Розвиток мiжнaродного лiзингу в системi трaнснaцiонaльного бiзнесу

Розвиток міжнародного лізингу в системі транснаціонального бізнесу

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи міжнародного лізингу

1.1 Сутність та види міжнародного лізингу

1.2 Функції та принципи міжнародного лізингу

1.3 Ключові фактори розвитку лізингу як форми міжнародної економічної діяльності

Розділ 2. Розвиток міжнародного лізингу в умовах глобалізації

2.1 Сучасні тенденції та особливості розвитку міжнародного лізингу

2.2 Регіональні виміри міжнародного ринку лізингових послуг

2.3 Секторальні аспекти формування системи міжнародних лізингових відносин

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного лізингу в Україні

3.1 Стан та специфіка становлення національного ринку лізингових послуг

3.2 Стратегічні орієнтири розвитку міжнародного лізингу в Україні

Висновки

Анотація

Список використаних джерел

Вступ

Не секрет, що на даному етапі розвитку світова економіка переживає глобальну інтеграційну стадію, коли традиційні міждержавні фінансові та інвестиційні зв’язки та їх структура проходять крізь безпрецедентні за масштабами еволюційні зрушення. Даним питанням світова наукова думка вже присвятила і продовжує присвячувати величезну кількість праць, що з різних боків оцінюють ці тенденції.

На мою думку, серед багатьох інших важливих аспектів міжнародної економічної діяльності в цьому розрізі питання міжнародного лізингу є недостатньо розглянутим вітчизняними спеціалістами. Можливо, це пояснюється нерозвиненістю лізингових відносин в нашій державі, що, в першу чергу, пов’язане із недосконалістю законодавчої та податкової бази в Україні, що, на переконання багатьох експертів, і є тим гальмівним фактором на шляху побудови сприятливих інвестиційних умов в нашій економіці. А саме побудова привабливої української економіки для закордонних інвесторів розглядається багатьма, навіть Міністерством економіки України, як проміжна, але дуже важлива мета розвитку нашої держави та як засіб реалізації національних інтересів України.

Серед інших одним із найбільш ефективних методів залучення інвестицій є лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності [8, с.153]. Міжнародний лізинг є договором лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав [29].

Отже, об’єктом моєї роботи є міжнародний лізинг. Предметом є міжнародні лізингові відносини, що, звісно, є дуже широким на багатогранним поняттям, через що мій аналіз є доволі обмеженим.

Розглядаючи тему, я аналізував поняття об’єктів, суб’єктів лізингу (в тому числі і міжнародного), видів лізингу та лізингових операцій, функцій та тих ознак лізингу, що виділяють його з-поміж багатьох інших видів міжнародної фінансової діяльності.

В своїй роботі я також досліджував місце лізингу в системі транснаціонального бізнесу, перспективи його розвитку в світовій практиці, аналізував динаміку лізингових відносин в розрізі регіонального та галузевого вимірів на основі праць зарубіжних науковців та звітних даних міжнародних організацій [11, 18, 28-30, 33-36].

На основі аналізу статистики ринків [17, 19, 21-24, 33], вітчизняного законодавства [1 - 5] та доробків українських вчених [6 - 8, 10, 12, 14 - 16, 20, 26], в тому числі, і працівників нашого ВУЗу, я спробував дати характеристику положенню, в якому зараз перебуває лізинг в нашій державі та сформулювати певні заплановані тенденції його розвитку на вітчизняних теренах, а також співставити ці процеси із загальносвітовими.

Зарубіжна практика доводить, що в умовах економічного спаду та кризи, що охопила економічне життя нашої країни, подібні "нетрадиційні" методи мають надзвичайно великий потенціал.

Особливо значущими стають переваги лізингу в умовах нашої трансформаційної економіки через можливість порівняно швидко та дешево залучити новітні засоби виробництва та контролю на українські підприємства, багато з яких відчувають гостре науково-технічне застаріння, наприклад, основних засобів.

Підсумовуючи сказане, хочу додати, що обрав дану тему через інтерес до лізингу як перспективного для українських економічних реалій напряму.

міжнародний лізинг україна глобалізація

Розділ 1. Теоретичні основи міжнародного лізингу

1.1 Сутність та види міжнародного лізингу

На мою думку, перед розглядом сутності міжнародного лізингу варто розібратися в більш широкому понятті - в лізингу загалом. Це питання вимагає оперування такими категоріями як: об’єкти, суб’єкти, предмети, види лізингу, лізингові операції, лізингові угоди тощо.

Лізинг походить від англійського дієслова "tо lеаsе", що означає "орендувати" або "брати в оренду".

Щодо економічної природи лізингу і досі ще не існує єдиного підходу економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по-різному. Дехто з вчених розглядає лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, інші цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права на користування чужим майном, а четверті - інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням [8, с.155]. Як бачимо, думок з цього приводу є багато.

Спеціалісти стверджують, що сучасне розуміння лізингу базується на класичних принципах римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу ґрунтується на можливості розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження - користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та на право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковий дослід довів, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні [8, с.157-158].

Лізинг є організаційною формою підприємницької діяльності. Вона відображує відносини власності, як уособлену систему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, лізинг має свій власний зміст та різноманітні форми прояву.

У Законі України "Про лізинг" термін "лізинг" трактується як "підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбане їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів" [3].

Лізингу притаманні особливі риси, що суттєво відрізняють його від інших форм бізнесу. Серед них [20]:

·        наявність посередника, який бере на себе обов’язки власника майна;

·        тип майна, що надається у лізинг, визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об’єктами основних фондів виробничого призначення;

·        термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг - довгострокова операція;

·        періодичність виплат лізингових платежів установлена в договорі;

·        є можливість викупу об’єкта лізингу за залишковою вартістю;

·        широке коло учасників;

·        забезпеченість лізингової угоди майном - об’єктом лізингу.

Загальновідомо, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обороті він має ширшу, складну потрійну основу.

Лізинг - це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні. Однак зміст кожної з них окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

Визначення об’єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода вважається недійсною [3]. Можна виділити наступні групи об’єктів лізингу [9, с.66, 90]:

А) рухоме майно:

·        обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

·        транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери і таке інше);

·        будівельна техніка;

·        засоби телевізійного і дистанційного зв’язку;

·        оргтехніка, конторське обладнання;

·        ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо;

Б) нерухоме майно:

·        будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

·        споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

До об’єктів лізингу нерухомості належать основні фонди підприємства.

Згідно із ст.14.1.138 Податкового Кодексу основними фондами (засобами) визнаються "матеріальні активи (у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)".

До основних засобів не належать: вартість землі, незавершені капітальні інвестиції, автомобільні дороги загального користування, бібліотечні та архівні фонди, матеріальні активи, вартість яких не перевищує 2500 гривень, нематеріальні активи [4].

Головною обов'язковою умовою лізингу є те, що об'єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей.

Розглянемо тепер суб’єктів лізингу [22].

Лізингодавцем може бути будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути [8, с.159]:

·        банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;

·        лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації тощо). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

·        брокерські лізингові фірми; будь-яка виробнича або торговельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів; страхові та пенсійні фонди.

Другим учасником лізингової угоди є будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу - лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, який займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

З точки зору термінології, лізингодавець називається ліссером, а лізинго-одержувач-рентером.

Третій учасник - постачальник. Це продавець лізингового майна - підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

Класифікація видів лізингу отримала достатньо серйозне обгрунтування як в закордонній, так і у вітчизняній теорії і практиці. При виділені видів лізингу виходять перш за все із ознак класифікації [9, 13, 21].

В залежності від типу майна розрізняють: лізинг рухомого майна, лізинг нерухомості, лізинг "секунд-хенд” та груповий (великомасштабний, "біг-тікет-лізинг”).

Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингових операцій. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу [10, с.261].

Наведемо також кілька основних відмінностей між фінансовим та оперативним лізингом.

Таблиця 1.1

Найочевидніші відмінності між фінансовим та оперативним лізингом [16]

Фінансовий лізинг	Оперативний лізинг
У фінансовий лізинг може бути передано лише ту річ, яка була спеціально придбана лізингодавцем на замовлення лізингоотримувача (непрямий лізинг).	В оперативний лізинг може бути передано як річ спеціально придбану лізингодавцем на замовлення лізингоотримувача (непрямий лізинг), так і річ, що була набута лізингодавцем без попередньої домовленості із лізингоотримувачем.
Лізингодавець має право інвестувати на придбання предмету лізингу як власні, так і залучені кошти.	Лізингодавець має право інвестувати на придбання предмету лізингу лише власні чи залучені фінансові кошти, що виключає можливість використання для зазначеної мети позичкових коштів (банківські та бюджетні кредити, облігаційні займи).
Прямо передбачена можливість сублізингу.	Сублізинг заборонено.
Мінімальний строк користування предметом лізингу не може бути не менше 1 року.	Не встановлено жодних обмежень щодо строків користування предмету лізингу.

