Облік палива (на прикладі Фермерського господарства 'Ромашка')

Облік палива (на прикладі Фермерського господарства 'Ромашка')

Зміст

Вступ

.     Огляд літератури

2.       Організаційно-економічна характеристика господарства

.        Стан обліку палива

3.1 Економічний зміст і завдання обліку

.2 Організація первинного обліку палива

.3 Синтетичний та аналітичний облік палива

.     Удосконалення бухгалтерського обліку

.1 Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні

.2 Удосконалення обліку палива

Висновки та пропозиції

Список літератури

Вступ

На сьогодні сільське господарство є одним із основних споживачів нафтопродуктів. Адже високопродуктивне використання сільськогосподарської техніки неможливе без паливо-мастильних матеріалів. Щороку сільськогосподарські підприємства витрачають мільйони тон нафтопродуктів, вартість яких істотно позначається на затратах на виробництво сільськогосподарської продукції.

Нафтогосподарства сільськогосподарських підприємств призначені для безперебійного забезпечення МТП паливо-мастильними матеріалами. На них покладають такі основні функції: планування і завезення нафтопродуктів з баз постачальних організацій; зберігання нафтопродуктів і контроль за їх якістю; видача та облік матеріалів; збір відпрацьованих масел і здавання їх на регенерацію і т.д. Проте через велику фінансову кризу, як в країні, так і в сільському господарстві; зокрема, забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливо-мастильними матеріалами стає проблематичним. Це пояснюється неконтрольованою (з боку держави) лібералізацією цін на нафтопродукти та скрутним фінансовим становищем самих сільськогосподарських підприємств, які через високі процентні ставки не можуть отримати банківські кредити. Тому уряду і державі в цілому потрібно активізувати пошуки шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.

Метою написання даної курсової роботи є:

ü охарактеризувати господарську діяльність фермерського господарства «Ромашка» та з'ясувати стан забезпечення його нафтопродуктами;

ü  розрахувати потребу господарства в паливо-мастильних матеріалах для самохідних комбайнів та с/г машин;

ü  описати заходи, що будуть сприяти покращенні забезпечення господарства нафтопродуктами.

1. Огляд літератури

Конституцією України організація та експлуатація енергетичних й теплових систем держави за своєю важливістю ставиться в один ряд з транспортом, зв’язком та використанням природних ресурсів (ст. 92), адже паливно-енергетичні ресурси фактично являють собою невід’ємну частину “кровоносної системи” будь-якої країни сучасного світу.

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. №996-ХІV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень [11].

Актуальність проблематики дослідження полягає у тому, що не дивлячись на те, що окремі аспекти використання паливно-енергетичних ресурсів досліджувалися І.В. Діяком, М.П. Ковалком, А.М. Новицьким, О.В. Панібрацькою, А.К. Шидловським, П.Ф. Шпаком, Ю.С. Шемшученко, А.Я Олейниковою, але водночас, окремі теоретичні та практично-прикладні питання визначення ролі органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинених у сфері паливно-енергетичних ресурсів досліджено недостатньо, тому існує об’єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямку.

Андрійчук В. у своїх працях пише, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами [1].

Пушкар М.С. вважає, що діяльність будь-якого підприємства не обходиться без використання автотранспорту. Придбавати для нього паливо за готівку не завжди зручно, особливо якщо на підприємстві є великий автопарк, тому багато які суб’єкти господарської діяльності переходять на безготівковий спосіб розрахунків та купують ПММ з використанням талонів та паливних карток. У межах цієї статті розглянемо документальне оформлення та облік палива, отриманого в такий спосіб [25].

Інструкція № 81, що була затверджена спільним наказом Мінавтотранс, Мінекономіки, Держкомітетом стандартизації, метрології та сертифікації України, Держкомітетом статистики України № 81 від 02.04.1998 року [12] зобов’язувала міністерства розробити інструкції з обліку та зберігання палива виходячи з особливостей галузі.

Павлюк І. відносить до виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін. На підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів [22].

Ф.Ф. Бутинець думає, що для правильної організації обліку виробничих запасів на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватися за секціями, а всередині останніх - за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність. У місцях зберігання на кожному виді виробничих запасів прикріплюють ярлик, на якому наведено дані про місцезнаходження відповідного матеріалу [20].

Долинський В.П. вважає, щоб правильно організувати облік виробничих запасів, потрібно встановити осіб, відповідальних за прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів і т. ін.), за зберігання довірених їм матеріальних цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо обліку матеріалів, а також скласти список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів, давати дозвіл (пропуск) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей [6].

Сопко В.В. стверджує, що основою побудови обліку виробничих запасів є планово-облікова класифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху, система рахунків [27].

Мацибора В.І. щодо класифікації виробничих запасів. У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію [19].

Давидов Г.М. в основу економічної класифікації виробничих запасів поклав їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання тощо), інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні та ін.)- Першу групу називають основними матеріалами, другу - допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати [5].

Ткаченко Н.М. має думку, що облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямами: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху на складах; використання у процесі виробництва; продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями [28].

Коврига В.В. доводить, облік витрат на автотранспортних підприємствах (АТП) здійснюється відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" та Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.01 № 65 [13].

На підставі П(С) БО 9 паливо класифікується як запаси, більше того, рахунок, на якому обліковується паливо у новому Плані рахунків належить до рахунків класу 2 "Запаси", а отже у формі №1 "Баланс" буде відображатися в розділі II "Оборотні активи" [23].

Необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

правильна організація складського господарства;

наявність інструкції з обліку запасів;

правильне групування (класифікація) запасів;

розробка номенклатури запасів;

розробка норм запасу і норм витрат запасів - за Ф.Ф. Бутинцем [2].

Дорфман В. пише, виробничі запаси класифікуються на окремі групи, серед яких виділяють групу «паливо». Ця група виробничих запасів є необхідною для кожного сільськогосподарського підприємства, оскільки нафтопродукти: гас, бензин, дизельне паливо, нігрол, солідол та інші використовуються для роботи автомобілів, тракторів, інших механізмів, їх ремонту та інших потреб, а тому важливим питанням є налагодження ефективного обліку пального [8].

На думку Свідерський Т.М., придбання підприємством палива і паливно-мастильних матеріалів може здійснюватися зі складів та АЗС за укладеними договорами або водіями на АЗС за готівку. При цьому порядок відпускання нафтопродуктів для автотранспортних засобів регламентовано Інструкцією № 281 [26].

За Житною І.П., Нескребою А.М. Одним із основних елементів витрат автотранспорту є вартість паливно-мастильних матеріалів для надання автотранспортних послуг [9].

Під час надходження паливно-мастильних матеріалів на склад або до паливно-роздавальної колонки матеріально відповідальна особа - заправник (комірник) має оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли зі складанням первинного документа (прибуткового ордеру тощо) і зробити необхідні записи в Журналі обліку нафтопродуктів із зазначенням дати надходження матеріалів, номера цистерни, номерів квитанції й товарно-транспортної накладної постачальника. Сторінки журналу мають бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені підписами посадових осіб і печаткою підприємства - Грішина О. [4].

Царенко О.М. відносить до витрат, пов'язаних з експлуатацією автотранспорту, можна віднести такі:

• витрати на ПММ;

• витрати на проведення ТО, ремонт автотранспорту, на придбання запчастин;

• витрати, пов'язані із заміною шин, акумуляторів, забезпеченням наявності в автомобілях вогнегасників і аптечок;

• витрати, пов'язані з техоглядом автотранспортного засобу;

• витрати, пов'язані із сплатою податків і зборів (податок з власників автотранспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища);

• витрати, пов'язані з обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

• витрати, пов'язані із забезпеченням місць для стоянки і зберігання автотранспорту;

• витрати, пов'язані з амортизацією автотранспортного засобу [32].

