі.

З початком статевого дозрівання змінюється загальний вигляд дитини, з’являються нові, раніше незнайомі їй відчуття, потяги, переживання, можливі різкі перепади настрою, не завжди зрозумілі навіть самому підлітку. До цього потрібно ставитися уважно, але спокійно. Потрібно пам’ятати, що процес статевого дозрівання починається і навіть завершується раніше, ніж людина, що росте, набуває духовної зрілості. Розрив між завершенням статевого дозрівання і настанням громадянської, соціальної зрілості - одне з основних протиріч підліткового віку.

Усвідомлюючи те нове, що з’являється в його житті, у ставленні до нього оточуючих, підліток все частіше замислюється про свої можливості, особливості, достоїнства і недоліки, про характер своїх взаємовідносин з товаришами і дорослими.

Одне з найбільш сильних бажань підлітка - «стати дорослим», що в його розумінні означає бути самостійним. Прагнення до самостійності видно у всьому: в навчанні, у праці, у виборі друзів, розподілі часу. Підліток хоче сам приймати важливі рішення, починає активно відстоювати свої погляди, думки, судження.

У сім’ях, де визнається право підлітка на певну самостійність, де своєчасно змінюється і ставлення до нього і характер вимог, він, як правило, розвивається і дорослішає нормально. Якщо ж прагнення підлітка стати дорослим оточуючими придушується дріб’язковою опікою, надмірною жорсткістю контролю, недовірою до його можливостей, він починає «завойовувати» самостійність досить різними способами і засобами, і насамперед такими, які, як правило, засуджуються. Підліток стає впертим, неслухняним, грубим. Нерозуміння між ним і дорослими росте, виникають конфлікти і взаємні образи.

Звичайно, розумне надання підлітку певної самостійності нічого спільного не має з його повною безконтрольністю і безнаглядністю. Підліток хоче бути дорослим, але далеко не завжди і не в усьому може ним бути. Йому необхідні постійна допомого, поради, дружнє керівництво дорослих.

Справедливо педагоги і психологи наполягають на тому, що від дорослих, які виховують дитину, залежить насамперед, як саме - благополучно загалом чи болісно, з небажаними відхиленнями - буде протікати її розвиток у підлітковому віці. Справедливо педагоги і психологи звертають нашу увагу на те, що характер взаємовідносин дорослих з підлітком, вимоги, які вони висувають, обстановка у сім’ї - все це створює певну атмосферу, у якій підлітку дихається легко або, навпаки, важко [73].

Разом з тим таким же справедливим буде твердження: правильно побудувати виховання, правильно побудувати взаємовідносини з підлітком досить важко, а часто просто неможливо, якщо не враховувати законів його фізіологічного розвитку, індивідуальні відтінки цього розвитку.

Вірно це, звичайно, для будь-якого віку. Для підліткового віку - тим більше: цей період своєю своєрідністю і темпом різко відрізняється від усіх інших етапів життя людини. З фізіологічної точки зору підлітковий період характеризується інтенсивним ростом, підвищеним обміном речовин, різким посиленням діяльності залоз внутрішньої секреції. Це період статевого дозрівання.

Дійсно, ніколи людина не росте так бурхливо, як у цьому віці (якщо не враховувати перші два роки життя). Довжина тіла збільшується на 5-8 см в рік! Дівчатка ростуть найбільш активно в 11-12 років (ріст у цей час може збільшуватись навіть на 10 см за рік), посилений ріст хлопчиків відмічається в 13-14 років. Характеристика «довгоногий підліток» є дуже точною - збільшення зросту йде в основному за рахунок росту кісток кінцівок.

Маса тіла також швидко зростає, але не так швидко, як росте скелет, тому-то для підлітків і характерний витягнутий, «нескладний» вигляд. Дівчата додають 4-8 кг на рік; хлопці - 7-8 кг на рік [20].

Перебудовується опорно-руховий апарат: зростає рівень окостеніння, наростає м’язова сила. Якщо у 8 років маса мускулатури складає близько чверті маси всього тіла, то до 15 років вона збільшується до третини. Але справа не тільки у масі - посилюється і судинна сітка м’язів, досягають повного розвитку чуттєві і рухові закінчення нервово-м’язового апарату.

Картина розвитку рухів підлітка суперечлива. Перебудова безслідно не проходить: спостерігається надлишок зайвих рухів, недостатня їх координованість, взагалі якась ніяковість, «валькуватість» підлітка. Разом з тим підлітковий вік - саме той вік, коли найбільш успішним може бути оволодіння технікою складних рухів. Підліток може досягти віртуозної техніки гри на музичних інструментах, оволодіти складними елементами спеціальних спортивних вправ, набути чималої майстерності у хореографії, оволодіти різноманітними трудовими діями. Деякі дослідники вважають, що люди, які не розвинули в себе необхідні рухові якості саме у підлітковому віці, протягом всього свого життя залишаються більш незграбними, ніж могли б бути [45].

У підлітка посилено розвиваються грудна клітка і дихальні м’язи. Ростуть легені, збільшується їх об’єм і поверхня, зростає життєва ємність. Число дихань за хвилину знижується у підліткові роки у два рази; інакше кажучи, підліток дихає рідше і глибше (хоча ритм дихання залишається ще більш частим у порівнянні з ритмом дихання дорослого). Остаточно формується тип дихання: у хлопчиків - черевний, у дівчаток - грудний. Тобто вся перебудова в діяльності органів дихання спрямована на те, щоб потреби організму, який швидко росте, у кисні були максимально задоволені.

Посилений ріст органів і тканин висуває свої особливі вимоги до серцево-судинної системи.

Серце у цей час росте дуже інтенсивно, об’єм його щорічно збільшується приблизно на чверть. Судини також ростуть, але темп їхнього росту відстає від темпу росту серця. Тому у підлітків часто підвищується кров’яний тиск: нагнітаюча сила серця зросла, але вона зустрічає опір з боку ще відносно вузьких кровоносних судин; інколи спостерігається так звана юнацька гіпертонія, вона носить тимчасовий характер, однак вимагає особливої обережності при дозуванні фізичного навантаження. Отже, тренуючи серце і судини підлітка (робота на свіжому повітрі, фізичні вправи), не потрібно забувати про небезпеку перевантажень. Несприятливо на серцево-судинній діяльності підлітка позначаються не тільки фізичні перевантаження, але й негативні емоції.

Змінюється стан нервової системи підлітка. Протягом попередніх років зростала провідна роль кори великих півкуль головного мозку. Кора все більше набувала здатності здійснювати гальмуючий вплив на підкіркові структури. Але в період статевого дозрівання знову спостерігається посилення підкіркової активності; у поведінці підлітків відмічається підвищена нервозність, нестриманість, нестійкість емоційних реакцій. Підкреслимо, що при правильному вихованні явища ці долаються самим підлітком, при неправильному - можуть стати основою усталених рис поведінки, як правило, небажаних. Так що розпусну поведінку тих чи інших підлітків пояснювати і виправдовувати особливостями розвитку нервової системи неможна - особливості не винні, їх просто не врахували вихователі. До 16-17 років гальмівна роль кори знову укріпиться - але це не приведе до автоматичного виправлення підлітка, який встиг стати «важким».

З іншого боку, відбувається подальший розвиток мозку, його вищих відділів - лобних областей кори. Це розширює можливості підлітка: зростає усвідомленість сприйняття, стає легше організувати довільність уваги.

Виняткової перебудови у підлітковому віці зазнають залози внутрішньої секреції. Під впливом гормонів - фізіологічно активних речовин, що виробляються залозами внутрішньої секреції, - відбувається бурхливий фізичний розвиток організму у підлітковому віці, під їхнім же впливом йде статеве дозрівання, остаточно формуються органи, притаманні одній чи іншій статі, а також вторинні статеві ознаки.

Звичайно, не гормони самі по собі управляють розвитком - мова йде про так звану нейроендокринну систему, до складу якої входять центральна нервова система і залози внутрішньої секреції.

Центральна нервова система - той вузол, до якого стікається і в якому опрацьовується різноманітна інформація про зовнішній світ, а також про те, що відбувається в самому організмі: як він розвивається, які його розміри і маса, як проходить обмін речовин, як розвиваються окремі органи і системи.

Отже, активність нейроендокринної системи в ході статевого дозрівання наростає від центру до периферії: першою проявляє себе центральна нервова система і лише через певний час настає час ендокринних залоз; ще пізніше відбуваються викликані ними зміни.

Це важливий момент: будь-яка система управління добре діє лише в тому випадку, якщо її центри одразу ж отримують звіт про те, як виконуються їх «команди». Отримуючи необхідні відомості про те, що відбулося, центри в змозі посилити чи приглушити власну активність. Якщо ж центри залишаються у «невіданні», їхня активність може виявитися більшою чи меншою, ніж потрібно. При цьому можливі різні відхилення у стані організму.

За нормальних умов між силою подразника і відповіддю на нього нервової системи існує певна залежність, що має вікові й індивідуальні особливості. У підлітковому віці ця залежність порушується, і пов’язано це з підвищеною збуджуваністю центральної нервової системи. Реакції і за силою, і за характером не відповідають подразникам, які їх викликали. І виходить, наприклад, що сильні і слабкі подразники можуть викликати однакову за силою відповідну реакцію. Може бути й по-іншому: сильні подразники взагалі не викликають відповіді, а на слабкі реакція є. Справа в тому, що нервова система тимчасово виявляється не здатною до відповіді на сильний подразник - він її приводить у стан гальмування; слабкий же подразник всього цього не викликає, і тому на нього реакція зберігається. Зрештою, може бути такий стан нервової системи, коли подразник взагалі викликає неочікувану, часто негативну реакцію.

Всі ці стани нервової системи виражаються в деяких особливостях поведінки підлітків.

У дівчаток більшою мірою виражені порушення емоційного плану - вони занадто образливі, можуть «ні з того, ні з сього» заплакати, у них постійно змінюється настрій. Хлопчики ж частіше стають більш шумними, їхні дії супроводжуються непотрібними рухами, часто не можуть спокійно всидіти на місці.

У старших підлітків зворотний зв’язок між нервовими центрами і статевими залозами стає більш ефективним. Результат - сприятливі зміни як у стані центральної нервової системи (він тепер більш врівноважений), так і в загальному самопочутті підлітка.

Статеві гормони впливають на всі клітини тіла без винятку, однак можна виділити два напрямки цього впливу. По-перше, під впливом статевих гормонів у хлопчиків і дівчаток починають розвиватися вторинні статеві ознаки; по-друге, статеві гормони особливим чином діють на нервові центри. Хоча центральна нервова система і є вищим регулюючим центром, але й на неї статеві гормони мають свій вплив.

Зростає інтерес підлітка до представників іншої статі, посилюється статевий потяг. Інформація сексуального характеру стає для підлітка значущою, важливою. Якщо вона раніше ніби проходила повз, просто як деяке стороннє знання, то тепер така інформація помічається, накопичується, порівнюється. Виникає своєрідна система уявлень.

У результаті всього цього змінюється стан, самопочуття, настрій підлітка. Старші підлітки менш дратівливі, ніж молодші, настрій у них частіше оптимістичний, на зміну невпевненості у своїх силах приходить підвищена, а нерідко і завищена їх оцінка. Для цього є і певні фізіологічні підстави. Як зазначалось вище, під впливом статевих гормонів росте маса м’язів, підвищується їх сила і працездатність. Більш впорядкований, врівноважений стан центральної нервової системи забезпечує більшу здатність до розумових і фізичних зусиль.

Якщо молодші підлітки потребують насамперед поблажливого режиму, з тим, щоб попередити різні перевантаження, якщо порушення ними дисципліни пов’язані з тим, що вони швидко втомлюються і легко впадають у роздратованість, то старшим підліткам насамперед потрібна правильна організація їхньої діяльності; дисципліну вони частіш за все порушують тому, що їх надмірна енергія не знаходить правильного виходу.

Окремо потрібно зупинитися на деяких особливостях психічного стану підлітків в період статевого дозрівання в цілому. Оцінювати його потрібно з урахуванням тих обставин, що підліток значною мірою втрачає колишні способи самоствердження і набуває нових, пов’язаних із статевою належністю, утверджуючись як хлопчик, як дівчинка. У зв’язку з цим відбувається переоцінка себе і оточуючих, в колишні поняття підліток починає вкладати новий смисл, багато-що бачить вже по-іншому. І в цей же період з ним відбуваються значні зовнішні зміни. При цьому важливо, що підлітки вже здатні досить зацікавлено ставитися до своєї зовнішності, а сенс змін, що відбуваються з ними, їм далеко не завжди зрозумілий, і далеко не завжди тому такі зміни видаються підліткам бажаними.

У цьому віці зовнішність стає одним із факторів самоствердження особистості; у підлітків нерідко виникає почуття своєрідного внутрішнього протесту проти змін, що відбуваються у зовнішності, тим більш що вони не завжди настільки сприятливі й не одразу можна побачити їх остаточний результат. Як зазначалось вище, підлітки деякий час бувають нескладними, незграбними, недостатньо координованими.

В окремих випадках протест проти цих змін може досягати болючої міри, виявляючись, наприклад, у нервовій анорексії (тобто у відмові від їжі).

Частіше вона спостерігається у дівчаток. В основі цього лежить, по-перше, значна вразливість дівчаток; по-друге, більший, як правило, обсяг знань їх про себе, більша увага до своєї зовнішності, самопочуття й відчуттів; по-третє, той факт, що статеве дозрівання у них починається раніше, ніж у хлопчиків, і тому вони не мають такої можливості для правильної оцінки цього явища, як хлопчики, у яких все відбувається на півтора-два роки пізніше і які набувають більш тверезих і правильних уявлень щодо статевого дозрівання хоча б тому, що спостерігають за змінами, які відбуваються з дівчатками.

Інколи дівчатка настільки чуттєві до будь-яких критичних зауважень щодо їхньої зовнішності, що нервова анорексія за відповідного складу особистості може розвитися буквально через дрібницю. Наприклад, це може бути зауваження про надмірну повноту. При анорексії спостерігається вперта відмова від їжі, і може настати реальне виснаження організму, різка втрата ваги. Однак випадки нервової анорексії не настільки часті. Значно частіше спостерігаються просто порушення настрою, неврози.

Однак невиправданим був би висновок про нібито принципову кризовість підліткового віку. Дійсно, для цього віку можуть бути характерними порушення самопочуття, настрою, різні відхилення у поведінці, однак оцінювати їх потрібно з урахуванням особливостей тих зрушень у фізіологічних системах, які змінюють характер реакції підлітка на оточуюче. Разом з тим значна вразливість підлітка, тимчасова фізична ослабленість його можуть інколи призвести до несприятливих явищ.

Отже потрібно пам’ятати, що в кінцевому підсумку все визначається особливостями середовища, в якому відбувається розвиток підлітка, особливостями його взаємовідносин з оточуючими. Ніяких конфліктів не виникає, якщо дорослі правильно розуміють природу змін, що відбуваються з підлітком, рахуються з ними.

Таким чином, знаючи фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі підлітка, знаючи можливості хлопчика і дівчинки, знаючи об’єктивні труднощі, з якими дитині неухильно доводиться стикатися, - знаючи все це, можна робити обґрунтовані педагогічні кроки, можна висувати розумні вимоги до підлітка без ризику, що вони, ці вимоги, виявляться завищеними або, навпаки, заниженими (що в рівній мірі шкідливо).

1.4 Основні соціально-педагогічні умови формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Все частіше і частіше ми чуємо про здоровий спосіб життя по радіо і з екранів телевізорів, читаємо на сторінках газет і журналів. Чому ж стільки уваги приділяється цьому питанню? Причин доволі багато. Цілий ряд факторів несприятливо впливає на наше здоров’я: емоційні і фізичні перевантаження, гіподинамія, надлишкове і незбалансоване харчування, складна екологічна ситуація, що склалася в багатьох регіонах нашої країни, поширення шкідливих звичок, нераціональна організація побуту. Разом з тим існує багато можливостей ослабити несприятливі впливи, зберегти і зміцнити своє здоров’я.

Продумана система фізичного виховання, чітке дотримання норм гігієни важливі у будь-якому віці. Однак у переломні моменти розвитку, коли організм не живе «спокійним життям», свідоме ставлення до складнощів, які він відчуває, і постійне прагнення не поглиблювати ці складності, а навпаки, зробити їх менш помітними - все це набуває особливого значення. Усі ми хочемо, щоб внутрішній світ, духовний склад наших дітей, що дорослішають, був багатим і глибоким. Але по-справжньому це можливо лише тоді, коли «дух» і «тіло» перебувають у гармонії. Досягненню цієї мети і сприяють заходи фізичного виховання і гігієни у відповідності до завдань виховання особистості.

Виховання дбайливого ставлення до власного здоров’я, так само як і виховання моральних якостей, вмінь адаптуватися у соціумі слід починати з дитинства.

Фахівцям у сфері педагогіки відомо, що саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтерес та уявлень. Саме у дитячому та підлітковому віці в людей формуються основні життєві норми, цінності та установки. Таким чином можна зробити висновок, що особлива педагогічна увага повинна приділятись формуванню здорового способу життя, починаючи з дошкільного та молодшого шкільного віку.

Про основні проблеми у цій сфері свідчать дані Міністерства освіти і науки України, які вказують на те, що різні порушення статури виявлено у більшості учнів шкіл, у багатьох спостерігались відхилення від норм у серцево-судинній системі, неврози. Багато учнів відстають у навчанні, основною причиною цього, на думку науковців, є погіршення стану здоров’я, слабкий фізичний розвиток, зниження імунітету до захворювань. Зокрема, було зроблено висновок, що стан здоров’я дітей та підлітків України поступово погіршувався протягом останніх 10-15 років і на цей час опинився на рівні, котрий у перспективі загрожує існуванню здорової нації [72].

Систематизувавши чинники, що впливають на погіршення здоров’я, підвищення захворюваності, інвалідності і смертності дітей та молоді України, можна виокремити такі найважливіші:

відсутність педагогічної та соціальної діяльності щодо запобігання нещасним випадкам;

незадовільний стан здоров’я вагітних і дівчаток - майбутніх матерів, поширення серед них гінекологічних захворювань;

поширення гострих кишкових інфекцій з причин нехтування основними санітарно-гігієнічними нормами;

зменшення можливостей природного фізичного розвитку і послаблення роботи з масового фізичного виховання;

незадовільний стан статевого виховання, наслідком чого є небажана вагітність і венеричні хвороби;

слабка ефективність традиційних методів протидії поширення ВІЛ/СНІДу і хімічних залежностей - тютюнової, алкогольної, наркотичної, токсикоманії.

Більшість чинників значною мірою пов’язані зі способом життя дітей і молоді, соціальними складовими вітчизняних реалій. Тому найбільш ефективним шляхом позитивного впливу буде використання засобів з арсеналу системи формування здорового способу життя у тих напрямках діяльності, що визначають наведенні чинники.

Аналіз сучасної наукової літератури дав можливість узагальнити причини, що негативно впливають на формування здорового способу життя молоді, зокрема такі:

нездоровий, а нерідко й асоціальний спосіб життя батьків, відсутність родинного виховання;

обмежені матеріальні можливості дітей, молоді і дорослих;

недосконалість профілактичної роботи в системі охорони здоров’я;

недосконалість навчально-виховної діяльності в системі освіти;

нестача знань та інформації, що повинні надаватися з інших державних і суспільних структур - засобів масової інформації, позашкільних молодіжних осередків, соціальних служб для молоді, громадських організацій тощо [72, с. 207].

Таким чином, особливої актуальності сьогодні набуває проблема створення здорового способу життя. Причому йдеться не тільки про викорінення шкідливих звичок, виконання певних гігієнічних норм і правил: дотримання режиму праці і відпочинку, харчування, що визначають фізіологічне благополуччя організму. Здоровий спосіб життя - набагато більш ширше поняття, це сукупність всіх умов, які налаштовують людину на активну діяльність, дозволяють повністю реалізувати ті високі духовні якості, що завжди були притаманні нашому народу. Здоровий спосіб життя, крім того, впливає на формування нормального психологічного клімату у колективах, сприяє зміцненню товариських стосунків між людьми. Це, в свою чергу, допомагає кожній окремій людині вільніше переносити психоемоційні труднощі, легше долати стресові ситуації, що зустрічаються на її життєвому шляху.

Однак готовність до здорового способу життя не виникає сама собою, а формується у людини з ранніх років насамперед у сім’ї, в якій народилась і виховується людина. Любов, турбота, ніжність, увага окриляють підростаючу людину, всиляють у неї впевненість, оптимізм, духовну силу. Але так відбувається тільки тоді, коли дитина відчуває повну гармонію у сімейному світі, любов і взаєморозуміння у відносинах між дорослими. На це звертав увагу батьків ще А. С. Макаренко: «Істинна сутність виховної роботи полягає зовсім не у ваших розмовах з дитиною, не у безпосередньому впливі на дитину, а в організації вашої сім’ї, вашого особистого і громадського життя та в організації життя дитини. Виховна робота це насамперед робота організатора. У цій справі тому немає дрібниць» [76, с. 26].

Одне з головних завдань педагогів і батьків - формування у дітей такої якості, як особиста відповідальність. Без цієї якості не може бути справжнього трудівника, повноцінного громадянина, хорошого сім’янина. Адже якщо дитина навчиться будь-яку роботу виконувати відповідально, тобто обов’язково добре і до кінця, вона так само відповідально буде ставитися і до свого фізичного розвитку. По-справжньому розумна, освічена, відповідальна людина швидше зрозуміє, що не можна досягти мети в житті без доброго здоров’я, легше усвідомить як це здоров’я зберегти, накопичити. І в тих сім’ях (а таких прикладів чимало), де існує добре продумана, планомірна, комплексна система виховання, спостерігається гармонійний розвиток дітей, їх душі і тіла.

Усі, мабуть, чули або читали про незвичайну сім’ю Нікітіних, де знайдено розумний баланс у розвитку в дітей як розумової, так і фізичної активності, створено власну систему виховання своїх сімох дітей. З самого раннього віку малюки проходять добру школу загартовування - займаються різними спортивними вправами, привчаються бігати роздягнутими по холодній веранді, а пізніше босоніж по снігу. У цій сім’ї більшість дітей взагалі ні разу не пробували ліки, вони ростуть на рідкість міцними, здоровими, що, в свою чергу, сприяє їх прискореному інтелектуальному розвитку. Навчання молодшим дітям Нікітіних дається легко: один син закінчив школу в 13 років з відзнакою, а в 16 вступив до МДУ; наймолодша дівчинка у свої 12 років успішно навчалась у восьмому класі нарівні з 15-річними. Нікітіни вважають, що резерви мозку колосальні, але людина використовує лише їх мізерну частину. І для того, щоб змусити працювати решту, необхідно створювати певні випереджувальні умови. Для цього в домі має бути обстановка, що дає багате живлення для розуму, тобто постійні розумові вправи, діалоги з дорослими. Крім того, необхідно надавати дітям свободу в діяльності: ніяких примусових заходів щодо підготовки уроків, спортивних тренувань, відпочинку. Сила цієї сім’ї в тому, що дітей багато, вони рівняються один на одного, допомагають молодшим, слухаються старших, тобто живуть хоч і невеликим, але справжнім дружним колективом.

