Види діяльності та доходи підприємств АПК

ВСТУП

Формування ринкової економіки України здійснюється шляхом запровадження нових суспільно-економічних відносин, які базуються на існуванні нових форм власності та способів господарювання. В умовах перебудови народного господарства та переходу на інтенсивні шляхи розвитку роль економічного аналізу неухильно збільшується. При вивченні питань обліку та аналізу сільськогосподарської діяльності, особливо такої важливої в наш час її галузі, як тваринництво, потрібно мати на увазі, що від поліпшення показників використання ресурсів, передусім таких як продуктивність праці, матеріаломісткість продукції та фондовіддача залежить підвищення організаційно-технічного та соціально-економічного рівня розвитку виробництва. У свою чергу від показників використання виробничих ресурсів залежить показник обсягу виробництва в натуральному і вартісному виразі, а також собівартість та розподіл продукції. Розглянемо аналіз основних з цих факторів - ефективність виробництва та розподілу продукції тваринництва в одному із господарств – сільськогосподарському відкритому акціонерному товаристві “Браїлівське” смт. Браїлів Вінницької області.

У сільському господарстві України та її галузях відбуваються докорінні зміни в економічних взаємовідносинах, з’являються нові організаційні форми виробництва та реалізації продукції. В умовах ринкової економіки успішне ведення виробничої і комерційної діяльності неможливе без належно організованого обліку та економічного аналізу, який передбачає збір, опрацювання та надання економічної інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, розрахунку і сплати податків, складання звітності.

Специфічним способом взаємодії людини із природою є діяльність. Все, що має людина - це результат її діяльності. Господарська діяльність включає постачання, виробництво та реалізацію продукції.

Ринкові процеси, що впливають на зміну обсягів виробництва і реалізації продукції сільського господарства істотно впливають на поведінку “собівартості“ продукції, а відповідно, на прибуток. В міру посилення цих тенденцій збільшується потреба товаровиробників в інформації про затрати на виготовлення продукції та її реалізацію, адже у сільськогосподарських підприємствах рослинництво є провідною галуззю, від його розвитку залежить виробництво продукції тваринництва і значною мірою забезпечення населення країни найважливішими продуктами харчування, а промисловості – сировиною.

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможності продукції. Об’єктом нашого дослідження було обрано сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство “Браїлівське” смт. Браїлів Вінницької області, яке в основному займається вирощуванням рослинницьких та тваринницьких видів продукції.

Мета написання розрахунково-графічної роботи полягає в тому, щоб на основі літературних джерел і діючої практики організації обліку і аналізу виробництва та розподілу продукції виявити існуючі тут недоліки і розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення аналізу у відповідності до діючих вимог ринкової економіки.

В ході написання розрахунково-графічної роботи використовувались праці вітчизняних та зарубіжних авторів, нормативні акти по організації і методиці обліку та аналізу, рекомендації науково-дослідних установ, а також фактичні матеріали базового господарства, району, статистичний матеріал.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВ АПК

дохід операційна діяльність ризик

1.1 Огляд економічних джерел видів діяльності та доходів підприємств АПК

Поняття „доходи діяльності” багатогранне. Багато вчених, науковців в різні часи висвітлювали свої думки щодо категорії „доходи”, їх погляди часто розходились щодо класифікації доходів, їх визначення.

Праці науковців створюють підґрунтя для кваліфікованої оцінки досліджуваних в курсовій роботі питань, прийняття ефективних управлінських рішень у фінансово-господарській діяльності, без чого шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі значно зменшуються.

Отже, пропонуємо діяти за подібною схемою і спочатку переглянемо першоджерела істини (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 Спеціальна література із вивчення видів діяльності та доходів сільськогосподарських підприємств

Таким чином, зробивши огляд літературних джерел, можна зробити висновок, що цільова функція бухгалтерського обліку виробництва вимагає відповіді на такі питання: що було витрачено, де було витрачено, для чого було витрачено, як проходив процес витрат, на що були витрачені предмети.

Із цього витікає, що із даних бухгалтерського обліку повинно бути видно: скільки і яких ресурсів було витрачено на виробництво, їх натуральні та вартісні параметри, що не в останню чергу буде обумовлювати формування доходів та фінансових результатів підприємств.

1.2 Нормативно-правове забезпечення об’єкта дослідження

В останні роки в Україні відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки.

Це вимагає від суб’єктів підприємництва, фахівців, які працюють на підприємствах АПК глибшого опанування науки і водночас підвищення своєї компетентності в нормативних актах, що регулюють практику фінансових відносин.