Дорош Н.І. доводить, що паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів;

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо) [7].

Кузик Н.П. вважає, економічно паливо належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів [15].

Для обліку видачі палива зі складу використовують лімітно-заправочні відомості, які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск палива водіям здійснює заправник у межах ліміту, встановленого на місяць.

За Чебановою Н.В., Василенко Ю.А. облік наявності й руху паливно-мастильних матеріалів, призначених для експлуатації транспортних засобів та інших виробничих потреб, здійснюють на субрахунку 203 «Паливо». На цьому рахунку також обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ [29].

Гнєздилова О.М. пише в своїх працях, що аналітичний облік паливно-мастильних матеріалів ведуть за кожним субрахунком за їхніми видами (марками), місцями зберігання й матеріально відповідальними особами [3].

Хорунжій М.Й. доводить до відома, підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпускання нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують кожному споживачу зведені відомості-рахунки за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов'язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів [31].

Новиков С. вважає, що кількість фактично виданого водіям палива фіксують у двох документах: у Відомості обліку видачі нафтопродуктів і в Подорожньому листі водія. У Відомості обліку видачі нафтопродуктів заправник зазначає дату, номер подорожнього листа, прізвище водія і кількість відпущеного палива за марками. Водій підтверджує отримання палива своїм підписом. Заправник записує відпущене паливо до подорожнього листа і ставить у ньому свій підпис. Паливо, відпущене на заправку автомобіля, розглядають як внутрішнє переміщення від однієї матеріально відповідальної особи (заправника) до іншої (водія). На підставі цих документів і в такому самому порядку відображають рух талонів на паливо. При цьому складають окрему Відомість обліку видачі нафтопродуктів. Не використані талони, раніше отримані водієм, повертаються, про що у подорожньому листі роблять відповідний запис [17].

На думку Помогаєва В., фактичні витрати палива за кожним подорожнім листом встановлюють за розрахунком: до залишку палива у баках автомобіля на початок зміни додають кількість палива, отриманого в натурі або за талонами, і віднімають залишок його у баках на кінець зміни. Фактичні витрати за кожним подорожнім листом зіставляють із витратами, розрахованими за нормами, й визначають економію або перевитрати палива за кожною маркою автомобіля [24].

Списання паливно-мастильних матеріалів із підзвіту водія здійснюють з урахуванням чинних норм витрат їх. При цьому зважають на суттєві особливості експлуатації автотранспортних засобів. Для автомобілів норми встановлюють з урахуванням таких чинників: базова норма на пробіг (на 100 км); на поїздку із вантажем (враховують збільшення витрат палива через особливості маневрування, наявність операцій із завантаження та розвантаження); на одну тонну спорядженої маси (враховують додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); на виконання транспортної роботи (враховують додаткові витрати палива під час руху автомобіля з вантажем); на пробіг у разі виконання спеціальної роботи (на 100 км); на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілі (на годину або виконану операцію); на роботу незалежного обігрівача. Крім того, враховують особливості дорожніх умов руху (збільшення витрат палива в зимовий період експлуатації, у гірській місцевості), виду палива, терміну експлуатації автотранспортного засобу тощо [16].

Завгородній В.П. пише, що відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення талону. Талони не є засобом платежу, вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено (передоплата) [10].

За Усачем Б.Ф. нормування витрат палива - це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригувальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації [30].

Для підвищення ефективності регіональних економічних систем важливе значення має вивчення досвіду ресурсозбереження та матеріаломісткості продукції з урахуванням регіональних особливостей і прогнозування на основі прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення територіальних і галузевих пропорцій [14].

. Організаційно - економічна характеристика господарства

паливо облік фермерський економія

Згідно зі статутом, теперішнє приватне сільськогосподарське підприємство "Степ" створене та діє у відповідності до законів України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємство в Україні», Земельного кодексу та інших законодавчих актів України. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фермерське господарство «Ромашка» може керуватися законодавчими актами інших держав (Дод. 1).

Підприємство знаходиться в Харківській області, Куп'янського району, с. Петропалівка, вул. Червона б.25.

Основними виробничими підрозділами товариства є рільнича, тракторна бригади, ферма, автопарк. На території господарства збудовані капітальні приміщення ремонтної майстерні та пункту технічного обслуговування техніки, зернового току, складів. Зв’язок між виробничими підрозділами здійснюється шосейною дорогою то дорогами з твердим покриттям.

Фермерство спеціалізується по вирощуванню зернових культур, а також по виробництву молока та м’яса. Вигідне розташування забезпечує господарству швидку доставку виробленої продукції до переробних підприємств, які в основному знаходяться в м. Куп'янськ. Там же і розташовані підприємства постачальники матеріально технічних ресурсів. Це ТОВ «КОМПАС» який постачає нафтопродукти та ряд інших.

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток - для аналітичного. Порядок облікової реєстрації господарських операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і перевірених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні ордери. В них роблять посилання на документ, що служить підставою для записів (або коротко викладається зміст запису), його номер і дата складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це допомагає упорядкуванню облікових записів.

Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного обліку - реєстраційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів щомісячно починають з першого номера.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збереження меморіальних ордерів, й також для наступної перевірки повноти і правильності записів господарських операцій в системі рахунків. Цю перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного журналу з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків в оборотній відомості (Дод. 7).

Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки у Головній книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають контрольною відомістю, а саму форму бухгалтерського обліку - контрольно-шаховою.

Кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки, запис на кредиті рахунка - кореспондуючий рахунок по дебету. Тому кожний запис у Головну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий раз - на кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця по кожному рахунку підраховують обороти по дебету і кредиту, визначають залишки і складають оборотну відомість. При цьому будова Головної книги дозволяє складати оборотну відомість по синтетичних рахунках не тільки простої, а й шахової форми.

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на картках, а касових операцій - у Касовій книзі. Записи в регістри аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до меморіального ордера. Після закінчення місяця підраховують підсумки і складають оборотні (або сальдові) відомості по рахунках аналітичного обліку. Дані цих відомостей звіряють з оборотами і залишками відповідних синтетичних рахунків. Цим досягається взаємна перевірка достовірності записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після звірки записів за даними рахунків складають баланс та інші форми звітності (Дод. 2).

На господарство "Ромашка" застосовують меморіально-ордерну форму обліку. Меморіально-ордерна форма обліку свого часу відповідала вимогам, поставленим до бухгалтерського обліку. Поєднання синтетичного обліку у книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх переваги. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів по рахунках Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість встановити повноту і правильність записів і усунути помилки (якщо вони мали місце).

Проте, при певних перевагах, меморіально-ордерна форма має суттєві недоліки, а саме:

ü складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення (меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними документами й обліковими регістрами;

ü  багаторазовість записів господарських операцій (у реєстраційному журналі, двічі на синтетичних рахунках Головної книги, на аналітичних рахунках) і пов'язані з цим зайві затрати праці;

ü  роз'єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;

ü  віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хронологічного й систематичного обліку, а також синтетичного й. аналітичного обліку, виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні звітності;

ü  недостатня пристосованість облікових регістрів для отримання необхідної інформації для складання звітності, що зумовлює необхідність додаткових вибірок і розрахунків у процесі складання звітності.

Окрім цього, меморіально-ордерна форма обліку розрахована в основному на ручну працю або використання обчислювальної техніки на окремих ділянках обліку (нарахування заробітної плати тощо) і не пристосована до комплексної автоматизації облікової інформації із застосуванням сучасної обчислювальної техніки. Тому перелічені недоліки меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку суттєво обмежують її застосування.