У таких сім’ях, як правило, панує атмосфера оптимізму, доброти, гарного, радісного настрою; у таких сім’ях немає місця для нудьги, апатії, неробства, що розслабляють як душу, так і тіло людини; тут дитині не загрожує небезпека потрапити у стресову ситуацію через батьківські сварки, грубість, неувагу, як не загрожує і надмірна ласка, пестування, що завдають скоріше шкоди, ніж користі. Тут не поспішають, відчувши легке недомагання, приймати ліки. У таких сім’ях дружно, весело, разом - і старші і молодші - налаштовуються на здоровий стиль життя [69].

Серед складних проблем сьогодення особливе місце посідає таке явище, як стрес. Часто батьки намагаються уберегти своє чадо від всього, що навіть злегка натякає на можливі хвилювання. І потрібно сказати, чинять невірно. Спроба відгородити дитину від усіх видів стресу може негативно позначитися на її здоров’ї. Адже емоції - це природна реакція організму на оточуючу реальність. Будь-яка емоційна активність супроводжується мобілізацією організму, у крові зростає вміст цукру, частішим стає дихання, пульс, що необхідно для м’язової діяльності, підвищується вміст адреналіну, що активізує енергетичні ресурси. Саме так організм відповідає на стрес незалежно від факторів, що його викликали.

У певних дозах, як підкреслюють сучасні вчені, емоційні навантаження необхідні, корисні для людини. Інша справа - коли систематично повторюються негативні переживання, коли стресові атаки виникають занадто часто і сильно: це виснажує організм, виводить з ладу його адаптивні механізми. А це вже звичайно на шкоду організму. Батькам і педагогам особливо важливо враховувати цей нюанс [21].

Однією із найбільш серйозних і небезпечних «хвороб цивілізації» є гіподинамія. Нестача рухової активності - проблема глобальна, що торкнулася не тільки нашої країни, але й всього людства. Гіподинамія - породження самого стилю сучасного життя, науково-технічного прогресу. Колись для того, щоб прогодуватися, елементарно вижити, далеким нашим предкам доводилось виконувати значний обсяг фізичної роботи - полювати, бігати, рятуючись від погоні, тощо. Саме життя ставило умови: щоб не вмерти, потрібно було рухатися! Зараз такої необхідності практично немає. Науково-технічна революція, механізація і автоматизація у побуті і на виробництві значною мірою полегшили фізичні навантаження, створивши таким чином протиріччя між тим, що закладено у природній організації людини, і тим, що «програмує» розвиток цивілізації. Відбувається свого роду зміщення, що перешкоджає гармонійному розвитку людини.

Особливо це небезпечно для дітей. Автомобіль, телевізор, комп’ютер, ліфт - все це обумовлює малорухомий спосіб життя. До того ж батьки самі, як кажуть, часто підливають масло у вогонь. Останнім часом в багатьох сім’ях домінує ідея інтелектуального розвитку дитини, коли батьки, стурбовані престижним майбутнім своїх нащадків, забувають про те, що дитині потрібні не тільки інтелектуальні, але й фізичні навантаження.

Багато хто з дорослих навіть не уявляє, яку велику небезпеку таїть у собі гіподинамія. Вона негативно впливає буквально на всі органи і системи організму, викликаючи порушення обміну речовин, послаблюючи імунітет.

Список подібних неприємностей можна було б продовжувати. Але найсумнішим є те, що гіподинамія не збирається складати зброю. Навпаки, судячи по всьому, вона готується наступати на нас все більш широким фронтом. Адже техніка, наука не стоять на місці, вони стрімко розвиваються, створюючи різноманітні матеріальні блага, і призводять до того, що повсякденне життя людини вимагає від неї все менших і менших фізичних зусиль.

Як же змінити свій стиль життя? Оголосити бій «хворобам цивілізації», зробити все можливе для мобілізації величезних резервів, закладених у людському організмі?

Фізичне виховання дітей здійснюється найбільш успішно, якщо між учителями і батьками існує тісний контакт. Часто вплив школи зводиться до контролю. Школа ж повинна виступати в ролі організатора сімейного виховання. Успішна взаємодія школи і сім’ї базується на повазі до батьківського авторитету.

Вивчаючи питання сімейного виховання, можна не раз переконатись, як по-різному батьки ставляться до фізичного удосконалення своїх дітей. Багато хто разом з дітьми проводить вільний час, намагається задовольнити рухову потребу дитини, бути учасниками її розваг. Інші батьки не виявляють належного інтересу до фізичного удосконалення своїх дітей, бажаючи бачити їх тільки хорошими учнями. Деякі ж батьки сподіваються, що всі питання фізичного виховання вирішить школа. Як правило, їм не вистачає часу для здійснення контролю і надання допомоги дитині у дотриманні режиму дня, рухового режиму. Якщо ж взяти до уваги, що надмірно люблячі мами піклуються про звільнення від уроків фізкультури сина чи дочки, то картина вимальовується зовсім безрадісна.

До цього можна додати, що часто батьки, на жаль, недоусвідомлюють, як непомітно, але невмолимо, згубно впливає на організм, що росте, надмірна кількість їжі. Ну, подумаєш, дитина з’їсть зайвий шматок хліба, ще одну цукерку, не одне, а одразу два морозива. Статистичні дані свідчать: число повних дітей продовжує зростати приблизно на 1 % на рік. Небезпечним є те, що такі діти в майбутньому стають хворими людьми, а тривалість їхнього життя скорочується на 5-20 років [34].

Для дитячого організму шкідлива як недостатня, так і надмірна калорійність їжі. За недостатньої калорійності раціону зменшується маса тіла, погіршується самопочуття, падає працездатність, знижуються захисні сили організму. Надмірна калорійність їжі веде до ожиріння, а це тягне за собою різні порушення у жировому і холестериновому обміні, підвищує ризик виникнення атеросклерозу. Помірність у їжі, відповідність калорійності їжі енергетичним затратам організму є важливим фактором здоров’я і довголіття.

Найзлішими ворогами здоров’я людини є шкідливі звички, до яких відносять куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів. Здійснюючи пагубний вплив на організм людини, вони помітно знижують його працездатність. Особливо негативно нікотин, алкоголь і наркотики діють на дитячий організм, а тому справедливо вважаються руйнівниками здоров’я дітей і підлітків. Вони несумісні з поняттям здорового способу життя.

У більшості випадків підліткові шкідливі звички пов’язані з несприятливим середовищем, причому вирішальну роль тут відіграє насамперед приклад батьків. Як свідчить статистика, часто такі біди, як алкоголізм, наркоманія беруть початок у сім’ї: від першої стопки, від люблячих батьків, які не побачили в ній нічого страшного, осудного, більше того, самі ж і піднесли її нащадку, не підозрюючи, як неочікувано скоро, невмолимо може нагрянути біда.

Вже одинадцяти-чотирнадцятирічні діти, наслідуючи дорослих, можуть пристраститися до цигарок, до спиртного. Підлітки намагаються у всьому наслідувати старших. До того ж у цю пору в них з’являються й інші мотиви. В організмі підлітка помітно посилюється гормональна активність, на її фоні відбувається різкий скачок росту і розвитку всіх систем і органів. Кардинально перебудовується психіка - у дітей з’являються власні погляди і переконання, їм дуже хочеться видаватися самостійними, незалежними. І часто випалена цигарка, спустошена пляшка видаються в 14-15 років символом дорослості, сили, мужності. Ось і з’являються в під’їздах, дворах компанії, де палять, розпивають спиртне, вживають наркотики.

У п’ятнадцяти-сімнадцятирічних школярів - свої труднощі. Перехід до самостійної діяльності, інтенсивне формування власних поглядів на життя, і як наслідок - переоцінка цінностей можуть викликати стресові ситуації, з якими людині, що тільки вступає в життя, впоратись буває важко. Звідси в окремих випадках - захоплення алкоголем, наркотиками. Ще одним приводом до випивання, вживання наркотиків може стати перевтома: алкогольні напої, наркотики використовуються для того, щоб «освіжитися», «відволіктися», «переключитися».

Все це завдає серйозної шкоди здоров’ю. А якщо до цього додати, що у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння людина втрачає над собою контроль і здатна до різних антисуспільних вчинків, то стає зрозумілим, що такі потворні явища, як алкоголь, наркотики несумісні з нормами і правилами нашого суспільства.

Таким чином, відсутність життєвого досвіду і ще нечітка спрямованість прагнень і переконань нерідко створюють для підлітка цілий ряд труднощів, що негативно позначаються на його здоров’ї. І тут необхідно допомогти молодій людині усвідомити свої величезні фізичні і духовні можливості.

Адже здоров’я не видається як виграш у лотереї. Для того, щоб мати його, потрібно насамперед зберігати нормальне функціонування всього організму. І не в зрілому віці, а набагато раніше. Учені довели, що фундамент здоров’я у людини формується як до народження, так і в період дитинства. А пізніше, у зрілому віці, зусилля витрачаються вже на те, щоб зберегти наявний потенціал здоров’я.

Ці завдання по-новому розставляють акценти насамперед в діяльності медиків. Не випадково ще великий російський хірург М. І. Пирогов сказав, що майбутнє належить медицині попереджувальній. А в наші дні профілактика захворювань взагалі стала головним стратегічним напрямом у медицині. Робота ця багатопланова і складна. По-перше, необхідно глибоко вивчити конкретні зв’язки хвороб людини із зовнішнім середовищем, з умовами і способом її життя. А по-друге, потрібно так змінити ці умови, увесь режим і стиль життя людини, щоб вони всебічно оберігали живий організм від хвороб [8].

Зусиллями одних медиків тут, очевидно, не обійтись. Добитися реальних успіхів можна лише у тому випадку, якщо на допомогу лікарям прийдуть вихователі, педагоги і насамперед - батьки.

Але чи можуть звичайні люди, які в переважній більшості своїй не мають до медицини ніякого відношення, створювати умови для здорового розвитку дітей?

Перш, ніж відповісти на це питання звернемося до історії древньої Спарти, пригадаємо, як виховувались у ній майбутні воїни. У рідній домівці, у колі сім’ї вони, ці майбутні воїни, перебували мало. З семи років хлопчиків переселяли у свого роду військові табори, де разом зі своїми ровесниками під керівництвом досвідчених, мудрих спартанців починали проходити сувору фізичну підготовку. Складні гімнастичні вправи, військові ігри, загартовування, проста, ненадмірна їжа, аскетичний побут - в таких умовах хлопчики, а пізніше вже юнаки, перебували довгі роки. І не було в ті часи більш витривалих, сильних, умілих воїнів, ніж у древній Спарті.

Багато що у спартанському стилі виховання як такому для нас неприйнятне. Упор лише на фізичний розвиток, раннє відлучення від сім’ї навряд чи будуть сприяти гармонійному формуванню підростаючого покоління.

Але не випадково спартанське виховання стало настільки широковідомим. Адже по суті, якщо відкинути крайнощі, спартанська держава створювала для юнацтва оптимальний здоровий спосіб життя, який, змолоду загартовуючи людський організм, якомога краще забезпечував нормальне функціонування й саморегуляцію всіх його систем, робив їх стійкими до всіх можливих перевантажень.

Сьогодні, коли так стрімко наростає темп життя, коли невмолимо множиться кількість зовнішніх подразників - шум, надмірний, перенасичений потік інформації, перенаселеність великих міст, коли цивілізація на кожному кроці готує для кожного з нас численні стресові ситуації, формування здорового способу життя, який мобілізовував би природні резерви людського організму, стає чи не найголовнішим, насущним загальним завданням.

І хто, як не батьки, педагоги, вихователі покликані взяти саму активну участь у вирішенні цієї проблеми! Хто, як не вони, може забезпечити для дітей раціональне харчування, залучити їх до спорту, уберегти від шкідливих звичок, навчити правилам гігієни і, головне - налаштувати самих дітей так, щоб вони і без підказок і нагадувань дорослих прагнули жити розумно, правильно, не на шкоду, а на користь своєму здоров’ю, щоб вони усвідомлювали те, що і сьогоднішнє і все їхнє майбутнє життя, вся їх професійна, суспільна, сімейна дієздатність будуть залежати від того наскільки вони здорові.

Отже, для збереження і зміцнення здоров’я людини, подовження її активного життя важлива роль належить профілактиці здорового способу життя. Особливістю такої профілактики є активне, свідоме ставлення до збереження свого здоров’я, а для цього потрібно, щоб кожна людина була обізнана з оздоровчими ефектами фізичної культури і спорту, з санітарною культурою, гігієною, насамперед особистою, додержувала гігієнічних правил, а також усвідомлювала масштаби негативного впливу на людський організм шкідливих звичок.

У складних процесах взаємодії людини із соціальним середовищем центральною проблемою є забезпечення умов для повноцінного соціального розвитку особистості, що насамперед передбачає формування відповідального ставлення як до власного здоров’я, так і до здоров’я інших людей. Під соціально-педагогічними умовами ми розуміємо сукупність зовнішніх обставин і внутрішньоособистісних мотивацій, що забезпечують досягнення поставленої мети.

Учені називають такі умови, спрямовані на самовдосконалення особистості:

розвиток самосвідомості, світогляду;

формування системи морально-психологічних настанов (воля, контроль, свідома саморегуляція, внутрішнє духовне життя);

формування особистісних ідеалів і життєвих планів (А. В. Меренков);

систематичність і послідовність роботи над собою (В. І. Войтко);

домінантний розвиток морально-духовних функцій особистості (С. С. Пальчевський);

наявність суперечностей між «Я»-ідеальним і «Я»-реальним (Є. Ільїн);

розвиток уміння володіти собою, орієнтуватися в своїх думках, вчинках, діяльності (А. А. Гусейнов);

забезпечення перспективи зростання особистості;

нейтралізація негативних, підсилення ролі позитивних явищ;

забезпечення активності особистості (І. А. Донцов).

Науково-теоретичне і методичне забезпечення процесу формування відповідального ставлення до власного здоров’я полягає у розробленні наукових положень, методичних рекомендацій для вчителів і батьків, організації курсів, гуртків, факультативів для учнів.

Формування потреби у відповідальному ставленні до власного здоров’я має ґрунтуватися на принципах особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання учнів. Цей підхід спрямований на саморозвиток особистості, він дає змогу підлітку реалізувати себе, дозволяє розвинути задатки кожного. І. Якиманська зазначає, що його сутність полягає у потребі формувати позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, самопізнання, самореалізації і самовдосконалення, у необхідності озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання [44].

І. Д. Бех обґрунтував теорію особистісно орієнтованого підходу до виховання, що виявляється в допомозі дитині в пізнанні самої себе, у мотивації постійного самовдосконалення. На думку вченого, зробити процес виховання більш ефективним мають:

формування у суб’єкта виховання здатності й бажання усвідомлювати себе особистістю. У виховному процесі потрібно створювати такі виховну ситуації, які сприяли б виникненню позитивних почуттів до себе;

культивування у вихованця цінності іншої людини. Дитина повинна навчитися цінувати іншу людину, бути милосердною, доброю до інших;

утвердження педагогом позитивної особистісної сутності вихованця як альтернатива аналізу, що викриває його недоліки. Дитина повинна знати свої позитивні і негативні риси, тобто вміти диференціювати свій образ;

використання «ефекту генерації» у виховному процесі. Його необхідно спрямовувати на самостійне оволодіння знаннями, моральними нормами, правилами, вимогами. Адже самостійно здобуті знання залишаються надовго, набувають особистісного значення й емоційного забарвлення;

культивування почуттєвого виховного впливу. Перші моральні переживання визначають подальшу поведінку людини, тому важливо, щоб дитина, вперше зробивши щось для власного самовдосконалення, відчула сильні позитивні емоції;

відповідність образу «Я» вихованця його поведінці. Він повинен чітко усвідомлювати своє справжнє «Я», що ґрунтується на реальному досвіді, а не уявленнях про себе;

ціннісно-смислова спрямованість предметної діяльності особистості;

утвердження розвивальної самооцінки. Дитина повинна навчитися оцінювати себе і змагатися з собою. Джерелом самооцінки. як зазначає І. Д. Бех, має бути не порівняння себе з іншими, а з самим собою, тобто порівняння того, на що я раніше не був здатний, а сьогодні здатний, і чого бажаю в майбутньому [9].

В. М. Оржеховська доводить, що «найприйнятнішою для впровадження в навчальному закладі є така структура реалізації мотивів до здорового способу життя, культури здоров’я:

одержання інформації про здоров’я й експрес-оцінка функціонального стану і рухових можливостей організму, діагностування з метою виявлення рівня фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я;

вибір мотивів усвідомлення потреби у здоровому способі життя, культурі здоров’я;

вибір рішення (постановка мети)» [53, с. 24].

Важливою умовою формування відповідального ставлення підлітків до власного здоров’я є створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в колективі. При цьому дуже важливо враховувати позитивні якості учнів. Педагоги повинні будувати свої стосунки з учнями та взаємовідносини дітей між собою шляхом взаємопідтримки, взаєморозуміння, довіри і співтворчості.

Педагоги в жодному разі не повинні акцентувати увагу лише на недоліках і поразках учнів. Необхідно, щоб виховний процес відбувався в спокійних умовах, щоб була злагодженість дій вихованців, панувало шанобливе, турботливе ставлення один до одного. Вихователь має хвалити учнів, вселяти в них упевненість в своїх силах, підбадьорювати їх. Саме за таких умов кожна дитина захоче досягти успіху, творчо працюватиме, вдосконалюватиме себе.

Важливою умовою формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я є підвищення педагогічної культури батьків. Відповідно до вимог сучасного етапу розвитку суспільства, дитина повинна оволодіти не тільки певними знаннями, вміннями і навичками, а й уміти використовувати їх на практиці. Вона має прагнути до самовдосконалення і розвитку своїх потенційних можливостей, навчитися реалізовувати себе в житті. І саме на сім’ю як один з головних інститутів в соціалізації дитини та її виховання покладається найбільша відповідальність у вирішенні цих завдань.

У Національній програмі виховання дітей і учнівської молоді в Україні наголошено на посиленні ролі сім’ї у вихованні дітей і зміцненні її взаємодії з навчальними закладами. Згідно з програмою, сім’я і школа є основними інститутами соціалізації дитини та її виховання, а отже, їхнім головним завданням має бути сприяння становленню особистості, здатної творити власне життя і будувати гуманні гармонійні стосунки з навколишнім середовищем. Забезпечення єдності школи і сім’ї дає змогу підвищити рівень педагогічної культури батьків [49].

Вплив сім’ї залежить від: складу сім’ї (повна, неповна, багатодітна); стану здоров’я її членів; рівня освіти батьків; інтересів, стосунків у сім’ї; стилю виховання (демократичний чи авторитарний); мети виховання; матеріального забезпечення; житлових умов; усвідомлення батьківства.

Саме в сім’ї створюються сприятливі умови для розвитку дитини, формування її самооцінки і впевненості в собі, компетентності в різних сферах життєдіяльності. Тут закладається основа для становлення світогляду, переконань, ідеалів. Сім’я також сприяє фізичному вдосконаленню людини. Родина формує у дітей розуміння сенсу і мети життя, розвиває моральні якості, формує моральну свідомість шляхом залучення дитини до родинного спілкування, здійснення доброчинних справ, виховує у дітей готовність до творчої праці, спонукає до самовдосконалення.

Щоб у сім’ї було можливим формування відповідального ставлення до власного здоров’я, потрібно:

викликати в батьків інтерес до цієї проблеми;

надати теоретичну і практичну допомогу батькам з цього питання.

Теоретична допомога батькам полягає у наданні інформації про особливості розвитку підлітка та вплив цих особливостей на їх стан здоров’я, про форми і методи розвитку у дітей природного потенціалу, інтересів, способи самовдосконалення [16].

Таким чином, враховуючи умови функціонування сучасних педагогічних систем, принципи системного і діяльнісного підходів до виховання, вікові й індивідуальні особливості розвитку старших підлітків, можна виділити зовнішні і внутрішні умови формування відповідального ставлення учнів до власного здоров’я. До зовнішніх умов ми відносимо: науково-теоретичне і методичне забезпечення процесу формування потреби у самовдосконаленні; врахування принципів особистісно орієнтованого виховання; створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в учнівському колективі, налагодження взаємодії «вчитель-учень» та «учень-учень» шляхом забезпечення демократичного стилю спілкування, взаєморозуміння, взаємопідтримки, довіри, співтворчості; створення для учнів ситуацій успіху; підвищення педагогічної культури батьків. До внутрішніх належать: ціннісні орієнтації, спрямовані на формування відповідального ставлення до власного здоров’я, мотивації самовдосконалення.

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ТА ПЕРЕВІРКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я

2.1 Методика діагностичних досліджень старших підлітків

Метою нашого дипломного дослідження є вивчити, теоретично обґрунтувати та практично перевірити соціально-педагогічні умови підвищення ефективності формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків.

Відповідно до мети нашого дослідження нами були розроблені наступні завдання:

за допомогою діагностичних методик визначити рівень мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя;

скласти програму формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків з урахуванням їх індивідуальних і вікових особливостей, досягнень сучасної психологічної і педагогічної наук та експериментально перевірити її ефективність;

порівняти результати діагностики до та після впровадження програми щодо ефективності формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я з метою її експериментальної перевірки;

розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків з теми дослідження.

Дослідження в рамках даної роботи проводилось на базі Понінкінського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1, гімназія» Полонського району Хмельницької області. В дослідницькому експерименті брали участь учні 9-х (група А), 10-х (група В), 11-х (група С) класів. До складу кожної групи входило по 20 учнів. Крім того до проведення дослідження залучались класні керівники, учителі фізкультури, психолог, лікар, батьки.

Експериментальне дослідження проводилось в три етапи:

-й етап: діагностування (констатувальний експеримент);

-й етап: впровадження програми формування в учнів відповідального ставлення до власного здоров’я (формувальний експеримент);

-й етап: проведення повторного діагностування (контрольний експеримент).