Але, на жаль, процес розбудови ринкових відносин, зламу старого укладу господарського життя супроводжується зростанням кількості і масштабом протиправних дій у різних сферах фінансових відносин. Йдеться про протиправні дії в сфері оподаткування, ціноутворення, розрахунків на вітчизняному та зовнішньому ринках і в сфері інших відносин у суспільстві. Не знати закон – невигідно.

Нормативні документи з організації та вивчення видів діяльності та доходів сільськогосподарських підприємств наведені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Нормативні документи з питань вивчення видів діяльності та доходів сільськогосподарських підприємств

Отже, оглянуті нормативно-правові акти дають можливість зрозуміти і усвідомити сутність формування доходів на підприємствах. На основі розглянутих джерел можна проаналізувати і вдосконалити діючу систему.

Вітчизняне законодавство далеко не досконале, а тому для досягнення ефективності у доходах підприємств потрібно мати довершені закони, які б регулювали їх порядок. Важливим тут є запозичення іноземного досвіду встановлення законодавчих актів та впровадження його в українській практиці з урахуванням рівня розвитку економіки.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДОХОДИ ПІДПРИЄМСТВ АПК

2.1 Економічна суть видів діяльності та доходів підприємств АПК

Відповідно до Господарського кодексу України підприємство – це основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий суб’єкт який здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання відповідного прибутку.

Підприємство як господарюючий суб’єкт здійснює різні види господарської діяльності, не заборонені законом держави, самостійно розпоряджається виробленою продукцією, отриманою виручкою від її розпродажу, доходом із якого вираховують прибуток, який підприємство залишає в своєму розпорядженні. У процесі виробничо-господарської діяльності на СВАТ “Браїлівське” постійно здійснюється кругообіг коштів, тобто вкладення коштів у виробництво з метою виготовлення продукції та отримання виручки від її продажу. Забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкодування витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО) встановлено відповідні вимоги щодо визнання доходу за кожним видом діяльності. Складаючи фінансову звітність, в тому числі форму 2 „Звіт про фінансові результати”, показники слід вносити в розрізі видів діяльності. Згідно нових стандартів бухгалтерського обліку підприємства можуть здійснювати різні види діяльності, класифікація яких наведена на рисунку 3.1.

 Основна                     Фінансова

 Інша операційна            Інвестиційна

Рис. 2.1 Види діяльності підприємства, згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку

Звичайна діяльність - це будь-яка діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності на СВАТ «Браїлівське» може бути виробництво та реалізація продукції (робіт, послуг), розрахунки з постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. Списання знецінених запасів, курсові різниці, економічні санкції теж відносять до звичайної діяльності як операції що її супроводжують.

Надзвичайна діяльність - операції або події, які чітко відрізняються від звичайної і не очікується, що вони повторюватимуться часто або регулярно. Це може бути стихійне лихо, техногенна аварія, пожежа тощо.

Звичайна діяльність розподіляється на операційну, фінансову, інвестиційну.

Найбільший обсяг операцій припадає на операційну діяльність. Операційна діяльність це основна та інша операційна діяльність, що не є фінансовою чи інвестиційною. Основна діяльність - це операції, пов’язані з виробництвом та реалізацією товарів (робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. До іншої операційної діяльності відносять операції з реалізації валюти, реалізації виробничих запасів, знецінення запасів, штрафи, пені за невиконання господарських договорів, обслуговування дитячих садків, оперативна оренда основних засобів та інші. За кожним видом діяльності дохід визнається як зростання економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді відсотків, дивідендів, роялті). Визначення доходу за бухгалтерським і податковим обліком не збігається. Усі розрахунки з бюджетом у СВАТ “Браїлівське” побудовано на основі податкового обліку. Схему формування доходів, витрат, прибутків та збитків підприємств відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, зображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Класифікація доходів, витрат, прибутків і збитків

Згідно діючих національних стандартів бухгалтерського обліку доходи класифікуються на такі дві великі групи: доходи від звичайної діяльності та від надзвичайних подій.

Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

2.2 Формування доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)

Головним джерелом доходів від операційної діяльності є грошові кошти, отримані від покупців і замовників. Операційна діяльність, як правило, є основним джерелом доходу підприємства. У доходах від операційної діяльності СВАТ “Браїлівське” важливе місце посідають доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Процес виробництва та реалізації завершується доведенням продукції до споживача.

Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г — Т ... В ... Т' — Г'), яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює підґрунтя економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а)       метод нарахування — продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулося передавання права власності);

б)      касовий метод — одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г), тому бартер, або прямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, немає надходжень виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміни форми вартості. На превеликий жаль, в економіці України ще й досі залишається значною питома вага товарообмінних бартерних операцій.