Земля - найважливіше багатство нашого суспільства. На сільськогосподарських підприємствах земля є не тільки територіальною базою виробництва, але й його основним засобом, який не можна змінити іншим. Тому землю необхідно використовувати раціонально з найвищою віддачею. Вся земельна територія сільськогосподарського підприємства розподіляється на угіддя. З них виділяють сільськогосподарські угіддя, які виступають основним засобом для виробництва сільськогосподарської продукції. Найважливішими та найціннішими сільськогосподарськими угіддями є рілля, оскільки з одиниці її площі виробляють більше сільськогосподарської продукції ніж з інших. Співвідношення площ окремих угідь (у відсотках до заданої площі земельного фонду), а це впливає на спеціалізацію й організацію виробництва. Розглянемо забезпеченість підприємства трудовими і земельними ресурсами господарства "Ромашка", що подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка показників розміру господарства «Ромашка» за 2009-2010 роки

Аналізуючи динаміку показників розміру господарство «Ромашка» можна зазначити, що багато чого змінилося. Про це свідчить збільшення обсягу валової продукції в 2010 році, порівняно з 2009 роком на 22,1 %. Такі зміни відбулися за рахунок збільшення обсягу виробничих потужностей. Товарна продукція у 2010 році склала суму в 4620,0 тис. грн, що більше за 2009 рік на 2330,0 тис. грн (на 50,4 %). Це можна пояснити збором великої кількості врожаю за 2009-2010 рр. За період з 2009-2010 рр. середньорічна чисельність працівників збільшилася на 12 осіб (в тваринництві кількість працівників не змінилася). Середньорічна вартість основних у 2010 р. порівняно з 2009 р. не змінилася, а середньорічна вартість оборотних активів збільшилася на 51,7.

Рівень рентабельності в 2010 році становив 10,3 %, що на 4,7 % менше від 2009 року. Приведена маса прибутку в 2010 році склала 23,4 %.

Товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки. У таблиці 2.2. наведена вартість і структура товарної продукції.

Розглянувши дану таблицю можна сказати, що в 2010 році найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції становить вирощування соняшника, тобто 47,35 %. Його було реалізовано на суму 3291,0 тис. грн.,що на 603,4 тис. грн. більше в порівнянні з 2009 роком. Друге місце в структурі товарної продукції займає вирощування зернових і зернобобових культур який становив у 2010 році 39,87%, (що став більшим на 10,22% порівняно з 2009 роком).

Таблиця 2.2. Склад і структура товарної продукції господарства «Ромашка» за 2009-2010 роки

Дані розраховувалися на основі форми 50 с-г (Дод. 6)

Тепер розглянемо показники урожайності сільськогосподарських культур, які вирощуються на досліджуваному підприємстві:

Розглянувши вищенаведену таблицю, можна зробити такі висновки: за 2009 - 2010 рр. найбільше зріс обсяг зернових і зернобобових культур та сої. Загалом показники урожайності сільськогосподарських культур, які вирощуються в господарстві „Ромашка", протягом 2009 - 2010 рр. мала тенденцію до зменшення.

Таблиця 2.3. Урожайність сільськогосподарської продукції протягом 2009-2010 років, ц/га

Для розрахунку таблиці беруться дані з форми 1 «Баланс» (Дод. 2)

Платоспроможність характеризує здатність організацій і підприємств своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Фінансове стійке підприємство, яке працює рентабельно, має реальну можливість бути платоспроможним, оскільки забезпечує в процесі кругообігу виробничих фондів перевищення грошових надходжень над їх видатками, тобто сплачує борги і накопичує власний капітал. Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є:

наявність грошей у касі, на поточних рахунках;

відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Розглянемо показники платоспроможності в господарстві „Ромашка" за даними, наведеними в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Показники платоспроможності (фінансової стійкості) господарство «Ромашка» за 2010 рік, тис. грн.

Фінансовий стан господарства „Ромашка" за розрахованим показником платоспроможності у 2010 р. задовільний, коефіцієнт платоспроможності зменшився порівняно з 2009 р. на 190,67 і становив 43,46 , що більше за нормативне значення на 0,27, значення якого повинно дорівнювати одиниці. В 2009 та 2010 рр. в господарстві платіжні засоби перевищували платіжні зобов’язання в 2009 р. на 1865,0 тис. грн., в 2010 р. - на 3319,0 тис. грн. Це говорить про те, що підприємство в змозі в будь-який момент розрахуватися з підприємствами, які вступають з ним в виробничі відносини, із банком, і з кредиторами.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Показники ліквідності балансу господарства „Ромашка" розглянемо в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Показники ліквідності балансу господарства «Ромашка» за 2009-2010 роки., тис.грн.

Проаналізовані дані таблиці 2.5 свідчать про те, що господарство «Ромашка» в змозі погасити короткострокові платежі, але не всі розраховані показники ліквідності відповідають нормативу. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності має значення в 2010 р. 1,185 , що значно більше теоретичного значення (0,200 - 0,250), і свідчить про те, що підприємство може негайно погасити короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів. Проміжний коефіцієнт ліквідності в 2010 році склав - 4,04, що вище теоретичного значення (0,6- 0,7), і є позитивним моментом. Тобто досліджене підприємство в змозі погасити поточні зобов’язання за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості. Коефіцієнт загального покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Цей коефіцієнт у 2010 році дорівнює 16,63 , а теоретичне значення становить 2-2,25. Розрахувавши даний показник, можна сказати, що підприємство може покрити кредиторську заборгованість за рахунок власних оборотних засобів.

3. Стан обліку палива

.1 Економічний зміст і завдання обліку

Нафтогосподарство - важливий підрозділ матеріально-технічного постачання сільськогосподарського виробництва, від чіткої роботи якого залежить ефективне використання машинно-тракторного парку. Воно повинно забезпечувати потребу господарства у всіх видах нафтопродуктів.

Нафтогосподарство господарства "Ромашка" об’єднує в собі нафтосклад, пункт заправки, засоби транспортування паливо-мастильних матеріалів з нафтобаз і пересувні засоби заправки. До штабу робітників нафтогосподарства входять дві людини. Це завідуючий та шофер-заправник. Саме нафтогосподарство розміщене поблизу тракторної бригади і збудоване із дотриманням правил пожежної безпеки.

Нафтогосподарство огороджене і має окремі в`їзд та виїзд. Службове приміщення складається із двох частин. В одній знаходиться склад мастильних матеріалів, допоміжного обладнання, обладнання для перевірки якості нафтопродуктів та їх кількості в резервуарах, в іншій робоча кімната завідуючого нафтогосподарством. Заправка техніки відбувається через паливо-роздавальні колонки пункту заправки, що дозволяє уникати втрат ПММ та вести точний облік виданих нафтопродуктів. Нафтосклад знаходиться збоку, від руху техніки його захищає посадка дерев. Він складається із шести резервуарів, які знаходяться під землею. Вони призначені для зберігання паливо-мастильних матеріалів.

Доставка нафтопродуктів в господарство здійснюється як автотранспортом господарства так і транспортом підприємств постачальників на основі поданих заявок-замовлень та укладених договорів. Слідкує за цим завідуючим нафтогосподарством. Відпуск паливо-матеріалів здійснюється по лімітно-забірних картках та шляхових листках (Дод. 12). Нажаль сьогодні через важке фінансове становище господарства трапляються перерви в постачанні паливо-мастильних матеріалів і якість їх бажає бути значно кращою.

Важливою складовою частиною виробничо-фінансового стану сільськогосподарського підприємства є заявка на постачання паливо-мастильних матеріалів.

Адже від наявності в господарстві придбаних паливо-мастильних матеріалів залежить нормальний хід виробництва і результати діяльності господарства.