Для з’ясування соціально-педагогічних умов формування відповідального ставлення до власного здоров’я було проведено діагностування особистісно-мотиваційної сфери старших підлітків, що дозволило виявити зміст мотивації учнів, її структуру та стійкість. Крім того, виявлялись соціальні, фізичні, психологічні можливості та здібності учнів, проводилась робота щодо їх розвитку та корекції, що сприяло формуванню свідомого відповідального ставлення підлітків до власного здоров’я.

Для виявлення провідних мотивів формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків проводилось опитування за допомогою анкети «Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» (додаток В).

Анкета розроблена на основі класифікації параметрів діяльності людини В. В. Бойка і містить 20 тверджень, які характеризують чотири рівня мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя:

задоволеність - в основі її лежить відповідність змісту діяльності потребам індивіда, людина повинна отримувати почуття задоволення, «м’язову радість»;

привабливість - у кожному періоді суспільного розвитку формуються певні суспільно корисні цілі, вони можуть суперечити цілям й інтересам особистості або збігатися з ними, що є запорукою престижності здорового способу життя;

міра обов’язковості - для успішного здійснення діяльності вона повинна мати певний ступінь обов’язковості й необхідності в суспільстві. Від цього певною мірою залежить успіх формування у підлітків потреби у веденні здорового способу життя. Якщо людина спочатку не мала сформованої потреби, стійкого інтересу до якої-небудь діяльності, але займалася нею через необхідність, то в процесі виконання цієї діяльності в неї з’являються більш стійкі спонукання, інтерес до неї;

міра відповідальності - починаючи реалізовувати свої потенційні можливості через здоровий спосіб життя, людина бере на себе відповідальність перед суспільством, колективом, собою [12].

Кожний тип мотивації характеризують 5 тверджень. Оцінюючи кожне твердження за п’ятибальною шкалою оптант звичайно надає вищі оцінки тим твердженням (стимулам), які є для нього особистісно значущими.

Анкета призначена для виявлення провідних мотивів збереження здоров’я у підлітків. Крім того, вона була використана для дослідження динаміки мотиваційної сфери старших підлітків. Для цього проводилось повторне заповнення оптантами анкети після проведення корекційних вправ.

Анкетування проводилось в груповій формі, хоча може проводитись і в індивідуальній. Недоліком анкети є можливість оптанта давати соціально очікувані відповіді. Щоб усунути цей недолік з оптантами було проведено попередню бесіду, крім того дана методика застосовувалась в комплексі з іншими.

Обробка результатів дослідження проводилась за таким алгоритмом.

Отримані дані переносяться з «Бланку відповідей» до таблиці 2.1.1, наведеної нижче: проти номера кожного твердження у графі «Оцінка» проставляються бали, що їх вибрав оптант.

Кожна горизонтальна графа в таблиці відповідає певному типу мотивації: І - задоволеність (твердження № 1, 5, 9, 13, 17); ІІ - привабливість (2, 6, 10, 14, 18); ІІІ - обов’язковість (3, 7, 11, 15, 19); IV - відповідальність (4, 8, 12, 16, 20). Потім підраховується сума балів у кожній з горизонтальних граф і заноситься до графи «Сума балів за групами мотивів». Далі кожна отримана сума ділиться на 5 (кількість тверджень, що характеризують окремий тип мотивації) і таким чином отримується мотиваційний коефіцієнт (Ім). Отриманий коефіцієнт Ім заноситься в таблицю до відповідної графи.

Таблиця 2.1.1

Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

Група мотивів	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	№ твердження	Оцінка	Сума балів за групами мотивів	Мотиваційний коефіцієнт (Ім)
І	1		5		9		13		17
ІІ	2		6		10		14		18
ІІІ	3		7		11		15		19
ІV	4		8		12		16		20

Тип мотивації, в якому мотиваційний коефіцієнт (Ім) має найбільше значення, є для оптанта домінуючим. Якщо якомусь типу мотивації відповідає мотиваційний коефіцієнт від 5 до 3, то це свідчить про його особистісну значущість для оптанта; від 2,9 до 2,6 - тип мотивації не дуже значущий; від 2,5 до 0 - зовсім не значущий. Отримані значення Ім ранжуються для кожного оптанта та робиться висновок про його провідні мотиви збереження власного здоров’я.

Після опрацювання даних опитування отримано такі результати:

група А: у 12 учнів (60 %) переважають мотиви привабливості, у 4 (20 %) - мотиви задоволеності, у 3 (15 %) - мотиви обов’язковості, у 1 (5 %) - мотиви відповідальності;

група В: у 10 учнів (50 %) переважають мотиви привабливості, у 5 (25 %) - мотиви задоволеності, у 3 (15 %) - мотиви обов’язковості, у 2 (10 %) - мотиви відповідальності;

група С: у 10 учнів (50 %) переважають мотиви привабливості, по 4 (20 %) - мотиви задоволеності і мотиви обов’язковості, у 2 (10 %) - мотиви відповідальності;

Узагальнені результати анкетування показано на рис. 2.1.1.

Рис. 2.1.1. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

Отримані результати свідчать про те, що для оптантів кожної з груп у веденні здорового способу життя переважають мотиви привабливості, мотиви задоволеності й обов’язковості розподіляються приблизно порівну, а мотиви, що характеризують міру відповідальності, є найменш значущими.

Типи мотивації можуть зустрічатися в різних сполученнях, оскільки основу поведінки будь-якої людини завжди складають декілька мотивів.

Для отримання попередніх даних про негативні тенденції в розвитку функціонального стану учнів старших класів використовувались діагностичні методики з проведенням паралельного аналізу змін, що спостерігались у поведінці підлітків.

Спочатку було проведено опитування за узагальнюючою суб’єктивною методикою САН, або тестом диференційної самооцінки стану. Його назва являє собою абревіатуру трьох основних груп симптомів: С - самопочуття, А - активність, Н - настрій. Кожна група містить по десять пар полярних ознак, рівень прояву яких може бути оцінений за 7-бальною шкалою (від -3 до +3). Усереднені за групами симптоми оцінки самочуття, активності і настрою, а також їх співвідношення між собою служать показниками функціонального стану (додаток Д).

Як показали обширні дослідження оптимального робочого стану у підлітковому віці, суб’єктивні оцінки за цим тестом наближаються до таких значень: С=5,4; А=5,0; Н=5,1. При втомленні зменшуються значення показників самопочуття і активності, в той час як оцінки настрою можуть залишатися на тому ж рівні. У станах емоційної напруженості виражено знижуються показники самопочуття і настрою, при цьому спостерігається також явна нестабільність оцінок у короткі періоди часу.

Результати опитування наведено в табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Узагальнені результати опитування учнів старших класів за методикою САН

№ з/п	П о к а з н и к и	Г р у п и
		А	В	С
1.	Самопочуття (С)	2,8	3,3	1,9
2.	Активність (А)	3,9	2,8	3,7
3.	Настрій (Н)	4,0	3,9	3,9

Графічно результати опитування показано на рис. 2.1.2.

Отримані результати свідчать про те, що узагальнені дані за кожним показником для оптантів кожної з груп нижчі від оптимальних (С=5,4; А=5,0; Н=5,1). Менші значення показників самопочуття і активності свідчать про наявність втомлення, а зниження, крім того, показників настрою свідчить про емоційну напруженість.

      Рис. 2.2. Результати діагностики за методикою САН

Отримуючи дані про найбільш виражені зрушення у відчуттях кожного учня з боку тих чи інших компонентів стану, можна скласти уявлення щодо провідного типу несприятливого стану. Переважання симптомів зниженої працездатності і погіршення самопочуття свідчать про розвиток втомлення, нестійкість настрою й інтенсивне переживання негативних емоцій відповідають стійким стресовим реакціям, зниження активності - стану монотонії.

Основним методичним принципом проведення діагностичного обстеження є отримання даних щодо стану учня у звичайних умовах (фонові заміри) і під впливом тих чи інших навантажень (контрольні заміри). Наприклад, діагностика втомлюваності учня протягом шкільного дня може бути здійснена тільки на основі порівняння даних про його стан на початку занять і після їх завершення.

Так, з метою своєчасного виявлення ознак хронічної втомлюваності, проводилось регулярне оцінювання стану учнів протягом всього навчального року (з інтервалом у 1,5-2 місяці), отримані дані порівнювались з початковим рівнем їх працездатності.

Індивідуальний аналіз результатів опитування за методикою диференційної самооцінки стану (тест САН) дозволив виявити учнів з найнижчими оцінками показників функціонального стану, з якими було проведено додаткове опитування для оцінки стану хронічного втомлення. Для цього використовувався опитувальник для оцінки стану хронічного втомлення (додаток Е).

Для правильної інтерпретації результати, отримані за діагностичними методиками, порівнювались з особливостями поведінки й успішністю навчання учня. Для проведення такого порівняння використовувались насамперед показники успішності учня, в тому числі і стабільність отримуваних оцінок; часові затрати на підготовку до занять й ефективність використання навчального часу; ставлення учня до занять, рівень його зацікавленості і включеності в навчальну діяльність; емоційне забарвлення поведінки, що переважає в різних ситуаціях, усталеність емоційних реакцій, характер взаємовідносин з однокласниками, друзями; наявність шкідливих звичок, схильність до вживання алкоголю, наркотиків.

Для забезпечення повноцінного збору такої інформації проводилось цілеспрямоване спостереження на основі завчасно виділеного списку запитань, що відображають різні аспекти поведінки того чи іншого учня.

Вивчення особливостей особистості підлітка з допомогою спостереження - справа складна. Тому спостереження необхідно поєднувати з бесідою.

Бесіду з учнями не варто починати з питань про шкідливі звички чи недоліки. Це може одразу викликати реакцію протесту, в результаті чого підліток ще більше замкнеться і не зможе розкритися перед педагогом. Можна спочатку познайомитися з інтересами і схильностями учня, задати опосередковані запитання про улюблені ігри, спортивні захоплення, скласти уявлення про його дитинство, особливості характеру і коло спілкування.

Важливим моментом при вивченні підлітка є ненав’язливість спостереження. Оскільки спостереження майже завжди поєднується з бесідою, учитель завжди може доповнити своє уявлення про учня, зіставляючи свої припущення з результатами спостережень, бесід. При цьому учитель повинен дотримуватись принципів об’єктивності, динамічності вивчення особистості, тобто враховувати рівень вираженості особливостей особистісного характеру у теперішній час, зміни цих особливостей у порівнянні з минулим спостереженням, усталеність їх появи в ускладнених несприятливих умовах, тенденцію подальшого розвитку.

Поєднання бесіди і спостереження дає можливість педагогу з’ясувати соціальну підструктуру спрямованості особистості: яку мету учень переслідує? Що вважає головним у своєму житті? До чого прагне? Які виявляє схильності й інтереси? Вивчаючи різнобічність інтересів підлітка, потрібно виявити, чи немає серед них таких, що несприятливо впливають на стан його здоров’я, заважають формуванню відповідального ставлення до власного здоров’я.

При оцінюванні індивідуальних емоційних особливостей школяра враховується, який настрій властивий йому більшою мірою - веселий, пригнічений чи рівний, спокійний; якою є реакція на труднощі - розгубленість, невпевненість, або, навпаки, відчуття азарту. Емоційна збуджуваність проявляється бистротою чи поступовістю настання роздратованості, радості, суму, вразливості тощо.

Оцінюючи особливості уваги учня, потрібно враховувати, наскільки легко чи важко йому робити дві справи одночасно (наприклад, писати і розмовляти), чи відволікається він під час пояснення навчального матеріалу, чим захоплена його увага.

Для оцінки кмітливості необхідно уточнити, наскільки швидко учень розуміє поставлене запитання, чи виявляє винахідливість у відповідях, чи не має схильності до непродуманих відповідей, відповідає по завченому чи проявляє творчість, знаходячи свої прийоми вирішення завдання.

Зрештою, враховуючи, що шкідливі звички і порушення поведінки частіш за все виникають у підлітків при порушенні вольових процесів, потрібно уточнити ці характеристики за такими показниками: чи володіє собою у складній обстановці? Чи вміє при сильному збудженні стримуватися і видаватися зовні спокійним? Легко чи з трудом придушує спалахи гніву шляхом свідомого зусилля?

На основі отриманих результатів було складено психологічну характеристику особистості учня, що є основою педагогічної характеристики (додаток Ж). Усі дані в ній мають бути викладені детально, у лаконічній формі і з певною повнотою розкривати суттєві особливості поведінки й особистості підлітка.

Крім того, з метою вивчення стану забезпечення підлітків харчуванням проводилось опитування учнів старших класів та їхніх батьків за анкетами, наведеними в додатках И, К.

Існує безпосередній взаємозв’язок між здоров’ям людини і її харчуванням. Повноцінною їжу називають тоді, коли вона повністю покриває енергетичні затрати організму. У нашій країні розроблені на наукових засадах норми фізіологічних потреб у харчових речовинах і енергії для дітей і підлітків.

Про повноцінність харчування у енергетичному відношенні можна судити за масою тіла підлітка. За достатньої кількості і калорійності їжі маса тіла дитини відповідає нормальним показникам (табл. 2.1.3). Збільшення маси тіла при надмірному відкладенні жиру і за відсутності помітного розвитку м’язів вказує на надмірне харчування, більш низькі показники маси тіла свідчать про недостатню калорійність їжі.

Таблиця 2.1.3

Середні показники маси тіла і зросту здорових дітей

Вік	Маса тіла (кг)		Зріст (см)
	хлопчики	дівчатка	хлопчики	дівчатка
13	39,3-53,0	43,3-54,4	149-165	151-163
14	45,4-56,8	46,5-55,5	155-170	154-167
15	50,4-62,7	50,3-58,5	159-175	156-167

З метою вивчення умов та способу життя старших підлітків було проведено анкетування (додатки Л, М), за результатами якого виявлено певний контингент підлітків з ознаками патологічного формування особистості. Результати опитування наведено в табл. 2.1.4.

Таблиця 2.1.4

Узагальнені результати анкетування учнів старших класів

№ з/п	П о к а з н и к и	Г р у п и
		А	В	С
1.	Схильність до порушення поведінки	2 (10 %)	2 (10 %)	1 (5 %)
2.	Куріння	6 (30 %)	9 (45 %)	14 (70 %)
3.	Вживання алкогольних напоїв	4 (20 %)	3 (15 %)	8 (40 %)
4.	Вживання наркотичних засобів	-	1 (5 %)	2 (10 %)

Графічно узагальнені результати анкетування показано на рис. 2.1.3.

Рис. 2.1.3. Результати виявлення підлітків, які мають шкідливі звички

Нарівні з методом спостереження здійснювалось експертне оцінювання поведінки учнів іншими викладачами і батьками. Проведені паралельно з експертним оцінюванням бесіди з іншими викладачами і батьками учнів надали додаткову інформацію про причини розвитку несприятливих станів.

Крім того, проведене дослідження свідчить, що в учнів-курців, учнів, схильних до вживання алкоголю, наркотиків, успішність нижча. Внаслідок токсичного впливу нікотину, алкоголю, наркотичних речовин у дітей послаблюється воля, знижується здатність сприймати нові знання. Такі учні робляться неуважними, менш кмітливими, серед них більше порушників дисципліни.

При проведенні антиалкогольної і антинікотинової роботи, в ході профілактики поширення наркоманії важливо виявити учнів з факторами ризику. Цьому може допомогти правильно проведене анкетування учнів. Анкета повинна включати запитання, які допоможуть вчителеві визначити небезпечні умови в сім’ї учня, його оточенні, дізнатися як учень проводить свій вільний час, виявити його ставлення як до негативних звичок загалом, так і до своїх власних, з’ясувати рівень поінформованості про негативний вплив алкоголю, тютюну, наркотичних речовин на людський організм (додаток Л).

До анкетування учнів потрібно підготувати, щоб здобути вірогідні дані, адже анкета не повинна бути анонімною (розголосу не підлягає). Після анкетування вчитель знатиме, яким учням потрібно приділити найбільше уваги, зможе виявити негативних лідерів і особливо ретельно і наполегливо працювати з ними. Доцільно запросити лікаря-нарколога для проведення кількох бесід з такими учнями про біологічні і медичні аспекти шкідливої дії алкоголю, тютюну, наркотиків.

Проводячи спостереження за учнями, необхідно знати основні симптоми прояву дії нікотину, алкоголю, наркотиків.

У курців часто відмічаються головні болі, запаморочення, порушення сну, зниження розумової і фізичної працездатності.

Алкоголь руйнує насамперед центральну нервову систему. Навіть незначні дози його пригнічують гальмівні процеси. Алкоголь швидко проникає у кров і викликає стан оп’яніння, від чого різко знижується фізична і розумова працездатність. Людина. яка вживає спиртні напої, не може швидко і точно мислити, стає неуважною, допускає багато помилок. У неї понижається швидкість рухової реакції, погіршується точність рухів, різко розстроюється координація рухів, частішають пульс і дихання.

Наркотики підступні тим, що при систематичному їх вживанні виникає потреба у постійному збільшенні дози, оскільки попередня кількість наркотичної речовини вже не дає бажаного ефекту. Значні ж дози цих речовин викликають сильне отруєння організму з глибокими порушеннями психічної і фізичної діяльності. Для наркоманів характерні підвищена роздратованість, нестійкість настрою, порушена координація рухів, тремтіння рук, пітливість. Помітно знижуються у них розумові здібності, погіршується пам’ять, різко падає працездатність, слабшає воля, втрачається почуття обов’язку.

Особливості кожного учня можна помітити, просто спостерігаючи за його шкільним життям. Однак в багатьох практичних ситуаціях поверхневого спостереження недостатньо для того, щоб визначити, в результаті розвитку яких несприятливих функціональних станів відбувається збій. Для вирішення цього питання організують лікарський контроль, який покликаний і дозволяє своєчасно виявляти і попереджувати різного роду хвороби, можливі випадки перевтоми, погіршення самопочуття. За підсумками лікарського обстеження складається заключення, в ньому дається оцінка фізичного розвитку і стану здоров’я людини.

Велике значення для правильного формування здорового способу життя, збереження високої працездатності, окрім лікарського контролю мають регулярні спостереження, які проводять за станом свого здоров’я самі підлітки. Самоконтроль за диханням, пульсом, сном, апетитом, масою тіла тощо дозволяє своєчасно виявляти найменші ознаки погіршення стану здоров’я, перевтоми, відхилень від норми. Всі дані про фізичний розвиток і стан здоров’я заносяться у відповідні графи щоденника самоконтролю (додаток Н).

Основними показниками для самоконтролю є:

маса тіла залежить від особливостей конституції організму, розвитку кісткової і м’язової систем, статі, віку, кліматичних та інших умов. Визначати масу тіла найкраще вранці до прийому їжі. Робити це потрібно систематично - не рідше одного разу на тиждень;

сон - одна з найважливіших функцій організму. При порушеннях режиму, перевтомі виникає безсоння. У цьому випадку рекомендується змінити режим, знизити навантаження. При стійких і тривалих розладах сну необхідно проконсультуватися з лікарем.

Для запису у щоденник самоконтролю якість сну оцінюють за п’ятибальною шкалою: відмінний - 5, добрий - 4, задовільний - 3, поганий - 2, дуже поганий - 1;

апетит - показник, який свідчить про нормальну роботу органів травлення і всього організму. Різного роду його порушення вказують на перевтому чи початок якогось захворювання. Апетит оцінюється також за п’ятибальною системою;

самопочуття і працездатність - важливі показники стану здоров’я, які уважно простежуються протягом дня й оцінюються за п’ятибальною шкалою;

пульс відображає роботу серцево-судинної системи. Визначається він на променевій артерії на зап’ясті або на скроневій і сонній артеріях. Спостереження за пульсом здійснюється, як правило, вранці, лежачи у ліжку.

Досліджуючи пульс, підраховують частоту серцевих скорочень (ЧСС) за 1 хв. У людини в стані спокою частота пульсу дорівнює 60-70 ударам за хвилину. Підвищення частоти пульсу (тахікардія) - симптом якогось несприятливого впливу на серце. У цьому випадку необхідно знизити фізичні навантаження й обстежитися у лікаря. Уповільнення пульсу (брадікардія) може бути як ознакою хвороби серця, так і наслідком впливу дії фізичних навантажень. При частоті пульсу менше 40 ударів на хвилину потрібно також звернутися до лікаря.

Порушення ритму серця (аритмію) поділяють на фізіологічні і патологічні. До фізіологічних відноситься так звана дихальна аритмія: при вдиханні пульс частішає, при видиханні уповільнюється. Такі явища часто спостерігаються у підлітків. При стійких порушеннях ритму необхідно терміново звернутися до лікаря.

Дуже важливий контроль за діяльністю серцево-судинної системи під час тренувань, занять спортом. Рекомендується заміряти пульс до занять, а одразу після виконання вправ - протягом перших 15 с й отриманий результат помножити на 4. Це дозволить визначити ЧСС за 1 хв.

За оптимальних фізичних навантажень через 10-15 хв. відпочинку після завершення виконання вправ пульс повертається до вихідних величин. По мірі розвитку тренованості й поліпшення діяльності серцево-судинної системи пульс за одних і тих же навантажень прискорюється менше і швидше відновлюється.

Проводити спостереження за масою тіла, сном, апетитом, пульсом, диханням та іншими об’єктивними показниками бажано в один і той же час - вранці, а також до і після тренувань.

Окрім названих даних у щоденнику самоконтролю можна фіксувати спортивні показники. Це дозволяє простежити динаміку розвитку фізичних навантажень, контролювати їх зміни.

Оцінка стану здоров’я за даними самоконтролю має проводитися з урахуванням всіх показників, оскільки вони доповнюють один одного. Однак потрібно пам’ятати, що дані самоконтролю не заміняють лікарського контролю і педагогічних спостережень, тому підліток не повинен самостійно робити висновки і приймати певні рішення. У випадках несприятливих змін показників самоконтролю потрібно негайно звернутися за порадою до лікаря.

Необхідним доповненням до результатів об’єктивних оцінювань є методики суб’єктивного оцінювання станів. Ця група методик базується на даних самоспостереження.

Світ внутрішніх відчуттів людини, що виникають при переживанні різних станів, досить багатий. Так, людина відчуває появу болю чи дискомфорту в різних частинах тіла, відмічає появу забудькуватості, труднощі у зосередженні уваги, нездатність вирішити складне завдання та інші чітко усвідомлювані симптоми. Досить часто такі внутрішні сигнали є передумовою появи зовні виражених ознак погіршення стану. Крім того, цілий ряд інформативних симптомів взагалі неможна виявити, не спитавши людину про те, що вона відчуває. До них відносяться різні відтінки емоційних переживань.