До оперативного лізингу належать всі угоди, в яких затрати орендодавця, що пов'язані з придбанням зданого в оренду майна, не окупаються повністю протягом так званого початкового терміну оренди. Оперативний лізинг охоплює рейтинг і хайринг [30].

Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбання орендарем майна.

Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років.

Операції рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин і обладнання від одного орендаря до іншого. Їх об'єктом є стандартне обладнання, яке відповідає вимогам численних орендарів [6, с.163].

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень лізингодавцям і здатні забезпечити йому певний прибуток. Він характеризується тривалим періодом контракту. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі і має такі різновиди [9, с.39-42]:

·        лізинг з обслуговуванням (поєднує фінансовий лізинг з договором підряду і передбачає надання певних податкових послуг, які пов'язані з утриманням і технічним обслуговуванням зданого у найм майна);

·        ліверидж лізинг (особливий вид фінансового лізингу - велика частка (за вартістю) зданого в оренду обладнання береться у найм в третьої сторони (інвестора) і в першій половині терміну оренди здійснюються амортизаційні відрахування за орендоване обладнання);

·        лізинг у "пакеті" (лізингова система фінансування магазину, заводу, лікарні тощо у цілому).

В залежності від обсягів майна, що передається у лізинг та характером його обслуговування розрізняють: стандартний, зворотній лізинг (лізбек), "мокрий" та "чистий" лізинг, лізинг на залишкову вартість обладнання, лізинг з повним обслуговуванням, лізинг постачальника, оновлений лізинг та вендор-лізинг [19].

За цільовим призначенням лізинг може бути дійсним чи фіктивним (спекулятивним).

В залежності від способу фінансування розрізняють лізинг за рахунок власних коштів та лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем (роздільний).

За характером лізингових платежів розрізняють лізинг з грошовим, компенсаційним та змішаним платежем.

В залежності від наміру учасників лізинг може бути терміновий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний).

Залежно від тривалості розрізняють такі види лізингу: короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (від 1 до 3 років), довгостроковий (більше 3 років).

Залежно від місця перебування сторін лізинг буває внутрішнім і міжнародним. При внутрішньому лізингу контракт оформялюється між юридичними особами однієї країни, а при міжнародному - лізингова компанія і орендар знаходяться у різних країнах.

Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав [8, с.165]. Він буває експортним, імпортним, транзитним тощо.

Експортний лізинг - угода, при якій постачальник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар є зарубіжною компанією. Така угода називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого "єдинонаціонального" учасника угоди (у даному випадку постачальника) лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту.

Рис. 1.1 Спрощена модель експортного лізингу [8, с.165].

Транзитний лізинг - угода, всі учасники якої знаходяться у різних країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони вимагають знань правових, податкових та інших собливостей, які властиві одразу обом іноземним ринкам.

Рис.1.2 Спрощена модель транзитного міжнародного лізингу [8, с.166].

Імпортний лізинг - операція, при якій лізингова фірма знаходиться в країні орендаря, а постачальник - закордонна компанія. Імпортним лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого "єдинонаціонального" учасника угоди (у даному випадку орендаря) лізингова компанія виконує функцію стимулювання імпорту.

Рис. 1.3 Спрощена модель імпортного лізингу [8, с.166].

Як бачимо, підходів до класифікації та визначення окремих характеристик міжнародного лізингу є більш ніж достатньо, що дає змогу максимально виокремити та підкреслити особливості кожної конкретної лізингової угоди.

 

1.2 Функції та принципи міжнародного лізингу

Міжнародний лізинг, як і лізинг загалом, є складним соціально-економічним явищем, що виконує важливі функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності. Розглянемо найважливіші з них: фінансову, інвестиційну, інноваційну, соціально-економічну, підприємницьку, виробничу, збутову, стабілізаційну, функцію використання податкових та амортизаційних пільг тощо [7, с.311].

Фінансова функція проявляє себе через розстрочку платежу за лізингове майно та отримання довгострокового кредиту. Лізингоотримувач має змогу не відволікати значні кошти, сплачуючи одномоментно повну вартість майна, а лише його частину і спрямовувати кошти на інші цілі.

Інвестиційна функція виражається через спрямування тимчасово вільних фінансових ресурсів в інвестиції в основний капітал підприємств. Лізинг можна використати в умовах дефіциту коштів у суб‘єктів господарювання як альтернативу традиційним каналам інвестування. Інноваційна функція полягає у розширенні використання нових прогресивних та високоефективних основних засобів та технологій.

Соціально-економічна функція полягає у зміцненні фінансово-економічного становища. Розширення виробничо-господарської діяльності формує умови для створення додаткових робочих місць, підвищення життєвого рівня населення, підтримання соціальної інфраструктури. А це знижує соціальну напругу у суспільстві.

Підприємницька функція лізингу підтримує сприятливі умови для розвитку малого та середнього підприємництва. Лізинг, перетворюючи користувача майна у його власника, формує психологію підприємця, підвищує відповідальність та самостійність у прийнятті господарських рішень.

Виробнича функція дозволяє лізингоодержувачу ефективно та оперативно вирішити питання матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу через тимчасове використання майна, а не його купівлю (отримати і розпочати використання дорогого сучасного обладнання, опробувати його в експлуатації, запобігти моральному старінню, передбачити у договорі умови ремонтно-технічного обслуговування, страхування, викупу тощо). Лізингоодержувач в процесі використання лізингового майна виготовляє нову, високоякісну продукцію.

Функція збуту полягає для виробника (постачальника) у збільшенні реалізації продукції за рахунок розширення клієнтської бази. За допомогою лізингу залучаються суб‘єкти господарювання, які раніше не могли собі дозволити купити дорогі основні засоби. Зміцнюються позиції на ринку продукції. Лізингоодержувач може сплатити лізингові платежі продукцією, виготовленою з допомогою взятого в лізинг обладнання.

Стабілізаційна функція проявляє себе на мікро- та макрорівнях. Учасникам лізингової угоди надається можливість покращити своє фінансово-економічне становище шляхом раціонального, спланованого використання ресурсів та розширення виробничої (комерційної) діяльності. Це в свою чергу веде до покращення соціально-економічного клімату в державі.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особливості [7, с.313]:

·        взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця за узгодженням між ними;

·        орендна плата покладається на собівартість продукції (послуг), що виробляється і відповідно зменшує прибуток, який підлягає оподаткуванню;

·        застосування прискореної амортизації, яка обчислюється виходячи із строку контракту, зменшує оподаткований прибуток та прискорює оновлення матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти до своєї сфери; розвиває та диверсифікує ринок засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техніки.

Для чіткого розуміння сутності, змісту та основних завдань лізингової діяльності необхідно дослідити принципи лізингових відносин. Основними з них є [25]:

·        платність. Лізингоодержувачу надається основний засіб у користування за певну плату;

·        терміновість. Лізингодавець передає майно орендарю на визначений у договорі строк;

·        окупність. Передбачено покриття усіх витрат лізингодавця на купівлю обладнання та передачу його в користування;

·        прибутковість. Сторони лізингової угоди повинні отримати в результаті своєї діяльності прибуток;

·        цільове призначення. Лізингове майно повинне використовуватися з виробничою метою;

·        розмежування функцій власника і користувача об‘єкта лізингу. Право власності передбачає володіння, користування, розпорядження майном. На протязі дії лізингової угоди лізингодавець зберігає право власності на майно, надане у лізинг. Лізингоодержувачу надається право на його використання у виробничому процесі та отримання прибутку.

·        пріоритет лізингодержувача. Саме йому відводиться активна роль щодо ініціюванню лізингових відносин, пошуку необхідного обладнання та його виробника, здійснення виробничого процесу, в результаті якого створюється додана вартість.

Функції та принципи лізингу визначають характерні особливості цього виду підприємницької діяльності.

 

1.3 Ключові фактори розвитку лізингу як форми міжнародної економічної діяльності

До факторів розвитку міжнародного лізингу відносять: скорочення обсягу ліквідних коштів, загострення конкуренції, сприяння розвитку лізингових операцій з боку держави і фінансового світу тощо [14].

Скорочення обсягу ліквідних коштів. Не секрет, що для багатьох підприємств характерними є невеликі обсяги наявного грошового капіталу та активів як в силу галузевих факторів, так і через погіршення фінансового стану. Лізинг стає в нагоді в такій ситуації, адже дозволяє відійти від великих одноразових витрат.

Загострення конкуренції, що вимагає оптимізації інвестицій.

Зменшення прибутків підприємств. Лізинг дозволяє значно зменшити витрати із обслуговування обладнання, амортизацією тощо.

Сприяння розвитку лізингових операцій з боку держави і фінансового світу в цілому, з метою стимулювання економічного зростання, зростання інвестицій.

Ці фактори безпосередньо впливають на особливості розвитку лізингу та поширення лізингових відносин на сучасному етапі.