Головний інженер в кінці року розраховує потребу господарства в нафтопродуктах і складає заявку. Складена і обґрунтована заявка подається у районне управління сільського господарства, де її перевіряють районні спеціалісти.

З метою підтримки сільськогосподарських підприємств, на основі аналізу стану виробництва в галузі, в державі щорічно розробляються заходи по забезпеченню сільського господарства матеріально-технічними ресурсами. Виходячи з того, що у сільськогосподарських товаровиробників не має достатньо коштів на придбання необхідних їм нафтопродуктів постановою Кабінету Міністрів України «Про умови забезпечення сільських товаровиробників паливо-мастильними матеріалами» передбачено забезпечення сільського господарства пальним і мастильними матеріалами в порядку обміну на вироблену продукцію. Це дасть змогу сільськогосподарським підприємствам отримати необхідні їм ПММ, а розрахуватись за них виробленою продукцією. Постачання в цьому випадку здійснюється на умовах тристороннього договору між постачальником, сільськогосподарським товаровиробником і заготівельним підприємством.

Постачальник забезпечує сільськогосподарське підприємство паливо-мастильними матеріалами за розпорядком заготівельної організації у встановлені договором строки, організовує їх доставку на умовах само вивозу, оформляє акти передачі - приймання, реєстри до них, забезпечує документообіг по руху ПММ і звітність.

Сільськогосподарське підприємство приймає на баланс поставлені ПММ, розраховується із заготівельним підприємством в обумовлені строки до 1 жовтня сільськогосподарською продукцією за кількістю і видами обумовленими договором. Вартість продукції, що поставляється в обмін на ПММ визначається з врахуванням цін на них на франко-складі постачальника, цін на зерно або іншу с/г продукцію на біржових торгах за оптовими контрактами на момент проведення розрахунків, податку додану вартість, виробничих витрат, пов'язаних з реалізацією с/г продукції.

Заготівельне підприємство приймає від товаровиробника сільськогосподарську продукцію в обсягах, визначених за еквівалентами обміну на ПММ згідно умов договору.

За незабезпечення до 1 жовтня приймання вставлених обсягів сільськогосподарської продукції, відмову прийняти продукцію, як плату за одержані ПММ заготівельне підприємство відшкодовує товаровиробнику вартість неприйнятої продукції та фактичні витрати по доставці її в прямому і зворотному напрямках.

Основним постачальником ПММ у даному господарстві є ТОВ „КОМПАС КІРОВОГРАД”, як уже зазначалось основним документом на підставі якого проводиться постачання паливо-мастильними матеріалами являється договір (Дод. 18). Порядок завозу паливо-мастильних матеріалів у господарстві такий: головний бухгалтер виписує довіреність на ім’я завідуючого нафтогосподарством на отримання паливо-мастильних матеріалів. Завідуючий нафтогосподарством виступає матеріально-відповідальною особою за отримання ПММ від постачальника. Транспортом нафтогосподарства на підставі довіреності завідуючий одержує нафтопродукти у постачальника. В свою чергу постачальник виписує завідуючому накладну загального призначення. У накладній постачальник вказує назву і кількість відпущених ПММ, їх ціну та загальну вартість (Дод. 8).

Дану накладну завідуючий нафтогосподарством здає головному бухгалтеру. Ця накладна (рахунок-фактура) являється основним документом на отримання ПММ від постачальника (Дод. 10).

Приймання паливо-мастильних матеріалів доставлених у господарство проводиться ревізійною комісією. При прийнятті провіряється кількість доставлених нафтопродуктів, згідно відповідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунка-фактури) та їх якість (Дод. 14). Тільки після перевірки кількості і якості паливо-мастильних матеріалів комісія дозволяє зливати пальне в резервуари нафтогосподарства. Облік руху і наявності паливо-мастильних матеріалів веде завідуючий. В кінці кожного місяця заправник подає у бухгалтерію „Книгу обліку ПММ”. На основі даних книги, у бухгалтерії проводяться оприбуткування і видача ПММ.

Для придбання ПММ за готівку водіям видаються відповідні суми під звіт. Водії при придбанні ПММ за готівку зобов’язані отримати у АЗС касовий чек для подальшого підтвердження закупки ПММ в авансовому звіті. Витрати ПММ за умови роботи водія на міжміських маршрутах визначають виходячи з вищевказаних умов (відстань, лінійні норми, ціни), з додатковим нарахуванням витрат ПММ, пов’язаних з непередбаченими обставинами.

Операції проводяться за рахунками порядку:

·    ПММ за талонами;

·        ПММ на складі (на власній АЗС);

·        ПММ в автомобільних баках і талонах у водіїв.

Обов’язки з отримання, зберігання і видачі ПММ і талонів закріплюються за матеріально відповідальними особами, з якими укладаються відповідні письмові договори.

Зберігання ПММ провадиться на спеціально обладнаних складах ПММ, стаціонарних пунктах заправки, а на підприємствах, які мають власну АЗС, - на автозаправних станціях. Облік проводиться за картками складського обліку і матеріалів (Дод. 17).

Видача бензину і дизельного пального на підприємствах супроводжується замірюванням виданої кількості в літрах за поданням водіями дорожніх листів, а мастил - в одиницях маси (кг). При цьому матеріально відповідальна особа оформлює відомість на видачу ПММ. На кожен вид ПММ - окрема відомість. Водій засвідчує своїм підписом отримання ПММ у відомості, а матеріально відповідальна особа засвідчує видачу цих ПММ своїм підписом у дорожньому листі водія.

Видача талонів під звіт спеціально призначеній особі проводиться матеріально відповідальною особою і підтверджується накладною, підписаною керівником підприємства і головним бухгалтером. Підзвітна особа передає талони водіям, про що мають свідчити записи у спеціальній роздавальній відомості. Цю відомість з підписами водіїв, які отримали талони, підзвітна особа додає до авансового звіту.

Видача талонів водіям відбувається за подання ними дорожнього листа, в якому диспетчер (або інша уповноважена на те особа) ставить відмітку про те, скільки пального належить видати згідно із завданням і з урахуванням залишку на початок дня. При цьому на кожну марку пального і мастил ведеться окрема відомість.

Невикористані талони підлягають поверненню в терміни, встановлені підприємством, а також при поверненні з тривалих рейсів, при виході водія у відпустку, при переведенні автотранспортного засобу на ремонт або техогляд. Повернення талонів підтверджується спеціальною відомістю. При цьому водій ставить особистий підпис у цій відомості, а особа, яка приймає талони, - в дорожньому листі.

На зіпсовані або прострочені талони складається акт із зазначенням причин псування чи прострочення. Акт підписується водієм і особою, яка ці талони приймає. Акт додається до відомості повернення талонів.

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві провадиться надходження і видача ПММ (прибуткові накладні, акти про приймання, відомості про видачу пального, відомості про повернення тощо) матеріально відповідальні особи складають звіт про рух ПММ. На автотранспортних підприємствах такий звіт складається щодня або щозміни. Звіт подається до бухгалтерії. Бухгалтер на підставі цього звіту виконує відповідні цим діям (подіям) бухгалтерські проведення у синтетичних і аналітичних.

Під час надходження паливно-мастильних матеріалів на склад або до паливно-роздавальної колонки матеріально відповідальна особа - заправник (комірник) має оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли зі складанням первинного документа (прибуткового ордеру тощо) і зробити необхідні записи в Журналі обліку нафтопродуктів із зазначенням дати надходження матеріалів, номера цистерни, номерів квитанції й товарно-транспортної накладної постачальника. Сторінки журналу мають бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені підписами посадових осіб і печаткою підприємства.

"Матеріальний звіт" призначений для обліку наявності і руху запасів, що знаходиться на будівельній дільниці у матеріально відповідальних осіб (бригадирів, начальників цехів, майстрів, комірників тощо). Використовують форму М-19 будівельні організації або підприємства, що здійснюють будівництво господарським способом (Дод. 16).