Для збору даних про суб’єктивні переживання людини використовують методики анкетування й опитування. Труднощі й обмеження використання таких методик досить суттєві. По-перше, далеко не кожна людина, а тим більше підліток, вміє «чути себе» і правильно передавати свої відчуття. По-друге, досліджуваний в силу різних причин може свідомо перекрутити надану інформацію. По-третє, діагност - особа, яка проводить обстеження, може неправильно зрозуміти отриману інформацію, дати їй свою інтерпретацію. Однак цінність даних про суб’єктивні переживання настільки висока, що вчені, дослідники впродовж багатьох років працюють над створенням й удосконаленням методик, що дозволяють звести до мінімуму вплив перерахованих негативних обставин.

Для того, щоб допомогти обстежуваному оцінити різноманітні часом непомітні для нього симптоми, йому дають розгорнутий список тверджень, що відповідає можливим проявам діагностованого стану. При цьому намагаються забезпечити ясність і чіткість пропонованих формулювань симптомів. Крім того, у списку тверджень уникають прямих запитань «в лоб» або поєднують їх з рядом опосередкованих проявів того ж симптому, зв’язок яких з оцінюваним станом зрозумілий лише для спеціаліста. До складу списку симптомів включають спеціальні перевірочні запитання - так звану «шкалу брехні», - з допомогою яких визначають щирість відповідей досліджуваного.

Так, для оцінювання стану хронічної втомленості було використано опитувальник, наведений в додатку Е, де формулювання різних симптомів оцінюваного стану дається у вигляді розгорнутого твердження. На кожне твердження обстежуваний повинен дати відповідь типу «так - ні», тобто підтвердити наявність чи відсутність даного переживання. Оцінюють стан за сумою відповідей, що сигналізують про наявність ознак діагностованого стану по всьому опитувальнику загалом.. Всі твердження, що входять до його складу, характеризують прояви цього стану з точки зору різних груп симптомів: погіршення загального самопочуття, появи хворобливих симптомів, порушень сну, труднощів у сфері спілкування, переважання негативного емоційного фону у переживаннях. Випадки, коли обстежуваний відмічає понад 1/3 перерахованих симптомів, свідчать про початкову форму хронічної втомленості.

Таким чином, на основі результатів попереднього діагностичного обстеження для організації подальшої спеціальної роботи з підбору адекватних оптимізуючи заходів були виділені діти, які мали шкідливі звички і схильність до порушення поведінки, а також систематично допускали пропуски занять. До цієї групи увійшли 12 респондентів, з них 2 - групи А, 5 - групи В, 5 - групи С.

2.2 Програма формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків

Згідно результатів проведеної діагностики в рамках даного дослідження нами розроблено програму формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я, метою впровадження якої є сприяння усвідомленню учнями важливості дотримання норм здорового способу життя, стимулювання набуття теоретичних знань й опанування практичних способів дій у формуванні здорового способу життя. Програма включала такі складові:

) робота з учнями:

заходи з профілактики здорового способу життя (розповсюдження пам’яток, листівок, демонстрування кінофільмів, організація куточка здоров’я тощо);

впровадження в навчальний процес елементів пропаганди фізичної культури, спорту, інтеграція знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни;

позакласні заходи (класні години, бесіди, спортивні свята, вікторини тощо);

робота гуртків, факультативів;

індивідуальна робота (відвідування учнів удома, з’ясування гігієнічно-виховних проблем, надання допомоги);

тренінг;

забезпечення повноцінного харчування дітей у школі;

) робота з батьками:

індивідуальна робота;

залучення батьків до організації і проведення спортивних заходів, тижня здоров’я;

організація спільного дозвілля (туризм, спорт тощо);

) робота з педагогічним колективом:

семінар з проблем створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі;

раціональна організація процесу навчання (складання розкладу занять, планування позакласних заходів з урахуванням оптимальних режимів занять і відпочинку).

Найбільш радикальний шлях виправлення (корекції) або попередження (профілактики) несприятливих функціональних станів полягає в усуненні об’єктивних причин їх виникнення.

Основними напрямками оптимізуючих заходів об’єктивних причин є такі:

раціональна організація процесу навчання;

удосконалення засобів навчання;

забезпечення оптимальних режимів занять і відпочинку;

розробка раціональних форм чередування занять;

оптимізація робочого місця (класного, домашнього) й засвоєння правильної робочої пози;

нормалізація мікроклімату, рівня освітлення, шуму в навчальних приміщеннях;

формування сприятливого соціально-психологічного клімату в учнівському колективі.

Для вирішення цих питань вчителі, шкільний психолог і шкільний лікар повинні перебувати в постійному контакті. При цьому особлива увага має приділятись дітям, які страждають хронічними захворюваннями.

Отже, переконавшись в наявності у дитини шкідливих звичок чи відхилень у поведінці, шкільний лікар, психолог і педагог налагоджували контакт з батьками, сприяли встановленню психогігієнічного режиму вдома. По відношенню до сімей, де нерідко трапляються сімейні конфлікти, застосовувались спеціалізовані заходи сімейної психотерапії.

З метою закріплення педагогічних знань батьків класними керівниками для них були розроблені «Пам’ятки» (додаток П).

Загалом робота вчителя, шкільного психолога і лікаря проводилась за такою схемою: спостереження за цими учнями, періодичні огляди лікарем у разі звернення, групові тренінги, а також індивідуальні психогігієнічні консультації. Одночасно було проведено виховні заходи, що включали цикл лекцій і бесід для всіх учнів (додатки Р, С).

Суттєвим моментом є контакт вчителя, психолога і лікаря при організації педагогічного процесу - раціоналізація розкладу, організації відпочинку підлітків.

Найбільш повноцінним відпочинком є сон, в процесі якого відбуваються інтенсивні відновлювальні процеси. Неодмінною умовою відпочинку є систематичність, регулярність, чередування його з періодами роботи, що сприяє укріпленню умовно рефлекторних зв’язків, що лежать в основі будь-якої поведінки людини.

Необхідним є також правильний щотижневий відпочинок у вихідні дні: тривале перебування на свіжому повітрі, прогулянки, екскурсії, мандри, риболовля, заняття спортом, легкою фізичною працею, спілкування з природою, фізкультура. Канікули також необхідні для зміни обстановки і тимчасового відпочинку від повсякденних справ, для нових вражень.

Однак, повне усунення об’єктивних причин, що призводять до розвитку несприятливих функціональних станів, не завжди виявляється можливим. Тому нами використовувався й інший шлях оптимізації функціонального стану, орієнтований на формування у самого підлітка навиків регуляції й управління власним станом. Уміння вчасно зібрати сили для подолання труднощів, повністю сконцентруватися на роботі, максимально розслабитися в період відпочинку, просто заспокоїтися і «не дати волі» емоціям, що переповнюють, - це ті внутрішні засоби, до яких людина повсякденно вдається, регулюючи свою поведінку, хоча вони не завжди розвинені в достатній мірі.

Спеціалізовані методи профілактики шкідливих звичок є прерогативою лікаря, який володіє такими спеціальними методами, як навіювання наяву і в гіпнозі, аутотренінг, помірковано-роз’яснювальні методи або так звана раціональна психотерапія. Однак мати уявлення про них вчитель повинен, по-перше, для того, щоб надати кваліфіковану консультацію батькам, діти яких мають шкідливі звички, по-друге, щоб допомогти учням зрозуміти принципи самонавіювання, психічної саморегуляції як засобу профілактики шкідливих звичок й порушень поведінки.

Так, в рамках проведеного дослідження вчителями, психологом використовувались деякі прийоми раціональної (поміркована, роз’яснювальна, переконуюча) й ігрової психотерапії. Зокрема проводився курс групової психотерапії, що включав 27 занять. Кожне заняття будувалось за типом дискусії про складні ситуації й способи їх подолання. Групова дискусія дає можливість продемонструвати підлітку форми його неправильної поведінки, показати їх ніби збоку. Критичне ставлення до себе, що з’являється в результаті такого впливу, допомагає змінити систему ставлень особистості, неправильне формування якої і призводить до нервово-психічних розладів, до шкідливих звичок.

Для підвищення ефективності групової дискусії в колективну роботу включались ігрові прийоми, що дозволили змінити не тільки пізнавальну, але й емоційно-поведінкову сторону суб’єктів спілкування. В додатку Т наведено зразки ситуаційних завдань, які пропонувались учням для виконання.

Робота тренінгової групи будувалась за такими принципами:

довірливе й відверте спілкування;

відповідальність при обговоренні результатів спілкування;

інтимність;

принцип «тут і тепер» - учасники групи відтворюють свою поведінку в деталях, в конкретних ситуаціях.

У процесі спілкування аналізувались мовні акти, їх зміст, тривалість, спрямованість, частота висловлювань, експресія, особливості граматики, лексики, інтонації, виразність рухів. Заняття звичайно починались з психогімнастичної розминки, яка може супроводжуватись співом і танцями. Потім йшло десятихвилинне прослуховування якогось музичного твору і так звана психозарисовка на задану тему.

Зокрема в ході дослідження використовувались такі вправи:

Хто є хто. Відгадування переживань одного з учасників групи за його поведінкою, відповідями на запитання, що носили жартівливий характер.

Інтуїція. Орієнтування на незнайомого чи малознайомого члена групи. Йому задаються запитання, відповіді на які він записує. Група намагається відгадати ці відповіді.

Митниця. За поведінкою одного з учасників групи, його висловлюваннями робиться спроба відшукати сховану річ.

Шосте почуття. Визначити, хто і яку обере пісню, подарунок, якій порі року надасть перевагу тощо.

За спиною. Надто балакучі повинні мовчати, поки не закінчиться групове обговорення особливостей їхнього характеру.

Безсловесне виявлення почуттів здійснюється кивком голови, підняттям руки тощо.

Використовувались й інші вправи.

Подібне тренування може використовуватись як ефективний прийом інтенсивної взаємодії у атмосфері довіри і взаємодопомоги, що має велике педагогічно-виховне значення. З одного боку, розвивається творчий характер мислення учнів, з іншого - формується соціальна настанова, удосконалюються комунікативні уміння.

В рамках даного дослідження методи соціально-психологічного навчання використовувались для зміни поведінки підлітків, які мали шкідливі звички. Метою такого впливу стало формування в учнів нормативної поведінки на гуманістичних принципах співпереживання.

Таким чином, досвід практичного застосування методів групового впливу при роботі з підлітками, які мають відхилення у поведінці й шкідливі звички, свідчить про те, що учні можуть навчитися розуміти один одного, формулювати мотиви своєї поведінки. Тренування спілкування дає можливість виробити форми гнучкого спілкування й поведінки, позбавленої максималізму, категоричності. Підлітки стають більш «відкритими», набувають навичок довірливості у спілкуванні, позбуваються необхідності пошуку «сурогатів» спілкування, таких, наприклад, як алкоголь і наркотики. За рахунок набуття навичок варіативної поведінки відбувається оптимізація всіх психічних функцій.

Отже, з допомогою роз’яснювальних бесід шкідливі звички усвідомлюються підлітком. Тепер потрібна його власна активність щодо їх подолання, зміцнення власної емоційно-вольової рішучості. І тут великого значення набуває навчання різним прийомам саморегуляції. Якщо підліток нейтральний по відношенню до своїх шкідливих звичок, вони фіксуються сильніше. Якщо ж у нього формується негативне ставлення до подібних звичок, вони викликають негативні емоції і навіть докори сумління - це вже перші кроки на шляху подолання неправильної поведінки. Наявність такого емоційного острівка - ключ до перемоги над шкідливими звичками.

«Вчись управляти собою!» - такий головний девіз тих виховних заходів і педагогічних прийомів, які використовувались в рамках впровадження програми формування відповідального ставлення підлітків до власного здоров’я. Зокрема до них відносяться методики нервово-м’язової релаксації й аутогенного тренування.

Методика нормалізації стану способом нервово-м’язової релаксації являє собою комплекс простих вправ для зняття м’язового напруження в різних частинах тіла. Нервово-м’язова релаксація використовувалась учнями старших класів для зняття інтенсивних рівнів гострого втомлення, а також для профілактики хронічної втоми, нервово-психічних зривів, попередження різного роду захворювань. Особливістю запропонованих у даній методиці вправ є контрастне чередування сильного скорочення з подальшим повним розслабленням певної м’язової групи.

Послідовно виконуючи подібного роду вправи для м’язів ніг, живота, грудної клітки, рук, спини, плечей, шиї, обличчя, можна достатньо швидко (за 15-20 хв.) добитися повного розслаблення всього тіла. Це допомагає швидко зняти неприємні емоційні переживання, упорядкувати думки і почуття, поліпшити настрій. У додатку Т наведено приблизний комплекс вправ для ефективного досягнення стану релаксації.

Наведений комплекс вправ рекомендовано виконувати увечері, перед сном. Корисно також після завершення комплексу виконати кілька доступних гімнастичних вправ, а також супроводжувати вихід із стану релаксації музичною програмою.

Дієвим засобом у справі профілактики і лікування шкідливих звичок є самонавіювання. Техніки самонавіювання підлітка можуть навчити вчитель, психолог чи лікар.

Самонавіювання є ефективним лише за певних фізіологічних умов м’язового розслаблення і деякого зниження рівня бадьорості мозку. Цей принцип лежить в основі методично відпрацьованого й науково обґрунтованого комплексу аутогенного тренування - одного з варіантів самонавіювання.

Навчання проводить фахівець (лікар або педагог-психолог).

Заняття з аутогенного тренування починаються в один і той же час, навчання проводиться в приміщенні, де є м’які крісла, в умовах затемнення й тиші. В подальшому, по мірі оволодіння аутогенним тренуванням ці умови не обов’язкові.

Існують три положення для засвоєння аутогенного тренування.

-а позиція: в позі «кучера». Той, хто займається, сидить на звичайному стільці, його спина злегка зігнута, голова опущена, руки лежать без упору на стегнах, кисті вільно звисають, ноги розставлені.

-а позиція: напівлежачи. Той, хто займається, сидить вільно у кріслі з підголівником, що дозволяє йому, відкинувшись на спинку крісла, поклавши руки на підлікотники й розставивши ноги, максимально розслабитися.

-я позиція: лежачи на спині із злегка припіднятою головою, розташованою на низькій подушці, з дещо зігнутими у ліктьових суглобах руками, долонями вниз, що вільно лежать вздовж тулуба. Спочатку з тим, хто займається, проводиться бесіда, в якій коротко і доступно викладаються відомості про вплив самонавіювання на організм і способи саморегуляції.

Основна вправа виконується таким чином. Вибравши зручну позу, зосередившись на якійсь приємній, заспокійливій картині (наприклад, спокійна зелено-блакитна гама кольорів природи), підліток намагається викликати в себе стан повного спокою. Встановлюючи спокійний ритм дихання, подумки промовляє: «Я спокійний… Я зовсім спокійний…», причому займенник «я» чи слова «я зовсім» промовляються на вдиху, а на дещо подовженому видиху йде слово «спокійний». Після кожної фрази, роблячи невеличку паузу в 5-7 секунд для дихального циклу, потрібно постаратися викликати відчуття фізичного заспокоєння. На вдиху: «Моє тіло…», а на подовженому видиху: «зовсім спокійне, відпочиває…».

Займаючись протягом 3-5 хвилин щоденно три рази на день вранці, вдень і ввечері, використовуючи просонний, передсонний і післяобідній стан, можна приблизно за десять днів оволодіти початковим етапом викликання стану спокою і відпочинку. Загалом ця формула виглядає таким чином: «Я спокійний, я зовсім спокійний. Я відпочиваю… Відпочиває кожний м’яз, кожний нерв. М’язи приємно розслаблені… Сторонні звуки перестали відволікати мене… Перестали тривожити і турбувати… Я уважний і зосереджений на вимовлянні слів…».

Наступна вправа спрямована на те, щоб викликати відчуття розслаблення й тепла у правій руці.

Отже, початкова формула аутотренінгу виглядає таким чином: «Я хочу, щоб права рука моя розслабилась і потеплішала… моя права рука приємно розслаблюється. Розслаблюються права кисть, праве передпліччя і плече. Від плеча до кінчиків пальців уся моя права рука приємно розслаблена. Рука теплішає, ніби занурюється у теплу воду… Розширюються судини правої руки і розширеними судинами вільно і спокійно струїться приємне тепло. Через всю мою праву руку струїться приємне тепло. Вся права рука розслабилась і потеплішала. В кінчиках пальців правої кисті вже пульсує приємне тепло…».

Виконавши те ж саме з лівою рукою, можна переходити до реалізації розслаблення одразу в обох ногах.

Заключна частина аутогенного тренування «вихід» супроводжується формулою мотивованого самонавіювання і збадьорюванням: «Поступово розслаблення закінчується. Змінюється пейзаж. Ніби з-за хмари з’являється сонце. Промінь бадьорості пронизує мене. Новий ритм активності сповнює організм, ніби підганяє нервову систему. Завершується заняття. Після заняття голова буде ясною, світлою. Покращились моя пам’ять, увага, відпочила нервова система. Гарне самопочуття зберігається надовго. Й ніякі тривоги дня не зможуть вивести мене із стану здоров’я, упевненості в собі, у своєму здоров’ї…».

Формула мотивованих самонавіювань може бути розширена й індивідуалізована в залежності від тих мотивів і завдань, які переслідуються.

Формула виходу із аутогенного тренування: ведеться заключне рахування від п’яти до одного. При рахунку «один» легко і просто відкриються очі і голова буде ясною, світлою, відпочилою. Отже, «5 - розслаблення починає проходити і щезати, прохолода в області чола будить бадьорість відчуттів, 4 - хочеться порухати кінчиками пальців рук і ніг, розслабленість щезає, 3 - легко вдається порухати руками і ногами, стиснути кулаки, відчути енергію, пружність, силу в м’язах організму, 2 - ясна, світла голова, повіки легкі, стан бадьорості охоплює цілком і повністю, раз - відкриваю очі, я бадьорий, активний, працездатний і здоровий…».

В заняття, що базувались на використанні методики аутогенного тренування, включалось також оволодіння спеціальними формулами-самонаказами, спрямованими на активізацію стану, виникнення відчуття бадьорості, енергійності. Такі самонакази є необхідним елементом управління своїм станом у випадках, коли потрібні мобілізація зусиль, зібраність, воля.

З допомогою психічної саморегуляції можна викликати байдужість або відразу до алкоголю і куріння. Розгорнута формула аутотренінгу, що використовувався для боротьби з курінням, виглядає таким чином:

«…Я спокійний, оточуючі звуки, шуми, розмови не хвилюють, не тривожать мене. Внутрішнім поглядом стежу за зняттям напруження з м’язів правої руки. Права рука приємно розслаблюється, теплішає, зігрівається. Розширились судини правої кисті, насичена киснем і ліва рука, подібно до правої, розслаблюється, теплішає, зігрівається. Тепло і розслаблення відчуваю в ногах, стопи теплі, і знизу доверху тепло розповсюджується по тілу. Сонячне сплетіння мого живота випромінює тепло, прогріває мої внутрішні органи, які оздоровлюються за рахунок притоку крові по розширених судинах. Моє серце працює рівно. Дихання рівне, спокійне. Моя увага тепер на м’язах мого обличчя. Розгладжуються складки чола, повіки розслаблені, теплі у контрасті з прохолодою чола, а чоло ніби овіває свіжий вітерець. Голова моя після самонавіювання стане ясною і чистою, як прозорий гірський струмок, здоровою і працездатною. Поліпшується пам’ять, увага, зібраність. Я більше не курю. Я байдужий до виду, запаху і смаку тютюну. Пропадає бажання курити. Цигарки не доставляють мені вже такого задоволення, як раніше. Мені неприємно курити. Куріння викликає відразу. Мені неприємні спогади про куріння і друзів-курців. Кожна затяжка супроводжується кашлем, слинотечею і навіть блюванням, спазмами і болями у животі. Дія цигарок стала отруйною. Мені тепер легко кинути курити. Адже я володію собою. В заняттях аутотренінгом укріпиться моя воля у боротьбі з курінням. Кину курити обов’язково. Буду добре спати ночами. А вранці завжди голова буде ясною, здоровою, не потребуючи одурманювання куривом. Поліпшуються функції всіх моїх внутрішніх органів. З кожним днем почуваю себе все краще у всіх відношеннях. Тепер я живу здоровим повноцінним життям. Я бадьорий, активний, працездатний і здоровий!».

Таким чином, метою проведених корегуючих заходів стало формування у підлітків активного, відповідального ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших людей, спрямування на подолання шкідливих звичок, засвоєння основних принципів здорового способу життя. Під час проведення бесід, лекцій, диспутів учні брали активну участь в обговоренні таких тем, як раціональне харчування, фізичне і психічне здоров’я, методи його збереження, гігієна розумової праці, сну, правильна організація режиму праці і відпочинку, негативні наслідки ранніх статевих стосунків, перша долікарська допомога при нещасних випадках, кровотечах, травмах. Учні виступали з доповідями, аналізували запропоновані їм завдання з різних тем, планували організацію заходів щодо самооздоровлення організму. Врахування інтересів ліцеїстів з окремих проблем педагогіки здоров’я підвищило їхню зацікавленість, активність. На допомогу підліткам у дотриманні здорового способу життя було розроблено спеціальні пам’ятки (додаток У).

2.3 Опис результатів експериментального дослідження

Після впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я було проведено повторне опитування учнів за допомогою анкети «Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» (рис. 2.3.1).

Рис. 2.3.1. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

Результати повторного опитування за методикою САН наведено в табл. 2.3.1 і графічно показано на рис. 2.3.2.

Таблиця 2.3.1

Узагальнені результати опитування учнів старших класів за методикою САН

№ з/п	П о к а з н и к и	Г р у п и
		А	В	С
1.	Самопочуття (С)	4,2	4,8	3,3
2.	Активність (А)	4,0	3,9	4,6
3.	Настрій (Н)	4,5	3,9	4,7

Рис. 2.3.2. Результати діагностики за методикою САН

Розглянемо динаміку змін, що відбулися у кожній групі, порівнюючи результати попереднього діагностування і діагностування після проведення експерименту за методикою вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя. Результати порівняння наведено в табл. 2.3.2.