Податкові зобов'язання підприємств у податковому обліку, пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), виникають за події (однієї з двох — відвантаження продукції чи отримання коштів), що відбулася раніше. Винятком є малі підприємства, де виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається тільки за касовим методом.

Отже, існують різні методичні підходи до визнання доходу (виручки) за податковим і бухгалтерським обліком.

Так, одержаний від покупця аванс за товари, які ще йому не відвантажені, відображатиметься в бухгалтерському обліку як кредиторська заборгованість за одержаними авансами, оскільки не дотримано першої умови, коли покупцеві передаються суттєві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на товар. Водночас у податковому обліку ці надходження визнаватимуться доходом, за яким виникають податкові зобов'язання.

Як було щойно сказано, однією з важливих умов визнання доходу є можливість достовірної оцінки витрат, пов'язаних з одержанням указаних доходів. Стосовно бартерних операцій, то сума доходу за бартерним контрактом визнається за справедливою (ринковою) вартістю активів, які одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною чи збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів. Якщо справедливу вартість активів, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, визначити неможливо, то дохід визначається за вартістю активів, переданих за цим бартерним контрактом.

Зростання бартерних операцій в Україні зумовлене кризовим станом платежів. Багато підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися бартерними операціями.

Згідно з чинним господарським законодавством бартерні операції нині включаються у звітність з реалізації продукції підприємств, що певною мірою спотворює реальний стан справ.

СВАТ “Браїлівське” , здійснюючи господарську діяльність, може отримувати доходи від реалізації послуг — окремих або супутніх до іншої діяльності (громадське харчування, продаж товарів з наступним обслуговуванням тощо).

Особливості визнання доходу в бухгалтерському обліку від надання послуг СВАТ “Браїлівське” випливають зі специфіки даного виду господарських операцій. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається виходячи з рівня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Існують певні особливості визнання доходу за цільового фінансування господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб. Цільове фінансування не визнається доходом доти, доки не існує підтвердження того, що воно отримане та підприємство виконує умови фінансування. Інакше кажучи, цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких визнаються витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Доходи (виручка) від реалізації групуються за такими видами діяльності:

- реалізація товарів;

- реалізація готової продукції;

- виконання робіт та надання послуг.

Виручка від реалізації продукції це фінансова категорія, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

Виручка від реалізації — це сума коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств.

СВАТ “Браїлівське” визначає як планову, так і фактичну виручку від реалізації продукції. Для забезпечення правильності її визначення надзвичайно важливе значення мають дані про різницю між часом відвантаження і часом оплати продукції; питома вага поставок ставок продукції за попередню оплату; поставок, які будуть оплачені протягом одного-трьох місяців після відвантаження; поставок за бартером; змін дебіторської заборгованості. Узагальнення такої інформації дає змогу спрогнозувати реальне надходження грошових коштів у плановому періоді (місяць, квартал, рік).

Проаналізуємо насамперед загальну структуру доходів господарства СВАТ “Браїлівське”, та визначимо частку у них результатів від операційної діяльності (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Аналіз складу та структури доходів СВАТ «Браїлівське» за 2007 – 2009 рр., тис. грн.

Характеризуючи дану таблицю ми бачимо збільшення доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2009 році.

Збільшення загального доходу від діяльності підприємства відбулося в першу чергу за рахунок зростання доходу від реалізації продукції, робіт , послуг темпи зростання якого становлять 499,1%. Хоча і темпи зростання операційних доходів перевищують зростання доходу від реалізації, але вони не мають такого впливу на загальний сукупний дохід підприємства, так як в структурі вони займають набагато меншу частину.

Аналіз даних про доходи підприємства у 2009 році свідчить про їх негативну динаміку порівняно із попередніми роками. Відбулися структурні зрушення, зокрема у 2009 роках відсутні інші доходи, на 206 тис грн. збільшилися і ніші операційні доходи. Вони продовжують займати друге місце по значенню питому вагу в структурі доходів.

Можна зробити висновок, що найбільший обсяг доходів господарство отримує від операційної діяльності, що підтверджено установчими документами, друге місце займають доходи від іншої операційної діяльності.

2.3 Інші операційні доходи підприємства

Крім доходів від реалізації продукції (товарів, послуг), підприємство отримує інші операційні доходи, які включаються в доходи від операційної діяльності.