Варто зазначити також на надзвичайне значення лізингових операцій для міжнародних економічних відносин:

·        полегшується доступ до високих технологій;

·        зекономлені кошти спрямовуються на інші цілі;

·        відбувається оптимальний розвиток світової економіки.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі [15, с.79-83]:

·        можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

·        лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

·        лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

·        лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

·        лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток [3, 4];

·        майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як "позабалансове фінансування");

·        у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди [13, с.26];

·        порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компенсаційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому обладнанні;

·        лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

·        лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови господарювання;

·        підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

·        перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

·        при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

·        міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу).

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди [15, с.105]:

·        розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;

·        знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) залишається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т. ін.);

·        банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

·        банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом. Величина лізингових платежів може бути "вища, ніж процентна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу [8, с.180]:

·        кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

·        на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986-1987 р. р. в Англії та США почали діяти нові податкові законодавства, які фактично відмінили багато податкових пільг, пов'язаних з лізингом [17, с.52].

·        На лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до закінчення угоди.

Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

Розділ 2. Розвиток міжнародного лізингу в умовах глобалізації

2.1 Сучасні тенденції та особливості розвитку міжнародного лізингу

Характер розвитку лізингової діяльності в світі визначається в даний час двома основними тенденціями - зростанням конкуренції між кредиторами та світовою економічною та фінансовою глобалізацією [24].

Зростання конкуренції між кредиторами.

З розвитком промисловості більш інтенсивною стає і конкуренція між кредиторами, в результаті чого виникають і розвиваються нові форми фінансування, наприклад, у розвинених країнах безперервно зростає орендна (лізингова) індустрія. Також очевидна конкуренція серед кредиторів всередині самої орендної індустрії, яка призводить до того, що орендодавці починають шукати нові конкурентні переваги. Це виражається в диференціюванні продуктів через вартість додаткових послуг, консолідації компаній з метою досягнення синергетичного ефекту, пошуки нових ринкових ніш і створенні нових продуктів. Розглянемо більш докладно основні тенденції:

Спеціалізація. Орендодавці мають тенденцію до спеціалізації на певних типах устаткування або в галузях промисловості завдяки поглибленим знанням виробів і їх ринків. Такі знання особливо важливі для більш точного прогнозування ліквідаційної вартості об'єктів лізингу. При цьому необхідно зазначити, що великі компанії забезпечують фінансування оренди для багатьох типів обладнання і мають сильні позиції на ринку в одному і кількох його сегментах.

Консолідація. Основною перевагою консолідації лізингових компаній є можливість для декількох компаній фінансувати свою діяльність загальними активами. У багатьох випадках процес консолідації характеризується входом інвесторів в число акціонерів створюваного консорціуму. Найбільший розвиток процес консолідації отримав в США, де протягом останніх 2-3 років і став основним фактором успіху консолідованих компаній.

Стратегічні союзи. Багато лізингових компаній могли б збільшити свою присутність на ринку в деяких секторах, але відчувають брак капіталу або спеціальних знань, щоб зробити це незалежно. Стратегічні союзи створюють для цього інфраструктуру, і тим самим забезпечують значну вигоду для учасників. В стратегічні союзи можуть входити всі сторони лізингової угоди - лізингові компанії, постачальники, лізингоодержувачі, інвестори, фінансові та інші посередники.

Малі банки входять в індустрію оренди обладнання. Прагнучи розширити і диверсифікувати бізнес, порівняно невеликі банки проявляють інтерес або до покупки лізингових компаній, або до їх створення. Найбільшою мірою ця тенденція виражена в США, де конкуренція між малими банками особливо сильна. Одна з проблем, що виникають при цьому, полягає в більш високих орендних процентних ставках, ніж по типовим банківським позикам, але лізинговий напрям дозволяє банкам розширити і диверсифікувати бізнес.

Програми продажів. Продавець, що організує програми лізингу, став дуже помітною фігурою в індустрії лізингу обладнання. Багато лізингодавців схвалюють програму прямої організації лізингу, тому що збільшується передбачуваність умов угод. Вони самі кредитують стимулювання продажів, забезпечене виробником або дистриб'ютором. В останні роки складність цих програм різко зросла. Інші лізингодавці також розглядають можливості просування на ринок за допомогою співробітництва з низкою виробників устаткування. Перехід до спільних підприємств дозволяє виробникам реалізувати багато переваг від наявності фінансової філії при посиленні компетенції правління. Лізингодавець, йдучи на поступки в рентабельності в ході переговорів, витягує вигоду з більш тісних контактів з продавцем і часто отримує доступ до конфіденційної інформації про введення нових виробів на ринок.

Випуск та старіння обладнання. На думку експертів, в даний час пропозиція оренди (оперативного лізингу) набуває все більшого значення, оскільки компанії уникають остаточної покупки комп'ютерів та іншого швидко старіючого сучасного обладнання.

Нездатність виробника устаткування підняти ціни на нові вироби призводить до дефляційного тиску на обладнання, що вже знаходиться у використанні. Надлишкова виробнича потужність підприємців часто призводить до перевиробництва. В результаті, вартість цих видів устаткування на вторинному ринку може падати нижче історично сформованих діапазонів. Старіння обладнання зазвичай стає результатом появи на ринку нового обладнання, яке технологічно досконаліше і при цьому коштує стільки ж, або навіть менше, ніж подібне устаткування, що знаходиться у використанні. Персональні комп'ютери, засоби зв'язку та діагностичне медичне обладнання - приклади обладнання, залишкові вартості якого можуть особливо швидко зменшуватися внаслідок морального старіння.

Сек'юритизація активів. В останні роки практика сек'юритизації лізингового портфеля отримала особливо широке поширення. Сек'юритизація дозволяє лізинговій компанії знизити вартість, збільшити обсяги та забезпечити безперервність фінансування; оптимізувати оподаткування та перенести частину ризиків, пов'язаних з активами, на інвестора. Сек'юритизація є інструментом, за допомогою якого надається фінансування під певну частину активів компанії. Детальне визначення сек'юритизації дано Комісією з регулювання ринку цінних паперів США: "це цінні папери, що випускаються під певний дискретний потік майбутніх грошових надходжень, або інші фінансові активи, постійні чи оборотні, які за своєю природою конвертуються в грошові надходження протягом встановленого періоду часу, а також певні права або інші активи, призначені для забезпечення випуску або своєчасного розподілу грошових надходжень держателю цих цінних паперів".

Сек'юритизація лізингових активів стала широко застосовуватися відносно нещодавно - на початку 80-х рр. в США, а потім - до кінця 80-х рр. - і в деяких країнах Західної Європи. До цього часу лізинговий ринок в цих країнах фактично завершив перехід на якісно новий щабель свого розвитку, що характеризується відносно стабільними і прогнозованими змінами обсягів операцій по секторах економіки, видами активів, а також, що важливо, розвиненою інфраструктурою вторинного ринку обладнання по більшості позицій з можливістю прогнозувати ліквідаційну (ринкову) вартість майна у процесі.

Поступово домінуюча роль ініціаторів сек'юритизації переходить від іпотечних компаній і банків до кептивні фінансовим компаніям найбільших світових виробників обладнання (Gеnеrаl Еlесtrіс, АBB, Sіеmеns, Tоyоtа, Fоrd, ІBM і ін.), В портфелях яких лізинг складає істотну частку, а сек'юритизації одночасно піддаються змішані (родинні) класи активів. В даний час сек'юритизація набуває популярності і на ринках, що розвиваються.

Вплив макроекономічних тенденцій на ринок лізингу. Оскільки лізинг, з економічної точки зору, є інструментом оновлення основних фондів та/або розширення виробництва, умови його розвитку визначаються макроекономічними тенденціями - на рівні національної чи світової економіки.

Глобалізація.

Розвиток лізингового ринку в світі пов'язано не тільки зі збільшенням кількості країн-учасниць, інтенсивним розвитком виробництв та інтеграцією, але і з розширенням і об'єднанням міжнародного лізингу, з ростом можливостей забезпечувати необхідні для лізингового процесу ресурси з іноземних джерел. Проте, в Західній Європі, за даними "LеаsЕurоре", міжнародний лізинг здійснюється поки лише в межах 2% загального обсягу лізингових операцій. [33]

Оскільки лізинг в кожній країні розвивається на законодавчій базі цієї держави, то він підпадає під національні режими, як з оподаткування, так і з бухгалтерської звітності, і це часто стримує інтеграцію міжнародного лізингу.

Гармонізація лізингу в міжнародному масштабі досягається при повному економічному та валютному союзі. Наприклад, в країнах-учасницях Європейського Союзу, де відбувається зближення юридичних норм, що регулюють лізингову діяльність, а також відповідних економічних умов відбувається процес уніфікації податкових систем, зближення режимів амортизації, уніфікації бухгалтерського обліку лізингової діяльності.