Порівняння результатів діагностики провідних мотивів за анкетою «Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя», отриманих до експерименту та після його проведення (%)

Показники	Г р у п и
	А			В			С
	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка
Задоволеність	20	15	-5	25	15	-10	20	10	-10
Привабливість	60	30	-30	50	40	-10	50	30	-20
Обов’язковість	15	30	+15	15	20	+5	20	25	+5
Відповідальність	5	25	+20	10	25	+15	10	35	+25

Графічно результати порівняння показано на рис. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5.

Рис. 2.3.3. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» групи А

      Рис. 2.3.4. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» групи В

Рис. 2.3.5. Результати діагностики провідних мотивів за анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя» групи С

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що у мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя відбулися позитивні зрушення в бік мотивів, що характеризують міру відповідальності, та мотивів обов’язковості.

Аналогічним чином розглянемо динаміку змін, що відбулися у кожній групі, порівнюючи результати попереднього діагностування і діагностування після проведення експерименту за методикою САН (табл. 2.3.3).

Таблиця 2.3.3

Порівняння результатів діагностики за методикою САН, отриманих до експерименту та після його проведення (бали)

Показники	Г р у п и
	А			В			С
	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка	до експерименту	після експерименту	динаміка
Самопочуття	2,8	4,2	+1,4	3,3	4,8	+1,5	1,9	3,3	+1,4
Активність	3,9	4,0	+0,1	2,8	3,9	+1,1	3,7	4,6	+0,9
Настрій	4,0	4,5	+0,5	3,9	3,9	-	3,9	4,7	+0,8

Графічно результати порівняння показано на рис. 2.3.6, 2.3.7, 2.3.8.

Рис. 2.3.6. Результати діагностики за методикою САН групи А

Рис. 2.3.7. Результати діагностики за методикою САН групи В

Рис. 2.3.8. Результати діагностики за методикою САН групи С

Таким чином, отримані результати свідчать про загальне поліпшення настрою й самопочуття в учнівському середовищі, підвищення активності підлітків, що підтверджується наближенням даних показників до оптимальних.

Для уточнення рівня настанов учнів на дотримання здорового способу життя було проведено анкетування з допомогою тест-анкети «Займи позицію» (додаток Ф), результати якого дозволяють зробити висновок про те, що переважна більшість підлітків чітко усвідомлює, що дозволить їм зміцнити й зберегти своє здоров’я, а що, навпаки, призведе до його погіршення.

Після індивідуальних занять за методикою нервово-м’язової релаксації, аутогенних тренувань у підлітків відмічались поліпшення настрою, загального тонусу і самопочуття, зникали негативні тенденції в поведінці.

Правильно організований руховий режим різко збільшив функціональні можливості підліткового організму. Спостереження за учнями показали, що самостійні заняття фізичними вправами підвищили стійкість організму до холоду, різного роду перевантажень, простудних захворювань.

Школярі, які виконували вправи щоденно не тільки зміцнили своє здоров’я, але й набули цілого ряду позитивних якостей (як фізичних, так і моральних). До перших відносяться сила, бистрота, вправність, витривалість; до других − сміливість, наполегливість, дисциплінованість. Самостійні заняття фізкультурою викликають позитивні емоції, гарний настрій.

Значний вплив здійснюють заняття фізичними вправами на розвиток інтелектуальних процесів − сприйняття, запам’ятовування, уявлення, мислення, поліпшення розумової працездатності. Загартовані, добре фізично розвинені учні не пропускають занять через простудні чи інші захворювання, успішно оволодівають навчальним матеріалом.

Таким чином, досягнуті результати експериментального дослідження дозволяють зробити висновки про те, що впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я підтвердило ефективність окреслених соціально-педагогічних умов. Загалом покращилось самопочуття підлітків, їхнє ставлення до навчання, до виконання своїх обов’язків як у школі, так і вдома. Позитивні зрушення відбулися у взаємовідносинах в учнівському колективі, поліпшились стосунки між батьками і дітьми.

2.4 Методичні рекомендації для педагогічних працівників та батьків щодо формування відповідального ставлення до власного здоров’я у старших підлітків

Підлітковий вік - найбільш складний період як для самих дітей, так і для дорослих. Про те, як все ускладнюється у духовному, розумовому, громадському житті підлітків, наскільки багато нових виховних проблем ставить цей період перед педагогами і батьками, досить широко говориться і пишеться. Однак змінюється, входить у кризову стадію перебудови не тільки моральна, але й фізіологічна сутність дитини. І батьки, вчителі повинні мати чітке уявлення про цю перебудову, бути до неї готовими.

Формування у вчителів високого рівня педагогічної культури, культури здоров’я, готовності до валеологічного виховання учнів є однією з основних умов створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі. Сформована система цінностей вчителя визначає його особистісно-професійну позицію і виявляється у педагогічній та валеологічній культурі, про що свідчить його ставлення:

до учнів: доброзичливість, щирість, відкритість, бажання допомогти, підтримати не тільки в навчальній діяльності, а й у розв’язанні важливих проблем. Завдяки компетентності у питаннях валеологічного виховання педагог може давати поради учням щодо збереження і зміцнення здоров’я під час навчання й у вільний час. В основі такого ставлення - розуміння здоров’я як найважливішої людської цінності, як умови ефективного навчання молоді, її саморозвитку, самореалізації;

до самого себе: вимогливість до своїх професійних, особистісних якостей, здатність до саморегуляції психічних процесів, настрою, поведінки; неухильний розвиток навичок самоорганізації викладацької діяльності без шкоди для здоров’я; усталений орієнтир на здоровий спосіб життя як норму поведінки; настанова на необхідність удосконалення духовного, фізичного, психічного і соціального аспектів здоров’я, на високу активність, ініціативу, творчість, на самооздоровлення, самоаналіз; орієнтир на підвищення рівня загальної культури в цілому;

до професійно-педагогічної діяльності: орієнтація на валеологічну педагогіку, тобто здатність учителя до організації такої навчальної діяльності, яка не завдає шкоди здоров’ю учнів; настанова на розвиток демократичних, гуманних стосунків учителів і адміністрації школи з учнями; свідома потреба у підтриманні атмосфери любові, дружби і довіри у школі; орієнтація на колективну співтворчість, співдружність у навчальній і валеологічній діяльності.

Емоційна сфера підростаючої людини, як відомо, досить багата, але ранима і нестійка. Море почуттів може вплинути на розвиток особистості підлітка як в позитивну, так і в негативну сторону. Перше захоплення, перше кохання… Ці нові, надзвичайні за своєю гостротою почуття часто окриляють підлітків, допомагають їм ніби заново усвідомити себе, переглянути свої звички, вчинки, викликають бажання стати кращими, добрішими, сильнішими.

Але перше захоплення, особливо якщо воно нерозділене, нерідко призводить і до інших наслідків: діти стають замкнутими, невиправдано роздратованими, неуважними. При цьому в глибинних механізмах їхньої психіки зароджується почуття невдоволеності собою, яке потім переноситься на відносини з батьками, шкільними друзями. Відомі випадки, коли в результаті нерозділеного першого кохання у підлітків виникають психічні зриви, що проявляються у свого роду бунтах. І навряд чи потрібно доводити, як важливо батькам і педагогам не допустити таких зривів, зуміти вчасно помітити зміни в характері дітей, зрозуміти їх причину, знайти свою мудру, достойну лінію поведінки.

Якщо у дитини спостерігається надмірне збудження, на грані істерії, чи, навпаки, глибоке гальмування - заглиблення в себе, неадекватна реакція, батькам не можна проходити повз такі стани, вони мають пам’ятати, що обидва ці стани несприятливі для організму підлітка і можуть призвести до розвитку неврозу та інших відхилень.

Як же готувати дітей до того, щоб вони самі могли успішно протистояти стресам? Зрозуміло, що здоровий мікроклімат у сім’ї - головна запорука нормального фізичного і духовного самопочуття дітей. Однак не зайвим буде і спеціальне тренування в управлінні собою. Хорошою підтримкою у зміцненні нервової і психічної систем є аутотренінг, до якого корисно залучати дітей. В основі тренування лежать формули самонавіювання (додаток Ч). Аутотренінг можна проводити вранці, вдень і ввечері. Він дозволяє зняти напруження, викликає відчуття спокою.

Статеве дозрівання - це завжди величезне перевантаження, свого роду випробування на міцність всього організму. У цей період дітям дуже корисні прогулянки, рухові ігри, заняття гімнастикою. Дуже важливо нормалізувати їх домашній побут, вимагати дотримання режиму дня, правильно поєднувати шкільні заняття з відпочинком.

І звичайно, батькам важливо стати тим надійним, досвідченим лоцманом, який проведе свою дитину через неспокійне штормове море підліткового віку, важливо, зокрема, зрозуміти, як багато залежить від того, чи зуміють вони взяти вірний тон у такій тонкій і делікатній справі, як статеве і сексуальне виховання.

Існують елементарні правила статевого виховання, яких мають дотримуватися у кожній сім’ї. Дитину потрібно привчати до того, щоб вона утримувала статеві органи в чистоті; дитячий одяг не повинен подразнювати ерогенні зони, викликати сексуальні відчуття; складаючи раціон харчування, потрібно уникати їжі, яка містить велику кількість збуджуючих речовин, - шоколаду, кави, прянощів. З усіх питань, які цікавлять дітей, необхідно давати відповідну вікові і, головне - правдиву інформацію.

Рано чи пізно батькам доведеться почати розмову зі своїми синами і дочками про статеве життя. Знайти правильний тон у такій розмові важко, але необхідно. Адже від того, чи зуміємо ми все правильно пояснити дитині, чи викличемо у неї довіру до своїх слів, значною мірою залежить, чи відбудеться у людини повноцінне, гармонійне доросле життя. Потрібно пам’ятати, що статевий потяг у дітей проявляється досить рано і часто виражається у збудженості, схвильованості, напруженості.

Особливе значення у статевому вихованні має інформація про інтимне життя. І якщо батьки усуваються від цього, а діти черпають знання на вулиці, від друзів, у інтимному житті вони часто починають бачити лише пошлість. Так, майбутнє сімейне життя може бути поставлене під удар ще в юності позицією замовчування старших щодо фізіологічної норми статевого життя.

Але сказати чи не сказати - це ще не сама важлива проблема, яку належить вирішувати батькам. Їм дуже важливо виховати у дитини уміння підкоряти і придушувати деякі фізіологічні потреби, навчити її управляти своїми почуттями, уберегти від раннього залучення до статевого життя. Про те, як багато небезпек таїть воно у собі для несформованого організму, його нервової, ендокринної систем можна написати цілі трактати. Алей це не буде самим страшним, головна біда в іншому. Про це детально говорить автор книги «Критичні періоди дитинства» О. І. Миронов. «У порівнянні з медичними протипоказаннями, - пише він, - головна шкода раннього статевого життя стосується морально-етичної сфери особистості. Бездумна гра в «секс» спустошує і без того не дуже багатий внутрішній світ підлітка, робить його цинічним, розв’язним, нездатним на глибокі почуття. До цього потрібно додати, ранні статеві зв’язки, як правило, відбуваються на фоні вживання спиртних напоїв і часто з випадковими партнерами. Все, разом узяте, може сформувати у підлітка анти суспільні настанови, з якими не так уже й важко потрапити в розряд неповнолітніх правопорушників» [76, с. 23]

Нажаль, доводиться констатувати ще один парадокс: хоча батьки і вважають турботу про зміцнення здоров’я дітей справою важливою, однак лише дехто з них по-справжньому використовує для цього можливості фізичної культури.

Потрібно зазначити, що і самі батьки в переважній більшості самокритично оцінюють свою участь у фізичному вихованні дітей, посилаючись при цьому на ряд причин, що заважають їм проявити себе на цьому поприщі більш достойно.

Спостереження показують, що батьки, як правило, активні і винахідливі у створенні хороших побутових умов, в турботі про те, щоб діти були гарно вдягнені, смачно і ситно нагодовані. Все це, звичайно, добре. Погано тільки, що часто на цьому й заспокоюються, вважаючи, що належне здоров’я дитини вже буде забезпечене автоматично. А на ділі виходить, що надмірний комфорт і посилене харчування за недостатньо активного рухового режиму породжують у дітей побутові лінощі, послаблюють їхнє здоров’я, зменшують їх працездатність, ведуть до ожиріння.

Йдеться не про якісь складні речі - про азбуку. У фізичному вихованні такою азбукою є формування фізкультурно-гігієнічних навичок. Навички чіткого режиму навчання і сну, раціонального проведення вільного часу, ранкова гімнастика, водні процедури, звичка щоденно бувати на свіжому повітрі (а отже, рухатись, брати участь у спортивних розвагах) - все це перетворюється з часом на звичні принципи організації кожного дня.

Але звідки у малюка, пізніше у підлітка і, зрештою, у дорослого юнака чи дівчини з’являться ці настільки цінні навички, якщо в сім’ї до цього не привчають, якщо самі батьки їх не дотримуються? Тут, очевидно, ми маємо безпосередній і невтішний наслідок особистого прикладу батьків.

А як необхідна підліткам «спортивна» допомога дорослих! Увага дорослих потрібна їм у великому і малому, простому і складному. При цьому дуже важливим є вибір мети: дорослі повинні знати, що їм робити не взагалі («необхідно зміцнювати здоров’я дітей»), а конкретно, у дану пору року, у відповідності до можливостей підлітка, тоді і фізичне виховання проходитиме більш успішно. Суттєва і така обставина: спільні заняття, загальні спортивні інтереси дають батькам можливість краще взнати дитину, створюють і зміцнюють в сім’ї обстановку взаємної уваги і ділової співдружності, таку необхідну для вирішення будь-яких виховних завдань. І зрештою, сімейний спорт - це не якесь «виховне навантаження», а, по-суті, радість і відпочинок і для дорослих, і для дітей.

Дуже добре, якщо батьки навчають чогось дитину, допомагають їй і на додаток самі беруть участь у шкільних спортивних святах і змаганнях. Сім’я живе майбутніми змаганнями, готується до них, бере участь, хвилюється, радіє, обговорює, що вийшло, а що ні… Одним словом, спортивні інтереси у такій сім’ї зближують дітей і батьків.

А в якому виграші буде школа, якщо запровадить проведення таких спільних спортивних заходів! Нехай навіть це не обов’язково змагання, нехай це буде просто фізкультурне свято. Пригадаємо дух народних забав, розваг, головне в них - не прагнення до першості, а можливість взяти участь, випробувати свої сили, отримати задоволення від руху, від гри.

У фізичному вихованні підлітків потрібно враховувати таку їх особливість: вони нерідко схильні переоцінювати свої можливості у руховій діяльності, а невдачі, зриви, низькі результати у різних видах фізичних вправ можуть викликати у них неприємні переживання - так виникає негативне ставлення до занять фізичними вправами.

Зазначимо, що багатьох підлітків не влаштовує їхній фізичний стан, особливості їхньої тілобудови. Вони соромляться своїх вузьких плечей, запалих грудей, недостатньо розвиненої мускулатури. На щастя, недоліки фігури можна виправити з допомогою спеціальних вправ, були б бажання і наполегливість у здійсненні цієї мети. Потрібно навіювати підлітку впевненість у своїх силах, у можливості впливати на особливості своєї фігури у бажаному напрямку. Для цього існують спеціально розроблені комплекси так званої атлетичної гімнастики.

Такі заняття, між іншим допомагають сформуватися важливим якостям особистості: наполегливості у досягненні мети, упорству; позитивні результати цих занять сприятливі для психічного стану підлітка. Окрім того, такі заняття - важливий спосіб корисного використання надлишку енергії, яка може не знайти іншого достойного виходу.

Дуже важливо забезпечити дитині можливість вести активний спосіб життя, багато рухатися, займатися фізкультурою. В домашніх умовах для цієї мети служать дитячі тренажери, яких в нинішній час пропонується чимало. Багато хто з батьків-умільців створюють такі куточки здоров’я своїми руками і навіть в малогабаритних квартирах. Виявляється, завжди можна знайти місце, щоб змонтувати секцію шведської стінки, а перекладина у дверному отворі дозволяє міцно закріпити кільця і канат. Діти дуже охоче використовують такі домашні «стадіони».

Заняття спортом і навчання у школі - дві важливі сторони багатогранного процесу виховання юних громадян. За умови правильної постановки справи вони не тільки не заважають одне одному, але й здійснюють взаємний стимулюючий вплив. Чимало прикладів, коли школярі-спортсмени напружено тренуються, стають майстрами спорту, навіть чемпіонами, і в той же час відмінно навчаються у школі.

Систематичні заняття будь-яким видом спорту розвивають силу м’язів, витривалість, бистроту і спритність. Однак «вага» цих якостей в різних видах спорту, звичайно, різна. Ось чому для занять тим чи іншим видом спорту необхідна попередня консультація зі спортивним педагогом і лікарем. При цьому враховують стан здоров’я і характер фізичного розвитку школяра, а також можливий вплив на розвиток його організму тренувальних занять.

З 12-13 років, як правило, дозволяють починати підготовчі заняття майже з усіх видів спорту, які не тільки розвивають швидкість, спритність і координацію рухів, але й включають вправи на витривалість і силу (велоспорт, гребля, лижне двоєборство, біг на ковзанах на 100-500 м, метання списа, штовхання ядра, фехтування й ін.).

Тими видами спорту, які висувають підвищені вимоги до сили, бистроти і витривалості (біг на середні дистанції, біг на ковзанах від 500 до 3000 м, гонки на лижах, шосейні гонки на велосипеді і треку), можна починати займатися з 14-16 років. З особливою обережністю потрібно підходити до відбору підлітків у спортивні секції за спеціальностями, що вимагають значних силових емоційних навантажень (важка атлетика, боротьба, бокс). Починати підготовчі заняття у цих видах бажано не раніше 15-16 років, коли вже завершились основні процеси формування організму [45].

І ще одне зауваження: заняття спортом повинні проводитися під керівництвом і наглядом фахівця - викладача фізкультури чи тренера. Це, звичайно, не виключає для дітей спортивних ігор у дворі, сімейних туристських походів, активного відпочинку під час канікул й у вихідні дні. Мова йде про інше - про правильний розподіл навантажень, які мають іти на користь, а не на шкоду здоров’ю. На заняттях тренер уважно стежить за самопочуттям кожного із своїх вихованців, не допускає надмірної втомленості, переключає на інший вид занять.

Гіршим є стан справ у тих випадках, коли підліток починає спортивні тренування самостійно. Часто хлопчики, мріючи мати залізні м’язи і незрівнянну фігуру, починають займатися статичними силовими вправами з гантелями, гирями, штангою і еспандером. У більшості випадків такі безсистемні заняття приносять не користь, а шкоду. По-перше, статичні силові навантаження не підходять для організму підлітка, по-друге, неправильно підібрані навантаження, не підкріплені на додачу загальною фізичною підготовкою, ведуть до однобічного розвитку окремих м’язових груп, можуть серйозно порушити осанку і ріст кісток. Крім того, підліток нерідко переоцінює свої сили і можливості, що може викликати самі несприятливі наслідки, аж до розвитку симптомів перетренування і серйозних порушень в діяльності нервової системи і серця.

Дуже важливо виробити у підлітка правильну осанку. Виховувати правильну осанку можна фізичними вправами і постійним контролем за дотриманням правильної пози під час їди, сну, на уроці і вдома - під час виконання домашніх завдань, читання книг, у трудовій діяльності, на прогулянці.

Важливою умовою правильної осанки є нормальний розвиток хребта. Незважаючи на те що всі фізіологічні вигини хребта формуються повністю до початку ходьби, вони довгий час залишаються незакріпленими і до 7-12 років підтримуються лише за рахунок активної роботи м’язів. Лише у підлітків після 11-12 років відбувається фіксація вигинів хребта за рахунок певного співвідношення його кісткових і хрящових елементів.

Якщо до підліткового віку батьки не змогли навчити сина чи дочку самостійно слідкувати за своєю позою, їм на деякий час доведеться зберегти за собою роль контролерів, доведеться стежити за можливими порушеннями пози і одразу ж її виправляти.

Важливо, щоб під час письмових робіт край стільця, на якому сидить дитина, заходив під кришку стола на 2-4 см, ноги стояли вільно на підлозі, голені були під прямим кутом до стегон, передпліччя лежали на кришці стола, плечі знаходились на одному рівні, спина була прямою, голова лише злегка нахилена вперед. Основні порушення правильної пози у цьому випадку: голова опускається і нахиляється вбік, лікоть лівої руки звисає зі стола (через що ліве плече опускається нижче правого, а хребет викривляється вліво), груди впираються у стіл.

Під час читання, приготування усних уроків поза може бути більш вільною і різноманітною, але потрібно забороняти сидіти боком до стола, підкладати під себе ногу, сидіти зігнувшись з опущеним ліктем.

Однак батьківський контроль не може бути нескінченним. Власне підлітки вже здатні до певного самоконтролю. Тому їм потрібно повідомляти знання про ознаки правильної і неправильної осанки, про методи попередження порушень осанки. Якщо спочатку батькам доводиться самим безпосередньо поправляти позу сина чи дочки, то потім все частіше можна обмежуватись нагадуванням про те, що поза повинна бути правильною.

Особливе завдання виховання правильної осанки у підлітків - закріпити нормальні її навички при статичних позах і при переміщеннях, виробити відчуття правильної осанки. Для останнього корисна ходьба з предметом на голові із збереженням правильного положення тіла.

Потрібно мати на увазі, що підлітки внаслідок переоцінки своїх фізичних можливостей схильні піднімати надмірні для них вантажі - а це несприятливо позначається на стані хребта, який у цьому віці все ж таки ще повністю не сформований.

Досить добре відомі загартовуючі процедури. Насамперед це: повітряні ванни; обтирання, сонячні ванни.

Як уже зазначалось, загартовування підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань. Дорослим потрібно знати, що загартовуючі процедури потрібно обережніше проводити після перенесених захворювань, відновлюючи їх з меншою інтенсивністю і тривалістю.

Немає потреби доводити переваги режиму дня. Скажемо лише про те, що режим дня - це насправді режим доби; всі 24 години повинні бути сплановані певним чином, і план цей, як і будь-який план, має сенс лише в тому випадку, якщо його дотримуватись. При цьому життя за режимом не повинно нагадувати рух залізничних поїздів за розкладом. Відхилення від режиму дня - при дотриманні його в принципі - не тільки допускається, але й необхідне за певних умов (свята, хвороба тощо). Все це, звичайно, не відміняє режим, але змушує як дитину, так і дорослих ставитися до його встановлення свідомо, творчо і відповідально.

Щоб правильно побудувати режим дня підлітка потрібно виходити з таких міркувань:

тривалість шкільних і позашкільних занять повинна враховувати вікові можливості;

має забезпечуватись належний відпочинок (з максимальним перебуванням на свіжому повітрі);

необхідний час повинен бути відведений на сон.