Інші операційні доходи включають доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів належать:

• дохід від реалізації іноземної валюти;

• дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

• дохід від оперативної оренди активів;

• дохід від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті;

• одержані штрафи, пені, неустойки;

• дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

• відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

•   одержані гранти та субсидії;

•   інші доходи від операційної діяльності — такі, що не знайшли відображення у названих вище доходах, зокрема доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо.

•   дохід від реалізації іноземної валюти;

•   дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій) — виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

• дохід від оперативної оренди активів (майна), крім фінансової, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення підприємства. Підприємство має право здавати в оренду (лізинг) нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку);

• дохід від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті (активами і зобов'язаннями підприємства), пов'язаними з операційною діяльністю підприємства.

Аналіз доходів від іншої операційної діяльності проводиться за кожним їх видом з огляду на сутність, доцільність, і законність кожної операції, правильність оцінки майна, яке реалізується.

Структуру, зміни складових та обсягів доходів від іншої операційної діяльності СВАТ “Браїлівське” розглянемо у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Зміна структури доходів від іншої операційної діяльності СВАТ “Браїлівське” за 2007-2009 рр.

Частку доходів від іншої операційної діяльності СВАТ “Браїлівське” у 2007 році займали лише доходи від утримання об’єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення (100%). У 2008 році у структурі доходів, крім доходів від утримання об’єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення (6,3%), з’явилися інші операційні доходи (93,7),а у 2008 році структура доходів була такою: операційна оренда (59%), утримання об’єктів житлово-комуналь-ного і соціально-культурного призначення (3,1%), а інші операційні доходи склали 37,9%. Дане явище є позитивним для підприємства, оскільки на протязі трьох досліджуваних років дохід від іншої операційної діяльності зріс від 4 тис.грн до 290 тис.грн.

Таблиця 2.3 Аналіз структури витрат і відрахувань СВАТ «Браїлівське» за 2007 – 2009 рр., тис. грн.

Як видно з таблиці 5 динаміка витрат аналогічно, як і доходів має тенденцію до зростання, так само як і в доходах найбільшої зміни витратам надало зростання собівартості реалізованої продукції, питома вага якої у 2009 році складає 50,35 %, а темп зростання 488,02%.

Для аналізу буде доцільним розглянути темпи зростання доходів і витрат та порівняти їх. Отже, загальні темпи зростання доходів складають 596,2%, а витрат 594,1%, що на 2,1% менше. Хоча це недостатньо велика різниця проте, можна стверджувати що це добра тенденція.

Так як валовий прибуток реалізованої продукції залежить в основному від доходу від реалізації та собівартості реалізованої продукції, то також розглянемо динаміку цих показників на СВАТ «Браїлівське».

Темп зростання доходу від реалізації продукції складає 499,1 %, в той час як темпи зростання собівартості – 488% (11,1% менше), що є також позитивним явищем для збільшення прибутковості підприємства.

Розглянемо структуру фінансових результатів в наступній таблиці.

Таблиця 2.4Аналіз складу та структури фінансових результатів діяльності СВАТ “Браїлівське» за 2007-2009 рр., тис.грн.

Проаналізувавши склад показників фінансових результатів можна стверджувати, що на протязі трьох років підприємство отримувало прибутки від операційної діяльності, крім 2008 року. Підприємство займалося також фінансовою діяльністю, від якої на протязі трьох років отримувало збитки.

Для аналізу показників прибутковості розглянемо наступну таблицю.

Таблиця 2.5 Показники рентабельності (збитковості) підприємства СВАТ «Браїлівське» за 2007 – 2009 рр., %

Для того, щоб почати аналіз рентабельності в першу чергу необхідно зазначити, що у 2008 році підприємство в результаті своєї діяльності отримало збитки, які призвели до того, що вартість власного капіталу підприємства (розділ 1 пасиву балансу) має мінусове значення, це характерно як для 2008 року так і для 2009 року, так як збитки на протязі звітного року покриті не були. Тому це нам не дозволить визначити рентабельність (збитковість) власного капіталу за останні два роки.

Як уже було сказано у 2008 році підприємство зазнало великих збитків тому всі досліджуванні показник 2008 року мають від’ємне значення.

Якщо ж провести порівняння показників рентабельності у 2009 році з 2007 роком, то побачимо, що у 2009 році вони зросла, за винятком рентабельності власного капіталу, яку порівняти не можливо.

Отже, якщо проводити підсумки, то можна сказати, що у 2009 році в порівнянні з попередніми роками підприємство збільшило вартість отриманого прибутку і покращило свої показники рентабельності.