Форму М-19 "Матеріальний звіт" складає матеріально відповідальна особа в одному примірнику. У цьому звіті мають вказуватися всі запаси, які значилися у підзвітній сумі матеріально відповідальної особи на початок місяця, незалежно від того, був на даний вид запасу будь-який рух (прибуток або видаток) чи ні. Ці дані беруться з "Матеріального звіту" за попередній місяць з колонки "Залишок на кінець місяця" і переносяться у "Матеріальний звіт" поточного місяця в колонку "Залишок на початок місяця". Якщо це перший "Матеріальний звіт" матеріально відповідальної особи (бригадира, начальника цеху тощо), то в колонці "Залишок на початок місяця" ставиться риска.

Далі у "Матеріальному звіті" зазначаються надходження і видача, списання запасів. Крім загальної суми списання тих чи інших видів запасів на витрати виробництва, у "Матеріальному звіті" зазначається списання окремо по кожному об'єкту або виробництву, а також на інші цілі. Відтак виводиться залишок щодо кожного окремого найменування запасів на кінець місяця. Для обліку видачі палива зі складу використовують лімітно-заправочні відомості, які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск палива водіям здійснює заправник у межах ліміту, встановленого на місяць.

Кількість фактично виданого водіям палива фіксують у двох документах: у Відомості обліку видачі нафтопродуктів і в Подорожньому листі водія. У Відомості обліку видачі нафтопродуктів заправник зазначає дату, номер подорожнього листа, прізвище водія і кількість відпущеного палива за марками. Водій підтверджує отримання палива своїм підписом. Заправник записує відпущене паливо до подорожнього листа і ставить у ньому свій підпис. Паливо, відпущене на заправку автомобіля, розглядають як внутрішнє переміщення від однієї матеріально відповідальної особи (заправника) до іншої (водія). На підставі цих документів і в такому самому порядку відображають рух талонів на паливо. При цьому складають окрему Відомість обліку видачі нафтопродуктів. Не використані талони, раніше отримані водієм, повертаються, про що у подорожньому листі роблять відповідний запис.

.2 Організація первинного обліку палива

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві здійснюють приймання і відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальна особа (заправник, комірник) складає Звіт про рух нафтопродуктів, який разом із первинними документами подає до бухгалтерії. Це слугує підставою для відображення в облікові руху нафтопродуктів. При складанні звіту враховують затверджені норми втрат нафтопродуктів у вагових одиницях на 1м2 поверхні випаровування резервуарних місткостей та в кілограмах до кількості руху нафтопродуктів в осінньо-зимовий або весняно-літній період залежно від значення октанового числа палива та кліматичної зони. Втрати нафтопродуктів під час зачищення резервуарів і технологічних нафтопродуктопроводів списують за окремими актами, що складають на кожен випадок зачищення.

При виїзді з підприємства і після повернення водій надає подорожній лист, в якому механік (чи інша уповноважена особа) проставляє дані пробігу автомобіля за спідометром, а також залишки палива у баках автомобіля під час виїзду й при поверненні. Ці показники фіксують у диспетчерському журналі.

Фактичні витрати палива за кожним подорожнім листом встановлюють за розрахунком: до залишку палива у баках автомобіля на початок зміни додають кількість палива, отриманого в натурі або за талонами, і віднімають залишок його у баках на кінець зміни. Фактичні витрати за кожним подорожнім листом зіставляють із витратами, розрахованими за нормами, й визначають економію або перевитрати палива за кожною маркою автомобіля.

Списання паливно-мастильних матеріалів із підзвіту водія здійснюють з урахуванням чинних норм витрат їх. При цьому зважають на суттєві особливості експлуатації автотранспортних засобів. Для автомобілів норми встановлюють з урахуванням таких чинників: базова норма на пробіг (на 100 км); на поїздку із вантажем (враховують збільшення витрат палива через особливості маневрування, наявність операцій із завантаження та розвантаження); на одну тонну спорядженої маси (враховують додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); на виконання транспортної роботи (враховують додаткові витрати палива під час руху автомобіля з вантажем); на пробіг у разі виконання спеціальної роботи (на 100 км); на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілі (на годину або виконану операцію); на роботу незалежного обігрівача. Крім того, враховують особливості дорожніх умов руху (збільшення витрат палива в зимовий період експлуатації, у гірській місцевості), виду палива, терміну експлуатації автотранспортного засобу тощо.

Придбання паливно-мастильних матеріалів у дорозі на сторонніх АЗС відображають в авансовому звіті водія. До авансового звіту додають документи, що підтверджують придбання цих матеріалів (чек ЕККА АЗС, товарний чек, розрахункову квитанцію, а також податкову накладну). У подорожньому листі також має бути позначка АЗС про кількість виданого палива.

Водій упродовж трьох робочих днів після повернення із відрядження зобов’язаний відзвітувати за авансовим звітом про витрату одержаних у касі підзвітних сум. Підставою для списання паливно-мастильних матеріалів є подорожній лист автомобіля.

Облік талонів на нафтопродукти здійснює призначена керівником матеріально відповідальна особа у Книзі обліку талонів на нафтопродукти. Книга має бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником і головним бухгалтером підприємства і затверджена печаткою. Записи в ній здійснюють щоденно за даними документів на оприбуткування і списання талонів на нафтопродукти. Оприбуткування талонів фіксують у книзі на підставі накладних на відпуск матеріальних цінностей (талонів на нафтопродукти). Списання талонів проводять згідно із видатковими ордерами (накладними). Видатковий ордер оформлюють на кожного водія, який отримує талони на нафтопродукти в підзвіт. Він містить такі обов’язкові реквізити: прізвище, ім’я, по батькові особи, яка отримує талони, номінал одного талону, загальну суму отриманих талонів, підписи матеріально відповідальної особи та водія. За даними прибуткових і видаткових документів матеріально відповідальна особа складає під копірувальний папір 2 примірники Звіту про рух талонів, один примірник передає до бухгалтерії підприємства разом із первинними документами.

Підставою для списання палива є Відомість обліку видачі нафтопродуктів і подорожній лист. На кожне 1 число місяця здійснюють інвентаризацію залишків палива у баках автомобіля з оформленням інвентаризаційного опису.

Після того, як дані одержаних регістрів звірено, складають дві картки: Картку обліку витрачання палива автомобілем та Особову картку водія.

Першу картку відкривають на кожний транспортний засіб. У ній указують фактичну й нормативну витрату палива за кожним подорожнім листом (економія чи перевитрата).

В Особовій картці водія відображають облік фактичного і нормативного витрачання палива за кожним подорожнім листом і підсумовують результати роботи за місяць (економія чи перевитрата), що слугує підставою для нарахування премій за економію чи утримань вартості перевитраченого палива. Вартість перевитрат палива списують за рахунок водія (якщо доведено його вину) або за рахунок підприємства (якщо вину водія не доведено).

На підставі підсумкових даних карток обліку витрат палива автомобілем технік з обліку паливно-мастильних матеріалів складає за кожним видом палива Зведену відомість обліку витрат паливно-мастильних матеріалів за автомобілями за місяць, яку затверджує головний інженер підприємства і передає до бухгалтерії. Відомість треба звірити з даними про залишки палива в актах зняття залишків палива в баках автомобілів, а також із даними про фактичне отримання палива водіями і даними звітів матеріально відповідальних осіб (заправників) за поточний місяць. Після цього за відомістю проводять списання на витрати виробництва використаного палива.