На даному етапі єдиного ринку лізингу фактично немає, але процеси об'єднання національних ринків уже почалися. Відбувається зближення умов здійснення лізингових операцій за рахунок уніфікації загальних умов для підприємництва, які впливають на лізинговий бізнес, а також прийняття Євросоюзом рішень, які безпосередньо стосуються лізингу [26].

Економічні умови в рамках Євросоюзу дозволяють уніфікувати оподаткування корпорацій, тим самим забезпечуючи торкання найбільших сегментів ринку. Податкові реформи, що здійснюються Євросоюзом, передбачають загальні принципи [17]:

·        доходи оподатковуються в тій країні, де вони отримані;

·        усувається подвійне оподаткування;

·        забезпечується зниження корпоративного податку і податкових пільг;

·        зближуються умови і способи надання податкових пільг, уніфікуються ставки

·        оподаткування, вводяться єдині принципи обчислення оподатковуваної бази;

·        усувається дискримінація по відношенню до капіталів з країн-партнерів.

В даний час на ринку лізингових послуг бере участь близько 100 країн світу, половина з яких розвиваються, де лізинг йде прискореними темпами, особливо в сегментах промислового устаткування, транспортних засобів та ін. Розширення лізингового ринку є об'єктивним фактом при інтернаціоналізації виробництва та фінансової сфери. Як відомо, лізинговий ринок дає можливість імпортувати устаткування багатьом країнам з дуже обмеженими ресурсами. Лізинг надійніший при виконанні фінансових зобов'язань, ніж інші форми інвестицій. Він не тільки полегшує інвестування імпорту промислового обладнання, але і дозволяє забезпечити передачу технологій з промислово розвинених країн у ті країни, що розвиваються.

Оскільки лізинг сприяє активізації інвестиційних процесів, зростанню обсягів виробництва, розвитку здорової конкуренції, він всіляко підтримується Світовим Банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Комісією Євросоюзу, Європейської економічної комісією та іншими міжнародними структурами.

Міжнародний лізинг дещо відрізняється від внутрішнього своєї галузевою структурою. Так, наприклад, якщо на внутрішньому національному лізинговому ринку переважає виробниче обладнання, автомобілі та інше майно, то на міжнародному - судна, літаки, залізничний рухомий склад і більше дороге майно.

Як правило, міжнародний лізинг може розвиватися, коли є переваги в митному оподаткуванні в порівнянні зі звичайними закупівлями, визначені більш пільгові процедури переходу лізингових платежів, що виключають можливі втрати в порівнянні з національною лізинговою операцією, а також незначні відмінності в національному законодавстві з лізингу та ін.

Існує міжнародна уніфікація юридичних понять і умов лізингових угод, яка розроблена Міжнародним інститутом по уніфікації приватного права на основі матеріалів, що відображають теорію і практику лізингу у відповідних країнах світу. У травні 1998 р. в Оттаві (Канада) Міжнародною конференцією по лізингу за участю 55 країн світу була прийнята Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг.

Основні положення, передбачені Конвенцією УНІДРУА, наступні [20]:

·        лізинг - самостійний правовий інститут;

·        лізинг - тристороння угода, яка має спільні риси з орендою, умовної купівлею-продажем, позичкою, але не відноситься ні до однієї з них і представляє собою єдність двох угод - купівлі-продажу і власне лізингу.

Певна роль відведена споживачеві майна, який є ініціатором угоди і має всі ризики власника, не будучи таким юридично. При цьому лізингодавець грає роль виключно посередника по інвестуванню угоди. Термін лізингового угоди передбачається виходячи з умови повернення лізингодавцю капіталовкладень і орієнтовно дорівнює терміну амортизації майна. Віднесення лізингової угоди до міжнародної передбачається тоді, коли лізингодавець і лізингоодержувач належать до різних країн. При цьому власник майна - лізингодавець не відповідає за його якість, а відповідальність несе виробник-постачальник майна лізингоодержувачу.

При порушенні лізингової угоди лізингодавець має право або вимагати ще не оплачені виплати, або перервати дію угоди.

Конвенцією передбачена уніфікована узгоджена концепція лізингу, що сприяє правовому регулюванню лізингу в різних країнах, виходячи з єдиних юридичних понять і на гармонізованих умовах.

За останні 15 років лізингові операції в усьому світі виросли більш ніж у п'ять разів і, за даними Lоndоn Fіnаnсіаl Grоuр, досягли в 2010 році 896,4 млрд. доларів США [29].

На сучасному етапі розвитку лізингу відбувається створення міжнародних лізингових товариств [24].

Розвиток міжнародних лізингових організацій обумовив появу як національних асоціацій лізингових фірм, так і міжнародних лізингових клубів. Як приклад, можна навести Європейську регіональну лізингову організацію Лізєвроп - Еurореаn Fеdеrаtіоn оf Еquірmеnt Lеаsіng Соmраny Аssосіаtіоns (Європейське федеративне об’єднання компаній по лізинговому устаткуванню), створене в 1972 році зі штаб-квартирою в Брюсселі. В Азії це Азіялізинг - Аsіа Lеаsіng Аssосіаtіоns, заснована в 1982 році зі штаб-квартирою в Сінгапурі. У Південній Америці це Філалізинг - Lаtіn-Аmеrісаn Lеаsіng Fеdеrаtіоn, заснована в 1983 році і перебуває в Мексиці.

Як міжнародні виступають: "Інтерліз", у якій беруть участь лізингові фірми Англії, Бельгії, Данії, Німеччини, Голландії, Іспанії, Італії, Норвегії, Франції, Швеції, Швейцарії; міжнародний лізинговий клуб "Оріон Лізинг Клуб", створений за сприяння західноєвропейських, американських і японських банків та ін.

Всі міжнародні лізингові клуби можна розділити на наступні підгрупи [12, с.274]:

·        асоціації й лізингові клуби, що поєднують своїх членів за географічною ознакою. Це, наприклад, Лізєвроп, Фелаліз, Азіаліз тощо;

·        асоціації, створені в основному найбільшими лізинговими компаніями промислово розвинених країн: Інтерліз (10 країн Західної Європи), Лізклаб (Компанії країн Західної Європи та Австралії), Іфаа (компанії з 18 країн Європи) тощо;

·        клуби, що поєднують компанії, які здійснюють лізинг того чи іншого виду устаткування: Американська асоціація лізингу устаткування, Міжнародні асоціація лізингодавців авіатехніки тощо.

Міжнародні лізингові організації є важливим елементом сучасного розвитку лізингових відносин в світі.

Аналізуючи розвиток світового ринку лізингових послуг, необхідно зазначити, що у між кризовий період (з 1998 до другої половини 2008 рр.) простежується зростаюча тенденція - за 10 років обсяг зріс у 2,54 рази (табл.2.1). Світова фінансова криза спричинила падіння ринку на 15,31% та 20,47% у 2008 та 2009 рр. відповідно. Найбільший негативний вплив від кризи зазнали країни Північної Америки - падіння на 38,3%, в меншій мірі Європи - на 14,95% та Африки - на 14,3%. Для країни же Південної Америки, Азії та Австралія характерне подальше зростання на 37,2%, 4,46% та 68,2% відповідно.

Кризові явища 2008-2010 рр., у країнах з ринками, що формуються, торкнулися і сфери лізингу та мали як спільні, так і відмінні риси. За досліджуваний період з 2004 по 2010 рр. обсяг нового бізнесу зростав стабільно високими темпами з 2005 по 2008 р. і тільки з 2009 р., під впливом світової фінансової кризи, ринок лізингу скоротився у країнах Східної Європи у середньому на 30%, зокрема у Республіці Білорусь - на 34 %, у Російській Федерації - на 50 %, в Україні - на 75 % [24; 29; 33].

Ось в чому коротко полягають основні сучасні тенденції міжнародного ринку лізингу.

 

2.2 Регіональні виміри міжнародного ринку лізингових послуг

Основний обсяг лізингових операцій зосереджений у трьох частинах світу: Північній Америці, Азії та Європі, на частку яких в 2009 році доводилось 94,2% лізингових угод.

Світовий ринок лізингу в 2011 році мав наступний розподіл за регіонами: Північна Америка - 20,9%, Південна Америка - 8,8%, Європа - 48,5%, Азія - 19,3%, Африка - 1,5%, Австралія/Нова Зеландія - 1,1%. Найбільша частка глобального ринку припадає на країни Європи, хоча до 2005 р. світовим лідером була Північна Америка (до 40% світового ринку у 2003 р.) [12, с.277; 21].

В Східній Європі за відношенням обсягів лізингових угод до обсягів ВВП, за даними Lеаsеurоре, показники країн відповідно мають такий вигляд: Естонія - 7,01%, Болгарія - 5,69%, Латвія - 4,47%, Словенія - 3,97%, Угорщина - 3,59%. Ці числа кажуть про визначний потенціал лізингу для розвитку економіки в перехідний період, чому приділяють увагу уряди названих держав. В Україні даний показник становить всього 0,7% [33].