2.4 Шляхи вдосконалення формування доходів від операційної діяльності підприємства

Як активний та універсальний важіль державного впливу й регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами дохід надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої та виконавчої влади. Суттєве значення мають внутрішні фактори які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, їх форм. Позитивна взаємодія одних факторів може бути призведена до нуля дією інших факторів (їх негативним впливом). Дохід є однією із складових ланок, яка використовується при обрахунку прибутку. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на макро- та мікро рівнях, тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв’язання фіскально-розподільчих завдань, та розвитком виробничої сфери, передусім безпосередніх суб’єктів господарювання і конкретних громадян.

Різноманіття факторів, що впливають на дохід, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків, пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Фактори, що впливають на дохід, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють зовнішні і внутрішні фактори. До внутрішнього відносяться фактори, що залежать від діяльності самого підприємства і характеризують різні сторони роботи даного колективу. До зовнішніх факторів відносяться фактори, що не залежать від діяльності самого підприємства, але деякі з них можуть впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності виробництва.

У свою чергу внутрішні фактори підрозділяються на виробничі і невиробничі. Невиробничі фактори зв’язані в основному з комерційної, природоохоронної, претензійний і іншими аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні доходу - це засоби праці, предмети праці і сама праця.

По кожному з цих елементів виділяються групи екстенсивних та інтенсивних факторів. До екстенсивного відносяться фактори, що відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміни чисельності працівників, вартості основних фондів), їхнього використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування й ін.), а також виробниче використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб, утрати через відходи).

До інтенсивного відносяться фактори, що відбивають ефективність використання ресурсів або сприятливих цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, упровадження прогресивних технологій).

У процесі здійснення виробничої діяльності підприємства, зв’язаної з виробництвом, реалізацією продукції й одержанням доходу, ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і залежності.

Первинні фактори виробництва впливають на дохід через систему узагальнюючих факторних показників більш високого порядку. Ці показники відбивають, з одного боку, обсяг і ефективність використання їхньої спожитої частини, що приймають участь у формуванні собівартості.

Таким чином, можна зробити висновок, що ті самі елементи процесу виробництва, саме засобу праці, предмети праці і праця, розглядаються, з одного боку, як основні первинні фактори збільшення обсягу промислової продукції, а з іншого боку - як основні первинні фактори, що визначають витрати виробництва.

Особливо важливим є відокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м’які.

Класифікація внутрішніх чинників на „тверді” і „м’які” є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп’ютерної термінології, відповідно до якої сам комп’ютер називається „твердим товаром”, а програмне забезпечення – „м’яким товаром”. За аналогією „твердими” чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а „м’якими” – ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.

Комерційний ризик - визначається недобросовісністю комерційних партнерів (наприклад невиконання умов поставки товарів), їх неплатоспроможністю. Так, у СВАТ “Браїлівське” через халатність постачальника було невчасно поставлено добрива та отрутохімікати, внаслідок чого досліджуване господарство понесло збитки, а постачальник сплатив неустойку розміром 33000 грн., що було відображено як дохід від отримання штрафів, пені, неустойок.

Економічний ризик - визначається невиконанням затвердженням планів обсягів реалізації товарів внаслідок інфляційних процесів, конкуренції, зниження платоспроможності покупців , недотримання кошторису витрат обігу з причини нераціонального витрачання ресурсів, тощо.

Ціновий ризик - один із найбільш небезпечних ризиків у діяльності підприємств, здатний впливати на можливість втрати доходів. Він проявляється в підвищенні рівня цін реалізації товарів (при незмінному рівні цін і тарифів на їх закупівлю); в підвищенні цін і тарифів на послуги сторонніх організацій.

Процентний ризик - виявляється в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причина виникнення цього ризику пов’язана зі зміною кон’юнктури грошового ринку під впливом державного регулювання облікової ставки, обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів комерційними банками. Дуже великі процентні ставки за кредит утягують підприємства до боргової „ями”. Але підприємство СВАТ “Браїлівське” ніколи не знаходилось під таким видом ризику, оскільки кредити протягом аналізованого періоду брали лише довгострокові.

Податковий ризик - характеризується введенням нових податкових платежів, можливістю збільшення рівня ставок діючих податків, зміну податкових пільг, нестабільністю податкового законодавства. Необхідно відмітити, що тягар податкового ризику відчули на собі усі господарюючі суб’єкти України.

Існуюча в Україні податкова система має досить багато недоліків, які негативно позначаються на розвитку економіки, а саме: понад третина всіх доходів у формі податків, які надходять у розпорядження держави стягується шляхом непрямих податків, тобто об’єктом оподаткування виступають не тільки дохід або прибуток, але також витрати суб’єктів господарювання: якщо в загальній кількості податків непрямі податки перевищують 30%, то податкова система має руйнівний характер. Через непрямі податки, скорочуючи споживання, ми скорочуємо виробництво. У світовій практиці непрямі податки в жодній з держав не перевищують 30%.