На підставі актів інвентаризації залишків та звітів про рух палива технік з обліку паливно-мастильних матеріалів складає звіт про витрати палива за місяць, в якому відображає рух палива за видами, фактичні витрати палива за видами, фактичні витрати палива та результат (економія або перевитрати) проти встановлених норм. Перевитрати палива водіями за рішенням керівника підприємства відносять до відшкодування матеріально відповідальною особою або на витрати діяльності.

Заправку і дозаправку автомобілів мастилами здійснюють, як правило, під час проведення технічного обслуговування автотранспорту.

Облік наявності й руху паливно-мастильних матеріалів, призначених для експлуатації транспортних засобів та інших виробничих потреб, здійснюють на субрахунку 203 «Паливо». На цьому рахунку також обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ.

До субрахунка 203 доцільно вести такі субрахунки другого рівня:

1 «Нафтопродукти на складі» - обліковується наявність і рух усіх видів нафтопродуктів, що перебувають на нафтоскладах, у пунктах заправки, інших підрозділах підприємства, у ваговому й грошовому еквіваленті;

2 «Нафтопродукти в талонах» - обліковують талони, отримані матеріально відповідальними особами на нафтопродукти в одиницях виміру, зазначених у талонах та у вартісному вираженні;

3 «Нафтопродукти в баках автотранспортних засобів» - облікують паливо, отримане водієм із нафтоскладу підприємства і на сторонній АЗС;

4 «Газоподібне паливо на складі» - обліковують газоподібне паливо на складі в підзвіті комірника;

5 «Газоподібне паливо в талонах» - обліковують талони, отримані матеріально відповідальними особами, на газоподібне паливо в одиницях виміру, зазначених у талонах та у вартісному вираженні;

6 «Газоподібне паливо в баках автотранспортних засобів» - обліковують газоподібне паливо у підзвіті водіїв.

Аналітичний облік паливно-мастильних матеріалів ведуть за кожним субрахунком за їхніми видами (марками), місцями зберігання й матеріально відповідальними особами.

У таблиці наведено операції з обліку паливно-мастильних матеріалів на підприємстві:

Таблиця 2.6 Облік руху паливно-мастильних матеріалів

.3 Синтетичний та аналітичний облік палива

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена:

. наявністю великої кількості складів для їх зберігання;

. значною їх номенклатурою;

. складною організаційною та виробничою структурами підприємства тощо.

Важливою умовою чіткої організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції - меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільського господарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

«Сировина й матеріали»

«Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»

«Паливо»

«Тара й тарні матеріали»

«Будівельні матеріали»

«Матеріали, передані в переробку»

«Запасні частини»;

«Матеріали сільськогосподарського призначення»;

«Інші матеріали».

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображається наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійснені будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

В поточному обліку матеріали можуть враховуватися за різними обліковими цінами (договірними, середніми, закупівельними і т.п.), але в кінці звітного періоду (місяця, кварталу, року) обов'язковий перерахунок за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріалів складається з вартості за цінами заготівлі, придбання і витрат по доставці цих матеріальних цінностей на підприємство. Давальницька сировина відображається за балансовими цінами, вказаними в договорі.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, включаючи оплату відсотків за кредит, наданим постачальникам цих ресурсів, націнку (надбавки), комісійні винагороди, виплачені постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, здійснювані сторонніми організаціями.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображається на рахунку 28 «Товари».

Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковуються на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» за видами предметів.

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовуються одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Взагалі паливо може використовуватися за наступними напрямками:

для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);

для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори, підприємства, житлових будинків тощо).

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

Забудовники по капітальним вкладеннях можуть не користуватися рахунком 203, а обліковувати паливо на рахунку 205 «Будівельні матеріали».

Торгівельні, постачальницькі, збутові і інші організації і підприємства, у яких паливо складає незначну питому вагу в складі їх виробничих запасів можуть враховувати паливо на рахунку 201 «Сировина і матеріали».

В облікових регістрах наявність і рух палива відображається на субрахунках:

«Нафтові продукти»;

«Тверде паливо»;

«Інші види палива».

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменування або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна група виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записується до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

На кожному документі з руху виробничих запасів повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Відображення надходження та визначення запасів здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативного надання даних про їх наявність і рух.

Документ, який відображає факт господарського життя

Рахунок 20 «Виробничі запаси» І-й рівень

Рахунок 201 Субрахунки Рахунок 203 «Сировина й матеріали» ІІ-й рівень «Паливо»

Порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображення у них операцій. прибуткові ордери звіряються з рахунками, що до них належать, транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляють з іншими примірниками, одержаними від цехів-споживачів, накладні на перекидання матеріалів, здані складами-відпрацьовниками, з примірниками тих же накладних, що надійшли зі складів-одержувачів, лімітні картки і вимоги відзначають у реєстрах видачі тощо.

Далі документи таксують за допомогою машин, тобто зазначені в них матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами.

По кожному реєстрі зданих документів після їх таксування підраховують обороти надходження або витрат матеріалів у розмірі номенклатурних груп.

Типові кореспонденції відображення операцій з руху виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку.

Підприємство повинно самостійно вирішувати, як організувати аналітичний облік виробничих запасів залежно від конкретних умов діяльності підприємства та ведення бухгалтерського обліку.

Отже , можна зробити висновок, що завдання підприємства - вибрати такий спосіб організації обліку запасів, який найбільше відповідає умовам його діяльності.

4. Удосконалення бухгалтерського обліку

.1 Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні

Міжнародний бухгалтерський облік протягом багатьох років обслуговував ринкову систему. В якій діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підприємств, тому і ведення бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників підприємств.

Сьогодні в Україні відбувається активний розвиток недержавних форм власності та різних організаційних форм бізнесу. Бухгалтерський облік поступово адаптується до реалій господарювання, чому сприяє його гармонізація з міжнародними стандартами. Невідповідність вітчизняного бухгалтерського обліку світовій обліковій практиці перешкоджає інтеграції економіки України в світову економічну систему. Тому назріла необхідність суттєво реформувати вітчизняну систему бухгалтерського обліку до умов ринкової економіки. Міжнародні стандарти - це лише орієнтир ведення обліку, який не враховує національні економічні, юридичні й соціальні особливості, тому на цьому етапі основне завдання полягає у створенні й подальшому розвитку національної системи бухгалтерського обліку.

Питання про необхідність впровадження міжнародної практики ведення бухгалтерського обліку в Україні відповідно до міжнародних стандартів порушувалось на найвищому рівні протягом останніх років неодноразово. Після тривалих обговорень цього питання врешті-решт було прийнято відповідний Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (вступив у дію з 1 січня 1999 року), який значною мірою впорядковує процес ведення бухгалтерського обліку в Україні. Він увібрав у себе досвід та традиції західної практики ведення бухобліку.

Питаннями МСБО в Україні займались, як окремі науковці, а саме Олійник О.В., Мельникова О.В, Голов С.Ф., Костюченко В.М., Пархоменко В.М., які досліджували проблеми та перспективи удосконалення бухгалтерського обліку в Україні , так і професійні установи, як, наприклад, Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) та Українська консалтингова мережа (УКМ). ФПБАУ спромоглась об’єднати зусилля фахівців з бухгалтерського обліку та спрямувати їх на творчу діяльність, а УКМ протягом останніх років здійснює активну пропаганду практики МСБО.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) - система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу.

МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах. Міжнародні стандарти мають рекомендаційний характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі.

Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення мають концептуальні основи , які є своєрідним вступом до стандартів. Ці концептуальні основи визначають: мету фінансової звітності; припущення, що покладені в основу фінансових звітів; якісні характеристики фінансових звітів; склад фінансової звітності; визнання елементів фінансових звітів.