Розглянемо етапи та особливості становлення лізингу по країнам детальніше.

Ринок лізингу США характеризується істотною консолідацією, яка має форму поглинань, придбань, спільних підприємств або альянсів та інвестиційних фондів і відповідає шостій стадії розвитку лізингу - зрілості ринку. Передумовою, що сприяла такому швидкому та високому рівню розвитку лізингу, було введення податкових пільг на стадії зародження та їх чітке законодавче регулювання Управлінням внутрішніх доходів міністерства фінансів США з появою зловживань у значних розмірах та можливістю приховувати від інвесторів реальний обсяг заборгованості, Управління стандартизації фінансового обліку внесло зміни для пільгового режиму (1977 р.), зменшивши розмір пільг. У період стабілізації економіки (80-ті роки), податкові пільги більше не розглядалися як інструмент стимулювання капіталовкладень і, реформуючи податкову систему США, уряд обмежив використання податкових пільг, скасувавши інвестиційні пільги та змінивши профіль амортизації. Зі зниженням прибутковості лізингової діяльності, розвиток лізингової послуги не зупинився, оскільки ринок характеризувався стійким та зрілим станом. Поле конкуренції лізингових організацій перемістилося із величини процентних ставок на якість додаткової вартості лізингу, а саме: гнучкість лізингової угоди, знання ринків устаткування, сервісне обслуговування, широкі можливості реалізації устаткування на вторинному ринку тощо.

За останнє десятиліття ринок лізингу США виріс до найвищої стадії розвитку - зрілості лізингового ринку. Цій стадії притаманні нижчі норми прибутку, що змушують лізингові організації збільшувати власну операційну ефективність замість збільшення обсягів продажу.

Лізингові організації зосереджуються більше на оцінюванні ризиків активів, зменшуючи свою увагу до проблем кредитування, запроваджують мало інноваційних продуктів та стають експертами у конкретних видах обладнання. Як свідчать дані Wоrld Lеаsіng Yеаrbооk, сьогодні спостерігається тенденція загального затихання ринку лізингу, скорочуються обсяги лізингових операцій, і їх зростання можливе лише за умов загального зростання економіки. Хоча ринок і досяг зрілості, проте багато лізингових організації продовжують пропонувати тільки фінансовий лізинг, а інші надають послуги лише операційного або комплексного лізингу [26].

Ринок лізингу Німеччини перебуває сьогодні на стадії пакетування послуг або операційного лізингу [28]. Причинами, що сприяли переходу до четвертої стадії, були інтенсивна конкуренція, передавання лізингових технологій з однієї країни в іншу, попит мультинаціональних лізингоодержувачів та розвиток вторинного ринку основних фондів. Ключовою характеристикою цього продукту є здатність лізингоодержувача повернути обладнання наприкінці терміну лізингу та повний спектр послуг, притаманний багатьом операційним лізингам. Німецькі лізингові організації пропонують надзвичайно зручний для лізингоодержувача набір послуг, який максимально враховує його потреби та передбачає: надання обладнання, транспортування, встановлення, технічне обслуговування, навчання персоналу з експлуатації тощо. Роботі фахівців німецьких лізингових організацій притаманна творчість, винахідливість та гнучкість до потреб клієнтів. Над розробленням договору лізингу часто працюють не лише лізингові організації, але і підприємства-позичальники, які, як правило, пропонують власні договори, що повніше захищають їхні інтереси.

Німецькі лізингові організації останніми роками виходять на міжнародний ринок, розвиваючи співпрацю насамперед із своїми сусідами по ЄС, країнами арабського світу та віднедавна і з Україною, пропонуючи конкурентні лізингові послуги із широким спектром можливих предметів лізингу. Хоча за якісними характеристиками німецькі лізингові послуги ще поступаються американським та японським послугам, які надають інтерлізингові організації, проте за темпами нарощення лізингових операцій навіть перевищують їх [35]. Лізинг у Японії виник значно пізніше, ніж в інших розвинутих державах, проте значні та регулярні інвестиції у розвиток науки та техніки вплинули на стрімкий розвиток новітніх технологій, позначилися на темпах поступу ринку лізингу та вивели останнім часом японський ринок лізингу на п’яту стадію еволюції світового ринку лізингу - стадію нових лізингових продуктів. Спонукальними чинниками еволюції лізингу були жорстка конкуренція, творчість лізингових організацій та постійне розроблення новітніх високовартісних видів техніки та технологій. Операційний лізинг як фінансовий продукт стає дуже розвиненим, зі складними опціонами завершення терміну лізингу, опціонами раннього завершення, оновлення та подовження кредитів, оновлення технологій та інші інновації. Все це створює нові можливості для гнучкості, пристосовування терміну лізингу до фінансових, економічних та технологічних змін у лізингоотримувача. Японські лізингові організації надають такі послуги, як сек’юритизація, венчурний лізинг та комплексний лізинг [35]. Будучи одним з найголовніших факторів економічного розвитку, світовий ринок лізингових послуг постійно розширює сферу власного впливу на господарське життя різних країн. Лізинг широко використовується в в багатьох державах світу як з перехідною, так і розвинутою ринковою економікою. Він значно випереджає темпи росту капіталовкладень підприємств в традиційній формі й становить близько 30% всіх капіталовкладень в розвинених країнах світу [29].

Переваги лізингу багато в чому залежать від національного законодавства.

2.3 Секторальні аспекти формування системи міжнародних лізингових відносин

Сьогодні міжнародний лізинг - один з найбільш важливих фінансових й інвестиційних інструментів в усьому світі. Досвід багатьох країн переконливо свідчить про ефективність використання лізингу.

Нині у розвинутих країнах на лізингові операції припадає 25-30% інвестицій. Близько 80% нових видів продукції виготовляється саме на орендованому обладнанні [17]. Окрім лізингу обладнання у світі має місце лізинг зерна, лізинг робочої сили, інші види лізингу. Тож потенціал цього виду економічних відносин і для України відкриває значні перспективи.

До початку світової фінансової кризи у США, наприклад, питома вага лізингових операцій у загальному обсязі інвестицій перевищувала 35%. У Японії, у свою чергу, щорічний приріст обсягу лізингових операцій складав 25-40% [29].

Таблиця 2.1

Частка лізингу в загальній сумі капітальних вкладень у машини та обладнання за 2010 р. [12, с.269]

Країни	Частка у %
Англія, Франція, Швеція, Іспанія	12 - 17
Італія, Голландія	12 - 14
Австралія, Данія, Норвегія, Японія	8 - 10
США	25 - 30

Найбільш привабливим видом майна, що використовується в лізингових операціях, є машинобудівне й технологічне устаткування, комп’ютери та офісне обладнання, повітряні, річкові, морські судна, залізничний рухомий склад, легкові та вантажні автомобілі тощо.

Рис.2.1 Розподіл лізингових послуг в статистиці організацій-членів Lеаsеurоре за галузями в 2010 р. [33].

Іншими словами, економічна сутність лізингу робить його застосування найбільш ефективним в галузях, які націлені на випуск продукції високого ступеня готовності з високою конкурентоспроможністю: будівельній, енергетичній, важкій та легкій промисловості, сільському господарстві, транспорті, машинобудуванні, інформаційному секторі тощо [12, с.283].

Розглянемо розподіл лізингових операцій за секторами європейських економік за даними LеаsЕurоре [33].

Лізинг обладнання та транспортних засобів

Частка автомобільні активів, тобто легкових автомобілів і комерційних транспортних засобів, склала близько 55% (€ 124 100 000 000) від загального числа нових обсягів на ринку лізингу, наданих в 2010 році. Ці активи залишаються найбільшим сегментом європейського ринку лізингу. У секторі легкових автомобілів динаміка особливо позитивна: вона збільшившись на 10,1% і склала, згідно з оцінками Lеаsеurоре, європейських лізингових компаній 5800000 легкових автомобілів в 2010 році. Нові обсяги лізингу комерційних автомобілів також збільшилися, хоча і дещо повільніше, ніж для легкових автомобілів, отримавши 2,8% в 2010 році, вийшовши на нові обсяги лізингу в розмірі € 34900000000.

Тим не менше, динаміка лізингу комп'ютерів та офісного обладнання залишалася плоскою відносно техніки та промислового сегмента обладнання (19% від обсягів нового обладнання з нових контрактів на суму €36300000000) і знизилася на 5,7%. Нові обсяги сегментів бізнесу морських, повітряних суден, залізничного та рухомого складу впали майже на 20%.

Трохи більше трьох чвертей нових обсягів лізингу обладнання (в тому числі транспортних засобів) були внесені в приватному секторі, 18% надано споживачам і 4% органам державної влади. Як і в попередні роки, переважна більшість нового обладнання і транспортних засобів договорів (72,8%) були зроблені на початковий термін контракту від 2 до 5 років, а середній розмір контракту склала € 33 161, що на 2,6% більше порівняно з 2009 роком.