Інфляційний ризик - характеризує можливість знецінення реальної вартості капіталу підприємства (в формі грошових активів що зберігаються), а також створених у грошовій формі його окремих фінансових фондів.

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки інфляційні процеси притихли, але всі пам’ятають гніт інфляції 1992-1993 років і її руйнівний характер, тому цей ризик завжди існуватиме але в різних формах і його необхідно враховувати.

Інвестиційний ризик характеризується можливістю виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності.

Ризик неплатоспроможності. Причиною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних активів; незбіг термінів надходження і вибуття грошових коштів при плануванні їх потоків.

Ризик втрати фінансової стійкості - характеризується недосконалою структурою капіталу господарюючих суб’єктів (великою питомою вагою використання позикових коштів), тобто дуже високим рівнем коефіцієнта фінансового левереджа.

Його небезпечність полягає в тому, що він формує умови неплатоспроможності підприємства одночасно перекриває доступ до кредитних ресурсів, необхідних для подолання стану неплатоспроможності: зниження рівня фінансової стійкості господарюючого суб’єкта в процесі збільшення питомої ваги залученого капіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати процентні ставки з урахуванням премій за додатковий фінансовий ризик неповернення кредиту.

Оцінка рівня ризику - найбільш відповідальний і методично важкий етап управління ризиками. Від якості такої оцінки залежить доцільність здійснення тієї чи іншої господарсько-фінансової операції; визначення рівня необхідного доходу за нею; формування адекватних затрат із страхування ризиків. Рівень ризиків можна оцінити за такою формулою:

РВР = ЙР × РФВ (2.1)

де: РВР - рівень відповідного ризику; ЙР - ймовірність виникнення даного ризику; РФВ - розмір можливих фінансових витрат за даним ризиком.

Разом з цим, при визначенні рівня ризиків необхідно дотримуватися послідовного виконання таких процедур (табл. 2.6).

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства. Ця процедура полягає в установленні переліку основних видів ризиків, що притаманні саме цьому підприємству:

по-перше, формується перелік можливих внутрішніх (несистематичних) ризиків у розрізі видів діяльності підприємства, рівень виникнення яких пов’язаний з організацією управління саме на даному підприємстві (низька кваліфікація працівників, відсутність практичного досвіду тощо); за умови вмілого управління вплив цих ризиків можна посилити або навіть ліквідувати;

по-друге, визначається перелік зовнішніх (систематичних) ризиків, що пов’язані не тільки із діяльністю конкретного підприємства в цілому, а й з економічним розвитком держави (наприклад, інфляційний ризик, податковий ризик, процентний ризик), тобто вони виникають на окремих стадіях економічного розвитку держави, на які підприємство не може вплинути, але може спрогнозувати їх виникнення і мінімізувати фінансові втрати по операціях, що супроводжується даними ризиками;

по-третє, формується загальний портфель ризиків, що пов’язані з майбутньою діяльністю підприємства (можливі зовнішні і внутрішні ризики).

Таблиця 2.6 Послідовність виконання процедур оцінки рівня різноманітних ризиків

2. Оцінка ступеня ймовірності окремих видів ризиків. З метою ймовірності оцінки виникнення окремих ризиків доцільно використовувати такі методи:

- економіко-статистичні методи - базуються на математичній теорії ймовірності;

- розрахунково-аналітичні - дозволяють отримати відносно чітке кількісне уявлення про ступінь ймовірності ризиків на підставі використання внутрішньої інформаційної бази самого підприємства (наприклад, значення планових показників господарсько-фінансової діяльності); за допомогою даних методів можна оцінити економічний ризик, ризик неплатоспроможності та ризик втрати фінансової стійкості;

- аналогові методи - визначають ступінь ймовірності ризиків по окремих найбільш масових операціях підприємства; використання цих методів можна пов’язати з оцінкою ступеня вірогідності комерційного, економічного, цінового ризику;

- експертні методи - застосовуються тільки в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформаційні або статистичні дані для здійснення подальших розрахунків, порівнянь; ці методи базуються на опиту ванні кваліфікованих спеціалістів (страхових, податкових, фінансових) з подальшою математичною обробкою результатів цього опитування; експертні методи можуть застосовуватися при визначенні ступеня ймовірності цінового, інфляційного, процентного, податкового, інвестиційного та інших ризиків.