Було б несправедливо вину за перевантаження покладати виключно на батьків, неспроможних налаштувати правильний режим праці і відпочинку. Певну і досить значну частку відповідальності повинна взяти на себе школа.

Розклад уроків складається так, щоб предмети, які потребують значних зусиль, чередувались з тими, що засвоюються легше, із заняттями фізичною культурою. В самі уроки мають наполегливо впроваджуватись активні методи викладання, що помітно менше втомлюють дітей.

Перерви достатньої тривалості (10-15 хвилин, одна велика - 20-30 хвилин) діти проводять у русі, по можливості на свіжому повітрі.

Чітко нормується час, який відводиться на суспільно корисну працю, на громадську роботу.

Батьки краще, ніж хто б не було, можуть бачити, скільки часу витрачає їхній син чи дочка на приготування домашніх завдань. Якщо цей час перевищує належний (понад 2-2,5 години), потрібно втрутитися і з’ясувати, у чому справа. Підліток працює нераціонально? Немає умов для занять? Відчуває особливі труднощі у підготовці завдань з тих чи інших предметів? А можливо, надто багато домашніх завдань? У будь-якому випадку необхідно поспілкуватися з педагогами, виробити узгоджену лінію поведінки.

Сідати за уроки недоцільно, не відпочивши після школи. Краще за все починати заняття, пообідавши і побувши на свіжому повітрі 1,5-2 години. Ті, хто вчиться у другу зміну, готують уроки вранці, поснідавши і погулявши на свіжому повітрі хоча б півгодини.

Час початку занять має біти чітко фіксованим. Звичку починати готувати уроки в один і той же час потрібно формувати у дітей ще тоді, коли вони навчаються у початкових класах. Повітря в кімнаті, де займається підліток, має бути свіжим. Для цього кімната періодично провітрюється.

Потрібно потурбуватися про зручне робоче місце. Краще, якщо у підлітка є свій письмовий стіл. Світло від настільної лампи повинно падати зліва.

У бюджеті часу потрібно передбачити близько 1,5 години на заняття, що відповідають схильностям дитини. Треба слідкувати за тим, щоб заняття чимось одним не забирало увесь вільний час. Як правило, на жаль, таким «пожирачем часу» стає комп’ютер.

Ще 3 години у бюджеті часу потрібно обов’язково знайти для активного відпочинку на свіжому повітрі. Ці часи використовуються для прогулянок, рухових ігор, спорту. Однак, тут важливо, щоб підліток знав міру у рухових іграх. Добре, якщо він грає у футбол близько години - за цією межею настає втомлення і замість користі виходить шкода, працездатність школяра не відновлюється, а падає ще більше. Наведемо «контрольний час» для інших спортивних занять: бадмінтон, волейбол - до 1,5 години, катання на ковзанах - до 1,5 години, ходьба на лижах - до 2 годин.

Зрозуміло, що під час канікул, у вихідні дні тривалість перебування на свіжому повітрі має бути збільшена. Потрібно пам’ятати: свіже повітря дуже важливе для підлітка, воно здійснює самий благотворний вплив на його організм, зміцнює його, дає йому можливість краще опиратися хворобам, поліпшує перебіг всіх життєвих процесів.

При розробленні дитячих раціонів і складанні меню шкільних сніданків і обідів необхідно суворо дотримуватись норм харчування, калорійності раціону і добової потреби в необхідних поживних речовинах; вони мають бути повноцінними і містити необхідну кількість білків, жирів і вуглеводів.

Раціони харчування дітей повинні складатися на науковій основі з врахуванням віку, бути різноманітними як за асортиментом продуктів, так і за способами теплової обробки.

Таким чином, враховуючи результати проведеного дослідження, ми можемо надати відповідні методичні рекомендації.

Пам’ятка вчителю щодо формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я:

. У школі можна і потрібно організувати санітарно-просвітницьку роботу у галузі раціональної організації розумової праці.

. Необхідним також є навчання елементарним психогігієнічним прийомам як учнів, так і вчителів. Це сприяє створенню правильного психогігієнічного мікроклімату у шкільному середовищі.

. Потрібно намагатися усунути організаційні недоліки у навчальному процесі, і насамперед раціоналізувати учбові навантаження й громадські обов’язки.

. Необхідна правильна організація праці і відпочинку, боротьба з малорухомим способом життя, залучення до фізкультури і спорту на рівні режиму, доведеного до світогляду.

. За наявності відповідних фахівців необхідно організувати у школі проведення аутогенного тренування і психофізичної гімнастики.

Пам’ятка батькам щодо формування відповідального ставлення до власного здоров’я у дітей:

. Забезпечити правильне гігієнічне виховання дітей у сім’ї. При цьому бути взірцем у дотриманні гігієнічних норм, веденні здорового способу життя.

. Брати активну участь в обговоренні й вирішенні життєвих проблем своїх дітей, не залишаючи їх наодинці з труднощами підліткового віку. При цьому важливо не допустити як формального стилю виховання, так і надмірної опіки.

. Організовувати дозвілля дітей, створювати найсприятливіші умови для систематичних занять спортом, фізичною культурою.

. Підтримувати тісну взаємодію з працівниками школи: класним керівником, вчителями, психологом в питаннях збереження і зміцнення фізичної, психічної, соціальної і духовної складових здоров’я дітей.

ВИСНОВКИ

Формування освіченої, фізично та соціально здорової творчої особистості є найактуальнішою проблемою сучасного суспільства. Серед традиційних цінностей українського народу завжди вагоме значення мали здоров’я та фізична досконалість. Національний ідеал здоров’я зумовлювався системою національних традицій. Однак виникнення ряду проблем у сфері освіти, характерних для сучасного суспільства, вимагає розробки нових технологій їх вирішення. Сучасна вітчизняна школа нагально потребує перевизначення своєї місії, докорінного перегляду методології, радикального оновлення підходів до формування здоров’язберігаючого освітнього середовища. Час вимагає від педагогіки переосмислення підходів до формування й розвитку особистості, пошуку нових шляхів до покращення здоров’я дітей як головного чинника їхнього гармонійного розвитку. Сьогодні виховання у молодого покоління дбайливого ставлення до свого здоров’я можливе лише шляхом інтеграції знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни, а також виховання свідомого ставлення учнів до здорового способу життя.

Виховання відповідального ставлення підлітків до свого здоров’я - це шлях до фізичної, емоційної гармонії, що передбачає активно-дієве ставлення до організації здорової життєдіяльності; сформовану потребу в дотриманні норм здорового способу життя; наявність засвоєних системних наукових знань у галузі теорії і практики формування здорового способу життя; вміння самостійно програмувати діяльність з оздоровлення свого організму та інших людей, розраховану на близьку, середню і далеку перспективи; повну відповідність харчування та режиму дня раціональним нормам; систематичне здійснення заходів із профілактики розумової перевтоми і психологічної саморегуляції; високий рівень фізичної активності, культури відпочинку, загартування; відсутність шкідливих звичок; сформовані навички оцінювання стану здоров’я свого та інших людей; систематичну самоосвіту з питань організації здорової життєдіяльності; сформовану систему вмінь і навичок моделювання професійної діяльності; знання й уміння оперувати комплексом методів інтерактивного навчання на творчо-пошуковому рівні; професійну спрямованість у виборі індивідуальних форм життєдіяльності.

Враховуючи умови функціонування сучасних педагогічних систем, принципи системного і діяльнісного підходів до виховання, вікові й індивідуальні особливості розвитку старших підлітків, можна виділити зовнішні і внутрішні умови формування відповідального ставлення учнів до власного здоров’я. До зовнішніх умов ми відносимо: науково-теоретичне і методичне забезпечення процесу формування потреби у самовдосконаленні; врахування принципів особистісно орієнтованого виховання; створення емоційно-творчого морально-психологічного клімату в учнівському колективі, налагодження взаємодії «вчитель-учень» та «учень-учень» шляхом забезпечення демократичного стилю спілкування, взаєморозуміння, взаємопідтримки, довіри, співтворчості; створення для учнів ситуацій успіху; підвищення педагогічної культури батьків. До внутрішніх належать: ціннісні орієнтації, спрямовані на формування відповідального ставлення до власного здоров’я, мотивації самовдосконалення.

Для того, щоб досягти ефективності у формуванні відповідального ставлення підлітків до власного здоров’я, як свідчить аналіз літератури, необхідно організувати соціально-педагогічну роботу за такими напрямами: діагностичний напрям; організація аудиторної роботи, спрямованої на гігієнічне виховання, пропаганду здорового способу життя, збільшення позитивної мотивації до занять фізичною культурою; організація самостійної роботи, спрямованої на формування в учнів навичок здорового способу життя; організація позааудиторної роботи; розвиток освітньо-оздоровчої системи.

Експериментальне дослідження в рамках нашої роботи проводилось на базі Понінкінського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1, гімназія». В дослідницькому експерименті брали участь учні 9-х-11-х класів.

На етапі констатувального експерименту були проведені спостереження, бесіди, опитування, анкетування з метою виявлення рівня відповідальності підлітків у ставленні до свого здоров’я.

В результаті проведеного дослідження ми встановили, що рівень відповідальності підлітків у ставленні до свого здоров’я недостатній. Так, наприклад, для 32 учнів (53,33 %) у веденні здорового способу життя переважають мотиви привабливості; лише 5 (8,33 %) досліджуваних вважають відповідальність у ставленні до свого здоров’я найбільш значущою для себе.

Згідно результатів діагностичного дослідження на етапі формувального експерименту було розроблено програму формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків. Дана програма включала такі складові:

) робота з учнями:

заходи з профілактики здорового способу життя (розповсюдження пам’яток, листівок, демонстрування кінофільмів, організація куточка здоров’я тощо);

впровадження в навчальний процес елементів пропаганди фізичної культури, спорту, інтеграція знань про здоровий спосіб життя в базові дисципліни;

позакласні заходи (класні години, бесіди, спортивні свята, вікторини тощо);

робота гуртків, факультативів;

індивідуальна робота (відвідування учнів удома, з’ясування гігієнічно-виховних проблем, надання допомоги);

тренінг;

забезпечення повноцінного харчування дітей у школі;

) робота з батьками:

індивідуальна робота;

залучення батьків до організації і проведення спортивних заходів, тижня здоров’я;

організація спільного дозвілля (туризм, спорт тощо);

) робота з педагогічним колективом:

семінар з проблем створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі;

раціональна організація процесу навчання (складання розкладу занять, планування позакласних заходів з урахуванням оптимальних режимів занять і відпочинку).

Після впровадження програми формування відповідального ставлення до власного здоров’я старших підлітків нами було проведено повторне діагностування (контрольний етап дослідження), яке підтвердило результативність виконаної роботи. Так, наприклад, з 32 до 20 (або з 53,33 % до 33,33 %)зменшилось число учнів, для яких у веденні здорового способу життя переважають мотиви привабливості, а число учнів, які вважають відповідальність у ставленні до свого здоров’я найбільш значущою для себе, зросло з 5 до 17 (або з 8,33 % до 28,33 %).

Таким чином, досягнуті результати експериментального дослідження дозволяють зробити висновки про те, що впровадження програми формування відповідального ставлення старших підлітків до власного здоров’я підтвердило ефективність окреслених соціально-педагогічних умов. Загалом покращилось самопочуття підлітків, їхнє ставлення до навчання, до виконання своїх обов’язків як у школі, так і вдома. Позитивні зрушення відбулися у взаємовідносинах в учнівському колективі, поліпшились стосунки між батьками і дітьми.

Отже, одержані позитивні результати підтвердили висунуту нами гіпотезу.

ЛІТЕРАТУРА

Законодавство України про освіту / Збірник законів. - К.: Парламентське видавництво, 2009.

Конституція України. - К.: Велес, 2006.

Національна доктрина розвитку освіти. - К., 2002.

Авдєєва І. М. Просвітницька робота «рівний - рівному» серед молоді щодо здорового способу життя: Навч. посіб. - К.: Навчальна книга, 2002.

Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. - Казань, 1988.

Баевский Р. М. Прогноз критических состояний на грани нормы и патологии. - М.: Медицина, 1999.

Бездна: Бич ХХ века: пьянство, наркомания, СПИД. − М.: Мол. гвардия, 1988.

Беседина А. А., Даниленко Г. Н., Колонтий Н. Н. Системный подход к формированию здоровья школьников // Матеріали н.-п. конф. «Актуальні проблеми охорони здоров’я дітей шкільного віку і підлітків». - Харків, 1997.

Бех І. Д. Виховання особистості. - К.: Либідь, 2006.

Бікеєва А. Поради стосовно самого себе // Відкритий урок. - 2007. - № 3.

Бобрицька В. Критерії та рівні готовності майбутніх учителів до формування здорового способу життя // Рідна школа. - 2009. - № 1.

Бойко В. В. Индивидуальные особенности психологического и соматического развития и их роль в управлении деятельностью человека: Сб. тез. - Пермь, 1982.

Бойченко Т. Є. Освітні профілактичні програми. - К.: Главник, 2006.

Бойченко Т.Є. Основи здоров’я в національному курикулумі // Рідна школа. - 2009. - № 1.

Бойченко Т. Є. Як виростити дитину здоровою: Посібник для батьків. - К.: Прем’єр-медіа, 2001.

Бойченко Т., Колотій Н., Царенко А. Велеологія в школі і вдома: роль батьків у формуванні, збереженні і зміцненні здоров’я підлітків: Посібник для батьків. - К.: Логос, 1999.

Бондар С. П., Момот Л. А., Головко М. І. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті. - Рівне, 2003.

Ващенко Л. С. Основи здоров’я: Книга для вчителя. - К.: Генеза, 2005.

Виноградов В. В. Основы физической культуры и здорового образа жизни: Учеб. пособие. - М.: Сов. спорт, 1996.

Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокина и др. − М.: Просвещение, 1984.

Гильбух Ю. Учитель и психологическая служба школы. − К., 1993.

Грищенко С. В. Самовиховання особистості: Монографія. - Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, 2009.

Гройсман А. Самовнушение и психическая саморегуляция // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 11.

Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. - К.: Академвидав, 2004.

Если хочешь быть здоров: Сборник / Сост. А. А. Исаев. - М.: Физкультура и спорт, 1988.

Завидівська Н. Професіоналізм викладача - важливий аспект формування навичок здорового способу життя // Рідна школа, 2004. - № 5.

Зільман С. Л., Зільман В. Л., Шевченко С. М. Гігієнічне виховання учнів: Посібник для вчителів. - К.: Рад. шк., 1988.

Інформація про проведення Української наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми охорони здоров’я дітей шкільного віку та підлітків // Педіатрія, акушерство, гінекологія. - 1998. - № 4.

Ицкова А. И. Наш быт глазами врача. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1994.

Калошин В. Емоційний інтелект - головний показник ефективності використання людських ресурсів // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 4.

Катков А. Л. Управление здоровьем населения через формирование психического и психологического здоровья // Валеология: Медико-психологические аспекты формирования здорового образа жизни. - К., 1999.

Кон И. С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1980.

Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / Авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. - К.: Генеза, 2005.

Корчак Я. Как любить ребенка: Книга о воспитании / Пер. с польск. - М.: Политиздат, 1990.

Костюк Г. С. Вікова психологія. − К.: Радянська школа, 1976.

Кривошеєва Г. Ліцей - здоров’язберігальний навчальний заклад // Рідна школа. - 2010. - № 4-5.

Лаптев А. П. Береги здоровье смолоду. - М.: Медицина. - 1998.

Ленюшкин А. И., Буров И. С. Мальчику-подростку. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина. - 1994.

Леонтьєва О. Педагогічні умови й шляхи формування здорового способу життя підлітків // Рідна школа. - 2004. - № 3.

Лернер И. Я. Методы обучения и требования жизни. - М.: АПН СССР, 1991.

Максименко С. Д. Учбове навантаження і збереження психічного здоров’я школярів // Журнал АМН України. - 2007. - Т. 7. - № 3.

Мартыненко А. В., Положевец П. Г. «Неотложка» для здоровых. - М.: Знание, 1999.

Матвеев В. Ф., Гройсман А. Л. Профилактика вредных привычек школьников: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1997.

Меренков А. В. Педагогика саморазвивающейся личности. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2001.

Мир детства: Подросток / Под ред. А. Г. Хрипковой. - 2-е изд., доп. - М.: Педагогика, 1989.

Муравов И. В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. - К.: Здоровье, 1999.

М'ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. − К.: Вища школа, 2000.

Навички заради здоров’я: Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я. - К.: ВКТФ «Кобза», 2004.

Національна программа виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Світ виховання. - 2004. - № 4.

Нечаева О. Проблема формирования мотивации в учебной деятельности. - «Дайджест. Школа-парк», 2004. - № 1-2.

Омельченко С. О. Здоров’я та здоровий спосіб життя людини: погляди, думки, висновки // Рідна школа. - 2005. - № 7.

Омельченко С. О. Здоров’я людини та його джерела // Рідна школа. - 2007. - № 7-8.

Оржеховська В. М. Стратегія педагогіки здорового способу життя // Психологія і педагогіка. - 2008. - № 8.

Освітні технології: навчально-методичний посібник / За ред. О. М. Пєхоти. - К.: А. С. К., 2004.

Падалка О. С., Нісімчук А. М., Смолюк І. О., Шпак О. Г. Педагогічні технології: Навчальний посібник для вузів. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 1995.

Петренко И. И. Как подружить школьника с физкультурой. - К.: Знание, 1987.

Петрик О. І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Навч. посібн. - Львів: Світ, 1993.

Петрова І. Культура сімейного дозвілля як соціально-педагогічний феномен // Рідна школа. - 2007. - № 7-8.

Полька Н. С., Сисоєнко Н. В., Єременко Г. М. та ін. Актуальні наукові проблеми забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя дітей і підлітків в сучасних умовах України // Актуальні питання гігієни та екології безпеки України. Матер. наук.-практ. конф. - К., 2006.

Пономарев Н. И., Рейзин В. М. О формировании потребности человека в физкультурно-спортивной деятельности // Теория и практика физической культуры. - 1998. - № 10.

Пуківська Л. Фізкультурно-оздоровча робота на уроках та в позаурочний час // Рідна школа. - 2009. - № 7.

Рабочая книга школьного психолога / И. В. Дубровина, М. К. Акимова, Е. М. Борисова и др.; Под ред. И. В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1993.

Раевский Р. Т. Пути и средства формирования здоровья молодежи в современном обществе // Материалы международной научно-практической конференции «Молодежь на пороге третьего тысячелетия: поиск приоритетов». - Одесса, 1995.

Савченко О. Я. Реформування шкільної освіти і реалізація оздоровчої функції // Журнал АМН України. - 2007. - Т. 7. - № 3.

Сергета И. В., Погорелая Л. Ю., Махнюк В. М. Состояние здоровья учащихся и основные тенденции его изменений на современном этапе. - К., 1999.

Сухомлинский В. А. Проблемы воспитания всесторонне развитой личности // Избр. произвед.: В 5 т. - К.: Рад. школа, 1979. - Т. 1.

Трикутько О. П. Куріння і здоров'я. - К.: ТОВ «Знання», 1997.

Углов Ф. Г. Береги здоровье и честь смолоду. - М.: Педагогика, 1998.

Учителям и родителям о психологии подростка / Г. Г. Аркелов, Н. М. Жариков, Э. Ф. Зеер и др.; Под ред. Г. Г. Аркелова. - М.: Высш. шк., 1990.

Ушинский К. Д. Собрание сочинений. − М., 1950. − т. 10.

Фатюшин Ю. Теоретичні основи формування потреби у фізичному самовдосконаленні студентів в умовах дозвілля // Рідна школа, 2007. - № 9.

Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / О. Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000.

Хорій Л. Хлопчиська та дівчиська: особливості виховання // Виховна робота в школі. - 2006. - № 3.

Хромова О. Особливості і тенденції розвитку сучасної української сім’ї // Шкільний світ. - 2006. - № 38.

Царик А. В. Некоторые аспекты формирования потребности людей в физическом совершенствовании // Спорт и перестройка: Сб. науч. тр. - М., 1988.

Чаклин А. В., Милиевская И. Л. Сохранить здоровье смолоду. - М.: Педагогика, 1997.

Школа и психическое здоровье учащихся / Под ред. С. М. Громбаха. - М.: Медицина, 1998.

Шкурат Л. Молодь в освітніх інноваціях: самореалізація вчителів та розвиток учнів // Рідна школа, 2008. - № 3-4.

Ягодинский В. Н. Уберечь от дурмана. − М.: Просвещение, 1989.

ДОДАТОК А

ПРИБЛИЗНИЙ РЕЖИМ ДНЯ

для підлітків 14-15 років

.00 - підйом

.05-7.30 - ранкова гімнастика, водні процедури, прибирання ліжка

.30-7.50 - сніданок

.50-8.20 - дорога до школи

.30-13.30 - заняття у школі

.30-14.00 - дорога зі школи

.00-14.30 - обід

.30-16.00 - післяобідній відпочинок, прогулянка, рухові ігри на вулиці

.00-18.00 - приготування уроків

.00-19.00 - прогулянка

.00-19.30 - вечеря

.30-21.30 - вільний час

.30-22.00 - приготування до сну, водні процедури, догляд за одягом і взуттям

.00 - відбій

ДОДАТОК Б

ПРИБЛИЗНИЙ КОМПЛЕКС ВПРАВ РАНКОВОЇ ГІМНАСТИКИ для підлітків 14-15 років

-а вправа. Ходьба на місці, поступово прискорюючи темп, протягом 1 хвилини.

-а вправа. Вихідне положення (в. п.) - ноги врізнобіч, руки до плечей. 1-2 - руки уверх в сторони, прогнутися (вдих); 3-4 - в. п. (видих). Повторити 6-8 разів у повільному темпі.

-я вправа. В. п. - основна стійка (о. с.). 1 - руки в сторони, змах правою ногою в бік (вдих); 2 - в. п. (видих); 3-4 - те ж саме лівою ногою. Повторити 8-10 разів у середньому темпі.

-а вправа. В. п. - о. с. 1-3 - три пружних присідання з торканням руками підлоги (видих); 4 - в. п. (вдих). Повторити 8-10 разів у швидкому темпі.

-а вправа. В. п. - ноги на ширині плечей. 1 - нахил вправо, права рука донизу, ліву зігнути (видих); 2 - в. п. (вдих); 3-4 - те ж саме вліво. Повторити 8-10 разів у середньому темпі.