Лізинг нерухомості

Незважаючи на зниження приблизно на 7% кількості нових контрактів, наданих протягом року, лізинг нерухомості відображає значне зростання вартості нового. Нові обсяги збільшилися на 15,3% після зниження на 31% в 2009 році. Майже у всіх типах будівництва вкладання в оренду збільшилися, за винятком готелів і розважальних закладів, де нові обсяги знизилися на 28,1%. Найбільший сегмент оренди був у промислових споруд, що складали майже 29% від загального числа нових обсягів лізингу нерухомості і нового бізнесу в цьому сегменті, збільшившись на 1,5% в 2010 році.

Офісні будівлі, на частку яких припадає 20% нових реальних обсягів нерухомості, зросли в рейтингу на 7,3%. Сегмент комунальних послуг був найефективнішим і цей сегмент виріс на 164,2% і склав € 3,9 мільярда чоловік, в основному через вплив установок поновлюваної енергетики в деяких країнах, таких як Італія.

Було значно більше нерухомості, контракти на яку надаються на тривалий термін (від 16 до 20 років), тут зростання на 26,3%, що склало майже 50% нових реальних обсягів нерухомості в 2010 році. Контракти, що надаються на термін від 8 до 16 років представляли 43% нових реальних обсягів нерухомості в 2010 році.

Короткострокова оренда автомобілів

За щорічним звітом Lеаsеurоре, з короткостроковим прокатом автомобілів придбано було близько 724 000 автомобілів в рік, а на кінець року близько 517 500 автомобілів. В цілому, фірмам. представленим через цю організацію, надано близько 18700000 договорів оренди протягом 2010 року [33].

У деяких країнах держава використовує лізинг для підтримки малого бізнесу, забезпечуючи надання лізингових послуг малим підприємствам.

До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні вже традиційно можна віднести: високотехнологічні наукоємні галузі (літако- і машинобудування, порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво, енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс); видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат; виробництво товару народного споживання; незавершене виробництво; дрібний бізнес тощо [8, с.160].

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного лізингу в Україні

3.1 Стан та специфіка становлення національного ринку лізингових послуг

До 1997 року лізинг фактично був відсутній в українській практиці як економічна категорія.

Розвиток лізингу в Україні позначався такими подіями [24]:

·        1997 рік - прийняття Закону України "Про лізинг”;

·        2003 рік - прийняття Закону України "Про фінансовий лізинг”;

·        2005 рік - внесення недолугих змін до податкового законодавства;

·        2005 рік - заснування Всеукраїніської асоціації лізингу;

·        2005 рік - вступ Асоціації до LЕАSЕURОРЕ;

·        2008 рік - підписання угоди по співробітництво з Держфінпослуг.

Оцінюючи лізинговий ринок України, який поки що лише формується, слід вказати на його складність, помножену на економічні труднощі.

Стан ринку лізингових послуг у 2010 році найкраще характеризують дані, отримані в ході дослідження проведеного Асоціацією "Українське Об’єднання Лізингодавців" спільно з Держфінпослуг. Дослідження проводилось у формі аналізу наданої офіційної статистичної звітності лізингових компаній України за 4 квартали 2010 р.

Основні результати дослідження представлені наступними даними [23]:

·        в 2010 році спостерігалось зростання питомої ваги короткострокових договорів фінансового лізингу (до 5 років включно), що спричинене нестабільністю політичної та економічної ситуації в країні (це зробило довгострокові інвестиції високо ризикованими);

·        найбільшим попитом серед предметів лізингу користувалися транспорт, сільськогосподарська техніка, будівельне та поліграфічне обладнання (що в принципі дублює основні галузі, в сфері яких переважають договори лізингу).

Структура розподілу вартості договорів фінансового лізингу за галузями в 2010 р. відображена на Рис.3.1.

Рис.3.1 Розподіл вартості договорів фінансового лізингу за галузями станом на 31.12.10 [23].

·        основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2010 році були банківські кредити (47,1%), власні кошти (21,75%) лізингових компаній, причому слід зауважити стрімке зростання їх питомої ваги в порівнянні з минулим періодом. Значно скоротилося фінансування за рахунок позикових коштів юридичних осіб (-41,93 п. п.). Такі процеси в деякій мірі пов’язані з кризою ліквідності, практичною відсутністю внутрішнього та зовнішнього фінансування в кінці поточного періоду.

·        кількість укладених договорів фінансового лізингу за 2010 р. виросла у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року і склала 10 066 договорів. У вартісному вираженні обсяг договорів склав 9,98 млрд. грн. (-6,9 млрд. грн. в більшій мірі в зв’язку з фінансовою кризою, значним скороченням обсягів внутрішнього та зовнішнього фінансування);

·        вартість діючих договорів фінансового лізингу на кінець 2010 р. становила 28,5 млрд. грн., що на 8,3 млрд. грн. більше у порівнянні з 2009 р.; в кількісному вираженні їх обсяг становив 17 586 угод. Такі тенденції пов’язані зі зростанням обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців, швидким розвитком фінансових ринків України, а також кращим доступом до кредитних ресурсів за останні періоди. Причому слід зазначити, що по результатам 3 кварталів 2010 р. вартість діючих лізингових угод складала 29,5 млрд. грн., за рахунок стрімкого скорочення обсягів фінансування в 4 кварталі він зменшився приблизно на 1 млрд. грн.

·        в структурі лізингових платежів переважали погашення вартості предмету лізингу - 68,78%, а також комісія лізингодавця - 24,32%.

Таблиця 3.1

Рейтинг лізингових компаній і Україні станом на 01.01.2011 р. [16]

№ пп	Назва лізінгової компанії	Портфель лізінгових угод, млн грн.
1	ПП "ВТБ Лізинг Україна"	5236,98
2	ТОВ "УніКредит Лізинг"	1463,99
3	ТОВ "ІНГ ЛІЗИНГ Україна"	1423,86
4	ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"	1346,10
5	ТОВ "ХЬЮПО Альпе Андріа Груп"	616,44
6	ТОВ "Євро Лізинг"	582,53
7	ТОВ "Ласка Лізинг"	514,00
8	ТОВ "СГ Еквіпмент Лізинг Україна"	386,88
9	ТОВ "Перша лізингова компанія-АLD Аutоmоtіvе"	427,70
10	ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"	423,00
11	ТОВ "Ілта"	328,86
12	ТОВ "Імморент Україна"	229,11
13	ТОВ "Кредит Європа Лізинг"	200,60
14	ТОВ "Укіс Банк Лізинг"	113,69
15	ТОВ "АІС-Лізинг"	113,41
16	ТОВ " Панта Рей Систем"	25,81
17	ТОВ "Порше Лізинг Україна"	12,25
18	ТОВ "ЛД Лізинг"	8,76

Проте, незважаючи на позитивні тенденції, у 2009 - 2011 рр. спостерігалось скорочення темпів росту лізингового ринку у зв’язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, недосконалістю законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольним становищем лізингодавців на ринку лізингових послуг [17].

Фахівці прогнозують в 2012 р. зростання обсягу лізингових угод до 37 млрд. грн., збільшення рівня проникнення лізингу в інвестиції в основні засоби до 4-5%, збільшення частки на ринку компаній з іноземним капіталом, входження на український ринок російських лізингових компаній, а також поліпшення інфраструктури ринку лізингу та вдосконалення механізмів виконання судових рішень [17].

Попри несприятливий законодавчий клімат для проникнення банківського капіталу у сферу лізингового бізнесу вітчизняні банки розширюють тут свої можливості традиційно стаючи не лише засновниками лізингових компаній, а і кредиторами, гарантами, посередниками та лізингоотримувачами. При цьому вони збільшують доходи та зменшують ризики банку, пов’язані зі здійсненням лізингових операцій. І як наслідок, зростають можливості банків при завойовуванні лізингового ринку в Україні через створення мережі лізингових компаній у різних регіонах країни.

Зважаючи на те, що лізингова діяльність неможлива без залучення значних фінансових ресурсів на тривалі строки, основними суб’єктами лізингового бізнесу здебільшого стають фінансово-кредитні установи. Банки, крім цього, мають отримати право здійснювати видачу суб’єктам лізингової діяльності пільгових кредитів, безвідсоткових позичок, коротко - та довгострокових позичок.

Для того, щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським закладам при здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим стимулювати інтереси банківських структур як повноправних суб’єктів лізингового ринку.

Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою "коротких" та "дорогих" кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями залучених коштів стикається з низкою проблем, пов’язаних із загальним напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, непопулярністю довгострокового кредитування [10, с.78].

Структура ринку за галузями та об’єктами лізингу у 2010 року майже не змінилася у порівнянні з попереднім роком, що демонструє стабільність попиту у певних галузях економіки на вищезазначені об’єкти [16].