4. Встановлення допустимого значення ризиків по окремих операціях. Визначення такого рівня здійснюється в залежності від виду вибраної фінансової політики на підприємстві (консервативної, помірної або агресивної) в розрізі окремої операції. Оцінка рівня ризиків підприємства логічно обумовлює проведення їх профілактики та страхування з метою мінімізації фінансових втрат у разі їх виникнення. Основні види форм профілактики ризиків та їх сутність подано в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Форми профілактики ризиків підприємства та їх сутність

Система профілактики ризиків, знижуючи ймовірність їх виникнення, все-таки не може нейтралізувати пов’язані з ними негативні фінансові явища. Частково цю функцію може виконати:

- внутрішнє страхування (самострахування) ризик, що здійснюється в рамках самого підприємства; наприклад, можна спрогнозувати загальний рівень доходу по операції з урахуванням рівня її систематичного ризику за такою формулою:

Д = А + (Дс – А) ×  (2.2)

де: Д - загальний рівень доходу по операції, що характеризується рівнем зовнішнього ризику;

А - рівень доходу по операціях, ризик за якими відсутній;

Дс - середній рівень доходу по аналогічних операціях;

 - бета (коефіцієнт), характеризує рівень зовнішнього ризику по конкретній операції.

Шляхом співставлення розрахункових значень рівня ризику і рівня очікуваного доходу по операції можна визначити розмір компенсації в разі виникнення зовнішнього ризику. Зовнішнє страхування, що здійснюються за укладеним договором із страховою компанією, яка залучає кошти страхувальника і використовує їх для відшкодування зазначених збитків у разі настання обумовлених обставин. При цьому об’єкти страхування можуть бути різними.

Але слід пам’ятати, що, при здійсненні зовнішнього страхування ризиків будь-якого підприємства необхідно попередньо розрахувати його ефективність.

Розрахунок ефективності такого страхування побудований на співставленні показників рівня ризику, суми страхового відшкодування (за вирахуванням безумовної франшизи) і суми сплачуваних страхових платежів.

Отже, широке використання різноманітних форм (видів) профілактики і страхування ризиків дозволяє не тільки мінімізувати розмір фінансових витрат, а й запобігти їх виникненню за умови попередньої оцінки рівнів ризиків.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Відповідно до Господарського кодексу України підприємство – це основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий суб’єкт, який здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання відповідного прибутку.

Підприємство як господарюючий суб’єкт здійснює різні види господарської діяльності, не заборонені законом держави, самостійно розпоряджається виробленою продукцією, отриманою виручкою від її розпродажу, доходом із якого вираховують прибуток, який підприємство залишає в своєму розпорядженні.

В роботі констатовано, що доходи – це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. Науково обґрунтовано, що прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва – це частина національного доходу. Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Об’єктом дослідження при написанні розрахункової роботи було обрано СВАТ «Браїлівське» , на прикладі якого було проаналізовано отримання доходів від різних видів діяльності.

Основним завданням було проаналізувати структуру та динаміку доходів від різних видів діяльності СВАТ «Браїлівське».

Проаналізувавши структуру доходів ДП ДГ ВДСДСС за 2009 рік, можна зробити висновок, що найбільший обсяг доходів господарство отримує від операційної діяльності, друге місце займають доходи від інвестиційної діяльності і найменше доходів отримало ДП ДГ ВДСДСС від фінансової діяльності. Зараз Україна йде по складному шляху реформ. Безсумнівно політика, що проводиться урядом в області оподаткування доходів, неоднозначна. Вона містить як позитивні сторони, так і багато негативних моментів. Але за будь-яких умов перед нами повинно поставати питання про збільшення доходів від різних видів діяльності та отримання максимального прибутку. Для досягнення мети необхідно провести комплекс заходів, які б надали можливості вирахувати показники, що охарактеризують фінансово-господарський стан підприємства, загальні тенденції його зміни та можливості покращання діяльності: 1. Проаналізувавши структуру понесених у 2007 році витрат, необхідно зробити певні висновки про їх доцільність, і таким чином знайти резерви збільшення доходів (зменшення витрат) на підприємстві.

2. Особливу увагу слід приділити сумам заборгованості, які повернуті підприємству після закінчення терміну позовної давності. Такі суми лише умовно можна відносити до доходів. Слід врахувати й понесені економічні витрати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на 5-ій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

2. Алексіюк Л.Я. Проблеми формування прибутку господарюючими суб’єктами // Економіка, фінанси, право. - 2007. -№12. - С.36-39.

3. Бутинець Ф.Ф., Шатило Н.В. Фінансовий облік. - Житомир: ЖІТІ,, 1998. - 410с.