Основними передумовами необхідності удосконалення бухгалтерського обліку відповідно до МСБО є:

економічні реформи, що призвели до формування нової економічної системи, основу якої складають ринкові відносини;

приватизація майна сприяла створенню значного приватного сектора економіки;

розширення вертикальних і горизонтальних господарських зв’язків призвело до активізації самостійності суб’єктів господарювання яким для прийняття рішень необхідна якісна інформація, яка відображає усі економічні процеси;

стара бухгалтерська звітність не відповідає вимогам сьогодення, тому що не відображає реального стану підприємства;

збільшується кількість підприємств, що займаються міжнародним бізнесом;

вихід українських підприємств на міжнародні фінансові ринки вимагає надання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів;

потреба в значних іноземних капіталах;

поступова інтеграція в європейський економічний простір.

Важливим кроком до реформування бухгалтерського обліку в Україні було схвалення проекту Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України (протокол № 133 від 22 серпня 2007 року).

Даний проект Стратегії розроблено з метою удосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів, також законодавства Європейського Союзу.

Таким чином, реалізація Стратегії сприятиме покращанню інвестиційного клімату в Україні, прозорості ринків капіталу.

У результаті реалізації Стратегії очікується досягнення таких результатів:

адаптація законодавства України з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності до законодавства Європейського Союзу;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності для малих підприємств;

запровадження порядку застосування міжнародних стандартів при складанні фінансової звітності суб’єктами господарювання України;

підвищення рівня прозорості фінансової звітності суб’єктів господарювання України;

поглиблення міжнародного співробітництва у сфері бухгалтерського обліку щодо ефективного запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності;

удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, удосконалення бухгалтерського обліку в Україні зумовлене багатьма зовнішніми і внутрішніми факторами, зокрема розвитком євроінтеграційних процесів в Україні, розвитком міжнародного співробітництва, участі у міжнародному розподілі та кооперації праці, залученні іноземних інвестицій в економіку України, розвитком недержавних форм власності. Як результат такі процеси вимагають оформлення економічної інформації відповідно до МСБО.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку слід розглядати як один із основних факторів продовження і активізації реформи бухгалтерського обліку в Україні. Розуміння основоположних ідей і суті міжнародних стандартів обліку забезпечить в подальшому коректний підхід до застосування в українській практиці бухгалтерських рішень.

.2 Удосконалення обліку палива

Реформування сільськогосподарських підприємств в основному призвело до роздрібнення великих і середніх агроформувань, створення на їх місці невеликих одноосібних фермерських господарств або ж селянських спілок, розпорошення наявних транспортних засобів, що в свою чергу, зумовило необхідність перегляду організаційних форм транспортного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Так, якщо у 80 - 90-і роки 80-90% вантажів у сільськогосподарських підприємствах перевозилося автомобільним транспортом, то в 1995-1997 роках його питома вага в транспортному обслуговуванні знизилася до 50-60%, а в 2000-2001-му - до 40-50%. Натомість у сільськогосподарських формуваннях зросла роль тракторного та гужового транспорту, на частку яких припадає до 50% вантажообігу. Особливо інтенсивно використовуються альтернативні види транспорту на внутрішньогосподарських перевезеннях.

Реорганізація форм господарювання в АПК і його транспортних підрозділах, неминуче вимагає удосконалення системи обліку транспортних робіт. У зв'язку з цим у загальному контексті дослідження проблем, пов’язаних зі змінами господарського механізму, необхідно розглянути і питання про стан господарського обліку в транспортних підрозділах АПК та визначити основні напрями його вдосконалення. При цьому особливу увагу варто приділити організації системи первинного обліку їх роботи.

Підвищення ефективності використання автотранспорту та інших транспортних засобів пов'язане із застосуванням прогресивних форм організації транспортного процесу, удосконаленням методів економічного аналізу його роботи, а також розробкою заходів, що забезпечують поліпшення планування і керування виробничою діяльністю. У цьому зв'язку першочергового значення набувають питання підвищення якості і оперативності обліку роботи транспорту, тому що саме облік є основним джерелом необхідної інформації. До того ж, якщо облік автотранспортної роботи нині в основному налагоджений і тільки потребує подальшого вдосконалення, то процес накопичення і обробки інформації про використання тракторного та гужового транспорту практично не розроблений.

Оскільки основою господарського обліку є інформація, накопичена за допомогою первинних документ, то раціональна організація збору и обробки інформації про використання кожного виду транспорту значною мірою залежить від правильної постановки первинного обліку та визначення оптимального шляху руху документів від моменту їх складання до передачі в архів.

Від якості організацій системи первинного обліку залежать оперативність, повнота і вірогідність кінцевої, результативної інформації про роботу як транспортної складової, так і підприємства в цілому, що, в свою чергу, дозволить приймати ефективні управлінські рішення. Контроль за раціональним використанням рухомого складу щоденно можна здійснювати використовуючи інформацію про виїзд транспортних засобів на лінію, що фіксується в "Книзі обліку виходу машин на лінію".

Носієм вихідної інформації про роботу вантажного автотранспорту в автотранспортних, сільськогосподарських, промислових та інших підприємствах і організаціях є Подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2), Товарно-транспортні накладні (ф. № 1-ТН) і Талон замовника (ф. № 1-ТЗ), які були введені в дію інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Міністерства статистики і Міністерства транспорту України 07.08.96 р. № 228/253. При цьому чітко зазначено, що "використання первинної транспортної документації невстановлених форм не допускається. ЇЇ застосування в обліковій практиці тягне за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів ... згідно зі статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення". Крім того, цією ж інструкцією передбачено, що "перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі власні або орендовані (без водія) - зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію під розпис подорожні листи типових форм, оформлені належним чином".

Послідовність заповнення Подорожнього листа визначена інструктивними матеріалами з організації первинного обліку використання автотранспорту і вимагає обов'язкового заповнення всіх реквізитів.

По закінченні робочого дня подорожні листи разом із товарно-транспортними документами і актами виміру пального водії зобов'язані здавати диспетчеру, який перевіряє правильність і якість заповнення документів та визначає результати роботи автомобіля у розділі "Результати роботи автомобіля і причепів", де вказує і підтверджує підписом техніко-експлуатаційні показники роботи автомобіля і суму нарахованої оплати праці водію.

Подальша обробка подорожніх листів та інших документів здійснюється в бухгалтерії. Тут, зведення про експлуатацію вантажного автотранспорту групують у накопичувальній відомості обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. № 38), записи до неї роблять на підстав подорожних листів, товарно-транспортних накладних. У цій же відомості передбачений щомісячний розподіл вартості послуг за користувачами пропорційно обсягу виконаних робіт у тонно-кілометрах за фактичною собівартістю.

На практиці дані про роботу вантажного автотранспорту, а саме: затрати праці в людино-годинах і машинно-днях, оплата праці водіїв, витрати пального і мастильних матеріалів, число поїздок з вантажем, пробіг автомобілів, загальний обсяг перевезень вантажів у тоннах і виконаних тонно-кілометрах відображають у Виробничому звіт з обліку роботи вантажного автотранспорту довільної форми без застосування типової форми № 38. Порядок складання даного звіту проводиться в такий спосіб - окремо в Реєстрах у хронологічному порядку реєструють показники дорожніх листів по кожному автомобілю, потім складають Виробничий звіт, у якому підбивають підсумки за місяць. Реєстри і Виробничий звіт складає диспетчер автогаража протягом місяця. Існуючий порядок обліку, на мій погляд, має ряд суттєвих недоліків По-перше, недосконалою є форма Дорожніх листів, які мають ряд декларативних реквізитів і показників, що не застосовуються, або ж дублюються в інших документах. Це робить даний документ громіздким і незручним в обробітку. По-друге, накопичувальні документи і регістри синтетичного та аналітичного обліку побудовані так, що для складання звітних форм про наявність і роботу автомобілів бухгалтеру потрібно робити додаткові відбірки, тобто спостерігається невідповідність показників бухгалтерського обліку звітності і особливо статистичної звітності. По-третє, існуюча система обліку не дозволяє повністю задовольнити потребу в економічній інформації керівництва та власників. По-четверте, нині практично відсутній механізм о6ліку роботи автомобілів, що знаходяться у приватній власності, та власники яких ведуть транспортну діяльність.