-а вправа. В. П. - о. с. 1 - руки уверх, праву ногу назад на носок (вдих); 2 - руки вперед, мах правою ногою вперед, торкнутися руками носка (видих); 3 - руки уверх, мах правою ногою назад (вдих); 4 - в. п. (видих); 5-8 - те ж саме другою ногою. Повторити 8-10 разів у швидкому темпі.

-а вправа. В. п. - ноги врізнобіч. 1-3 - три пружних нахили вперед, руками торкнутися підлоги (видих); 4 - в. п. (вдих). Повторити 6-8 разів у швидкому темпі.

-а вправа. В. п. - упор лежачи. 1-2 - зігнути руки, 3-4 - в. п. Повторити 6-10 разів. Дихання довільне.

-а вправа. В. п. - ноги врізнобіч, руки на поясі (стрибки). 1 - стрибком ноги разом; 2 - стрибком ноги врізнобіч. Виконати 30-40 стрибків. Дихання довільне.

-а вправа. Ходьба на місці з поступовим уповільненням темпу протягом 1 хвилини.

ДОДАТОК В

А Н К Е Т А

Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя

Інструкція: нижче наведені твердження, що характеризують потребу у веденні здорового способу життя. Прочитайте їх та оцініть, якою мірою кожне з них стосується Вашого ставлення до свого здоров’я. Для цього у Бланку відповідей проти кожного твердження відмітьте (обведіть або підкресліть) ту кількість балів, яка відповідає Вашій оцінці.

Прізвище, ініціали __________________________________ Клас _____________________

                                                                            Дата

Таблиця ***

№ з/п	Т в е р д ж е н н я	Б а л и
Ведення здорового способу життя передбачає:
1.	Почуття задоволення від занять фізичними вправами	5	3	2	1
2.	Прагнення до фізичної досконалості	5	4	3	2	1
3.	Досягнення душевної, психічної гармонії в житті	5	4	3	2	1
4.	Підготовку до майбутньої трудової діяльності	5	4	3	2	1
5.	Відчуття сили, переваги над слабшим	5	4	3	2	1
6.	Підвищення резервів організму	5	4	3	2	1
7.	Виключення з життя само деструктивної поведінки	5	4	3	2	1
8.	Збереження і зміцнення здоров’я на далеку перспективу	5	4	3	2	1
9.	Забезпечення повноцінного збалансованого харчування	5	4	3	2	1
10.	Бажання позбутися шкідливих звичок	5	4	3	2	1
11.	Правильну організацію режиму праці і відпочинку	5	4	3	2	1
12.	Засвоєння основних принципів надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках	5	4	3	2	1
13.	Дотримання правил особистої гігієни: очищення організму та його загартовування	5	4	3	2	1
14.	Прагнення бути взірцем досконалості у молодіжному середовищі	5	4	3	2	1
15.	Зміцнення емоційно-вольової сфери особистості	5	4	3	2	1
16.	Орієнтацію на колективну співтворчість, співдружність	5	4	3	2	1
17.	Підвищення опору організму до різного роду хвороб	5	4	3	2	1
18.	Оптимізацію працездатності організму	5	4	3	2	1
19.	Розкриття творчих можливостей	5	4	3	2	1
20.	Моральне задоволення й особистісне гармонійне самовираження	5	4	3	2	1

ДОДАТОК Д

М Е Т О Д И К А

диференційної самооцінки стану (тест САН)

Позначення ознаки	Ознака стану	Оціночна шкала	Ознака стану
С	Самопочуття добре	-3 -2 -1 0 1 2 3	Самопочуття погане
С	Відчуваю себе сильним	-3 -2 -1 0 1 2 3	Відчуваю себе слабким
А	Пасивний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Активний
А	Малорухомий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Рухомий
Н	Веселий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Сумний
Н	Хороший настрій	-3 -2 -1 0 1 2 3	Поганий настрій
С	Працездатний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Розбитий
С	Сповнений сил	-3 -2 -1 0 1 2 3	Знесилений
А	Повільний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Швидкий
А	Бездіяльний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Діяльний
Н	Щасливий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Нещасний
Н	Життєрадісний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Насуплений
С	Напружений	-3 -2 -1 0 1 2 3	Розслаблений
С	Здоровий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Хворий
А	Безініціативний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Ініціативний
А	Байдужий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Схвильований
Н	Захоплений	-3 -2 -1 0 1 2 3	Похмурий
Н	Радісний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Безрадісний
С	Відпочилий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Втомлений
С	Свіжий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Виснажений
А	Сонливий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Збуджений
А	Бажання відпочити	-3 -2 -1 0 1 2 3	Бажання працювати
Н	Спокійний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Стурбований
Н	Оптимістичний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Песимістичний
С	Витривалий	-3 -2 -1 0 1 2 3	Швидковтомлюваний
С	Бадьорий	-3 -2 -1 0 1 2 3	В’ялий
А	Думати важко	-3 -2 -1 0 1 2 3	Думати легко
А	Розсіяний	-3 -2 -1 0 1 2 3	Уважний
Н	Сповнений надій	-3 -2 -1 0 1 2 3	Розчарований
Н	Задоволений	-3 -2 -1 0 1 2 3	Невдоволений

Примітка: С - ознака групи «самопочуття», А - групи «активність», Н - групи «настрій».

ДОДАТОК Е

О П И Т У В А Л Ь Н И К

для оцінювання стану хронічної втоми

Інструкція досліджуваному: «Уважно прочитайте кожне речення. Якщо Ваше відчуття співпадає із змістом даного твердження, підкресліть відповідь «так», в протилежному випадку - відповідь «ні». Якщо Вам важко зробити чіткий вибір, підкресліть обидві відповіді»

Формулювання симптому	Відповідь
Я почуваю себе абсолютно здоровою людиною	так - ні
Останнім часом мене почали дратувати речі, до яких я раніше ставився спокійно	так - ні
Я став в’ялим і байдужим	так - ні
Мені важко утримати в пам’яті навіть ті справи, які потрібно зробити сьогодні	так - ні
Останнім часом мені стало важче вчитися	так - ні
У мене рівний і спокійний характер	так - ні
Мене мучать болі у скронях і в лобній частині	так - ні
У мене бувають приступи серцебиття	так - ні
Мені важко зосередитися на завданні	так - ні
У мене інколи виникає відчуття нудоти	так - ні
У мене часто болить голова	так - ні
Мої заняття мені перестали подобатись	так - ні
Я постійно хочу спати вдень	так - ні
Мої близькі почали помічати, що у мене псується характер	так - ні
Мені подобається перебувати в колективі	так - ні
Я із задоволення приходжу до школи	так - ні
У мене частіш за все неспокійний сон	так - ні
Я увесь час почуваюсь втомленим	так - ні

ДОДАТОК Ж

ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТА

психолого-педагогічного вивчення особистості учня

. Загальні відомості

П. І. Б. ______________________________________________________

Дата народження _____________________________________________

Місце народження ____________________________________________

Адреса місця проживання ______________________________________

2. Відомості про сім’ю

П. І. Б., рік народження, освіта, посада і місце роботи матері _________

_____________________________________________________________

П. І. Б., рік народження, освіта, посада і місце роботи батька ________

_____________________________________________________________

Домашня адреса батьків ________________________________________

Житлово-побутові умови сім’ї __________________________________

_____________________________________________________________

Особливості сімейного виховання, взаємовідносини в сім’ї, психологічні настанови батьків по відношенню до дітей і навпаки

______________________________________________________

. Інформація про розвиток особистості

Проблеми навчання і виховання ________________________________

4. Стан здоров’я учня

Оцінка гармонійності фізичного розвитку у відповідності з віковими нормами ___________

_____________________________________________________________

Перенесені захворювання, операції і т. і. _________________________

Хронічні захворювання ________________________________________

Чи стоїть на диспансерному обліку і з яким захворюванням_________

_____________________________________________________________

. Індивідуально-психологічні особливості особистості

Риси характеру	Ступінь прояву за роками навчання
	1-й	2-й	3-й
Соціальна активність
Працелюбність
Колективізм
Дисциплінованість
Відповідальність
Чесність
Самостійність
Гуманність
Скромність
Вихованість

Переважаючий тип темпераменту (підкреслити):

Сангвінік (врівноважений, з великою бистротою реакцій і помірною силою їх протікання).

Флегматик (з повільною бистротою реакцій і великою силою їх протікання).

Меланхолік (неврівноважений, з повільною бистротою реакцій і слабкою силою їх протікання).

Здібності	Ступінь прояву за роками навчання
	1-й	2-й	3-й
До фізичної праці
До розумової праці
До технічної діяльності
До художньої діяльності (музичної, образотворчої, артистичної тощо)
До спорту

Висновки щодо тактики виховання ____________________________

6. Ознаки педагогічної запущеності (заповняється тільки на «важкого» учня)

Показники педагогічної запущеності	Роки навчання
	1-й	2-й	3-й
1. Ухиляння від навчання внаслідок:
неуспішності з більшості предметів
відставання в інтелектуальному розвитку
орієнтація на інші види діяльності
відсутність пізнавальних інтересів
2. Суспільно-трудова активність:
відмова від громадських доручень
зневажливе ставлення до справ групи
демонстративна відмова від участі в трудових справах
зневажання суспільної власності, її псування
3. Негативні потреби і інтереси:
вживання спиртних напоїв
вживання психотропних і токсичних речовин
тяга до азартних ігор
тяга до асоціальних груп
куріння
нездорові сексуальні прояви

Відхилення у поведінці	Роки навчання
	1-й	2-й	3-й
Негативізм в оцінці явищ реальності
Підвищена критичність по відношенню до педагогів, дорослих
Грубість
Бійки
Прогули, пропуски занять
Недисциплінованість на уроках
Побиття слабших, молодших
Вимагання
Жорстоке ставлення до тварин
Крадійство
Порушення громадського порядку
Немотивовані проступки

Ставлення до виховних заходів	Роки навчання
	1-й	2-й	3-й
Байдуже
Скептичне
Негативне
Запекле

Чи стоїть на обліку в інспекції у справах неповнолітніх, де, коли поставлений, знятий з обліку _________________________________________

Педагогічна реабілітація. Висновки щодо причин відхилень у поведінці і можливі шляхи їх усунення: ______________________________________

. Особливості навчально-професійної діяльності

Мотиви вибору професії

Соціальна значущість професії ___________________________

Інтерес до змісту праці ___________________________________

Матеріальна зацікавленість _____________________________________

Привабливість навчального закладу і в чому вона виражається _______

_____________________________________________________________

Примушування з боку батьків ______________________________

Інші мотиви вибору професії ___________________________________

Висновки ____________________________________________________

Професіональні інтереси	Роки навчання
	1-й	2-й	3-й
Читає науково-популярну літературу
Дивиться науково-популярні передачі по телебаченню, слухає по радіо
Відвідуваність і успішність з предметних навчальних дисциплін
Займається в гуртках
Бере участь в олімпіадах, конкурсах, виставках
Присвячує дозвілля творчості
Уміння концентрувати увагу
Уміння в навчальному матеріалі виділити суттєве, відокремити другорядне
Уміння відтворити за зразком спосіб дій, прийом роботи
Самоконтроль
Самоорганізація
Тип неуспішності:
низька навчаємість у поєднанні з позитивним ставленням
нормальна навчаємість у поєднанні з негативним ставленням до навчання
Ставлення до навчання:
активно-позитивне
нейтрально-байдуже
негативне

. Становище учня в колективі

Статус учня	Роки навчання
	1-й	2-й	3-й
Ізольований
Витісняємий
Неформальний лідер
Дезорганізатор
«Хлопчик для биття»

Висновок: _______________________________________________

Додаткові відомості про учня ___________________________________

Висновки про особистість учня і вжиття виховних заходів: __________

_____________________________________________________________

ДОДАТОК И

АНКЕТА

з вивчення стану харчування в школі

(для учнів)

Шановний гімназисте!

Просимо відповісти на запитання анкети і тим самим допомогти покращити якість харчування у школі. Відповіді на запитання позначте знаком «+» чи «V» або обведіть чи підкресліть.

1. В якому класі Ви навчаєтесь?

9

10

11

. Ваша стать:                 жіноча                 чоловіча

. Як часто і з якою метою Ви користуєтесь послугами шкільної їдальні?

Частота відвідування	Я відвідую їдальню з метою:
	сніданку	обіду	придбати кондитерські і хлібобулочні вироби, соки
Щодня (5 разів на тиждень)
4 рази на тиждень
3 рази на тиждень
2 рази на тиждень
1 раз на тиждень
Інколи (3-4 рази на місяць)
Ніколи

. Коли зазвичай Ви відвідуєте шкільну їдальню?

На перерві після:	1-го	2-го	3-го	4-го	5-го	6-го	7-го	8-го уроку

5. Чи задовольняють Вас у шкільній їдальні:

	Так	Ні	Не завжди
Якість їжі
Асортимент страв
Культура обслуговування

. Оцініть страви, які споживаєте у шкільній їдальні:

Назви груп страв	«5» (відмінно)	«4» (добре)	«3» (задовільно)	«2» (незадовільно)
Холодні закуски
Перші страви
Другі страви
Напої
Кондитерські вироби

. Що необхідно покращити у шкільній їдальні? (Зробіть позначки на всіх тих зауваженнях, які вважаєте правильними)

Якість страв та напоїв	Зовнішній вигляд (оформлення) страви
Асортимент страв та напоїв	Санітарну обробку (чистоту) зали
Обсяги порцій (збільшити)	Санітарну обробку (чистоту) посуду та приборів
Ставлення обслуговуючого персоналу	Санітарну обробку (чистоту) столів
Меблі	___________________________________________
	(власне зауваження)

ДОДАТОК К

АНКЕТА

з вивчення стану харчування в школі

(для батьків)

Шановні батьки!

Просимо відповісти на запитання анкети і тим самим допомогти визначити можливі шляхи покращення організації харчування Вашої дитини у школі. Відповіді на запитання позначте знаком «+» чи «V» або обведіть чи підкресліть.

. В якому класі навчається Ваша дитина?

9

10

11

2. Ви даєте своїй дитині (дітям) їжу з дому?             Так   Ні      Не завжди

. Які види харчування отримує Ваша дитина у шкільній їдальні? (позначте всі пункти, що відповідають харчуванню дитини):

         кондитерські, хлібобулочні вироби, соки

         сніданок

         обід

         ________________________________________________________

(власний варіант відповіді)

. Як часто Ваша дитина користується послугами шкільної їдальні? (зробіть позначку для кожного виду харчування).

	Щодня (5 разів на тиждень)	4 рази на тиждень	3 рази на тиждень	2 рази на тиждень	1 раз на тиждень	Іноді (1-4 рази на місяць)	Ніколи	Власний варіант
Сніданок
Обід
Кондитерські, хлібобулочні вироби, соки

. Чи задоволені Ви якістю харчування дітей у шкільній їдальні?

         Так    Ні    Не завжди

. Через що Ви не задоволені харчуванням своєї дитини у шкільній їдальні? (Позначте зауваження, які Ви вважаєте правильними)

Низька якість страв та напоїв

Вузький асортимент страв та напоїв

Замалі обсяги порцій

Ставлення обслуговуючого персоналу

Недотримання санітарно-гігієнічних норм

__________________________________________________________________________________

(власне зауваження)

ДОДАТОК Л

А Н К Е Т А

з вивчення ставлення до проблеми пияцтва і алкоголізму

. Чи вживаєте ви алкоголь (не вживаю, вживаю рідко, вживаю часто)?

. У якому віці ви вперше спробували алкоголь?

. Хто вперше запропонував вам спиртне?

. Які алкогольні напої вживали при першій спробі?

. Які мотиви вживання вами алкогольних напоїв?

. Як позначається вживання алкоголю на вашій працездатності?

. Як впливає вживання алкогольних напоїв на вашу репутацію?

. Чи вважаєте ви, що випивка допомагає уникнути труднощів при спілкуванні з оточуючими?

. Чи вважаєте свою звичку до вживання алкоголю нормальною і чи маєте бажання її позбутися?

. Яке ваше улюблене заняття у вільний час?

. Яке місце відводите фізкультурі і спорту у вашому дозвіллі?

. До яких засобів ви вдаєтесь, щоб забути про турботи і неприємності?

. Над формуванням яких позитивних рис і подоланням яких негативних рис своєї особистості працюєте?

. Як ви ставитися до людей, які вживають спиртне?

. Що ви знаєте про негативний вплив алкоголю на організм людини і на її діяльність?

ДОДАТОК М

ЩОДЕННИК САМОКОНТРОЛЮ

учня _________ класу __________________________________________________________

(прізвище, ім’я)

П о к а з н и к и	Д а т а
Загальні показники
Зріст (см)
Маса тіла (кг)
Пульс (ЧСС за 1 хв.)
Сон (бали)
Апетит (бали)
Самопочуття і працездатність протягом дня (бали)
Спортивні показники
Пульс до занять (ЧСС за 1 хв.)
Дистанція ходьби, бігу, плавання, велокросу тощо (м)
Час, затрачений на виконання вправ (хв.)
Пульс одразу після завершення вправ (ЧСС за 1 хв.)
Пульс після 10-15-хвилинного відпочинку (ЧСС за 1 хв.)
Самопочуття під час тренування (бали)

«Моє самопочуття»

Учень щодня робить записи, в яких відображає, що впливало на організм, яку цей вплив викликав реакцію.

Щоденник використовується при організації індивідуальної роботи з учнем (корекція, поради, допомога тощо) з метою вироблення оптимального режиму роботи організму, складання індивідуальної програми харчування, рухової активності, психогігієни, загартовування.

ДОДАТОК П

П А М Я Т К А

Батьки зобов’язані:

1. Приділяти постійну увагу фізичному вихованню своїх дітей.

. Створювати всі необхідні умови для занять фізичними вправами вдома.

. Встановити в сім’ї чіткий режим дня, контролювати його дотримання.

. Привчати дітей до виконання ранкової гімнастики, до проведення фізкультурних пауз під час приготування домашніх завдань, включати в режим дня прогулянки на свіжому повітрі.

. Систематично контролювати режим і забезпечувати збалансованість харчування дитини.

. Бути витриманими, терпимими і наполегливими у своїх вимогах.

. Постійно цікавитися інтересами, захопленнями, дозвіллям дітей.

. Залучати дітей до справ сім’ї, покладаючи на них ті чи інші трудові обов’язки.

. Бути в усьому прикладом для своїх дітей.

. Бути помічником і зацікавленим союзником школи у справі виховання дітей.

ДОДАТОК Р

В и х о в н и й з а х і д

КУРИТИ ЧИ НЕ КУРИТИ?

Мета: сформувати в учнів негативну мотивацію щодо куріння; встановити зв’язок між курінням та забрудненням довкілля; визначити шкідливу дію складників тютюнового диму на організм людини, що курить; довести, що «пасивне куріння» шкодить здоров’ю.

Обладнання: схеми-таблиці, учнівські зошити, підручники, аркуш паперу, фломастери.

План

. Попередній тест. Тестування з метою перевірки знань та оцінювання.

. Демонстрація досліду, що підтверджує наявність шкідливих речовин у тютюновому димі.

. Міні-лекція з показом складових речовин тютюнового диму.

. Фізкультхвилинка. Вправи на дихання.

. Гра «Хто знає?». Відповіді на запитання.

. Веббінг «Про шкідливість куріння». Будова «павутинки» (схеми) про шкідливу дію тютюнового диму на організм людини.

. Систематизований огляд. Робота з таблицею, обговорення її змісту.

. Домашнє завдання.

Хід заняття

1. Попередній тест

Виконати попередній тест про куріння, вказуючи «правильно» - «П» чи «неправильно» - «Н»:

. Тисячі людей передчасно помирають кожного року від хвороб, пов’язаних з курінням.

. Діти, чиї батьки курять, імовірно, почнуть курити й самі. Ті, що не курять, мають право дихати чистим повітрям.

. Курець може кинути курити будь-коли, все, що для цього потрібно, - сила волі.

. Куріння спричиняє швидке старіння.

. Смола у цигарках - це те, що спричиняє залежність людей від куріння.

. Якщо мати, що годує дитину груддю, курить, нікотин потрапляє у молоко і впливає на дитину.

. Дим не потрапить у легені, якщо ви не затягуєтеся, коли курите. Деякі цигарки безпечніші за інші.

. Якщо особа, яка курила протягом декількох років, кине курити, то це їй усе ще може допомогти.

. Хлопці краще, ніж дівчата, можуть чинити опір курінню. Куріння спричиняє рак легень, емфіземи та серцеві захворювання.

. Цигарковий дим має понад 280 складників.

. Трьома основними шкідливими складниками тютюнового диму є смола, нікотин та одноокис вуглецю.

. У тютюновому димі знайдено радіоактивні сполуки.

. Особа може виробити згубну звичку до нікотину.

. Смола прилипає до оболонки легень і може спричинити рак.

. Пасивний тютюновий дим містить утричі більше одноокису вуглецю, ніж основний дим.

. Пасивний дим - це дим від запаленої цигарки.

. Смола у тютюновому диму подібна до тієї, яку використовують для покриття доріг.

. Одноокис вуглецю, який міститься у тютюновому диму, аналогічний тому, що виникає при автомобільних вихлопах.

. Демонстрація

Продемонструвати за допомогою досліду, що шкідлива дія тютюнового диму на організм людини зумовлена його складовими: нікотином, смолистими та іншими речовинами.

Дослід «Складові тютюнового диму»

Учитель бере шприц (20 мл), відрізає місце з’єднання з голкою. Отвір у шприці треба ножицями зробити таким, щоб можна було вставити цигарку. На поршень натягнути тонкий шар вати, в отвір вставити цигарку і підпалити її. Монотонно рухаючи поршень, «викурити» цигарку.

Звернути увагу дітей, що біла вата стала жовтою: тютюновий дим містить тисячі шкідливих хімічних речовин. Таким чином учитель демонструє наочно, що залишається в легенях від однієї викуреної цигарки.

3. Міні-лекція «Загальні відомості про шкідливість куріння»

Подібно до того, як буває хвороба тіла,

буває також хвороба способу життя.

Демокріт

У побуті людини тютюн з’явився давно. Зображення люльок для куріння, якими користуються і до цього часу, можна бачити на старовинних китайських картинах. До Європи тютюн був завезений Христофором Колумбом з Америки у ХV столітті.

На Русі тютюн з’явився за царювання Івана Грозного. Незважаючи на заборону, його завозили англійські купці контрабандою. Лише за Петра І, який сам навчився палити, перебуваючи у Західній Європі, закони, що забороняли продаж і куріння тютюну, було скасовано. Це призвело до широкого розповсюдження куріння по всій країні.