На жаль, не всі галузі економіки одночасно почали відновлюватись - після кризи зростання носило здебільш фрагментарний характер. Це позначається на структурі майна, яке передається в лізинг, що безпосередньо пов’язано із найбільш швидко одужуючими сегментами ринку, в яких відбуваються інвестиції: сільське господарство, роздрібна торгівля, логістика і транспорт. Набагато активніше лізингові компанії поводили себе і з фізичними особами, пропонуючи населенню різноманітні програми лізингу легкових автомобілів [24].

Строк фінансування лізингу має тенденцію до скорочення, і становить 1-3 роки. В той же час з’явилися угоди терміном понад 10 років, що не є ринковою тенденцією, а представлено окремими транзакціями, зміст яких державна статистика не розкриває. Що стосується ринку лізингових послуг загалом, то можна говорити про його розділення на два рівнозначних за обсягами сегменти. До першого відносяться лізингові компанії, які власне і формують ринок в традиційному його розумінні, тобто конкурують за клієнтуру і обсяги бізнесу. До другого відносяться лізингові компанії, які обслуговують суто державні програми з лізингу обладнання вибраним секторам економіки та кептивні компанії, що обслуговують промислові групи, до яких вони належать. Також досить чітко простежується приналежність компаній першої групи до різноманітних міжнародних фінансових груп, в той час як компанії другої групи належать українським та російським власникам [19].

З усього наведеного можна зросити висновок про високий потенціал лізингових відносин як фактору відбудови української економіки, навіть не зважаючи на недосконалість його використання сьогодні.

 

3.2 Стратегічні орієнтири розвитку міжнародного лізингу в Україні

Щодо очікуваних короткострокових та конкретних тенденцій поведінки лізингодавців на українському ринку, то можна назвати наступні [19]:

·        орієнтування на діючий клієнтській базі з позитивною кредитною історією; підвищення авансових внесків лізингоотримувачів на 10-15% (можливо до 50%);

·        підвищення процентних ставок (на 3-5%); скорочення термінів фінансування (до 3 років);

·        зменшення середньої вартості лізингової угоди, підвищення попиту на більш дешеві види техніки;

·        переорієнтація на більш ліквідні предмети лізингу; скорочення частки будівельної сфери, сільського господарства в структурі договорів фінансового лізингу;

·        у зв’язку з прогнозами значного підвищення проблемної заборгованості (по прогнозам аналітиків - до 50-60%) лізингові компанії у поточному році будуть орієнтуватись на підвищення контролю над дебіторською заборгованістю і проблемними активами, розробці стратегії по роботі з проблемною заборгованістю і вилученні предметів лізингу;

·        розвиток ринку б/у техніки; підвищення попиту на лізинг автомобілів зі сторони фізичних осіб у зв’язку із значним обмеженням і погіршенням умов банківського автокредитування;

·        підвищення попиту на фінансування у національній валюті, що обумовлено значною девальвацією української валюти її нестабільністю;

·        закриття невеликих лізингових компаній у зв’язку з погіршенням платіжної дисципліни клієнтів, відсутністю фінансування неспроможністю розрахуватись за своїми зобов’язаннями перед кредитороми; скорочення об’ємів лізингового кредитування на початку 2010 року у зв’язку з відсутністю зовнішнього та внутрішнього платоспроможного попиту;

·        щодо лізингу автотранспорту, додатковими причинами до падіння обсягів фінансування є підвищення транспортного збору при реєстрації імпортного автомобіля, тимчасове підвищення митних зборів, повернення податкових пільг українським автовиробникам.

З огляду на перспективність лізингу в розвитку вітчизняної економіки можна порекомендувати наступні кроки, які можна назвати стратегічними орієнтирами цієї галузі:

·        внесення змін в загальне та спеціальне законодавство з питань лізингу (до Закону України "Про фінансовий лізинг", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"; усунення неточностей між нормами Цивільного та Господарського кодексів України та інших законів України);

·        запровадження механізму інвестиційно-орієнтованої політики податкової амортизації для основних засобів виробничого призначення при одержанні їх у фінансовий лізинг;

·        зняття обмеження щодо віднесення на валові витрати вартості страхування предметів лізингу.;

·        усунення надмірного оподаткування нерезидентів, які здійснюють лізингову діяльність в Україні;

·        організація підготовки фахівців з питань лізингу у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти на підставі укладених договорів з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами;

·        розробка та розповсюдження серед суб'єктів господарювання науково-практичного коментаря до законодавства України з питань лізингу та створення консультативного центру для потенційних та існуючих учасників ринку лізингу, перш за все, представників малого та середнього бізнесу;

·        розробка механізму рефінансування портфелів лізингових угод, зокрема, через процедури їх продажу та сек’юритизації, застосування лізингу в державних інвестиційних проектах;

тощо.

Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об’єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, авіабудівельна промисловість (об’єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об’єкт - обладнання для закладів громадського харчування).

Щодо сільського господарства, то перспективи лізингу тут надзвичайно великі, оскільки тотальна перебудова агропромислового комплексу шляхом розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських господарств висунула на передній план проблему технологічної їх оснащеності. Адже платоспроможного покупця сільськогосподарської техніки фактично не існує. При цьому переваги лізингової форми бізнесу тут суттєві. По-перше, багато вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, яка мало чим поступається західним аналогам, останнім часом втратили канали збуту своєї продукції. По-друге, новостворені фермерські господарства не мають коштів для придбання необхідних машин. У такому випадку банки можуть взяти на себе функції організації-посередника, тобто закуповувати техніку у виробника та здавати її за угодою лізингу споживачам [20].

У найближчій перспективі Україна за допомогою лізингу може підняти свою авіабудівельну промисловість, виходячи з того, що в наш час повітряні вантажі є найприбутковішими (за опублікованими даними, обсяги повітряних вантажних перевезень в Україні збільшилися за останній рік у 1,7 рази), та визнаючи той факт, що наша держава володіє найкращим та найпотужнішим у світі вантажним літаком АН-225 "Мрія" і має сприятливе геополітичне положення, що дозволяє контролювати вантажні перевезення за напрямками: Західна Європа - Близький Схід, Близький Схід - Північна Америка (через Північний полюс), Західна Європа - Далекий Схід (через Байконур у Казахстані).

Останнім часом особливої ваги та негайної реакції з боку нашого уряду потребує екологічна ситуація в країні, а надзвичайно гостро стоїть проблема комплексного очищення та знезараження стоків підприємств різних галузей промисловості, водопідготовка у побутових і технологічних циклах. Велике значення має використання сучасних технологій при ліквідації наслідків техногенних катастроф із забрудненням водних басейнів, а також при спалахах епідемій. У цьому випадку, на мій погляд, на допомогу знову може прийти лізинг. Тим паче, особливої ваги набуває екологічний лізинг у перехідний період України до ринкових відносин, коли втрачені попередні централізовані джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт.

Упровадження локальних технологій очистки токсичних стічних вод промисловості дасть змогу радикально розв’язати проблему поліпшення екологічного стану водного басейну України та реалізувати принципи раціонального природокористування [10, с.93].

Отже, ще раз наголосимо на важливості розробки та здійснення системи організаційно-економічних заходів щодо стимулювання та державної підтримки лізингу в Україні. Лише в цьому випадку можливе швидке зростання такого дуже потрібного виду бізнесу, за допомогою якого досягається подвійна мета: розширюються ринки збуту продукції, реанімується діяльність виробників засобів виробництва, а господарюючі суб’єкти ринку, у тому числі нові підприємницькі структури, отримають можливість розвивати свою виробничу базу.

Висновки

Багатовіковий дослід довів, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні. Лізинг є одним із ефективних методів раціонального розміщення цього багатства як для лізингодавців, так і для лізингопозичальників.

У Законі України "Про лізинг" термін "лізинг" трактується як "підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає у наданні лізингодавцем у виключне користування на певний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця чи придбане їм у власність за дорученням та узгодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умовою сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг є особливим видом підприємницької діяльності, який включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Найбільш поширеними видами лізингових операцій є фінансовий і оперативний лізинг. Їх розрізняють головним чином відповідно до рівня окупності майна та терміну використання.

Лізинговий внесок (орендна плата) - це плата за виробниче використання об’єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.

Після завершення терміну дії контракту орендар може повернути об’єкт лізингу орендодавцю; укласти новий контракт на оренду чи викупити об’єкт лізингу за залишковою вартістю.

Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Залежно від резидентського статусу учасників лізингових відносин (умовно "власник майна", "постачальник", "користувач") розрізняють експортний, транзитний та імпортний міжнародний лізинг.

Найважливіші функції лізингу: фінансова, виробнича, постачальницька та використання податкових пільг. Вони зумовлюють ту роль і ті визначні властивості, які має лізинг порівняно з іншими видами міжнародної підприємницької діяльності. Головною обов'язковою умовою лізингу є те, що об'єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди: зручності, доступності, інновативності тощо. Хоча лізинг як підприємницька діяльність має і кілька недоліків, головним чином для лізингодавця. Проте, зарубіжна практика доводить, що використання чіткого та справедливого законодавства значно їх мінімізує.