Одним із недоліків організації первинного обліку з роботи автотранспортних засобів є те, що Подорожні листи, як правило, видаються не в замін зданих документів. Це веде до нагромадження у водіїв пакетів документів, які вони здають диспетчеру наприкінці місяця, чим ускладнюють процес їхньої обробки, порушуються терміни нарахування оплати праці та визначення техніко-експлуатаційних показників, відбувається неякісне рознесення даних дорожніх листів у Накопичувальні відомості обліку роботи вантажних автомобілів.

В автотранспортних підрозділах сільськогосподарських підприємств також не завжди ведеться облік залишку пального в баках, що не дає можливості забезпечити належний контроль за схоронністю та цільовим використанням нафтопродуктів. Недоліком в оформленні подорожнього листа є те, що не всі реквізити в ньому заповнюються. Це можна пояснити тим, що багато даних, які містяться у подорожньому листі, не мають практичної цінності для обліку і аналізу використання автомобільного транспорту. Так і реквізити дорожнього листа вантажного автомобіля як "Послідовність виконання завдання" і "Таксування" займають невиправдано велику частину документа і практично не заповнюються, оскільки вся необхідна інформація про виконану транспортну роботу міститься в товарно-транспортних накладних і талонах замовника.

Таким чином, можна зробити висновок, що застосовувана нині форма Подорожнього листа не є оптимальною і вимагає подальшого удосконалення.

На мою думку, доцільніше було б розробити і застосовувати на практиці Подорожній лист накопичувальної форми, в якому б фіксувалася робота автомобіля за 7-10 днів, що дозволило б зекономити як матеріальні так і трудові затрати на одержання и обробку інформації про роботу автомобільного транспорту.

Використання пропонованої форми Подорожнього листа дозволило б здійснювати подальше накопичення інформації про роботу автомобільного транспорту за звітний місяць, що значно скоротило б трудомісткість облікового процесу та дозволило б оперативніше складати статистичну звітність без додаткових вибірок і групувань.

Крім того, з метою збору, накопичення і використання інформації про транспортну роботу тракторів вважаю за необхідне вести її облік аналогічно робот автотранспорту в Подорожніх листах трактора багатоденної форми. Для накопичення інформації про транспортну роботу тракторів з метою її подальшого використання при аналізі вантажопотоків та порівняння ефективності роботи різних транспортних засобів вважаю за можливе також використовувати Зведену накопичувальну відомість.

Висновки та пропозиції

Своєчасне і повне забезпечення паливо-мастильними матеріалами сільськогосподарських підприємств - це одне з найважливіших завдань, яке стоїть перед службою матеріально-технічного забезпечення. Адже щороку, під час використання техніки на виробництві сільськогосподарської продукції, господарства витрачають мільйони тон різноманітної продукції переробки нафти. А неритмічне постачання ПММ може привести до непередбачених наслідків.

Із короткої характеристики яку було подано в другому розділі курсової роботи, можна зробити висновок, що в господарстві велику увагу приділяють розвитку такої важливої галузі сільськогосподарського виробництва як рослинництво. Про це свідчить високий процент розораності земель та велика кількість різноманітних сільськогосподарських культур, що вирощуються. Для своєчасного і якісного проведення всіх польових робіт необхідно мати і велику кількість с/г техніки. У господарстві "Ромашка" не є достатньою кількість комбайнів. Всі вони вже відпрацювали понад 15 років і потребує постійного ремонту. На жаль,через нестачу коштів господарства не може придбати нових комбайнів. Кошів не вистачає також і на паливо-мастильні матеріали, а нестача пального в кінцевому результаті впливає на фінансові результати і стан господарської діяльності господарства "Ромашка".

Одним із важливих напрямків економії нафтопродуктів є своєчасний і вірний розрахунок потреби в них. Саме тому в другому розділі курсової роботи було виконано розрахунок потреби господарства в ПММ для роботи комбайнів, врахувавши при цьому всі необхідні статті витрат.

Щоб покращити організацію доставки паливо-мастильних матеріалів, господарству потрібно укласти договір з постачальником ПММ. Крім цього вказав основні положення чіткої організації доставки нафтопродуктів у господарство і описав економічні санкції, які направлені на зміцнення договірної дисципліни та вирівнювання економічних інтересів господарства і постачальника.

Список використаної літератури

1.   Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

2.       Бухгалтерській фінансовий облік. Підручник/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 608 с.

.        Гнєздилова О.М. Удосконалення первинного обліку використання транспортних засобів в аграрних підприємствах О.М. Гнєздилова // Економіка АПК. - 2003. - №8. -с.112-116

.        Грішина О. Первинний облік// Головбух. - 2002. - №3, с.10-15

.        Давидов Г.М. Облік: Навч.посібник. - К.:Т-во „Знання”, КОО, 2002. - 363 с.

.        Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Вища школа, 2009. - 164 с.

.        Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2005. - 402 с.

.        Дорфман В. Облік матеріальних витрат в промисловості // Дебет-Кредит. - 2002. - №10, C.32-35

.        Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. - К.: Вища школа, 2008. - 191 с.

.        Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. - К.: А.С.К., 2001. - 848 с.

.        Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. №996-ХІV

.        Інструкція №8. Мінавтотранс, Мінекономіки, Держкомітетом стандартизації, метрології та сертифікації України, Держкомітетом статистики України № 81 від 02.04.1998 року

.        Коврига В.В. Споживання паливно-енергетичних ресурсів в сільськогосподарських підприємствах / Економіка АПК. - 2002. - №1. -с.34-41

14. Кондратенко Н.О. Критерії оцінки ефективності ресурсоспоживання // Наука й економіка : науково-теор. журнал Хмельницького економічного університету. - 2011. -№ 2.

.     Кузик Н.П. Методичні процедури в управлінні підприємством / Економіка АПК. - 2011. - № 8. -с.91-95

16.     Наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43 "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".

.        Новиков С. Транспортно-заготівельні витрати: приклади відображення в обліку / Бухгалтерія. - 2008. - №24,- C.46-50

.        Нафтопродукты для сельскохозяйственной техники: Справ.изд. В.А. Борзенков, М.А. Воробьев, Н.А. Кузнецов, А.Н. Никифоров. - М.: Химия, 2006. - 288 с.

.        Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк., 2008. - 415 с.

.        Облік в галузях економічної діяльності: автотранспорт і будівництво. Навч.посіб. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2003. - 480 с.

.        Організація бухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 576

.        Павлюк І. Бухгалтерський облік реалізації товарно-матеріальних цінностей і податкових зобов’язань з ПДВ / Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - №7, с.20-27

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затв. наказом Мінфіну від 31.03.99 р. №87

.        Помогаєв В. Облік виробничих запасів/ Дебет-Кредит. - 2009. - №3, с.30-33

.        Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

.        Свідерський Т.М. Облік запасів за національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку/ «Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №5, с.22-25

.        Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. - К.:КНЕУ, 2000. - 578 с.

.        Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник. - К.:А.С.К., 2006. - 784 с.

.        Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Вид. Центр „Академія”, 2007 - 672 с.

.        Усач Б.Ф. Контроль обліку запасів: Підручник. - К.: Знання Прес, 2002. - 253 с.

.        Хорунжій М.Й. Організація АПК: Підручник. - КНЕУ, 2001. - 382 с.

.        Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу. - К.: Вища школа, 2010. - 256 с.