Дим, що утворюється під час куріння тютюну, містить в собі багато шкідливих для здоров’я речовин. Серед них головне місце посідає нікотин - складна органічна сполука, яка є однією з найсильніших отрут. Крім нікотину, до складу тютюнового диму входять багато інших органічних та неорганічних речовин. Серед них окис вуглецю (чадний газ), синильна кислота, вуглекислота, сірководень, ефірні олії, смола, метиловий алкоголь (деревний спирт) та інші компоненти - всього понад 2000 шкідливих речовин, у тому числі й такі, що викликають небезпеку захворіти на рак.

Хоча шкідливість куріння була відома дуже давно, проте й до цього часу тютюн широко вживається населенням усієї земної кулі. Ця звичка побутує фактично на всіх континентах, кількість курців не зменшується, а навіть зростає. Відзначається подальше захоплення курінням молоддю, у тому числі й особами жіночої статі, що неминуче шкідливо позначається на загальному стані здоров’я підростаючого покоління, згубно впливає на відтворення населення. У зв’язку з поширенням куріння в усіх країнах світу з року в рік зростає і випуск тютюнових виробів.

Відомо, що повітря наших міст ніколи не буває зовсім чистим. Окрім шкідливих домішок у вигляді газів, міська атмосфера забруднюється великою кількістю пилу та мікроорганізмів. Враховуючи незадовільну екологічну обстановку в містах, неабияке значення слід надавати курінню тютюну, особливо в місцях громадського призначення. За цих умов куріння слід розглядати як джерело додаткового екологічного забруднення, а курців - забрудниками навколишнього середовища.

Куріння - надто негігієнічна звичка. Забруднене тютюновим димом атмосферне повітря непридатне для нормального дихання. Особливо несприятлива екологічна обстановка складається в місцях, де скупчується велика кількість курців. У зв’язку з цим боротьба проти куріння набуває особливого значення.

Багато хто вважає, що вживання тютюну не приносить шкоди здоров’ю. Це одна з причин поширення поганої звички. Почавши палити, людина швидко звикає до нікотину, організм пристосовується до отрути, настає фізична залежність від неї і курець надовго залишається у полоні своєї пристрасті.

Людина, яка звикла до тютюну, після кожного куріння відчуває наркотичний «комфорт»: поліпшується настрій, знімається нервове напруження, дещо підвищується працездатність. Такий період триває недовго. Після короткочасного збудження настає тривала втома і самопочуття стає гіршим, ніж було до куріння. Для того, щоб підняти бажаний рівень бадьорості і відновити самопочуття, курець знову хапається за цигарку. Це і є тютюнова наркоманія - той «комфорт», за який доводиться розраховуватись власним здоров’ям.

Більшість курців познайомилася з тютюном у підлітковому та юнацькому віці. Починається куріння під впливом товаришів-курців: з пустощів, наслідування прикладу, прагнення показати себе перед іншими дорослим. Однією з причин цієї хибної звички є незадовільне виховання та низький культурний рівень людей.

Отруєння тютюном погіршує перебіг будь-якого захворювання, частіше трапляються ускладнення, хвороби потребують тривалого лікування. Складові тютюнового диму знижують лікувальний ефект медикаментів. В окремих випадках жодні лікувальні заходи не можуть дати бажаних наслідків, поки людина не кине палити. Багато хто не усвідомлює всієї небезпеки для власного здоров’я від куріння. Важко зрозуміти тих, хто знає, як це загрожує здоров’ю і разом з тим не бажає кинути палити.

Куріння шкідливо впливає на здоров’я не тільки людини, що палить, а й тих, хто перебуває в оточенні курців і змушений дихати забрудненим тютюновим димом повітрям. Це так зване пасивне, або змушене куріння. Адже, спалюючи цигарку, курець поглинає тільки половину отруйних речовин, інша половина потрапляє в навколишню атмосферу. Надто небезпечні продукти горіння знаходяться в диму, який безпосередньо виходить з кінчика запаленої цигарки. В ньому міститься понад 2000 токсичних компонентів. Змушене куріння призводить до патологічних змін в організмі, які відбуваються і при активному курінні, тобто воно викликає такі ж захворювання, якими страждають споживачі тютюну. Тому не випадково ще в травні 1986 року на 39-му конгресі Всесвітньої організації охорони здоров’я було прийнято звернення до урядів усіх країн із закликом «забезпечити ефективний і надійний захист осіб, що не палять, від впливу тютюнового диму». Однак, незважаючи на це, в більшості країн світу, в тому числі й на Україні, такі люди залишаються незахищеними.

4. Фізкультхвилинка (вправи на дихання).

5. Гра «Хто знає?»

Мета: визначити деякі 3 4000 хімічних речовин у цигарковому диму.

Учитель поділяє клас на дві команди - хлопці та дівчата, повідомляє учням, що це гра, яка визначить, чи багато вони знають про практичні щоденні речі, пояснює, що кожна правильна відповідь - один бал, неправильна - бал отримує команда суперників.

Запитання:

. Коли машина заведена, що вона випускає? (газові випари)

. Яку рідину додають до маринадів? (оцет)

. Що викидається в повітря під час ядерного вибуху? (радіоактивний газ)

. Який розпилювач ми вживаємо, щоб убити комах? (інсектицид (засіб від комах))

. Яку речовину використовують, щоб розвести фарбу? (скіпідар)

. Що робітники використовують для покриття доріг? (смолу)

. Що використовується у запальниках? (рідина для запальничок)

Підвести підсумки, оголосити переможця.

6. Веббінг «Про шкідливість куріння»

«Павутиння» слів про шкідливість куріння.

Обговорити з учнями, на які системи органів шкідливо діє куріння та які хвороби виникають у курців.

На дошці або великому аркуші паперу намалювати «павутиння» слів, яке допоможе визначити співвідношення між поняттями.

. Систематизований огляд

Ознайомитися з таблицею, в якій показано, які хімічні речовини містяться в звичайних побутових рідинах та газах та яку загрозу вони несуть.

Звичайний продукт	Хімічні речовини	Вид загрози
оцет	оцтова кислота	подразник	одноокис вуглецю свинець бензол	токсичний/отруйний токсичний/отруйний збудник раку
радіоактивний газ	радон	збудник раку
скіпідар	ацетон, толуол	токсичний/отруйний
смола	смола	збудник раку
рідина для запальничок	бутан	збудник раку
рідина для хімічної чистки	чотири хлористий вуглець	збудник раку
батарейка	свинець, кадмій	токсичний/отруйний
рідина для зняття лаку	ацетон	токсичний/отруйний

8. Домашнє завдання

Розпитайте своїх рідних, що вони знають про шкідливість куріння, розкажіть їм, що знаєте самі.

ДОДАТОК С

В и х о в н а г о д и н а

STOP АЛКОГОЛЮ

Мета: визначити шкідливу дію алкогольних напоїв на здоров’я і розвиток підлітків; проаналізувати небезпеку дії алкоголю на репродуктивну функцію людини.

Обладнання: схеми-таблиці, учнівські зошити, папір, кольорові олівці.

План

. Брейнсторм. Опитування про поняття «алкоголь».

. Міні-лекція. Про шкідливий вплив алкоголю на організм людини.

. Концептуальна карта. Схема про шкідливий вплив алкоголю на організм.

. Обговорення ситуацій. Прийняття рішення групою.

. Підсумок уроку. Вікторина «Правильно чи неправильно».

. Домашнє завдання.

Хід уроку

1. Брейнсторм

На дошці запитання: «Що таке алкоголь?».

Усі відповіді приймаються та записуються на дошці.

. Міні-лекція

Алкоголь - підступний і дуже небезпечний ворог, який руйнує здоров’я, знищує людину психічно і соціально. Алкоголь належить до наркотичних речовин. Він є сильною отруйною речовиною, яка дуже згубно діє на всі органи і системи організму. У кожної людини реакція на алкоголь індивідуальна. Це залежить, насамперед, від виду вищої нервової діяльності людини, віку, статі.

Унаслідок частого вживання алкоголю, навіть у невеликих дозах, розвивається хвороблива пристрасть, алкогольна залежність, яка поступово переходить у тяжке захворювання - алкоголізм.

У травній системі (тонкому кишечнику) алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься по всіх клітинах організму, насамперед діючи на нервові клітини. З усіх систем людського організму центральна нервова система найчутливіша до цієї отрути.

Ослаблення гальмівних процесів при сп’янінні зовнішньо проявляється у збудженні, неадекватно піднесеному настрої, у нестримній веселості.

Алкоголь уражає серцево-судинну систему людини. Хвороби серця, судин є частими супутниками людей, які зловживають спиртними напоями. У результаті хронічного отруєння організму алкоголем настає незворотне переродження серцевого м’яза. Уражене алкоголем серце неспроможне впоратися з навантаженням, воно збільшується в розмірах, поступово розвивається серцева недостатність. З’являється постійний біль у грудях, пришвидшене серцебиття. Це, безперечно, призводить до розладу функцій системи кровообігу, передчасного старіння і смерті.

Зловживання алкогольними напоями викликає у багатьох людей підвищення кров’яного тиску, яке потім переходить у гіпертонічну хворобу з частими ускладненнями, інсультом або інфарктом міокарду.

Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше хворіють на різні застудні хвороби органів дихання.

Зловживання спиртними напоями може бути причиною тяжких захворювань печінки, яка є основним органом, де знешкоджується і метаболізується етиловий спирт. Унаслідок тривалої дії алкогольної отрути в ній може розвинутися характерне для алкоголіків захворювання - цироз печінки, у результаті чого обмін речовин порушується, організм передчасно старіє. Часто це захворювання призводить до смерті.

3. Концептуальна карта

Побудова учнями у зошитах та на дошці схеми про шкідливий вплив алкоголю на організм людини.

4. Групова робота

Клас ділиться на групи.

Кожна група отримує опис ситуації.

Дається 5 хвилин на обговорення ситуації і прийняття рішення.

Кожна група розповідає класу про свою оцінку ситуації і пояснює, чому саме вони прийняли таке рішення.

Картки зразків ситуацій

Ситуація 1. Сергій іде до бару зі своїми друзями. Там багато молоді, що розважається. Йому 15 років і він гадає, що добре проведе час. Друзі Сергія замовляють пиво і починають його пити. Хлопець знає, що це нерозумно, але не хоче, щоб друзі сміялися з нього.

Ситуація 2. Микола і Людмила - добрі друзі. Сьогодні Людмила прийшла до школи з синцями на руці. Вона зізналася Миколі, що її матір, будучи п’яною, вдарила її. Як Микола може допомогти своїй подрузі?

Ситуація 3. Максим - новий учень у школі. Дорогою додому він зустрів Сашка і Петра - двох найпопулярніших учнів у школі. Вони запросили його додому до Петра, щоб випити горілки з бару його батьків. Вони запевняють його, що про це ніхто не дізнається, що все буде класно. Що може зробити Максим?

Ситуація 4. Ваш найкращий друг зв’язався з учнями, які полюбляють випити. Він запросив і вас піти з ними в парк після уроків, почастуватися горілкою. Яке ви приймете рішення і що відповісте йому? Як ви ставитеся до тих, хто вживає спиртне?

Ситуація 5. Протягом двох місяців ви тренувалися для участі у турнірі з футболу. Ви так хвилюєтеся! Ви граєте півзахисником і вважаєте, що у добрій формі. Але за два дні до турніру ви сильно застудилися і батьки наполягають, щоб ви залишилися вдома. Проте тренер сказав, що той, хто пропустить останнє тренування, не буде грати у турнірі. Що робити?

Ситуація 6. Членам вашої спортивної команди забороняється вживати алкоголь та наркотики і ви з цим правилом цілком згодні. Однак, двоє найкращих гравців починають хвалитися, що вони вживають спиртне перед грою, і що їхня спортивна форма від цього тільки покращується. Ви разом з іншими членами команди повинні вирішити цю проблему, оскільки на карту поставлено не тільки здоров’я ваших друзів, а й успіх вашої команди.

. Підсумок уроку. Вікторина «Правильно чи неправильно»

Клас ділиться на дві команди. Перемагає та команда, яка дасть більше правильних відповідей.

. Алкоголізм - це ознака моральної слабкості.

. Помірне вживання алкоголю під час вагітності нешкідливе.

. Пияцтво та алкоголізм - одне й те саме.

. Більшість лікарів та психологів проходять курс навчання з діагностики та лікування алкоголізму.

. Можна сідати за кермо, якщо ви випили менше 3-х порцій алкоголю.

. Більшість алкоголіків - безробітні.

. Тяжке пияцтво збільшує ризик захворіти на рак.

. Дослідження свідчать про те, що навіть один-єдиний епізод важкої інтоксикації алкоголем призводить до незворотного пошкодження головного мозку.

. Покинувши пити, людина одразу ж перестає бути алкоголіком.

. Кожен, хто випиває, може стати алкоголіком.

. Змішування алкогольних напоїв призводить до сильнішого сп’яніння, ніж уживання їх нерозведеними.

. Домашнє завдання

Розказати рідним та друзям, що ти знаєш про шкідливу дію алкоголю на організм людини. Намалювати плакат на антиалкогольну тему.

ДОДАТОК Т

СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Т р е н у в а н н я

1. Чотирнадцятирічний Сергій, фізично найслабший хлопець у класі, із сьогоднішнього дня вирішив узятися за своє фізичне вдосконалення. Ранок він почав 35-хвилинною гімнастикою, включивши до неї тренувальні вправи з двома гантелями, по 6 кг кожна.

(Ранкова гімнастика для початківців у перші місяці занять має бути тільки гігієнічною. Основна її мета − заряджати бадьорістю. Силові тренувальні вправи включають до неї поступово, не раніше як через 3-6 місяців занять. Ранкова гімнастика для новачка не повинна перевищувати 12-15 хв., а загальна маса початкового тренувального вантажу для 14-річного хлопчика − не більше 2 кг).

. Найбільше уваги Сергій приділив вправі для зміцнення ніг, під час якої він присідав, тримаючи в кожній руці по гантелі.

(Вправа дуже важка для початківця, тим більше з багаторазовим повторенням).

. Присідання він виконував доти, поки не відчував біль у м’язах ніг, знаючи, що справжній спортсмен повинен долати самого себе й різні неприємні відчуття.

(Поява болю в м’язах та інші неприємні відчуття в цьому разі − вірна ознака надмірності навантажень із самого початку).

. Навправлявшись до поту й серцебиття, Сергій тільки тоді припинив тренування, після чого прийняв холодний душ для «загартовування».

(Допущені грубі помилки. Помірне виділення поту під час фізичних тренувальних вправ − нормальне явище. Але під час звичайної ранкової гімнастики це свідчить про фізичне перенапруження, так само, як і посилене серцебиття. Змивання поту холодною водою може призвести до тяжкої простуди, фурункульозу тощо. Загартовуються поступово, послідовно).

Завдання 2. З м а г а н н я

1. Микола згодився взяти участь у шкільних змаганнях з бігу і стрибків, хоч раніше цими видами спорту, та й взагалі спортом, не займався.

(Участь у змаганнях, пов’язаних з напруженою фізичною роботою, без тренування може призвести до гострого перенапруження серця та іншої шкоди для організму).

. Спочатку проводилися змагання з бігу на 1 км; до їх початку залишалося 15 хв. Цей час Микола використав для підготовки. Він вирішив трохи охолодитися, щоб менше нервувати. Роздягнувся до трусів і майки і став повільно прогулюватися по стадіону. Погода була досить прохолодною, і за 15 хв. він встиг змерзнути, але й трохи заспокоївся. Втім, може це йому тільки здалося.

(Груба помилка новачків, які не мають уявлення про розминку і розігрів м’язів, зв’язок і сухожиль перед тренуванням і змаганням. Без цього неможливе повноцінне виконання фізичних вправ в повну силу; це створює небезпеку травм опорно-рухового апарата. Спортсмен повинен перебувати в тренувальному костюмі аж до початку змагань, особливо в холодну погоду. Якщо дуже холодно тренувальний костюм не знімають і під час виступу).

. Дистанція здалася Миколі дуже важкою. Пробігши її, він відразу зупинився, щоб перепочити, адже попереду були ще стрибки.

(Відразу зупинятися після швидкого бігу не можна; припиняється робота м’язів ніг, завдяки якій кров повертається по венах до серця. Це призводить до зменшення об’єму систоли і недостачі крові в головному мозку, внаслідок чого людина може знепритомніти. Запобігають цьому, продовжуючи повільно бігти або йти, або прийнявши горизонтальне положення з піднятими ногами, чи хоча б нахиливши тулуб і голову вниз або піднявши вгору руки).

. До наступного змагання Микола у трусах і майці відпочивав 40 хв. Встиг заскочити ще й в їдальню, де з’їв для відновлення сил ситний обід з трьох страв.

(Ті самі помилки, що і в п. 2. Крім того, неправильне уявлення про режим харчування під час змагань. В цих умовах важлива не кількість їжі, а її калорійність, легка засвоюваність (шоколад, концентровані вітамінізовані соки та ін.).

. Після цих змагань Микола зміцнів і поліпшив свої результати з бігу на 1000 м і стрибків.

(Досить поширена неправильна думка. Зміцнення організму і поліпшення результатів відбувається завдяки не одному або навіть кільком змаганням, а в результаті систематичних тренувань).

Завдання 3. На діаграмах (рис. 1) показано життєву ємкість легень: у дітей, підлітків та юнаків; у спортсменів і тих, хто не займається спортом.

Ємність у см3

Рис. 1. Життєва ємкість легень

А. Яке значення має спірометрія, тобто визначення життєвої ємкості легень?

Б. Які види спорту найбільше сприяють розвитку дихальної системи і чому?

Завдання 4.

А. Як можна пояснити, що після того як спортсмен пробіжить певну дистанцію, він переходить на ходу поступово?

Б. Яке значення для зміцнення серцево-судинної системи має регулярне фізичне тренування?

Завдання 5.

А. Часто учні старших класів, починаючи тренування з гирями, відразу вдаються до форсованих тренувань. Мотивація в них одна: якомога швидше «накачати» м’язи. Яка небезпека криється в таких заняттях?

Б. В давнину коли людина, стомлена довгою важкою дорогою, входила в людську оселю, не випадково її зустрічали словами: «Мир подорожньому. Затопіть йому скоріше лазню». У чому оздоровчий ефект лазні?

Завдання 6. Обґрунтуйте такі гігієнічні рекомендації:

). Їжу в основному треба варити або смажити.

). У їжі повинні бути сирі овочі і фрукти.

). Не можна з’їдати за один раз велику кількість їжі.

). Їсти потрібно в один і той самий час.

). Краще їсти в день чотири рази, але не менше трьох.

). За обідом корисно їсти перші страви.

). Готувати страви треба тільки з доброякісних продуктів.

). Перед їдою потрібно обов’язково мити руки.

). Овочі і фрукти перед вживанням треба мити.

ДОДАТОК У

П А М Я Т К А

Радимо дотримуватись таких рекомендацій:

Якщо ви хочете кинути курити:

складіть список причин, що спонукають вас до куріння, і намагайтесь їх усунути;

проаналізуйте ситуації і час, коли особливо хочеться курити, і насамперед відмовтеся від куріння в таких ситуаціях і в такий час;

намітьте дату припинення куріння і не відступайте від неї;

поєднайте відмову від куріння зі змінами в житті, переміною звичної обстановки;

приберіть удома запаси цигарок, попільнички та інші пов’язані з курінням предмети;

якомога довше відтягуйте запалювання першої ранкової цигарки;

не обіцяйте оточуючим, що кинете курити;

викурюйте тільки половину цигарки;

при виникненні бажання закурити стримуйте себе якомога довше;

намагайтесь «замінити» цигарку короткими фізичними вправами;

частіше бувайте там, де курити заборонено.

Як боротися зі стресами?

намагайтесь не драматизувати події, відключитися від гнітючих думок, наладити рівні відносини з оточуючими;

дотримуйтесь правильного режиму дня, переключаючись з одного виду діяльності на інший.

Психіка людини - система надзвичайно тонка, легко ранима, взагалі унікальна. Впливаючи на цю сферу життєдіяльності, будьте якомога більш обережними і турботливими.

Кожен має практично необмежені можливості для загартовування. На відміну від інших засобів оздоровлення багато які загартовуючи процедури не потребують часу, спеціальних умов і обладнання. Загартовування до того ж можна проводити цілодобово, у школі і вдома, на вулиці і під час відпочинку. Почніть з самого простого: вмивайтесь холодною водою, не утеплюйте надмірно приміщень, в яких ви перебуваєте, одягайтесь якомога легше. При цьому пам’ятайте про основні правила загартовування: обережність, поступовість і регулярність.

Зверніть увагу на свою вагу.

Якщо вона перевищує норму, починайте контроль над кількістю їжі, що споживається. Способів боротьби із зайвою вагою чимало, але принцип тут один: зменшити загальну кількість спожитої їжі і підвищити рухову активність. У першу чергу необхідно обмежити споживання борошняних, солодких і солоних продуктів, включити у раціон харчування більше свіжих фруктів й овочів.

Здоровий спосіб життя немислимий без хорошого сну.

Ось кілька порад тим, хто хоче добре спати:

лягайте спати в один і той же час;

перед сном добре провітріть кімнату, а влітку залишайте вікна відкритими;

спіть у чистій нічній білизні, у чистій постелі при температурі 17-18 °С;

не дратуйтесь перед сном;

не пийте каву або міцний чай;

нехай ваша вечеря буде не пізніше ніж за 2 год. до сну;

не приймайте ніякого снодійного без призначення лікаря.

ДОДАТОК Ф

Тест «Займи позицію»

− Визнач, що корисне для здоров’я. Займи позицію біля слів: «Так» або «Ні».

Рано лягати спати.

Рідко митися.

Дивитися телепередачі про здоров’я.

Займатися спортом.

Дуже тепло одягатися.

Правильно харчуватися.

Займатися фізичною працею.

Уникати прогулянок на вулиці.

Не навантажувати себе фізичними вправами.

Мати особисте мило і мочалку.

Довго спати.

Не запрошувати нікого в гості.

Не палити.

Стежити за чистотою свого одягу та взуття.

Їсти більше м’яса.

Не вживати алкоголь.

Уникати лікарів.

Відмовитись від щеплень.

Додержуватись режиму дня.

Загартовуватись.

ДОДАТОК Х

УЗАГАЛЬНЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ

За анкетою

«Вивчення мотивації підлітків щодо ведення здорового способу життя»

до експерименту

після експерименту

За методикою САН

до експерименту

після експерименту

1.