За останні 15 років лізингові операції в усьому світі виросли більш ніж у п'ять разів, нині у розвинутих країнах на лізингові операції припадає 25-30% інвестицій. Близько 80% нових видів продукції виготовляється саме на орендованому обладнанні. Окрім лізингу обладнання у світі має місце лізинг зерна, лізинг робочої сили, інші види лізингу. Тож потенціал цього виду економічних відносин і для України відкриває значні перспективи.

Сучасний світовий ринок лізингових послуг зосереджений у світових економічних центрах: США, Західній Європі, Японії. Міжнародний ринок лізингових послуг вважається одним з найбільш динамічних.

На сучасному етапі розвитку лізингу відбувається інтенсивне створення міжнародних лізингових товариств, асоціацій та компаній в рамках глобальної економічної інтеграції.

Ось основні тенденції розвитку лізингових відносин на сучасному етапі: зростання їх ролі в операціях в країнах Азії, розвиток міжнародних лізингових організацій та посилення державного регулювання їх діяльності, стрімкий прогрес інформаційних і програмних технологій, спеціалізація, глобалізація, консолідація, поява стратегічних союзів тощо.

Всі ці явища не лише впливають на стан ринку лізингових послуг сьогодні, а й формують його майбутній вигляд.

Економічна сутність лізингу робить його застосування найбільш ефективним в галузях, які націлені на випуск продукції високого ступеня готовності з високою конкурентоспроможністю: будівельній, енергетичній, важкій та легкій промисловості, сільському господарстві, транспорті, машинобудуванні, інформаційному секторі тощо.

Основними суб’єктами лізингового бізнесу в Україні здебільшого стають фінансово-кредитні установи.

Сьогоднішній лізинговий ринок України вирізняється складністю, недосконалістю законодавчої та податкової бази та кризовими явищами в економіці. Перспективою в цій царині є приєднання нашої держави до міжнародних конвенцій та її інтеграція в міжнародне законодавче поле лізингових операцій, що дасть лізингу забезпеченість з-за кордону.

Однак можна сказати, що зараз галузь виявляє певні ознаки одужання після фінансової кризи - впродовж року відбувалося ріст обсягів нового бізнесу, а загальний портфель існуючих угод також продемонстрував стале зростання, хоча це і носить фрагментарний характер. Якщо кризові явища в українській економіці не посиляться, ця тенденція матиме можливість продовжуватися.

Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об’єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, авіабудівельна промисловість (об’єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об’єкт - обладнання для закладів громадського харчування), будівництво та ін.

З усього наведеного можна зросити висновок про надзвичайний потенціал лізингових відносин як фактору відбудови української економіки, навіть не зважаючи на недосконалість його використання сьогодні.

Анотація

 

Шляпніков М.Д. Розвиток міжнародного лізингу в системі транснаціонального бізнесу. - Курсова робота. ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", Київ, 2012.

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів міжнародного лізингу як особливої форми підприємницької діяльності. Досліджено основні категорії, з якими пов’язуються тема (об’єкти, суб’єкти, предмет лізингу, його функції та види, а також типи лізингових операцій). Розглянуто основні сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку лізингових послуг та проаналізовано його перспективи. Визначено особливості лізингу в Україні та складено прогноз у цій галузі для вітчизняного ринку.

Ключові слова: міжнародний лізинг, лізингові операції, галузева та секторальна структура лізингу, розвиток лізингу, лізинг в Україні.

Список використаних джерел

1.       Закон України "Про лізинг", прийнятий Верховною Радою України 16.12.1997 р. № 723/97-ВР. (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 26).

2.       Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про лізинг". Прийнятий Верховною Радою України 11.12.2003 р. № 2381-ІУ. Реєстраційний код 27362/2004.

.        Закон України "Про фінансовий лізинг". (Офіційний вісник України, 2004, № 1).

.        Податковий кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112)

.        "Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями". Затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631. Реєстраційний код 38523/2007. (Офіційний вісник України, 2007, № 5).

.        Вітт, О.Ф. Досвід лізингу в США: можливості застосування у вітчизняній практиці / Фінанси, облік і аудит [Текст]: зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. закл. "Київський нац. екон. ун-т ім.В. Гетьмана"; [відп. ред. А.М. Мороз]. - К.: КНЕУ, 2003.

.        Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. - Львів. ЛБІ, 2009.

.        Дахно І.І. Зовнішньоекономічний менеджмент К.: Центр учбової літератури, 2012.

.        Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг, операций. - М., 2009.

.        Пересада А. А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування [Текст]: Навч. посібник / К.: КНЕУ, 2002.

.        Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2004.

.        Фомішин С.В., Шутак І.Д. Правові основи міжнародної економічної діяльності [Текст]: навч. посібник / К.: Кондор, 2009.

.        Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 2001.

.        Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине // Укр. деловые новости. - 2006. - № 23.

.        Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную поддержку // Україна Вивіпезв. - 2008. - № 34 - 36.

.        Данілова Л.І., Буряк Л.Д., "Особливості фінансового лізингу як інвестиційного інструменту в Україні"/ Фінанси, облік і аудит. - 2010. - № 15.

.        Євро Лізинг, офіційний веб-сайт/ www.lеаsе.соm.uа/

.        Brіghаm Е., Gареnskі L. Fіnаnсіаl Mаnаgеmеnt: Thеоry аnd Рrасtісе. - Сhіkаgо; Nеw Yоrk; Drydеn Рrеss; 1988.

19.     Агентство корпоративных новостей, Про підсумки діяльності лізингової галузі за 2010 рік/httр://сnа.uа/ru/рrеss/9807 <http://cna.ua/ru/press/9807>.

.        Волошина Ольга  <http://portsukraine.com/taxonomy/term/873>, Лизинг - невостребованный продукт, BlасkSеаTrаns, № 1, 2006 <http://portsukraine.com/taxonomy/term/870>. / httр://роrtsukrаіnе.соm/nоdе/2232 <http://portsukraine.com/node/2232>.

.        Все про Лізинг в Україні / Lеаsіng.оrg.uа.

.        Українське об’єднання лізингодавців, Дослідження ринку лізингу України за 2008 рік. / Райффайзен лізинг Аваль httр://www.rlа.соm.uа <http://www.rla.com.ua/>.

.        Укрлізинг - Всеукраїнська асоціація лізингу/ ukrlеаsіng.соm.uа/

.        Пам`ятка бухгалтера. / Райффайзен лізинг Аваль httр://www.rlа.соm.uа/ <http://www.rla.com.ua/>.

.        Подольчак Н.І., Огляд вітчизняного та світового ринків лізингу/ httр://www.nbuv.gоv.uа/роrtаl/nаturаl/Vnulр/Mеnеgmеnt/2008_635/17. рdf

.        АVІS Lеаsіng/ www.аvіslеаsіng.соm.uа/

.        Соmmunіty lоаn сеntеr/ httр://www.соmmunіtylоаnсеntеr.соm/busіnеss-lоаns/busіnеss-lеаsіng/ <http://www.communityloancenter.com/business-loans/business-leasing/>.

.        Fіnаnсіаl lеаsіng/ httр://сіrса. еurора. еu <http://circa.europa.eu/>.

.        Fіnаnсіаl Lеаsіng/ httр://www.іngсоmmеrсіаlbаnkіng.соm <http://www.ingcommercialbanking.com/>.

.        Hоw Саr Lеаsіng Wоrks/ httр://www.lеаsеguіdе.соm/lеаsе07. htm <http://www.leaseguide.com/lease07.htm>.

.        "Іf yоu wаnt іt, rеnt іt. frоm а 'must hаvе' hаndbаg tо аn Аstоn Mаrtіn" <http://www.guardian.co.uk/money/2009/jan/04/renting-luxury-goods>, Thе Оbsеrvеr, 2009-01-04. / httр://www.guаrdіаn. со. uk/mоnеy/2009/jаn/04/rеntіng-luxury-gооds <http://www.guardian.co.uk/money/2009/jan/04/renting-luxury-goods>.

.        LеаsЕurоре stаtіstісs/ httр://www.lеаsеurоре.оrg/

.        Lеаsе-рurсhаsіng аnd ореrаtіоnаl lеаsіng/ httр://саrееrs. sосіеtеgеnеrаlе.соm/ <http://careers.societegenerale.com/>.

.        Lоndоn Fіnаnсіаl Grоuр/ httр://www.busіnеssmаgnеt. со. uk/соmраny/lоndоnfіnаnсіаlgrоuрltd-22519. htm <http://www.businessmagnet.co.uk/company/londonfinancialgroupltd-22519.htm>.

.        Tіm T. Аlbеrtsеn, "Ореrаtіоnаl Lеаsіng іn Еmеrgіng Mаrkеt - Nеw Орроrtunіtіеs іn СЕSЕЕ”/ httр://www.lеаsіng.оrg.uа <http://www.leasing.org.ua/>.