4. Бутинець Ф.Ф.Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навч. закладів. –2-е вид., доп. і перероб..- Житомир: ПП “РУТА”, 2004. - 640с.

5. Герасимчук І.М. Визначення питомої ваги виручки від реалізації сільськогосподарської продукції // Бухгалтерія в сільському господарстві. 2004 -№13-14. С.6-9.

6. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-ІV. – К.: А.С.К., 2004.

7. Іванова Н.А. Удосконалення бухгалтерської звітності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК.-2008. -№6. –С.71-72.

8. Іголкін І.В. Вплив активізації підприємства в Україні на формування доходів бюджету/ І.В. Іголкін // Формування ринкових відносин в Україні. – ISSN 01-103. – 2007. - № 4. – С. 20-23.

9. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.: Затверджена постановою правління НБУ від 19.02.2007р. №69.

10.  Камінська Т.Г. Облік витрат та доходів діяльності с-г підприємств // Економіка АПК. – 2004. - №8.- С.24-26.

11.  Кодацький В.П. Окремі питання зростання доходів держави і підприємств /В.П. Кодацький // Актуальні проблеми економіки. – ISSN 21-482. – 2007. - №11. – С. 50-56.

12.  Колос Н.М. Бухгалтерський облік та реалізація правомочності власників на отримання доходу в сільському господарстві // Формування ринкових відносин в Україні. -2008. -№5. С. 94-99.

13.  Костюченко В. Облік доходу від реалізації товарів, робіт, послуг // Бухгалтерський облік і аудит. 2004. -№4. – С. 18-21.

14.  Криштопа І.В. Відображення в обліку доходів діяльності підприємства у відповідності з планом рахунків П(С)БО // Регіональні перспективи.-2003. - № 4-5.- С.185-189.

15.  Кучеренко Т.Є. Рух грошових коштів від операційної діяльності // Економіка АПК. -2008. -№6. -С. 64-69.

16.  Лишиленко О.В. До питання обліку витрат і доходів підприємств/ О.В. Лишиленко // Статистика України. – 2004. - №3. – С. 108-113.

17.  Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356.

18.  Одріховська Н.Д. Методи обліку та класифікації витрат операційної діяльності підприємств галузі рослинництва // Формування ринкових відносин в Україні. -2008. - №1. - С.7-10.

19.  П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”: Наказ Міністерства фінансів від 31 березня 2003 року № 87.

20.  П(С)БО 15 „Дохід” Наказ Міністерства фінансів від 29.11.99р. №290.

21.  П(С)БО 16 „Витрати” Наказ Міністерства фінансів від 31.12.99р. №318.

22.  П(С)БО 17 „Податок на прибуток” Наказ Міністерства фінансів від 28.12.00р. №353.

23.  П(С)БО 2 „Баланс”: Наказ Міністерства фінансів від 31 березня 2003 року № 87.

24.  П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”: Наказ Міністерства фінансів від 31 березня 2003 року № 87.

25.  П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”: Наказ Міністерства фінансів від 31 березня 2003 року № 87.

26.  П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”: Наказ Міністерства фінансів від 31 березня 2003 року № 87.

27.  Пархоменко В.Н. Бухгалтерський облік в Україні. - К.: СИГ “Колос”, 1996.

28.  Пархоменко В.Н. Фінанси підприємств: Підручник. − К.: КНЕУ, − 2007.− 460 с.

29.  План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організаційта Інструкція щодо його застосування: Наказ Міністерства фінансів від 30.11.99 року № 291.

30.  Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. − К.: КНЕУ, − 2007.− 460 с.

31.  Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.: Затверджено Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637.

32.  Про банки і банківську діяльність: Закон України №2131-ІІІ від 07.12.2000р. із змінами та доповненнями.

33.  Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України №996-ХІУ від 16.07.99 р.

34.  Про господарські товариства: Закон України №1576-ХІІ від 19.09.1991р.

35.  Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.: Указ Президента України від 12.06.95 № 436/95.

36.  Про затвердження типових форм первинного обліку: Наказ Міністерства статистики України від 29.12.95р. №352.

37.  Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України № 283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами і доповненнями.

38.  Рекомендації по бухгалтерському обліку валових витрат і валових доходів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 04.08 97 р. № 168.

39.  Темчишина Ю.Л. Результат діяльності ті підприємства, як об’єкт управління // Регіональні перспективи. - 2004. - №2-3. – С.42-45.

40.  Шара Є.Ю. Оцінка стану доходів підприємства і його стандартизація // Фінанси України. – 2007. - №5.-С.51-58.